Пристрій для підгонки та вирівнювання плитки

1. Пристрій для укладання та вирівнювання плитки, який включає в себе: стрижень, який має верхню частину та нижню частину, і який має практично рівну зовнішню поверхню з виступною поверхневою особливістю, яка поширюється стрижнем в осьовому напрямку; нижню пластину, з'єднану з нижньою частиною стрижня; верхню пластину, яка має отвір, придатний для проходження крізь нього стрижня, причому згадана верхня пластина має верхню поверхню та нижню поверхню, яка має два розділювальних ребра, C2 2 (19) 1 3 інший спосіб потребує часу та збільшує загальні витрати на укладання плитки. Укладання та вирівнювання плитки може бути складним, оскільки більшість основ не є рівними, наприклад, ґрунтова основа при укладанні плитки для патіо на відкритому повітрі. У цьому випадку може бути складним підняти занизькі зони основи будівельним розчином або у інший спосіб, щоб усі плитки були на одному рівні. Додатково плитки можуть зсуватися та занурюватися у будівельний розчин під час його висихання. Таким чином, існує потреба у постійному контролюванні свіжоукладеної плитки під час висихання будівельного розчину для того, щоб забезпечити зберігання її рівня. Якщо деякі плитки починають занурюватися у будівельний розчин, може виявитися складним підняти плитки, що занурюються, не чіпаючи сусідні плитки. Укладальники плитки застосовують різноманітні способи для підтримання якості укладання плитки з виконанням процесу укладання якнайшвидше. У одному з основних способів застосовують позначення на поверхні основи. Позначення на поверхні укладання вимагають ретельного нанесення будівельного розчину таким чином, щоб позначення залишалися видимими. І хоча цей спосіб сприяє вирівнюванню плитки, він не забезпечує підтримання рівня плитки, якщо її укладають на будівельний розчин. Крім того, застосування цього способу нанесення позначень збільшує кількість часу, потрібного для укладання, що призводить до зростання витрат. Інший пристрій, що застосовують для укладання та вирівнювання плитки, являє собою раму, призначену для підтримання відповідної відстані між плитками. Цей тип рами звичайно являє собою фіксовану решітку, призначену для конкретного розміру плитки. Недолік цього типу пристрою полягає у тому, що він має фіксований розмір, що вимагає від професіонального укладальника мати багато рам для того, щоб бути спроможним здійснювати укладання плитки будь-якого розміру. Інший недолік цього типу рами полягає у тому, що вона може бути застосована для укладання одночасно тільки одного типу плитки. Іншим пристроєм для укладання та підгонки сусідніх плиток є роздільник, описаний у патенті США №6,625,951, виданому на ім'я МакКарті (McCarthy). Роздільник, описаний у цьому патенті, передбачає квадратну кромку для належної підгонки сусідніх плиток під прямим кутом, а також засіб регулювання висоти, призначений для регулювання висоти плиток відносно поверхні будівельного розчину. Одна з проблем, пов'язаних із цим пристроєм, полягає у складності встановлення численних роздільників на однакову висоту, що часто призводить до нерівної поверхні, вкритої плиткою. Проблема, пов'язана із цим пристроєм, полягає у тому, що засіб регулювання не забезпечує регулювання висоти плитки після укладання плитки, оскільки засіб регулювання висоти після укладання розташований під плиткою. Таким чином, існує потреба у ефективному та недорогому пристрої для підгонки та вирівнювання плитки, який забезпечує вертикальне регулювання 95900 4 рівня плиток між собою після укладання на будівельний розчин. Винахід призначений для застосування у пристроях для підгонки та вирівнювання сусідніх плиток під час їх укладання на такі основи, як підлога, стіни, покриття робочих поверхонь та їм подібні. Пристрій за винаходом включає в себе верхню пластину та нижню пластину. Ці пластини з'єднані стрижнем, який простягається від нижньої пластини крізь верхню пластину таким чином, що верхня пластина має можливість пересування вздовж стрижня. Типовою першою операцією