Рідкі, здатні до емульгування в воді концентрати діючої речовини

Реферат: Рідкий, здатний до емульгування в воді концентрат діючої речовини, що містить: a) від 100 до 400 г/л щонайменше одного гербіцидного динітроаніліну; b) від 5 до 100 г/л щонайменше одного імідазолінонового гербіциду у вигляді його амонієвої солі або заміщеної амонієвої солі; c) від 20 до 100 г/л води; d) від 15 до 150 г/л щонайменше однієї аніонної поверхнево-активної речовини, яка має щонайменше одну групу сульфокислоти, у вигляді її натрієвої, калієвої, амонієвої або заміщеної амонієвої солі; е) від 5 до 100 г/л щонайменше однієї полімерної, неіоногенної поверхнево-активної речовини, яка має щонайменше одну поліетиленоксидну групу і щонайменше один залишок, вибраний з полі-С3-С4-алкіленоксидних груп; f) від 50 до 250 г/л щонайменше однієї неіоногенної поверхнево-активної речовини, вибраної з етоксилованих складних ефірів кислот жирного ряду олігідроксильних сполук, алкілполіглюкозидів, етоксилованих С4-С16-алкілфенолів і етоксилованих С8-С22-алканолів; g) щонайменше, одного вуглеводневого розчинника до 1 л, причому зазначення кількості компонентів від а) до f) наведені в г/л в перерахуванні на загальний об'єм концентрату діючої речовини. UA 101682 C2 (12) UA 101682 C2 UA 101682 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Даний винахід відноситься до рідких, здатних до емульгування в воді концентратів діючої речовини, які містять, щонайменше, один гербіцидний дінітроанілін, зокрема пендиметалін, і, щонайменше, один імідазоліноновий гербіцид, зокрема імазамокс. Сумісне застосування гербіцидних дінітроанілінів з імідазоліноновими гербіцидами, як відомо, важко приводить до гарної боротьби з однодольними і дводольними шкідливими рослинами, над якими необхідний контроль (див. наприклад, US 4,749,404, US 4,822,405 і EP 1042954). Тому, в принципі, бажано надати препарати, які містять обидві діючі речовини. При цьому звичайно виникає проблема, що імідазолінонові гербіциди, з причини їх властивості утворювати розчинні в воді солі, часто приготовляють у вигляді водних концентратів. Гербіциди дінітроаніліни, напроти, є типово неполярними сполуками з незначною розчинністю. Зазвичай їх приготовляють у вигляді здатних до емульгування концентратів, тобто у вигляді розчинів дінітроаніліну в неполярних, незмішуваних з водою органічних розчинниках, які додатково містять поверхнево-активні речовини для емульгування розчинника. На основі сильних відмінностей полярності важко приготувати стабільні рідкі сумісні препарати обох діючих речовин. Документ US 4,822,405 описує сумісний препарат імідазолінонових гербіцидів і гербіцидних дінітроанілінів у вигляді емульсії олія-в-воді. В цих препаратах дінітроанілін знаходиться у вигляді емульгованих крапельок розчину дінітроаніліну в незмішуваному в воді органічному розчиннику, в той час як імідазоліноновий гербіцид знаходиться розчиненим в водній фазі у вигляді амонієвих або заміщених амонієвих солей. Подібні препарати є проблематичними відносно їх стабільності при зберіганні, зокрема їх стабільності при зберіганні при високих і низьких температурах. Також необхідне для застосування розведення препарату водою може привести до таких проблем, як розшаровування і/або осадження органічної фази діючої речовини. Документ US 4,749,404 в свою чергу описує сумісний препарат імазаквіну з дінітроаніліновим гербіцидом, таким як пендиметалін у вигляді здатної до емульгування речовини, яку одержують шляхом змішування розчину імазаквіну в спирті, такому як тетрагідрофурфуриловий спирт, з розчином дінітроаніліну в незмішуваному в воді органічному розчиннику, який містить поверхнево-активні речовини. Необхідні для розчинення імазаквіну спирти приводять до підвищення вартості препарату і є проблематичними з причини обмеження допуску. Документ US 5,679,619 описує сумісні препарати пендиметаліну з імідазоліноновими гербіцидами у вигляді суспензійних концентратів, причому пендиметалін в водній фазі знаходиться у вигляді суспендованих частинок і імідазоліноновий гербіцид знаходиться розчиненим в водній фазі у вигляді амонієвої солі. Також ці препарати не є задовільними відносно їх стабільності при зберіганні. До того ж в водних суспензіях дінітроанілінів, зокрема у пендиметаліну, є ризик кристалізації діючої речовини, яка приводить до збільшення частинок і разом з тим до осадження діючої речовини. Документ EP 496989 знову описує сумісні препарати імідазолінонових гербіцидів зі сполуками 2,6-дінітроаніліну у вигляді здатних до емульгування концентратів. Ці препарати містять збільшенні кількості полярних органічних розчинників, таких як N-метилпіролідон, циклогексанон або дипропіленгліколь, які є необхідними для розчинення імідазолінонового гербіциду в незмішуваній з водою фазі здатного до емульгування концентрату. Ці органічні розчинники є проблематичними частково через їх допуск і до того ж представляють собою додатковий фактор вартості при одержанні препаратів. При сумісному застосуванні дінітроанілінів і імідазолінонових гербіцидів далі виявилось сприятливим застосовувати збільшенні кількості ад'ювантів, зокрема таких з групи етоксильованих складних ефірів кислот жирного ряду полігідроксильних сполук, щоб підвищити ефективність зазначених вище діючих речовин. В принципі, бажано надати сумісні препарати, які вже містять цей ад'ювант. Однак при цьому виникає проблема, що введення більших кількостей ад'ювантів в препарат може знизити стабільність при зберіганні і привести до проблем зі здатністю до розведення з водою. Таким чином, в основі даного винаходу лежить задача, надати стабільний при зберіганні сумісний препарат, щонайменше, одного гербіцидного дінітроаніліну, зокрема пендиметаліну, з, щонайменше, одним імідазоліноновим гербіцидом, зокрема імазамоксом, який містить збільшену кількість, щонайменше, однієї діючої як ад'ювант неіоногенної поверхнево-активної речовини, зокрема речовини з групи етоксильованих складних ефірів кислот жирного ряду полігідроксильних сполук. До того ж препарат повинний відрізнятися високою стабільністю при розведенні, тобто він повинний без проблем розбавлятися з водою, без осадження діючих 1 UA 101682 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 речовин і/або інших компонентів. Зокрема є бажаним, щоб можна було відмовитися від полярних органічних розчинників. Несподівано було винайдено, що ця задача вирішується завдяки рідким, здатним до емульгування в воді