Лікування остеоартриту імуноглобуліновим зв’язувальним білком з подвійним варіабельним доменом, що зв’язує il-1a і il-1b

Реферат: Даний винахід стосується лікування остеоартриту з використанням імуноглобулінового зв’язувального білка з подвійним варіабельним доменом (DVD-Ig), що зв'язуються і з IL-1, і з IL-1. UA 110049 C2 (12) UA 110049 C2 UA 110049 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Перехресне посилання на споріднені заявки По цій заявці вимагається пріоритет тимчасової заявки США № 61/440853, поданої 8 лютого 2011 року, повний зміст якої включений в даний опис як посилання. Галузь винаходу Даний винахід стосується лікування остеоартриту і болю і, більш конкретно, застосування білків, що зв'язуються з IL-1α і/або IL-1β, для лікування остеоартриту і болю. Передумови винаходу Суглобовий хрящ або "гіаліновий хрящ" здорових хребетних (включаючи людину і інших ссавців) являє собою напівпрозору опалесціюючу сполучну тканину, відмінну циліндричним характером росту хондроцитів у позаклітинному матриксі (ECM), що переважно складається з протеогліканів, колагену типу II і води. Суглобовий хрящ забезпечує ефективну опору для вагового навантаження для запобігання контакту між протилежними кістками в суглобі і, таким чином, є критичним для нормального функціонування суглоба. Суглобовий хрящ не тільки сприйнятливий до пошкодження при травмі суглоба, але також і до поступового процесу ерозії. Початково, така ерозія може бути просто безсимптомним "поверхневим пошкодженням", при якому область зменшеного гіалінового хряща не проникає повністю в субхондральну кістку. Такі поверхневі пошкодження, як правило, не є хворобливими, і, як правило, їх визначають тільки при артроскопічному обстеженні. Однак, якщо процес ерозії не піддавати лікуванню, основа поверхневого пошкодження може продовжувати стиратися і діаметр пошкодження може збільшуватися таким чином, що в кінцевому результаті пошкодження прогресує до "глибокого пошкодження", проникаючого в розташовану нижче кістку. Такі глибокі пошкодження можуть ставати досить великими, щоб поверхні протилежних кісток в суглобі могли контактувати і починати руйнувати одна одну, приводячи до запалення, болю і інших дегенеративних змін, тобто класичних симптомів остеоартриту (OA). Таким чином, остеоартрит є дегенеративним, прогресуючим захворюванням, що калічить, яке приводить до деформації суглоба, втрати стійкості, порушень і болю. У кінцевому результаті, хірургічне втручання по заміні суглоба може бути єдиним практичним виходом для відновлення, щонайменше частково, деякого рівня рухливості індивідуума. Суперсімейство IL-1 складається з медіаторів запального процесу з широким діапазоном біологічних і фізіологічних ефектів, включаючи пропасницю, синтез простагландинів (наприклад, в фібробластах, м’язових клітинах і ендотеліальних клітинах), активацію Тлімфоцитів і продукцію інтерлейкіну-2. Вихідними членами суперсімейства IL-1 є IL-1α, IL-1β і антагоніст рецептора IL-1 (IL-1Ra, IL-1RA, IL-1ra, IL-1Rα). IL-1α і IL-1β є прозапальними цитокінами, що беруть участь в імунному захисті проти інфекцій. IL-1Rα конкурує за зв’язування рецептора з IL-1α і IL-1β, блокуючи їх дію в активації імунітету. Інші члени суперсімейства IL-1 включають IL-18 (див. Dinarello (1994) FASEB J. 8(15):1314-1325; Huising et al. (2004) Dev. Comp. Immunol. 28(5):395-413)) і шість додаткових генів зі структурною гомологією з IL-1α, IL-1β або IL1RA, названих IL1F5, IL1F6, IL1F7, IL1F8, IL1F9 і IL1F10. Відповідно, IL-1α, IL-1β і IL-1RA перейменовували в IL-1F1, IL-1F2 і IL-1F3, відповідно (див. Sims et al. (2001) Trends Immunol. 22(10):536-537; Dunn et al. (2001) Trends Immunol. 22(10):533-536). Додаткового описаного передбачуваного члена сімейства IL-1 назвали IL-33 або IL-1F11, хоч ця назва не прийнята офіційно в базі даних номенклатури назв сімейств генів HGNC. І IL-1α, і IL-1β продукують макрофаги, моноцити і дендритні клітини. Вони формують важливу частину запальної відповіді організму на інфекцію. Ці цитокіни підвищують експресію факторів адгезії на ендотеліальних клітинах, роблячи можливою трансміграцію лейкоцитів у осередки інфекції і повернення у вихідний стан терморегуляторного центра гіпоталамуса, що приводить до підвищення температури тіла, що виявляється в пропасниці. У зв'язку з цим, IL-1 називають ендогенним пірогеном. Підвищена температура тіла допомагає імунній системі організму боротися з інфекцією. IL-1 також важливий в регуляції гемопоезу. Продукція IL-1β в периферичних тканинах також пов'язана з гіпералгезією (підвищеною чутливості до болю), пов'язаною з пропасницею (Morgan et al. (2004) Brain Res. 1022(1-2):96-100). IL-1 регулює підвищену експресію циклооксигенази-2 (COX-2), пов'язану з болем. Переважно, IL-1α і IL-1β зв'язуються з одним і тим же клітинним рецептором. Цей рецептор складається з двох споріднених, але не ідентичних субодиниць, що передають внутрішньоклітинні сигнали через шлях, який є, здебільшого, загальним з конкретними іншими рецепторами. Вони включають сімейство Толл-подібних рецепторів і рецептор IL-18. IL-1α і IL-1β також мають схожі біологічні властивості, включаючи стимуляцію пропасниці, повільного сну і нейтрофілії, активацію Т- і Влімфоцитів, проліферацію фібробластів, цитотоксичність для конкретних клітин, стимуляцію колагеназ, синтез печінкових білків гострої фази і підвищену продукцію колонієстимулюючих факторів і колагену. 1 UA 110049 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Виділяли і експресували кДНК, кодуючі IL-1α і IL-1β; ці кДНК представляють два різних продукти генів, що позначаються як IL-1α (Lomedico et al. (1984) Nature, 312:458) і IL-1β (Auron et al. (1984) Proc. Natl. Acad. Sci. USA, 81:7909). Вісім генів сімейства інтерлейкіну-1 утворюють кластер генів цитокінів на хромосомі 2. IL-1β є переважною формою, продукуваною моноцитами людини, на рівнях мРНК і білка. Дві форми IL-1 людини мають тільки 26% гомології амінокислот. Незважаючи на їх відмінні поліпептидні послідовності, дві форми IL-1 мають структурну схожість (Auron et al. (1985) J. Mol. Cell Immunol. 