Термоядерний реактор

Термоядерний реактор, що містить вакуумну камеру, котушки електромагнітів-дзеркал, хаотично зібрані заряджені частинки-плазми між електромагнітами-дзеркалами, та пристрої для живлення електромагнітів-дзеркал і розігріву плазми до 3 76788 4 джерелом струму резонансного живлення електтовій траєкторії, В - магнітне поле в площині відромагнітів-дзеркал з послідовно з'єднаних опора 90  - кут між швидкістю часбиття частинки, навантаження і джерела електрорушійної сили (е.р.с.); плазма є упорядкованим рухом між електтинки V в точці її відбиття і осьовим магнітним ромагнітами-дзеркалами заряджених частинокядер, які інжектуються у вакуумну камеру через полем B x (Фіг.2) [3 стор. 73-77,4 стор. 393-398]. інжектор; джерело е.р.с. виконує функції пристрою Основним недоліком відомих дзеркальних мадля розігріву плазми із ядер до температури сингнітних ловушок називається існування конуса тезу ядер; опір навантаження утилізації енергії втрат заряджених частинок, умова (3) для яких є синтезу в формі електроенергії, струм через який зворотною [4 стор. 398]. Це так, але причини лепідтримує роботу термоядерного реактора і без жать глибше. джерела е.р.с. По-перше, вивід залежності (3) базується на На Фіг.1а схематично зображено термоядеррівнянні ний реактор. Фіг.2-12 ілюструють опис роботи терdФ dB  E l dl S, моядерного реактора: Фіг.2 ілюструє рух зарядже(4) dt dt ної частинки в неоднорідному магнітному полі; де E l - проекція на елемент ларморового кола Фіг.3 зображає форму термоядерного реактора псевдосферу; Фіг.4 зображає утворюючу криву "повільно" змінного електричного поля Е, псевдосфери - трактрису; Фіг.5 Ілюструє рух заряіндукованого "повільно" змінним полем В, dl - еледженої частинки в магнітному полі, яке має форму мент довжини ларморового кола, Ф - магнітний псевдосфери; Фіг.6 деталізує рух зарядженої часпотік через площу ларморового кола, S - площа тинки в магнітному полі по право- і лівогвинтовій ларморового кола. При цьому покладається: В є траєкторії; Фіг.7 демонструє стан електричних і однорідним (В = const) в межах руху зарядженої магнітних полів в електромагнітних моделях, а частинки і S не змінюється (S = const) в тих же Фіг.8 - конструктиви цих моделей; Фіг.9 і Фіг.10 межах [4 стор. 394].(Відомий також вивід ілюструють амплітудно-просторові характеристики залежності (3) на основі електромагнітних моделей; Фіг.11 ілюструє стан Pm iS const, (4а) електричних і магнітних полів електромагнітних де Рm - магнітний момент, і - елементарний моделей, зведених в систему; Фіг.12 ілюструє стан струм, який створює заряджена частинка, рухаюелектромагнітних полів і енергії заряджених часчись по ларморовому колу [3]. Але й (4а) не тинок-ядер в термоядерному реакторі. викликає сумнівів лише при S = const, що реально Термоядерний реактор (Фіг.1) містить вакуумв дзеркальній магнітній ловушці не виконується.). ну камеру в формі псевдосфери 1, на якій розміАле реально, неоднорідність магнітного поля щено з'єднані паралельно котушки електромагні(B const) є принциповою вимогою для побудови тів-дзеркал у формі напівпсевдосфер з право- і дзеркальних магнітних ловушок; як наслідок, лівогвинтовою намоткою 2 і 3; між електромагніS const, бо радіус гвинтової траєкторії руху частами дзеркалами упорядковано, по право- і лівогвинтовій траєкторії 4 і 5 рухаються інжектовані тинки при B const не є константою, тобто через інжектор 6 заряджені частинки-ядра; посліmV sin 0 довно з'єднані опір навантаження 7 і джерело r const, (5) eB е.р.