Антитіло, яке специфічно зв’язується з il-22ra, та способи його застосування

1. Моноклональне антитіло або фрагмент антитіла, який специфічно зв'язується з поліпептидом, що містить послідовність амінокислотних залишків, представлену в SEQ ID NO:3, де антитіло або фрагмент антитіла специфічно зв’язуються з фрагментом вказаного поліпептиду, що складається з залишків 93-120 послідовності SEQ ID NO:3; і де антитіло або фрагмент антитіла знижують протизапальну активність IL-22 (SEQ ID NO:6). 2. Антитіло або фрагмент антитіла за п. 1, де вказаним антитілом або фрагментом антитіла є (а) мишаче моноклональне антитіло, (b) гуманізоване антитіло, що походить від антитіла (а), (с) одноланцюговий Fv фрагмент антитіла або (d) людське моноклональне антитіло. 3. Антитіло або фрагмент антитіла за п. 1 або 2, де вказане антитіло або фрагмент антитіла додатково включає радіонуклід, фермент, субстрат, кофактор, флуоресцентний маркер, хемілюмінесцентний маркер, пептидну мітку, магнітну частинку, лікарський засіб або токсин. 4. Антитіло або фрагмент антитіла за п. 1 або 2, де антитіло або фрагмент антитіла додатково є ПЕГильованим. 5. Спосіб придушення або інгібування IL-22індукованої проліферації або диференціювання гемопоетичних клітин і попередників гемопоетичних клітин, де вказаний спосіб передбачає культивування клітин кісткового мозку або периферичної крові з композицією, що містить антитіло або фрагмент антитіла за п. 1 або 2 в кількості, достатній для придушення проліферації або диференціювання гемопоетичних клітин в клітинах кісткового мозку або периферичної крові, в порівнянні з клітинами кісткового мозку або периферичної крові, що культивуються за відсутності вказаного антитіла або фрагмента антитіла. UA (21) a200509928 (22) 24.03.2004 (24) 25.01.2011 (86) PCT/US2004/008956, 24.03.2004 (31) 60/457,481 (32) 24.03.2003 (33) US (31) 60/523,295 (32) 17.11.2003 (33) US (46) 25.01.2011, Бюл.№ 2, 2011 р. (72) СЮЙ ВЕНЬФЕН, US, КІНДСВОГЕЛЬ УЕЙН, US, ЧАНДРАСЕКЕР ЯСМІН А., US, ДІЛЛОН СТЕЙСІ Р., US, ЛЕНЕР ДЖОЙС М., US, СІАДАК ЕНТОНІ У., US, СІВАКУМАР ПАЛЛАВУР В., US, МУР МАРГАРЕТ Д., US (73) ЗАЙМОДЖИНЕТІКС, ІНК., US (56) WO A 9907848, 18.02.1999. WO A 0212345, 14.02.2002. WO A 02072607, 19.09.2002. DATABASE BIOSIS [Online] BIOSCIENCES INFORMATION SERVICE, PHILADELPHIA, PA, US; 8 March 2001 (2001-03-08), NAGALAKSHMI MAREHALLI L ET AL: "Human IL-22 (IL-TIF) is a novel homolog of IL-10 that phosphorylates STAT 3 in colon carcinoma cells expressing the IL-22R1 chain" XP002311890 Database accession no. PREV200100264637 & FASEB JOURNAL, vol. 15, no. 5, 8 March 2001 (2001-03-08), page A1052, ANNUAL MEETING OF THE FEDERATION OF AMERICAN SOCIETIES FOR EXPERIMENTAL BIOLOGY ON EXPERIMENTAL BIOL; ORLANDO, FLORIDA, USA; MARCH 31-APRIL 04, 2001 ISSN: 0892-6638. XIE M-H ET AL: "Interleukin (IL)-22, a novel human cytokine that signals through the interferon receptorrelated proteins CRF2-4 and IL-22R" JOURNAL OF BIOLOGICAL CHEMISTRY, AMERICAN SOCIETY OF BIOLOGICAL CHEMISTS, BALTIMORE, MD, US, vol. 275, no. 40, 6 October 2000 (2000-10-06), pages 31335-31339, XP002164307 ISSN: 0021-9258. RAMESH R ET AL: "Melanoma differentiationassociated gene 7/interleukin (IL)-24 is a novel ligand that regulates angiogenesis via the IL-22 receptor" CANCER RESEARCH, AMERICAN ASSOCIATION FOR CANCER RESEARCH, BALTIMORE, MD, US, 2 (19) 1 3 93179 4 6. Спосіб за п. 5, де вказаними гемопоетичними клітинами і попередниками гемопоетичних клітин є лімфоїдні клітини. 7. Спосіб за п. 6, де вказаними лімфоїдними клітинами є макрофаги або Т-клітини. 8. Спосіб ослаблення IL-22-індукованого запалення, що передбачає введення ссавцеві, страждаючому IL-22-індукованим запаленням, композиції, що містить антитіло або фрагмент антитіла за п. 1 або 2 в кількості, достатній для ослаблення запалення. 9. Спосіб придушення запальної відповіді у ссавця із запаленням, що передбачає: (1) визначення рівня амілоїдного білка А в сироватці; (2) введення композиції, що містить антитіло або фрагмент антитіла за п. 1 або 2, в фармацевтично прийнятному носії; (3) визначення рівня амілоїдного білка А в сироватці після введення композиції; (4) порівняння рівня амілоїдного білка А в сироватці на стадії (1) з рівнем амілоїдного білка А в сироватці на стадії (3), де відсутність збільшення або зниження рівня амілоїдного білка А в сироватці є показником придушення запальної відповіді. 10. Спосіб лікування ссавця, страждаючого запальним захворюванням, в патогенезі якого певну роль грає IL-22, де вказаний спосіб передбачає: введення антагоніста IL-22 ссавцеві для ослаблення запалення, де вказаний антагоніст включає антитіло або фрагмент антитіла за п. 1 або 2; і де запальна активність або IL-22 (SEQ ID NO:6) знижується. 11. Спосіб лікування патологічного стану у індивідуума, асоційованого з активністю IL-22RA, де вказаний спосіб передбачає введення антитіла або фрагмента антитіла за п. 1 або 2 в кількості, ефективній для лікування вказаного патологічного стану. 12. Спосіб лікування ссавця, страждаючого запальним захворюванням, в патогенезі якого певну роль грає IL-22RA, де вказаний спосіб передбачає: введення антагоніста IL-22RA ссавцеві для ослаблення запалення, де вказаний антагоніст включає антитіло або фрагмент антитіла за п. 1 або 2, і де вказана запальна активність знижується. 13. Спосіб за будь-яким з пп. 10-12, де вказаним захворюванням або патологічним станом є хронічне запальне захворювання. 14. Спосіб за п. 13, де хронічне запальне захворювання, вибрано із групи, що складається з запального захворювання кишечнику, виразкового коліту, хвороби Крона, артриту, атопічного дерматиту або псоріазу. 15. Спосіб за будь-яким з пп. 10-12, де вказаним захворюванням або патологічним станом є гостре запальне захворювання. 16. Спосіб за п. 15, де гостре запальне захворювання, вибрано із групи, що складається з ендотоксемії, сепсису, синдрому токсичного шоку або інфекційного захворювання. 17. Спосіб за будь-яким з пп. 10-12, де вказане антитіло або фрагмент антитіла додатково включає радіонуклід, фермент, субстрат, кофактор, флуоресцентний маркер, хемілюмінесцентний маркер, пептидну мітку, магнітну частинку, лікарський засіб або токсин. 18. Спосіб за будь-яким з пп. 10-12, де вказане антитіло або фрагмент антитіла додатково є ПЕГильованим. Цитокіни являють собою невеликі розчинні білки, які опосередковують різні біологічні ефекти, включаючи регуляцію росту і диференціацію клітин багатьох типів (див., наприклад, Arai et al., Annu. Rev. Biochem. 59:783 (1990); Mosmann, Curr. Opin. Immunol. 3:311 (1991); Paul & Seder, Cell 76:241 (1994)). Групу цитокінів складають такі білки як інтерлейкіни, інтерферони, колонієстимулюючі фактори, фактори некрозу пухлини і інші регуляторні молекули. Так, наприклад, людський інтерлейкін-17 являє собою цитокін, який стимулює експресію інтерлейкіну-6, внутрішньоклітинної адгезивної молекули 1, інтерлекіну-8, гранулоцитарного-макрофагального колонієстимулюючого фактора і простагландину Е2 і бере участь в переважному дозріванні гемопоетичних попередників CD34+ в нейтрофіли (Yao et al., J. Immunol. 155:5483 (1995); Fossiez et al., J. Exp. Med. 183:2593 (1996)). Рецептори, які зв'язуються з цитокінами, звичайно складаються з одного або декількох цілих мембранних білків, які зв'язуються з цитокіном з високою афінністю і передають сигнал події зв'язування з клітиною через цитоплазматичні частини деяких рецепторних субодиниць. Цитокінові реце птори були розділені на декілька класів, виходячи з схожості їх внутрішньоклітинних доменів, що зв'язуються з лігандом. Так, наприклад, рецепторні ланцюги, відповідальні за зв'язування і/або передачу інтерферонового сигналу, є членами сімейства цитокінових рецепторів класу II, на що вказує присутність внутрішньоклітинного домену 200, що складається із 200 залишків. Продемонстрована in vivo активність цитокінів і їх рецепторів ілюструє клінічну ефективність і необхідність присутності інших цитокінів, рецепторів цитокінів, агоністів цитокінів і антагоністів цитокінів. Так, наприклад, продемонстрована активність in vivo сімейства прозапальних цитокінів ілюструє високу клінічну ефективність антагоністів прозапальних молекул і необхідність їх отримання. Даний винахід спрямований на отримання антагоністів прозапальних цитокінів IL-20 і IL-22. Такими антагоністами даного винаходу, які можуть блокувати, інгібувати, знижувати, придушувати або нейтралізувати активність IL-22 або IL-20, або обидва IL-20 і IL-22, є розчинні рецептори IL-22RA і нейтралізуючі антитіла проти IL-22RA. Крім того, даний винахід відноситься до використання цих антагоні 5 стів для лікування запального захворювання, а також до їх композицій і способів отримання. 1. Огляд У порівнянні з іншими винаходами, даний винахід відноситься до нового застосування розчинного рецептора, що означається "Zcytor11" або "IL22RA", і нейтралізуючих антитіл проти рецепторів цитокіну IL-22RA. Даний винахід також відноситься до фрагментів розчинного поліпептиду IL-22RA і до гібридних білків, які можуть бути використані для лікування людських запальних і аутоімунних захворювань. Антитіла проти IL-22RA антитіла і розчинні рецептори IL-22RA даного винаходу, включаючи нейтралізуючі анти-ІЬ-22ІІА антитіла, можуть бути використані для блокування, інгібування, зниження, придушення або нейтралізації активності IL-22 або IL-20, або обох IL-20 і IL-22, з метою лікування конкретних захворювань людини, таких як псоріаз, псоріазний артрит, артрит, ендотоксемія, запальне захворювання кишечнику (ЗЗК), коліт і інші описані тут запальні стани. Ілюстративна нуклеотидна послідовність, що кодує людський Zcytorll (IL-22RA), представлена SEQ ID NO:1; а кодований поліпептид представлений в SEQ ID NO:2. IL-22RA являє собою субодиницю рецептора для IL-20 і IL-22. Zcytorl 1 (IL22RA) описаний в спільному патенті США №5965704, в спільній публікації WIPO WО 02/12345, і в публікації WIPO WO 02/072607. Аналіз людського кДНК-клона, що кодує IL-22RA (SEQ ID NО:1), виявив відкриту рамку зчитування, що кодує 574 амінокислоти (SEQ ID NО:2), і включає позаклітинний ліганд-зв'язуючий домен, що складається приблизно з 211 амінокислотних залишків (залишки 18-228 SEQ ID NО:2, SEQ ID NО:3), трансмембранний домен, що складається приблизно з 23 амінокислотних залишків (залишки 229-251 SEQ ID NО:2), і внутрішньоклітинний домен, що складається приблизно з 313 амінокислотних залишків (залишки 252-574 SEQ ID NО:2). Таким чином, молекулами даного винаходу є поліпептиди, що включають цитокін-зв'язуючий домен, який містить амінокислотні залишки 18-228 SEQ ID NО:2, SEQ ID NО:3. В одному з варіантів розчинного рецептора даного винаходу, вказаний розчинний IL-22R приєднаний до константної області важкого ланцюга (репрезентативний варіант представлений в SEQ ID NO:4). Для кожного фахівця очевидно, що кордони цих доменів є приблизними. Можлива також делеція залишків біля кінців цих доменів. Як описано нижче, даний винахід відноситься до окремих поліпептидів, що містять амінокислотну послідовність, яка, принаймні, на 70%, принаймні, на 80%, або, принаймні, на 90% або більш, ніж на 95%, наприклад, на 96%, 97%, 98%, або більш, ніж на 99% або більше ідентична стандартній амінокислотній послідовності 18-228 SEQ ID NO:2, яка також представлена як SEQ ID NO:3, де окремий поліпептид специфічно зв'язується з антитілом, яке, в свою чергу, специфічно зв'язується з поліпептидом, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:3. Репрезентативними поліпептидами є поліпептиди, що містять або амінокислотні залишки SEQ ID NO:2, або амінокислотні залишки 93179 6 SEQ ID NO:3. Крім того, даний винахід також відноситься до окремих поліпептидів, описаних вище, які зв'язуються з IL-22 (наприклад, послідовність людського поліпептиду IL-22 представлена в SEQ ID NO:6). Полінуклеотидна послідовність людського IL-22 представлена в SEQ ID NO:5. Полінуклеотидна послідовність мишачого IL-22 представлена в SEQ ID NO:10, а відповідний поліпептид представлений в SEQ ID NO:11. Даний винахід також відноситься до окремих описаних вище поліпептидів, які зв'язуються з IL-20 (наприклад, з послідовністю людського поліпептиду IL-20, представленою в SEQ ID NO:8; публікація WIPO №WO 99/27103). Полінуклеотидна послідовність людського IL-20 представлена в SEQ ID NO:7. Даний винахід також відноситься до окремих поліпептидів і до епітопів, що містять, принаймні, 15 суміжних амінокислотних залишків амінокислотної послідовності SEQ ID NO:3. Репрезентативними поліпептидами є поліпептиди, які або містять SEQ ID NO:3, його антигенний епітоп або функціональний фрагмент, що зв'язується з IL-20 або IL22, або складаються з них. Крім того, даний винахід також відноситься до окремих поліпептидів, описаних вище, які зв'язуються з IL-22 або IL-20, або блокують, інгібують, знижують, придушують або нейтралізують їх активність. Даний винахід також відноситься до варіантів поліпептидів IL-22RA, де амінокислотна послідовність вказаного варіанту поліпептиду ідентична амінокислотним залишкам послідовності SEQ ID NO:3, принаймні, на 70%, принаймні, на 80%, або, принаймні, на 90% або більше ніж на 95%, наприклад, на 96%, на 97%, 98%, або більше ніж на 99% або більше, і де будь-яка відмінність між амінокислотною послідовністю варіанту поліпептиду і відповідною амінокислотною послідовністю SEQ ID NO:3 зумовлено однією або декількома консервативними амінокислотними замінами. Такі консервативні амінокислотні заміни описані нижче. Крім того, даний винахід також відноситься до окремих поліпептидів, описаних вище, які зв'язуються з IL22 або IL-20, або блокують, інгібують, знижують, придушують або нейтралізують їх активність. Даний винахід, крім того, відноситься до антитіл і до фрагментів антитіл, які специфічно зв'язуються з вказаними поліпептидами. Прикладами антитіл є нейтралізуючі антитіла, поліклональні антитіла, мишачі моноклональні антитіла, гуманізовані антитіла, що походять від мишачих моноклональних антитіл, і людські моноклональні антитіла. Ілюстративні фрагменти антитіл включають F(ab')2, F(ab)2, Fab', Fab, Fv, scFv і мінімальні розпізнавальні компоненти. Нейтралізуючі антитіла, переважно, зв'язуються з IL-22RA так, що це приводить до блокування, інгібування, зниження, придушення або нейтралізації взаємодії IL-20 і IL-22 з IL-22RA, при цьому, такі нейтралізуючі антитіла проти IL-22RA, які блокують, інгібують, знижують, придушують або нейтралізують зв'язування або IL20 або IL-22 з IL-22RA також входять в об'єм даного винаходу. Тобто, нейтралізуючі антитіла проти IL-22RA можуть або зв'язуватися з кожним з IL-20 або IL-22 окремо, або блокувати, інгібувати, знижувати, придушувати або нейтралізувати їх дію, 7 або вони можуть зв'язуватися одночасно як з IL20, так і IL-22, або блокувати, інгібувати, знижувати, придушувати або нейтралізувати їх дію. Даний винахід також відноситься до композицій, що містять носій, пептид, поліпептид або антитіло, описані в даному винаході. Крім того, даний винахід відноситься до фармацевтичних композицій, що містять фармацевтично прийнятний носій і, принаймні, один з таких експресуючих векторів, або рекомбінантний вірус, що містить вказані експресуючі вектори. Даний винахід також відноситься до фармацевтичних композицій, що містять фармацевтично прийнятний носій і описані тут поліпептид або антитіло. У даному винаході також розглядаються антиідіотипічні антитіла або фрагменти антиідіотипічних антитіл, які специфічно зв'язуються з антитілом або з фрагментом антитіла, які, в свою чергу, специфічно зв'язуються з поліпептидом, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:3 або її фрагмент. Репрезентативне антиідіотипічне антитіло зв'язується з антитілом, яке специфічно зв'язується з поліпептидом, що складається з SEQ ID NO:3. Даний винахід також відноситься до гібридних білків, що містять поліпептид IL-22RA і імуноглобулінову частину. У таїсих гібридних білках, імуноглобуліновою частиною може бути константна область важкого ланцюга імуноглобуліну, така як людський Fc-фрагмент. Даний винахід також відноситься до окремих молекул нуклеїнової кислоти, які кодують такі гібридні білки. Даний винахід також відноситься до поліклональних і моноклональних антитіл, які зв'язуються з поліпептидами, що містять позаклітинний домен IL-22RA, такий як мономерний, гомодимерний, гетеродимерний і мультимерний рецептори, включаючи розчинні рецептори. Крім того, такі антитіла можуть бути використані для інгібування зв'язування лігандів IL-22RA, IL-22 (SEQ ID NO:6) і IL-20 (SEQ ID NO:8), окремо, або разом з рецептором IL-22RA. Крім того, надекспресія або позитивна регуляція IL-22 і IL-20 проілюстрована в зразках, взятих у людини з області ураження псоріазом, і з області ураження шкірним атопічним дерматитом, що дає основу передбачити, що IL-22, подібно IL-20, грає певну роль в патологічному процесі розвитку людського псоріазу, атопічного дерматиту або інших запальних захворювань шкіри і епітеліальних тканин. Крім того, як описано нижче, надекспресія IL20 або IL-22 у трансгенних мишей приводила до ущільнення епідермальної тканини і залучення до патологічного процесу імунних клітин, що є ознакою псоріазного фенотипу, і крім того, ін'єкція IL-22 нормальним мишам приводила до ущільнення епідермальної тканини і залучення до патологічного процесу імунних клітин, що є ознакою псоріазного фенотипу, яка була усунена під дією антагоніста розчинного рецептора IL-22RA2 (zcytor 16; публікація WIPO №WO 01/40467). Ці in vivo дані, крім того, дають основу передбачити, що прозапальний IL-22 бере участь в розвитку псоріазу, атопічного дерматиту або інших запальних захворювань шкіри і епітеліальних тканин. Для терапевтичного лі 93179 8 кування запальних захворювань можуть бути використані самі антагоністи активності IL-22 і IL-20, такі як розчинні рецептори IL-22RA і антитіла проти цих рецепторів, включаючи моноклональні і нейтралізуючі антитіла проти людського IL-22RA даного винаходу, а зокрема, окремі антагоністи до IL-22 і антагоністи до IL-20, і антагоністи як до IL22, так і до IL-20, можуть бути використані для лікування псоріазу. Крім того, антагоністи активності IL-22, такі як розчинні рецептори IL-22RA і антитіла проти цих рецепторів, включаючи моноклональні і нейтралізуючі антитіла проти людського IL-22RA даного винаходу, можуть бути використані для терапевтичного лікування інших запальних захворювань, наприклад, для зв'язування з IL-22 і з IL-20 (з одним з них, або з тим і іншим), а також для блокування, інгібування, зниження, придушення або нейтралізації їх дії, для лікування атопічного дерматиту, ЗЗК, коліту, ендотоксемії, артриту, ревматоїдного артриту і псоріазного артриту, респіраторного захворювання дорослих (РЗД), септичного шоку, недостатності багатьох органів, запального захворювання легенів, таких як астма або бронхіт, бактерійної пневмонії, псоріазу, екземи, атопічного і контактного дерматиту, і запального захворювання кишечнику, такого як виразковий коліт і хвороба Крона. Ці і інші аспекти даного винаходу будуть очевидні з нижченаведеного докладного опису винаходу. Крім того, різні роботи, що цитуються нижче, у всій своїй повноті вводяться в даний опис за допомогою посилання. 2. Визначення Нижче приводиться докладний опис різних термінів. Нижченаведені визначення термінів приводяться для кращого розуміння даного винаходу. Термін "нуклеїнова кислота", що використовується тут, або "молекула нуклеїнової кислоти" означає полінуклеотиди, такі як дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК) або рибонуклеїнова кислота (РНК), олігонуклеотиди, фрагменти, що генеруються за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), і фрагменти, що генеруються будь-яким з таких способів, як лігування, вирізання, обробка ендонуклеазою і обробка екзонуклеазою. Молекули нуклеїнової кислоти можуть складатися з мономерів, які являють собою природні нуклеотиди (такі як ДНК і РНК), або аналоги природних нуклеотидів (наприклад, α-енантіомерні форми природних нуклеотидів) або їх комбінацію. Модифіковані нуклеотиди можуть мати альтерації в молекулах цукрів і/або в молекулах піримідинових або пуринових основ. Модифікації в цукрах включають, наприклад, заміну однієї або декількох гідроксильних груп галогенами, алкільними групами, амінами і азидогрупами, або цукри можуть бути функціоналізовані з утворенням простих ефірів або складних ефірів. Більш того, вся цукрова група може бути замінена стерично подібними і електронноподібними структурами, такими як аза-цукри і карбоциклічні аналоги цукрів. Прикладами модифікацій основ є алкіловані пурини і піримідини, ацильовані пурини або піримідини або інші основи з добре відомими замінами гетероциклічних груп. Мономери нуклеїнової кислоти можуть бути пов'я 9 зані фосфодіефірними зв'язками або аналогами таких зв'язків. Аналогами фосфодіефірних зв'язків є фосфоротіоат, фосфородитіоат, фосфороселеноат, фосфородиселеноат, фосфоранілотіоат, фосфоранілідат, фосфорамідат і т.