Спосіб променевої терапії злоякісних новоутворень, спосіб визначення місцезнаходження злоякісного новоутворення та пристрій для їх здійснення

Галузь техніки Винаходи стосуються засобів визначення місцезнаходження злоякісних новоутворень у тілі пацієнта та їх лікування за допомогою рентгенівського випромінювання. Попередній рівень техніки Відомі засоби передбачають після встановлення діагнозу й прийняття рішення про застосування променевої терапії злоякісних новоутворень з використанням рентгенівського випромінювання проведення топометричної підготовки, в ході якої визначають лінійні розміри, площу, об'єм патологічних утворень, органів та анатомічних структур і описують кількісними термінами їх взаємне розташування у конкретного хворого [див., наприклад: Лучевая терапия злокачественных опухолей. Руководство для врачей. Под ред. проф. Е. С. Киселевой. Москва, "Медицина", 1996 [1], с.46-47]. Головне завдання топометричної підготовки полягає у тому, щоб об'єднати різноманітні дані, одержані в процесі діагностики захворювання, подати онкологу-радіологу всю топографо-анатомічну інформацію про область, що підлягає опроміненню, в масштабі 1:1 у вигляді, який дозволяє розробити програму опромінення. Для того щоб вибрати варіанти і параметри програми опромінення, потрібно знати форму і розміри осередку-мішені, його орієнтацію в тілі мішені, а також синтопію оточуючих органів і тканин, відстань між мішенню і набільш важливими з точки зору розподілу променевого навантаження анатомічними структурами і критичними органами. В результаті топометричної підготовки і розробки програми опромінення вибирають, зокрема, характерні точки й області на поверхні тіла пацієнта, відносно яких згодом орієнтують рентгенівські пучки в процесі опромінення. Головним недоліком описаного поєднання підготовки пацієнта до опромінення і власне опромінення є те, що ці етапи рознесені як у часі, так і в просторі, зокрема тому, що виконуються за допомогою різних засобів. Опромінення(променева дія для враження клітин зліякісного новоутворення) здійснюють за допомогою направлених джерел досить потужного рентгенівського випромінювання. Що ж стосується рентгенологічних досліджень, які передують опроміненню, то вони здійснюються при суттєво менших інтенсивностях випромінювання і, крім того, звичайно виступають у ролі лише одного з численних поєднально застосовуваних методів: ангіографії, екскреторної урографії, досліджень шлунково-кишкового тракту, кісток скелету і черепа, органів грудної клітки; радіонуклідних досліджень кісток і печінки; ультразвукових методів ехоскопії, ехотомографії, що дозволяють одержати зображення органів черевної порожнини, таза і м'яких тканин; комп'ютерної томографії - високоефективного способу одержання рентгенівського зображення; магніторезонансної томографії та ін. Через це одержати високу точність променевої дії надзвичайно складно, в результаті чого або частина тканин злоякісного осередку виявляється неопроміненою, або інтенсивне рентгенівське випромінювання концентрується в області, яка перевищує розміри злоякісного осередку. В останньому випадку навколишні здорові тканини вражаються значно сильніше, ніж при неминучому опроміненні здорових тканин, що знаходяться на шляху випромінювання до злоякісного осередку. При реалізації такої методики виявляються не лише неточності вибору орієнтирів і "націлюваня" на них рентгенівських пучків при променевій дії, але й несталість положення внутрішніх органів, неточність розміщення пацієнта при променевій дії в різних її сеансах. Разом з тим саме фракціонування опромінення, зумовлене прагненням уникнути переопромінення здорових тканин, створює порочне коло, оскільки відомо, що доза, яка одноразово підводиться до злоякісного осередку і є достатньою для його необоротного враження, є у кілька разів меншою за сумарну дозу, необхідну при фракціонуванні [1, с.84, 91]. У низці відомих технічних рішень для подолання цього недоліку вживаються спеціальні заходи, направлені на підвищення точності й стабільності позиціонування пацієнта [див., наприклад, патент США №5983424, опубл. 16.11.1999 [2]]. Іншим шляхом подолання згаданих недоліків є застосування так званого симулятора рентгенодіагностичного апарата, який за геометричними і кінематичними можливостями повторює аппарат для дистанційного опромінення [1, с.55]. За допомогою симулятора можна, не змінюючи положення хворого, "просвічувати" його в різних напрямках. При топометричній підготовці хворого кладуть на стіл симулятора в положенні, у якому він буде перебувати під час опромінення, і проводять рентгеноскопію. За допомогою світлового перехрестя і пересувних рентгеноконтрастних ниток вибирають центр і межі об'єму опромінення, позначають площину, в якій буде проходити центральна вісь пучка випромінювання при променевій дії. Однак жоден з подібних заходів не дозволяє уникнути неточностей "націлювання" пучків, які здійснюють променеву дію на злоякісне новоутворення, викликаних ростом пухлини. Даний фактор виявляється особливо суттєвим при тривалих термінах лікування, коли сеанси опромінення віддалені в часі від момента завершення діагностичного обстеження хворого. Технічні рішення, найбільш близькі до пропонованих винаходів, описані в патенті США №5207223(опубл. 04.05.1993) [3]. В способі та пристрої за цим патентом за допомогою направлених рентгенівських пучків, які дозволяють отримати зображення структури тканин пацієнта, такі зображення одержують безпосередньо перед променевою дією і використовують їх, співставляючи з результатами попередніх діагностичних досліджень, для корекції програми опромінення. При цьому, однак, для одержання згаданих зображень і променевої дії на тканини злоякісного осередку використовують різні пучки, що принципово не дозволяє уникнути помилок в орієнтації опромінювальних пучків. Крім того, прийнятна точність одержання зображень може бути досягнута лише при реалізації алгоритмів комп'ютерної томографії, що спричиняє не лише складність відповідних технічних засобів, а й порівняно досить високу дозу опромінення. Розкриття винаходів Технічний результат, забезпечуваний пропонованими винаходами, що стосуються до способу променевої терапії злоякісних новоутворень, способу визначення місцезнаходження злоякісного новоутворення та пристрою для їх здійснення полягає у виключенні впливу названого фактора завдяки використанню одних і тих же рентгенівських пучків як для визначення структури тканин і розташування злоякісного осередку, так і для власне променевої дії на злоякісний осередок. Іншим видом технічного результату, що досягається, є зменшення дози опромінення в ході одержання зображень структури тканин, використовуваних для корегування програми опромінення, а також зменшення дози опромінення тканин, що оточують обрану область променевої дії. Пропонований спосіб променевої терапії злоякісних новоутворень з використанням пучків рентгенівського випромінювання, як і вищезгаданий відомий, здійснюють в два етапи. На першому етапі одержують зображення внутрішньої структури частини тіла хворого, що містить