укладання плитки є нанесення подушки або стяжки, такої як цементні та інші будівельні розчини, на поверхню основи. Після цього плитки можуть бути розташовані на цій подушці або стяжці. Під час виконання цих операцій нижню пластину за цим винаходом встановлюють у подушці або стяжці під плитками таким чином, що стрижень простягається вгору між сусідніми плитками. Нижня пластина за варіантом, якому віддається перевага, розташована таким чином, що вона перебуває у контакті більш ніж з однією плиткою. Стрижень простягається від нижньої пластини вгору між сусідніми плитками та з'єднаний з верхньою пластиною. Верхня пластина з'єднана з можливістю пересування зі стрижнем таким чином, що після укладання плиток на подушку або стяжку зверху нижньої пластини верхню пластину пересувають у напрямку до плиток доти, доки плитки не опиняться між обома пластинами та у контакті з ними. За варіантом, якому віддається перевага, пристрій включає в себе фіксатор для запобігання пересування верхньої пластини після того, як вона розташована належним чином. Пластини утримують плитки таким чином, що сусідні плитки залишаються на одному рівні навіть якщо матеріал основи не є рівним. Інакше кажучи, пластини утримують плитки на одному рівні відносно сусідніх плиток, а не відносно поверхні основи. Навіть нема необхідності у тому, щоб нижня пластина перебувала у контакті з основою для того, щоб пристрій забезпечував рівну поверхню плитки. Пластини утримують плитки на однаковій висоті таким чином, що кути та/або кромки сусідніх плиток залишаються на одному рівні на подушці або стяжці, коли ця подушка або стяжка висихає та твердне. Після того, як подушка або стяжка висохне, таким чином фіксуючи плитки на основі, стрижень відділяють від нижньої пластини, залишаючи нижню пластину під встановленими плитками. Верхню пластину та частину стрижня вище точки відділення знімають із встановлених плиток, уможливлюючи повторне використання верхньої пластини для виконання подальших операцій встановлення та вирівнювання плитки. Додатково до функції вирівнювання плитки, описаної вище, за варіантом здійснення, якому віддається перевага, пристрій також включає в себе роздільник плиток для взаємної підгонки сусідніх плиток. Роздільник плиток включає в себе один або більше вертикальних ребер, що простягаються від поверхні пластин у напрямку до плиток, тобто ребра знаходяться на нижній поверхні верхньої пластини та/або верхній поверхні нижньої 5 пластини. Ребра виконані з можливістю розміщення між сусідніми плитками таким чином, що сусідні плитки рознесені одна від одної на належну відстань. Різні пластини можуть включати в себе ребра різних розмірів, щоб користувач міг вибрати потрібну відстань між сусідніми плитками. Фахівцеві середнього рівня у цій галузі техніки зрозуміло, що може бути одночасно застосована безліч пристроїв вирівнювання плитки між різними плитками, укладеними на основі так, щоб вирівнювати багато плиток одночасно. Короткий опис фігур Фіг.1 являє собою вид у перспективі пристрою за цим винаходом; Фіг.2 являє собою вид пристрою за цим винаходом під час використання між двома сусідніми плитками; Фіг.3 являє собою вид у перспективі з нижнього боку верхньої пластини, де показані розділювальні ребра та напрямний канал; Фіг.4 являє собою вид у перспективі з верхнього боку верхньої пластини, де на верхній пластині встановлений фіксатор; Фіг.5 являє собою вид у перспективі з верхнього боку верхньої пластини, на якому показані невидимі елементи конструкції, зокрема, фіксатор, що включає в себе фіксувальні лапки та звільнювач лапки; Фіг.6 являє собою вид у перспективі альтернативного варіанта здійснення пристрою за цим винаходом, у якому стрижень має різь; Фіг.7 являє собою вид у вертикальному розрізі варіанта здійснення, у якому нижня пластина має форму, подібну до сходинок, щоб відповідати плиткам різних товщин; Фіг.8 являє собою вид у вертикальному розрізі варіанта здійснення, у якому верхня частина стрижня має більшу товщину, ніж нижня частина стрижня; Фіг.9 