Термопластичні термічно розширювані мікросфери, спосіб їх одержання, застосування, водна суспензія, що їх містить, та спосіб одержання паперу

1. Термопластичні термічно розширювані мікросфери, які містять полімерну оболонку, одержану з етиленненасичених мономерів, що інкапсулює пропелент, причому етиленненасичені мономери включають від 20 до 80 мас. % акрилонітрилу і від 1 до 70 мас. % простого вінілового ефіру, який має тільки один вуглець-вуглецевий подвійний зв'язок, причому загальна кількість акрилонітрилу і простого вінілового ефіру, який має тільки один вуглецьвуглецевий подвійний зв'язок, становить від 30 до 100 мас. % етиленненасичених мономерів. 2. Мікросфери за п. 1, в яких вказані етиленненасичені мономери включають від 40 до 80 мас. % акрилонітрилу. 3. Мікросфери за п. 1 або 2, в яких вказані ненасичені мономери включають від 5 до 50 мас. % простого вінілового ефіру, який має тільки один вуглець-вуглецевий подвійний зв'язок. 4. Мікросфери за будь-яким з пп. 1-3, в яких загальна кількість акрилонітрилу і простого вінілового ефіру, який має тільки один вуглець-вуглецевий подвійний зв'язок, становить від 50 до 100 мас. % етиленненасичених мономерів. 5. Мікросфери за будь-яким з пп. 1-4, в яких вказаний простий вініловий ефір, який має тільки один вуглець-вуглецевий подвійний зв'язок, являє собою простий алкілвініловий ефір. 6. Мікросфери за п. 5, в яких алкільна група має від 1 до 10 атомів вуглецю. 7. Мікросфери за п. 6, в яких простий алкілвініловий ефір вибраний з групи, яка складається з ме 2 (19) 1 3 94460 4 або її складні ефіри або аміди, каучукових латексів, поліхлорвінілу і співполімерів, складного полівінілового ефіру і співполімерів, полівінілового спирту, поліамінів, поліетиленімінів, поліетиленполіпропіленоксидів, поліуретану і предконденсатів амінопласту і фенопласту і поліамідоамінепіхлоргідринової смоли. 15. Розширені мікросфери, одержані розширенням термічно розширюваних мікросфер за будь-яким з пп. 1-11. 16. Застосування термічно розширюваних мікросфер за будь-яким з пп. 1-11 у виробництві паперу. 17. Застосування термічно розширюваних мікросфер за будь-яким з пп. 1-11 в друкарських фарбах. 18. Застосування розширених мікросфер за п. 15 у виробництві паперу. 19. Спосіб одержання паперу, який включає стадії додавання термічно розширюваних мікросфер за будь-яким з пп. 1-11 до сировини, яка містить целюлозні волокна, зневоднення сировини на сітці, щоб одержати папір, і сушіння паперу, застосовуючи теплоту і тим самим також підвищуючи температуру мікросфер до температури, достатньої для їх розширення і збільшення об'єму паперу. 20. Спосіб за п. 19, в якому термічно розширювані мікросфери додають у вигляді водної суспензії за п. 13 або 14. 21. Папір, який містить розширені мікросфери, одержані з термічно розширюваних мікросфер за будь-яким з пп. 1-11. Даний винахід стосується термопластичних мікросфер, що термічно розширюються, їх виробництва і застосування, і водної суспензії, яка включає такі мікросфери, так само і розширених мікросфер. Термопластичні мікросфери, що розширюються, які включають термопластичну полімерну оболонку, що містить пропелент, комерційно доступні під торговою маркою EXPANCEL® і використовуються як піноутворювач у багатьох різних додатках. У таких мікросферах пропелентом є звичайно рідина, яка має температуру кипіння не вище, ніж температура розм'якшення термопластичної полімерної оболонки. Після нагрівання пропелент випаровується, збільшуючи внутрішній тиск, в той самий час оболонка розм'якшується, призводячи до значного розширення мікросфер. Температуру, при якій починається розширення, називають Тпоч, в той час як температуру, при якій досягають максимального розширення, називають Тмакс. Мікросфери, що розширюються, продаються у різних формах, наприклад, як сухі частинки, що вільно протікають, як водна суспензія або як частково зневоднена волога паста. Мікросфери, що розширюються, можуть бути одержані полімеризацією етиленненасичених мономерів в присутності пропеленту. Докладні описи різних мікросфер, що розширюються, та їх одержання можна знайти, наприклад, в патентах США 3615972, 3945956, 4287308, 5536756, 6235800, 6235394 та 6509384, в заявках на патент США 2004/0176486 та 2005/0079352, в патенті Великобританії 1024195, в EP 486080 та EP 1288272, в WO 2004/072160, і в патентах Японії, включаючи опубліковані для загального ознайомлення 1987286534, 2005-213379 та 2005-272633. Одним важливим застосуванням мікросфер, що розширюються, є виробництво паперу як описано, наприклад, в патентах США 3556934 та 4133688, патенті Японії 2689787, патенті Японії, опублікованому для загального ознайомлення 2003-105693, WO 2004/113613, 2006/068573, WO 2006/068574 та в О. Soderberg, «World Pulp & Paper Technology 1995/96, The International Review for the Pulp & Paper Industry» p. 143-145. Іншими важливими застосуваннями мікросфер, що розширюються, є друкарські фарби, вінілова піна (наприклад, пластизолі), неткана та штучна шкіра. У деяких додатках бажано, щоб мікросфери мали порівняно низьку Тпоч. Однак, полімерну оболонку в комерційно доступних мікросферах з низькою Тпоч звичайно одержують із суміші мономерів, що включає галоген-вмісні мономери, такі як вініліденхлорид. Такі мікросфери мають недолік, пов'язаний з високим вмістом залишкових мономерів і недостатньою стійкістю до хімічних речовин, таких як розчинники і пластифікатори, які використовуються в штучних шкірах і пластизолях. Спроби одержати мікросфери з низькою Тпоч і високою здатністю до розширення без галогенвмісних мономерів ще не вирішили до кінця ці задачі. Метою винаходу є забезпечити мікросфери, що розширюються, з високою здатністю до розширення і низькою Тпоч, які переважно мають високу стійкість до хімічних речовин і не містять високі кількості галоген-вмісних мономерів. Ще однією метою винаходу є забезпечити мікросфери, що розширюються, корисні у виробництві паперу або в друкарських фарбах, наприклад, як піноутворювач. Ще однією метою є забезпечити спосіб одержання паперу. Ще однією метою є забезпечити водну суспензію, яка включає мікросфери, що розширюються, корисні у виробництві паперу. Знайдена можливість виконати ці цілі, забезпечуючи мікросфери з полімерною оболонкою, одержаною з визначених комбінацій мономерів. Один аспект винаходу стосується термопластичних мікросфер, що термічно розширюються, які включають полімерну оболонку, одержану з етиленненасичених мономерів, що інкапсулює пропелент, причому вказані етиленненасичені мономери включають від 20 до 80 ваг.