злоякісне новоутворення, разом з оточуючими його органами і тканинами на основі інформації у вигляді сукупності просторових координат точок, до яких відносять поточні результати вимірювань, і відповідних цим координатам значень густини тканин. Потім з використанням результатів попередньої діагностики ідентифікують зображення структурних елементів, що відносяться до злоякісного новоутворення, і формують програму опромінення у вигляді сукупності доз рентгенівського випромінювання, які повинні бути підведені до різних частин злоякісного новоутворення, поданих зафіксованими сукупностями координат точок. Після цього переходять до другого етапу, на якому здійснюють сформовану програму опромінення. Для досягнення названих видів технічного результату в пропонованому способі, на відміну від відомого, на першому етапі для одержання вказаної інформації про внутрішню структуру частини тіла хворого концентрують рентгенівське випромінювання в зоні, що включає точку, до якої відносять поточні результати вимірювань, розташованій всередині частини тіла хворого, що містить злоякісне новоутворення. Вторинне випромінювання, що виникає в цій зоні, транспортують до одного чи кількох детекторів, сканують частину тіла хворого, що містить злоякісне новоутворення, здійснюючи при цьому взаємне переміщення зони концентрації випромінювання і тіла хворого. За сукупністю значень інтенсивності вторинного випромінювання, що одержують за допомогою одного чи кількох детекторів і визначають одночасно з координатами точки зони концентрації рентгенівського випромінювання, до якої відносять поточні результати вимірювань, роблять висновок про густину тканин в цій точці. Кількісні показники, які приймають як значення густини тканин, разом з відповідними ним значеннями координат використовують для побудови зображень розподілу густини тканин в частині тіла хворого, що містить злоякісне новоутворення. На другому етапі сканують область простору, яку займає злоякісне новоутворення, здійснюючи при цьому концентрацію рентгенівського випромінювання за допомогою тих же засобів, що і на першому етапі, таким чином, щоб положення, які займатиме зона концентрації, відповідали частинам злоякісного новоутворення, поданим сукупностями координат точок, зафіксованих на першому етапі в результаті ідентифікування зображень структурних елементів, що відносяться до злоякісного новоутворення. Сформовану на першому етапі програму опромінення і здійснюють, збільшуючи інтенсивність рентгенівського випромінювання порівняно з першим етапом і регулюючи тривалість опромінення. Концентрацію рентгенівського випромінювання в зоні, що включає точку, до якої відносять поточні результати вимірювань, розташованій всередині частини тіла хворого, що містить злоякісне новоутворення, можна здійснювати, наприклад, за допомогою одного чи кількох коліматорів, використовуючи відповідну кількість рознесених у просторі рентгенівських джерел. При цьому транспортування вторинного випромінювання, що виникає, до одного чи кількох детекторів також можна здійснювати за допомогою одного чи кількох коліматорів, при цьому всі коліматори орієнтують так, щоб осі їх центральних каналів перетиналися в точці, до якої відносять поточні результати вимірювань. Можливим є також здійснення концентрації рентгенівського випромінювання в зоні, що включає точку, до якої відносять поточні результати вимірювань, розташованій всередині частини тіла хворого, що містить злоякісне новоутворення, за допомогою однієї чи кількох рентгенівських півлінз, що перетворюють розбіжне випромінювання відповідної кількості рознесених у просторі рентгенівських джерел у квазіпаралельне. При цьому транспортування вторинного випромінювання, що виникає, до одного чи кількох детекторів здійснюють за допомогою однієї чи кількох рентгенівських півлінз, які фокусують це випромінювання на детекторах або формують квазіпаралельне випромінювання, причому всі рентгенівські півлінзи орієнтують так, щоб їх оптичні осі перетиналися в точці, до якої відносять поточні результати вимірювань. Концентрація рентгенівського випромінювання в зоні, що включає точку, до якої відносять поточні результати вимірювань, розташованій всередині частини тіла хворого, що містить злоякісне новоутворення, може здійснюватися також за допомогою однієї чи кількох рентгенівських півлінз, що перетворюють розбіжне випромінювання відповідної кількості рознесених у просторі рентгенівських джерел у квазіпаралельне, а транспортування вторинного випромінювання, що виникає, до одного чи кількох детекторів - за допомогою однієї чи кількох рентгенівських лінз, які фокусують це випромінювання на детекторах, при цьому всі рентгенівські півлінзи і лінзи орієнтують так, щоб їх оптичні осі перетиналися в точці, до якої відносять поточні результати вимірювань. В одному з окремих випадків при здійсненні пропонованого способу концентрації рентгенівського випромінювання в зоні, що включає точку, до якої відносять поточні результати вимірювань, розташованій всередині частини тіла хворого, що містить злоякісне новоутворення, здійснюють за допомогою кількох рентгенівських півлінз, що перетворюють розбіжне випромінювання відповідної кількості рознесених у просторі джерел в квазіпаралельне, а транспортування вторинного випромінювання, що виникає, до одного чи кількох детекторів - за допомогою одного чи кількох коліматорів. При цьому рентгенівські півлінзи і коліматори орієнтують так, щоб оптичні осі всіх рентгенівських півлінз і центральних каналів усіх коліматорів перетиналися в точці, до якої відносять поточні результати вимірювань. В іншому окремому випадку концентрацію рентгенівського випромінювання в зоні, що включає точку, до якої відносять поточні результати вимірювань, розташованій всередині частини тіла хворого, що містить злоякісне новоутворення, здійснюють, використовуючи одне чи кілька рознесених у просторі рентгенівських джерел і відповідну кількість рентгенівських лінз, що фокусують розбіжне рентгенівське випромінювання кожного із джерел в точці, до якої відносять поточні результати вимірювань. У цьому випадку транспортування вторинного випромінювання, що виникає, до одного чи кількох детекторів здійснюють за допомогою рентгенівських лінз, що фокусують це випромінювання на детекторах і мають другий фокус у вказаній точці. У цьому окремому випадку досягається додатковий технічний результат, який полягає у можливості локалізації променевої дії в областях надмалих розмірів при невеликій кількості пучків(навіть при одному) в поєднанні з низьким рівнем опромінення здорових тканин, що може дозволити уникнути фракціонування опромінення і здійснювати в ряді випадків променеву терапію малих пухлин за один сеанс. Можливість досягнення даного виду технічного результату забезпечується завдяки використанню в пропонованому винаході рентгенівських лінз. Ще в одному з окремих випадків концентрацію рентгенівського випромінювання в зоні, що включає точку, до якої відносять поточні результати вимірювань, розташованій всередині частини тіла хворого, що містить злоякісне