Спосіб профілактики або лікування дегенеративних захворювань поперекового відділу хребта

Реферат: Спосіб профілактики або лікування дегенеративних захворювань поперекового відділу хребта включає виявлення ушкоджених, адаптивно скорочених та адаптивно подовжених, м'язів та виконання фізичних вправ. Визначають тип хребтово-тазового дисбалансу, а саме чи є він компенсованим або некомпенсованим, вимірюванням кута поперекового лордозу та кута нахилу крижів і порівнянням їх між собою. Виявляють серед ушкоджених м'язів окремі м'язизгиначі та м'язи-розгиначі поперекового відділу хребта, таза і стегон, які визначають величину кута поперекового лордозу та кута нахилу крижів, і проводять ізометричні тести на витривалість цих м'язів з визначенням величини відношення показника витривалості м'язів-розгиначів до показника витривалості м'язів-згиначів. UA 83739 U (12) UA 83739 U UA 83739 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме травматології та ортопедії, зокрема до лікування порушень сагітального хребтово-тазового балансу методом лікувальної гімнастики з використанням фізичних вправ, спрямованих на відновлення фізичних і фізіологічних властивостей ушкоджених м'язів, задіяних у підтриманні вертикальної пози людини, від яких залежить хребтово-тазовий баланс, і може бути використана для профілактики або лікування дегенеративних захворювань поперекового відділу хребта людини, зокрема остеохондрозу. Утримання вертикальної пози в нормі відбувається за умов сагітального хребтово-тазового балансу з нормальними величинами нахилу крижів (48°±8°) і поперекового лордозу (61°±10°) і, таким чином, мінімізації м'язової роботи, перш за все м'язів-розгиначів та м'язів-згиначів таза і хребта. При цьому параметром, який визначає оптимальність вертикальної пози, а отже й величину вигинів хребта (зокрема поперекового лордозу), є кут нахилу таза відносно вертикалі, з яким корелює кут нахилу крижів (Lafage V., Schwab F., Skalli W. et al. Standing balance and sagittal plane spinal deformity. Analysis of spinopelvic and gravity line parameters / Spine.-2008. -Vol. 33. - P. 1572-1578; Legaye J., Duval-Beaupere G., Hecquet J. et al. Pelvic incidence: a fundamental pelvic parameter fo three-dimentional regulation of spinal sagittal curves / Eur. Spine J.-1998. - Vol. 7. - P. 99-103). В останні роки саме кут нахилу крижів розглядається як ключовий параметр сагітального хребтово-тазового балансу, складаючи "неспотворену частину" вигинів хребта і визначаючи центрування сегментів тіла (Marty С, Boisaubert В., Descamps H. et al. The sagittal anatomy of the sacrum among young adults, infants, and spondylolisthesis patients / Eur. Spine J.2002. - Vol. 11. - P. 119-125). Таз, що розташований у центрі тяжіння тіла (останній знаходиться на рівні першого або другого крижового хребця), грає центральну роль у контролі постави та рухів - незначні трансляції таза можуть викликати суттєві зміни в позиційному розташуванні сегментів тіла. Це, в свою чергу, призводить до сагітального хребтово-тазового дисбалансу зі зміною функціонального стану м'язів-розгиначів та м'язів-згиначів таза і хребта, розвитком м'язового дисбалансу, збільшенням енерговитрат під час утримання вертикальної пози та швидкою стомлюваністю м'язів, розвитком дискомфорту та болю в попереково-тазовій ділянці, появою патологічних рухових стереотипів. Сагітальний хребтово-тазовий дисбаланс може бути компенсованим або некомпенсованим. Компенсований сагітальний хребтово-тазовий дисбаланс спостерігається у разі погодженого відхилення кута нахилу крижів та кута поперекового лордозу від норми або у бік їх зменшення, тобто при більш вертикальній, ніж у нормі, орієнтації крижів та поперековому гіполордозі, або у бік їх збільшення, тобто при більш горизонтальній, ніж у нормі, орієнтації крижів та поперековому гіперлордозі. Некомпенсований сагітальний хребтово-тазовий дисбаланс спостерігається у разі непогодженої зміни кутів нахилу крижів та поперекового лордозу, коли один з них змінюється у бік зменшення, а другий - у бік збільшення відносно норми, що має місце як при гіперлордозі, так і при гіполордозі. При компенсованому сагітальному хребтовотазовому дисбалансі спостерігається, як правило, відповідність функціонального стану груп м'язів-розгиначів та груп м'язів-згиначів, задіяних у підтримці вертикальної пози, і фізичні вправи, які призначають для груп м'язів, є обґрунтованими і ефективними. У разі некомпенсованого сагітального хребтово-тазового дисбалансу виникає проблема невідповідності функціонального стану окремих м'язів-розгиначів та м'язів-згиначів, і тому ці фізичні вправи для груп