Забивне кріплення для проведення горизонтальних виробок по нестійких породах або в завалі

Реферат: Забивне кріплення для проведення горизонтальних виробок у нестійких породах або по завалі включає забивні шпунтини, які складаються із зовнішніх і внутрішніх замкових елементів, з'єднаних поздовжніми планками, несучі елементи виготовлені з листової сталі, прямокутної форми однакових розмірів, міжрамні стяжки. Затяжки виконані з гофрованого металевого листа з опуклою хвилею посередині й увігнутими напівхвилями по краях. Затяжки у свою чергу мають розміщені на одному кінці клиноподібні увігнуті з загнутим донизу під прямим кутом кінцем з отвором на іншому - клиноподібним вирізом з можливістю сполучення двох затяжок уведенням виступу у виріз. UA 101739 U (12) UA 101739 U UA 101739 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до гірської промисловості та зокрема до проведення горизонтальних виробок по нестійких породах або по завалі й може використовуватися для порятунку людей які потрапили в аварійну ситуацію в результаті завалу виробок породою. Відома конструкція забивного кріплення для проведення горизонтальних виробок у нестійких породах або в завалі, яка включає в себе забивні шпунтини (проколоти), основні та допоміжні кріпильні рами, використовувані для забивання шпунтин, кріпильні рами постійного кріплення. При проведенні виробки із застосуванням цього кріплення виконують наступні роботи. Перед вибоєм виробки на відстані рівному довжині заходки встановлюють основну кріпильну раму, потім в одній площині з нею встановлюють допоміжну кріпильну раму менших розмірів, чим основна (тобто під основною), таким чином, щоб між верхняками основної й допоміжної рам залишалася щілина. У щілину вставляють, під кутом 5-7 з боку покрівлі й зі сторін боків виробки та забивають дерев'яні шпунтини на довжину заходки. Забивання їх здійснюють вручну (кувалдою) або підвішеною колодою (тараном). Забиті в породу шпунтини називають посадом. Після забивання шпунтин виконують виїмку породи з вибою, та під забиті шпунтини установлюють кріпильні рами постійного кріплення. Потім цикли повторюють до остаточної проходки виробки. [Егоров В.А. "Способы и приемы ликвидации подземных аварий.". - М.: Госгортехиздат, 1963. - С. 75-78.]. Недоліки цієї конструкції забивного кріплення полягає в наступному. Необхідність встановлювати дві кріпильні рами для забивання шпунтин: одну основну, другу допоміжну (під основною), між якими повинне бути кріплення для закладу шпунтин, по суті ізолює допоміжну раму. Остання виявляється практично не закріпленою (не зв'язаною), як з основною кріпильною рамою, так і з постійним кріпленням. При цьому допоміжну раму доводиться зміцнювати, зв'язувати кріпильними деталями (стяжками та ін.) з рамами постійного кріплення. Це підвищує матеріалоємність кріплення, збільшує вартість її й трудомісткість установки, знижує швидкість проведення виробки і надійність кріплення. Установка основної й допоміжних кріпильних рам на відстані рівному довжині заходки знижує міцність кріплення виробки в привибійній зоні, тому що зазначені рами виявляються локалізованими і, як вказується вище, практично не пов'язаними з рамами постійного кріплення, що знижує надійність всієї конструкції кріплення. При забиванні шпунтини сковзають по поверхні верхняків допоміжної кріпильної рами, вибираючи у вибої найбільш прохідний напрямок. Це призводить до відхилення напрямку забивання шпунтин від поздовжньої осі виробки в горизонтальній площині (при забиванні шпунтин по верхнякам) і відхиленню їх у вертикальній площині при забиванні біля бокових стійок. При цьому в посадах залишаються небажані щілини, що знижує якість і міцність посаду, що споруджується, і знижує надійність кріплення. Необхідність забивати нові шпунтини (робити новий посад) заходки та установлювати основну й допоміжну кріпильні рами перед кожним забиванням нового