являє собою вид, де показаний варіант здійснення, у якому верхню пластину виконано окремо від фіксатора; а також Фіг.10 являє собою вид у перспективі варіанта здійснення, показаного на Фіг.9, у якому верхню пластину з'єднано з фіксатором. Винахід являє собою пристрій для підгонки та вирівнювання плитки 18. Цей пристрій може бути застосований для підгонки та вирівнювання плиток 18, що прикріплені до будь-якої придатної основи, включаючи підлогу, стіни та покриття робочих поверхонь. Слід зазначити, що визначення, застосовані у цьому описі, такі як вищий, нижчий, верхній та нижній, стосуються пристрою у позиції, показаній на Фіг.2, коли верхня пластина 10 розташована вище нижньої пластини 12. Як показано на Фіг.1, пристрій за цим винаходом включає в себе верхню пластину 10 та нижню пластину 12, з'єднані стрижнем 14. Пластини 10, 12 можуть бути виготовлені з будь-якого придатного матеріалу, однак вони за варіантом, якому віддається перевага, складаються з пластику з металевою зміцнювальною вставкою, розташованою всередині маси пластику. Ця металева вставка забезпечує пластинам 10, 12 міцність та жорсткість, що можуть бути потрібні для вирівнювання 95900 6 важких плиток 18 або плит, в той час як зовнішня пластикова частина запобігає пошкодженню плиток 18 та не іржавіє. На Фіг.4 та Фіг.5 показано, що верхня пластина 10 має отвір, названий напрямним каналом 24, виконаний з можливістю проходження крізь нього стрижня 14. Верхня пластина 10 виконана з можливістю пересування вздовж стрижня 14, що проходить крізь напрямний канал 24. Стрижень 14 за варіантом, якому віддається перевага, виконаний з пластику, що робить стрижень 14 напівжорстким. У варіанті здійснення, показаному на Фіг.1 та Фіг.2, стрижень 14 є квадратним з елементами 15 поверхні на всіх чотирьох його боках. Ці елементи 15 поверхні стрижня 14 докладніше описані нижче. Квадратна форма стрижня 14 уможливлює закріплення фіксатора 33 на стрижні 14 у будь-якій з чотирьох позицій. Це підвищує ефективність, оскільки споживачеві не потрібно витрачати час, визначаючи позицію фіксатора 33 відносно стрижня 14, коли споживач надіває фіксатор 33 на стрижень 14. В альтернативних варіантах здійснення стрижень має елементи 15 поверхні тільки з одного або двох її боків. Однак у цих варіантах здійснення споживачеві може бути потрібно витрачати час, визначаючи, який бік стрижня 14 належним чином відповідає фіксаторові 33. Крім квадратної форми, стрижень 14 може мати будь-яку іншу придатну форму, таку як прямокутну, як показано на Фіг.9 та Фіг.10, або круглу, як показано на Фіг.6. Фіг.2 являє собою вид збоку в розрізі пристрою за цим винаходом, встановленого між двома сусідніми плитками 18. Типовою першою операцією укладання плитки 18 є нанесення подушки або стяжки 20, такої як будівельний розчин або цемент, на поверхню основи 22. Після нанесення подушки або стяжки 20 плитки 18 можуть бути укладені на цю подушку або стяжку 20. Під час роботи нижню пластину 12 пристрою встановлюють у подушці або стяжці 20 під плитками 18 таким чином, що стрижень 14 простягається вгору між сусідніми плитками 18, за варіантом, якому віддається перевага, у місцях стиків або кутів. Стрижень 14 простягається від нижньої пластини 12 вгору між сусідніми плитками 18 та з'єднаний з верхньою пластиною 10, яка розташована над плитками 18. Верхню пластину 12 пересувають вздовж стрижня 14 у напрямку плиток 18 доти, доки плитки 18 не будуть у контакті з обома пластинами 10, 12, як показано на Фіг.2. Пластини 10, 12 утримують плитки 18 на потрібній висоті таким чином, що сусідні плитки 18 знаходяться на однаковому рівні незалежно від того, чи рівний матеріал основи 22. Інакше кажучи, за цим винаходом нижня пластина 12 не має спиратися на основу для того, щоб плитки 18 знаходилися на одному рівні. Нижня пластина 12 навіть може перебувати у підвішеному стані вище основи, якщо принаймні частина плитки 18 перебуває у контакті з подушкою або стяжкою 20 та якщо плитки 18 знаходяться на одному рівні одна відносно одної. Пластини 10, 12 утримують плитки 18 на однаковій висоті таким чином, що кути та/або кромки сусідніх плиток 18 залишаються підігнані та на одному рівні, коли подушка або стяжка 20 застигає. 