Спосіб визначення вологовмісту шару смоли на несучій плиті

Реферат: Даний винахід належить до способу визначення вологовмісту щонайменше одного шару смоли, забезпеченого щонайменше на одній деревинній плиті як несучій плиті, де щонайменше між одним шаром смоли й несучою плитою передбачають NIR-відбивальний шар, що включає стадії: запис щонайменше одного NIR-спектра щонайменше одного шару смоли, забезпеченого щонайменше на одній несучій плиті, із застосуванням NIR-детектора в діапазоні довжин хвиль від 500 нм до 2500 нм, переважно від 700 нм до 2000 нм, особливо переважно від 900 нм до 1700 нм; визначення вологовмісту шару смоли шляхом порівняння NIR-спектра, записаного для UA 115271 C2 (12) UA 115271 C2 шару смоли, що підлягає вимірюванню, щонайменше з одним NIR-спектром, записаним щонайменше для одного еталонного зразка з відомим вологовмістом за допомогою різноманітного аналізу даних (MDA), де щонайменше один NIR-спектр, записаний щонайменше для одного еталонного зразка з відомим вологовмістом, попередньо визначали із застосуванням того ж NIR-детектора в діапазоні довжин хвиль від 500 нм до 2500 нм, переважно від 700 нм до 2000 нм, особливо переважно від 900 нм до 1700 нм. UA 115271 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Даний винахід відноситься до способу визначення вологовмісту шару смоли на несучій плиті згідно з обмежувальною частиною пункту 1 формули винаходу й застосування NIR (близького інфрачервоного) детектора для визначення вологовмісту шару смоли на несучій плиті згідно з пунктом 14 формули винаходу. Деревинні плити мають широке розповсюдження в якості несучих матеріалів й застосовуються в різних галузях. Таким чином, деревинні плити, серед іншого, відомі завдяки їхньому застосуванню в якості панелей настилу підлоги, наприклад, у вигляді ламінованих підлогових покриттів, у якості ізоляційних плит усередині й зовні приміщень або також у якості стінових панелей. Такі плити зазвичай виготовляють із деревинних волокон, деревинних трісок або стружки. Наприклад, у випадку ламінованих підлогових покриттів застосовують виготовлені з деревинних волокон HDF-плити (HDF = деревинноволокниста плита підвищеної щільності) з нанесеними на них різноманітними декоративними й захисними шарами. Наприклад, у якості захисного або зносостійкого шару відоме застосування так званого паперу оверлей. Вищевказаний папір оверлей являє собою тонкі аркуші паперу, як правило, просочені меламіновою смолою, при цьому з метою підвищення зносостійкості ламінату або деревинної плити в смолу поверхневого шару підмішують стійкі до стирання частки, як наприклад, частки корунду. В іншому варіанті, крім застосування вищевказаного паперу оверлей, у якості зносостійкого шару на поверхню плити наносять порошок, який складається, наприклад, з натуральних або синтетичних волокон, стійких до стирання часток і сполучної речовини. У цьому випадку також зносостійкість і міцність поверхні плити підвищують, зокрема, застосовуючи стійкі до стирання частки. Крім вищезгаданих зносостійких шарів у вигляді паперу оверлей або порошку зі стійкими до стирання частками також відоме нанесення рідкої смоли в якості захисного шару, у якій також можуть міститися стійкі до стирання частки, як наприклад, частки корунду або скляні кульки. Такий шар рідкої смоли відомий також як рідкий поверхневий шар (EP 2338693 A1). Під час виробництва деревинних плит із застосуванням рідкого поверхневого шару важливим критерієм для забезпечення якості є визначення вологості в ході процесу нанесення покриття. Під час нанесення покриттів на деревинні плити, як наприклад, деревинні плити, забезпечені надрукованим декоративним шаром, термореактивними смолами, що містять вологу, як наприклад карбамідні або меламінові смоли, воду, що міститься в смолі, слід зменшити до визначеного процентного вмісту за допомогою конвекції та/або випромінювання, наприклад, за допомогою інфрачервоного (IR) або близького інфрачервоного (NIR) випромінювання. З одного боку, вода, що підлягає видаленню, бере початок з водного розчину смоли, а з іншого боку додаткова вода виникає через затвердіння смоли внаслідок реакції конденсації. Цей вміст води повинен знаходитися у відносно невеликому діапазоні, оскільки, в протилежному випадку, можуть виникнути проблеми з якістю протягом обробки або в кінцевому продукті. Основною проблемою, яка виникає при визначенні вологості плит з рідкою структурою, є відносно несприятливе співвідношення між вмістом води в нанесеній смолі й загальною вагою покритої плити. Це співвідношення становить від приблизно 1:30 до 1:50, що означає, що передбачаються дуже тонкі шари для нанесеного шару рідкого поверхневого шару. Через те, що процентний вміст рідкого поверхневого шару є невеликим відносно ваги, складно визначити зниження вологості, наприклад, гравіметричним способом. Такий спосіб застосовують, наприклад, при визначенні залишкової вологості паперу, просоченого смолами, що здатні до термічного твердіння. Там співвідношення між носієм (папером) і смолою становить приблизно 1:1. Визначення вологості шару смоли, який наносять на деревинну плиту у вигляді рідкого поверхневого шару, за допомогою так званої проби на сушіння з нагріванням також неможливе. Спосіб з пробою на сушіння з нагріванням являє собою найбільш точний спосіб визначення вологості деревини, де зразок сушать при 103+/-2°C протягом 24 годин у сушильній шафі. Вологість деревини визначають, як відношення ваги води, що міститься в деревині, до ваги абсолютно сухої деревини (вага в абсолютно сухому стані). Таким чином, вологість деревини являє собою відношення між вагою у вологому стані й сухою вагою (вагою в абсолютно сухому стані). При застосуванні проби на сушіння з нагріванням для деревинної плити, покритої рідким поверхневим шаром, визначали б не тільки вологість покриття поверхневим шаром, але також вологість деревинної плити, так що одержували б тільки значення загальної вологості плити й покриття. Проба на сушіння з нагріванням або спосіб з нагріванням також не дозволяв би короткочасної зміни або втручання в процес сушіння в межах технологічної лінії через те, що процес сушіння триває протягом 24 годин. Крім того, таке визначення вологості також можна 1 UA 115271 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 здійснювати тільки із застосуванням кінцевої покритої плити після виходу з технологічної