п. Термін "молекула нуклеїнової кислоти" також включає так звані "пов'язані з пептидом нуклеїнові кислоти", які містять природні або модифіковані основи нуклеїнових кислот, приєднані до поліамідної основи. Нуклеїнові кислоти можуть бути або одноланцюжковими, або двохланцюжковими. Термін "комплемент молекули нуклеїнової кислоти" означає молекулу нуклеїнової кислоти, що має, в порівнянні зі стандартною нуклеотидною послідовністю, комплементарну нуклеотидну послідовність і зворотну орієнтацію. Так, наприклад, послідовність 5'ATGCACGGG 3' комплементарна 5'CCCGTGCAT 3'. Термін "вироджена нуклеотидна послідовність" означає послідовність нуклеотидів, яка, в порівнянні зі стандартною молекулою нуклеїнової кислоти, що кодує поліпептид, включає один або декілька вироджених кодонів. Вироджені кодони містять різні триплети нуклеотидів, але кодують один і той же амінокислотний залишок (тобто, кожний з триплетів GAU і GAC кодує Asp). Термін "структурний ген" означає молекулу нуклеїнової кислоти, що транскрибується в матричну РНК (мРНК), яка потім транслюється в амінокислотну послідовність, характерну для даного конкретного поліпептиду. Термін "виділена молекула нуклеїнової кислоти" означає молекулу нуклеїнової кислоти, яка не інтегрована в геномну ДНК організму. Так, наприклад, молекула ДНК, що кодує фактор росту, яка була відділена від геномної ДНК клітини, є ізольованою молекулою ДНК. Іншим прикладом ізольованої (виділеної або окремої) молекули нуклеїнової кислоти є хімічно синтезована молекула нуклеїнової кислоти, яка не інтегрована в геном організму. Молекула нуклеїнової кислоти, яка була виділена з організму конкретного виду, має менший розмір, ніж повнорозмірна молекула ДНК хромосоми даного організму. Термін "конструкція молекули нуклеїнової кислоти" означає молекулу нуклеїнової кислоти, одноланцюжкову або двохланцюжкову, яка була модифікована шляхом втручання людини, внаслідок чого вона містить об'єднані і суміжні сегменти нуклеїнової кислоти, розташовані в такому порядку, який не зустрічається в природі. Термін "лінійна ДНК" означає некільцеві молекули ДНК, що мають вільний 5' і 3'-кінці. Лінійна ДНК може бути отримана із замкнених кільцевих молекул ДНК, таких як плазміди, шляхом ферментативного гідролізу або фізичного розділення. Термін "комплементарна ДНК (кДНК)" означає одноланцюжкову молекулу ДНК, яка утворюється з мРНК-матриці під дісю ферменту зворотної транскриптази. Звичайно, праймер, комплементарний фрагментам мРНК, використовується для ініціації зворотної транскрипції. Для кожного фахівця також очевидно, що термін "кДНК" означає двохланцюжкову молекулу ДНК, що складається з такої одноланцюжкової молекули ДНК і її комплементарного 93179 10 ДНК-ланцюга. Термін "кДНК" також означає клон молекули кДНК, синтезований з РНК-матриці. Термін "промотор" означає нуклеотидну послідовність, яка регулює транскрипцію структурного гена. Звичайно, промотор локалізований в 5'некодуючій області гена, проксимальної до сайту ініціації транскрипції структурного гена. Елементи послідовності всередині промоторів, які функціонують як ініціатори транскрипції, часто характеризуються консенсусними нуклеотидними послідовностями. Такими промоторними елементами є сайти зв'язування з РНК-полімеразою, послідовності ТАТА, послідовності СААТ, елементи, специфічні до диференціювання (DSE; McGthee et al, Моl. Endocrinol. 7:551 (1993)), елементи, що індукують сигнал у відповідь з утворенням циклічного AMP (CRE), елементи сироваткової відповіді (SRE; Treisman, Seminars in Cancer Biol. 1:47 (1990)), елементи, що опосередковують глюкокортикоїдну відповідь (GRE), і сайти зв'язування для інших факторів транскрипції, таких як CRE/ATF (O'Reilly et al., J. Biol. Chem. 267:19938 (1992)), AP2 (Ye et al., J. Biol. Chem. 269:25728 (1994)), SP1, білок, що зв'язується з елементом, індукуючий сАМРвідповідь (CREB; Loeken, Gene Expr. 3:253 (1993)) і октамерні фактори (в загальних рисах, див. Watson et al., eds., Molecular Biology of the Gene, 4th ed. (The Benjamin/Cummings Publishing Company, Inc. 1987) і Lemaigre & Rousseau, Biochem. J. 303:1 (1994)). Якщо промотор є індуцибельним промотором, то швидкість транскрипції підвищується у відповідь на дію індукуючого агента. У протилежність цьому, швидкість транскрипції не регулюється індукуючим агентом в тому випадку, якщо даний промотор є конститутивним промотором. Відомі також промотори, що репресуються. "Коровий промотор" містить головні нуклеотидні послідовності, необхідні для функціонування промотору, включаючи ТАТА-бокс і сайт ініціації транскрипції. Відповідно до цього, коровий промотор може володіти, а може і не володіти, детектованою активністю за відсутності специфічних послідовностей, які можуть посилювати активність або повідомляти тканині специфічну активність. Термін "регуляторний елемент" являє собою нуклеотидну послідовність, яка модулює активність корового промотора. Так, наприклад, регуляторний елемент може містити нуклеотидну послідовність, яка зв'язується з клітинними факторами, що забезпечують транскрипцію виключно або переважно в конкретних клітинах, тканинах або органелах. Регуляторні елементи таких типів звичайно асоціюються з генами, якими експресубться по "клітинно-специфічному", "тканиноспецифічному" або "органело-специфічному" механізму. "Енхансер" являє собою регуляторний елемент певного типу, який може підвищувати ефективність транскрипції незалежно від відстані або орієнтації даного енхансера по відношенню до сайту ініціації транскрипції. Термін "гетерологична ДНК" означає молекулу ДНК або популяцію молекул ДНК, які звичайно не присутні в даній клітині-хазяїні. Молекули ДНК, гетерологичні по відношенню до конкретної клітині-хазяїна, можуть містити ДНК, що походить від 11 клітини-хазяїна певного виду (тобто, ендогенну ДНК), за умови, що ДНК хазяїна приєднана до ДНК, що не належить даному хазяїнові (тобто, до екзогенної ДНК). Так, наприклад, молекула ДНК, що містить ДНК-сегмент, який не належить даному хазяїнові і кодуючому поліпептид, функціонально приєднаний до ДНК-сегмента даного хазяїна, що містить транскрипційний промотор, розглядається як гетерологична молекула ДНК. І навпаки, гетерологична молекула ДНК може містити ендогенний ген, функціонально приєднаний до екзогенного промотору. Як інший приклад може служити молекула ДНК, яка містить ген, що походить від клітини дикого типу, і така молекула розглядається як гетерологична ДНК, якщо дана молекула ДНК вводиться в мутантну клітину, в якій відсутній ген дикого типу. "Поліпептид" являє собою полімер, що складається з амінокислотних залишків, пов'язаних пептидними зв'язками, незалежно від того, чи є він природним або синтетичним. Поліпептиди, що мають приблизно менше ніж 10 амінокислотних залишків, звичайно називаються "пептидами". "Білок" являє собою макромолекулу, що містить один або декілька поліпептидних ланцюгів. Білок може також містити не-пептидні компоненти, такі як вуглеводневі групи. Вуглеводи і інші непептидні замісники можуть бути приєднані до білка клітиною, в якій цей білок продукується, і можуть варіюватися в залежності від типу клітини. В даному описі білки визначаються по структурі їх амінокислотного кістяка, при цьому, замісники, такі як вуглеводневі групи, звичайно не визначаються, але проте, вони можуть бути присутніми. Пептид або поліпептид, що кодується молекулою ДНК, яка не належить даному хазяїнові, являє собою "гетерологічний" пептид або поліпептид. Термін "клонуючий вектор" означає молекулу нуклеїнової кислоти, таку як плазміда, косміда або бактеріофаг, які здатні автономно реплікуватися в клітині-хазяїні. Клонуючі вектори звичайно містять один або невелике число сайтів розпізнавання рестриктуючою ендонуклеазою, які дозволяють здійснювати детектоване вбудовування молекули нуклеїнової кислоти без втрати основної біологічної функції даного вектора, а також нуклеотидних послідовностей, що кодують маркерний ген, придатний для його використання з метою ідентифікації і відбору клітин, трансформованих клонуючим вектором. Маркерними генами звичайно є гени, які повідомляють резистентність до тетрацикліну або резистентність до ампіциліну. Термін "експресуючий вектор" означає молекулу нуклеїнової кислоти, що кодує ген, який експресується в клітині-хазяїні. Звичайно експресуючий вектор містить транскрипційний промотор, ген і термінатор транскрипції. Експресія гена звичайно здійснюється під контролем промотору, і такий ген називають "функціонально приєднаним" до цього промотору. Аналогічним чином, регуляторний елемент і коровий промотор вважаються функціонально приєднаними один до одного в тому випадку, якщо регуляторний елемент модулює активність корового промотору. 93179 12 Термін "рекомбінантний хазяїн" означає клітину, яка містить гетерологичну молекулу нуклеїнової кислоти, таку як клонуючий вектор або експресуючий вектор. У контексті даного винаходу, прикладом рекомбінантного хазяїна є клітина, що продукує IL-22RA з експресуючого вектора. У протилежність цьому, IL-22RA може продукуватися клітиною, яка є "природним джерелом" IL-22RA, і яка не містить експресуючого вектора. "Трансформанти, що інтегруються", являють собою рекомбінантні клітини-хазяї, в яких гетерологична ДНК інтегрована в геномну ДНК клітин. "Гібридний білок" являє собою гібридний білок, який експресується молекулою нуклеїнової кислоти, що містить нуклеотидні послідовності, принаймні, двох генів. Так, наприклад, гібридний білок може містити, принаймні, частину поліпептиду IL22RA, приєднаного до поліпептиду, який зв'язується з афінною матрицею. Такий гібридний білок служить засобом для виділення великих кількостей IL-22RA з використанням афінної хроматографії. Термін "рецептор" означає клітинноасоційований білок, який зв'язується з біологічно активною молекулою, яка називається "лігандом". Ця взаємодія опосередковує вплив ліганда на клітину. Рецептори можуть бути мембранопов'язаними, цитозольними або ядерними; мономерними (наприклад, рецептор тиреотропного гормону, бета-адренергічний рецептор) або мультимерними (наприклад, рецептор тромбоцитарного фактора росту (PDGF), рецептор гормону росту, рецептор IL-3, рецептор GM-CSF, рецептор GCSF, рецептор еритропоетину і рецептор IL-6). Мембрано-пов'язані рецептори характеризуються мультидоменною структурою, що містить позаклітинний ліганд-зв'язуючий домен і внутрішньоклітинний ефекторний домен, який звичайно бере участь в передачі сигналу. У деяких мембранопов'язаних рецепторах, позаклітинний лігандзв'язуючий домен і внутрішньоклітинний ефекторний домен розташовані в окремих поліпептидах, які містять повнорозмірний функціональний рецептор. У загальних рисах, зв'язування ліганда з рецептором спричиняє конформаційну зміну в рецепторі, яка приводить до взаємодії між ефекторним доменом і іншою молекулою (молекулами) в клітині, що, в свою чергу, приводить до зміни метаболізму клітини. Події метаболізму, які часто бувають пов'язані з взаємодіями "рецептор-ліганд", включають транскрипцію гена, фосфорилювання, дефосфорилювання, збільшення продукування циклічного AMP, мобілізацію клітинного кальцію, мобілізацію мембранних ліпідів, клітинну адгезію, гідроліз інозиту ліпідів і гідроліз фосфоліпідів. "Розчинний рецептор" являє собою рецепторний поліпептид, який не пов'язаний з клітинною мембраною. Розчинні рецептори, головним чином, являють собою ті, що зв'язуються з лігандом рецепторні поліпептиди, які не містять трансмембранних і цитоплазматичних доменів, і іншу речовину, що зв'язується з клітинною мембраною, таку як глікофосфоінозит (gpi). Розчинні рецептори можуть містити і інші амінокислотні залишки, такі як 13 афінні мітки, що полегшують очищення поліпептиду або ввідні сайти приєднання поліпептидів до субстратів, або послідовності константної області імуноглобуліну. Багато які рецептори клітинної поверхні мають природні розчинні аналоги, що продукуються за допомогою протеолізу або транслюються з альтернативно сплайсованих мРНК. Розчинні рецептори можуть бути мономерними, гомодимерними, гетеродимерними або мультимерними, причому, мультимерні рецептори звичайно містять не більш ніж 9 субодиниць, переважно, не більш ніж 6 субодиниць, а найбільш переважно, не більш ніж 3 субодиниці. Вважається, що рецепторні поліпептиди, в основному, не містять трансмембранних і внутрішньоклітинних поліпептидних сегментів, якщо у них відсутня достатня частина цих сегментів, які забезпечували б мембранне заякорювання або передачу сигналів, відповідно. Розчинні рецептори цитокінів класу І і класу II звичайно містять позаклітинний цитокін-зв'язуючий домен, що не містить трансмембранного домену і внутрішньоклітинного домену. Так, наприклад, репрезентативними розчинними рецепторами є розчинні рецептори для CRF2-4 (також відомий як IL-10RB) (Genbank, реєстраційний номер Z17227), представлені в SEQ ID NO:44 і SEQ ID NO:45; розчинний рецептор для IL-10RA (Genbank, per. номери U00672 і NM_001558), представлений в SEQ ID NO:46; розчинний рецептор для pDIRS1 (також відомий як IL-20RB) (Genbank, реєстраційний номер AY358305), представлений в SEQ ID NO:47, і розчинний рецептор для IL-22RA (патент США №5965704), представлений в SEQ ID NO:3. Кожний фахівець може легко визначити, які послідовності з відомих послідовностей цитокінів класу І або класу II включають позаклітинний цитокінзв'язуючий домен, що не містить трансмембранного домену і внутрішньоклітинного домену. Крім того, з використанням генетичного коду, кожний фахівець може легко визначити полінуклеотиди, що кодують такі розчинні рецепторні поліпептиди. Термін "секреторна сигнальна послідовність" означає ДНК-послідовність, що кодує пептид ("секреторний пептид"), який, будучи компонентом більш великого поліпептиду, направляє цей більш великий поліпептид по секреторному шляху всередині клітини, в якій він синтезується. Під час транспорту по такому секреторному шляху, більш великий поліпептид звичайно розщеплюється з видаленням секреторного пептиду. "Виділений поліпептид" являє собою поліпептид, який, в основному, не містить домішкових клітинних компонентів, таких як вуглевод, ліпід або інші білкові домішки, асоційовані в природі з даним поліпептидом. Звичайно, препарат виділеного поліпептиду містить поліпептид у високоочищеній формі, тобто, поліпептид, що має, принаймні, приблизно 80% чистоту, принаймні, приблизно 90% чистоту, принаймні, приблизно 95% чистоту, більшу чим 95% чистоту, наприклад, 96%, 97% або 98% чистоту або вище, або більше ніж 99% чистоту. Одним з показників того, що даний білковий препарат містить окремий поліпептид, є поява одиночної смуги після проведення електрофорезу даного білкового препарата в поліакриламідному 93179 14 гелі з додецилсульфатом натрію (ДСН) і фарбування гелю кумасі діамантовим блакитним. Однак, термін "окремий" (або "виділений") не виключає присутності того ж самого поліпептиду в альтернативних фізичних формах, таких як димери або альтернативно глікозильовані або дериватизовані форми. Терміни "амино-кінцевий" і "карбоксикінцевий", що використовуються тут, означають положення в поліпептидах. Ці терміни, якщо вони зустрічаються в контексті даного опису, використовуються по відношенню до конкретної послідовності або частини поліпептиду для вказівки найближчого або відносного положення. Так, наприклад, певна послідовність поліпептиду, розташована біля карбокси-кінця по відношенню до послідовності, що розглядається, знаходиться з боку карбокси-кінця послідовності, що розглядається, але вона необов'язково повинна знаходитися біля карбокси-кінця всього поліпептиду. Термін "експресія" означає біосинтез генного продукту. Так, наприклад, у випадку структурного гена, експресія приводить до транскрипції цього структурного гена в мРНК і трансляції мРНК в один або декілька поліпептидів. Термін "сплайсований варіант", що використовується тут, означає альтернативні форми РНК, що транскрибуються з гена. Варіант сплайсингу звичайно продукується за допомогою використання сайту альтернативного сплайсингу в транскрибованій молекулі РНК, або рідше, між окремо транскрибованими молекулами РНК, і такий сплайсинг може приводити до утворення декількох мРНК, шо транскрибуються з того ж самого гена. Сплайсовані варіанти можуть кодувати поліпептиди, які мають модифіковану амінокислотну послідовність. Термін "сплайсований варіант", що використовується тут, означає поліпептид, який кодується сплайсованим варіантом мРНК, що транскрибується з гена. Термін "імуномодулятор", що використовується тут, включає цитокіни, фактори росту стовбурових клітин, лімфотоксини, костимулюючі молекули, фактори гемопоезу, і т.п., і синтетичні аналоги цих молекул. Термін "пара комплемент/антикомплемент" означає неідентичні молекули, які утворюють нековалентно пов'язану стабільну пару у відповідних умовах. Так, наприклад, біотин і авідин (або стрептавідин) є членами-прототипами пари комплемент/антикомплемент. Іншими прикладами пар комплемент/антикомплемент є пари рецептор/ліганд, пари антитіло/антиген (або гаптен або епітоп), пари смислового/антисмислового полінуклеотидів і т.п. Якщо бажана подальша дисоціація пари комплемент/антикомплемент, то переважно, щоб вказана пара комплемент/антикомплемент мала афінність зв'язування меншу, ніж 109 M-1. "Антиідіотипічне антитіло" являє собою антитіло, що зв'язується з доменом варіабельної області імуноглобуліну. У контексті даного опису, антиідіотипічне антитіло зв'язується з варіабельною областю aнти-IL-22RA антитіла, і таким чином, антиідіотипічне антитіло імітує епітоп IL-22RA. 15 "'Фрагмент антитіла" являє собою частину антитіла, таку як F(ab')2, F(ab)2, Fab', Fab і т.п. Фрагмент антитіла, незалежно від його структури, зв'язується з тим же самим антигеном, який розпізнається інтактним антитілом. Так, наприклад, фрагмент моноклонального антитіла проти IL-22RA зв'язується з епітопом IL-22RA. Термін "фрагмент антитіла" також включає синтетичні або генетично сконструйовані поліпептиди, що зв'язуються зі специфічним антигеном, такі як поліпептиди, що складаються з варіабельної області легкого ланцюга, "Fv"-фрагменти, що складаються з варіабельних областей важкого і легкого ланцюгів, рекомбінантні одноланцюжкові поліпептидні молекули, в яких варіабельні області легкого і важкого ланцюгів пов'язані пептидним лінкером ("scFv-білки"), і мінімальні розпізнавальні одиниці, що складаються з амінокислотних залишків, які імітують гіперваріабельну область. "Химерне антитіло" являє собою рекомбінантний білок, який містить варіабельні домени і гіперваріабельні області (області, що визначають комплементарність), які походять від антитіла гризуна, а інша частина молекули антитіла походить від антитіла людини. "Гуманізовані антитіла" являють собою рекомбінантні білки, в яких мишачі гіперваріабельні області моноклонального антитіла були перенесені з варіабельних областей важкого і легкого ланцюгів мишачого імуноглобуліну у варіабельний домен людського антитіла. Конструювання гуманізованих антитіл для їх терапевтичного застосування для лікування людини, які походять від мишачих антитіл, таких як антитіла, які зв'язуються з людським білком або нейтралізують цей білок, може бути здійснене будь-яким фахівцем. Термін "терапевтичний засіб", що використовується тут, означає молекулу або атом, кон'юговані з молекулою антитіла з отриманням кон'югату, який може бути використаний для терапії. Прикладами терапевтичних засобів є лікарські засоби, токсини, імуномодулятори, хелатоутворювальні агенти, сполуки бору, фотоактивні агенти або барвники і радіоактивні ізотопи. "Детектована мітка" являє собою молекулу або атом, які можуть бути кон'юговані з молекулою антитіла з отриманням молекули, яка може бути використана для діагностики. Прикладами детектованих міток є хелатоутворювальні агенти, фотоактивні агенти, радіоактивні ізотопи, флуоресцентні агенти, парамагнітні іони або інші маркерні молекули. Термін "афінна мітка", що використовується тут, означає поліпептидний сегмент, який може бути приєднаний до другого поліпептиду для полегшення очищення або детекції другого поліпептиду або для введення сайтів зв'язування другого поліпептиду з субстратом. У принципі, як афінна мітка може бути використаний будь-який пептид або білок, для якого є доступними антитіло або інший агент, що специфічно зв'язується є доступним. Афінними мітками є агенти полігістидинового шляху, білок A (Nilsson et al., EMBO J. 4:1075 (1985); Nilsson et al., Methods Enzymol. 