2:169) в тому, що гомологія амінокислот обмежується окремими областями молекули IL-1. IL-1α і IL-1β продукуються у вигляді пептидів-попередників. Іншими словами, вони продукуються у вигляді довгого білка, який потім процесується для вивільнення більш короткої активної молекули, званої зрілим білком. IL-1α продукується у вигляді пробілка, протеолітично процесованого кальпаїном, і вивільняється за допомогою ще недостатньо вивченого механізму. Наприклад, зрілий IL-1β вивільняється з про-IL-1β після розщеплення конкретним членом сімейства білків каспаз, званим каспаза-1 або інтерлейкін-1-перетворювальний фермент (ICE). Тривимірна структура зрілих форм кожного члена суперсімейства IL-1 людини складається з 12-14 β-складок, що утворюють бочкоподібний білок. Початково IL-1α називали "катаболін" через його ефект в підвищенні резорбції хряща, а також "моноцитарний клітинний фактор" (MCF) через його стимуляторну дію на колагеназу і простагландин в синовіальних клітинах і "лейкоцитарний ендогенний фактор" (LEM), що надає стимуляторний ефект на реакції гострої фази. IL-1α має широкий спектр біологічної активності, оскільки IL-1α синтезується багатьма різними клітинами, такими як моноцити, макрофаги, фібробласти, ендотеліальні клітини і лімфоцити, і багато які клітини мають специфічні рецептори для IL-1α. IL-1α стимулює проліферацію тимоцитів за допомогою стимуляції вивільнення IL-2, дозрівання і проліферації В-клітин і активності фактора росту фібробластів. Білки IL-1α визначали як ендогенні пірогени і повідомляли, що вони стимулюють вивільнення простагландинів і колагенази з синовіальних клітин. Таким чином, IL-1α також займає центральне положення як тригер для різних порушень і симптомів порушень. Ці порушення часто є, головним чином, серйозними порушеннями, для яких майже не існує або не існує лікування. Передбачають, що поліморфізм цих генів асоційований з ревматоїдним артритом і хворобою Альцгеймера. В основному, IL-1 залучений у багато які захворювання людини, включаючи артрит, легеневий фіброз, захворювання центральної нервової системи, цукровий діабет і конкретні серцево-судинні захворювання. Небажані ефекти IL-1α описують, наприклад, в Oppenheim et al. (1986) Immunol. Today, 7:45-56, Durum et al. (1985) Ann. Rev. Immunol. 3:263287, і Symons et al. (1989) Lymphokine Res. 8:365-372. Ініціація, підтримання і прогресування OA опосередковані складним каскадом механічних і біохімічних шляхів, в яких IL-1 грає ключову роль. IL-1α і IL-1β продукують не тільки моноцити, макрофаги і нейтрофіли, але і клітини в тканинах суглоба, наприклад хондроцити, синовіальні фібробласти і остеокласти (див., наприклад, Dinarello et al. (2009) Ann. Rev. Immunol. 27: 519550). In vitro IL-1 може стимулювати продукцію хондроцитами і синовіоцитами протеїназ, які беруть участь в руйнуванні хряща, що приводить до OA (див., наприклад, Dayer et al. (1977) Science, 195:181-183; Dayer et al. (1984) Biochem. Pharmacol. 33:2893-2899; McGuire-Goldring et al. (1984) Arthritis Rheum. 27:654-662), а також інгібує синтез протеогліканів і колагену типу II, основних компонентів позаклітинного матриксу (ECM) нормального гіалінового хряща (див., наприклад, Goldring et al. (1987) J. Biol. Chem. 262:16724-16729; Goldring et al. (1988) J. Clin. Investig. 82:2026-2037). За допомогою доклінічних і клінічних досліджень одержували додаткові докази участі IL-1 в патогенезі OA. Наприклад, внутрішньосуглобова (i.a.) ін'єкція IL-1 в коліна тварини приводила до лейкоцитарної інфільтрації і втрати хряща (Pettiphar et al. (1986) Proc. Natl. Acad. Sci. USA, 83:8749-8753). Навпаки, ін'єкція i.a. антагоніста IL-1 приводила до значного зниження прогресування експериментального OA (див., наприклад, Pelletier et al. (1997) Arthritis Rheum. 40:1012-1019; Caron et al. (1996) Arthritis Rheum. 39:1535-1544; Fernandes et al. (1999) Am. J. Pathol. 154:11590-11690; Zhang et al. (2006) Biochem. Biophys. Res. Commun. 341:202208). Крім того, виявляли, що нокаутні (KO) по IL-1 миші стійкі до хірургічно індукованого пошкодження хряща в порівнянні з аналогічними мишами дикого типу (Glasson et al. (2009) Osteoarthritis Cartilage, 18:572-580). І IL-1α, і IL-1β експресуються в синовіальних мембранах, хрящі і синовіальній рідини пацієнта-людини з OA (див., наприклад, Farahat et al. (1993) Ann. Rheum. Dis. 52:870-875). Антагоніст IL-1 анакінра, що є антагоністом рецептора IL-1, і AMG-108, що є моноклональним антитілом до рецептора IL-1, демонстрували деяку ефективність в дослідженнях OA відносно симптомів і хондропротекції ("Results from а Randomized Controlled Trial of AMG 108 (а fully human monoclonal antibody to IL-1R type I) in Patients With Osteoarthritis of the Knee" Cohen et al., 2 UA 110049 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 ACR2007). У обох цих запропонованих терапевтичних засобів будуть додаткові дослідження для демонстрації чіткої і надійної клінічної ефективності. Зберігається потреба в нових і ефективних способах і композиціях для лікування індивідуумів, страждаючих остеоартритом. Суть винаходу Винахід стосується способів лікування остеоартриту (OA) і болю. Такі способи включають введення індивідууму (людині або іншому ссавцю) одного або декількох зв'язувальних білків, що зв'язуються з IL-1α і IL-1β. У одному з аспектів винаходу спосіб лікування остеоартриту у індивідуума (людини або іншого ссавця) включає стадію введення індивідууму зв'язувального білка, що зв'язується з IL1α, в комбінації (наприклад, в суміші, шляхом послідовного введення або одночасного введення) зі зв'язувальним білком, що зв'язується з IL-1β, або введення індивідууму зв'язувального білка, що зв'язується і з IL-1α, і з IL-1β. У варіанті здійснення спосіб лікування