м'язів є малоефективними для відновлення сагітального хребтовотазового балансу, зменшення попереково-тазового болю. Одним з найчастіших проявів остеохондрозу хребта є міотонічні синдроми поперековотазової ділянки, які супроводжуються зміною тонусу і еластичності м'язів з дисбалансом м'язіврозгиначів та м'язів-згиначів таза і поперекового відділу хребта, з адаптивним скороченням одних м'язів та адаптивним подовженням інших м'язів, розвитком функціональних блоків зчленувань таза та суглобів поперекового відділу хребта, що призводить до зміни позиції таза із зміною кута нахилу крижів і зміною, нерідко невідповідною, конфігурації поперекового лордозу. Розвивається сагітальний хребтово-тазовий дисбаланс, у ряді випадків некомпенсований. При цьому змінюються кути дії м'язів-розгиначів та м'язів-згиначів з порушенням сил, які створюються м'язами, прогресуванням м'язового дисбалансу з подальшим порушенням оптимальної взаємодії між цими м'язами при стабілізації таза і хребта, істотним зменшенням їх витривалості навіть при щоденних фізичних навантаженнях. Це, в свою чергу, призводить до формування дистантних функціональних блоків в інших сегментах опорно-рухового апарату. Розвивається замкнуте коло, яке призводить до прогресування хвороби з порушенням вертикальної пози та ходи, частими рецидивами захворювання з посиленням та пролонгацією попереково-тазового болю. Розвиваються і прогресують такі клінічні прояви дегенеративних захворювань поперекового відділу хребта та дисфункції зчленувань таза, як протрузії та грижі 1 UA 83739 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 міжхребцевих дисків, нестабільність поперекових сегментів, спондилолістез, спондилоартроз, стеноз хребтового каналу, артроз крижово-клубових суглобів. Пацієнти відчувають при цьому довготривалий і нерідко інтенсивний попереково-тазовий біль, що незначно змінюється в залежності від напрямку і величини фізичного навантаження та істотно обмежує можливість самообслуговування. Своєчасне лікування та профілактика такої патології з оптимізацією сагітального хребтово-тазового дисбалансу і, відповідно, м'язового дисбалансу сприяє усуненню болю, покращує стабілізацію таза та хребта у вертикальній позі, відновлює рухові стереотипи і, таким чином, підвищує ефективність лікування зі стійкою ремісією захворювання, покращує якість життя, працездатність та соціальну адаптацію хворих. Серед відомих способів лікування міотонічних синдромів є такі, як мануальна терапія, витягання хребта, масаж та інші. Лікувальна гімнастика з використанням фізичних вправ є більш успішною, оскільки дає можливість нормалізувати тонус ушкоджених м'язів, зменшити біль та відновити обсяг рухів у ділянці тіла, яка становить інтерес. Відомий спосіб лікування дегенеративних захворювань хребта, зокрема остеохондрозу, при порушенні поперекового лордозу, який включає визначення поперекового лордозу за допомогою кісткових антропометричних орієнтирів, оцінювання функціонального стану м'язів поперекового відділу хребта виходячи із зміни рухливості хребта та коригування поперекового лордозу шляхом виконання коригувальних фізичних вправ (Fritz J.M., Delitto A., Erhard R.E. "Comparison of classification-based physical therapy with therapy based on clinical practice guidelines for patient with acute low back pain. A randomized clinical trial" / Spine.-2003.- Vol. 28, № 13.- P. 1363-1372). Недоліками цього відомого способу є недостатньо вірогідне визначення кута поперекового лордозу, що призводить до недостатнього ступеня селективності коригувальних фізичних вправ і, як наслідок цього, до недостатньої ефективності лікування остеохондрозу, про що свідчить високий відсоток виникнення рецидивів хвороби (17 % незадовільних результатів) вже після першого незначного навантаження тулуба. Найближчим аналогом технічного рішення, що заявляється, є спосіб профілактики або лікування дегенеративних захворювань поперекового відділу хребта при гіпер- або гіполордозі, що включає виявлення груп ушкоджених, адаптивно скорочених та адаптивно подовжених, м'язів та виконання фізичних вправ, спрямованих на постізометричну релаксацію групи адаптивно скорочених м'язів до усунення функціональних блоків та фізичних вправ, спрямованих на відновлення скорочувальної здатності групи адаптивно подовжених м'язів не менш ніж на 20 % від їх нормальної величини (патент України на корисну модель № 59095, М. кл. А61Н1/02, опубл. 