198:3 (1991)), глутатіон-S-трансфераза (Smith & Johnson, Gene 93179 16 67:31 (1988)), афінна мітка Glu-Glu (Grussenmeyer et al., Proc. Nat'l. Acad. Sci. USA 82:7952 (1985)), речовина Ρ, пептид FLAG (Hopp et al., Biotechnology 6:1204 (1988)), пептид, що зв'язується зі стрептавідином, або інший антигенний епітоп або зв'язуючий домен. Див. в загальних рисах, роботу Ford et al., Protein Expression and Purification 2:95 (1991). Молекули ДНК, що кодують афінні мітки, є комерційно доступними (наприклад, Pharmacia Biotech, Piscataway, NJ). "Оголене антитіло", на відміну від фрагмента антитіла, являє собою ціле антитіло, не кон'юговане з терапевтичним засобом. "Оголеними" антитілами є як поліклональні, так і моноклональні антитіла, а також деякі рекомбінантні антитіла, такі як химерні і гуманізовані антитіла. Термін "компонент антитіла", що використовується тут, включає як ціле антитіло, так і його фрагмент. "Імунокон'югат" являє собою кон'югат компонента антитіла з терапевтичним засобом або з детектованою міткою. Термін "гібридний білок антитіла", що використовується тут, означає рекомбінантну молекулу, яка містить компонент антитіла і поліпептидний компонент IL-22RA. Прикладом гібридного білка антитіла є білок, що містить позаклітинний домен IL-22RA, і, або Fc-домен, або антиген-зв'язуючу область. "Поліпептид-мішень" або "пептид-мішень" являє собою амінокислотну послідовність, яка містить, принаймні, один епітоп, і яка експресується на клітині-мішені, такій як пухлинна клітина, або клітина, яка несе антиген інфекційного агента. Тклітини розпізнають пептидні епітопи, які презентуються молекулою головного комплексу гістосумісності поліпептиду-мішені або пептиду-мішені, і звичайно, забезпечує лізіс клітину-мішені або рекрутинг інших імунних клітин в область клітинимішені, що приводить до цитолізу клітини-мішені. "Антигенний пептид" являє собою пептид, який зв'язується з молекулою головного комплексу гістосумісності і утворює комплекс ГКГ-пептид, який розпізнається Т-клітиною, індукуючи тим самим цитотоксичну лімфоцитарну відповідь після його презентації Т-клітині. Таким чином, антигенні пептиди здатні зв'язуватися з відповідною молекулою головного комплексу гістосумісності і індукувати цитотоксичну Т-клітинну відповідь, таку як лізіс клітини або специфічне вивільнення цитокіну, по відношенню до клітини-мішені, яка зв'язується з антигеном або експресує цей антиген. Антигенний пептид може зв'язуватися в присутності молекули головного комплексу гістосумісності класу І або класу II, на антиген-презентуючій клітині або на клітині-мішені. В еукаріотах, РНК-полімераза II каталізує транскрипцію структурного гена з продукуванням мРНК. Молекула нуклеїнової кислоти може бути сконструйована так, що вона буде містити матрицю РНК-полімерази II, в якій РНК-транскрипт має послідовність, комплементарну послідовності специфічної мРНК. РНК-транскрипт називається "антисмисловою РНК", а молекула нуклеїнової кислоти, кодуюча антисмислову РНК, називається 17 "антисмисловим геном". Антисмислові молекули РНК здатні зв'язуватися з молекулами мРНК, що приводить до інгібування трансляції мРНК. "Антисмисловий олігонуклеотид, специфічний до IL-22RA" або антисмисловий олігонуклеотид IL22RA" являє собою олігонуклеотид, що має послідовність (а) здатну утворювати стабільний триплекс з фрагментом гена IL-22RA або (b) здатну утворювати стабільний дуплекс з фрагментом мРНК-транскрипту гена IL-22RA. "Рибозим" являє собою молекулу нуклеїнової кислоти, що містить каталітичний центр. Цей термін включає РНК-ферменти, РНК, що самосплайсуються, РНК, що саморозщеплюються і молекули нуклеїнової кислоти, які здійснюють ці каталітичні функції. Молекула нуклеїнової кислоти, кодуюча рибозим, називається "геном рибозиму". "Зовнішня допоміжна послідовність" являє собою молекулу нуклеїнової кислоти, яка направляє ендогенний рибозим, РНКазу Р, до внутрішньоклітинної мРНК конкретного організму, що приводить до розщеплення мРНК під дією РНКази Р. Молекула нуклеїнової кислоти, яка кодує зовнішню допоміжну послідовність, називається "геном зовнішньої допоміжної послідовності". Термін "варіант гена IL-22RA" означає молекули нуклеїнової кислоти, що кодують поліпептид, який має амінокислотну послідовність, яка являє собою модифікацію SEQ ID NO:3. Такими варіантами є природний поліморфізм генів IL-22RA, а також синтетичні гени, що кодують амінокислотну послідовність SEQ ID NO:3, яка містить консервативні амінокислотні заміни. Інші варіанти генів IL22RA являють собою молекули нуклеїнової кислоти, які містять описані тут нуклеотидні послідовності з інсерціями або делеціями. Варіант гена IL22RA може бути ідентифікований, наприклад, шляхом встановлення гібридизації даного гена з молекулою нуклеїнової кислоти, що має нуклеотидну послідовність SEQ ID NO:1, або з її комплементом, в жорстких умовах. Альтернативно, варіант гена IL-22RA може бути ідентифікований шляхом порівняння послідовностей. Вважається, що дві амінокислотних послідовності мають "100% ідентичність", якщо амінокислотні залишки цих двох амінокислотних послідовностей є однаковими при їх зіставленні на максимальну відповідність шляхом вирівнювання. Аналогічним чином, дві нуклеотидні послідовності мають "100% ідентичність", якщо нуклеотидні залишки цих двох нуклеотидних послідовностей є однаковими при їх зіставленні на максимальну відповідність шляхом вирівнювання. Порівняння послідовностей може бути здійснене з використанням стандартних комп'ютерних програм, таких як програми, що входять в пакет програм для обробки даних по біоінформатиці, LASERGENE, які були розроблені DNASTAR (Madison, Wisconsin). Інші методи порівняння двох нуклеотидних або амінокислотних послідовностей шляхом їх оптимального вирівнювання добре відомі фахівцям (див., наприклад, Peruski & Peruski, The Internet and the New Biology: Tools for Genomic and Molecular Research (ASM Press, Inc. 1997), Wu et al. (eds.), "Information Superhighway and Computer 93179 18 Databases of Nucleic Acids and Proteins", Methods in Gene Biotechnology, pages 123-151 (CRC Press, Inc. 1997) і Bishop (ed.), Guide to Human Genome Computing, 2nd Edition (Academic Press, Inc. 1998)). Конкретні методи визначення ідентичності послідовностей описані нижче. Незалежно від конкретно використовуваного методу ідентифікації варіанту гена IL-22RA або варіанту поліпептиду IL-22RA, варіант гена або поліпептид, що кодується варіантом гена, може бути функціонально охарактеризований на здатність специфічно зв'язуватися з анти-ІЬ-22RА антитілом. Варіант гена IL-22RA або варіант поліпептиду IL-22RA, може бути також функціонально охарактеризований на здатність зв'язуватися з його лігандом IL-22 з використанням описаного тут біологічного або біохімічного аналізу. Термін "алельний варіант", що використовується тут, означає будь-який з двох або більш альтернативних форм гена, що знаходиться в тому ж самому локусі хромосоми. Алельний варіант звичайно продукується за допомогою мутації і може приводити до фенотипічного поліморфізму в даних популяціях. Генні мутації можуть бути такими, що мовчать (не вносити змін в поліпептид, що кодується ), або вони можуть кодувати поліпептиди, які мають модифіковану амінокислотну послідовність. Термін "алельний варіант", що використовується тут, також означає білок, який кодується алельним варіантом гена. Термін "ортолог" означає поліпептид або білок, отриманий від одного виду, який є функціональним аналогом поліпептиду або білка, що походить від іншого виду. Відмінності в послідовностях ортологів є результатом утворення нових видів. "Паралоги" являють собою різні, але структурно родинні білки, що продукуються організмом. Очевидно, що паралоги утворюються внаслідок дуплікації генів. Так, наприклад, α-глобін, β-глобін і міоглобін є паралогами по відношенню один до одного. Даний винахід включає функціональні фрагменти генів IL-22RA. У контексті даного винаходу, термін "функціональний фрагмент" гена IL-22RA означає молекулу нуклеїнової кислоти, яка кодує частину поліпептиду IL-22RA, і яка являє собою описаний тут домен або яка, принаймні, специфічно зв'язується з анти-IL-22RA антитілом. Через неточність стандартних аналітичних методів, очевидно, що молекулярна маса і довжини полімерів мають приблизні величини. Якщо такі величини виражені як "приблизно X", то потрібно враховувати, що ця величина X вказана з точністю ±10%. 3. Продукування полінуклеотидів або генів IL22RA Молекули нуклеїнової кислоти, що кодують людський ген IL-22RA, можуть бути отримані шляхом скринінгу людської ДНК або геномної бібліотеки з використанням полінуклеотидних зондів на основі SEQ ID NO:1. Ці методи є стандартними і добре відомими, і можуть бути здійснені з використанням наборів для клонування, що закупаються у постачальників. Див. наприклад, Ausubel et al. (eds.), Short Protocols in Molecular Biology, 3rd 19 93179 Edition, John Wiley & Sons 1995; Wu et al., Methods in Gene Biotechnology, CRC Press, Inc. 1997; Aviv & Leder, Proc. Nat'l Acad. Sci. USA 69:1408 (1972); Huynh et al., "Constructing and Screening cDNA Libraries in λgt10 і λgt11", DNA Cloning: A Practical Approach Vol. I, Glover (ed.), pages 49 (IRL Press, 1985); Wu (1997), pages 47-52. Молекули нуклеїнової кислоти, які кодують людський ген IL-22RA, можуть бути також отримані за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) з використанням олігонуклеотидних праймерів, які мають нуклеотидні послідовності, отримані на основі нуклеотидних послідовностей гена або кДНК IL-22RA. Загальні методи скринінгу бібліотек за допомогою ПЛР описані наприклад, в роботі Yu et al., "Use of the Polymerase Chain Reaction to Screen Phage Libraries", Methods in Molecular Biology, Vol. 15: PCR Protocols: Current Methods and Applications, White (ed.), Humana Press, Inc., 1993. Крім того, методи застосування ПЛР для виділення родинних генів описані, наприклад, в роботі Preston, "Use of Degenerate Oligonucleotide Primers and the Polymerase Chain Reaction to Clone Gene Family Members", Methods in Molecular Biology, Vol.15: PCR Protocols: Current Methods and Applications, White (ed.), Humana Press, Inc. 1993. Як альтернатива, ген IL-22RA може бути отриманий методом синтезу молекул нуклеїнової кислоти шляхом взаємного праймування довгих олігонуклеотидів і описаних тут нуклеотидних послідовностей (див. наприклад, Ausubel (1995)). Добре відомі методи із застосуванням полімеразної ланцюгової реакції дозволяють синтезувати молекули ДНК, що мають довжину, принаймні, в дві тисячі нуклеотидів (Adang et al., Plant Molec. Biol. 21:1131 (1993), Bambot et al., PCR Methods and Applications 2:266 (1993), Dillon et al., "Use of the Polymerase Chain Reaction for the Rapid Construction of Synthetic Genes", Methods in Molecular Biology, Vol. 15: PCR Protocols: Current Methods and Applications, White (ed.), pages 263268, (Humana Press, Inc. 1993) and Holowachuk et al., PCR Methods Appl. 4:299 (1995)). Опис синтезу полінуклеотидів див. наприклад, в роботі Glick & Pasternak, Molecular Biotechnology, Principles and Applications of Recombinant DNA (ASM Press 1994), Itakura et al., Annu. Rev. Biochem. 53:323 (1984) і Climie et al., Proc. Nat'l Acad. Sci. USA 87:633 (1990). 4. Продукування варіантів гена IL-22RA 20 Даний винахід відноситься до різних молекул нуклеїнової кислоти, включаючи молекули ДНК і РНК, які кодують описані тут поліпептиди IL-22RA. Кожний фахівець, виходячи з виродженості генетичного коду, може легко встановити, що ці полінуклеотидні послідовності можуть значно варіюватися. Крім того, даний винахід також відноситься до окремих розчинних, мономерних, гомодимерних, гетеродимерних або мультимерних рецепторних поліпептидів, що містять, принаймні, одну субодиницю рецептора IL-22RA, яка є, в основному, гомологичною рецепторному поліпептиду SEQ ID NO:3. Таким чином, в даному винаході розглядаються молекули нуклеїнової кислоти, що кодують поліпептид IL-22RA і утримуючі вироджені нуклеотиди SEQ ID NO:1 і їх РНК-еквіваленти. У таблиці 1 представлені однобуквені коди, прийняті для позначення положень вироджених нуклеотидів. У стовпці "дозвіл" представлені нуклеотиди, позначені буквеним кодом. У стовпці "комплемент" вказані коди для комплементарного(их) нуклеотида(ів). Так, наприклад, код Υ означає або С, або Т, а його комплемент R означає А або G, де А комплементарний Т, a G комплементарний С. Таблиця 1 Нуклеотид А С G Τ R Υ Μ K S W Η В Ν D Ν Дозвіл А С G Τ A|G C|T А|С G|T C|G А|Т А|С|Т C|G|T A|C|G A|G|T A|C|G|T Комплемент Τ G С A Υ R K Μ S W D V В Η Ν Дозвіл Τ G С А С|Т A|G G|T А|С C|G А|Τ A|G|T A|C|G C|G|T A|C|T A|C|G|T Вироджені кодони, що охоплюють все можливі кодони для даної амінокислоти, представлені в таблиці 2. Таблиця 2 Амінокислота Cys Ser Thr Pro Ala Gly Asn Asp Glu Однобуквений код С S Τ Ρ A G Ν D Ε Кодони TGC TGT AGC AGT TCA TCC TCG TCT ACAACCACGACT CCA CCC CCG CCT . GCA GCC GCG GCT GGA GGC GGG GGT AACAAT GAC GAT GAAGAG Вироджений кодон TGY WSN ACN CCN GCN GGN AAY GAY GAR 21 93179 22 Продовження таблиці 2 Gin His Arg Lys Met lle Leu Val Phe Tyr Trp Ter Asn|Asp Glu|Gln Any Q Η R К Μ I L V F Υ W • В Ζ Φ Для кожного фахівця очевидно, що у визначенні виродженого кодона вводиться деяка невизначеність, характерна для всіх можливих кодонів, що кодують амінокислоту. Так, наприклад, вироджений кодон для серину (WSN), в деяких випадках, може кодувати аргінін (AGR), а вироджений кодон для аргінініну (MGN), в деяких випадках, може кодувати серии (AGY). Аналогічний взаємозв'язок є між кодонами, що кодують фенілаланін і лейцин. Таким чином, деякі полінуклеотиди, що охоплюються виродженою послідовністю, можуть кодувати варіанти амінокислотних послідовностей, але кожний фахівець може легко ідентифікувати такі варіанти послідовностей шляхом порівняння з амінокислотними послідовностями SEQ ID NO:3. Варіанти послідовностей можуть бути легко протестовані на їх функціональність як описано нижче. Різні види організмів можуть мати "переважно використовуваний кодон". У загальних рисах, див. Grantham et al., Nucl. Acids. Res. 8:1893 (1980), Haas et al., Curr. Biol. 6:315 (1996), Wain-Hobson et al., Gene 13:355 (1981), Grosjean & Fiers, Gene 18:199 (1982), Holm, Nuc. Acids. Res. 14:3075 (1986), Ikemura J. Моl. Biol. 158:573 (1982), Sharp & Matassi, Curr. Opin. Genet. Dev. 4:851 (1994), Kane, Curr. Opin. Biotechnol. 6:494 (1995) і Makrides, Microbiol. Rev. 60:512 (1996). Термін "переважно використовуваний кодон", або "переважні кодони", що застосовується тут, звичайно вживається по відношенню до тих, транслоьваних в білок кодонів, які найчастіше використовуються в клітинах певного виду, тобто, в цих клітинах, з всіх можливих кодонів, які кодують кожну амінокислоту, переважно використовуються один або декілька репрезентативних кодонів (див. таблицю 2). Так, наприклад, амінокислота треонін (Thr) може кодуватися кодонами АСА, АСС, ACG або ACT, але в клітинах ссавців, найчастіше використовуваним кодоном є АСС; а в організмах інших видів, наприклад, в клітинах комах, в дріжджах, вірусах або в бактеріях, можуть виявитися переважними інші кодони, що кодують Thr. Переважні кодони для конкретних видів можуть бути введені в полінуклеотиди даного винаходу різними відомими методами. Введення переважних послідовностей кодонів в рекомбі CAA CAG CAC CAT AGA AGG CGA CGC CGG CGT AAAAAG ATG ATA АТС ATT СТА CTC CTG CTT TTA TTG GTA GTC GTG GTT TTC TTT TAC TAT TGG TAA TAG TGA CAR CAY MGN AAR ATG ΑΤΗ YTN GTN TTY ΤΑΥ TGG TRR RAY SAR NNN нантну ДНК може, наприклад, підвищувати продукування білка шляхом забезпечення більш ефективної трансляції білка в конкретних клітинах або організмах. Тому, описані тут послідовності вироджених кодонів служать як матриця для оптимізації експресії полінуклеотидів в різних клітинах і організмах, що звичайно використовуються фахівцями, і описаних в даний заявці. Послідовності, що містять переважні кодони, можуть бути протестовані і оптимізовані на експресію в організмах різних видів і проаналізовані на функціональність як описано в даній заявці. кДНК, що кодує IL-22RA, може бути виділена різними методами, такими як зондування повнорозмірної або неповної людської кДНК однією або декількома серіями вироджених зондів, сконструйованих на основі описаних послідовностей. кДНК може бути також клонована за допомогою полімеразної ланцюгової реакції з використанням праймерів, сконструйованих з описаних тут репрезентативних послідовностей людського IL-22RA. Крім того, кДНК-бібліотека може бути використана для трансформації або трансфекції клітин-хазяїв, а експресія кДНК, що представляє інтерес, може бути детектована за допомогою антитіла проти поліпептиду IL-22RA. Кожному фахівцеві відомо, що послідовність, описана в SEQ ID NO:1, являє собою одну алель людського IL-22RA, але, при цьому, передбачається, що є алельна різноманітність і може походити альтернативний сплайсинг. Алельні варіанти цієї послідовності можуть бути клоновані шляхом зондування кДНК або геномних бібліотек різних індивідуумів відповідно до стандартних процедур. Алельні варіанти описаних тут нуклеотидних послідовностей, включаючи послідовності, які містять мутації, що мовчать, і послідовності, в яких такі мутації приводять до змін в амінокислотній послідовності, входять в об'єм даного винаходу, оскільки вони являють собою білки, які є алельними варіантами описаних тут амінокислотних послідовностей. Молекули кДНК, що генеруються з альтернативно сплайсованих мРНК і зберігають властивості поліпептиду IL-22RA, входять в об'єм даного винаходу, оскільки вони являють собою 23 поліпептиди, що кодуються такими кДНК і мРНК. Алельні варіанти і варіанти сплайсингу цих послідовностей можуть бути клоновані шляхом зондування кДНК або геномних бібліотек різних індивідуумів або тканин відповідно до стандартних процедур, відомих фахівцям. Із застосуванням методів, що обговорюються вище, кожний фахівець може отримати різні поліпептиди, які містять субодиницю розчинного рецептора IL-22RA, яка є, в основному, гомологічною SEQ ID NO:1, або яка кодує амінокислоти SEQ ID NO:3 або їх алельні варіанти, і які зберігають ліганд-зв'язуючі властивості рецептора IL-22RA дикого типу. Такі поліпептиди можуть також включати додаткові поліпептидні сегменти, описані в даний заявці. У деяких варіантах здійснення винаходу, виділені молекули нуклеїнової кислоти можуть гібридизуватися в жорстких умовах з молекулами нуклеїнової кислоти, які місять описані тут нуклеотидні послідовності. Так, наприклад, такі молекули нуклеїнової кислоти можуть гібридизуватися в жорстких умовах з молекулами нуклеїнової кислоти, які містять нуклеотидну послідовність SEQ ID NO:1, або з молекулами нуклеїнової кислоти, які містять нуклеотидну послідовність, комплементарну SEQ ID NO:1, або з їх фрагментами. У загальних рисах, жорсткі умови вибирають так, щоб температура для конкретної послідовності при певній іонній силі і при певному рН була приблизно на 5°С нижче за температуру плавлення (Tm). Tm являє собою температуру (при певній іонній силі і при певному рН), при якій 50% послідовності-мішені гібридизується з точно відповідним зондом. Після гібридизації, молекули нуклеїнової кислоти можуть бути промиті для видалення негібридизованих молекул нуклеїнової кислоти в жорстких умовах або в умовах високої жорсткості. Див., наприклад, Sambrook et al., Molecular Cloning: A laboratory manual, Second Edition (Cold Spring Harbor Press 1989); Ausubel et al., (eds.) Current Protocols in Molecular Biology, (John Wiley & Sons, Inc. 1987); Berger & Kimmel (eds.), Guide to Molecular Cloning Techniques (Academic Press, Inc. 1987) і Wetmur, Crit. Rev. Biochem. Моl. Biol. 26:227 (1990)). Комп'ютерні програми для аналізу послідовностей, такі як OLIGO 6,0 (LSR; Long Lake, MN) і Primer Premier 4,0 (Premier Biosoft International; Palo Alto, CA), а також сайти в Інтернеті, є доступними засобами для аналізу даної послідовності і обчислення Tm виходячи з критеріїв, що визначаються користувачем. Це дозволяє фахівцям адаптувати умови гібридизації і промивання для їх використання з конкретним полінуклеотидним гібридом. Даний винахід також відноситься до виділених поліпептидів IL-22RA, які мають, в основному, аналогічну послідовність, ідентичну поліпептидам SEQ ID NO:3 або їх ортологам. Термін "ідентичність, в основному, аналогічних послідовностей", що використовується тут, відноситься до поліпептидів, які мають послідовність, яка, принаймні, на 93179 24 70%, принаймні, на 80%, принаймні, на 90%, принаймні, на 95%, наприклад, на 96%, 97%, 98% або більше ніж на 95% ідентична послідовностям, представленим в SEQ ID NO:3 або їх ортологам. Так, наприклад, варіанти і ортологи рецепторів IL22RA можуть бути використані для генерування імунної відповіді і продукування перехресно реагуючих антитіл проти людського IL-22RA. Такі антитіла можуть бути гуманізовані і модифіковані як описано нижче, і можуть бути використані для терапевтичного лікування псоріазу, псоріазного артриту, ЗЗК, коліту, ендотоксемії, а також в інших описаних тут терапевтичних цілях. У даному винаході також розглядаються варіанти молекул нуклеїнової кислоти IL-22RA, які можуть бути ідентифіковані з використанням двох критеріїв шляхом визначення схожості між поліпептидом, що кодується, і амінокислотною послідовністю SEQ ID NO:3 і шляхом гібридизаційного аналізу. Такими варіантами IL-22RA є молекули нуклеїнової кислоти, які (1) гібридизуються з молекулою нуклеїнової кислоти, що має нуклеотидну послідовність SEQ ID NO:1 (або з її комплементом) в жорстких умовах промивання, де жорстке промивання здійснюють при наступних умовах 0,5x-2xSSC з 0,1% ДСН при 55-65°С, і (2) кодують поліпептид, що має послідовність, яка, принаймні, на 70%, принаймні, на 80%, принаймні, на 90%, принаймні, на 95%, або більше ніж на 95%, наприклад, на 96%, 97%, 98% або 99% ідентична амінокислотній послідовності SEQ ID NO:3. Альтернативно, варіанти IL-22RA можуть бути охарактеризовані як молекули нуклеїнової кислоти, які (1) гібридизуються з молекулою нуклеїнової кислоти, що має нуклеотидну послідовність SEQ ID NO:1 (або з її комплементом) в умовах дуже жорсткого промивання, де жорстке промивання здійснюють при наступних умовах: 0,1x-0,2xSSC з 0,1% ДСН при 50-65°С, і (2) кодують поліпептид, що має послідовність, яка, принаймні, на 70%, принаймні, на 80%, принаймні, на 90%, принаймні, на 95%, або більше ніж на 95%, наприклад, на 96%, 97%, 98% або 99% або більше ідентична амінокислотній послідовності SEQ ID NO:3. Процентну ідентичність послідовностей визначають стандартними методами. Див. наприклад, Altschul et al., Bull. Math. Bio. 48:603 (1986) і Henikoff & Henikoff, Proc. Nat'l. Acad. Sci. USA, 89:10915 (1992). Коротко, дві амінокислотних послідовності вирівнюють для оптимізації оцінок вирівнювання з використанням штрафу за пробілпропуск=10, штрафу за пробіл-подовження=1 і оцінних матриць "BLOSUM62" Henikoff & Henikoff (див. нижче), представлених в таблиці 3 (амінокислоти позначені стандартними однобуквеними кодами). Потім процент ідентичності обчислюють по формулі: ([Загальне число ідентичної відповідності]/[довжина більш довгої послідовності+числа пробілів, що вводяться в більш довгу послідовність для вирівнювання двох послідовностей]×100). 