Моноклональне антитіло, яке зв’язується з tat226, та імунокон’югат

Реферат: Винахід належить до моноклонального антитіла, яке зв’язується з ТАТ226, імунокон’югату, що містить антитіло, ковалентно приєднане до цитотоксичного засобу, та фармацевтичної композиції для застосування при лікуванні порушення проліферації клітин. UA 98762 C2 (12) UA 98762 C2 UA 98762 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 За даною заявкою вимагається пріоритет попередньої заявки США No. 60/783746, поданої 17 березня 2006 року, опис якої включено в даний документ як посилання в повному обсязі. Даний винахід належить до анти-ТАТ226 антитіл і їх імунокон'югатів. Винахід додатково належить до способів застосування анти-ТАТ226 антитіл і їх імунокон'югатів. Антитіла, які зв'язуються з поліпептидами, що експресується на поверхні ракових клітин, виявилися ефективними в способах протиракової терапії. Такі антитіла діють за допомогою різноманітних механізмів, що включають, наприклад, активацію антитілозалежної клітинноопосередкованої цитотоксичності (ADCC), індукцію антитілом комплементзалежної цитотоксичності (CDC), посилення вивільнення цитокінів і індукцію апоптозу. Дивися, наприклад, ® Cardarelli et al. (2002) Cancer Immunol. Immunother. 51:15-24. Наприклад, ГЕРСЕПТИН і ® РИТУКСАН (обидва від Genentech Inc., South San Francisco, California) являють собою антитіла, що успішно застосовують для лікування раку молочної залози і неходжкінської ® лімфоми, відповідно. ГЕРСЕПТИН являє собою отримане на основі рекомбінантної ДНК гуманізоване моноклональне антитіло, що селективно зв'язується з позаклітинним доменом протоонкогену рецептора 2 (HER2) епідермального фактори росту людини. Надекспресію білка ® HER2 спостерігають у 25-30 % первинних форм раку молочної залози. РИТУКСАН являє собою генно-інженерне химерне моноклональне антитіло миші/людини, спрямоване проти антигену CD20, виявленого на поверхні нормальних і злоякісних В-лімфоцитів. Обидва цих ® антитіла одержують рекомбінантним способом у клітинах СНО. Припускають, що ГЕРСЕПТИН діє щонайменше частково, шляхом інгібування ангіогенезу (Izumi et al. (2002) Nature 416:279® 280), і, як припускають, РИТУКСАН діє, щонайменше частково, шляхом індукування апоптозу (Cardarelli et al. (2002) Cancer Immunol. Immunother. 51:15-24). Імунокон'югати, або "кон'югати антитіло-лікарський засіб", придатні для місцевої доставки цитотоксичних засобів при лікуванні раку. Дивися, наприклад, Syrigos et al. (1999) Anticancer Research 19:605-614; Niculescu-Duvaz et al. (1997) Adv. Drug Deliv. Rev. 26:151-172; патент США No. 4975278. Імунокон'югати дозволяють забезпечити спрямовану доставку компонента лікарського засобу в пухлину, у той час як системне введення некон'югованих цитотоксичних засобів може привести до небажаних рівнів токсичності не тільки в пухлинних клітинах, які необхідно видалити, але й у нормальних клітинах. Дивися Baldwin et al. (Mar. 15, 1986) Lancet pp. 603-05; Thorpe (1985) "Antibody Carriers Of Cytotoxic Agents In Cancer Therapy: A Review", у Monoclonal Antibodies '84: Biological and Clinical Applications (A. Pinchera et al., eds.) pp. 475-506. Імунокон'югати, що спрямовані проти поліпептидів на поверхні клітин, розробляли і продовжують розробляти для лікування раку. Для огляду дивися, наприклад, Hamann et al. (2005) Expert Opin. Ther. Patents (2005) 15:1087-1103. Очевидно, що постійно існує потреба для діагностичних і/або терапевтичних цілей у засобах, які спрямовані проти поліпептидів на поверхні клітин. Описаний тут винахід відповідає цій потребі і надає інші переваги. Усі цитовані в даному описі посилання, включаючи патентні заявки і публікації, приведені як посилання в повному обсязі. Винахід належить до анти-ТАТ226 антитіл і способів їхнього застосування. Один з аспектів належить до антитіла, що зв'язується з ТАТ226, де антитіло містить щонайменше одну, дві, три, чотири, п'ять або шість HVR, вибраних з: (1) HVR-H1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:4; (2) HVR-H2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:5; (3) HVR-H3, що містить амінокислотну послідовність, яка відповідає консенсусній послідовності SEQ ID NO:11; (4) HVR-L1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:12; (5) HVR-L2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 13; і (6) HVR-L3, що містить амінокислотну послідовність, яка відповідає консенсусній послідовності SEQ ID NO:19. В іншому аспекті антитіло, яке зв'язується з ТАТ226, містить (a) HVR-H3, що містить амінокислотну послідовність, яка відповідає консенсусній послідовності SEQ ID NO:11, і (b) щонайменше одну, дві, три, чотири або п'ять HVR, вибраних з: (1) HVR-H1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:4; (2) HVR-H2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:5; (3) HVR-L1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:12; (4) HVR-L2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:13; і (5) HVR-L3, що містить амінокислотну послідовність, яка відповідає консенсусній послідовності SEQ ID NO:19. 1 UA 98762 C2 5 10 1520 25 30 35 40 45 50 55 В одному з варіантів здійснення антитіло містить HVR-L3, що містить амінокислотну послідовність, яка відповідає консенсусній послідовності SEQ ID NO:19. В одному з варіантів здійснення антитіло додатково містить HVR-H1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:4, і HVR-H2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:5. В одному з варіантів здійснення антитіло додатково містить HVR-L1, що містить амінокислотну послідовність SEQ NO:12, і HVR-L2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:13. В одному з варіантів здійснення антитіло містить HVR-H3, що містить амінокислотну послідовність, вибрану з SEQ ID NO:6-10. В одному з варіантів здійснення антитіло додатково містить HVR-L3, що містить амінокислотну послідовність, вибрану з SEQ ID NO:14-18. В одному з варіантів здійснення HVR-НЗ містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:9, і HVR-L3 містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:17. В одному з варіантів здійснення HVR-НЗ містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:10, і HVR-L3 містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:18. В одному з варіантів здійснення антитіло додатково містить HVRH1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:4, і HVR-H2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:5. В одному з варіантів здійснення антитіло додатково містить HVR-L1, що містить амінокислотну послідовність SEQ NO:12, і HVR-L2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:13. Один аспект належить до антитіла, що зв'язується з ТАТ226, де антитіло містить щонайменше одну, дві, три, чотири, п'ять або шість HVR, вибраних з: (1) HVR-H1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:1; (2) HVR-H2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:2; (3) HVR-H3, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:3; (4) HVR-L1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:12; (5) HVR-L2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:13; і (6) HVR-L3, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:14. В іншому аспекті антитіло, яке зв'язується з ТАТ226, містить (a) HVR-H3, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:3, і (b) щонайменше одну, дві, три, чотири або п'ять HVR, вибраних з: (1) HVR-H1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:1; (2) HVR-H2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:2; (3) HVR-L1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:12; (4) HVR-L2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:13; і (5) HVR-L3, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:14. В одному з варіантів здійснення антитіло містить HVR-L3, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:14. В одному з варіантів здійснення антитіло додатково містить HVRH1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:1, і HVR-H2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:2. В одному з варіантів здійснення антитіло додатково містить HVR-L1, що містить амінокислотну послідовність SEQ NO:12, і HVR-L2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 13. У деяких варіантах здійснення будь-яке з вищеописаних антитіл додатково містить щонайменше одну каркасну область, вибрану з консенсусної каркасної області VH підгрупи III і консенсусної каркасної області VL підгрупи І. Один з аспектів належить до антитіла, що зв'язується з ТАТ226, де антитіло містить варіабельний домен важкого ланцюга, що володіє щонайменше 90 % ідентичністю послідовності з амінокислотною послідовністю, вибраною з SEQ ID NO:21-25. В одному з варіантів здійснення антитіло додатково містить варіабельний домен легкого ланцюга, що володіє щонайменше 90 % ідентичністю послідовності з амінокислотною послідовністю, вибраною з SEQ ID NO:26-31. В одному з варіантів здійснення антитіло містить варіабельний домен важкого ланцюга, що володіє щонайменше 90 % ідентичністю послідовності з амінокислотною послідовністю SEQ ID NO:24. В одному з варіантів здійснення антитіло додатково містить варіабельний домен легкого ланцюга, що володіє щонайменше 90 % ідентичністю послідовності з амінокислотною послідовністю SEQ ID NO:29. В одному з варіантів здійснення варіабельний домен важкого ланцюга містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:24, і варіабельний домен легкого ланцюга містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:29. В одному з варіантів здійснення антитіло містить варіабельний домен важкого ланцюга, що володіє щонайменше 90 % ідентичністю послідовності з амінокислотною послідовністю SEQ ID NO:25. В одному з варіантів здійснення антитіло додатково містить варіабельний домен легкого ланцюга, що володіє щонайменше 90 % ідентичністю послідовності з амінокислотною послідовністю SEQ ID NO:30. В одному з варіантів здійснення варіабельний домен важкого 2 UA 98762 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 ланцюга містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:25, і варіабельний домен легкого ланцюга містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:30. Один з аспектів належить до антитіла, що зв'язується з ТАТ226, де антитіло містить варіабельний домен важкого ланцюга, що володіє щонайменше 90 % ідентичністю послідовності з амінокислотною послідовністю SEQ ID NO:20. В одному з варіантів здійснення антитіло додатково містить варіабельний домен легкого ланцюга, що володіє щонайменше 90 % ідентичністю послідовності з амінокислотною послідовністю SEQ ID NO:26. В одному з варіантів здійснення варіабельний домен важкого ланцюга містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:20, і варіабельний домен легкого ланцюга містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:26. Деякі варіанти здійснення належать до полінуклеотиду, що кодує будь-яке з вищеописаних антитіл. Один з варіантів здійснення належить до вектора, що містить полінуклеотид. Один з варіантів здійснення належить до клітини-хазяїна, що містить вектор. В одному з варіантів здійснення клітина-хазяїн є еукаріотичною. В одному з варіантів здійснення клітина-хазяїн є клітиною СНО. Один з варіантів здійснення належить до способу одержання анти-ТАТ226 антитіла, де спосіб включає культивування клітини-хазяїна в умовах, що підходять для експресії полінуклеотиду, що кодує антитіло, і виділення антитіла. Один з аспектів належить до антитіла, що зв'язується з ТАТ226, що експресується на поверхні клітини. В одному з варіантів здійснення антитіло зв'язується з епітопом усередині області ТАТ226 з амінокислот 21-115 SEQ ID NO:75. В одному з варіантів здійснення клітину є раковою клітиною. В одному з варіантів здійснення ракова клітину є клітиною раку яєчника, клітиною пухлини мозку або клітиною пухлини Вільмса. У деяких варіантах здійснення будь-яке з вищеописаних антитіл являє собою моноклональне антитіло. В одному з варіантів здійснення антитіло є фрагментом антитіла, вибраним із фрагмента Fab, Fab'-SH, Fv, scFv або (Fab')2. В одному з варіантів здійснення антитіло є гуманізованим. В одному з варіантів здійснення антитіло є людським. В одному з варіантів здійснення антитіло зв'язується з тим же епітопом, що й антитіло, вибране з YWO.32, YWO.49, YWO.49.B7, YWO.49.C9, YWO.49.H2 і YWO.49.H6. Один з аспектів належить до способу детекції присутності ТАТ226 у біологічному зразку, де спосіб включає контактування біологічного зразка з будь-яким з вищеописаних антитіл в умовах, що дозволяють антитілу зв'язуватися з ТАТ226, і детекцію того, чи утворений комплекс між антитілом і ТАТ226. В одному з варіантів здійснення біологічний зразок містить клітини пухлини яєчника, клітини пухлини мозку або клітини пухлини Вільмса. Один з аспектів належить до способу діагностики порушення проліферації клітин, пов'язаного з підвищеною експресією ТАТ226, де спосіб включає контактування тестованої клітини з будь-яким з вищеописаних антитіл; визначення рівня експресії ТАТ226 шляхом детекції зв'язування антитіла з ТАТ226; і порівняння рівня експресії ТАТ226 тестованою клітиною з рівнем експресії ТАТ226 контрольною клітиною, де більш високий рівень експресії ТАТ226 тестованою клітиною в порівнянні з контрольною клітиною вказує на наявність порушення проліферації клітин, пов'язаного з підвищеною експресією ТАТ226. В одному з варіантів здійснення тестована клітина являє собою клітину пацієнта, у якого припускають наявність порушення проліферації клітин. В одному з варіантів здійснення порушення проліферації клітин вибране з раку яєчника і пухлини Вільмса. В одному з варіантів здійснення спосіб включає визначення рівня експресії ТАТ226 на поверхні тестованої клітини і порівняння рівня експресії ТАТ226 на поверхні тестованої клітини з рівнем експресії ТАТ226 на поверхні контрольної клітини. Винахід додатково належить до імунокон'югатів і способів їхнього застосування. В одному з аспектів імунокон'югат містить будь-яке з вищеописаних анти-ТАТ226 антитіл, ковалентно приєднане до цитотоксичного засобу. В одному з варіантів здійснення цитотоксичний засіб вибраний з токсину, хіміотерапевтичного засобу, антибіотика, радіоактивного ізотопу і нуклеолітичного ферменту. Один з аспектів належить до імунокон'югату, що має формулу Ab-(L-D)p, де: (a) Аb являє собою будь-яке з вищеописаних анти-ТАТ226 антитіл, (b) L являє собою лінкер; (c) D являє собою лікарський засіб формули DE або DF 3 UA 98762 C2 , 2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 6 3 4 7 і де кожен R і R являє собою метил, кожен R і R являє собою ізопропіл, R являє собою 8 9 10 втор-бутил, кожен R незалежно вибраний з СН3, О-СН3, ОН і Н; R являє собою Н; R являє 11 собою арил; Z являє собою -О- або -NH-; R являє собою Н, С1-С8 алкіл або -(СН2)2-О-(СН2)2-О18 8 8 (СН2)2О-СН3; і R являє собою -C(R )2-C(R )2-арил; і (d) р варіює приблизно від 1 до 8. В одному з варіантів здійснення антитіло (Аb) містить 1) HVR-H3, що містить амінокислотну послідовність, яка відповідає консенсусній послідовності SEQ ID NO:11, і 2) щонайменше одну, дві, три, чотири або п'ять HVR, вибраних з: (і) HVR-H1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:4; (іі) HVR-H2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:5; (ііі) HVR-L1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:12; (iv) HVR-L2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:13; і (v) HVR-L3, що містить амінокислотну послідовність, яка відповідає консенсусній послідовності SEQ ID NO:19. В одному з варіантів здійснення антитіло містить HVR-L3, що містить амінокислотну послідовність, яка відповідає консенсусній послідовності SEQ ID NO:19. В одному з варіантів здійснення антитіло містить HVR-H3, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:9, і HVR-L3, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:17. В одному з варіантів здійснення антитіло містить HVR-H3, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:10, і HVR-L3, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:18. В одному з варіантів здійснення антитіло додатково містить HVR-H1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:4, HVR-H2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:5, HVR-L1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:12, і HVR-L2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:13. В одному з варіантів здійснення антитіло містить варіабельну область важкого ланцюга, що володіє щонайменше 90 % ідентичністю послідовності з амінокислотною послідовністю, вибраною з SEQ ID NO:21-25, і варіабельну область легкого ланцюга, що володіє щонайменше 90 % ідентичністю послідовності з амінокислотною послідовністю, вибраною з SEQ ID NO:26-31. В одному з варіантів здійснення антитіло містить варіабельну область важкого ланцюга, що володіє щонайменше 90 % ідентичністю послідовності з амінокислотною послідовністю SEQ ID NO:24, і варіабельну область легкого ланцюга, що володіє щонайменше 90 % ідентичністю послідовності з амінокислотною послідовністю SEQ ID NO:29. В одному з варіантів здійснення антитіло містить варіабельну область важкого ланцюга, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:24, і варіабельну область легкого