с. 8 включено паралельно котушкам 2 і 3 електромагнітів-дзеркал. де m - маса зарядженої частинки, e - абсоРозглянемо роботу термоядерного реактора. лютна величина електричного заряду частинки. Це Теоретичною основою роботи термоядерного свідчить, що базовим рівнянням для опису процереактора з магнітними дзеркалами є наступне. сів у магнітній ловушці повинно бути не умовне Якщо магнітне поле В змінюється "повільно" рівняння (4), а загальновідоме порівняно з "швидким" циклотронним періодом руху зарядженої частинки, тобто B (6)  Ed l d S, (1) T0 T*, t По-друге, якщо заряджена частинка є одночаде T0 - період зміни магнітного поля В, T * сно і хвилею (електромагнітною), як це підтверциклотронний період, а також "помірно" неодноріджує реальність, то при побудові дзеркальних мадне, тобто гнітних ловушок повинен виконуватись основний grad B закон дзеркального відбиття електромагнітних (2) r 1, хвиль(світла): кут падіння хвилі-частинки повинен B дорівнювати куту її відбиття [5 стор. 419]. Але цей де r - радіус кривизни траєкторії зарядженої основний закон порушується залежністю (3), бо частинки, то умова відбиття (віддзеркалення) її від "магнітного дзеркала" має вигляд sin 0 sin . (7) Зрозуміло, що при нерівності (7) не B0 B0 (3) sin 0 sin , виконується і наслідок із основного закону - принB B цип зворотності, згідно якого відбита хвилячастинка повинна рухатись по лівогвинтовій V в точці де 0 - кут між швидкістю частинки траєкторії, якщо початкова була правогвинтовою початку руху її по гвинтовій траєкторії, B 0 - магні(або навпаки) [5 стор. 420]. Причому, порушення принципу зворотності веде і до математичного тне поле в площині початку руху частинки по гвин 5 76788 6 протиріччя, бо саме право- і лівогвинтові лінії є sin 0 (sin ) . Це нескладно прослідкувати, коридзеркальним відображенням одна одної [6 стор. стуючись також Фіг.5. Але цього замало. 510]. Рух зарядженої частинки по гвинтовій Недоліків дзеркальних магнітних ловушок траєкторії в неоднорідному полі (B const ) можна позбутися, якщо магнітне поле буде мати характеризується також кроком гвинтової форму псевдосфери - тіла крутіння трактриси. На траєкторії Фіг.3 зображена псевдосфера з паралелями і 2 mV cos 0 меридіанами, а на Фіг.4 - крива її обертового h const. (16) відтворення - трактриса. Трактриса - це геометeB ричне місце точок, які залишає за собою один з Математикою обґрунтовується протилежність кінців відрізка а, якщо його другий кінець рухається знаків h (а також кручення) для право- і по прямій Х'Х. Пряма Х'Х є асимптотою трактриси. лівогвинтової ліній (траєкторій) [6 стор. 510, 531]. А 90  . М - точка АО = а -висота трактриси безпосередньо це пов'язано з наступним. 0 Циклотронна частота ( ) руху зарядженої o дотику до трактриси відрізка МР а ( 90 ). частинки в магнітному полі базується також на Площі перетину псевдосфери по паралелях, порівнянні (15) і є векторною величиною глинаючих точки А і М, є відповідно a 2 sin2 S0 S 2 a sin (9) eB (17) m [4 стор. 382]. Залежністю (17) жорстко взаємно пов’язуються знаки заряду частинки е та напрями (10) і B . Тому, при послідовному русі e+ - частинок по право- і лівогвинтовій траєкторії, циклотронна частота є парною (8) 0 2 * [6 стор. 822-829]. Із (8) і (9) одержимо S sin S0 sin 0 S . S0 І якщо магнітне поле має форму псевдосфери, то на основі (3) і (10) одержимо sin sin 0 B0S0 sin 90  BS B0S0 . BS Ф const (13) вінцем якого, на основі (11) і (12), є рівність sin 0 sin . (14) Рівність (14) ілюструється на Фіг.5, де ортогональна