% акрилонітрилу і від 1 до 70 ваг.% простого вінілового ефіру, який має тільки один вуглець-вуглецевий подвійний зв'язок, причому загальна сума акрилонітрилу і простого вінілового ефіру, який має тільки один вуглецьвуглецевий подвійний зв'язок, становить від 30 до 5 100 ваг.%, переважно від 50 до 100 ваг.% або від 65 до 100 ваг.% етиленненасичених мономерів. Етиленненасичені мономери переважно включають від 1 до 60 ваг.%, найбільш переважно, від 1 до 50 ваг.% або 5 50 ваг.% простого вінілового ефіру, який має тільки один вуглець-вуглецевий подвійний зв'язок. Якщо не бажана дуже низька Тпоч, кількість від 5 до 30 ваг.% особливо переважно. Простий вініловий ефір може бути єдиним ефіром або сумішшю різних простих вінілових ефірів. Приклади простих вінілових ефірів, які мають тільки один вуглець-вуглецевий подвійний зв'язок, включають прості алкілвінілові ефіри, причому алкільна група переважно має від 1 до 10 атомів вуглецю, найбільш переважно, від 1 до 5 атомів вуглецю. Конкретні приклади включають наступні прості вінілові ефіри: метилвініловий ефір, етилвініловий ефір, пропілвініловий ефір, ізопропілвініловий ефір, бутилвініловий ефір, ізобутилвініловий ефір, трет-бутилвініловий ефір, втор-бутилвініловий ефір та їх суміші, з яких особливо переважні метилвініловий ефір та етилвініловий ефір. Один або більше атомів водню на алкільній групі можуть бути заміщені функціональною групою, такою як гідроксил, карбонова кислота, амін, ефір тощо. Одним конкретним прикладом є простий вініловий ефір етиленгліколю. Етиленненасичені мономери переважно включають від 40 до 80 ваг.%, найбільш переважно, від 50 до 70 ваг.% акрилонітрилу. Етиленненасичені мономери додатково переважно включають метакрилонітрил, переважно в кількості від 1 до 50 ваг.%, найбільш переважно, від 5 до 40 ваг.%. Етиленненасичені мономери можуть додатково включати один або більше складних ефірів акрилової кислоти, складних ефірів метакрилової кислоти та їх сумішей. Кількість таких мономерів може, наприклад, бути від 1 до 50, переважно від 5 до 40 ваг.%. Якщо включені, складні ефіри метакрилової кислоти, то одним або більше з них можуть бути метилметакрилат, ізоборнілметакрилат, етилметакрилат, бутилметакрилат або гідроксиетилметакрилат, з яких метилметакрилат особливо переважний. Якщо включені, складні ефіри акрилової кислоти, то одним або більше з них можуть бути метилакрилат, етилакрилат, пропілакрилат, бутилакрилат, 2-етилгексилакрилат або гідроксиетилакрилат, з яких метилакрилат особливо переважний. Переважно, етиленненасичені мономери в основному не містять вініліденхлорид. Якщо він включений, його кількість становить переважно менше 10 ваг.%, найбільш переважно, менше 5 ваг.% або навіть менше, ніж 1 ваг.% етиленненасичених мономерів. Також переважно, щоб етиленненасичені мономери в основному не містили будь-які галоген-вмісні мономери. Якщо вони включені, то їх кількість переважно менше 10 ваг.%, найбільш переважно, менше 5 ваг.% або навіть менше, ніж 1 ваг.% етиленненасичених мономерів. Переважно, етиленненасичені мономери 94460 6 включають малі кількості одного або більше зшивальних багатофункціональних мономерів, таких як один або більше з дивінілбензолу, диметакрилат етиленгліколю, диметакрилат діетиленгліколю, диметакрилат триетиленгліколю, диметакрилат пропіленгліколю, диметакрилат 1,4-бутандіолу, диметакрилат 1,6-гександіолу, диметакрилат гліцерину, диметакрилат 1,3-бутандіолу, диметакрилат неопентилгліколю, диметакрилат 1,10декандіолу, триметакрилат пентаеритриту, тетраметакрилат пентаеритриту, гексаметакрилат дипентаеритриту, триметакрилат триалілформалю, алілметакрилат, триметакрилат триметилолпропану, диметакрилат трибутандіолу, диметакрилат ПЕГ #200, диметакрилат ПЕГ #400, диметакрилат ПЕГ #600, моноакрилат 3-акрилоїлоксигліколю, триакрилформаль, триалілізоціанат, триалілізоціанурат, дивініловий ефір, дивініловий ефір етиленгліколю, дивініловий ефір діетиленгліколю, дивініловий ефір триетиленгліколю, дивініловий ефір тетраетиленгліколю, тощо. Особливо переважні зшиті мономери, які, щонайменше, є трифункціональними, приклади яких включають триметакрилат пентаеритриту, тетраметакрилат пентаеритриту, гексаметакрилат дипентаеритриту, триметакрилат триалілформалю, триметакрилат триметилолпропану, триакрилформаль, триалілізоціанат, триалілізоціанурат. Кількість зшитих функціональних мономерів може, наприклад, становити від 0,1 до 10 ваг.% або від 0,1 до 1 ваг.% або від 1 до 3 ваг.% етиленненасичених мономерів, причому від 0,1 до 1 ваг.% особливо переважні у випадку, якщо один або більше багатофункціональних мономерів є, щонайменше, трифункціональними і від 1 до 3 ваг.% особливо переважні у випадку, якщо один або більше багатофункціональних мономерів є дифункціональними. Якщо включені етиленненасичені мономери крім акрилонітрилу, простого вінілового ефіру, метакрилонітрилу, складних ефірів акрилової кислоти, складних ефірів метакрилової кислоти та одного або більше зшивальних багатофункціональних мономерів, то їх кількість переважно від 0 до 10 ваг.%, найбільш переважно, від 0 до 5 ваг.