лінії, і, таким чином, з цієї причини також не передбачається втручання у виробничий процес. При цьому, можливість герметизації деревинної плити, точніше, деревинної несучої плити, за допомогою водонепроникної фольги також не підходила б для розв'язання цієї проблеми, оскільки система покриття буде пропускати вологу, що виникає від HWS-носія, із плити. Таким чином, технічним завданням даного винаходу є створення способу, який забезпечує можливість визначення вологовмісту шару смоли, наприклад, рідкого поверхневого шару, передбаченого на деревинній плиті, який забезпечує можливість досить точного визначення вологості й, тим самим, може усувати недоліки якості, пов'язані з вологовмістом шару смоли. Ця задача вирішується згідно з даним винаходом за допомогою способу з ознаками, викладеними в пункті 1 формули винаходу. Відповідно, передбачений спосіб визначення вологовмісту щонайменше одного шару смоли, передбаченого щонайменше на одній деревинній плиті в якості несучої плити, де між щонайменше одним шаром смоли й несучою плитою передбачений NIR-відбивальний шар. Спосіб за даним винаходом включає наступні стадії: запис щонайменше одного NIR-спектра щонайменше одного шару смоли, забезпеченого щонайменше на одній несучій плиті із застосуванням NIR-детектора в діапазоні довжин хвиль від 500 нм до 2500 нм, переважно від 700 нм до 2000 нм, особливо переважно від 900 нм до 1700 нм; визначення вологовмісту шару смоли шляхом порівняння NIR-спектра, записаного для шару смоли, що підлягає вимірюванню, щонайменше з одним NIR-спектром, записаним щонайменше для одного еталонного зразка з відомим вологовмістом за допомогою багатоваріантного аналізу даних (MDA), де щонайменше один NIR-спектр, записаний щонайменше для одного еталонного зразка з відомим вологовмістом попередньо визначали із застосуванням того ж NIR-детектора в діапазоні довжин хвиль від 500 нм до 2500 нм, переважно від 700 нм до 2000 нм, особливо переважно від 900 нм до 1700 нм. У варіанті здійснення способу за даним виноходом додатковий шар, що також позначається як ґрунтувальний шар або NIR-відбивальний шар, передбачений між щонайменше одним шаром смоли й несучою плитою, як наприклад деревинною плитою. Більш докладно склад або властивість цього додаткового відбивального шару пояснюється нижче. Відповідно, спосіб за даним винаходом дозволяє визначати вологість або вологовміст шару смоли, наприклад, рідкого поверхневого шару, який наноситься на поверхню несучої плити, наприклад деревинної плити, відразу ж після її покриття та/або сушіння у відомих пристроях для нанесення покриття й сушіння. Особливою перевагою є те, що при застосуванні NIR-детектора можна здійснювати визначення вологості в тонкому шарі смоли, який розміщений на несучій плиті. Вологовміст шарів смоли, що підлягає вимірюванню, характеризується значеннями переважно не більше 15 ваг. %, переважно не більше 10 ваг. %, особливо переважно не більше 8 ваг. %. Особливо переважно, щоб вологовміст шару смоли, який підлягає визначенню, становив 4-8 ваг. %. NIR-детектори забезпечують можливість визначення вологості або вмісту води в різних матеріалах, як наприклад, смолах, деревинних матеріалах, деревинних гранулах, зернах і так далі. Використовуючи цей тип вимірювання в кілька десятих доль секунди здійснюється кілька сотень NIR-вимірювань, завдяки чому також гарантується статистична вірогідність вимірюваних значень. Внаслідок цього, вкрай важливо, щоб у випадку калібрування із застосуванням проби на сушіння з нагріванням дійсні значення вологості порівнювали зі значеннями, визначеними за допомогою спектроскопії. Це легко виконується у випадку зерен або деревинних гранул, оскільки буде визначатися загальна вологість. При визначенні вологості в системі покриття на деревинному матеріалі, а у випадку даного винаходу в рідкому поверхневому шарі на деревинній плиті, описаний спосіб має недолік у зв'язку з додатковим випаровуванням води з несучого матеріалу. Це вірогідно не тільки для всіх деревинних плит, але також для несучих матеріалів, які містять залишкові кількості вологи. Усе з них можна використовувати в якості носія для декоративної обробки в різних застосуваннях. Вони, як правило, друкуються й забезпечуються зносостійкими шарами на основі водних смол. Зокрема, ними можуть бути деревинностружкові плити, деревинноволокнисті плити, OSB-плити, фанера, скло-магнезитові плити, деревиннополімерні композити, полімерні плити, цементно-стружкові/волокнисті плити й гіпсоволокнисті плити. Цей список може бути розширений за необхідністю, не претендуючи на яку-небудь повноту охоплення. 2 UA 115271 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 У варіанті здійснення в якості несучої плити або несучого матеріалу застосовують деревинну плиту у вигляді деревинноволокнистої плити середньої щільності (MDF), деревинноволокнистої плити високої щільності (HDF), або орієнтовано-стружкової плити, або фанерної плити, цементно-волокнистої плити та/або гіпсоволокнистої плити. Відповідно до даного винаходу в способі визначення вологовмісту шару смоли, розміщеного на несучій плиті, як наприклад, деревинній плиті, із застосуванням NIR-детектора використовують для порівняння той факт, що NIR-випромінювання не проникає крізь усю плиту, що означає – крізь шар смоли й несучу плиту, а відбивається від поверхні деревинної плити, зокрема від NIR-відбивального шару на надрукованому або ґрунтувальному шарі. Таким чином, у способі за даним винаходом NIR-випромінювання проникає тільки й винятково крізь шар смоли, наприклад, рідкий поверхневої шар, і відбивається назад від поверхні деревинної плити, зокрема від надрукованого NIR-відбивального шару. Відображене NIR-випромінювання характерним чином поглинається шаром смоли, і записаний NIR-спектр використовують для визначення вологовмісту. NIR-спектр, записаний для шару смоли, як наприклад, меламінової смоли, має чітку широку смугу поглинання з максимумом поглинання при приблизно 1490 нм. Серед інших ця смуга є характерною для меламінової смоли й відповідає першій гармоніці NH-груп. Крім того, як правило, також присутня смуга води при приблизно 1400 нм. Внаслідок перекривання обох смуг, смуга води з'являється як плече в широкій смузі частот. Різний вологовміст шару смоли можна, зокрема, розпізнати за допомогою висоти базової лінії NIR-спектра, де форми NIR-спектрів практично не відрізняються одно