Генератор роторного електричного поля

1. Генератор роторного електричного поля, що має електроди та джерело змінної в часі електричної напруги, який відрізняється тим, що розташування електродів та їх живлення електричною напругою здійснюють таким чином, що електричне поле в центральній зоні простору між електродами має роторну компоненту, яка відповідає рівнянням (1)-(3): E x = ± E sin(2pn1t / T ) (1) 2 (19) 1 3 25108 ням автора, можуть також стабілізуватися на певних речовинних структура х і тим самим виступають як носії інформації у природній воді та біологічних тканинах. Термін «Одновісне обертання» означає, що об'єкт обертається навколо однієї осі (наприклад, осі X). «Двохвісне обертання» означає, що перша система координат додатково обертається навколо іншої осі (наприклад, Y) у другій системі координат, яка розглядається як нерухома. «Трьохвісне обертання» означає, що, друга система координат разом з вкладеною в неї першою системою координат додатково обертаються навколо осі Z у третій системі координат, яка розглядається як нерухома. Періоди обертання навколо різних осей можуть бути різними. Термін «Роторне електричне поле» означає електричне поле, що характеризується одно-, двох-, або трьохвісним обертанням вектора напруженості. Очевидним способом генерування роторного електричного поля є використання принципу суперпозиції змінних у часі різноспрямованих електричних полів. З певним спрощенням, компоненти напруженості роторного електричного поля задовольняють рівнянням: E x = ± E sin(2pn1t / T ) (1) E y = ± E sin(2 pn 2t / T ± p / 2 ) (2) E z = ± E sin(2pn3t / T ± p ) (3), де: Ех, Е у, Ez - компоненти напруженості електричного поля відповідно по осям X, Y, Z в Декартовій системі координат у вибраній точці простору, Е - ефективна амплітуда напруженості поля, ± - означає плюс або мінус, значення в дужках відповідає куту в радіанах, t - час, Т - період часу, n1, n2, n3 - цілі додатні або від'ємні числа, одне з яких може бути рівним нулю. У найпростішому випадку, при n1 = n2 = 1, n3 = 0, вектор напруженості електричного поля обертається по колу навколо осі Z з періодом часу Т. Слід зауважити, що в реальному пристрої вказані рівняння можуть приблизно задовольнятися лише в деякій частині простору, наприклад, в точках, що знаходяться у центральній зоні між електродами при центрально-симетричному розташуванні електродів. Проте, технічні результати досягаються і при деякому відхиленні топології і динаміки поля від вказаних рівнянь. Термін «має роторну компоненту» означає, що залежний від часу вектор напруженості Е електричного поля може бути представлений у вигляді: E = ER + E2 , де Е - вектор напруженості електричного поля у вибраній точці, ER - вектор напруженості роторної компоненти поля, яка відповідає рівнянням (1)(3), Е2 - вектор напруженості не роторної компоненти поля. Слід зауважити, що в електротехніці вживається термін «вихрове електричне поле». Цей термін означає електричне поле, лінії напруженості якого замкнуті в коло. Наприклад, вихрове електричне поле виникає навколо сердечника трансфо 4 рматора при зміні в часі магнітного поля. Даний термін відноситься до зовсім іншої групи фізичних явищ. «Вихрове електричне поле» може індукувати електричні струми в провідниках, але не впливає на вихровий рух ефір у. Слід також зауважити, що в ряді літературних джерел зустрічається термін «торсійне поле». Цей термін не є тотожнім із визначеним вище терміном «роторне поле» і в заявленій корисній моделі не вживається, оскільки його фізична суть у відомих літературних джерелах не визначена. Термін «Електрод» означає електропровідний елемент, наприклад, металеву пластину, відрізок проводу, або електропровідне покриття на діелектричній підложці. Геометрична форма електрода не є суттєвою для реалізації заявленої корисної моделі. Термін «Діелектрик» означає не електропровідну речовину в будь-якому агрегатному стані (газ, рідина або тверде тіло) або вакуум. Термін «Зміщення фази» в контексті заявленої корисної моделі означає зміщення в часі на залежності періодичної напруги електричного струму чи напруженості електричного поля від часу. Відомий електричний пристрій - асинхронний трифазний електричний двигун [Радин В.