Спосіб одержання фероалюмінію

Винахід відноситься до металургійного виробництва і може бути використаний у технології одержання фероалюмінію, як продукту для розкислення залізних сплавів. З рівня техніки відомий спосіб одержання такого сплаву в графітових тиглях. В них можливо створювати потоковий спосіб виробництва даного сплаву, завантаження та розвантаження яких не лімітує час проходження реакції. Найбільш близьким по технічній суті і одержаному позитивному результату, являється спосіб (M.I. Гасік, Н.П. Лякішев, Б.І. Ємлін "Теорія і технологія виробництва феросплавів" - М., "Металургія", 1988, стр.518-522, прототип). В цьому способі використовують шихту наступного складу: електрокорунд, металева стружка та коксик. Виплавка фероалюмінію проводилась в типових закритих електропечах великої потужності - до 5тис.Квт/год. Технологія виплавки сплаву складається у відновленні алюмінію з електрокорунда, одержаного з агломератів бокситів будь-якого складу. Плавка - це безперервний процес з періодичним випуском сплаву та дуже невеликої кількості шлаку. Недоліком цього способу являється те, що при одержанні фероалюмінію треба використовувати потужні печі з великими затратами електроенергії, питомі витрати часу на плавку - декілька годин, одержання феросплаву з низьким вмістом алюмінію (вміст алюмінію £30%). Задача винаходу заключається в розробці способу, який забезпечує одержання фероалюмінію з використанням відходів металургійного виробництва алюмінієвих відходів і оксидів заліза. Що дозволить одержати фероалюміній з вмістом алюмінію не менш ніж 40%, зменшити електровитрати, собівартість за рахунок використання відходів, можливість одержання циклічності процесу, забезпечити безпеку виробництва. Така задача виконується за допомогою приготування реакційної суміші FeO+Al, відповідно до винаходу в якості окисів заліза використовують окалини різних виробництв, де даного продукту знаходиться не менш ніж 75% і відходи механічної обробки алюмінієвих сплавів, а також додатково додають алюмінієвий порошок марки ПА-3 або ПА-4 в стехіометричному відношенні з окисом заліза. Потім шихту запалюють. Приклад виконання способу: Брали сухі компоненти реакційної шихти: відходи механічного оброблення деталей з алюмінієвих сплавів, фракцій не більш ніж 10мм; окалину подрібнену в кульовому млині, фракційний склад - у відношенні 0,4-0,06мм-30% менш 0,06мм-70% В реакційну суміш додавали алюміній у вигляді порошку марки ПА-3 або ПА-4. Змішування проводили у лабораторній установці типу "п'яна" бочка протягом 30хв. Одержану реакційну шихту завантажували в тигель. Запалювання реакційної шихти здійснювали електроспіраллю дистанційного управління через пристрій-розподільник, забезпечуючий напругу 12 вольт при силі току 40 ампер. Імпульс запалювання діє на протязі не більш декількох секунд. Вміст алюмінію у фероалюмінії більш як 40% вимагає збільшення маси екзотермічної системи FeO+А1, що на практиці приводить до локальних вибухонебезпечних спалахів і викидів непрореагованої шихти.