проекція право- і лівогвинтової траєкторій на площину паралельну осі цих траєкторій зображені, відповідно із [6 стор. 799], протифазними синусоїдами. Рівність (14) підпорядковує процес руху зарядженої частинки-хвилі в магнітній псевдосфері основному закону дзеркального відбиття, а його наслідок - принцип зворотності - гарантує періодичне повернення зарядженої частинки-хвилі в ту ж точку, з якої вона починала рух (Фіг.5). Суттєво, що, базовою формулою для залежності (5), є формула, якою визначається сила Лоренца F e VB . (15) Формулою (15) стверджується: для e+ - частинок величини F , V і B створюють правогвинтову систему, для e- - частинок - лівогвинтову [7 стор. 218]. Це ілюструється на Фіг.6. Саме ці обставини пов'язані із тим, що для сталого руху e+ - частинок між магнітними дзеркалами в залежності (5) повинні одночасно змінюватися знаки * пр. лів. * * або 2 2 * 2 , (18) (11) Враховуючи, що відповідні магнітні поля (3) і площі (10) початку руху і відбиття частинки-хвилі обернено пропорційні, прийдемо до висновку B 0 S 0 BS const (12) Ф0 * V і бо, при послідовному переході e+ - частинок з право- на лівогвинтову траєкторію, одночасно зміню* ються напрям їх руху со і відносний напрям В (Фіг.6а); при паралельному – непарною * * пр. лів. * * * або , (19) бо, при паралельному русі заряджених частинок по право- і лівогвинтовій траєкторіях одночасно в одному напрямі, відносно поляризуються знаки заряджених частинок на цих траєкторіях (Фіг.6б). На основі (18) і (19), враховуючи періодичність руху e+ - частинок між магнітними дзеркалами, та * * зміну при цьому їх електричних E ( D ) і магніт* * них H ( B ) полів, прийдемо до висновку: процес руху e+ - частинок по право- і лівогвинтовій траєкторії між магнітними дзеркалами - це резонансний процес із парними (2 *) і непарними ( *) частотами. Це підтверджується далі на електромагнітних моделях. Таким чином, обидва вище зазначені недоліки дзеркальних магнітних ловушок зводяться нанівець, якщо "повільно" змінне магнітне поле B В буде мати форму псевдосфери. Але, саме ця форма і є проблематичною, бо електродинаміка Максвела не допускає на магнітних силових лініях кутів зламу (перервності), який має місце в магнітній псевдосфері по лінії, якою обмежується площа S0 з полем В0 (Фіг.5). Можливість існування таких 7 76788 8 магнітних полів експериментальне доводиться B D далі також на електромагнітних моделях і, окрім зв'язок E і та правогвинтовий H і цього, теоретично обґрунтовується доповненими t t рівняннями Максвела. (Фіг.11б та 11в відповідно) [7 стор. 250] доповнені На Фіг.7 зображені схеми двох другими, які фіксують протилежний стан рівнянь електромагнітних моделей із просторовоB лінійними, циліндричними котушками, що Максвела - правогвинтовий зв'язок E і та дозволяється рівністю (13); перша з них t збуджується джерелом е.р.с. E, друга - джерелом струму I. На цих схемах зображені власні та D лівогвинтовий H і (Фіг.11а та 11г відповідно); взаємні миттєві магнітні поля правоі t лівогвинтової котушок 1 та 2, напрями яких визнаn - коефіцієнт пропорціональності. Записом знаків чено за єдиною загальноприйнятою правогвинто+ і - через риску / кодується рознесення в просторі (несумісність) і часі (неодночасність) вимушеної вою системою відліку зв'язку струму i і поля В. право- і лівогвинтової орієнтації електромагнітних На Фіг.8 приведені основні конструктивні показнивеличин рівнянь (20а) і (20б). Саме цим рознесенки моделей: котушки 1, 2 мають по 9 секцій, в ням і формується злам (перервність) на