25 Кожному фахівцеві відомо, що для вирівнювання двох амінокислотних послідовностей розроблена безліч алгоритмів. Алгоритм "FASTA" Pearson і Lipman, розроблений для пошуку схожості послідовностей, являє собою придатний метод вирівнювання білків для оцінки рівнів ідентичності описаної тут амінокислотної послідовності і амінокислотної послідовності передбачуваного варіанту IL-22RA. Алгоритм FASTA, описаний Pearson і Lipman, Proc. Nat'l. Acad. Sci. USA, 85:2444 (1988) і Pearson, Meth. Enzymol. 183:63 (1990). Коротко, алгоритм FASTA передбачає спочатку оцінку схожості послідовностей шляхом ідентифікації співпадаючих областей послідовності, що запитується, (наприклад, SEQ ID NO:2 або SEQ ID NO:3) і послідовності, що тестується, які мають найвищу щільність ідентичності (якщо параметр ktup=1) або пари ідентичностей (якщо ktup=2), без урахування консервативних амінокислотних замін, інсерцій або делецій. Потім десять областей з найвищою щільністю ідентичності знов оцінюють шляхом порівняння схожості всіх пар амінокислот з використанням матриці амінокислотних замін, і кінці цих областей "підрівнюють" так, щоб ці області включали тільки ті залишки, які забезпечують найвищу оцінку. Якщо є декілька областей з оцінками, що перевищують величину "відсікання" (обчислену по формулі, заздалегідь виведеній виходячи з довжини послідовності і величини ktup), то оцінюють зрізані початкові області для того, щоб визначити, чи можна ці області об'єднати так, щоб досягнути приблизного вирівнювання з пробілами. І нарешті, області двох амінокислотних послідовностей з найвищою оцінкою вирівнюють з використанням модифікованого алгоритму Нідлмана-ВуншаСелерса (Needleman & Wunsch, J. Моl. Biol. 48:444 (1970); Sellers, SIAM J. Appl. Math. 26:787 (1974)), який враховує амінокислотні інсерції і делеції. Ре 93179 26 презентативними параметрами для аналізу FASTA є: ktup=1, штраф за пробіл-пропуск=10, штраф за пробіл-подовження=1, і матриця замін=BLOSUM 62. Ці параметри можуть бути введені в програму FASTA шляхом модифікації файла оцінної матриці ("SMATRIX"), як описано в Додатку 2 роботи Pearson, Meth. Enzymol. 183:63 (1990). FASTA може бути також використана для визначення ідентичності послідовностей молекул нуклеїнової кислоти з використанням відношення, описаного вище. Для порівняння нуклеотидних послідовностей, величина ktup може знаходитися в межах від 1 до 6, переважно, від 3 до 6, і найбільш переважно 3, а інші параметри є такими, як вонибули визначені вище. Даний винахід відноситься до молекул нуклеїнової кислоти, кодуючих поліпептид, який, в порівнянні з описаною тут амінокислотною послідовністю, має консервативну амінокислотну заміну. Так, наприклад, можуть бути отримані варіанти, які містять одну або декілька амінокислотних замін в SEQ ID NO:3, де в амінокислотній послідовності IL22RA, алкіламінокислота замінена інший алкіламінокислотою, ароматична амінокислота замінена іншою ароматичною амінокислотою, сірковмісна амінокислота замінена іншою сірковмісною амінокислотою, гідроксивмісна амінокислота замінена іншою гідроксивмісною амінокислотою, кислотна амінокислота замінена іншою кислотною амінокислотою, основна амінокислота замінена іншою основною амінокислотою або двохосновна монокарбонова амінокислота замінена іншою моносновною монокарбоновою амінокислотою. Так, наприклад, для амінокислот, що часто зустрічаються, "заміна консервативною амінокислотою" може бути здійснена між амінокислотами наступних груп: (1) гліцин, аланін, валін, лейцин і ізолейцин, (2) фенілаланін, тирозин, триптофан, (3) серин і 27 треонін, (4) аспартат і глутамат, (5) глутамін і аспарагін і (6) лізін, аргінін і гістидін. Таблиця BLOSUM62 являє собою матрицю амінокислотних замін, створену виходячи приблизно з 2000 локальних множинних вирівнювань сегментів послідовностей білка, що являють собою висококонсервативні області, які належать більше ніж 500 групам родинних білків (Henikoff & Henikoff, Proc. Nat'l Acad. Sci. USA, 89:10915 (1992)). Відповідно до цього частота замін в BLOSUM62 може бути використана для визначення консервативних амінокислотних замін, які можуть бути внесені в амінокислотні послідовності даного винаходу. Хоча можна створити амінокислотні заміни тільки на основі хімічних властивостей амінокислот (як обговорювалося вище), однак, термін "заміна консервативних амінокислот" переважно, означає заміну, представлену в BLOSUM62 величиною більш, ніж 1. Так, наприклад, амінокислотна заміна є консервативною в тому випадку, якщо така заміна охарактеризована в BLOSUM62 величиною 0, 1, 2 або 3. Відповідно до цієї системи, переважні консервативні амінокислотні заміни охарактеризовані в BLOSUM62 величиною рівною, принаймні, 1 (наприклад, 1, 2 або 3), а більш переважні консервативні амінокислотні заміни охарактеризовані в BLOSUM62 величиною рівною, принаймні, 2 (наприклад, 2 або 3). Конкретні варіанти IL-22RA охарактеризовані як варіанти, що мають послідовність, яка, принаймні, на 70%, принаймні, на 80%, принаймні, на 90%, принаймні, на 95% або більше ніж на 95%, наприклад, на 96%, 97%, 98%, 99% або більше ідентична відповідній амінокислотній послідовності (наприклад, SEQ ID NO:3), де модифікації в амінокислотній послідовності зумовлені однією або декількома консервативними амінокислотними замінами. Консервативні амінокислотні заміни в гені IL22RA можуть бути внесені, наприклад, шляхом заміни нуклеотидів в послідовності SEQ ID NO:1 іншими нуклеотидами. Такі варіанти "консервативних амінокислот" можуть бути отримані шляхом олігонуклеотид-направленого мутагенезу, лінкерскануючого мутагенезу, мутагенезу з використанням полімеразної ланцюгової реакції і т.п. (див. Ausubel (1995) і McPherson (ed.), Directed Mutagenesis: A Practical Approach (IRL Press 1991)). Варіант поліпептиду IL-22RA може бути ідентифікований по його здатності специфічно зв'язуватися з антитілами проти IL-22RA. Білки даного винаходу можуть також містити неприродні амінокислотні залишки. Неприродними амінокислотами є, але не обмежуються ними, транс-3-метилпролін, 2,4-метанпролін, цис-4гідроксипролін, транс-4-гідроксипролін, Nметилгліцин, ало-треонін, метилтреонін, гідроксіетилцистеїн, гідроксіетилгомоцистеїн, нітроглутамін, гомоглутамін, піпеколінова кислота, тіазолідинкарбонова кислота, дегідропролін, 3- і 4метилпролін, 3,3-диметилпролін, тре-лейцин, норвалін, 2-азафенілаланін, 3-азафенілаланін, 4азафенілаланін і 4-фторфенілаланін. Фахівцям добре відомі декілька методів включення неприродних амінокислотних залишків в білки. Так, наприклад, може бути використана in vitro система, в 93179 28 якій нонсенсі-мутації придушуються хімічно аміноацильованими тРНК-супресорами. Методи синтезу амінокислот і аміноацилювання тРНК добре відомі фахівцям. Транскрипцію і трансляцію плазмід, що містять нонсенс-мутації, звичайно здійснюють в безклітинній системі, що містить екстракт S30 Е.соlі, а також комерційно доступні ферменти і інші реагенти. Білки очищають хроматографією. Див. наприклад, Robertson et al., J. Am. Chem. Soc. 113:2722 (1991), Ellman et al., Methods Enzymol. 202:301 (1991), Chung et al., Science 259:806 (1993) і Chung et al., Proc. Nat'l Acad. Sci. USA 90:10145 (1993). У другому способі, трансляцію здійснюють в ооцитах Xenopus шляхом мікроінжекції мутованої мРНК і хімічно аміноацильованих супресорних тРНК (Turcatti et al., J. Biol. Chem. 271:19991 (1996)). У третьому способі, клітини Е.соlі культивують за відсутності природної амінокислоти, яка є заміненою (наприклад, фенілаланіну) і в присутності потрібної(их) неприродної(их) амінокислоти(от) (наприклад, 2-азафенілаланіну, 3азафенілаланіну, 4-азафенілаланіну або 4фторфенілаланіну). Неприродну амінокислоту включають в білок замість її природного аналога. Див. Koide et al., Biochem. 33:7470 (1994). Природні амінокислотні залишки можуть бути перетворені в неприродні амінокислоти шляхом хімічної in vitro модифікації. Для додаткового розширення діапазону замін, хімічна модифікація може бути об'єднана з сайт-направленим мутагенезом (Wynn & Richards, Protein Sci. 2:395 (1993)). Амінокислотні залишки IL-22RA можуть бути замінені обмеженим числом неконсервативних амінокислот; амінокислотами, які не кодуються генетичним кодом; амінокислотами, що не зустрічаються в природі; і синтезованими амінокислотами. Незамінні амінокислоти в поліпептидах даного винаходу можуть бути ідентифіковані відповідно до відомих процедур, таких як сайт-направлений мутагенез або аланін-скануючий мутагенез (Cunningham & Wells, Science 244:1081 (1989), Bass et al., Proc. Nat'l Acad. Sci. USA 88:4498 (1991), Coombs & Corey, "Site-Directed Mutagenesis and Protein Engineering", Proteins: Analysis and Design, Angeletti (ed.), pages 259-311 (Academic Press, Inc. 1998)). В останньому методі, одиночні аланінові мутації вносять в кожний залишок даної молекули, і отримані мутантні молекули тестують на біологічну активність для ідентифікації амінокислотних залишків, які грають вирішальну роль в активності молекули. Див. також, Hilton et al., J. Biol. Chem. 271:4699 (1996). Хоча аналіз послідовностей може бути проведений для додаткового визначення лігандзв'язуючої області IL-22RA, однак, амінокислоти, які грають певну роль в активності зв'язування з IL22RA (наприклад, зв'язування IL-22RA з лігандом IL-22 або з aнти-IL-22RA антитілом), можуть бути також визначені шляхом фізичного аналізу структури, визначеної такими методами, як ядерний магнітний резонанс, кристалографія, електронна дифракція або фотоафінне мічення в комбінації з мутацією амінокислот в передбачуваному сайті 29 93179 контактування. Див. наприклад, de Vos et al., Science 255:306 (1992), Smith et al., J. Моl. Biol. 224:899 (1992) і Wlodaver et al., FEBS Lett. 309:59 (1992). Множинні амінокислотні заміни можуть бути створені і протестовані відомими методами мутагенезу і скринінгу, наприклад, методами, описаними Reidhaar-Olson і Sauer (Science 241:53 (1988)) або Bowie & Sauer (Proc. Nat'l Acad. Sci. USA 86:2152 (1989)). Коротко, ці автори описують методи одночасної рандомізації двох або декількох положень в поліпептиді, відбору на функціональний поліпептид, а потім секвенування мутагенізованих поліпептидів для визначення спектра допустимих замін в кожному положенні. Іншими методами, які можуть бути використані, є фагове представлення (наприклад, Lowman et al, Biochem. 30:10832 (1991), Ladner et al., патент США №5223409, Huse, міжнародна публікація WO 92/06204 і область-направлений мутагенез (Derbyshire et al., Gene 46:145 (1986) і Ner et al., DNA 7:127 (1988)). Крім того, IL-22RA, мічений біотином або ФІТЦ, може бути використаний для експресійного клонування шляхом експресії лігандів IL-22RA. Варіанти описаних нуклеотидних і поліпептидних послідовностей IL-22RA можуть бути також генеровані шляхом "перестановки" ДНК, як описано у Stemmer, Nature 370:389 (1994), Stemmer, Proc. Nat'l Acad. Sci. USA 91:10747 (1994) і в міжнародній публікації WO 97/20078. Коротко, варіанти молекули ДНК генерують in vitro шляхом гомологічної рекомбінації за допомогою рандомізованої фрагментації батьківської ДНК з подальшим повторним збиранням за допомогою ПЛР з отриманням довільно внесених точкових мутацій. Для внесення в цей процес додаткової мінливості, цей метод може бути модифікований з використанням сімейства батьківських молекул ДНК, таких як алельні варіанти або молекули ДНК, що походять від організмів різних видів. Відбір або скринінг на потрібну активність з подальшими додатковими повтореннями процесу мутагенезу і аналізу забезпечують швидку "еволюцію" послідовностей шляхом вибору потрібних мутацій при одночасному відборі для виключення небажаних замін. Описані тут методи мутагенезу можуть бути об'єднані з високоефективними автоматізованими методами скринінгу для детекції активності клонованих і мутагенізованих поліпептидів в клітинаххазях. Мутагенізовані молекули ДНК, що кодують біологічно активні поліпептиди або поліпептиди, що зв'язуються з aнти-IL-22RA антитілами, можуть бути виділені з клітин-хазяїв і швидко секвеновані на сучасному обладнанні. Ці методи дозволяють швидко визначити роль окремих амінокислотних залишків в поліпептиді, що представляє інтерес, і 30 можуть бути застосовані для поліпептидів з невідомою структурою. Даний винахід також включає "функціональні фрагменти" поліпептидів IL-22RA і молекул нуклеїнових кислот, що кодують такі функціональні фрагменти. Для отримання функціональних фрагментів молекули нуклеїнової кислоти, що кодує поліпептид IL-22RA можуть бути здійснені рутинні делеційні аналізи молекул нуклеїнової кислоти. Так, наприклад, ДНК-молекули, що мають нуклеотидну послідовність SEQ ID NO:1, можуть бути гідролізовани нуклеазою Ваl31 з отриманням серії "гніздових" делецій. Потім ці фрагменти вбудовують в експресуючі вектори у відповідній рамці зчитування, і експресовані поліпептиди виділяють і тестують на їх здатність зв'язуватися з анти-ІL22RА антитілами. Однією з альтернатив розщепленню екзонуклеазою, є олігонуклеотиднаправлений мутагенез, здійснюваний для введення делецій або стоп-кодонів з метою детекції продукування потрібного фрагмента. Альтернативно, конкретні фрагменти гена IL-22RA можуть бути синтезовані за допомогою полімеразної ланцюгової реакції. Цей загальний метод був проілюстрований шляхом дослідження усікання на одному з кінців або на обох кінцях послідовностей інтерферонів і систематизований Horisberger & DiMarco, Pharmac. Ther. 66:507 (1995). Крім того, стандартні методи функціонального аналізу білків описані, наприклад, у Treuter et al., Molec. Gen. Genet. 240:113 (1993), Content et al. "Expression and preliminary deletion analysis of the 42 kDa 2-5A synthetase induced by human interferon", Biological Interferon Systems, Proceedings of ISIR-TNO Meeting on Interferon Systems, Cantell (ed.), pages 65-72 (Nijhoff 1987), Herschman, "The EGF Receptor", Control of Animal Cell Proliferation, Vol. 1, Boynton et al., (eds.) pages 169-199 (Academic Press 1985), Coumailleau et al., J. Biol. Chem. 270:29270 (1995); Fukunaga et al., J. Biol. Chem. 270:25291 (1995); Yamaguchi et al., Biochem. Pharmacol. 50:1295 (1995) і у Meisel et al., Plant Molec. Biol. 30:1 (1996). Аналіз описаних тут конкретних послідовностей дозволяє виявити серію репрезентативних функціональних фрагментів, представлених в таблиці 4. Нуклеотиди, що кодують додаткові функціональні варіанти доменів людського IL-22RA, описані нижче і не представлені в таблиці 4, можуть бути оцінені в порівнянні з SEQ ID NO:1. Такими функціональними фрагментами є, наприклад, нижченаведені нуклеотидні послідовності SEQ ID NO:1: нуклеотиди 85-381, 206-717 і 85-717 SEQ ID NO:1 і відповідні амінокислотні послідовності, що кодуються ними, представлені в SEQ ID NO:2 і в SEQ ID NO:3, відповідно. Таблиця 4 Ознака IL-22RA Перший домен Ig Другий домен IgG Обидва домени IgG Амінокислотні залишки (SEQIDNO:2) 18-116 125-228 18-228 Нуклеотиди (SEQ ID NO:1) 85-381 206-717 85-717 31 У даному винаході також розглядаються функціональні фрагменти гена IL-22RA, які, в порівнянні з описаною тут амінокислотною послідовністю, мають амінокислотні заміни. Варіант гена IL22RA може бути ідентифікований виходячи з його структури шляхом визначення рівня її ідентичності з описаними нуклеотидними і амінокислотними послідовностями, як вже обговорювалося вище. Альтернативним методом для ідентифікації варіанту гена виходячи з його структури є встановлення здатності молекули нуклеїнової кислоти, що кодує можливий варіант гена IL-22RA, гібридизуватися з молекулою нуклеїнової кислоти, що містить нуклеотидну послідовність, таку як SEQ ID NO:1. Даний винахід також включає використання функціональних фрагментів поліпептидів IL-22RA, антигенних епітопів, епітоп-несучих фрагментів поліпептидів IL-22RA, і молекул нуклеїнової кислоти, що кодують такі функціональні фрагменти, антигенні епітопи і епітоп-несучі фрагменти поліпептидів IL-22RA. Вказані фрагменти використовуються для генерування поліпептидів для їх використання з метою продукування антитіл і партнерів по зв'язуванню, які зв'язуються з IL-22 або з обома IL-20 і IL-22, або блокують, інгібують, знижують, придушують або нейтралізують їх активність. "Функціональний" поліпептид IL-22RA або його фрагмент, визначені в даному описі, характеризуються їх здатністю блокувати, інгібувати, знижувати, придушувати або нейтралізувати запальну, проліферативну або диференціюючу активність IL-20 або IL-22, а також їх здатністю індукувати або інгібувати спеціалізовані функції клітин або їх здатністю специфічно зв'язуватися з анти-IL-22RA антитілом, з клітиною, з IL-20 або IL22. Як було описано раніше, IL-22RA має структуру і домени цитокінівого рецептора класу II, описаного в даний заявці. Таким чином, в даному винаході також розглядається використання гібридних білків, що включають (а) поліпептидні молекули, які містять один або декілька описаних вище доменів; і (b) функціональні фрагменти, що містять один або декілька таких доменів. В іншу поліпептидну частину гібридного білка може бути введений інший цитокіновий рецептор класу II, такий як IL-10R, IL-13R, IL-20RA, IL-20RB, IL-10RB (CRF24), IL-22RA2, або неприродний і/або неродинний секреторний сигнальний пептид, що забезпечує секрецію даного гібридного білка. Даний винахід також відноситься до поліпептидних фрагментів або до пептидів, що містять описаний тут епітоп-несучий фрагмент поліпептиду IL-22RA. Такі фрагменти або пептиди можуть містити "імуногенний епітоп", який є частиною білка, що індукує гуморальну відповідь в тому випадку, якщо як імуноген використовується весь білок. Імуногенні епітоп-несучі пептиди можуть бути ідентифіковані стандартними методами (див., наприклад, Geysen et al., Proc. Nat'l. Acad. Sci., USA, 81:3998 (1983)). У протилежність цьому, поліпептидні фрагменти або пептиди можуть містити "антигенний епітоп", що є областю білкової молекули, з якою може специфічно зв'язуватися антитіло. Деякі епітопи складаються з лінійних або безперервних 93179 32 амінокислотних фрагментів, і антигенність такого епітопу не порушується денатуруючими агентами. Добре відомо, що відносно короткі синтетичні пептиди, які можуть імітувати епітопи білка, можуть бути використані для стимуляції продукування антитіл проти даного білка (див., наприклад, Sutcliffe et al., Science 219:660 (1983)). Відповідно до цього, антигенні епітоп-несучі пептиди, антигенні пептиди, епітопи і поліпептиди даного винаходу можуть бути використані для вироблення антитіл, що зв'язуються з описаними тут поліпептидами, а також для ідентифікації і скринінгу моноклональних антитіл проти IL-22RA, які володіють нейтралізуючою дією, і які можуть зв'язуватися з IL-22 і IL-20 (з одним з них або з обома) або блокувати, інгібувати, знижувати, придушувати або нейтралізувати їх активність. Такі нейтралізуючі моноклональні антитіла даного винаходу можуть зв'язуватися з антигенним епітопом IL-22RA. Для визначення областей в SEQ ID NO:3, які мають найбільший антигенний потенціал, можуть бути використані профілі гідрофільности Хопа/Вуда (Норр et al., Proc. Nat'l. Acad. Sci. 78:3824-3828, 1981; Hopp J. Immun. Meth. 88:1-18, 1986 і Triquier et al., Protein Engineering 11:153-169, 1998). Цей профіль характеризується ковзаючим вікном з шести залишків. Приховані залишки G, S і Τ і відкриті залишки Η, Υ і W не враховувалися. У IL-22RA, ці області можуть бути визначені будь-яким фахівцем. Крім того, антигенні епітопи IL-22RA в SEQ ID NO:3, передбачені по кривій Джеймсона-Вольфа, наприклад, з використанням програми DNASTAR Protean (DNASTAR, Inc., Madison, WI), є переважними антигенними епітопами і можуть бути отримані будь-яким фахівцем. Такі антигенні епітопи включають (1) амінокислотні залишки 1 (Pro) - 6 (Asp) SEQ ID NO:3; (2) амінокислотні залишки 26 (Ser) - 32 (Pro) SEQ ID NO:3; (3) амінокислотні залишки 41 (Lys) - 47 (Asp) SEQ ID NO:3; (4) амінокислотні залишки 49 (Val) - 62 (Cys) SEQ ID NO:3; (5) амінокислотні залишки 41 (Lys) - 62 (Cys) SEQ ID NO:3; (6) амінокислотні залишки 84 (Ala) - 97 (Ser) SEQ ID NO:3; (7) амінокислотні залишки 103 (Thr) 108 (Asp) SEQ ID NO:3; (8) амінокислотні залишки 130 (Arg) - 135 (His) SEQ ID NO:3; (9) амінокислотні залишки 164 (Gly) - 166 (Lys) SEQ ID NO:3; (10) амінокислотні залишки 175 (Туr) - 179 (Glu) SEQ ID NO:3; (11) амінокислотні залишки 193 (Lys) - 196 (Ala) SEQ ID NO:3; (12) амінокислотні залишки 203 (Lys) - 209 (Thr) SEQ ID NO:3. Іншими епітопами є нижченаведені пептиди, які потенційно продукуються з невідновленого повнорозмірного людського IL-22RA, розщепленого СnВr: пептид 6 (SEQ ID NO:56), пептид 7 (SEQ ID NO:57), пептид 8 (SEQ ID NO:58), пептид 9 (SEQ ID NO:59), пептид 10 (SEQ ID NO:60) і пептид 11 (SEQ ID NO:61). Цистеїни пов'язані дисульфідними зв'язками, що приводить до утворення можливого зв'язку між пептидами 7 (SEQ ID NO:57) і 10 (SEQ ID NO:60). Зокрема, SEQ ID NO:56 відповідає амінокислотним залишкам 1 (Pro) - 92 (Met) SEQ ID NO:3; SEQ ID NO:57 відповідає амінокислотним залишкам 93 (Thr) - 120 (Met) SEQ ID NO:3; SEQ ID NO:58 відповідає амінокислотним залишкам 121 (lle) - 160 (Met) SEQ ID NO:3; SEQ ID NO:59 відповідає амі 33 нокислотним залишкам 161 (His) - 185 (Met) SEQ ID NO:3; SEQ ID NO:60 відповідає амінокислотним залишкам 186 (lle) - 199 (Met) SEQ ID NO:3. a SEQ ID NO:61 відповідає амінокислотним залишкам 200 (Cys) - 211 (Thr) SEQ ID NO:3. Крім того, залишками SEQ ID NO:2 (і відповідні залишки SEQ ID NO:3), які грають важливу роль в зв'язуванні "ліганд-рецептор", є Туг-60, Phe-164, Tyr-93, Arg-112, Lys-210 і Glu-211 SEQ ID NO:2 (і відповідними залишками SEQ ID NO:3). Крім того, первинними залишками SEQ ID NO:2 (і відповідними залишками SEQ ID NO:3), які грають важливу роль в регуляції зв'язування "ліганд-рецептор", є Туr-60 і Phe164 SEQ ID NO:2 (і відповідні залишки SEQ ID NO:3), а вторинними залишками є залишки Tyr-93, Arg-112, Lys-210 і Glu-211 SEQ ID NO:2 (і відповідні залишки SEQ ID NO:3). У переважних варіантах винаходу, антигенні епітопи, з якими зв'язуються нейтралізуючі антитіла даного винаходу, містять залишки SEQ ID NO:2 (і відповідні залишки SEQ ID NO:3), що грають важливу роль в зв'язуванні "ліганд-рецептор", наприклад, з IL-22RA і з IL-20 або IL-22 (з одним з них або з обома). Антигенні епітоп-несучі пептиди і поліпептиди можуть містити, принаймні, від чотирьох до десяти амінокислот, принаймні, від десяти до п'ятнадцяти амінокислот, або приблизно від 15 до 30 амінокислот описаної тут амінокислотної послідовності. Такі епітоп-несучі пептиди і поліпептиди можуть бути продуковані шляхом фрагментації поліпептиду IL-22RA або хімічними методами пептидного синтезу, описаними нижче. Крім того, епітопи можуть бути відібрані шляхом фагового представлення бібліотек рандомізованих пептидів (див. наприклад, Lane & Stephen, Curr. Opin. Immunol. 