Застосування (±)-цис-3-(2′-бензімідазоліл)-1,2,2-триметилциклопентанкарбонової кислоти як засобу, що підвищує чутливість тканин до інсуліну та проявляє антиатерогенну, нефропротекторну, церебропротекторну, ноо

Застосування (±)-цис-3-(2'-бензімідазоліл)1,2,2-триметилциклопентанкарбонової кислоти як засобу, що підвищує чутливість тканин до інсуліну та проявляє антиатерогенну, нефропротекторну, церебропротекторну, ноотропну, антидепресивну та репаративну дію. (19) (21) u200812308 (22) 20.10.2008 (24) 10.03.2009 (46) 10.03.2009, Бюл.№ 5, 2009 р. (72) МЕРЗЛІКІН СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ, U A, ШТРИГОЛЬ СЕРГІЙ ЮРІЙОВИЧ, UA, ПОДГАЙНИЙ ДМИТРО ГРИГОРОВИЧ, UA, СОКОЛЮК ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВН А, U A, ГОРБЕНКО НАТАЛІЯ ІВАНІВНА, U A, КУЦЕНКО ТЕТЯНА ОЛЕКСАНДРІВН А, UA, ШТРИГОЛЬ В'ЯЧЕСЛАВ СЕРГІЙОВИЧ, ЄСЄ 2 3 39780 ня, гіперкаліємія, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз та ін. Аналогом заявленого засобу за церебропротекторною дією є ноотропний лікарський засіб пірацетам [5]. Проте, застосування вказаного препарату призводить до збудження центральної нервової системи, порушення сну, диспепсичних явищ, підсилення проявів коронарної недостатності у хворих похилого віку, алергічних реакцій тощо. Аналогом заявленого засобу за антидепресивною дією є трициклічний антидепресант - іміпрамін [6]. Проте його застосування досить часто супроводжується такими побічними явищами, як сонливість, постуральна гіпотензія, тахікардія та інші прояви атропіноподібної дії: сухість у роті, закреп, затримка сечі, порушення зору, підвищення внутрішньоочного тиску, гіпертермія. Аналогом заявленого засобу за репаративною дією є метилурацил [6]. Проте метилурацил протипоказаний при лейкозі, лімфогранулематозі, злоякісних захворювань кісткового мозку. Ви щенаведені недоліки обмежують його клінічне застосування. Задачею корисної моделі є виявлення нового засобу з широким спектром фармакологічних властивостей, що у підсумку дозволить підвищити лікувальний ефект у пацієнтів з інсулінорезистентністю та цереброваскулярними захворюваннями зі зменшенням витрат на медикаментозну терапію і мінімізацією побічної дії. Поставлена задача вирішується шляхом застосування (±)-цис-3-(2'-бензімідазоліл)-1,2,2триметилциклопентанкарбонової кислоти в якості засобу, що підвищує чутливість тканин до інсуліну та проявляє антиатерогенну, нефро-протекторну, церебропротекторну, ноотропну, антидепресивну та репаративну дію. Авторами вперше було виявлено невідомий раніше спектр фармакологічної дії (±)-цис-3-(2'бензімідазоліл)-1,2,2триметилциклопентанкарбонової кислоти, що до 4 зволяє застосовувати її як лікувальнопрофілактичний засіб за новим призначенням. Корисна модель ілюструється такими прикладами. Приклад 1. Дослідження впливу заявленого засобу на підвищення чутливості тканин до інсуліну було проведено на 20 статевозрілих щура х самцях лінії Вістар. Порушення чутливості тканин до інсуліну індукували хронічним введенням тваринам фруктози (200 мг/л з питною водою протягом 6-ти тижнів) [7]. Заявлений засіб вводили тваринам перорально за допомогою зонду в дозі 25 мг/кг маси тіла тварини у вигляді водної суспензії з Твіном-80, а препарат порівняння метформін - у дозі 50 мг/кг маси тіла тварини аналогічним чином протягом 4ох тижнів, починаючи з 3-го тижня експерименту. Контрольній групі тварин відповідно до аналогічної схеми вводили плацебо - 3-5% тонкодисперсну водну емульсію Твіну-80. Стан глюкозного гомеостазу піддослідних тварин оцінювали за показниками інсулінемії та внутрішньочеревинного тесту толерантності до глюкози (ВЧТТГ). Площу під глікемічними кривими (AUC - area under curve) при проведенні ВЧТТГ розраховували за допомогою комп'ютерної програми «Mathlab». Базальну інсулінемію визначали радіоімунологічним методом «подвійних антитіл» за допомогою наборів «рио-ИНС-ПГ-1251». Коефіцієнт чутливості до інсуліну розраховували за допомогою короткого інсулінового тесту [8]. Статистичний аналіз одержаних результатів проводили за допомогою стандартних пакетів програм Ехеl (версія 7), Biostat і Statistica (Stat. Soft. Inc., USA). Порівняння двох гр уп з нормальним розподілом здійснювали із застосуванням параметричного t-критерію Ст'юдента для незалежних вибірок і модифікованого t-критерію Ст'юдента з розділовими оцінками дисперсій. Відмінності результатів вважали статистичне достовірними при р0,05 6,02±0,31 Р1>0,05 Р2>0,05 5,16±0,21 Р1>0,05 Р2>0,05 Р3>0,05 Базальна інсулінемія, ммоль/л 3 75,40±8,34 152,31±7,13 Р1