Кон’югати олігомерів інсуліну, їх композиції та застосування

Реферат: Винахід стосується комплексів, що містять катіон та кон'югат сполуки інсуліну. Кон'югат сполуки інсуліну містить сполуку інсуліну, як-то інсулін людини чи його аналог, кон'юговані з модифікуючим компонентом, як-то поліетиленгліколевий компонент. Винахід стосується також фармацевтичних композицій, що містять такі комплекси, способів отримання таких комплексів та способів застосування таких комплексів для лікування дефіциту інсуліну та інших розладів. Крім того, винахід стосується нових кон'югатів сполук інсуліну та модифікуючих компонентів для застосування при створенні таких нових кон'югатів сполук інсуліну. UA 103758 C2 (12) UA 103758 C2 UA 103758 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Ця заявка стосується пріоритету та охоплює як посилання заявки на патент США №№ 60/589058 зареєстровано липень 19, 2004, 60/619153 зареєстровано жовтень 15, 2004, 60/632578 зареєстровано грудень 2, 2004 та 60/655838 зареєстровано лютий 24, 2005 та 60/655803 зареєстровано лютий 24, 2005. Ця заявка також охоплює як посилання наступні заявки, що зареєстровано: 19 липень 05 Radhakrishnan et al.: заявка на патент США № 11/184668 під назвою "Cation complexes of insulin compound conjugates, formulations and uses thereof (Катіонні комплекси кон'югатів сполук інсуліну, їх композиції та застосування); заявка на патент США № 11/184594, під назвою "Insulin-oligomer compound conjugates, formulations and uses thereof" (Кон'югати сполук інсуліну з олігомером, їх композиції та застосування); заявка на патент США № 11/184,528, під назвою "Fatty acid formulations for oral delivery of proteins and peptides, and uses thereof" (Композиції жирних кислот для перорального постачання білків та пептидів та їх застосування). Винахід стосується нових кон'югатів сполук інсуліну, у котрих інсулін або аналог інсуліну сполучено з модифікувальним компонентом. Винахід також стосується катіонних комплексів таких кон'югатів сполук інсуліну та фармацевтичних композицій, що містять такі кон'югати сполук інсуліну та/або модифікувальні компоненти. Закомплексована цинком сполука інсуліну комерційно доступна, наприклад, під комерційними назвами HUMULIN® та HUMALOG®. Цинк-закомплексований інсулін звичайно існує у гексамерній формі. Різні способи описані стосовно застосування цинку у кристалізації ацилованого інсуліну. Наприклад, патент США 20010041786, опубліковано на 15-листопад-01, Mark L. Brader et al, під назвою "Стабілізовані ациловані композиції інсуліну" описує композицію у водному розчині для парентерального постачання, особливо як композицію для ін'єкцій, з рН 7,1-7,6, що містить ацилований жирною кислотою інсулін або ацилований жирною кислотою аналог інсуліну та стабілізована цинком та переважно фенольною сполукою. Патент США 6,451,970, опубліковано 17-вересень-02, Schafferet al., Novo NordiskA/S, під назвою "Пептидні похідні" описує похідні сполуки інсуліну та аналоги інсуліну, де N-термінальні аміногрупи В-ланцюга та/або еаміногрупи Lys у позиції В28, В29 або В30 ациловано довголанцюговою вуглеводневою групою, що має від 12 до 22 атомів карбону, та їх комплекси з цинком. Протаміни та фенольні сполуки описані стосовно застосування у кристалізації ацилованого інсуліну. Патенти США 6,268,335 (31-липень-01) та 6,465,426 (10-жовтень-02) Brader, під назвою "Нерозчинні композиції інсуліну" описують нерозчинні композиції з вмістом закомплексованої протаміном сполуки, гексамер-стабілізованої фенольної сполуки ацилованого інсуліну та закомплексованої катіоном двовалентного металу. Існуючі підходи головним чином пристосовані для кристалізації природної сполуки інсуліну або аналогів сполук інсуліну або для ацилованих сполук інсуліну, що мають збільшену ліпофільність відносно неацилованих сполук інсуліну. У рівні техніки існує необхідність у фармацевтично прийнятних комплексах, що містять дериватизовані сполуки інсуліну, що не є ацилованою сполукою інсуліну, як-то гідрофільні та/або амфіфільні похідні сполук інсуліну, та для стабілізації неацилованих ліпофільних аналогів сполук інсуліну. У рівні техніки також існує необхідність у нових білкових кон'югатах, що мають збільшену біозасвоюваність або інші поліпшені фармацевтичні атрибути відносно існуючих кон'югатів. У рівні техніки існує необхідність у нових композиціях, що полегшують пероральне постачання білків та білкових кон'югатів. На кінець, існує необхідність комбінованого підходу для поліпшення пероральної біозасвоюваності білка, як-то сполуки інсуліну, котрий охоплює поліпшений пероральний кон'югат білка як твердий продукт у поліпшеній композиції для максимальної корисності стосовно перорального постачання білків. Загалом, винахід стосується комплексу, що містить кон'югат сполуки інсуліну зі сполукою інсуліну, кон'югованою з модифікувальним компонентом та катіоном, де кон'югат сполуки інсуліну є закомплексованим з катіоном. Сполукою інсуліну може, наприклад, бути природний інсулін або аналоги інсуліну. Приклади сполук інсуліну охоплюють інсулін людини, лизпроінсулін, des30-iнсулін, природний проінсулін, штучні проінсуліни, тощо. Катіонним компонентом ++ ++ ++ ++ може, наприклад, бути катіон двовалентного металу, вибраний з групи: Zn , Mn , Ca , Fe , ++ ++ ++ ++ Ni , Cu , Co та Мg . Модифікувальний компонент може бути вибраним для надання кон’югата сполуки інсуліну більшої, меншої або такої ж розчинності у порівнянні з відповідною некон'югованою сполукою інсуліну. Модифікувальний компонент переважно вибирають для надання кон’югата сполуки інсуліну принаймні у 1,05, 1,25, 1,5, 1,75, 2, 2,5, 3, 3,5, 4, 4,5, 5, 5,5, 6, 6,5, 7, 7,5, 8, 8,5, 9, 9,5, 10, 10,5, 11, 11,5, 12, 12,5, 13, 13,5, 14, 14,5, або 15 разів більшої розчинності, ніж у відповідної некон'югованої сполуки інсуліну у водному розчині при рН приблизно 7,4. Переважно 1 UA 103758 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 модифікувальний компонент вибирають для надання кон’югата сполуки інсуліну водорозчинності, що перевищує приблизно 1 г/л, 2 г/л, 3 г/л, 4 г/л, 5 г/л, 10 г/л, 15 г/л, 20 г/л, 25 г/л, 50 г/л, 75 г/л, 100 г/л, 125 г/л, або 150 г/л при рН приблизно 7,4. Крім того, модифікувальний компонент вибирають для надання кон’югата сполуки інсуліну більшої або такої ж розчинності, ніж у відповідної некон'югованої сполуки інсуліну та водорозчинність кон’югата сполуки інсуліну зменшують додаванням цинку. У ще одному втіленні модифікувальний компонент вибирають для надання кон’югата сполуки інсуліну більшої або такої ж розчинності, ніж відповідна некон'югована сполука інсуліну; водорозчинність кон’югата сполуки інсуліну зменшують додаванням цинку; а водорозчинність комплексу більше водорозчинності сполуки інсуліну. У ще одному втіленні відносна ліпофільність кон’югата сполуки інсуліну у порівнянні з відповідною вихідною сполукою інсуліну (k rei) є 1 або менше 1. Винахід також стосується нових кон'югатів сполук інсуліну, що мають сполуку інсуліну, кон'юговану з модифікувальним компонентом. Наприклад, винахід стосується сполуки інсуліну, сполученої з модифікувальним компонентом, що має формулу: 1 2 -X-R -Y-PAG-Z-R , (Формула VI) де X, Y та Z - незалежно вибрані зв'язувальні групи та кожна присутня, як варіант, та X, коли він присутній, сполучено зі сполукою інсуліну ковалентним зв'язком, 1 2 принаймні один з R , a R є присутнім та є нижчим алкілом та може, як варіант, мати карбоніл груп, 2 R - кепувальна група, як-то -СН3, -Н, тозилат, або активувальна група та PAG - лінійний чи розгалужений карбоновий ланцюг, охоплюючий один або більше алкаленгліколевих компонентів (тобто, оксіалкаленових компонентів), та, як варіант, охоплюючий один або більше додаткових компонентів, вибраних з групи: -S-, -О-, -N- та -С(О)-, та де модифікувальний компонент має максимальне число 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10,11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24 або 25 важких атомів. У втіленнях винаходу будь-який один або більше з X, Y та Z може бути відсутнім. Крім того, коли вони присутні, X, Y та/або Z можна незалежно вибирати з -С(О)-, -О-, -S-, -С- та -N-. В одному втіленні Z - -С(О)-. У ще одному втіленні Z відсутній. 1 2 2 У деяких втіленнях R є нижчим алкілом, a R відсутній. В інших втіленнях R є нижчим 1 алкілом, a R відсутній. У ще одному втіленні модифікувальний компонент може мати компонент лінійного чи розгалуженого карбонового ланцюга, що має каркас з 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 19, 19, 20, 21, 22, 23, 24 або 25 атомів, вибраних з групи: -С, -С-, -О-, = O, -S-, -N-, -Si-. Важкі атоми звичайно охоплюють один або більше атомів карбону та один або більше некарбонових важких атомів, вибраних з групи: -О-, -S-, -N- та = О. Атоми карбону та некарбонові важкі атоми звичайно присутні у співвідношенні принаймні 1 атом карбону на кожний некарбоновий важкий атом, переважно принаймні 2 атоми карбону на кожний некарбоновий важкий атом, більш переважно принаймні 3 атоми карбону на кожний некарбоновий важкий атом. Атоми карбону та атоми оксигену звичайно присутні у співвідношенні принаймні 1 атом карбону на кожний атом оксигену, переважно принаймні 2 атоми карбону на кожний атом оксигену, більш переважно принаймні 3 атоми карбону на кожний атом оксигену. Модифікувальний компонент може мати одну або більше кепувальних груп, як-то розгалужені або лінійні С1-6, розгалужені або лінійні або карбоніл. Модифікувальний компонент звичайно охоплює атоми гідрогену та один або більше з атомів гідрогену можуть бути заміщеними флуором (котрий є важким атомом але не буде вважатися важким атомом у вищенаведеній формулі). Модифікувальний компонент може у деяких випадках особливо виключати незаміщені алкільні компоненти. Модифікувальний компонент може, наприклад, бути сполученим з доступною групою на амінокислоті, як-то аміногрупа, гідроксильна група або вільна карбоксильна група поліпептиду, наприклад, зв'язувальною групою, як-то карбамат, карбонат, етер, естер, амід або вторинна аміногрупа, або дисульфідним зв'язком. Молекули у зв'язувальній групі вважають частиною модифікувального компоненту. У кращому втіленні молекулярна маса модифікувального компоненту є менше молекулярної маси модифікувального компоненту НІМ2. Винахід охоплює кон'югати сполук інсуліну, що мають модифікувальні компоненти формули: 2 UA 103758 C2 O O HO O n m , (Формула VII) де n = 1, 2, 3 або 4, a m = 1, 2, 3, 4 або 5; та/або O HO 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 O O n m , (Формула VIII), де n = 1, 2, 3, 4 або 5, a m = 1, 2, 3 або 4. Ясно, що нові модифікувальні компоненти, а також застосування таких компонентів для модифікації інсуліну та інших поліпептидів є самі аспектами винаходу. Винахід також стосується нових композицій, що містять кон'югати сполук інсуліну та/або катіон-кон'югати сполук інсуліну винаходу. Винахідники неочікувано виявили, що певні композиції жирних кислот є особливо корисними, головним чином для перорального постачання поліпептидів та кон'югатів поліпептидів, як-то інсулін та кон'югати сполук інсуліну та/або перорального постачання катіон-кон’югата сполуки інсуліну комплекси винаходу. В одному аспекті винахід стосується композиції жирних кислот з одною або більше насиченими або ненасиченими С4, С5, С6, С7, С8, С9 або С10, жирними кислотами та/або солями таких жирних кислот. Кращими жирними кислотами є каприлова, капринова, міристинова та лауринова. Кращими солями жирних кислот є солі натрію каприлової, капринової, міристинової та лауринової кислот. Вміст жирних кислот у композиції є звичайно у межах, що мають як нижче обмеження приблизно 0,1, 0,2, 0,3, 0,4, 0,5, 0,6, 0,7, 0,8, 0,9, 1,0, 1,1, 1,2, 1,3, 1,4, 1,5, 1,6, 1,7, 1,8, 1,9, 2,0, 2,1, 2,2, 2,3, 2,4, 2,5, 2,6, 2,7, 2,8, 2,9, або 3,0 мас. %, а як верхнє обмеження приблизно 3,0, 3,1, 3,2, 3,3, 3,4, 3,5, 3,6, 3,7, 3,8, 3,9, 4,0, 4,1, 4,2, 4,3, 4,4, 4,5, 4,6, 4,7, 4,8, 4,9, 5,0, 5,1, 5,2, 5,3, 5,4, 5,5, 5,6, 5,7, 5,8, 5,9, 