концентратам діючої речовини, які містять наступні компоненти: a) від 100 до 400 г/л щонайменше одного гербіцидного дінітроаніліну (компонент a); b) від 5 до 100 г/л щонайменше одного імідазолінонового гербіциду у вигляді його амонієвої солі або заміщеної амонієвої солі (компонент b); c) від 20 до 100 г/л води (компонент c); d) від 15 до 150 г/л щонайменше однієї аніонної поверхнево-активної речовини, яка має, щонайменше, одну групу сульфокислоти, у вигляді її натрієвої, калієвої, амонієвої або заміщеної амонієвої солі (компонент d); e) від 5 до 100 г/л щонайменше однієї полімерної, неіоногенної поверхнево-активної речовини, яка має щонайменше одну поліетиленоксидну групу і щонайменше один залишок, вибраний з полі-C3-C4-алкіленоксидних груп (компонент e); f) від 50 до 250 г/л щонайменше однієї неіоногенної поверхнево-активної речовини, вибраної з етоксильованих складних ефірів кислот жирного ряду полігідроксильних сполук, алкілполіглюкозидів, етоксильованих C4-C16-алкілфенолів і етоксильованих C8-C22-алканолів (компонент f); g) щонайменше, одного вуглеводневого розчинника до 1 л (компонент g); причому зазначення кількості компонентів від a) до f) наведені в г/л в перерахуванні на загальний об'єм концентрату діючої речовини. Відповідно до цього перший об'єкт даного винаходу відноситься до рідкого, здатного до емульгування в воді концентрату діючої речовини, що містить компоненти від a) до g) в зазначених вище кількостях. При цьому зазначення кількості компонентів від a) до f) наведені в г/л в перерахуванні на загальний об'єм концентрату діючої речовини. Винахід має цілий ряд переваг: не дивлячись на одночасну наявність води і незмішуваних з водою вуглеводневих розчинників при одночасній присутності збільшених кількостей різних поверхнево-активних речовин, це не приводить до розшарування препарату. До того ж препарат є термостабільним протягом тривалого проміжку часу, тобто явища розшарування не спостерігаються ні при зберіганні при низьких температурах, наприклад, нижче 0 °C, наприклад, до -10 °C, ні при високих температурах вище 40 °C або навіть 50 °C. До того ж концентрати діючої речовини згідно з винаходом є хімічно стабільними, тобто навіть при більш тривалому терміні зберігання, як правило, декілька місяців, при підвищеній температурі, наприклад, при температурах вище 40 °C або навіть вище 50 °C взагалі не відбувається або, щонайменше, гідне згадування розкладання діючої речовини. Концентрати діючої речовини згідно з винаходом можна без проблем розбавляти з водою навіть при підвищеній жорсткості води, це не приводить до осадження або розшаровування діючої речовини. При розведенні концентратів діючої речовини згідно з винаходом з водою одержують стабільні емульсії, які, як правило, залишаються стабільними, щонайменше, 24 год. і часто, щонайменше, 48 год., це не приводить до розділення фаз або ж до осадження діючої речовини. І тому концентрати діючої речовини згідно з винаходом і одержані з них водні розчини сприяють безпроблемному застосуванню діючих речовин. В'язкість концентратів діючої речовини згідно з винаходом є низькою і при 20 °C типово знаходиться в межах від 5 до 100, часто від 10 до 60 і зокрема від 15 до 35 мПас (визначено згідно з CIPAC MT 22.1). Концентрати діючої речовини згідно з винаходом містять як компонент a) щонайменше, один гербіцидний дінітроанілін в кількості від 100 до 400 г/л, зокрема в кількості від 150 до 300 г/л і особливо переважно в кількості від 200 до 280 г/л, в перерахуванні на загальний об'єм препарату. Гербіцидні дінітроаніліни є відомими спеціалісту в даній галузі техніки, наприклад, з US 3,257,190, US 3,321,292, US 3,367,949, а також з C.D.S. Tomlin, "The Pesticide Manual", 13. Ausgabe, BCPC (2003), а також з "The Compendium of Pesticide Common Names": HTTP://www.alanwood.net/pesticides/. Прикладами дінітроанілінів є бенфлуралін, бутралін, динітрамін, еталфлуралін, флухлоралін, ізопропалін, металпропалін, нітралін, оризалін, пендиметалін, продіамін, профлуралін і трифлуралін. Переважними дінітроанілінами є пендиметалін і трифлуралін. Відповідно до однієї особливо переважної форми здійснення винаходу гербіцидний дінітроанілін представляє собою пендиметалін. Як інший активний компонент b) концентрати діючої речовини згідно з винаходом містять, щонайменше, один імідазоліноновий гербіцид у вигляді його амонієвої солі або заміщеної 2 UA 101682 C2 5 амонієвої солі в кількості переважно від 7 до 80 г/л, часто від 8 до 60 г/л і зокрема від 10 до 50 г/л, в перерахуванні на загальний об'єм концентрату діючої речовини. Імидазолінонові гербіциди типово мають одну карбоксильну групу і тому є здатними до солеутворення з аміноосновами. Під солями амонію імідазолінонових гербіцидів розуміють сіль, утворену шляхом взаємодії вільної кислоти імідазолінонового гербіциду з аміаком. Під заміщеною амонієвою сіллю розуміють продукт взаємодії вільної кислоти імідазолінонового гербіциду з первинним, вторинним або третинним аміном, зокрема аміном загальної формули 1 2 NR R R 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 3 1 в якій R означає C1-C4-алкіл, який при необхідності має один замісник з групи гідрокси або 2 3 C1-C4-алкокоси, і в якій R і R незалежно один від іншого означають водень або мають одне з 1 зазначених для R значень. Прикладами заміщених амонієвих солей є амонієві солі відповідного імідазолінонового гербіциду з метиламіном, ізопропіламіном, диметиламіном, діізопропіламіном, триметиламіном, етиламіном, діетиламіном, 2-гідроксіетиламіном, 2-(2гідроксіетокси)ет-1-иламіном, ди(2-гідрокси-1-етил)аміном, бензиламіном і т.