Спосіб лікування стенозів уретри ендоуретральним втручанням

Винахід відноситься до медицини, зокрема може застосовуватися в урології для лікування стенозів уретри шляхом ендоуретральних втр учань. Відомі способи лікування стенозів уретри. Бужування: насильне розширення звуженої частини уретри, починають бужами, що легко проходять ділянку звуження, їх діаметр збільшують від розміра до розміра, поступово розширюючи місце звуження. Недоліком бужування є відновлення звуження (стенозу) уретри більше ніж у 90% випадків лікування. (Н.А. Лопаткін "Руководство по урологии" 1998р., том III, ст.379-380). Трансуретральна резекція (ТУР): розсічення, рубцевих тканин з внутрішньої сторони уретри за допомогою трансуредального резектоскопа. Основним недоліком цього методу є рецидив (ззідноблення) стенозу після лікування. (Н.А.Лопаткін "Руководство по урологии" 1998р., том III, ст, 381). Оперативне лікування: з допомогою видалення (резекції) звуженої ділянки уретри і накладання анастомозу (з'єднання уретри швами) кінець в кінець, недоліком є незначний процент рецидиву, травматизація при оперативному втр учанні, необхідність при оперативному втр учанні загального знечулення (наркозу). (Н.А. Лопаткін "Руководство по урологии" 1998р., том III, ст.381-387). Метою винаходу є забезпечення стабільності об'єму уретри в місці ураження, та відновлення її анатомічної цілісності. Поставлена мета досягається лікуванням стенозів уретри шля хом встановлення стенту з глюкокортикоїдами, які сприятимуть епітелізації уретри з відновленням її нормальної анатомічної будови. Спосіб виконують наступним шляхом - встановлюється стент з глюкокортикоїдами, які в незначних дозах в імпульсному режимі виділятимуться на зовні стенту і забезпечуватимуть заживлению ураженої ділянки уретри. Стент встановлюють за допомогою трансуретрального резектоскопа шляхом проведення спеціального катетера-провідника, але температур у стенту при проведенні потрібно підтримувати +10°С, шляхом ррошення стенту розчинами, які мають температуру не більше +10°С. Коли під контролем трансуретрального резектоскопа стент стоятиме в ділянці ураження, тоді шляхом орошения підвищити температуру стенту до+15°С при якій стент фіксується. Після моменту фіксації починають виділятися гормони із стенту, маючи сильний протизапальний ефект, що сприятиме швидкому та ефективному відновленню цілісності уретри. Для впевненості стояння стенту в потрібному місці використати - ультразвукове або рентгендослідження. Стенти можна встановлювати двох типів: 1-й стент з нітінолу; 2-й стент з полімерів полігліколевої кислоти, які мають різний час розсмоктування (PGA-час розсмоктування 3-4 тижні; PDLLA-час розсмоктування 2 місяці; PLLA-час розсмоктування 4-6 місяців), вибір розсмоктуючого стенту буде залежати від цовжини зони ураження, що є показником терміну заживления. (Н.А. Лопаткін "Руководство по урологии" 1998р., ст.498-503, том III). Переваги розсмоктуючого стенту: немає необхідності його видалення після лікування, немає ризику великої гіперплазії (розростання епітелію), зменшення ризику інфекційного ускладнення. Спосіб лікування показано на Фіг.1. Спосіб здійснюють наступним шляхом: хворого розташовують в гінекологічне крісло. Обробляють головку члена марлевим шариком з фурациліном або спиртом. Проводять бужування уретри або трансуретральну резекцію ділянки стенозу, після чого вставляють в уретру трансуретральний резектоскоп, проводять уретроскопію (огляд уретри) та знаходять місце ураження (стеноз). За допомогою проведення спеціального катетера-провідника встановлюють стент в ділянці ураження. Температуру при проведенні стенту (з фтінолу) потрібно підтримувати +10°С, шляхом орошения стенту розчинами які мають температуру не більше +10°С. Коли під контролем трансуретрального резектоскопа стент стоятиме в ділянці ураження, тоді підвищити температуру стенту до +15°С при якій він фіксується. Після моменту фіксації починають виділятися гормони із стенту, маючи сильний протизапальний ефект, сприятимуть швидкому та ефективному відновленню цілісності уретри. Для впевненості стояння стенту в потрібному місці можна використати ультразвукове дослідження або рентген-дослідження. Стент можна встановлювати двох типів: перший - стент з нітінолу, що не має властивості розсмоктува тися і потребує вилучення після відновлення цілісності уретри; другий - з полімерів полігліколевої кислоти, які мають різний час розсмоктування (PGA- час розсмоктування 3-4 тижні; PDLLA-час розсмоктування 2 місяці; PLLA-час розсмоктування 4-6 місяців), вибір розсмоктуючого стенту буде залежати від довжини зони ураження, що є показником терміну заживлення. На Фіг.1 показано: 1 - глюкокортикоїди (гормони), 2 - просвіт уретри, 3 - стент, 4 - ділянка ураження, 5 - пори в стенті, через які виділяються гормони.