Водний екстракт листя тютюну та його застосування для лікування стану залежності

1. Застосування екстракту листя тютюну для приготування лікарського засобу у формі розчину в стерильній воді для ін'єкції підшкірним шляхом для лікування тютюнової залежності. 2. Застосування за п. 1, яке відрізняється тим, що екстрактом листя тютюну є ліофілізат екстракту листя тютюну. C2 1 3 рмі липкого пластиру чи пластинок; оральним шляхом у вигляді жувальної гумки чи таблеток для розсмоктування, під'язичних таблеток або повітряним шляхом у вигляді інгалятора. Оральні форми можуть бути використані самостійно або разом з пластинками. Липко пластирі і пластинки виділяють нікотин, який легко абсорбується шкірою, що дозволяє полегшити симптоми фізичного страждання, пов'язані зі станом нестачі нікотину. Застосування липкопластирю рекомендується експертами Міністерств охорони здоров'я. Навіть якщо мотивація є основним фактором успіху, вважається, що ефективність від застосування методики позбавлення наркотику в два рази більша у порівнянні з методом плацебо після нанесення пластирю. В цілому, біля 16-20% курців вдається позбавитися від куріння за рік завдяки цій допомозі. Жувальні гумки („жувачки") з нікотином забезпечують надходження нікотину в оральній формі, що пом'якшує симптоми фізичної потреби організму. Кількість жувальної гумки може змінюватися в залежності від рівня фармакологічної залежності, який визначають для липкопластирю як відповідь на тест по Фагерстрому (Fagerstrom). В основному, вживання жувальної гумки продовжується протягом трьох місяців, не рекомендується її вживати більше шести місяців після початку прийому. Багаточисленні терапевтичні випробування показали, що ефективність цих гумок можна порівняти з дією пластирів з рівнем ефективності -19% за рік. Для отримання оптимального ефекту доза і тривалість лікування повинна бути достатньою, так як і дотримання способу використання (спочатку розсмоктувати гумку, потім жувати дуже повільно протягом 30-40 хвилин). Дійсно, якщо розжовувати надто швидко, нікотин розповсюджується дуже швидко, тому є ризик сильного слиновиділення і навіть іноді можуть провокуватися гастритні запалення або приступ гикавки. Крім того, гумка діє недостатньо ефективно, якщо її проковтнути, так як вона здебільшого руйнується в печінці. До того ж, деякі колишні курці відчувають незручність при користуванні гумками. Гумки можуть бути використані як доповнення до пластинок, щоб заспокоїти раптове бажання курця, що не задовольнилося при їх використанні. Вони більш пристосовані до вживання особами, які курили нерегулярно і дозволяють бувшим курцям відігравати активну роль в процесі відвикання від прийому. Вони також дозволяють підтримувати певну жестикуляцію. Нікотин також може доставлятися у формі таблеток, призначених для тримання під язиком або для розсмоктування. Використання таблеток є більш зручним і простим, ніж вживання жувальних гумок. Як і інші нікотинові замінники, таблетки можуть викликати головний біль на початку лікування. Нікотин також може бути доставлений шляхом інгаляції. Інгалятор складається з наконечника з патроном, який нагадує мундштук для сигарет і постачає нікотин шляхом ротової інгаляції. У випадку бажання закурити колишній курець вдихає затяжку, яка йому доставляє біля 5мг нікотину. 94461 4 Інгалятор дозволяє не тільки пом'якшити симптоми відміни, пов'язані з відсутністю нікотину, а також може впливати на жестикуляцію, ніби імітуючи акт куріння. Він може, як і жувальні гумки чи під'язичні і розсмоктувальні таблетки, використовуватися в якості доповнення до пластинок. Концентрація нікотину в крові досягається більш повільно, ніж якщо курити сигарету, і курець таким чином чекає, коли задовольниться його бажання курити. Інший метод боротьби з тютюновою залежністю полягає в прийомі бупропіону, який виробляється Laboratoires GlaxoSmithKline під комерційною назвою Zyban ®, який діє на деякі церебральні медіатори як катехоламіни, норадреналін і допамін. Zyban ® є селективним інгібітором повторного нейронального захвату катехоламінів, що