Дистанційний профіль для дистанційної рамки склопакета та склопакет

Даний винахід стосується дистанційних профілів і склопакетів з такими дистанційними профілями. Склопакети принаймні із двома розташованими на визначеній відстані один від одного листами віконного скла добре відомі. Стекла таких склопакетів звичайно виготовляють із неорганічного або органічного скла або інших матеріалів, наприклад, із плексигласу. У звичайних склопакетах листи віконного скла утримуються на визначеній відстані один від одного дистанційною рамкою (поз.50 на Фіг.1). Дистанційну рамку 50 складають із декількох частин, які з'єднують одну з одною спеціальними сполучними елементами, або згинають із одного профілю (див. Фіг.2), кінці якого з'єднують один з іншим одним сполучним елементом 54. У цей час відомо безліч різних конструкцій, призначених для підвищення теплоізоляційних властивостей склопакетів. Відповідно до однієї з них, розташований між листами віконного скла внутрішній простір склопакета заповнюють інертним, теплоізолювальним газом, наприклад, аргоном, криптоном, ксеноном або іншим аналогічним інертним газом. Очевидно, що використовуваний для теплоізоляції газ, який заповнює весь розташований між листами віконного скла внутрішній простір склопакета, не повинен витікати зі склопакета. Іншими словами, розташований між листами віконного скла внутрішній простір склопакета повинен бути достатньо герметичним. Крім того, усередину склопакета не повинні проникати азот, кисень, вода та інші гази або пара, що містяться в навколишньому повітрі. Щоб уникнути такої дифузії газів або пари для виготовлення дистанційної рамки склопакета необхідно використати відповідний дистанційний профіль. Термін, що зустрічається нижче в описі, "дифузійна герметичність" характеризує певну властивість дистанційних профілів і/або матеріалів, які використовуються для їх виготовлення, завдяки якій через профіль у результаті дифузії не проходить пара та певні гази, які в тому або іншому ступені знижують якість склопакета. Крім того, теплоізолювальні властивості склопакетів істотно залежать від передачі тепла в місцях з'єднання різних елементів склопакета, тобто від передачі тепла в місцях з'єднання рами склопакета, у місцях з'єднання листів віконного скла та дистанційної рамки. Склопакети з гарною теплоізоляцією місць з'єднання мають певну властивість, що прийнято називати в даній галузі терміном "теплі краї". Звичайно дистанційні профілі склопакетів виготовляють із металу. Однак склопакети з виготовленими з металу дистанційними профілями не мають "теплих країв". Для рішення цієї проблеми були запропоновані, [наприклад, в US 4222213 або DE 10226268 ΑΙ], металеві профілі з покриттям із синтетичного матеріалу. Склопакети з дистанційними рамками, виготовленими тільки із синтетичного матеріалу з низькою теплопровідністю, мають "теплі краї", однак не мають необхідної дифузійної герметичності і міцності. У цей час відомі також, [наприклад, з ЕР 0953715 А2 (US 6192652) або ЕР 1017923 (US 6339909)] склопакети, у яких дистанційні профілі виготовлені із синтетичного матеріалу з металевою плівкою, яка виконує функції дифузійного бар'єру та зміцнювального шару. Металева плівка таких виготовлених із синтетичного матеріалу композитних дистанційних профілів, з одного боку, повинна бути досить тонкою для того, щоб склопакет мав "теплі краї", а з іншого боку, повинна мати певну мінімальну товщину, щоб забезпечувати необхідні міцність і дифузійну герметичність. Оскільки метал має істотно більшу теплопровідність, ніж синтетичний матеріал, відстань між покритими металевою плівкою бічними краями/стінками дистанційного профілю повинна бути максимально великою [див. ЕР 1017923 А1]. Для підвищення газонепроникності дистанційну рамку виготовляють із одного зігнутого профілю, який у холодному стані згинають за контуром склопакета (звичайно при кімнатній температурі біля 20°С) таким чином, що в ній залишається тільки одне потенційно небезпечне для проходження газу місце, а саме: зазор між відповідними кінцями зігнутого профілю. Для перекриття цього зазору та ущільнення зігнутої рамки її кінці звичайно з'єднують спеціальним сполучним елементом. При згинанні дистанційного профілю в холодному стані в кутах рамки звичайно утворюються складки (див. Фіг.3в). Перевагою холодного гнуття рамки є, як вже було