новоутворення, здійснюють, використовуючи одне чи кілька рознесених у просторі рентгенівських джерел і відповідну кількість рентгенівських лінз, що фокусують розбіжне рентгенівське випромінювання кожного із джерел в точці, до якої відносять поточні результати вимірювань. При цьому транспортування вторинного випромінювання, що виникає, до одного чи кількох детекторів здійснюють за допомогою коліматорів, орієнтованих таким чином, щоб оптичні осі їх центральних каналів перетиналися у вказаній точці. В пропонованому способі визначення місцезнаходження злоякісного новоутворення з використанням пучків рентгенівського випромінювання, як і у відомому способі за патентом СІЛА №5207223 [3], одержують зображення внутрішньої структури частини тіла хворого, що містить злоякісне новоутворення, разом з органами і тканинами, що її оточують, на основі інформації у вигляді сукупності просторових координат точок, до яких відносять поточні результати вимірювань, і відповідних цим координатам значень густини тканин; після цього з використанням результатів попередньої діагностики ідентифікують зображення структурних елементів, що відносяться до злоякісного новоутворення. На відміну від вказаного відомого, в пропонованому способі з метою досягнення вказаного вище технічного результату для одержання вказаної інформації про внутрішню структуру частини тіла хворого концентрують рентгенівське випромінювання в зоні, що включає точку, до якої відносять поточні результати вимірювань, розташованій всередині частини тіла хворого, що містить злоякісне новоутворення. Вторинне випромінювання, що виникає в цій зоні, транспортують до одного чи кількох детекторів; сканують частину тіла хворого, що містить злоякісне новоутворення, здійснюючи для цього взаємне переміщення зони концентрації випромінювання і тіла хворого. За сукупністю значень інтенсивності вторинного випромінювання, що одержують за допомогою одного чи кількох детекторів і визначають одночасно з координатами точки зони концентрації рентгенівського випромінювання, до якої відносять поточні результати вимірювань, роблять висновок про густину біологічних тканин в цій точці. Кількісні показники, які приймають як значення густини біологічних тканин, разом з відповідними ним значеннями координат використовують для побудови зображень розподілу густини біологічних тканин в частині тіла хворого, що містить злоякісне новоутворення. Потім фіксують сукупності координат точок і відповідних ним густин біологічних тканин, ідентифікованих як такі, що належать до злоякісних новоутворень. В окремому випадку здійснення пропонованого способу визначення місцезнаходження злоякісного новоутворення концентрацію рентгенівського випромінювання в зоні, що включає точку, до якої відносять поточні результати вимірювань, розташованій всередині частини тіла хворого, що містить злоякісне новоутворення, здійснюють за допомогою одного чи кількох коліматорів. При цьому використовують відповідну кількість рознесених у просторі рентгенівських джерел, і транспортування вторинного випромінювання, що виникає, до одного чи кількох детекторів також здійснюють за допомогою одного чи кількох коліматорів; всі коліматори орієнтують так, щоб осі їх центральних каналів перетиналися в точці, до якої відносять поточні результати вимірювань. В іншому окремому випадку концентрацію рентгенівського випромінювання в зоні, що включає точку, до якої відносять поточні результати вимірювань, розташованій всередині частини тіла хворого, що містить злоякісне новоутворення, здійснюють за допомогою однієї чи кількох рентгенівських півлінз, що перетворюють розбіжне випромінювання відповідної кількості рознесених у просторі рентгенівських джерел у квазіпаралельне, а транспортування вторинного випромінювання, що виникає, до одного чи кількох детекторів - за допомогою однієї чи кількох рентгенівських півлінз, які фокусують це випромінювання на детекторах або формують квазіпаралельне випромінювання. При цьому всі рентгенівські півлінзи орієнтують так, щоб їх оптичні осі перетиналися в точці, до якої відносять поточні результати вимірювань. Ще в одному окремому випадку концентрацію рентгенівського випромінювання в зоні, що включає точку, до якої відносять поточні результати вимірювань, розташованій всередині частини тіла хворого, що містить злоякісне новоутворення, здійснюють за допомогою однієї чи кількох рентгенівських півлінз, що перетворюють розбіжне випромінювання відповідної кількості рознесених у просторі рентгенівських джерел у квазіпаралельне, а транспортування вторинного випромінювання, що виникає, до одного чи кількох детекторів - за допомогою однієї чи кількох рентгенівських лінз, які фокусують це випромінювання на детекторах. При цьому всі рентгенівські півлінзи і лінзи орієнтують так, щоб їх оптичні осі перетиналися в точці, до якої відносять поточні результати вимірювань. У наступному окремому випадку концентрацію рентгенівського випромінювання в зоні, що включає точку, до якої відносять поточні результати вимірювань, розташованій всередині частини тіла хворого, що містить злоякісне новоутворення, здійснюють за допомогою кількох рентгенівських півлінз, що перетворюють розбіжне випромінювання відповідної кількості рознесених у просторі рентгенівських джерел у квазіпаралельне, а транспортування вторинного випромінювання, що виникає, до одного чи кількох детекторів - за допомогою одного чи кількох коліматорів. При цьому рентгенівські півлінзи і коліматори орієнтують так, щоб оптичні осі всіх рентгенівських півлінз і центральних каналів всіх коліматорів перетиналися в точці, до якої відносять поточні результати вимірювань. Концентрацію рентгенівського випромінювання в зоні, що включає точку, до якої відносять поточні результати вимірювань, розташованій всередині частини тіла хворого, що містить злоякісне новоутворення, можна також здійснювати, використовуючи одне чи кілька рознесених у просторі рентгенівських джерел і відповідну кількість рентгенівських лінз, які фокусують розбіжне рентгенівське випромінювання кожного із джерел в точці, до якої відносять поточні результати вимірювань, а транспортування вторинного випромінювання, що виникає, до одного чи кількох детекторів - за допомогою рентгенівських лінз, що фокусують це випромінювання на детекторах і мають другий фокус у вказаній точці. Можливим, крім того, є здійснення концентрації рентгенівського випромінювання в зоні, що включає точку, до якої відносять поточні результати вимірювань, розташованій всередині частини тіла хворого, що містить злоякісне новоутворення, з використанням одного чи кількох рознесених у просторі рентгенівських джерел і відповідної кількості рентгенівських лінз, які фокусують розбіжне рентгенівське випромінювання кожного із джерел в точці, до якої відносять поточні результати вимірювань. Транспортування вторинного випромінювання, що виникає, до одного чи кількох детекторів у цьому випадку здійснюють за допомогою коліматорів, орієнтованих таким чином, щоб оптичні осі їх центральних каналів перетиналися у вказаній точці. Для реалізації обох