ланцюга, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:29. В одному з варіантів здійснення антитіло містить варіабельну область важкого ланцюга, що володіє щонайменше 90 % ідентичністю послідовності з амінокислотною послідовністю SEQ ID NO:25, і варіабельну область легкого ланцюга, що володіє щонайменше 90 % ідентичністю послідовності з амінокислотною послідовністю SEQ ID NO:30. В одному з варіантів здійснення антитіло містить варіабельну область важкого ланцюга, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:25, і варіабельну область легкого ланцюга, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:30. Наступні варіанти здійснення далі належать до будь-якого з вищеописаних імунокон'югатів. В одному з варіантів здійснення імунокон'югат має активність відносно знищення клітин in vitro або in vivo. В одному з варіантів здійснення лінкер приєднаний до антитіла за допомогою тіольної групи на антитілі. В одному з варіантів здійснення лінкер є розщеплюваним протеазою. В одному з варіантів здійснення лінкер містить дипептид val-cit. В одному з варіантів здійснення 4 UA 98762 C2 5 лінкер містить ланку п-амінобензилу. В одному з варіантів здійснення ланка п-амінобензилу розташована між лікарським засобом і розщеплюваною протеазою ділянкою лінкеру. В одному з варіантів здійснення ланка п-амінобензилу являє собою п-амінобензилоксикарбоніл (РАВ). В одному з варіантів здійснення лінкер містить 6-малеімідокапроїл. В одному з варіантів здійснення 6-малеімідокапроїл розташований між антитілом і розщеплюваною протеазою ділянкою лінкеру. Вищеописані варіанти здійснення можна здійснювати окремо або в будьякому поєднанні один з одним. В одному з варіантів здійснення лікарський засіб вибраний з ММАЕ і MMAF. В одному з варіантів здійснення імунокон'югат має формулу 10 де Аb є будь-яким з вищеописаних аігги-ТАТ226 антитіл, S являє собою атом сірки, і р варіює від 2 до 5. В одному з варіантів здійснення імунокон'югат має формулу 15 20 25 30 35 40 45 50 де Аb є будь-яким з вищеописаних анти-ТАТ226 антитіл, S являє собою атом сірки, і р варіює від 2 до 5. Один з аспектів належить до фармацевтичної композиції, яка містить будь-який з вищеописаних імунокон'югатів і фармацевтично прийнятний носій. Один з аспектів належить до способу лікування порушення проліферації клітин, де спосіб включає введення індивідууму фармацевтичної композиції. В одному з варіантів здійснення порушення проліферації клітин вибране з раку яєчника, раку тіла матки, пухлини мозку і пухлини Вільмса. В одному з варіантів здійснення порушення проліферації клітин пов'язане з підвищеною експресією ТАТ226 на поверхні клітини. Один з аспектів належить до способу інгібування проліферації клітин, де спосіб включає вплив на клітину будь-яким з вищеописаних імунокон'югатів в умовах, що дозволяють імунокон'югату зв'язуватися з ТАТ226. В одному з варіантів здійснення клітина являє собою пухлинну клітину. В одному з варіантів здійснення пухлинна клітину є клітиною пухлини яєчників, клітиною пухлини тіла матки, клітиною пухлини мозку або клітиною пухлини Вільмса. В одному з варіантів здійснення клітина являє собою ксенотрансплантат. В одному з варіантів здійснення вплив здійснюють in vitro. В одному з варіантів здійснення вплив здійснюють in vivo. Короткий опис фігур На фігурі 1 представлене вирівнювання ТАТ226 людини, макака-крабоїда ("суnо"), миші і щура. Залишки, взяті в рамки, ідентичні в даних видів. Інші залишки відрізняються щонайменше у двох з чотирьох видів. Процентна частка амінокислотної ідентичності серед послідовностей ТАТ226 людини, макака-крабоїда, миші і щура представлена у таблиці під вирівнюванням. Процентну ідентичність обчислювали з використанням програми Clustal. На фігурі 2 представлені послідовності Н1, Н2 і Н3 гіперваріабельної області (HVR) важкого ланцюга моноклональних анти-ТАТ226 антитіл, позначених як YWO.32 і YWO.49, як описано в прикладі В. Положення амінокислот пронумеровані відповідно до системи нумерації по Kabat, як описано нижче. На фігурі 3 представлені послідовності L1, L2 і L3 легкого ланцюга HVR моноклональних анти-ТАТ226 антитіл, позначених як YWO.32 і YWO.49, як описано в прикладі В. Положення амінокислот пронумеровані відповідно до системи нумерації по Kabat, як описано нижче. На фігурі 4 представлені послідовності HVR-H3 і HVR-L3 YWO.49 і YWO.49.B7, YWO.49.C9, YWO.49.H2 і YWO.49.H6, що отримані афінним дозріванням YWO.49 з використанням м'яко рандомізованих бібліотек на основі HVR-H3 і HVR-L3, як описано в прикладі В. Також представлені консенсусні послідовності HVR-Н3 і HVR-L3. 5 UA 98762 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 На фігурах 5А і 5В представлені ілюстративні акцепторні послідовності варіабельної важкої (VH) консенсусної каркасної області людини для використання на практиці даного винаходу з ідентифікаторами послідовностей, як випливає далі: - консенсусна каркасна область "A" VH підгрупи І людини за винятком CDR по Kabat (SEQ ID NO:32, 33, 34, 35); - консенсусні каркасні області "В", "С" і "D" VH підгрупи І людини за винятком розширених гіперваріабельних областей (SEQ ID NO:36, 37, 34, 35; SEQ ID NO:36, 37, 38, 35; і SEQ ID NO:36, 37, 39, 35); - консенсусна каркасна область "A" VH підгрупи II людини за винятком CDR пo Kabat (SEQ ID NO:40, 41, 42, 35); - консенсусні каркасні області "В", "С" і "D" VH підгрупи II людини за винятком розширених гіперваріабельних областей (SEQ ID NO:43, 44, 42, 35; SEQ ID NO:43, 44, 45, 35; і SEQ ID NO:43, 44, 46 і 35); - консенсусна каркасна область "A" VH підгрупи III людини за винятком CDR по Kabat (SEQ ID NO:47, 48, 49, 35); - консенсусні каркасні області "В", "С" і "D" VH підгрупи III людини за винятком розширених гіперваріабельних областей (SEQ ID NO:50, 51, 49, 35; SEQ ID NO:50, 51, 52, 35; і SEQ ID NO:50, 51, 53, 35); - акцепторна каркасна область "A" VH людини за врінятком CDR пo Kabat (SEQ ID NO:54, 48, 55, 35); - акцепторні каркасні області "В" і "С" VH людини за винятком розширених гіперваріабельних областей (SEQ ID NO:50, 51, 55, 35; і SEQ ID NO:50, 51, 56, 35); - акцепторна каркасна область 2 "A" VH людини за винятком CDR пo Kabat (SEQ ID NO:54, 48, 57, 35); - акцепторні каркасні області 2 "В", "С" і "D" VH людини за винятком розширених гіперваріабельних областей (SEQ ID NO:50, 51, 57, 35; SEQ ID NO:50, 51, 58, 35; і SEQ ID NO:50, 51, 59, 35). На фігурах 6А і 6В представлені ілюстративні акцепторні послідовності варіабельної легкої (VL) консенсусної каркасної області людини для використання на практиці даного винаходу з ідентифікаторами послідовностей, як випливає далі: - консенсусна каркасна область ((v1) підгрупи І VL каппа людини: SEQ ID NO:60, 61, 62, 63; - консенсусна каркасна область ((v2) підгрупи II VL каппа людини: SEQ ID NO:64, 65, 66, 63; - консенсусна каркасна область ((v3) підгрупи III VL каппа людини: SEQ ID NO:67, 68, 69, 63; - консенсусна каркасна область ((v4) підгрупи IV VL каппа людини: SEQ ID NO:70, 71, 72, 63. На фігурі 7 представлені послідовності каркасної області легких і важких ланцюгів huMAb4D5-8. Числа в надрядкових індексах/напівжирним шрифтом указують на положення амінокислот згідно з Kabat. На фігурі 8 представлені послідовності каркасної області легких і важких ланцюгів huMAb4D5-8 із зазначеними модифікаціями. Числа в надрядкових індексах/напівжирним шрифтом указують на положення амінокислот згідно з Kabat. На фігурі 9 представлені послідовності варіабельної області важкого ланцюга (VH) YWO.32, YWO.49, YWO.49.B7, YWO.49.C9, YWO.49.H2 і YWO.49.H6. HVR підкреслені. На фігурі 10 представлені послідовності варіабельної області легкого ланцюга (VL) YWO.32, YWO.49, YWO.49.B7, YWO.49.C9, YWO.49.H2 і YWO.49.H6. VL-послідовності гуманізованого моноклонального антитіла 4D5-8 ("huMAb4D5-8") і "модифікованого" huMAb4D5-8 також представлені на SEQ ID NO:31 і SEQ ID NO:26, відповідно. YWO.32 і YWO.49 мають таку ж VLпослідовність, як і "модифікована" VL huMAb4D5-8 (SEQ ID NO:26), що містить наступні заміщення відносно SEQ ID NO:31: N30S, R66G і H91S. HVR підкреслені. На фігурі 11 представлене вирівнювання послідовностей варіабельної області важкого ланцюга YWO.32, YWO.49, YWO.49.B7, YWO.49.C9, YWO.49.H2 і YWO.49.H6. HVR укладені в рамки. Залишки HVR-H3 YWO.49.B7, YWO.49.C9, YWO.49.H2 і YWO.49.H6, що відрізняються від відповідних залишків HVR-H3 YWO.49, затінені. На фігурі 12 представлене вирівнювання послідовностей варіабельної області легкого ланцюга YWO.32, YWO.49, YWO.49.B7, YWO.49.C9, YWO.49.H2 і YWO.49.H6. HVR укладені в рамки. Залишки HVR-L3 YWO.49.B7, YWO.49.C9, YWO.49.H2 і YWO.49.H6, що відрізняються від відповідних залишків HVR-L3 YWO.49, затінені. На фігурі 13 показане графічне представлення рівнів експресії гена ТАТ226 людини у різних тканинах, як описано в прикладі А. На фігурі 14 показане графічне представлення рівнів експресії гена ТАТ226 людини у нормальному яєчнику; нормальній фалопієвій трубі; раку яєчника світлоклітинного, муцинозного 6 UA 98762 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 і серозного підтипів цистоаденокарциноми; метастатичному раку яєчника й інших типів раку яєчника, як описано в прикладі А. На фігурі 15 представлені результати сортування клітин з активацією флюоресценції (FACS) клітин OVCAR3 за відсутності або присутності зазначених анти-ТАТ226 антитіл, як описано в прикладі D. На фігурі 16 показана експресія мРНК і білка ТАТ226, як визначено аналізом з ® використанням 5'-нуклеази (TaqMan ) і імуногістохімією (ІНС), виконаною на клітинах OVCAR3 і панелі зразків раку яєчника, як описано в прикладі F. На фігурі 17 представлена активність in vitro різних кон'югатів антитіло - лікарський засіб (ADC) YWO.49.H2 і YWO.49.H6 в аналізі знищення клітин OVCAR3, як описано в прикладі Н. На фігурі 18 представлена активність in vitro різних ADC YWO.49.H2 і YWO.49.H6 в аналізі знищення клітин з використанням стабільних трансфектантів НСТ116#9-4, як описано в прикладі Н. На фігурі 19 представлена активність in vivo ADC YWO.49.H6 з використанням ксенотрансплантатів у мишей, як описано в прикладі Н. На фігурі 20 представлена активність in vivo ADC YWO.49.H6 з використанням ксенотрансплантатів у мишей, отриманих з пухлин пацієнтів-людей, як описано в прикладі Н. Докладний опис варіантів здійснення винаходу Запропоновані виділені антитіла, які зв'язуються з ТАТ226. Додатково запропоновані імунокон'югати, що містять анти-ТАТ226 антитіла. Антитіла і імунокон'югати за винаходом придатні, наприклад, для діагностики або лікування порушень, пов'язаних зі зміненою експресією, наприклад, підвищеною експресією, ТАТ226. У деяких варіантах здійснення антитіла або імунокон'югати за винаходом придатні для діагностики або лікування порушення проліферації клітин, такого як пухлину або рак. У деяких варіантах здійснення антитіла або імунокон'югати за винаходом придатні для детекції ТАТ226, наприклад, ТАТ226, який експресується на клітинній поверхні. Запропоновані полінуклеотиди, що кодують анти-ТАТ226 антитіла. Запропоновані вектори, що містять полінуклеотиди, які кодують анти-ТАТ226 антитіла, і запропоновані клітини-хазяїни, що містять такі вектори. Також запропоновані композиції, які включають фармацевтичні сполуки, що містять що-небудь з одного або декількох полінуклеотидів, анти-ТАТ226 антитіл або імунокон'югатів за винаходом. І. Загальні способи Способи і процедури, описані або цитовані тут, як правило, добре зрозумілі і застосовуються в загальноприйнятій практиці з використанням загальноприйнятих способів фахівцями в даній галузі, такі як, наприклад, широко використовувані способи, описані в Sambrook et al., Molecular Cloning: A Laboratory Manual 3rd. edition (2001) Cold Spring Harbor Laboratory Press, Cold Spring Harbor, N.Y.; Current Protocols in Molecular Biology (F. M. Ausubel, et al. eds., (2003)); серія Methods in Enzymology (Academic Press, Inc.): Pcr 2: A Practical Approach (M. J. MacPherson, B. D. Hames and G. R. Taylor eds. (1995)), Harlow and Lane, eds. (1988) Antibodies, A Laboratory Manual, і Animal Cell Culture (R. I. Freshney, ed. (1987)); Oligonucleotide Synthesis (M. J. Gait, ed., 1984); Methods in Molecular Biology, Humana Press; Cell Biology: A Laboratory Notebook (J. E. Cellis, ed., 1998) Academic Press; Animal Cell Culture (R. I. Freshney), ed., 1987); Introduction to Cell and Tissue Culture (J. P. Mather and P. E. Roberts, 1998) Plenum Press; Cell and Tissue Culture: Laboratory Procedures (A. Doyle, J. B. Griffiths, and D. G. Newell, eds., 1993-8) J. Wiley and Sons; Handbook of Experimental Immunology (D. M. Weir and С. С Blackwell, eds.); Gene Transfer Vectors for Mammalian Cells (J. M. Miller and M. P. Calos, eds., 1987); PCR: The Polymerase Chain Reaction, (Mullis et al., eds., 1994); Current Protocols in Immunology (J. E. Coligan et al., eds., 1991); Short Protocols in Molecular Biology (Wiley and Sons, 1999); Immunobiology (C. A. Janeway and P. Travers, 1997); Antibodies (P. Finch, 1997); Antibodies: A Practical Approach (D. Catty., ed., IRL Press, 1988-1989); Monoclonal Antibodies: A Practical Approach (P. Shepherd and C. Dean, eds., Oxford University Press, 2000); Using Antibodies: A Laboratory Manual (E. Harlow and D. Lane (Cold Spring Harbor Laboratory Press, 1999); The Antibodies (M. Zanetti and J. D. Capra, eds., Harwood Academic Publishers, 1995); і Cancer: Principles and Practice of Oncology (V. T. DeVita et al, eds., J.B. Lippincott Company, 1993). II. Визначення і скорочення А. Визначення "Виділене" антитіло являє собою антитіло, яке було ідентифіковане і виділене і/або витягнуте з компонента його природного оточення. Забруднюючі компоненти його природного оточення являють собою речовини, що можуть перешкоджати застосуванню антитіла для дослідження, діагностики або лікування, і можуть включати ферменти, гормони й інші білкові 7 UA 98762 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 або небілкові розчинені речовини. У деяких варіантах здійснення антитіло очищають (1) до більше ніж 95 % мас. антитіла, як визначають, наприклад, способом Лоурі, і в деяких варіантах здійснення до більше ніж 99 % мас, (2) до ступеню, достатнього для одержання щонайменше 15 залишків N-кінцевої або внутрішньої амінокислотної послідовності з використанням, наприклад, секвенатора з обертовим стаканам, або (3) до гомогенності при SDS-PAGE у відновлюваних або невідновлюваних умовах з використанням, наприклад, кумасі блакитного або фарбування сріблом. Виділене антитіло включає антитіло in situ у рекомбінантних клітинах, оскільки в цьому випадку відсутній щонайменше один компонент природного оточення антитіла. Однак, як правило, виділене антитіло одержують за допомогою щонайменше однієї стадії очищення. "Виділена" молекула нуклеїнової кислоти являє собою молекулу нуклеїнової кислоти, яку відділяють щонайменше від однієї іншої молекули нуклеїнової кислоти, з якою вона звичайно асоційована, наприклад, у своєму природному оточенні. Виділена молекула нуклеїнової кислоти додатково включає молекулу нуклеїнової кислоти, що міститься в клітинах, у яких звичайно експресується молекула нуклеїнової кислоти, але розташування молекули нуклеїнової кислоти поза хромосомою або на хромосомі відрізняється від її природного розташування на хромосомі. "Очищений" означає, що молекула присутня в зразку в концентрації щонайменше 95 % мас, або щонайменше 98 % мас зразка, у якому вона міститься. Термін "по суті подібний" або "по суті однаковий", як використовують у даному документі, позначає достатньо високий ступінь подібності між двома числовими величинами (наприклад, однією величиною, пов'язаною з антитілом за винаходом, і іншою величиною, пов'язаною зі стандартним антитілом/антитілом для порівняння) так, що фахівець у даній галузі може вважати, що розходження між двома величинами є незначним, або відсутня біологічна і/або статистична значимість у контексті біологічної характеристики, яка вимірюється за допомогою зазначених величин (наприклад, величин Kd). Різниця між зазначеними двома величинами складає, наприклад, менше ніж приблизно 50 %, менше ніж приблизно 40 %, менше ніж приблизно 30 %, менше ніж приблизно 20 % і/або менше ніж приблизно 10 % у вигляді функції від стандартної величини/величини для порівняння. Фраза "по суті знижений" або "по суті який відрізняється", як використовують у даному документі, позначає досить високий ступінь відмінності - між двома числовими величинами (як правило, однією величиною, пов'язаною з молекулою, і іншою величиною, пов'язаною зі стандартною молекулою/молекулою для порівняння) так, що фахівець у даній галузі може вважати, що розходження між двома величинами є статистично значимим у контексті біологічної характеристики, яка вимірюється за допомогою зазначених величин (наприклад, величин Kd). Різниця між зазначеними двома величинами складає, наприклад, більше ніж приблизно 10 %, більше ніж приблизно 20 %, більше ніж приблизно 30 %, більше ніж приблизно 40 % і/або більше ніж приблизно 50 % у вигляді функції від величини для стандартної молекули/молекули для порівняння. Термін "вектор", як використовують у даному документі, призначений для позначення молекули нуклеїнової кислоти, здатної переносити іншу нуклеїнову кислоту, з яким вона зв'язана. Один тип вектора являє собою "плазміду", що позначає кільцеву дволанцюгову ДНК, у яку можна лігувати додаткові сегменти ДНК. Інший тип вектора являє собою фаговий вектор. Інший тип вектора являє собою вірусний вектор, де додаткові сегменти ДНК можна лігувати у вірусний геном. Певні вектори здатні до автономної реплікації в клітині-хазяїні, у яку їх уводять (наприклад, бактеріальні вектори, що володіють бактеріальною точкою початку реплікації, і епісомні вектори ссавців). Інші вектори (наприклад, неепісомні вектори ссавців) можна інтегрувати в геном клітини-хазяїна при введенні в клітину-хазяїна, і, таким чином, вони реплікуються разом з геномом хазяїна. Більш того, певні вектори здатні керувати експресією генів, з якими вони функціонально пов'язані. Такі вектори позначають у даному документі як "рекомбінантні експресуючі вектори" або просто "експресуючі вектори". Як правило, експресуючі вектори, які використовують у способах рекомбінантних ДНК, часто знаходяться у формі плазміди. У даному описі "плазміда" і "вектор" можна використовувати взаємозамінно, тому що плазміда є найбільш широко використовуваною формою вектора. "Полінуклеотид" або "нуклеїнова кислота", як використовують взаємозамінно в даному описі, належить до полімерів нуклеотидів будь-якої довжини і включає ДНК і РНК. Нуклеотиди можуть бути дезоксирибонуклеотидами, рибонуклеотидами, модифікованими нуклеотидами або основами, і/або їхніми аналогами, або будь-якою речовиною, яку можна вмонтувати в полімер за допомогою ДНК- або РНК-полімерази, або за допомогою синтетичної реакції. Полінуклеотид може містити модифіковані нуклеотиди, такі як метильовані нуклеотиди і їхні аналоги. При наявності, модифікацію структури нуклеотиду можна здійснити перед зборкою полімеру або після її. Послідовність нуклеотидів можна переривати ненуклеотидними компонентами. 