Спосіб модернізації головного вертолітного редуктора вр-8а в процесі капітального ремонту для вертольотів типу мі-8 під установку додаткового генератора

Реферат: Спосіб модернізації головного вертолітного редуктора ВР-8А в процесі капітального ремонту для вертольотів типу МІ-8 під установку додаткового генератора СГО-ЗОУ включає комплектування підвузла приводів лівого борту деякими деталями і складовими одиницями (ДСО) підвузла приводів лівого борту головного редуктора ВР-14, та доопрацьовують корпус головного редуктора ВР-8А для встановлення додаткового стакана як опори шестірні приводу додаткового генератора, при цьому складання та розбирання підвузла приводів лівого борту виконують у відповідності з ремонтною документацією головного редуктора ВР-14. UA 120892 U (12) UA 120892 U UA 120892 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до авіаційної техніки, зокрема стосується авіапідприємств, що виконують капітальний ремонт головних вертолітних редукторів (надалі - головних редукторів). Експлуатація парку найбільш поширених у світі вертольотів типу МІ-8 (МІ-8Т, МІ-8МТ, МІ-14, МІ-17 різних модифікацій) має ряд проблем, пов'язаних з тривалим терміном їх експлуатації, чи не основною з яких є забезпечення високої надійності польотів. Вирішення цієї задачі можливе заміною цих вертольотів на нові моделі чи ремонтом і/або модернізацією наявних. Відомо, що фюзеляж гелікоптерів типу МІ-8 визнаний одним з кращих у світі, а його розробники, спираючись на зібрані дані, періодично збільшували терміни експлуатації цих вертольотів (спочатку від 28 років до 40 років, а потім взагалі зняли часові обмеження), вважаючи, що ресурсні можливості конструкції вертольотів при правильному технічному обслуговуванні дозволяють експлуатувати ці машини навіть до 100 років. В свою чергу значне зростання цін на нові вертольоти робить варіант ремонту та модернізації вертольотів типу МІ-8 з солідним терміном експлуатації для підприємствексплуатаційників чи не найкращим. Прикладом тривалої експлуатації авіаційної техніки є відомий американський літак В-52, який чотири рази модернізували, забезпечуючи зростаючі вимоги стандартів міжнародних авіаційних організацій. Особливою увагою в процесі відновлення ресурсу вертольотів будь-якого типу користуються ті вузли та агрегати, що перебувають під значними температурними та механічними навантаженнями, до яких, в першу чергу, належать двигуни та головний редуктор. Ремонт чи заміна турбовальних двигунів на вертольотах типу МІ-8 легко може бути вирішена в нашій країні, адже двигуни п'ятого покоління виробництва Мотор-Січ вважаються одними з кращих у світі, причому їх потужність значно зросла, що дозволяє покращити як льотні характеристики вертольотів, так і забезпечити використання додаткового устаткування, необхідного для виконання вимог сучасних авіаційних стандартів. Але в штатному редукторі ВР-8А наявний лише один привід під генератор СГО-30У, що забезпечує 30 кВт потужності однофазної мережі змінного струму напругою 200 В, причому використання практично всієї потужності припадає на нагрівальні пристрої системи боротьби з обледенінням несучого та рульового гвинтів, тому з використанням додаткового обладнання на гелікоптерах типу МІ-8 з головним редуктором ВР-8А є значні проблеми внаслідок нестачі вільної потужності однофазної мережі змінного струму напругою 200 В. Відомі способи підвищення енергетичної потужності літальних апаратів за допомогою додаткових паливних елементів (див. патенти РФ № 2391749, МПК Н01М 08/12, B64D 41/00, № 2405720, МПК B64D 41/00, № 2418721, МПК B64D 41/00), за якими використовують електрохімічний реактор, що включає батарею з кількох або щонайменше одного високотемпературного паливного елемента, де використовують як паливо водень або вуглеводневі сполуки, системи подачі палива і окислювача, при цьому в системі подачі палива для його зберігання використовують балони, в яких забезпечують високий тиск, в системі подачі окислювача встановлюють компресор для його стиснення, причому як окислювач можуть використовувати кисень атмосферного повітря, на виході трубопроводу для