пропонованих способів може бути використаний один і той же пристрій. Цей пристрій, як і відомий пристрій за згаданим вище патентом США №5207223 [3] для визначення місця розташування злоякісного новоутворення і його променевої терапії з використанням пучків рентгенівського випромінювання, складається з рентгенооптичної системи, засобу для відносного переміщення засобу позиціонування тіла хворого та рентгенооптичної системи, засобу для обробки й відображення інформації. При цьому рентгенооптична система складається з одного чи кількох рентгенівських джерел із засобами для концентрації їх випромінювання й одного чи кількох детекторів, виходи яких підключені до засобу для обробки й відображення інформації. Для досягнення названих вище видів технічного результату, притаманних пропонованим винаходам, в пропонованому пристрої, на відміну від відомого, рентгенівські джерела, що входять до складу рентгенооптичної системи, виконані з можливістю зміни інтенсивності їх випромінювання і рентгенооптична система містить засіб спільного управління інтенсивністю випромінювання рентгенівських джерел. Засоби для концентрації випромінювання цих джерел виконані й встановлені з можливістю концентрації випромінювання всіх джерел в зоні, що включає точку, до якої відносять поточні результати вимірювань, розташованій всередині частини тіла хворого, що містить злоякісне новоутворення. Рентгенооптична система містить також один чи кілька засобів для транспортування вторинного випромінювання, що виникає в зоні концентрації, до встановлених біля виходів цих засобів детекторів, які виконані чутливими до вказаного вторинного випромінювання. Із засобом взаємного позиціонування тіла хворого і рентгенооптичної системи сполучені датчики для визначення координат точки, до якої відносять поточні результати вимірювань, розташованої всередині частини тіла хворого, що містить злоякісне новоутворення, підключені своїми виходами до засобу для обробки й відображення інформації. Останній виконаний з можливістю формування й відображення розподілу густини тканин, одержуваного в результаті сканування областю концентрації випромінювання рентгенівських джерел частини тіла хворого, що містить злоякісне новоутворення, за допомогою засобу для взаємного позиціонування тіла хворого і рентгенооптичної системи. В одному з окремих випадків виконання пропонованого пристрою рентгенооптична система містить кілька рентгенівських джерел, а кожен із засобів для концентрації їх випромінювання в зоні, що включає точку, до якої відносять поточні результати вимірювань, і засобів для транспортування вторинного випромінювання, що в ній виникає, виконаний у вигляді коліматора з каналами, орієнтованими в зону концентрації випромінювання рентгенівських джерел, при цьому оптичні осі центральних каналів усіх коліматорів перетинаються в точці, до якої відносять поточні результати вимірювань. У цьому випадку можливим є, наприклад, використання у складі рентгенооптичної системи квазіточкових рентгенівських джерел і коліматорів з каналами, сфокусованими на цих джерелах, при цьому між виходом кожного рентгенівського джерела і входом відповідного коліматора розташовано екран з отвором. У вказаному випадку можливим також є використання у складі рентгенооптичної системи протяжних рентгенівських джерел і коліматорів з каналами, що розширюються в напрямку до цих джерел. В іншому окремому випадку рентгенівські джерела, що входять до складу рентгенооптичної системи, є квазіточковими, кожен із засобів для концентрації рентгенівського випромінювання в зоні, що включає точку, до якої відносять поточні результати вимірювань, виконаний у вигляді рентгенівської півлінзи, що перетворює розбіжне випромінювання відповідного джерела в квазіпаралельне, а кожен із засобів для транспортування вторинного випромінювання, що виникає, до детектора - у вигляді рентгенівської півлінзи, що фокусує це випромінювання на детекторі. При цьому оптичні осі всіх рентгенівських півлінз перетинаються в точці, до якої відносять поточні результати вимірювань. Ще в одному окремому випадку рентгенівські джерела, що входять до складу рентгенооптичної системи, є квазіточковими, кожен із засобів для концентрації рентгенівського випромінювання в зоні, що включає точку, до якої відносять поточні результати вимірювань, виконаний у вигляді рентгенівської півлінзи, що перетворює розбіжне випромінювання відповідного джерела в квазіпаралельне, а кожен із засобів для транспортування вторинного випромінювання, що виникає, до детектора - у вигляді рентгенівської півлінзи, яка формує квазіпаралельне випромінювання і має фокус в зоні концентрації рентгенівського випромінювання. При цьому оптичні осі всіх рентгенівських півлінз перетинаються в точці, до якої відносять поточні результати вимірювань. В наступному окремому випадку рентгенівські джерела, що входять до складу рентгенооптичної системи, є квазіточковими, кожен із засобів для концентрації рентгенівського випромінювання в зоні, що включає точку, до якої відносять поточні результати вимірювань, виконаний у вигляді рентгенівської півлінзи, що перетворює розбіжне випромінювання відповідного джерела в квазіпаралельне, а кожен із засобів для транспортування вторинного випромінювання, що виникає, до детектора - у вигляді рентгенівської лінзи, яка фокусує це випромінювання на детекторі і має другий фокус в зоні концентрації рентгенівського випромінювання. У цьому випадку оптичні осі всіх рентгенівських півлінз і лінз перетинаються в точці, до якої відносять поточні результати вимірювань. Можливим також є таке виконання пристрою, коли рентгенівські джерела, що входять до складу рентгенооптичної системи, є квазіточковими, кожен із засобів для концентрації рентгенівського випромінювання в зоні, що включає точку, до якої відносять поточні результати вимірювань, виконаний у вигляді рентгенівської півлінзи, що перетворює розбіжне випромінювання відповідного джерела у квазіпаралельне, а кожен із засобів для транспортування вторинного випромінювання, що виникає, до детектора - у вигляді коліматора з каналами, що розходяться у напрямку до відповідного детектора. При цьому оптичні осі всіх рентгенівських півлінз і центральних каналів коліматорів перетинаються в точці, до якої відносять поточні результати вимірювань. Ще одна можливість виконання пропонованого пристрою має особливість, яка полягає у тому, що рентгенівські джерела, які входять до складу рентгенооптичної системи, є квазіточковими, кожен із засобів для концентрації рентгенівського випромінювання в зоні, що включає точку, до якої відносять поточні результати вимірювань, виконаний у вигляді рентгенівської півлінзи, що перетворює розбіжне випромінювання відповідного джерела у квазіпаралельне, а кожен із засобів для транспортування вторинного випромінювання, що виникає, до детектора - у вигляді коліматора з каналами, що сходяться в напрямку до відповідного детектора. При цьому оптичні осі всіх рентгенівських півлінз і центральних каналів коліматорів перетинаються в точці, до якої відносять поточні результати вимірювань. Інший