Спосіб накладання сухожилкового шва за болонкіним

Корисна модель відноситься до медицини, зокрема до хірургії та травматології. Відомий «Спосіб накладання сухожилкового шва за Дяченком», при виконанні якого нитка шовного матеріалу частково розташовується на поверхні сухожилка [Деклараційний патент на винахід №56707А, МПК А61В17/00]. Цей спосіб накладання сухожилкового шва було обрано за прототип. Недоліком прототипу є те, що при його використанні шовний матеріал частково знаходиться на поверхні сухожилка, що може призвести до виникнення спаєк з тканинами навколо сухожилка і ускладнювати подальшу реабілітацію пацієнта. Метою корисної моделі, що пропонується, є спосіб накладання сухожилкового шва, при якому шовний матеріал повністю знаходиться всередині тканини сухожилка і виключає його контакт з тканинами навколо сухожилка. Поставлена мета досягається тим, що кінці сухожилка частково розсікають в площині його центральної вісі. Потім накладають фіксуючі шви на проксимальну або дистальну частини розщепленого сухожилка в площині перпендикулярній поздовжній вісі сухожилка. Відступаючи на 1-2мм вбік від центру внутрішній поверхні розщепленого сухожилка, його проколюють зігнутою атравматичною голкою, і проводять шовний матеріал крізь його товщу по дузі, виводячи шовний матеріал біля одного з країв розщеплення сухожилка. Потім шовний матеріал аналогічно проводять біля протилежного краю сухожилка і роблять викол симетрично точці вколу, внаслідок чого утворюється стібок на внутрішній поверхні розщепленого сухожилка, при цьому вільні кінці шовного матеріалу розташовані від стьобка на боці кінця сухожилка. Потім, таку ж саму маніпуляцію симетрично повторюють на протилежній частині розщепленого сухожилка. Кінці шовного матеріалу фіксуючих швів залишають вільними. Такі ж дії виконують на іншій частині сухожилка, накладаючи аналогічні фіксуючі шви. Внаслідок цього утворюються стьобки на внутрішній поверхні кожної з розщеплених половин сухожилка. Вільні кінці шовного матеріалу при цьому розташовані біля середини стьобків, розподіляючи їх на дві половини. Під кожну з цих половин проводять одну або більше лігатур в залежності від можливого навантаження на сухожилок. Потім фіксуючі шви стягують, зближаючи половини розщепленого сухожилка, а кінці шовного матеріалу міцно зав'язують. Після цього стягують лігатури, зближаючи проксимальний й дистальний кінці сухожилка і теж міцно зав'язують, видаляючи зайві кінці шовного матеріалу. Таким чином, шовний матеріалу цілком опиняється всередині тканини сухожилка. Запропонований спосіб пояснюється кресленням, на якому: Фіг.1 - вигляд розщепленого сухожилка при накладанні фіксуючого шва на одну з його двох половин. Фіг.2 - вигляд розщепленого сухожилка при накладанні фіксуючого шва на його другу половину. Фіг.3 - вигляд розщепленого сухожилка при проведенні шовного матеріалу під стьобки фіксуючих швів. Суть корисної моделі полягає в тому, що кожний з кінців сухожилка частково розсікають на дві симетричні половини 1, а нитку шовного матеріалу 3 зігнутою атравматичною голкою проводять крізь тканину сухожилка, в площині перпендикулярній центральній вісі сухожилка, утворюючі стьобок 4, залишаючи кінці нитки 2 і 5 шовного матеріалу вільними. Потім нитку шовного матеріалу, проводять під стьобки 4 на кожній половині 1 розщепленого сухожилка, залишаючи її кінці 6 і 7 вільними. Далі стягують і зав'язують кінці нитки 2, а потім кінці нитки 6 і 7 шовного матеріалу, внаслідок чого шовний матеріал опиняється всередині тканини сухожилка.