8 UA 98762 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Полінуклеотид може містити модифікацію(ї), отриману(і) після синтезу, як наприклад, кон'югація з міткою. Інші типи модифікацій включають, наприклад, "кепи", заміну одного або декількох із природних нуклеотидів аналогом, міжнуклеотидні модифікації, такі як, наприклад, модифікації незарядженими містками (наприклад, метилфосфонатами, фосфотриефірами, фосфоамідатами, карбаматами і т. п.) і зарядженими містками (наприклад, фосфоротіоатами, фосфородитіоатами і т. п.), модифікації, що містять підвішені компоненти, такі як, наприклад, білки (наприклад, нуклеази, токсини, антитіла, сигнальні пептиди, поло-L-лізин і т. п.), модифікації інтеркалуючими речовинами (наприклад, акридином, псораленом і т. п.), модифікації, що містять хелатори (наприклад, метали, радіоактивні метали, бор, металиокислювачі і т. п.), модифікації, що містять алкілуючі агенти, модифікації модифікованими містками (наприклад, альфа-аномерними нуклеїновими кислотами і т. п.), а також немодифіковані форми полінуклеотиду(ів). Далі, будь-які гідроксильні групи, що звичайно є присутніми у цукрах, можна замінити, наприклад, фосфонатними групами, фосфатними групами, захищеними загальноприйнятими захисними групами, або активованими для одержання додаткових зв'язків з додатковими нуклеотидами, або їх можна кон'югувати із твердими або напівтвердими носіями. 5'- і 3'-кінцевий ОН можна фосфорилювати або замінити амінами або компонентами органічної блокуючої групи з 1-20 атомів вуглецю. Можна також одержати похідні інших гідроксилів із загальноприйнятими захисними групами. Полінуклеотиди можуть також містити аналогічні форми цукрів рибоз або дезоксирибоз, що широко відомі в даній галузі, включаючи, наприклад, 2'-О-метил-, 2'-О-аліл, 2'-фтор- або 2'-азидорибозу, карбоциклічні аналоги цукрів, -аномерні цукри, епімерні цукри, такі як арабіноза, ксилози або ліксози, піранозні форми цукрів, фуранозні форми цукрів, седогептулози, ациклічні аналоги й основні аналоги нуклеозидів, такі як метилрибозид. Один або декілька фосфодіефірних зв'язків можна замінити альтернативними зв'язувальними групами. Ці альтернативні зв'язувальні групи включають як необмежувальні приклади варіанти здійснення, де фосфат заміщений P(O)S ("тіоатом"), P(S)S ("дитіоатом"), "(O)NR2 ("амідатом"), P(O)R, P(O)OR', CO або СН 2 ("формацеталем"), у яких кожен R або R' незалежно являє собою Н, або заміщений або незаміщений алкіл (1-20 С), який необов'язково містить ефірний (-О-) зв'язок, арил, алкеніл, циклоалкіл, циклоалкеніл або аралкіл. Не потрібно, щоб усі зв'язки в полінуклеотиді були ідентичними. Попередній опис застосовний до всіх згадуваних тут полінуклеотидів, включаючи РНК і ДНК. "Олігонуклеотид", як використовують у даному документі, як правило, належить до коротких, як правило, одноланцюгових, як правило, синтетичних полінуклеотидів, що, як правило, але не обов'язково, складаються з менше ніж приблизно 200 нуклеотидів у довжину. Терміни "олігонуклеотид" і "полінуклеотид" не є взаємовиключними. Вищенаведений опис для полінуклеотидів в однаковій мірі і повністю застосовний для олігонуклеотидів. "Процентну (%) ідентичність амінокислотної послідовності" стосовно стандартної поліпептидної послідовності визначають як процентну частку амінокислотних залишків у розглянутій послідовності, які ідентичні амінокислотним залишкам у стандартній поліпептидній послідовності після вирівнювання послідовностей і, у разі потреби, включення пропусків, для досягнення максимальної процентної ідентичності послідовності, і не розглядаючи будь-які консервативні заміщення в контексті ідентичності послідовності. Вирівнювання з метою визначення процентної ідентичності амінокислотної послідовності можна одержати різними способами, що доступні фахівцю в даній галузі, наприклад, з використанням загальнодоступного програмного забезпечення, такого як програмне забезпечення BLAST, BLAST-2, ALIGN або Megalign (DNASTAR). Фахівці в даній галузі можуть визначити придатні параметри для вирівнювання послідовностей, включаючи будь-які алгоритми, що необхідні для досягнення максимального вирівнювання по всій повній довжині порівнюваних послідовностей. Однак для цілей даної роботи величини % ідентичності амінокислотної послідовності одержують з використанням комп'ютерної проірами для порівняння послідовностей ALIGN-2. Комп'ютерна програма для порівняння послідовностей ALIGN-2 розроблена Genentech, Inc., і вихідна програма з документацією для користувача подана в U.S. Copyright Office, Washington D.C, 20559, де вона зареєстрована під U.S. Copyright Registration No. TXU510087. Програма ALIGN-2 загальнодоступна від Genentech, Inc., South San Francisco, California, або її можна компілювати з вихідної програми. Програму ALIGN-2 варто компілювати для використання в операційній системі UNIX, переважно digital UNIX V4.0D. Усі параметри порівняння послідовностей установлюються програмою ALIGN-2 і не змінюються. У тих ситуаціях, де використовують ALIGN-2 для порівнянь амінокислотних послідовностей, % ідентичність амінокислотної послідовності для даної амінокислотної послідовності А у порівнянні з даною амінокислотною послідовністю В (яку можна альтернативно перефразувати 9 UA 98762 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 як дану амінокислотну послідовність А, що володіє певною % ідентичністю амінокислотної послідовності або включає її в порівнянні з даною амінокислотною послідовністю В) обчислюють, як зазначено далі: 100 помножити на відношення X/Y, де X являє собою кількість амінокислотних залишків, які відмічаються як ідентичні збіги програмою для вирівнювання послідовностей ALIGN-2 при вирівнюванні А і В цією програмою, і де Y являє собою загальну кількість амінокислотних залишків у В. Буде прийнято до уваги, що там, де довжина амінокислотної послідовності А не дорівнює довжині амінокислотної послідовності В, % ідентичність амінокислотної послідовності А у порівнянні з В не буде дорівнювати % ідентичності амінокислотної послідовності В у порівнянні з А. Якщо спеціально не зазначено інакше, усі використовувані тут величини % ідентичності амінокислотної послідовності отримані, як описано в безпосередньо попередньому параграфі, з використанням комп'ютерної програми ALIGN-2. Термін "ТАТ226", як використовують у даному документі, належить до будь-якого природного ТАТ226, отриманого, якщо не зазначено інакше, з будь-якого хребетного, включаючи ссавців, таких як примати (наприклад, людина) і гризуни (наприклад, миші і щури). Термін включає "повнорозмірний", непроцесований ТАТ226, а також будь-яку форму ТАТ226, що виникає при процесингу в клітині. Термін також включає природні варіанти ТАТ226, наприклад, сплайсовані варіанти або алельні варіанти. "Зріла форма" ТАТ226 являє собою форму ТАТ226, яка піддалася процесингу, наприклад, форму ТАТ226, що піддалася Nкінцевому (наприклад, відщеплення сигнальної послідовності) і/або С-кінцевому розщепленню, і/або модифікації з приєднанням GPI-якоря. В одному з варіантів здійснення "зріла форма" ТАТ226 експресується на клітинній поверхні. "Антитіла" (Аb) і "імуноглобуліни" (Ig) являють собою глікопротеїни, що володіють подібними структурними характеристиками. У той час як антитіла мають специфічність зв'язування відносно конкретного антигену, імуноглобуліни включають як антитіла, так і інші антитілоподібні молекули, що, узагалі говорячи, позбавлені антигенної специфічності. Поліпептиди останнього типу, наприклад, продукуються в низьких кількостях лімфатичною системою й у підвищених кількостях мієломами. Терміни "антитіло" і "імуноглобулін" використовують взаємозамінно в найширшому змісті, і вони включають моноклональні антитіла (наприклад, повнорозмірні або інтактні моноклональні антитіла), поліклональні антитіла, моновалентні антитіла, полівалентні антитіла, поліспецифічні антитіла (наприклад, біспецифічні антитіла за умови, що вони володіють необхідною біологічною активністю) і можуть також включати певні фрагменти антитіл (як тут описано більш докладно). Антитіло може бути химерним, людським, гуманізованим і/або афінно-зрілим. Термін "анти-ТАТ226 антитіло" або "антитіло, яке зв'язується з ТАТ226" належить до антитіла, яке здатне зв'язуватися з ТАТ226 з достатньою афінністю, такою що антитіло придатне як діагностичний і/або терапевтичний засіб при впливі на ТАТ226. Переважно ступінь зв'язування анти-ТАТ226 антитіла з білком, який не стосується ТАТ226, складає менше ніж приблизно 10 % від зв'язування антитіла з ТАТ226 при вимірюванні, наприклад, у радіоімунному аналізі (RIA). У деяких варіантах здійснення антитіло, яке зв'язується з ТАТ226, має константу дисоціації (Kd)  1 мкм,  100 нм,  10 нм,  1 нм або  0,1 нм. У деяких варіантах здійснення анти-ТАТ226 антитіло зв'язується з епітопом ТАТ226, що є консервативним для ТАТ226 з різних видів. "Варіабельна область" або "варіабельний домен" антитіла належить до аміноконцевих доменів важкого або легкого ланцюга антитіла. Варіабельний домен важкого ланцюга можна позначити як "VH". Варіабельний домен легкого ланцюга можна позначити як "VL". Ці домени, як правило, є найбільш варіабельними частинами антитіла і містять антигензв'язу вальні ділянки. Термін "варіабельний" належить до того факту, що послідовності певних частин варіабельних доменів значно розрізняються серед антитіл і використовуються в зв'язуванні і специфічності кожного конкретного антитіла відносно його конкретного антигену. Однак варіабельність не розподілена рівномірно протягом варіабельних доменів антитіл. Вона сконцентрована в трьох сегментах, які називаються областями, що визначають комплементарність, (CDR) або гіперваріабельними областями (HVR), у варіабельних доменах як легкого ланцюга, так і важкого ланцюга. Більш висококонсервативні частини варіабельних доменів називають каркасними областями (FR). Кожний з варіабельних доменів природних важкого і легкого ланцюгів містить чотири FR-області, у значній мірі приймаючі конфігурацію бета-шарів, з'єднану трьома CDR, які формують петлі, що з'єднують структуру бета-шарів і, у деяких випадках, що формують її частину. CDR у кожному ланцюзі розташовані разом у безпосередній близькості за допомогою областей FR і, разом з CDR іншого ланцюга, беруть 10 UA 98762 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 участь у формуванні антигензв'язу вальної ділянки антитіл (дивися Kabat et al., Sequences of Protein of Immunological Interest, Fifth Edition, National Institute of Health, Bethesda, MD (1991)). Константні домени не втягнені безпосередньо в зв'язування антитіла з антигеном, але вони мають різні ефекторні функції, такі як участь антитіла в антитілозалежній клітинній токсичності. "Легкі ланцюги" антитіл (імуноглобулінів) з будь-яких видів хребетних на основі амінокислотних послідовностей їх константних доменів можна віднести до одного з двох типів, які чітко відрізняються, що називаються каппа () і лямбда (). У залежності від амінокислотних послідовностей константних доменів своїх важких ланцюгів антитіла (імуноглобуліни) можна віднести до різних класів. Існують п'ять головних класів імуноглобулінів: IgA, IgD, IgE, IgG i IgM, і деякі з них можна далі розділити на підкласи (ізотипи), наприклад, IgG1, IgG2, IgG3, IgG4, IgA1 і IgA2. Константні домени важкого ланцюга, що відповідають різним класам імуноглобулінів, називають , , ,  і , відповідно. Структури субодиниць і тривимірні конфігурації різних класів імуноглобулінів добре відомі й описані в основному, наприклад, у Abbas et al. Cellular and Мої. Immunology. 4th ed. (2000). Антитіло може бути частиною більш великої злитої молекули, утвореної ковалентним або нековалентним зв'язуванням антитіла з одним або декількома іншими білками або пептидами. Терміни "повнорозмірне антитіло", "інтактне антитіло" і "ціле антитіло" використовують тут взаємозамінно для позначення антитіла в його, по суті, інтактній формі, не у вигляді фрагментів антитіла, як: визначено нижче. Терміни, зокрема, належать до антитіла з важкими ланцюгами, що містять Fc-область. "Фрагменти антитіла" містять тільки частину інтактного антитіла, де частину зберігає щонайменше одну і їх максимально можливу більшість або усі функції, у нормі зв'язані з цією частиною, коли вона присутня в інтактному антитілі. В одному з варіантів здійснення фрагмент антитіла містить антигензв'язувальну ділянку інтактного антитіла і, таким чином, зберігає здатність зв'язуватися з антигеном. В іншому варіанті здійснення фрагмент антитіла, наприклад, фрагмент, що містить Fc-область, зберігає щонайменше одну з біологічних функцій, у нормі зв'язаних з Fc-областю, коли вона присутня в інтактному антитілі, таку як зв'язування FcRn, модулювання часу напівжиття антитіла, функцію ADCC і зв'язування комплементу. В одному з варіантів здійснення фрагмент антитіла є моновалентним антитілом, що володіє in vivo часом напівжиття, по суті подібним до інтактного антитіла. Наприклад, такий фрагмент антитіла може містити антигензв'язувальне плече, зв'язане з Fc-послідовністю, здатною додавати in vivo стабільності фрагменту. Розщеплення антитіл папаїном дає два ідентичних антигензв'язу вальних фрагменти, які називаються "Fab-фрагментами", кожний з єдиною антигензв'язу вальною ділянкою, і залишковий "Fc-фрагмент", назва якого відбиває його здатність легко кристалізуватися. Обробка пепсином дає F(аb')2-фрагмент, що володіє двома антигензв'язувальними ділянками, і він усе ще здатний утворювати поперечні зшивки з антигеном. "Fv" являє собою мінімальний фрагмент антитіла, яке містить повну антигензв'язу вальну ділянка. В одному з варіантів здійснення дволанцюговий різновид Fv складається з димера варіабельного домену одного важкого й одного легкого ланцюга з міцним нековалентним зв'язком. В одноланцюговому різновиді Fv (scFV) варіабельний домен одного важкого й одного легкого ланцюга можна ковалентно зв'язати за допомогою гнучкого пептидного лінкеру, так що легкий і важкий ланцюги можна з'єднати в "димерну" структуру, аналогічну структурі в дволанцюговому різновиді Fv. Саме в цій конфігурації три CDR кожного варіабельного домену взаємодіють з утворенням антигензв'язувальної ділянки на поверхні димера VH-VL. У сукупності, шість CDR додають антигензв'язувальної специфічності антитілу. Однак навіть окремий варіабельний домен (або половина Fv, що містить тільки три CDR, специфічних відносно антигену) має здатність розпізнавати і зв'язувати антиген, хоча і з меншою афінністю, ніж повна ділянка зв'язування. Fab-фрагмент містить варіабельні домени важкого і легкого ланцюгів і також містить константний домен легкого ланцюга і перший константний домен (СН1) важкого ланцюга. Fab'фрагменти відрізняються від Fab-фрагментів додаванням декількох залишків на С-кінці СН1домену важкого ланцюга, включаючи один або декілька цистеїнів із шарнірної області антитіла. Fab'-SH служить тут позначенням для Fab', у якому залишок(ки) цистеїну константних доменів несе(уть) вільну тіолову групу. Фрагменти антитіл F(ab') 2 початково одержували у вигляді пар Fab'-фрагментів, що мають шарнірні цистеїни між собою. Також відомі інші хімічні зшивки фрагментів антитіл. "Одноланцюгові Fv-" або "scFv-" фрагменти антитіла містять VH- і VL-домени антитіла, де ці домени присутні в одному поліпептидному