п. Переважними солями є амонієві солі. Імідазолінонові гербіциди і їх солі є відомими спеціалісту в даній галузі техніки, наприклад, з D.L. Schaner, S.L. O'Connor "The Imidazolinone Herbicides", CRC Press Inc., Boca Raton FL, 1991, а також з "The Compendium of Pesticide Common Names", HTTP://www.alanwood.net/pesticides/. До імідазолінонових гербіцидів відносяться зокрема імазаметабенз, імазамокс, імазапік, імазапір, імазаквін і імазетапір. Переважними імідазоліноновими гербіцидами є імазамокс, імазапік і імазапір. В одній особливо переважній формі здійснення винаходу імідазоліноновий гербіцид представляє собою імазамокс. Зокрема концентрати діючої речовини згідно з винаходом містять зазначені вище імідазолінонові гербіциди у вигляді їх амонієвих солей. В одній особливо переважній формі здійснення мова йде про імазамокс у вигляді його амонієвої солі. Імидазолінонові гербіциди в імідазоліноновому кільці мають центр асиметрії і тому можуть знаходитися в рацемічній формі або у вигляді їх R- або S-енантіомеру або у вигляді суміші енантіомерів, які збагачені відносно одного з енантіомерів. В одній переважній формі здійснення концентрат діючої речовини містить імідазоліноновий гербіцид у вигляді R-ізомеру або у вигляді суміші енантіомерів, яка збагачена відносно R-енантіомеру. Еантіомери імідазолінонових гербіцидів є відомими з US 5,973,154, а також з US 6,339,158. В одній особливо переважній формі здійснення концентрат діючої речовини містить R-імазамокс у вигляді амонієвої солі або заміщеної амонієвої солі або суміш R-імазамоксу і S-імазамоксу у вигляді їх амонієвих солей або заміщених амонієвих солей, яка збагачена відносно Rімазамоксу. В концентратах діючої речовини згідно з винаходом вагове співвідношення компонента a) до компоненту b) знаходиться в межах від 1:1 до 80:1, часто в межах від 2:1 до 50:1, переважно в межах від 4:1 до 35:1, зокрема в межах від 5:1 до 25:1, або в межах від 5:1 до 30:1, причому імідазоліноновий гербіцид враховується як вільна кислота. Як інший компонент c) концентрати діючої речовини згідно з винаходом містять від 20 до 100 г/л, переважно від 40 до 90 г/л і зокрема від 50 до 80 г/л води. Переважно використовують деіонізовану воду, яка містить менше ніж 200 част. на млн., зокрема менше ніж 100 част. на млн. і особливо менше ніж 50 част. на млн. полівалентних катіонів металів, таких як іони кальцію, іони магнію або іони заліза. Концентрати діючої речовини згідно з винаходом містять як компонент d) щонайменше, одну аніонну поверхнево-активну речовину, яка має, щонайменше, одну групу сульфокислоти. В композиціях згідно з винаходом поверхнево-активна речовина міститься у вигляді його натрієвої, калієвої, амонієвої солі або заміщеної амонієвої солі. При цьому вираження "амонієва сіль" або "заміщена амонієва сіль", мають значення, зазначені раніше для амонієвих солей відповідно заміщених амонієвих солей імідазолінонових гербіцидів. Переважно концентрат діючої речовини згідно з винаходом містить, щонайменше, одну аніонну поверхнево-активну речовину у вигляді його амонієвої солі. Компонент d) служить як для стабілізації концентрату діючої речовини, так і для стабілізації утвореної при розведенні з водою емульсії діючої речовини. Прикладами придатних аніонних поверхнево-активних речовин згідно з винаходом є натрієві, амонієві і заміщені амонієві солі: 3 UA 101682 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 - напівефірів C8-C22-алкілсірчаної кислоти (надалі також позначаються як C 8-C22алкілсульфати), таких як, наприклад, лаурилсульфат (додецилсульфат), ізотридецилсульфат, цетилсульфат і стеарилсульфат; - C8-C22-алкілсульфонових кислот (надалі також позначаються як C8-C22-алкілсульфонати), таких як, наприклад, лаурилсульфонат, ізотридецилсульфонат, цетилсульфонат і стеарилсульфонат; - арилсульфонових кислот, зокрема C1-C16-алкілбензолсульфонових кислот, таких як, наприклад, кумілсульфонова кислота, октилбензолсульфонова кислота, ізооктилбензолсульфонова кислота, нонілбензолсульфонова кислота, децилбензолсульфонова кислота, додецилбензолсульфонова кислота, ізотридецилбензолсульфонова кислота, тетрапропіленбензолсульфонова кислота, C10-C13-алкілбензолсульфонова кислота, нафтилсульфонова кислота, моно- і ди-(C1-C16)-алкілнафтилсульфонова кислота, як, наприклад, дибутилнафтил сульфонова кислота; - прості моно- і ди-(C1-C16)-алкілдифенілові ефіри (ди)сульфонових кислот, такі як, наприклад, дисульфонат простого додецилдифенілового ефіру; - сульфати і сульфонати кислот жирного ряду і ефірів кислот жирного ряду; - олігоокси-(C2-C3)-алкілен-(C8-C22)-алкілефірсульфати, зокрема складних напівефірів сірчаної кислоти етоксильованих (C8-C22)-алканолів, таких як, наприклад, напівефір сірчаної кислоти етоксильованого лаурилового спирту, етоксильованого цетилового спирту або етоксильованого стеарилового спирту; олігоокси-(C2-C3)-алкілен-(C1-C16)-алкілбензолефірсульфатв, зокрема сульфати етоксилатов (C1-C16)-алкілфенолів; - моно- і ди-(C4-C18)-алкілових ефірів сульфобурштинової кислоти (= (C 4-C18)діалкілсульфосукцинат), як, наприклад, диоктилсульфосукцинат; - конденсати нафталінсульфонової кислоти, (C1-C16)-алкілнафталінсульфонової кислоти або фенолсульфонової кислоти з формальдегідом (= (C1-C16)-нафталінсульфонат-формальдегідконденсати, (C1-C16)-алкілнафталінсульфонат-формальдегід-конденсати і фенолсульфонатформальдегід-конденсати); олігоокси-(C2-C3)-алкіленмоно-, -диі -тристирилфенілефірсульфати, зокрема олігоетоксилати моно-, ди- і тристирилфенолу; Серед них переважними є: - натрієві солі і амонієві солі C4-C20-алкілбензолсульфонових кислот, наприклад, натрієві солі і амонієві солі октилбензолсульфонової кислоти, ізооктилбензолсульфонової кислоти, нонілбензолсульфонової кислоти, децилбензолсульфонової кислоти, додецилбензолсульфонової кислоти, ізотридецилбензолсульфонової кислоти, тетрапропіленбензолсульфонової кислоти, C10-C13-алкілбензолсульфонової кислоти, а також суміші, зокрема суміші ізомерів зазначених вище алкілбензолсульфонових кислот, причому особливо переважними є амонієві солі зазначених вище алкілбензолсульфонових кислот; - натрієві солі і амонієві солі напівефірів C8-C22-алкілсірчаної кислоти (надалі також позначаються як солі натрію відповідно солі амонію C8-C22-алкілсульфатів), зокрема натрієві солі і амонієві солі лаурилсульфату, додецилсульфату, ізотридецилсульфату, цетилсульфату і стеарилсульфату; - натрієві солі і амонієві солі складних моно- і ди-C4-C18-алкілових ефірів сульфобурштинової кислоти, зокрема натрієві солі і амонієві солі складного дигексилового ефіру сульфобурштинової кислоти, складного ди-n-октилового ефіру сульфобурштинової кислоти, складного ди-ізо-октилового ефіру сульфобурштинової кислоти і складного ди-2етилгексилового ефіру сульфобурштинової кислоти; - а також суміші зазначених вище аніонних поверхнево-активних речовин. Серед них особливо переважними є натрієві солі і амонієві солі C 4-C20алкілбензолсульфонових кислот, наприклад, натрієві солі і амонієві солі октилбензолсульфонової кислоти, ізооктилбензолсульфонової кислоти, нонілбензолсульфонової кислоти, децилбензолсульфонової кислоти, додецилбензолсульфонової кислоти, ізотридецилбензолсульфонової кислоти, тетрапропіленбензолсульфонової кислоти, C10-C13-алкілбензолсульфонової кислоти, а також суміші, зокрема