відзначено вище, висока дифузійна герметичність та великий термін служби склопакета. Проблема утворення складок успішно вирішена в [ЕР 1017923 А1], однак рішення, запропоноване в цій публікації, стосується склопакетів з невеликою відстанню між листами віконного скла, яка не перевищує 12мм, і дорівнює, зокрема, 6, 8 або 10мм, і недостатнім об'ємом заповнюваної сикативом внутрішньої порожнини дистанційного профілю. В інших відомих у цей час склопакетах, наприклад, склопакетах, відомих з [ЕР 0953715 А2] (Фіг.1), проблема утворення складок у кутах зігнутого дистанційного профілю як і раніше залишається до кінця не вирішеною. Крім того, у великих за розмірами склопакетах з дистанційними рамками, виготовленими з описаних у цих публікаціях дистанційних профілів, на ділянках профілю, які мають велику довжину та не мають опори, звичайно виникає значний прогин (див. Фіг.3а та 3б). Описаний в [ЕР 0601488 А2 (US 5460862)] композитний дистанційний профіль має на боку, розташованому усередині зібраного із двох листів віконного скла склопакета, спеціальний введений у нього елемент жорсткості, що знижує прогин профілю. В основу даного винаходу була покладена задача розробити вдосконалені дистанційні профілі для склопакетів з "теплими краями", які вирішували б проблему утворення складок і мали б великий об'єм заповнюваної сикативом порожнини. Задача винаходу полягала також у розробці вдосконалених способів виготовлення таких дистанційних профілів і конструкції склопакета з такими дистанційними профілями. Ці покладені в основу винаходу задачі вирішуються за допомогою об'єктів, заявлених у відповідних незалежних пунктах формули винаходу. Різні кращі варіанти здійснення представлені у відповідних залежних пунктах формули винаходу. Пропонований у винаході дистанційний профіль переважно виготовлений із синтетичного матеріалу. Профіль переважно має одну або декілька порожнин, заповнюваних гігроскопічним матеріалом. Три сторони профілю (зовнішня та дві бічні) переважно в основному або повністю закриті металевою плівкою. Металева плівка має товщину, достатню для утворення непроникного для пари та газу (дифузійно-непроникного або по суті дифузійно-непроникного) шару. При згинанні профілю в дистанційну рамку, розташовану в складеному склопакеті між двома листами віконного скла, внутрішній, не закритий металевою плівкою бік профілю повинен бути повернений усередину склопакета. Крім того, у кращому варіанті на вільному (не закритому металевою плівкою) внутрішньому боці профілю передбачені отвори і/або він покритий одним або декількома матеріалами, призначеними для більш ефективного поглинання вологи, яка знаходиться усередині склопакета, гігроскопічним матеріалом, яким при складанні склопакета заповнюють внутрішню(-і) порожнину(-и) профілю. Крім того, металева плівка (дифузійної бар'єр) переважно має на кінцях розташовані поруч із відповідними бічними стінками біля внутрішнього боку дистанційного профілю подовжені профільовані ділянки, які в зігнутому профілі повернені до внутрішньої, розташованої між листами віконного скла порожнини зібраного склопакета. Такі подовжені профільовані кінці металевої плівки складаються з вигнутих, похилих або відігнутих ділянок. У кращих варіантах подовжені профільовані кінці металевої плівки виконані у вигляді фланців, які закривають бічні стінки дистанційного профілю або розташовані на них. Пропоновані у винаході дистанційні профілі можна використовувати як дистанційні рамки, які проходять уздовж країв склопакета та обмежують і ущільнюють розташований між двома листами віконного скла внутрішній простір склопакета. Відповідно до цього в даному винаході пропонуються склопакети, що складаються із двох листів віконного скла та одного або декількох розташованих між ними дистанційних профілів. При виготовленні дистанційних рамок склопакетів з описаних вище металевих профілів прогин довгих ділянок рамки, які не мають опори, також доцільно зменшувати до мінімально можливого, особливо при великих розмірах склопакета. Наявність на профільованому кінці металевої плівки вигнутих, похилих або відігнутих ділянок збільшує довжину плівки (розмір поперечного перерізу в напрямку, перпендикулярному поздовжній осі), а отже, істотно збільшує у кутах профілю масу утворюючої дифузійний бар'єр металевої плівки. Збільшення маси металевої плівки