7 Після того як плитки 18 встановлені належним чином, важливо, щоб верхня пластина 10 не рухалася вгору вздовж стрижня 14. Для цього пристрій включає в себе фіксатор 33, з'єднаний зі стрижнем 14 над верхньою пластиною 10, яка запобігає пересуванню верхньої пластини 10 вгору вздовж стрижня 14. У деяких варіантах здійснення фіксатор 33 включає в себе щонайменше одну фіксувальну лапку 30, яка разом зі стрижнем 14 функціонує подібно наявній на ринку застібці "блискавка". Інакше кажучи, фіксувальна лапка 30 надає можливість фіксаторові 33 вільно пересуватися у першому напрямку (вниз) вздовж стрижня 14, однак не у другому напрямку (вгору) вздовж стрижня 14. Один зі способів забезпечення цього показаний на Фіг.1, де стрижень 14 по довжині має безліч горизонтальних елементів 15 поверхні. Ці горизонтальні елементи 15 поверхні можуть являти собою або заглиблення, або виступні ребра. Фіксувальна(-і) лапка(-и) 30 фіксатора 33, показаного на Фіг.5, розташована(-і) під певним кутом та виконана(-і) з можливістю зачеплення за елементи 15 поверхні так, щоб уможливлювати пересування вздовж стрижня 14 тільки в одному напрямку. За варіантом, якому віддається перевага, елементи 15 поверхні розташовані достатньо близько один від одного, щоб забезпечувати майже плавне регулювання висоти розташування фіксатора 33. Інший спосіб, за допомогою якого фіксувальна(-і) лапка(-и) 30 може(-уть) запобігати пересуванню у напрямку вгору, показаний на Фіг.10, де пристрій включає в себе один або більше вертикальних елементів 17 поверхні. За варіантом, якому віддається перевага, вертикальні елементи 17 поверхні являють собою пластик, подібний до матеріалу стрижня 14, так що розташована(-і) під певним кутом фіксувальна(-і) лапка(-и) 30 врізається(-ються) у елементи 17 поверхні і не дозволяють пересування у напрямку вгору. Фіксувальна(-і) лапка(-и) 30 може(-уть) врізатися у пластиковий стрижень 14 безпосередньо, без будь-яких елементів 14, 17 поверхні; однак вертикальні елементи 17 поверхні зменшують площу поверхні, у яку фіксувальна(-і) лапка(-и) 30 повинна(-і) проникнути, таким чином надаючи фіксувальній(-им) лапці(-кам) 30 можливість врізатися глибше та утримуватися краще. Як показано на Фіг.5, Фіг.6, Фіг.9 та Фіг.10, фіксувальні лапки 30 можуть мати звільнювачі 31 лапок. Приведення у дію звільнювача 31 лапки надає споживачеві можливість виводити фіксувальні лапки 30 з контакту з елементами 17 поверхні стрижня 14, уможливлюючи пересування фіксатора 33, тобто і верхньої пластини 10 у другому напрямку (вгору). Фахівцеві середнього рівня у цій галузі техніки зрозуміло, що кількість фіксувальних лапок 30 може змінюватися залежно від форми стрижня 14 та потрібного зусилля утримання пристрою. Звичайно збільшення кількості фіксувальних лапок 30 уможливлює збільшення зусилля опору фіксатора 33. Наприклад, фіксатор 33 може включати в себе чотири фіксувальні лапки 30 таким чином, що одна лапка 30 розташована на кожному з чотирьох різних боків фіксатора 33. За варіантом, якому відда 95900 8 ється перевага, ця конструкція призначена для застосування з квадратним стрижнем 14, що має елементи 15 поверхні з усіх чотирьох боків. Альтернативно, як показано на Фіг.5, фіксатор 33 може включати в себе більш ніж одну фіксувальну лапку 30 на одному боці фіксатора 33. На Фіг.1, Фіг.2 та Фіг.5 показаний варіант здійснення, у якому фіксатор 33 з'єднаний з верхньою пластиною 10 таким чином, що верхня пластина 10 та фіксатор 33 являють собою єдине ціле. На Фіг.9 та Фіг.10 показаний альтернативний варіант здійснення, у якому фіксатор 33 може бути відділений від верхньої пластини 10 таким чином, що різні верхні пластини 10 з різними розмірами ребер 26 можуть бути застосовані з одним фіксатором 33. У цьому варіанті здійснення верхня пластина 10 за варіантом, якому віддається перевага, включає в себе елементи 35, які