5:268 (1993) і Cortese et al, Curr. Opin. Biotechnol. 7:616 (1996)). Стандартні методи ідентифікації епітопов і продукування антитіл з невеликих пептидів, що містять епітоп, описані, наприклад, Mole "Epitope Mapping", Methods in Molecular Biology, Vol. 10, Manson (ed.), pages 105-116 (The Humana Press, Inc. 1992), Price, "Production and Characterization of Synthetic Peptide-Derived Antibodies", Monoclonal Antibodies: Production, Engineering and Clinical Application, Ritter & Ladyman (eds.), pages 60-84 (Cambridge University Press 1995) і Coligan et al. (eds.), Current Protocols in Immunology, pages 9.3.1-9.3.5 and pages 9.4.19.4.11 (John Wiley & Sons, 1997). Для будь-якого поліпептиду IL-22RA, включаючи його варіанти і гібридні білки, кожний фахівець може легко отримати повністю вироджену полінуклеотидну послідовність, що кодує вказаний варіант, з використанням інформації, що є вище в Таблицях 1 і 2. Крім тогo, кожний фахівець може використати стандартну комп'ютерну програму для виявлення варіантів IL-22RA, виходячи з описаних тут нуклеотидних і амінокислотних послідовностей. 5. Продукування поліпептидів IL-22RA Поліпептиди даного винаходу, включаючи повнорозмірні поліпептиди; розчинні мономерні, гомодимерні, гетеродимерні і мультимерні рецептори; повнорозмірні рецептори; фрагменти рецепторів (наприклад, ліганд-зв'язуючі фрагмен 93179 34 ти і антигенні епітопи), функціональні фрагменти і гібридні білки можуть бути продуковані в рекомбінантних клітинах-хазяях стандартними методами. Для експресії гена IL-22RA, молекула нуклеїнової кислоти, кодуюча поліпептид, повинна бути функціонально приєднана до регуляторних послідовностей, які регулюють транскрипційну експресію в експресуючому векторі, а потім вона повинна бути введена в клітину-хазяїна. Крім послідовностей регуляції транскрипції, таких як промотори і енхансери, експресуючі вектори можуть включати послідовності регуляції трансляції і маркерний ген, який є придатним для відбору клітин, несучих цей експресуючий вектор. Експресуючі вектори, які можуть бути використані для продукування чужорідного білка в еукаріотичних клітинах, звичайно містять: (1) прокаріотичні ДНК-елементи, що кодують бактерійний сайт ініціації реплікації, і маркер резистентності до антибіотиків, що забезпечують ріст і відбір експресуючого вектора в бактерійному хазяїні; (2) еукаріотичні ДНК-елементи, регулюючі ініціацію транскрипції, такі як промотор; і (3) ДНК-елементи, регулюючі процесинг транскриптів, такі як послідовність термінації транскрипції/поліаденілювання. Як обговорювалося вище, експресуючі вектори можуть також включати нуклеотидні послідовності, що кодують секреторну послідовність, яка направляє гетерологічний поліпептид по секреторному шляху клітини-хазяїна. Так, наприклад, експресуючий вектор IL-22RA може містити ген IL-22RA і секреторну послідовність, що походить від будьякого секретованого гена. Білки IL-22RA даного винаходу можуть експресуватися в клітинах ссавців. Прикладами відповідних клітин-хазяїв ссавців є клітини нирки Африканської зеленої мавпи (Vero; ATCC CRL 1587), клітини нирки людського ембріона (293-НЕК; ATCC CRL 1573), клітини нирки дитини хом'ячка (ВНК-21, ВНК-570, АТСС CRL 8544, ATCC CRL 10314), клітини нирки собак (MDCK; ATCC CCL 34), клітини яєчника китайського хом'ячка (СНО-К1; ATCC CCL61; СНО DG44 (Chasin el al, Som. Cell. Molec. Genet. 12:555, 1986)), клітини гіпофіза щура (GH1; ATCC CCL82), клітини HeLa S3 (ATCC CCL2.2), клітини щурячої гепатоми (Н-4-ll-Е; ATCC CRL 1548), 8У40-трансформовані клітини нирки мавпи (COS-1; ATCC CRL 1650) і клітини мишачого ембріона (NIH-3T3; ATCC CRL 1658). Що стосується ссавця-хазяїна, то потрібно зазначити, що сигнали регуляції транскрипції і трансляції можуть походити від вірусних джерел ссавця, наприклад, аденовірусу, вірусу коров'ячої папіломи, мавпячого вірусу або т.п., в яких регуляторні сигнали асоційовані з конкретним геном, що має високий рівень експресії. Відповідні послідовності регуляції транскрипції і трансляції можуть бути також отримані з генів ссавців, наприклад, з генів актину, колагену, міозину і металотіонеїну. Послідовності регуляції транскрипції включають промоторну область, достатню для забезпечення регуляції ініціації синтезу РНК. Придатними еукаріотичними промоторами є промотор гена металотіонеїну І (Hamer et al., J. Molec. Appl. Genet. 1:273 (1982)), промотори ТК вірусу герпеса 35 (McKnight, Cell 31:355 (1982)), ранній промотор SV40 (Benoist et al. Nature 290:304 (1981)), промотор вірусу саркоми Рауса (Gorman et al., Proc. Nat'l. Acad. Sci. USA 79:6777 (1982)), промотор цитомегаловірусу (Foecking et al. Gene 45:101 (1980)) і промотор вірусу пухлини молочної залози мишей (в загальних рисах, див. Etcheverry "Expression of Engineered Proteins in Mammalian Cell Culture", Protein Engineering: Principles and Practice, Cleland et al, (eds.), pages 163-181 (John Wiley & Sons, Inc. 1996)). Альтернативно, прокаріотичний промотор, такий як промотор РНК-полімерази бактеріофага ТЗ, може бути використаний для регуляції експресії гена IL-22RA в клітинах ссавця в тому випадку, якщо прокаріотичний промотор регулюється еукаріотичним промотором (Zhou et al. Моl. Cell. Biol. 10:4529 (1990) and Kaufman et al, Nucl. Acids. Res. 19:4485 (1991)). У деяких варіантах здійснення винаходу, ДНКпослідовність, що кодує поліпептид розчинного рецептора IL-22RA або фрагмент поліпептиду IL22RA, функціонально приєднана до інших генетичних елементів, необхідних для її експресії, звичайно, до промотору і термінатору транскрипції в експресуючому векторі. Такий вектор також звичайно містить один або декілька селективних маркерів і один або декілька сайтів ініціації реплікації, хоча для кожного фахівця очевидно, що в деяких системах, селективні маркери можуть знаходитися в окремих векторах, а реплікація екзогенної ДНК може забезпечуватися інтеграцією в геном клітини-хазяїна. Вибір промоторів, термінаторів, селективних маркерів, векторів і інших елементів може бути здійснений будь-яким фахівцем шляхом рутинного експериментування. Багато які з таких елементів описані в літературі і є комерційно доступними. Множина компонентів комплексу розчинного рецептора може бути ко-трансфікована на окремих експресуючих векторах, або вони можуть знаходитися в одному експресуючому векторі. Такі методи експресії множини компонентів білкових комплексів добре відомі фахівцям. Експресуючий вектор може бути введений в клітини-хазяї різними стандартними методами, включаючи трансфекцію з використанням фосфату кальцію, трансфекцію за допомогою ліпосом, доставку шляхом мікроінжекції, електропорацію і т.п. Трансфіковані клітини можуть бути відібрані і розмножені з отриманням рекомбінантних клітинхазяїв, що містять експресуючий вектор, стабільно інтегрований в геном клітини-хазяїна. Методи вбудовування векторів в еукаріотичні клітини і методи відбору таких стабільних трансформантів з використанням домінантного селективного маркера описані Ausubel (1995) & Murray (ed.), Gene Transfer and Expression Protocols (Humana Press, 1991). Так, наприклад, одним з придатних селективних маркерів є ген, що надає резистентності до антибіотика неоміцину. У цьому випадку, відбір здійснюють в присутності лікарського засобу типу неоміцину, такого як G418 або т.п. Системи відбору можуть бути також використані для збільшення рівня експресії представляючого інтерес гена, тоб 93179 36 то, для здійснення процесу, який називається "ампліфікацією". Ампліфікацію здійснюють шляхом культивування трансфектантів в присутності невеликої кількості селективного агента з подальшим збільшенням кількості цього селективного агента для відбору клітин, які продукують високі рівні продуктів вбудованих генів. Придатним ампліфікованим селективним маркером є ген дигідрофолатредуктази (DHFR), що надає резистентності до метотрексату. Можуть бути також використані і інші гени резистентності до лікарських засобів (наприклад, ген резистентності до гігроміцину, ген резистентності до багатьох лікарських засобів і ген резистентності до пуроміцинацетилтрансферази). Альтернативно, маркери, які вводять змінений фенотип, такі як білок, флуоресціюючий в зеленому діапазоні спектра, або білки клітинної поверхні, такий як CD4, CD8, ГКГ класу І, і лужна фосфатаза плаценти, можуть бути використані для відділення трансфікованих клітин від не-трансфікованих клітин такими методами, як сортування клітин по інтенсивності флуоресценції (FACS) або розділення з використанням магнітних сфер. Поліпептиди IL-22RA можуть бути також отримані шляхом культивування клітин ссавців з використанням системи доставки вірусів. Репрезентативними вірусами, придатними для цієї мети, є аденовірус, ретровіруси, герпесвірус, вірус коров'ячої віспи і адено-асоційований вірус (AAV). Аденовірус, тобто, вірус на основі двохланцюжкової ДНК, в цей час є найбільш вивченим вектором для перенесення генів, що використовується з метою доставки гетер о логічної нуклеїнової кислоти (в загальних рисах, див. Becker et al, Meth. Cell. Biol. 43:161 (1994) і Douglas & Curiel, Science & Medicine, 4:44 (1997)). Перевагами такої аденовірусної системи є можливість вбудовувати відносно великі ДНК-вставки, здатність реплікуватися до високих титрів, здатність інфікувати клітини ссавців широкого ряду і гнучкість, яка дозволяє використати цю систему з великим числом доступних векторів, що містять різні промотори. Внаслідок делеції частин аденовірусного генома, в нього можуть бути вбудовані більш великі вставки (до 7 т.п.н.) гетерологічної ДНК. Ці вставки можуть бути вбудовані у вірусну ДНК шляхом прямого лігування або шляхом гомологічної рекомбінації з ко-трансфікованою плазмідою. Одним з можливих варіантів є делеція головного гена Е1 з вірусного вектора, яка приводить до нездатності цього вектора до реплікації, якщо тільки ген Е1 не буде постачатися клітиною-хазяїном. Т-клітина, наприклад, людські клітини 293, інфіковані аденовірусним вектором (АТСС. №№CRL-1573, 45504, 45505), можуть бути вирощені у вигляді адгезивних клітин або у вигляді суспензійної культури при відносно високій клітинній щільності з продукуванням значної кількості білка (див. Gamier etal, Cytotechnol. 15:145 (1994)). IL-22RA може бути також експресований в інших вищих еукаріотичних клітинах, таких як клітини птахів, грибів, комах, дріжджів або рослин. Для введення клонованих генів IL-22RA в клітини комах, ефективною є бакуловірусна система. Відповідні експресуючі вектори були отримані на основі 37 вірусу множинного ядерного поліедрозу Autographa californica (AcMNPV) і містять добре відомі промотори, такі як промотор білка теплового шоку (hsp) 70 дрозофіли, промотор передраннього гена вірусу ядерного поліедрозу Autographa californica (іе-1), промотор затриманого раннього гена 39К, промотор бакуловірусу p10 і промотор металотіонеїну дрозофіли. Другий метод отримання рекомбінантного бакуловірусу передбачає використання системи на основі транспозонів, описаній Luckow (Luckow et al., J. Virol. 67:4566 (1993)). Ця система, в якій використовуються вектори для перенесення, постачається в наборі BAC-to-BAC (Life Technologies, Rockville, MD). У цій системі використовується вектор для перенесення PFASTBAC (Life Technologies), що містить транспозон Тn7 і застосовується для перенесення ДНК, що кодує поліпептид IL-22RA в бакуловірусний геном, інтегрований в Е.соlі у вигляді великої плазміди, який називається "бакміда". Див. Hill-Perkins & Posse, J. Gen. Virol. 71:971 (1990), Bonning et al., J. Gen. Virol. 75:1551 (1994) і Chazenbalk & Rapoport, J. Biol. Chem. 270:1543 (1995). Крім того, вектори для перенесення можуть включати ДНК, ліговану із збереженням рамки зчитування і кодуючу епітопну мітку біля С- або N-кінця експресованого поліпептиду IL-22RA, наприклад, епітопну мітку Glu-Glu (Grussenmeyer et al. Proc. Nat'l. Acad. Sci. 82:7952 (1985)). Із застосуванням відомої техніки, вектор для перенесення, який містить ген IL22RA, трансформують в Е.соlі і скринують на бакміди, які містять ген, що переривається lacZ, вказуючий на присутність рекомбінантного бакуловірусу. Потім бакмідну ДНК, що містить рекомбінантний бакуловірусний геном, виділяють стандартними методами. Репрезентативний вектор PFASTBAC може бути значною мірою модифікований. Так, наприклад, поліедриновий промотор може бути видалений, і замість нього може бути вбудований промотор основного білка бакуловірусу (відомий також як промотор Рсоr, р6.9 або промотор МР), експресія якого є більш ранньою при бакуловірусній інфекції, при цьому, було показано, що він є переважним для експресії секретованих білків (див. наприклад, Hill-Perkins & Possee, J. Gen. Virol. 71:971 (1990), Bonning et al., J. Gen. Virol. 75:1551 (1994) і Chazenbalk & Rapoport, J. Biol. Chem. 270:1543 (1995). У таких конструкціях вектора для перенесення може бути використаний короткий або довгий варіант промотору основного білка. Більш того можуть бути сконструйовані вектори для перенесення, в яких секреторні сигнальні послідовності нативного IL-22RA замінені секреторними сигнальними послідовностями, що походять від білків комах. Так, наприклад, в даних конструкціях, замість секреторної сигнальної послідовності нативного IL-22RA може бути використана секреторна сигнальна послідовність, що походить від екдистероїд-глюкозилтрансферази (EGT), мелітину бджіл (Invitrogen Corporation; Carlsbad, CA) або gp67 бакуловірусу (PharMingen: San Diego, CA). Для трансфекції клітин-хазяїв використовують рекомбінантний вірус або бакміду. Придатними клітинами-хазяями комах є клітинні лінії, що похо 93179 38 дять від IPLB-Sf-21, яєчникова клітинна лінія лялечки Spodoptera frugipedra, така як SJ9 (АТСС CRL 1711), Sf21AE і Sf21 (Invitrogen Corporation; San Diego, CA), а також клітини Schneider-2 Drosophila і клітинна лінія HIGH FIVEO (Invitrogen), що походить від Trichoplusia nі (патент США №5300435). Комерційно доступні безсироваткові середовища можуть бути використані для вирощування і підтримки життєздатності клітин. Придатними середовищами для клітин Sf9 є середовища Sf900 llТМ (Life Technologies) або ESF 921™ (Expression Systems), а для клітин Т.nі - середовища ЕхсеllO405ТМ (JRH Biosciences, Lenexa, KS) або Express FiveOTM (Life Technologies). При використанні рекомбінантного вірусу, клітини звичайно культивують, починаючи з щільності інокуляції приблизно 2-5×105 клітин і до щільності 1-2×106 клітин, і на цьому етапі додають початковий рекомбінантний вірус при множинності зараження (m.о.і.) 0,1-10, а звичайно приблизно більше 3. Добре відомі методи отримання рекомбінантних білків в бакуловірусних системах описані Bailey et al. "Manipulation of Baculovirus Vectors", Methods in Molecular Biology, Volume 7: Gene Transfer and Expression Protocols, Murray (ed.), pages 147-168 (The Humana Press, Inc. 1991), Patel et al., "The baculovirus expression system", DNA Cloning 2: Expression Systems, 2nd Edition, Glover et al. (eds.), pages 205-244 (Oxford University Press 1995), Ausubel (1995), pages 16-37-16-57, Richardson (ed.), Baculovirus Expression Protocols (The Humana Press, Inc. 1995) і Lucknow "Insect Cell Expression Technology", Protein Engineering: Principle and Practice, Cleland et al., (eds.) pages 183-218 (John Wiley & Sons, Inc. 1996). Для експресії описаних тут генів можуть бути также використані клітини грибів, включаючи дріжджові клітини. Дріжджами, що являють особливий інтерес для цієї мети, є Soccharomyces cerevisiae, Pichia pastoris i Pichia methanolica. Придатними промоторами для експресії в дріжджах є промотори, що походять від GAL1 (галактози), PGK (фосфогліцераткінази, ADH (алкоголь-дегідрогенази), А0Х1 (алкогольоксидази), HIS4 (гістидинолдегідрогенази) і т.п. Було сконструйовано юагато векторів для клонування в дріжджах, і ці вектори є легко доступними. Такими векторами є вектори на основі Yip, такі як YIp5; вектори YRp, такі як YRp17; вектори YEp, такі як YEp13; і вектори YCp, такі як YCp19. Методи трансформації клітин S. cerevisiae екзогенної ДНК і отримання з цих клітин рекомбінантних поліпептидів описані, наприклад, Kawasaki, патент США №4599311, Kawasaki et al., патент США №4931373, Brake, патент США №4870008, Welch et al., патент США №5037743 i Murray et al., патент США №4845075. Трансформовані клітини відбирають ха їх фенотипом, що визначається селективним маркером, в основному, по резистентності до лікарського засобу або по здатності рости за відсутності конкретної поживної речовини (наприклад, лейцину). Придатною системою векторів для використання в Saccharomyces cerevisiae є система векторів РОТ1, описана Kawasaki et al. (патент США №4931373), яка дозволяє проводити відбір транс 39 формованих клітин по їх здатності рости в середовищі, яке містить глюкозу. Іншими промоторами і термінаторами, придатними для їх використання в дріжджах, є промотори і термінатори, що походять від генів гліколітичних ферментів (див. наприклад, Kawasaki, патент США №4599311, Kingsman et al., патент США №4615974 и Bitter, патент США №4977092) і гени алкогольдегідрогенази. Див. також патенти США №№4990446, 5063154, 5139936 і 4661454. Системи трансформації для інших дріжджів, включаючи Hansenula polymorpha, Schizosaccharomyces pombe, Kluyveromyces lactis, Kluyveromyces fragilis, Ustilago maydis, Pichia pastoris, Pichia methanolica, Pichia guillermondii і Candida maltosa, відомі фахівцям. Див. наприклад, Gleeson et al., J. Gen. Microbiol. 132:3459 (1986) і Cregg, патент США №4882279. Клітини Aspergillus можуть бути використані відповідно до методів, описаних McKnight et al. в патенті США №4935349. Методи трансформації Acremonium chrysogenum описані Sumino et al. в патенті США №5162228. Методи трансформації Neurospora описані Lambowitz в патенті США №4486533. Так, наприклад, використання Pichia methanolica як хазяїна для продукування рекомбінантних білків описане Raymond, в патенті США №5716808; Raymond, в патенті США №5736383, Raymond et al., Yeast 14:11-23 (1998) і в міжнародних публікаціях №№WO 97/17450, WO 97/17451, WO 98/02536 і WO 98/02565. Молекули ДНК, що використовуються для трансформації P. methanolica, звичайно отримують у вигляді двохланцюжкових кільцевих плазмід, які перед трансформацією переважно лінеаризують. Для продукування поліпептидів в Р. methanolica, промотором і термінатором в такій плазміді можуть бути промотори і термінатори гена P. methanolica, такого як ген утилізації спирту P. methanolica (AUG1 або AUG2). Іншими придатними промоторами є промотори, що походять від генів дигідроксіацетонсинтази (DHAS), форміатдегідрогенази (FMD) і каталази (CAT). Для полегшення інтеграції ДНК в хромосому хазяїна, переважно, щоб весь експресійний сегмент плазміди був фланкований по обох кінцях ДНК-послідовностями хазяїна. Відповідним селективним маркером для використання в Pichia methanolica є ген ADE2 P. methanolica, який кодує фосфорибозил-5-аміноімідазолкарбоксилазу (AIRC; ЄС 4.1.1.21) і дозволяє аdе2-утримуючим клітинам-хазяям рости за відсутності аденіну. Для великомасштабного промислового культивування, при якому бажано мінімізувати використання метанолу, можуть бути використані клітини-хазяї, в яких делетовані обидва гени утилізації метанолу (AUG1 і AUG2). Для продукування секретованих білків, клітини-хазяї можуть бути дефіцитними по гену вакуолярної протеази (РЕР4 і PRB1). Для полегшення введення плазміди, що містить ДНК, яка кодує представляючий інтерес поліпептид, в клітини P. methanolica, використовується електропорація. Клітини P. methanolica можуть бути трансформовані шляхом електропорації з використанням експонентно затухаючого імпульсного електричного поля, де напруга поля складає від 93179 40 2,5 до 4,5кВ/см, а переважна, приблизно 3,75кВ/см, і де постійна часу (t) складає від 1-40 мілісекунд, а найбільш переважно приблизно 20 мілісекунд. Експресуючі вектори можуть бути також введені в протопласти рослини, в інтактні тканині рослин або в окремі клітини рослин. Методами введення експресуючих векторів в тканину рослини є пряме інфікування тканини рослини бактерією Agrobacterium tumefaciens або спільне культивування тканини рослини з цією бактерією; доставка шляхом мікроінжекції; ін'єкція ДНК; електропорація і т.