10.05.2011). Відомий спосіб дає можливість відновити скорочувальні здатності розтягнутих м'язів, забезпечує укріплення і нарощування маси усіх м'язів, що оточують ушкоджений сегмент хребта, збільшення м'язової сили для утримування хребців в нормальному стані при навантаженнях. В той же час даний відомий спосіб не забезпечує відновлення фізичних і фізіологічних властивостей окремих ушкоджених м'язів поперекового відділу хребта при некомпенсованому сагітальному хребтово-тазовому дисбалансі, не передбачає виконання фізичних вправ, направлених на відновлення окремих ушкоджених м'язів таза та стегон, які визначають сагітальний хребтово-тазовий та м'язовий баланс, що не дає можливості усунути причини розвитку сагітального хребтово-тазового дисбалансу і м'язового дисбалансу, які призводять до формування поперекового гіпер- або гіполордозу, не забезпечує розвинення витривалості м'язів, тобто спроможності їх до довготривалої роботи, наприклад витримування пози і ходи у стабільному стані тривалий час при щоденних фізичних навантаженнях. Відсутність ефективного контролю функціонального стану м'язів-згиначів та м'язіврозгиначів, задіяних у підтримці вертикальної пози, в процесі виконання фізичних вправ призводить до недостатнього відновлення їх фізичних і фізіологічних властивостей, наслідком чого може бути порушення послідовності та точності включення певних м'язів до руху, що, у свою чергу, викликає порушення стабілізації положення певних суглобів хребта та зчленувань таза, особливо при побутових та виробничих навантаженнях, і призводить до збільшення рецидивів захворювання, частота випадків яких досягає 37-45 %. Це значно зменшує ефективність такого лікування. Задача корисної моделі є створення такого способу профілактики або лікування дегенеративних захворювань поперекового відділу хребта, в якому б за рахунок визначення типу хребтово-тазового дисбалансу, точного визначення функціонального стану усіх ушкоджених м'язів, задіяних у підтримці вертикальної пози, виконання селективних коригувальних фізичних вправ з періодичним контролем функціонального стану ушкоджених м'язів забезпечувалось оптимальне відновлення фізичних і фізіологічних властивостей усіх 2 UA 83739 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 м'язів-розгиначів та м'язів-згиначів поперекового відділу хребта, задіяних у підтримці вертикальної пози, і, таким чином, відновлення оптимальної взаємодії ушкоджених м'язів та сагітального хребтово-тазового балансу на довготривалий час з одночасним стійким зменшенням попереково-тазового болю, тобто забезпечувалось підвищення ефективності лікування, подовження ремісії та запобігання виникненню рецидивів захворювання. Поставлена задача вирішується тим, що в способі профілактики або лікування дегенеративних захворювань поперекового відділу хребта, що включає виявлення ушкоджених, адаптивно скорочених та адаптивно подовжених м'язів та виконання фізичних вправ, спрямованих на постізометричну релаксацію адаптивно скорочених м'язів та відновлення скорочувальної здатності адаптивно подовжених м'язів до усунення функціональних блоків, згідно з корисною моделлю, визначають тип хребтово-тазового дисбалансу, а саме чи є він компенсованим або некомпенсованим, вимірюванням кута поперекового лордозу та кута нахилу крижів і порівнянням їх між собою, виявляють серед ушкоджених м'язів окремі м'язи-згиначі та м'язи-розгиначі поперекового відділу хребта, таза і стегон, які визначають величину кута поперекового лордозу та кута нахилу крижів, і проводять ізометричні тести на витривалість цих м'язів з визначенням величини відношення показника витривалості м'язів-розгиначів до показника витривалості м'язів-згиначів, після чого виконують низку комплексів селективних коригувальних фізичних вправ із постізометричною релаксацією адаптивно скорочених м'язів та ізометричною стабілізацією адаптивно подовжених м'язів, спрямованих на відновлення фізичних і фізіологічних властивостей кожного з цих м'язів окремо, чергуючи виконання комплексів селективних коригувальних фізичних вправ з проведенням серій ізометричних тестів на витривалість м'язів та визначенням клінічним методом ефективності релаксації адаптивно скорочених м'язів, причому інтенсивність та вид фізичних навантажень у комплексах селективних коригувальних фізичних вправ змінюють від одного комплексу вправ до другого, що йде за ним, в залежності від величини відношення показника витривалості м'язів-розгиначів до показника витривалості м'язів-згиначів, одержаної у попередній серії тестів на витривалість м'язів, та від визначеної клінічним методом в проміжках між виконанням комплексів селективних коригувальних фізичних вправ ефективності релаксації адаптивно скорочених м'язів. Крім цього, згідно з корисною моделлю, виконання комплексів селективних коригувальних фізичних вправ та