И., Брускин Д.Э., Зорохович А.Е. Электрические машины. Асинхронные машины. Под ред. Копылова И.П. Москва, «Высшая школа», 1988, 328 с.]. Цей пристрій має феромагнітні елементи статора з обмотками. При живленні обмоток періодичною електричною напругою, кожна з фаз якої зсунута, наприклад, на 1/3 оберту (повного кола) при переході від однієї обмотки до іншої, виникає суперпозиція зсунути х по фазі магнітних полів, яка еквівалентна магнітному полю, що обертається, тобто роторному магнітному полю. Спільними суттєвими ознаками з корисною моделлю, що заявляється, є наявність кількох елементів, які створюють роторне електромагнітне поле при підведенні до них електричної напруги, фаза якої зсунута при переході від одного елемента до наступного. Причинами, що перешкоджають досягненню потрібного технічного результату є те, що роторне магнітне поле, на відміну від роторного електричного поля, не викликає вихрового руху ефіру і тому не дозволяє досягти потрібних фізичних е фектів та те хнічних результатів. Відомий електричний пристрій - конденсатор [Кабардин О.Ф. Физика. Справочные материалы. М., «Просвещение», 1991, с. 143], що складається з двох заряджених різнойменним електричним потенціалом електродів, розділених діелектриком. При підведенні до електродів електричної напруги у просторі між електродами створюється електричне поле, напруженість якого може змінюватися в часі відповідно до зміни напруги на електродах. При фіксованому положенні електродів топологія силових ліній електричного поля залишається незмінною. Спільними суттєвими ознаками конденсатора з корисною моделлю, що заявляється, є наявність електродів, які при підведенні до них змінної в часі електричної напруги створюють змінне в часі еле 5 25108 ктричне поле. Причиною, що перешкоджає досягненню потрібного технічного результату, є те, що створюване конденсатором змінне електричне поле не є роторним і тому не дозволяє досягти потрібних фізичних ефектів та технічних результатів. Крім того, в конденсаторі величину діелектричного проміжку прагнуть зробити якомога меншою для досягнення максимальної ємності, що обмежує можливість використати діелектричний простір для впливу на речовину. За прототип взято відомий електричний пристрій - радіопередавач, що має передавальну антену та джерело змінної в часі електричної напруги [Кабардин О.Ф. Физика. Справочные материалы. М., «Просвещение», 1991, с. 252 і далі]. Антена в найпростішому варіанті складається з двох електродів (роль одного з електродів може відігравати земля). Від розглянутого вище конденсатора антена відрізняється тим, що електроди рознесені на значну відстань, так що створюване електричне поле охоплює значний простір. При підведенні до електродів змінної в часі електричної напруги у просторі між електродами створюється електричне поле, напруженість якого змінюється в часі відповідно до зміни напруги на електродах. Спільними суттєвими ознаками радіопередавача з корисною моделлю, що заявляється, є наявність електродів та джерела змінної в часі електричної напруги. Причиною, що перешкоджає досягненню потрібного технічного результату, є те, що створюване радіопередавачем змінне електричне поле не є роторним і тому не дозволяє досягти потрібних фізичних ефектів та технічних результатів. В основу корисної моделі, що заявляється, поставлена задача в електричному пристрої шляхом зміни конструктивних елементів забезпечити створення роторного електричного поля і досягти фізичних ефектів та технічних результатів, які базуються на взаємодії роторного електричного поля з ефіром та речовиною. Поставлена задача вирішується тим, що у генераторі роторного електричного поля, що має електроди та джерело змінної в часі електричної напруги, згідно з корисною моделлю розташування електродів та їх живлення електричною напругою здійснюють таким чином, що електричне поле в центральній зоні