окремий випадок виконання пристрою відрізняється тим, що рентгенівські джерела, які входять до складу рентгенооптичної системи, є квазіточковими, кожен із засобів для концентрації рентгенівського випромінювання в зоні, що включає точку, до якої відносять поточні результати вимірювань, виконаний у вигляді рентгенівської лінзи, що фокусує розбіжне випромінювання рентгенівського джерела у квазіпаралельне, а кожен із засобів для транспортування вторинного випромінювання, що виникає, до детектора - у вигляді рентгенівської лінзи, що фокусує це випромінювання на відповідному детекторі. При цьому оптичні осі всіх рентгенівських лінз перетинаються в точці, до якої відносять поточні результати вимірювань. Можливим також є таке виконання пропонованого пристрою, при якому рентгенівські джерела, що входять до складу рентгенооптичної системи, є квазіточковими, кожен із засобів для концентрації рентгенівського випромінювання в зоні, що включає точку, до якої відносять поточні результати вимірювань, виконаний у вигляді рентгенівської лінзи, що фокусує розбіжне випромінювання рентгенівського джерела, а кожен із засобів для транспортування вторинного випромінювання, що виникає, до детектора - у вигляді коліматора з каналами, що сходяться у напрямку до відповідного детектора, оптичні осі всіх рентгенівських лінз і центральних каналів коліматорів перетинаються в точці, до якої відносять поточні результати вимірювань. Пропонований пристрій може бути виконаний також таким чином, що рентгенівські джерела, які входять до складу рентгенооптичної системи, є квазіточковими, а кожен із засобів для концентрації рентгенівського випромінювання в зоні, що включає точку, до якої відносять поточні результати вимірювань, виконаний у вигляді рентгенівської лінзи, що фокусує розбіжне випромінювання рентгенівського джерела. При цьому кожен із засобів для транспортування вторинного випромінювання, що виникає, до детектора виконаний у вигляді коліматора з каналами, що розходяться у напрямку до відповідного детектора; оптичні осі всіх рентгенівських лінз і центральних каналів коліматорів перетинаються в точці, до якої відносять поточні результати вимірювань. У всіх описаних випадках пристрій може бути додатково забезпечений засобами для відключення або екранування детекторів на час роботи джерел рентгенівського випромінювання с підвищеною інтенсивністю. Короткий опис фігур креслень Пропоновані винаходи ілюструються кресленнями, на яких показані: на Фіг.1, яка пояснює принципи, покладені в основуфіг.пропонованого способу, - схематичне зображення взаємного розташування і сполучення основних елементів пристрою для реалізації пропонованих способів; на Фіг.2 і 3 - окремі випадки реалізації способівфіг.виконання пристрою з використанням коліматорів для концентраціїфіг.рентгенівського випромінювання і транспортування вторинногофіг.випромінювання до детекторів; на Фіг.4 і 5 - те ж саме з використанням рентгенівських півлінз; на Фіг.6 - те ж саме з використанням рентгенівськихфіг.півлінз для концентрації рентгенівського випромінювання і "повних" рентгенівських лінз - для транспортування вторинного випромінювання до детекторів; на Фіг.7 і 8 - те ж саме з використанням рентгенівських півлінз для концентрації рентгенівського випромінювання і коліматорів - для транспортування вторинного випромінювання до детекторів; на Фіг.9 - те ж саме з використанням рентгенівських лінз для концентрації рентгенівського випромінювання і транспортування вторинного випромінювання до детекторів; на Фіг.10 і 11 - те ж саме з використанням рентгенівських лінз для концентрації рентгенівського випромінювання і коліматорів - для транспортування вторинного випромінювання до детекторів. Варіанти здійснення винаходів Пропонований спосіб визначення мізцезнаходження злоякісного новоутворення використовується як самостійний, якщо після нього не проводиться терапія злоякісного новоутворення, або ж у складі способу променевої терапії злоякісного новоутворення на першому етапі його здійснення. В обох випадках цей спосіб як такий не є діагностичним чи терапевтичним., Пропонований спосіб променевої терапії злоякісного новоутворення завжди включає в себе на першому етапі реалізації пропонований спосіб визначення місцезнаходження злоякісного новоутворення. Пропонований пристрій є спільним для обох способів. Пропоновані способи здійснюються за домопогою пропонованого пристрою наступним чином. Розбіжне рентгенівське випромінювання від квазіточкового джерела 1(Фіг.1) фокусується рентгенівською лінзою 2 в заданій точці 4 досліджуваної області 7 тіла хворого 5, що містить, як було встановлено в результаті попередньої діагностики, злоякісне новоутворення. Тіло пацієнта розміщено потрібним чином за домогою засобу 10 для взаємного позиціонування тіла хворого і рентгенооптичної системи. Сфокусоване в точці 4 випромінювання збуджує вторинне розсіяне випромінювання речовини біологічних тканин хворого 5(когерентне і некогерентне комптонівське випромінювання, флуоресцентне випромінювання). Інтенсивність вторинного випромінювання з точністю до флуктуацій, зумовлених стохастичним характером процесу збудження вторинного випромінювання, пропорційна густині речовини, в якій воно виникає. В тій же самій точці 4 розташовується фокус другої рентгенівської лінзи 3. Ця лінза фокусує захоплене нею розсіяне вторинне випромінювання на детекторі 6, який перетворює його в електричний сигнал, що подається на вхід засобу 12 обробки й відображення інформації. Вибір положення спільної фокусної точки 4 лінз 1 і і 3 здійснюється шляхом переміщення відносно один одного тіла хворого 5 і рентгенооптичної системи 8 за допомогою засобу 10 для їх взаємного позиціонування. Рентгенооптична система 8 включає в себе джерело рентгенівського випромінювання 1, виконане з можливістю зміни інтенсивності випромінювання, рентгенівські лінзи 2, 3 і детектор 6 випромінювання, а також засіб 9 для керування інтенсивністю випромінювання. Останній забезпечує одночасну зміну інтенсивності випромінювання всіх джерел, що входять до складу рентгенооптичної системи(на Фіг.1, призначеній для ілюстрації основних принципів пропонованих винаходів, показано лише один з них). Можливість зміни інтенсивності випромінювання і засіб 9 для управління нею використовуються в способі променевої терапії на другому його етапі. Пояснимо, що рентгенівські лінзи, які є засобами для керування рентгенівським випромінюванням(фокусування розбіжного випромінювання, формування квазіпаралельного пучка із розбіжного випромінювання, фокусування квазіпаралельного пучка та ін.) являють собою сукупність зігнутих каналів транспортування випромінювання, в яких випромінювання зазнає багаторазового повного зовнішнього відбивання [див., наприклад: В. А. Аркадьев, А. И. Коломийцев, М. А. Кумахов и др. Широкополосная рентгеновская оптика с большой угловой апертурой. Успехи физических наук, 1989, том 157, выпуск 3, с.529-537 [4], де описано першу таку лінзу, і патент США №5744813(опубл. 