таких, що чергують з ними, ізометричних тестів на витривалість м'язів здійснюють доти, доки не буде одержано оптимальне відношення показника витривалості м'язів-розгиначів до показника витривалості м'язів-згиначів у межах 1,2-1,3. Визначення типу хребтово-тазового дисбалансу, а саме чи є він компенсованим або некомпенсованим, вимірюванням кута поперекового лордозу та кута нахилу крижів і порівнянням їх між собою, а також виявлення серед ушкоджених м'язів окремих м'язів-згиначів та м'язів-розгиначів поперекового відділу хребта, таза і стегон, які визначають величину кута поперекового лордозу та кута нахилу крижів, дає можливість правильно, причому вибірково, для кожного з ушкоджених м'язів окремо, підібрати потрібний комплекс коригувальних фізичних вправ для відновлення фізичних ті фізіологічних властивостей усіх м'язів, задіяних у підтримці вертикальної пози. Проведення ізометричних тестів на витривалість цих ушкоджених м'язів з визначенням величини відношення показника витривалості м'язів-розгиначів до показника витривалості м'язів-згиначів та визначення клінічним методом ефективності релаксації адаптивно скорочених м'язів дозволяє точно оцінити функціональний стан ушкоджених окремих м'язів, правильно обрати інтенсивність та вид фізичних навантажень у виконуваних селективних коригувальних вправах. Виконання низки комплексів селективних коригувальних фізичних вправ із постізометричною релаксацією адаптивно скорочених м'язів та ізометричною стабілізацією адаптивно подовжених м'язів, спрямованих на відновлення функціонального стану кожного з цих м'язів окремо, дає можливість оптимального відновлення фізичних і фізіологічних властивостей усіх м'язів, задіяних у підтримці вертикальної пози. Чергування виконання комплексів селективних коригувальних фізичних вправ з проведенням серій ізометричних тестів на витривалість ушкоджених м'язів та визначенням клінічним методом ефективності релаксації адаптивно скорочених м'язів і змінення інтенсивності та виду фізичних навантажень у комплексах селективних коригувальних фізичних вправ від одного комплексу фізичних вправ до другого, що йде за ним, в залежності від величини відношення показника витривалості м'язів-розгиначів до показника витривалості м'язів-згиначів, одержаної у попередній серії тестів на витривалість м'язів, та від визначеної клінічним методом в проміжках між виконанням комплексів селективних коригувальних фізичних вправ ефективності релаксації адаптивно скорочених м'язів, забезпечує точний періодично 3 UA 83739 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 здійснюваний контроль функціонального стану ушкоджених м'язів в процесі виконання низки комплексів селективних коригувальних фізичних вправ та поступове коригування цих фізичних вправ у відношенні інтенсивності та виду фізичних навантажень в залежності від зміни функціонального стану м'язів в результаті виконання попередніх серій селективних коригувальних фізичних вправ і, завдяки цьому, якісне оптимальне відновлення фізичних і фізіологічних властивостей усіх ушкоджених м'язів, задіяних у підтримці вертикальної пози людини, на довготривалий час із забезпеченням оптимальної взаємодії цих м’язів. Крім цього, виконання низки комплексів селективних коригувальних фізичних вправ та таких, що чергують з ними, ізометричних тестів на витривалість м'язів доти, доки не буде одержано оптимальне відношення показника витривалості м'язів-розгиначів до показника витривалості м'язів-згиначів у межах 1,2-1,3, дає можливість визначити момент досягнення оптимального відновлення функціонального стану ушкоджених м'язів. Таким чином, забезпечується підвищення ефективності профілактики або лікування дегенеративних захворювань хребта завдяки відновленню оптимальної взаємодії м'язових груп та сагітального хребтово-тазового балансу шляхом оптимальному відновленню фізичних і фізіологічних властивостей усіх ушкоджених м'язів-розгиначів та м'язів-згиначів поперекового відділу хребта, таза та стегон, задіяних у підтримці вертикальної пози людини, на довготривалий час без виникнення рецидивів захворювання. Таким чином, пропонована корисна модель дає можливість на довготривалий час відновити фізичні і фізіологічні властивості усіх ушкоджених м'язів-розгиначів та м'язів-згиначів поперекового відділу хребта, таза та стегон, задіяних у підтримці вертикальної пози людини, і тим самим забезпечити оптимальну взаємодію м'язових груп, а отже й максимально можливе відновлення хребтово-тазового балансу з одночасним стійким зменшенням поперековотазового болю, що зберігаються впродовж довготривалого періоду часу. Аналогічних технічних