надає йому властивостей антидепресанта. Цей лікарський препарат, присутній також на комерційному ринку США з 1989р. завдяки своїм антидепресивним якостям, дозволяє зменшити деякі симптоми, пов'язані з залежністю, з такими як бажання курити і труднощі з концентрацією. Ефективність Zyban ® рівноцінна тому, що отримують після нанесення нікотинових пластинок (показник відвикання біля 20%). Zyban ® в клінічних випробуваннях продемонстрував також хороші результати щодо хронічних бронхолітичних захворювань, що часто супроводжують затятих курців, які не можуть легко відмовитися від тютюну. Zyban ® діє на психічну складову тютюнової залежності і полегшує відмову від тютюну завдяки іншому механізму дії, ніж нікотинові замінники. Zyban ® потребує медичного призначення, тому що може мати побічні відчуття сухості в роті, безсоння та головокружіння. Цей медичний препарат став об'єктом досліджень і контролю за результатами лікування з боку Французького Агентства по санітарній безпеці лікарських засобів (Afssaps), так як мали місце обставини летальних наслідків після його прийому у Великобританії. Однак, небезпечні реакції після прийому цього лікарського препарату трапляються вкрай рідко, якщо Zyban ® правильно призначений і всі протипоказання додержані. Третій шлях відвикання - це гомеопатія, яка ґрунтується на застосуванні чрезмірно малих доз, отриманих шляхом послідовного розбавлення речовини, що викликає симптоми, від яких необхідно позбутися. Тому екстракт „tabacum" часто застосовується при тютюновій залежності. Заявка до ірландського патенту IE 960 511 описує якраз застосування гомеопатичних розчинів екстракту тютюну для виготовлення лікарського препарату, призначеного для відновлення нейрональних функцій. Їх дія на тютюнову залежність не розкрита. Як і інші нетрадиційні методики, вони не зовсім ефективні для затятих курців. Для експертів Міністерства охорони здоров'я використання екстракту „tabacum", тобто водних екстрактів листя тютюну, в дуже малому дозуванні (нижче 0, 00001 г/мл) виправдане тільки для лікування алергії на тютюн, що є скоріше виключенням. В цьому випадку екстракт вводять методом мезотерапії при точному дотриманні протоколу. 5 Механізми залежності або звикання дуже складні і ще не зовсім вивчені. Хоч в останніх роботах висвітлюється, що залежність передбачає наявність трьох нейромодуляторів: допаміна, норадреналіна та серотоніна (в Звітах американської Академії наук - Jean-Paul Tassin et Jacques Glowinski dans Comptes rendues de I'Academie des sciences americaines, 24.04.2006). Розлад кінетики вироблення цих нейромодуляторів відображає механізм залежності. В класичному розумінні нікотин розцінюється як одна складова сигарети, яка спричиняє залежність, і фактично суть методів позбавлення від тютюнової залежності ґрунтується на прийомі нікотину. Віднині цей висновок викликає сумнів, так як нікотин не може вважатися більше основним фактором залежності, як це слідує з останніх вище цитованих робіт. Винахідник цього винаходу неочікуваним і неочевидним шляхом винайшов, що ін'єкція водного розчину водного екстракту листя тютюну дозволить зменшити залежність. Точніше, винахідники змогли показати, що єдиної ін'єкції екстракту тютюну за винаходом буде загалом достатньо, щоб зменшити і навіть подолати тютюнову залежність курців. Ця характеристика представляє головну перевагу для пацієнта, тим більше, що продукти, які тепер доступні на ринку, передбачають тільки довгострокове лікування за декілька прийомів. Тоді ж як лікування за винаходом пропонує шокову терапію, тобто лікування передбачає, в основному єдину ін'єкцію екстракту тютюну, за якою необов'язково може слідувати після декількох днів і навіть неділь, щонайменше друга ін'єкція, якщо пацієнт має в цьому потребу. Таким чином, об'єктом винаходу є застосування водного екстракту листя тютюну для приготування лікарського засобу для лікування залежності. Точніше, об'єктом винаходу є застосування водного екстракту листя тютюну для приготування лікарського засобу у формі розчину у стерильній воді для ін'єкції, переважно для