28.04.98) [5], де описано більш сучасну лінзу]. Лінза в цілому має форму бочки(тобто звужується до обох торців), якщо вона призначена для фокусування розбіжного випромінювання, або півбочки(тобто звужується лише до одного з торців), якщо вона призначена для перетворення розбіжного випомінювання в квазіпаралельне або для фокусування такого випромінювання. Для позначення лінз двох названих типів закріпилися відповідно терміни "повна лінза" та "півлінза". Можливі два варіанти роботи й використання пристрою за Фіг.1. В одному з них нерухомим є тіло хворого 5, а переміщується рентгенооптична система 8(можливість її переміщення показано на Фіг.1 стрілками 10а) зі збереженням взаємного розташування елементів 1, 2, 3 і 6(а отже й збігання фокусів лінз 2 і 3). В іншому варіанті, навпаки, рентгено-оптична система 8 є нерухомою, а переміщується тіло хворого 5(таке переміщення умовно показано на Фіг.1 стрілками 106). Пристрій містить також координатний датчик 11, що реагує на взаємне переміщення рентгенооптичної системи 8 і тіла хворого 5, сполучений із засобом 10 для взаємного позиціонування тіла хворого і рентгенооптичної системи. Датчик 11 повинен бути відрегульований таким чином, щоб його вихідні сигнали відповідали координатам точки, до якої відносять поточні результати вимірювань відносно обраного початку відліку. Згаданою точкою, до якої відносять поточні результати вимірювань, в окремому випадку, показаному на Фіг.1, є спільна фокусна точка 4 рентгенівських лінз 2 і 3, в якій перетинаються їх оптичні осі. В інших випадках, коли зона концентрації випромінювання є більш розмитою, такою точкою є також точка перетину ліній, які є оптичними осями(чи умовно прийнятими як осі, наприклад, вісь центрального канала коліматора) засобів концентрації випромінювання і засобів транспортування вторинного випромінювання, що виникає, до детекторів. За допомогою засобу 10 для взаємного позиціонування тіла хворого і рентгенооптичної системи має бути забезпечене знаходження цієї точки в межах частини тіла хворого, яка являє інтерес і містить(або може містити) злоякісне новоутворення. Зона концентрації випромінювання являє собою область більших чи менших розмірів, в залежності від застосовуваних засобів концентрації, що оточує вказану точку, до якої відносіть поточні результати вимірювань(на другому етапі здійснення способу променевої терапії зона концентрації також оточує точку перетину ліній, які є оптичними осями засобів концентрації випромінювання і засобів транспортування вторинного випромінювання, що виникає, до детекторів, хоча вимірювання на цьому етапі можуть і не проводитися). У випадку, показаному на Фіг.1, розмір зони концентрації є мінімальним. Вихідні сигнали датчика 11, як і вихідний сигнал детектора 6, подаються на входи засобу 12 обробки й відображення інформації. Як було вже зазначено, фокусна точка 4 є в даному випадку точкою, до якої відносять поточні результати вимірювань і в околі якої(з урахуванням скінченного розміру фокусної зони рентгенівської лінзи 2) фактично сконцентровано випромінювання джерела 1. Засіб 12 обробки й відображення інформації забезпечує відтворення картини розподілу густини речовини біологічних тканин тіла хворого 5, реалізуючи той чи інший алгоритм формування двовимірного чи тривимірного зображення на екрані [див., наприклад: Е. Лапшин. Графика для IBM PC. М., "Солон", 1995 [6]]. У найпростішому випадку, коли, наприклад, сканування(переміщення зони концентрації рентгенівського випромінювання, що включає точку 4, до якої відносять поточні результати вимірювань) здійснюють у якому-небудь плоскому перерізі тіла хворого 5, синхронно зі скануванням може здійснюватись розгортка зображення на екрані засобу 12 з тривалим післясвітінням; можливим також є запям'ятовування певної кількості результатів вимірювань з подальшою періодичною розгорткою зображення і т. п. Можливості цифрової техніки дозволяють одержати зображення розподілу густини у якому-небудь плоскому перерізі і при інших варіантах сканування об'єму області, що містить злоякісне новоутворення - не обов'язково безпосередньо в перерізі, який являє інтерес. Для цього достатньо з одержаних результатів(сукупності значень густини і відповідним ним значень координат), які відносяться до об'єму, що містить потрібний переріз, відібрати ті результати, які відповідають перерізу тіла хворого, що являє інтерес, сформувати і відобразити їх двовимірну картину відносно координатних осей, розташованих у цьому перерізі. Необхідні перетворення такого роду здійснюються програмним шляхом за допомогою відомих методів, аналогічних описаним в [6]. Для ідентифікування структурних елементів одержаного зображення як таких, що відносяться до злоякісного новоутворення, більш доцільним є саме режим перегляду статично запам'ятованого в цифровій формі зображення, а не режим аналізу зображення в реальному часі в процесі сканування. Принцип дії пропонованих винаходів грунтується на тому, що інтенсивність розсіяного вторинного комптонівського випромінювання(імовірність виникнення квантів цього випромінювання) за інших рівних умов(зокрема, при даній інтенсивності первинного рентгенівського випромінювання, що діє на речовину) пропорційна густині речовини [див., наприклад, Дж. Джексон. Классическая электродинамика. М., "Мир", 1965 [7]]. Використання квантів розсіяного вторинного комптонівського випромінювання як інформативних, на відміну від відомих способів і пристроїв, де вони заважають дослідженню, являє собою головну особливість цих винаходів. Як уже відмічалося, при медичних застосуваннях важливою перевагою є можливість одержання прийнятної точності при менших дозах опромінення біологічних тканин. Для оцінки можливого виграшу наведемо порівняння з найбільш точним з сучасних методів одержання зображень невидимої внутрішньої структури тканин і органів людського тіла - комп'ютерною рентгенівською томографією. Приймемо наступні припущення: енергія фотонів Е = 50кеВ; зона концентрації рентгенівського випромінювання розташовується на глибині 50мм і має розміри 1мм х 1мм х 1мм(такі значення характерні, наприклад, для умов спостереження і точності в маммографічних дослідженнях); детектор сприймає 5% вторинного випромінювання, що виникає на глибині 5см(це припущення означає, що вторинне випромінювання, перш ніж попасти на вхід засобу транспортування його до детектора, проходить 5см в тілі пацієнта і при цьому кут захоплення лінзи або коліматора, що доставляє вторинне випромінювання до детектора, складає 0,05х 4å стерадіан). Враховуючи, що лінійний коефіцієнт поглинання фотонів в тілі пацієнта близький до відповідного коефіцієнта у воді і при енергії Е = 50кеВ має порядок 2 х 10-11/см, одержуємо, що, проникаючи на глибину 5см, первинний пучок випромінювання зменшує свою інтенсивність в ехр(2 х 10-1 х 5) = e | 2,71 рази. Виходячи з тіла пацієнта, вторинне випромінювання(енергія фотонів якого є досить близькою до 50кеВ), теж зменшує свою інтенсивність в e І 2,71 рази. Таким чином, загальна втрата інтенсивності внаслідок поглинання випромінювання в тілі пацієнта складе e х e | 7,3 рази. Занижуючи оцінюваний виграш, врахуємо лише