простору між електродами має роторну компоненту, яка відповідає рівнянням (1)(3): E x = ± E sin(2pn1t / T ) (1) E y = ± E sin(2 pn 2t / T ± p / 2 ) (2) E z = ± E sin(2pn3t / T ± p ) де: Ex, E y, Ez - компоненти напруженості електричного поля відповідно по осям X, Y, Z в Декартовій системі координат, Е - ефективна амплітуда напруженості поля, ± означає плюс або мінус, значення в дужках відповідає куту в радіанах, t - час, Т - період часу, 6 n1, n2, n3 - цілі додатні або від'ємні числа, одне з яких може бути рівним нулю, або еквівалентним рівнянням при зміщенні фази або перетворенні системи координат. Згідно з корисною моделлю, у генераторі роторного електричного поля електроди розташовані центрально-симетрично по осям Декартових координат, а протилежні електроди живляться синусоїдальною електричною напругою, яка відповідає рівнянням (1)-(3) при заміні в них напруженості електричного поля на електричну напругу. Згідно з корисною моделлю, у генераторі роторного електричного поля електроди розташовані симетрично відносно осі обертання по контуру, який задається рівняннями (1)-(3) при заміні в них величин Ех, Еу, Ez на значення координат відповідно X, Y, Z, а величини Е на довільний радіус R, при цьому протилежні електроди живляться синусоїдальною електричною напругою, фаза якої при переході від одного електрода до наступного по контуру зсун ута на 2p / N , де N - число електродів, або імпульсами електричної напруги, які зміщуються в часі при переході від одного електрода до наступного по контуру. Для пояснення суті корисної моделі далі наведено креслення, що пояснюють топологію роторного електричного поля, яке створюється заявлюваним генератором, конструктивні варіанти генератора роторного електричного поля, приклади здійснення цих конструктивних варіантів та описані можливі застосування генератора. На Фіг.1-4 зображено (в умовному масштабі) декілька з можливих контурів, які описує вектор напруженості роторного електричного поля при різних значеннях параметрів, що входять в рівняння (1)-(3). Для наглядності зображені також ортогональні проекції вказаних контурів. Фіг.1 - коло, X=sin( 2pt / T ), Y=sin( 2pt / T + p / 2 ), Z=0, n1 = 1, n2 = 1, n3 = 0; Фіг.2 - «сідло», X=sin( 2p / T ), Y=sin( 2pt / T p / 2 ), Z=sin ( 2p / T + p ), n1 = 1, n 2 = 1, n 3 = 2; Фіг.3 «петля», X=sin( 2pt / T ), Y=sin( 2p 2t / T |+ p / 2 ), Z=sin ( 2p 2t / T + p ), n1 = 2, n 2 = 2, n3 = 1; Фіг.4 - «тризуба корона», X=sin( 2pt / T ), Y=sin( 2p 2t / T + p / 2 ), Z=sin ( 2p 3t / T + p ), n1 = 1, n2 = 1, n3 = 3; На Фіг.5 зображено конструктивний варіант, у якому електроди в формі квадратних пластин 1-6 розташовані центрально-симетрично по осям Декартових координат. На Фіг.6-8 зображено конструктивні варіанти, у яких електроди розташовані симетрично відносно осі обертання по контур у, який задається рівняннями (1)-(3) при заміні в них величин Ех, Еу, Ez на значення координат відповідно X, Y, Z, а величини Е на довільний радіус R. Контур вибрано найпростішим - коло (n1=1, n2=1, n3=0). Електроди 1-6 у формі прямокутних або трапецієвидних пластин можуть бути орієнтовані в площині кола (Фіг.6), перпендикулярно площині кола (Фіг.7), під кутом (Фіг.8). На Фіг.9 зображено конструктивний варіант, подібний до зображених на Фіг.6-8, але електроди 7 25108 1-6 мають форму дисків, а контур вибрано «тризуба корона» (n1=1, n 2=1, n 3=3). На Фіг.10 наведені можливі схеми живлення електродів, розташованих по тому чи іншому контуру, синусоїдальною напругою. Позначення U(14) означає величину електричної напруги, що підводиться від джерела живлення до пари протилежних електродів, в даному випадку напругу на електроді 1 по відношенню до електрода 4 (нумерація електродів по контур у). Очевидно, що в один і той же момент часу U(1-4) = - U(4-1). Далі наведено приклади, що підтверджують можливість здійснення корисної моделі. Приклад 1. Конструктивний варіант заявлюваного генератора, у якому електроди розташовані центрально-симетрично по осям Декартових координат, зображено (в умовному масштабі) на