введення підшкірним шляхом, для лікування залежності. Водний розчин листя тютюну включає багато сполук, але містить тільки незначну кількість нікотину і може навіть бути в значній мірі позбавлений від нікотину. Не прив'язуючись до жодної теорії, винахідник вважає, що речовини, присутні у водному екстракті листя тютюну, діють проти патологічного розщеплення трьох основних нейромодуляторів, а саме: допаміну, норадреналіну і серотоніну. За переважним способом втілення даний винахід стосується застосування водного екстракту листя тютюну для приготування лікарського засобу для лікування тютюнової залежності. Переважно застосовують ліофілізати водних екстрактів листя тютюну. Дійсно, використання водних екстрактів листя тютюну дозволяє мати в розпорядженні протягом цілого року водні екстракти листя тютюну, не зважаючи на сезон збору тютюну. За переважним способом реалізації медичний засіб застосовується у формі розчину для ін'єкції, 94461 6 призначеної для одноразового введення, переважно підшкірним шляхом. Введення екстракту листя тютюну призводить до довгострокового (від 3 до 5 неділь) та значного і навіть повного зменшення рівня потреб організму, після чого виникає пригнічення бажання повторно приймати токсичну речовину, від якої залежний пацієнт, зокрема сигарету, а також пов'язаний з цим стрес. Таким чином, однієї ін'єкції буває, в основному, достатньо, щоб зменшити і навіть повністю подавити симптоми тютюнової залежності. Можливо, знадобиться щонайменше ще одна наступна додаткова ін'єкція в залежності від стану пацієнта, зокрема в залежності від його рівня тютюнової залежності. Спеціаліст повинен також підібрати інтервал часу між першою і другою ін'єкцією в залежності від стану кожного пацієнта та можливу кількість додаткових ін'єкцій. Не прив'язуючись до якоїсь теорії, винахідник вважає, що такий спосіб введення дозволяє активним речовинам, присутнім в екстракті листя тютюну, дуже швидко переноситися в кровообіг і дозволить масове вивільнення нейромодуляторів, втягнених в механізм залежності. Тоді можна говорити про механізм порогового ефекту, отриманого шляхом насичення і залишкової нейтралізації зон, індукторів ланцюгів стресу. Зрозуміло, що буде прийнятний будь-який спосіб введення, який дозволить досягти порогового ефекту такого ж рівня. Отже, буде прийнятним внутрішньом'язове або внутрішньовенне введення. Дезінтоксикація за самим фактом є можливою і діючою. Вона буде продовжуватися протягом всього періоду, спричиненого лікуванням. Стерпність до лікування відмінна, без ризику розвитку звикання. За специфічним способом реалізації винахід опирається на використання водного розчину листя тютюну з вмістом сухої речовини, вираженому в мг/мл, від 0,05 до 150мг сухої речовини на мл стерильної води, переважно від 0,5 до 100мг на мл стерильної води і більш переважно від 1 до 20 мг на мл стерильної води для приготування розчину для ін'єкцій, призначених для лікування залежності. Навіть при більш високих концентраціях водні екстракти листя тютюну не стають токсичними, зокрема при підшкірному введенні. Однак, при застосуванні розчину з вмістом більш як 150 мг/мл ефективність лікування не змінювалась на краще. Також при вмісті нижче 0,05 мг/мл результати у відношенні ефективності лікування були гіршими. В залежності від рівня залежності пацієнта і його здатності контролювати пов'язані з нею стреси всього однієї ін'єкції може виявитися достатньо. Таким чином, об'єктом винаходу є застосування екстракту листя тютюну для приготування одноразової ін'єкції для лікування залежності. Дійсно, якраз у випадку тютюнової залежності підтверджується, що однієї ін'єкції водного екстракту листя тютюну достатньо для того, щоб пацієнт позбавився від проявів залежності, тобто розладів зі сном, збудженості, нервозності, гіперактивного 7 94461 тонусу. Після першої ж ін'єкції у пацієнта з'являються характерні ознаки, що свідчать про покращення проявів дезінтоксикації: глибокий сон, стомлюваність з перших днів, прогресуюче і швидке відновлення відчуття запаху і смаку, чутливість горла. В інших випадках