Підлогова панель для зовнішнього застосування

Реферат: Винахід стосується підлогової панелі для зовнішнього застосування, лицьова сторона якої оздоблена декоративним або захисним шаром і яка на її кінцях обладнана засобами з'єднання у формі паза і виступу. Матеріалом несучої основи для даної панелі може служити MDF або HDF плита із ацетильованої деревини, фіброцементна плита або плита на основі полівінілхлориду, а декоративний або захисний шар виконують із полімеризованої під опромінюванням плівки, що містить акрилат або полімерний шар з градієнтом твердості, таким, що твердість полімерного шару по суті безперервно зменшується в напрямку від його поверхні вглибину. UA 111803 C2 (12) UA 111803 C2 UA 111803 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Галузь техніки, до якої належить винахід Даний винахід стосується вдосконалених підлогових панелей для зовнішнього використання і, зокрема, панелей, які можуть бути оздоблені гнучким декором. Крім того, винахід стосується способу укладки таких панелей. Рівень техніки Є відомими численні типи панелей для настилання з них підлогового покриття. У зовнішньому підлоговому покритті, яке розташовується зовні закритого приміщення і піддається впливу кліматичних факторів, як правило, використовуються відповідним чином просочені масивні деревні дошки. Такі дошки виготовляються в різноманітних категоріях цін та якості. Найбільш підходящими для зовнішнього підлогового покриття є дошки із деревини тропічних порід, оскільки вони відрізняються особливо високою стійкістю до зовнішнього атмосферного впливу. Проте тропічна деревина є порівняно коштовною, а екологічні питання її відновлення в цілях збереження навколишнього середовища в країнах виробництва цієї деревини примушують з остереженням сподіватися на її стале постачання в майбутньому. З іншого боку, у внутрішньому підлоговому покритті останніми роками особливо широко використовуються так звані ламінатні панелі. Ламінатні панелі мають порівняно низьку вартість і є зручними в укладанні. Зазвичай вони виготовляються на основі деревноволокнистих плит середньої (MDF) або підвищеної (HDF) густини, на котрі з лицьової сторони накладають шари просоченого смолою паперу, зокрема, декоративного паперу та захисного оверлей-паперу. Для збільшення стійкості лицьової поверхні до абразивного зносу у смолу, наприклад амінну, додають абразивостійкі частки, наприклад, оксиду алюмінію. Проте, такого типу ламінатні панелі не є придатними до зовнішнього застосування. Зумовлено це тим, що матеріали їхніх несучих плит із MDF або HDF не є вологостійкими, і в умовах підвищеної вологості неминуче розбухають. Використовуваний у них зазвичай декоративний папір має недостатню стійкість до ультрафіолетового випромінювання, внаслідок чого фарби їхнього декору з плином часу знебарвлюються, і декоративний малюнок по суті зникає. Крім того, лицьові поверхні цих панелей, покриті акрилатними або меламіновими смолами, не задовольняють високим вимогам щодо погодостійкості та вивітрювання, якщо вони спеціальним чином не модифіковані. З метою подальшого вдосконалення ламінатних панелей такого типу були розроблені так звані "панелі з безпосереднім друком". На цих панелях папір, зокрема, декоративний, як правило, вже не використовували, а декоративний шар, котрий, переважно імітував узор натуральної деревини, створювали за допомогою емульсійних фарб та способу глибокого друку безпосередньо на поверхні панелі, котру для цього покривали відповідною ґрунтовкою. У заявці WO 2008/061791 А1 того же автора, що й у даного винаходу, було запропоноване вдосконалення описаного вище відомого технічного рішення. Вміст цієї публікації включений тут в усій його повноті шляхом посилання. Суть запропонованого вдосконалення полягала в тому, що на лицьову поверхню панелі послідовно наносили два рідкі полімерні шари у стані "сирий на сирий" і в такому стані залишали їх твердіти. Таким чином, у процесі полімеризації на межі поділу цих шарів відбувалося часткове змішування речовин покриття й утворювався єдиний суцільний шар, який мав зумовлений цим