комптонівську складову вторинного випромінювання. На товщині 'х імовірність утворення квантів вторинного комптонівського випромінювання дорівнює Z = Vk х Ne х 'х, де Vk = 6,55 х 10-25см2 - переріз вторинного комптонівського розсіяння; Ne = 3 x 10231/см3 густина електронів у воді. Таким чином, при 'х = 1мм = 10-1см імовірність Z = 6,55 х 10 -25 х 3 х 1023 х 10-1 | 2 х 10-2. Інакше кажучи, для утворення одного вторинного фотона на довжині 'х = 1мм необхідно в середньому 1:(2 х 10-2) = 50 фотонів первинного випромінювання. Вимагатимемо, щоб похибка оцінки густини(тобто визначення кількості вторинних фотонів) мала порядок 1%. З урахуванням імовірнісного характеру процесу середньоквадратичне значення відносної похибки дорівнюватиме Г = 1/(N)1/2, де N -кількість зареєстрованих фотонів. Значенню Г = 0,01 відповідає N = 10000. Тепер ми можемо скласти нескладне рівняння для Nx -необхідної кількості первинних фотонів, які проникають на глибину 5см і створюють на цій глибині вторинне комптонівське випромінювання, яке проходить, у свою чергу, 5см і при цьому детектора досягають N = 10000 фотонів: Nx u е-2 u 5u10-2u 2u10-2 = 104. Тут коефіцієнт 5u10-2 означає, що з усієї кількості утворених вторинних фотонів потрапляють на детектор і фіксуються лише 5% = 5u10-2. З рівняння одержуємо Nx = 7,3u107. Фотони з енергією Е = 50кеВ створюють дозу опромінення, що дорівнює 1 рентгену, якщо потік цих фотонів дорівнює 2,8u10101/см2 [табличні дані для співвідношення між енергією фотонів, їх кількістю і дозою, див., наприклад, Физика визуализации изображений в медицине. Под ред. С. Уэбба. М., "Мир", 1991 [8]]. Якщо припустити, що поперечний переріз пучка первинного рентгенівського випромінювання при вході в тіло пацієнта дорівнює 1см2, то потік 7,3u1071/см2 створить в тілі пацієнта дозу опромінення, рівну 2,6u103 рентген. При традиційній рентгенівській комп'ютерній томографії, наприклад, при дослідженні остеопорозу, доза опромінення звичайно складає 100y300 мілірентген [В. И. Мазуров, Е. Г. Зоткин. Актуальные вопросы диагностики и лечения остеопороза. Санкт-Петербург, ИКФ "Фолиант", 1998, с.47 [9]], тобто приблизно в 100 разів більше. Дозу можна додатково зменшити у кілька разів, якщо опромінення вести за допомогою кількох джерел, пучки яких приходять в зону концентрації різними шляхами, не складаючись в тілі пацієнта. Тому найбільш доцільними є варіанти реалізації пропонованих способів і пристроїв, у яких використовуються кілька рознесених у просторі джерел рентгенівського випромінювання і детекторів з відповідною кількістю засобів концентрації випромінювання і транспортування вторинного комптонівського випромінювання до детекторів(лінз, півлінз, коліматорів). З одного боку, це дозволяє досягти більш ефективної концентрації випромінювання(у випадку єдиного засобу для концентрації це можливо лише при використанні рентгенівської лінзи, як показано на Фіг.1) і збільшити відношення сигнал/шум на виході детекторів. З іншого боку, це дає можливість зробити більш розподіленим вплив на опромінювану частину тіла хворого і уникнути передозування опромінення частин і органів, що не підлягають дослідженню. Використання кількох детекторів з простим усередненням(чи більш складною обробкою вихідних сигналів різних детекторів в засобі 12 обробки й відображення інформації, наприклад "ваговим" усередненням або ж обробкою, що враховує наявність кореляції густин в близьких одна до одної точках) за інших рівних умов дозволяє використовувати джерела рентгенівського випромінювання меншої потужності без втрати точності. Крім того, при усередненні зменшується вплив інших факторів, що понижують точність(наприклад, неоднакового поглинання випромінювання джерел на шляху до різних точок, у яких визначається густина, і вторинного випромінювання на шляху від цих точок до входів засобів транспортування вторинного комптонівського випромінювання до детекторів). Нижче(Фіг.2 - Фіг.11) розглядаються саме такі варіанти. Найбільш прості з точки зору технічної реалізації варіанти, показані на Фіг.2 і Фіг.3. В схемі на Фіг.2 використовуються квазіточкові рентгенівські джерела 1 і коліматори 13 з каналами, що розходяться(розширюються) в напрямку розповсюдження випромінювання для концентрації його в зоні 16. Між джерелами 1 і коліматорами 13 встановлені екрани 14 з отворами для пропускання випромінювання на входи коліматорів і запобігання його безпосереднього(поза коліматорами) попадання на об'єкт. Вторинне випромінювання транспортується до детекторів 6 за допомогою коліматорів 15 з каналами, які сходяться(звужуються) у напрямку розповсюдження випромінювання, тобто в напрямку до детекторів 6, і можуть мати фокус на їх чутливій поверхні. В ролі детекторів 6 можна використовувати, наприклад, напівпровідникові детектори з малою вхідною апертурою. На Фіг.3 коліматори мають орієнтацію, протилежну показаній на Фіг.2. Для повного використання вхідної апертури коліматорів 18, що концентрують випромінювання в зоні 16, доцільно використовувати протяжні рентгенівські джерела 17. З аналогічної причини доцільно використовувати детектори 20 з великою вхідною апертурою(наприклад, сцинтиляційного типу). На Фіг.4 засоби концентрації випромінювання квазіточкових джерел 1 і засоби транспортування вторинного випромінювання виконані у вигляді рентгенівських півлінз 21, 22 відповідно. При цьому півлінзи 22 фокусують розсіяне вторинне випромінювання на детекторах 6. На Фіг.5 засоби концентрації випромінювання квазіточкових джерел 1 і засоби транспортування вторинного випромінювання виконані у вигляді рентгенівських півлінз 21, 23 відповідно. При цьому півлінзи 23 перетворюють розсіяне вторинне випромінювання у квазіпаралельне і спрямовують його на детектори 20 з великою вхідною апертурою. На Фіг.6 показано комбінований варіант: засоби концентрації випромінювання квазіточкових джерел 1 виконані у вигляді рентгенівських півлінз 21, що направляють в зону Iβ паралельні пучки, а засоби транспортування вторинного комптонівського розсіяння до детекторів 6 - у вигляді "повних" рентгенівських лінз 3. На Фіг.7 і 8 показані інші комбінації, які відрізняються від попередніх тим, що засоби транспортування вторинного комптонівського випромінювання до детекторів виконані у вигляді коліматорів. На Фіг.7 коліматори 19 мають канали, що розширюються у напрямку до детекторів 20, а останні мають велику вхідну апертуру. На Фіг.8, навпаки, коліматори 15 мають канали, що звужуються у напрямку до детекторів 6, а останні мають малу вхідну апертуру. На Фіг.9 показано найбільш ефективний з точки зору точності й роздільної здатності варіант, у якому засоби концентрації випромінювання квазіточкових джерел 1 і засоби транспортування вторинного випромінювання до детекторів 6 виконані у вигляді "повних" лінз 2 і 3 відповідно(порівняйте цей варіант з показаним на Фіг.1). На Фіг.10 і 11 показані ще два комбінованих варіанти. їх об'єднує те, що в ролі засобів концентрації випромінювання квазіточкових джерел використані "повні" рентгенівські лінзи 2. На Фіг.10 в ролі засобу для транспортування вторинного випромінювання