суміші ізомерів зазначених вище алкілбензолсульфонових кислот, причому найбільш особливо переважними є амонієві солі зазначених вище алкілбензолсульфонових кислот. В одній особливо переважній формі здійснення винаходу концентрат діючої речовини містить як компонент d) щонайменше, одну амонієву сіль C4-C20-алкілбензолсульфонової кислоти і зокрема амонієву сіль C8-C16-алкілбензолсульфонової кислоти, наприклад, амонієву 4 UA 101682 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 сіль октилбензолсульфонової кислоти, ізооктилбензолсульфонової кислоти, нонілбензолсульфонової кислоти, децилбензолсульфонової кислоти, додецилбензолсульфонової кислоти, ізотридецилбензолсульфонової кислоти або суміш цих амонієвих солей. Часто концентрат діючої речовини згідно з винаходом містить компонент d) в кількості від 20 до 100 г/л, переважно від 20 до 80 г/л, зокрема в кількості від 20 до 50 г/л, в перерахуванні на загальний об'єм концентрату діючої речовини. Далі концентрат діючої речовини згідно з винаходом як компонент e) містить одну неіоногенну поверхнево-активну речовину, яка має, щонайменше, одну, наприклад, одну або дві поліетиленоксидні групи і, щонайменше, одну, наприклад, одну або дві полі-C3-C4алкіленоксидні групи, зокрема, щонайменше, одну, наприклад, одну або дві полипропіленоксидні групи. Наряду з цим неіоногенна поверхнево-активна речовина також може мати один або декілька, наприклад, один C1-C10-алкільний залишок. Переважно полімерна неіоногенна поверхнево-активна речовина має середньочисельну молекулярну вагу, щонайменше, в 1500 дальтон, наприклад, від 1500 до 100000 дальтон, зокрема, щонайменше, 2000 дальтон, наприклад, від 2000 до 40000 дальтон. Переважно неіоногенна поверхневоактивна речовина має значення ГЛБ за Грифіном в межах від 5 до 20 і зокрема в межах від 8 до 18. Переважно полімерна неіоногенна поверхнево-активна речовина вибрана з блокспівполімерів етиленоксиду і пропіленоксиду, зокрема з диблокспівполімерів етиленоксиду і пропіленоксиду і триблокспівполімерів етиленоксиду і пропіленоксиду, причому ди- і триблокспівполімери також можуть мати C1-C10-алкільний залишок. Середньочисельна молекулярна вага диблокспівполімерів і триблокспівполімерів етиленоксиду і пропіленоксиду переважно знаходиться в межах від 1500 до 100000 дальтон, зокрема 2000 до 40000 дальтон. Часто концентрат діючої речовини згідно з винаходом містить компонент e) в кількості від 7 до 80 г/л, переважно від 10 до 70 г/л, зокрема в кількості від 15 до 50 г/л, в перерахуванні на загальний об'єм концентрату діючої речовини. Переважно вагове співвідношення компонента d) до компоненту e) в концентратах діючої речовини згідно з винаходом знаходиться в межах від 20:1 до 1:5, часто від 10:1 до 1:3, і зокрема в межах від 5:1 до 1:2. Як інший компонент f) концентрат діючої речовини згідно з винаходом містить, щонайменше, одну неіоногенну, поверхнево-активну речовину, яка також позначається як ад'ювант. Згідно з винаходом вона вибрана з етоксильованих ефірів кислот жирного ряду полігідроксильних сполук, алкілполіглюкозидів, етоксильованих C4-C16-алкілфенолів і етоксильованих C8-C22алканолів, а також сумішей цих речовин. Кількість компоненту f) часто складає від 100 до 250 г/л і переважно від 150 до 200 г/л, в перерахуванні на загальний об'єм концентрату діючої речовини згідно з винаходом. Етоксильовані ефіри кислот жирного ряду полігідроксильних сполук, як правило, представляють собою етоксилати моно-, ди- або триефірів кислот жирного ряду з аліфатичними або циклоаліфатичними полігідроксильними сполуками, які, як правило, мають 3, 4, 5 або 6 гідроксильних груп і 3, 4, 5 або 6 C-атомів, причому неетоксильовані складні ефіри кислот жирного ряду з полігідроксильними сполуками, як правило, мають ще, щонайменше, одну, переважно 2, 3 або 4 вільні гідроксильні групи. Компоненти жирних кислот в цих речовинах звичайно є похідними насичених, мононенасичених або поліненасичених кислот жирного ряду, причому кислоти жирного ряду, як правило, мають від 6 до 22 і зокрема від 8 до 18 C-атомів. Прикладами придатних компонентів жирних кислот в цих речовинах є насичені жирні кислоти, такі як лауринова кислота, міристинова кислота, пальмітинова кислота, маргаринова кислота, стеаринова кислота, арахінова кислота, бегенова кислота, лігноцеринова кислота і церотинова кислота, ненасичені жирні кислоти, такі як ундециленова кислота, пальмітолеїнова кислота, олеїнова кислота, елаїдинова кислота, вацценова кислота, ейкозенова кислота, цетолеїнова кислота, ерукова кислота і нервонова кислота похідні залишки, а також поліненасичені жирні кислоти, такі як линолева кислота -линоленова кислота, -линоленова кислота, арахідонова кислота, тимнодонова кислота, клупанодонова кислота і цервонова кислота, а також суміші зазначених вище кислот жирного ряду. Серед них переважними є етоксильовані складні моноефіри кислот жирного ряду і гліцерину, а також етоксильовані моноефіри і дыефыри жирного ряду і сорбіту відповідно сорбітанангідриду, причому залишки жирних кислот в цих сполуках переважно мають від 8 до 20 і зокрема від 10 до 18 C-атомів. Залишки жирних кислот можуть бути насиченими, а також мононенасиченими або поліненасиченими і типово є похідними від зазначених вище жирних кислот і їх сумішей, зокрема лауринової кислоти, міристинової кислоти, пальмітинової кислоти, 5 UA 101682 C2 5 маргаринової кислоти, стеаринової кислоти, пальмітолеїнової кислоти, олеїнової кислоти, линолевої кислоти і їх сумішей. Ступінь етоксилювання, тобто середнє число похідних від етиленоксиду повторюваних одиниць типово складає від 5 до 50 і зокрема від 10 до 40 (середньочисельний). Під алкілполіглюкозидами розуміють неіоногенні тензиди, які можуть бути одержані за допомогою каталізованої кислотою реакції глюкози або крохмалю зі спиртами жирного ряду, які, як правило, мають від 8 до 22 C-атомів (див. також Römpp-Lexikon Chemie, том 1. A-Cl, стор. 118, 10. повністю перероблене видання, 1996, Thieme Verlag, Штутгарт, Нью-Йорк). Алкілполіглюкозиди типово мають наступну структуру: 10 CH2OH O OH H O O R x OH 15 20 25 30 35 40 45 50 де x в середньому складає від 1,1 до 2,0 і зокрема від 1,2 до 1,6 і R означає зв'язаний через аномерний атом кисню глюкози лінійний або розгалужений алкільний залишок з переважно від 8 до 22 атомами вуглецю. Серед етоксильованих C4-C16-алкілфенолів переважними є ті зі ступенем етоксилювання в межах від 2 до 40 і, зокрема, в межах від 4 до 