6,0, 6,1, 6,2, 6,3, 6,4, 6,5, 6,6, 6,7, 6,8, 6,9, 7,0, 7,1, 7,2, 7,3, 7,4, 7,5, 7,6, 7,7, 7,8, 7,9, 8,0, 8,1, 8,2, 8,3, 8,4, 8,5, 8,6, 8,7, 8,8, 8,9, 9,0, 9,1, 9,2, 9,3, 9,4, 9,5, 9,6, 9,7, 9,8, 9,9, 10,0, 10,1, 10,2, 10,3, 10,4, 10,5, 10,6, 10,7, 10,8, 10,9, 11,0, 11,1, 11,2, 11,3, 11,4, 11,5, 11,6, 11,7, 11,8, 11,9, або 12,0 мас. %. У ще одному втіленні вміст жирних кислот у композиції є у межах, що мають як нижче обмеження приблизно 0,1, 0,2, 0,3, 0,4, 0,5, 0,6, 0,7, 0,8, 0,9, 1,0, 1,1, 1,2, 1,3, 1,4, 1,5, 1,6, 1,7, 1,8, 1,9, 2,0, 2,1, 2,2, 2,3, 2,4, 2,5, 2,6, 2,8, 2,9, або 3,0 мас. %, а як верхнє обмеження приблизно 3,0, 3,1, 3,2, 3,3, 3,4, 3,5, 3,6, 3,7, 3,9, 4,0, 4,1, 4,2, 4,3, 4,4, 4,5, 4,6, 4,7, 4,8, 4,9, 5,0, 5,1, 5,2, 5,3, 5,4, 5,5, 5,6, 5,7, 5,8, 5,9, 6,0, 6,1, 6,2, 6,3, 6,4, 6,5, 6,6, 6,7, 6,8, 6,9, 7,0, 7,1, 7,2, 7,3, 7,4, 7,5, 7,6, 7,7, 7,8, 7,9, 8,0, 8,1, 8,2, 8,3, 8,4, 8,5, 8,6, 8,7, 8,8, 8,9, 9,0, 9,1, 9,2, 9,3, 9,4, 9,5, 9,6, 9,7, 9,8, 9,9, 10,0, 10,1, 10,2, 10,3, 10,4, 10,5, 10,6, 10,7, 10,8, 10,9, 11,0, 11,1, 11,2, 11,3, 11,4, 11,5, 11,6, 11,7, 11,8, 11,9, або 12,0 мас. %, вміст жирних кислот у композиції є звичайно більше приблизно 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99, 99,5, 99,6, 99,7, 99,8, або 99,9 мас. % одиничної жирної кислоти, переважно каприлової, капринової, міристинової та лауринової кислоти, або їх солі Винахід також стосується способу лікування нестачі інсуліну або інакшого поповнення інсуліну у суб'єкта, застосовуючи кон'югати сполук інсуліну, комплекси катіон-кон’югата сполуки інсуліну та/або композиції винаходу. Способи загалом охоплюють застосування терапевтично ефективної кількості одного або більше кон'югатів сполук інсуліну, комплексів катіон-кон’югата сполуки інсуліну та/або композицій винаходу до суб'єкта при необхідності цього. Фіг. 1-15В показують мікрофотографії різних кристалічних твердих продуктів винаходу. Фіг. 1 та 2 є мікрофотографіями, отриманими, застосовуючи мікроскоп Zeiss Axiovert, показуючи Т-тип Zn-комплексу з концентрації НІМ2 30 г/л, кристали вирощено протягом 24 годин. Фіг. 3 є мікрофотографією, отриманою, застосовуючи мікроскоп Zeiss Axiovert, показуючи Т-тип Znкомплексу з концентрації НІМ2 30 г/л, кристали вирощено протягом 5 діб. Фіг. 4 є мікрофотографією, отриманою, застосовуючи мікроскоп Zeiss Axiovert, показуючи R-тип Znкомплексу НІМ2 при 30 г/л кристали вирощено протягом 4 діб. Фіг. 5 показує мікрофотографію R-типу кристалічного Zn-комплексу IN105, що містить 30 % органіки. Фіг. 6А-10В показують мікрофотографії різних R-типів Zn-комплексів НІМ2, застосовуючи органічний розчинник. Фіг. 11А-14В показують мікрофотографії кристалів різних R-типів співкристалізованих Znкомплексів НІМ2 та IN105. Фіг. 15А-15В показують мікрофотографії кристалів різних R-типів 3 UA 103758 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 співкристалізованих Zn-комплексів НІМ2 та інсуліну людини. Винахід охоплює кристали, що мають морфологію, показану у будь-якій з Фіг. 1-15В. Фіг. 16-20 показують результати дослідження глюкози у крові мишей для НІМ2 та різних комплексів Zn-HIM2. Фіг. 16 показує профілі біоефективності ДГКМ для НІМ2. Фіг. 17 показує профілі біоефективності ДГКМ для продукту R-типу Zn-HIM2-cполук інсуліну. Фіг. 18 показує профілі біоефективності ДГКМ для продукту Т-типу Zn-HIM2-cполук інсуліну. Фіг. 19 показує профілі біоефективності ДГКМ для продукту Zn-HIM2-cполук інсуліну з протаміном. Фіг. 20 показує дію на зниження глюкози R-типу комплексу протаміну на 30 та 90 хвилини після дози. Фіг. 21-24 показують профілі біоефективності ДГКМ для IN-186, IN-192, IN-190, IN-191, IN189, IN-178, IN-193,1N-194, IN-185, IN-196 та IN-197. Фіг. 25 та 26 показують результати хомутного дослідження собак для Zn-НІМ2-комплексів винаходу. Фіг. 27 та 28 показують результати хомутного дослідження собак для ZN-ІN105комплексів винаходу. Фіг. 29 та 30 показують результати хомутного дослідження собак для собак, дозованих IN105 у 3 мас./об. % солі натрію капринової кислоти у фосфатному буфері без додаткових наповнювачів. Фіг. 31-33 показують результати хомутного дослідження собак для собак, дозованих таблетками, що містять 6 мг IN105 та 150 мг манітолу, 30 мг екслотабу з 143 мг капрату з або без 143 мг лаурату. Фіг. 34-37 показують результати хомутного дослідження собак для собак, дозованих дослідним зразком таблеток 150 мг та 280 мг таблеток капрату та з 140 мг/140 мг таблеток капрат/лаурату. Визначення Наступне є визначеннями термінів у цьому описі та формулі винаходу. Визначення стосуються опису, якщо не вказане інше. Терміни, не визначені тут, є звичними у рівні техніки. "Додавання", при застосуванні у посиланні на амінокислотну послідовність, охоплює протяжності одної або більше амінокислот на кожному чи обох кінцях послідовності, а також вставки у послідовності. 1 "Комплекс" стосується молекулярних асоціатів, у котрих одна або більше сполук інсуліну або кон'югати сполук інсуліну утворюють координаційні зв'язки з одним або більше атомами або іонами металу. Комплекси можуть існувати у розчині або як твердий продукт, як-то кристал, мікрокристал або аморфний твердий продукт. "Суміш комплексів" означає суміш, що містить два або більше відмінних комплексів, у розчині або у твердій формі. Суміш комплексів може, наприклад, охоплювати комплекси з відмінними сполуками інсуліну, відмінними кон'югатами сполук інсуліну, відмінними гібридними комплексами, відмінними катіонами, комбінації вищенаведеного тощо. "Гібридний комплекс" означає комплекс катіон-кон’югата сполуки інсуліну, що має дві або більше відмінних сполук інсуліну та/або кон'югатів сполук інсуліну. "Комплексоутворювач" означає молекулу, що має багато зарядів та утворює комплекси з кон'югатами сполук інсуліну. Приклади комплексоутворювачів, придатних для застосування у представленому винаході, охоплюють протаміни, сурфен, глобінові білки, спермін, спермідин альбумін, амінокислоти, карбонові кислоти, полікатіонні полімерні сполуки, катіонні поліпептиди, аніонні поліпептиди, нуклеотиди та антисенси. Дивись Brange, J., Galenics of Insulin compound, Springer-Verlag, Berlin Heidelberg (1987), розкриття цього охоплено як посилання. "Консервативні" стосовно додавання, делеції або заміщення амінокислоти означає додавання, делецію або заміщення в амінокислотному ланцюгу, що не повністю знижує терапевтичну ефективність сполуки інсуліну, тобто, ефективність може бути зменшеною, такою ж чи посиленою, відносно терапевтичної ефективності науково прийнятного контролю, як-то відповідна природна сполука інсуліну. "Гідрофільні" означає водорозчинність, а термін "гідрофільний компонент" стосується компоненту, котрий є гідрофільним та/або при приєднанні до ще одного хімічного об'єкту, збільшує гідрофільність такого хімічного об'єкту. Приклади охоплюють, але без обмеження, цукри та поліалкіленові компоненти, як-то поліетиленгліколь. "Ліпофільні" означає жиророзчинність, як-то накопичення у жирі та жирних тканинах, здатність розчинятися у ліпідах та/або здатність проникати, взаємодіяти з та/або через біологічні мембрани, а термін", ліпофільний компонент" означає компонент, котрий є ліпофільним та/або при приєднанні до ще одного хімічного об'єкту збільшує ліпофільність такого хімічного об'єкту. "Амфіфільні" означає гідрофільність та ліпофільність, а термін "амфіфільний компонент" означає компонент, котрий є амфіфільним та/або при приєднанні до поліпептиду або неполіпептидних ліків, збільшує амфіфільність (тобто, збільшує гідрофільність та амфіфільність) утвореного кон’югата, 4 UA 103758 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 наприклад, певних модифікувальних компонентів ПЕГ-жирних кислот та модифікувальних компонентів цукри-жирні кислоти. "Нижчий алкіл" означає заміщені або незаміщені, лінійні чи розгалужені алкільні компоненти, що мають від 1 до 6 атомів карбону, тобто, С1, С2, С3, С4, С5 або С6. "Вищий алкіл" означає заміщені або незаміщені, лінійні чи розгалужені алкільні компоненти, що мають 6 або більше атомів карбону, наприклад, C7, С8, С9, С10, С11, С12, С13, С14, С15, C16, С17, С18, С19, С20, тощо. "Монодисперсні" описує суміш сполук, де приблизно 100 % сполук у суміші мають однакову молекулярну масу. "По суті монодисперсні" описує суміш сполук, де принаймні приблизно 95 % сполук у суміші мають однакову, молекулярну масу. "Чисто монодисперсні" описує суміш сполук, де приблизно 100 % сполук у суміші мають однакову молекулярну масу та мають однакову молекулярну структуру. Таким чином, чисто монодисперсними сумішами є монодисперсні суміші, але монодисперсні суміші не обов'язково є чисто монодисперсними сумішами. "По суті чисто монодисперсні" описує суміш сполук, де принаймні приблизно 95 % сполук у суміші мають однакову молекулярну масу та однакову молекулярну структуру. Таким чином, по суті чисто монодисперсні суміші є по суті монодисперсними сумішами, але по суті монодисперсні суміші не обов'язково є по суті чисто монодисперсними сумішами. Кон'югат сполуки інсуліну, компоненти катіон-кон’югата сполуки інсуліну, композиції є переважно монодисперсними, по суті монодисперсними, чисто монодисперсними або по суті чисто монодисперсними, але можуть також бути полідисперсними. "Полідисперсними" означає суміші, що не є монодисперсними, по суті монодисперсними, чисто монодисперсними або по суті чисто монодисперсними. "Природна сполука інсуліну означає сполуку інсуліну ссавця (наприклад, інсулін людини, сполуку інсуліну корови, сполуку інсуліну свині або сполуку інсуліну кита), з природного синтетичного чи генетично-інженерного джерел. Інсулін людини містить 21 амінокислоту Аланцюга та 30 амінокислот В-ланцюга, котрі перехресно зв'язані дисульфідними зв'язками. По суті перехресно зв'язаний інсулін людини має 3 дисульфідні містки: один між А7 та В7, другий між А20 та В19 та третій між А6 та А11. Інсулін людини має три вільні аміногрупи: В1Фенілаланін, А1-Гліцин та В29-Лізин. Вільні аміногрупи у позиціях А1 та В1 є  -аміногрупами. Вільна аміногрупа у позиції В29 є є-аміногрупою. "Аналог інсуліну" означає поліпептид, виявляючий деяку, усю або посилену активність відносно відповідного природного інсуліну або, котрий перетворюється in vivo або in vitro у поліпептид, виявляючий деяку, усю або посилену активність відносно відповідного природного інсуліну, наприклад, поліпептиду, що має структуру інсуліну людини з одним або більше додаваннями, делеціями та/або заміщеннями консервативних амінокислот. Аналоги інсуліну можна ідентифікувати, застосовуючи відомі способи, як-то описані у патенті США опубліковано під № 20030049654", Protein design automation for protein libraries" зареєстровано 18-березень-02 на ім'я Dahiyat et al. Проінсуліни, пре-проінсуліни, попередники інсуліну, одинично-ланцюгові попередники інсуліну людини та нелюдини та аналоги будь-чого з вищенаведеного також стосуються тут аналогів інсуліну, які не є інсулінами ссавців. Багато аналогів інсуліну відомі у рівні техніки (дивись обговорення нижче). Якщо не вказане інше (наприклад, де є посилання на конкретний інсулін, як-то "інсулін людини" тощо), термін "сполука інсуліну" охоплює природні інсуліни та аналоги інсуліну. "Поліалкіленгліколь" або PAG стосується заміщених або незаміщених, лінійних чи розгалужених поліалкіленгліколевих полімерів, як-то поліетиленгліколь (ПЕГ), поліпропіленгліколь (ППГ) та полібутиленгліколь (ПБГ) та їх комбінацій (наприклад, лінійних чи розгалужених полімерів, що містять комбінації двох або більше відмінних субодиниць PAG, якто дві або більше відмінних ланок PAG, вибраних з субодиниць ПЕГ, ППГ, ППГ та ПБГ), та охоплює моноалкілетер поліалкіленгліколю. Термін субодиниця PAG означає ланку PAG, наприклад, "субодиниця ПЕГ" стосується ланки поліетиленгліколю, наприклад, -(СН2СН2О)-", субодиниця ППГ" стосується ланки поліпропіленгліколю, наприклад, -(СН2СН2СН2О)-, а "субодиниця ПБГ" стосується ланки полібутиленгліколю, наприклад, -(СН2СН2СН2СН2О)-. Субодиниці PAG та/або PAG