Покрівля для парників

Реферат: Винахід стосується покрівлі для парників, яка включає стрічки (11) плівкового матеріалу, взаємно зв'язані рамкою із шпагату, утвореною поперечними нитками (13а, 13b) і повздовжніми нитками (12) для формування неперервного виробу, причому рамка із шпагату термально закріплена щонайменше до одного боку стрічок (11) плівкового матеріалу, причому ті частини рамки із шпагату, які термально закріплені до стрічок, мають здатність проводити воду капілярною дією. Кількість шпагату у рамці, що переплетений і підтримує стрічки, можна знизити. UA 110984 C2 (12) UA 110984 C2 UA 110984 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Даний винахід стосується покрівель для парників, які включає велику кількість еластичних стрічок плівкового матеріалу, взаємно зв'язаних шпагатом у вигляді рамки, що створює неперервний виріб. Покрівлі для парників часто застосовують для заощадження енергії, затінення і регулювання температури. Один відомий тип покрівлі для парників включає сукупність гнучких стрічок плівкового матеріалу, простягнутих паралельно одна одній, які за допомогою в'язання, схрещеного в'язання або плетіння взаємно зв'язують рамками із шпагату, утворюючи неперервний виріб, в якому стрічки складають основну частину площі поверхні цього виробу. Така покрівля для парників відома, наприклад, з EP 0 109 951. Інші приклади покрівель цього типу наведені у FR 2 071 064, EP 1 342 824, WO 2008/091 192 і у WO 201 1/096882. Стрічки гнучкого плівкового матеріалу можуть бути з підібраних матеріалів, які мають бажані властивості щодо відблиску та світла, передачі вологи і тепла. В корисній моделі DE 20 2008 004 181 U 1 розкрито двошарову покрівлю для парника, яка складається із стандартної покрівлі як нижнього шару, а зверху на нього наклеюють з певними інтервалами відблискуючи стрічки. Це створює менш затінюючий екран. Рух води через дію капілярів не допускається в зонах рамок із шпагату, розміщених між нижнім і верхнім шарами стрічок. Вода може втягуватись і затримуватись у цих зонах шпагату, збільшуючи ризик росту водоростей. Крім того, така подвійна структура має ще один недолік, оскільки, коли покрівлю не використовують, створюється великий згорток. В заявці US 2004/198126 розкрито світло-затінювального покриття для сільськогосподарського та садового використання, яке включає світло-затінювальну білу плівку і зміцнення, зроблене з текстильного або нетканого матеріалу. Зміцнення ламінують на зворотню сторону плівки. Плівку можна розрізати уздовж на стрічки, ламіновані і розміщені окремо від зміцнення. Застосовуваний метод ламінації – це клейкий метод або "сандвіч - ламінація", причому остання визначається як метод ламінації текстилю або нетканого матеріалу, а білу плівку розміщують між шарами через клейкий шар, зроблений з ламінованої смоли. В заявці JP 10327684 A представлено затінювальну сітку, здатну відбивати сильний сонячний нагрів, яка годиться для сільського господарства, садівництва і т. ін. Затінювальна сітка включає стрічки, зроблені із пряжі або нетканого матеріалу, наприклад, неперервне скловолокно, яке кріпиться плавленням на поверхню тканини базової сітки. Стрічки тканини базової сітки можна утворити повздовжнім розрізуванням і розтягуванням плівки. В заявці JP 2004154078 A розкрито парник, утворений ламінуванням однієї або обох поверхонь термопластичної плівки з матеріалу типу тканини. Цей матеріал є ткацьким переплетінням дротових елементів термопластичної смоли. В заявці JP 2004160812 A представлено вологопроникний лист з властивостями водного бар'єру, який застосовують як сільськогосподарський покривний матеріал. Цей лист включає вологопроникну плівку, ламіновану на матеріал, подібний до тканини, і пористу плівку. Метою захищеної культивації у парниках є зміна природного середовища для збільшення врожаїв, поліпшення якості продукту, зберігання ресурсів, розширення виробничих площ, циклів вегетації і т. ін. Але сучасна тенденція у садівництві вимагає ефективно використовувати енергію шляхом мінімізації її споживання на всіх стадіях при максимізації урожайності. Це означає, що городники намагаються ізолювати парники якомога щільніше протягом холодних зимових місяців, щоб зменшити споживання енергії для нагріву парників, але без негативного впливу на виробництво чи якість урожаю. Ізоляції звичайно досягають шляхом застосування одного або кількох шарів парникової покрівлі. Для максимізації заощадження енергії верхній шар найвищої покрівлі має низьку випромінювальну здатність, тобто низьку здатність випромінювати енергію. Цього звичайно досягають застосуванням алюмінієвих ламінованих стрічок, зв'язаних у певну структуру. Але сьогоднішній стан технології виробництва екранів часто має частину рамки із шпагату, яка покриває верхній шар алюмінію, скорочуючи економію енергії, оскільки шпагат виробляють з пластичних матеріалів, які мають високу випромінювальна здатність. Тому було б корисно