остеоартриту у індивідуума включає введення індивідууму зв'язувального білка, що зв'язується з IL-1α, де зв'язувальний білок є антитілом до IL-1α, наприклад моноклональним антитілом до IL-1α. У іншому варіанті здійснення спосіб лікування остеоартриту у індивідуума включає введення індивідууму зв'язувального білка, що зв'язується з IL-1β, де зв'язувальний білок є антитілом, що зв'язується з IL-1β, наприклад моноклональним антитілом, що зв'язується з IL-1β. У іншому аспекті винаходу спосіб лікування остеоартриту у індивідуума (людини або іншого ссавця) включає стадію введення індивідууму зв’язувального білка, що зв'язується і з IL-1α, і з IL-1β. Переважно, зв’язувальний білок є імуноглобуліновим зв’язувальним білком з подвійним варіабельним доменом (також позначуваним в рамках винаходу як зв’язувальний білок або молекула "DVD-Ig™", або "DVD-Ig"), який містить щонайменше одну ділянку зв’язування, що зв'язується з IL-1α, і щонайменше одну ділянку зв’язування, що зв'язується з IL-1β. Більш переважно, зв’язувальний білок DVD-Ig містить дві ділянки зв’язування, що зв'язуються з IL-1α, і дві ділянки зв’язування, що зв'язуються з IL-1β. У іншому варіанті здійснення спосіб лікування остеоартриту за винаходом у індивідуума включає введення індивідууму фармацевтичної композиції, що містить зв’язувальний білок, що зв'язується з IL-1α, зв’язувальний білок, що зв'язується з IL-1β, комбінацію зв'язувального білка, що зв'язується з IL-1α, і зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1β, або зв’язувальний білок, що зв'язується і з IL-1α, і з IL-1β; і фармацевтично прийнятний носій. У варіанті здійснення винаходу спосіб лікування остеоартриту включає введення індивідууму кристалізованого зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1α, і кристалізованого зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1β, або кристалізованого зв’язувального білка, що зв'язується і з IL-1α, і з IL-1β. Такі застосовні за винаходом кристалізовані зв'язувальні білки включають, як необмежувальні приклади, кристалізоване антитіло до IL-1α, кристалізоване антитіло до IL-1β і кристалізований зв’язувальний білок DVD-Ig, що зв'язується і з IL-1α, і з IL-1β. Композиції, застосовні в способах за винаходом для лікування остеоартриту у індивідуума, включають композицію для вивільнення кристалізованого зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1α, кристалізованого зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1β, комбінації кристалізованого зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1α, і кристалізованого зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1β, або кристалізованого зв’язувального білка, що зв'язується і з IL-1α, і з IL-1β. У варіанті здійснення композиція, застосовна в способі лікування остеоартриту за винаходом, містить: (a) склад, де вказаний склад містить кристалізований зв’язувальний білок, що зв'язується з IL-1α, кристалізований зв’язувальний білок, що зв'язується з IL-1β, комбінацію кристалізованого зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1α, і кристалізованого зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1β, або кристалізований зв’язувальний білок, що зв'язується і з IL-1α, і з IL-1β; і, необов'язково, інгредієнт; і (b) щонайменше один полімерний носій. У варіанті здійснення описувана вище композиція містить комбінацію кристалізованого зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1α, і кристалізованого зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1β. У іншому варіанті здійснення кристалізований зв’язувальний білок, що зв'язується з IL-1α, є кристалізованим антитілом, наприклад кристалізованим моноклональним антитілом, що зв'язується з IL-1α, і кристалізований зв’язувальний білок, що зв'язується з IL-1β, є кристалізованим антитілом, наприклад моноклональним антитілом, що зв'язується з IL-1β. У варіанті здійснення описувана вище композиція містить кристалізований зв’язувальний білок, що зв'язується і з IL-1α, і з IL-1β. У іншому варіанті здійснення кристалізований 3 UA 110049 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 зв’язувальний білок є кристалізованим зв’язувальним білком з подвійним варіабельним доменом (DVD-Ig), що зв'язується і з IL-1α, і з IL-1β. У іншому варіанті здійснення спосіб лікування остеоартриту у індивідуума включає введення індивідууму композиції, що містить кристалізований зв’язувальний білок, що зв'язується з IL-1α, кристалізований зв’язувальний білок, що зв'язується з IL-1β, комбінацію кристалізованого зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1α, і кристалізованого зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1β, або кристалізований зв’язувальний білок, що зв'язується і з IL-1α, і з IL-1β; де щонайменше один вказаний полімерний носій є полімером, вибраним з одного або декількох з групи, що складається з полі(акрилової кислоти), полі(ціаноакрилатів), полі(амінокислот), полі(ангідридів), полі(депсипептиду), складних поліефірів, полі(молочної кислоти), співполімерів молочної і гліколевої кислот або PLGA, полі(b-гідроксибутирату), полі(капролактону), полі(діоксанону), поліетиленгліколю, полі(гідроксипропіл)метакриламіду, полі[(органо)фосфазену], складних полі(ортоефірів), полі(вінілового спирту), полівінілпіролідону, співполімерів малеїнового ангідриду і алкілвінілового простого ефіру, поліолів-плюроніків, альбуміну, альгінату, целюлози і похідних целюлози, колагену, фібрину, желатину, гіалуронової кислоти, олігосахаридів, глікозаміногліканів, сульфатованих полісахаридів, їх сумішей і співполімерів. У варіанті здійснення, у випадку наявності необов'язкового інгредієнта в описуваній вище композиції, інгредієнт вибраний з групи, що складається з альбуміну, сахарози, трегалози, лактиту, желатину, гідроксипропіл-β-циклодекстрину, метоксиполіетиленгліколю і поліетиленгліколю. У варіанті здійснення описуваний вище спосіб лікування остеоартриту додатково