від одної. Лінійна залежність між значенням поглинання в максимумі смуги при приблизно 1490 нм і вологовмістом згідно з рівнянням (I) y = mx + n не виявляється, що відбувається швидше за все через ступені інтенсивності смуги поглинання NH-груп внаслідок протікання поліконденсації смоли. Відповідно, порівняння й інтерпретація NIR-спектрів робиться у відношенні повного записаного спектрального діапазону. Це робиться за допомогою багатоваріантного аналізу даних MDA. За допомогою способів багатоваріантного аналізу, як правило, аналізують безліч статистичних змінних. Із цієї причини, кількість змінних, включених у набір даних, зменшується без зменшення при цьому інформації, що включена у нього. У цьому випадку багатоваріантний аналіз даних здійснюють, застосовуючи регресію методом часткових найменших квадратів (PLS), при якій можна створити підходящу калібровану модель. Оцінку зібраних даних здійснюють переважно за допомогою підходящого програмного забезпечення для аналізу даних, як наприклад, за допомогою програмного забезпечення для аналізу даних SIMCA-P компанії Umetrics AB. Переважним є те, що еталонний зразок з відомим вологовмістом містить щонайменше один шар смоли, зокрема попередньо висушений шар смоли, нанесений на ґрунтувальний шар (або NIR-відбивальний шар) несучої плити, наприклад, деревинної плити. Шар смоли, необов'язково ґрунтувальний шар і несуча плита еталонного зразка, таким чином, переважно є подібними до зразка шару смоли, необов'язковому ґрунтувальному шару й несучої плити, що підлягають вимірюванню. Інакше кажучи, шар смоли еталонного зразка має такий же склад, як шар смоли, що підлягає вимірюванню. Те ж саме відноситься до необов'язково використовуваного ґрунтувального шару й несучої плити. Аналогія зразка, що підлягає вимірюванню, і еталонного зразка особливо є важливим при використанні шарів смоли з добавками, такими як інгібітори горіння, волокна, вуглецеві нанотрубки й інші добавки. Додавання до шару смоли добавок, як правило, обумовлює додаткові піки в NIR-спектрі та у кінцевому підсумку зміщення базової лінії. Відповідно, необхідна нова калібрована модель або створення нової каліброваної моделі із застосуванням аналогічного еталонного зразка. Співвідношення вологовмісту шару смоли й NIR-спектра вищевказаного шару смоли переважно визначається, як описано нижче. Спочатку перший зразок, наприклад, у вигляді плити з надрукованою поверхнею з попередньо висушеним шаром смоли сушать у сушильній шафі, наприклад, при 1032°C протягом 2 годин і після охолодження висушеного зразка, при виключенні наявності вологи, здійснюють вимірювання за допомогою NIR-детектора. NIR-спектр, що застосовується для повністю висушеного зразка (проба на сушіння з нагріванням), використовують, як нульове значення. Потім несучі плити, забезпечені шаром смоли й попередньо висушені, піддають розпиленню визначеною кількістю води, яка поширюється в матриці смоли. Піддані оббризкуванню або розпиленню водою несучі плити вимірюють в NIR-детекторі й визначають NIR-спектри для цих 3 UA 115271 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 несучих плит, підданих розпиленню визначеною кількістю води. Внаслідок великої кількості вимірювань за кілька десятих доль секунди усувається можливість наявності нерівномірного розподілу розпиленої води. Потім створюють підходящу калібровану модель, переважно в наступному описаному порядку. Спочатку калібровану модель створюють зі спектрів зразків з відомим вологовмістом (тобто несучих плит, окроплених водою) шляхом застосування регресії часткових найменших квадратів (PLS). Цю модель використовують для визначення залишкової кількості вологи в пробі на сушіння з нагріванням. Застосовуючи вищевказану калібровану модель, розраховують вологовміст для проби на сушіння з нагріванням (висушені несучі плити із шаром смоли) за допомогою програми для аналізу даних, де негативне значення вологості або вологовмісту є результатом для проби на сушіння з нагріванням. Потім, величину вологовмісту проби на сушіння з нагріванням додають до всіх використаних значень вологості несучих плит, окроплених водою (калібровані зразки), а вологовміст проби на сушіння з нагріванням установлюють рівним нулю. На підставі цих нових каліброваних значень вологості й вимірюваних NIR-спектрів створюють нову калібровану модель за допомогою регресії методом часткових найменших квадратів (PLS), яка встановлює співвідношення вимірюваних NIRспектрів вимірюваного шару смоли на несучій плиті, наприклад, деревинній плиті з NIRспектрами еталонних зразків з відомим вологовмістом. Цю другу калібровану модель можна застосовувати для прогнозування вологовмісту вимірюваних NIR-спектрів невідомих зразків. У випадку вищеописаної каліброваної моделі потрібно взяти до уваги, що визначення абсолютного вологовмісту шару смоли не є істотним, а скоріше пропонує можливість співвідносити вологовміст шару смоли з якістю кінцевого продукту. Це означає, що визначені значення вологості розглядаються не як абсолютно точні значення вологості, а як приблизні значення. Надалі це забезпечує можливість розробки й здійснення вимірювань для поліпшення якості та/або контролю над процесом технологічної лінії виробництва плит, наприклад, деревинних плит. Наприклад, можна адаптувати продуктивність сушіння або подачу у випадку недостатнього висушування шару смоли. Крім того, у зв'язку з доступністю значень NIRвимірювань можна також провести пошук погрішності, заснований на принципі виключення, що раніше не було можливим. У варіанті здійснення даного способу шар смоли, що підлягає вимірюванню, складається щонайменше з однієї формальдегід-утримуючої смоли, зокрема меламіноформальдегідної смоли, карбамідоформальдегідної смоли або сумішей обох. Крім того, можна використовувати водні поліуретанові (PU) або акрилатні системи. Кількість смоли в шарі, що підлягає вимірюванню, може становити від 10 до 150 г твердої 2 2 смоли/м , переважно від 20 до 100 г твердої смоли/м , особливо переважно від 40 до 60 г 2 твердої смоли/м . Також можливо, щоб шар смоли, що підлягає вимірюванню, містив стійкі до стирання частки, натуральні та/або синтетичні волокна й додаткові добавки. Шар смоли, що підлягає вимірюванню, як правило, наносять на поверхню деревинної плити у вигляді рідкої суспензії вищезгаданих смол з відповідними добавками. Натуральні або синтетичні волокна, застосовувані в