частковим змішуванням градієнт твердості зі зменшенням твердості в напрямку від поверхні углиб шару. Усі описані вище ламінатні панелі або панелі з безпосереднім друком мають ту перевагу, що вони завдяки використовуваному в них так званому профілю „click"-кріплення, тобто спеціальному профілю кріплення типу "паз-виступ" уздовж поздовжньої крайки панелі, дозволяють монтувати підлогове покриття, не маючи спеціальних для цього професійних навичок, шляхом простого вкладання кінця однієї панелі у кінцевий паз іншої та кутового повертання панелі навколо замкового профілю. Крім того, на цих панелях дуже просто, шляхом друку може створюватися будь-який декоративний малюнок. Це може бути, наприклад, імітація натуральної деревини, поверхні каміння, керамічної плитки тощо. Проте загальною вадою відомих ламінатних панелей з безпосереднім друком була їхня непридатність до зовнішнього застосування. Таким чином, перед даним винаходом було поставлене завдання поліпшити розглянутий вище рівень техніки і, зокрема, створити вдосконалену підлогову панель для зовнішнього застосування, в котрій би поєднувалися переваги відомих ламінатних панелей, такі як гнучкість декоративного шару і простота укладки, з міцністю і стійкістю натуральних підлогових дощок для зовнішнього застосування. Ці, а також інші завдання, які визначені в поданому нижче описі або можуть бути визнані фахівцем у даній галузі, вирішуються даним винаходом у підлоговій плиті згідно з п. 1 і застосуванні згідно з п. 19 Формули винаходу. Докладний опис винаходу 1 UA 111803 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Підлогова панель для зовнішнього застосування за даним винаходом складається із несучої плити, яка має лицьову і тильну сторони та оздоблена на лицьовій стороні декоративним або захисним шаром. Використовуваний у даному тексті термін "зовнішнє застосування" означає застосування підлогових панелей зовні закритого приміщення, наприклад на балконі або терасі дому, де вони піддаються принаймні частковому вивітрюванню. Лицьовою зветься сторона панелі, яка в укладеному стані підлогової панелі повернута вгору, тобто є її робочою стороною. Тильною зветься протилежна сторона панелі, якою в укладеному стані підлогова панель лежить на опорі. Несуча плита на її кінцях, тобто, переважно на кінцях уздовж і на кінцях поперек укладки, має з'єднувальні елементи у формі пазу і виступу. З'єднувальні елементи типу пазвиступ, які дозволяють скріплювати одну з одною однакові панелі у паралельному, а також у перпендикулярному до лицьової сторони напрямках, є в техніці настилання ламінатних підлог добре відомими. Для цього створюються відповідні комплементарні з'єднувальні елементи на прилеглих одна до одної кінцях панелей, тобто на кінці однієї панелі – виступ, а на кінці іншої, прилеглої до неї, – паз. Несуча плита ламінату згідно з даним винаходом відрізняється тим, що нею може служити MDF- або HDF-плита із ацетильованої деревини, фіброцементна плита або плита із PVC (полівінілхлориду). Ці матеріали цілком відповідають умовам експлуатації зовні закритих приміщень і, головне, є стійкими до вивітрювання у вологій атмосфері. При цьому їхній декоративний або захисний шар складається із акрилатної плівки, що полімеризується під опромінюванням, або із полімеру з градієнтом твердості, таким, що твердість полімерного шару практично безперервно зменшується в напрямку від поверхні вглиб шару. Особливо підходящими для даних цілей є MDF або HDF плити із ацетильованої деревини. Ацетильована деревина є матеріалом добре, відомим фахівцям у даній галузі. При ацетилюванні деревина у формі, наприклад, волокон, із яких виготовляються MDF та HDF плити, піддається хімічній обробці ангідридом оцтової кислоти. У результаті цієї обробки клітинна структура деревини міцнішає, а волокно із неї значно зменшує свою вологопроникність. MDF та HDF плити, виготовлені із обробленої в такий спосіб деревини, набувають надзвичайної стійкості щодо вивітрювання і стають якнайкраще підходящими для використання згідно з даним винаходом разом з засобами, що наносяться на лицьову сторону