відведення газу від електрохімічного реактора встановлюють вихідну турбіну, розташовану на одному валу з компресором, та додаткову турбіну, входом пов'язану з вихідною турбіною, на валу якої встановлений електрогенератор для вироблення додаткового електричного струму, а продукти, що накопичуються при роботі системи паливних елементів, використовують в системі боротьби з обледенінням для запобігання обмерзання крил літального апарата. Перевагою таких способів підвищення енергетичної потужності літального апарата є отримання додаткової енергетичної потужності та можливість вивільнення частини потужності мережі змінного струму, а до недоліків можна віднести значні часові та економічні затрати, пов'язані з внесенням змін не тільки до комплекту конструкторської документації (КД) на головний редуктор, але і на комплект КД на весь літальний апарат, в нашому випадку на вертоліт, проведенням повного циклу випробувань введеної енергетичної установки, крім того, поява на борту літального апарата балонів з високим тиском, наповнених воднем чи вуглеводневими сполуками, значно знизить безпеку польотів на такому літальному апараті. Відомі також способи генерування додаткової енергетичної потужності на літальних апаратах (див. патенти РФ № 2268843, МПК В64С 05/08, B64D 41/00, B64D 27/18, № 2402463, МПК B64D 41/00, № 2422330, МПК B64D 13/06, B64D 27/00, № 2422393, МПК B64D 41/00, № 2489323, МПК B64D 41/00), за якими у фюзеляжі літального апарата в поздовжньому напрямку формують канал з впускним і випускним отворами, забезпечують в разі необхідності закриття повітряного впускного отвору елементом перекриття, виконаним сполучним з зовнішнім контуром літального апарата для оптимізації аеродинамічних характеристик, в каналі фіксують турбіну набігаючого потоку, виконану з можливістю приведення в обертання потоком повітря, та 1 UA 120892 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 безпосередньо з'єднаний з турбіною набігаючого потоку за допомогою приводного вала генератор для принаймні часткового підтримання функціонування електричної системи на борту повітряного судна. Перевагою таких способів генерування додаткової енергетичної потужності на літальних апаратах є отримання додаткової енергетичної потужності, до недоліків можна віднести значні затрати, пов'язані з внесенням змін до комплекту КД на літальний апарат, в нашому випадку на вертоліт, та проведенням повного циклу випробувань вертольота, втрату додаткової енергетичної потужності в деяких випадках, оскільки на відміну від літаків вертольоти можуть зависати в повітрі, що зупинить турбіну набігаючого потоку. Крім того, особливістю процесу капітального ремонту будь-якої авіаційної техніки, в тому числі і головних редукторів, що складається з декількох обов'язкових етапів, є необхідність суворого дотримання вимог наявної ремонтної документації. Відомий також спосіб модернізації головного вертолітного редуктора ВР-24 в головний вертолітний редуктор ВР-14 в ході капітального ремонту (заявка на винахід України № а 201700776, B64D 35/08, B64F 5/00), що є прототипом корисної моделі. За цим способом технологічний процес виконують послідовно в часі в кілька етапів. На першому етапі проводять приймання в ремонт головного редуктора ВР-24, що складається з передньої кришки, корпусу редуктора з приводом хвостового гвинта, планетарного ступеня, приводів, що включають в себе підвузли приводів правого борту, лівого борту та генератора, піддона з заливною горловиною і масляним фільтром, масляного агрегату, фільтра-сигналізатора стружки, а також кріпильних виробів цих основних вузлів, при цьому перевіряють наявність документів, їхню відповідність фактичній наявності агрегатів, роблять первинну оцінку технічного стану і оформлюють акт приймання в ремонт головного редуктора; на другому етапі проводять повне розбирання головного редуктора на деталі і складові одиниці (ДСО); на третьому етапі проводять промивання і очищення ДСО; на четвертому етапі виконують дефектацію ДСО, розділяючи їх на ДСО, що не потребують ремонту, ДСО, що не підлягають ремонту (браковані), і ДСО, що можуть бути відновлені