входять у отвори (не показані) знизу фіксатора 33 для утримання під час роботи верхньої пластини 10 як єдине ціле із фіксатором 33 за допомогою нерухомої посадки. Як показано на Фіг.3, знизу верхньої пластини 10 розташовані декілька розділювальних ребер 26 для встановлення сусідніх плиток 18 на належній та однаковій відстані одна від одної. Товщина розділювальних ребер 26 може змінюватися залежно від потрібної відстані між сусідніми плитками 18. Подібним чином можуть бути застосовані різні пластини 10, 12, що мають розділювальні ребра 26 різних розмірів залежно від потрібної відстані між сусідніми плитками 18. За варіантом, якому віддається перевага, розділювальні ребра 26 мають прямокутну форму та простягаються від кромки верхньої пластини 10 у напрямку до центра верхньої пластини 10. За варіантом здійснення, якому віддається перевага, верхня пластина 10 включає в себе чотири розділювальних ребра 26 при застосуванні у місці перетину чотирьох плиток 18, і два розділювальних ребра 26 з кожного боку напрямного каналу 24 при застосуванні між двома плитками 18. Додатково за варіантом, якому віддається перевага, розділювальні ребра 26 простягаються від кромки пластини 10 до кромки напрямного каналу 24 для зменшення ймовірності проникнення бруду або будівельного розчину крізь канал 24. У альтернативному варіанті здійснення наявні розділювальні ребра 26, обернені догори від верхньої частини нижньої пластини 12, які виконують ту саму функцію, що й описані вище розділювальні ребра 26. Як показано на Фіг.1 та Фіг.6, нижня пластина 12 за варіантом, якому віддається перевага, має множину отворів 28. Ці отвори 28 уможливлюють проникнення матеріалу подушки або стяжки 20 крізь нижню пластину 12. Це проникнення уможливлює з'єднання матеріалу подушки або стяжки 20 з частиною плитки 18 безпосередньо над нижньою пластиною 12, який інакше може не утворювати міцного контакту матеріалу подушки або стяжки 20. Додатково це проникнення сприяє забезпеченню того, що плитки 18 залишаються на одному рівні при виникненні зусиль, що діють на пластини 10, 12, матеріал подушки або стяжки 20, та/або плиток 18 під час притискання, вирівнювання та застигання. Якщо матеріал подушкиабо стяжки 20 9 не може проникати крізь нижню пластину 12, то цей матеріал подушки або стяжки 20 може підняти нижню пластину 12 під час висихання, внаслідок чого може змінитися рівень плиток 18. Після висихання подушки або стяжки 20 та прикріплення плиток 18 до основи 22 користувач видаляє ту частину пристрою, яка є видимою понад вкладеними плитками 18, тобто стрижень 14, верхню пластину 10 та фіксатор 33. Щоб виконати це, стрижень 14 має точку 16 відділення поблизу місця з'єднання стрижня 14 та нижньої пластини 12, як показано на Фіг.1 та Фіг.2. За варіантом здійснення, якому віддається перевага, точка 16 відділення є конструктивно менш міцною, ніж решта стрижня 14, так що споживач може відкрутити частину стрижня 14, яка простягається вище плиток 18, зламавши стрижень 14 у точці 16 відділення. І хоча точку 16 відділення виконано з можливістю руйнування при крутінні, вона має достатню міцність для того, щоб при прикладанні зусилля вздовж стрижня 14 цей стрижень 14 не руйнувався. Після відділення у точці 16 відділення нижня пластина 12 залишається під плитками 18, і таким чином не є елементом багаторазового використання. Однак верхня пластина 10 та фіксатор 33 можуть бути зняті зі стрижня 14 та використані повторно для виконання подальших операцій укладання плитки 18. Як вказано вище, стрижень 14 за варіантом, якому віддається перевага, виконано з напівжорсткого пластику, і він за варіантом, якому віддається перевага, має квадратну форму. Ця квадратна форма та напівжорсткий матеріал уможливлюють полегшене руйнування стрижня 14 у його точці 16 відділення. На Фіг.6 показаний альтернативний варіант здійснення, який за варіантом, якому віддається перевага, призначений для застосування в укладанні плиток 18 на основу 22, яка являє собою стіну. Цей варіант здійснення також включає в себе