також охоплюють заміщені субодиниці PAG або PAG, наприклад, PAG з алкільним бічним ланцюгом, як-то метил, етил або пропіл, або карбонільним бічним ланцюгом, а також PAG з одною або більше розгалуженими субодиницями PAG, як-то ізо-ППГ або ізо-ПБГ. "Сполука проінсуліну" означає сполуку інсуліну, у котрій С-кінець В-ланцюга сполучено з Nкінцем А-ланцюга через природний або штучний С-пептид, що має 5 або більше амінокислот. "Сполука пре-проінсуліну" означає сполуку проінсуліну, що крім того містить лідерну послідовність, сполучену з N-кінцем В-ланцюга, як-то послідовність, вибрана для сприяння виділенню як розчинного білка, або послідовність, вибрану для попередження кон'югації Nкінця, або послідовність, вибрану для посилення очистки (наприклад, послідовність з афінністю 5 UA 103758 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 до зв'язування для очистки на колонці). "Одиничний ланцюг сполук інсуліну попередник" або "мінісполука проінсуліну" означає сполуку інсуліну, у котрій С-кінця В-ланцюга (або зрізаний Вланцюг, що має 1, 2, 3 або 4 амінокислоти, видалені від С-кінця) сполучено з N-кінцем Аланцюга або зрізаного А-ланцюга, скороченого на N-кінці 1, 2, 3 або 4 амінокислотами, без перехідного С-пептиду або через скорочений С-пептид, що має 1, 2, 3 або 4 амінокислоти. "Протамін" стосується суміші сильно основних білків, отриманих з природних (наприклад, сперма риб) або рекомбінантних джерел. Дивись Hoffmann, J. A., et al., Protein Expression та Purification, 1:127-133 (1990). Композицію протаміну можна запропонувати у відносно вільному від солі препараті білків, часто під назвою "основа протаміну" або у препараті з солями білків. "Білок", пептид" та "поліпептид", застосовувані почергово, стосуються сполук, що мають амінокислотні послідовності принаймні від двох до будь-якої довжини. "R-тип" означає конформацію комплексу, утворену у присутності кон’югата сполуки інсуліну, катіону та стабілізувальної сполуки, як-то фенол. "Т-тип" означає конформацію комплексу, утвореного у присутності кон’югата сполуки інсуліну та катіону без стабілізувальної сполуки, якто фенол. Комплекс Т-типу або R-типу може мати або ні протамін. "Науково прийнятний контроль" означає експериментальний контроль, що є прийнятним експериментатору. "Твердий продукт" означає стан речовини, у котрому є трипросторова безперервність структури; термін стосується кристалічних твердих продуктів, аморфних твердих продуктів та комбінації кристалічних твердих продуктів та аморфних твердих продуктів. "Твердий катіонкон'югат сполуки інсуліну" стосується твердої речовини, що охоплює катіон-кон'югат сполуки інсуліну, переважно координований з одновалентним або багатовалентним катіоном. "Кристал" означає тверду речовину регулярної поліедричної форми. "Кристалічний" стосується твердих продуктів, що мають властивості кристалів. "Мікрокристал" означає тверду речовину, що містить головним чином речовини у кристалічному стані, і є мікроскопічною за розміром, звичайно у межах 1-100 мікронів. У деяких випадках, окремі кристали мікрокристалічної композиції є переважно одиничною кристалографічною композицією. У деяких втіленнях кристали винаходу не є мікрокристалами. Термін "мікрокристалічний" стосується стану мікрокристалу. "Аморфний" стосується твердого матеріалу, що не є кристалічним. Фахівець може відрізняти кристали від аморфних матеріалів, застосовуючи стандартні способи, наприклад, застосовуючи рентгенокристалографічні способи, сканувальну електронну мікроскопію або оптичну мікроскопію. "Тверда суміш" означає суміш двох відмінних твердих продуктів. "Кристалічна суміш" означає суміш двох відмінних кристалів. "Співкристал" означає кристал, що має дві або більше відмінних сполук інсуліну та/або кон'югатів сполук інсуліну. Комплекси катіон-кон’югата сполуки інсуліну винаходу можна пропонувати у будь-якій з вищенаведених форм або у сумішах двох або більше таких форм. "Заміщення" означає заміну одного або більше амінокислотних залишків у сполуці інсуліну послідовності іншою амінокислотою. У деяких випадках, заміщена амінокислот діє як функціональний еквівалент, утворений мовчазною заміною. Заміщення можуть бути консервативними; наприклад, консервативні заміщення можуть бути вибраними з інших членів класу, до котрого належить заміщена амінокислота. Приклади неполярних (гідрофобних) амінокислот охоплюють аланін, лейцин, ізолейцин, валін, пролін, фенілаланін, триптофан та метіонін. Приклади полярних нейтральних амінокислоти охоплюють гліцин, серин, треснін, цистеїн, тирозин, аспарагін та глутамін. Приклади позитивно заряджених (основних) амінокислот охоплюють аргінін, лізин та гістидин. Приклади негативно заряджених (кислотних) амінокислот охоплюють аспарагінову кислоту та глутамінову кислоту. "Водорозчинність" або "водна розчинність" якщо не вказане інше, визначено у водному буферному розчині при рН 7,4. Винахід стосується комплексів катіон-кон’югата сполуки інсуліну та різних композицій таких комплексів, а також способів створення та застосування таких комплексів та композицій. Комплекси є корисними для застосування сполук інсуліну для лікування різних медичних станів, як-то стани з нестачею сполуки інсуліну. Комплекси загалом містять катіонний компонент та компонент кон’югата сполуки інсуліну. Компонент кон’югата сполуки інсуліну загалом містить сполуку інсуліну, і сполучену з модифікувальним компонентом. Приклади інших придатних компонентів комплексів та/або композицій охоплюють стабілізатори, комплексоутворювачі та інші компоненти, відомі у рівні техніки для застосування при отриманні комплексів катіон-білок. Винахід також стосується нових кон'югатів сполук інсуліну та композицій жирних кислот з такими кон'югатами сполук інсуліну та/або комплексами катіон-кон'югатів сполуки інсуліну. Сполука інсуліну 6 UA 103758 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Катіон-кон'югат сполуки інсуліну містить компонент сполуки інсуліну. Сполукою інсуліну може, наприклад, бути сполука інсуліну ссавця, як-то інсулін людини, або аналог сполуки інсуліну. Багато аналогів сполук інсуліну відомі у рівні техніки. Кращі аналоги сполук інсуліну охоплюють лізин, переважно лізин у 5 амінокислотах С-кінця В-ланцюга, наприклад, у позиціях В26, В27, В28, В29 та/або В30. Набір придатних аналогів описано у ЕР-А 1227000107 (розкриття цього охоплено як посилання), що мають послідовність сполуки інсуліну, за винятком того, що амінокислотним залишком у позиції В28 є Asp, Lys, Leu, Val, або Ala; амінокислотним залишком у позиції В29 є Lys або Pro;) амінокислотним залишком у позиції В10 є His або Asp; амінокислотним залишком у позиції В1 є Phe, Asp, або його видалено поодинці або у комбінації з делецією залишку у позиції В2; амінокислотним залишком у позиції В30 є Thr, Ala, або видалено; а амінокислотним залишком у позиції В9 є Ser або Asp; за умови, що будь-яка позиція В28 або В29 є Lys. B28 B28 Інші приклади придатних аналогів сполук інсуліну охоплюють Asp інсуліну людини, Lys B28 B28 В28 інсуліну людини, Leu інсуліну людини, Val інсуліну людини, АІа інсуліну людини, B28 829 B28 B29 B28 B29 Asp Pro інсуліну людини, Lys Pro інсуліну людини, Leu Pro інсуліну людини, B28 B29 В28 B29 Val Pro інсуліну людини, АІа Рrо інсуліну людини, а також аналоги із рекомендаціями щодо заміщення, описаними вище. Фрагменти сполук інсуліну охоплюють, але без обмеження, В22-В30 інсуліну людини, В23-В30 інсуліну людини, В25-В30 інсуліну людини, В26-В30 інсуліну людини, В27-В30 інсуліну людини, В29-В30 інсуліну людини, В1-В2 інсуліну людини, В1-В3 інсуліну людини, В1-В4 інсуліну людини, В1-В5 інсуліну людини, А-ланцюга інсуліну людини та В-ланцюга інсуліну людини. Інші приклади придатних аналогів сполук інсуліну можна знайти у патенті США, опубліковано № 20030144181А1, під назвою "Нерозчинні композиції для контролю глюкози крові", 31-М-03; патент США опубліковано № 20030104983А1, під назвою "Стабільні композиції інсуліну", 5-червень-03; патент США опубліковано № 20030040601А1, під назвою "Спосіб створення попередників інсуліну та попередників аналогів інсуліну", 27-лютий-03; патент США опубліковано № 20030004096А1, під назвою "Препарати інсуліну без цинку та з низьким його вмістом, що мають поліпшену стабільність", 2-січень-03; патент США 6, 551, 992В1, під назвою "Стабільні композиції інсуліну", 22-квітень-03; патент США 6, 534, 288В1, під назвою "С-пептид для поліпшеного препарату інсуліну та аналогів інсуліну", 18-березень-03; патент США 6, 531, 448В1, під назвою "Нерозчинні композиції для контролю глюкози крові", 11-березень-03; патент США RE37, 971Е, під назвою "Селективне ацилування епсилон-аміногрупи", 28-січень-03; патент США опубліковано № 20020198140А1, під назвою "Легеневі кристали інсуліну", 26грудень-02; патент США б, 465, 426В2, під назвою "Нерозчинні композиції інсуліну", 15-жовтень02; патент США 6, 444, 641В1, під назвою "Ациловані жирною кислотою аналоги інсуліну", 3вересень-02; патент США опубліковано № 20020137144А1, під Назвою "Спосіб створення попередників інсуліну та попередників аналогів інсуліну, що мають поліпшений ферментативний вихід у дріжджів", 26-вересень-02; патент США опубліковано № 20020132760А1, під назвою "Стабілізовані композиції інсуліну", 19-вересень-02; патент США опубліковано № 20020082199А1, під назвою "Нерозчинні композиції інсуліну", 27-червень-02; патент США 6, 335, 316В1, під назвою "Спосіб застосування ацилованого інсуліну", 1-січень-02; патент США 6, 268, 335В1, під назвою "Нерозчинні композиції інсуліну", 31-липень-01; патент США опубліковано № 20010041787А1, під назвою "Спосіб створення попередників інсуліну та попередників аналогів інсуліну, що мають поліпшений ферментативний вихід у дріжджів", 15листопад-01; патент США опубліковано № 20010041786А1, під назвою "Стабілізовані ациловані композиції інсуліну", 15-листопад-01; патент США опубліковано № 20010039260А1, під назвою "Легеневі кристали інсуліну", 8-листопад-01; патент США опубліковано № 20010036916А1, під назвою "Нерозчинні композиції інсуліну", 1-листопад-01; патент США опубліковано № 20010007853А1, під назвою "Спосіб застосування мономерних аналогів інсуліну", 12-липень01; патент США 6, 051, 551 А, під назвою "Спосіб застосування ацилованого інсуліну", 18квітень-00; патент США 6, 034, 054А, під назвою "Стабільні композиції інсуліну", 7-березень-00; патент США 5, 970, 973А, під назвою "Спосіб постачання лізпро-інсуліну", 26-жовтень-99; патент США 5, 952, 297А, під назвою "Композиції мономерних аналогів інсуліну", 14-вересень-99; патент США 5, 922, 675А, під назвою "Ациловані аналоги інсуліну", 13-М-99; патент США 5, 888, 477 А, під назвою "Застосування мономерного інсуліну як засобу для поліпшення біозасвоюваності інгаляційного інсуліну", 30-березень-99; патент США 5, 873, 358А, під назвою "Спосіб підтримки рівня глюкози крові у діабетичного пацієнта у бажаних межах", 23-лютий-99; патент США 5, 747, 642А, під назвою "Композиції мономерних аналогів інсуліну", 5-травень-98; патент США 5, 693, 609А, під назвою "Ациловані аналоги сполук інсуліну", 2-грудень-97; патент 7 UA 103758 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 США 5, 650, 486А, під назвою "Композиції мономерних аналогів інсуліну", 22-М-97; патент США 5, 646, 242А, під назвою "Селективне ацилування епсилон-аміногрупи", 8-липень-97; патент США 5, 597, 893А, під назвою "Препарат стабільного аналога інсуліну кристали", 28-січень-97; патент США 5, 547, 929А, під назвою "Композиції аналога інсуліну", 20-серпень-96; патент США 5, 504, 188А, під назвою "Препарат кристалів стабільного цинкового аналога сполуки інсуліну", 2-квітень-96; патент США 5, 474, 978А, під назвою "Композиції аналога інсуліну", 12-грудень-95; патент США 5, 461, 031 А, під назвою "Композиції мономерних аналогів інсуліну", 24-жовтень95; патент США 4, 421, 685А, під назвою "Спосіб отримання інсуліну", 20-грудень-83; патент США 6, 221, 837, під назвою "Похідні інсуліну з збільшеним зв'язуванням цинку "24-квітень-01; патент