%. Прикладами таких інших видів мономерів, які можуть бути включені, є нітрил-вмісні мономери, такі як α-етоксіакрилонітрил, фумаронітрил або кротонітрил; вінілпірідин; складні вінілові ефіри, такі як вінілацетат; стироли, такі як стирол, галоїдовані стироли або α-метилстирол; дієни, такі як бутадієн, ізопрен і хлоропрен; ненасичені карбоксильні сполуки, такі як акрилова кислота, метакрилова кислота та їх солі; або інші ненасичені мономери, такі як акриламід, метакриламід або N-заміщені малеіміди. У варіанті винаходу етиленненасичені мономери в основному складаються з акрилонітрилу, простого алкілвінілового ефіру, метакрилонітрилу, одного або більше складних ефірів акрилової кислоти або метакрилової кислоти, і одного або більше зшивальних багатофункціональних мономерів. В іншому варіанті етиленненасичені мономери в основному складаються з акрилонітрилу, простого алкілвінілового ефіру, метакрилонітрилу та одного або більше зшивальних багатофункціональних 7 мономерів. У ще іншому варіанті етиленненасичені мономери в основному складаються з акрилонітрилу, простого алкілвінілового ефіру, одного або більше складних ефірів акрилової кислоти або метакрилової кислоти, та одного або більше зшивальних багатофункціональних мономерів. У подальшому варіанті етиленненасичені мономери в основному складаються з акрилонітрилу, простого алкілвінілового ефіру та одного або більше зшивальних багатофункціональних мономерів. Температура розм'якшення полімерної оболонки, звичайно співпадає з її температурою склування (Tc), переважно знаходиться в інтервалі від 0 до 140°C, найбільш переважно, від 30 до 100°С. Пропелент звичайно є рідиною, яка має температуру кипіння не вище, ніж температура розм'якшення термопластичної полімерної оболонки і може включати один або більше вуглеводнів, таких як метан, етан, пропан, н-бутан, ізобутан, нпентан, ізопентан, неопентан, циклопентан, гексан, ізогексан, неогексан, циклогексан, гептан, ізогептан, октан та ізооктан, ізододекан. Крім них, інші типи вуглеводнів можуть також використовуватися, такі як петролейний ефір або хлоровані або фторовані вуглеводні, такі як хлорметан, дихлорметан, дихлоретан, дихлоретилен, трихлоретан, трихлоретилен, трихлорфторметан, перфторовані вуглеводні, фторвмісні прості ефіри тощо. Переважні пропеленти включають, щонайменше, один з пропану, н-бутану, ізобутану або ізопентану, одного або в суміші, або в суміші з одним або більше іншими вуглеводнями. Кількість н-бутану і/або ізобутану і/або ізопентану в пропеленті переважно від 50 до 100 ваг.%, найбільш переважно, від 75 до 100 ваг.%. Якщо пропан присутній, його кількість в пропеленті переважно від 10 до 50 ваг.%. Точка кипіння пропеленту при атмосферному тиску знаходиться переважно в інтервалі від 50 до 100°С, найбільш переважно, від -40 або -30 до 50°С, або від -30 або -20 до 30°С. Тпоч для мікросфер, що розширюються, переважна від 40 до 140°С, найбільш переважна від 50 до 100°С. Тмакс для мікросфер, що розширюються, переважна від 80 до 200°С, найбільш переважно, від 100 до 170°C. Крім полімерної оболонки і пропеленту мікросфери можуть включати інші речовини, що додаються під час їх одержання, звичайно в кількості від 0 до 20 ваг.%, переважно від 1 до 10 ваг.%. Прикладами таких речовин є тверді суспендуючі агенти, такий як один або більше з крохмалю, зшитих полімерів, агарової смоли, похідного целюлози, такого як, наприклад, метилцелюлоза, гідроксипропілметилцелюлоза, гідроксиетилцелюлоза і карбоксиметилцелюлоза, оксиду кремнію, колоїдної глини, такі як, наприклад, крейда і бентоніт, і (або) одна або більше солей, оксидів або гідроксидів металів, таких як Al, Ca, Mg, Ba, Fe, Zn, Ni та Mn, наприклад, один або більше з фосфату кальцію, карбонату кальцію, гідроксиду магнію, сульфату барію, оксалату кальцію і гідроксидів алюмінію, заліза, цинку, нікелю або марганцю. Якщо ці тверді суспендуючі агенти присутні, то вони звичайно, головним чином, розташовуються на зовнішній поверхні полімерної оболонки. Однак, навіть 94460 8 якщо суспендуючий агент був доданий під час виробництва мікросфер, він може бути змитий на більш пізній стадії і може, таким чином, в основному бути відсутнім в кінцевому продукті. Мікросфери, що розширюються, переважно мають діаметр від 1 до 500 мкм, більш переважно від 5 до 100 мкм, найбільш переважно, від 10 до 50 мкм. Кількість пропеленту в мікросферах, що розширюються, переважна від 5 до 50 ваг.%, більш переважна від 10 до 50 ваг.%, найбільш переважна, від 15 до 40 ваг.%, особливо найбільш переважна, від 20 до 35 ваг.%. Термін «мікросфери, що розширюються», як використовується тут, стосується мікросфер, що розширюються, які не були раніше розширені, тобто нерозширених мікросфер, що розширюються. Наступний аспект даного винаходу стосується способу одержання термопластичних мікросфер, що розширюються, описаних вище. Спосіб включає полімеризацію етиленненасичених мономерів, описаних вище, переважно, у водній суспензії в присутності пропеленту з одержанням мікросфер, які включають полімерну оболонку, що інкапсулює вказаний пропелент. Що стосується видів і кількості мономерів і пропеленту, до них може відноситься вищезазначений опис мікросфер, що розширюються. Одержання може додержувати тих самих правил, як описано в раніше згаданих патентах США №№3615972, 3945956, 4287308, 5536756, 6235800, 6235394 та 6509384, заявках на патент США 2004/0176486 та 2005/0079352, GB1024195, EP 486080, EP 1288272, WO 2004/072160 і заявках JP, опублікованих для загального ознайомлення 1987-286534, 2005-213379 та 2005-272633. У варіанті винаходу мікросфери одержують за допомогою періодичного процесу, і полімеризацію можна проводити в реакторі, як описано нижче. З 100 частинами фази мономера (що відповідно включає мономери і пропелент, співвідношення яких визначають співвідношення мономерів в полімерній оболонці і кількість пропеленту в кінцевому продукті) змішують і гомогенізують один або більше ініціаторів полімеризації, в кількості, переважно, від 0,1 до 5 частин, водну фазу, в кількості, переважно, від 100 до 800 частин, і один або більше переважно твердий колоїдний суспендуючий агент, в кількості, переважно, від 1 до 20 частин. Розмір крапель одержаної фази мономера визначає розмір кінцевих мікросфер, що розширюються, відповідно до правил, описаних, наприклад, в патенті США №3615972, які можуть бути застосовані до всіх подібних способів виробництва з різними суспендуючими агентами. Температуру відповідно підтримують від 40 до 90°С, переважно від 50 до 80°С, в той час як підходящий рН залежить від суспендуючого агента, що використовується. Наприклад, високий рН, переважно від 5 до 12, найбільш переважно, від 6 до 10, є підходящим, якщо суспендуючий агент вибирають з солей, оксидів або гідроксидів металів, таких як Ca, Mg, Ba, Zn, Ni та Mn, наприклад, один або більше з фосфату кальцію, карбонату кальцію, гідроксиду магнію, оксиду магнію, сульфату барію, оксалату кальцію і гідроксидів цинку, нікелю або марганцю. 