включає введення індивідууму другого засобу, де другий засіб надає додаткову бажану властивість способу або композиції, використовуваній в способі. Такий другий засіб може бути однією або декількома молекулами в групі, що складається з будезоніду, епідермального фактора росту, кортикостероїдів, циклоспорину, сульфасалазину, аміносаліцилатів, 6-меркаптопуринів, азатіоприну, метронідазолу, інгібіторів ліпоксигенази, месалазину, олсалазину, балсалазиду, антиоксидантів, інгібіторів тромбоксану, антагоністів рецептора IL-1, моноклональних антитіл до IL-1β, моноклональних антитіл до IL-6, факторів росту, інгібіторів еластази, піридинілімідазольних сполук, антитіл до ФНП, LT, IL-2, IL-6, IL-7, IL-8, IL-12, IL-13, IL-15, IL-16, IL-18, IL-23, EMAP-II, ГМ-КСФ, FGF і PDGF, антитіл до CD2, CD3, CD4, CD8, CD19, CD25, CD28, CD30, CD40, CD45, CD69, CD90 або їх лігандів, метотрексату, циклоспорину, FK506, рапаміцину, мікофеноляту мофетилу, лефлуноміду, NSAID, ібупрофену, преднізолону, інгібіторів фосфодіестерази, агоністів аденозинових рецепторів, антитромботичних засобів, інгібіторів компонентів комплементу, адренергічних засобів, IRAK, NIK, IKK, p38, інгібіторів MAP-кіназ, інгібіторів IL-1β-перетворювального ферменту, інгібіторів ФНП-перетворювального ферменту, інгібіторів передачі сигналу Т-клітин, інгібіторів металопротеїнази, інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, розчинних рецепторів цитокінів, розчинного рецептора ФНП p55, розчинного рецептора ФНП p75, sIL-1RI, sIL-1RII, sIL-6R, протизапальних цитокінів, IL-4, IL-10, IL-11, IL-13 і TGFβ. У іншому аспекті винаходу спосіб лікування остеоартриту, представлений в рамках винаходу, включає введення індивідууму одного або декількох зв'язувальних білків, представлених в рамках винаходу, або композиції, представленої в рамках винаходу, щонайменше одним способом, вибраним з парентерального, підшкірного, внутрішньом'язового, внутрішньовенного, внутрішньосуглобового, внутрішньобронхіального, внутрішньочеревного, внутрішньокапсульного, внутрішньохрящового, внутрішньопорожнинного, внутрішньомозочкового, інтрацеребровентрикулярного, внутрішньотовстокишкового, інтрацервікального, внутрішньошлункового, внутрішньопечінкового, інтраміокардіального, внутрішньокісткового, внутрішньотазового, внутрішньоперикардіального, інтраперитонеального, внутрішньоплеврального, внутрішньопростатичного, внутрішньолегеневого, ректального, внутрішньониркового, інтраретинального, інтраспінального, інтрасиновіального, інтраторакального, внутрішньоматкового, інтравезикального, болюсного, вагінального, ректального, букального, сублінгвального, інтраназального і трансдермального способів. У одному з аспектів винаходу спосіб лікування болю у індивідуума (людини або іншого ссавця) включає стадію введення індивідууму зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1α, в комбінації (наприклад, в суміші, шляхом послідовного введення або одночасного введення) зі зв’язувальним білком, що зв'язується з IL-1β, або введення індивідууму зв’язувального білка, що зв'язується і з IL-1α, і з IL-1β. Способи і композиції за винаходом можна використовувати для лікування болю у індивідуума, що має будь-яку форму болю, включаючи біль при злоякісному новоутворенні, 4 UA 110049 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 нейропатичний біль, м’язовий біль, суглобовий біль, біль при переломі кістки, біль при ранах, біль від хірургічного втручання, головний біль, мігрень, а також больові стани, такі як алодинія (алодинічний біль), гіпералгезія і комбінація алодинії і гіпералгезії. У варіанті здійснення спосіб лікування болю у індивідуума включає введення індивідууму зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1α, де зв’язувальний білок є антитілом до IL-1α, наприклад моноклональним антитілом до IL-1α. У іншому варіанті здійснення спосіб лікування болю у індивідуума включає введення індивідууму зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1β, де зв’язувальний білок є антитілом, що зв'язується з IL-1β, наприклад моноклональним антитілом, що зв'язується з IL-1β. У іншому аспекті винаходу спосіб лікування болю у індивідуума включає стадію введення індивідууму зв’язувального білка, що зв'язується і з IL-1α, і з IL-1β. Переважно, зв’язувальний білок є імуноглобуліновим зв’язувальним білком з подвійним варіабельним доменом (також позначуваним в рамках винаходу як зв’язувальний білок або молекула "DVD-Ig™", або "DVD-Ig"), який містить щонайменше одну ділянку зв’язування, що зв'язується з IL-1α, і щонайменше одну ділянку зв’язування, що зв'язується з IL-1β. Переважно, зв’язувальний білок DVD-Ig містить дві ділянки зв’язування, що зв'язуються з IL-1α, і дві ділянки зв’язування, що зв'язуються з IL-1β. У іншому варіанті здійснення спосіб за винаходом для лікування болю у індивідуума включає введення індивідууму фармацевтичної композиції, яка містить зв’язувальний білок, що зв'язується з IL-1α, зв’язувальний білок, що зв'язується з IL-1β, комбінацію зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1α, і зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1β, або зв’язувальний білок, що зв'язується і з IL-1α, і з IL-1β; і фармацевтично прийнятний носій. У варіанті здійснення винаходу спосіб лікування болю включає введення індивідууму кристалізованого зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1α, і кристалізованого зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1β, або кристалізованого зв’язувального білка, що зв'язується і з IL-1α, і з IL-1β. Такі кристалізовані зв'язувальні білки, застосовні у винаході, включають, як необмежувальні приклади, кристалізоване антитіло IL-1α, кристалізоване антитіло до IL-1β і кристалізований зв’язувальний білок DVD-Ig, що зв'язується і з IL-1α, і з IL-1β. Композиції, застосовні в способах за винаходом для лікування болю у індивідуума, включають композицію для вивільнення кристалізованого зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1α, кристалізованого зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1β, комбінації кристалізованого зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1α, і кристалізованого зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1β, або кристалізованого зв’язувального білка, що зв'язується і з IL-1α, і з IL-1β. У варіанті здійснення композиція, застосовна в способі лікування болю за винаходом, містить: (a) склад, де вказаний склад містить кристалізований зв’язувальний білок, що зв'язується з IL-1α, кристалізований зв’язувальний білок, що зв'язується з IL-1β, комбінацію кристалізованого зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1α, і кристалізованого зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1β, або кристалізований зв’язувальний білок, що зв'язується і з IL-1α, і з IL-1β; і, необов'язково, інгредієнт; і (b) щонайменше один полімерний носій. У варіанті здійснення описувана вище композиція містить комбінацію кристалізованого зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1α, і кристалізованого зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1β. У іншому варіанті здійснення кристалізований зв’язувальний білок, що зв'язується з IL-1α, є кристалізованим антитілом, наприклад кристалізованим моноклональним антитілом, що зв'язується з IL-1α, і кристалізований зв’язувальний білок, що зв'язується з IL-1β, є кристалізованим антитілом, наприклад моноклональним антитілом, що зв'язується з IL-1β. У варіанті здійснення описувана вище композиція містить кристалізований зв’язувальний білок, що зв'язується і з IL-1α, і з IL-1β. У іншому варіанті здійснення кристалізований зв’язувальний білок є кристалізованим зв’язувальним білком з подвійним варіабельним доменом (DVD-Ig), що зв'язується і з IL-1α, і з IL-1β. У іншому варіанті здійснення спосіб лікування болю у індивідуума включає введення індивідууму композиції, яка містить кристалізований зв’язувальний білок, що зв'язується з IL-1α, кристалізований зв’язувальний білок, що зв'язується з IL-1β, комбінацію кристалізованого зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1α, і кристалізованого зв’язувального білка, що зв'язується з IL-1β, або кристалізований зв’язувальний білок, що зв'язується і з IL-1α, і з IL-1β; де вказаний щонайменше один полімерний носій є полімером, вибраним з одного або декількох з групи, що складається з полі(акрилової кислоти), полі(ціаноакрилатів), полі(амінокислот), полі(ангідридів), полі(депсипептиду), складних поліефірів, полі(молочної кислоти), 5 UA 110049 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 співполімерів молочної і гліколевої кислот або PLGA, полі(b-гідроксибутирату), полі(капролактону), полі(діоксанону), поліетиленгліколю, полі(гідроксипропіл)метакриламіду, полі[(органо)фосфазену], складних полі(ортоефірів), полі(вінілового спирту), полівінілпіролідону, співполімерів малеїнового ангідриду і алкілвінілового простого ефіру, поліолів-плюроніків, альбуміну, альгінату, целюлози і похідних целюлози, колагену, фібрину, желатину, гіалуронової кислоти, олігосахаридів, глікозаміногліканів, сульфатованих полісахаридів, їх сумішей і співполімерів. У варіанті здійснення при наявності необов'язкового інгредієнта в описуваній вище композиції інгредієнт вибраний з групи, що складається з альбуміну, сахарози, трегалози, лактиту, желатину, гідроксипропіл-β-циклодекстрину, метоксиполіетиленгліколю і поліетиленгліколю. У варіанті здійснення описуваний вище спосіб лікування болю додатково включає введення індивідууму другого засобу, де другий засіб надає додаткову бажану властивість способу або композиції, використовуваній в способі. Такий другий засіб може бути однією або декількома молекулами з групи, що складається з будезоніду, епідермального фактора росту, кортикостероїдів, циклоспорину, сульфасалазину, аміносаліцилатів, 6-меркаптопурину, азатіоприну, метронідазолу, інгібіторів ліпоксигенази, месалазину, олсалазину, балсалазиду, антиоксидантів, інгібіторів тромбоксану, антагоністів рецептора IL-1, моноклональних антитіл до IL-1β, моноклональних антитіл до IL-6, факторів росту, інгібіторів еластази, піридинілімідазольних сполук, антитіл до ФНП, LT, IL-2, IL-6, IL-7, IL-8, IL-12, IL-13, IL-15, IL-16, IL-18, IL-23, EMAP-II, ГМ-КСФ, FGF і PDGF, антитіл до CD2, CD3, CD4, CD8, CD19, CD25, CD28, CD30, CD40, CD45, CD69, CD90 або їх лігандів, метотрексату, циклоспорину, FK506, рапаміцину, мікофеноляту мофетилу, лефлуноміду, NSAID, ібупрофену, преднізолону, інгібіторів фосфодіестерази, агоністів аденозинових рецепторів, антитромботичних засобів, інгібіторів компонентів комплементу, адренергічних засобів, IRAK, NIK, IKK, p38, інгібіторів MAP-кіназ, інгібіторів IL-1β-перетворювального ферменту, інгібіторів ФНП-перетворювального ферменту, інгібіторів передачі сигналу Т-клітин, інгібіторів металопротеїнази, інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, розчинних рецепторів цитокінів, розчинного рецептора ФНП p55, розчинного рецептора ФНП p75, sIL-1RI, sIL-1RII, sIL-6R, протизапальних цитокінів, IL-4, IL-10, IL-11, IL-13 і TGFβ. У іншому аспекті винаходу, спосіб лікування болю, представлений в рамках винаходу, включає введення індивідууму одного або декількох зв'язувальних білків, представлених в рамках винаходу, або композиції, представленої в рамках винаходу, щонайменше одним способом, вибраним з парентерального, підшкірного, внутрішньом'язового, внутрішньовенного, внутрішньосуглобового, внутрішньобронхіального, внутрішньочеревного, внутрішньокапсульного, внутрішньохрящового, внутрішньопорожнинного, внутрішньомозочкового, інтрацеребровентрикулярного, внутрішньотовстокишкового, інтрацервікального, внутрішньошлункового, внутрішньопечінкового, інтраміокардіального, внутрішньокісткового, внутрішньотазового, внутрішньоперикардіального, інтраперитонеального, внутрішньоплеврального, внутрішньопростатичного, внутрішньолегеневого, ректального, внутрішньониркового, інтраретинального, інтраспінального, інтрасиновіального, інтраторакального, внутрішньоматкового, інтравезикального, болюсного, вагінального, ректального, букального, сублінгвального, інтраназального