Фіг.5. Електроди 1-6 мають форму квадратних пластин і розташовані центрально-симетрично, перпендикулярно осям координат на рівних відстанях від центра координат. Проте, електроди можуть мати і іншу форму та орієнтацію. Оптимально, якщо усі шість електродів мають однакову форму, розмір і орієнтацію відносно осей X, Y, Z. У такому випадку напруженість електричного поля в центральній зоні між електродами, тобто, біля початку координат, пропорційна електричній напрузі, підведеної до протилежних електродів, з одним і тим же коефіцієнтом пропорційності для кожної пари протилежних електродів. Електроди можуть бути виконані у формі квадратних, трикутних, або трапецієвидних пластин, дисків, частин сфери, конусів і інших геометричних фігур. Якщо це пластини, вони можуть бути орієнтовані перпендикулярно до осей координат, як зображено на Фіг.5, або ж паралельно, або під кутом, за умови збереження центральної симетрії. Живлення генератора здійснюється синусоїдальною напругою, яка підводиться до кожної пари протилежних електродів, що розташовані по осям X, Y, Z, і відповідає рівнянням (1)-(3) при заміні в них напруженості електричного поля на електричну напругу. С уттєво, щоб фази синусоїдальних напруг живлення для кожної пари електродів були узгоджені у відповідності з рівняннями (1)-(3). Таким чином, живлення генератора не може бути здійснене від трьох незалежних джерел синусоїдальної напруги, навіть при відповідності їх частот вибраним параметрам Т, n1, n2, n3. Повинні бути узгодженими також фази, інакше замість роторного поля, що характеризується обертанням вектора напруженості, ми одержимо хаотичну зміну орієнтації вектора напруженості поля. Таке хаотичне поле не дозволяє досягти потрібних фізичних ефектів та те хнічних результатів. Конструкція джерела живлення не є суттєвою ознакою заявлюваної корисної моделі, оскільки може бути взята з рівня техніки. Наприклад, можуть бути використані відомі генератори синусоїдальної електричної напруги, а узгодження фаз досягнуте за допомогою задаючого генератора, що містить фазозміщуючі ланки, елементипомножувачі частоти, трансформатори, та інші відомі з техніки електронні пристрої. Для найбільш ефективної роботи заявлювано 8 го генератора роторного електричного поля оптимальним є, якщо живлення кожної з пар протилежних електродів здійснюється від обмотки трансформатора, яка разом із своєю парою електродів утворює коливальний контур, резонансна частота якого (що визначається індуктивністю обмотки та ємністю конденсатора, утвореного парою електродів) відповідає параметрам Т, n1, n2, n3 для кожної пари електродів. За умови, що підтримується узгодження фаз, такий варіант живлення дозволяє досягти найбільш ефективного використання енергії джерела живлення і найбільшої амплітуди напруженості поля. Слід також зауважити, що, хоч синусоїдальна напруга є найбільш доцільною для живлення заявлюваного генератора, технічні результати досягаються також при живленні електродів несинусоїдальною періодичною напругою, оскільки будь-яка періодична напруга може бути представлена у вигляді суми синусоїдальних компонент. Приклад 2. Конструктивні варіанти заявлюваного генератора, у якому електроди розташовані симетрично відносно осі обертання по контуру, який задається рівняннями (1)-(3) при заміні в них величин Ех, Еу, Ez на значення координат відповідно X, Y, Z, а величини Е на довільний радіус R, зображено (в умовному масштабі) на Фіг.6-9. Як контури вибрано коло (n1 =1, n2=1, n3=0) та «тризуба корона» (n1=1, n2=1, n3=3). Електроди 1-6 у формі прямокутних або трапецієвидних пластин розташовані симетрично по вершинам шестикутника, вписаного в коло, при цьому електроди можуть знаходитися у площині кола, бути перпендикулярними до цієї площини, або під кутом (по граням шестигранної піраміди). У випадку контуру - «тризубої корони» електроди у формі дисків розташовані симетрично відносно осі обертання, при цьому центри дисків співпадають з трьома верхніми та трьома нижніми екстремумами «корони». Слід зауважити, що можливе розташування електродів