шарі смоли (рідкому поверхневому шарі), переважно обрані із групи, що включає деревинні волокна, целюлозні волокна, частково вибілені целюлозні волокна, волокна вовни, конопляні волокна й органічні або неорганічні полімерні волокна. Стійкі до стирання частки рідкого поверхневого шару переважно обрані із групи, що включає оксид алюмінію, корунд, карбід бору, діоксид кремнію, карбід кремнію й скляні кульки, де, зокрема, частки корунду, скляні/порожні кульки або скляні частки є переважними. Як уже згадувалося вище, до шару смоли, що здатна до термічного твердіння, можна додавати щонайменше одну добавку, яку можна вибрати із групи, що включає провідні речовини, інгібітори горіння або люмінесцентні сполуки. Провідні речовини можна вибрати із групи, що включає саджу, вуглецеві волокна, металевий порошок і наночастинки, зокрема вуглецеві нанотрубки. Так само можна використовувати комбінацію із цих речовин. До шару смоли у якості інгібіторів горіння можна додавати, наприклад, фосфати, борати, зокрема, поліфосфат амонію, трис(трибромнеопентил)фосфат, борат цинку або комплекси полівалентних спиртів з борною кислотою. Використання інгібіторів горіння забезпечує зниження займистості й, таким чином, представляє особливе значення для ламінованих підлог, які використовують для закритих приміщень із особливими вимогами до протипожежної безпеки або для шляхів евакуаційного виходу. Як уже згадувалося вище, NIR-спектри можуть змінюватися завдяки додатковим пікам, що виникають внаслідок додавання інгібіторів горіння, волокон і додаткових добавок. Також може 4 UA 115271 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 спостерігатися зміщення базової лінії NIR-спектрів, що необхідно брати до уваги при створенні каліброваної моделі. Таким чином, при застосуванні добавки в шарі смоли необхідно створити калібровану модель шляхом використання еталонного зразка, який містить такі ж добавки в шарі смоли. Певна річ, з метою підвищення затримки поширення полум'я відповідні інгібітори горіння також можна додавати й у несучі плити, зокрема деревинні плити. У якості люмінесцентних сполук переважно використовують флуоресцентні та/або фосфоресцентні сполуки на неорганічній або органічній основі, зокрема, сульфід цинку й алюмінати лужноземельних металів. Люмінесцентні сполуки можна наносити на поверхню у формах геометричних фігур, використовуючи шаблони. У випадку відключення світла, інформація про шляхи виходу й напрямки виходу забезпечується внаслідок впровадження цих барвників у поверхню деревинних плит, які можуть застосовуватися, наприклад, у вигляді панелей настилу підлоги або стінових панелей у закритих приміщеннях. У варіанті здійснення шар смоли, що підлягає вимірюванню, містить більше одного шару, наприклад, щонайменше два шари смоли. Таким чином, шар смоли, що підлягає вимірюванню, може складатися із трьох шарів смоли або містити три шари смоли, де в одному із трьох шарів смоли присутні стійкі до стирання частки, наприклад, частки корунду, у другому шарі смоли із трьох шарів смоли присутні натуральні та/або синтетичні волокна, як наприклад, целюлозні волокна, й у третьому шарі смоли із трьох шарів смоли також можуть бути присутні стійкі до стирання частки, як наприклад, скляні частки. У конкретному переважному варіанті здійснення шар смоли, що містить частки корунду, наносять на деревинну плиту в якості першого шару, далі наносять другий шар, що містить целюлозні волокна й, нарешті, у якості самого верхнього шару смоли наносять третій шар смоли, що містить скляні частки. Перший шар смоли може містити 15-20 ваг. %, переважно 20 ваг. % часток корунду, другий шар смоли - 3-7 ваг. %, переважно 5 ваг. % целюлозних волокон і третій шар смоли - 15-25 ваг. %, переважно 20 ваг. % скляних часток. Спосіб одержання описаного покриття на основі рідкого поверхневого шару описаний зокрема в EP 2338693 A1. У даному документі, спочатку, після очищення верхньої та/або нижньої сторони деревинної плити, наносять перший верхній шар смоли, що містить частки корунду, на верхню сторону та/або нижню сторону деревинної плити, вищевказаний перший шар смоли сушать, наприклад, до залишкової вологості не більше 10 ваг. %, переважно 4-8 ваг. %, потім наносять другий шар смоли, що містить целюлозні волокна, на верхню сторону та/або нижню сторону деревинної плити, другий шар знову сушать або попередньо сушать до залишкової вологості не більше 10 ваг. %, переважно 4-8 ваг. %, щонайменше один третій шар смоли, що містить скляні частки, наносять на верхню сторону та/або нижню сторону з наступним попереднім сушінням третього шару смоли, наприклад, також до залишкової вологості не більше 10 ваг. %, переважно 4-8 ваг. % і, нарешті, шарувату структуру пресують під впливом тиску й температури. При застосуванні рідкого поверхневого шару забезпечений, як правило, іншим способом папір оверлей може бути непотрібен. Як уже згадувалося вище, щонайменше один шар, що відображає NIR-випромінювання, розміщають між шаром смоли, що підлягає вимірюванню, і деревинною плитою, точніше поверхнею деревинної плити. Щонайменше один NIR-відбивальний шар може бути обраний щонайменше з одного першого шару смоли (наприклад шару безбарвної меламіноформальдегідної смоли, меламіносечовиноформальдегідної смоли), який забезпечують безпосередньо на поверхні несучої плити; білого ґрунтувального шару, необов'язково забезпеченого пігментами; декоративного або друкованого шару і/або щонайменше одного шару, що твердіє під дією випромінювання наповнювача, або додаткового захисного шару з лаку, що твердіє під дією випромінювання або смоли, сумісної з водою. У варіанті вищевказаний NIR-відбивальний шар може містити переважно білий ґрунтувальний шар, щонайменше один декоративний або друкований шар, надрукований на деревинній плиті, та/або щонайменше один шар наповнювача, що твердіє під дією випромінювання або лаку, що твердіє під дією випромінювання. Щонайменше один NIR-відбивальний шар містить шарувату структуру з більше одного, переважно двох, трьох або чотирьох NIR-відбивальних шарів. Таким чином, в одному варіанті здійснення передбачають, що NIR- відбивальний шар містить шарувату структуру на несучій плиті щонайменше з одного шару безбарвної смоли або смоляного покриття, білого ґрунтувального шару, декоративного шару й захисного шару. При застосуванні такої шаруватої структури в якості NIR-відбивального шару