рішень зі схожими ознаками при проведенні патентно-інформаційного пошуку не виявлено. Це свідчить про те, що технічне рішення, що пропонується, є новим. Спосіб профілактики або лікування дегенеративних захворювань поперекового відділу хребта, що заявляється, згідно з корисною моделлю, здійснюють таким чином. Спочатку вимірюють кут поперекового лордозу та кут нахилу крижів і за величиною відхилення цих кутів за межі їх нормальних значень виявляють наявність сагітального хребтовотазового дисбалансу. Потім порівнюють ці кути між собою і визначають їх відповідність чи невідповідність один одному, виявляючи таким чином тип сагітального хребтово-тазового дисбалансу (компенсований або некомпенсований). В залежності від виявленого типу сагітального хребтово-тазового дисбалансу, виявляють ушкоджені, адаптивно скорочені або адаптивно подовжені, м'язи-розгиначі та м'язи-згиначі поперекового відділу хребта, таза і стегон та визначають серед них окремі м'язи, від яких залежить кут поперекового лордозу та кут нахилу крижів. Наприклад при міотонічному передньому перехресному синдромі таза розвивається некомпенсований сагітальний хребтовотазовий дисбаланс зі збільшенням величини нахилу крижів до 65°-75° і поперековим гіполордозом; при цьому адаптивно скорочені верхня частина поперекового м'язу живота, боковий внутрішній косий м'яз живота, грушоподібний м'яз, двоголовий м'яз стегна і клубовопоперековий м'яз, а адаптивно подовжені грудопоперекова частина м'яза, що розгинає хребет, попереково-крижові багатороздільні м'язи, сідничні м'язи, чотирьохголовий м'яз стегна. Після виявлення ушкоджених м'язів проводять ізометричні тести на витривалість цих м'язів з визначенням величини відношення показника витривалості м'язів-розгиначів до показника витривалості м'язів-згиначів. У цих тестах відповідну позу утримують наскільки можливо довго, до появи болю, з фіксуванням періоду часу до появи болю, що являє собою показник витривалості м'язів. Тестування м'язів-розгиначів поперекового відділу хребта проводять за методом Sorenson у висхідному положенні пацієнта лежачи на животі таким чином, що на тапчані знаходиться частина тулуба нижче передніх верхніх остей клубових кісток, сідниці та стегна зафіксовані до тапчану трьома ременями, а друга частина тулуба знаходиться без опори поза зоною тапчану, при цьому руки схрещені між собою і прикладені до передньої поверхні грудної клітини. Тестування м'язів-згиначів поперекового відділу хребта проводять за методом Shirado у висхідному положенні, лежачи на спині зі схрещеними на передній поверхні грудної клітини руками і випрямленими ногами з відривом від тапчану частини тулуба, розташованої вище кутів лопаток з утримуванням такої пози. Тестування м'язів-згиначів таза і стегон проводять за методом Killy у висхідному положенні напівсидячи, притулившись спиною до стіни, із зігнутими під кутом 90° кульшовими, колінними та надп'ятково-гомілковими суглобами. Тестування м'язів-розгиначів таза і стегон проводять у висхідному положенні лежачи на животі таким чином, що на тапчані знаходиться частина тулуба вище передніх верхніх остей клубових 4 UA 83739 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 кісток, а сідниці і нижні кінцівки знаходяться без опори поза зоною тапчану, при цьому пацієнт руками тримається за тапчан. Кожний з тестів серії ізометричних тестів завершують реєстрацією показника витривалості м'язів-розгиначів та показника витривалості м'язів-згиначів. За одержаними значеннями показників витривалості цих м'язів оцінюють функціональний стан ушкоджених окремих м'язів шляхом обчислення відношення показника витривалості м'язів-розгиначів до показника витривалості м'язів-згиначів. У разі відхилення значення цього відношення від оптимального значення, яке лежить у межах 1,2-1,3, виконують низку комплексів селективних коригувальних фізичних вправ із постізометричною релаксацією адаптивно скорочених м'язів та ізометричною стабілізацією адаптивно подовжених м'язів, спрямованих на відновлення фізичних і фізіологічних властивостей кожного з цих м'язів окремо. Виконання комплексів селективних коригувальних фізичних вправ чергують з проведенням серій ізометричних тестів на витривалість м'язів та визначенням клінічним методом ефективності релаксації адаптивно скорочених м'язів. Адаптивне скорочення конкретного м'яза клінічно проявляється болючістю місць початку та прикріплення цього м'яза, його гіпертонусом та зменшенням обсягу рухів у напрямку дії м'яза. Інтенсивність та вид фізичних навантажень у комплексах селективних коригувальних фізичних вправ змінюють від одного комплексу вправ до другого, що