Будівельна система, яка містить окремі будівельні елементи

Винахід стосується будівельної системи, що містить окремі будівельні елементи, кожен з яких має верхню і нижню поверхню, паралельні одна одній, і причому кожен будівельний елемент має, принаймні, один отвір, який проходить від верхньої поверхні до нижньої поверхні, будівельні елементи такі, ідо вони можуть розташовуватися один поверх іншого, так що отвори різних елементів будуть вирівняні один відносно одного, і в якій з'єднувальний елемент може бути розміщений у кожному отворі, за допомогою чого перший будівельний елемент, що належить до неї, може бути притиснуто до другого будівельного елемента, розташованого безпосередньо під першим будівельним елементом, при цьому з'єднувальний елемент кожного першого будівельного елемента діє на верхню поверхню цього першого будівельного елемента і може приєднуватися із з'єднувальним елементом, що належить до другого будівельного елементу. У відомих будівельних системах будівельні елементи або будівельні блоки розташовані поверх один одного, ці будівельні eлементи або будівельні блоки можуть приєднуватися один до одного за допомогою різних систем. У найбільш традиційній системі використовується цемент, для з'єднання двох будівельних елементів, які розташовані поверх один одного або покладені поруч. В інши х системах, які зазвичай називаються швидкими будівельними системами, використовуються рідкі або пастоподібні клеї для з'єднання будівельних елементів один з одним. У цих системах будівельні елементи відповідно до преамбули також можуть використовуватись, причому отвори робляться або для зменшення ваги будівельних елементів і поліпшення ізоляційних характеристик, або для прийняття шнурів чи такого іншого, або для збільшення робочої поверхні для клею чи цементу. Всі відомі будівельні системи мають той. недолік, що вони недоступні для не фахівця. Під час розміщення будівельних елементів і взаємного з'єднання будівельні елементи повинні точно розташовува тися один відносно одного й одночасно вони мають бути приєднані один до одного. Це вимагає попередньої установки і розташування регулюючи х профілів, причому там протягається шнур на необхідному рівні з наступним шаром будівельних елементів, які можуть бути розташовані і з'єднані. З'єднання будівельних елементів вимагає доступності з'єднуючого агента, такого як цемент чи клей. Виконання цієї вимоги не завжди легко для не фахівця, оскільки можуть виявитись специфічні вимоги щодо фізичних властивостей під час їх використання, особливо щодо в'язкості зв'язувальної речовини. Фактично це приводить до того, що будівництво стін і такого іншого не здійснюються будьякою людиною, а як правило, для виконання цього завдання використовується допомога кваліфікованого фахівця. Крім того, традиційні будівельні системи, як результат використовуваних зв'язувальних засобів, мають той недолік, що висота стінки, яка зводиться за одну одиницю часу, обмежена, оскільки зв'язувальний матеріал вимагає певного часу для його затвердіння і набуття необхідної міцності до того, як може додаватись додаткова висота стінки. Коли згодом конструкція, виконана з традиційних будівельних елементів, має бути зруйнована, нове використання будівельних елементів взагалі неможливе або вимагає великої витрати праці, і тому, не дуже ефективне. Цемент або клей слід вважати витраченими дарма, у той час як будівельні елементи лише частково і тільки з великими зусиллями можуть бути зроблені доступними для повторного, використання. У більшості випадків істотна їх частина має вважатися непридатною. У документі FR-A-2.473.590 описана будівельна система така, як описана в преамбулі пункту 1 формули винаходу. У цій відомій системі кожен будівельний елемент забезпечений канавками, які проходять навколо цього будівельного елемента. Коли будівельні елементи розташовані один поверх одного, причому канавка в нижній поверхні верхнього елемента розташована співвісно з канавкою у верхній