ланцюзі. Як правило, поліпептид scFv додатково містить поліпептидний лінкер між VH- і VL-доменами, що дозволяє scFv сформувати необхідну 11 UA 98762 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 структуру для зв'язування антигену. Для огляду по scFv дивися Pluckthun, у The Pharmacology of Monoclonal Antibodies, vol. 113, Rosenburg and Moore eds., Springer-Verlag, New York, pp. 269315(1994). Термін "димерні антитіла" належить до малих фрагментів антитіл із двома антигензв'язувальними ділянками, де фрагменти містять варіабельний домен важкого ланцюга (VH), з'єднаний з варіабельним доменом легкого ланцюга (VL) на тому ж самому поліпептидному ланцюзі (VH-VL). При використанні лінкеру, що є занадто коротким, щоб забезпечити спарювання між двома доменами на одному і тому ж ланцюзі, домени змушені спарюватися з комплементарними доменами іншого ланцюга і формувати дві антигензв'язувальні ділянки. Димерні антитіла можуть бути бівалентними або біспецифічними. Димерні антитіла більш повно описані, наприклад, у ЕР 404097; WO 93/1161; Hudson et al. (2003) Nat. Med. 9:129-134; і Hollinger et al., Proc. Natl. Acad. Sci. USA, 90:6444-6448 (1993). Тримерні антитіла і чотиримерні антитіла також описані в Hudson et al. (2003) Nat. Med. 9:129134. Термін "моноклональне антитіло", як використовують у даному документі, належить до антитіла, отриманого з популяції по суті гомогенних антитіл, тобто окремі антитіла, що складають популяцію, є ідентичними за винятком можливих мутацій, наприклад, природно виникаючих мутацій, що можуть бути присутніми у мінорних кількостях. Таким чином, визначення "моноклональні" указує на характер антитіл, оскільки вони не є сумішшю окремих антитіл. У деяких варіантах здійснення таке моноклональне антитіло, як правило, включає антитіло, що містить поліпептидну послідовність, яка зв'язує мішень, де зв'язуючу мішень поліпептидну послідовність одержували за допомогою процесу, що включає відбір однієї зв'язуючої мішень поліпептидної послідовності з множини поліпептидних послідовностей. Наприклад, процес відбору може являти собою відбір певного клону з множини клонів, таких як сукупність гібридомних клонів, фагових клонів клонів або рекомбінантних ДНК. Варто розуміти, що відібрану зв'язуючу мішень послідовність можна додатково змінювати, наприклад, для підвищення афінності відносно мішені, для гуманізації зв'язуючої мішень послідовності, для підвищення її продукції в клітинній культурі, для зниження її імуногенності in vivo, для створення поліспецифічного антитіла, і т. д., і що антитіло, що містить змінену зв'язуючу мішень послідовність, також являє собою моноклональне антитіло за даним винаходом. На противагу препаратам поліклонального антитіла, що, як правило, включають різні антитіла, спрямовані проти різних детермінант (епітопів), будь-яке моноклональне антитіло в препараті моноклонального антитіла спрямоване проти однієї детермінанти в антигені. На додаток до їхньої специфічності, препарати моноклональних антитіл мають перевагу в тому, що вони, як правило, не містять домішок інших імуноглобулінів. Визначення "моноклональний" указує на ту ознаку антитіла, що його одержують по суті з гомогенної популяції антитіл, і не має на увазі того, що антитіло повинне бути отримане якимнебудь конкретним способом. Наприклад, моноклональні антитіла, призначені для застосування відповідно до даного винаходу, можна одержувати різноманітними способами, у тому числі, наприклад, способом гібридом (наприклад, Kohler et al., Nature, 256:495 (1975); Harlow et al., nd Antibodies: A Laboratory Manual, (Cold Spring Harbor Laboratory Press, 2 ed. 1988); Hammerling et al., in: Monoclonal Antibodies and T-Cell Hybridomas 563-681, (Elsevier, N. Y., 1981)), способом рекомбінантних ДНК (дивися, наприклад, патент США No. 4816567), технологією фагового дисплея (дивися, наприклад, Clackson et al., Nature, 352:624-628 (1991); Marks et al, J. Моl. Biol, 222:581-597 (1992); Sidhu et al., J. Моl. Biol. 338(2):299-310 (2004); Lee et al., J. Моl. Biol., 340(5):1073-1093 (2004); Fellouse, Proc. Nat. Acad. Sci. USA 101(34):12467-12472 (2004); і Lee et al. J. Immunol. Methods 284(1-2):119-132 (2004), і способами продукції антитіл людини або антитіл, подібних до антитіл людини, у тварин, що володіють частиною або всіма локусами імуноглобуліну людини або генами, що кодують послідовності імуноглобуліну людини (дивися, наприклад, WO98/24893; WO96/34096; WO96/33735; WO91/10741; Jakobovits et al., Proc. Natl. Acad. Sci. USA, 90:2551 (1993); Jakobovits et al., Nature, 362:255-258 (1993); Bruggemann et al., Year in Immunol. 7:33 (1993); патенти США No. 5545807; 5545806; 5569825; 5625126; 5633425; 5661016; Marks et al., Bio. Technology, 10:779-783 (1992); Lonberg et al., Nature, 368:856-859 (1994); Morrison, Nature, 368:812-813 (1994); Fishwild et al., Nature Biotechnology, 14:845-851 (1996); Neuberger, Nature Biotechnology, 14:826 (1996); і Lonberg and Huszar, Intern. Rev. Immunol, 13:65-93 (1995). Моноклональні антитіла в даному описі, зокрема, включають "химерні" антитіла, у яких частину важкого і/або легкого ланцюга ідентична або гомологічна відповідним послідовностям в антитілах, отриманих з конкретних видів або приналежних конкретному класу або підкласу антитіл, у той час як частину ланцюга(ів), що залишилася, є ідентичною(ими) або 12 UA 98762 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 гомологічною(ими) відповідним послідовностям в антитілах, отриманих з інших видів або приналежних іншому класу або підкласу антитіл, а також фрагменти таких антитіл, за умови, що вони володіють необхідною біологічною активністю (патент США No. 4816567; і Morrison et al., Proc. Natl. Acad. Sci. USA 81:6851-6855 (1984)). "Гуманізовані" форми не є людськими (наприклад, мишачих) антитіл являють собою химерні антитіла, що містять мінімальну послідовність, отриману з імуноглобуліну, що не є людським. В одному з варіантів здійснення гуманізоване антитіло являє собою імуноглобулін людини (реципієнтне антитіло), у якому залишки гіперваріабельної області реципієнта заміняють залишками гіперваріабельної області видів, що не належать до людини (донорне антитіло), таких як миша, щур, кролик або примат, який не є людиною, що має необхідну специфічність, афінність і/або активність. У деяких випадках залишки каркасної області (FR) імуноглобуліну людини заміняють відповідними, які не є людськими залишками. Більш того, гуманізовані антитіла можуть містити залишки, що не представлені в реципієнтному антитілі або в донорному антитілі. Ці модифікації можна здійснити для додаткового поліпшення властивостей антитіл. Як правило, гуманізоване антитіло містить по суті всі щонайменше з одного і, як правило, із двох варіабельних доменів, у яких усі або по суті всі гіперваріабельні петлі відповідають петлям імуноглобуліну, що не є людським, і всі або по суті всі FR являють собою послідовності FR імуноглобуліну людини. Також гуманізовані антитіла, не обов'язково, містять щонайменше частину константної області (Fc) імуноглобуліну, як правило, константної області імуноглобуліну людини. Для більш докладної інформації дивися Jones et al., Nature 321:522-525 (1986); Riechmann et al., Nature 332:323-329 (1988); і Presta, Curr. Op. Struct. Biol. 2:593-596 (1992). Дивися також наступні цитовані тут оглядові статті і посилання: Vaswani and Hamilton, Ann. Allergy, Asthma & Immunol. 1:105-115 (1998); Harris, Biochem. Soc. Transactions 23:10351038 (1995); Hurle and Gross, Curr. Op. Biotech. 5:428-433 (1994). "Антитіло людини" являє собою антитіло, що має амінокислотну послідовність, яка відповідає послідовності антитіла, яке виробляється людиною, і/або яке одержують з використанням будь-яких способів одержання антитіл людини, як описано в даній роботі. Це визначення антитіла людини, зокрема, виключає гуманізоване антитіло, що містить антигензв'язу вальні залишки, які не є людськими. Термін "гіперваріабельна область", "HVR" або "HV", при використанні в даному описі, належить до областей варіабельного домену антитіла, що є гіперваріабельними по послідовності і/або формують структурно оформлені петлі. Як правило, антитіла містять шість гіперваріабельних областей; три в VH (Н1, Н2, Н3) і три в VL (L1, L2, L3). У природних антитілах Н3 і L3 мають найбільшу розмаїтість із шести гіперваріабельних областей, і припускають, що Н3, зокрема, відіграє виняткову роль у доданні тонкої специфічності антитілам. Xu et al. (2000) Immunity 13:37-45; Johnson and Wu (2003) in Methods in Molecular Biology 248:1-25 (Lo, ed., Humana Press, Totowa, NJ). Дійсно, антитіла, які існують у природі у верблюдових, що складаються тільки з важкого ланцюга, є функціональними і стабільними за відсутності легкого ланцюга. Hamers-Casterman et al. (1993) Nature 363:446-448; Sheriff et al. (1996) Nature Struct. Biol. 3:733-736. Використовують ряд визначень гіперваріабельної області, і вони розглянуті в даному описі. По Kabat, області, що визначають комплементарність (CDR), визначають на основі варіабельності послідовності, і їх використовують найчастіше (Kabat et al., Sequences of Proteins of Immunological Interest, 5th Ed. Public Health Service, National Institutes of Health, Bethesda, MD. (1991)). Замість цього, Chothia посилається на місце розташування структурних петель (Chothia and Lesk J. Моl. Biol. 196:901-917 (1987)). Гіперваріабельні області по Ab являють собою компроміс між CDR пo Kabat і структурними петлями по Chothia, і їх використовують у програмному забезпеченні для моделювання антитіл Oxford Molecular's Ab. "Контактні" гіперваріабельні області визначають на основі аналізу доступних кристалічних структур комплексів. Залишки кожної з цих гіперваріабельних областей відзначені нижче. Петля L1 L2 L3 Н1 Н1 Н2 Kabat L24-L34 L50-L56 L89-L97 Н31-Н35В Нумерація по Kabat Н31-Н35 Нумерація по Chothia Н50-Н65 АbМ L24-L34 L50-L56 L89-L97 Н26-Н35В Chothia L26-L32 L50-L52 L91-L96 Н26-Н32 Контакт L30-L36 L46-L55 L89-L96 Н30-Н35В Н26-Н35 Н26-Н32 Н30-Н35 Н50-Н58 Н53-Н55 Н47-Н58 13 UA 98762 C2 Н3 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Н95-Н102 Н95-Н102 Н96-H101 Н93-Н101 Гіперваріабельні області можуть містити "розширені гіперваріабельні області", як зазначено далі: 24-36 або 24-34 (L1), 46-56 або 50-56 (L2), і 89-97 або 89-96 (L3) у VL, і 26-35 (Н1), 50-65 або 49-65 (Н2), і 93-102 або 95-102 (НЗ) у VH. Залишки варіабельного домену пронумеровані згідно з Kabat et al., вище, для кожного з цих визначень. "Каркасні" або "FR-" залишки є такими залишками варіабельного домену, що відрізняються від залишків гіперваріабельної області, як визначено в даному описі. Термін "нумерація залишку варіабельного домену як у Kabat" або "нумерація положення амінокислоти як у Kabat", і його варіації, належить до системи нумерації, використовуваної для варіабельних доменів важкого ланцюга або варіабельних доменів легкого ланцюга, зі зборів даних по антитілах у Kabat et al., Sequences of Proteins of Immunological Interest, 5th Ed. Public Health Service, National Institutes of Health, Bethesda, MD. (1991). При використанні цієї системи нумерації, дана лінійна амінокислотна послідовність може містити меншу кількість амінокислот або додаткові амінокислоти, що відповідає укороченню FR або HVR варіабельного домену або вставці в них. Наприклад, варіабельний домен важкого ланцюга може містити єдину вставку амінокислоти (залишок 52а згідно з Kabat) після залишку 52 Н2 і вставлені залишки (наприклад, залишки 82а, 82b і 82с і т.п. згідно з Kabat) після залишку 82 важкого ланцюга FR. Нумерацію залишків по Kabat можна визначити для даного антитіла за допомогою вирівнювання областей гомології послідовності антитіла зі "стандартною" занумерованою по Kabat послідовністю. "Афінно-зріле" антитіло являє собою антитіло з однією або декількома змінами в одній або декількох своїх HVR, що приводить до підвищення афінності антитіла відносно антигену в порівнянні з батьківським антитілом, що не володіє цією(ми) зміною(ами). В одному з варіантів здійснення афінно-зріле антитіло володіє наномолярними або навіть пікомолярними значеннями афінності відносно антигену-мішені. Афінно-зрілі антитіла одержують за допомогою способів, відомих у даній галузі. У Marks et al. Bio/Technology 10:779-783 (1992) описане афінне дозрівання при перестановці VH- і VL-доменів. Випадковий мутагенез залишків у HVR і/або каркасних залишків описаний у Barbas et al. Proc Nat. Acad. Sci. USA 91:3809-3813 (1994); Schier et al. Gene 169: 147-155 (1995); Yelton et al. J. Immunol. 155:1994-2004 (1995); Jackson et al., J. Immunol. 154(7):3310-9 (1995); і Hawkins et al, J. Моl. Biol. 226:889-896 (1992). "Блокуюче" антитіло або "антитіло-антагоніст" являє собою антитіло, що інгібує або знижує біологічну активність антигену, з яким воно зв'язується. Певні блокуючі антитіла або антитілаантагоністи по суті або повністю інгібують біологічну активність антигену. "Антитіло-агоніст", як використовують у даному документі, являє собою антитіло, що мімікрує щонайменше одну з функціональних активностей поліпептиду, що представляє інтерес. "Ефекторні функції" антитіла належать до таких видів біологічної активності, які властиві Fcобласті (природної послідовності. Fc-області або варіанту амінокислотної послідовності Fcобласті) антитіла, і варіюють у залежності від ізотипу антитіла. Приклади ефекторних функцій антитіла включають: зв'язування Clq і комплементзалежну цитотоксичність; зв'язування Fcрецептора; антитілозалежну клітинно-опосередковувану цитотоксичність (ADCC); фагоцитоз; негативну регуляцію рецепторів клітинної поверхні (наприклад, В-клітинного рецептора); і активацію В-кпітин. Термінами "Fc-рецептор" або "FcR" описують рецептор, що зв'язується з Fc-областю антитіла. У деяких варіантах здійснення FcR є природним FcR людини. У деяких варіантах здійснення FcR є рецептором, що зв'язується з антитілом IgG (гамма-рецептор) і включає рецептори підкласів FcRI, FcRII і FcRIII, у тому числі алельні варіанти й альтернативносплайсовані форми цих рецепторів. Рецептори FcRII включають FcRIIA ("активуючий рецептор") і FcRIIB ("інгібуючий рецептор"), що володіють подібними амінокислотними послідовностями, які відрізняються переважно своїми цитоплазматичними доменами. Активуючий рецептор FcRIIA у своєму цитоплазматичному домені містить імунорецепторний активуючий мотив на основі тирозину (ITAM). Інгібуючий рецептор FcRIIB у своєму цитоплазматичному домені містить імунорецепторний інгібуючий мотив на основі тирозину (ІТІМ) (дивися Daeron, Annu. Rev. Immunol. 15:203-234 (1997)). Fc розглянуті в Ravetch and Kinet, Annu. Rev. Immunol. 9:457-92 (1991); Capel et al., Immunomethods 4:25-34 (1994); і de Haas et al., J. Lab. Clin. Med. 126:330-41 (1995). До терміну "FcR" у даному описі належать інші FcR, у тому числі FcR, що будуть виявлені в майбутньому. Термін "Fc-рецептор" або "FcR" також включає неонатальний рецептор, FcRn, що відповідає за перенесення материнських IgG плоду (Guyer et al., J. Immunol. 117:587 (1976) і Kim et al., J. Immunol. 24:249 (1994)) і регуляцію гомеостазу імуноглобулінів. Відомі способи вимірювання 14 UA 98762 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 зв'язування з FcRn (дивися, наприклад, Ghetie 1997, Hinton 2004). Можна аналізувати зв'язування з FcRn людини in vivo і час напівжиття в сироватці поліпептидів, з високою афінністю зв'язуються з FcRn людини, наприклад, у трансгенних мишей або у трансфікованих лініях клітин людини, які експресують FcRn людини, або в приматів, яким уводять поліпептиди варіантів Fc. У WO00/42072 (Presta) описані варіанти антитіл з підвищеним або зниженим зв'язуванням з FcR. Зміст цієї патентної публікації, зокрема, приведений в даному документі як посилання. Дивися також, Shields et al. J. Biol. Chem. 9(2):6591-6604 (2001). "Ефекторні клітини людини" являють собою лейкоцити, які експресують один або декілька FcR і виконують ефекторні функції. У деяких варіантах здійснення клітини експресують щонайменше FcyRIII і виконують ефекторну(і) функцію(ї) A.DCC. Приклади лейкоцитів людини, що здійснюють ADCC, включають мононуклеарні клітини периферичної крові (РВМС), природні клітини-кілери (NK), моноцити, цитотоксичні Т-клітини і нейтрофіли. Ефекторні клітини можна виділяти з нативного джерела, наприклад, із крові. "Антитілозалежна клітинно-опосередковувана цитотоксичність" або "ADCC" належить до форми цитотоксичності, при якій секретований Ig, зв'язаний з Fc-рецепторами (FcR), які присутні на певних цитотоксичних клітинах (наприклад, природних клітинах-кілерах (NK), нейтрофілах і макрофагах), викликає специфічне для цих цитотоксичних ефекторних клітин зв'язування з несучою антиген мішенню, і вони потім знищують мішень за допомогою цитотоксинів. Основні клітини для здійснення ADCC, NK-клітини, експресують тільки FcRIII, у той час як моноцити експресують FcRI, FcRII і FcRIII. Експресія FcR на кровотворних клітинах підсумована в таблиці 3 на сторінці 464 у Ravetch and Kinet, Annu. Rev. Immunol. 