посаду, а також установлювати постійне кріплення під кожним посадом збільшують матеріалоємність і вартість конструкції забивного кріплення підвищує трудомісткість і знижує швидкість проведення виробки. Найбільш близьким технічним рішенням, вибраним як прототип, є конструкція металевого прямого забивного кріплення, що включає шпунтини плоскої форми, кожен з яких складається із зовнішнього і внутрішнього замкових елементів, з'єднаних проміжною перегородкою (планкою). При забиванні шпунтин у породу вводять внутрішній замковий елемент однієї шпунтини в зовнішній елемент іншого, сполученого з ним, утворюючи при цьому замкові з'єднання (замки), що зв'язують шпунтини в суцільне огородження, що утворюють посад. Для забивання шпунтин у виробці розташовують пари напрямних кілець кріплення, зазори яких вводять шпунтини й забивають їх у породу спеціальними механізованими молотами або вручну кувалдами. Після забивання шпунтин на довжину заходки, з під них виймають породу й установлюють наступну пару напрямних кілець або рам, забивають у вибій новий комплект шпунтин, і встановлюють надшпунтинами постійне кріплення, повторюючи описані вище виробничі процеси до остаточної проходки виробки [Поляков Н.М., Чижиков Н.И. "Проведение горных выработок специальными способами". - М., 1962. - С. 15-1, рисунок 4а]. Недоліки цієї конструкції забивного кріплення полягає в наступному. При забиванні шпунтин, останні, перебуваючи на поверхні внутрішніх кілець або кріпильних рам, сковзають по них і міняють напрямок забивання, знаходячись у вибої й занурюючись у більш пухкі зони. Відхилені та занурені у вибій шпунтини витягти практично неможливо. Тому після занурення у вибій певного числа шпунтин, з'єднаних у замку, обов'язково створюється ситуація, при якій наступна шпунтина не з'єднується в замок і в посаді залишається щілина або кілька щілин, через які порода проникає у виробку, що знижує надійність конструкції кріплення, підвищує трудомісткість і вартість її спорудження, знижує швидкість проведення вироблення й 1 UA 101739 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 погіршує санітарно-гігієнічні умови праці гірників. Установка пар кілець або кріпильних рам для забивання чергового комплекту шпунтин пов'язана з надзвичайно небезпечною й складною роботою, тому що їх доводиться зводити безпосередньо в завалі або розвалі порід. Крім цього установлені пари кілець або кріпильних рам виявляються не пов'язаними з постійним кріпленням, і для забивання шпунтин їх треба додатково розкріплювати. Це знижує надійність конструкції кріплення, підвищує її матеріалоємність, трудомісткість і вартість спорудження, знижує швидкість проведення вироблення й погіршує санітарно - гігієнічні умови праці гірників. За технологією проведення виробки із застосуванням цієї конструкції забивного кріплення передбачається циклічне повторення забивання шпунтин для кожної нової заходки, під якими споруджують постійне кріплення, а самі шпунтини, дорогі й матеріалоємні деталі, залишаються над останньої як би у якості затяжки, тобто один раз використані для забивання, а потім залишені над постійним кріпленням. Це істотно збільшує матеріалоємність кріплення, підвищує трудомісткість і вартість її установки, знижує швидкість проведення вироблення й погіршує санітарно - гігієнічні умови праці гірників. Суттєвими недоліками відомого технічного рішення є: відхилення шпунтин від заданого напрямку при забиванні їх у вибій, і неможливість їхнього з'єднання в ряді випадків у замку, у результаті чого між шпунтинами залишаються щілини, у які проникає зруйнована порода у виробку, знижує надійність конструкції кріплення, підвищує трудомісткість і вартість її установки, знижує швидкість проведення вироблення й погіршує санітарно-гігієнічні умови праці гірників; необхідність споруджувати пари напрямних кілець або кріплених рам для спрямованого забивання шпунтинів