мати покрівлю, в якій кількість шпагату, особливо у зовнішньому шарі, є мінімальною, мінімізуючи таким чином і втрати на випромінювання. Найнижчим шаром у багатошаровому покритті є зазвичай прозорий екран. Для багатьох сільськогосподарських культур практичним правилом є таке: на 1 % менше світла - на 1 % менше продукції. Це означає, що втрати передачі світла у таких покрівлях слід мінімізувати для збільшення продукції, якщо покрівлю використовують вдень. Цього можна досягти, підбираючи матеріали, які максимізують передачу світла покрівлею. Рамка із шпагату звичайно перешкоджає передачі значної кількості світла крізь покрівлю. Тому значне поліпшення сьогоднішнього стану технології виробництва екранів буде можливим, якщо зміншити кількість 1 UA 110984 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 шпагату, застосовного для створення покрівель, не втрачаючи при цьому інших їхніх важливих властивостей, таких як міцність (експлуатаційна надійність), водопередача і т. ін. Передача водного випаровування є дуже важливою властивістю покрівлі, оскільки це значний фактор, що регулює рівень вологості у парнику. Передача парів води регулюється, головним чином, шириною стрічок і застосованою кількістю шпагату. Тому шпагат повинен мати здатність перенесення рідини капілярною дією, щоб мати можливість поглинати і розносити конденсовану воду уздовж покрівлі. Нормально стрічка має повністю закривати всі пустоти між стібками в'язання для максимізації здатності покрівлі заощаджувати енергію. У деяких випадках є перевагою мати покрівлю, яка може передавати більше водяної пари, наприклад, уникаючи необхідності відкривати покрівлю ("gapping" – "прозір"), щоб знизити рівень вологості у парнику. Цього можна досягти, застосовуючи вужчі стрічки. Але стан сучасної технології виробництва покрівель не дає можливості робити стрічку вужчою, оскільки це може створити проблеми з висмикуванням стрічок із структури покрівлі вітром і т. п., коли стрічка більше не контактує зі шпагатом, який би утримував стрічку на місці силами тертя. Розмір згортка є важливою характерною рисою покрівлі. Великий згорток може спричинити втрату 3 % природного світла, тому для максимізації виробництва продукції розмір згортка покрівлі слід мінімізувати. Розмір згортка залежить від товщини плівки і застосованого для рамки шпагату. Міцність покрівлі є другою важливою рисою. Встановлення покрівлі у парнику часто виконують невмілі, недосвідчені працівники, тому життєво важливо робити її такою, щоб вона витримувала грубі маніпуляції протягом встановлення і використання, не компрементуючи відмінні властивості, необхідні для досягнення клімату, потрібного для рослин, такі як передача світла, високий рівень відбиття, низьке випромінювання, герметичність повітря і т. п. Даний винахід стосується покрівель для парників, направлених на вирішення вищезазначених проблем. Названі покрівлі включають стрічки плівкового матеріалу, взаємно з'єднані рамками із шпагату, що утворює неперервний виріб, а названі рамки із шпагату мають вологопровідну здатність капілярною дією, причому рамки із шпагату термально скріплені хоча б з однією стороною стрічок плівкового матеріалу, а ті частини рамок із шпагату, які термально прикріплені до стрічок, мають здатність передавати рідину капілярною дією. Покрівля парника може здійснювати капілярний підйом водопровідної води за вимірюванням згідно з ISO9073-6:2000 щонайменше на 10 мм через 10 секунд як у повздовжньому, так і у поперечному напрямку покрівлі. Плівковий матеріал може бути багатошаровим, включаючи щонайменше 2 шари, причому хоча б один верхній шар є термопластичним полімером з точкою розм'якшення на 5 °C-200 °C нижчою, ніж інший шар багатошарової плівки. Верхній шар з термопластичного полімеру може мати температуру точки розм'якшення на 7 °C-15 °C до 185 °C, краще на 10 °C-175 °C нижчу, ніж інший шар багатошарової плівки. Термопластичний полімер для верхнього шару можна вибрати з групи полімерних матеріалів, яка складається з поліетилену і його кополімерів, поліпропілену і його кополімерів, поліефірів і їхніх кополімерів та акрилових смол. Стрічки можуть включати відбиваючий шар металевої фольги, ламінованої на багатошарову плівку. Стрічки плівкового матеріалу можуть кріпитися до рамки із шпагату силою зчеплення щонайменше 1 мН/мм, краще 10 мН/мм, а найкраще – силою зчеплення щонайменше 30мН/мм. Нитки, з яких створюють шпагат для рамки, можуть бути щонайменше з двох різних компонентів, щонайменше одним з яких може бути термопластичний полімер з температурою точки розм'якшення 25 на 5 °C-200 °C нижчою, ніж в іншого компонента, і тому рамку із шпагату можна термально кріпити хоча б до одного боку стрічок плівкового матеріалу. Компонент шпагату з термопластичного полімеру може мати температуру точки розм'якшення на 7 °C-185 °C, краще на 10 °C-175 °C нижчу, ніж інший компонент шпагату. Компонент шпагату з термопластичного полімеру можна вибрати з полімерних матеріалів групи, яка включає поліетилен і його кополімери, поліпропілени і їхні кополімери, поліаміди, поліефіри та їхні кополімери. Компонент шпагату з термопластичного полімеру можна включити у шпагат рамки, сплітаючи одно або більше волокон разом, причому щонайменше одне з волокон може включати вищеназваний компонент з термопластичного полімеру. З компонента шпагату з термопластичного полімеру можна створювати захисне покриття матеріалу волоконного осердя, і цей матеріал волоконного осердя може мати температуру плавлення, вищу ніж компонент шпагату з термопластичного полімеру. 