9 Низький рН, переважно від 1 до 6, найбільш переважно, від 3 до 5, є підходящим, якщо суспендуючий агент вибирають з крохмалю, метилцелюлози, гідроксипропілметилцелюлози, гідроксиетилцелюлози і карбоксиметилцелюлози, агарової смоли, оксиду кремнію, колоїдних глин або оксидів або гідроксидів алюмінію або заліза. Кожний з вищезазначених засобів має різний оптимальний рН, залежно від, наприклад, даних з розчинності. Щоб посилити ефект суспендуючого агента, також можливо додавання малої кількості одного або більше промоторів, наприклад від 0,001 до 1 ваг.%. Звичайно, такими промоторами є органічні матеріали і можуть, наприклад, бути вибрані з одного або більше з водорозчинних сульфованих полістиролів, альгінатів, карбоксиметилцелюлози, гідроксиду або хлориду тетраметиламонію або водорозчинні складні смолисті продукти конденсації аміну, такі як водорозчинні продукти конденсації діетаноламіну та адипінової кислоти, водорозчинні продукти конденсації оксиду етилену, сечовини і формальдегіду, поліетиленімін, полівініловий спирт, полівінілпіролідон, полівініламін, амфотерні матеріали, такі як білкові матеріали, такі як желатин, клей, казеїн, альбумін, глютин тощо, неіоногенні матеріали, такі як метоксицелюлоза, іонні матеріали, що звичайно класифікуються як емульгатори, такі як мила, алкілсульфати і сульфонати та довголанцюжкові четвертинні амонієві сполуки. Може використовуватися звичайна радикальна полімеризація та ініціатори відповідно вибирають з одного або більше органічних пероксидів, таких як діалкілпероксиди, діацилпероксиди, пероксиди складних ефірів, пероксибікарбонати або азосполуки. Підходящі ініціатори включають діацетилпероксидикарбонат, ди(4-третбутилциклогексил)пероксидикарбонат, діоктаноїлпероксид, дибензоїлпероксид, дилауроїлпероксид, дидеканоїлпероксид, трет-бутилперацетат, третбутилперлаурат, трет-бутилпербензоат, третбутилгідропероксид, кумолгідропероксид, кумілетилпероксид, діізопропілгідрокси-дикарбоксилат, 2,2'-азобіс(2,4-диметилвалеронітрил), 2,2'азобіс(ізобутиронітрил), 1,1'-азобіс(циклогексан-1карбонітрил), диметил-2,2'-азобіс(2метилпропіонат), 2,2'-азобіс[2-метил-N-(2гідроксиетил)][пропіонамід] тощо. Також можливо ініціювати полімеризацію випромінюванням, таким як високоенергетичне іонізаційне випромінювання. Коли полімеризація істотно завершується, мікросфери звичайно одержуються у вигляді водної суспензії або дисперсії, яка може використовуватися як така або зневоднюється будь-якими звичайними засобами, такими як шаровий фільтр, віджимання на фільтр-пресі, пластинчастий фільтр, обертовий фільтр, стрічковий фільтр або центрифугування, щоб одержати так звану вологу пасту. Однак, також можливо висушити мікросфери будь-якими звичайними засобами, такими як сушіння розпиленням, стелажне сушіння, канальне сушіння, сушіння з обертанням, барабанне сушіння, пневматичне сушіння, стелажне сушіння з турбонаддуванням, дискове сушіння або сушіння у псевдозрідженому шарі. 94460 10 Якщо необхідно, мікросфери можуть бути на будь-якій стадії оброблені так, щоб знизити кількість залишкових мономерів, що не прореагували, наприклад відповідно до будь-якої з процедур, описаних в раніше згаданих патентах WO 2004/072160 або США 4287308. Наступний аспект даного винаходу стосується розширених мікросфер, одержаних розширенням мікросфер, що розширюються, як описано вище, наприклад, до діаметра частинок в 2-5 разів більше, ніж діаметр нерозширених мікросфер. Щільність розширених мікросфер може, наприклад, 3 бути від 0,005 до 0,06 г/см . Розширення проводять нагріванням мікросфер, що розширюються, до температури вище Тпоч. За верхню граничну температуру приймають температуру, коли мікросфери починають руйнуватися, причому температура залежить від точного складу полімерної оболонки та пропеленту. У більшості випадків температура від 80°C до 150°C є підходящою. Щільність мікросфер, що розширюються, можна регулювати, вибираючи температуру і час нагрівання. Розширення може бути здійснене будьякими підходящими засобами для нагрівання в будь-якому підходящому пристрої, як описано, наприклад, в EP 0348372, WO 004/056549 або WO 2006/009643. Мікросфери, що розширюються, і розширені мікросфери згідно з винаходом корисні в різних застосуваннях, таких як виробництво паперу, друкарські фарби (такі як водорозчинні фарби, фарби на основі розчинника, пластизолі, УФ-тверднучі фарби тощо, наприклад, для текстилю, шпалерного паперу тощо), замазки, ущільнювачі, іграшковий пластилін, покриття для підводної частини судна, клеї, розпушувачі клеїв, штучна шкіра, істинна шкіра, фарби, неткані матеріали, папір і картон, покриття (наприклад, нековзні покриття тощо) для різних матеріалів, таких як папір, картон, пластмаси, метали і текстиль, вибухові речовини, кабельна ізоляція, термопласти (такі як поліетилен, поліхлорвініл та етилен-вінілацетат) або термопластичні еластомери (такі як співполімери стирол-етилен-бутилен-стирол, співполімери стирол-бутадієну-стирол, термопластичні поліуретани і термопластичні поліолефіни), бутадієнстирольний каучук, натуральний каучук, вулканізований каучук, силіконові каучуки, термореактивні полімери (такі як епоксиди, поліуретани і поліефіри). У деяких з цих застосувань мікросфери, що розширюються, особливо переважні, наприклад, в замазках, ущільнювачах, пластиліні, істинній шкірі, фарбі, вибухових речовинах, кабельній ізоляції і термореактивних полімерах (таких як епоксиди, поліуретани і поліефіри). У деяких випадках також можливо використовувати суміш розширених мікросфер і мікросфер, що розширюються, за винаходом, наприклад, у покриттях для підводної частини, силіконових каучуках і легковагових пінах. Наступний аспект даного винаходу стосується водної суспензії, яка включає термопластичні мікросфери, що розширюються, описані вище, переважно в кількості від 5 до 55 ваг.%, найбільш переважно, від 20 до 55 ваг.