США 5, 177, 058, під назвою "Фармацевтична композиція для лікування цукрового діабету" 5-січень-93 (описує фармацевтичні композиції, що містять похідне сполуки інсуліну, модифіковане основою при В31 та, що має ізоелектричну точку між 5,8 та 8,5 та/або принаймні одну з її фізіологічно дозволених солей у фармацевтично прийнятному наповнювачі та з відносно високим вмістом цинку у межах від вище 1 мкг до приблизно 200 мкг цинку/од., охоплюючи сполуку інсуліну - В31-Аrg-ОН та інсулін людини - В31-Аrg-В32-Аrg-ОН). Розкриття кожного з вищенаведених патентних документів охоплено як посилання, особливо для приблизного пояснення створення, застосовуючи та композиції різних аналогів сполук інсуліну. Сполуку інсуліну, застосовувана для отримання катіон-кон'югатів сполук інсуліну можна отримувати будь-яким зі способи синтезу пептидів, наприклад, класичні (у розчині) способи, твердофазні способи, напівсинтетичні способи та способи рекомбінантної ДНК. Наприклад, Chance et al., Заявка на патент США № 07/388, 201, ЕР0383472, Brange et al., EP0214826 та Belagaje et al., патент США 5, 304, 473 розкривають отримання різних сполук проінсуліну та аналогів сполук інсуліну та охоплені, як посилання. А та В-ланцюги аналоги сполук інсуліну можна також отримувати через молекулу попередника проінсуліноподібної сполуки або молекулу попередника одиничного ланцюга сполуки інсуліну, застосовуючи способи рекомбінантної ДНК. Дивись Frank et al.", Peptides: Synthesis-Structure-Function, " Proc. Seventh Am. Pept. Symp., Eds. D. Rich та Е. Gross (1981); Bernd Gutte, Peptides: Synthesis, Structures, and Applications, Academic Press (October 19, 1995); Chan, Weng and White, Peter (Eds.), Fmoc Solid Phase Peptide Synthesis: A Practical Approach, Oxford University Press (March 2000); розкриття котрих охоплені, як посилання для навчання синтезу пептидів, рекомбінантному продукуванню та виробництву. Комплекси катіон-кон'югатів сполуки інсуліну охоплюють модифікувальний компонент, сполучений (наприклад, ковалентно або іонно) зі сполукою інсуліну для отримання кон’югата сполуки інсуліну. Модифікувальними компонентами є компоненти, сполучені зі сполукою інсуліну, що дає сполуку інсуліну з бажаними властивостями, які описано тут. Наприклад, модифікувальний компонент може знижувати швидкість розкладання сполуки інсуліну у різних оточеннях (як-то шлунково-кишковий тракт та/або кровообіг), так, що сполуки інсуліну менше деградують у модифікованій формі, ніж могли б деградувати у відсутності модифікувального компоненту у таких оточеннях. Кращі модифікувальні дають змогу кон’югата сполуки інсуліну зберігати терапевтично значимий процентбіологічної активності вихідної сполуки інсуліну. Крім того, кращі модифікувальні компоненти є амфіфільними або гідрофільними та/або надають кон’югата сполуки інсуліну амфіфільності або гідрофільності або меншої ліпофільності, ніж у науково прийнятного контролю, як-то відповідна сполука інсуліну, або відповідна некон'югована сполука інсуліну. Приклади придатних модифікувальних компонентів та кон'югатів сполук інсуліну, корисних у катіон-кон'югаті сполуки інсуліну композиції можна знайти у наступних патентах, розкриття котрих охоплені як посилання: Патент США 6, 303, 569, під назвою "Триалкіл-фіксацією полегшені полімерні проліки аміновмісних біоактивних агентів", 16-жовтень-01;) Патент США 6, 214, 330", Кумарин та пов'язана ароматика на основі полімерних проліків", 10-квітень-01; патент США 6, 113, 906, під назвою "Водорозчинний неантигенний полімер зчеплюваний з біологічно активним матеріалом", 05-вересень-00; патент США 5, 985, 263, під назвою "По суті чисті кон'югати гістидин-зв'язаного білкового полімеру", 16-листопад-99; патент США 5, 900, 402, під назвою "Спосіб зниження побічної дії, асоційованої з застосуванням оксигеновмісних білків", 0405-99; патент США 5, 681, 811", Стабілізовані кон'югацією композиції терапевтичного агенту, постачання та діагностичні композиції, що їх містять та спосіб їх створення та застосування" 28жовтень-97; патент США 5, 637, 749, під назвою "Активовані арилімідатами поліалкіленоксиди", 10-червень-97; патент США 5, 612, 460, під назвою "Активні карбонати поліалкіленоксидів для модифікації поліпептидів", 18-березень-97; патент США 5, 567, 422, під назвою "Активовані азлактоном поліалкіленоксиди, кон'юговані з біологічно активними нуклеофілами", 22-жовтень96; патент США 5, 405, 877, під назвою "Циклічні активовані імідтіоном поліалкіленоксиди", II 8 UA 103758 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 квітень-95; та патент США 5, 359, 030, під назвою "Стабілізовані кон'югацією композиції поліпептидів, терапевтичне постачання та діагностичні композиції, що їх містять та спосіб їх створення та застосування", 25-жовтень-94. Додаткові приклади кон'югованих поліпептидів, корисних у композиції винаходу можна знайти у наступних заявках на патент США, описи котрих охоплені як посилання: Заявка на патент США №№ 09/134, 803, зареєстровано 14-серпень-98; 10/018, 879, зареєстровано 19-грудень-01; 10/235, 381, зареєстровано 05-вересень-02; 10/235, 284, зареєстровано 05-вересень-02; та 09/873, 797, зареєстровано 04-червень-01. Розкриття вищенаведених патентів та заявок на патенти охоплені як посилання для опису компонентів, застосовуваних для модифікації поліпептидів. Модифікувальні компоненти можуть мати слабкі або здатні до руйнування зв'язки у їх каркасах. Наприклад, PAG можуть мати гідролітично нестабільні зв'язки, як-то лактидні, гліколідні, карбонатні, естерні, карбаматні тощо, котрі чутливі до гідролізу. Цей підхід дозволяє полімерам розщеплюватися на фрагменти нижчої молекулярної маси. Приклади таких полімерів описані, наприклад, у патенті США 6, 153, 211, Hubbell et al., розкриття якого охоплено як посилання. Дивись також Патент США 6, 309, 633, Ekwuribe et al., розкриття якого охоплено як посилання. Модифікувальний компонент може мати будь-які гідрофільні компоненти, ліпофільні компоненти, амфіфільні компоненти, утворюючі сіль компоненти та їх комбінації. Репрезентативні гідрофільні, амфіфільні та ліпофільні полімери та модифікувальні компоненти описані детальніше нижче. Гідрофільні компоненти Приклади придатних гідрофільних компонентів охоплюють PAG-компоненти, інші гідрофільні полімери, цукрові компоненти, полісорбатні компоненти та їх комбінації. Поліалкіленгліколеві компоненти PAG є сполуками з повторюваними ланками алкіленгліколю. У деяких втіленнях ланки ідентичні (наприклад, ПЕГ або ППГ). В інших втіленнях ланки алкілену є відмінними (наприклад, поліетилен-ко-пропіленгліколь, або PLURONICS®). Полімери можуть бути невпорядкованими кополімерами (наприклад, де етиленоксид та пропіленоксид є ко-полімеризованими) або розгалуженими чи прищепленими кополімерами. ПЕГ є кращим PAG та є корисним у біологічному застосуванні оскільки він має високо бажані властивості та його загалом розглядають як безпечний. ПЕГ загалом має формулу Н(СН2СН2О)n-Н, де n може бути у межах приблизно від 2 до 4000 або більше, хоч кепувальні компоненти можуть варіювати, наприклад, моно-метокси або дигідрокси. ПЕГ звичайно є безбарвним, без запаху, водорозчинним або водозмішуваним (залежно від молекулярної маси), теплостійким, хімічно інертним, гідролітично стабільним та загалом нетоксичним. ПЕГ є також біосумісним та звичайно не викликає імунного відгуку в організмі. Кращі компоненти ПЕГ містять 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, або більше субодиниць ПЕГ. ПЕГ можуть бути монодисперсними, по суті монодисперсними, чисто монодисперсними або по суті чисто монодисперсними (наприклад, як описано раніше заявниками у патенті США 09/873, 731 та патенті США 09/873, 797, зареєстрованими 04-червень-01, розкриття котрих охоплені як посилання) або полідисперсними. Одною перевагою застосування монодисперсних полімерів відносно низької молекулярної маси є те, що вони утворюють легко визначуваний кон'югат, котрий може полегшувати відтворюваний синтез та схвалення FDA. ПЕГ може бути лінійним з гідроксильною групою на кожному кінці (перед кон'югуванням залишком сполуки інсуліну). ПЕГ може також бути алкокси-ПЕГ, як-то метокси-ПЕГ (або mПЕГ), де один кінець є відносно інертною алкоксигрупою (наприклад, лінійним чи розгалуженим ОС 1-6), а інший кінець є гідроксильною групою (що сполучено зі сполукою інсуліну). ПЕГ може також бути розгалуженим, що може в одному втіленні бути представленим, як R(ПЕГ-nOH)m, де R представляє центральний (звичайно полігідратований) серцевинний агент, якто пентаеритрит, цукор, лізин або гліцерин, п представляє число субодиниць ПЕГ та може варіювати для кожного відгалуження та є звичайно 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, або 50, a m представляє число відгалужень та межі від 2 до максимального числа ділянок приєднання на серцевинний агент. Кожне відгалуження може бути таким же або відмінним та може бути закінченим, наприклад, етерами та/або естерами. Число відгалужень m може бути у межах від 3 до 100 або більше, а одна або більше термінальних гідроксильних груп може бути сполученою із залишком сполуки інсуліну, або інакше підданою хімічній модифікації. 9 UA 103758 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Інші розгалужені ПЕГ охоплюють представлені формулою (СН 3О-ПЕГ-)PR-Z, де р дорівнює 2 або 3, R представляє центральну серцевину, як-то лізин або гліцерин, a Z представляє групу, як-то карбоксил, що є об'єктом для хімічної активації. Ще одна розгалужена форма, підвішений ПЕГ, має реакційні групи, як-то карбоксили, вздовж каркасу ПЕГ частіше або на додаток до кінців ланцюгів ПЕГ. Розгалужений ПЕГ може бути представленим формулою ПЕГ(-LCHX2), де L- зв'язувальна група, а X - активована термінальна група. Цукрові компоненти Модифікувальні компоненти, описані тут, можуть мати цукрові компоненти. Загалом, цукровий компонент є вуглеводним продуктом принаймні з одної сахарозної групи. Репрезентативні цукрові компоненти охоплюють, але без обмеження, гліцеринові компоненти, моно-, ди-, три- та олігосахариди та полісахариди, як-то крохмалі, глікоген, целюлоза та полісахаридні камеді. Конкретні моносахариди охоплюють С6 та вище (переважно С6-C8) цукри, як-то глюкоза, фруктоза, маноза, галактоза, рибоза та седогептулоза; ди- та трисахариди охоплюють компоненти, що мають дві або три моносахаридні ланки (переважно С 5-С8), як-то сахароза, целобіоза, мальтоза, лактоза та рафіноза. Кон'югацію, застосовуючи цукрові компоненти, описано у патентах США 5, 681, 811, 5,438, 040 та 5, 359, 030, розкриття котрих охоплені як посилання. Полісорбатні компоненти Модифікувальні компоненти можуть мати один або більше полісорбатних компонентів. Приклади охоплюють естери сорбіту та дериватизований полісорбатом поліоксіетилен. Кон'югацію, застосовуючи полісорбатні компоненти описано у патентах США 5, 681, 811, 5, 438, 040 та 5, 359, 030, розкриття котрих охоплені як посилання. Біосумісні водорозчинні полікатіонні компоненти У деяких втіленнях можна застосовувати біосумісні водорозчинні полікатіонні полімери. Біосумісні водорозчинні полікатіонні полімери охоплюють, наприклад, будь-який модифікувальний компонент, що має протоновані гетероцикли, приєднані, як підвішені групи. "Водорозчинні" у цьому контексті означає, що модифікувальний компонент є розчинним у водному розчині, як-то буферований сольовий розчин або буферований сольовий розчин з невеликою кількістю доданих органічних розчинників, як-то співрозчинники, при температурі між 20 та 37 °C. У деяких втіленнях модифікувальний компонент сам не є достатньо розчинним у водному розчині, але переходить у розчин щепленням з водорозчинними полімерами, як-то ланцюговими ПЕГ. Приклади охоплюють поліаміни, що мають аміногрупи на будь-якому каркасі або бічних ланцюгах модифікувального компоненту, як-то полі-L-Lys та інші позитивно заряджені поліамінокислоти з природних або синтетичних амінокислот або сумішей амінокислот, охоплюючи полі(D-Lys), полі(омітин), полі(Аrg) та полі(гістидин) та