NIR-випромінювання відбивається переважно від кожного з окремих шарів з визначеною інтенсивністю й кутом. Оскільки NIR-відображення 5 UA 115271 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 залежить від шаруватої структури, а також від продуктивності джерела NIR-випромінювання, необхідно встановити еталонний спектр в точно таких же умовах (тобто з такою ж шаруватою структурою), як описано раніше. У випадку декоративного шару пігментовану друкарську фарбу на водній основі можна наносити під час глибокого друку або цифрового друку. У зв'язку із цим друкарську фарбу можна наносити або безпосередньо на неопрацьовану поверхню деревинної плити, або на забезпечений ґрунтувальний шар. Вищевказану пігментовану друкарську фарбу на водній основі можна також наносити на більш ніж один шар, наприклад, від 3 до 10 шарів, переважно від 5 до 8 шарів, при цьому після кожного нанесення шару друкарську фарбу сушать, наприклад, у конвекційному сушильному пристрої або в NIR-сушильному пристрої. Проблема при виявленні вологості за допомогою NIR-випромінювання полягає в тому, що детектор є кольорочутливим. Це означає, у випадку елементів, що друкуються на плиті, які мають таку ж вологість у супернатанті смоли, але що сильно відрізняються за своєю білизною, виявляються різні значення вологості. Таким чином, у випадку використання елементів, що друкуються у якості основного відбивального шару або ґрунтувального шару, створюють групи декорів, у кожному випадку з метою калібрування, які мають аналогічне положення кольору або схему кольорів. Показано, що застосування в цьому випадку багатоваріантного аналізу даних (MDA) також є доцільним. Калібровані спектри різних кластерів можна об'єднати в каліброваній моделі за допомогою регресії PLS, за допомогою якої можна виміряти всі зразки без додаткового калібрування. При цьому вирішується проблема світлочутливості NIR-детектора. У тому випадку, коли в якості відбивального шару використовується друкований декоративний шар, передбачають щонайменше один захисний шар, наприклад, смоли або лаку, що твердіє під дією випромінювання, переважно на тому ж місці. Зазначений захисний шар виконує функцію, зокрема, захисту декору у випадку проміжного зберігання несучих плит з надрукованими елементами перед наступною обробкою шляхом нанесення рідкого поверхневого шару. Захисною смолою може бути смола, що сумісна з водою, переважно смола, що містить формальдегід. Захисний шар смоли, розміщений на декоративному шарі, як правило, попередньо сушать у сушильному пристрої безперервної дії. У випадку ж, якщо захисний шар, нанесений на декоративний шар, складається з лаку, що твердіє під дією випромінювання, як наприклад, із групи акрилатів, модифікованих акрилатів та/або епоксидів, його твердіння й сушіння здійснюють шляхом використання ультрафіолетового (UV) або електронного випромінювання. Передбачений на декоративному шарі захисний шар перед подальшою обробкою перебуває переважно в попередньо висушеному та/або попередньо загущеному вигляді. Як згадувалося, несучу плиту, як наприклад, деревинну плиту, також можливо покривати або ґрунтувати UV-наповнювачем та/або ESH-наповнювачем перед друком та/або нанесенням рідкого поверхневого шару. UV-шпаклівка складається головним чином переважно з компонентів UV-лаку, що твердіє, пігментів, реакційноздатного розріджувача й утворювача радикала у якості ініціатора росту ланцюга. Шпаклівка, що використовується для ґрунтовки, також може бути пофарбованою пігментами. Наносити шпаклівку також можливо в кілька шарів. У тому випадку, коли в якості несучих плит використовують деревинні плити, як наприклад, деревинноволокнисту плиту середньої щільності (MDF), деревинноволокнисту плиту високої щільності (HDF), або орієнтовано-стружкову плиту (OSB), або фанерну плиту, цементностружкову плиту та/або гіпсоволокнисту плиту, вищевказані плити містять смоли, що містять формальдегід, такі як меламіноформальдегідну смолу, карбамідоформальдегідну смолу або суміші обох або фенол-формальдегідні смоли в якості сполучної речовини. Підводячи підсумок вищесказаному відповідно до даного винаходу спосіб визначення вологовмісту можна застосовувати відносно несучої плити, зокрема, деревинної плити з наступною структурою: несуча плита, як наприклад, деревинна плита з деревних волокон, щонайменше один NIR-відбивальний шар або ґрунтувальний шар, де щонайменше один ґрунтувальний шар складається з безбарвного смоляного покриття, білого ґрунтувального шару, декоративного шару, додаткового захисного шару зі шпаклівки, де також у якості NIRвідбивального шару може бути передбачено більш одного із цих шарів; необов'язково декоративний шар в якості ґрунтувального шару згідно b), зокрема, попередньо висушений або попередньо загущений захисний шар смоли або лаку, що твердіє, розміщають на декоративному шарі, і шар смоли (поверхневий шар), що підлягає вимірюванню, може складатися з безлічі шарів смоли, наприклад, до трьох шарів смоли й більше. Важливо також відзначити, що шар смоли, що підлягає вимірюванню, можна розміщати не 6 UA 115271 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 тільки на верхній, але також і на нижній стороні несучої плити, зокрема, деревинної плити. У варіанті способу відповідно до даного винаходу визначення вологовмісту шару смоли шляхом використання щонайменше одного NIR-детектора здійснюють після нанесення шару смоли, наприклад, за допомогою вальцювання на несучу плиту й наступної стадії сушіння на ділянці сушіння, наприклад, у конвекційному сушильному пристрої, IR- та/або NIR-сушильному пристрої. Відповідно, щонайменше один NIR-детектор установлений в технологічній лінії виробництва деревинних плит у напрямку обробки після пристрою для нанесення покриття й сушильного пристрою. У тому випадку, коли шар смоли, що підлягає вимірюванню, складається з безлічі шарів (шарів смоли), які наносять на відповідних окремих стадіях способу, як описано вище, визначення вологовмісту кожного окремого шару смоли в кожному випадку здійснюють після нанесення й сушіння зазначеного шару смоли. Таким чином, у варіанті шару смоли із трьома шарами смоли, вологовміст визначають у кожному випадку після нанесення першого шару, другого шару й третього шару. Внаслідок цього, вологовміст шарів смоли або остаточного шару смоли можна адаптувати й регулювати вже під час виробничого процесу в технологічній лінії