таких панелей, призначених для зовнішнього застосування. Так само здатність до такого застосування демонструють фіброцементні вироби, що постачаються, наприклад, під маркою "Eternit". Фіброцементні плити легко піддаються обробці і можуть легко обладнуватися з'єднувальними елементами для їх кріплення у підлоговому покритті. Крім того, автором даного винаходу було встановлено, що несучі плити із PVC матеріалу також добре суміщаються з декоративним або захисним шаром згідно з даним винаходом. Декоративний або захисний шар може згідно з даним винаходом складатися із плівки на базі поліакрилату, що твердіє в умовах опромінювання. Основою для такої плівки служить переважно папір, просочений і/або покритий акрилатною системою, що полімеризується під опромінюванням. Променева полімеризація може здійснюватися, наприклад, в умовах електронного або ультрафіолетового опромінювання. Такого типу плівки виробляються, наприклад, фірмою DTS Systemoberflächen GmbH під торговою маркою "Elesgo". Замість такої спеціальної плівки може використовуватися, наприклад, полімерний шар з градієнтом твердості, який володіє високою стійкістю щодо вивітрювання, котра потребується від підлогової панелі для зовнішнього застосування. Спосіб створення полімерного шару з градієнтом твердості відповідно до даного винаходу описаний, наприклад, у цитованій вище заявці WO 2008/061791 того ж автора, що й у даного винаходу. Таким чином, із вищевикладеного випливає, що декоративний або захисний шар безумовно повинен бути одним єдиним шаром, але ще краще, якщо він буде складатися із двох чи більше різних шарів, які загалом забезпечують виконання потрібної захисної або декоративної функції. У тому випадку, коли для виконання функції декоративного або захисного шару використовується одна єдина плівка, вона закріплюється на лицьовій стороні несучої плити у кращому варіанті за допомогою клею, а саме клею, головним чином, поліуретанової системи (такого як поліуретановий клей-розплав). Поліуретанові клейові матеріали є особливо підходящими, тому що вони збільшують стійкість утворюваного ними сполучення щодо вивітрювання. В усіх описаних тут варіантах здійснення винаходу використовується плівка, яка вже має надрукований на ній декоративний узор, наприклад, натуральної деревини, каміння або керамічної плитки. Альтернативою цьому може бути використання плівки, яка не має створеного на ній заздалегідь декоративного узору і, таким чином, служить чистим захисним шаром. Згідно з даним винаходом фіброцементні панелі на тильній стороні забезпечуються водонепроникним шаром, який запобігає потраплянню в них води. Фіброцемент має дуже велику густину. 2 UA 111803 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Проникнення в нього з одного боку навіть невеликої кількості води викличе вигинання панелі убік верхньої сторони і, отже, погіршення зовнішнього вигляду укладеного покриття. Запобігти доступу води до тильної сторони можна за допомогою акрилатного покриття. За допомогою поліуретанового клею-розплаву можна захистити PVC плівку, а покриття із суміші поліуретанового клею зі скловолокном надає захисту дуже високої механічної міцності. У кращому варіанті перед нанесенням плівки або полімерного шару лицьову сторону несучої плити ґрунтують. Таке ґрунтування дозволяє поліпшити зчеплення плівки або полімерного шару з несучою плитою. У тому випадку, коли полімерний шар є декоративним або захисним, декоративний узор бажано друкувати в самому шарі ґрунтовки. При цьому на шар ґрунтовки з надрукованим на ньому декором можна наносити полімерний шар з градієнтом твердості. Оскільки полімерний шар у затверділому стані є практично прозорим, підлогова панель набуває з ним привабливого естетичного вигляду. Виготовити підлогову панель з полімерним шаром, що має градієнт твердості, можна, наприклад, у такий спосіб. Передусім підготовлюють несучу плиту із MDF або HDF ацетильованої деревини, фіброцементу або полівінілхлориду. На цю несучу плиту наносять шар ґрунтовки і на ньому друкують декоративний узор. Далі на шар ґрунтовки з надрукованим на ньому