до детекторів 6 з малою апертурою показано використання коліматорів 15, що звужуються у напрямку до детекторів. На Фіг.11 в ролі засобу для транспортування вторинного комптоновского випромінювання до детекторів 20 з великою апертурою показано використання коліматорів 19, що розширюються в напрямку до детекторів. У всіх окремих випадках виконання пристрою взаємне розташування елементів рентгенооптичної системи 8 повинно унеможливлювати потрапляння випромінювання джерел(1, 17) безпосередньо чи після проходження крізь тіло хворого(5) на входи детекторів(6, 20), оскільки, як уже зазначалося, інформацію про густину досліджуваних біологічних тканин несе вторинне випромінювання, що виникає в зоні концентрації. Для цього жоден з детекторів(і засіб транспортування до нього вторинного випромінювання) не повинен знаходитися на продовженні оптичної осі будь-якого із засобів концентрації випромінювання джерел в зоні концентрації, що являє собою область перетину пучків рентгенівського випромінювання, які формуються цими засобами. Пропонований спосіб визначення місцезнаходження злоякісного новоутворення і робота пропонованого пристрою при здійсненні цього способу завершуються фіксацією сполучень координат точок і відповідних ним густин біологічних тканин, ідентифікованих як такі, що належать до злоякісних новоутворень(наприклад, запам'ятовуванням відповідних груп цифрових кодів у засобі для обробки й відображення інформації). Ідентифікування може здійснюватися, наприклад, як і у відомому способі [3], шляхом порівняння одержуваних в процесі здійснення способу зображень з тими, які були одержані в результаті попередньої діагностики. При цьому ідентифіковані зображення структурних елементів можуть відмічатися оператором, який бере участь в реалізації способу, на екрані засобу для відображення й обробки інформації за допомогою традиційних для обчислювальної техніки засобів, наприклад, "миші". Якщо прийнято рішення про проведення променевої терапії злоякісного новоутворення, перед подальшим використанням пристрою формують програму опромінення у вигляді сукупності доз рентгенівського випромінювання, котрі мають бути підведені до різних частин злоякісного новоутворення, представлених зафіксованими сукупностями координат точок. Програму опромінення формують з використанням методик, описаних, наприклад, в [1], з урахуванням особливостей ураженого злоякісним новоутворенням органа та інших факторів. Програму опромінення реалізують в процесі сканування області простору, зайнятої злоякісним новоутворенням, використовуючи при цьому для концентрації рентгенівського випромінювання ті ж самі засоби(лінзи 2, 21; коліматори 13, 18), що й на першому етапі реалізації способу терапії, тобто при здійсненні способу визначення місцезнаходження злоякісного новоутворення. При цьому за допомогою засобу 9 спільного управління інтенсивністю випромінювання рентгенівських джерел останні включають у кожному з дискретних положень зони концентрації випромінювання на час, пропорційний потрібній дозі, при підвищеному рівні інтенсивності(забезпечуваному, наприклад, збільшенням анодного струму рентгенівських трубок), достатнього для променевого ураження тканин злоякісного новоутворення. В окремому випадку, при малих розмірах злоякісного новоутворення, опромінення може проводитися при єдиному положенні зони концентрації рентгенівського випромінювання, тобто без сканування. При використанні для концентрації випромінювання повних лінз можливим є проведення променевої терапії мікропухлин(наприклад, ока). Для запобігання можливого виходу з ладу детекторів вони можуть відключатися або екрануватися механічно на час роботи рентгенівських джерел з підвищеною інтенсивністю випромінювання(на кресленнях згадані засоби не показані). Використання одних і тих же засобів для концентрації випромінювання при уточненні місцезнаходження злоякісного новоутворення(на першому етапі способу променевої терапії) і при реалізації програми опромінення(на другому етапі) в поєднанні з малим рознесенням у часі цих етапів зводять до мінімуму похибки "націлювання" пучків випромінювання. Опромінення здійснюється при тих же положеннях зони концентрації випромінювання, що й на етапі визначення місцезнаходження злоякісного новоутворення, оскільки рентгенооптична система встановлюється відносно тіла хворого в положення, які збігаються із зафіксованими при ідентифікуванні зображень структурних елементів як таких, що відносяться до злоякісного новоутворення. Точність повторної установки рентгенооптичної системи відносно тіла хворого в положення, що відповідає координатам, зафіксованим при ідентифікації, можна підвищити при використанні більш досконалих засобів взаємного позиціонування, наприклад, аналогічних до описаних в [2]. Використання тієї чи іншої схеми реалізації пропонованих способів і варіантів пристрою визначаються як наявністю можливості використання таких ефективних засобів концентрації і транспортування випромінювання, якими є рентгенівські лінзи чи півлінзи, так і потрібною роздільною здатністю. Останній фактор впливає і на вибір параметрів лінз та півлінз(таких, як розмір фокусної плями, протяжність фокусної зони в напрямку оптичної осі лінзи та ін.). При цьому враховується, що реалізація досить високої роздільної здатності при використанні "повних" лінз(порядку долей міліметра і вищої), пов'язана зі збільшенням часу, необхідного для сканування області, що містить злоякісне новоутворення. Беруться до уваги й інші обставини, такі як наявність рентгенівських джерел потрібної потужності й розмірів та ін. Наявність описаних і численних інших варіантів реалізації пропонованого способу і побудови пропонованого пристрою надають широкі можливості для конструювання засобів, що задовольняють поставленим конкретним вимогам. Промислова застосовність Пропоновані способи визначення місцезнаходження злоякісного новоутворення і його променевої терапії та пристрій для їх здійснення використовуються в умовах, коли раніше вже було проведено діагностику злоякісного новоутворення і вимагається одержання уточнених даних про його місцезнаходження, форму, розміри і, можливо, також проведення терапії шляхом променевої дії, якщо відповідне рішення було прийнято раніше або приймається в результаті одержання вказаних уточнених даних. Джерела інформації 1. Лучевая терапия злокачественных опухолей. Руководство для врачей. Под ред. проф. Е. С. Киселевой. Москва, "Медицина", 1996. 2. Патент США №5983424, опубл. 16.11.1999. 3. Патент США №5207223, опубл. 04.05.1993. 4. В. А. Аркадьев, А. И. Коломийцев, М. А. Кумахов и др. Широкополосная рентгеновская оптика c большой угловой апертурой. Успехи физических наук, 1989, том 157, выпуск 3. 5. Патент США №5744813(опубл. 28.04.98). 6. Е. Лапшин. Графика для IBM PC. M., "Солон", 1995. 7. Дж. Джексон. Классическая электродинамика. М., "Мир", 1965. 8. Физика визуализации изображений в медицине. Под ред. С. Уэбба. М., "Мир", 1991. 9. В. И. Мазуров, Е. Г. Зоткин. Актуальные вопросы диагностики и лечения остеопороза. СанктПетербург, ИКФ "Фолиант", 1998.