виробництва деревинних плит. Відповідно до даного винаходу спосіб визначення вологовмісту шару смоли, передбаченого на плиті, має безліч переваг. Спосіб забезпечує можливість безперервного бездефектного вимірювання вологості поверхні (вимірювання у режимі реального часу). Крім того, усувається вплив кольору на вимірювані значення й вологість у шарах смоли можна вимірювати в діапазоні 2 масових чисел від 10 до 150 г твердої смоли/м . Спосіб за даним винаходом також забезпечує можливість використання системи контролю з автоматичним оповіщенням про аварійну ситуацію. Відповідно до даного винаходу спосіб визначення вологовмісту щонайменше одного шару смоли, передбаченого щонайменше на одній деревинній плиті в якості несучої плити, здійснюють в пристрої або технологічній лінії для виробництва плит, яка включає щонайменше один пристрій для нанесення покриття, щонайменше один сушильний пристрій й щонайменше один NIR-детектор для здійснення способу згідно з даним винаходом, де щонайменше один NIR-детектор розміщений у напрямку обробки після пристрою для нанесення покриття й сушильного пристрою. Таким чином, щонайменше один NIR-детектор розміщений в технологічній лінії виробництва щонайменше однієї плити, що включає щонайменше один пристрій для нанесення покриття шару смоли, як наприклад барабанний пристрій, розпилювальний пристрій або заливальний пристрій й щонайменше один сушильний пристрій, наприклад, у вигляді конвекційного сушильного пристрою, IR- та/або NIR-сушильного пристрою. NIR-детектор можна встановлювати в будь-якому положенні слідом за сушильними пристроями. Завдяки цьому детектор також може пересуватися по ширині плити або аналізувати конкретні проблемні ділянки (наприклад, пересушування плит на краю або в центральній частині і так далі). Крім того, вимірювані значення є легкодоступними, і забезпечується можливість негайного втручання в процес. У випадку інших способів це не є можливим. У варіанті здійснення пристрій або технологічна лінія для виробництва деревинних плит включає більше одного пристрою для нанесення покриття й більше одного сушильного пристрою, де щонайменше один NIR-детектор розміщений у напрямку обробки після пристрою для нанесення покриття й сушильного пристрою. У переважному варіанті здійснення розміщення технологічної лінії являє собою наступне: a) перший пристрій для нанесення покриття для нанесення першого шару смоли на верхню сторону та/або нижню сторону несучої плити, де перший шар смоли може містити, наприклад, стійкі до стирання частки у вигляді часток корунду, b) перший сушильний пристрій, розміщений в напрямку обробки після першого пристрою для нанесення покриття, для сушіння першого верхнього та/або нижнього шару смоли до залишкової вологості 6-9 ваг. %, c) перший NIR-детектор, розміщений у напрямку обробки після першого сушильного пристрою, d) другий пристрій для нанесення покриття, розміщений в напрямку обробки після першого NIR-детектора, для нанесення на верхню сторону та/або нижню сторону несучої плити другого шару смоли, який може містити, наприклад, целюлозні волокна, e) другий сушильний пристрій, розміщений в напрямку обробки після другого пристрою для нанесення покриття, для сушіння другого верхнього та/або нижнього шару смоли до залишкової вологості 6-9 ваг. %, 7 UA 115271 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 f) NIR-детектор для визначення вологовмісту нанесених шарів смоли, розміщений у напрямку обробки після другого сушильного пристрою, g) третій пристрій для нанесення покриття, розміщений в напрямку обробки після другого NIR-детектора, для нанесення на верхню сторону та/або нижню сторону несучої плити третього шару смоли, який може містити, наприклад, скляні частки в якості стійких до стирання часток, h) третій сушильний пристрій, розміщений в напрямку обробки після третього пристрою для нанесення покриття, для сушіння третього верхнього та нижнього шару смоли до залишкової вологості 4-8 ваг. %, i) щонайменше один NIR-детектор, розміщений у напрямку обробки після третього сушильного пристрою, для визначення вологовмісту нанесених шарів смоли, і j) прес із коротким циклом пресування. Пристрої для нанесення покриття переважно являють собою пристрої для подвійного нанесення покриття, які забезпечують можливість нанесення шарів смоли на верхню сторону й нижню сторону деревинної плити. Вміст твердої фази шару рідкої смоли (рідкого поверхневого шару), що підлягає нанесенню, становить від 30 до 80 ваг. %, переважно від 50 до 65 ваг. %. Залежно від вимог технологічної лінії, певна річ, також можна варіювати кількість пристроїв для нанесення покриття, сушильних пристроїв із відповідним NIR-детектором. Таким чином, наприклад, потенційно можливо використовувати технологічну лінію із двох блоків, що включає пристрій для нанесення покриття, сушильний пристрій й NIR-детектор або також більше трьох, наприклад, чотирьох або п'яти блоків у вигляді пристрою для нанесення покриття, сушильного пристрою й NIR-детектора. Однак, також потенційно можливо, зокрема з метою спрощення й зниження виробничих витрат, проектувати технологічну лінію таким чином, щоб NIR-детектор передбачався після останнього пристрою для нанесення покриття й сушильного пристрою. У цьому випадку вологовміст нанесених шарів смоли визначається тільки після останнього сушильного пристрою. Слідом за останнім NIR-детектором розміщають прес із коротким циклом пресування переважно в напрямку обробки, у якому шар смоли або шари смоли тверднуть під впливом тиску й температури. У ході цього заключного пресування під впливом тиску й температури шари смоли плавляться, і триває процес зв'язування. Це гарантує, що окремі шари смоли не тільки зв'язуються у своїх межах, але також зв'язуються між собою й у такий спосіб можуть бути спресованими в ламінат. Прес із коротким циклом пресування звичайно експлуатують, 2 наприклад, під тиском 30-60 кг/м і при температурі 150-220°C, переважно 200°C. Період впливу тиску, як правило, становить від 5 до 15 секунд, переважно від 6 до 12 секунд. У пресі з коротким циклом пресування, як правило, використовуються структуровані пресувальні плити, за допомогою яких можна впровадити додаткові структури в шари смоли. Даний винахід далі докладно пояснюється з посиланням на фігури в графічних матеріалах за допомогою прикладу. Показано: на фігурі 1a: діаграма з NIR-спектром, виміряним для