2 UA 110984 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 З компонента шпагату з термопластичного полімеру можна створювати захисне покриття хоча б частини рамки із шпагату. Як поперечні, так і повздовжні нитки можуть включати компонент шпагату з термопластичного полімеру. З іншого боку, лише поперечні нитки можуть включати компонент шпагату з термопластичного полімеру. Рамку із шпагату можна термально кріпити до обох боків стрічок плівкового матеріалу. Альтернативно, рамку із шпагату можна термально кріпити до одного боку стрічок плівкового матеріалу. Одна сторона покрівлі може мати більшу кількість поперечних ниток, ніж протилежна її сторона, так що більше 50 % поперечних ниток рамки із шпагату, простягнутих у поперечному (x) напрямку, можуть бути розміщені на цій одній стороні стрічок плівкового матеріалу. Більше 60 %, більше 70 %, більше 80 %, більше 90 % і навіть 100 % поперечних ниток рамки із шпагату можуть бути розміщені на цій одній стороні стрічок плівкового матеріалу. Щонайменше 5 %, краще щонайменше 10 % поперечних ниток рамки із шпагату можуть бути розміщені на названій протилежній стороні покрівлі. Названі стрічки плівкового матеріалу можуть бути взаємно з'єднані рамкою із шпагату трикотажною в'язкою, в'язанням, плетінням основи або ткацьким переплетінням. Покрівля може включати одну або більше стрічок плівкового матеріалу, які мають ширину меншу, ніж проміжок між нитками основи. Можна створити щілину між однією або більше стрічок і суміжною стрічкою (стрічками), яка сприятиме вентиляції крізь покрівлю. У подальшому даний винахід буде описано не обмежуючим шляхом і більш детально з посиланням на приклади втілень, ілюстрованих у доданих кресленнях, в яких: На Фіг. 1A показано схематичний збільшений вид частини першого прикладу покрівлі, створеної перплетінням основи. На Фіг. 1В показано схематичний збільшений вид частини другого прикладу покрівлі, створеної перплетінням основи. На Фіг. 2 показано схематичний збільшений вид частини покрівлі, створеної переплетінням основи, згідно з подальшим втіленням даного винаходу. На Фіг. 3 показано схематичний збільшений вид частини покрівлі, створеної перплетінням основи, згідно з іще одним втіленням даного винаходу. Фіг. 4 схематично ілюструє спосіб випробування міцності на відрив зчеплення між стрічкою і шпагатом. Покрівля парника за даним винаходом включає сукупність вузьких стрічок плівкового матеріалу 11, які взаємно з'єднані рамками із шпагату 12, 13a, 13b і розміщені паралельно одна одній, формуючи суттєво неперервну поверхню. Покрівля має повздовжній напрямок, y, і поперечний напрямок, x, причому стрічки 11 простягнуті у повздовжньому напрямку y. На Фіг. 1A показано приклад сітчастого зразка для тканини, виробленої процесом плетіння основи, як описано у EP 0 109 951, в якій використано чотири напрямних стрижні, один для стрічок 11, два для ниток утка 13a і 13b, простягнутих упоперек цим стрічкам 11, і один для простягнутих уздовж ниток основи 12. Нитки основи 12, простягнуті уздовж, звичайно розміщують на одній стороні покрівлі – на нижній, а поперечні нитки утка 13a і 13b розташовані з обох боків тканини – з верхнього і нижнього. Термін "поперечний" у даному контексті не обмежений напрямком, перпендикулярним повздовжньому, але означає, що поперечні нитки утка 13a і 13b простягнуті впоперек стрічок 11, як зображено на кресленнях. Зв'язок між повзовжніми нитками основи і поперечними нитками утка роблять переважно з нижньої сторони тканини. В результаті стрічки 11 можна розмістити щільно край в край, чому не заважатимуть повздовжні нитки основи 12. Повзовжні нитки основи 12 на Фіг. 1A витягнуті неперервно цілими уздовж протилежних країв суміжних стрічок у систему в'язаних стібків, так звану структуру ажурного трикотажного переплетіння. Поперечні нитки утка 13a і 13b проходять над і під стрічками, відповідно, тобто навпроти одна одній, нерухомо закріплюючи стрічки. Кожен в'язаний стібок у повздовжніх нитках основи 12 має дві таких поперечних нитки 13a і 13b, зчеплених з нею. На Фіг. 1B показаний інший приклад сітчастого зразка для тканини, подібної зображеній на Фіг. 1A. Різниця між ними полягає у тому, що поперечні нитки утка 13a і 13b поперемінно проходять над однією і двома стрічками 11. В обох сітчастих зразках, показаних на Фігурах 1A і 1B, відомих