приводить до зсуву лінії згину та зменшує утворення складок. Вигнуті, похилі або відігнуті ділянки дистанційного профілю або профільованих кінців металевої плівки збільшують міцність і конструктивну цілісність зігнутої дистанційної рамки та істотно зменшують її прогин. Інші відмінні риси та об'єкти винаходу більш докладно розглянуті нижче на приклад деяких варіантів можливого здійснення винаходу з посиланням на прикладені до опису креслення. На Фіг.1а та 1б в аксонометрії й поперечному розрізі показані склопакети із двома листами віконного скла, між якими розташовані дистанційний профіль, клей і герметик. На Фіг.2 у вигляді збоку та частково в розрізі показана зігнута з дистанційного профілю дистанційна рамка склопакета в ідеальному стані. На Фіг.3а у вигляді збоку та частково в розрізі показана зігнута з дистанційного профілю дистанційна рамка склопакета в реальному стані з показаним на кресленні прогином розташованої між уявлюваними опорами верхньої частини рамки. На Фіг.3б показана схема випробувань на прогин зігнутої із профілю дистанційної рамки склопакета. На Фіг.3 в показані складки, що утворюються при згинанні дистанційного профілю. На Фіг.4а та 4б у поперечному перерізі показані відповідно W- та U-подібні дистанційні профілі, пропоновані в першому варіанті здійснення винаходу. На Фіг.5а та 5б у поперечному перерізі показані відповідно W- та U-подібні дистанційні профілі, пропоновані в другому варіанті здійснення винаходу. На Фіг.6а та 6б у поперечному перерізі показані відповідно W- та U-подібні дистанційні профілі, пропоновані в третьому варіанті здійснення винаходу. На Фіг.6в у збільшеному масштабі показана ділянка профілю, обведена колом на Фіг.6а. На фіг 6г у збільшеному масштабі показана ділянка профілю, обведена колом на Фіг.6б. На Фіг.7а та 7б у поперечному перерізі показані відповідно W- та U-подібні дистанційні профілі, пропоновані в четвертому варіанті здійснення винаходу. На Фіг.8а та 8б у поперечному перерізі показані відповідно W- та U-подібні дистанційні профілі, пропоновані в п'ятому варіанті здійснення винаходу. На Фіг.9а та 9б у поперечному перерізі показані відповідно W- та U-подібні дистанційні профілі, пропоновані в шостому варіанті здійснення винаходу. На Фіг.10а та 10б для порівняння показані поперечні перерізи відповідно W- та U-подібних дистанційних профілів (без профільованих подовжених кінців металевої плівки). На Фіг.10в показана таблиця, у якій наведені розміри дистанційних профілів, які випробовували за схемою, показаною на Фіг.3, і поперечні перерізи яких зображені на Фіг.4 - 10. На Фіг.11а та 11б у поперечному перерізі показані відповідно W- та U-подібні дистанційні профілі, пропоновані в сьомому варіанті здійснення винаходу. На Фіг.12 показана таблиця з результатами оцінки утворення складок при згинанні дистанційних профілів, поперечні перерізи яких зображені на Фіг.4 - 11. Нижче з посиланням на прикладені до опису креслення більш докладно розглянуті деякі варіанти здійснення даного винаходу. На кресленнях однакові елементи склопакетів і дистанційних профілів і рамок позначені однаковими позиціями. Для простоти позначення цих елементів на всіх кресленнях не зазначені. Показана на Фіг.1 тривимірна система координат (Χ, Υ, Ζ) стосується і Фіг.5 - 6, й Фіг.8-9, а також всього опису та формули винаходу. Вираз "поздовжній напрямок", що зустрічається в описі та у формулі винаходу, означає напрямок по осі Ζ, вираз "поперечний напрямок" означає напрямок по осі X, а "вертикальний напрямок (висота)" означає напрямок осі Υ. На Фіг.1а, 4а - 9а та 11а показані так називані W-подібні дистанційні профілі, а на Фіг.1б, 4б – 9б та 11б показані так називані U-подібні дистанційні профілі. Нижче більш докладно розглянута конструкція показаного на Фіг.4а та 4б дистанційного профілю, пропонованого в першому варіанті здійснення винаходу. На Фіг.4а та 4б показано незмінний у поздовжньому напрямку поперечний переріз дистанційного профілю в площині, перпендикулярній поздовжньому напрямку (у площині Χ-Υ). Виготовлена з першого матеріалу основна частина 10 дистанційного профілю 10 має в напрямку вертикальної осі Υ висоту h1. Для виготовлення основної частини 10 дистанційного профілю як перший матеріал краще використовувати (ізоляційний) матеріал, що здатний до пружно-пластичної деформації та має низьку теплопровідність. Під "здатним до пружно-пластичної деформації" матеріалом у цьому випадку мається на увазі матеріал, у якому в зігнутому стані діють напруження, які відновлюють його первісну форму, і, зокрема, синтетичні матеріали, які при вигині пластично (необоротно) деформуються тільки частково. До матеріалів з "низькою теплопровідністю" належать матеріали, у яких коефіцієнт теплопровідності l не перевищує 0,3Вт/(м×K). Основну частину пропонованого у винаході дистанційного профілю виготовляють із синтетичного матеріалу, більш переважно з поліолефіну, найбільш переважно з поліпропілену, поліетилентерефталату, поліаміду або полікарбонату. Як поліпропілен можна використовувати Novolen® 1040K. Модуль пружності першого матеріалу (матеріалу основної частини профілю) не повинен перевищувати 2200н/мм2, а його теплопровідність l не повинна перевищувати 0,3Вт/(м×K), переважно 0,2Вт/(м×K). Основну частина 10 профілю міцно з'єднують (сплавленням і/або клеєм) з утворюючою дифузійний бар'єр цільною плівкою 30. Утворюючу дифузійний бар'єр плівку 30 виготовляють із другого матеріалу. Другий матеріал бажано повинен пластично деформуватися. В "здатному до пластичної деформації" матеріалі після деформації відсутні внутрішні пружні відновні сили, які прагнуть повернути його в первісний стан. До таких матеріалів, зокрема, належать метали, у яких виникаючі при вигині напруги перевищують межу пружності (межу текучості). Утворюючу дифузійний бар'єр плівку краще виконувати з металу, більш краще з нержавіючої або звичайної сталі з антикорозійним покриттям з олова або цинку. При необхідності на метал можна нанести покриття із хрому або хромату. "Міцно з'єднати" основну частину 10 профілю з утворюючою дифузійний бар'єр плівкою 30 можна різними методами, наприклад, співекструзією (спільним видавлюванням) основної частини профілю та утворюючої дифузійний бар'єр плівки і/або за допомогою відповідного адгезійного матеріалу (клею). Когезійна міцність з'єднання основної частини профілю із плівкою повинна бути досить високою, щоб при випробуваннях за стандартом DIN 53282 плівка не відшаровувалася від основної частини профілю. Плівка не тільки виконує функції дифузійного бар'єру, але і є елементом, що зміцнює профіль. Товщина плівки d1 бажано не повинна перевищувати приблизно 0,30мм, більш переважно 0,20мм, переважно 0,15мм або 0,12мм, найбільш переважно 0,10мм. Крім того, товщина d1 плівки повинна бути не менше приблизно 0,10мм, переважно не менше 0,08мм або 0,05мм, найбільш переважно не менше 0,03мм. Максимальну товщину плівки вибирають із урахуванням необхідної теплопровідності. Чим тонша плівка, тим легше забезпечити наявність у дистанційного профілю "теплих країв". У всіх показаних на кресленнях варіантах товщина плівки становить від 0,05 до 0,13мм. Кращим матеріалом для утворюючої дифузійний бар'єр плівки є звичайна і/або нержавіюча сталь, коефіцієнт теплопровідності l якої не перевищує приблизно 50Вт/(м×K), більш переважно не перевищує приблизно 25Вт/(м×K), найбільш переважно не перевищує приблизно 15Вт/(м×K). Модуль пружності другого матеріалу пропонованого у винаході дистанційного профілю знаходиться в інтервалі від приблизно 170 до приблизно 240кН/мм2, а в кращому варіанті становить близько 210кН/мм2. Відносне подовження при розриві другого матеріалу профілю переважно перевищує приблизно 15%, більш переважно перевищує приблизно 20%. Як приклад плівки з нержавіючої сталі з такими властивостями можна назвати плівку з нержавіючої сталі марки 1.4301 або 1.4016 згідно DIN EN 1008812 товщиною 0,05мм, а як приклад плівки з покриттям з олова можна назвати плівку з матеріалу Antralyt Е2, 8/2, 8Т57 товщиною 0,125мм. Інші матеріали, придатні для виготовлення пропонованого у винаході дистанційного профілю, докладно описані в публікації [ЕР 1017923 А1/В1 (US 6339909)], зміст якої в повному обсязі включений в даний опис як посилання. Основна частина 10 профілю має внутрішню стінку 13 і зовнішню стінку 14, відстань між якими дорівнює висоті h2 профілю в напрямку Y, і дві бічні стінки 11, 12, витягнуті в напрямку Υ і розташовані на визначеній відстані одна від одної в поперечному напрямку X. Бічні стінки 11, 12 з'єднані із внутрішньою та зовнішньою стінками 13 і 14 та утворюють разом з ними внутрішню порожнину 20 профілю, що заповнюють гігроскопічним матеріалом. Розміри поперечного