шляхом ремонту; на п'ятому етапі відновлюють ДСО, що потребують ремонту, і комплектують ДСО замість забракованих і тих, що потребують обов'язкової заміни, використовують при цьому деякі деталі головного редуктора ВР-14, виготовлені на підприємстві за кресленнями розробника або з ремонтного фонду підприємства; на шостому етапі забезпечують промивку внутрішніх порожнин і каналів головного редуктора оливою до досягнення необхідної чистоти з перевіркою спрямування струменів оливи; на сьомому етапі проводять складання основних вузлів, стендові випробування масляного агрегату і наступне збирання головного редуктора; на восьмому етапі проводять стендові пред'явницькі випробування головного редуктора; на дев'ятому етапі розбирають головний редуктор після пред'явницьких випробувань, проводять дефектацію ДСО, збирають основні вузли, проводять наступне збирання головного редуктора і прокачують оливою зібраний головний редуктор; на десятому етапі проводять стендові приймально-здавальні випробування головного редуктора, за позитивних результатів яких доукомплектовують, консервують, запаковують головний редуктор і оформляють супроводжувальну документацію, при цьому на першому - четвертому етапах всі технологічні операції проводять у відповідності з ремонтною документацією головного редуктора ВР-24, на п'ятому - десятому етапах - у відповідності з ремонтною документацією головного редуктора ВР-14. Перевага такого способу модернізації головного вертолітного редуктора ВР-24 в головний вертолітний редуктор ЕЗР-14 в ході капітального ремонту полягає в тому, що він забезпечує повне виконання вимог ремонтної документації, та напряму його застосування не є можливим, оскільки всі операції способу не належать до головного редуктора ВР-8А. Але відомо, що вертольоти типу МІ-8, в яких використовуються головні редуктори ВР-14, не мають проблем з нестачею потужності мережі змінного струму, оскільки в цих головних редукторах наявні два приводи під генератори СГС-40ПУ, що розташовані на фланці корпусу редуктора з лівої сторони та на фланці кришки лівої і разом забезпечують 80 кВт потужності. Привід під генератор СГО-30У на головному редукторі ВР-8А розташований на фланці корпусу редуктора також з лівої сторони. Розробником всіх вертольотів типу МІ є одне і те саме підприємство - ТОВ "МВЗ ім. М.Л. Міля", що зумовило дуже високий рівень уніфікації деталей та складових одиниць (ДСО) як фюзеляжу, трансмісії, апаратури, так і головних редукторів - ВР-8, ВР-8А, ВР-14, ВР-24. Деяка відмінність головних редукторів пов'язана з різними вимогами технічного завдання на їх розробку, але значна кількість ДСО (фланці, піддони, кришки, шестерні тощо) є запозиченими з одного типу головних редукторів до іншого. 2 UA 120892 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 В основу корисної моделі поставлена задача створення способу модернізації головного вертолітного редуктора ВР-8А в процесі капітального ремонту для вертольотів типу МІ-8 для збільшення потужності однофазної мережі змінного струму. Поставлена задача вирішується тим, що в способі модернізації головного вертолітного редуктора ВР-8А в процесі капітального ремонту для вертольотів типу МІ-8 під установку додаткового генератора, за яким технологічний процес виконують послідовно в часі в кілька етапів, на першому етапі проводять приймання в ремонт головного редуктора ВР-8А, що складається з передньої кришки, корпусу редуктора з приводом хвостового гвинта, планетарного ступеня, приводів, що включають в себе підвузли приводів правого борту та лівого борту, піддона з заливною горловиною і масляним фільтром, масляного агрегату, фільтра-сигналізатора стружки, а також кріпильних виробів цих основних вузлів, при цьому перевіряють наявність документів, їхню відповідність фактичній наявності агрегатів, роблять первинну оцінку технічного стану і оформлюють акт приймання в ремонт головного редуктора; на другому етапі проводять повне розбирання головного редуктора на деталі і складові одиниці (ДСО); на третьому етапі проводять промивання і очищення ДСО; на четвертому етапі виконують дефектацію ДСО, розділяючи