9:457-92 (1991). Для оцінки активності молекули, яка представляє інтерес, відносно ADCC, можна здійснити аналіз ADCC in vitro, такий як аналіз, описаний у патенті США No. 5500362 або 5821337, або в патенті США No. 6737056, Presta. Придатні для таких аналізів ефекторні клітини включають мононуклеарні клітини периферичної крові (РВМС) і природні клітини-кілери (NK). Альтернативно або додатково активність молекули, яка представляє інтерес, відносно ADCC можна оцінювати in vivo, наприклад, у моделі на тваринах, такій як описана в Clynes et al. PNAS (USA) 95:652-656 (1998). "Комплементзалежна цитотоксичність" або "CDC" належить до лізису клітини-мішені в присутності комплементу. Активація класичного каскаду комплементу починається зі зв'язування першого компонента системи комплементу (Clq) з антитілами (відповідного підкласу), які зв'язані з розпізнаваним ними антигеном. Для оцінки активації комплементу можна проводити аналіз CDC, наприклад, як описано в Gazzano-Santoro et al., J. Immunol. Methods 202:163 (1996). Варіанти поліпептидів зі зміненими амінокислотними послідовностями Fc-області і підвищеною або зниженою здатністю зв'язувати Clq описані в патенті США No. 6194551B1 і WO99/51642. Зміст цих патентних публікацій, зокрема, приведений в даному документі як посилання. Дивися також ldusogie et al. J. Immunol. 164:4178-4184(2000). Термін "поліпептид, що містить Fc-область" належить до поліпептиду, такому як антитіло або імуноадгезин, що містить Fc-область. С-кінцевий лізин (залишок 447 відповідно до системи нумерації EU) Fc-області можна видалити, наприклад, у ході очищення поліпептиду або шляхом рекомбінантної інженерії нуклеїнової кислоти, що кодує поліпептид. Таким чином, композиція, що містить поліпептид, який володіє Fc-областю відповідно до цього винаходу, може містити поліпептиди з К447, із усіма вилученими К447, або суміш поліпептидів із залишком К447 і без нього. "Акцепторна каркасна область людини" для цілей даної роботи являє собою каркасну область, що містить амінокислотну послідовність каркасної області VL або VH, яка походить з каркасної області імуноглобуліну людини або консенсусної каркасної області людини. Акцепторна каркасна область людини, "походить з" каркасної області імуноглобуліну людини або консенсусної каркасної області людини, може містити таку ж як у них амінокислотну послідовність, або вона може містити передуючі зміни в амінокислотній послідовності. У деяких варіантах здійснення кількість передуючих змін амінокислот складає 10 або менше, 9 або менше, 8 або менше, 7 або менше, 6 або менше, 5 або менше, 4 або менше, 3 або менше, або 2 або менше. Там, де передуючі зміни амінокислот присутні в VH, переважно, щоб ці зміни відбувалися тільки в трьох, двох або одному з положень 71Н, 73Н і 78Н; наприклад, амінокислотні залишки в цих положеннях можуть являти собою 71А, 73Т і/або 78А. В одному з варіантів здійснення акцепторна каркасна область VL людини ідентична по послідовності з послідовністю каркасної області VL імуноглобуліну людини або послідовністю консенсусної каркасної області людини. 15 UA 98762 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 "Консенсусна каркасна область людини" є каркасною областю, що являє собою амінокислотні залишки, які найбільш часто зустрічаються, при селекції послідовностей каркасної області VL або VH імуноглобуліну людини. Як правило, селекцію послідовностей VL або VH імуноглобуліну людини здійснюють з підгрупи послідовностей варіабельного домену. Як правило, підгрупа послідовностей є підгрупою як у Kabat et al., Sequences of Proteins of th Immunological Interest, 5 Ed. Public Health Service, National Institutes of Health, Bethesda, MD (1991). В одному з варіантів здійснення для VL, підгрупа є підгрупою каппа І як у Kabat et al., вище. В одному з варіантів здійснення для VH, підгрупа є підгрупою III як у Kabat et al., вище. "Консенсусна каркасна область VH підгрупи III" містить консенсусну послідовність, отриману з амінокислотних послідовностей варіабельної підгрупи III важкого ланцюга по Kabat et al., вище. В одному з варіантів здійснення амінокислотна послідовність консенсусної каркасної області VH підгрупи III містить щонайменше частину або усі з будь-якої з наступних послідовностей: EVQLVESGGGLVQPGGSLRLSCAAS (SEQ ID NO:50)-H1-WVRQAPGKGLEWV (SEQ ID NO:51)-H2-RFTISADTSKNTAYLQMNSLRAEDTAVYYC (SEQ ID NO:59)-H3WGQGTLVTVSS (SEQ ID NO:35). "Консенсусна каркасна область VL підгрупи I" містить консенсусну послідовність, отриману з амінокислотних послідовностей варіабельної підгрупи І легкого ланцюга каппа по Kabat et al., вище. В одному з варіантів здійснення амінокислотна послідовність консенсусної каркасної області VL підгрупи І містить щонайменше частину або усі з будь-якої з наступних послідовностей: DIQMTQSPSSLSASVGDRVTITC (SEQ ID NO:60)-L1-WYQQKPGKAPKLLIY (SEQ ID NO:61)-L2-GVPSRFSGSGSGTDFTLTISSLQPEDFATYYC (SEQ ID NO:62)-L3-FGQGTKVEIK (SEQ ID NO:63). "Афінність зв'язування", як правило, належить до сили загальної суми нековалентних взаємодій між одиночною ділянкою зв'язування молекули (наприклад, антитіла) і партнером, що зв'язується з ним (наприклад, антигеном). Якщо не зазначено інакше, як використовують у даному документі, "афінність зв'язування" належить до власної афінності зв'язування, що відбиває взаємодію 1:1 між членами пари, що зв'язується (наприклад, антитіла й антигену). Афінність молекули X стосовно її партнера Y можна, як правило, представити за допомогою константи дисоціації (Kd). Афінність можна вимірювати загальноприйнятими способами, відомими в даній галузі, включаючи описані в даному документі способи. Антитіла з низькою афінністю, як правило, зв'язуються з антигеном повільно і мають тенденцію до легкої дисоціації, у той час як антитіла з високою афінністю, як правило, зв'язуються з антигеном швидше і мають тенденцію довше залишатися зв'язаними. Множина способів вимірювання афінності зв'язування відомо в даній галузі, будь-які з який можна використовувати для цілей даного винаходу. Конкретні наочні варіанти здійснення описані далі. В одному з варіантів здійснення "Kd" або "величину Kd" відповідно до цього винаходу вимірюють за допомогою аналізу зв'язування радіоактивно міченого антигену (RIA), здійснюваного з Fab-варіантом антитіла, що представляє інтерес, і його антигеном, як описано за допомогою наступного аналізу. Афінність зв'язування в розчині для Fab відносно антигену 125 вимірюють за допомогою врівноважування Fab мінімальною концентрацією ( І)-міченого антигену в присутності серійного розведення неміченого антигену, з наступним уловлюванням зв'язаного антигену на планшеті, покритому антитілами до Fab (Chen, et al., (1999) J. Моl. Biol. 293:865-881). Для визначення умов аналізу, планшети для мікротитрування (Dynex) покривають протягом ночі 5 мкг/мл уловлюючого антитіла анти-Fab (Cappel Labs) у 50 мМ карбонаті натрію (рН 9,6) і потім блокують 2 % (мас/об.) бичачого сироваткового альбуміну у PBS протягом від двох до п'яти годин при кімнатній температурі (приблизно 23 °C). У неадсорбуючому планшеті 125 (Nunc #269620) 100 пМ або 26 пМ [ І]-антигену змішують із серійними розведеннями Fab, що представляє інтерес (наприклад, відповідно до оцінки антитіла анти-VEGF, Fab-12, у Presta et al., (1997) Cancer Res. 57:4593-4599). Fab, що представляє інтерес, потім інкубують протягом ночі; однак інкубацію можна продовжувати протягом більш тривалого періоду (наприклад, 65 годин), щоб гарантувати досягнення рівноваги. Після цього суміші переносять у планшет для уловлювання, щоб інкубувати при кімнатній температурі (наприклад, протягом однієї години). Розчин потім видаляють, і планшет промивають вісім разів 0,1 % твіном-20 у PBS. Після того, як планшети висушують, додають сцинтилятор (MicroScint-20; Packard) з розрахунку 150 мкл/ямка, і знімають показання з планшетів на гамма-лічильнику Topcount (Packard) протягом десяти хвилин. Концентрації кожного Fab, що дають менше ніж 20 % або дорівнюють 20 % від максимального зв'язування, вибирають для використання в аналізах конкурентного зв'язування. Відповідно до іншого варіанта здійснення Kd або величину Kd вимірюють з використанням способів аналізу на основі поверхневого плазмонного резонансу з використанням ВІАсоrе™2000 або BIAcore™-3000 (BIAcore, Inc., Piscataway, NJ) при 25 °C з чипами СМ5 з 16 UA 98762 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 іммобілізованим антигеном при ~10 одиницях резонансного сигналу (RU). У короткому викладі, біосенсорні чипи з карбоксиметильованим декстраном (СМ5, BIAcore Inc.) активують гідрохлоридом N-етил-N'-(3-диметиламінопропіл)карбодііміду (EDC) і N-гідроксисукцинімідом (NHS) відповідно до інструкцій виробника. Антиген розводять 10 мМ ацетатом натрію, рН 4,8, до 5 мкг/мл (~0,2 мкМ) перед ін'єкцією зі швидкістю потоку 5 мкл/хвиліну для досягнення приблизно 10 одиниць резонансного сигналу (RU) зв'язаного білка. Після ін'єкції антигену 1 М етаноламін ін'єктують для блокування непрореагувавших груп. Для вимірів кінетики дворазові серійні розведення Fab (від 0,78 нМ до 500 нМ) у PBS з 0,05 % твіном-20 (PBST) ін'єктують при 25 °C при швидкості потоку приблизно 25 мкл/хв. Швидкості асоціації (k on) і швидкості дисоціації (k off) обчислюють з використанням простої моделі зв'язування один до одного Ленгмюра (програмне забезпечення для обчислення ВІАсоrе, версія 3.2) за допомогою одночасної апроксимації сенсограм асоціації і дисоціації. Рівноважну константу дисоціації (Kd) обчислюють як відношення koff/kon. Дивися, наприклад, Chen, Y., et al., (1999) J. Моl. Biol. 293:865-881. Якщо 6 -1 -1 швидкість асоціації перевищує 10 М с у вищеописаному аналізі на основі поверхневого плазмонного резонансу, то швидкість асоціації можна визначити з використанням способу гасіння флюоресценції, яким вимірюють підвищення або зниження інтенсивності випромінювання флюоресценції (збудження = 295 нМ; випромінювання = 340 нМ, смуга пропускання 16 нМ) при 25 °C 20 нМ антитіла до антигену (Fab-форма) у PBS, рН 7,2, у присутності зростаючих концентрацій антигену при вимірюванні у спектрометрі, такому як спектрофотометр, обладнаний зупиненим струменем (Aviv Instruments), або спектрофотометрі SLM-Aminco серії 8000 (ThermoSpectronic) із перемішуваною кюветою. "Швидкість асоціації" або "швидкість зв'язування", або "k on" відповідно до винаходу можна також визначити, як описано вище, з використанням системи ВІАсоrе™-2000 або ВІАсоrе™3000 (ВІАсоrе, Inc., Piscataway, NJ). "Порушення" являє собою будь-який стан або захворювання, на яке може сприятливо впливати лікування речовиною/молекулою або способом за винаходом. Воно включає хронічні і гострі порушення, що включають такі патологічні стани, що роблять ссавця схильним до розглянутого порушення. Необмежуючі приклади порушень, що підлягають лікуванню за даним описом, включають ракові стани, такі як пухлини, наприклад, карциноми (епітеліальні пухлини) і бластоми (ембріональні пухлини, що виникають із тканин), і, у деяких варіантах здійснення, рак яєчника, рак тіла матки (у тому числі рак ендометрію), пухлини мозку (наприклад, астроцитоми і гліоми) і рак нирки, у тому числі нефробластоми (наприклад, пухлину Вільмса). Терміни "порушення проліферації клітин" і "проліферативне порушення" належать до порушень, які пов'язані з деяким ступенем патологічної проліферації клітин. В одному з варіантів здійснення порушення проліферації клітин являє собою рак. "Пухлина", як використовують у даному документі, належить до будь-якого неопластичного росту і проліферації клітин, або злоякісному або доброякісному, і будь-яких предракових і ракових клітин і тканин. Як використовують у даному описі, терміни "рак", "раковий", "порушення проліферації клітин", "проліферативне порушення" і "пухлина" не є взаємовиключними. Терміни "рак" і "раковий" позначають або описують фізіологічний стан у ссавців, що, як правило, відрізняється нврегульованим клітинним ростом/проліферацією. Приклади раку включають без обмеження карциному, лімфому (наприклад, ходжкінську і неходжкінську лімфому), бластому, саркому і лейкоз. Більш конкретні приклади таких форм раку включають плоскоклітинний рак, дрібноклітинний рак легені, недрібноклітинний рак легені, аденокарциному легені, плоскоклітинну карциному легені, рак очеревини, печінково-клітинний рак, шлунковокишковий рак, рак підшлункової залози, гліому, рак шийки матки, рак яєчника, рак печінки, рак сечового міхура, гепатому, рак молочної залози, рак товстої кишки, рак ободової і прямої кишки, карциному ендометрію або матки, карциному слинних залоз, рак нирки, рак печінки, рак передміхурової залози, рак вульви, рак щитовидної залози, гепатокарциному, лейкоз і інші лімфопроліферативні порушення, і різні типи раку голови і шиї. Як використовують у даному описі, "лікування" (і варіації, такі як "лікувати" або "проведення лікування") належить до клінічного втручання з метою зміни природного плину захворювання індивідуума або клітини, що піддаються лікуванню, і його можна здійснювати або для профілактики, або в ході плину клінічної патології. Бажані ефекти лікування включають запобігання або виникнення рецидивування захворювання, пом'якшення симптомів, зменшення будь-яких безпосередніх або опосередкованих патологічних наслідків захворювання, запобігання метастазів, зниження швидкості прогресування захворювання, або поліпшення тимчасове полегшення стану захворювання, і ремісію або поліпшення прогнозу. У деяких варіантах здійснення антитіла за винаходом застосовують для затримки розвитку захворювання або порушення, або уповільнення прогресування захворювання або порушення. 17 UA 98762 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 "Індивідуум" є хребетною твариною. У певних варіантах здійснення хребетне є ссавцем. Ссавці включають як необмежуючі приклади сільськогосподарських тварин (таких як корови), тварин, використовуваних у спорті, домашніх тварин (таких як кішки, собаки і коні), приматів, мишей і щурів. У певних варіантах здійснення ссавець є людиною. "Ефективна кількість" належить до кількості, ефективної, у дозуваннях і протягом необхідних періодів часу, для досягнення необхідного терапевтичного або профілактичного результату. "Терапевтично ефективна кількість" речовини/молекули за винаходом може варіювати завдяки факторам, таким як стан захворювання, вік, стать і маса індивідуума, і здатність речовини/молекули викликати необхідну відповідь в індивідуума. Терапевтично ефективна кількість включає кількість, при якій будь-які токсичні або шкідливі ефекти речовини/молекули переважуються терапевтично корисними ефектами. "Профілактично ефективна кількість" належить до кількості, ефективної, у дозуваннях і протягом необхідних періодів часу, для досягнення необхідного профілактичного результату. Як правило, але не обов'язково, тому що профілактичну дозу використовують у суб'єктів перед захворюванням або на його ранній стадії, профілактично ефективна кількість буде менша терапевтично ефективної кількості. Термін "цитотоксичний засіб", як використовують у даному описі, належить до речовини, яка інгібує функціонування клітин або перешкоджає йому, і/або викликає загибель або руйнування 211 131 125 90 клітин. Передбачається, що термін включає радіоактивні ізотопи (наприклад, At , І , І , Y , 186 188 153 212 32 212 Re , Re , Sm , Ві , Р , Pb і радіоактивні ізотопи Lu), хіміотерапевтичні засоби (наприклад, метотрексат, адріаміцин, алкалоїди барвінку (вінкристин, вінбластин, етопозид), доксорубіцин, мелфалан, мітоміцин С, хлорамбуцил, даунорубіцин або інші інтеркалюючі засоби, ферменти і їхній фрагменти, такі як нуклеолітичні ферменти, антибіотики і токсини, такі як низькомолекулярні токсини або ферментативно активні токсини бактеріального, грибного, рослинного або тваринного походження, у тому числі їхні фрагменти і/або варіанти, і різні протипухлинні або протиракові засоби, описані нижче). Інші цитотоксичні засоби описані нижче. Тумороцидний засіб викликає руйнування пухлинних клітин. "Токсин" являє собою будь-яку речовина, здатну впливати на ріст або проліферацію клітини. "Хіміотерапевтичний засіб" являє собою хімічну сполуку, придатну для лікування раку. Приклади хіміотерапевтичних засобів включають алкілуючі засоби, такі як тіотепа і ® циклофосфамід ЦИТОКСАН ; алкілсульфонати, такі як бусульфан, імпросульфан і піпосульфан; азиридини, такі як бензодопа, карбоквон, метуредопа й уредопа; етиленіміни і метиламеламіни, у тому числі альтретамін, триетиленмеламін, триетиленфосфорамід, триетилентіофосфорамід і триметилолмеламін; ацетогініни (особливо булатацин і ® булатацинон); дельта-9-тетрагідроканабіол (дронабінол, МАРИНОЛ ); бета-лапахон; лапахол; колхіцини; бетулінову кислоту; камптотецин (у тому числі синтетичний аналог топотекан ® ® (ГІКАМТИН ), СРТ-11 (іринотекан, КАМПТОСАР ), ацетилкамптотецин, скополетин і 9амінокамптотецин); бріостатин; калістатин; СС-1065 (у тому числі його синтетичні аналоги адозелезин, карзелезин і бізелезин); подофілотоксин; подофілінову кислоту; теніпозид; криптофіцини (зокрема, криптофіцин 1 і криптофіцин 8); доластатин; дуокарміцин (у тому числі синтетичні аналоги KW-2189 і СВ1-ТМ1); елеутеробін; панкратистатин; саркодиктиїн; спонгістатин; азотні аналоги гірчичного газу, такі як хлорамбуцил, хлорнафазин, холофосфамід, естрамустин, іфосфамід, мехлоретамін, мехлоретаміну оксиду