поверхні нижнього елемента, утворюється перший з'єднувальний елемент, що має форму смуги з верхньою і нижньою канавкою, з утримуючими засобами. Другий з'єднувальний елемент може захоплюватись у нижньої канавки першого з'єднувального елемента й у верхній канавці нижнього першого з'єднувального елемента, у такий спосіб здійснюється стискання різних будівельних елементів. Другі з'єдн увальні елементи розташовані в частині канавки на бокових стінках будівельного елемента. Ця відома система має той недолік, що з'єднання між різними шарами виконується за допомогою так називаних пилоподібних з'єднань (храповий зуб), які дозволяють тільки дуже дискретне розташування з'єднувальних елементів, і через це мають нерівномірний розподіл тиску між різними шарами будівельних елементів. Внаслідок цього є якоюсь мірою непередбачуваним те, чи будуть два накладені будівельні елементи стиснуті разом із потрібним тиском, щоб гарантувати стійкість зведеної стіни. У документі FR-A-1.487.332 також описана система, подібна описаній в преамбулі основного пункту формули винаходу. У ній з'єднувальний елемент виконаний у вигляді болта, один кінець якого має нарізку, а інший кінець має форму гайки з великим поперечним перерізом. Вертикальні отвори в будівельних елементах утворені як діри, і між болтом і стінкою діри виконаний еластично деформівний матеріал. При загвинчуванні одного болта зверху іншого, вже встановленого в отворі, причому еластичний матеріал оточує його, цей еластичний матеріал деформується і притискається до стінок отвору. У такий спосіб з'єднувальні елементи, або болти, об'єднуються з будівельними елементами, і це дає можливість стискувати разом різні будівельні елементи, розташовані один поверх іншого. Може бути можливим стиснути два накладені будівельні елементи разом з визначеною силою, але про це немає ніякої інформації. В іншому відношенні фіксація з'єднувального елемента до кожного окремого будівельного елемента створить істотні сили в матеріалі будівельного елемента. Оскільки ці горизонтальні сили створюють тиск у матеріалі будівельного елемента, цілком припустиме руйнування, і таким чином ослаблення кріплення. Це особливо важливо у випадку будівельних матеріалів, таких як цемент, які зазвичайно мають дуже слабкий опір силам розтягу. Завданням цього винаходу є створення будівельної системи, описаної в преамбулі, в якій усуваються вищезазначені недоліки. Це завдання вирішується шляхом створення деформівного елемента між нижньою поверхнею першого будівельного елемента і з'єднуючим елементом другого будівельного елемента, який деформується першою заданою силою, таким чином створюючи напругу в з'єднувальному елементі першого будівельного елемента, причому кожен перший будівельний елемент притиснутий з другою заданою силою до другого будівельного елемента. Інші характеристики і переваги цього винаходу стануть ясними з поданого далі опису, із посиланням на креслення, що додаються, де: Фіг.1 вигляд зверху будівельного елемента, який може використовува тись у будівельній системі відповідно до винаходу; Фіг.2 - поперечний переріз по лінії II-II на фігурі Фіг.3 - схематичний поперечний переріз кількох накладених будівельних елементів, приєднаних один до одного за допомогою системи відповідно до винaxoдy; Фіг.4 - поперечний переріз, у збільшеному масштабі, місця з'єднання між двома будівельними елементами, причому з'єднання виконане відповідно до винаходу; Фіг.5 - поперечний переріз, що відповідає поперечному перерізу з фігури 3, другого варіанта здійснення будівельної системи відповідно до винаходу; Фіг.6 - поперечний переріз, що відповідає поперечному перерізу з фігури 4, другого варіанта здійснення будівельної системи відповідно до винаходу; Фіг.7 - вигляд зверху будівельного елемента відповідно до винаходу, який модифіковано порівняно з варіантом, показаним на фіг.1; Фіг.8 - поперечний переріз по лінії VII - VII на фіг.7; Фіг.9 - вигляд, що відповідає вигляду на фіг.6 третього