безпосередньо в привибійному просторі ускладнює монтажні роботи, виконання їх пов'язане з певною небезпекою. Це знижує надійність конструкції кріплення, підвищує трудомісткість і вартість її установки, знижує швидкість проведення виробки й погіршує санітарно-гігієнічні умови праці гірників; спорудження напрямних пар кілець або кріпильних рам на певній відстані від постійного кріплення, по суті, ізолює їх, вони залишаються не розкріпленими та для їх стійкості необхідні додаткові матеріали й роботи з розпірки й зв'язування (кріпильними елементами) з постійним кріпленням, що знижує надійність конструкції кріплення, підвищує її матеріалоємність, трудомісткість і вартість установки, знижує швидкість проведення виробки, погіршує санітарногігієнічні умови праці гірників; одноразове використання комплекту дорогих шпунтин, що залишаються після забивання у вибій над постійним кріпленням як затяжка або забутовка різко збільшує матеріалоємність і вартість конструкції кріплення, трудомісткість її установки, знижує швидкість проведення виробки й погіршує санітарно-гігієнічні умови праці гірників. Задачею корисної моделі є вдосконалення конструкції забивного кріплення для проведення горизонтальних виробок у нестійких породах або по завалі, у якій шляхом забезпечення можливості створення обмежуюче-напрямних каналів для розміщення й пересування по них взаємозв'язаних замками шпунтин при забиванні їх у вибій з перекриттям, що зберігає виробку від руйнування під тиском налягаючих порід досягають багаторазового використання тільки одного комплекту шпунтин, циклічно впроваджуваного у вибій зі спільною установкою під ним постійного кріплення, що підвищує надійність конструкції кріплення, знижує її матеріалоємність, вартість і трудомісткість установки, збільшує швидкість проведення виробки й поліпшує санітарно-гігієнічні умови праці гірників. Поставлена задача вирішується тим, що забивне кріплення для проведення горизонтальних виробок у нестійких породах або по завалі, що включає забивні шпунтини які складаються із зовнішніх і внутрішніх замкових елементів, з'єднаних поздовжніми планками, несучі елементи виготовлені з листової сталі, прямокутної форми однакових розмірів, міжрамні стяжки, згідно з корисною моделлю, затяжки, виконані з гофрованого металевого листа з опуклою хвилею посередині й увігнутими напівхвилями по краях, затяжки у свою чергу мають розміщені на одному кінці клиноподібні увігнуті с загнутим донизу під прямим кутом кінцем з отвором на іншому - клиноподібним вирізом з можливістю сполучення двох затяжок уведенням виступу у виріз. Несучі елементи з листової сталі мають напрямно-фіксуючі виїмки, з радіусом, що відповідає радіусу ввігнутих напівхвиль затяжок. Симетрично розміщені щодо поперечної осі овальні виступи, у кожному з яких один поздовжній отвір розташований паралельно зазначеної осі, а інший -перпендикулярно, а також мають круглі отвори для кріплення затяжок. Забивні шпунтини мають накладки, розміщені знизу поздовжніх планок через 0,25-0,40 м по довжині і виконані з можливістю розміщення зовнішніх замкових елементів в увігнутих напівхвилях сполучених затяжок. 2 UA 101739 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 У зв'язку з тим, що конструкція кріплення має затяжки, виготовлені з гофрованого металевого аркуша з опуклою хвилею посередині й увігнутими напівхвилями по краях, то забезпечуються міцні перекриття затяжками міжаркового простору, тому що гофрований металевий аркуш має підвищений момент опору та низький згинальний момент. При розміщенні й закріпленні затяжок на несучих елементах аркового кріплення на сполученні країв затяжок, тобто сполученні їхніх увігнутих напівхвиль утворяться ввігнуті хвилі, що є по суті обмежуюченапрямними каналами, у які розміщають забивні шпунтини з'єднані замками. Канали обмежують зрушення з'єднаних шпунтин у сторони та направляють пересування шпунтини