непептидні поліаміни, як-то полі(аміностирол), полі(аміноакрилат), полі(N-метиламіноакрилат), полі(Nетиламіноакрилат), полі(N, N-диметиламіноакрилат), полі(N, N-діетиламіноакрилат), полі(амінометакрилат), полі(N-метиламінометакрилат), полі(N-етиламінометакрилат), полі(N, Nдиметиламінометакрилат), полі(N, N-діетиламінометакрилат), полі(етиленімін), полімери четвертинних амінів, як-то полі(N, N,N-триметиламіноакрилату хлорид), полі(метилакриламідопропілтриметиламонію хлорид) та природні або синтетичні полісахариди, як-то хітозан. Інші гідрофільні компоненти Модифікувальні компоненти можуть також містити інші гідрофільні полімери. Приклади охоплюють полі(оксіетиловані поліоли), як-то полі(оксіетилований гліцерин), полі(оксіетилований сорбіт) та полі(оксіетилована глюкоза); полівініловий спирт) ("PVA"); декстран; вуглевод на основі полімери тощо. Полімерами можуть бути гомополімери або невпорядковані або блок-кополімери та потрійні кополімери на основі мономерів вищенаведених полімерів, лінійними або розгалуженими. Особливі приклади придатних додаткових полімерів охоплюють, але без обмеження, полі(оксазолін), дифункціональний полі(акрилоїлморфолін) ("РАсМ") та полі(вінілпіролідон)("РVР"). PVP та полі(оксазолін) добре відомі полімери у рівні техніки та їх препарати будуть зрозумілі фахівцям. РАсМ та їх синтез та застосування описані у патенті США 5, 629, 384 та патенті США 5, 631, 322, розкриття котрих охоплені як посилання. Біоадгезивні поліаніонні компоненти Певні гідрофільні полімери виявляють потенційно корисні біоадгезивні властивості. Приклади таких полімерів знайдені, наприклад, у патенті США 6, 197, 346, Mathiowitz, et al. Ці полімери, що містять карбоксильні групи (наприклад, полі(акрилова кислота)) виявляють біоадгезивні властивості, та також легко кон'югуються зі сполуками інсуліну, описаними тут. Полімери, що швидко біорозкладаються, піддаючи карбоксильні групи розкладанню, як-то 10 UA 103758 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 полі(лактид-когліколід), поліангідриди та поліортоестери, є також біоадгезивними полімерами. Ці полімери можна застосовувати для постачання сполуки інсуліну до шлунково-кишкового тракту. Коли полімери деградують, вони можуть робити карбоксильні групи здатними сильно прилипати до шлунково-кишкового тракту та можуть допомагати у постачанні кон'югатів сполук інсуліну. Ліпофільні компоненти У деяких втіленнях модифікувальні компоненти охоплюють один або більше ліпофільних компонентів. Ліпофільним компонент можуть бути різні ліпофільні компоненти, як зрозуміло фахівцям, охоплюючи, але без обмеження, алкільні компоненти, алкенільні компоненти, алкінільні компоненти, арильні компоненти, арилалкільні компоненти, алкіларильні компоненти, жирнокислотні компоненти, адамантильні та холестеринові, а також ліпофільні полімери та/або олігомери. Алкільний компонент може бути насиченим або ненасиченим, лінійним, розгалуженим або циклічним вуглеводневим ланцюгом. У деяких втіленнях алкільний компонент має 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50 або більше атомів карбону. Приклади охоплюють насичені лінійні алкільні компоненти, як-то метил, етил, пропіл, бутил, пентил, гексил, гептил, октил, ноніл, децил, ундецил, додецил, тридецил, тетрадецил, пентадецил, гексадецил, октадецил, нонадецил та ейкозил; насичені розгалужені алкільні компоненти, як-то ізопропіл, втор-бутил, трет-бутил, 2-метилбутил, трет-пентил, 2-метил-пентил, 3-метилпентил, 2-етилгексил, 2-пропілпентил; та ненасичені алкільні компоненти, охоплюючи, але без обмеження, вініл, аліл, 1-бутеніл, 2-бутеніл, етиніл, 1-пропініл та 2-пропініл. В інших втіленнях алкільний компонент є нижчим алкілом. У наступних втіленнях алкільний компонент є С 1-С3 нижчим алкільним компонентом. У деяких втіленнях модифікувальний компонент конкретно не складається з алкільного компоненту, або конкретно не складається з нижчого алкільного компоненту, або конкретно не складається з алканового компоненту, або конкретно не складається з нижчого алканового компоненту. Алкіли можуть бути незаміщеними або заміщеними одним або більше замісниками та такі замісники переважно ніяк не впливають на способи синтезу кон'югатів або усувати біологічну активність кон'югатів. Потенційно взаємодіючі функціональні групи можна відповідно блокувати захисною групою, як-то для отримання невзаємодіючої функціональної групи. Кожний замісник може бути, як варіант, заміщеним додатковими невзаємодіючими замісниками. Термін "невзаємодіючі" стосується замісників, які усувають можливості перебігу будь-якої реакції винаходу. Ліпофільний компонент може бути жирнокислотним компонентом, як-то природний або синтетичний, насичений або ненасичений, лінійний чи розгалужений жирнокислотний компонент. У деяких втіленнях жирнокислотний компонент має 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, або більше атомів карбону. У деяких втіленнях модифікувальний компонент конкретно не складається з жирно-кислотного компоненту; або конкретно не складається з жирнокислотного компоненту, що має 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24 або більше атомів карбону. Коли модифікувальний компонент охоплює арильне кільце, кільце може бути функціоналізованим нуклеофільною функціональною групою (як-то ОН, або SH), яку розташовано так, щоб вона могла реагувати інтрамолекулярно з карбаматним компонентом та допомагати гідролізу. У деяких втіленнях нуклеофільні групи захищають захисною групою, здатною до гідролізу або деградування in vivo, у результаті, коли захисну групу видаляють, гідроліз кон’югата та вивільнення в результаті вихідної сполуки інсуліну є полегшеними. Інші приклади придатних модифікувальних компонентів охоплюють -С(СН2ОН)3та СН(СН2ОН)2; -С(СН3)3; -СН(СН3)2. Амфіфільні компоненти У деяких втіленнях модифікувальний компонент містить амфіфільний компонент. Багато полімерів та олігомерів є амфіфільними. Це є часто блок-ко-полімерами, розгалуженими кополімерами або прищепленими кополімерами, що містять гідрофільні та ліпофільні компоненти, котрі можуть бути у формі олігомерів та/або полімерів, як-то полімери або кополімери з лінійним розгалуженим або прищепленим ланцюгом. Амфіфільні модифікувальні компоненти можуть мати комбінації будь-якого з ліпофільних та гідрофільних компонентів, описаних тут. Такі модифікувальні компоненти звичайно містять принаймні одну реакційну функціональну групу, як-то галоген, гідроксил, амін, тіол, сульфонова кислота, карбонова кислота, ізоціанат, епокси, естер тощо, що є часто на термінальному кінці модифікувального компоненту. Ці реакційні функціональні групи можна застосовувати для 11 UA 103758 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 приєднання ліпофільного лінійного чи розгалуженого алкілу, алкенілу, алкінілу, арилалкілу або алкіларилу чи ліпофільного полімеру або олігомеру, збільшуючи таким чином ліпофільність модифікувального компоненту і таким чином надаючи йому амфіфільності). Ліпофільні групи можуть, наприклад, бути похідними від моно- або дикарбонових кислот, або, де прийнятно, реакційним еквівалентами карбонових кислот, як-то ангідриди або хлорангідриди. Прикладами придатних попередників для ліпофільних груп є оцтова кислота, пропіонова кислота, масляна кислота, валеріанова кислота, ізомасляна кислота, триметилоцтова кислота, капронова кислота, каприлова кислота, гептанова кислота, капринова кислота, пеларгонова кислота, лауринова кислота, міристинова кислота, пальмітинова кислота, стеаринова кислота, бегенова кислота, лігноцеринова кислота, цератинова кислота, монтанова кислота, ізостеаринова кислота, ізононанова кислота, 2-етилгексанова кислота, олеїнова кислота, гісіполеїнова кислота, лінолева кислота, ліноленова кислота, ерукова кислота, жирна кислота сої, жирна кислота льону, дегідратована жирна кислота рицини, жирна кислота талової олії, жирна кислота тунгової олії, жирна кислота соняшника, жирна кислота сафлора, акрилова кислота, метакрилова кислота, малеїновий ангідрид, ортофталевий ангідрид, терефталева кислота, ізофталева кислота, адипінова кислота, азелаїнова кислота, себацинова кислота, тетрагідрофталевий ангідрид, гексагідрофталевий ангідрид, бурштинова кислота та поліолефінові карбонові кислоти. Термінальні ліпофільні групи не повинні бути еквівалентними, тобто, утворені кополімери можуть мати термінальні ліпофільні групи, що є такими же або відмінними. Ліпофільні групи можуть бути похідними від більше ніж одного моно або дифункціонального алкіла, алкеніла, алкініла, циклоалкіла, арилалкіла або алкіларила, які визначено вище. PAG-алкіл-модифікувальні компоненти. Модифікувальним компонентом може бути лінійний чи розгалужений полімерний компонент, що має один або більше лінійних чи розгалужених PAG-компонентів та/або один або більше лінійних чи розгалужених, заміщених або незаміщених алкільних компонентів. У певних випадках такі компоненти розглядають як амфіфільні; однак, PAG та алкільні компоненти можна змінювати для надання їм більшою ліпофільності або більше гідрофільності. У певних втіленнях модифікувальний компонент конкретно не складається з алкільного компоненту, а в інших втіленнях модифікувальний компонент конкретно не складається з алканового компоненту. PAG-компоненти у деяких втіленнях містять 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21,22, 23, 24, або 25 субодиниць PAG у лінійній чи розгалуженій формі. PAGкомпоненти у деяких втіленнях містять субодиниці ПЕГ, ППГ та/або ПБГ. Алкільні компоненти у деяких втіленнях переважно мають 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, або 20 атомів карбону. Алкільними компонентами є переважно алканові компоненти. Модифікувальний компонент може мати кепувальний компонент, як-то -ОСН3. Крім того, модифікувальний компонент може мати гідрофобну групу, як-то півалоїл. В одному втіленні модифікувальний компонент має формулу: -^-(CH2)о-X-(CH2CH2O)p-Y-(CH2)q-Z-R, (Формула І) де о, р та q незалежно дорівнюють 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, або 50, а принаймні один з о, р та q дорівнює принаймні 2. X, Y та Z незалежно вибрані з -С-, -О-, -С(О)-, -С(О)О-, -ОС(О)-, -NH-, -NHC(O)- та -C(O)NH-, a R - Н або алкіл, переважно нижчий алкіл, більш переважно метил. Змінні о, р та q переважно вибирають для отримання гідрофільного або амфіфільного модифікувального компоненту та переважно вибирають відносно сполук інсуліну для отримання гідрофільного або амфіфільного кон’югата сполуки інсуліну, переважно моно-кон’югата, дикон’югата або трикон’югата. В одному кращому втіленні для кон’югата сполуки інсуліну, котрий застосовують для базової підтримки сполук інсуліну, о, р та q вибирають для отримання PAG, котрий є проксимальним стосовно сполуки інсуліну, та алкільного компоненту, котрий є віддаленим від сполуки інсуліну. Альтернативно, О, Р та Q можна вибирати для отримання PAG, котрий є віддаленим від сполуки інсуліну, та алкілу, котрий є проксимальним стосовно інсуліну. В альтернативному втіленні R - півалоїл або алкіл-півалоїл. У спорідненому втіленні модифікувальний компонент має формулу: 12 UA 103758 C2 O C (CH2)m X(C2H4O)n Y , (Формула II), 5 10 де m = 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, або 25, а n = 2-100, переважно 2-50, більш переважно 2, 3, 4, 5, 6,7,8,9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16,17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24 або 25, Х - -С-, -О-, -С(О)-, -NH-, -NHC(O)- або -C(O)NH-, a Y є нижчим алкілом або -Н. X - переважно О та Y переважно -СН3. У деяких випадках карбоніл (-С(О)-) може бути відсутнім, а -(СН2)- можна сполучати з доступною групою на амінокислоті, як-то гідроксильна або вільна карбоксильна. У кращому втіленні модифікувальний компонент має структуру, вибрану з наступного: (коли безпосередньо попередній модифікувальний компонент сполучено з інсуліном людини на В29, утворений монокон'югат стосується IN105). O C O 7 5 15 20 O Me , (коли безпосередньо попередній модифікувальний