їх на ДСО, що не потребують ремонту, ДСО, що не підлягають ремонту (браковані), і ДСО, що можуть бути відновлені шляхом ремонту; на п'ятому етапі відновлюють ДСО, що потребують ремонту, і комплектують ДСО замість забракованих і тих, що потребують обов'язкової заміни, на шостому етапі забезпечують промивку внутрішніх порожнин і каналів головного редуктора оливою до досягнення необхідної чистоти з перевіркою спрямування струменів оливи; на сьомому етапі проводять складання основних вузлів, стендові випробування масляного агрегату і наступне збирання головного редуктора; на восьмому етапі проводять стендові пред'явницькі випробування головного редуктора; на дев'ятому етапі розбирають головний редуктор після пред'явницьких випробувань, проводять дефектацію ДСО, збирають основні вузли, проводять наступне збирання головного редуктора і прокачують оливою зібраний головний редуктор; на десятому етапі проводять стендові приймальноздавальні випробування головного редуктора, за позитивних результатів яких доукомплектовують, консервують, запаковують головний редуктор і оформляють супроводжувальну документацію, згідно з корисною моделлю на п'ятому етапі для комплектації підвузла приводів лівого борту використовують деякі деталі підвузла приводів лівого борту головного редуктора ВР-14, які закуповують або виготовляють на підприємстві за кресленнями розробника, а саме: кришку ліву, трубку ліву, форсунку, два кулькопідшипники різних типів, гайку-відбивач, фланець генератора, п'ять шестерень різних типів, два гвинти, хомут, втулку розпірну і стакан першого типу, доопрацьовують корпус головного редуктора ВР-8А для встановлення додаткового стакана другого типу як опору шестірні п'ятого типу приводу додаткового генератора СГО-30У, на сьомому та дев'ятому етапах складання та розбирання підвузла приводів лівого борту проводять у відповідності з ремонтною документацією головного редуктора ВР-14, на восьмому та десятому етапах забезпечують проведення стендових пред'явницьких випробувань та приймально-здавальних випробувань додаткового приводу генератора СГО-30У аналогічно випробуванням основного приводу генератора СГО-30У у відповідності з ремонтною документацією головного редуктора ВР-8А. До відмінних від найближчого аналога ознак запропонованого способу модернізації головного вертолітного редуктора ВР-8А в процесі капітального ремонту для вертольотів типу МІ-8 під установку додаткового генератора належать: - комплектування на п'ятому етапі капітального ремонту кришкою лівою, грубкою лівою, форсункою, двома кулькопідшипниками різних типів, гайкою-відбивачем, фланцем генератора, п'ятьма шестернями різних типів, двома гвинтами, хомутом, втулкою розпірною, стаканом першого типу підвузла приводів цілого борту редуктора ВР-14, які закуповують або виготовляють на підприємстві за кресленнями розробника; - доопрацювання на п'ятому етапі корпусу головного редуктора ВР-8А для встановлення стакана другого типу як опори шестірні п'ятого типу; - складання та розбирання підвузла приводів лівого борту на сьомому та дев'ятому етапах у відповідності з ремонтною документацією головного редуктора ВР-14; - проведення на восьмому та десятому етапі стендових пред'явницьких та приймальноздавальних випробувань додаткового приводу генератора СГО-30У аналогічно випробуванням основного приводу генератора СГО-30У у відповідності з ремонтною документацією головного редуктора ВР-8А. Корисна модель пояснюється Фіг. 1 та Фіг. 2, на яких показано трансформацію підвузла приводів лівого борту головного редуктора ВР-8А в аналогічний підвузол головного редуктора ВР-14, Фіг. 3 та Фіг. 4, на яких показано трансформацію передачі підвузла приводів лівого борту 3 UA 120892 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 головного редуктора ВР-8А в передачу підвузла приводів лівого борту головного редуктора ВР14, Фіг. 5, де наведена порівняльна таблиця тих ДСО головного редуктора ВР-8А, що демонтуються з підвузла приводів лівого борту за їх наявності (прочерк у таблиці означає їх відсутність) і тих ДСО головного редуктора ВР-14, які мають бути встановлені на місце