у вибій при їх забиванні. У результаті затяжки спочатку виконують роль обмежуюче-напрямних каналів, а після забивання шпунтин вони сприймають на себе завалені породи й виконують роль міжаркового перекриття. Високі міцностні характеристики затяжок дозволяють використовувати їх далі як несучі перекриваючі деталі постійного кріплення. При цьому забезпечується багаторазове використання одного комплекту забивних шпунтин циклічно занурюють у вибій зі сумісною установкою постійного кріплення, що підвищують надійність конструкції забивного кріплення, знижує її матеріалоємність, вартість і трудомісткість спорудження, збільшує швидкість проведення виробки й поліпшує санітарно-гігієнічні умови праці гірників. У зв'язку з тим, що затяжки мають розміщені на одному кінці клиноподібний виступ, на іншому - клиноподібний виріз з можливістю сполучення двох затяжок уведенням виступу у виріз забезпечується безщілинне перекриття міжаркового простору з розміщенням кожної затяжки на несучих елементах двох арок, що дозволяє використовувати затяжку як деталь постійного кріплення, підвищує надійність конструкції забивного кріплення, знижує трудомісткість її спорудження, збільшує швидкість проведення виробки, і поліпшує санітарно-гігієнічні умови праці гірників. У наслідку того, що клиноподібний виступ затяжки має загнутий донизу під прямим кутом кінцем з отвором, то забезпечується міцне з'єднання затяжок із несучими елементами арок за допомогою зазначеного отвору. Це дозволяє використовувати затяжки як несучі деталі постійного кріплення. При з'єднанні затяжок вони фіксуються з несучими елементами в необхідному напрямку, визначаючи задане розташування обмежуюче-спрямованих каналів з наступним зануренням у вибій без відхилень шпунтин. Це сприяє багаторазовому використанню одного комплекту шпунтин, циклічно занурюваних у вибій зі спільною установкою під ними постійного кріплення, що підвищує надійність конструкції кріплення, знижує її матеріалоємність, вартість і трудомісткість спорудження, збільшує швидкість проведення й поліпшує санітарногігієнічні умови праці гірників. Так як несучі елементи з листової сталі мають напрямно-фіксуючі виїмки з радіусом, що відповідає радіусу ввігнутих напівхвиль затяжок для розміщення їх, тоді в них (у виїмки) розміщають затяжки. В кожну виїмку розміщаються дві сполучувані напівхвилі двох затяжок. При розміщенні затяжок у зазначені виїмки несучі елементи аркового кріплення виставляють таким чином, щоб затяжки розташовувались паралельно поздовжньої осі виробки. Це визначає необхідне розміщення обмежуюче-напрямних каналів (хвиль гофрованої затяжки) з наступним укладанням у них шпунтин і спрямованим їхнім забиванням у вибій. З розміщенням затягувань у зазначених виїмках вони фіксуються на несучих елементах. При цьому досягається висока щільність контакту між площиною затяжок і ребрами несучих елементів, що дозволяє використовувати це з'єднання як сполучені деталі постійного кріплення. У результаті облаштування несучих елементів напрямно-фіксуючими виїмками сприяє спрямованому циклічному забиванню у вибій одного комплекту шпунтин зі спільною установкою під ними постійного кріплення, що збирається з несучих елементів, що підвищує надійність конструкції забивного кріплення, знижує її матеріалоємність, вартість і трудомісткість установки, підвищує швидкість проведення виробки й поліпшує санітарно-гігієнічні умови праці гірників. У зв'язку з тим, що несучі елементи з листової сталі мають симетрично розташованими відносно поперечної осі овальними виступами, то при з'єднанні несучих елементів на криволінійних ділянках аркового кріплення досягається плавне сполучення їхніх країв з утворенням необхідного радіуса закруглення. Плавні сполучення є передумовами забезпечення на криволінійних ділянках на стиках несучих елементів арок утворення напрямно-фіксуючих виїмок для розміщення затяжок. Це сприяє