і трансдермального способів. У іншому варіанті здійснення винахід стосується способу лікування болю у індивідуума, страждаючого захворюванням або порушенням, пов'язаним з експресією IL-1. Така експресія IL1 у індивідуума може приводити до підвищення рівнів IL-1 в плазмі і/або периферичній тканині індивідуума. У варіанті здійснення способи і композиції, представлені в рамках винаходу, використовують для лікування болю у індивідуума, страждаючого захворюванням або порушенням, вибраним з групи, що включає остеоартрит, ревматоїдний артрит, ювенільний хронічний артрит, септичний артрит, артрит Лайма, псоріатичний артрит, реактивний артрит, спондилоартропатію, системний червоний вовчак, хворобу Крона, виразковий коліт, запальне захворювання кишечнику, інсулінозалежний цукровий діабет, тиреоїдит, астму, алергічні захворювання, псоріаз, дерматит, склеродермію, реакцію "трансплантат проти хазяїна", відторгнення трансплантата органа, гостре або хронічне імунне захворювання, пов'язане з трансплантацією органа, саркоїдоз, атеросклероз, дисеміноване внутрішньосудинне згортання, синдром Кавасакі, хворобу Грейвса, нефротичний синдром, синдром хронічної втоми, гранулематоз Вегенера, пурпуру Шенлейна-Геноха, мікроскопічний васкуліт нирок, хронічний активний гепатит, увеїт, септичний шок, синдром токсичного шоку, сепсис, кахексію, інфекційні 6 UA 110049 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 захворювання, паразитичні захворювання, гострий поперечний мієліт, хворобу Хантінгтона, хворобу Паркінсона, хворобу Альцгеймера, інсульт, первинний біліарний цироз, гемолітичну анемію, злоякісні новоутворення, серцеву недостатність, інфаркт міокарда, хворобу Аддісона, спорадичну полігландулярну недостатність типу I, полігландулярну недостатність типу ІІ (синдром Шмідта), гострий респіраторний дистрес-синдром дорослих, алопецію, гніздову алопецію, серонегативну артропатію, артропатію, хворобу Рейтера, псоріатичну артропатію, артропатію при виразковому коліті, ентеропатичний синовіт, Chlamydia-асоційовану артропатію, Yersinia-асоційовану артропатію, Salmonella-асоційовану артропатію, спондилоартропатію, атероматозне захворювання/артеріосклероз, атопічну алергію, бульозні аутоімунні дерматози, звичайну пухирчатку, ексфоліативну пухирчатку, пемфігоїд, IgA-залежний лінійний дерматоз, аутоімунну гемолітичну анемію, гемолітичну анемію з позитивною реакцією Кумбса, набуту перніціозну анемію, ювенільну перніціозну анемію, міалгічний енцефаліт/синдром хронічної втоми, хронічний кандидоз шкіри і слизових оболонок, гігантоклітинний артеріїт, первинний склерозуючий гепатит, криптогенний аутоімунний гепатит, синдром набутого імунодефіциту, пов’язані з синдромом набутого імунодефіциту захворювання, гепатит В, гепатит С, варіабельний імунодефіцит, що не класифікується (варіабельну гіпогаммаглобулінемію, що не класифікується), дилатаційну кардіоміопатію, жіночу безплідність, недостатність яєчників, передчасну недостатність яєчників, фіброз легень, криптогенний фіброзуючий альвеоліт, постзапальну інтерстиціальну хворобу легень, інтерстиціальний пневмоніт, інтерстиціальну хворобу легень, пов'язану з дифузною хворобою легень, інтерстиціальну хворобу легень, пов'язану зі змішаною хворобою сполучної тканини, інтерстиціальну хворобу легень, пов'язану з системною склеродермією, інтерстиціальну хворобу легень, пов'язану з ревматоїдним артритом, хворобу легень, пов'язану з системним червоним вовчаком, хворобу легень, пов'язану з дерматоміозитом/поліміозитом, хворобу легень, пов'язану з хворобою Шегрена, хворобу легень, пов’язану з анкілозуючим спондилітом, дифузну хворобулегень при васкулітах, хворобу легень, пов’язану з гемосидерозом, лікарську інтерстиціальну хворобу легень, фіброз, променевий фіброз, облітеруючий бронхіоліт, хронічну еозинофільну пневмонію, хворобу легень з лімфоцитарною інфільтрацією, постінфекційну інтерстиціальну хворобу легень, подагричний артрит, аутоімунний гепатит, аутоімунний гепатит типу 1 (класичний аутоімунний або вовчаковий гепатит), аутоімунний гепатит типу 2 (гепатит з антитілами проти LKM), аутоімунну гіпоглікемію, резистентність до інсуліну типу В з акантозом, гіпопаратиреоз, гостре імунне захворювання, пов'язане з трансплантацією органів, хронічне імунне захворювання, пов'язане з трансплантацією органів, остеоартроз, первинний склерозуючий холангіт, псоріаз типу 1, псоріаз типу 2, ідіопатичну лейкопенію, аутоімунну нейтропенію, неуточнену нефропатію, гломерулонефрит, мікроскопічний васкуліт нирок, хворобу Лайма, дискоїдний червоний вовчак, ідіопатичну або неуточнену чоловічу безплідність, аутоімунну реакцію на сперму, розсіяний склероз (всі підтипи), симпатичну офтальмію, легеневу гіпертензію, вторинну відносно хвороби сполучної тканини, синдром Гудпасчера, легеневий вияв вузликового поліартеріїту, гостру ревматичну пропасницю, ревматоїдний спондиліт, хворобу Стілла, системну склеродермію, синдром Шегрена, синдром Такаясу/артеріїт, аутоімунну тромбоцитопенію, ідіопатичну тромбоцитопенію, аутоімунний тиреоїдит, гіпертиреоз, аутоімунний тиреоїдит (хворобу Хашимото), атрофічний аутоімунний гіпотиреоз, первинну мікседему, факогенний увеїт, первинний васкуліт, вітиліго, гостру печінкову недостатність, хронічні захворювання печінки, алкогольний цироз, алкогольне ураження печінки, холестаз, ідіосинкразичний гепатит, лікарський гепатит, неалкогольний стеатогепатит, алергію, інфекцію стрептококами групи B (GBS), психічні розлади (наприклад, депресію і шизофренію), Th2- і Th1-опосередковані захворювання, гострий і хронічний біль (різні форми болю), злоякісні новоутворення, такі як рак легень, молочної залози, шлунка, сечового