Тепла плоска покрівля

Винахід відноситься до будівництва і може бути використаним для забезпечення вентиляції плоских теплих покрівель які мають гідроізолюючий шар із рулонних матеріалів, плівок або мастик. Відома конструкція плоскої теплої покрівлі (фіг.1), яка складається із флюгарки (аератора) (1), що встановлюється у місці перетину продухів або вентиляційних каналів (2), які розрізають гідроізолюючий (3), вирівнюючий (4) та утеплюючий (5) шари до шару пароізоляції (6), укладений на плиту покриття (7). При цій конструкції теплої плоскої покрівлі пари (8) із утеплювача виходять до продухів та вентиляційних каналів, а потім через флюгарку у атмосферу. Для установлення флюгарки прорізається гідро ізолюючий шар [1]. Недоліки такої конструкції плоскої дихаючої покрівлі полягають у тому, що для ула штування продухів та вентиляційних каналів необхідно під час виконання ремонту покрівлі прорізати утеплюючий шар забезпечивши стійкість стінок, що досить складно здійснити особливо при утеплюючому шарові із керамзиту (а такі покрівлі складають більше 70% від загальної кількості). Улаштовуючи нову покрівлю також складно реалізувати дане рішення. Крім того для установлення флюгарок необхідно у гідро ізолюючому шарі із кроком 6´6м зробити отвори, що також вимагає додаткових витрат на улаштування отворів та на флюгарки, а також знижує надійність гідроізолюючого шару покрівлі і як наслідок усієї покрівлі. Прототипом заявлюваної конструкції є конструкція плоскої теплої покрівлі (фіг.2) яка складається із флюгарки (1), гідроізолюючого шару (2), порожнини між гідро ізолюючим та вирівнюючим 1 шарами (3), вирівнюю чого (4) та утеплюючого (5) шарів, шару пароізоляції (6) і плити покриття (7). Вихід парів (8) із утеплюючого шару здійснюється через вирівнюючий шар, порожнину між вирівнюючим та гідроізолюючим шарами та через флюгарку. Порожнина між вирівнюючим та гідроізолюючими шарами утворюється за рахунок несуцільного приклеювання підстилаючого гідроізолюючого шару до вирівнюючого шару, або ула штування підстилаючого шару із "перфорованого" рулонного матеріалу (такого який має отвори) [2]. Недоліками такої конструкції є те, що для відведення парів у атмосферу необхідно по усій площині покрівлі із сіткою 6 м на 6 м установлювати флюгарки, для чого у гідроізолюючому шарі у місцях їх установлення робити отвори. При використанні нижнього перфорованого гідроізолюючого шару, гідроізолюючий шар із двошарового перетворюється у одношаровий, що знижує надійність гідроізолюючого шару покрівлі у цілому. Крім того, установлення флюгарок призводить до підвищення трудомісткості та собівартості покрівельних робіт за рахунок додаткових робіт, а також вартості самих флюгарок (одна флюгарка коштує від 25 до 45грн.). Задача винаходу - підвищити надійність покрівлі та знизити трудомісткість і собівартість робіт під час улаштування плоских теплих покрівель. Задача вирішується за рахунок розробки нової конструкції покрівлі (фіг.3), яка складається із гідроізолюючого шару (1), порожнини (2) між гідроізолюючим та вирівнюючим шарами, вирівнюючого шару (3), утеплюючого шару (4), шару пароізоляції (5) та плити покриття (6). Вихід парів (7) із утеплювача здійснюється через вирівнюючий шар, порожнину між вирівнюючим та гідроізолюючим шарами. Вихід парів за межі покрівлі через зону суцільного приклеювання по периметру покрівлі у карнизів, парапетів (ДБН В.2.6-14-95 "Покрівлі будинків та споруд" вимагає у ци х місцях суцільного приклеювання шириною 2м.) здійснюється через систему вентиляційних пазів у вирівнюючому чи утеплюючому шарі, якщо вирівнюючий шар відсутній. Схема розташування цих пазів для покрівлі із парапетами показана на фіг.4, де пари із зони несу цільного приклеювання (1) через зону суцільного приклеювання (2) проходять по вентиляційним пазам (3) до парапету (4) і далі через парапет в атмосферу. У зоні суцільного приклеювання біля конька (5) пари по вентиляційним пазам (6) можуть переходити із одної площини покрівлі на іншу, що важливо для перерозподілу пару по покрівлі під час нерівномірного нагрівання покрівлі сонячними променями. Вентиляційні пази у поперечному перетині мають розмір 10´10мм. Кількість пазів на один метр визначається розрахунками і залежить від товщини утеплюючого шару, матеріалу утеплювача, його відносної вологості, площі покрівлі, умов експлуатації будинку та кліматичного району будівництва. У місці з'єднання горизонтальної площини покрівлі із низьким (фіг.5) та високим (фіг.6) парапетами (розріз зроблено вздовж пазу), конструкція покрівлі включає гідроізолюючий шар (1), паз (2), вирівнюючий шар (3), парапет (4), оцинкований карниз (5), плиту покриття (6), шар пароізоляції (7) та шар утеплювача (8). Конструкція покрівлі із високим парапетом крім того включає фартух із оцинкованої сталі (9). Приклеювання нижнього гідроізолюючого шару до основи (фіг.7) по основній площині здійснюється полосами (1), розташованими у ша хматному порядку або окремими "пятнами", площа та крок яких визначається по виведеним математичним формулам і залежить від нахилу покрівлі, району будівництва, висоти будинку, конструкції покрівлі та характеристик гідроізоляційного матеріалу. Між собою полотнища рулонного матеріалу склеюються суцільними швами шириною 8-10см (2). Приклеювання другого гідроізолюючого шару до нижнього здійснюється по всій площині. Використання запропонованої конструкції покрівлі дозволяє підвищити надійність покрівлі за рахунок повної ліквідації отворів у гідроізоляційному шарі необхідних для установлення флюгарок, знизити трудомісткість робіт на улаштуванні гідроізолюючого шару на 12-14% за рахунок не встановлення флюгарок та зменшення площі приклеювання гідроізоляційних шарів, знизити собівартість робіт на 18-21% за рахунок вище перерахованого, а також економії матеріалів (флюгарок та газу). Література: 1. 1. Державні будівельні норми України, конструкції будинків та споруд. Покриття будинків та споруд. ДБН В.2.6-14-95, том 1, 2 і 3; Держкоммістобудування України: К., 1998p. 2. В.Б. Белевич. Кровельніе работі. Μ., 2000г. ГУП издательство "Высшая школа". Рис.99, стр.189, рис.48, стр.182, рис.50, стр.184, рис.51,стр.185. 3. Технологическая карта НИИСП.