першого шару смоли з невідомим вологовмістом; на фігурі 1b: діаграма з NIR-спектром еталонних зразків з різним вологовмістом у кожному випадку для створення каліброваної моделі; на фігурі 2a: діаграма першої PLS каліброваної моделі, визначеної для проби на сушіння з нагріванням несучої плити, забезпеченої шаром смоли; і на фігурі 2b: діаграма другої PLS каліброваної моделі, визначеної для еталонних зразків. Приклад Заґрунтовані деревинноволокнисті плити з надрукованим та з захисним шаром смоли розділяли в технологічній лінії й покривали шаром рідкої смоли (рідким поверхневим шаром). Рідкий поверхневий шар може являти собою меламіноформальдегідну смолу, карбамідоформальдегідну смолу або суміші обох смол. Нанесення рідкого поверхневого шару проводили переважно за допомогою розкочування, розпилення або наливання, або комбінацією згаданих способів нанесення. Однак переважним є нанесення суміші смоли із застосуванням валикового пристрою. До рідкого поверхневого шару можна додавати стійкі до стирання частки, добавки, такі як змочувальний засіб, розділовий засіб, затверджувач і інші компоненти, такі як скляні кульки або целюлоза. Вміст твердої фази рідкого шару смоли (рідкого поверхневого шару), що підлягає нанесенню, становить від 50 до 65 ваг. %. Рідкий поверхневий шар наносили переважно як на верхню сторону, так і на нижню сторону деревинної плити, де нанесення на нижню сторону деревинної плити виконували також із застосуванням валикового пристрою. 8 UA 115271 C2 5 10 15 20 25 30 35 Після нанесення рідкого поверхневого шару деревинна плита проходила через ділянку для сушіння, яка може складатися, наприклад, з конвекційного, IR- або NIR-сушильного пристрою або їх комбінації. На цій ділянці для сушіння відбувалося зменшення вологості в матриці смоли до величини не більше 10%, переважно величини від 6 до 9 ваг. %. Залишкову вологість матриці смоли, що визначає вологовміст нанесеного шару смоли (рідкого поверхневого шару), визначали після сушіння шляхом використання щонайменше одного NIR-детектора. Потім, деревинна плита проходила через додаткові валикові пристрої для нанесення покриття й сушильні пристрої з метою нанесення додаткових шарів смоли. У додаткових пристроях для нанесення покриття знову наносили шар рідкої смоли, який може також містити згадані стійкі до стирання частки, і волокна, і додаткові добавки або також барвники. Нанесення шару смоли на нижню сторону деревинної плити також може відбуватися в додатковому пристрої для нанесення покриття. Після нанесення й проміжного сушіння додаткового шару смоли можна ще раз виконати вимірювання вологості. Нанесення шару смоли з наступним сушінням можна повторювати кілька разів, що також стосується вимірювання вологості. Після останнього нанесення смоли можна проводити заключне визначення вологовмісту шару смоли, використовуючи NIR-детектор. Таким чином, вологовміст повинен бути нижче 8%, переважно із значеннями від 4 до 8 ваг. %. Для спрощення й у такий спосіб для зниження виробничих витрат усього процесу також можливе визначення вологовмісту нанесених шарів смоли тільки після останнього сушильного пристрою. Після нанесення всіх шарів смоли на ґрунтувальний шар деревинної плити, таку покриту деревинну плиту подавали на прес із коротким циклом пресування, і в зазначеному пресі з коротким циклом пресування шар смоли тверднув під впливом тиску й температури. Шляхом використання в пресі з коротким циклом пресування підходящих хромованих і структурованих сталевих пластин також можливо вигравіювати певні структури в поверхні смоли деревинної плити. Після пресування визначали типові показники якості, такі як твердіння й пористість. У випадку відхилень від необхідної якості шару смоли («рідкого поверхневого шару») поліпшення можна досягти шляхом регулювання технологічних параметрів. На діаграмі фігури 1а продемонстрований типовий NIR-спектр шару меламіноформальдегідної смоли відповідно до прикладу. NIR-спектр згідно з даним способом записували в діапазоні довжин хвиль від 900 до 1700 нм. Для запису NIR-спектрів використовували NIR-вимірювальний прилад компанії Perten. Вимірювальна голівка несе позначення DA 7400. На діаграмі фігури 1b продемонстровані NIR-спектри еталонних зразків з різним вмістом вологи. Можна побачити, що NIR-спектри різняться, зокрема, за висотою базової лінії. Чим вище вологовміст, тим вище базова лінія, і таким чином також значення поглинання для максимуму поглинання при 1490 нм, як показано в наступній таблиці. Таблиця 1 Співвідношення вологовмісту й максимуму NIR-поглинання Вологість, (г/м²) 4 3,6 2,4 2,0 1,6 1,2 0 40 45 Максимум поглинання при 1490 нм 0,3175 0,3084 0,3047 0,3004 0,2894 0,2795 0,2885 Таким чином, зразок з вологовмістом в 1,2 г/м² співвідноситься з максимумом поглинання в 0,2795 при 1490 нм, при цьому зразок з вологовмістом в 4 г/м² демонструє максимум поглинання в 0,3175. Відповідно, базова лінія зразків зміщається також до вищих значень поглинання. Із цієї причини інтерпретацію NIR-спектрів виконували за допомогою багатоваріантного аналізу даних (MDA) за повним записаним спектральним діапазоном NIRспектра. Створювали підходящі калібровані моделі для подальшої оцінки NIR-спектрів. 9 UA 115271 C2 5 10 Таким чином, на діаграмі фігури 2a демонструють першу калібровану модель для NIRспектрів еталонних зразків фігури 1b (без проби на сушіння з нагріванням), яку визначали, використовуючи регресію методом часткових найменших квадратів (PLS). Цю модель використовували для визначення залишкової вологості в пробі на сушіння з нагріванням. Користуючись першою каліброваною моделлю, вологовміст для проби на сушіння з нагріванням розраховували за допомогою програми для аналізу даних SIMCA-P. Із цією метою регресію методом часткових найменших квадратів (PLS) використовували для встановлення ґрадуювальної функції, яка описує залежність між спектром і вологовмістом. Вологовміст в -2,9 г/м² розраховували, як вологовміст проби на сушіння з нагріванням за допомогою програми аналізу даних, застосовуючи побудовану ґрадуювальну функцію (також див. таблицю 2). Таблиця 2 Вологовміст еталонного зразка відповідно до першої каліброваної моделі без урахування проби на сушіння з нагріванням Експериментальне значення вологості, (г/м²) 4,0 3,6 2,4 2,0 1,6 1,2 0 Невідоме (проба на сушіння з нагріванням) 15 Розраховане значення вологості, (г/м²) 4,028204 3,546026 2,501772 1,946527 1,489633 1,27186 0,015972 -2,906791 Потім, величину вологовмісту для проби на сушіння з нагріванням в 2,9 г/м² додавали до всіх використаних значень вологості каліброваного зразка або еталонного зразка, а вологовміст проби на сушіння з нагріванням установлювали рівним нулю. На основі цих нових каліброваних значень вологості й вимірюваних спектрів створювали другу калібровану модель за допомогою регресії методом часткових найменших квадратів (PLS) (фігура 2b), яка далі була придатною для встановлення залежності виміряних NIR-спектрів шару смоли на несучій плиті, що підлягає вимірюванню, і NIR-спектрів еталонних зразків з відомим вологовмістом (див. таблицю 3). 