декоративним узором наносять шар першого рідкого полімеру. Потім цей, ще незатверділий перший полімерний шар покривають шаром другого полімеру (відмінного від першого) таким чином, щоб між цими шарами відбулось часткове перемішування їхніх матеріалів. Твердіння шару ґрунтовки і полімерних шарів може відбуватися на одній стадії процесу. Під твердінням або затвердінням полімерного шару тут мається на увазі хімічна реакція, що відбувається при полімеризації. Цей процес слід відрізняти від процесу сушки тих шарів, у котрих лише зменшується або видаляється вміст води. В одному із кращих варіантів здійснення винаходу під шар ґрунтовки на несучу плиту укладають первинний шар-праймер або заздалегідь передбачають його наявність. Шарпраймер або, як його ще називають, шар підсилення адгезії поліпшує зчеплення шару ґрунтовки з матеріалом плити. Відповідними фірмами хімічної промисловості випускається цілий ряд підходящих для даних цілей первинних адгезивних матеріалів. Для друкування декоративних узорів на шарі ґрунтовки особливо підходящими є здатні полімеризуватися друкарські фарби (чорнила), головним чином, на основі здатних полімеризуватися акрилових твердих смол або Nвінілкапролактаму (рідкого хімічного розріджувача), наприклад, що випускається фірмою BASF. Зазвичай для настилання ламінатних підлог використовуються емульсійні друкарські фарби, котрі складаються із добре відомих на практиці пігментних сумішей і сполучних засобів на основі казеїну або акрилатних сполучних. Ці емульсійні фарби використовуються, як правило, з широко розповсюдженими способами глибокого друку. Емульсійні друкарські фарби складаються, як правило, із трьох головних компонентів: (a) розчинника (зазвичай, води), (b) сполучного засобу у формі синтетичних полімерів (акрилатів), які при випаровуванні розчинника залишаються, утворюючи твердий шар, а також (c) пігменти для створення покриття бажаного колірного відтінку. Сушка такої емульсійної фарби здійснюється також шляхом не полімеризації, а випаровування розчинника, оскільки сполучний засіб вже стає полімером. Полімери, які містяться в емульсії, зв'язуються при випаровуванні сполучного матеріалу у вільний фізичний спосіб, утворюючи твердий суцільний шар. Автором було виявлено, що характеристики зчеплення шарів у структурі можуть бути покращені, і тим самим досягнута задовільна стійкість щодо вивітрювання, а отже і придатність до зовнішнього застосування, якщо використовувати не звичайні емульсійні фарби, а здатні полімеризуватися друкарські фарби. Це справджується, головним чином, у структурах з полімерним шаром, який переважно має градієнт твердості. Отримуваний в результаті позитивний ефект є особливо відчутним, коли друкарські фарби і полімерний шар твердіють або полімеризуються разом (при цьому друкарська фарба і полімерний шар можуть вважатися єдиним "декоративним" або "захисним" шаром, оскільки у функціональному відношенні вони стають нероздільними). Як зазначалося вище, під поняттям затвердіння полімерного шару або здатної полімеризуватися друкарські фарби (такої як акрилатна фарба або взагалі будь-яка фарба, що твердіє під УФ опромінюванням) ми розуміємо хімічну реакцію, яка відбувається при полімеризації. Це поняття слід відрізняти від поняття висушування такого роду шарів, при котрому випаровується або фізичним чином зменшується вміст лише розчинника, наприклад, води із друкарської фарби або полімерного шару. У результаті спільної полімеризації (спільного затвердіння) здатних полімеризуватися компонентів (акрилатної системи і/або N-вінілкапролактаму) друкарської фарби і полімерного шару відбувається хімічне зшивання на межі поділу обох шарів, звідки можна зробити висновок, що це поліпшує зчеплення шарів і, отже, зумовлює ті відмінні характеристики стійкості щодо 3 UA 111803 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 вивітрювання, які у даних структур спостерігаються. Використовувані до тих пір емульсійні фарби не містили здатних полімеризуватися компонентів, і тому в них не могло мати місця подібного роду хімічне зшивання між друкарською фарбою і