якісному складанню конструкції кріплення, підвищує її надійність, знижує трудомісткість установки арок, збільшує швидкість проведення виробки й поліпшує санітарно-гігієнічні умови праці гірників. У зв'язку з тим, що в овальних виступах несучих елементів один поздовжній отвір розташований паралельно поздовжньої осі, а інший - перпендикулярно, то при з'єднанні несучих елементів в арку, тобто при накладці виступу одного елемента на виступ іншого, 3 UA 101739 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 суміщається поздовжній отвір, розташований паралельно поздовжньої осі одного елемента з отвором розташованим перпендикулярно іншого елемента й створюються дві пари сполучень При введенні в суміщені поздовжні отвори болтів і легкому затиску гайками несучих елементів можливо, пересуваючи один елемент щодо іншого, надавати сполученню зовнішніх країв виступів радіуса, що повторює радіус хвилеподібного вигину гофрованої затяжки на будьякій ділянці (включаючи криволінійні) аркового кріплення. Це дозволяє розміщати ввігнуті напівхвилі сполучених затяжок на несучих елементах у місцях їхнього з'єднання без зазорів і в необхідному напрямку й відповідно створювати обмежуюче-напрямні канали для розміщення й забивання шпунтин, чим досягається багаторазове забивання у вибій одного комплекту шпунтин зі спільною установкою під ними постійного кріплення. У результаті надійність конструкції кріплення підвищується, знижується її матеріалоємність, вартість і трудомісткість її установки, збільшується швидкість проведення виробки, поліпшується санітарно-гігієнічні умови праці гірників. У зв'язку з облаштуванням несучих елементів круглими отворами для кріплення затяжок, останні приєднують до арок кріплення за допомогою нарізних сполучень і отворів на загнутому під прямим кутом клиноподібному виступі, що сприяє використанню системи "несучий елементзатяжка" як деталі постійного кріплення й створення обмежуючо-напрямних каналів. Це підвищує надійність конструкції кріплення, знижує трудомісткість її установки, підвищує швидкість проведення виробки й поліпшує санітарно-гігієнічні умови праці гірників. При оснащені забивних шпунтин накладками для упору ударного інструмента, розміщеними знизу поздовжніх планок через 25-40 см по їх довжині, шпунтини забивають у вибій шляхом нанесення ударів у накладку, яка знаходиться в безпосередній близькості до першої від вибою арки. (Удари наносять, наприклад, через звичайний подовжений борідок кувалдою або ручним пневмоударником і.т.п.). Після забивання шпунтин у вибій на 25-40 см (і видаленні на цю ж відстань накладки) наносять удари по наступній, що висунулася з під затяжки, накладці. Так повторюють операції до забивання шпунтини на необхідну глибину. При забиванні шпунтин таким способом гірники постійно перебувають під кріпленням. Наявність накладок на шпунтинах виключають необхідність забивати їх шляхом нанесення ударів у задній торець їх і розводити при цьому (для нанесення ударів) затяжки або заводити зверху затяжок, після забивання комплекту шпунтин, шпунтини чергового комплекту. Це забезпечує можливість пересування шпунтин по затяжках при забиванні їх у вибій без заміни, тобто постійне циклічне просування у вибій шпунтин при нарощуванні по довжині виробок арок із затяжками, при якій досягається багаторазове використання тільки одного комплекту шпунтин зі спільною установкою під ними арок постійного кріплення. У результаті підвищується надійність конструкції забивного кріплення, знижується її матеріалоємність, трудомісткість і вартість установки, підвищується швидкість проведення виробки, поліпшуються санітарно-гігієнічні умови праці гірників. У зв'язку з тим, що забивні шпунтини виконані з можливістю розміщення зовнішніх замкових елементів в увігнутих напівхвилях сполучених затяжок, то розташовані в них, з'єднані в замки шпунтини по суті знаходяться в обмежуюче-напрямних