компонент сполучено з інсуліном людини на В29, утворений монокон'югат стосується НІМ2). Будь-що з вищенаведених компонентів можна, наприклад, сполучати з інсуліном людини на нуклеофільному залишку, наприклад, А1, В1 або В29. У деяких випадках карбоніл (-С(О)-) може бути відсутнім або заміненим на алкільний компонент, переважно нижчий алкільний компонент та -(СН2)- компонент можна сполучати з доступною групою на амінокислоті, гідроксильна або вільна карбоксильна група. У ще одному втіленні модифікувальний компонент має формулу: O Cm- X-PAGn 25 30 35 O PAGn - X -Cm , (Формула III) де кожний С вибрано незалежно та представлено алкільним компонентом, що має m атомів карбону, a m = 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, або 20; кожний PAG вибрано незалежно та представлено PAG-компонентом, що має п субодиниць, а n = 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, або 25; кожний X вибрано незалежно та представлено зв'язувальним компонентом, зв'язуючим PAG з С та представлено переважно -С-, -О-, -С(О)-, -NH-, -NHC(O)-, або -C(O)NH-. У деяких втіленнях Ст-Х компонент відсутній, а PAG-компонент є закінченим компонентом -ОН або -ОСН3. Наприклад, PAG може бути метокси-закінченим або гідрокси-закінченим PAG, що має 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 або 20 субодиниць PAG, охоплюючи субодиниці ПЕГ, ППГ та/або ПБГ. У деяких випадках карбоніл (-С(О)-) може бути заміненим на алкільний компонент, переважно нижчий алкільний компонент, котрий можна сполучати з доступною групою на амінокислоті, гідроксильна або вільна карбоксильна група. Модифікувальний компонент може, наприклад, мати формулу: O O o PAGn -X o 40 , (Формула IV) де кожний С вибрано незалежно та представлено алкільним компонентом, що має m атомів карбону, a m = 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 або 20; та кожний PAG вибрано незалежно та представлено PAG-компонентом, що має n субодиниць, а n = 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11,12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24 або 25; Х - -О-, або-NH-; кожний о незалежно дорівнює 1, 2, 3,4, 5, 6,7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 або 15. Наприклад, PAG може мати 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 або 20 субодиниць PAG, охоплюючи 13 UA 103758 C2 5 субодиниці ПЕГ, ППГ та/або ПБГ. У деяких випадках карбоніл (-С(О)-, проксимальний стосовно точки приєднання може бути відсутнім або заміненим на алкільний компонент, переважно нижчий алкільний компонент, а компонент -(СН2)- можна сполучати з доступною групою на амінокислоті, гідроксильній або вільній карбоксильній групі. Модифікувальний компонент може, наприклад, мати формулу: O Cm- X-PAGn O N o O PAGn - X -Cm , (Формула V) 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 де кожний С вибрано незалежно та представлено алкільним компонентом, що має m атомів карбону, a m = 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 або 20; та кожний PAG вибрано незалежно та представлено PAG-компонентом, що має n субодиниць, а n = 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24 або 25; кожний X вибрано незалежно та представлено зв'язувальним компонентом, зв'язуючим PAG з С та представлено переважно -С-, -О-, -С(О)-, -NH-, -NHC(O)-, або -C(O)NH-, кожний о вибрано незалежно та представлено 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 або 15. У деяких втіленнях Сm-Х компонент відсутній, компонент а PAG є закінченим компонентом -ОН або -ОСН3. Наприклад, PAG може бути метокси-закінченим або гідрокси-закінченим PAG, що мають 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 або 20 субодиниць PAG охоплюють субодиниці ПЕГ, ППГ та/або ПБГ. У деяких випадках карбоніл (-С(О)-) проксимальний стосовно точки приєднання, може бути відсутнім, а компонент -(СН2)- можна сполучати з доступною групою на амінокислоті, гідроксильній або вільній карбоксильній групі. У ще одному втіленні модифікувальний компонент може мати формула: 1 2 -X-R -Y-PAGn-Z-R , (Формула VI) де X, Y та Z - незалежно вибрані зв'язувальні групи та кожна присутня, як варіант, а X, коли він 1 2 присутній, сполучено зі сполукою інсуліну ковалентним зв'язком, принаймні один з R , a R є присутнім та є нижчим алкілом та може, як варіант, мати карбоніл, 2 R - кепувальна група, як-то -СН3, -Н, тозилат, або активувальна група, а PAG - лінійний чи розгалужений карбоновий ланцюг, маючий один або більше алкаленгліколевих компонентів (тобто, оксіалкаленових компонентів), та, як варіант, маючий один або більше додаткових компонентів, вибраних з групи: -S-, -О-, -N- та -С(О)-, та де модифікувальний компонент має максимальне число 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, або 25 важких атомів. У втіленнях винаходу будь-який один або більше з X, Y та Z може бути відсутнім. Крім того, коли присутні, X, Y та/або Z можна незалежно вибирати з -С(О)-, -О-, -S-, -С- та -N-. В одному втіленні Z - -С(О)-. У ще одному втіленні Z відсутній. 1 2 2 У деяких втіленнях R є нижчим алкілом, a R відсутній. В інших втіленнях R є нижчим 1 алкілом, a R відсутній. У ще одному втіленні модифікувальний компонент може мати компонент лінійного чи розгалуженого карбонового ланцюга, що має каркас з 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 19, 19, 20, 21, 22, 23, 24 або 25 атомів, вибраних з групи: -С, -С-, -О-, = О, -S-, -N-, -Si-. Важкі атоми звичайно охоплюють один або більше атомів карбону та один або більше некарбонових важких атомів, вибраних з групи: -О-, -S-, -N- та = О. Атоми карбону та некарбонові важкі атоми звичайно присутні у співвідношенні принаймні 1 атом карбону на кожний некарбоновий важкий атом, переважно принаймні 2 атоми карбону на кожний некарбоновий важкий атом, більш переважно принаймні З атоми карбону на кожний некарбоновий важкий атом. Атоми карбону та атоми оксигену звичайно присутні у співвідношенні принаймні 1 атом карбону на кожний атом оксигену, переважно принаймні 2 атоми карбону на кожний атом оксигену, більш переважно принаймні 3 атоми карбону на кожний атом оксигену. Модифікувальний компонент може мати одну або більше кепувальних груп, як-то розгалужені або лінійні С1-6, розгалужені або лінійні або карбоніл. Модифікувальний компонент звичайно охоплює атоми гідрогену та один або більше з атомів гідрогену можуть бути заміщеними флуором (котрий є важким атомом але не буде вважатися важким атомом у вищенаведеній формулі). Модифікувальний компонент може у деяких випадках конкретно виключати незаміщені алкільні компоненти. Модифікувальний 14 UA 103758 C2 5 компонент можна, наприклад, сполучати з доступною групою на амінокислоті, як-то аміногрупі, гідроксильній або вільній карбоксильній групі поліпептиду, наприклад, зв'язувальною групою, якто карбамат, карбонат, етер, естер, амід, або вторинна аміногрупа, або дисульфідним зв'язком. Молекули у зв'язувальній групі вважають частиною модифікувального компоненту. У кращому втіленні молекулярна маса модифікувального компоненту є менше молекулярної маси модифікувального компоненту НІМ2. Винахід охоплює модифікувальні компоненти, що мають формулу: O O HO 10 O n m , (Формула VII) де n = 1, 2, 3 або 4, a m = 1, 2, 3, 4 або 5. Винахід охоплює модифікувальні компоненти, що мають формулу: O 15 O O HO n m , (Формула VIII) де n = 1, 2, 3, 4 або 5, a m = 1, 2, 3 або 4. Винахід охоплює модифікувальні компоненти, що мають формулу: O O O O NH O HO O O O O O O m n O 20 , (Формула IX) де m = 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 або 20, а n = 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 або 20. Винахід також охоплює модифікувальні компоненти, що мають формулу. O HO 25 O O(PAG)m n , (Формула X) де PAG-PAG-компонент, що має m субодиниць, a m = 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 або 20 та n-1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 або 20. Інші кращі модифікувальні компоненти охоплюють: O O HO O 3 , O O HO O 4 , O HO O O 2 , 15 UA 103758 C2 O O O HO 3 , O O O HO , 3 O O O HO , 3 O O O HO 5 6 , Наступні модифікувальні компоненти можуть бути особливо кращими для застосування у базовому режимі заміщення сполук інсуліну. O O(mPEG)7 HO , O O(mPEG)7 HO O HO O O(PEG)3 , 10 O HO O O(PPG)3 O HO , O O(PEG)3 , O HO O(PEG)4 , O(PEG)6 , O HO 15 ,і 16 UA 103758 C2 O O HO O O O O O O O O O O NH O O O . Наступні модифікувальні компоненти охоплюють такі: 17 UA 103758 C2 18 UA 103758 C2 19 UA 103758 C2 20 UA 103758 C2 21 UA 103758 C2 22 UA 103758 C2 5 10 15 20 25 30 R - -H, -ОН, -СН2ОН, -СН(ОН2), -С(О)ОН, -СН2С(О)ОН чи активувальна група, як-то карбодіімід, змішаний ангідрид або N-гідроксисукцинімід чи кепувальна група. Винахід охоплює також такі компоненти, сполучені з білком чи пептидом, переважно зі сполукою інсуліну. Конкретні стратегії кон'югації обговорено нижче. Переважні з модифікувальних компонентів роблять сполуку інсуліну менш ліпофільною та/або більш гідрофільною за відповідну некон'юговану сполуку інсуліну. Винахід охоплює також такі модифікувальні компоненти, що містять крім того одну чи більше карбонільних груп, переважно 1, 2, 3, 4 чи 5 карбонільних груп. Карбонільні групи можна уводити у модифікувальні компоненти, або -О- чи -СН2- можуть бути заміщені карбонілом. Крім того будь-який з компонентів -СН2- чи-СН3 може бути заміщеним, наприклад, нижчим алкілом або -ОН чи PAG з 1, 2, 3, 4 чи 5 субодиниць PAG, однакових чи різних. Переважно R вибирають так, щоб кожний -О- був відокремлений від іншого -Ощонайменше 2 карбонами. Винахід охоплює також розгалужені модифікувальні компоненти, в яких два чи більше компонентів приєднані до розгалуженого компоненту, як-то лізин. Фармацевтичні характеристики, як-то гідрофільність/ліпофільність кон'югатів згідно з винаходом, можна змінювати, наприклад, підбором ліпофільних та гідрофільних частин модифікувальних компонентів, наприклад, збільшенням або зменшенням число PAGмономерів, типу та довжини алкільного ланцюга, природи PAG-пептидного зв'язку та числа ділянок кон'югації. Природу модифікувального компоненту-пептидного зв'язку можна змінювати так, щоб він був стабільним та/або чутливим до гідролізу при фізіологічних рН або у плазмі. Винахід також охоплює будь-що з вищенаведених модифікувальних компонентів, сполучених з поліпептидом, переважно зі сполукою інсуліну. Переважно, модифікувальний компонент надає поліпептиду більшої розчинності, ніж відповідний некон'югований поліпептид, наприклад, з коефіцієнтом принаймні 1,05, 1,25, 1,5, 1,75, 2, 2,5, 3, 3,5, 4, 4,5, 5, 5,5, 6, 6,5, 7, 7,5, 8, 8,5, 9, 9,5, 10, 10,5, 11, 11,5, 12, 12,5, 13, 13,5, 14, 14,5, або 15. Модифікувальний компонент винаходу можна сполучати, наприклад, зі сполукою інсуліну, як-то інсулін людини, на будь-якій доступній точці приєднання. Кращою точкою приєднання є нуклеофільний залишок, наприклад, А1, В1 та/або В29. Більш того, ясно, що один аспект винаходу охоплює нові модифікувальні компоненти, як-то але без обмеження компоненти формул VII та VIII, у формі карбонової кислоти. Крім того, коли модифікувальний компонент має карбоксильну групу, його можна перетворити у змішаний ангідрид та дати прореагувати з аміногрупою пептиду для створення кон’югата, що містить 23 UA 103758 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 амідний зв'язок. Ще одним способом карбоксильну групу можна обробляти водорозчинним карбодіімідом та дати прореагувати з пептидом для отримання кон’югата, що містить амідні зв'язки. Далі, винахід охоплює активовані форми нових компонентів, як-то активовані форми модифікувальних компонентів формул VII та VIII та інших нових олігомерів винаходу, як-то карбодііміди, змішані ангідриди, або N-гідроксисукциніміди. У деяких випадках, модифікувальний компонент можна сполучати з поліпептидом через амінокислоту або послідовність 2 або більше амінокислот, сполучених з С-кінцем або бічним ланцюгом поліпептиду. Наприклад, в одному втіленні модифікувальний компонент сполучено з ОН або -С(О)ОН Thr, а модифікований Thr сполучено з