йде за ним, в залежності від величини відношення показника витривалості м'язів розгиначів до показника витривалості м'язів-згиначів, одержаної у попередній серії тестів на витривалість м'язів, та від визначеної клінічним методом в проміжках між виконанням комплексів селективних коригувальних фізичних вправ ефективності релаксації адаптивно скорочених м'язів. Виконання комплексів коригувальних фізичних вправ та таких, що чергують з ними, ізометричних тестів на витривалість м'язів здійснюють доти, доки не буде одержано оптимальне відношення показника витривалості м'язів-розгиначів до показника витривалості м'язів-згиначів. Клінічний приклад В клініці ДУ "Інститут патології хребта та суглобів імені проф. М.І.Ситенка Національної академії медичних наук України" на лікуванні знаходилась хвора Ж., 57 років, історія хвороби № 76951, зі скаргою на постійний біль у попереково-тазовій ділянці тулуба, що посилювався при рухах і зменшувався в анталгічній (протибольовій) позі. Поперековий відділ хребта був кіфозований (величина поперекового лордозу дорівнювала -10°), величина нахилу крижів дорівнювала 45°; що свідчило про наявність некомпенсованого хребтово-тазовий дисбалансу із зменшеною величиною поперекового лордозу (при нормі 61°±10°) та невідповідною нормальною величиною (на верхній межі норми) нахилу крижів. Визначалась болючість при пальпації остистих відростків поперекових хребців (місцях прикріплення м'язів-розгиначів хребта), обох сідничних горбів (місцях початку довгих голівок двоголових м'язів стегон), напруження сухожилків двоголових м'язів стегон; двобічний симетричний гіпертонус з адаптивним скороченням м'язів-розгиначів хребта, в'ялість з адаптивним подовженням м'язів передньої черевної стінки, двобічний симетричний гіпертонус з адаптивним скороченням двоголових м'язів стегон. Рухи в хребті були можливі тільки за рахунок згинання тулуба у межах 15-20° з болючістю при згинанні в поперековому відділі хребта та по задній поверхні стегон. Проведено ізометричне тестування на витривалість м'язів-згиначів та м'язів-розгиначів поперекового відділу хребта, таза і стегон. Для поперекового відділу хребта витривалість м'язів-розгиначів склала 34 секунди, витривалість м'язів-згиначів - 45 секунд, відношення показника витривалості м'язів-розгиначів до показника витривалості м'язів-згиначів склало 0,8. Для таза і стегон витривалість м'язів-розгиначів склала 29 секунд, витривалість м'язів-згиначів - 32 секунди, відношення показника витривалості м'язів-розгиначів до показника витривалості м'язів-згиначів склало 0,9. Пацієнтці було призначено селективні коригувальні фізичні вправи, призначені для некомпенсованого типу сагітального хребтово-тазового дисбалансу із зменшенням величини поперекового лордозу та нормальною величиною нахилу крижів, з постізометричною релаксацією поперекової частини м'язів-розгиначів хребта і двоголових м'язів стегон та ізометричною стабілізацією м'язів передньої черевної стінки, спрямовані на відновлення функціонального стану цих груп м'язів. Виконувався перший комплекс фізичних вправ: перша вправа: висхідне положення (в.п.) - лежачи на спині, обхопити руками стегно і притиснути його до грудної клітини, друга нога залишається випрямленою; поза утримується 10-15 секунд, ногу повернути у висхідне положення, виконати рух другою ногою, повторити 5 разів; друга вправа: в.п. - лежачи на спині, ноги зігнуті в колінних суглобах, стопи лежать на маті, руки перехрестити на грудній клітині, повернути голову (тулуб) праворуч, а обидва коліна - ліворуч, розслабитись, повернутись у висхідне положення, виконати вправу в протилежному русі, повторити 8 разів; 5 UA 83739 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 третя вправа: в.п. - лежачи на спині, ноги зігнуті в колінних суглобах, коліна утримуються разом, стопи лежать на маті, перехрестити руки на грудній клітині, напружити м'язи нижньої частини черевної стінки, притиснути таз до мати, без напруження повільно, наскільки можливо, відірвати сідниці від мати, утримувати позу 7-10 секунд, повернутись у висхідне положення, повторити 5 разів; четверта вправа: в. п. - лежачи на спині, ноги зігнуті в колінних суглобах, стопи лежать на маті, притиснути одне коліно до грудної клітини, утримувати позу 7-10 секунд, повернутись у висхідне положення, виконати рух другою ногою, притиснути одне коліно до грудної клітини, випрямити ногу в колінному суглобі, утримувати позу 7-10 секунд, повільно повернутись у висхідне положення, виконати рух другою ногою, підняти пряму ногу, утримувати позу 7-10 секунд, повільно повернутись у висхідне положення, виконати рух другою ногою, повторити 5 разів; п'ята вправа: в.