каналах, перебуваючи в яких їм неможливо відхилиться при пересуванні (при забиванні) від заданого напрямку розміщення затяжок. При цьому досягається багаторазове використання одного комплекту шпунтин, циклічно занурених у вибій, що підвищує надійність конструкції кріплення, знижує її матеріалоємність, вартість і трудомісткість установки, збільшують швидкість проведення виробки й поліпшує санітарно-гігієнічні умови праці гірників. Суть корисної моделі пояснюється кресленнями, де на фіг. 1 зображений загальний вид конструкції забивного кріплення перед забиванням шпунтин у вибій; на фіг. 2 - те ж, що на Фіг. 1, але із забитими у вибій шпунтинами; на фіг. 3 - те ж, що на Фіг. 2, але із прибраною породою з під забитих шпунтин і встановленої під ними нової арки кріплення; фіг. 4 - забивна шпунтина, вид зверху; на фіг. 5 - вид збоку фіг. 4; на фіг. 6 - розріз по А-А фіг. 4; на фіг. 7 - затяжка, вид зверху; на фіг. 8 - вид збоку фіг. 7; на фіг. 9 - розріз по Б-Б фіг. 7; на фіг. 10 - несучий елемент; на фіг. 11 - вид збоку; на фіг. 12 - з'єднання несучих елементів на прямій ділянці кріплення; на фіг. 13 - вид збоку фіг. 12; на фіг. 14 - з'єднання несучих елементів на криволінійній ділянці кріплення; на фіг. 15 - вид збоку фіг. 14; на фіг. 16 - фрагмент з'єднання шпунтин у замок із затяжками й несучим елементом кріплення. Вид зверху; на фіг. 17 - розріз по В-В фіг. 16; на фіг. 18 - з'єднання затяжки з несучим елементом; на фіг. 19 - з'єднання несучих елементів сусідніх рам міжрамною стяжкою; на фіг. 19 - схема забивання шпунтини ударами у накладку. Конструкція забивного кріплення для проведення горизонтальних виробок у нестійких породах або по завалі складається з: забивних шпунтин 1, які включають внутрішні 2 і зовнішні 3 замкові елементи, з'єднані поздовжніми планками 4, на яких знизу розміщені накладки 5 для упору ударного інструмента. 4 UA 101739 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 При забиванні шпунтин 1 у вибій внутрішній замкової елемент 2 уводять через розріз 6 у зовнішній замковий елемент 3, з'єднуючи в такий спосіб всі забивні шпунтини, у єдине цільне огородження; затяжок 7, які виконані з гофрованого металевого листа з опуклою хвилею 8 посередині й увігнутими напівхвилями 9 по краях, а також мають, розміщені на одному кінці, клиноподібний виступ 10 із загнутим донизу під прямим кутом кінцем 11 з отвором 12, на іншому клиноподібним вирізом 13; несучих елементів 14, виконаних з листової сталі й облаштованих напрямно-фіксуючими виїмками 15, круглими отворами 16 для з'єднання арок круглими отворами 17 для кріплення затяжок, симетрично розташованими щодо поперечної осі, овальними виступами 18, у кожному з яких один поздовжній отвір 19, розташований паралельно зазначеної осі, інше 20 перпендикулярно; міжрамних стяжок 21; нарізних з'єднань шайб 22, болтів 23, гайок 24. Технологічна суть проведення горизонтальної виробки в нестійких породах або по завалі із застосуванням конструкції забивного кріплення полягає в наступному: У горизонтальній виробці перед вибоєм (перед завалом) монтують із несучих елементів 14, міжрамних стяжок 21, три кріпильних арки, з'єднуючи нарізними сполученнями із шайб 22, болтів 23, гайок 24. Несучі елементи 14 з'єднують між собою за допомогою поздовжніх отворів 19 і 20, накладаючи виступи 18 один на одного таким чином, щоб поздовжній отвір 19 одного несучого елемента, сполучилися з поздовжнім отвором 20 іншого елемента й навпаки. При введенні в сполучені поздовжні отвори 19 і 20 болтів 23 і легкому затисненні гайок 24 необхідно, пересуваючи один несучий елемент 14 щодо іншого, надати сполученню зовнішніх країв виступів 18 радіус, що відповідає радіусу вигинів увігнутих напівхвиль 9 затяжок 7. У напрямно-фіксуючих виїмках 15 несучих елементів 14 змонтованих арок розміщають затяжки 7, з'єднуючи їх з несучими елементами за допомогою нарізних сполучень через