%. Така суспензія корисна для різних застосувань мікросфер, що 11 розширюються, включаючи, наприклад, виробництво паперу. Суспензія переважно також включає, щонайменше, один загусник, переважно сумісний з виробництвом паперу. Приклади таких загусників включають, щонайменше, частково водорозчинні полімери, вибрані з групи, яка складається з крохмалю, камеді, целюлози, хітинів, хітозанів, гліканів, галактанів, пектинів, мананів, декстринів, співполімерів, зроблених з мономерів, які включають акрилову кислоту або її солі (переважно 50 мол.%, найбільш переважно, до 20 мол.% акрилової кислоти або її солей), гомо- і співполімерів, зроблених з мономерів, які включають ефіри або аміди акрилової кислоти, гомо- і співполімерів, зроблених з мономерів, які включають метакрилову кислоту, її ефіри або аміди, каучукові латекси, поліхлорвініл і співполімери, полівінілові складні ефіри) і співполімери (наприклад, з етиленом), полівініловий спирт), поліаміни, поліетиленімін, поліетиленполіпропіленоксиди, поліуретан, і предконденсати амінопласту і фенопласту, такі як сечовинаформальдегідні, сечовина-меламінформальдегідні або фенол-формальдегідні і поліамідоамін-епіхлоргідринові смоли. Приклади підходящої камеді включають гуарову камедь, тамариндову камедь, камедь плодів ріжкового дерева, камедь віки, карайю, бамію, гуміарабік, ксантанову камедь тощо та їх суміші, з яких особливо переважна гуарова камедь. Приклади підходящих целюлоз включають похідні, такі як необов'язково хімічно модифікована КМЦ (карбоксилметилцелюлоза) і прості ефіри целюлози, такі як ЕГЕЦ (етил(гідроксиетил)целюлоза) і ГЕЦ (гідроксиетилцелюлоза) та їх суміші. Хімічно модифіковані похідні целюлози включають, наприклад, похідні целюлози, модифіковані різними функціональними групами, такими як четвертинні аміни, інші аміни, сульфати, сульфонати, фосфати, фосфонати, поліетиленоксид і поліпропіленоксид. Щонайменше, частково водорозчинний полімер може бути лінійним, розгалуженим або зшитим. Середня молекулярна вага може змінюватися у широких межах залежно від виду полімеру. У більшості випадків переважна середня молекулярна вага становить, щонайменше, 500, більш переважно, щонайменше, 2000 і найбільш переважно, щонайменше, 5000. Верхня межа не важлива, і в більшості випадків середня молекулярна вага становить переважно до 50000000, більш переважно до 10000000, найбільш переважно, до 1000000. Особливо переважні полімери включають крохмаль, КМЦ, ЕГЕЦ, гуарову камедь, поліамідоамінепіхлоргідринові смоли, співполімери акрилової кислоти з іншими мономерами (наприклад, з акриламідом), і гомо- або співполімери поліакриламідів, поліамін, полівініловий спирт), і поліетиленполіпропіленоксиди. Один або більше, щонайменше, частково водорозчинних полімерів ефективних як загусників, переважно присутні в кількості, достатній щоб стабілізувати суспензію проти седиментації або флотації мікросфер до ступеня, коли вони не можуть бути повторно дисперговані знову. У багатьох випадках це може бути досягнуте додаванням дос 94460 12 татньої кількості полімеру, щоб одержати переважну в'язкість суспензії від приблизно 150 до приблизно 1000 мПа при 25°C, найбільш переважно, від приблизно 200 до приблизно 600 мПа при 25°С (посилання на вимірювання віскозиметром Anton Paar DV-1Р, обладнаним шпинделем L3). Кількість, необхідна, щоб стабілізувати суспензію, залежить від полімеру та інших обставин, таких як рН. У багатьох випадках переважний вміст, щонайменше, частково водорозчинного полімеру в суспензії становить від приблизно 0,1 до приблизно 15 ваг.%, найбільш переважно, від приблизно 0,1 до приблизно 10 ваг.%, особливо найбільш переважно, від приблизно 0,5 до приблизно 10 ваг.%. Всі загусники та інші домішки, розкриті в будьякому з раніше згаданих патентів WO 2006/068573 та WO 2006/068574 можуть застосовуватися у водній суспензії згідно з винаходом у переважних кількостях, також розкритих у вказаних патентах. Наступні аспекти даного винаходу стосуються застосування мікросфер, що розширюються, описаних вище, в друкарських фарбах, штучній шкірі, нетканих матеріалах і у виробництві паперу, особливо з сировини, що містить целюлозні волокна. Ще одним аспектом даного винаходу є застосування розширених мікросфер, описаних вище, у виробництві паперу. При використанні в друкарських фарбах, особливо у водних друкарських фарбах, мікросфери, що розширюються, переважно вологі нерозширені мікросфери, додають до стандартних складів, відомих фахівцям в даній галузі. Такі склади звичайно включають один або більше зв'язуючих компонентів та один або більше загусників. Інші компоненти можуть включати, наприклад, пігменти, піногасники, наповнювачі, хімікати для запобігання утворенню поверхневої плівки або забивання тощо. Друкарські фарби можуть також бути основані на дисперсії акрилату або пластизолях, що включають мікросфери, що розширюються. Після друкування мікросфери розширюються нагріванням до, під час або після висихання фарби. Такі друкарські фарби особливо підходять для друку на текстилі або шпалерах. При використанні в штучній шкірі, мікросфери, що розширюються, переважно сухі нерозширені мікросфери, застосовують в стандартних складах в стандартних процедурах, відомих фахівцям в даній галузі, наприклад, у поверхневому шарі багатошарової штучної шкіри, наприклад, типу замші або якого-небудь іншого виду структури. Штучна шкіра може бути зроблена будь-яким стандартним способом, таким як спосіб Випускання паперу, спосіб Прямого покриття тканих або нетканих матеріалів або спосіб Коагуляції, з будь-якого стандартного матеріалу, такого як поліуретан (ПУ), поліхлорвініл (ПХВ) та їх суміші. Звичайно, штучну шкіру, зроблену будь-яким з вищезазначених способів, покривають пастою ПУ або ПХВ, яка містить мікросфери, що розширюються, і потім нагрівають, щоб розширити мікросфери. Виробництво нетканих матеріалів може включати стадії утворення павутини волокон, додавання до вказаного волокна зв'язуючого і мікросфер, 13 що розширюються, описаних вище, формування нетканого матеріалу і застосування теплоти, щоб підняти температуру до температури, достатньої для розширення мікросфер, і, таким чином, збільшити об'єм нетканого матеріалу. Мікросфери, що розширюються, і зв'язуюче можуть бути додані окремо або як суміш. Кількість доданих мікросфер, що розширюються, становить переважно від приблизно 0,1 до приблизно 30 ваг.