п. - колінно-ліктьове, голову утримувати прямо, дивитись уперед, повільно опустити тулуб якнайнижче, щоб він прийняв форму дуги, потягнутись донизу і спробувати розслабитись; голова утримується у випрямленому положенні, утримувати позу 5-7 секунд, повільно підняти тулуб якнайвище, щоб він прийняв форму дуги, підтягнути доверху м'язи нижньої частини живота; голова опущена донизу, утримувати позу 5-7 секунд, при цьому всі рухи тулуба мають виконуватись м'язами поперекового відділу хребта, повторити 3 рази; шоста вправа: в.п. - колінно-ліктьове, голова в нейтральній позиції, погляд опущений донизу, підтягнути праве коліно до голови, голову опустити, випрямити праву ногу і утримувати її паралельно підлозі, підняти голову, повернутись у висхідне положення, виконати рух лівою ногою, повторити 8 разів; сьому вправу: в.п. - лежачи на животі, руки випрямлені, кисті лежать на маті, опертися на лікті, утримувати позу 10-15 секунд, повністю розслаблюючи м'язи попереку, виконати 8 разів. В процесі лікування здійснювався динамічний контроль зазначеного стану м'язів за допомогою ізометричних тестів на витривалість. Через 2 тижні лікування селективними коригувальними вправами зменшився попереково-тазовий біль та гіпертонус адаптивно скорочених м'язів, збільшився обсяг рухів, переважно за рахунок згинання та розгинання в поперековому відділі хребта; відношення показника витривалості м'язів-розгиначів до показника витривалості м'язів-згиначів поперекового відділу хребта збільшилось до 1,0; відношення показника витривалості м'язів-розгиначів до показника витривалості м'язів-згиначів таза і стегон також склало 1,0. Було проведено корекцію фізичних навантажень під час виконання селективних коригувальних фізичних вправ: разом з постізометричною релаксацією поперекової частини м'яза-розгинача хребта і великого сідничного м'яза був призначений другий комплекс фізичних вправ зростаючої інтенсивності для ізометричної стабілізації цих м'язів: перша вправа: в.п. - лежачи на животі, руки тримати уздовж тулуба, кисті лежать на стегнах, підняти голову і плечі якнайвище у зручній позі, не напружуючи м'язи плеча, утримувати позу 7-10 секунд, опустити голову і плечі, повторити 3 рази, поступово довести кількість повторень до 8 разів; друга вправа: в. п. - лежачи на животі, колінний суглоб зігнутий на 90°, підошва стопи повернута вертикально угору, підвести стегно зігнутої ноги на 15 см, утримуючи положення стопи, кульшовий суглоб не відривається від мати при піднятті ноги, утримувати позу 7-10 секунд, повільно повернутись у висхідне положення, повторити для другої ноги, повторити вправу 3 рази, поступово довести кількість повторень до 8 разів; третя вправа: в.п. - лежачи на животі, долоні лежать на маті на рівні плечових суглобів, пальці стоп упираються в мату з розподілом ваги тіла на руки та стопи, відштовхнутись руками, підвести тулуб та ноги над матою, тримати спину прямою, не опускати живіт, зігнути лікті, опустити тулуб, утримуючи його над матою, потім підвести знову, випрямляючи руки, повторити 1 раз, поступово довести кількість повторень до 5 разів. Через 5 тижнів з початку лікування відзначався помірний гіпертонус адаптивно скорочених м'язів із подальшим збільшенням обсягу рухів, відношення показника витривалості м'язіврозгиначів до показника витривалості м'язів-згиначів поперекового відділу хребта склало 1,15, відношення показника витривалості м'язів-розгиначів до показника витривалості м'язів-згиначів стегон таза і стегон збільшилось до 1,2. Було рекомендовано, поступово зменшуючи фізичні навантаження, завершити постізометричну релаксацію поперекової частини м'язів-розгиначів хребта і двоголових м'язів стегон (перша, четверта, п'ята та шоста вправи першого комплексу фізичних вправ, які зазначені вище) і продовжувати виконання фізичних вправ (другу, третю та сьому вправи першого комплексу фізичних вправ та другий комплекс фізичних вправ) у режимі ізометричної стабілізації та виконувати третій комплекс коригувальних селективних фізичних вправ: в.п. - лежачи на спині, ноги зігнути в колінних суглобах, стопи лежать на маті, виконувати рухи, що втягують та виштовхують м'язи нижньої частини живота, утримуючи спину притиснутою до мата; дихання повільне, спина утримується притиснутою до мати впродовж 5-7 секунд, дихання не затримується, повторити 5 разів; другу вправу: в.п. - колінно-ліктьове, голову 6 UA 83739 U 5 10 15 20 25 утримувати в нейтральній позиції, дивлячись у підлогу, не рухаючи плечима, перемістити праве стегно до правого плеча якнайдалі, утримувати позу 7-10 сек., повільно повернутись у висхідне положення, виконати рух ліворуч, повторити 8 разів; третю вправу: в.