в існуючій технології, кількість поперечних ниток утка 13a і 13b, які проходять над і під стрічками, відповідно, є 3 UA 110984 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 однаковою. Нитки утка 13a і 13b приєднуються до повздовжньо простягнутих ниток основи між або під стрічками, захоплюючи у такий спосіб стрічки 11 у рамки із шпагату. Внаслідок цього кожна стрічка 11 у прикладах, показаних на Фіг. 1A і 1B, має однакову кількість поперечних ниток утка, які перетинають її зверху і знизу, міцно фіксуючи таким чином кожну стрічку у рамку із шпагату. Відома також із EP 0 109 951 можливість піддати тканину "термо-твердненню", в якому використовують термозмінний матеріал для ниток утка, і тканину після виробництва пропускають через гарячу зону температурою близько 150 °C під тиском. Тоді рамка із шпагату піддається зміни температури, що в результаті зміцнює фіксацію стрічок. Але, згідно з існуючою технологією, протягом такого термо-тверднення не утворюється ніякого зв'язку між рамкою із шпагату і стрічками. Згідно з даним винаходом рамка із шпагату термально скріплюється із стрічками плівкового матеріалу. Термальне кріплення здійснюють, застосовуючи нагрів і, можливо, тиск. Термальне кріплення можна виконувати різними способами, відомими в існуючій технології, такими як гаряча календрування, кріплення крізь повітря, ультразвукове кріплення, кріплення випромінюванням тепла і т. п. Термальне кріплення означає, що хоча б частина матеріалу плівкових стрічок і/або рамки із шпагату розплавляється або розм'якшується і кріпиться до інших частин тканини (рамки із шпагату і/або стрічок плівки) у точках контакту. Завдяки термальному кріпленню рамки із шпагату до стрічок плівки, можна знизити кількість ниток у рамці із шпагату, не ризикуючи тим, що стрічки покинуть цю рамку. Особливою перевагою є зменшення кількості ниток, які покривають верхню сторону стрічок з метою мінімізації втрати на випромінювання через високу випромінювальну здатність шпагату. Тому шпагат на верхній стороні стрічок, які мають поверхню з низькою випромінювальною здатністю, погіршить їхні випромінювальні властивості. Щодо прозорих стрічок, то шпагат знизить передачу світла. Загальне зменшення кількості шпагату поліпшить передачу світла через покрівлю. Міцність на відрив рамок із шпагату від стрічок плівки може бути щонайменше 1 мН/мм. Міцність на відрив вимірюють способом, описаним нижче. Стрічки плівкового матеріалу 11 за даним винаходом можуть включати будь-який тип плівкового матеріалу, який дає покрівлі парника бажані властивості для застосування у ньому. Такі плівкові матеріали відомі особі, досвідченій у відповідній технології. Наприклад, шляхом використання плівкового матеріалу, прозорого для сонячного світла, але непрозорого для випромінення тепла, можливо отримати енергетичну покрівлю, яку можна застосовувати як вночі, так і у холодні дні. Стрічки, непрозорі для сонячного світла, такі як металізовані пластмасові стрічки, що відбивають сонячне світло і мають низьку здатність випромінювати тепло, можуть забезпечити більший затінювальний ефект і кращу ізоляцію порівняно з вищенаведеними. Далі, стрічки за даним винаходом можуть включати шар з відбивальної металевої фольги, такої як алюмінієва фольга, ламінована на багатошарову плівку щонайменше з двох шарів, причому хоча б один верхній шар є термопластичним полімером з температурою точки розм'якшення на 5 °C-200 °C нижчою, ніж інший шар багатошарової плівки. Потрібно, щоб щонайменше один із верхніх шарів був здатним кріпитися до системи шпагатів, а інший верхній шар можна кріпити безпосередньо до алюмінієвої фольги або приклеювати до алюмінієвої фольги відповідно до стандартних способів, відомих людям, досвідченим у цій технології. Алюмінієва фольга може мати додаткові покриття або ламінуватися на інші плівки. Далі, стрічки, які мають матеріал з низькою здатністю випромінювати тепло, можна застосовувати для ізоляції тепла вночі. Випромінювальна здатність матеріалу - це відносна спроможність її поверхні випромінювати енергію. Це є відношення енергії, випромінюваної конкретним матеріалом, до енергії, випромінюваної чорним тілом тієї самої температури. Вона є мірою здатності матеріалу випромінювати поглинуту ним енергію. Прикладами стрічок з низькою здатністю випромінювати будь-яку поглинуту енергію можуть бути стрічки з фольги, тобто металева фольга з низькою випромінювальною здатністю, бажано алюмінієва фольга, або стрічки з пластмасової плівки, ламіновані стрічками з алюмінієвої фольги. Далі, даний винахід також описує стрічки з плівкового матеріалу, який включає вогнестійкі матеріали або присадки, ультрафіолетові стабілізатори, світло-відбиваючі пігменти, пігменти темного кольору або металеву пудру, технологічні добавки, фільтри, антистатичні присадки, присадки проти запотівання (протитуманні), поглиначі інфрачервоного світла, присадки проти блокування. Типова ширина стрічок – від 2 мм до 10 