міхура, товстого кишечнику, підшлункової залози, яєчника, передміхурової залози і прямої кишки і гематопоетичні злоякісні новоутворення (лейкоз і лімфому), абеталіпопротеїнемію, акроціаноз, гострі і хронічні паразитичні або інфекційні процеси, гострий лейкоз, гострий лімфобластний лейкоз (ALL), гострий мієлолейкоз (AML), гостру або хронічну бактеріальну інфекцію, гострий панкреатит, гостру ниркову недостатність, аденокарциноми, передсердні ектопічні ритми, комплекс СНІД-деменція, алкогольний гепатит, алергічний кон'юнктивіт, алергічний контактний дерматит, алергічний риніт, відторгнення алотрансплантата, недостатність альфа-1-антитрипсину, бічний аміотрофічний склероз, анемію, стенокардію, дегенерацію клітин передніх рогів, терапію до CD3, антифосфоліпідний синдром, антирецепторні реакції гіперчутливості, аневризми аорти і периферичні аневризми, розшарування аорти, артеріальну гіпертензію, артеріосклероз, артеріовенозний анастомоз, атаксію, фібриляцію передсердь (тривалу або пароксизмальну), тріпотіння передсердь, атріовентрикулярну блокаду, В-клітинну лімфому, відторгнення кісткового трансплантата, 7 UA 110049 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 відторгнення трансплантата кісткового мозку (BMT), блокаду ніжки пучка Гіса, лімфому Беркітта, опіки, серцеві аритмії, синдром зупинки серця, пухлини серця, кардіоміопатію, запальну відповідь на серцево-легеневе шунтування, відторгнення трансплантата хряща, дегенерацію кори мозочка, мозочкові порушення, хаотичну або мультифокальну передсердну тахікардію, пов'язані з хіміотерапією порушення, хронічний мієлоцитарний лейкоз (CML), хронічний алкоголізм, хронічні запальні захворювання, хронічний лімфоцитарний лейкоз (CLL), хронічну обструктивну хворобу легень (COPD), хронічну інтоксикацію саліцилатами, колоректальну карциному, застійну серцеву недостатність, кон’юнктивіт, контактний дерматит, легеневе серце, ішемічну хворобу легень, хворобу Крейтцфельда-Якоба, культурально-негативний сепсис, кістозний фіброз, порушення, пов’язані з терапією цитокінами, деменцію боксерів, демієлінізуючі захворювання, геморагічну пропасницю денге, дерматит, дерматологічні порушення, діабет, діабетичний артеріосклероз, деменцію з тільцями Леві, дилатаційну застійну кардіоміопатію, порушення базальних гангліїв, синдром Дауна в зрілому віці, рухові порушення, які викликаються лікарськими засобами, що блокують допамінові рецептори в ЦНС, чутливість до лікарських засобів, екзему, енцефаломієліт, ендокардит, ендокринопатію, епіглотит, інфекцію вірусом Епштейна-Барре, еритромелалгію, екстрапірамідні і мозочкові порушення, сімейний гемофагоцитарний лімфогістіоцитоз, відторгнення імпланта фетального тимуса, атаксію Фрідрейха, функціональні порушення периферичних артерій, грибковий сепсис, газову гангрену, виразку шлунка, гломерулонефрит, відторгнення трансплантата будь-якого органа або тканини, грамнегативний сепсис, грампозитивний сепсис, гранульоми внаслідок внутрішньоклітинних паразитів, волосатоклітинний лейкоз, хворобу Галлервордена-Шпатца, тиреоїдит Хашимото, поліноз, відторгнення трансплантата серця, гемохроматоз, гемодіаліз, гемолітичний уремічний синдром/тромболітичну тромбоцитопенічну пурпуру, геморагію, гепатит А, аритмії, пов'язані з порушеннями в пучку Гіса, інфекцію ВІЛ/нейропатію при ВІЛ, хворобу Ходжкіна, гіперкінетичні рухові порушення, реакції гіперчутливості, екзогенний алергічний альвеоліт, гіпертонічну хворобу, гіпокінетичні рухові порушення, оцінку функції гіпоталамо-гіпофізарнонаднирковозалозної осі, ідіопатичну хворобу Аддісона, ідіопатичний легеневий фіброз, антитілоопосередковану цитотоксичність, астенію, спінально-м’язову атрофію дітей, запалення аорти, грип A, вплив іонізуючого випромінювання, іридоцикліт/увеїт/оптичний неврит, пошкодження при ішемії/реперфузії, ішемічний інсульт, ювенільний ревматоїдний артрит, ювенільну спінальном’язову атрофію, саркому Капоші, відторгнення трансплантата нирки, легіонельоз, лейшманіоз, проказу, ураження кортикоспінальної системи, ліпедему, відторгнення трансплантата печінки, лімфедему, малярію, злоякісну лімфому, злоякісний гістіоцитоз, злоякісну меланому, менінгіт, менінгококемію, метаболічну мігрень, ідіопатичну мігрень, мультисистемне мітохондріальне порушення, змішану хворобу сполучної тканини, моноклональну гаммопатію, множинну мієлому, мультисистемні дегенерації (синдром Менцеля, Дежерина-Тома, Шая-Дрейджера і Мачадо-Джозефа), міастенію, інфекцію комплексом Mycobacterium avium і Mycobacterium intracellulare, інфекцію Mycobacterium tuberculosis, мієлодиспластичний синдром, інфаркт міокарда, ішемічні порушення міокарда, назофарингеальну карциному, хронічні захворювання легень новонароджених, нефрит, нефроз, нейродегенеративні захворювання, неврогенні м’язові атрофії, нейтропенічну пропасницю, неходжкінську лімфому, оклюзію черевної аорти і її гілок, оклюзуючі захворювання артерій, терапію OKT3®, орхіт/епідидиміт, орхіт/реверсивну вазектомію, органомегалію, остеопороз, відторгнення трансплантата підшлункової залози, карциному підшлункової залози, паранеопластичний синдром/гіперкальціємію при злоякісних новоутвореннях, відторгнення трансплантата паращитовидної залози, запальне захворювання тазових органів, цілорічний риніт, захворювання перикардія, атеросклеротичне ураження периферичних судин, порушення периферичних судин, перитоніт, перніціозну анемію, пневмоцистну пневмонію, пневмонію, синдром POEMS (полінейропатію, органомегалію, ендокринопатію, моноклональну гаммопатію і ураження шкіри), постперфузійний синдром, посткардіотомний синдром, прееклампсію, прогресуючий над’ядерний параліч, первинну легеневу гіпертензію, променеву терапію, феномен Рейно, хворобу Рейно, синдром Рефсума, тахікардію з широкими комплексами QRS, вазоренальну гіпертензію, реперфузійне пошкодження, рестриктивну кардіоміопатію, саркоми, сенільну хорею, сенільну деменцію з тільцями