поліпептидом на карбокси-закінченні. Наприклад, в одному втіленні модифікувальний компонент сполучено з -ОН або -С(О)ОН Thr та модифікований Thr сполучено з амінокислотою В29 (наприклад, Lys B29 для інсуліну людини) дез-Thr сполуки інсуліну. У ще одному прикладі, модифікувальний компонент сполучено з -ОН або -С(О)ОН Thr-термінального октапептиду від В-ланцюга сполуки інсуліну, а mmмодифікований октапептид сполучено з амінокислотою В22 дез-окта-сполуки інсуліну. Інші варіанти будуть зрозумілі фахівцям з цього опису. Утворюючі солі компоненти У деяких втіленнях модифікувальний компонент містить утворюючий сіль компонент. Утворюючим сіль компонентом можуть бути різні придатні утворюючі сіль компоненти, як зрозуміло фахівцям, охоплюючи, але без обмеження, карбоксилат та амоній. У деяких втіленнях де модифікувальний компонент охоплює утворюючий сіль компонент, кон'югат сполуки інсуліну запропоновано у формі солі. У цих втіленнях кон'югат сполуки інсуліну асоціюється з придатним фармацевтично прийнятним протиіоном, як зрозуміло фахівцям, охоплюючи, але без обмеження, негативні іони, як-то хлор, бром, йод, фосфат, ацетат, карбонат, сульфат, тозилат та мезилат, або позитивні іони, як-то натрій, калій, кальцій, літій та амоній. Вищенаведені приклади модифікувальних компонентів є ілюстративними та необмежувальними. Фахівцю ясно, що придатні компоненти для кон'югації певної функціональної групи є у рамках механізмів хімічної кон'югації розкритих та заявлених тут. Відповідно, додаткові компоненти можна вибирати та застосовувати згідно розкритого тут. Стратегії кон'югації Фактори, як-то ступінь кон'югації модифікувальними компонентами, вибір ділянок кон'югації на молекул та вибір модифікувальних компонентів можна змінювати для отримання кон'югат, котрий, наприклад, є менш чутливим до розкладання in vivo та таким чином, має збільшений у плазмі період напіввиведення. Наприклад, сполуки інсуліну можна модифікувати до одної, двох, трьох, чотирьох, п'яти або більше ділянок модифікувального компоненту на структуру сполуки інсуліну при прийнятному приєднанні (тобто, кон'югації модифікувального компоненту) ділянок, придатних для полегшення асоціації модифікувального компоненту. Наприклад, такі придатні ділянки кон'югації можуть містити амінокислотний залишок, як-то лізину. У деяких втіленнях кон'югати сполук інсуліну є монокон'югатами. В інших втіленнях кон'югати сполук інсуліну є мультикон'югатами, як-то дикон'югати, трикон'югати, тетракон'югати, пентакон'югати тощо. Число модифікувальних компонентів на сполуку інсуліну обмежено тільки числом ділянок кон'югації на сполуку інсуліну. У наступних втіленнях кон'югати сполук інсуліну є сумішами монокон'югатів, дикон'югатів, трикон'югатів, тетра-кон'югатів та/або пентакон'югатів. Кращими стратегіями кон'югації є ті, котрі дають кон'югат з біоактивністю вихідної сполуки інсуліну чи такою ж. Кращі ділянки приєднання охоплюють А1 N-кінець, В1 N-кінець та В29 лізинового бічного ланцюга. В29-монокон'югат та В1, В29-дикон'югати є кращими. Ще одною кращою точкою приєднання є амінофункціональна група на С-пептидному компоненті або лідерному пептидному компоненті сполуки інсуліну. У деяких втіленнях сполуку інсуліну сполучено з модифікувальним компонентом, застосовуючи гідролізовуваний зв'язок (наприклад, естерний, карбонатний або гідролізовуваний карбаматний зв'язок). Застосування гідролізовуваного сполучення забезпечуватиме кон'югат сполуки інсуліну, що діє як проліки. Проліковий підхід може бути бажаним, де кон'югат сполука інсуліну - модифікувальний компонент є неактивним (тобто, кон'югат втрачає здатність впливати на організм сполукою інсуліну як первинний механізм дії), як-то, коли модифікувальний компонент ділянки кон'югації є у регіоні зв'язування сполуки інсуліну. Застосування гідролізовуваного сполучення може також забезпечувати вивільнення у часі або контрольоване вивільнення, застосування сполуки інсуліну протягом часу, оскільки один або 24 UA 103758 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 більше модифікувальних компонентів відщеплюються від кон'югатів відповідних сполук інсулінмодифікувальний компонент для отримання активних ліків. В інших втіленнях сполуку інсуліну сполучено з модифікувальним компонентом негідролізовуваним зв'язком (наприклад, негідролізовуваним карбаматним, амідним або етерним зв'язком). Застосування негідролізовуваного зв'язку може бути переважним, коли бажано досягти циркуляції терапевтично ефективної кількості кон’югата сполуки інсуліну у кровообігу протягом подовженого часу, наприклад, принаймні 2 години після застосування. Зв'язки, застосовувані для ковалентного сполучення сполуки інсуліну з модифікувальним компонентом негідролізовуваним чином звичайно вибрані з групи: ковалентні зв'язки, естерні компоненти, карбонатні компоненти, карбаматні компоненти, амідні компоненти та вторинні амінні компоненти. Модифікувальний компонент можна сполучати зі сполукою інсуліну на різних нуклеофільних залишках, охоплюючи, але без обмеження, нуклеофільні гідроксили та/або аміни. Нуклеофільні гідроксили можна знайти, наприклад, на залишках серину та/або тирозину, а нуклеофільні аміни можна знайти, наприклад, на залишках гістидину та/або Lys та/або на одному або більше Nкінцях А або В-ланцюгів сполук інсуліну. Коли модифікувальний компонент сполучено з N-кінцем сполучення натрій-уретичного пептиду переважно утворює вторинний амін. Модифікувальний компонент можна сполучати зі сполукою інсуліну на вільній -SH-групі, наприклад, утворенням тіоестеру, тіоетеру або сульфонатного зв'язку. Модифікувальний компонент можна сполучати зі сполукою інсуліну одною або більше аміногрупами. Приклади для інсуліну людини охоплюють аміногрупи на А1, В1 та В29. В одному втіленні одиничний модифікувальний компонент сполучено з одиничною аміногрупою на сполуці інсуліну. У ще одному втіленні два модифікувальні компоненти приєднані до відмінних аміногруп на сполуці інсуліну. Де є два модифікувальні компоненти, сполучені з двома аміногрупами, краще сполучення на В1 та В29. Де є складні полімери, полімери можуть бути однаковими, або один або більше полімерів можуть бути відмінними. Різні способи та типи сполучення полімерів зі сполуками інсуліну описані у заявці на патент США № 09/873, 899, під назвою "Суміші кон'югатів сполук інсуліну, що містять поліалкіленгліколь, їх застосування та способи створення", зареєстровано 04-червень-01, розкриття цього охоплено як посилання. У наступних втіленнях можна застосовувати частковий підхід стосовно проліків, де гідролізується частина модифікувального компоненту. Наприклад, дивись патент США 6, 309, 633, Ekwuribe et al. (розкриття цього охоплено як посилання), котрий описує модифікувальні компоненти, що мають гідрофільні та ліпофільні компоненти, у котрих ліпофільні компоненти гідролізуються in vivo для отримання мікроупорядкованого кон’югата. Вибір модифікувального компоненту та властивості кон'югатів сполук інсуліну та їх комплексів Модифікувальний компонент можна вибирати для отримання бажаних властивостей стосовно кон’югата сполуки інсуліну та його комплексів. Кращі модифікувальні компоненти вибирають для надання сполуці інсуліну більшої розчинності у водному розчині, ніж водорозчинність сполуки інсуліну у відсутності модифікувального компоненту, переважно принаймні у 1,05, 1,25, 1,5, 1,75, 2, 2,5, 3, 3,5, 4, 4,5, 5, 5,5, 6, 6,5, 7, 7,5, 8, 8,5, 9, 9,5, 10, 10,5, 11, 11,5, 12, 12,5, 13, 13,5, 14, 14,5, або 15 разів більшої розчинності, ніж у вихідної сполуки інсуліну (тобто, відповідної некон'югованої сполуки інсуліну) у водному розчині. Наприклад, незакомплексований природний інсулін людини має розчинність приблизно 18 мг/мл при рН приблизно 7,4. Винахідники неочікувано виявили спосіб комплексування кон'югатів інсуліну людини, що мають більшу розчинність, ніж інсулін людини з коефіцієнтом принаймні 1,05, 1,25, 1,5, 1,75, 2, 2,5, 3, 3,5, 4, 4,5, 5, 5,5, 6, 6,5, 7, 7,5, 8, 8,5, 9, 9,5, 10, 10,5, 11, 11,5, 12, 12,5, 13, 13,5, 14, 14,5, або 15. У певних втіленнях модифікувальний компонент вибирають для надання кон’югата сполуки інсуліну, що має водорозчинність, що перевищує 1 г/л, 2 г/л, 3 г/л, 4 г/л, 5 г/л, 20 г/л, 50 г/л, 100 г/л, або навіть 150 г/л при рН приблизно від 4 до 8, переважно рН приблизно від 5 до 7,5, ідеально рН приблизно 7,4. Кон'югат сполуки інсуліну може бути більш перорально біозасвоюваним у ссавців, ніж науково прийнятний контроль, як-то відповідна некон'югована сполука. В інших втіленнях кон'югат сполуки інсуліну є більш перорально біозасвоюваним у людини, ніж науково прийнятний контроль, як-то відповідна некон'югована сполука. У певних втіленнях поглинання кон’югата сполуки інсуліну, наприклад, як виміряно за рівнями кон’югата у плазмі, є принаймні у 1,5, 2, 2,5, 3, 3,5, або 4 разів більше поглинання контрольної некон'югованої сполуки інсуліну. Ясно, що хоча у деяких аспектах винаходу модифікувальний компонент вибирають для надання кон’югата сполуки інсуліну більшої розчинності, ніжу відповідної некон'югованої 25 UA 103758 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 сполуки інсуліну, в інших аспектах модифікувальний компонент можна також або альтернативно вибирати для надання кон’югата сполуки інсуліну такої ж або більшої гідрофільності, ніж у відповідної некон'югованої сполуки інсуліну. Крім того, модифікувальний компонент можна вибирати для надання кон’югата сполуки інсуліну більшої амфіфільності, ніж у відповідної некон'югованої сполуки інсуліну. У деяких втіленнях комплекс катіон-кон’югата сполуки інсуліну є таким же водорозчинним або більш водорозчинним, ніж (а) відповідний незакомплексований кон'югат сполуки інсуліну, (b) відповідна незакомплексована та некон'югована сполука інсуліну та/або (с) відповідна закомплексована але некон'югована сполука інсуліну. У кращому втіленні водорозчинність кон’югата сполуки інсуліну зменшують додаванням ++ Zn . У деяких втіленнях модифікувальний компонент вибирають для надання кон’югата сполуки інсуліну такої ж або більшої розчинності, ніж у відповідної некон'югованої сполуки інсуліну, а водорозчинність кон’югата сполуки інсуліну зменшують додаванням цинку. В інших втіленнях модифікувальний компонент вибирають для надання кон’югата сполуки інсуліну такої ж або більшої розчинності, ніж у відповідної некон'югованої сполуки інсуліну, водорозчинність кон’югата сполуки інсуліну зменшують додаванням цинку, а водорозчинність катіонного комплексу більше водорозчинності сполуки інсуліну. У ще одному аспекті кон'югат сполуки інсуліну є ацилованою жирною кислотою сполукою інсуліну, катіоном є цинк, а водорозчинність кон’югата сполуки інсуліну зменшують додаванням цинку. У ще одному втіленні кон'югат сполуки інсуліну є ацилованою жирною кислотою сполукою інсуліну, що є такою ж або більш водорозчинною, ніж відповідна некон'югована сполука інсуліну, катіоном є цинк, а водорозчинність кон’югата сполуки інсуліну зменшують додаванням цинку. У певних кращих втіленнях ліпофільність кон’югата сполуки інсуліну відносно відповідної вихідної сполуки інсуліну є 1 або менше 1. Відносну ліпофільність кон’югата сполуки інсуліну у порівнянні з відповідною вихідною сполукою інсуліну (krel) можна, наприклад, визначати так: krel = (tконюгату – t0)/(tiлюдини- t0), де відносну ліпофільність вимірюють на колонці високоефективної рідинної хроматографії LiChroSorb RP18 (5 мкм, 250 × 4 мМ) ізократичним елюванням при 40 °C Наступні суміші можна застосовувати, як елюенти: 0,1 М натрій-фосфатний буфер при рН 7,3, що містить 10 % ацетонітрилу та 50 % ацетонітрилу воді. Незадіяний час (t0) ідентифікують ін'єкцією 0,1 мМ натрію нітрату. Час утримання для інсуліну людини доводять до принаймні 2t 0 змінюванням співвідношення між сумішами (с)(і) та (с)(іі). Переважно, у цих втіленнях відносна ліпофільність приблизно дорівнює 1, менше 1 або по суті менше 1. У кращому втіленні сполукою інсуліну є інсулін людини, а відносна ліпофільність менше 1. Переважно відносна