перерізу внутрішньої порожнини 20 профілю визначаються розмірами стінок 11-14. Внутрішня порожнина 20 профілю має в напрямку Υ висоту h2. Бічні стінки 11,12 основної частини профілю утворюють площини для кріплення профілю до внутрішніх боків віконного скла. Іншими словами, цими площинами дистанційний профіль приклеюється до внутрішнього боку віконного скла (див. Фіг.1). Стінка 13 названа в цьому випадку "внутрішньою" у зв'язку з тим, що вона розташована усередині зібраного склопакета та повернена до його внутрішнього, розташованого між листами віконного скла простору. Ця повернена в напрямку висоти профілю усередину склопакета стінка профілю в наступному описі називається його внутрішньою стінкою. Інша, або протилежна, стінка 14 профілю, відстань від якої в напрямку Υ до розташованої між листами віконного скла внутрішньої порожнини склопакета дорівнює висоті профілю, розташована на зовнішньому боці склопакета і тому називається "зовнішньою". В W-подібному дистанційному профілі, показаному на Фіг.4а, бічні стінки 11, 12 мають із зовнішнього боку внутрішньої порожнини 20 увігнуті ділянки, розташовані в місцях з'єднання зовнішньої стінки 14 з бічними стінками 11, 12. При одній і тій же висоті h1 і ширині b1 наявність у W-подібного профілю таких увігнутих ділянок збільшує (у порівнянні з U-подібним профілем) довжину шляху передачі тепла через металеву плівку. При цьому, однак, одночасно ненабагато зменшується об'єм внутрішньої порожнини 20 профілю. У внутрішній стінці 13 основної частини профілю незалежно від матеріалу, з якого вона виготовлена, виконані отвори 15, які роблять внутрішню стінку 13 дифузійно проникною. Замість отворів 15 або на додаток до них основну частину профілю або тільки її внутрішню стінку можна виготовити з пористого дифузійнопроникного матеріалу. Однак більш кращим є профіль із отворами 15 у внутрішній стінці. У кожному разі внутрішня стінка основної частини пропонованого у винаході профілю повинна мати канали, через які волога з розташованої між листами віконного скла внутрішньої порожнини склопакета могла б потрапляти в заповнену гігроскопічним матеріалом внутрішню порожнину 20 профілю (див. також Фіг.1). Утворююча дифузійний бар'єр (дифузійно-непроникна) плівка 30 розташована на зовнішній (не поверненій убік внутрішньої порожнини 20) поверхні зовнішньої стінки 14 і бічних стінок 11, 12. Плівка 30 проходить уздовж бічних стінок у напрямку Υ до площини, розташованої на висоті h2 внутрішньої порожнини 20 профілю. Розташовані на цій висоті краї 31, 32 цільної плівки 30 виконані у вигляді подовжених профільованих ділянок 31а, 32а. Під "профільованою ділянкою" у цьому випадку мається на увазі не плоска ділянка, яка збільшує довжину утворюючої дифузійний бар'єр плівки 30, а двомірна у площині поперечного перерізу X-Y ділянка певного профілю, яка складається, наприклад, з одного або декількох зігнутих або похило розташованих на кінці 31, 32 плівки ділянок. У варіанті, показаному на Фіг.4, профільовані ділянки 31а, 32а виконані у вигляді зігнутих під кутом (90°) фланців довжиною 11, які проходять від зовнішнього краю відповідної бічної стінки 11, 12 у поперечному напрямку X до центра профілю та мають довжину 11. Для міцного з'єднання утворюючої дифузійний бар'єр плівки 30 з основною частиною 10 профілю принаймні один із боків плівки міцно з'єднують із його основною частиною. У варіанті, показаному на Фіг.4, переважна частина профільованого подовженого кінця плівки знаходиться усередині матеріалу основної частини 10 профілю. Подовжений профільований кінець металевої плівки переважно повинен бути розташований максимально близько до внутрішнього боку дистанційного профілю. З іншого боку, утворююча дифузійний бар'єр плівка з чисто декоративних міркувань бажано не повинна бути помітна через стекла зібраного склопакета. Тому на внутрішньому боці профілю плівка була закрита матеріалом, з якого виготовляють основну частину профілю. В одному з варіантів, докладно описаному нижче й показаному на Фіг.6, пропонується дистанційний профіль, у якому ця умова не дотримується. У кожному разі подовжений профільований кінець плівки повинен бути розташований поруч із внутрішньою стороною профілю. Місце основної частини профілю, у якій розташований (у яку введений) подовжений профільований кінець плівки, переважно повинно знаходитися