мм, але вони можуть бути і ширшими. Особа, досвідчена у цій технології, також розуміє, що покрівля парника за даним винаходом може 4 UA 110984 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 складатися з одного або кількох типів стрічок плівкового матеріалу, описаного вище, в одній і тій самій покрівлі. Крім того, покрівля парника за даним винаходом може також містити стрічки різної ширини, перевага чого обговорюється нижче. В одному втіленні даного винаходу хоча б декілька стрічок плівкового матеріалу є багатошаровими, включаючими щонайменше два шари; щонайменше один шар основи або внутрішній шар, і щонайменше один верхній або зовнішній шар. Шар основи може бути одиночним або багатошаровим матеріалом. Шар основи може включати будь який з вищеописаних типів плівкового матеріалу. Верхній шар – це переважно шар, найближчий до поверхні з однієї сторони або з обох сторін багатошарової плівкової стрічки і складається з термопластичного полімерного матеріалу, здатного здійснювати термозварювання сам із собою або до системи шпагатів. Термопластичний полімерний матеріал верхнього шару істотно розм'якшується для того, щоб його в'язкість стала достатньо низькою, дозволяючи йому промокнути в достатній мірі для прилипання до поверхні, до якої він кріпиться. Кріплення виконують, прикладаючи тепло, щоб пом'якшити верхній шар, і бажано одночасно прикладаючи тиск, не розплавляючи інші шари, тобто шар основи плівки або рамки із шпагату. Таким чином верхній шар почне розм'якшуватись при температурі так, що може утворитись кріплення при температурі, нижчій від температури плавлення полімерного матеріалу шару основи. В одному втіленні верхній шар має починати пом'якшуватись при температурі на 5 °C200 °C, краще на 7 °C-185 °C, ще краще - на 10 °C-175 °C нижчій точки розплавлення шару основи (або точки розплавлення шару з найнижчою точкою розплавлення у шарі основи). Тому вибір термопластичного полімеру для верхнього шару залежить від складу шару основи. Приклади матеріалів, застосовних для створення стрічок плівки, тобто шару основи, нічим не обмежені – алюміній, поліефіри, поліетилени (ПЕ), етилен вініл ацетат (ЕВА), поліпропілени (ПП), полівініл хлорид (ПВХ), полівініліден флюорид (ПВІДФ), етилен тетрафлюороетилен (ЕТФЕ), полівініліден хлорид (ПВІДХ), поліакріли, поліаміди (ПА), мономери, полі(молочна кислота) або полілактид (ПЛА), полівінілалкоголь. Термопластичний полімерний матеріал, який використовують для формування верхнього шару, можна вибрати з полімерів, здатних створювати міцність на відрив не меншу 1 мН/мм до себе або системи шпагатів при температурі 80 °C-220 °C. Прикладами таких матеріалів є поліетилен і його кополімери, такі як ЕВА; поліпропілен і його кополімери, поліефіри і ко-поліефіри, поліаміди і кополіаміди, арилові смоли. Не менше 50 %, краще не менше 75 % стрічок у цьому втіленні повинні бути з багатошарового плівкового матеріалу, включаючи шар основи і не менше одного верхнього шару. В одному втіленні всі стрічки зроблені з багатошарового плівкового матеріалу. Типова товщина плівкових стрічок є від 5.5 мкм до 300 мкм. Придатна товщина верхнього шару є від 0.5 мкм до 50 мкм, краще від 0.5 мкм до 20 мкм, найкраще – від 0.5 мкм до 5 мкм. Придатна товщина шару основи – від 5 мкм до 300 мкм, краще від 10 мкм до 100 мкм, найкраще – від 10 мкм до 70 мкм. Стрічки плівкового матеріалу, такого як описані вище, взаємно з'єднані рамкою із шпагату, формуючи неперервний виріб. Рамка із шпагату звичайно включає нитки основи 12, створюючи петлі або стібки, спочатку простягаючись у повздовжньому напрямку покрівлі. Нитки основи 12 з'єднані одна з одною одним або більше утком, нитки 13a і 13b звичайно простягнуті упоперек, у напрямку x неперервного виробу. Нитки, які використовують у рамці із шпагату, можна зробити з матеріалів, нормально застосовних для покрівель парників, які добре відомі особам, досвідченм в існуючій технології. Нитки рамок із шпагату можна, наприклад, зробити з текстильних матеріалів, полімерних матеріалів, таких як поліефіри, поліетілени, поліпропілени, араміди, пара-араміди, акрілові смоли, модакрілові смоли поліаміди або поєднання двох або більше названих матеріалів. Нитки також можна зробити з еластичного матеріалу або такого, що піддається розтягуванню. Необхідно, щоб нитки рамок із шпагату мали здатність транспортувати воду капілярною дією, звичайно завдяки їхньому складу із сукупності волокон або неперервних перевитих ниток, причому рідина може переміщатись між окремими волокнами або нитками під дією міжмолекулярних сил притягання між рідиною і поверхнями волокон/ниток. Капілярна дія, або капілярність, визначається як здатність рідини текти у вузеньких проміжках без сприяння зовнішніх сил, таких як гравітація, і всупереч ним. Крім того, нитки можуть включати вогнестійки присадки, ультрафіолетові стабілізатори, світловідбиваючі пігменти, темні пігменти, або металеву пудру, технологічні домішки, фільтри, антистатичні присадки, поглиначі інфрачервоного світла, присадки проти блокування. Винахід також описує рамку із шпагату, в якій повздовжні нитки основи і поперечні нитки утка не зроблені з однакового матеріалу. 