ліпофільність менше приблизно 0,99, 0,98, 0,97, 0,96, 0,95, 0,94, 0,93, 0,92, 0,91, або 0,90. Обговорення способів визначення розчинності та/або ліпофільності інсуліну та кон'югатів інсуліну наведені у патенті США 5, 750, 499 під назвою "Ацилований інсулін" Harelund et al., 12-травень-98, як охоплено як посилання. В одному втіленні відносна ліпофільність є такою, як описано вище, а модифікувальним компонентом є карбоновий ланцюг, що має 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 або 18 атомів карбону, де карбоновий ланцюг містить 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, або 10 оксигруп, вставлених туди. У ще одному втіленні відносна ліпофільність є такою, як описано вище, а модифікувальним компонентом є карбоновий ланцюг, що має 5, 6, 7, 8, 9 або 10 атомів карбону, де карбоновий ланцюг містить 2, 3 або 4 оксигрупи, вставлені туди. У спорідненому втіленні відносна ліпофільність є такою, як описано вище, а модифікувальний компонент містить 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 поліалкаленгліколевих ланок. У ще одному спорідненому втіленні відносна ліпофільність є такою, як описано вище, а модифікувальний компонент містить 1, 2 або 3 поліетиленгліколеві ланки та 1, 2 або 3 поліпропіленгліколеві ланки. Компонент металевого катіону та характеристики комплексів Комплекси катіон-кон'югатів сполук інсуліну містять катіон металу. Придатні катіони металу для застосування як катіонного компоненту містять будь-який катіон металу, здатний до комплексування, агрегації або кристалізації з кон'югатом сполуки інсуліну. Краще, щоб катіон металу був закомплексований з кон'югатом сполуки інсуліну. Одиничні або складні катіони можна застосовувати. Катіон переважно не є значно окиснювальним стосовно кон’югата сполуки інсуліну, тобто, окиснювальним до ступеню, що комплекси стають даремними для їх призначення. У деяких втіленнях катіон металу є біосумісним. Катіон металу є біосумісним, якщо катіон не виявляє надлишкової шкідливої дії на організм реципієнта, як-то значної імунної реакції на ділянці ін'єкції. Однак, ясно, що у деяких випадках, ризики токсичності та іншої шкідливої дії можуть переважуватися корисністю композиції катіон-кон’югата сполуки інсуліну та тому можуть бути прийнятними у таких випадках. 26 UA 103758 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Придатність катіонів металу для стабілізації біологічно активних агентів та необхідне співвідношення катіону металу та біологічно активного агенту може визначати фахівець виконанням різних тестів на стабільність, як-то електрофорез на поліакриламідному гелі, ізоелектричне фокусування, зворотно-фазова хроматографія та ВЕРХ-аналіз на стабілізовані частинками катіону металу біологічно активні агенти до та після зниження та/або інкапсуляції розміру частинок. Компонент металевого катіону відповідно охоплює один або більше катіонів одновалентного, двовалентного або тривалентного металу, або їх комбінації. У кращому втіленні катіон металу є катіоном металу групи II або перехідним. Приклади придатних ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++ двовалентних катіонів охоплюють Zn , Мn , Са , Fe , Ni , Сu , Со та/або Mg . + + + Одновалентним катіоном є переважно Na , Li , або K . Катіон переважно додають, як сіль, як-то хлорид або ацетат, краще ZnCl2 та ZnAc. Молярне співвідношення кон’югата сполуки інсуліну до катіону є звичайно між приблизно 1:1 та 1:100, переважно між приблизно 1:2 та 1:12 та більш переважно між приблизно 1:2 та 1:7 або ++ приблизно 1:2, 1:3, 1:4, 1:5, 1:6, або 1:7. У певному втіленні Zn застосовують як катіонний компонент, запропоновано для цинку молярне співвідношення до кон’югата сполуки інсуліну приблизно 1:1 та 1:100, переважно між приблизно 1:2 та 1:12 та більш переважно між приблизно 1:2 та 1:7 або приблизно 1:2,1:3,1:4,1:5,1:6, або 1:7. ++ Катіонний компонент є переважно приблизно на 90 % одиничним катіоном, як-то Zn . ++ Переважно, катіон є приблизно на 95 %, 99 %, або 99,9 % Zn . Переважно протидія закомплексованого кон’югата сполуки інсуліну розкладанню хімотрипсином є більше розкладання хімотрипсином відповідного незакомплексованого кон’югата сполуки інсуліну. Переважно протидія закомплексованого кон’югата сполуки інсуліну розкладанню хімотрипсином є більше розкладання хімотрипсином відповідної закомплексованої але некон'югованої сполуки інсуліну. Закомплексований кон'югат сполуки інсуліну може бути більш перорально біозасвоюваним у ссавців, ніж науково прийнятний контроль, як-то відповідний незакомплексований кон'югат сполуки інсуліну. В інших втіленнях закомплексований кон'югат сполуки інсуліну є більш перорально біозасвоюваним у людини, ніж науково прийнятний контроль, як-то відповідний незакомплексований кон'югат сполуки інсуліну. У певних втіленнях поглинання закомплексованого кон’югата сполуки інсуліну, наприклад, як виміряно за рівнями кон’югата у плазмі, є принаймні 1,5, 2,0, 2,5, 3, 3,5, або 4 разів більше поглинання незакомплексованого кон’югата сполуки інсуліну. Закомплексований кон'югат сполуки інсуліну може бути більш перорально біозасвоюваним у ссавців, ніж науково прийнятний контроль, як-то відповідна закомплексована але некон'югована сполука інсуліну. В інших втіленнях закомплексований кон'югат сполуки інсуліну є більш перорально біозасвоюваним у людини, ніж науково прийнятний контроль, як-то відповідна закомплексована але некон'югована сполука інсуліну. У певних втіленнях поглинання закомплексованого кон’югата сполуки інсуліну, наприклад, як виміряно за рівнями кон’югата у плазмі, є принаймні 1,5, 2, 2,5, 3, 3,5, або 4 разів більше поглинання закомплексованої але некон'югованої сполуки інсуліну. Комплексоутворювачі У деяких втіленнях композиції катіон-кон'югат сполуки інсуліну містять один або більше комплексоутворювачів. Приклади комплексоутворювачів, придатних для застосування у представленому винаході, охоплюють протаміни, сурфен, глобінові білки, спермін, спер-мідин альбумін, амінокислоти, карбонові кислоти, полікатіонні полімерні сполуки, катіонні поліпептиди, аніонні поліпептиди, нуклеотиди та антисенси. Дивись Brange, J., Galenics of Insulin compound, Springer-Verlag, Berlin Heidelberg (1987), розкриття цього охоплено як посилання. Придатність комплексоутворювачів для стабілізації композицій може визначати фахівець у світлі представленого розкриття. У деяких втіленнях композиції катіон-кон'югат сполуки інсуліну особливо виключають або по суті позбавлені комплексоутворювачу. Кращим комплексоутворювачем є протамін. У твердій формі, протамін переважно присутній у молярному співвідношенні приблизно 3:1 до 1:3 сполуки інсуліну до протамін, більш переважно у молярному співвідношенні приблизно 2:1 до 1:2, ідеально у молярному співвідношенні приблизно 1:1. У деяких втіленнях композиції катіон-кон'югат сполуки інсуліну особливо виключають або по суті позбавлені протаміну. Амінокислоти також можна застосовувати як комплексоутворювачі, наприклад, гліцин, аланін, валін, лейцин, ізолейцин, серин, треонін, фенілаланін, пролін, триптофан, аспарагін, глутамінову кислоту та гістидин і олігопептиди, як-то дигліцин. 27 UA 103758 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Карбонові кислоти також придатні для застосування, як комплексоутворювачі; приклади охоплюють оцтову кислоту та гідроксикарбонові кислоти, як-то лимонну кислоту, 3гідроксимасляну кислоту та молочну кислоту. Стабілізатори У деяких втіленнях композиції катіон-кон’югата сполуки інсуліну містять один або більше стабілізаторів. Кращі стабілізатори охоплюють фенольні сполуки та ароматичні сполуки. Кращими фенольними сполуками є фенол, м-крезол та м-парабен або їх суміші. Стабілізатор можна пропонувати у будь-якій кількості, що поліпшує стабільність композиції катіон-кон’югата сполуки інсуліну відносно науково прийнятного контролю, як-то відповідної композиції катіонкон’югата сполуки інсуліну у відсутності стабілізатору. Представлення комплексів Комплекси можна пропонувати, як сухий твердий продукт, як-то по суті чистий порошок катіон-кон’югата сполуки інсуліну, або порошок, що містить твердий катіон-кон'югат сполуки інсуліну разом з іншими фармацевтично прийнятними компонентами. Комплекси можна також пропонувати у розчиненому стані у водному або органічному середовищі та/або як нерозчинені тверді продукти у таких середовищах. Тверді композиції Комплекс катіон-кон’югата сполуки інсуліну можна пропонувати, як твердий продукт. Твердий продукт може, наприклад, бути у сухому стані або у нерозчинному стані у водному розчині, органічному розчиннику, емульсії, мікроемульсії, або іншій невисушеній формі. В одному втіленні комплекс катіон-кон’югата сполуки інсуліну запропоновано як чисту оброблювану тверду композицію. У чистій оброблюваній твердій композиції молярне співвідношення кон’югата сполуки інсуліну до катіону звичайно приблизно 3:4-3:0,5 (кон'югат сполуки інсуліну: катіон), приблизно 3:3,5-3:1, або ідеально приблизно 3:1. У чистій оброблюваній твердій композиції Т-типу (з катіоном, кон'югат сполуки інсуліну без протаміну), молярне співвідношення кон’югата сполуки інсуліну до катіону звичайно приблизно 3:4-3:0,5 (кон'югат сполуки інсуліну: катіон), приблизно 3:3,5-3:1, або ідеально приблизно 3:1. У чистій оброблюваній твердій композиції Т-типу протаміну (з катіоном, кон'югат сполуки інсуліну та протамін), молярне співвідношення кон’югата сполуки інсуліну до катіону звичайно приблизно 3:6-3:0,5 (кон'югат сполуки інсуліну: катіон), приблизно 3:5-3:1, або ідеально приблизно 3:2. У чистій оброблюваній твердій композиції R-типу (lente) (з катіоном, сполука інсуліну та стабілізувальна сполука (наприклад, фенольна сполука) без протаміну), молярне співвідношення кон’югата сполуки інсуліну до катіону може звичайно бути приблизно 3:4,5-3:0,9, переважно приблизно 3:3,9-3:2,4. У чистій оброблюваній твердій композиції R-типу (ultralente) (з катіоном, сполука інсуліну та стабілізувальна сполука (наприклад, фенольна сполука) без протаміну), молярне співвідношення кон’югата сполуки інсуліну до катіону може звичайно бути приблизно від 3:12 до приблизно 3:4,5, переважно приблизно 3:9-3:4,8, більш переважно приблизно 3:6-3:5,4. У чистій оброблюваній твердій композиції R-типу протаміну (з катіоном, сполука інсуліну та стабілізувальна сполука (наприклад, фенольна сполука) та протамін), молярне співвідношення кон’югата сполуки інсуліну до катіону може звичайно бути приблизно від 3:12-3:3, переважно приблизно 3:9-3:4,5, більш переважно приблизно 3:6,9-3:5,4. + Для одновалентного катіону, як-то Na , твердий продукт, слід чекати, матиме співвідношення кон’югата сполуки інсуліну до катіону приблизно 3:6-3:3. Тверді композиції винаходу можуть, наприклад, охоплюють композиції, як-то порошки, що містять кон'югати сполук інсуліну та/або комплекси катіон-кон'югатів сполук інсуліну винаходу. Переважно тверді запропоновані композиції при фармацевтично прийнятних рівнях чистоти, тобто, вільних від забруднень, котрі могли б неприйнятно знижувати придатність композицій для застосування до людей. У деяких втіленнях запропоновані композиції, у котрих катіон-компонент кон’югата сполуки інсуліну є приблизно більше ніж на 90 % кристалічним, переважно приблизно більше ніж на 95 % кристалічним, більш переважно приблизно більше ніж на 99 % кристалічним. В інших втіленнях запропоновані композиції, у котрій катіон-компонент кон’югата сполуки інсуліну є приблизно більше ніж на 90 % аморфними твердими продуктами, переважно приблизно більше ніж на 95 % аморфними твердими продуктами, більш переважно приблизно більше ніж на 99 % аморфними твердими продуктами. У наступних втіленнях запропоновані композиції, у котрій катіон-компонент кон’югата сполуки інсуліну є присутнім у суміші. Аморфний стосується твердих продуктів та кристалічний стосується твердих продуктів. Наприклад, співвідношення аморфного твердого продукту до кристалічного твердого продукту може бути приблизно від 1:10 до 10:1 або приблизно 1:9-9:1, 28