% сухого виробу, найбільш переважно, від приблизно 0,5 до приблизно 15 ваг.% сухого виробу. Кількість зв'язуючого, що вводиться, становить переважно від приблизно 10 до приблизно 90 ваг.% сухого виробу, найбільш переважно, від приблизно 20 до приблизно 80 ваг.% сухого виробу. Подробиці можуть бути знайдені в раніше згаданому патенті WO 2004/113613. У виробництві паперу мікросфери, що розширюються, переважно застосовують, щоб збільшити об'єм паперу, але можуть також застосовувати для інших цілей. Мікросфери потім переважно додають до сировини, що містить целюлозні волокна, яку потім зневоднюють і висушують і в якій мікросфери розширюються і сприяють збільшенню об'єму паперу. Наступний аспект даного винаходу стосується способу одержання паперу, який включає стадії додавання мікросфер, що термічно розширюються, описаних вище, до сировини, що містить целюлозні волокна, зневоднення сировини на сітці, для одержання паперу, і сушіння паперу із застосуванням теплоти, а саме з підвищенням температури до температури, достатньої для розширення мікросфер, і, таким чином, збільшення об'єму паперу. Кількість мікросфер, що розширюються, доданих до сировини, переважно становить від 0,1 до 20 ваг.%, найбільш переважно, від 0,2 до 10 ваг.% сухих мікросфер від вмісту сухого матеріалу в сировині. Може бути застосований будь-який вид папероробної машини, відомий в технології. Термін «папір», що використовується тут, означає всі типи виробів, основаних на целюлозі, в листовій або сітчастій формі, включаючи, наприклад, панель, картон і будівельний картон. Як було встановлено, винахід особливо корисний для виробництва панелі, картону і будівельного картону, 2 особливо з основною вагою від 50 до 1000 г/м , 2 переважно від 150 до 800 г/м . Папір може бути одержаний як одношаровий або багатошаровий папір. Якщо папір включає три або більше шарів, мікросфери, що розширюються, можуть бути додані до частин сировини, що утворюють один або декілька з цих шарів, наприклад, тільки до частин сировини, що не утворюють будьякого з двох зовнішніх шарів. Сировина переважно містить від 50 до 100 ваг.%, найбільш переважно, від 70 до 100 ваг.% целюлозних волокон, з розрахунку на сухий матеріал. До зневоднення, сировина, крім мікросфер, що розширюються, може також містити один або більше наповнювачів, наприклад мінеральних наповнювачів, таких як каолін, фарфорова глина, діоксид титану, гіпс, тальк, крейда, розмелений мармур або осаджений карбонат кальцію, і необо 94460 14 в'язково інші домішки, що звичайно використовуються, такі як допоміжні речовини утримання наповнювача, клеючі засоби, алюмінієві сполуки, фарби, вологотривкі смоли, оптичні освітлювачі тощо. Приклади алюмінієвих сполук включають галун, алюмінати і поліалюмінієві сполуки, наприклад, хлориди і сульфати поліалюмінію. Приклади допоміжних речовин утримання наповнювача включають катіонні полімери, аніонні неорганічні матеріали в комбінації з органічними полімерами, наприклад, бентоніт в комбінації з катіонними полімерами або золи на основі діоксиду кремнію в комбінації з катіонними полімерами або катіонними та аніонними полімерами. Приклади клеючих засобів включають клеї, реагуючі з целюлозою, такі як димери алкілкетену та алкенілянтарний ангідрид, і клеї, не реагуючі з целюлозою, такі як каніфоль, крохмаль та інші полімерні клеї, такі як співполімери стиролу з вінільними мономерами, такими як малеїновий ангідрид, акрилова кислота та її алкільні ефіри, акриламід тощо. При сушінні папір мікросфери переважно нагрівають до температури від 50 до 150°C, найбільш переважно, від 60 до 110°C Це призводить до розширення мікросфер і тим самим також до збільшення об'єму паперу. Величина цього збільшення об'єму залежить від різних факторів, таких як природа целюлозного волокна та інших компонентів сировини, але становить в більшості випадків від 5 до 70% або більше вагових відсотків від мікросфер, які містяться у висушеному папері, в порівнянні з тим самим видом паперу, зробленого без додавання мікросфер, що розширюються, або будь-яких інших засобів, що розширюються. Можуть бути застосовані будь-які звичайні засоби сушіння, що включають перенесення тепла до паперу, такі як контактне сушіння (наприклад, гарячими циліндрами), примусове конвекційне сушіння (наприклад, гарячим повітрям), інфрачервоні методики або їх комбінації. У випадку контактного сушіння, температура контактуючих поверхонь, наприклад, циліндрів, становить переважно від 20 до 150°С, найбільш переважно, від 30 до 130°С. Папір може пройти ряди з декількох циліндрів, наприклад до 20 або більше, з температурою, що збільшується. Папір може потім зазнати будь-якого виду звичайної обробки, такої як проклеювання поверхні, покриття, каландрування тощо. Целюлозні волокна в сировині можуть, наприклад, бути з пульпи, зробленої з будь-якого виду рослин, переважно деревини, такої як тверда деревина листяних порід і м'яка деревина хвойних порід. Целюлозні волокна можуть також частково або повністю походити з вторинного паперу, в цьому випадку, як знайдено, винахід дав несподівано хороші результати. Мікросфери, що розширюються, можуть бути додані в будь-якому вигляді, хоча з практичної точки зору переважніше усього додавати їх у формі водної суспензії, описаної вище. Наступний аспект даного винаходу стосується паперу, який включає розширені мікросфери, одержані з мікросфер, що розширюються, описаних вище. Папір може далі включати целюлозні волок 15 94460 на та інші звичайні компоненти. Мікросфери, могли бути розширені в способі виробництва паперу, як описано вище, або були розширені окремо і потім додані до сировини, що містить целюлозні волокна, з яких виробляють папір. Далі винахід описаний наступними Прикладами, які не повинні інтерпретуватися як обмежуючі обсяг винаходу. Якщо не вказано інакше, всі частини і відсотки стосуються вагових частин і