отвори 12 у затяжках 7 і отвору 17 у несучих елементах 14, таким чином, щоб поздовжні осі затяжок 7 були співорієнтовані паралельно поздовжньої осі вироблення. У місцях сполучення ввігнутих напівхвильових країв 9 суміжних затяжок 7 утворяться ввігнуті хвилі Фіг. 17. У них укладають шпунтини 1 зовнішніми замковими елементами 3, одночасно з'єднуючи їх шляхом введення в них внутрішніх замкових елементів 2 через розріз 6. Шпунтини розміщують таким чином, щоб перші від переднього їхнього кінця накладки 5, для упору ударного інструмента, перебували на відстані не менш 25-30 см від першої до вибою кріпильної арки, фіг. 1. Після монтажу кріпильних арок із затяжками 7 і з'єднаними в замки шпунтинами фіг. 17 на затяжках 7 утвориться посад. Для занурення посаду у вибій(завал) шпунтини забивають у вибій (породу) наносячи удари через подовжений бородок 25 у накладки 5, наприклад пневмоударником 26 фіг. 20. При цьому слід дотримуватися умов, по яким після забивання шпунтин 1 на кріпильних арках повинні залишатися частини шпунтин розташованих не менш, ніж на двох арках, а у вибій повинні занурюватися частини довжиною, що забезпечує безпечну виїмку породи з під посаду й установку однієї кріпильної арки із затяжками 7. При дотриманні цієї умови посад шпунтин 1 буде завжди перебувати в стійкому положенні: перед забиванням шпунтин 1 він буде розміщений на трьох арках і зверху притиснутий до затяжок 7 заваленою породою; при забиванні шпунтин 1 передня частина всього посаду підпирається породою, а інша знаходиться на двох кріпильних арках, що забезпечує збереження напрямку забивання шпунтин 1 і всього посаду, а такі системи кріплення-посад. Далі повторюють процеси по забиванню шпунтин 1 у вибій, виїмці породи, установці під посадом кріпильної рами із затяжками 7 до остаточної проходки виробки. Застосування корисної моделі дозволить підвищити надійність конструкції кріплення, знизити її матеріалоємність, вартість і трудомісткість установки, збільшити швидкість проведення виробки й поліпшити санітарно-гігієнічні умови праці гірників за рахунок забезпечення можливості створення обмежуючо-напрямних каналів для розміщення й пересування по них взаємозв'язаних замками шпунтин при забиванні їх у вибій з перекриттям, що зберігають виробку від руйнування під тиском налягаючих порід і досягнення багаторазового використання тільки одного комплекту шпунтин, циклічно занурених у вибій, зі спільною установкою під ним постійного кріплення. 5 UA 101739 U ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 10 15 Забивне кріплення для проведення горизонтальних виробок у нестійких породах або по завалі, що включає забивні шпунтини, які складаються із зовнішніх і внутрішніх замкових елементів, з'єднаних поздовжніми планками, несучі елементи виготовлені з листової сталі, прямокутної форми однакових розмірів, міжрамні стяжки, яке відрізняється тим, що затяжки виконані з гофрованого металевого листа з опуклою хвилею посередині й увігнутими напівхвилями по краях, затяжки у свою чергу мають розміщені на одному кінці клиноподібні увігнуті з загнутим донизу під прямим кутом кінцем з отвором на іншому - клиноподібним вирізом з можливістю сполучення двох затяжок уведенням виступу у виріз, несучі елементи з листової сталі мають напрямно-фіксуючі виїмки, з радіусом, що відповідає радіусу ввігнутих напівхвиль затяжок, а також симетрично розміщені щодо поперечної осі овальні виступи, у кожному з яких один поздовжній отвір розташований паралельно зазначеної осі, а інший - перпендикулярно, а також мають круглі отвори для кріплення затяжок, забивні шпунтини мають накладки, розміщені знизу поздовжніх планок через 0,25-0,40 м по довжині і виконані з можливістю розміщення зовнішніх замкових елементів в увігнутих напівхвилях сполучених затяжок. 6 UA 101739 U 7 UA 101739 U 8 UA 101739 U 9 UA 101739 U Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 10