полімерним шаром. Головними складовими здатних полімеризуватися компонентів, підходящих для використання в даному винаході, можуть бути, головним чином, акрилати, такі як акрилатні мономери та олігомери, а також (в разі потреби) фотоініціатори. Крім того, до їх складу як рідкий хімічно активний розріджувач може входити також N-вінілкапролактам. Nвінілкапролактам може входити до складу друкарської фарби в додаток до акрилатів як розріджувач і полімеризуватися разом з ними. В альтернативному варіанті від використання акрилатів можна відмовитися і замість них у відповідній кількості використовувати Nвінілкапролактам, оскільки N-вінілкапролактам може сам полімеризуватися. Більш докладно це питання розглянуто, наприклад, в опублікованому описі до DE 197 02 476 А1. Отже у кращих варіантах здійснення винаходу здатні полімеризуватися компоненти складаються, головним чином, із N-вінілкапролактаму. Що стосується фотоініціаторів, то їхня функція полягає в тому, щоб активувати полімеризацію мономерів чи олігомерів під впливом опромінювання, завдяки чому друкарські фарби швидко твердіють. Таким чином, згідно з викладеним вище, у загальному випадку кращими для використання в даному винаході друкарськими фарбами є здатні полімеризуватися друкарські фарби і, головним чином, здатні полімеризуватися акрилатні системи. До числа головних компонентів здатних полімеризуватися друкарських фарб входять сполучні засоби, а саме хімічно активні смоли, що містять подвійні зв'язки; здатні полімеризуватися компоненти у формі мономерів або олігомерів, таких як акрилатні мономери та олігомери; у разі потреби – фотоініціатори для друкарських фарб, що полімеризуються під опромінюванням; присадки, такі як вищезгаданий Nвінілкапролактам, піногасник, присадки для поліпшення розтікання, засіб для збільшення в'язкості тощо; пігменти, такі як фталоціанінові барвники, азобарвники, індигоїдний фарбувальний засіб, аніліновий чорний та пігментна сажа; а також наповнювачі для досягнення потрібних фізико-технічних властивостей. У загальному випадку для цілей даного винаходу кращими є друкарські фарби, придатні до багатократної фотополімеризації, головним чином, під УФ опромінюванням. Особливо підходящими при цьому є здатні полімеризуватися під УФ опромінюванням друкарські фарби акрилатної системи. Що стосується ґрунтовки, то для неї кращим варіантом є водна емульсія (переважно акрилатної системи) з підходящим складом, який би дозволяв наносити покриття за допомогою способу "завіси". Автором винаходу було встановлено, що використання водних емульсій дозволяє отримувати задовільне зчеплення нанесених із них шарів також на поверхнях синтетичних матеріалів і, зокрема, на поверхні PVC. Відповідно до рівня техніки, до тих пір ґрунтовку на поверхню базового шару зазвичай наносили за допомогою вала. Цей спосіб дозволяв матеріал покриття (ґрунтовку) наносити на оброблювану поверхню або безпосередньо з вала або непрямо – стрічкою для нанесення покриття, яку за допомогою пресвала притискали до оброблюваного виробу. Але автором даної заявки було встановлено, що створені таким чином лицьові поверхні при деталізованому друці декору, особливо потрібному, як правило, при імітації поверхні натуральної деревини, по суті не дозволяють отримувати очікувані показники щодо розрізняння та чіткості узору. При використанні кращих друкарських фарб, здатних полімеризуватися, часто на друкованому узорі з'являються дефектні смуги. З приводу цього автором винаходу було встановлено, що даної проблеми можна уникнути, якщо шар покриття наносити не за допомогою валу, а за допомогою завіси із рідини, що вільно падає. Можна припустити, що вали, за допомогою яких наноситься покриття, чи безпосередньо валом на оброблювану поверхню, чи непрямо – притисканням плівки, завдяки їхній округлості будуть створювати в нанесеному покритті мінімальну хвилястість поверхні. При цьому підйоми та западини хвилястої поверхні будуть настільки малими, що створені поверхні зі звичайних емульсійних фарб можна буде завжди згладити. Проте цілком можливо, що саме ці, дуже малі нерівності