5 UA 110984 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 В одному втіленні за даним винаходом нитки, з яких зроблено рамку із шпагату, включають не менше двох різних компонентів, причому хоча б одним компонентом є термопластичний полімерний компонент, здатний здійснювати термозварювання з самим собою, з іншими компонентами, створюючи рамку із шпагату або із стрічками плівкового матеріалу. Компонент термопластичного полімерного шпагату пом'якшується у такій мірі, що його в'язкість стає досить низькою, щоб уволожнюватись достатньо для прилипання до поверхні, до якої він кріпиться. Кріплення здійснюється шляхом нагріву термопластичного полімерного компонента шпагату, при цьому бажано одночасно прикладати тиск, без розплавляння інших компонентів системи шпагатів або матеріалу плівкових стрічок. Тому необхідно, щоб термопластичний полімерний компонент шпагату починав розм'якшуватись при такій температурі, щоб температура кріплення була нижчою температури плавлення матеріалів інших компонентів шпагату, з якого складається рамка. В одному втіленні термопластичний полімерний компонент шпагату має температуру розм'якшення, на 5 °C-200 °C, краще на 7 °C-185 °C, але найкраще на 10 °C-175 °C нижчу точки плавлення інших компонентів шпагату, з яких складається рамка (або точки плавлення компоненту рамки із шпагату або стрічок з найнижчою точкою плавлення). Термопластичними полімерними компонентами шпагату можуть бути поліетілени або їхні кополімери, такі як етилен вініл ацетат (ЕВА), поліпропілени або іхні кополімери, поліаміди, поліефіри або їхні кополімери, та інші. Термопластичний полімерний компонент шпагату можна ввести у нього шляхом переплітання разом з одним або кількома волокнами, щоб утворити одну нитку (тобто, нитку утка або основи), причому щонайменше одне з волокон включає вищеназваний термопластичний полімерний компонент. Один приклад багатониткового гібриду такого типу можна знайти в US 5,618,624. Волокна шпагату у рамці можуть також бути двокомпонентними або багатокомпонентними. Дво- або багатокомпонентні волокна можуть бути стрижневого або оболонкового типу і складатися з оболонки низької температури плавлення (тобто термопластичного полімерного компонента шпагату, описаного вище) і стиржні більш високої температури плавлення. У волокнах цього типу термопластичний полімерний компонент шпагату створює захисне покриття матеріалу стиржня волокна з більш високою температурою плавлення, ніж захисний термопластичний полімерний компонент шпагату. Звичайні комбінації покриття/стиржня включають ПЕ/ПП, ПЕ/ПЕТ (поліетилен терефталат), ко- ПЕТ/ ПЕТ, ПП/ ПЕТ, ПА-6/ ПЕТ, ПВА/ПП, і т. п. Багатокомпонентні волокна можна використовувати у 100 % формах, а також у поєднанні з гомополімерними волокнами для створення придатного шпагату. Можливі також і інші конфігурації багатокомпонентного волокна, такі, наприклад, як бік-у-бік, сегментований пиріг, острови у морі і т. п., - всі вони відомі особі, досвідченій в існуючій технології. Крім того, будь-яка з ниток, вплетених у рамку із шпагату, може включати волокна з термопластичного компоненту, тобто поперечні нитки утка, повздовжні нитки основи, або і ті, і інші. Але у переважному втіленні за даним винаходом поперечні нитки утка (13a і/або 13b) включають волокна з термопластичним полімерним компонентом, який має вищеописану точку розм'якшення, нижчу за точки розм'якшення інших компонентів. В разі, якщо рамка із шпагату включає компоненти з різними точками плавлення, як зазначено вище, плівкові стрічки можуть бути будь-якого довільного складу, і можуть бути або не бути багатошарового типу з верхнім шаром нижчої точки плавлення, ніж шару стрижня. Стрічки з плівкового матеріалу з'єднують одну з однією і зі шпагатом рамки трикотажною в'язкою, в'язанням, плетінням основи або ткацьким переплетінням, відомими в існуючій технології. Оскільки за даним винаходом стрічки і шпагат термально скріплюють разом, існує можливість мінімізувати кількість шпагату, який покриває верхній бік стрічок, тобто алюмінієвий шар, не маючи негативного впливу на інші властивості покрівлі. Передачу світла можна також суттєво збільшити для покрівель із прозорими стрічками, якщо мінімізувати шпагатне покриття верхнього шару. В одному втіленні парникової покрівлі за даним винаходом один бік покрівлі має більшу, ніж протилежний, кількість ниток утка, а це означає, що більше 50 % поперечних ниток утка рамки із шпагату проходить по цьому одному боці стрічок 11 з плівкового матеріалу, бажано знизу стрічок 11. Більше 60 %, більше 70 %, більше 80 % і навіть більше 90 % поперечних ниток утка можуть проходити знизу стрічок 11 протягом процесу в'язання. Можливо також всі нитки утка рамки із шпагату