вище середньої за висотою площини профілю. При цьому відстань від внутрішнього боку дистанційного профілю до цього місця в напрямку Υ не повинна перевищувати 40% від всієї висоти профілю. Іншими словами, висота h3 ділянок 16, 17 профілю, у які введені профільовані кінці плівки, не повинна перевищувати приблизно 0,4h1, переважно приблизно 0,3h1, більш переважно приблизно 0,2h1, найбільш переважно приблизно 0,1h1. Крім того, маса (вага) подовженого профільованого кінця утворюючої дифузійний бар'єр плівки переважно повинна становити мінімум приблизно 10%, переважно приблизно 20%, більш переважно приблизно 50%, найбільш переважно приблизно 100%, від маси (ваги) іншої частини плівки, розташованої вище середньої площини дистанційного профілю. Всі описані вище особливості дистанційного профілю, пропонованого в першому варіанті здійснення винаходу, відносяться й до профілів, пропонованих в інших варіантах здійснення винаходу, за винятком деяких деталей, спеціально описаних нижче та показаних на відповідних кресленнях. На Фіг.5а та 5б показані поперечні перерізи в площині X-Y дистанційного профілю, пропонованого в другому варіанті здійснення винаходу. Дистанційний профіль, пропонований у другому варіанті здійснення винаходу, відрізняється від дистанційного профілю, пропонованого в першому варіанті здійснення винаходу, тим, що при тому ж розмірі 11 подовжені краї 31, 32 плівки мають довжину, що майже вдвічі більша, ніж у першому варіанті. Досягається це за рахунок наявності на краю плівки ще однієї відігнутої під кутом 180° ділянки 31b, 32b, яка проходить під першою відігнутою ділянкою у тому ж поперечному напрямку X, але назовні. Така форма країв дозволяє істотно збільшити довжину металевої плівки в місці, максимально близькому до внутрішнього боку профілю. Крім того, у цьому варіанті частина матеріалу профілю виявляється із трьох боків оточена зігнутими ділянками 31b, 32b металевої плівки. Стиснута зігнутими ділянками металевої плівки частина матеріалу профілю утворює у куті профілю по суті нестисливий за об'ємом елемент жорсткості. На Фіг.6а та 6б показаний дистанційний профіль, пропонований у третьому варіанті здійснення винаходу, при цьому ділянки, обведені показаними на цих кресленнях окружностями в збільшеному масштабі зображені на Фіг.6в та 6г. У варіанті, показаному на Фіг.6, плівка 30, яка утворюють дифузійний бар'єр, разом з її подовженими кінцями 31, 32 закриває всю зовнішню поверхню основної частини 10 профілю. Розташовані на внутрішньому боці профілю усередині склопакета відігнуті ділянки 31с, 32с подовжених кінців 31, 32 плівки не закриті матеріалом основної частини профілю та у складеному вигляді добре видні через стекла склопакета. У пропонованому в цьому варіанті здійснення винаходу дистанційному профілі подовжені кінці плівки ділянок розташовані максимально близько від внутрішнього боку профілю. У показаному на Фіг.6 дистанційному профілі довжину подовжених кінців 31, 32 плівки можна збільшити, виконавши їх у кутах 16, 17 основної частини профілю так само, як і у варіанті, показаному на Фіг.5 (або на Фіг.7-9). Очевидно, що в цьому випадку відповідно збільшується й показана на Фіг.6в та 6г висота h3. На Фіг.7а та 7б показаний поперечний переріз дистанційного профілю, пропонованого в четвертому варіанті здійснення винаходу. Пропонований у цьому варіанті здійснення винаходу профіль відрізняється від профілю, пропонованого в першому варіанті здійснення винаходу, тим, що подовжені кінці металевої плівки відігнуті не під кутом 90°, а під кутом 180°. Відігнутий у такий спосіб кінець 3Id, 32d плівки проходить не в поперечному напрямку X, а в поздовжньому напрямку Y. Частина матеріалу в кутах 16, 17 пропонованого в цьому варіанті профілю виявляється із трьох боків оточена зігнутими в такий спосіб кінцями. Зігнутий кінець металевої плівки стискає частину матеріалу профілю та утворює у куті профілю по суті нестисливий в об'ємі елемент жорсткості. На Фіг.8а та 8б показаний поперечний переріз дистанційного профілю, пропонованого в п'ятому варіанті здійснення винаходу. Профіль, пропонований у цьому варіанті здійснення винаходу, відрізняється від профілю, пропонованого в четвертому варіанті здійснення винаходу, тільки меншим радіусом кривизни зігнутих кінців 31 є, 32е металевої плівки. На Фіг.9а та 9б показаний поперечний переріз