демонтованих. Щоб не затінювати рисунки надмірною кількістю позначень, на Фіг. 1 та Фіг. 3 відмічені номерами тільки ДСО, що демонтуються, а на Фіг. 2 та Фіг. 4 - тільки ДСО, що встановлюються на місце демонтованих. На Фіг. 1 та Фіг. 3 нумерація наведена з нижнім індексом "8", на Фіг. 2 та Фіг. 4 - з нижнім індексом "14", на Фіг. 5 в таблиці нумерація наведена без нижніх індексів у стовпці "№ ч/ч" (оскільки належить до ДСО обох головних редукторів). Так на Фіг. 1 та Фіг. 2 виділені кришки ліві (18 і 114 відповідно), трубка ліва 214 лише на Фіг. 2 (подібна трубка ліва головного редуктора ВР-8А на Фіг. 1 не показана), форсунка 314 лише на Фіг. 2, перший кулькопідшипник типу 414 лише на Фіг. 2, гайка-відбивач 514 лише на Фіг. 2, фланець генератора 614 лише на Фіг. 2, гвинт 714 лише на Фіг. 2 (необхідно 2 шт.), хомут 814 лише на Фіг. 2. На Фіг. 3 та Фіг. 4 виділені перші шестерні (98 і 914 відповідно), другі шестерні (108 і 1014 відповідно), треті шестерні (118 і 1114 відповідно), втулки розпірні (128 і 1214 відповідно), стакани першого типу (138 і 1314 відповідно), четверті шестерні (148 на Фіг. 3 та подвійна 1414 на Фіг. 4), п'ята шестірня 1514 лише на Фіг. 4, другий кулькопідшипник 1614 лише на Фіг. 4. На Фіг. 5 у відповідній таблиці систематизовано розміщені перераховані ДСО з наведеними позначеннями з каталогу деталей та складальних одиниць, для ДСО з однаковими назвами в дужках різними цифрами показаний порядок їх перечисления в опису, наприклад, (кулькопідшипник (1) - перший кулькопідшипник тощо). Крім того, в таблиці під номером 17 (відмічено зірочкою «*») наведено позначення стакана другого типу (7971.0343) з комплектації вузла "Корпус редуктора" головного редуктора ВР-14, що також використовується в запропонованій модернізації головного редуктора ВР-8А. Оскільки за умовою на підприємстві проводиться капітальний ремонт головного редуктора ВР-8А, тому на перших етапах (від першого до четвертого етапів) пропонованого способу модернізації головного вертолітного редуктора ВР-8А в процесі капітального ремонту для вертольотів типу МІ-8 під установку додаткового генератора всі технологічні операції виконуються з дотриманням вимог ремонтної документації головного редуктора ВР-8А. Після виконання операцій четвертого етапу ремонту (проведення дефектації ДСО візуальним оглядом, інструментальними вимірами, методами магнітного контролю та іншими регламентованими методами з поділом їх на ДСО, що не потребують ремонту, ДСО, що не підлягають ремонту, і ДСО, що можуть бути відновлені шляхом ремонту) на наступному (п'ятому) етапі ремонту проводиться відновлення ДСО, що потребують ремонту із застосуванням зачистки дефектів, відновленням розмірів хромуванням, відновленням гальванічних та лакофарбових покриттів та інших методів ремонту, комплектація ДСО замість забракованих і тих, що потребують обов'язкової заміни. Ось на цьому етапі пропонується при комплектації ДСО у вузлі приводів вилучити деякі ДСО підвузла приводів лівого борту головного редуктора ВР-8А, а взамін комплектувати відповідними ДСО підвузла приводів лівого борту головного редуктора ВР-14, враховуючи, що саме на кришку ліву 114 виведений привід другого генератора СГС-40ПУ в головному редукторі ВР-14. Модернізація головного редуктора ВР-8А відбувається наступним чином. З комплектації підвузла приводів лівого борту вилучають кришку ліву 18, трубку ліву 28, першу шестірню 98, другу шестірню 108, третю шестірню 118, втулку розпірну 128, стакан першого типу 138 та четверту шестірню 148, замінюючи їх кришкою лівою 114, трубкою лівою 214, першою шестірнею 914, другою шестірнею 1014, третьою шестірнею 1114, втулкою розпірною 1214, стаканом першого типу 1314 та четвертою шестірнею 1414 (яка є подвійною) відповідно, додатково до комплектації підвузла вводять форсунку 314, перший кулькопідшипник 414, гайкувідбивач 514, фланець генератора 614, два гвинти 714, хомут 814, п'яту шестірню 1514 та другий кулькопідшипник 1614, внаслідок чого комплектація підвузла приводів лівого борту повторює комплектацію підвузла приводів лівого борту головного редуктора ВР-14, що забезпечує привід