гідрохлорид, мелфалан, новембіхін, фенестерин, преднемустин, трофосфамід, урамустин; нітрозосечовини, такі як кармустин, хлорзотоцин, фотемустин, ломустин, німустин і ранімустин; антибіотики, такі як ендиїнові антибіотики (наприклад, каліхеаміцин, особливо, каліхеаміцин гама1I і каліхеаміцин омегаI1 (дивися, наприклад, Agnew, Chem Intl. Ed. Engl., 33:183-186 (1994)); динеміцин, у тому числі динеміцин А, еспераміцин; а також хромофор неокарциностатин і подібні хромофори хромопротеїнових ендиїнових антибіотиків, аклациномізини, актиноміцин, аутраміцин, азасерин, блеоміцини, кактиноміцин, карабіцин, карміноміцин, карцинофілін, хромоміцини, дактиноміцин, ® даунорубіцин, декторубіцин, 6-діазо-5-оксо-L-норлейцин, доксорубіцин АДРІАМІЦИН (у тому числі морфолінодоксорубіцин, ціаноморфолінодоксорубіцин, 2-піролінодоксорубіцин і дезоксидоксорубіцин), епірубіцин, езорубіцин, ідарубіцин, марцеломідин, мітоміцини, такі як мітоміцин С, мікофенолова кислота, ногаламіцин, оливоміцини, пепломіцин, порфіроміцин, пуроміцин, квеламіцин, родорубіцин, стрептонігрин, стрептозоцин, туберцидин, убенімекс, циностатин, зорубіцин; антиметаболіти, такі як метотрексат і 5-фторурацил (5-FU); аналоги фолієвої кислоти, такі як деноптерин, метотрексат, птероптерин, триметрексат; аналоги пуринів, такі як флударабін, 6-меркаптопурин, тіаміприн, тіогуанін; аналоги піримідинів, такі як анцитабін, азацитидин, 6-азауридин, кармофур, цитарабін, дидезоксіуридин, доксифлуридин, еноцитабін, флоксуридин; андрогени, такі як калустерон, дромостанолон пропіонат, епитіостанол, мепітіостан, тестолактон; засоби, що пригнічують функцію кори надниркових залоз, такі як 18 UA 98762 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 аміноглютетимід, мітотан, трилостан; компенсатор фолієвої кислоти, такий як фолінова кислота; ацеглатон; глікозид альдофосфаміду; амінолевулінову кислоту; енілурацил; амсакрин; бестрарубіцил; бісантрен; едатраксат; дефофамін; демеколцин; діазиквон; ефлорнітин; ацетат еліптинію; епотілон; етоглюцид; нітрат галію; гідроксисечовину; лентинан; лонідамін; майтанзиноїди, такі як майтанзин і ансамітоцини; мітогуазон; мітоксантрон; мопідамол; нітракрин; пентостатин; фенамет; пірарубіцин; лозоксантрон; 2-етилгідразид; прокарбазин; ® полісахаридний комплекс PSK (JHS Natural Products, Eugene, OR); разоксан; ризоксин; сизофіран; спірогерманій; тенуазонову кислоту; триазиквон; 2,2',2''-трихлортриетиламін; трихотецени (особливо токсин Т-2, веракурин А, роридин А і ангвідин); уретан; віндезин ® ® (ЕЛДИЗИН , ФІЛДИЗИН ); дакарбазин; маномустин; мітобронітол; мітолактол; піпоброман; ® гацитозин; арабінозид ("Аrа-С"); тіотепу; таксоїди, наприклад, паклітаксел ТАКСОЛ (BristolMyers Squibb Oncology, Princeton, NJ.), сконструйований на основі альбуміну препарат із наночастинок паклітакселу, без кремофору, ABRAXANE™ (American Pharmaceutical Partners, ® Schaumberg, Illinois) і доцетаксел TEKCOTEP (Rhone-Poulenc Rorer, Antony, France); ® хлорамбуцил; гемцитабін (ГЕМЗАР ); 6-тіогуанін; меркаптопурин; метотрексат; аналоги ® платини, такі як цисплатин і карбоплатин; вінбластин (ВЕЛБАН ); платину; етопзид (VP-16); ® іфосфамід; мітоксантрон; вінкристин (ОНКОВІН ), оксаліплатин; лейковорин; вінорелбін ® (НАВЕЛБІН ); новантрон; едатрексат; дауноміцин; аміноптерин; ібандронат; інгібітор топоізомерази RFS 2000; дифторметилорнітин (DMFO); ретиноїди, такі як ретиноєва кислота; ® капецитабин (КСЕЛОДА ); фармацевтично прийнятні солі, кислоти або похідні будь-якого з перерахованого вище; а також сполучення двох або більше з перерахованого вище, такі як CHOP, скорочення для комбінованої терапії циклофосфамідом, доксорубіцином, вінкристином і преднізолоном, і FOLFOX, скорочення для режиму лікування оксаліплатином (ЕЛОКСАТИН™) у сполученні з 5-FU і лейковорином. Також у це визначення включені антигормональні засоби, що діють за допомогою регуляції, зниження, блокування або інгібування впливів гормонів, що можуть стимулювати ріст ракових пухлин, і їх часто використовують у вигляді системного лікування або лікування всього організму. Вони можуть самі бути гормонами. Приклади включають антиестрогени і селективні модулятори рецепторів естрогену (SERM), включаючи, наприклад, тамоксифен (у тому числі ® ® тамоксифен НОЛВАДЕКС ), ралоксифен ЕВIСТА , дролоксифен, 4-гідрокситамоксифен, ® триоксифен, кеоксифен, LY117018, онапристон і тореміфен ФАРЕСТОН ; антипрогестерони; негативні регулятори рецепторів естрогенів (ERD); засоби, що діють, гальмуючи або припиняючи функціонування яєчників, наприклад, агоністик вивільняючого гормону, ® ® лютеїнізуючого гормону (LHRH), такі як ЛУПРОН і леупроліду ацетат ЕЛІГАРД , гозереліну ацетат, бузереліну ацетат і триптерелін; інші антиандрогени, такі як флутамід, нілутамід і бікалутамід; і інгібітори ароматази, які інгібують фермент ароматазу, що регулює вироблення естрогену в надниркових залозах, такі як, наприклад, 4(5)-імідазоли, аміноглутетимід, ® ® магестролу ацетат МЕГАС , екземестан АРОМАЗИН , форместан, фадрозол, ворозол ® ® РИВІЗОР®, летрозол ФЕМАРА і анастрозол АРИМІДЕКС . Крім того, таке визначення ® хіміотерапевтичних засобів включає біфосфонати, такі як клодронат (наприклад, БОНЕФОС ® ® ® або ОСТАК ), етидронат ДИДРОКАЛ , NE-58095, золедронова кислота/золедронат ЗОМЕТА , ® ® ® алендронат ФОСАМАКС , памідронат АРЕДІЯ , тилудронат СКЕЛІД або ризедронат ® АКТОНЕЛ ; а також троксацитабін (аналог нуклеозиду цитозину на основі 1,3-діоксолану); антисмислові олігонуклеотиди, зокрема, олігонуклеотиди, що інгібують експресію генів сигнальних шляхів, втягнених у порушену клітинну проліферацію, таких як, наприклад, РКСальфа, Raf, H-Ras, і ген рецептора епідермального фактора росту (EGF-R); вакцини, такі як ® ® вакцина ТЕРАТОП і вакцини для генної терапії, наприклад, вакцина АЛОВЕКТИН , вакцина ® ® ® ® ЛЕУВЕКТИН і вакцина ВАКСИД ; інгібітор топоізомерази 1 ЛУРТОТЕКАН ; АБАРЕЛІКС rmRH; лапатиніб дитозилат (низькомолекулярний подвійний інгібітор тирозинкіназ ЕrbВ-2 і EGFR, також відомий як GW572016); і фармацевтично прийнятні солі, кислоти або похідні будь-якого з перерахованого вище. "Засіб інгібування росту" при використанні в даному описі належить до сполуки або композиції, що інгібує росту клітини (такої як клітина, яка експресує ТАТ226) або in vitro, або in vivo. Таким чином, засіб інгібування росту може бути засобом, що значно знижує процентну частку клітин (таких як клітина, яка експресує TАТ226) у S-фазі. Приклади засобів інгібування росту включають засоби, що блокують проходження клітинного циклу (на іншій стадії в порівнянні з S-фазою), такі як засоби, які індукують зупинку в G1 і зупинку в М-фазі. Класичні блокатори М-фази включають алкалоїди барвінку (вінкристин і вінбластин), таксани й інгібітори топоізомерази II, такі як доксорубіцин, епірубіцин, даунорубіцин, етопозид і блеоміцин. Ті засоби, що викликають зупинку в G1, також як побічний результат викликають зупинку в S-фазі, 19 UA 98762 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 наприклад, засоби, алкілуючі ДНК, такі як тамоксифен, преднізон, дакарбазин, мехлоретамін, цисплатин, метотрексат, 5-фторурацил і ара-С. Додаткову інформацію можна знайти в The Molecular Basis of Cancer, Mendelsohn and Israel, eds., Chapter 1, озаглавленому "Cell cycle regulation, oncogenes, and antineoplastic drugs", Murakami et al. (WB Saunders: Philadelphia, 1995), особливо p. 13. Таксани (наклітаксел і доцетаксел) є протираковими лікарськими засобами, які ® обидва отримані з тиса. Доцетаксел (ТАКСОТЕР , Rhone-Poulenc Rorer), отриманий з ® європейського тиса, є напівсинтетичним аналогом паклітакселу (ТАКСОЛ , Bristol-Myers Squibb). Паклітаксел і доцетаксел стимулюють зборку мікротрубочок з димерів тубуліну і стабілізують мікротрубочки шляхом запобігання деполімеризації, що приводить до інгібування мітозу в клітинах. Термін "внутрішньоклітинний метаболіт" належить до сполуки, що утворюється в метаболічному процесі або реакції усередині клітини з кон'югата антитіло - лікарський засіб (ADC). Метаболічний процес або реакція може бути ферментативним процесом, таким як протеолітичне розщеплення пептидного лінкеру ADC, або гідроліз функціональної групи, такий як гідразон, складний ефір або амід. Внутрішньоклітинні метаболіти включають як необмежуючі приклади антитіла і вільний лікарський засіб, які піддаються внутрішньоклітинному розщепленню після надходження, дифузії, поглинання або транспорту в клітину. Терміни "внутрішньоклітинно розщеплений" і "внутрішньоклітинне розщеплення" належать до метаболічного процесу або реакції усередині клітини для кон'югата антитіло - лікарський засіб (ADC), при яких ковалентний місток, тобто лінкер, між компонентом лікарського засобу (D) і антитілом (Аb) руйнується, що приводить до дисоціації вільного лікарського засобу й антитіла усередині клітини. Розщеплені компоненти ADC, таким чином, є внутрішньоклітинними метаболітами. Термін "біодоступність" належить до системної доступності (тобто рівнів кров/плазма) даної кількості лікарського засобу, уведеного пацієнту. Біодоступність є абсолютним терміном, що вказує на вимірювання як часу (швидкості) для лікарського засобу, так і його загальної кількості (ступеня), що досягає загального кровотоку з уведеної лікарської форми. Термін "цитотоксична активність" належить до ефекту знищення клітин, цитостатичного ефекту або ефекту інгібування росту для кон'югата антитіло - лікарський засіб або внутрішньоклітинного метаболіту кон'югата антитіло - лікарський засіб. Цитотоксичну активність можна виразити у вигляді величини ІС50, Що являє собою концентрацію (молярну або масову) на одиницю об'єму, у якому залишається живими половина клітин. "Алкіл" являє собою вуглеводень С1-С18, що містить нормальні, вторинні, третинні або циклічні вуглецеві атоми. Прикладами є метил (Me, -СН3), етил (Et, -СН2СН3), 1-пропіл (n-Рr, нпропіл, -СН2СН2СН3), 2-пропіл (і-Pr, ізопропіл, -СН(СН3)2), 1-бутил (n-Bu, н-бутил, СН2СН2СН2СН3), 2-метил-1-пропіл (і-Вu, ізобутил, -СН2СН(СН3)2), 2-бутил (s-Bu, втор-бутил, СН(СН3)СН2СН3), 2-метил-2-пропіл (t-Bu, трет-бутил, -С(СН3)3), 1-пентил (н-пентил, СН2СН2СН2СН2СН3), 2-пентил (-СН(СН3)СН2СН2СН3), 3-пентил (-СН(СН2СН3)2), 2-метил-2-бутил (-С(СН3)2СН2СН3), 3-метил-2-бутил (-СН(СН3)СН(СН3)2), 3-метил-1-бутил (-СН2СН2СН(СН3)2), 2метил-1-бутил (-СН2СН(СН3)СН2СН3), 1-гексил (-СН2СН2СН2СН2СН2СН3), 2-гексил (СН(СН3)СН2СН2СН2СН3), 3-гексил (-СН(СН2СНз)(СН2СН2СН3)), 2-метил-2-пентил (С(СН3)2СН2СН2СН3), 3-метил-2-пентил (-СН(СН3)СН(СН3)СН2СН3), 4-метил-2-пентил (СН(СН3)СН2СН(СН3)2), 3-метил-3-пентил (-С(СН3)(СН2СН3)2), 2-метил-3-пентил (СН(СН2СН3)СН(СН3)2), 2,3-диметил-2-бутил (-С(СН3)2СН(СН3)2), 3,3-диметил-2-бутил (СН(СН3)С(СН3)3). Термін "С1-С8алкіл", як використовують у даному документі, належить до нерозгалуженого або розгалуженого, насиченого або ненасиченого вуглеводню, що містить від 1 до 8 вуглецевих атомів. Репрезентативні "С1-С8алкільні групи" включають як необмежуючі приклади -метил, етил, -н-пропіл, -н-бутил, -н-пентил, -н-гексил, -н-гептил, -н-октил, -н-ноніл і -н-децил; у той час як розгалужені С1-С8алкіли включають як необмежуючі приклади -ізопропіл, -втор-бутил, ізобутил, -трет-бутил, -ізопентил, 2-метилбутил, ненасичені С1-С8алкіли включають як необмежуючі приклади -вініл, -аліл, -1-бутеніл, -2-бутеніл, -ізобутиленіл, -1-пентеніл, -2пентеніл, -3-метил-1-бутеніл, -2-метил-2-бутеніл, -2,3-диметил-2-бутеніл, 1-гексил, 2-гексил, 3гексил, -ацетиленіл, -пропініл, -1-бутиніл, -2-бутиніл, -1-пентиніл, -2-пентиніл, -3-метил- 1бутиніл, метил, етил, пропіл, ізопропіл, н-бутил, ізобутил, втор-бутил, трет-бутил, н-пентил, ізопентил, неопентил, н-гексил, ізогексил, 2-метилпентил, 3-метилпентил, 2,2-диметилбутил, 2,3-диметилбутил, 2,2-диметилпентил, 2,3-диметилпентил, 3,3-диметилпентил. 2,3,4триметилпентил, 3-метилгексил, 2,2-диметилгексил, 2,4-диметилгексил, 2,5-диметилгексил, 3,5диметилгексил, 2,4-диметилпентил, 2-метилгептил, 3-метилгептил, н-гептил, ізогептил, н-октил і ізооктил. С1-С8алкільна група може бути незаміщеною або заміщеною однією або декількома 20 UA 98762 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 групами, включаючи як необмежуючі приклади - С1-С8алкіл, -О- (С1-С8алкіл), -арил, -C(O)R', OC(O)R', -C(O)OR', -C(O)NH2, -C(O)NHR', -C(O)N(R')2-NHC(O)R', -SO3R', -S(O)2R', -S(O)R', -OH, галоген, -N3, -NH2, -NH(R'), -N(R')2 і -CN; де кожен R' незалежно вибраний з Н, - С1-С8алкілу й арилу. "Алкеніл" являє собою С2-С18вуглеводень, що містить нормальні, вторинні, третинні або циклічні вуглецеві атоми щонайменше з однією ненасиченою ділянкою, тобто вуглець2 вуглецевим, подвійним sp -зв'язком. Приклади включають без обмеження: етилен або вініл (СН=СН2), аліл (-СН2СН=СН2), циклопентеніл (-С5Н7) і 5-гексеніл (-СН2СН2СН2СН2СН=СН2). "Алкініл" являє собою С2-С18вуглеводень, що містить нормальні, вторинні, третинні або циклічні вуглецеві атоми щонайменше з однією ненасиченою ділянкою, тобто вуглецьвуглецевим, потрійним sp-зв'язком. Приклади включають без обмеження: ацетиленіл (-ССН) і пропаргіл (-СН2ССН). "Алкілен" належить до насиченого, розгалуженого або нерозгалуженого, циклічного або вуглеводневого радикалу з 1-18 вуглецевих атомів, і який володіє двома одновалентними радикальними центрами, що виходять у результаті видалення двох водневих атомів від того самого або двох різних вуглецевих атомів вихідного алкану. Типові алкіленові радикали включають як необмежуючі приклади: метилен (-СН2-) 1,2-етил (-СН2СН2-), 1,3-пропіл (СН2СН2СН2-), 1,4-бутил (-СН2СН2СН2СН2) і т. п. "С1-С10алкілен" являє собою нерозгалужену, насичену вуглеводневу групу формули -(СН2)110- Приклади С1-С10алкіленів включають метилен, етилен, пропілен, бутилен, пентилен, гексилен, гептилен, октилен, нонілен і декален. "Алкенілен" належить до ненасиченого, розгалуженого або нерозгалуженого, циклічного або вуглеводневого радикалу з 2-18 вуглецевих атомів, і який володіє двома одновалентними радикальними центрами, що виходять у результаті видалення двох водневих атомів від того самого або двох різних вуглецевих атомів вихідного алкену. Типові алкеніленові радикали включають як необмежуючі приклади: 1,2-етилен (-СН=СН-). "Алкінілен" належить до ненасиченого, розгалуженого або нерозгалуженого, циклічного або вуглеводневого радикалу з 2-18 вуглецевих атомів, і який володіє двома одновалентними радикальними центрами, що виходять у результаті видалення двох водневих атомів від того самого або двох різних вуглецевих атомів вихідного алкіуну. Типові алкініленові радикали включають як необмежуючі приклади: ацетилен (-СС-), пропаргіл (-СН2СС-) і 4-пентиніл (СН2СН2СН2СС-). "Арил" належить до карбоцикличною ароматичної групи. Приклади арильних груп включають як необмежуючі приклади феніл, нафтил і антраценіл. Карбоциклічна ароматична група або гетероциклічна ароматична група може бути незаміщеною або заміщеною однієї або декількома групами, включаючи як необмежуючі приклади -С1-С8алкіл, -О-(С1-С8алкіл), -арил, C(O)R', -OC(O)R', -C(O)OR', -C(O)NH2, - C(O)NHR', -C(O)N(R')2, -NHC(O)R', -S(O)2R', -S(O)R', -OH, -галоген, -N3, -NH2, -NH(R'), - N(R')2 і -CN; де кожен R' незалежно вибраний з Н, -С1-С8алкілу й арилу. "Арилен" являє собою арильну групу, що володіє двома ковалентними зв'язками і може знаходитися в орто-, мета- або парах-конфігураціях, як представлено на наступних структурах: , 45 50 55 , , у яких фенільна група може бути незаміщеною або заміщеною групами, аж до чотирьох, що включають як необмежуючі приклади -С1-С8алкіл, -O-(С1-С8алкіл), -арил, -C(O)R', -OC(O)R', C(O)OR', -C(O)NH2, - C(O)NHR', -C(O)N(R')2, -NHC(O)R', -S(O)2R', -S(O)R', -OH, -галоген, -N3, NH2, -NH(R'), - N(R')2 і -CN; де кожен R' незалежно вибраний з Н, -С1-С8алкілу й арилу. "Арилалкіл" належить до ациклічного алкільного радикала, у якому один з водневих атомів, 3 зв'язаний з вуглецевим атомом, як правило, кінцевим або sp -атомом вуглецю, заміщений арильним радикалом. Типові арилалкільні групи включають як необмежуючі приклади бензил, 2-фенілетан-1-іл, 2-фенілетен-1-іл, нафтилметил, 2-нафтилетан-1-іл, 2-нафтилетен-1-іл, нафтобензил, 2-нафтофенілетан-1-іл і т. п. Арилалкільна група містить від 6 до 20 вуглецевих атомів, наприклад, алкільна група, включаючи алканільну, алкенільну або алкінільну групи, арилалкільної групи складається з 1-6 вуглецевих атомів, і арильна група складається з 5-14 вуглецевих атомів. 