30, наприклад, етоксильований октилфенол, етоксильований нонілфенол, етоксильований додецилфенол і етоксильований ізотридецилфенол. Серед етоксильованих C8-C22-алканолів переважними є ті зі ступенем етоксилювання від 2 до 40 і зокрема від 4 до 30, зокрема етоксильовані C10-C18-алканоли, такі як етоксильований деканол, етоксильований додеканол, етоксильований тридеканол, етоксильований ізотридеканол, етоксильований лауриловий спирт і етоксильований стеариловий спирт. Як компонент f), зокрема, переважними є етоксильовані ефіри жирних кислот і сорбіту, зокрема етоксильовані моноефіри жирних кислот і сорбіту (полісорбати), причому залишок жирної кислоти типово має від 8 до 22 C-атомів і зокрема від 10 до 18 C-атомів і зокрема є похідним від однієї з наступних кислот жирного ряду або їх сумішей: лауринова кислота, міристинова кислота, пальмітинова кислота, маргаринова кислота, стеаринова кислота, пальмітолеїнова кислота, олеїнова кислота і линолева кислота. Ступінь етоксилювання при цьому знаходиться типово в межах від 5 до 40 і особливо переважно в межах від 10 до 30. В одній найбільш особливо переважній формі здійснення винаходу компонент f) представляє собою етоксильований сорбітан монолаурат. Як інший компонент композиції згідно з винаходом містять, щонайменше, один вуглеводневий розчинник. Кількість вуглеводневого розчинника типово знаходиться в межах від 100 до 750 г/л і, зокрема, в межах від 200 до 600 г/л, в перерахуванні на загальний об'єм препарату. Переважно вуглеводневий розчинник має точку плавлення при нормальному тиску в межах від 120 до 300 °C, зокрема в межах від 150 до 250 °C. Під ароматичними вуглеводнями в рамках цього винаходу розуміються одноядерні і поліядерні ароматичні сполуки, які при необхідності мають один або декілька аліфатичних замісників, зокрема алкільні групи. До них відносять поряд з толуолом, ксилолами, зокрема суміші ароматичних вуглеводнів, які одержують як фракції при дистиляції, зокрема з нафтопродуктів, в зазначеному діапазоні точки кипіння. Зокрема до них відносять комерційні продукти, які є відомими під торговими ® найменуваннями Solvesso , зокрема Solvesso 100, Solvesso 150, Solvesso 200, Solvesso 150  ND, Solvesso 200 ND, Aromatic, зокрема Aromatic 150 і Aromatic 200, Hydrosol, зокрема Hydrosol A 200 і Hydrosol A 230/270, Caromax, зокрема Caromax 20 і Caromax 28, Aromat K 150, Aromat K 200, Shellsol, зокрема Shellsol A 100 і Shellsol A 150, і Fin FAS-TX, зокрема Fin FAS-TS 150 і Fin FAS-TX 200. Особливо переважними є суміші Solvesso 150 ND і Solvesso 200 ND (ExxonMobil Chemical), в яких потенційна канцерогенна речовина нафталін булі збідненою. Таким чином, Solvesso 150 ND переважно містить ароматичні вуглеводні з 10 або 11 вуглецями, які закипають в межах від 175 до 209 °C і які, насамперед, представляють собою алкілбензоли, в той час як Solvesso  200 ND переважно містить ароматичні вуглеводні з від 10 до 14 вуглецями, які закипають в межах від 235 до 305 °C і які, насамперед, представляють 6 UA 101682 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 собою алкілнафталіни. Іншим прикладом для зазначених тут ароматичних вуглеводнів є продукт, наведений під торговим найменуванням Hisol SAS-296, який представляє собою суміш з 1-феніл-1-ксилилетан і 1-феніл-1-етилфенілетан. Зазначені вище компоненти від a) до g) складають, як правило, щонайменше, 95 мас.-% зокрема щонайменше 99 мас.-% і особливо щонайменше 99,5 мас.-% концентрату діючої речовини згідно з винаходом. Виявилось вигідним, якщо концентрат діючої речовини згідно з винаходом, в перерахуванні на його загальну вагу, містить не більше ніж 5 мас.-%, зокрема не більше ніж 1 мас.-% і особливо не більше ніж 0,5 мас.-% або по суті не містить змішуваний з водою органічний розчинник. Під цим розуміють органічні, рідкі при кімнатній температурі речовини, які при 25 °C мають розчинність у воді, щонайменше, 50 г/л, часто щонайменше, 100 г/л. До них відносять C 1C4-алканоли, такі як метанол, етанол, пропанол, ізопропанол і n-бутанол, C2-C6-алкіленгліколи, такі як етиленгліколь, пропіленгліколь, бутиленгліколь, гексиленгліколь, ди- і три-алкіленгліколи, N-алкіллактами, такі як N-метилпіролідон, N-етилпіролідон, діалкілсульфони, такі як диметилсульфоксид, циклічні прості ефіри, такі як тетрагідрофуран, діоксан і тетрагідрофурфуриловий спирт. Далі для стійкості препарату виявилось сприятливим, якщо він містить менше ніж 200 част. на млн., зокрема менше ніж 100 част. на млн. і особливо переважно менше ніж 50 част. на млн. полівалентних катіонів металу, наприклад, катіонів лужноземельних металів, іонів заліза або інших катіонів перехідних металів. Наряду з вищеназваними компонентами концентрати діючої речовини згідно з винаходом можуть містити інші компоненти, такі які звичайно використовуються в препаратах. До них відносяться засоби для регулювання значення pH, зокрема кислоти, наприклад, алканкарбонові кислоти з від 1 до 10 C-атомами, такі як оцтова кислота і пропіонова кислота і їх солі, зокрема їх амонієві, натрієві і калієві солі, такі як ацетат амонію, ацетат натрію, ацетат калію і пропіонат 1 2 3 натрію, аміак, основи аміну, наприклад, зазначені вище аміни формули NR R R , (не)органічні буферні солі, такі як гідрокарбонати, карбонати, гідрофосфати, дигідрофосфати, такі як гідрокарбонат натрію, гідрокарбонат калію, гідроортофосфат динатрію, дигідроортофосфат натрію, ортофосфат натрій-амонію, гідрофосфат калію, гідроортофосфат дикалію, дигідроортофосфат калію, гідроортофосфат калій-амонію і т.