варіанта здійснення системи з'єднання для будівельної системи відповідно до винаходу, показаний у положенні до того, як має місце дійсне з'єднання, і Фіг.10 - вигляд, що відповідає вигляду на фіг.9, після того, як два будівельні елементи приєднані один до одного. На фіг.1 і 2 показаний будівельний елемент 1, який може використовува тись для реалізації будівельної системи відповідно до винаходу. У показаному варіанті втілення будівельний елемент 1 має форму прямокутного блока, що має верхню поверхню 2 і нижню поверхню 3, дві короткі бокові стінки 4 та 5, і дві довгі бокові стінки 6 та 7. Цей будівельний елемент 1 може бути виготовлений із багатьох матеріалів, таких як природні матеріали, використовувані в традиційних будівельних блоках, наприклад цегла, термопластичні або типу смоли матеріали. Більш прийнятно, будівельні елементи виготовляються з піску з вапном або бетону, оскільки ці матеріали являють собою необхідне поєднання точних вимірів, низкої вартості і підхожих теплових, механічних і акустични х властивостей. Для того, щоб мати можливість приєднання будівельних елементів 1один до одного так, щоб утворювалася будівельна система, кожен будівельний елемент 1 забезпечений, принаймні, одним отвором, що проходить від верхньої поверхні 2 до нижньої поверхні 3. У описі, а також на кресленнях вживається вираз "отвір", і в подальшому описі цей отвір описаний, як діра з круглим поперечним перерізом. Однак, зрозуміло, що цей винахід не обмежений круглими отворами, але в основному може використовуватись будь-який отвір, що проходить між двома названими поверхнями, який має будь-який поперечний переріз. У показаному варіанті втілення винаходу є два такі отвори, 10 і 11. Кінці отворів 10 і 11, розташовані поблизу верхньої поверхні 2, забезпечені вирізами 12 і 13, що мають поперечний переріз, який більше, ніж поперечний переріз отворів 10 і 11, та вирізи 12 і 13 розташовані концентрично відносно отворів 10 і 11. У такий самий спосіб і поблизу нижньої поверхні отвори 10 і 11 забезпечені вирізами 14 і 15, які у показаному варіанті мають ту ж форму, як вирізи 12 і 13, але в принципі вони можуть мати іншу форму, і, за деяких обставин, вони можуть повністю бути відсутніми. Таким чином, кінцеві частини отворів 10 і 11 забезпечені буртиками 16, 17, 18 і 19. Для того, щоб з'єднати два будівельні елементи 1 один з одним, два такі елементи 1А і ЇВ укладаються один поверх одного, причому один з отворів 10 або 11 одного елемента 1А розташований співвісно з одним з отворів 10 або 11 іншого елемента 1В, і нижня поверхня елемента 1А розташована на верхній поверхні другого елемента 1В, як показано на фіг.3 і 4. Для з'єднання двох будівельних елементів 1А і ЇВ, які покладені один поверх іншого, використовується з'єднувальний елемент 30, як показано на фіг.3. У показаному варіанті з'єднувальний елемент 30 містить стрижень 31, що має один кінець, забезпечений розширеною частиною 32, за допомогою якої з'єднувальний елемент може обпиратися на один із буртиків 16, 17, 18 або 19 в отворах. Розширена частина 32 може бути виконана за одне ціле зі стрижнем, але вона може бути також виконана у вигляді окремого елемента, який при зведенні стінки кожен раз прикріплюється до кінця стрижня 31. Розширена частина 32 забезпечена засобом для прийому кінця іншого стрижня 31, таким чином, щоб ці два стрижні прикріплювалися один до одного. У показаному варіанті розширена частина 32, як показано, в осьовому напрямку стрижня, забезпечена отвором 33, в якому є нарізка, а стрижень 31, або принаймні його кінцева частина забезпечена нарізкою із таким же кроком, причому діаметр нарізки отвору 33 відповідає нарізці стрижня 31. Зовнішня поверхня розширеної частини 32 може мати форму шестигранної гайки, так щоб вона відповідала інструменту, за допомогою якого стрижень 31 може бути закручено. Довжина з'єднувального елемента 30 в основному дорівнює висоті будівельного елемента плюс довжині нарізної частини, що входить у розширену