Спосіб діагностики ступеня ожиріння у пацієнтів з артеріальною гіпертензією

Реферат: Спосіб діагностики ступеня ожиріння, що включає у себе дані клініко-лабораторних досліджень, аналізують за допомогою методів статистичного аналізу. У пацієнта визначають стадії артеріальної гіпертензії, наявність супутнього цукрового діабету 2 типу, рівень інсуліну, показники глікованого гемоглобіну, індекс маси тіла, індекс інсулінорезистентності CARO, рівень аполіпопротеїну В, рівень інтерлейкіну-6, рівень фактора некрозу пухлин-α, рівень адипонектину, концентрацію інгібітору активатора плазміногена. Розраховують значення чотирьох дискримінантних функцій на підставі формул дискримінантного аналізу, які мають наступний вигляд: DF1(X)=0,552·x1-0,007·x2+0,042·x3-0,180·x4+0,043·x5+ +0,006·x6-0,008·x7+0,003·x8-0,002·x9-0,112·x10+0,151·x11-17,421, DF2(X)=-0,004·х1+0,031·x2+0,252·x3+2,327·x4+0,042·x5-0,014·x6-0.049·x7+0,026·x8+0,006·x9-1,500·x10+0,526·х11-2,634, DF3(X)=-0,085·хх+0,053·х2+0,218·x3+1,780·х4-0,082·x5-0,031·x6+0,156·x7-0,130·х8+0,001·x9+0,245·x10-0,078·x11-1,092, DF4(X)=-0,023·x1-0,016·x2+0,175·x3-0,474·x4+0,612·x5+ +0,013·x6+0,020·x7+0,149·x8-0,002·x9+0,342·x10+0,374·x11-3,098, 2 де X1 - індекс маси тіла (ІМТ), кг/м ; Х2 - інсулін, мкОД/мл; Х3 - глікований гемоглобін, НвА1с, %; Х4 - індекс інсулінорезистентності CARO, ум. од.; Х5 - аполіпопротеїн В, г/л; Х6 - фактор некрозу пухлин-α, пг/мл; Х7 - інтерлейкін-6, пг/мл; Х8 - адипонектин, мкг/мл; X9 - інгібітор активатора плазміногена-1, нг/мл; X10 - наявність цукрового діабету 2 типу; X11 - стадія артеріальної гіпертензії, і на основі значень цих функцій будують територіальну карту. UA 75267 U (54) СПОСІБ ДІАГНОСТИКИ СТУПЕНЯ ОЖИРІННЯ У ПАЦІЄНТІВ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ UA 75267 U UA 75267 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до діагностики різних ступенів ожиріння у гіпертензивних пацієнтів на основі виділення прогностично значущих чинників кардіометаболічного ризику і може бути використана в клініці внутрішніх хвороб при діагностуванні ступеня та ризику прогресування розвитку ожиріння з урахування багатофакторного аналізу чинників, що впливають на формування та прогресування накопичення надлишкової жирової тканини, а відповідно і ожиріння. Ожиріння є несприятливим фактором ризику розвитку значної кількості захворювань та патологічних станів, що асоційовані з метаболічними порушеннями, до яких належать артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, інсулінорезистентність, цукровий діабет 2 типу (Kim J.Y. Obesity-associated improvements in metabolic profile thought expansion of adipose tissue / J.Y. Kim, Hu E., Ouchi N. [et al.] //J. Clin. Invest.-2007. - Vol. 117. - P. 2621-2637). Ці хвороби значною мірою пов'язані між собою, бо мають спільні етіологічні чинники та патофізіологічні механізми (Bunero-Corral A. Association of body-weight with total mortality and with cardiovascular events in coronary artery disease: a systematic review of cohort studies / A. Bunero-Corral, V.M. Montori, V.K. Somers [et al.] //Lancet.-2006. - Vol. 368. - P. 666-678). Артеріальна гіпертензія, ожиріння, інсулінорезистентність, атерогенна дисліпідемія та гіперглікемія є вагомими факторами ризику основних серцево-судинних захворювань та їх ускладнень, що призводять до високої захворюваності та смертності (Matsuzawa S. Therapy insight: adipocytokines in metabolic syndrome and related cardiovascular disease / S. Matsuzawa //Nat. Clin. Pract. Cardiovasc. Med.2006. - Vol. 3. - P. 35-42). Асоціація кардіоваскулярної патології та метаболічних розладів є тригером патофізіологічного каскаду, що асоціюється з розвитком та прогресуванням дисфункції ендотелію, інсулінорезистентності, гіперглікемії, дисліпідемії, прозапальних та протромботичних станів (Alberti K.G. The metabolic syndrome-a new worldwide definition / K.G. Alberti, P. Zimmet, J. Shaw // Lancet.