дистанційного профілю, пропонованого в шостому варіанті здійснення винаходу. Профіль, пропонований у цьому варіанті здійснення винаходу, відрізняється від показаних на Фіг.4-8 профілів, пропонованих у першому-п'ятому варіантах здійснення винаходу, тим, що профільовані кінці 31f, 32f металевої плівки спочатку відігнуті усередину профілю під кутом близько 45°, потім зігнуті на кут близько 45° у протилежному напрямку й після цього відігнуті на 180° та із трьох боків стискають частину матеріалу в куті основної частини профілю. На Фіг.10а та 10б для порівняння показані поперечні перерізи W-подібного та U-подібного профілів, які не мають подовжених профільованих кінців металевої плівки. На Фіг.10в наведена таблиця, у якій зазначені результати вимірів, отримані при випробуваннях профілів за схемою, показаною на Фіг.3б. При випробуваннях профілів за схемою, показаною на Фіг.3б, дистанційний профіль клали на дві опори із прольотом, що дорівнює L, і вимірювали величину прогину D від з'єднуючої опори прямої лінії, що характеризує форму ідеального (такого, що не деформується) профілю. Наведені в показаній на Фіг.10в таблиці дані були отримані при відстані між опорами L, що дорівнює 2000мм, ширині W-подібного профілю b1, що дорівнює 15,3мм, і його висоті h1, що дорівнює 7мм, і ширині U-подібного профілю b1, що дорівнює 13,3мм, і його висоті h1, що дорівнює 8,4мм. Всі випробувані профілі мали однакову товщину та були виготовлені з одного і того самого матеріалу з однієї й тією ж товщиною стінок і іншими параметрами. Наведені в таблиці дані були частково отримані в результаті вимірювання, а частково - розрахунковим шляхом. У всіх пропонованих у винаході профілів, показаних на Фіг.4-9, величина прогину була мінімум на 20% менша, ніж у профілю, показаного на Фіг.10. На Фіг.11а та 11б показаний поперечний переріз дистанційного профілю, пропонованого в сьомому варіанті здійснення винаходу. Профіль, пропонований у цьому варіанті здійснення винаходу, відрізняється від профілю, пропонованого в шостому варіанті здійснення винаходу, відсутністю на кінцях 31g, 32g металевої плівки ділянки, відігнутої під кутом 180°. Пропоновані у всіх показані на Фіг.4 - 9 і 11 варіантах здійснення винаходу дистанційні профілі мають у порівнянні із профілями, показаними на Фіг.10, істотно меншу схильністю до утворення складок (див. Фіг.3в). Іншими словами, кількість і/або довжина складок, які утворюються при згинанні пропонованих у винаході профілів, набагато менша, ніж у відомих профілів. Схильність до утворення складок профілів, пропонованих у різних варіантах здійснення винаходу, оцінювали за кількістю і/або довжиною складок, і зазначені в таблиці 12 знаки "+" означають, що профіль має меншу в порівнянні з показаним на Фіг.10 профілем схильність до утворення складок, а знаки "++" означають, що профіль має не просто меншу, а істотно меншу в порівнянні з показаним на Фіг.10 профілем схильність до утворення складок. Пропоновані у винаході дистанційні профілі можуть мати й інші за формою подовжені кінці 31, 32 металевої плівки. Так, зокрема, для збільшення довжини на кінцях плівки можна виконати додаткові вигини або збільшити довжину відігнутих ділянок у напрямку X, а також надати їм іншої форми. Істотно менша схильність до утворення складок у кутах зігнутого профілю забезпечує можливість більш міцного та герметичного з'єднання дистанційної рамки із внутрішнім боком віконного скла. Зниження прогину дистанційних рамок, особливо великих рамок, у склопакетах з великою шириною полегшує кріплення дистанційного профілю при складанні склопакетів без видимого прогину горизонтальних ділянок рамки. Дистанційна рамка, виготовлена із профілів, пропонованих в описаних вище варіантах здійснення винаходу, має форму, більш близьку до ідеальної, показаної на Фіг.2, ніж рамка менш ідеальної форми, що показана на Фіг.3а. Дистанційну рамку, виготовлену з одного зігнутого, переважно в холодному стані, профілю або з декількох окремих прямих шматків профілю з кутовими сполучними елементами, можна використовувати для складання склопакетів, наприклад, склопакета, показаного на Фіг.1. На Фіг.1 профільовані подовжені кінці металевої плівки для спрощення не показані. Як показано на Фіг.1, при складанні склопакета до бічних стінок 11, 12 профілю первинним герметиком 61, наприклад, бутиловим герметизувальним