частину 31 наступного з'єднувального елемента. Діаметр стрижня дещо менший від діаметра отворів 10 або 11, так щоб стрижень міг бути вставлений через отвір 10 або 11 із деяким допуском. Для того, щоб з'єднати два будівельні елементи, що покладені один поверх іншого, як описано вище, стрижень 31 вставляється через отвір 10 або 11, розташований співвісно з отвором 10 або 11 будівельного елемента, розташованого під першим зазначеним елементом, так щоб розширена частина 32 виступала у верхньої частини. Припускаючи, що в отворі нижнього будівельного елемента такий з'єднувальний елемент 30 був уже вставлений, стрижень, що вставляється тепер, може бути вкручений у нарізку нижнього з'єднувального елемента. Шляхом вибору правильних розмірів будівельного елемента і з'єднувального елемента 30, стрижень може бути закручений до такої міри, що останній встановлюваний будівельний елемент стискається між розширеною частиною 32 його власного з'єднувального елемента 30 і верхньою поверхнею 2 нижнього будівельного елемента 2В. Шляхом використання підхожого інструмента, сила цього тиску може бути відрегульована до визначеної величини, наприклад, сили в 3000Н, так що з'єднання набуває достатньої попередньої напруги в напрямку, перпендикулярному контактній поверхні, і тертя уздовж цієї поверхні, для того щоб відповідати (крім тиску, що походить від навантаження) усім поперечним напругам, згинальним напругам і локальним напругам, що можуть очікуватися. На фіг.3 показано схематично, як кілька будівельних елементів приєднані один до одного за допомогою з'єднувальних елементів 30. З цього креслення стає ясним, як може бути одержана стіна, на якій всі елементи притиснуті один до одного з однаковою силою. Виміри показали, що в основному сила в 1000Н є достатньою, щоб надати стіні міцності проти бокових навантажень. Однак, більш прийнятно використовуються більші сили тиску між будівельними елементами, наприклад, величиною у 3000Н. Таким чином може бути отримана міцна і надійна стіна. Щодо закріплення слід зазначити, що самий нижній шар будівельних елементів може бути прикріплений до фундаменту за допомогою з'єднувальних елементів ЗО, причому фундамент вже був створений до зведення стіни і забезпечений порожніми елементами, утвореними нарізкою для прийому нижніх кінців стрижнів 31. Якщо це необхідно, стрижні 31 самого нижнього шару можуть бути довшими, ніж стандартна довжина стрижнів. У випадку, якщо висота розширеної частини 32 менша, ніж висота буртика 12 або 13, розширена частина 32 повністю входить у буртик 12 або 13, і буртики 14 та 15 на нижній поверхні будівельних елементів можуть бути опущені. Однак, зважаючи на розташування наступного будівельного елемента, який має бути встановлений, більш прийнятно, щоб розширена частина 32 виступала дещо ви ще вер хньої поверхні 2. У вищеописаному варіанті втілення винаходу можуть виникнути проблеми, коли один із стрижнів 31 руйнується, при цьому повна сила натягу по висоті стіни над зламом зникає. Це може бути усун уто шля хом прикріплення, принаймні частково, кожного будівельного елемента до будівельного елемента або елементів, розташованим вище них. Як це може бути досягнуто, описано стосовно фігур 5 або 6. Система, показана на фіг.5 і 6, істотно ідентична системі, показаній на фігурах 3 і 4, за винятком наявності деформівного елемента 35, який був встановлений між розширеною частиною 32 і буртиком 19 вирізу 15. У показаному варіанті втілення винаходу де формівний елемент виконаний у вигляді кільця зі зрізаною конічною формою. Розміри і матеріал деформівного елемента 35 вибирають таким чином, щоб елемент у результаті дії заданої сили, наприклад 1000Н, деформувався у нееластичний постійний спосіб. Ясно, що цей винахід не обмежується варіантом виконання показаного деформівного елемента, а можливим є використання іншого типу деформівного елемента. Істотно, що дія деформівного елемента 35 повинна бути такою, щоб у результаті дії заданої сили відбувалася