розташувати тільки з одного боку стрічок плівкового матеріалу. Це можна здійснити, пропускаючи одну або більше ниток утка, наприклад, 13a, які проходять з верхнього боку стрічок. Наприклад, не менше 10 % поперечних ниток утка, які нормально проходять з верхнього боку стрічок 11, можна пропустти у рамці із шпагату. У подальших втіленнях більше 20 %, 6 UA 110984 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 більше 40 %, більше 60 % і навіть більше 80 % поперечних ниток утка, які нормально проходять з верхнього боку стрічок 11 в процесі в'язання, можна пропустити у рамці із шпагату. Ще в одному втіленні жодна нитка утка не проходить з верхнього боку стрічок 11 в процесі в'язання. Тому в цьому втіленні усі поперечні нитки утку розміщені тільки на одному боці стрічок. На Фіг. 3 показане втілення винаходу, в якому біля 70 % поперечно простягнутих ниток утка проходять тільки з одного боку плівкових стрічок. У деяких випадках може бути корисним розміщувати поперечно простягнуті нитки утка є по обидва боки плівкових стрічок, причому щоб не менше 5 %, краще не менше 10 % ниток утка проходили по одному боці плівкових стрічок, які мають найменшу кількість таких ниток. Ці стрічки з плівкового матеріалу кріплять до рамки із шпагату одним або поєднанням двох способів. Рамку із шпагату можна кріпити до верхнього полімерного шару, розташованого по одній або обох поверхнях стрічок 11 з плівкового матеріалу, хоча застосування температури і, можливо, також тиску, здійснює термозварювання міцністю на відрив не менше 1 мН/мм, краще не менше 10мН/мм, ще краще міцністю на відрив не менше 30мН/мм. Стрічки 11 з плівкового матеріалу можна також наклеювати на термопластичний полімерний компонент шпагату, який складається з ниток рамки із шпагату, шляхом застосування температури і, можливо, також тиску, створюючи термальний зв'язок міцністю на відрив не менше 1 мН/мм, краще не менше 10 мН/мм, ще краще не менше 30 мН/мм. Передача водяного пару, яка є важливою властивістю покрівлі, залежить, головним чином, від ширини стрічок і типу застосованого шпагату. Нормально, якщо стрічки цілком заповнюють проміжки між стібками в'язання, щоб максимізувати здатність покрівлі заощаджувати енергію. Але іноді буває корисним мати покрівлю, яка може передавати більше водяної пари для зниження рівня вологості у парнику. Цього можна досягти, застосовуючи вужчі стрічки, які не заповнють цілком проміжки між стібками в'язання (нитки основи). Але у парникових покрівлях, де стрічки плівкового матеріалу з'єднані між собою виключно традиційним зшиванням стібками, це може створити проблеми з витягуванням стрічок із покрівлі вітром і т. п., якщо стрічка більше не контактує із шпагатом, який би тримав її на місці силами тертя. У даному винаході цю проблему вирішують, прикріплюючи стрічку до шпагату термозварюванням, не покладаючись на силу тертя, уникаючи вищенаведених негативних наслідкіів. Це дає можливість створити покрівлю, в якій ширина стрічок плівкового матеріалу є різною, формуючи завдяки цьому проміжки у неперервній поверхні, щоб задовольнити специфічні потреби у передачі пару. Проміжки утворюються, тому що краї стрічок плівкового матеріалу з меншою шириною не контактують із суміжними стрічками. Відстані між повздовжніми нитками основи, тобто стібки в'язання, з кожного боку стрічок є звичайно однаковими. Стрічки меншої ширини міцно утримуються на місці термозварюванням з нитками утка. У винахід включені втілення, в яких щонайменше 10 %, 20 %, 30 %, 40 %, 50 %, 60 %, 70 %, 80 %, 90 % або навіть 100 % стрічок мають ширину, меншу за відстань між нитками основи. Ці стрічки можуть мати ширину щонайменше на 10 %, краще на 20 % меншу ширини між між нитками основи. Покрівлю парника, яка включає стрічки різної ширини, показано на Фіг. 3. Покрівлю парника за даним винаходом можна виробити так: стрічки плівкового матеріалу з'єднати між собою рамкою із шпагату трикотажною в'язкою, в'язанням, плетінням основи або ткацьким переплетінням, відомими в існуючій технології. В процесі в'язання/ткання одна або більше поперечних ниток утка, які нормально проходять по одному боку стрічок 11, можна пропустити у рамці шпагату, отримавши в результаті, що більше 50 %, або більше 60 %, або більше 70 %, або більше 80 %, або більше 90 %, або навіть 100 % поперечних ниток утка у рамці із шпагату проходять тільки по одному боку стрічок плівкового матеріалу 1 1, бажано по їхній нижній стороні. Після цього стрічки плівкового матеріалу кріплять до рамки із шпагату, піддаючи покрівлю температурі, яка перевищує температуру точки розм'якшення термопластичного полімерного верхнього шару стрічок плівкового матеріалу і/або термопластичного полімерного компонента шпагату, включеного у нитки. При застосуванні такої температури полімерний шар або суміш розм'якшуєтся і поєднує рамку із шпагату і стрічки плівкового матеріалу. Можна прикласти також і тиск, щоб зміцнити термальний зв'язок між стрічками і рамкою із шпагату. Інший шар, базовий, з плівки і/або іншого компонента ниток, не підлягає значному впливу цього термозварювання, так що структурна цілісність стрічок і/або рамки із шпагату утримується. Рамка із шпагату повинна підтримувати хоча б суттєву частину своєї здатності транспортувати воду капілярною дією також у тих зонах, які термально прикріплені до стрічок. 