п. див. наприклад, Horsch et al., Science 227:1229 (1985), Klein et al., Biotechnology 10:268 (1992) і Міkі et al, "Procedures for Introducing Foreign DNA into Plants", Methods in Plant Molecular Biology and Biotechnology, Glick et al. (eds.), pages 67-88 (CRC Press 1993). Альтернативно, гени IL-22RA можуть бути експресовані в прокаріотичних клітинах-хазяях. Відповідні промотори, які можуть бути використані для експресії поліпептидів IL-22RA в прокаріотичних хазяях, добре відомі фахівцям, і такими промоторами є промотори, здатні розпізнавати полімерази Т4, Т3, Sp6 і Т7; промотори PR і PL бактеріофага лямбда, промотори trp, rесА, промотори білків теплового шоку, промотори lacUV5, tac, Θpp-lacSpr,phoA i lacZ E.coli, промотори В. subtilis, промотори бактеріофагів Bacillus, промотори Streptomyces, промотор int бактеріофага лямбда, промотор blа pBR322 і промотор CAT гена хлорамфенікол-ацетилтрансферази. Прокаріотичні промотори описані Glick, J. Ind. Microbiol. 1:277 (1987), Watson et al., Molecular Biology of the Gene, 4th Ed. (Benjamin Cummins 1987) і Ausubel et al. (1995). Придатними прокаріотичними хазяями є E.coli і Bacillus subtilis. Придатними штамами Е.coli є BL21(DE3), BL21(DE3)pLysS, BL21(DE3)pLysE, DH1, DH4I, DH5, DH5I, DH5IF, DH5IMCR, DH10B, DH10B/p3, DH11S, C600, HB101, JM101, JM105, JM109, JM110, K38, RP1, Y1088, Y1089, CSH18, ER1451 і ER1647 (див. наприклад, Brown (ed.), Molecular Biology Lab fax (Academic Press 1991)). Придатними штамами Bacillus subtilis є BR151, YB886, MI119, MI120 і В170 (див. наприклад, Hardy, "Bacillus Cloning Methods", DNA Cloning: A Practical Approach, Glover (ed.) (IRL Press 1985)). При експресії поліпептиду IL-22RA в бактеріях, таких як E.coli, вказаний поліпептид може зберігатися в цитоплазмі, звичайно у вигляді нерозчинних гранул, або він може прямувати в периплазматичний простір секреторною бактерійною послідовністю. У першому випадку, клітини лізують, а гранули виділяють і денатурують з використанням, наприклад, гуанідинізотіоціанату або сечовини. Потім денатурований поліпептид може бути підданий рефолдингу і димеризації шляхом розведення денатуратом, наприклад, шляхом діалізу проти розчину сечовини і комбінації відновленого і окисленого глутатіону, і подальшого діалізу проти забуференого фізіологічного розчину. В останньому випадку, поліпептид може бути виділений з периплазматичного простору в розчинній і функціональній формі шляхом руйнування клітин (наприклад, шляхом обробки ультразвуком або впливу осмо 41 тичним шоком) з вивільненням вмісту периплазматичного простору і виділенням білка, не вдаючись до денатурації і рефолдингу· Методи експресії білків в прокаріотичних хазяях добре відомі фахівцям (див. наприклад, Williams et al., "Expression of foreign proteins in E. coli using plasmid vectors and purification of specific polyclonal antibodies", DNA Cloning 2: Expression Systems, 2nd Edition, Glover et al. (eds.), page 15 (Oxford University Press 1995), Ward et al., "Genetic Manipulation and Expression of Antibodies", Monoclonal Antibodies: Principles and Applications, page 137 (Wiley-Liss, Inc. 1995) і Georgiou, "Expression of Proteins in Bacteria", Protein Engineering: Principles and Practice, Cleland et al. (eds.), page 101 (John Wiley & Sons, Inc. 1996)). Стандартні методи введення експресуючих векторів в клітини бактерій, дріжджів, комах і рослин описані, наприклад, Ausubel (1995). Загальні методи експресії і виділення чужорідного білка, що продукується клітинною системою ссавця, описані в літературі, наприклад, Etcheverry, "Expression of Engineered Proteins in Mammalian Cell Culture", Protein Engineering: Principles and Practice, Cleland et al. (eds.), pages 163 (Wiley-Liss, Inc. 1996). Стандартні методи виділення білка, що продукується бактерійною системою, описані, наприклад, Grisshammer et al., "Purification of over-produced proteins from E.coli cells", DNA Cloning 2: Expression Systems, 2nd Edition, Glover et al. (eds.), pages 59-92 (Oxford University Press 1995). Розроблені методи виділення рекомбінантних білків з бакуловірусної системи описані Richardson (ed.), Baculovirus Expression Protocols (The Humana Press, Inc. 1995). Як альтернатива, поліпептиди даного винаходу можуть бути синтезовані методами повного твердофазного синтезу, часткового твердофазного синтезу, конденсації фрагмента або класичного синтезу в розчині. Такі методи синтезу добре відомі фахівцям (див. наприклад, Merrifield J. Am. Chem. Soc. 85:2149 (1963), Srewart et al. "Solid Phase Peptide Synthesis" (2nd Edition), (Pierce Chemical Co., 1984), Bayer & Rapp, Chem. Pept. Prot. 3:3 (1986), Atherton et al., Solid Phase Peptide Synthesis: A Practical Approach (IRL Press, 1989), Fields & Colowick, "Solid-Phase Peptide Synthesis", Methods in Enzymology Volume 289 (Academic Press 1997) і Lloyd-Williams et al, Chemical Approaches to the Synthesis of Peptides and Proteins (CRC Press, Inc. 1997)). Зміни, що вносяться в загальні стратегії хімічного синтезу, такі як "природне хімічне лігування" і "лігування експресованого білка", також є стандартними (див. наприклад, Dawson et al., Science 266:776 (1994), Hackeng et al., Proc. Nat'l. Acad. Sci. USA 94:7845 (1997), Dawson, Methods Enzymol. 287:34 (1994), Muir et al., Proc. Nat'l. Acad. Sci. USA 95:6705 (1998) і Severinov & Muir, J. Biol. Chem. 273:16205 (1998)). Пептиди і поліпептиди даного винаходу включають, принаймні, шість, принаймні, дев'ять або, принаймні, 15 суміжних амінокислотних залишків SEQ ID NO:3. Як ілюстрація можуть служити поліпептиди, які можуть містити принаймні, шість, принаймні, дев'ять або, принаймні, 15 суміжних аміно 93179 42 кислотних залишків SEQ ID NO:3. У деяких варіантах здійснення винаходу, поліпептиди містять 20, 30, 40, 50, 100 або більше суміжних залишків даних амінокислотних послідовностей. Молекули нуклеїнової кислоти, що кодують такі пептиди і поліпептиди, можуть бути використані як праймери і зонди для полімеразної ланцюгової реакції. Крім того, поліпептиди IL-22RA і їх фрагменти можуть експресуватися у вищих еукаріотичних клітинах у вигляді мономерів, гомодимерів, гетеродимерів або мультимерів. Такі клітини можуть бути використані для продукування мономерних, гомодимерних, гетеродимерних і мультимерних поліпептидів рецептора IL-22RA, які містять, принаймні, один поліпептид IL-22RA ("IL-22RAутримуючі рецептори" або поліпептиди "IL-22RAутримуючих рецепторів"), або вони можуть бути використані як аналітичні клітини в системах скринінгу. В одному з аспектів даного винаходу, поліпептид даного винаходу, що містить позаклітинний домен IL-22RA, продукується культивованою клітиною, і цю клітину використовують для скринінгу на ліганди для рецептора, включаючи природний ліганд, IL-22, а також агоністи і антагоністи природного ліганда. Для систематизації цього підходу, кДНК або ген, що кодують рецептор, об'єднують з іншими генетичними елементами, необхідними для їх експресії (наприклад, з транскрипційним промотором), і отриманий експресуючий вектор вбудовують в клітину-хазяїна. Клітини, які експресують ДНК і продукують функціональний рецептор, відбирають і використовують в різних системах скринінгу. Кожний компонент комплексу мономерного, гомодимерного, гетеродимерного і мультимерного рецептора може бути експресований в тій же самій клітині. Крім того, компоненти комплексу мономерного, гомодимерного, гетеродимерного і мультимерного рецептора можуть бути також приєднані до трансмембранного домену або до іншої мембрано-пов'язаної молекули, що дозволяє здійснювати збирання комплексу і провести скринінг трансфектантів, описаних вище. В аналізі поліпептидів-антагоністів IL-20 і IL-22 і антитіл проти IL-20 і IL-22 даного винаходу, клітинами ссавців, придатними для експресії IL-22RAутримуючих рецепторів або інших рецепторів, які, як відомо, зв'язуються з IL-20 або IL-22 (наприклад, клітини, експресуючі IL-22RA/CRF2-4, і IL22RA, IL-20RB, IL-22RA/IL-20RB або IL-22RA/IL20RB) і для передачі опосередкованого рецептором сигналу, є клітини, експресуючі інші субодиниці рецептора, які можуть утворювати функціональний комплекс з IL-22RA (або IL-20RA). Ці субодиниці можуть включати субодиниці сімейства рецепторів інтерферонів або рецепторів інших цитокінів класу II або класу І, наприклад, CRF2-4 (Genbank, per. №Ζ17227), IL-10R (Genbank, per.№№U00672 і NM_001558), IL-22RA (спільний патент США №5965704), zcytor7 (IL-20RA) (спільний патент США №5945511), IL-20RA/IL-20RB (публікація WIPO №WO 01/46232) і IL-9R. Також переважно використати клітину, що походить від організму того виду, в якому експресується даний рецептор. У переважному варіанті здійснення винаходу, вказана клітина залежить від екзогенно 43 гемопоетичного фактора росту, що вводиться для її проліферації. Переважними клітинними лініями цього типу є людська клітинна лінія TF-1 (АТСС, №CRL-2003) і клітинна лінія AML-193 (АТСС, №CRL-9589), які являють собою GM-CSF-залежні клітинні лінії людського лейкозу і клітини BaF3 (Palacios & Steinmetz, Cell 41:727-734, (1985)), які являють собою IL-3-залежну мишачу пре-Вклітинну лінію. Іншими клітинними лініями є клітини ВНК, COS-1 і СНО. Відповідні клітини-хазяї можуть бути сконструйовані для продукування необхідних субодиниць рецептора і іншого клітинного компонента, необхідних для вироблення потрібної клітинної відповіді. Цей підхід є переважним, оскільки клітинні лінії можуть бути сконструйовані так, щоб вони експресували субодиниці рецептора, що походить від організму будь-якого виду, що, тим самим дозволяє усунути можливі обмеження, зумовлені видовою специфічністю. Ортологи кДНК людського рецептора, що походять від організму певного виду, такого як мишача кДНК в клітинній лінії BaF3, можуть бути клоновані і використані в клітинних лініях, що походять від організму того ж виду. Клітинні лінії, що залежать від одного гемопоетичного фактора росту, такого як GM-CSF або IL-3, можуть бути сконструйовані так, щоб вони залежали від іншого цитокіну, дія якого опосередковується рецептором IL-22RA, таким як IL-22. Клітини, експресуючі функціональний рецептор, використовуються в скринінг-аналізах. Ряд придатних аналізів відомий фахівцям. Ці аналізи основані на детекції біологічної відповіді в клітинімішені. Одним з таких аналізів є аналіз на проліферацію клітин. Клітини культивують в присутності або за відсутності сполуки, що тестується, а клітинну проліферацію детектують, наприклад, шляхом вимірювання рівня включення міченого тритієм тимідину або шляхом проведення колориметричного аналізу на основі метаболічного розщеплення броміду 3-(4,5-диметилтіазол-2-іл)2,5-дифенілтетразолію (МТТ) (Mosman J. Immunol. Meth. 65:55-63, (1983)). Альтернативний аналіз передбачає використання клітин, які потім конструюють так, щоб вони експресували репортерний ген. Такий репортерний ген приєднують до промоторного елемента, чутливого до асоційованого з даним рецептором шляху, і цей аналіз дозволяє детектувати активацію транскрипції репортерного гена. Переважним промоторним елементом, призначеним для цієї мети, є елемент сироваткової відповіді або SRE. Див. наприклад, Shaw et al., Cell 56:563-572 (1989). Переважним репортерним геном є ген люциферази (de Wet et al., Моl. Cell. Biol. 7:725 (1987)). Експресію гена люциферази детектують за допомогою хемілюмінісценції методами, відомими фахівцям (наприклад, Baumgartner et al., J. Biol. Chem. 269:29094-29101 (1994); Schenborn & Goiffin, Promega Notes, 41:11, 1993). Набори для аналізу на люциферазну активність є комерційно доступними і постачаються, наприклад, фірмою Promega Corp., Madison, WI. Клітинні лінії-мішені такого типу можуть бути використані для скринінгу бібліотек хімічних речовин, кондиціонованих клітинами культуральних середовищ, грибних бульйонів, зразків ґрунту, проб води і т.п. Так, наприклад, 93179 44 банк зразків кондиціонованих клітинами середовищ може бути проаналізований на клітині-мішені для ідентифікації клітин, які продукують ліганд. Потім позитивні клітини використовують для продукування бібліотеки кДНК в експресуючому векторі ссавця, яку розділяють на пули, трансфікують в клітини-хазяї і експресують. Потім зразки середовища трансфікованих клітин аналізують, після чого позитивні клітини розділяють на пули, і піддають повторній трансфекції, субкультивуванню і повторному аналізу для виділення клонованої кДНК, що кодує ліганд. Декілька клітинних ліній, чутливих до IL-20, відомі фахівцям або вони можуть бути сконструйовані, і такими лініями є, наприклад, клітинна лінія Baf3/DIRSl/cytoR11 (публікація WIPO №WO 02/072607). Крім того, відомі декілька клітинних ліній, чутливих до IL-22 (Dumoutier et al., J. Immunol. 164:1814-1819, 2000; Dumoutier et al., L. Proc. Nat'l. Acad. Sci. 97:10144-10149, 2000; Xie M.H. et al., J. Biol. Chem. 275:31335-31339, 2000; Kotenko S.V. et al, J. Biol. Chem. 276:2725-2732, 2001), а також клітинні лінії, які експресують субодиницю IL-22RA рецептора IL-22. Так, наприклад, клітинами, чутливими до IL-22, є: ТК-10 (Хіе M.H. et al., див. вище) (людська ниркова карцинома); SW480 (АТСС №CCL-228) (людська аденокарцинома товстої кишки); HepG2 (АТСС №НВ-8065) (людська гепатома); PC 12 (АТСС №CRL-1721) (мишача модель нервових клітин; щуряча феохромоцитома) і MES13 (АТСС №CRL-1927) (мишача ниркова мезангіальна клітинна лінія). Крім того, кандидатами на клітинні лінії, чутливі до IL-22, також є деякі клітинні лінії, експресуючі IL-22RA (рецептор IL-22): A549 (АТСС №CCL-185) (людська карцинома легенів); G-361 (АТСС №CRL-1424) (людська меланома) і Саkі-1 (АТСС №НТВ-46) (людська ниркова карцинома). Крім того, можуть бути сконструйовані клітинні лінії, чутливі до IL-22, наприклад, описана тут клітинна лінія Baf3/cytoR11/CRF2-4 (публікація WIPO №WO 02/12345). Ці клітини можуть бути використані в аналізах на функціонування IL-22RA як антагоніст IL-20 або IL-22 або протизапального фактора. Інший метод скринінгу, що розглядається в даному винаході, передбачає використання гібридних рецепторних поліпептидів. Ці гібридні поліпептиди поділяються на два класи. До першого класу відноситься поліпептид, в якому внутрішньоклітинний домен IL-22RA приєднаний до лігандзв'язуючого домену другого рецептора. Гібридні рецепторні поліпептиди другого класу включають позаклітинний (ліганд-зв'язуючий домен) IL-22RA (SEQ ID NO:3), сполучений з внутрішньоклітинним доменом другого рецептора, переважно, гемопоетичного цитокінового рецептора, і трансмембранний домен. Мономери, гомодимери, гетеродимери і мультимери гібридних рецепторів IL-22RA даного винаходу, що належать до другого класу, експресуються в клітинах, які, як відомо, яутливі до сигналів, що передаються другим рецептором. Загалом, ці два класи гібридних рецепторів забезпечують ідентифікацію чутливої клітини і можуть бути використані з метою розробки аналізу для детекції IL-22 або IL-20. Крім того, такі клітини 45 можуть бути використані в присутності IL-22 або IL-20 для виявлення антагоністів розчинного рецептора даного винаходу в аналізі на конкурентне зв'язування. У такому аналізі, зниження міри проліферації або активності передачі сигналу IL-22 або IL-20 в присутності розчинного рецептора даного винаходу ілюструє антагоністичну активність. Крім того, аналізи на зв'язування розчинного рецептора IL-22RA, тобто, клітинні аналізи, можуть бути також використані для детекції зв'язування з IL-22 або IL-20 або блокування, інгібування, зниження, придушення або нейтралізації активності IL-22 або IL-20. 6. Отримання гібридних білків і кон'югатів IL22RA Один з основних класів аналогів IL-22RA включає варіанти, що мають амінокислотну послідовність, яка містить мутацію в описаній тут амінокислотній послідовності. Інший основний клас аналогів IL-22RA включає антиідіотипічні антитіла і їх фрагменти, описані нижче. Крім того, рекомбінантні антитіла, що містять антиідіотипічні варіабельні домени, можуть бути використані як аналоги (див. наприклад, Monfardini et al., Proc. Assoc. Am. Physician 108:420 (1996)). Оскільки варіабельні домени антиідіотипічних антитіл проти IL-22RA імітують IL-22RA, то ці домени можуть володіти ІL22RА-зв'язуючою активністю. Методи продукування антиідіотипічних каталітичних антитіл відомі фахівцям (див. наприклад, Joron et al., Ann. N. Υ. Acad. Sci. 672:216 (1992), Friboulet et al., Appl. Biochem. Biotechnol. 47:229 (1994) і Avalle et al., Ann. N.Y. Acad. Sci. 864:118 (1998)). Іншим способом ідентифікації аналогів IL22RA є використання комбінаторних бібліотек. Методи створення і скринінгу фагового представлення описані, наприклад, Kay et al., Phage Display of Peptides and Proteins (Academic Press, 1996), Verdine, патент США №5783384, Kay et al., патент США №5747334 і Kauffman et al., патент США №5723323. Поліпептиди IL-22RA використовуються як in vivo, так і in vitro. Так, наприклад, розчинна форма IL-22RA може бути додана в культуральне клітинне середовище для інгібування дії ліганду IL-22RA, який продукується культивованими клітинами. Гібридні білки IL-22RA можуть бути використані для експресії IL-22RA в рекомбінантному хазяїні і для виділення продукованого IL-22RA. Як описано нижче, конкретні гібридні білки IL-22RA також використовуються в діагностиці і в терапії. Гібридний білок одного типу містить пептид, який вивільняє поліпептид IL-22RA з рекомбінантної клітинихазяїна. Для спрямування поліпептиду IL-22RA по секреторному шляху еукаріотичної клітинихазяїна, в ІL-22RА-експресуючому векторі присутня секреторна сигнальна послідовність (також відома як сигнальний пептид, лидерна послідовність, препро-послідовність або препослідовність). Ця секреторна сигнальна послідовність може походити від IL-22RA, однак, відповідна сигнальна послідовність може також походити і від іншого секретованого білка або білка, синтезованого de novo. Секреторну сигнальну послідовність функціонально приєднують до ІL-22RА 93179 46 кодуючої послідовності, так щоб, дві ці послідовності було сполучені із збереженням рамки зчитування і були розташовані так, щоб вони направляли щойно синтезований поліпептид по секреторному шляху клітини-хазяїна. Секреторні сигнальні послідовності звичайно розташовані з боку 5'-кінця по відношенню до нуклеотидної послідовності, що кодує потрібний поліпептид, хоча деякі секреторні сигнальні послідовності можуть бути розташовані в іншій ділянці представляючої інтерес нуклеотидної послідовності (див. наприклад, Welch et al., патент США №5037743; Holland et al., патент США №5143830). Хоча секреторна сигнальна послідовність IL22RA або інший білок, що продукується клітинами ссавців (наприклад, сигнальна послідовність тканинного активатора плазміногена, описана, наприклад, в патенті США №5641655), можуть бути використані для експресії IL-22RA в рекомбінантних ссавцях-хазяях, однак, для експресії в дріжджових клітинах переважною є дріжджова сигнальна послідовність. Прикладами придатних сигнальних послідовностей дріжджів є послідовності, що походять від дріжджового α-фактора феромону, стимулюючого дозрівання дріжджів (що кодується геном MFα1), инвертази (що кодується геном SUC2) або кислотної фосфатази (що кодується геном РНО5). Див. наприклад, Romanos et al., "Expression of Cloned Genes in Yeast", DNA Cloning 2: A Practical Approach, 2nd Edition, Glover and Hames (eds.), pages 123-167 (Oxford University Press, 1995). Розчинні рецепторні полінуклеотиди IL-22RA можуть бути отримані шляхом експресії зрізаної ДНК, що кодує позаклітинний домен, наприклад, поліпептид, який містить SEQ ID NO:3, або відповідну область надлюдського рецептора. При цьому, переважно, щоб поліпептид цього позаклітинного домена був отриманий в такій формі, яка в основному, не містить трансмембранних і внутрішньоклітинних поліпептидних сегментів. Для спрямування експорту цього рецепторного домена з клітини-хазяїна, ДНК рецептора приєднують до другого сегмента ДНК, що кодує секреторний білок, такий як секреторний пептид t-PA. Для полегшення очищення секретованого рецепторного домена може бути здійснено подовження С-кінця, наприклад, до рецепторного поліпептиду можуть бути приєднані полігістидинова мітка, речовина Р, пептид Flagтм (Hopp et al., Biotechnology 6: 12041210 (1988), що поставляється фірмою Eastman Kodak Co., New Haven, CT), або інший поліпептид або білок, який є доступним для антитіла або іншого агента, що специфічно зв'язується. Крім того, антигенні епітопи IL-22RA можуть бути отримані з позаклітинних цитокін-зв'язуючих доменів як описано вище. В альтернативному способі, позаклітинний домен рецептора IL-22RA або інший компонент рецептора цитокіну класу І або II може бути експресований у вигляді гібрида з константними областями важкого ланцюга імуноглобуліну, звичайно з Fc-фрагментом, який містить два домени константної області і шарнірну область, але не містить варіабельної області (див., Sledziewski A.Z. 47 et al., патенти США №№6018026 і 5750375). Такими гібридами є розчинні поліпептиди IL-22RA даного винаходу. Один з таких гібридів представлений в SEQ ID NO:4. Вказані гібриди звичайно секретуються у вигляді мультимерних молекул, де Fc-фрагменти пов'язані один з одним дисульфідними зв'язками, а два рецепторних поліпептиди розташовані в безпосередній близькості один від одного. Гібриди цього типу можуть бути використані для афінного очищення когнатного ліганду з розчину як засіб для in vitro аналізу, з метою блокування, інгібування або зменшення сигналу in vitro шляхом специфічного титрування ліганду, і як антагоністи in vivo шляхом їх парентерального введення для зв'язування циркулюючого ліганду і його виведення з кровотоку. Для очищення ліганда, химеру IL-22RA-Ig додають в зразок, що містить ліганд (наприклад, в кондиціоноване клітинами культуральне середовище або в екстракти тканин) в умовах, стимулюючих зв'язування рецептор-ліганд (звичайно при температурі, рН і іонній силі, близьких до фізіологічних параметрів). Потім комплекс химера-ліганд розділяють за допомогою суміші з використанням білка А, який імобілізують на твердому носії (наприклад, на нерозчинних полімерних сферах). Після цього, ліганд елююють стандартними хімічними методами, наприклад, в сольовому або рН-градієнті. Альтернативно, сама химера може бути пов'язана з твердим носієм, при цьому, зв'язування і елюювання здійснюють як описано вище. Ці химери можуть бути використані in vivo для регуляції запальних відповідей, включаючи відповіді гострої фази, такі як продукування сироваткового амілоїда A (SAA), С-реактивного білка (CRP) і т.