п. - коліна та стопи на маті; сідниці на стопах, вигнути тулуб, руки витягнути уперед, розслабитись у цій позиції, потім повільно випрямити тулуб і нижні кінцівки, розігнути ліктьові суглоби, розтягнути м'язи тулуба і нижніх кінцівок, утримувати позу 7-10 секунд, виконати 8 разів; четверту вправу: в.п. - лежачи на животі, руки зігнуті в ліктьових суглобах, передпліччя і долоні лежать на маті, випрямити руки, підняти тулуб над матою, нижня частина спини - у формі дуги, утримувати позу 5-7 секунд, повернутись у висхідне положення, виконати 5 разів; п'яту вправу: в.п. - лежачи на животі, руки напівзігнуті, долоні лежать на маті на рівні плечових суглобів, випрямити руки, підвести тулуб і стегна над матою, коліна зігнуті, у мату упираються пальці стоп, спину тримати прямою, не опускати живіт, повільно зігнути ліктьові суглоби, опустити тулуб і стегна на мату, знову підвести їх над матою, випрямляючи руки, виконати 5 разів. Через 1,5 місяця з початку лікування скарг на попереково-тазовий біль практично не було, обсяг рухів відновився. Відношення показника витривалості м'язів-розгиначів до показника витривалості м'язів-згиначів поперекового відділу хребта дорівнювало 1,2; відношення показника витривалості м'язів-розгиначів до показника витривалості м'язів-згиначів таза стегон також дорівнювало 1,2. Рецидиву захворювання через 3, 6 і 12 місяців не спостерігалося. В той же час спостереження за хворими, у яких відношення показника витривалості м'язіврозгиначів до показника витривалості м'язів-згиначів не було доведено до норми, тобто було менше 1,2-1,3, виявило в деяких випадках рецидиви захворювання. Таким чином, пропонований спосіб профілактики або лікування дегенеративних захворювань хребта покращує фізичні і фізіологічні властивості ушкоджених м'язів, спрямовані на досягнення довготривалої стабілізації таза і хребта при щоденних побутових та виробничих навантаженнях, дозволяє досягти стійкої ремісії і запобігти виникненню рецидиву дегенеративного захворювання хребта. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 30 35 40 45 50 55 1. Спосіб профілактики або лікування дегенеративних захворювань поперекового відділу хребта, що включає виявлення ушкоджених, адаптивно скорочених та адаптивно подовжених, м'язів та виконання фізичних вправ, спрямованих на постізометричну релаксацію адаптивно скорочених м'язів та відновлення скорочувальної здатності адаптивно подовжених м'язів до усунення функціональних блоків, який відрізняється тим, що визначають тип хребтовотазового дисбалансу, а саме чи є він компенсованим або некомпенсованим, вимірюванням кута поперекового лордозу та кута нахилу крижів і порівнянням їх між собою, виявляють серед ушкоджених м'язів окремі м'язи-згиначі та м'язи-розгиначі поперекового відділу хребта, таза і стегон, які визначають величину кута поперекового лордозу та кута нахилу крижів, і проводять ізометричні тести на витривалість цих м'язів з визначенням величини відношення показника витривалості м'язів-розгиначів до показника витривалості м'язів-згиначів, після чого виконують низку комплексів селективних коригувальних фізичних вправ із постізометричною релаксацією адаптивно скорочених м'язів та ізометричною стабілізацією адаптивно подовжених м'язів, спрямованих на відновлення фізичних і фізіологічних властивостей кожного з цих м'язів окремо, чергуючи виконання комплексів селективних коригувальних фізичних вправ з проведенням серій ізометричних тестів на витривалість м'язів та визначенням клінічним методом ефективності релаксації адаптивно скорочених м'язів, причому інтенсивність та вид фізичних навантажень у комплексах селективних коригувальних фізичних вправ змінюють від одного комплексу вправ до другого, що йде за ним, в залежності від величини відношення показника витривалості м'язів-розгиначів до показника витривалості м'язів-згиначів, одержаної у попередній серії тестів на витривалість м'язів, та від визначеної клінічним методом в проміжках між виконанням комплексів селективних коригувальних фізичних вправ ефективності релаксації адаптивно скорочених м'язів. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що виконання комплексів селективних коригувальних фізичних вправ та таких, що чергують з ними, ізометричних тестів на витривалість м'язів здійснюють доти, доки не буде одержано оптимальне відношення показника витривалості м'язів-розгиначів до показника витривалості м'язів-згиначів у межах 1,2-1,3. 7 UA 83739 U Комп’ютерна верстка В. Мацело Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 8