7 UA 110984 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Це означає, що шпагат не повинен повністю розплавлятись термозварюванням, щоб тримати капіляри шпагату відкритими для передачі води. Капілярна дія, або рівень так званого повздовжнього капілярного розповсюдження вологи, можна дослідити згідно з ISO9073-6:2000. Покрівля парника за даним винаходом повинна мати капілярний підйом не менше 10мм через 10 секунд як у повздовжньому (основа), так і у поперечному (утік) напрямку. В одному втіленні покрівля парника має капілярний підйом не менше 20 мм через 10 секунд як у повздовжньому (основа), так і у поперечному (утік) напрямку. Даний винахід значно покращує стан сучасної технології покрівель, оскільки для них можна використовувати значно менше шпагату завдяки тому факту, що стрічки і шпагати можуть термально з'єднуватись разом, і тому потрібно менше шпагату, щоб закріплювати стрічку в її позиції. Це дає можливість виготовляти покрівлю з вищим енергозберіганням, тому що менша кількість шпагату покриває низько випромінюючий бік стрічок у покрівлі, знижуючи випромінюючу здатність покрівлі. Так само, менша кількість шпагату покриває прозорі стрічки, збільшуючи передачу світла. Більше того, менша кількість шпагату буде у подальшому зменшувати розмір згортку покрівлі. До того ж, термозварювання між стрічкою і шпагатом робить покрівлю міцнішою, так що вона може витримати більш грубу експлуатацію без деформації. СПОСІБ ВИПРОБУВАННЯ МІЦНОСТІ НА ВІДРИВ Міцність зчеплення (на відрив) між стрічками і шпагатом досліджують згідно з IS01 1339:2010. У цьому тесті міцність на відрив між пластмасовою стрічкою і шпагатом можна дослідити тільки з одного боку за раз. Відповідно, всі значення міцностей на відрив у даному тексті і у формулі винаходу стосуються однієї сторони однієї стрічки і шпагату. Мінімальні наведені значення міцності на відрив стосуються будь-якої сторони стрічки відносно шпагату. Звичайно, сумарна міцність на відрив може бути вищою, оскільки сумуються ці міцності по обидва боки стрічки. Зразки підготовані шляхом вирізуання зразка відповідно до стандарту. Тест виконують щодо міцності на відрив між однією стрічкою і рамкою із шпагату з одного боку стрічки. Будь-який шпагат, який схрещується зі стрічкою з протилежного її боку відносно того, який випробують, необхідно обрізати вільно, щоб запобігти помилковим значенням результатів цього тесту. Якщо кількість шпагату, який схрещується із стрічкою з боку, протилежного випробуваному, відрізняється від того, який піддається випробуванню, такий тест необхідно проводити з обох боків стрічки. Темп відокремлення крейцкопфа – 100 мм/хв. Зв'язок здійснюється, якщо середнє значення сили на відрив, яка відірве стрічку від рамки із шпагату на одному боці стрічки, є не меншою 1 мН/мм, тобто сила відриву повинна бути не меншою 1 мН/мм, краще не меншою 10 мН/мм, а ще краще - неменшою 30 мН/мм. СПОСІБ ВИПРОБУВАННЯ КАПІЛЯРНОЇ ДІЇ (Рівня повздовжнього капілярного розповсюдження вологи). Капілярну дію покрівлі випробують згідно з ISO9073-6:2000. Рідиною у даному тесті є водопровідна вода, пофарбована Foron Blue RD-GLF, яку поставляє Sandoz AG, Базель, Швейцарія. Висоту капілярного підйому рідини було зафіксовано через 10 секунд і через 30 секунд. Зразки тестували як в основі (повздовжні), так і в утку (поперечні). Взяли середнє значення п'яти вимірювань. ПРИКЛАД 1 Одним прикладом покрівлі для парника за даним винаходом є ткана або в'язана покрівля, яка включає комерційно доступні пластичні стрічки Hostaphan RPSM від Товариства з обмеженою відповідальністю Поліефірна плівка Міцубісі, Візбаден, Німеччина. Ця плівка має товщину 25μη"ΐ. Плівка Τϊιβ є багатошаровою поліефірною і включає зовнішній шар з термопластичним полімерним матеріалом, здатний здійснювати термоприварювання до рамки із шпагату. Товщини шару є в межах застосування, описаних у даній заявці. Осново-в'язана покрівля була вироблена зі стрічками цієї плівки, з'єднаними плоскою рамкою з поліефірного шпагату, який включає повздовжні нитки основи і поперечні нитки утка, як показано на Фіг. 1. Нитки утка перехрещуються зі стрічкою 6 разів з кожного боку через 10 мм її довжини. Стрічки розміщені щільно край до краю. Потім покрівлю піддали 120 °C і тиску, коли її намотували на валок діаметром 150 мм і витягували силою 20 кг. Для того, щоб відірвати шпагат від одного боку стрічки шириною 4 мм (IS01 1339:2010),здатної створити термальне кріплення, потрібна середня міцність на відрив 3,8 мН/мм на відстані 100 мм. Заміряти кріплення з протилежного боку стрічки (