і по іншим контурам, що задаються вищевказаними рівняннями при різних значеннях параметрів n1, n2, n3. Форма електродів може бути різною - це можуть бути пластини різної форми, диски, частини сфери, конуси і інші. Орієнтація електродів також може бути різною - перпендикулярно до осі симетрії, паралельно їй або під кутом. Живлення електродів при їх розташуванні по контуру (Фіг.10) може здійснюватися джерелом багатофазної періодичної напруги таким чином, що фаза зміщена на 2p / N радіан при переході до кожного наступного електрода по контуру (N - число електродів). На Фіг.10 число 6 по осі абсцис відповідає одному оберту електричного поля при N=6. Оптимально, якщо кожна фаза підводиться до пари протилежних електродів. Живлення електродів може здійснюватися також від одного джерела періодичної напруги через фазозміщуючі ланки. Оптимально, якщо напруга живлення синусоїдальна. Слід зауважити, що реальні джерела живлення дають більш чи менш спотворену синусоїдальну напругу. Великі спотворення форми напруги можливі також при живленні пристрою короткочасними відрізками напруги, що тривають один або 9 25108 кілька періодів. Проте, і у цих випадках мета заявленої корисної моделі досягається, оскільки створюване електричне поле має роторну компоненту. Для деяких можливих застосувань, які будуть пояснені далі, живлення пристрою можливе також зовсім короткими відрізками напруги (наприклад, по одному імпульсу на кожний симетричний електрод), так що вектор напруженості електричного поля робить усього один оберт або навіть півоберта. Такий варіант живлення може бути використаний, якщо необхідно досягти високої напруженості поля. Вказані варіанти живлення пристрою, а також інші можливі варіанти живлення можуть бути здійснені за допомогою пристроїв, відомих у техніці. Слід зауважити, що генератор роторного електричного поля згідно із заявлюваною корисною моделлю, в будь-якому конструктивному варіанті, майже не створює хвильового (дипольного) електромагнітного випромінювання, тобто, перешкод для радіозв'язку. Проте, дипольне електромагнітне випромінювання може з'явитися при порушенні симетрії розташування електродів, з'єднувальних проводів, при неузгодженості фаз напруги живлення, при наявності у оточенні пристрою об'єктів, що здатні порушувати симетрію пристрою через ємнісний або індуктивний зв'язок з симетричними електродами та з'єднувальними проводами. Дипольна компонента випромінювання може виникати також при живленні електродів імпульсною напругою або короткочасними відрізками напруги. Якщо неможливо повністю виключити вказані фактори, тоді для усунення перешкод радіозв'язку генератор необхідно експлуатувати у екранованому приміщенні. Заявлюваний генератор роторного електричного поля може бути використаний в різних галузях техніки. Так, за допомогою генератора роторного електричного поля можливе створення ефірних ви хрових об'єктів (ЕВО), наприклад, кульових блискавок. У природі виникнення кульових блискавок є дуже рідкісним феноменом, який має місце при випадковому створенні роторного електричного поля під час електричного розряду в атмосфері. Слід зауважити, що ЕВО є квантовим об'єктом, а це означає, що для його створення необхідний імпульс роторного електричного поля з частотою і напруженістю не менше якоїсь порогової величини. В даний час величини цих параметрів не можуть бути розраховані теоретично. Виходячи з непрямих даних, автор припускає, що для створення ЕВО добуток напруженості електричного поля (В/м) між електродами на частоту обертання поля (сек -1) і на ефективну площу, яку займають симетричні електроди (м 2) повинен бути не менше 1011-1012В*м/сек. Тобто, якщо ефективна площа пристрою (контура, по якому розташовані електроди) 1м 2, амплітуда напруги живлення 104В, частота обертання поля повинна мати порядок величини не менше 107-108сек -1= 10-100МГц. Створення і підтримання електричного поля з такими параметрами протягом тривалого часу є складною технічною проблемою, проте, для даного застосування достатньо короткочасного імпульсу роторного