кожній з яких намотано по 28 витків дроту ПЭЛШО амплітудно-просторових резонансних кривих Фіг.9, 0,15; феритовий стержень Ф-600 із ефективною 10, який ідентифікується із характерними точками магнітною проникністю 20 * . амплітудно-фазової характеристики стоячої Обстеження електромагнітних моделей C 0 (Фіг.7а, 7б) магнітним зондом (виток дроту O 1,3 , резонуючої на частоті f півхвилі 2 0 см) привело до амплітудно-просторових резонанелектромагнітної моделі. сних кривих зображених на Фіг.9 і 10. Електричні поля не вимірювались, але їх миттєві напрями, По суті, 0 - це є сповільнена хвиля хвилі зображені на Фіг.7а і 7б, та виміряні магнітні дають 0 , яка, відповідно з теорією сповільнюючих сиспідстави зобразити їх у вигляді, приведеному на тем [10], існує вздовж просторової неоднорідності, Фіг.9 і 10. сформованої витками котушок із право- і Результати вимірів Фіг.9, 10 та викладене прилівогвинтовою намоткою, тобто водять до двох висновків: C 1. В пристроях із право- і лівогвинтовою на0 n , (21а) моткою існує резонансний злам (перервність) V 0 "повільно" змінного магнітного (і електричного) де n - коефіцієнт пропорціональності, який наполя. буває функцій коефіцієнта сповільнення; С - швид2. В пристроях із право- і лівогвинтовою накість світла, швидкість обміну електромагнітною мотками існують парні і непарні резонансні частоенергією між право- і лівогвинтовою частинами + ти, як і при русі е -частинок по право- і моделі зовні моделі (у вільному просторі); V лівогвинтовій траєкторіях, обґрунтовані залежношвидкість того ж обміну всередині моделі (у невістями (18) і (19). льному просторі). Співпадання парності і непарності резонансДруга точка зору на процеси в моделях поля+ них частот моделей і руху е - частинок є гає в тому, що n є коефіцієнт квантування хвилі наслідком того, що електричні схеми моделей і 0 на частини 0 , включаючи квантування зв'ятраєкторії руху е+ - частинок мають одну і ту ж топологію та орієнтації векторних величин. Що стосується зламу (перервності) "повільно" змінного магнітного поля, то природу його можна з'ясувати як із стану магнітних полів Фіг.7а, 76, який свідчить про невзаємний магнітний зв'язок право- і лівогвинтової частин моделей і, як наслідок, про енергетичну незрівноваженість між ними [9], так і з наступного. Теоретично, злам є наслідком вимушеної взаємодії електричних і магнітних величин, вимушено зв'язаних в дві системи відліку: право- і лівогвинтову; тобто /  Ed l /  Hd l / n B dS 2 t / n D dS t 0, 0, (20а) (20а) де перші знаки фіксують звичний, загальноприйнятий стан рівнянь Максвела - лівогвинтовий заних з хвилею 0 n 0 0 величин, тобто T0 T0 (21б) . 0 Важливо, що хвиля 0 , яка корелює, згідно Фіг.9 і 10, із довжинами котушок і фериту, не є мінімальною, бо право- і лівогвинтовий струми котушок поляризують електромагнітні параметри феритового осердя також в право- і лівогвинтовому напряму, формуючи тим самим довжину хвилі близьку до Комптоновської довжини хвилі електрона - носія струму поляризації. І це не безпідставно, оскільки при дослідженнях випромінювача електромагнітного поля [11] на частоті f0=50кГц ( 0 =6 км) експериментальнo зафіксовано аналог гама-випромінювання з квантами частоти f 10 20 Гц, які визначають довжину хвилі величиною 0 С f 3 10 8 10 20 3 10 12 м, (22) 0 9 76788 близькою до Комптоновської довжини хвилі електрона [7 стор. 731]. Як наслідок, викладеного стосовно електромагнітних моделей, маємо і третій висновок: в пристроях із право- і лівогвинтовою намотками коефіцієнт