постійна необоротна деформація, причому ця сила повинна бути істотно меншою, ніж сила, за допомогою якої накладені будівельні елементи повинні бути стиснуті разом. Розміри деформівного елемента 35 вибирають таким чином, що в горизонтальному напрямку він цілком заповнює вирізи 12, 13, 14 і 15. Вертикальний розріз у недеформованому стані має бути таким, щоб сума висоти розширеної частини 32 і висоти деформівного елемента 35 була більшою, ніж сума висот вирізів 12 і 14 або 13 і 15. Якщо ці умови виконуються, результат досягається. Передбачається, що будівельна система вже складається з багатьох шарів. Перш ніж буде встановлений новий будівельний елемент з його отворами 10 і 11, розташованими співвісно з отворами 10 і 11 будівельного елемента, розташованого безпосередньо під першим елементом, на кожну розширену частину 32 приміщується деформівний елемент, який буде використовува тись цим новим будівельним елементом для з'єднання. Після установки будівельного елемента через отвори 10 і 11 вставляються з'єднувальні елементи 30, які проходять через вже встановлені деформівні елементи 35 до верхнього кінця отворів 33 у розширених частинах 32. Коли після цього з'єднувальний елемент 30 закручується в отвір, розширена частина 32 цього з'єднувального елемента 30 приводиться до з'єднання з буртиком 16 або 17. З цього моменту подальше закручування з'єднувального елемента 30 змусить будівельний елемент притискатися в напрямку нижнього будівельного елемента. Через розміри, пояснені вище, це означає у першу чергу те , що створюється контакт між деформівний елементом і буртиком 18 і 19. Як тільки тиск сягне певного значення, наприклад, 1000Н, деформівний елемент починає деформуватись, доки нижня поверхня верхнього будівельного елемента не увійде в контакт (із верхньою поверхнею нижнього будівельного елемента. Подальше закручування з'єднувального елемента 30 змусить ці дві поверхні бути стиснутими разом, поки не буде досягнута бажана сила тиску, наприклад, 3000Н. З цього моменту деформівний елемент 35 деформований і стиснутий між буртиком 18 і 19 з одного боку і розширеною частиною 32 з'єднувального елемента 30 з іншого боку. Цим деформівний елемент притискається з силою 1000Н до буртиків 18 і 19. У такий спосіб досягається те, що кожен з'єднувальний елемент 30 закріплений самий по собі, а сила по висотікількох накладених будівельних елементів не повністю передається до нижнього з'єднувального елемента. Якщо потім з якоїсь причини один із з'єднувальних елементів руйнується або не може більше передавати напругу вниз, необхідна сила навантаження створюється в кількох шарах, щоб гарантува ти необхідне закріплення системи. Через велику кількість з'єднувальних елементів, які, наприклад, присутні в стіні, побудованій за допомогою будівельної системи відповідно до цього винаходу, наслідок у випадку розриву в одному з вертикальних з'єднувальних елементів обмежується локальним розміром, що не поширюється на всю висоту стіни. У багатьох ситуаціях може бути бажаним збільшити горизонтальну міцність стіни, побудованої за допомогою будівельної системи відповідно до винаходу. Це може бути у випадку з високими стінами або для того, щоб приєднати внутрішні стіни до зовнішніх стін у конструкції, що має порожню стіну. У ци х ситуаціях можуть використовуватись буді вельні елементи, показані на фігура х 7 і 8. Будівельний елемент 39 відповідно до фіг.7 і 8 істотно ідентичний будівельному елементу відповідно до фіг.1, за винятком того, що верхня і нижня поверхня були забезпечені жолобами, що мають напівкруглий або Uподібний поперечний переріз. Жолоби 40, 41, 42, 43, 44 і 45 проходять від країв між верхньою поверхнею 2 і боковими стінками 4, 5, б і 7 до вирізів 12 і 13 у верхній поверхні 2. Можливо, що жолоби 40 і 41, 42 і 44, 43 і 45 є розширенням один одного і можуть входити один в інший. У такий самий спосіб нижня поверхня З забезпечена жолобами 50, 51, 52, 53, 54 і 55, які також простираються від країв