Спосіб визначення індивідуальної дози тималіну при лікуванні хворих на ревматоїдний артрит

Винахід відноситься до медицини, а саме до терапії лікарськими засобами, що володіють имунотропною активністю і може бути використане при лікуванні хворих на ревматоїдний артрит. Відомий спосіб лікування хворих на ревматоїдний артрит /РА/ тималіном [1], що складається в ступінчатому зменшенні дози препарату в кожний з послідовних 4-х місяців, коли в перший місяць лікування тималін вводиться в/м по 101мг через день /1 ступінь/, із другого місяця по 10мг 2 рази в тиждень /2 ступінь/, у третій-четвертий місяць - по 10мг 1 раз у тиждень /3 ступінь/. Клінічна ефективність методу - 87%, побічні реакції - у 3,2% хворих. Клінічний ефект розвивається через 2-3 тижні. Основним недоліком способу є відсутність індивідуального підходу в лікуванні хворого. У зв'язку з цим, метод лікування РА, обраний нами як прототип, вимагає застосування досить великих доз тималіна, клінічний ефект розвивається через тривалий /2-3 тижні/ проміжок часу. В основу винаходу покладено задачу формування оптимальних умов досягнення клінічного ефекту в більш короткий термін при зменшенні дози препарату, що вводиться. Поставлена задача досягається тим, що для вибору оптимальної дози тималіна вимірюють значення електрошкіряної провідності (ЕШП) у 12-ти точках-посібниках по струму негативної полярності, після чого уводять в/м 1мг препарату і через 1,5-2 години знову вимірюють значення ЕШП у цих точках, особливу ува гу приділяють точкам з ісходно зниженої ЕШП (II і Х меридіани). У випадку підвищення ЕШП у точках-посібниках цих двох каналів, що досягає значення середньоарифметичного значення ЕШП усіх 12-ти точок-посібників, доза розцінюється як оптимальна для даного хворого, у випадку відсутності динаміки ЕШП у зазначених вище точках початкову дозу тималіна збільшують у 1,3-1,5 рази до досягнення шуканої динаміки в значенні ЕШП. Пропонований спосіб підбора доз був відпрацьований у процесі лікування тималіном хворих на ревматоїдниї артрит. На першому етапі роботи була показана ефективність препарату в дозі 10мг. Одним з методів контролю за ефективністю лікування була обрана вітчизняна рефлексодиагностическая методика СВТ ЦІТО. Сутність способу полягає у вимірі ЕШП по струму негативної і позитивної полярності, а так само температури в 12-ти точках-посібниках праворуч і ліворуч. Тестуючий струм дорівнює 20мка, при натягу джерела напруження 1,5В. Отримані дані заносять у спеціальну стандартну карту, потім знаходять середньоарифметичні значення ЕШП і температури і відзначають їх у таблиці горизонтальними лініями. Смуга шириною 1,4см (по 0,7см нагору від середньоарифметичного) приймається за "коридор" норми. Значення ЕШП і t°, що виходять за його межі, свідчать про патологічні зміни в меридіанах, що відображують дані точки-посібники [2]. З метою спрощення процедури контролю, в увагу приймалися значення ЕШП у точках-посібниках по стр уму негативної полярності. У процесі обстеження хворих на ревматоїдний артрит за методом СВТ ЦІТО був описаний " вегетативний портрет " захворювання, тобто стійке співвідношення значень ЕШП і температури в точках-посібниках для даної нозологічної одиниці. Характерним для РА є різке і стійке зниження ЕШП на меридіанах "товстої кишки" і "потрійного обігрівача". Було відзначено, що у випадку підвищення ЕШП на цих каналах до значень "коридору" норми через 1,5-2 години після введення 10мг тималіна, у хворих спостерігався виражений клінічний ефект (зменшення болю в суглобах, ранковій скутості, поліпшення загального самопочуття), що розвивався, як правило, протягом наступної за введенням препарату доби. У випадку відсутності зростання значень ЕШП у точкахпосібниках зазначених вище каналів клінічної динаміки не спостерігалося. Описаний ефект відзначався і при зменшенні дози тималіна в 10 разів. Виходячи з цього була проведена серія експериментальних досліджень по відпрацьовуванню схеми підбора мінімальних індивідуальних доз тималіна, що мають клінічну ефективність. Спосіб здійснюється таким чином. Перед введенням тималіна у ісходній дозі 1мг, у хворих визначають ЕШП по струму негативної полярності в точках-посібниках. Особливу увагу приділяють точкам II і Х меридіанів. Через 1,5-2 години після введення ісходної дози тималіна, знову вимірюють значення ЕШП у цих точках. У випадку досягнення значень ЕШП у точках-посібниках II і Х меридіанів значень коридору норми, прогнозується клінічне поліпшення, а ісходну дозу вважають оптимальною для даного хворого. У випадку відсутності позитивної динаміки в значеннях ЕШП ісходну дозу збільшують у 1,3-1,5 рази з наступним контролем значень ЕШП у точкахпосібниках. Дану процедур у повторюють до одержання шуканої динаміки. Таким чином, при застосуванні запропонованого способу лікування клінічний ефект досягався протягом 1-2 доби, при меншій у порівнянні з прототипом у 5-10 разів доз препарату. Джерела інформації: 1. В.Д. Меле хин, В.В. Синяченко, Г.Я. Лещенко, В.Т. Морозов, В.Х. Хавинсон. Иммуномодуляторы в терапии ревматоидного артрита. II. Сравнительная клиническая эффективность левамизола /декариса и тималина/ /Ревматология.-1985.- №4.-С. 25-28.- Прототип. 2. Нечушкин А.И. Диагностическое значение стандартного вегетативного теста при некоторых заболеваниях и повреждениях опорно-двигательного аппарата/ /Повреждение и заболевания позвоночника и конечностей: Сб. ЦИТО.- М., 1981.-С. 15-23.