поверхні нанесеного шару зі здатних полімеризуватися друкарських фарб, є причиною вищезгаданої проблеми. У будь-якому випадку, створення шару ґрунтовки шляхом лиття рідини дозволить ефективно врегулювати проблему появи небажаних смуг при використанні здатних полімеризуватися друкарських фарб (котрі належать переважно до акрилатних систем). Оскільки способи нанесення покриття із рідини у формі завіси, що вільно падає, та відповідне їм устаткування є відомими із рівня техніки (наприклад, EP 1 252 937 А1), детальний опис їх тут можна опустити. Слід лише нагадати, що спосіб лиття із рідкої завіси дозволяє створювати шаруваті структури виробів без застосування валів. 4 UA 111803 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 В одному із кращих варіантів здійснення винаходу шар ґрунтовки має питому масу на 2 2 одиницю поверхні від 15 до 150 г/м , у ще кращому варіанті – від 30 до 100 г/м , у ще кращому 2 варіанті – від 40 до 70 г/м , а в найкращому варіанті здійснення винаходу шар ґрунтовки має 2 питому масу на одиницю поверхні від 50 до 75 г/м . При цих величинах питомої маси на одиницю поверхні товщина шару ґрунтовки складає, відповідно, у кращому варіанті здійснення винаходу від 5 до 300 мкм, у ще кращому варіанті – від 15 до 200 мкм, у ще кращому варіанті – від 20 до 180 мкм, а в найкращому варіанті здійснення винаходу шар ґрунтовки має товщину від 25 до 100 мкм. Слід зауважити, що ці величини питомої маси на одиницю поверхні та товщини шару ґрунтовки характеризують певний оптимальний шар для надрукованого на ньому декоративного узору. Загальна товщина полімерного шару після твердіння у кращому варіанті повинна лежати в інтервалі 20-300 мкм, у ще кращому варіанті – в інтервалі 40-250 мкм, у ще кращому варіанті – в інтервалі 50-220 мкм, а в найкращому варіанті – в інтервалі 60-180 мкм. Підходящими матеріалами для такого полімерного шару є 1,6 гександіолдіакрилат, поліестеракрилат, поліуретановий естер акрилової кислоти та дипропілендициклодіакрилат. Для збільшення довговічності підлогової панелі передбачається додавання у плівку або полімерний шар присадок у формі поглиначів УФ випромінювання і/або поглиначів вільних радикалів. При цьому поглиначі УФ випромінювання додаються в кількості або якості, достатніх для того, щоб забезпечити принаймні 99 % блокування УФ випромінювання. Стандартні поглиначі вільних радикалів повинні суттєво гальмувати термоокисну деструкцію полімерного шару, що виникає під дією, головним чином, сонячного випромінювання. В особливо кращому варіанті підлогові панелі на крайках лицьової сторони мають скоси, завдяки котрим в укладеному стані двох прилеглих одна до одної панелей між цими панелями утворюється V- або U-подібний виріз. Таким чином, якщо панелі мають, наприклад, прямокутну форму, то чотири крайки однієї панелі, котрі є скошеними убік лицьової сторони, прилягають своїми крайками до сусідньої панелі, утворюючи вирізи такого типу. Такий виріз має ту перевагу, що нерівності основи, які виявляють себе при настиланні підлогового покриття, для ока стають непомітними. Несуча плита у кращому варіанті має товщину від 3 до 20 мм, у ще кращому – від 4 до 15 мм, у ще кращому – від 3 до 12 мм, а в найкращому варіанті – від 4 до 10 мм. Даний винахід стосується також способу виготовлення або застосування панелі для виготовлення зовнішнього підлогового покриття, відповідно до котрого множину панелей згідно з даним винаходом укладають, з'єднуючи їх у створюваному покритті. Оскільки, як зазначалося вище, несуча плита панелі згідно з даним винаходом є порівняно тонкою, тобто у кращому варіанті товщина її становить лише 3-20 мм, опорну поверхню підлоги потрібно обробити таким чином, щоб на ній можна було із множини панелей настелити рівне підлогове покриття. Особливо підходящим для цього виявилося опорну поверхню підлоги покрити шаром відсіву від здрібнення каміння і вже на цей шар відсіву укладати підлогові панелі. Як відсів можна використовувати, наприклад, відсів від здрібнення щебеню або здрібнені мінерали з розмірами зерна 2-32 мм. Проте особливо підходящим для