компаундом на основі поліізобутилену, приклеюють внутрішні поверхні листів 51, 52 віконного скла. Між герметично з'єднаними з дистанційним профілем 50 листами 51, 52 віконного скла усередині склопакета залишається вільний простір 53. У складеному склопакеті внутрішній бік дистанційного профілю 50 повернений убік розташованого між листами 51, 52 віконного скла внутрішнього простору 53 склопакета. Для підвищення герметичності зібраного склопакета із протилежного щодо внутрішньої порожнини 53 у напрямку Υ висоти профілю (зовнішнього) боку профілю вільний проміжок між внутрішніми боками листів віконного скла повністю заповнюють герметиком, що механічно стабілізується (вторинним герметизувальним компаундом), наприклад, полісульфідним, поліуретановим або силіконовим. Вторинний герметик не тільки додатково ущільнює внутрішній простір склопакета, але й захищає утворюючу на профілі дифузійний бар'єр плівку від механічного ушкодження, корозії або іншого впливу. Як ми вже відзначали вище, у виготовленому співекструзією дистанційному профілі утворююча дифузійний бар'єр плівка 30 міцно з'єднана з основною частиною 10 профілю. У профілів, показаних на Фіг.4, 5, 7-9 та 11, утворююча дифузійний бар'єр металева плівка закриває декілька боків виготовленої із синтетичного матеріалу основної частини профілю. При виготовленні пропонованого у винаході дистанційного профілю із синтетичного матеріалу й металу останній міцно з'єднується із синтетичним матеріалом клеєм, яким покрита металева плівка. При виготовленні дистанційного профілю (50), використовуваного як дистанційна рамка, що розташована на краях склопакета та утворює між листами (51, 52) віконного скла герметичний внутрішній простір (53), в основній частині (10) профілю можна виконати одну або декілька внутрішніх порожнин (20). Одночасно з виконанням таких внутрішніх порожнин або після цього принаймні до трьох боків основної частини (10) профілю приклеюють металеву плівку (30) таким чином, щоб після згинання профілю в складеному склопакеті його четвертий, не закритий металевою плівкою бік був повернений до розташованого між листами віконного скла (51, 52) внутрішнього простору склопакета та щоб через нього на відміну від трьох герметично закритих металевою плівкою боків міг проходити газ. Кожний кінець (31a-g, 32a-g) металевої плівки (30) повинен мати принаймні одну відігнута або зігнуту ділянку. Всі розглянуті вище рекомендації можна використати спільно або окремо для створення дистанційних профілів і склопакетів удосконаленої конструкції та розробки способів їх виготовлення. Широкі можливості здійснення даного винаходу докладно (з посиланням на відповідні креслення) розглянуті на окремих прикладах, у яких пропоновані у винаході рішення реалізуються або окремо, або в сукупності. Наведений вище докладний опис винаходу не обмежує його обсяг і в той же самий час дозволяє спеціалістам у даній галузі використовувати його при розробці інших конкретних дистанційних профілів і склопакетів. Конкретне здійснення винаходу не вимагає сукупного використання всіх пропонованих у винаході рішень, які відносяться тільки до тих або інших варіантів, розглянутих у описі як приклади, що ілюструють винахід. Всі відмітні ознаки, розглянуті в наведених вище прикладах та у залежних пунктах формули винаходу, можна використати в сполученні один з одним для розробки інших варіантів можливого здійснення винаходу. Крім того, необхідно підкреслити, що всі відмітні ознаки та рекомендації, розглянуті в наведеному вище описі і/або у формулі винаходу, лише відбивають і захищають суть і основну ідею винаходу й не виключають можливості їх окремої реалізації незалежно від того або іншого конкретного варіанта і/або формули винаходу. Необхідно також відзначити, що всі інтервали значень і ознак, які зустрічаються в описі та у формулі винаходу, варто розглядати тільки як можливі проміжні значення і ознаки, а також значення і ознаки, що обмежують суть винаходу, яка захищається формулою. Для розробки інших варіантів виконання дистанційних профілів і склопакетів крім рішень, пропонованих у даному винаході, можна використати рекомендації, викладені в [патентах US 5313761, US 56159 АА, US 6038825, US 6068720 та US 6339909 і в заявках на патенти US 2005-0100691 та US 11/038765], які в повному обсязі включені в даний опис як посилання.