20 Таблиця 3 Вологовміст еталонних зразків і невідомих зразків у відповідності із другою каліброваною моделлю з урахуванням проби на сушіння з нагріванням Експериментальне значення вологості, (г/м²) 6,9 6,5 5,3 4,9 4,5 4,1 2,9 (проба на сушіння з нагріванням) 0 Невідоме (спектр фіг. 1a) Розраховане значення вологості, (г/м²) 6,992321 6,264024 5,459239 4,860341 4,518459 4,119654 2,897086 -0,01112 5,814462 10 UA 115271 C2 5 Враховуючи калібровану модель лінійної регресії PLS, представленої на фігурі 2b, NIRспектр, визначений для прикладу вище, позначали питомим вологовмістом. Таким чином, у цьому випадку NIR-спектр прикладу фігури 1a співвідноситься з вологовмістом приблизно в 5,8 г/м². ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 1. Спосіб визначення вологовмісту щонайменше одного шару смоли, забезпеченого щонайменше на одній деревинній як несучій плиті, де щонайменше між одним шаром смоли й несучою плитою передбачають NIR-відбивальний шар, що включає стадії: - запис щонайменше одного NIR-спектра щонайменше одного шару смоли, забезпеченого щонайменше на одній несучій плиті, із застосуванням NIR-детектора в діапазоні довжин хвиль від 500 нм до 2500 нм, переважно від 700 нм до 2000 нм, особливо переважно від 900 нм до 1700 нм; - визначення вологовмісту шару смоли шляхом порівняння NIR-спектра, записаного для шару смоли, що підлягає вимірюванню, щонайменше з одним NIR-спектром, записаним щонайменше для одного еталонного зразка з відомим вологовмістом, за допомогою багатоваріантного аналізу даних (MDA), де щонайменше один NIR-спектр, записаний щонайменше для одного еталонного зразка з відомим вологовмістом, був визначений попередньо із застосуванням того ж NIR-детектора в діапазоні довжин хвиль від 500 нм до 2500 нм, переважно від 700 нм до 2000 нм, особливо переважно від 900 нм до 1700 нм. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що щонайменше одна деревинна плита являє собою деревноволокнисту плиту середньої щільності (MDF), деревноволокнисту плиту високої щільності (HDF) або орієнтовано-стружкову (OSB) плиту, або фанерну плиту, цементноволокнисту плиту, гіпсоволокнисту плиту та/або деревнополімерну плиту. 3. Спосіб за будь-яким із попередніх пунктів, який відрізняється тим, що еталонний зразок з відомим вологовмістом містить щонайменше один переважно попередньо висушений шар смоли, нанесений на несучу плиту, де шар смоли й несуча плита еталонного зразка являють собою такий самий тип, як і зразок шару смоли й несучої плити, що підлягають вимірюванню. 4. Спосіб за будь-яким із попередніх пунктів, який відрізняється тим, що шар смоли, що підлягає вимірюванню, складається щонайменше з однієї смоли, що містить формальдегід, зокрема меламіноформальдегідної смоли, карбамідоформальдегідної смоли або їх сумішей, поліуретану або акрилату. 5. Спосіб за будь-яким із попередніх пунктів, який відрізняється тим, що шар смоли, що підлягає вимірюванню, містить стійкі до стирання частки, натуральні та/або синтетичні волокна і додаткові добавки. 6. Спосіб за будь-яким із попередніх пунктів, який відрізняється тим, що шар смоли, що підлягає вимірюванню, містить більше одного шару, щонайменше два шари. 7. Спосіб за п. 6, який відрізняється тим, що шар смоли, що підлягає вимірюванню, містить три шари, де в одному із трьох шарів шару смоли присутні стійкі до стирання частки, у другому із трьох шарів присутні натуральні та/або синтетичні волокна, і в третьому із трьох шарів також присутні стійкі до стирання частки. 8. Спосіб за будь-яким із попередніх пунктів, який відрізняється тим, що визначення вологовмісту шару смоли здійснюють після нанесення шару смоли на несучу плиту й стадії сушіння на ділянці для сушіння із застосуванням щонайменше одного NIR-детектора. 9. Спосіб за будь-яким із попередніх пунктів, який відрізняється тим, що визначення вологовмісту шару смоли здійснюють після нанесення й сушіння щонайменше одного шару смоли, відповідно. 10. Спосіб за будь-яким із попередніх пунктів, який відрізняється тим, що щонайменше один NIR-відбивальний шар містить шарувату структуру із більш ніж одного, переважно двох, трьох або чотирьох NIR-відбивальних шарів. 11. Спосіб за будь-яким із попередніх пунктів, який відрізняється тим, що щонайменше один NIR-відбивальний шар містить щонайменше один перший шар смоли, щонайменше один білий ґрунтувальний шар, щонайменше один декоративний шар, надрукований на деревинну плиту, та/або щонайменше один захисний шар. 11 UA 115271 C2 5 10 12. Спосіб за п. 11, який відрізняється тим, що щонайменше один декоративний шар, надрукований на деревинну плиту, являє собою пігментовану друкарську фарбу на водній основі, яку наносять під час глибокого друку або цифрового друку. 13. Спосіб за п. 11 або п. 12, який відрізняється тим, що щонайменше один захисний шар смоли забезпечують щонайменше на одному декоративному шарі, надрукованому на деревинній плиті. 14. Спосіб за будь-яким із попередніх пунктів, який відрізняється тим, що шар смоли, що підлягає вимірюванню, розміщають на верхній стороні та/або нижній стороні несучої плити. 15. Застосування щонайменше одного NIR-детектора для визначення вологовмісту щонайменше одного шару смоли, розміщеного на деревинній плиті як несучій плиті згідно зі способом за будь-яким із пп. 1-13, в пристрої для виготовлення деревинних плит, де пристрій містить щонайменше один пристрій для нанесення покриття, щонайменше один сушильний пристрій й щонайменше один NIR-детектор, де щонайменше один NIR-детектор розміщений в напрямку обробки після пристрою для нанесення покриття і сушильного пристрою. 12 UA 115271 C2 Комп’ютерна верстка А. Крулевський Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 13