додаткового генератора. Введені до комплектації підвузла фланець генератора 614, гайка-відбивач 514, два гвинти 714, хомут 814, при складанні цієї частини вузла на наступних етапах ремонту забезпечують формування конструкції приводу додаткового генератора на кришці лівій 114. Перший кулькопідшипник 414 та другий кулькопідшипник 1614 слугують опорами граничній п'ятій шестірні 1514 нової кінематичної схеми: першої шестірні 914, другої шестірні 1014, третьої шестірні 1114, втулки розпірної 128, стакана першого типу 1314, четвертої шестірні 1414, п'ятої 4 UA 120892 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 шестірні 1514, що разом забезпечують необхідне передатне число на виході приводу додаткового генератора. Введені трубка ліва 214 та форсунка 314 разом забезпечують змащування оливою встановлених шестерень. Найбільш суттєве доопрацювання належить до розміщення введеного стакана опорного 1714 (опора та змащування додатково введеної п'ятої шестірні 1514), оскільки в корпусі головного редуктора ВР-8А (ДСО корпус редуктора 7971.1860) місце для нього не передбачене. ДСО корпус редуктора 7971.1860 необхідно доопрацювати, використовуючи для цього креслення для ДСО корпус редуктора 7872.0010 головного редуктора ВР-14: попереднє розточення гнізда, запресовування стакана другого типу 7874.0343, штифтування стакана 7874.0343 в ДСО корпус редуктора 7971.1860, розточка запресованого стакана 7874.0343, свердління каналів подачі та відведення оливи, в результаті чого комплектація підвузла приводів лівого борту головного редуктора ВР-14 може бути розміщена в головному редукторі ВР-8А точно так, як в головному редукторі ВР-14. Це дозволяє на сьомому та дев'ятому етапах складання та розбирання підвузла приводів лівого борту проводити у повній відповідності з ремонтною документацією головного редуктора ВР-14. В результаті такої трансформації в модифікованому головному редукторі ВР-8А забезпечується наявність не одного, а двох приводів генератора. Щоб довести можливість використання такої модифікації головного редуктора ВР-8А для забезпечення роботи двох генераторів СГО-30У розглянемо основні технічні характеристики генераторів СГО-30У та СГС-40ПУ. Генератори обох типів синхронні, їх обмотки з'єднані зіркою, лінійна напруга, напруга та струм збудження, приєднувальні розміри валів однакові (див. http://vertol.com.ua/catalog/katalogati/ati-dlya-otechestvennyh-vs/sistemy-bortovogo-oborudovaniya/sistema-bortovogo-9). Є невелика відмінність в діапазонах частоти обертання валів - для СГО-30У від 7800 об/хв. до 8750 об/хв., а для СГС-40ПУ від 7750 об/хв. до 8350 об/хв., тобто діапазон допустимої частоти обертання валів СГО-30У зміщений вверх та дещо збільшений відносно цього параметру СГС-40ПУ. Тепер звернемо увагу на передатні числа приводів цих генераторів в головних редукторах ВР-8А та ВР-14 відповідно. Передатне число привода генератора СГО-30У становить 0,6679, що при номінальній частоті обертання вала двигунів 12000 об/хв. на вході головного редуктора ВР-8Л визначає номінальну частоту обертання вала СГО-30У -8015 об/хв. (див. Данилов В.А. Вертолет МІ-8 (Устройство и техническое обслуживание) - М.: Транспорт, 1988). Передатне число привода генератора СГС-40ПУ становить 0,5373, що при номінальній частоті обертання вала двигунів 15000 об/хв. на вході головного редуктора ВР-14 визначає номінальну частоту обертання вала СГС-40ПУ 8060 об/хв. (див. Главный редуктор ВР-14. Руководство по технической эксплуатации 7871 РЭ, 1985). Отже, забезпечивши (з урахуванням передатного числа першого ступеня головного редуктора ВР-8А) номінальну частоту обертання валів 8060 об/хв. для двох генераторів СГО30У, яка відрізняється від штатної приблизно на 0,5 % в сторону збільшення, можна констатувати, що це ніяким чином не впливає на вихідні характеристики цих генераторів, більше того, при цьому збільшився допустимий діапазон їх роботи при зменшенні обертів несучого вала нижче номінальної (найбільш поширений режим пілотування вертольота). Пропонована корисна модель може бути реалізована на авіаційному підприємстві, що має сертифікат на капітальний ремонт головних редукторів ВР-8А та ВР-14, володіє комплектами відповідної ремонтної документації і може провести необхідні доопрацювання вертольота, пов'язані з введенням до його складу додаткового генератора СГО-30У з відповідною комутаційною, захисною та регулювальною апаратурою. Таким чином, корисна модель дозволяє вдвічі збільшити потужність однофазної мережі змінного струму на вертольотах типу МІ-8, що дозволить застосовувати на цих вертольотах додаткове радіонавігаційне обладнання та обладнання радіозв'язку, забезпечувати більшу комфортність та надійність польотів. 