-2005. - Vol. 366. - P. 1059-1062). Сполучення цих станів призводить до формування низки несприятливих кардіоваскулярних ускладнень, що негативно впливає на показники захворюваності та смертності. Тому опрацювання методів виявлення ранніх предикторів метаболічних порушень при ожирінні та асоційованих з ожирінням хвороб має важливе медичне та соціальне значення. Багато питань стосовно механізмів розвитку та прогресування метаболічних порушень при сполученні артеріальної гіпертензії та ожиріння достатньо не вивчено. Зокрема останнім часом в медичній літературі дискутується питання щодо вивчення ролі жирової тканини у формуванні метаболічних розладів (Von Eynatten M. Relationship of adiponectin with markers of systemic inflammation, atherogenic dyslipidemia, and heart failure in patients with coronary heart disease / M. Von Eynatten, A. Hamann, D. Twardella [et al.] //Clin. Chem.-2006. - Vol. 52. - P. 853-859; Libby P. Inflammation and atherothrombosis: from population biology and bench research to clinical practice / P. Libby, R. Ridker // J. Am. Coll. Cardiol.-2006. - Vol. 48, - P. 33-46). Нові дані наукових досліджень представляють жирову тканину як ендокринний і паракринний елемент, здатний впливати на інші органи і системи. При ожирінні відбувається не тільки проліферація і гіпертрофія адипоцитів, але й інфільтрація їх макрофагами з розвитком запалення, у зв'язку з чим змінюється їх метаболічна активність. Актуальним напрямком вивчення ґенезу та впливу метаболічних порушень у формуванні і прогресуванні гіпертензії, метаболічного синдрому, ішемічної хвороби серця, цукрового діабету 2 типу є дослідження гормоноподібних субстанцій - адипокінів, біологічно активних білків, що експресуються та секретуються адипоцитами. Одним із пріоритетних напрямків у боротьбі з поширеністю ожиріння є розробка принципово нових методів ранньої діагностики та визначення прогностично значущих чинників формування ожиріння. Незважаючи на велику кількість сучасних діагностичних методик, комплексного універсального експрес-методу виділення груп з високим ризиком формування ожиріння при скринінговому обстеженні населення не існує, що пов'язано з багатофакторністю чинників кардіометаболічного ризику. Статистичне моделювання основних взаємозв'язків клініко-лабораторних показників має велике теоретичне і практичне значення. Воно дозволяє пояснити патогенетично пов'язані впливи основних показників, що впливають на формування та прогресування ожиріння, з урахуванням прогностичних ознак правильно оцінити прогноз захворювання та розробити ефективні лікувально-профілактичні заходи. Вивчення взаємозв'язків основних клінічних параметрів та їх комбінацій є однією з важливих задач теоретичної та практичної медицини. Для досягнення цієї мети можливо застосування сучасних математичних статистичних підходів. Створення математичної моделі дозволяє більш детально проаналізувати та пояснити суть 1 UA 75267 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 патологічного каскаду формування порушень обміну речовин, що дозволить лікарю адекватно оцінити прогноз захворювання та застосувати значимі лікувальні та профілактичні заходи. Є відомим спосіб визначення ступеня ожиріння на основі розрахунку індексу маси тіла (ІМТ) (Alberti K.G. The metabolic syndrome-a new worldwide definition / K.G. Alberti, P. Zimmet, J. Shaw // Lancet.-2005. - Vol. 366. - P. 1059-1062) за формулою: 2 2 ІМТ (кг/м ) = маса тіла (кг)/зріст (м ). Згідно з величиною ІМТ виявляють ступінь ожирінням та ступінь ризику кардіоваскулярних 2 подій, а саме при ІМТ