між нижньою поверхнею 3 і боковими стінками 4, 5, 6 і 7. У показаному варіанті кожен жолоб 40-45 і 50-55 забезпечений нарізкою. Розташування жолобів 40-45 та 50-55 вибрано таким чином, щоб коли два будівельні елементи 39 розташовані один поверх іншого з їх отворами, розташованими співвісно, принаймні один жолоб на нижній поверхні верхнього будівельного елемента був розташований прямо навпроти одного жолоба на верхній поверхні нижнього будівельного елемента, так що це виглядає, наче утворений один отвір, забезпечений нарізкою. Сусідні будівельні елементи можуть мати відповідні отвори, розташовані співвісно з цими отворами. Дія горизонтального закріплення така. Під час зведення стіни два будівельні елементи 39 розташовані поздовжньо один за одним, причому їх верхні поверхні знаходяться на одній висоті, і жолоб 41 вирівняний із жолобом 40 сусіднього будівельного елемента. Таким чином, майже спільний жолоб утворений у спільній верхній поверхні двох будівельних елементів. У цей жолоб може бути приміщений стрижень, забезпечений нарізкою, таким чином, що він взаємодіє з нарізкою у жолобах 41 і 40, відповідно. Розташування наступного шару будівельних елементів 3 9 виконується таким чином, що принаймні один із жолобів 50 або 51 підганяється на стрижень із нарізкою, який приміщений у жолоби 41 і 40, так що цей стрижень цілком вкладений, і утворене горизонтальне закріплення між двома будівельними елементами. Немає необхідності в тому, щоб будівельні елементи безпосередньо перебували в контакті один з одним. Можливо, що дві стіни, які разом утворюють порожню стіну, у боковому напрямку прикріплені одна до одної. Додатково це забезпечує свободу для пристосування кількох горизонтальних закріплень по висоті залежно від обставин, наприклад, шляхом забезпечення горизонтального закріплення в кожному шарі на критичних рівнях, і тільки у певних шарах на менш критичних рівнях. Крім того, можна використовувати інше горизонтальне закріплення, ніж система з нарізними стрижнями, як описана вище. Так, можна використовува ти жолоби 40-45 і 50-55, відповідно, у яких на певній відстані від країв між верхньою поверхнею 2 і нижньою поверхнею 3, відповідно, та боковими стінками 4, 5, 6 і 7 виконані вирізи, що мають більший розмір, ніж поперечний переріз жолобів. Закріплення може здійснюватися за допомогою стрижнів, які з обох кінців забезпечені розширеними частинами відповідної форми. У самому простому варіанті це може бути досягнуто забезпеченням у кожному жолобі на визначеній відстані від бокових стінок отвору, поперечного отвору або іншого збільшеного отвору, перпендикулярного відносно поверхні верхньої поверхні 2 або нижньої поверхні 3, відповідно. Закріпляючий елемент може містити стрижень, що має дві кінцеві частини, зігнуті під кутом 90 градусів. Якщо вибраний такий варіант здійснення винаходу, може бути достатнім забезпечення вирізу лише у верхній поверхні або в нижній поверхні. У такий самий спосіб нарізний отвір, утворений двома жолобами з нарізкою, створеними симетрично у верхній і нижній поверхні, може бути замінений асиметричними жолобоподібними отворами. Цього можна досягнути за допомогою U-подібного жолоба, у якому стрижень із нарізкою цілком вставлений і закріплений, закритий повністю плоскою поверхнею іншого будівельного елемента. Стрижень із нарізкою може бути, на протилежність інтервальному стрижню (виготовленому з вигнутого залізного дроту), встановлений і вилучений без розбирання будівельних елементів. На фіг.9 і 10 показаний третій варіант здійснення будівельної системи відповідно до винаходу. Цей варіант відрізняється від варіантів, описаних вище тим, що з'єднувальний елемент виготовлений з кількох частин, а також формою деформівного елемента. У той же час форму отворів у будівельних елементах було адаптовано. Вирізи 115 і 112 у будівельних елементах 101А і 101В, показані на фігура х 9 і 10, відповідають вирізам 15 і 12 у будівельних елементах 1А і 1В з фіг.3 і 4. Виріз 115 