55 5 UA 120892 U ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 10 15 20 25 30 35 40 Спосіб модернізації головного вертолітного редуктора ВР-8А в процесі капітального ремонту для вертольотів типу МІ-8 під установку додаткового генератора, за яким технологічний процес виконують послідовно в часі в кілька етапів, на першому етапі проводять приймання в ремонт головного редуктора ВР-8А, що складається з передньої кришки, корпусу редуктора з приводом хвостового гвинта, планетарного ступеня, вузла приводів, що включає в себе підвузол генератора, підвузли приводів правого борту та лівого борту, піддона з заливною горловиною і масляним фільтром, масляного агрегату, фільтра-сигналізатора стружки, а також кріпильних виробів цих основних вузлів, при цьому перевіряють наявність документів, їхню відповідність фактичній наявності агрегатів, роблять первинну оцінку технічного стану і оформлюють акт приймання в ремонт головного редуктора; на другому етапі проводять повне розбирання головного редуктора на деталі і складові одиниці (ДСО); на третьому етапі проводять промивання і очищення ДСО; на четвертому етапі виконують дефектацію ДСО, розділяючи їх на ДСО, що не потребують ремонту, ДСО, що не підлягають ремонту (браковані), і ДСО, що можуть бути відновлені шляхом ремонту; на п'ятому етапі відновлюють ДСО, що потребують ремонту, і комплектують ДСО замість забракованих і тих, що потребують обов'язкової заміни, на шостому етапі забезпечують промивку внутрішніх порожнин і каналів головного редуктора оливою до досягнення необхідної чистоти з перевіркою спрямування струменів оливи; на сьомому етапі проводять складання основних вузлів, стендові випробування масляного агрегату і наступне збирання головного редуктора; на восьмому етапі проводять стендові пред'явницькі випробування головного редуктора; на дев'ятому етапі розбирають головний редуктор після пред'явницьких випробувань, проводять дефектацію ДСО, збирають основні вузли, проводять наступне збирання головного редуктора і прокачують оливою зібраний головний редуктор; на десятому етапі проводять стендові приймально-здавальні випробування головного редуктора, за позитивних результатів яких доукомплектовують, консервують, запаковують головний редуктор і оформляють супроводжувальну документацію, який відрізняється тим, що на п'ятому етапі для комплектації підвузла приводів лівого борту використовують деякі деталі підвузла приводів лівого борту головного редуктора ВР-14, які закуповують або виготовляють на підприємстві за кресленнями розробника, а саме: кришку ліву, трубку ліву, форсунку, два кулькопідшипники різних типів, гайку-відбивач, фланець генератора, п'ять шестерень різних типів, два гвинти, хомут, втулку розпірну і стакан першого типу, доопрацьовують корпус головного редуктора ВР-8А для встановлення додаткового стакану другого типу як опори шестерні п'ятого типу приводу додаткового генератора СГО-30У, на сьомому та дев'ятому етапах складання та розбирання підвузла приводів лівого борту проводять у відповідності з ремонтною документацією головного редуктора ВР-14, на восьмому та десятому етапах забезпечують проведення стендових пред'явницьких випробувань та приймально-здавальних випробувань додаткового приводу генератора СГО-30У аналогічно випробуванням основного приводу генератора СГО-30У у відповідності з ремонтною документацією головного редуктора ВР-8А. 6 UA 120892 U 7 UA 120892 U 8 UA 120892 U 9 UA 120892 U Комп’ютерна верстка Л. Литвиненко Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 10