п. Химери з високої афінністю зв'язування вводять парентерально (наприклад, внутрішньом'язово, підшкірно або внутрішньовенно). Циркулюючі молекули зв'язуються з лігандом і виводяться з кровотоку відповідно до нормального фізіологічного процесу. Для застосування в аналізах, ці химери зв'язують з носієм за допомогою Fcобласті і використовують в аналізі формату ELISA. Для полегшення виділення aнти-IL-22RA антитіла і зв'язуючих партнерів даного винаходу, може бути переважно застосований аналіз, в якому використовується ліганд-зв'язуючий рецептор (або антитіло, один з членів пари комплемент/антикомплемент) або його зв'язуючий фрагмент, і комерційно доступний біосенсорний пристрій (BIAcore, Pharmacia Biosensor, Piscataway, NJ). Такий рецептор, антитіло, компонент пари комплемент/антикомплемент або фрагмент імобілізують на поверхні рецепторного чипа. Застосування цього пристрою описане Karlsson, J. Immunol. Methods 145:229-40, 1991 і Cunningham & Wells, J. Моl. Biol. 234:554-63, 1993. Рецептор, антитіло, компонент або фрагмент ковалентно зв'язують з використанням аміну або сульфгідрилу з декстрановими волокнами, які приєднують до золотої плівки в проточній кюветі. Потім через цю кювету пропускають зразок, що тестується. Якщо ліганд, епітоп або компонент-партнер пари комплемент/антикомплемент присутні в зразку, то вони будуть зв'язуватися з імобілізованим рецептором, антитілом або партнером, відповідно, що 93179 48 буде приводити до зміни індексу заломлення середовища, який детектується по зміні поверхневого плазмонного резонансу золотої плівки. Ця система дозволяє визначити константу асоціації і дисоціації, виходячи з якої може бути обчислена афінність зв'язування. Альтернативно, зв'язування ліганд/рецептор може бути проаналізоване методом SELDI(™) (Ciphergen, Inc. Palo Alto, CA). Крім того, для того, щоб визначити, чи зв'язуються різні моноклональні антитіла з одними і тими ж або з різними епітопами на поліпептиді IL-22RA, в експериментах на конкурентне зв'язування може бути використана програма BIACORE, описана вище, і така програма застосовується для полегшення картування епітопів нейтралізуючих антитіл даного винаходу, які зв'язуються з одним IL-22 або з обома IL-20 і IL-22, або блокують, інгібують, знижують, придушують або нейтралізують їх активність. Ліганд-зв'язуючі рецепторні поліпептиди можуть бути також використані в інших аналітичних системах, відомих фахівцям. Такими системами є аналіз Скетчарда для визначення афінності зв'язування (див. Scatchard, Ann. NY Acad. Sci. 51:66072, 1949) і калориметричні аналізи (Cunningham et al., Science 253:545-48, 1991; Cunningham et al., Science 245:821-25, 1991). Даний винахід також відноситься до різних інших поліпептидних гібридів і до родинних мультимерних білків, що містять один або декілька поліпептидних гібридів. Так, наприклад, розчинний рецептор IL-22RA може бути отриманий у вигляді гібрида з димеризуючим білком, як описано в патентах США №№5155027 і 5567584. Для цих цілей, переважними димеризуючими білками є домени константної області імуноглобуліну, наприклад, IgG1, і легкого k-ланцюга імуноглобуліну людини. Гібрид "імуноглобулін - розчинний IL22RA" може бути експресований в генетично сконструйованих клітинах для продукування різних мультимерних аналогів рецептора IL-22RA. До розчинного рецептору IL-22RA можуть бути приєднані допоміжні домени для їх націлення на специфічні клітини, тканини або макромолекули (наприклад, колаген або клітини, експресуючі IL-22RАліганди, IL-22 або IL-20). Поліпептид IL-22RA може бути приєднаний до двох або більш молекул, таких як афінна мітка для очищення і націлюючий домен. Поліпептидні гібриди можуть також містити один або декілька рестрикційних сайтів, зокрема, сайтів, розташованих між доменами. Див. Tuan et al., Connective Tissue Research 34:1-9, 1996. У бактерійних клітинах, часто буває бажаним експресувати гетерологічний білок як гібридний білок для зниження токсичності, підвищення стабільності і збільшення виходу експресованого білка. Так, наприклад, IL-22RA може експресуватися у вигляді гібридного білка, що містить поліпептид глутатіон-S-трансферази. Гібридні білки глутатіонS-трансферази звичайно є розчинними і легко видаляються з лізатів Е.соlі на колонках з імобилізованим глутатіоном. В аналогічних методах, гібридний білок IL-22RA, що містить поліпептид білка, який зв'язується з мальтозою, може бути виділений на колонці з амілозною смолою, а гібридний білок, що містить С-кінець усіченого білка А може 49 виділений з використанням IgG-сефарози. Розроблені методи експресії гетерологічного поліпептиду, що використовується в бактерійній клітині як гібридний білок, описані, наприклад, Williams et al., "Expression of Foreign Proteins in E.coli Using Plasmid Vectors and Purification of Specific Polyclonal Antibodies", DNA Cloning 2: A Practical Approach, 2nd Edition, Glover & Hames (Eds.), pages 15-58 (Oxford University Press, 1995). Крім того, можуть бути використані комерційно доступні експресійні системи. Так, наприклад, система очищення білка Ха, PINPOINT (Promega Corporation; Madison, WI) дозволяє здійснювати виділення гібридного білка, що містить поліпептид, який в процесі експресії стає біотинільованим смолою, що містить авідин. Пептидними мітками, які можуть бути використані для виділення гетерологічних поліпептидів, експресованих або прокаріотичними, або еукаріотичними клітинами, є полігістидинові мітки (які володіють афінністю до смоли, утворюючої хелатні комплекси з нікелем), мітки с-mус, білок, що зв'язується з кальмодуліном (виділений за допомогою афінної хроматографії на кальмодуліні), речовина Р, мітка RYIRS (яка зв'язується з антитілами проти RYIRS), мітка Glu-Glu і мітка FLAG (яка зв'язується з антитілами проти FLAG) Див. наприклад, Luo et al., Arch. Biochem. Biophys. 329:215 (1996), Morganti et al., Biotechnol. Appl. Biochem. 23:67 (1996) і Zheng et al., Gene 186:55 (1997). Молекули нуклеїнової кислоти, що кодують такі пептидні мітки постачаються, наприклад, фірмою Sigma-Aldrich Corporation (St. Louis, MO). Інша форма гібридного білка містить поліпептид IL-22RA і константну область важкого ланцюга імуноглобуліну, звичайно Fc-фрагмент, який містить два або три домени константної області і шарнірну область, але не містить варіабельної області. Як ілюстрацію можна вказати патент США №5723125, Chang et al., де описаний гібридний білок, що містить людський інтерферон і Fcфрагмент людського імуноглобуліну. С-кінець інтерферону приєднаний до N-кінця Fc-фрагмента пептидним лінкером. Прикладом пептидного лінкеру є пептид, що містить, головним чином, Тклітинну послідовність, яка є імунологічно інертною. Репрезентативний пептидний лінкер має наступну амінокислотну послідовність: GGSGG SGGGG SGGGG S (SEQ ID NO:9). У цьому гібридному білку, репрезентативним Fc-фрагментом є 4-ланцюг людського імуноглобуліну, який залишається стабільним в розчині і має незначну комплемент-активуючу активність або взагалі не має такої активності. Відповідно до цього, в даному винаході розглядається гібридний білок IL-22RA, що містить молекулу IL-22RA і людський Fcфрагмент, де С-кінець даної молекули IL-22RA приєднані до N-кінця Fc-фрагмента пептидним лінкером, таким як пептид, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO:4. IL-22RА-частина може являти собою молекулу IL-22RA або її фрагмент. Так, наприклад, гібридний білок може містити амінокислотну послідовність SEQ ID NO:3 і Fcфрагмент (наприклад, Fc-фрагмент людського імуноглобуліну) (SEQ ID NO:4). 93179 50 В іншому варіанті винаходу, гібридний білок IL22RA містить послідовність IgG; молекулу IL-22RA, ковалентно пов'язану з аміно-кінцем послідовності IgG; і сигнальний пептид, ковалентно пов'язаний з аміно-кінцем ІL-22RА-частини, де послідовність IgG складається з наступних елементів у вказаному порядку: шарнірної області, СН2-домена і СН3домена. Відповідно до цього, послідовність IgG не містить СН1-домена. ІL-22RА-частина виявляє описану тут активність IL-22RA, наприклад, здатність зв'язуватися з лігандом IL-22RA. Цей загальний метод продукування гібридних білків, що містять антитіло і частини, які не належить антитілу, описаний LaRochelle et al., ЕР 742830 (WO 95/21258). Гібридні білки, що містять IL-22RА-частину і Fc-фрагмент, можуть бути використані, наприклад, як засіб для in vitro-аналізу. Так, наприклад, присутність ліганду IL-22RA в біологічному зразку може бути детектована з використанням гібридного білка "ІL-22RА-імуноглобулін", в якому IL-22RАчастину використовуют для зв'язування з лігандом, а макромолекула, така як білок А або анти-Fc антитіло, використовується для зв'язування гібридного білка з твердим носієм. Такі системи можуть бути використані для ідентифікації агоністів і антагоністів, які перешкоджають зв'язуванню лігандів IL-22RA, наприклад, IL-22, або обох IL-20 і IL-22, з їх рецептором. Іншими прикладами гібридних білків антитіл є поліпептиди, що містять антиген-зв'язуючий домен і фрагмент IL-22RA, що містить позаклітинний домен IL-22RA. Такі молекули можуть бути використані для доставки в конкретні тканини з метою створення сприятливих умов реалізації IL-22RАзв'язуючої активності. Даний винахід також відноситься до різних інших поліпептидних гібридів. Так, наприклад, частина домену або весь домен, що повідомляє біологічну функцію і знаходиться в IL-22RA даного винаходу, може бути замінений функціонально еквівалентним(и) доменом(ами), взятим(их) від іншого члена сімейства цитокінових рецепторів. Поліпептидні гібриди можуть експресуватися в рекомбінантних клітинах-хазяях з продукуванням ряду гібридних аналогів IL-22RA. Поліпептид IL22RA може бути зв'язаний з двома або більше молекулами або доменами, такими як афінна мітка для очищення і домен, що забезпечує доставку. Поліпептидні гібриди можуть також містити один або декілька рестрикційних сайтів, а зокрема, сайтів, розташованих між доменами. Див. наприклад, Tuan et al., Connective Tissue Research 34:1 (1996). Гібридні білки можуть бути отримані методами відомими фахівцям, шляхом продукування кожного компонента гібридного білка або їх хімічного кон'югування. Альтернативно, поліпептид, що кодує обидва компоненти гібридного білка у відповідній рамці зчитування, може бути продукований відомими методами і експресований описаними тут методами. Загальні методи ферментативного і хімічного розщеплення гібридних білків описані, наприклад, Ausubel (1995), pages 16-19-16-25. ІL-22RА-зв'язуючі домени можуть бути додатково охарактеризовані шляхом фізичного аналізу 51 структури, визначеної такими методами, як ядерний магнітний резонанс, кристалографія, електронна дифракція або фотоафінне мічення в комбінації з мутацією амінокислот агоністів ліганду IL22RA в передбачуваному сайті контактування. Див. наприклад, de Vos et al., Science 255:306 (1992), Smith et al., J. Моl. Biol. 224:899 (1992) і Wlodaver et al., FEBS Lett. 309:59 (1992). У даному винаході також розглядаються хімічно модифіковані композиції IL-22RA, в яких поліпептид IL-22RA пов'язаний з полімером. Репрезентативними поліпептидами IL-22RA є розчинні поліпептиди, що не містять функціональний трансмембранний домен, такі як поліпептид, що складається з амінокислотних залишків SEQ ID NO:3. Звичайно, полімер є водорозчинним, так, що кон'югат IL-22RA не осаджується у водному середовищі, такому як фізіологічне середовище. Прикладом придатного полімеру є полімер, який був модифікований так, щоб він містив одну реакційноспроможну групу, таку як активований складний ефір для ацилювання або альдегід для алкілування. Таким чином, міра полімеризації може регулюватися. Прикладом реакційноспроможного альдегіду є пропіональдегід поліетиленгліколю або його моно-(С1-С10)алкокси-, або арилокси-похідні (див. наприклад, Harris et al., патент США №5252714). Такий полімер може бути розгалуженим або нерозгалуженим. Крім того, суміш полімерів може бути використана для отримання кон'югатів IL22RA. Кон'югати IL-22RA, що використовуються в терапії, можуть містити фармацевтично прийнятні водорозчинні полімерні групи. Придатними водорозчинними полімерами є поліетиленгліколь (ПЕГ), монометокси-ПЕГ, моно-(С1-С10)алкоксиПЕГ, арилокси-ПЕГ, полі(N-вінілпіролідон)ПЕГ, трезилмонометокси-ПЕГ, ПЕГ-пропіональдегід, біс-сукцинімідилкарбонат-ПЕГ, гомополімери пропіленгліколю, співполімер поліпропіленоксиду/етиленоксиду, поліоксіетильовані поліоли (наприклад, гліцерин), полівініловий спирт, декстран, целюлоза або інші полімери на основі вуглеводів. Придатний ПЕГ може мати молекулярну масу в межах приблизно від 600 до 60000, включаючи, наприклад, 5000, 12000, 20000 і 25000. Кон'югат IL-22RA може також містити суміш вказаних водорозчинних полімерів. Один з прикладів кон'югату IL-22RA містить ІL22RА-частину і поліалкілоксидну частину, приєднану до N-кінця молекули IL-22RA. Одним з придатних поліалкілоксидів є ПЕГ. Репрезентативним прикладом є IL-22RA, який може бути модифікований методом приєднання ПЕГ, відомим як "ПЕГилювання". ПЕГилювання IL-22RA може бути здійснено проведенням будь-якої з реакцій ПЕГилювання, відомих фахівцям (див. наприклад, ЕР 0154316, Delgado et al., Critical Reviews in Therapeutic Drug Carrier Systems 9:249 (1992), Duncan & Spreafico, Clin. Pharmacokinet. 27:290 (1994) і Francis et al., Int. J. Hematol. 68:1 (1998)). Так, наприклад, ПЕГилювання може бути здійснено проведенням реакції ацилювання або реакції алкілування з реакційноспроможною молекулою поліетиленгліколю. В альтернативному методі, 93179 52 кон'югати IL-22RA отримують шляхом конденсації активованого ПЕГ, в якому кінцева гідрокси- або аміногрупа ПЕГ замінена активованим лінкером (див. наприклад, Karasiewicz et al., патент США №5382657). Для здійснення ПЕГилювання шляхом ацилювання необхідно проведення реакції активованого ефірного похідного ПЕГ з поліпептидом IL-22RA. Прикладом активованого складного ефіру ПЕГ є ПЕГ, етеріфікований N-гідроксисукцинімідом. Термін "ацилювання", що використовується тут, включає взаємодію між IL-22RA і водорозчинним полімером за допомогою амідного, карбаматного, уретанового зв'язування і т.п. Методи отримання ПЕГильованого IL-22RA шляхом ацилювання звичайно включають стадії (а) реакції взаємодії поліпептиду IL-22RA з ПЕГ (таким як реакційноспроможний ефір альдегідного похідного ПЕГ) в умовах, при яких одна або декілька груп ПЕГ приєднується до IL-22RA, і (b) отримання реакційного(их) продукту(ів). У загальних рисах, оптимальні реакційні умови, необхідні для проведення реакцій ацилювання, можуть бути визначені виходячи з відомих параметрів і потрібних результатів. Так, наприклад, чим більше відношення ПЕГ:ІL-22RА, тим більше процент полі-ПЕГильованого продукту IL-22RA. Продукт ПЕГилювання, здійснюваного шляхом ацилювання, звичайно являє собою поліПЕГильований продукт IL-22RA, де є-аміногрупи лізину ПЕГильовані за допомогою ацильної лінкерної групи. Прикладом такої зв'язуючої групи є амід. Звичайно, отриманий IL-22RA є, принаймні, на 95% моно-, ди- або три-ПЕГильованим, хоча, в залежності від реакційних умов, можуть бути отримані деякі молекули, що мають більш високу міру ПЕГилювання. ПЕГильовані молекули можуть бути відділені від некон'югованих поліпептидів IL22RA стандартними методами очищення, такими як діаліз, ультрафільтрація, іонообмінна хроматографія, афінна хроматографія і т.п. ПЕГилювання, що проводиться за допомогою алкілування, звичайно передбачає здійснення реакції кінцевого альдегідного похідного ПЕГ з IL22RA в присутності відновника. Групи ПЕГ можуть бути приєднані до поліпептиду за допомогою групи -CH2-NH. Крім того, антитіла проти IL-22RA даного винаходу або їх фрагменти можуть бути ПЕГильовані методами, відомими фахівцям, і методами, описаними тут. Для дериватизації, що проводиться за допомогою відновного алкілування з отриманням моноПЕГильованого продукту, необхідна присутність різних типів первинних аміногруп, що придатні для дериватизації і володіють різною реакційною здатністю. Звичайно, таку реакцію проводять при рН, який дозволяє використати різницю між рКа єаміногруп лізинових залишків і α-аміногруп Nкінцевого залишку даного білка. За допомогою такої селективної дериватизації можна регулювати приєднання водорозчинного полімеру, що містить реакційноздатну групу, таку як альдегід, до білка. Кон'югування з полімером відбувається переважно біля N-кінця білка без якої-небудь значної модифі 53 кації інших реакційноздатних груп, таких як аміногрупи бічного ланцюга лізину. Даний винахід відноситься до отримання, в основному, гомогенного препарату монополімерних кон'югатів IL-22RA. Відновне алкілування для продукування, в основному, гомогенної популяції молекул кон'югату монополімерного IL-22RA може включати стадії: (а) взаємодії поліпептиду IL-22RA з реакційноздатним ПЕГ в умовах відновного алкілування при рН, придатному для селективної модифікації αаміногрупи біля аміно-кінця IL-22RA, і (b) отримання реакційного(их) продукту(ів). Відновник, що використовується для відновного алкілування, повинен бути стабільним у водному розчині і повинен володіти здатністю до відновлення Шифової основи, що утворюється тільки в початковому процесі відновного алкілування. Репрезентативними відновниками є борогідрид натрію, ціаноборогідрид натрію, диметиламіноборан, триметиламіноборан і піридинборан. Для, в основному, гомогенної популяції монополімерних кон'югатів IL-22RA, умовами реакції відновного алкілування є умови, що дозволяють здійснювати селективне приєднання водорозчинної полімерної частини до N-кінця IL-22RA. Такі реакційні умови, в основному, передбачають використання різниці між рКа є-аміногруп лізину і αаміногрупи біля N-кінця. рН також впливає на відношення полімер:білок. В основному, при більш низькому рН бажано використати більшу кількість полімеру по відношенню до білка, оскільки чим менше реакційна здатність N-кінцевої α-групи, тим більша кількість полімеру потрібна для досягнення оптимальних умов. При більш високому рН не потрібно великого відношення полімер:IL-22RA, оскільки, в цьому випадку, є більше число реакційноздатних груп. Звичайно рН знаходиться в межах від 3 до 9, або від 3 до 6. Цей метод може бути використаний для отримання ІL-22RА-утримуючих кон'югатів гомодимерного, гетеродимерного або мультимерного розчинного рецептора. Іншим фактором, необхідним для розгляду, є молекулярна маса водорозчинного полімеру. У загальних рисах, чим вище молекулярна маса полімеру, тим менше число полімерних молекул можуть бути приєднані до білка. Для проведення реакцій ПЕГилювання, типова молекулярна маса складає в межах приблизно від 2кДа до 100кДа, приблизно від 5кДа до 50кДа, або приблизно від 12кДа до 25кДа. Молярне відношення "водорозчинний полімер:IL-22RA" звичайно складає в межах від 1:1 до 100:1. Звичайно, для поліПЕГилювання, молярне відношення "водорозчинний полімер:IL-22RА" складає від 1:1 до 20:1, а для полі-ПЕГилювання, воно складає від 1:1 до 5:1. Загальні методи продукування кон'югатів, що містять поліпептид і водорозчинні полімерні частини, відомі фахівцям. Див., наприклад, Karasiewicz et al, патент США №5382657, Greenwald et al, патент США №5738846, Nieforth et al., Clin. Pharmacol. Ther. 59:636 (1996), Monkarsh et al., Anal. Biochem. 