відсотків. Властивості розширення мікросфер були оцінені на приладі Mettler TMA 40з процесором TC15 ТА і комп'ютером з програмним забезпеченням STAR6, використовуючи швидкість нагрівання 20°С/хв і вантаж (чистий) 0,06 Н. Тпоч - це температура, при якій починається розширення, Тмакс це температура, при якій одержане максимальне розширення, і ТМА-щільність - це щільність мікросфер при Тмакс. Розмір частинок і розподіл за розміром були визначені за розсіянням лазерного світла на приладі Malvern Mastersizer Hydro 2000 SM на вологих зразках. Середній розмір частинок представлений як середній діаметр об'єму d (0,5). Кількість пропеленту визначали термогравіметричним аналізом (ТГА) на приладі Mettler Toledo TGA/SDTA851e. Всі зразки висушували до аналізу, щоб виключити наскільки можливо вологість, а також залишкові мономери, якщо присутні. Аналізи виконували в атмосфері азоту, використовуючи швидкість нагрівання 20°С/хв, починаючи з 30°С. Приклад 1 Реакційна суміш, яка містить органічні краплі, стабілізовані Mg(OH)2, у воді, створювали змішуванням фаз та енергійним перемішуванням доти, доки підходящий розмір краплі не був досягнутий. Водна дисперсія містила 2,2 частини Mg(OH)2 і 332 частини води. Органічні краплі містили 2 частини дилауроїлпероксиду, 38 частин ізобутану, 52 частини акрилонітрилу, 28 частин метакрилонітрилу, 20 частин простого етилвінілового ефіру і 0,3 частини триметакрилату триметилолпропану. Полімеризацію здійснювали при 62°C в герметичному реакторі при переміщуванні. Після охолоджування до кімнатній температурі зразок одержаної суспензії мікросфер був видалений для визначення гранулометричного складу. Після фільтрування, промивання і сушіння частинки аналізували термомеханічним аналізом (ТМА). Сухі частинки 16 містили приблизно 23 ваг.% ізобутану і мали середній розмір частинок приблизно 25 мкм. Результати TMA наведені в Таблиці 1. Приклади 2-30 Мікросфери одержували в багатьох експериментах згідно з полімеризацією, представленою в Прикладі 1, за винятком мономерів і пропелентів, що використовуються, які представлені в Таблиці 1. Як зшивальний мономер використовували 0,3-1 частину триметакрилату триметилолпропану (Приклади 2-10 та 17-30) або диметакрилату діетиленгліколю (Приклади 11-16) і як ініціатор використовували 2,0-2,5 частини дилауроїлпероксиду. У Прикладах 17 та 18 пропелентами були 38 частин н-бутану і суміш пропану і н-бутану (14/86 за вагою), відповідно. Кількості води і Mg(OH)2 в прикладах змінювали від 251 до 332 частин і від 2,2 до 4,8 частин, відповідно. Це зумовлене невеликими відмінностями в складах в різних реакторах полімеризації, але не впливає на термічні властивості полімеризованих частинок. Полімеризацію виконували при 61-62°C, як описано в Прикладі 1. У Прикладі 2, перед обробкою частинок поза реактором, кількість залишкових мономерів знижували обробкою 2,1 частинами NaHSO3 протягом 4 годин при 73°С, після чого температуру знижували до кімнатної і частинки виділяли та аналізували. У Прикладах 22 та 23 продукт містив великі кількості мономерів, що не прореагували, і зразки було складно аналізувати. Сухі частинки з Прикладу 30 містили невелику кількість пропеленту, ймовірно через витік під час сушіння частинок. Результати аналізу можна знайти в Таблиці 1. Приклади 31 та 32. Мікросфери одержували згідно з Прикладом 1, за винятком мономерів і пропелентів, які представлені в Таблиці 1, і стабілізації органічних крапель водною дисперсією за допомогою діоксиду кремнію замість Mg(OH)2. Водну дисперсію одержували змішуванням 252 частин води, 11 частин 1M NaOH, 19 частин 10% оцтової кислоти, 0,3 частини Cr(NО3)3, 10 частин 40% колоїдного діоксиду кремнію і 0,6 частини продукту конденсації діетаноламіну та адипінової кислоти. Після охолоджування до кімнатної температури зразок одержаної суспензії мікросфер видаляли для визначення розподілу частинок за розміром. Після фільтрування, промивання і сушіння частинки аналізували термомеханічним аналізом. Результати аналізу наведені в Таблиці 1. Таблиця 1 Аналітичні результати Прикладів 1-32 і кількості різних сполук, що використовуються, виражені у вагових частинах Приклад AH EBE MAH X ІБ ІП 1 2 3 4 5 6 7 52 52 59 62 63 55 45 20 20 10 5 3 30 30 28 28 31 33 34 15 25 38 33 38 38 38 38 38 Розмір Пропелент (мкм) (ваг.%) 25 23 10 25 40 24 29 26 35 27 42 16 32 35 Тпоч (°С) 81 93 84 96 97 75 79 Тмакс (°С) 142 130 171 177 180 141 144 Щільність за TMA (г/л) 6,2 10,0 6,0 8,6 16,8 16,4 14,3 17 94460 18 Продовження таблиці 1 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24, X=MMA 25, X=MMA 26, X=MMA 27, X=MMA 28, X=MA 29, Х=ВДХ 30, X=IBMA 31,Х=ВАц 32 65 52 59 60 60 60 60 60 60 52 52 70 50 50 30 20 30 30 52 52 52 52 52 52 20 10 5 10 20 30 40 20 20 30 50 50 70 100 10 10 20 20 20 20 20 20 20 35 28 31 40 35 30 20 10 28 28 35 35 30 28 35 25 20 28 28 28 28 28 38 38 38 30 зо зо 35 35 36 36 36 36 36 36 35 35 35 35 35 35 35 23 23 29 32 45 36 40 35 39 48 38 26 28 37 40 29 н.в. н.в. 23 20 13 29 30 30 26 9,2 7,5 23 28 26 27 27 27 29 30 33 22 17 16 31 34 23 н.в. 27 24 16 26 27 28 3 16 24 98 93 104 114 110 104 93 82 72 90 87 73 54 66 60 н.в. 94 94 82 82 109 90 93 88 106 191 151 166 197 186 170 157 147 116 154 152 121 101 104 82 н.в. 122 120 121 140 125 117 110 113 133 11,8 8,1 8,4 5,7 6,6 6,9 10,0 14,4 24,7 6,0 7,4 77,4 23,8 50,4 109 н.в. 18,8 35,7 16,3 23,6 24,9 39,2 470 28,2 20,0 AH = акрилонітрил, EBE = етилвініловий простий ефір, MAH = метакрилонітрил, MA = метилакрилат, MMA = метилметакрилат, ВДХ = вініліденхлорид, ІБМА = ізобутилметакрилат, ВАц = вінілацетат, ІБ = ізобутан, ІП = ізопентан, н.в. = не визначений Приклади 33-38 Мікросфери одержували полімеризацією згідно з Прикладом 1, за винятком мономерів і пропелентів, які представлені в Таблиці 2. Кількість води в прикладах змінювали від 320 до 332 частин. Це зумовлене невеликою різницею складів у різних реакторах полімеризації, але не впливає на термічні властивості полімеризованих частинок. Результати аналізу наведені в Таблиці 2. Таблиця 2 Аналітичні результати Прикладів 33-38 і кількості різних сполук, що використовуються, виражені у вагових частинах Приклад AH БВЕ MAH ІБ ІП Розмір (мкм) Пропелент (ваг.