21 UA 98762 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 "Гетероарилалкіл" належить до ациклічного алкільного радикала, у якому один з водневих 3 атомів, зв'язаний з вуглецевим атомом, як правило, кінцевим або sр -атомом вуглецю, заміщений гетероарильним радикалом. Типові гетероарилалкільні групи включають як необмежуючі приклади 2-бензімідазолілметил, 2-фурилетил і т. п. Гетероарилалкільна група містить від 6 до 20 вуглецевих атомів, наприклад, алкільна група, включаючи алканільну, алкенільну або алкінільну групи, гетероарилалкільна група складається з 1-6 вуглецевих атомів, і гетероарильна група складається з 5-14 вуглецевих атомів, і від 1 до 3 гетероатомів вибрані з N, О, Р і S. Гетероарильний компонент гетероарилалкільної групи може являти собою моноцикл, що містить від 3 до 7 елементів кільця (2-6 вуглецевих атомів) або біцикл, що містить від 7 до 10 елементів кільця (4-9 вуглецевих атомів, і від 1 до 3 гетероатомів вибрані з N, О, Р і S), наприклад, систему біцикло[4.5], [5.5], [5.6] або [6.6]. "Заміщений алкіл", "заміщений арил" і "заміщений арилалкіл" означає відповідно алкіл, арил і арилалкіл, у якому будь-який з одного або декількох водневих атомів незалежно заміщений замісником. Типові замісники включають як необмежуючі приклади -X, -R, -О , -OR, -SR, -S , NR2, -NR3, =NR, -CX3, -CN, -OCN, -SCN, -N=C=O, -NCS, -NO, -NO2, =N2, -N3, NC(=O)R, -C(=O)R, C(=O)NR2, -SO3 , -SO3H, -S(=O)2R, -OS(=O)2OR, -S(=O)2NR, -S(=O)R, -OP(=O)(OR)2, -P(=O)(OR)2, -РО 3, -PO3H2, -C(=O)R, -C(=O)X, -C(=S)R, -CO2R, -CO2 , -C(=S)OR, -C(=O)SR, -C(=S)SR, C(=O)NR2, -C(=S)NR2, -C(=NR)NR2, де кожен Х незалежно являє собою галоген: F, СІ, Вr або І; і кожен R незалежно являє собою -Н, С2-С18алкіл, С6-С20арил, С3-С14гетероцикл, захисну групу або компонент проліків. Алкіленові, алкеніленові й алкініленові групи, як описано вище, можна замістити подібним чином. "Гетероарил" і "гетероцикл" належить до кільцевої системи, у якій один або декілька атомів кільця є гетероатомами, наприклад, азотом, киснем і сіркою. Гетероциклічний радикал містить від 1 до 20 вуглецевих атомів, і від 1 до 3 гетероатомів вибрані з N, О, Р і S. Гетероцикл може являти собою моноцикл, що містить від 3 до 7 елементів кільця (2-6 вуглецевих атомів, і від 1 до 3 гетероатомів вибрані з N, О, Р і S) або біцикл, що містить від 7 до 10 елементів кільця (4-9 вуглецевих атомів, і від 1 до 3 гетероатомів вибрані з N, О, Р і S), наприклад, систему біцикло[4.5], [5.5], [5.6] або [6.6]. Гетероцикли описані в Paquette, Leo A., "Principles of Modern Heterocyclic Chemistry" (W.A. Benjamin, New York, 1968), зокрема, глави 1, 3, 4, 6, 7 і 9; "The Chemistry of Heterocyclic Compounds, A series of Monographs" (John Wiley & Sons, New York, 1950 дотепер), зокрема, томи 13, 14, 16, 19 і 28; і J. Am. Chem. Soc. (1960) 82:5566. Приклади гетероциклів включають як необмежуючі приклади піридил, дигідропіридил, тетрагідропіридил (піперидил), тіазоліл, тетрагідротіофеніл, тетрагідротіофеніл з окисленою сіркою, піримідиніл, фураніл, тієніл, піроліл, піразоліл, імідазоліл, тетразоліл, бензофураніл, тіанафталеніл, індоліл, індоленіл, хінолініл, ізохінолініл, бензімідазоліл, піперидиніл, 4піперидоніл, піролідиніл, 2- піролідонил, піролініл, тетрагідрофураніл, біс-тетрагідрофураніл, тетрагідропіраніл, біс-тетрагідропіраніл, тетрагідрохінолініл, тетрагідроізохінолініл, декагідрохінолініл, октагідроізохінолініл, азоциніл, триазиніл, 6Н-1,2,5-тіадіазиніл, 2Н,6Н-1,5,2дитіазиніл, тієніл, тіантреніл, піраніл, ізобензофураніл, хроменіл, ксантеніл, феноксатиніл, 2Нпіроліл, ізотіазоліл, ізоксазоліл, піразиніл, піридазиніл, індолізиніл, ізоіндоліл, 3Н-індоліл, 1Ніндазоліл, пуриніл, 4Н-хінолізиніл, фталазиніл, нафтиридиніл, хіноксалініл, хіназолініл, цінолініл, птеридиніл, 4аН-карбазоліл, карбазоліл, -карболініл, фенантридиніл, акридиніл, піримідиніл, фенантролініл, феназиніл, фенотіазиніл, фуразаніл, феноксазиніл, ізохроманіл, хроманіл, імідазолідиніл, імідазолініл, піразолідиніл, піразолініл, піперазиніл, індолініл, ізоіндолініл, хінуклідиніл, морфолініл, оксазолідиніл, бензотриазоліл, бензизоксазоліл, оксіндоліл, бензоксазолініл і ізатіноїл. Як необмежуючі приклади, зв'язані з вуглецем гетероцикли зв'язані в положенні 2, 3, 4, 5 або 6 піридину, положенні 3, 4, 5 або 6 піиридазину, положенні 2, 4, 5 або 6 піримідину, положенні 2, 3, 5 або 6 піразину, положенні 2, 3, 4 або 5 фурану, тетрагідрофурану, тіофурану, тіофену, піролу або тетрагідропіролу, положенні 2, 4 або 5 оксазолу, імідазолу або тіазолу, положенні 3, 4 або 5 ізоксазолу, піразолу або ізотіазолу, положенні 2 або 3 азиридину, положенні 2, 3 або 4 азетидину, положенні 2, 3, 4, 5, 6, 7 або 8 хіноліну або положенні 1, 3, 4, 5, 6, 7 або 8 ізохіноліну. Більш конкретно, зв'язані з вуглецем гетероцикли включають 2-піридил, 3-піридил, 4-піридил, 5піридил, 6-піридил, 3-піридазиніл, 4-піридазиніл, 5-піридазиніл, 6-піридазиніл, 2-піримідиніл, 4піримідиніл, 5-піримідиніл, 6-піримідиніл, 2-піразиніл, 3-піразиніл, 5-піразиніл, 6-піразиніл, 2тіазоліл, 4-тіазоліл або 5-тіазоліл. Як необмежуючі приклади, зв'язані з азотом гетероцикли зв'язані в положенні 1 азиридину, азетидину, піролу, піролідину, 2-піроліну, 3-піроліну, імідазолу, імідазолідину, 2-імідазоліну, 3імідазоліну, піразолу, піразоліну, 2-піразоліну, 3-піразоліну, піперидину, піперазину, індолу, 22 UA 98762 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 індоліну, 1Н-індазолу, положенні 2 ізоіндолу або ізоіндоліну, положенні 4 морфоліну і положенні 9 карбазолу або -карболіну. Більш конкретно, зв'язані з азотом гетероцикли включають 1азиридил, 1-азетедил, 1-піроліл, 1-імідазоліл, 1-піразоліл і 1-піперидиніл. "С3-С8гетероцикл" належить до ароматичного або неароматичного С3-С8 карбоциклу, у якому від одного до чотирьох вуглецевих атомів кільця незалежно заміщені гетероатомом із групи, яка складається з О, S і N. Репрезентативні приклади С 3-С8гетероциклів включають без обмеження бензофураніл, бензотіофен, індоліл, бензопіразоліл, кумариніл, ізохінолініл, піроліл, тіофеніл, фураніл, тіазоліл, імідазоліл, піразоліл, триазоліл, хінолініл, піримідиніл, піридиніл, піридоніл, піразиніл, піридазиніл, ізотіазоліл, ізоксазоліл і тетразоліл. С 3-С8гетероцикл може бути незаміщеною або заміщеною групами, аж до семи, що включають як необмежуючі приклади –С1-С8алкіл, -О-(С1-С8алкіл), -арил, -C(O)R', -OC(O)R', -C(O)OR', -C(O)NH2, -C(O)NHR', -C(O)N(R')2, -NHC(O)R', -S(O)2R', -S(O)R', -OH, -галоген, -N3, -NH2, -NH(R'), -N(R')2 і -CN; де кожен R' незалежно вибраний з Н, -С1-С8алкілу й арилу. "С3-С8гетероцикло" належить до визначеної вище С3-С8гетероциклічної групи, де один з водневих атомів гетероциклічної групи заміщений зв'язком. С 3-С8гетероцикло може бути незаміщеною або заміщеною групами, аж до шести, що включають як необмежуючі приклади – С1-С8алкіл, -О-(С1-С8алкіл), -арил, -C(O)R', -OC(O)R', -C(O)OR', -C(O)NH2, -C(O)NHR', C(O)N(R')2, -NHC(O)R', -S(O)2R', -S(O)R', -OH, -галоген, -N3, -NH2, -NH(R'), -N(R')2 і -CN; де кожен R' незалежно вибраний з Н, -С1-С8алкілу й арилу. "Карбоцикл" означає насичене або ненасичене кільце, що містить від 3 до 7 вуглецевих атомів у вигляді моноциклу або від 7 до 12 вуглецевих атомів у вигляді біциклу. Моноциклічні карбоцикли містять від 3 до 6 атомів у кільці, більш конкретно, 5 або 6 атомів у кільці. Біциклічні карбоциюш містять від 7 до 12 атомів у кільці, наприклад, розташованих у вигляді системи біцикло [4,5], [5,5], [5,6] або [6,6], або 9 або 10 атомів у кільці, розташованих у вигляді системи біцикло [5,6] або [6,6]. Приклади моноциклічних карбоциклів включають циклопропіл, циклобутил, циклопентил, 1-циклопент-1-еніл, 1-циклопент-2-еніл, 1-циклопент-3-еніл, циклогексил, 1-циклогекс-1-еніл, 1-циклогекс-2-еніл, 1-циклогекс-3-еніл, циклогептил і циклооктил. "С3-С8карбоцикл" являє собою 3-, 4-, 5-, 6-, 7- або 8-членне насичене або ненасичене неароматичне карбоциклічне кільце. Репрезентативні С3-С8карбоцикли включають як необмежуючі приклади -циклопропіл, -циклобутил, -циклопентил, -циклопентадієніл, циклогексил, -циклогексеніл, -1,3-циклогексадієніл, -1,4-циклогексадієніл, -циклогептил, -1,3циклогептадієніл, -1,3,5-циклогептатриєніл, -циклооктил і -циклооктадієніл. С3-С8карбоциклічна група може бути незаміщеною або заміщеною однією або декількома групами, що включають як необмежуючі приклади –С1-С8алкіл, -О-(-С1-С8алкіл), -арил, -C(O)R', -OC(O)R', -C(O)OR', C(O)NH2, -C(O)NHR', -C(O)N(R')2, -NHC(O)R', -S(O)2R', -S(O)R', -OH, -галоген, -N3, -NH2, -NH(R'), N(R')2 і -CN; де кожен R' незалежно вибраний з H, -C1-С8алкілу й арилу. "С3-С8карбоцикло" належить до визначеної вище С3-С8карбоциклічної групі, де один з водневих атомів карбоциклічної групи заміщений зв'язком. "Лінкер" належить до хімічного компонента, що містить ковалентний зв'язок або ланцюг атомів, що ковалентно приєднують антитіло до компонента лікарського засобу. У різних варіантах здійснення лінкери включають двовалентні радикали, такі як алкілдіїл, арилдіїл, гетероарилдіїл, компоненти, такі як: -(CR2)n(CR2)n-, повторювані ланки алкілокси (наприклад, поліетиленокси, PEG, поліметиленокси) і алкіламіно (наприклад, поліетиленаміно, Jeffamine™); і сюіадні ефіри й аміди двоосновних кислот, включаючи сукцинат, сукцинамід, дигліколют, малонат і капроамід. Термін "хіральний" належить до молекул, що мають властивість неможливості сполучення зі своїм дзеркальним відображенням, у той час як термін "ахіральний" належить до молекул, які можна сполучити зі своїм дзеркальним відображенням. Термін "стереоізомери" належить до сполук, що володіють ідентичною хімічною будовою, але відрізняються відносно розташування атомів або груп у просторі. "Діастереомер" належить до стереоізомера з двома або декількома центрами хіральності і тих молекул, що не є дзеркальними відображеннями одна одної. Діастереомери володіють різними фізичними властивостями, наприклад, температурами плавлення, температурами кипіння, спектральними характеристиками і реакційними здатностями. Суміші діастереомерів можна розділити аналітичними способами високого розрізнення, такими як електрофорез і хроматографія. "Енантіомери" належать до двох стереоізомерів сполуки, які є несумісними дзеркальними відображеннями один одного. 23 UA 98762 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Використовувані тут стереохімічні визначення й угоди, як правило, випливають S. P. Parker, Ed., McGraw-Hill Dictionary of Chemical Terms (1984) McGraw-Hill Book Company, New York; і Eliel, E. and Wilen, S., Stereochemistry of Organic Compounds (1994) John Wiley & Sons, Inc., New York. Багато органічних сполук існують в оптично активних формах, тобто вони мають здатність обертати площину плоскополяризованого світла. В описі оптично активної сполуки приставки D і L, або R і S, використовують для позначення абсолютної конфігурації молекули в районі її хірального(их) центра(ів). Приставки d і l, або (+) і (-), використовують для позначення знака обертання плоскополяризованого світла сполукою, де (-) або l означає, що сполука є лівообертальною. Сполука з приставкою (+) або d є правообертальною. Для даної хімічної структури ці стереоізомери ідентичні, за винятком того, що вони є дзеркальними відображеннями один одного. Конкретний стереоізомер можна також позначити як енантіомер, і суміш таких ізомерів часто називають енантіомерною сумішшю. Суміш енантіомерів 50:50 позначають як рацемічну суміш або рацемат, що може утворитися там, де відсутня стереоселективність або стереоспецифічність хімічної реакції або процесу. Терміни "рацемічна суміш" і "рацемат" належать до еквімолярної суміші двох форм енантіомерів, що позбавлена оптичної активності. "Відхідна група" належить до функціональної групи, яку можна замістити іншою функціональною групою. Певні відхідні групи добре відомі в даній галузі, і приклади включають без обмеження галогенід (наприклад, хлорид, бромід, йодид), метансульфоніл (мезил), птолуолсульфоніл (тозил), трифторметилсульфоніл (трифлат) і трифторметилсульфонат. В. Скорочення КОМПОНЕНТИ ЛІНКЕРУ: МС = 6-малеімідокапроїл Val-Cit або "vc" = валін-цитрулін (ілюстративний дипептид у розщеплюваному протеазою лінкері) Цитрулін = 2-аміно-5-уреїдопентанова кислота РАВ = п-амінобензилоксикарбоніл (приклад компонента лінкеру, "який жертвує собою") Me-Val-Cit = N-метил-валін-цитрулін (де лінкерний пептидний зв'язок модифікований для запобігання його розщеплення катепсином В) MC(PEG)6-OH = малеімідокапроїлполіетиленгліколь (можна приєднувати до цистеїнам антитіла) ЦИТОТОКСИЧНІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ: ММАЕ = монометилауристатин Е (MW 718) MMAF = варіант ауристатину Е (ММАЕ) з фенілаланіном на С-кінці лікарського засобу (MW 731.5) MMAF-DMAEA = MMAF з DMAEA (диметиламіноетиламіном) в амідному зв'язку з С-кінцевим фенілаланіном (MW 801.5) MMAF-TEG = MMAF з тетраетиленгліколем, етерифікованим фенілаланіном MMAF-NtBu = N-трет-бутил, приєднаний у вигляді аміду до С-кінця MMAF Додаткові скорочення являють собою, як зазначено далі: АЕ являє собою ауристатин Е, Вос являє собою N-(трет-бутоксикарбоніл), cit являє собою цитрулін, dap являє собою долапроїн, DCC являє собою 1,3-дициклогексилкарбодіімід, DCM являє собою дихлорметан, DEA являє собою діетиламін, DEAD являє собою діетилазодикарбоксилат, DEPC являє собою діетилфосфорилціанідат, DIAD являє собою діізопропілазодикарбоксилат, DIEA являє собою N,N-діізопропілетиламін, dil являє собою долаізолейцин, DMA являє собою диметилацетамід, DMAP являє собою 4-диметиламінопіридин, DME являє собою диметиловий ефір етиленгліколю (або 1,2-диметоксіетан), DMF являє собою N,N-диметилформамід, DMSO являє собою диметилсульфоксид, doe являє собою долафенін, dov являє собою N,N-диметилвалін, DTNB являє собою 5,5'-дитіобіс(2-нітробензойну кислоту), DTPA являє собою диетилентриамінопентаоцтову кислоту, DTT являє собою дитіотреїтол, EDCI являє собою 1-(3диметиламінопропіл)-3-етилкарбодіімід-гідрохлорид, EEDQ являє собою 2-етокси-1етоксикарбоніл-1,2-дигідрохінолін, ES-MS являє собою мас-спектрометрію з електророзпиленням, ЕtOАс являє собою етилацетат, Fmoc являє собою N-(9флюоренілметоксикарбоніл), gly являє собою гліцин, HATU являє собою О-(7-азабензотриазол1-іл)-N,N,N',N'-тетраметилуроній-гексафторфосфат, HOBt являє собою 1-гідроксибензотриазол, HPLC являє собою рідинну хроматографію високого тиску, іlе являє собою ізолейцин, lys являє собою лізин, MeCN (CH3CN) являє собою ацетонітрил, МеОН являє собою метанол, Мtr являє собою 4-анизилдифенілметил (або 4-метокситритил), nor являє собою (1S,2R)-(+)-норефедрин, PBS являє собою фосфатно-буферний сольовий розчин (рН 7,4), PEG являє собою поліетиленгліколь, Ph являє собою феніл, Рnр являє собою п-нітрофеніл, МС являє собою 6 24 UA 98762 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 малеімідокапроїл, phe являє собою L-фенілаланін, РуВrор являє собою бром-триспіролідинофосфоній-гексафторфосфат, SEC являє собою ексклюзійну хроматографію, Su являє собою сукцинімід, TFA являє собою трифтороцтову кислоту, TLC являє собою тонкошарову хроматографію, UV являє собою ультрафіолет, і val являє собою валін. III. Композиції і способи їхнього одержання Представлено антитіла, що зв'язуються з ТАТ226. Представлені імунокон'югати, що містять анти-ТАТ226 антитіла. Антитіла і імунокон'югати за винаходом придатні, наприклад, для діагностики або лікування порушень, пов'язаних зі зміненою експресією, наприклад, підвищеною експресією. ТАТ226. У деяких варіантах, здійснення антитіло або імунокон'югати за винаходом придатні для діагностики або лікування порушення проліферації клітин, такого як рак. А. Анти-ТАТ226 антитіла ТАТ226 ("пухлино-асоційована антигенна мішень nо. 226") являє собою білок, що процесується і експресується на поверхні певних типів клітин, включаючи пухлинні клітини. Зокрема, раніше повідомлялося, що ТАТ226 людини надекспресується у певних типах пухлин, включаючи пухлини яєчників, матки, ендометрію, нирки, легені, підшлункової залози, надниркових залоз і клітин печінки. Дивися, наприклад, публікації патентних заявок США No. US 2003/0148408 A1, US 2004/0229277 A1 і US 2003/0100712 A1 (де ТАТ226 позначений як "PRO9917"); і патент США No. 6710170 В2 (SEQ ID NO:215). Інші компоненти й описи в базах даних, зв'язані з ТАТ226, являють собою, як зазначено далі: депозитарний no. NCBI AY358628_1 (де ТАТ226 людини позначений як "PSCA Hlog"); депозитарний no. NCBI AAQ88991.1 і "gi" no. 37182378 (де ТАТ226 людини позначений як "PSCA Hlog"); RIKEN cDNA 2700050C12; US 2003/0096961 A1 (SEQ ID NO:16); US 2003/0129192 A1 (SEQ ID NO:215); US 2003/0206918 A1 (приклад 5; SEQ ID NO:215); US 2003/0232056 A1 (SEQ ID NO:215); US 2004/0044179 A1 (SEQ ID NO:16); US 2004/0044180 A1 (SEQ ID NO:16); US 2005/0238649 A1 (де ТАТ226 людини позначений як "PSCA Hlog"); WO 2003/025148 (SEQ ID NO:292); WO 2003/105758 (SEQ ID NO:14) і ЕР 1347046 (SEQ ID NO:2640). Повнорозмірний ТАТ226 піддається процесингу в клітині з утворенням зрілої форми білка, що експресується на клітинній поверхні. Наприклад, повнорозмірний ТАТ226 людини, як представлено в SEQ ID NO:75, містить передбачувану послідовність сигнального пептиду з амінокислот 1-20 або 1-22, що, як припускають, відщеплюється від білка. С-кінець з амінокислот 116-141, як припускають, відщеплюється від білка, і компонент GPI приєднується до амінокислоти 115 білка. Як припускають, зріла форма ТАТ226 людини, з амінокислот 21-115 або 23-115 SEQ ID NO:75, заякорена на клітинній поверхні за допомогою компонента GPI. TAT226 мавп і гризунів (дивися, наприклад, SEQ ID NO:76-78) у високому ступені подібний до ТАТ226 людини і, таким чином, як припускають, відщеплюється і модифікується в еквівалентних положеннях амінокислот. Дивися фігуру 1. Зрілі форми, що виходять, ТАТ226 людини, мавп і гризунів з амінокислот 21-115 або 23-115 (як представлено на фігурі 1) ідентичні на 100 %. Інші характеристики ТАТ226 людини включають передбачувану ділянку N-глікозилювання в положенні амінокислоти 45, що підтверджено експериментально, і передбачуваний домен Ly6/u-PAR з амінокислот 94-107 SEQ ID NO:75. ТАТ226 людини володіє приблизно 32 % амінокислотною гомологією з антигеном стовбурових клітин передміхурової залози (PSCA), специфічним для раку передміхурової залози пухлинним антигеном, що експресується на клітинній поверхні за допомогою GPI-якоря. Дивися Reiter et al. (1998) Proc. Natl. Acad. Sci. USA 95:1735-1740. PSCA надекспресується в понад 80 % випадків раку передміхурової залози. Id. Подібно до ТАТ226, він містить передбачуваний домен Ly6/u-PAR, який втягнений у клітинні функції, такі як передача сигналу й адгезія клітин. Id. В одному з аспектів винахід належить до антитіл, що зв'язуються з ТАТ226. У деяких варіантах здійснення представлені антитіла, що зв'язуються зі зрілою формою ТАТ226. В одному з таких варіантів здійснення зріла форма ТАТ226 має амінокислотну послідовність з амінокислот 21-115 або 23-115 SEQ ID NO:75. У деяких варіантах здійснення антитіло до ТАТ226 зв'язується зі зрілою формою ТАТ226, яка експресується на клітинній поверхні. У деяких варіантах здійснення антитіло, яке зв'язується зі зрілою формою ТАТ226, яка експресується на клітинній поверхні, інгібує ріст клітини. У деяких варіантах здійснення антиТАТ226 антитіло зв'язується зі зрілою формою ТАТ226, яка експресується на клітинній поверхні, і інгібує проліферацію клітин. У деяких варіантах здійснення анти-ТАТ226 антитіло зв'язується зі зрілою формою ТАТ226, яка експресується на клітинній поверхні, і викликає загибель клітин. У деяких варіантах здійснення анти-ТАТ226 антитіло зв'язується зі зрілою формою ТАТ226, яка експресується на поверхні ракових клітин. У деяких варіантах здійснення анти-ТАТ226 антитіло зв'язується зі зрілою формою ТАТ226, що надекспресується на поверхні ракових клітин у порівнянні з нормальними клітинами, які походять з тієї ж тканини. 