цього є ще дрібніше зерно з розмірами в інтервалі 3-25 мм, ще краще – в інтервалі 3-15 мм, і найкраще – в інтервалі 3-10 мм. При цьому кількісний вміст дрібних часток, що лежать у цих інтервалах розмірів, повинен бути не менше 90 %. Інакше кажучи, для створення передумов для укладання рівного і чистого настилу із відносно тонких панелей, принаймні 90 із 100 часток відсіву повинні лежати в межах зазначених вище розмірів. Для того щоб поверхня укладеного із підлогових панелей покриття не піддавалася небажаному перезволоженню, потрібно при створенні шару із дрібного відсіву передбачити достатній дренаж. Опис кращих варіантів здійснення винаходу Нижче суть даного винаходу розглянута більш докладно з поясненнями на доданих фігурах креслення, де показані: на Фіг. 1 - схематичний вигляд у розрізі двох однакових підлогових панелей у процесі їх з'єднання; на Фіг. 2 - схематичний вигляд тих самих панелей, що на Фіг. 1, у з'єднаному стані; на Фіг. 3 - схематичне зображення двох однакових підлогових панелей, укладених на шар відсіву від здрібнення. На Фіг. 1 показаний вигляд у частковому розрізі двох однакових підлогових панелей 10 і 10' у процесі їх з'єднання. Панелі 10 і 10' мають несучі плити 11, 11', котрі згідно з даним винаходом можуть бути виконані із фіброцементних плит, полівінилхлоридних плит або ж із MDF чи HDF плит із ацетильованої деревини. На торцях ці панелі обладнані засобами з'єднання у формі паза 15 і виступу 14, за допомогою яких численні панелі з'єднуються між собою в паралельному 5 UA 111803 C2 5 10 15 20 25 і перпендикулярному лицьовій стороні напрямках замком типу паз-виступ. При цьому кожна плита має з'єднувальний елемент 14 у формі виступу на одному її передньому торці та відповідний йому з'єднувальний елемент 15 у формі паза на протилежному передньому торці. На поперечних торцях панелі зазвичай передбачаються комплементарні засоби з'єднання, за допомогою яких здійснюється з'єднання двох панелей шляхом простого опускання. Такого типу замкові профілі є відомими фахівцям у даній галузі із техніки укладки ламінатного підлогового покриття і більш детально описані, наприклад, в заявках WO 0188306 і WO 0148332 того ж автора. Як можна добре бачити на Фіг. 2, де показані панелі 10 і 10' у з'єднаному одна з одною стані, роз'єднати ці панелі горизонтальним переміщенням їх із зображеного тут положення вліво чи вправо неможливо. Ще є можливим звільнити праву панель 10' зі з'єднання з лівою панеллю 10 шляхом простого піднімання правої панелі по вертикалі. Таким чином, відокремлення цих панелей одна від одної є можливим тільки шляхом кутового переміщення, як показано на Фіг. 1. На лицьовій стороні панелей нанесений декоративний або захисний шар 16, котрий згідно з даним винаходомможе бути створений із фотополімеризованої акрилової плівки або із полімерного шару з градієнтом твердості. Шар 16 у кращому варіанті має створений на ньому декоративний узор, наприклад імітації натуральної деревини, або є прозорим, що дозволяє бачити узор декору, нанесеного під ним, наприклад, безпосередньо на несучій плиті. Крім того, як показано на Фіг. 1 і 2, обидві панелі 10 і 10' мають скоси 18 на крайках лицьової сторони, котрі у зображеному тут положенні двох суміщених одна з одною у підлоговому настилі сусідніх панелей утворюють V-подібний виріз. Це добре видно на Фіг. 2. На Фіг. 3 схематично зображені дві панелі 10 і 10', укладені на шар відсіву від здрібнення. Шар 30 відсіву має товщину, наприклад, 1-20 см, а ще краще – 5-6 см. При цьому відсів від здрібнення у кращому варіанті складаються на 90 % (від загальної кількості часток) із зерен розмірами 3-10 мм, що дозволяє забезпечити особливо хороші передумови для рівної укладки панелей 10, 10'. ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 30 35 40 45 50 55 60 1. Підлогова панель для зовнішнього застосування, яка містить: несучу плиту, що має лицьову сторону і тильну сторону, причому на лицьовій стороні несучої плити є декоративний або захисний шар, а на її торцях несуча плита обладнана з'єднувальними засобами у формі паза і виступу, котрі дозволяють з'єднувати множину однакових панелей у паралельному і перпендикулярному лицьовій стороні напрямках замком типу паз-виступ, а матеріал несучої плити вибирають із групи, що складається із: - MDF або HDF плити із ацетильованої деревини; - фіброцементної плити; - полівінілхлориду; яка відрізняється тим, що декоративним або захисним шаром є полімеризована під дією опромінювання плівка, що містить акрилат, де плівка приклеєна поліуретановим клеєм на лицьовій стороні несучої плити. 2. Панель за п. 1, яка відрізняється тим, що на тильній стороні фіброцементної плити створюють скляну неткану плівку, водонепроникну плівку, наприклад із PVC, або акрилатне покриття. 3. Панель за одним із попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що на плівці надрукований декор, зокрема, під деревину, керамічну плитку або камінь. 4. Панель за одним із попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що на лицьовій стороні несучої плити під плівкою передбачена ґрунтовка. 5. Панель за попереднім пунктом, яка відрізняється тим, що ґрунтовка має надрукований на ній декор. 6. Панель за попереднім пунктом, яка відрізняється тим, що друкарська фарба для друку декору містить здатний полімеризуватися акрилат і/або N-вінілкапролактам. 7. Панель за попереднім пунктом, яка відрізняється тим, що друкарські фарби, котрі використовуються для друкування декору, містять здатний полімеризуватися акрилат і Nвінілкапролактам у масовому співвідношенні у друкарській фарбі від 2 до 50 мас. %, ще краще від 5 до 40 мас. %, і найкраще - від 10 до 30 мас. %. 8. Панель за одним із попередніх пунктів 4-7, яка відрізняється тим, що ґрунтовка основана на водоакрилатній системі і переважно є придатною для нанесення її способом завіси. 9. Панель за одним із попередніх пунктів 4-8, яка відрізняється тим, що товщина ґрунтовки лежить в інтервалі від 5 до 300 мкм, краще - в інтервалі від 15 до 200 мкм, ще краще - в інтервалі від 20 до 180 мкм, і найкраще - в інтервалі від 25 до 100 мкм. 6 UA 111803 C2 5 10 15 20 25 10. Панель за одним із попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що в зазначеній панелі абразивостійкі частинки і, зокрема, частинки оксиду алюмінію не використовуються. 11. Панель за одним із попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що зазначеною плівкою є паперова плівка, просочена акрилатом. 12. Панель за одним із попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що зазначена плівка містить присадку у формі поглинача УФ випромінювання і/або поглинача вільних радикалів. 13. Панель за одним із попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що присадка у формі поглинача УФ випромінювання міститься у плівці в такій кількості, щоб забезпечувалося принаймні 99 % блокування УФ променів. 14. Панель за одним із попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що ця панель має на крайках лицьової сторони скоси, завдяки котрим в укладеному стані двох прилеглих одна до одної панелей між цими панелями утворюється V- або U-подібний виріз. 15. Панель за одним із попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що несуча плита має товщину від 3 до 20 мм, краще - від 4 до 15 мм, ще краще - від 3 до 12 мм, і найкраще - від 4 до 10 мм. 16. Застосування панелі для створення зовнішнього підлогового покриття, яке включає у себе такі стадії: - підготовку множини панелей за пп. 1-15; - укладання панелей зовні закритого приміщення шляхом з'єднання їх між собою за допомогою відповідних з'єднувальних засобів. 17. Застосування за п. 16, яке відрізняється тим, що в основу під підлогове покриття укладають шар відсіву від здрібнення і на цьому шарі відсіву настилають панелі. 18. Застосування за п. 17, яке відрізняється тим, що зазначений відсів на 90 % (від загальної кількості частинок) складається із частинок розмірами від 2 до 32 мм, краще - із частинок розмірами від 3 до 25 мм, ще краще - із частинок розмірами від 3 до 15 мм, і найкраще - із частинок розмірами від 3 до 10 мм. 7 UA 111803 C2 Комп’ютерна верстка Л. Бурлак Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 8