%) Тпоч (°С) Тмакс (°С) 33 34 35 36 37 38 52 52 70 70 50 50 20 20 30 30 50 50 28 28 38 38 38 35 35 35 43 47 35 29 37 24 31 17 31 14 14 20 109 97 109 70 66 73 152 164 125 110 82 105 Щільність за TMA (г/л) 8,9 9,6 79,3 246 137 139 AH = акрилонітрил, БВЕ = простий бутилвініловий ефір, MAH = метакрилонітрил, ІБ = ізобутан, ІП = ізопентан, н.в. = не визначений Приклади 39-43 Мікросфери одержували полімеризацією згідно з Прикладом 1, за винятком мономерів і пропелентів, які представлені в Таблиці 3. У Прикладах 39, 40 та 43 використовували 1 частину зшиваль ного мономера диметакрилату діетиленгліколю, в той час як в Прикладах 41 та 42 не використовували зшивальний мономер, відмінний від БДВЕ. Як ініціатор застосовували 2,0-2,5 частини дилауроїлпероксиду. Кількості води і Mg(OH)2 в прикладах 19 94460 змінювали від 251 до 332 частин і від 2,1 до 4,8 частини, відповідно. Це зумовлене невеликою різницею складів у різних реакгорах полімеризації, але не впливає на термічні властивості полімеризованих частинок. Полімеризацію проводили при 61-62°С, як описано в Прикладі 1. Як можна бачи 20 ти з Таблиці 3, при використанні дивінілового ефіру 1,4-бутандіолу як мономера, частинки показують погане розширення або не показують ніякого розширення в порівнянні з, наприклад, Прикладами 4 та 12 в Таблиці 1. Таблиця 3 Аналітичні результати Прикладів 39-43 і кількості різних сполук, що використовуються, виражені у вагових частинах 35 35 35 35 Розмір (мкм) 39 33 34 30 Пропелент (ваг.%) 25 27 27 35 38 18 Приклад AH БДВЕ MAH ІБ ІП 39 40 41 42 60 60 60 60 2 5 5 10 38 35 35 30 43 62 5 33 34 Тпоч (°С) 116 121 120 126 Tмакс Щільність за (°С) TMA (г/л) 144 52,3 122 190 121 167 127 230 Немає розширення AH = акрилонітрил, Б ДВЕ = дивініл овий ефір 1,4-бутандіолу, MAH = метакрилонітрил, ІБ = ізобутан, ІП = ізопенту Приклад 44 Мікросфери з Прикладу 2 тестували в друкарських фарбах, створюючи гомогенну дисперсію змішуванням 16,1 частин вологих мікросфер (74,4% сухої ваги), 73,9 частин дисперсійного зв'язуючого вінілацетат-етиленовий співполімер (Mowilith DM-107 від Celanese, 60% сухої ваги), 66,3 частин емульсійного зв'язуючого метилметакрилат-етилакрилатний співполімер (Primal ECO-16 від Rohm and Haas, 45,5% сухої ваги), 10,0 частин гліцерину, 0,8 частини піногасника на основі мінерального масла (Nopco ENA-515 від Cognis) і 29,9 частин води, застосовуючи змішувач Silverson. Потім додавали 3,0 частини дисперсійного загусника акриловий полімер (Alcoprint PT-XN від Ciba), потім далі перемішують в змішувачі-розчиннику доти, доки загущення не буде повним, з утворенням однорідної суміші. Це призводить до штампу, що містить 12% (на суху вагу) мікросфер. Виготовляли штампи для трафаретного друку, які висушували протягом ночі при кімнатній температурі. Потім товщина нерозширених штампів вимірювалася товщиномером покриття (Elcometer 355 Standard) і була знайдена рівною 40 мкм. Штампи розширювали протягом 60 сек при 90-160°C в гарячеповітряній печі Mathis labdryer. Товщину розширених штампів вимірювали, і коефіцієнт розширення розраховували розподілом на товщину нерозширеного штампу. Друкарські фарби, що розширюються, створені з комерційно доступних мікросфер з полімерними оболонками з 58% вініліденхлориду, 33% акрилонітрилу і 9% метилметакрилату та ізобутаном як пропеленту, тестували таким самим способом. Коефіцієнти розширення представлені в Таблиці 4. Таблиця 4 Коефіцієнт розширення мікросфер в друкарських фарбах Температура (°С) Приклад 2 90 100 110 120 130 140 150 160 1,0 1,3 3,0 4,3 5,3 6,0 3,8 2,8 Порівняльний приклад 1,0 1,3 2,5 3,3 3,8 3,8 3,5 3,3 Результати показують, що коефіцієнт розширення фарби з мікросфер за винаходом, які не містять хлору, вище, ніж коефіцієнти розширення хлорвмісних мікросфер, особливо в інтервалі 110150°С. Приклад 45 Одношаровий будівельний картон з вагою базису приблизно 300 т і й виробляли на експериментальній папероробній машині із швидкістю приблизно 4 м/хв, яка не має рециркульованої технічної води. Пульпу, що складається з 42,5 ваг.% пульпи деревини твердих порід, 42,5 ваг.% пульпи деревини м'яких порід і 15.0 ваг.% наповнювача (GCC), подрібнювали до величини Шоппер-Ріглера (Schopper-Riegler) 28°ШP і потім диспергували з одержанням пульпи суспензіясировина. Водну суспензію мікросфер, що розширюються, додавали до сировини перед змішувачем в кількості приблизно 2,0 ваг.% сухих мікросфер з розрахунку на суху речовину в сировині. Як допоміжна речовина для утримання наповнювача використовувався Compozil® (Eka Chemicals) і 21 94460 AKD використовувався як клеюча речовина. У секції сушіння паперову сітку нагрівали циліндрами, які мають температурний профіль від 70 до 120°C Були тестовані мікросфери, що розширюються, з Прикладу 2. Комерційно доступні суспензії мікросфер, які мають полімерну оболонку з 73% вініліденхлориду, 24% акрилонітрилу і 3% метилметакрилату та ізобутан як пропелент, тестували як мікросфери Порівняння. До суспензії мікросфер як загусник додавали крохмаль (Solvitose С5™ від Avebe Starches North Europe), щоб стабілізувати 22 проти флотації або седиментації. Для того щоб визначити збереження мікросфер, зразки паперу відбирали перед прес-секцією для визначення кількості мікросфер. Було зроблене визначення газовою хроматографією кількості ізобутану, присутнього в папері, і з цієї величини обчислюють кількість мікросфер. Збереження мікросфер розраховували з домішки мікросфер і вмісту мікросфер в папері. Крім того, зразки з висушеного паперу відбирали для визначення об'єму і товщини. Результати показані в Таблиці 5. Таблиця 5 Збільшення об'єму в папері Зразок мікросфер Кількість пропелен- Розмір часту (ваг.%) тинок (мкм) Приклад 2 Порівняльний приклад 25 13 Результати показують, що збільшення об'єму паперу з мікросфер за винаходом, які не містять Комп’ютерна верстка А. Рябко Збереження (%) 10 12 65 80 Збільшений об'єм (%, на відсоток збережених мікросфер) 30 25 хлору, більше в порівнянні із збільшенням об'єму хлорвмісних мікросфер. Підписне Тираж 24 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601