однієї ін'єкції буває недостатньо, і тоді необхідно вдаватися щонайменше ще до однієї. Таким чином, об'єктом винаходу є застосування водного екстракту листя тютюну для приготування щонайменше двох ін'єкцій, зроблених з інтервалом від 4 до 30, переважно від 5 до 15, більш переважно від 6 до 13 днів. Необхідність застосовувати другу ін'єкцію і, можливо інші додаткові ін'єкції, буде визначатись для кожного окремого пацієнта в залежності від результатів, отриманих після першої ін'єкції та/або після попередніх ін'єкцій. У випадку тютюнової залежності кількість ін'єкцій не повинна перевищувати 5, переважно 4, і більш переважно не перевищувати 2. Після такої першої ін'єкції або таких ін'єкцій пацієнт відчуває сильну мотивацію в досягненні для себе успішного результату повної дезінтоксикації. Зрозуміло, що для оптимальної ефективності ці ін'єкції повинні супроводжуватися класичними рекомендаціями щодо дій після відвикання від прийому, тобто наполегливо рекомендується уникати систематичного вживання алкоголю, сильних спецій, кофе, так як відомо, що бажання взяти сигарету часто пов'язане з цими смаковими відчуттями, що завершується так званим рефлексом Павлова. Винахід також спрямований на водні стерильні розчини водних екстрактів листя тютюну з вмістом сухої речовини від 0, 05 до 150 мл/мг, переважно від 0,5 до 100 мл/мг і більш переважно від 1 до 20 мг/мл стерильної води. В переважному варіанті водні екстракти ліофілізовані. В окремому способі реалізації винахід стосується також водних стерильних розчинів водного екстракту листя тютюну з вмістом сухої речовини від 0,05 до 50 мг/мл стерильної води, переважно від 0,5 до 20 мг/мл і більш переважно від 1 до 15 мг/мл стерильної води, до того ж даний екстракт знаходиться у ліофілізованій формі. Винахід стосується також готового для використання комплекту, який містить шприц, флакон, заповнений стерильною водою і ліофілізату водного екстракту листя тютюну. Комп’ютерна верстка Мацело В. 8 Ці водні розчини і комплект призначені для застосування при лікуванні залежності, зокрема тютюнової залежності. Винахід буде більш детально описаний з посиланням на приклади, які наведені виключно для його ілюстрації і не носять обмежувальний характер. Приклади: Приклад 1: Приготування розчинів для ін'єкції Розчини для ін'єкції були приготовані шляхом розчинення 20мг ліофілізату IP 100 листя тютюну, випущений до продажу фірмою Societe Stallergene, в 2 мл стерильної води. Приклад 2: Серед 150 пацієнтів, які страждають від тютюнової залежності, проводилось анкетування з приводу алергії, кардіо-васкулярних захворювань, діабету, чутливості до алкоголю, до токсичних хімікатів та відомих ліків. Кожний з 150 пацієнтів отримав підшкірну ін'єкцію (в передпліччя або ягідницю) розчину, приготованого за вищевказаним рецептом. Через 10-12 днів 15 пацієнтів, які ще відчували бажання закурити, отримали другу ін'єкцію, ідентичну першій. Процентне співвідношення пацієнтів, які знову не почали палити сигарети протягом 1, 3, 6 та 12 місяців, приведено нижче у відповідності до успішних результатів: 1 місяць: 74%, 69% з яких мали одну ін'єкцію і 5% - дві ін'єкції 3 місяці: 61% 6 місяців: 57% 12 місяців: 53% Процентне співвідношення пацієнтів, які знову розпочали палити через місяць після останньої ін'єкції приведено нижче відповідно до невдалих результатів: 1 місяць: 26%, з яких 25% мали одну ін'єкцію і 1% - 2 ін'єкції. Процентне співвідношення з 26% теоретично могло б бути доведено до 10%, практикуючи систематичне введення другої ін'єкції. При цьому результати за 3, 6 та 12 місяців будуть настільки ж збільшені. Отже, отримані результати значно вищі, ніж результати прийому засобів, присутніх тепер на ринку: 16-20% успішних результатів, отриманих при використанні пластинок, пластирів та гумок після року лікування; 20% успішних результатів, отриманих при використанні Zyban®. Лікування відзначається коротким строком і є менш витратним, ніж багатомісячне лікування, що застосовується в теперішній час. Підписне Тираж 24 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601