пропорціональності-сповільненняквантування є і коефіцієнтом синхронізації "повільно" змінних (Т0) і "швидко" змінних ( T0 ) електромагнітних процесів, тобто із (20) і (21) маємо T0 n T0 . (23) В підсумку викладеного стосовно електромагнітних моделей та руху e+-частинок включно із (18) і (19), маємо підстави описати електромагнітні поля, пов'язані із рухом e+ - частинок по право- і лівогвинтовій траєкторіях системою, аналогічно (20) – * /  E dl * /  H dl * * / n B dS 2 t * D dS t * * / n * * * , (24) * * 10 * * * C* * T* , (25) * V* * T* де специфічними є наступні величини: С* швидкість обміну електромагнітною енергією поміж право- і лівогвинтовою траєкторіями e+ - частинок (паралельний обмін, по прямій лінії); V* швидкість обміну електромагнітною енергією між e+ - частинками по траєкторії (послідовний обмін, по кривій лінії); 0 * - Комптовська довжина хвилі e+ - частинки (протона, ядра), як єдино можлива мінімальна довжина хвилі, яка існує одночасно із e+ - частинкою (протоном, ядром) [7 стор. 731]. Характерно, що кожне з рівнянь (20а) і (20б) описує відповідну електромагнітну модель Фіг.7а і 7б з їхніми парними ( 2 0 ) і непарними ( 0 ) резонансними частотами Фіг.9 і 10; напроти, рівняння системи (24) описують відносність парності ( 2 0 *) n* і непарності ( 0 *) циклотронних частот одного і того ж неподільного руху е+ - частинок, що витікає з обґрунтування залежностей (18) і (19). Тому, зваживши, що в звичайному електромагнітному контурі неподільно існують коливання електричної та магнітної енергій з частотою 2 0 і напруги (електричного поля) та струму (магнітного поля) з частотою 0 , на основі (20а), (20б) і (24) прийдемо до висновку: в термоядерному реакторі (Фіг.1) можлива синхронізація резонансних процесів між електромагнітними полями котушок 2 і 3 та електромагнітними полями руху е+ - частинок по право- і лівогвинтовій траєкторіях 4 і 5, тобто * / nn * /  E dl B dS , t * D dS , t * * /  H dl / nn (26) * де на основі (21) і (25), маємо C C* V V* nn * * * T0 T0 T* T* * 0 (27) , * 0 Передмова до величини (22) і залежності (23) та порівняння систем (20) і (26) дозволяють ідентифікувати функції електромагнітних параметрів феритового осердя моделей і руху е+ - частинок в термоядерному реакторі (Фіг.1), що приводить до рівностей V C*, 0 *, T0 T *, 0 *, (28) які, в свою чергу, приводять залежності (27) до вигляду nn * , де величини з позначкою * описують в просторі і часі електромагнітну хвилю 0 *, яка супроводжує рух e+ - частинок між магнітними дзеркалами із періодом Т* і є частиною хвилі *; n* - коефіцієнт пропорціональності-сповільнення-квантування, який визначається аналогічно (21) – * * C V* * * T0 T* . (29) 0 Слід підкреслити на разі, що системою (26) синхронізується не тільки рух е+ - частинок, умова якого, на основі (23) і (28), визначається залежністю T0 nT *, (30а) яка зберігає необхідну нерівність (1) в новій формі, але синхронізується і електромагнітне випромінювання, пов'язане з рухом е+ - частинок, що витікає із рівностей (29): T0 nn * T * . Таким чином, інжектований у вакуумну камеру 1 через інжектор 6 пучок е+ - частинок буде сталим у своєму русі між магнітними дзеркалами, внаслідок резонансної взаємодії "повільно" і "швидко" змінних електромагнітних полів, які, на основі (26), конкретизуються системою / U / E /  HXd l X Xd l X / nn * B* X dS* dt / nn * D* X d S* X dt X, (31) / R i, де векторні величини позначені індексом X зоX рієнтовані вздовж координати X, індексом поперек неї; / U / E Xd потенціалів на котушках 2 і 3; 8; R - опір навантаження 7; l X - різниця - джерело е.