поля. Може бути цілком достатнім 10 одного оберту або навіть половини оберту роторного електричного поля. Як тільки ЕВО утвориться, далі немає необхідності підтримувати роторне електричне поле. Це спрощує вимоги до джерела живлення і дозволяє звести до мінімуму витрати енергії. Теоретично, у безповітряному просторі, без контакту з речовиною, ЕВО може існувати тривалий час, проявляючись лише за своєю властивістю відбивати електромагнітне випромінювання. ЕВО може виглядати як срібляста куля або еліпсоїд, залежно від своєї внутрішньої симетрії. Фактично, ЕВО є макроскопічною елементарною часткою. У атмосфері ЕВО світиться, поступово втрачаючи енергію при взаємодії з молекулами повітря. Слід відмітити, що ЕВО, створюваний за допомогою заявлюваного генератора роторного поля, та природні ЕВО (наприклад, кульова блискавка) принципово відрізняються від плазмових згустків, які можуть бути створені шляхом концентрації електромагнітної енергії (наприклад, надвисокочастотного випромінювання) у газовому середовищі. Такі згустки, хоч зовні схожі на кульову блискавку, не є квантовими об'єктами і можуть існувати лише при безперервному підведенні енергії. За допомогою генератора роторного електричного поля можливий також вплив на гравітаційне поле. Можливість такого впливу баз ується на тому, що гравітаційне притягання речовинних об'єктів виникає внаслідок взаємодії ефірних воронок, які існують навколо цих об'єктів. Тому штучне «розкручування» ефіру, індуковане роторним електричним полем, може змінювати гравітаційне поле. В свою чергу, можливість «розкручування» ефіру роторним електричним полем базується на тому, що ефірні воронки виникають також навколо не скомпенсованого електричного заряду. Циклічний рух локалізованого не скомпенсованого заряду по замкнутому контуру еквівалентний роторному електричному полю. Таким чином, ми використовуємо зарядову «воронку» в якості «мішалки» для розкручування ефіру. В даний час автор заявлюваної корисної моделі не може теоретично розрахувати величину е фекту та необхідні параметри роторного електричного поля (напруженість, частоту, оптимальну топологію). Проте, даний фізичний ефект може існувати, і на його основі можуть бути створені літальні апарати, здатні перемішуватися у просторі без використання реактивного принципу. Слід також зауважити, що при параметрах роторного поля вище порогових, необхідних для створення ЕВО, зовнішнє гравітаційне поле не діє на речовинний об'єкт, розміщений всередині ЕВО. Не діють на такий об'єкт і сили інерції при переміщенні ЕВО. Таким чином, створивши навколо апарата достатньо сильне роторне електричне поле, тим самим ми створюємо «ефірний гелікоптер», який може переміщуватися в просторі з будь-якою швидкістю і будь-яким прискоренням. Заявлюваний генератор роторного електричного поля також може бути застосований для впливу на швидкість ядерних перетворень речовини. Для цього у зоні дії роторного електричного поля помішують речовину, здатну до ядерних пе 11 25108 ретворень, наприклад, радіоактивну речовину. Для того, щоб електричне поле проникало в речовину, бажано, щоб вона була взята у фазовому стані або у вигляді сполуки з малою електропровідністю, а контейнер, у якому знаходиться речовина, був виготовлений з не електропровідного матеріалу. Радіоактивна речовина може бути взята, наприклад, у вигляді розчину, не електропровідного оксиду радіоактивного елементу у кристалічному вигляді або у вигляді леткого фториду у газовій фазі. Оскільки атомне ядро є колективним ефірним вихровим об'єктом, його стабільність може змінюватися при накладенні зовнішнього роторного поля. У даний час неможливо розрахувати параметри роторного поля, необхідні для значного прискорення ядерних перетворень, проте такий фізичний ефект можливий. Слід також зауважити, що при ядерних перетвореннях деяких радіоактивних речовин теоретично можливий і зворотній ефект, а саме, підсилення зовнішнього роторного поля в процесі радіоактивного перетворення речовини, стимульованого цим же полем. У такому разі можливий вихід процесу