верхню пластину 10а та нижню пластину 12а, з'єднані стрижнем 14а. У цьому варіанті здійснення верхня пластина 10а за варіантом, якому віддається перевага, є металевою з пластиком або гумою на нижній поверхні пластини 10а. Стрижень 14а у цьому варіанті здійснення має різь подібно гвинту. Нижня пластина 12а має нарізний отвір, у який загвинчують стрижень 14а для прикріплення стрижня 14а до нижньої пластини 12а. За варіантом, якому віддається перевага, отвір у нижній пластині 12а має зворотну різь таким чином, що стрижень 14а не відгвинчується від нижньої пластини 12а під час затягування гайки 32. Додатково за варіантом, якому віддається перевага, отвір в нижній пластині 12а проходить тільки крізь частину нижньої пластини 12а (не повністю наскрізь) таким чином, що стрижень 14а прикріплено до нижньої пластини 12а, однак вона не проникає або не вгвинчується у основу 22 під нижньою пластиною 12а. У варіанті здійснення, показаному на Фіг.6, верхня пластина 10а виконана з можливістю вільного пересування вздовж стрижня 14а. Фіксатор у 95900 10 цьому варіанті здійснення являє собою гайку 32, за варіантом, якому віддається перевага, - барашкову гайку, яка нагвинчується на стрижень 14а. Як і вищеописані фіксатори 33, гайка 32 запобігає пересуванню вгору верхньої пластини 10а після встановлення у належну позицію. Пластини 10а, 12а розташовують з обох боків плиток 18, як описано в попередніх варіантах здійснення, після чого гайку 32 затягують вниз по стрижню 14а, міцно фіксуючи ці дві пластини 10а, 12а з обох боків плитки 18. Після того як плитки 18 застигають на подушці або стяжці 20, гвинт/стрижень 14а може бути вигвинчено з нижньої пластини 12а. Це дозволяє зняти верхню пластину 10а та гвинт/стрижень 14а з плитки 18, в той час як нижня пластина 12а залишається під встановленою плиткою 18. Альтернативно гвинт/стрижень 14а може бути відділений від нижньої пластини 12а шляхом застосування знемідненої точки 16 відділення, як описано у попередніх варіантах здійснення. На Фіг.7 показаний альтернативний варіант здійснення, який може бути застосований з будьяким із вищеописаних варіантів здійснення. У цьому варіанті здійснення нижня пластина 12 має форму, подібну до двох сходинок, у яких дві горизонтальні частини з'єднані вертикальною частиною. Верх вертикальної частини за варіантом, якому віддається перевага, знаходиться там, де нижня пластина 12 з'єднана зі стрижнем 14. Цей варіант здійснення пристрою призначений для укладання та вирівнювання двох плиток 18, 18а різної товщини. Це показано на Фіг.7, на якому пристрій застосований для вирівнювання плитки 18 із плиткою 18а більшої товщини. На Фіг.8 показаний альтернативний варіант здійснення, який може бути застосований з будьяким із вищеописаних варіантів здійснення та у якому верхня частина 14а стрижня 14 має більшу товщину, ніж нижня частина 14b стрижня 14. Верхня частина 14а стрижня 14 має більшу товщину таким чином, що споживач може краще тримати стрижень 14 під час притискання верхньої пластини 10 до плиток 18. Нижня частина 14b стрижня 14, яка простягається між сусідніми плитками 18 у напрямку нижньої пластини 12, має меншу товщину таким чином, що плитки 18 при необхідності можуть бути розташовані ближче одна до одної та таким чином, що легше відділити стрижень 14 від нижньої пластини 12 у варіанті здійснення, який включає в себе точку 16 відділення. Незважаючи на те, що винахід був описаний стосовно до його варіантів здійснення, яким віддається перевага, фахівцеві у цій галузі техніки зрозуміло, що у варіантах здійснення, яким віддається перевага та які описані у цьому документі, можуть бути виконані різноманітні зміни без виходу за межі змісту та обсягу винаходу. Однак наміром винахідника є те, що усі такі зміни та вдосконалення, які є зрозумілими фахівцям у цій галузі техніки, були включені у обсяг нижченаведеної формули винаходу. 11 95900 12 13 95900 14 15 95900 16 17 95900 18 19 Комп’ютерна верстка А. Рябко 95900 Підписне 20 Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601