р.с. - струм R розігріву заряджених частинок-ядер до підпалення реакції синтезу. Основні величини системи (31) ілюструються на Фіг.12а. Але головне у наступному. Загальновідомо, що на рухому заряджену частинку діє не тільки магнітне поле, але і електричне / i F e E e[ V V ]. Тому, згідно залежності (32), величини (32) 11 D* t / X 76788 ( / 0 E* t X) заміщується різницями потенціалів / U, які узгоджено зорієнтовані відносно опору навантажен (33) системи (31) будуть прискорювати та сповільнювати e+ - частинки на право- та лівогвинтовій траєкторіях, змінюючи тим самим їх швидкість V (Фіг.12а). У свою чергу, враховуючи, що енергія частинки залежить від швидкості mV 2 , 2 це прискорення та сповільнення приводить до зміни, до коливань початкової енергії e+ - частинок, тобто W * W * const, (34) де ± AW* - коливання енергії e+ - частинок (Фіг.12б). Саме це коливання і є основною цінністю, бо в термоядерних процесах важлива не абсолютна енергія e+ - частинок (ядер), яку не є проблемою одержати в десятки МеВ, а її відносна зміна, яка достатня в десятки КеВ [3 стор. 108]. Тому, початкову "помірно" змінну із періодом T* енергію W*, синхронізовану згідно (30а), можемо покласти як стан відносного спокою – W* 0 (35) порівняно із "швидко" змінною із періодом T * енергією W * синхронізованою згідно (30б). Як наслідок, з (34) і (35), враховуючи основи термодинаміки [7 стор. 94] і кінетичної теорії газів [7 стор. 108], маємо 3 W* 2 W* кТ, 2 де к - постійна Больцмана. І достатньо, наприклад, одержати W* 10 4 eB 2 W* 10 4 1 6 10 , 19 15 1 6 10 , Дж, що може скласти всього 1 % від початкової енергії W * 10 6 еВ, щоб досягти температури реакції синтезу 2(2 W *) 3к 2 16 10 , 15 0,77 10 8 3 138 10 23 , При дейтерій (D) - тритієвій (7) реакції синтезу, наприклад, маємо D D T p W* T ( H 2 H 2 H3 p 4 МеВ) [5 стор. 695]. При цьому, енергія реакції синтезу W * 4 М еВ в формі електромагнітного випромінювання синхронізується згідно (30б) електромагнітним полем системи (31) у формі / U / E X dl / nn * X B* X dS * dt / X X / nn * D* dt X dS * X / Ф* dt X де, за рахунок енергії синтезу е.р.с. 8 ( ) системи (31) U / i - струм R навантаження R термоядерного реактора (Фіг.12). В системі (36), на основі (13), введено магнітний потік Ф*X і, на основі властивості псевдосфери 1 2 SX 2 a a2 2 [6 стор. 827], введено потік електричного ня 7 (R); / зміщення Ф * X . До речі, в системі (36) неявно реалізується також і відома властивість псевдосфери, якою стверджується: 1 2 3 VП VC a , 2 3 тобто, об'єм псевдосфери дорівнює половині об'єму сфери з радіусом а [6 стор. 827]. І насамкінець. Зміна величини е.р.с. 8 ( ) в системі (31) та U в системі (36) веде до зміни величин (33) і тим самим до зміни величини W *, чим регулюється режим розігріву e+ - частинок (ядер) до температури реакції синтезу та режим утилізації енергії синтезу у формі електроенергії в опорі 7 (R) (Фіг.12). Таким чином, винаходом нейтралізуються фундаментальні недоліки існуючих експериментальних термоядерних реакторів, які стояли на заваді промислового освоєння енергії термоядерного синтезу. На основі викладеного маємо наступний стислий опис роботи термоядерного реактора, як послідовність дій і процесів, що відбуваються. Під дією джерела струму складеного із опора 7 і е.р.