з-під контролю, в зв'язку з чим необхідно вживати заходи безпеки (дистанційне керування). Слід також мати на увазі, що при параметрах роботи заявлюваного генератора вище порогових для створення ЕВО можливе неконтрольоване прискорення процесу ядерного перетворення радіоактивної речовини, що знаходиться в зоні дії роторного поля. Заявлюваний генератор роторного електричного поля також може бути застосований для енерго-інформаційного впливу на воду та речовини, об'єкти, біологічні тканини і структури, що містять воду. Для цього у зоні дії роторного електричного поля помішують воду або речовину, біологічну тканину або стр уктур у, що містять воду. При дії роторного електричного поля на вказані об'єкти можливий вплив на інформацію, зокрема біологічну, носієм якої є ці об'єкти. При цьому частоту роторного поля можна змінювати для досягнення оптимального технічного результату. З тією ж метою роторне поле можна модулювати, модулюючи амплітуду напруги, яка підводиться до симетричних електродів. Слід зауважити, що для даного застосування немає порогових значень параметрів генератора. Зокрема, енерго-інформаційний вплив на біологічні тканини та структури може проявлятися навіть при дуже малих частотах та напруженостях роторного електричного поля. Слід також зауважити, що, як випливає з численних прикладів біоенергетичної практики, можна вважати доведеним, що вода якимось чином може сприймати і переносити біологічно значиму інфор 12 мацію. Проте, дотепер залишається незрозумілим, як саме вода несе у собі інформацію. Припускалося, що ця інформація «записана» у надмолекулярних утвореннях - кластерах води. Проте, таке пояснення недостатнє, оскільки молекули і кластери води постійно перебувають у броунівському руху. Для стабілізації структур води, які можуть нести інформацію, необхідна їх взаємодія з якимось полем або речовиною (наприклад, молекулами ДНК). Автор припускає, що внаслідок високої напруженості електричного поля, яке існує навколо полярних молекул води та їх кластерів, може відбуватися хаотична взаємодія цього (змінного) поля з ефіром, внаслідок чого можуть хаотично виникати і розпадатися мікроскопічні ефірні вихори. При накладенні зовнішнього роторного поля можливе впорядкування цих ефірних ви хорів, аналогічно тому, як магнітні моменти атомів феромагнітної речовини впорядковуються при накладанні зовнішнього магнітного поля. Цілком можливо, що при дії вихрового поля на воду можуть виникати структуровані, відносно довгоживучі, ефірні вихрові об'єкти. При цьому можлива взаємна стабілізація ЕВО та надмолекулярних структур води, за рахунок їх взаємодії. Не виключено, що такий механізм збереження та передачі інформації існує у біологічних системах. Слід також відзначити, що в техніці, а також у біоенергетичній практиці відомі пристрої та методи впливу на воду та біологічні структури, у яких застосовується обертальний рух. Так, описані генератори енергії, у яких воду приводять у обертальний рух за допомогою ротора [Фоминский Л.П. Роторные генераторы дарового тепла. Черкассы, «ОКО-Плюс», 2003, 346 с]. При цьому спостерігається виділення теплової енергії, кількість якої перевищує витрату енергії на обертання води, що, на перший погляд, суперечить закону збереження енергії. Автор цитованого джерела припускає, що надлишкова енергія виділяється за рахунок ядерних реакцій у воді, стимульованих «торсійним полем». Хоч таке трактування, з точки зору сучасної фізики, не є обгрунтованим, проте, кілька фірм випускають роторні пристрої для обігрівання приміщень. Автор заявлюваної корисної моделі припускає, що дія роторного електричного поля на воду може бути більш ефективною, ніж механічне обертання води, як у плані стимулювання можливих ядерних перетворень, так і в енергоінформаційному плані. Таким чином, заявлюваний генератор роторного електричного поля може знайти широке застосування в техніці. 13 25108 14 15 25108 16 17 25108 18 19 25108 20 21 Комп’ютерна в ерстка А. Крулевський 25108 Підписне 22 Тираж 26 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601