п. Кількість подібних засобів, як правило, не перевищує 0,5 г/л і часто знаходиться в межах від 0,1 до 5 г/л, в перерахуванні на загальний об'єм препарату. Переважно кількість цих засобів вибирають таким чином, що одержане значення pH водної фази знаходиться в межах від 5 до 9 і, зокрема, в межах від 6 до 8. Далі концентрати діючої речовини згідно з винаходом можуть містити антиспінювачі. Придатні антиспінювачі охоплюють полісилоксани, такі як полідиметилсилоксан, довголанцюгові спирти, фторорганічні сполуки, кислоти жирного ряду і їх солі, а також суміші з них. Антиспінювачі звичайно використовують в кількостях від 0,01 до 1 граму на літр концентрату діючої речовини. Далі концентрати діючої речовини згідно з винаходом можуть містити консерванти. Придатні консерванти для запобігання бактеріальному ураженню композицій згідно з винаходом включають формальдегід, складний алкіловий ефір пара-гідроксибензойної кислоти, бензоат натрію, 2-бром-2-нітропропан-1,3-діол, орто-фенілфенол, дихлорофен, напівформаль бензилового спирту, похідні тіазолінону і ізотіазолінону, такі як алкілизотіазолінони і бензизотіазолінони, 5-хлор-2-метил-4-ізотіазолінон, пентахлорфенол, 2,4-дихлорбензиловий спирт, а також суміші зних. Прикладами придатних наявних в продажі бактерицидних продуктів є Proxel (ICI), Acticide RS (Thor Chemie), Kathon (Rohm & Haas) і Acticide MBS (Thor Chemie). Як правило, доля консервантів не перевищує 1 г/л і звичайно знаходиться в межах від 0,01 до 1 грама на літр. Концентрати діючої речовини згідно з винаходом, як правило, можуть бути одержані просто шляхом змішування складових частин, доки не утворюється явно гомогенна рідина. Послідовність, в якій відбувається додавання складових частин, звичайно має другорядне значення. Наприклад, складові частини можуть додаватися в посудину і одержану таким чином суміш гомогенізують, наприклад, шляхом перемішування, доки не утворюється явно гомогенна рідина. Переважно, насамперед, розчиняють дінітроанілін в частковій або загальній кількості вуглеводневого розчинника g) і одержаний таким чином розчин змішують з водним розчином імідазолінонового гербіциду у вигляді його солі і іншими складовими частинами концентрату діючої речовини, наприклад, шляхом змішування розчину дінітроаніліну в компоненті g), який містить, щонайменше, одну частину компонентів d), e) і/або f), з водним розчином солі імідазолінонового гербіциду, який при необхідності містить одну частину або загальну кількість 7 UA 101682 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 компонентів d), e) і/або f). Зокрема роблять так, що, насамперед дінітроанілін, а також головні компоненти або зокрема загальна кількість компонентів d), e) і f) розчиняють у вуглеводневому розчиннику, і одержаний таким чином розчин змішують з водним розчином солі імідазолінонового гербіциду, який при необхідності містить решту компонентів d), e) і/або f). Розчин солі імідазолінонового гербіциду, як правило, встановлюють за допомогою суспендування вільної кислоти імідазолінонового гербіциду в воді, за якою йде прийнятна для солеутворення основа, наприклад, гідроксид лужного металу або карбонат лужного металу, 1 2 3 аміак або заміщений амін NR R R , причому при необхідності надлишкову основу нейтралізують шляхом додавання кислоти, наприклад, оцтової кислоти. Змішування типово відбувається при температурах від 10 °C до 90 °C, зокрема від 10 °C до 60 °C. Можливо, доцільними є більш високі температури, наприклад, 35 °C або 40 °C або вище, щоб прискорити утворення мікроемульсії. З іншого боку змішування, як правило, також може бути здійснено при більш низьких температурах, приблизно при 10 °C до 35 °C. Далі об'єктом винаходу є застосування описаного тут концентрату діючої речовини для боротьби з небажаним ростом рослин, зокрема для боротьби зі шкідливими рослинами в культурних рослинах, зокрема зі шкідливими рослинами в бобових культурах, зокрема в культурах стручкових бобових, таких як горох і боби. Концентрати діючої речовини згідно з винаходом є придатними для боротьби з цілим рядом однодольних і дводольних шкідливих рослин, зокрема для боротьби з видами Polygonum, видами Fumaria, видами Cerastium, видами Rhaphanus, маковими рослинами, жовтецевими, видами Anthemis, видами Aethusa і видами Capsella. Концентрати діючої речовини згідно з винаходом типово застосовують в кількості, що загальна кількість застосовних діючих речовин (загальна норма витрати) виходить в межах від 100 до 4500 г/га, зокрема в межах від 200 до 2200 г/га. Норма витрати імідазолінонового гербіциду, розрахована як вільна кислота, типово знаходиться в межах від 5 до 500 г/га, зокрема в межах від 10 до 250 г/га. Норма витрати дінітроанілінового гербіциду типово знаходиться в межах від 95 до 4000 г/га, зокрема в межах від 190 до 2000 г/га. Застосування концентратів діючої речовини згідно з винаходом може відбуватися як перед сходом, тобто перед проростанням шкідливих рослин, так і після сходу. Концентрати діючої речовини згідно з винаходом зокрема є придатними для боротьби зі шкідливими рослинами перед сходом. Концентрати діючої речовини згідно з винаходом звичайно застосовують розведеними з водою. Для цього концентрати діючої речовини згідно з винаходом розводять з водою до бажаної концентрації застосування, переважно з, щонайменше, 50 частинами води, наприклад, від 50 до 5000 частинами води, зокрема з, щонайменше, 100 частинами води, наприклад, від 50 до 5000 частинами води, на вагову частину концентрату діючої речовини. Розведення звичайно здійснюють внаслідок того, що концентрат діючої речовини згідно з винаходом додають у воду. Для швидкого змішування концентрату з водою звичайно використовують перемішування, таке як, наприклад, механічне розмішування. Однак, як правило, перемішування не є необхідним. Хоча температура для процесу розведення є некритичним фактором, розведення звичайно проводять при температурах в межах від 0 °C до 50 °C, зокрема при від 10 °C до 30 °C або при температурі навколишнього середовища. Використовувана для розведення вода, як правило, представляє собою водопровідну воду. Однак вода вже може містити водорозчинні сполуки, які застосовують для захисту рослин, такі як деякі живильні речовини, добрива або пестициди. Наведені нижче приклади служать для пояснення винаходу. Застосовували наступні вихідні речовини: імазамокс: чистота > 95 %; пендиметалін: чистота > 95 %; аніонний емульгатор d1): 50-70 мас.-%-ий розчин додецилбензолсульфонату кальцію в ізобутанолі; аніонний емульгатор d2): 50-70 мас.-%-ий розчин додецилбензолсульфонату амонію в ароматичному вуглеводневому розчиннику; аніонний емульгатор d3): 60-70 мас.-%-ий розчин диоктилсульфосукцинату натрію в ароматичному вуглеводневому розчиннику; неіоногенний емульгатор e1): неіоногенний блокспівполімер етиленоксиду і пропіленоксиду, MN 9000, значення ГЛБ 14 (Antarox B500, Rhodia); неіоногенний емульгатор e2): неіоногенний блокспівполімер етиленоксиду і пропіленоксиду, MN 6000, значення ГЛБ 14 (Witconol NS 500K, Akzo Nobel); неіоногенний ад'ювант f1): поліоксиетилен(20)-сорбітан-моноолеат (Polysorbat 20); 8 UA 101682 C2 5 10 15 20 вуглеводневий розчинник g): суміш алкілароматичних сполук з межою кипіння в 244-299 °C і вмістом нафталіну нижче 0,9 мас.-% (Solvesso® 200 ND, Exxon); концентрований аміак (34 мас.