складається з конічної зовнішньої частини 160, циліндричної середньої частини 161 і конічної нижньої частини 119, що відповідає буртику 19 на фіг.2. У такий самий спосіб виріз 112 складений із зовнішньої частини 170, середньої частини 171 і нижньої частини 116. З'єднувальний елемент складається з стрижня 131, який, принаймні поблизу його кінців, забезпечений нарізкою. Довжина стрижня істотно відповідає висоті будівельного елемента 101. Крім того, з'єднувальний елемент містить гайку 180 із висотою дещо меншою, ніж сума глибин вирізів 112 і 115. Внутрішні нарізки гайки 180 на половині відстані забезпечені стопором або йому подібним пристосуванням, за допомогою чого запобігається, щоб нарізний кінець стрижня 131 міг би бути глибше закручений у гайку 180. Де формівний елемент 181 складається з кільця, центральний отвір якого має діаметр, що істотно відповідає зовнішньому діаметру стрижня 131, вертикального прямого краю 182, утвореного навколо отвору, таким чином, що кільце може прослизнути по нарізному кінцю стрижня з деякої легко защіпною силою. Зовнішній діаметр кільця по суті дорівнює діаметру середньої частини 161 і 171 вирізу 115 і 112, відповідно. Крім того, використовується запірне кільце 184 із конічною формою, яка приблизно відповідає конічній формі нижньої частини 119 і 116, відповідно. Щоб описати дію цього варіанта здійснення винаходу, ви хідною точкою є положення, показане на фігурі 9, у якому передбачається, що будівельний елемент 101b через стрижень 131, гайку 180 і кільце 184 притиснутий до будівельного елемента, розташованого під ним. Для того, щоб встановити наступний будівельний елемент, стрижні 131 вставляються в його отвори 110 і 111, тоді як у той самий час на нижньому кінці стрижнів 131 приміщене кільце 181, а на верхньому кінці кільце 184 і гайка 180 вільно прикручені до верхнього кінця. У такому положенні з'єднувальні елементи залишаються під час дій із будівельним елементом. Якщо це необхідно, будівельний елемент може бути вже підготовлений у такий спосіб під час виготовлення будівельних елементів і доставлений у такій формі. Після цього будівельний елемент 101А приміщується поверх будівельного елемента 101В таким чином, що нижній кінець стрижня 131 може бути вкручений у гайку 180, що належить до будівельного елемента 101В. За допомогою підхожого інструмента, що відповідає гайці 180, накрученій на стрижень 131 будівельного елемента 101А, гайка спочатку накручується далі на верхній кінець, доки вона не досягне внутрішнього стопора, після чого стрижень 131 почне повертатися разом із гайкою. Під час подальшого повертання кільце 184 буде контактувати з нижньою частиною 116. Таким чином виходить, що стрижень 131 централізується в отворі 110. Під час подальшого закручування гайки і стрижня верхній кінець гайки 180 притиснеться до деформівного елемента 181. Після досягнення визначеної сили тиску, наприклад, 1000 Н, елемент 181 деформується таким чином, що врешті-решт він стиснеться між гайкою 180 і нижньою частиною 119. У той же час будівельний елемент 101А притискається до будівельного елемента 101В, доки сила тиску не сягне величини, наприклад, 3000 Н. Подальше закручування гайки і стрижня припиняється. На фігурі 10 показано, як комбінація кільця, гайки і деформівного елемента розташовується після того, як закручування гайки і стрижня припиняється. Ясно, що в такий спосіб утворюється закріплення будівельних елементів, яке практично відповідає системі, описаній стосовно фігур біб. Перевага третього варіанта здійснення винаходу полягає в тому, що з'єдн увальний елемент повнічтю складається з частин, які нормально комерційно доступні і для виробництва яких не потрібні спеціальні способи. Це може дати істотну економію у вартості. Очевидно, що цей винахід не обмежений варіантами втілення винаходу, описаними і показаними на кресленнях, але можуть використовуватись численні модифікацій у рамках об'єму винаходу, обмеженого пунктами формули винаходу, що додаються.