с 8, внаслідок близького до одиниці (із-за безкінечності псевдосфери) невзаємного магнітного зв'язку між котушками 2 і 3 (згідно фіг.7б), маємо електромагнітний резонанс (аналогічний фіг.10). Цей резонанс формує “повільно” змінні електричні і магнітні узгодженні поля, які представляють стоячу хвилю /2 в вільному просторі, та “швидко” змінні магнітні і електричні зустрічні поля, які формують між котушками 2 і 3 стоячу хвилю /2, синхронізовану через коефіцієнт n із ; формули (20)-(23). Величини “швидко” змінних Ф* X dt W* /  HX d l 12 / U R / (36) i, W *, джерело компенсується зустрічних магнітних полів збільшуються від межі стику котушок 2 і3 (аналогічно фіг. 9), тому вони є динамічними, резонансними магнітними дзеркалами. Інжектований через інжектор 6 під кутом пучок е+- частинок (ядер), наперед прискорених до енергії W*, віддзеркалюється від магнітних дзеркал і 13 76788 14 рухається по право- і лівогвинтовій траєкторіях 4 і 5 (формули (1)-(19)). Період цього віддзеркалення . В підсумку, процес руху е+ - часзв'язаний із циклотронною частотою , а лінійна тинок між магнітними дзеркалами синхронізується довжина цього періодичного процесу - довжина із дією е.р.с. 8 через коефіцієнти nn*, тобто хвилі -синхронізується через коефіцієнт (формули (24)-(30)). Це Зміна енергії ± W* показана на фіг.12б на відрізку * n * . Величина ± W* однозначно зале2 2 жить від величини е.р.с. 8, тому не є інженерною проблемою сконструювати термоядерний реактор, в якому досягатиметься величина що згідно із [3 стор.108], є необхідною умовою для реакції синтезу між е+ частинками (ядрами). Енергія синтезу в формі електричної утилізується в опорі 7, компенсуючі початкову дію е.р.с. 8 (формули (31) - (36)). А далі про деякі результати досліджень моделі термоядерного реактора. Для побудови моделі виготовлено шаблон в формі напівпсевдосфери із а = 0,1 м, обмежений по осі X довжиною 0,22 м 2а. При допомозі шаблона намотані котушки 2 і 3; вони мають по 750 витків дроту ПЭЛШО 0,23. Виміри по схемі фіг. 13 а засвідчили: а) резонанс на частоті 240 кГц ( =1250 м), із якістю контура Q=30, який фіксувався вольтметром V1; б) стоячу хвилю , яка фіксувалась вольт2 метром V2 при переміщенні 3-виткового магнітного зонда по осіі X в полості моделі (фіг. 13б) в) резонансний опір моделі Ro склав величину 270 кОм (вимірювався по половині напруги в точці а порівняно із точкою б). Розрахунки і виміри показали, що ефективна робота термоядерного реактора буде при де R - опір навантаження 7, а також при Ri 1 R ,де Ri, - внутрішній опір джерела е.р.с. 8. 2 0 ЛІТЕРАТУРА: 1. Капица П.Л. "Эксперимент, теория, практика" М. "Наука", 1986 г. 2. Чен Ф.Ф. "Проблемы утечки плазмы в термоядерных реакторах" // Физика атомного ядра и плазмы. - М. "Наука", 1974 г. 3. Арцимович Л.А., Лукьянов С.Ю. "Движение заряженных частиц в электрических и магнитных полях", М. "Наука", 1978 г. 4. Сивухин Д.В. "Общий курс физики", том III, М. "Наука", 1973 г. 5. Кузьмичев В.Е. "Законы и формулы физики", Киев "Наукова думка", 1989г. 6. Выгодский М.Я. "Справочник по высшей математике" М. "Наука", 1963 г. 7. Яворский Б.М., Детлаф А.А. "Справочник по физике" М. "Наука", 1980 г. 8. Крюк В.Г. "Антенное устройство" А.С.СССР № 248796 // Б.И. № 24, 1969 г., стр. 50. 9. Милях А.Н., Шидловский А.К. "Принцип взаимности и обратимость в электротехнике" Киев, "Наукова думка", 1967 г. 10. Лебедев И.В. "Техника и приборы СВЧ", том І, М. "Высшая школа",1970 г. 11. Крюк В.Г., Яцишин В.А., Бельдій М.М. "Випромінювач електромагнітного поля". Заявка №2001086004 від 29.08.2001 р. 15 76788 16 17 76788 18 19 Комп’ютерна верстка М. Клюкін 76788 Підписне 20 Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601