-%-ий); антиспінювач 1: полідиметилсилоксан (Rhodorsil 481, Rhodia); антиспінювач 2: водна емульсія полідиметилсилоксану (SAG 220, Kurt Obermeier GmbH&Co.KG). Загальна інструкція одержання: Розплавлений пендиметалін розчиняли в вуглеводневому розчиннику в бажаній кількості. До нього один за одним додавали неіоногенний ад'ювант f1, аніонний емульгатор d1, d2 або d3 і неіоногенний емульгатор e1 або e2 і перемішували, доки не одержували гомогенний розчин. Імазамокс у вигляді вільної кислоти суспендували в бажаній кількості води і нейтралізували концентрованим водним розчином аміаку, причому одержували світлий розчин. Значення pH розчину встановлювали 10 %-ой оцтовою кислотою до pH 6,4-6,7. Потім додавали бажану кількість гідроортофосфату динатрію і дигідроортофосфату калію і перемішували, доки не одержували гомогенний розчин імазамокс-амонію. У високошвидкісному лабораторному змішувачі з роторно-статорною системою (Silverson L4RT з емульгуючим ситом) поміщали розчин пендиметаліну. Туди додавали антиспінювач і водний розчин імазамокс-амонію і перемішували 10 хв. з максимальною швидкістю перемішування. Композиція прикладів від 1 до 14 і порівнювальні приклади від V1 до V4 зазначені в наведеній нижче таблиці 1: Таблиця 1: компонент пендиметалін [г/л] імазамокс аміак (34 %) [г/л] вода [г/л] 1) АЕ d1) [г/л] 1) АЕ d2) [г/л] 1) АЕ d3) [г/л] НЕ e1) [г/л] НЕ e2) [г/л] ад'ювант f1) [г/л] KH2PO4 [г/л] Na2HPO4 [г/л] УР V1 250 16,7 3,9 65 32 0 0 0 32 167 0,14 0,05 до 1 л V2 250 16,7 3,9 65 0 12,8 0 51,2 0 167 0,14 0,05 до 1 л V3 250 16,7 3,9 65 0 19,2 0 44,8 0 167 0,14 0,05 до 1 л V4 250 16,7 3,9 65 0 0 15,7 51,4 0 167 0,14 0,05 до 1 л Продовження таблиці 1: компонент пендиметалін [г/л] імазамокс аміак (34 %) [г/л] вода [г/л] 1) АЕ d1) [г/л] 1) АЕ d2) [г/л] 1) АЕ d3) [г/л] НЕ e1) [г/л] НЕ e2) [г/л] ад'ювант f1) [г/л] KH2PO4 [г/л] Na2HPO4 [г/л] УР 1 250 16,7 3,9 65 0 44,8 0 19,2 0 167 0,14 0,05 до 1 л 2 250 16,7 3,9 65 0 38,4 0 25,6 0 167 0,14 0,05 до 1 л 9 2 250 16,7 3,9 65 0 32 0 32 0 167 0,14 0,05 до 1 л 4 250 16,7 3,9 65 0 25,6 0 38,4 0 167 0,14 0,05 до 1 л UA 101682 C2 Продовження таблиці 1: компонент пендиметалін [г/л] імазамокс аміак (34 %) [г/л] вода [г/л] 1) АЕ d1) [г/л] 1) АЕ d2) [г/л] 1) АЕ d3) [г/л] НЕ e1) [г/л] НЕ e2) [г/л] ад'ювант f1) [г/л] KH2PO4 [г/л] Na2HPO4 [г/л] УР 5 250 16,7 3,9 65 0 0 62,8 12,9 0 167 0,14 0,05 до 1 л 6 250 16,7 3,9 65 0 0 54,9 17,2 0 167 0,14 0,05 до 1 л 7 250 16,7 3,9 65 0 0 47,1 25,7 0 167 0,14 0,05 до 1 л 8 250 16,7 3,9 65 0 0 39,2 32,1 0 167 0,14 0,05 до 1 л 9 250 16,7 3,9 65 0 0 31,3 38,5 0 167 0,14 0,05 до 1 л Продовження таблиці 1: компонент пендиметалін [г/л] імазамокс аміак (34 %) [г/л] вода [г/л] 1) АЕ d1) [г/л] 1) АЕ d2) [г/л] 1) АЕ d3) [г/л] НЕ e1) [г/л] НЕ e2) [г/л] ад'ювант f1) [г/л] KH2PO4 [г/л] Na2HPO4 [г/л] УР 10 250 16,7 3,9 65 0 28,8 0 35,2 0 167 0,14 0,05 до 1 л 11 250 16,7 3,9 65 0 25,6 0 38,4 0 167 0,14 0,05 до 1 л 12 250 16,7 3,9 65 0 0 53,8 19,3 0 167 0,14 0,05 до 1 л 13 250 16,7 3,9 65 0 0 50 22,5 0 167 0,14 0,05 до 1 л 14 250 16,7 3,9 65 0 0 46 25,5 0 167 0,14 0,05 до 1 л АЕ = аніонний емульгатор, НЕ = неіоногенний емульгатор, УР = вуглеводневий розчинник 1) зазначена дійсно використана кількість розчину емульгатора 5 10 15 Дослідження препаратів: Для визначення хімічної стійкості препарату визначали вміст пендиметаліну згідно з методами, відомими з літературних джерел, а також вміст імазамоксу з допомогою оберненофазовою ВЕРХ (хроматографічна колонка, наприклад, Zorbax Eclipse Typ 250 × 4,6 мм; елюент, наприклад, суміш ацетонітрил/вода/тетрагідрофуран) перед і після зберігання. Для визначення фізичної стійкості відповідні препарати зберігали в кюветах при бажаній температурі протягом певного проміжку часу і потім оцінювали помутніння відповідно утворення розділення фаз. Для визначення стійкості розведення препарати при 30 °C при перемішуванні додавали в CIPAC-A воду або CIPAC-D воду, так що одержували певну концентрацію препарату. Потім розведені розчини зберігали у вимірювальному циліндрі до 24 год. і оцінювали утворення піни, олії або відстою. Порівняльний приклад 1: Концентрат діючої речовини з порівняльного прикладу 1 через 4 тижні при -5 °C не показав розділення фаз. Через 12 тижнів при 40 °C відповідно через 2 тижні при 54 °C утворився важкорозчинний осад. 10 UA 101682 C2 5 10 15 При розведенні концентрату діючої речовини з порівняльного прикладу 1 з CIPAC-A водою відповідно CIPAC-D водою до концентрацій 4,5 % об./об., а також до 1,1 % об./об. спонтанно одержували емульсії, які також через 24 год. при 20 °C не показували розділення фаз. Приклади від 1 до 4, порівняльні приклади V2 і V3: Концентрати діючої речовини прикладів від 1 до 4 і порівняльних прикладів V2 і V3 зберігали 10 днів при 20 °C і оцінювали відносно оптичного зовнішнього вигляду. Концентрати діючої речовини прикладів від 1 до 4 безпосередньо після одержання були трохи мутними, в той час як у концентратів діючої речовини порівняльних прикладів V2 і V3 спостерігали явне розділення на 2 або більше фаз. Через 10 днів при 20 °C концентрати діючої речовини прикладів 1 і 4 були трохи мутними і концентрати діючої речовини прикладів 2 і 3 були прозорими. Концентрати діючої речовини порівняльних прикладів V2 і V3 після збовтування були мутними і у випадку порівняльного прикладу V3 явно показали 2 фази. Для визначення температурної стійкості, проби концентратів діючої речовини прикладів від 1 до 4 і порівняльного прикладу V3 зберігали в кюветах кожного разу протягом однієї години при 25, 30, 40, 45, 50 і 54 °C і потім візуально оцінювали оптичний зовнішній вигляд. Результати зведені в таблицю 2: Таблиця 2 Температура зберігання [°C] 54 50 45 40 30 25 20 1 2 мутний мутний мутний мутний мутний світлий мутний мутний мутний мутний світлий світлий 3 мутний мутний світлий світлий світлий світлий 4 світлий світлий світлий світлий світлий світлий V3 розділення фаз розділення фаз розділення фаз розділення фаз розділення фаз розділення фаз Для визначення стійкості розведення концентрати діючої речовини розводили з CIPAC-A водою відповідно CIPAC-D водою кожного разу до концентрацій в 4,5 % об./об., а також до 0,33 % об./об. За винятком порівняльного прикладу V2 одержували у всіх випадках спонтанно емульсії. Кожні 100 мл одержаних емульсій зберігали 2 год. при 30 °C у вимірювальному циліндрі і потім визначали утворення олії відповідно відстою. Результати наведені в наступній таблиці 3: 25 Таблиця 3: 1 олія [мл] відстій [мл] олія [мл] відстій [мл] 0 0 олія [мл] відстій [мл] 0 0 олія [мл] відстій [мл] 30 0 0 0 0 2 3 4 розведення з CIPAC-A водою до 4,5 % об./об. 0 0 0 0 0 0 розведення з CIPAC-D водою до 4,5 % об./об. 0 0 0 0 0 0 розведення з CIPAC-A водою до 0,33 % об./об. 0 0 0 0 0 0 розведення з CIPAC-D водою до 0,33 % об./об. 0 0 0 0 0 0 V2 2 2 0 0,5 0 0,5 Приклади від 5 до 9, порівняльний приклад V4: Для визначення температурної стійкості проби концентратів діючої речовини прикладів від 5 до 9 і порівняльного прикладу V4 зберігали в кюветах кожного разу протягом однієї години при 5, 0, 54, 60, 65, 70, 75 і 80 °C, а також при від -10 до +10 °C (цикл зміни температури, кожного разу 12 год. осцилюючий, 5 циклів) і потім візуально оцінювали оптичний зовнішній вигляд. Результати наведені в таблиці 4: 11 UA 101682 C2 Таблиця 4 Температура зберігання [°C] 80 75 70 65 60 54 0 -5 -10/+10 5 6 7 8 9 V4 ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++ ++ + + + o + ++ + + + "++" = світлий, "+" = трохи мутний, "o" = мутний, "-" розділення фаз 5 Приклади від 10 до 14: Для визначення температурної стійкості проби концентратів діючої речовини прикладів від 10 до 14 зберігали в кюветах кожного разу 8 тижнів при -10,-5, 0, 10, 23, 30, 40 і 50 °C, а також при від -10 до +10 °C (цикл зміни температури, кожного разу 12 год. осцилюючий, 5 циклів) і потім візуально оцінювали оптичний зовнішній вигляд. Результати наведені в таблиці 5: Таблиця 5 Температура зберігання [°C] 50 40 30 23 10 0 -5 -10 -10/+10 10 + + + + + o + ++ 11 + + + + + ++ 12 + + + + + + + + + 13 + + + + + + + + + 14 + + + + + + + + + "++" = світлий, "+" = трохи мутний, "o" = мутний, "-" розділення фаз 10 15 20 25 Для визначення стійкості розведення концентрат діючої речовини з прикладу 13 розводили з CIPAC-A водою відповідно з CIPAC-D водою безпосередньо після його одержання, а також після зберігання протягом 2 тижнів до 54 °C кожного разу розводили до концентрацій в 4,5 % об./об., а також до 0,5 % об./об. Утворення емульсії у всіх випадках відбувалось без проблем. Одержані емульсії оцінювали кожного разу через 30 хв., 2 год. і 24 год. після розведення і зберігання емульсії при 30 °C відносно утворення олії відповідно відстою. За винятком до 4,5 % об./об. розведених концентратів діючої речовини в одержаних емульсіях до всіх проміжків часу не спостерігали утворення олії, відстою або осаду. Емульсії, які були одержані шляхом розведення свіжоприготовленого концентрату діючої речовини з CIPAC-A відповідно з CIPAC-D водою до 4,5 % об./об., при 30 хв. і 2 год. не показали утворення олії, відстою або осаду. Через 24 год. спостерігали сліди осаду, які без проблем можна було реемульгувати за допомогою збовтування емульсії. Емульсії, які були одержані шляхом розведення концентрату діючої речовини, який зберігався 2 тижні при 54 °C, з CIPAC-A відповідно з CIPAC-D водою до 4,5 % об./об., при 30 хв. і 2 год. не показали утворення олії, відстою або осаду. Через 24 год. спостерігали залишки осаду, які без проблем можна було реемульгувати за допомогою збовтування емульсії. 12 UA 101682 C2 ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 1. Рідкий, здатний до емульгування у воді концентрат діючої речовини, що містить наступні компоненти: a) від 100 до 400 г/л щонайменше одного гербіцидного динітроаніліну; b) від 5 до 100 г/л щонайменше одного імідазолінонового гербіциду у вигляді його амонієвої солі або заміщеної амонієвої солі; c) від 20 до 100 г/л води; d) від 15 до 150 г/л щонайменше однієї аніонної поверхнево-активної речовини, яка має щонайменше одну групу сульфокислоти, у вигляді її натрієвої, калієвої, амонієвої або заміщеної амонієвої солі; e) від 5 до 100 г/л щонайменше однієї полімерної, неіоногенної поверхнево-активної речовини, яка має щонайменше одну поліетиленоксидну групу і щонайменше один залишок, вибраний з полі-С3-С4-алкіленоксидних груп; f) від 50 до 250 г/л щонайменше однієї неіоногенної поверхнево-активної речовини, вибраної з етоксилованих складних ефірів кислот жирного ряду полігідроксильних сполук, алкілполіглюкозидів, етоксилованих С4-С16-алкілфенолів і етоксилованих С8-С22-алканолів; і g) щонайменше один вуглеводневий розчинник до 1 л; причому зазначення кількості компонентів від а) до f) наведені в г/л в перерахуванні на загальний об'єм концентрату діючої речовини. 2. Концентрат діючої речовини за п. 1, причому гербіцидний динітроанілін являє собою пендиметалін. 3. Концентрат діючої речовини за одним з попередніх пунктів, причому імідазоліноновий гербіцид являє собою імазамокс. 4. Концентрат діючої речовини за одним з попередніх пунктів, причому масове співвідношення компонента а) і компонента b) знаходиться в межах від 2:1 до 50:1. 5. Концентрат діючої речовини за одним з попередніх пунктів, причому компонент d) вибраний з натрієвих солей і амонієвих солей C4-С20-алкілбензолсульфонових кислот, складних напівефірів С8-С22-алкілсірчаної кислоти і моно- і ді-С4-С18-алкілових ефірів сульфобурштинової кислоти і їх сумішей. 6. Концентрат діючої речовини за п. 5, причому компонент d) вибраний з амонієвих солей С 4С20-алкілбензолсульфонових кислот. 7. Концентрат діючої речовини за одним з попередніх пунктів, причому компонент e) вибраний з блокспівполімерів етиленоксиду і пропіленоксиду. 8. Концентрат діючої речовини за одним з попередніх пунктів, причому компонент e) має середньочисельну молекулярну масу в межах від 1500 до 100000 дальтон. 9. Концентрат діючої речовини за одним з попередніх пунктів, причому масове співвідношення компонента d) і компонента e) знаходиться в межах від 20:1 до 1:5. 10. Концентрат діючої речовини за одним з попередніх пунктів, причому компонент f) вибраний з етоксилованих сорбітанових ефірів кислот жирного ряду. 11. Концентрат діючої речовини за одним з попередніх пунктів, причому компонент g) вибраний з алкілароматичних сполук. 12. Концентрат діючої речовини за одним з попередніх пунктів, що містить менше ніж 200 част. на млн. полівалентних катіонів металів. 13. Концентрат діючої речовини за одним з попередніх пунктів, що додатково містить щонайменше один неорганічний буфер. 14. Концентрат діючої речовини за одним з попередніх пунктів, причому компоненти від а) до g) складають щонайменше 99 мас. % концентрату діючої речовини. 15. Застосування концентрату діючої речовини за одним з попередніх пунктів для боротьби з небажаним ростом рослин. Комп’ютерна верстка М. Мацело Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 13