247:434 (1997)). Цей метод може бути використаний для отримання ІL-22RАутримуючих кон'югатів гомодимерного, гетероди 93179 54 мерного або мультимерного розчинного рецептора. У даному винаході розглядаються композиції, що містять пептид і поліпептид, такі як описані тут розчинний рецептор або антитіло. Ці композиції можуть також містити носій. Таким носієм може бути стандартний органічний або неорганічний носій. Прикладами таких носіїв є вода, буферний розчин, спирт, пропіленгліколь, макрогол, кунжутна олія, кукурудзяна олія і т.п. 7. Виділення поліпептидів IL-22RA Поліпептиди даного винаходу можуть бути очищені від забруднюючих макромолекул, а зокрема, від інших білків і нуклеїнових кислот і від інфекційних і пірогенних агентів до рівня чистоти, що становить приблизно, принаймні, 80%, приблизно, принаймні, 90%, приблизно, принаймні, 95%, або більше ніж 95%, наприклад, 96%, 97%, 98% або більше ніж 99%. Поліпептиди даного винаходу можуть бути також очищені до фармацевтичної чистоти, яка складає більше ніж 99,9%. У деяких препаратах, очищений поліпептид, в основному, не містить інших поліпептидів, а зокрема, інших поліпептидів тваринного походження. Для отримання препаратів IL-22RA, виділених з природних джерел (наприклад, з тканини людини), синтетичних поліпептидів IL-22RA, рекомбінантних поліпептидів IL-22RA і гібридних поліпептидів IL-22RA, виділених з рекомбінантних клітинхазяїв, можуть бути застосовані методи фракціонування і/або стандартного очищення. У загальних рисах, для фракціонування зразків може бути використана преципітація сульфатом амонію і екстракція кислотою або хаотропом. Репрезентативними стадіями очищення можуть бути хроматографія на гідроксіапатитах, ексклюзійна хроматографія, рідинна експрес-хроматографія білків (РЕХБ) і високоефективна рідинна хроматографія з оберненою фазою. Придатними хроматографічними середовищами є дериватизовані декстрани, агароза, целюлоза, поліакриламід, двоокис кремнію для спеціального застосування і т.п. Придатними також є РЕІ-, DEAE-, QAE- і Qпохідні. Репрезентативними хроматографічними середовищами є середовища, дериватизовані фенільними, бутильними або октильними групами, такі як феніл-сефароза FF (Pharmacia), Toyopearlbutyl 650 (Toso, Haas, Montgomeryville, PA), октилсефароза (Pharmacia) і т.п., або поліакрилові смоли, такі як Amberchrom CG 71 (Toso Haas) і т.п. Придатними твердими носіями є скляні сфери, смоли на основі двоокису кремнію, целюлозні смоли, агарозні сфери, перехресно-зшиті агарозні сфери, полістиролові сфери, перехреснозшиті поліакриламідні смоли і т.п., які є нерозчинними в умовах, що використовуються. Ці носії можуть бути модифіковані реакційноздатними групами, які дозволяють приєднувати білки за допомогою аміногруп, карбоксильних груп, сульфгідрильних груп, гідроксильних груп і/або вуглеводних груп. Прикладами хімічного зв'язування є активація бромціаном, активація N-гідроксисукцинімідом, активація епоксидом, активація сульфгідрилом, активація гідразидом і використання карбоксиль 55 них і аміно-похідних для карбодіімідного зв'язування. Ці і інші тверді середовища добре відомі, широко використовуються фахівцями і є комерційно доступними. Вибір конкретного методу виділення і очищення поліпептидів може бути здійснений шляхом рутинного експериментування і визначається частково властивостями вибраного носія. Див. наприклад, Affinity Chromatography: Principles & Methods (Pharmacia LKB Biotechnology 1988) і Doonan, Protein Purification Protocols (The Humana Press, 1996). Будь-який фахівець може самостійно розробити інші різні способи виділення і очищення IL22RA. Так, наприклад, affra-IL-22RA антитіла, отримані як описано нижче, можуть бути використані для виділення великих кількостей білка методом імуноафінного очищення. Поліпептиди даного винаходу можуть бути також виділені виходячи з їх конкретних властивостей. Так, наприклад, для очищення багатих гістидином білків, включаючи білки, що містять полігістидинові мітки, може бути використана адсорбційна хроматографія з імобилізованим іоном металу (ІМАС). Коротко, на гель спочатку завантажують іони двовалентного металу і отримують хелатний комплекс (Sulkowski, Trends in Biochem. 3:1 (1985)). Багаті гістидином білки адсорбуються на цій матриці з різними афінностями в залежності від іона металу, що використовується і елююються шляхом конкурентного елюювання, зниження рН або використання сильних хелатоутворювальних агентів. Іншими методами очищення є очищення глікозильованих білків шляхом проведення афінної хроматографії на лектині і іонообмінної хроматографії (М. Deutscher (ed.), Meth. Enzymol. 182:529 (1990)). В інших варіантах здійснення винаходу, для полегшення очищення може бути сконструйований гібрид поліпептиду, що представляє інтерес, і афінної мітки (наприклад, білка, що зв'язується з мальтозою, домена імуноглобуліну). Крім того, ліганд-зв'язуючі властивості позаклітинного домена IL-22RA можуть бути використані для очищення, наприклад, IL-22RA-утримуючих розчинних рецепторів, наприклад, шляхом проведення афінної хроматографії, де ліганд IL-22 зв'язують з колонкою, з яким згодом зв'язується IL22RА-утримуючий рецептор, а потім цей рецептор елююють стандартними хроматографічними методами. Поліпептиди IL-22RA або їх фрагменти можуть бути також отримані методами хімічного синтезу, як описано вище. Поліпептиди IL-22RA можуть бути мономерними або мультимерними, глікозильованими або не-глікозильованими; ПЕГильованими або не-ПЕГильованими, і можуть включати, а можуть і не включати, початковий метіоніновий амінокислотний залишок. 8. Отримання антитіл проти білків IL-22RA Антитіла проти IL-22RA можуть бути отримані, наприклад, з використанням продукту IL-22RAекспресуючого вектора або IL-22RA, виділеного з природного джерела як антигена. Зокрема, антитіла, що використовуються проти IL-22RA, "специфічно зв'язуються" з IL-22RA. Вважається, що антитіла специфічно зв'язуються в тому випадку, 93179 56 якщо вони володіють, принаймні, однією з нижченаведених двох властивостей: (1) здатністю зв'язуватися з IL-22RA з пороговим рівнем зв'язуючої активності і (2) нездатністю до значної перехресної взаємодії з поліпептидами, родинними поліпептиду IL-22RA. Що стосується першої властивості, то вважається, що антитіла специфічно зв'язуються в тому випадку, якщо вони зв'язуються з поліпептидом, пептидом або епітопом IL-22RA з афінністю зв'язування (Ка) 106М-1 або більше, переважно, 107М-1 або більше; більш переважно, 108М-1 або більше; а найбільш переважно 109М-1 або більше. Афінність зв'язування антитіла може бути легко визначена будь-яким фахівцем, наприклад, шляхом аналізу Скетчарда (Scatchard, Ann. NY Acad. Sci. 51:660, 1949). Що стосується другої властивості, то вважається, що антитіла нездатні до значної перехресної взаємодії з родинними поліпептидними молекулами, якщо, наприклад, в стандартному Вестерн-блот-аналізі, ці антитіла дозволяють виявляти поліпептид IL-22RA, але не дозволяють виявляти відомі поліпептиди. Прикладами відомих родинних поліпептидів є відомі цитокінові рецептори. Aнті-IL-22RA антитіла можуть бути отримані з використанням антигенних пептидів і поліпептидів, що несуть епітоп IL-22RA. Антигенні пептиди і поліпептиди даного винаходу, що несуть антигенний епітоп, містять послідовність, що складається, принаймні, з 9 або з приблизно 15-30 амінокислот, що знаходяться в SEQ ID NO:3 або в іншій описаній тут амінокислотній послідовності. Однак, для індукування антитіл, які зв'язуються з IL-22RA, можуть бути використані пептиди або поліпептиди, що містять більш велику частину амінокислотної послідовності даного винаходу, що складається з 30-50 амінокислот, або послідовність будь-якої довжини, включаючи повнорозмірну амінокислотну послідовність поліпептиду даного винаходу. При цьому, бажано, щоб амінокислотна послідовність епітоп-несучого пептиду була вибрана так, щоб він, в основному, розчинявся у водних розчинниках (тобто, ця послідовність повинна включати відносно гідрофільні залишки, а гідрофобні залишки повинні, в основному, бути відсутніми). Крім того, для продукування антитіла може також виявитися бажаним, щоб амінокислотні послідовності містили пролінові залишки. Як приклад можна зазначити, що можливі антигенні сайти в IL-22RA були ідентифіковані методом Джеймсона-Вольфа (Jameson & Wolf, CABIOS 4:181 (1988)), здійснюваним за допомогою програми PROTEAN (version 3.14) LASERGENE (DNASTAR; Madison, WI). У цьому аналізі були використані параметри за умовчанням. Метод Джеймсона-Вольфа дозволяє передбачити потенційні антигенні детермінанти шляхом комбінування шести головних підпрограм для структурного прогнозу білків. Коротко, для ідентифікації амінокислотних послідовностей, що представляють області з найбільшої локальною гідрофільністю (параметр: сім усереднених залишків), спочатку був використаний метод Хопа-Вудса (Норр et al, Рrос. Nat'l. Acad. Sci. USA 78:3824 57 (1981)). У другій стадії був використаний метод Еміні (Emini et al., J. Virology 55:836 (1985)) для підрахунку поверхневої імовірності (параметр: поріг поверхневого розрізнення (0,6)=1). У третій стадії був використаний метод Карплуса-Шульца (Karplus & Schultz, Naturwissenschaften 72:212 (1985)) для прогнозу гнучкості ланцюга кістяка (параметр: поріг гнучкості (0,2)=1). У четвертій і п'ятій стадіях аналізу, прогнози вторинної структури були застосовані до вказаних даних з використанням методів Чу-Фасмана, (Chou "Prediction of Protein Structural Classes from Amino Acid Composition", Prediction of Protein Structure and the Principles of Protein Conformation, Fasman (ed.), pages 549-586 (Plenum Press 1990) і Гарньє-Робсона (Gamier et al, J. Моl. Biol. 120:97 (1978)) (параметри ЧуФасмана: конформаційна таблиця=64 білка, поріг α-області=103; поріг β-області=105; параметри Гарньє-Робсона: константи розрізнення α і β=0). В шостій підпрограмі, параметри гнучкості і фактори гідрофобності і гідрофільності/доступність розчинника були об'єднані для визначення показника контура поверхні, який називається "індексом антигенності". І нарешті, до індексу антигенності була застосована функція розширення піка, що дозволяє розширювати головні поверхні піка шляхом додання 20, 40, 60 або 80% величини відповідного піка для підрахунку додаткової вільної енергії, що вивільняється внаслідок рухливості областей поверхні по відношенню до внутрішніх областей. Однак, ці обчислення не застосовні до жодного з головних піків, які присутні в спіральній області, оскільки спіральні області мають тенденцію до меншого збереження гнучкості. Результати цього аналізу показали, що нижченаведені амінокислотні послідовності SEQ ID NO:3 повинні складати придатні антигенні пептиди: і для визначення тих областей в SEQ ID NO:3, які мають найбільший антигенний потенціал, можуть бути використані профілі гідрофільності Хопа/Вудса (Норр et al, Proc. Nat'l. Acad. Sci. 78:3824-3828, 1981; Hopp J. Immun. Meth. 88:1-18, 1986 і Triquier et al. Protein Engineering 11:153-169, 1998). Цей профіль характеризується ковзаючим вікном з шести залишків. Приховані залишки G, S і Τ і відкриті залишки Η, Υ і W не враховувалися. Крім того, антигенні епітопи IL-22RA в SEQ ID NO:3, передбачені по кривій Джеймсона-Вольфа, наприклад, з використанням програми DNASTAR Protean (DNASTAR, Inc., Madison, WI), є переважними антигенними епітопами і можуть бути визначені будьяким фахівцем. Такі антигенні епітопи включають (1) амінокислотні залишки 1 (Pro) - 6 (Asp) SEQ ID NO:3; (2) амінокислотні залишки 26 (Ser) - 32 (Pro) SEQ ID NO:3; (3) амінокислотні залишки 41 (Lys) 47 (Asp) SEQ ID NO:3; (4) амінокислотні залишки 49 (Val) - 62 (Cys) SEQ ID NO:3; (5) амінокислотні залишки 41 (Lys) - 62 (Cys) SEQ ID NO:3; (6) амінокислотні залишки 84 (Ala) - 97 (Ser) SEQ ID NO:3; (7) амінокислотні залишки 103 (Thr) - 108 (Asp) SEQ ID NO:3; (8) амінокислотні залишки 130 (Arg) 135 (His) SEQ ID NO:3; (9) амінокислотні залишки 164 (Gly) - 166 (Lys) SEQ ID NO:3; (10) амінокислотні залишки 175 (Туr) - 179 (Glu) SEQ ID NO:3; (11) амінокислотні залишки 193 (Lys) - 196 (Ala) SEQ ID 93179 58 NO:3; (12) амінокислотні залишки 203 (Lys) -209 (Thr) SEQ ID NO:3. У даному винаході розглядається використання будь-якого з антигенних пептидів 1-12 для продукування антитіл проти IL-22RA або як засіб для скринінгу або ідентифікації нейтралізуючих моноклональних антитіл даного винаходу. У даному винаході також розглядаються поліпептиди, що містять, принаймні, один з антигенних пептидів 1-10. У даному винаході розглядається використання будь-якого з описаних тут антигенних пептидів або епітопов для продукування антитіл проти IL-22RA, а також для ідентифікації і скринінгу анти-IL-22RA моноклональних антитіл, які є нейтралізуючими і, які можуть зв'язуватися з IL-22 і IL-20 (з одним з них або з обома), або блокувати, інгібувати, знижувати, придушувати або нейтралізувати їх активність. Крім того, придатними антигенами також є поліпептиди IL-22RA, що містять сайт зв'язування IL22RA з цитокіном або описаний вище позаклітинний домен в комбінації з іншим позаклітинним доменом цитокіну класу І або II, таким як домен, який утворює розчинні гетеродимерні або мультимерні поліпептиди IL-22RA, такі як розчинний IL22RA/CRF2-4, IL-22RA/zcytor11, IL-22RA/zcytor7 і т.п. Поліклональні антитіла проти рекомбінантного білка IL-22RA або проти IL-22RA, виділеного з природних джерел, можуть бути отримані методами, добре відомими фахівцям. Див., наприклад, Green et al., "Production of Polyclonal Antisera", Immunochemical Protocols (Manson, ed.), pages 1-5 (Humana Press 1992) і Williams et al. "Expression of foreign proteins in E.coli using plasmid vectors and purification of specific polyclonal antibodies", DNA Cloning 2: Expression Systems, 2nd Edition, Glover et al. (eds.), page 15 (Oxford University Press 1995). Імуногенність поліпептиду IL-22RA може бути збільшена з використанням ад'юванта, такого як галун (гідроксид алюмінію) або повний або неповний ад'ювант Фройнда. Поліпептидами, придатними для імунізації, також є гібридні поліпептиди, такі як гібриди IL-22RA або їх частини з поліпептидом імуноглобуліну або з білком, що зв'язується з мальтозою. Поліпептидним імуногеном може бути повнорозмірна молекула або її частина. Якщо поліпептидна частина є "гаптеноподібною", то така частина може бути переважно приєднана до макромолекулярного носія (такого як гемоціанін лімфи равлика (KLH), альбумін бичачої сироватки (BSA) або токсоїд правця) або пов'язана з ним з метою імунізації. Хоча поліклональні антитіла звичайно виробляються у тварин, таких як коні, корови, собаки, кури, щури, миші, кролики, морські свинки, кози або вівці, однак, aнти-IL-22RA антитіло даного винаходу може також походити від антитіла людиноподібної мавпи. Опис загальних методів продукування діагностично і терапевтично цінних антитіл у павіанів можна знайти, наприклад, в міжнародній патентній публікації WO 91/11465, Goldenberg et al, і Losman et al. Int. J. Cancer 46:310(1990). Альтернативно, можуть бути продуковані моноклональні aнти-IL-22RA антитіла. Моноклональні антитіла проти специфічних антигенів у гризунів 59 можуть бути отримані відомими методами, (див. наприклад, Kohler et al., Nature 256:495 (1975), Coligan et al., (eds.), Current Protocols in Immunology, Vol. 1, pages 2.5.1-2.6.7 (John Wiley & Sons 1991)["Coligan"], Picksley et al., "Production of monoclonal antibodies against proteins expressed in E.coli" DNA Cloning 2: Expression Systems, 2nd Edition, Glover et al., (eds.), page 93 (Oxford University Press, 1995)). Коротко, моноклональні антитіла можуть бути отримані шляхом ін'єкції мишам композиції, що містить генний продукт IL-22RA; підтвердження продукування антитіла шляхом взяття проби сироватки; видалення селезінки для отримання Влімфоцитів; злиття цих В-лімфоцитів з мієломними клітинами для отримання гібридом; клонування цих гібридом; відбору позитивних клонів, що продукують антитіла проти даного антигена; культивування клонів, що продукують антитіла проти даного антигена; і виділення антитіл з гібридомних культур. Крім того, анти-ІL-22RА антитіло даного винаходу може походити від людського моноклонального антитіла. Людські моноклональні антитіла отримували від трансгенних мишей, які були виведені так, щоб вони продукували специфічні людські антитіла у відповідь на антигенну стимуляцію. У цьому методі, елементи локусу важкого і легкого ланцюгів людського імуноглобуліну вводять мишам відповідних ліній, отриманих з ліній ембріональних стовбурових клітин, які містять цільові дизрупції ендогенних локусів важкого і легкого ланцюгів. Такі трансгенні миші можуть синтезувати людські антитіла, специфічні до людських антигенів, і ці миші можуть бути використані для продукування гібридом, які секретують людські антитіла. Методи отримання людських антитіл з транс генних мишей описані, наприклад, Green et al., Nature Genet. 7:13 (1994), Lonberg et al. Nature 368:856 (1994) і Taylor et al., Int. Immun. 6:579 (1994). Моноклональні антитіла можуть бути виділені і очищені з гібридомних культур різними методами, добре відомими фахівцям. Такими методами виділення є афінна хроматографія на сефарозі з білком А, ексклюзійна хроматографія і іонообмінна хроматографія (див. наприклад, Coligan, pages 2.7.1-2.7.12 and pages 2.9.1-2.9.3; Baines et al., "Purification of Immunoglobulin G (IgG)", Methods in Molecular Biology, Vol. 10, pages 79-104 (The Humana Press, Inc. 1992)). Для конкретного застосування може виявитися бажаним отримання фрагментів анти-ІL-22RА антитіл. Такі фрагменти антитіл можуть бути отримані, наприклад, за допомогою протеолітичного гідролізу антитіла. Фрагменти антитіл можуть бути отримані за допомогою пепсинового або папаїнового гідролізу цілих антитіл стандартними методами. Прикладами можуть служити фрагменти антитіл, які можуть бути продуковані шляхом ферментативного розщеплення антитіл пепсином з отриманням фрагмента 5S, що позначається F(ab')2- Цей фрагмент може бути потім розщеплений з використанням тіолового відновлювача з отриманням одновалентних Fab'-фрагментів 3,5 S. Реакція розщеплення може бути проведена, але 93179 60 необов'язково, з використанням блокуючої групи для сульфгідрильних груп, які утворюються внаслідок розщеплення дисульфідних зв'язків. Як альтернатива, ферментативне розщеплення пепсином продукує безпосередньо два одновалентних Fab-фрагменти і Fc-фрагмент. Ці методи описані, наприклад, Goldenberg, патент США №4331647, Nisonoff et al., Arch. Biochem. Biophys. 89:230 (1960), Porter, Biochem J. 73:119 (1959), Edelman et al., Methods in Enzymology Vol.1, page 422 (Academic Press 1967) і Coligan, pages 2.8.12.8.10 і 2.10-2.10.4. Можуть бути також застосовані і інші методи розщеплення антитіл, такі як розділення важких ланцюгів з утворенням одновалентних фрагментів легкого-важкого ланцюга імуноглобуліну, додаткове розщеплення фрагментів, або інші ферментативні, хімічні або генетичні методи, за умови, що отримані фрагменти зв'язуються з антигеном, який розпізнається інтактним антитілом. Так, наприклад, Fv-фрагменти містять комплекс VH- і VL-ланцюгів. Такий комплекс може бути утворений нековалентними зв'язками, як описано Inbar et al., Proc. Nat'l. Acad. Sci. USA, 69:2659 (1972). Альтернативно, варіабельні ланцюги можуть бути зв'язані міжмолекулярним дисульфідним зв'язком або зшиті за допомогою хімічних лінкерів, таких як глутаральдегід (див., наприклад, Sandhu, Crit. Rev. Biotech. 12:437 (1992)). Fv-фрагменти можуть містити VH- і VL-ланцюги імуноглобуліну, пов'язані пептидним лінкером. Ці одноланцюжкові антигензв'язувальні білки (scFv) отримують шляхом конструювання структурного гена, що містить ДНК-послідовності, що кодують VH- і VL-домeни, пов'язані олігонуклеотидом. Цей структурний ген вбудовують в експресуючий вектор, який потім вводять в клітину-хазяїна, таку як Е.соlі. Рекомбінантні клітини-хазяї синтезують один поліпептидний ланцюг з пептидним лінкером, пов'язаним місточковим зв'язком з двома Vдоменами. Методи продукування scFv описані, наприклад, Whitlow et al., Methods: A Companion to Methods in Enzymology 2:97 (1991) (див. також Bird et al., Science 242:423 (1988), Ladner et al., патент США №4946778, Pack et al., Bio/Technology 11:1271 (1993) і Sandhu, див. вище). Як ілюстрація можна зазначити, що scFv може бути отриманий шляхом обробки лімфоцитів поліпептидом IL-22RA in vitro, і відбору бібліотек антитіл, представлених в фагу або в аналогічних векторах (наприклад, з використанням імобилізованого або міченого білка або пептиду IL22RA). Гени, що кодують поліпептиди, які мають передбачувані домени, що зв'язуються з поліпептидом IL-22RA, можуть бути отримані шляхом скринінгу рандомізованих пептидних бібліотек, представлених в фагу (фагове представлення) або в бактеріях, таких як Е.соlі. Нуклеотидні послідовності, що кодують вказані поліпептиди, можуть бути отримані різними методами, такими як неспецифічний мутагенез і синтез рандомізованих полінуклеотидів. Такі пептидні бібліотеки для рандомізованого представлення можуть бути використані для скринінгу пептидів, взаємодіючих з відомою мішенню, якою може бути білок або поліпептид,