25 UA 98762 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 В одному з аспектів анти-ТАТ226 антитіло є моноклональним антитілом. В одному з аспектів анти-ТАТ226 антитіло є фрагментом антитіла, наприклад, фрагментом Fab, Fab'-SH, Fv, scFv або (Fab')2. В одному з аспектів анти-ТАТ226 антитіло є химерним, гуманізованим або людським антитілом. В одному з аспектів будь-яке з описаних тут анти-ТАТ226 антитіл є очищеним. Ілюстративні моноклональні антитіла, отримані з фагової бібліотеки, представлені тут, як описано в прикладі В. Антиген, використовуваний для скринінгу бібліотеки, являв собою поліпептид, що володіє послідовністю з амінокислот 1-115 SEQ ID NO:75, що відповідає формі ТАТ226, позбавленої амінокислот, що є С-кінцевими для передбачуваної ділянки прикріплення GPI. Антитіла, отримані зі скринінгу бібліотеки, позначені YWO.32 і YWO.49. YWO.49 піддали афінному дозріванню з утворенням YWO.49.B7, YWO.49.C9, YWO.49.H2 і YWO.49.H6. Вирівнювання послідовностей варіабельних доменів важкого і легкого ланцюгів YWO.32, YWO.49, YWO.49.B7, YWO.49.C9, YWO.49.H2 і YWO.49.H6 представлені на фігурах 11 і 12, відповідно. В одному з аспектів представлені моноклональні антитіла, що конкурують з YWO.32, YWO.49, YWO.49.B7, YWO.49.C9, YWO.49.H2 або YWO.49.H6 за зв'язування з ТАТ226. Також представлені моноклональні антитіла, що зв'язуються з тим же епітопом, що і YWO.32, YWO.49, YWO.49.B7, YWO.49.C9, YWO.49.H2 або YWO.49.H6. В одному з аспектів винаходу представлені полінуклеотиди, що кодують анти-ТАТ226 антитіло. У деяких варіантах здійснення представлені вектори, що містять полінуклеотиди, що кодують анти-ТАТ226 антитіла. У деяких варіантах здійснення представлені клітини-хазяїни, що містять такі вектори. В іншому аспекті винаходу представлені композиції, що містять антиТАТ226 антитіла або полінуклеотиди, що кодують анти-ТАТ226 антитіла. У деяких варіантах здійснення композиція за винаходом є фармацевтичною композицією для лікування порушення проліферації клітин, такого як перераховані тут порушення. Докладний опис ілюстративних анти-ТАТ226 антитіл являє собою, як зазначено далі: 1. Конкретні варіанти здійснення анти-ТАТ226 антитіл В одному з аспектів винахід належить до антитіла, яке містить щонайменше одну, дві, три, чотири, п'ять або шість HVR, вибраних з (a) HVR-H1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:1 або SEQ ID NO:4; (b) HVR-H2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:2 або SEQ ID NO:5; (с) HVR-H3, що містить амінокислотну послідовність, вибрану з SEQ ID NO:3 і 6-11; (d) HVR-L1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 12; (e) HVR-L2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:13; і (f) HVR-L3, що містить амінокислотну послідовність, вибрану з SEQ ID NO:14-19. В одному з аспектів винахід належить до анти-ТАТ226 антитіла, яке містить щонайменше одну щонайменше дві або всі три послідовності VE HVR, вибрані з (a) HVR-H1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:1 або SEQ ID NO:4; (b) HVR-H2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:2 або SEQ ID NO:5; і (с) HVR-H3, що містить амінокислотну послідовність, вибрану з SEQ ID NO:3 і 6-11. В одному з аспектів винахід належить до анти-ТАТ226 антитіла, яке містить HVR-H1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:1 або SEQ ID NO:4. В одному з аспектів винахід належить до антиТАТ226 антитіла, яке містить HVR-H2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:2 або SEQ ID NO:5. В одному з аспектів винахід належить до анти-ТАТ226 антитіла, яке містить HVRH3, що містить амінокислотну послідовність, вибрану з SEQ ID NO:3 і 6-11. В одному з аспектів винахід належить до анти-ТАТ226 антитіла, яке містить HVR-H3, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:9 або 10. В одному з аспектів винахід належить до анти-ТАТ226 антитіла, яке містить HVR-H3, що містить амінокислотну послідовність, вибрану з SEQ ID NO:3 і 6-11, і HVR-H1, що містить амінокислотну послідовність, вибрану з SEQ ID NO:1 і SEQ ID NO:4. В одному з аспектів винахід належить до анти-ТАТ226 антитіла, яке містить HVR-H3, що містить амінокислотну послідовність, вибрану з SEQ ID NO:6-11, і HVR-H1, що містить SEQ ID NO:4. В одному з аспектів винахід належить до анти-ТАТ226 антитіла, яке містить HVR-H3, що містить SEQ ID NO:9 або 10, і HVR-H1, що містить SEQ ID NO:4. В одному з аспектів винахід належить до антиТАТ226 антитіла, яке містить HVR-H3, що містить SEQ ID NO:3, і HVR-H1, що містить SEQ ID NO:1. В одному з аспектів винахід належить до анти-ТАТ226 антитіла, яке містить HVR-H3, що містить амінокислотну послідовність, вибрану з SEQ ID NO:3 і 6-11, і HVR-H2, що містить амінокислотну послідовність, вибрану з SEQ ID NO:2 і SEQ ID NO:5. В одному з аспектів винахід належить до анти-ТАТ226 антитіла, яке містить HVR-H3, що містить амінокислотну послідовність, вибрану з SEQ ID NO:6-11, і HVR-H2, що містить SEQ ID NO:5. В одному з аспектів винахід належить до анти-ТАТ226 антитіла, яке містить HVR-H3, що містить SEQ ID 26 UA 98762 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 NO:9 або 10, і HVR-H2, що містить SEQ ID NO:5. В одному з аспектів винахід належить до антиТАТ226 антитіла, яке містить HVR-H3, що містить SEQ ID NO:3, і HVR-H2, що містить SEQ ID NO:2. В одному з аспектів винахід належить до анти-ТАТ226 антитіла, яке містить HVR-H1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:1 або SEQ ID NO:4; HVR-H2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:2 або SEQ ID NO:5; і HVR-H3, що містить амінокислотну послідовність, вибрану з SEQ ID NO:3 і 6-11. В одному з варіантів здійснення HVR-H1 містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:4; HVR-H2 містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:5; і HVR-H3 містить амінокислотну послідовність, вибрану з SEQ ID NO:6-11. В одному з варіантів здійснення HVR-H1 містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:4; HVR-H2 містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:5; і HVR-H3 містить SEQ ID NO:9 або 10. В одному з варіантів здійснення HVR-H1 містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:1; HVR-H2 містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:2; і HVR-H3 містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:3. В одному з аспектів винахід належить до анти-ТАТ226 антитіла, яке містить щонайменше одну щонайменше дві, або всі три послідовності VL HVR, вибрані з (a) HVR-L1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:12; (b) HVR-H2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:13; і (с) HVR-H3, що містить амінокислотну послідовність, вибрану з SEQ ID NO:1419. В одному з аспектів винахід належить до анти-ТАТ226 антитіла, яке містить HVR-L3, що містить амінокислотну послідовність, вибрану з SEQ ID NO:14-19. В одному з аспектів винахід належить до анти-ТАТ226 антитіла, яке містить HVR-L3, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:17 або 18. В одному з аспектів винахід належить до анти-ТАТ226 антитіла, яке містить (a) HVR-H3, що містить амінокислотну послідовність, вибрану з SEQ ID NO:3 і 6-11, і (b) HVR-L3, що містить амінокислотну послідовність, вибрану з SEQ ID NO:14-19. В одному з аспектів винахід належить до анти-ТАТ226 антитіла, яке містить (a) HVR-H3, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:3, і (Ь) HVR-L3, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:14. У деяких варіантах здійснення антитіло до ТАТ226 додатково містить (a) HVR-H1, що містить SEQ ID NO:1, і HVR-H2, що містить SEQ ID NO:2. В одному з аспектів винахід належить до анти-ТАТ226 антитіла, яке містить (a) HVR-H3, що містить амінокислотну послідовність, вибрану з SEQ ID NO:6-11, і (b) HVR-L3, що містить амінокислотну послідовність, вибрану з SEQ ID NO:14-19. У деяких варіантах здійснення HVRH3 містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:9, і HVR-L3 містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:17. У деяких варіантах здійснення HVR-H3 містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:10, і HVR-L3 містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:18. У деяких варіантах здійснення антитіло до ТАТ226 додатково містить HVR-H1, що містить SEQ ID NO:4, і HVR-H2, що містить SEQ ID NO:5. В одному з аспектів винахід належить до анти-ТАТ226 антитіла, яке містить (a) HVR-H1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:1 або SEQ ID NO:4; (b) HVR-H2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:2 або SEQ ID NO:5; (с) HVR-H3, що містить амінокислотну послідовність, вибрану з SEQ ID NO:3 і 6-11; (d) HVR-L1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:12; (e) HVR-L2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:13; і (f) HVR-L3, що містить амінокислотну послідовність, вибрану з SEQ ID NO:1419. В одному з аспектів винахід належить до анти-ТАТ226 антитіла, яке містить (a) HVR-H1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:1; (b) HVR-H2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:2; (с) HVR-H3, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:3; (d) HVR-L1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:12; (e) HVR-L2, яка містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:13; і (f) HVR-L3, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:14. В одному з аспектів винахід належить до анти-ТАТ226 антитіла, яке містить (a) HVR-H1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:4; (b) HVR-H2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:5; (с) HVR-H3, що містить амінокислотну послідовність, вибрану з SEQ ID NO:6-11; (d) HVR-L1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:12; (e) HVR-L2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:13; і (f) HVR-L3, що містить амінокислотну послідовність, вибрану з SEQ ID NO:14-19. В одному з аспектів винахід належить до анти-ТАТ226 антитіла, яке містить (a) HVR-H1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:4; (b) HVR-H2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:5; (с) HVR-H3, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:9; (d) HVR-L1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 12; (e) HVR-L2, яка містить 27 UA 98762 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 амінокислотну послідовність SEQ ID NO:13; і (f) HVR-L3, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:17. В одному з аспектів винахід належить до анти-ТАТ226 антитіла, яке містить (a) HVR-H1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:4; (b) HVR-H2, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:5; (с) HVR-H3, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:10; (d) HVR-L1, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:12; (e) HVR-L2, яка містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:13; і (f) HVR-L3, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:18. У деяких варіантах здійснення анти-ТАТ226 антитіло піддають афінному дозріванню для одержання необхідної афінності зв'язування з мішенню. У деяких варіантах здійснення будь-яку з однієї або декількох амінокислот антитіла заміщають у наступних положеннях HVR (нумерація по Kabat): H98, Н99, Н100, Н100В, L90, L92, L93, L96 і L97. Наприклад, у деяких варіантах здійснення будь-яке з одного або декількох з наступних заміщень можна одержати в будь-якому сполученні: - у HVR-H3 (SEQ ID NO:6): V98I; S99T; R100L або І; G100b, S або Р - у HVR-L3 (SEQ ID NO:14): Q90R, К, Н або N; Y92V; T93F, N, G або А; P96F; Т97I або А Усі можливі сполучення вищезгаданих заміщень охоплюються консенсусними послідовностями SEQ ID NO:11 (HVR-H3) і SEQ ID NO:19 (HVR-L3). Анти-ТАТ226 антитіло може містити будь-як придатну послідовність каркасної області варіабельного домену, за умови, що антитіло зберігає здатність зв'язуватися з ТАТ226. Наприклад, у деяких варіантах здійснення анти-ТАТ226 антитіла за винаходом містять консенсусну послідовність каркасної області важкого ланцюга підгрупи III людини. В одному з варіантів здійснення цих антитіл консенсусна послідовність каркасної області важкого ланцюга містить заміщення у положенні 71, 73 і/або 78. В одному з варіантів здійснення цих антитіл положення 71 являє собою А, положення 73 являє собою Т, і/або положення 78 являє собою А. В одному з варіантів здійснення ці антитіла містять послідовність каркасної області варіабельного домену важкого ланцюга huMAb4D5-8, наприклад, SEQ ID NO:50, 51, 59, 35 (FR1, ® 2, 3, 4, відповідно). huMAb4D5-8 має комерційну назву ГЕРСЕПТИН , Genentech, Inc., South San Francisco, CA, USA; також воно розглянуто в патентах США No. 6407213 & 5821337, і Lee et al., J. Моl. Biol. (2004), 340(5): 1073-93. В одному з таких варіантів здійснення ці антитіла додатково містять консенсусну послідовність каркасної області легкого ланцюга I людини. В одному з таких варіантів здійснення ці антитіла містять послідовність каркасної області варіабельного домену легкого ланцюга huMAb4D5-8. В одному з варіантів здійснення анти-ТАТ226 антитіло містить варіабельний домен важкого ланцюга, що містить послідовність каркасної області і гіперваріабельні області, де послідовність каркасної області містить послідовності FR1-FR4, вибрані з послідовностей, представлених на фігурах 5А і 5В; HVR-H1 містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:4; HVR-H2 містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:5; і HVR-H3 містить амінокислотну послідовність, вибрану з SEQ ID NO:6-11. В одному з варіантів здійснення цих антитіл HVR-H3 містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:9 або 10. В одному з варіантів здійснення анти-ТАТ226 антитіло містить варіабельний домен легкого ланцюга, що містить послідовність каркасної області і гіперваріабельні області, де послідовність каркасної області містить послідовності FR1FR4, вибрані з послідовностей, представлених на фігурах 6А і 6В; HVR-L1 містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:12; HVR-L2 містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:13; і HVR-L3 містить амінокислотну послідовність, вибрану з SEQ ID NO:14-19. В одному з варіантів здійснення цих антитіл HVR-L3 містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:17 або 18. В одному з варіантів здійснення анти-ТАТ226 антитіло містить варіабельний домен важкого ланцюга, що містить послідовність каркасної області і гіперваріабельні області, де послідовність каркасної області містить послідовності FR1-FR4 SEQ ID NO:50, 51, 59 і 35, як представлено на фігурі 7; HVR-H1 містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:4; HVR-H2 містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:5; і HVR-H3 містить амінокислотну послідовність, вибрану з SEQ ID NO:6-11. В одному з варіантів здійснення цих антитіл HVR-H3 містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:9 або 10. В одному з варіантів здійснення анти-ТАТ226 антитіло містить варіабельний домен легкого ланцюга, що містить послідовність каркасної області і гіперваріабельні області, де послідовність каркасної області містить послідовності FR1FR4 SEQ ID NO:60, 61, 62 і 63, як представлено на фігурах 6А і 6В; HVR-L1 містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:12; HVR-L2 містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:13; і HVR-L3 містить амінокислотну послідовність, вибрану з SEQ ID NO:14-19. В одному з 28