Леві, серонегативні артропатії, шок, серпоподібноклітинну анемію, відторгнення алотрансплантата шкіри, ураження шкіри, відторгнення трансплантата тонкого кишечнику, солідні пухлини, специфічні аритмії, спінальну атаксію, спіноцеребелярну дегенерацію сітківки, стрептококовий міозит, структурні пошкодження мозочка, підгострий склерозуючий паненцефаліт, непритомність, сифіліс серцево-судинної системи, системну анафілаксію, синдром системної запальної відповіді, системну форму ювенільного ревматоїдного артриту, Тклітинний або FAB ALL, телеангіектазію, облітеруючий тромбангіїт, тромбоцитопенію, 8 UA 110049 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 токсичність, трансплантати, кровотечу при травмі, реакції гіперчутливості типу ІII, гіперчутливість типу IV, нестабільну стенокардію, уремію, уросепсис, кропивницю, набуті вади серця, варикозне розширення вен, васкуліт, захворювання вен, тромбоз вен, фібриляцію шлуночків, вірусні і грибкові інфекції, вірусний енцефаліт/асептичний менінгіт, асоційований з вірусом гемофагоцитарний синдром, синдром Верніке-Корсакова, хворобу ВільсонаКоновалова, відторгнення ксенотрансплантата будь-якого органа або тканини, гострий коронарний синдром, гостру ішемію, хворобу Стілла дорослих, гніздову алопецію, анафілаксію, антифосфоліпідний синдром, апластичну анемію, артеріосклероз, атопічну екзему, атопічний дерматит, аутоімунний дерматит, аутоімунне порушення, пов'язане зі стрептококовою інфекцією, аутоімунну ентеропатію, аутоімунну втрату слуху, аутоімунний лімфопроліферативний синдром (ALPS), аутоімунний міокардит, аутоімунну передчасну недостатність яєчників, блефарит, бронхоектатичну хворобу, бульозний пемфігоїд, серцевосудинне захворювання, катастрофічний антифосфоліпідний синдром, глютенову хворобу, шийний спондильоз, хронічну ішемію, пемфігоїд, що рубцюється, клінічно ізольований синдром (CIS) з ризиком розсіяного склерозу, психічні порушення з початком в дитячому віці, хронічну обструктивну хворобу легень (COPD), дакріоцистит, дерматоміозит, діабетичну ретинопатію, грижу міжхребетного диска, пролапс міжхребетного диска, лікарську гемолітичну анемію, ендокардит, ендометріоз, ендофтальміт, епісклерит, мультиформну еритему, синдром Стівенса-Джонсона, гестаційний пемфігоїд, синдром Гійєна-Барре (GBS), синдром Хьюза, ідіопатичну хворобу Паркінсона, ідіопатичну інтерстиціальну пневмонію, IgE-опосередковану алергію, імунну гемолітичну анемію, міозит з тільцями включення, інфекційне запальне захворювання очей, запальне демієлінізуюче захворювання, запальне захворювання серця, запальне захворювання нирок, IPF/UIP, ірит, кератит, сухий кератокон’юнктивіт, хворобу Куссмауля або хворобу Куссмауля-Mейєра, параліч Ландрі, лангергансоклітинний гістіоцитоз, сітчасте ліведо, дегенерацію жовтої плями, мікроскопічний поліангіїт, анкілозуючий спондилоартрит, порушення моторних нейронів, пемфігоїд слизових оболонок, поліорганну недостатність, міастенію, мієлодиспластичний синдром, міокардит, порушення корінців нервів, нейропатію, не-А не-В гепатит, оптичний неврит, остеоліз, рак яєчників, поліартикулярний ювенільний ревматоїдний артрит, оклюзійну хворобу периферичних артерій (PAOD), хворобу периферичних судин (PVD), хворобу периферичних артерій (PAD), флебіт, вузликовий поліартеріїт (вузликовий періартеріїт), поліхондрит, ревматичну поліміалгію, поліоз, поліартикулярний ювенільний ревматоїдний артрит, синдром поліендокринної недостатності, поліміозит, ревматичну поліміалгію (PMR), постперфузійний синдром, первинний паркінсонізм, рак передміхурової залози і прямої кишки і гематопоетичні злоякісні новоутворення (лейкоз і лімфому), простатит, істинну еритроцитарну аплазію, первинну недостатність кори надниркових залоз, рецидивуючий оптикомієліт, рестеноз, ревматичну хворобу серця, SAPHO (синовіт, акне, пустульоз, гіперостоз і остит), вторинний амілоїдоз, шокову легеню, склерит, ішіас, вторинну недостатність кори надниркових залоз, пов'язані з діоксидом кремнію захворювання сполучної тканини, дерматоз Снеддона-Уїлкінсона, анкілозуючий спондилоартрит, синдром СтівенсаДжонсона (SJS), синдром системної запальної відповіді, скроневий артеріїт, токсоплазмозний ретиніт, синдром Лайєлла, поперечний мієліт, TRAPS (періодичний синдром, асоційований з рецептором 1 типу фактора некрозу пухлини (TNFR)), алергічну реакцію типу 1, діабет типу 2, кропивницю, звичайну інтерстиціальну пневмонію (UIP), васкуліт, весняний кон’юнктивіт, вірусний ретиніт, синдром Фогта-Коянагі-Харади (синдром VKH), вологу дегенерацію жовтої плями і загоєння ран. У варіанті здійснення способи і композиції, представлені в рамках винаходу, використовують для лікування болю у індивідуума, страждаючого захворюванням. Спосіб лікування болю у індивідуума за п. 16, де індивідуум страждає захворюванням, вибраним з групи, що складається з первинного злоякісного захворювання, метастазуючого злоякісного захворювання, раку молочної залози, раку товстого кишечнику, раку прямої кишки, раку легень, раку ротоглотки, раку гортаноглотки, раку стравоходу, раку шлунка, раку підшлункової залози, раку печінки, раку жовчного міхура, раку жовчних проток, раку тонкого кишечнику, раку товстого кишечнику, раку сечовивідних шляхів, раку нирки, раку сечового міхура, уротеліального раку, злоякісних новоутворень жіночих статевих органів, раку шийки матки, раку матки, раку яєчників, хоріокарциноми, гестаційної трофобластичної хвороби, злоякісних новоутворень чоловічих статевих органів, раку передміхурової залози, злоякісних новоутворень сім’яних пухирців, раку яєчка, пухлин статевих клітин, злоякісних новоутворень ендокринних залоз, раку щитовидної залози, раку надниркових залоз, злоякісних новоутворень гіпофіза, раку шкіри, гемангіоми, меланоми, саркоми, злоякісних новоутворень кісткової тканини, злоякісних новоутворень м'яких тканин, саркоми Капоші, пухлини головного мозку, злоякісних новоутворень нервової тканини, 9 UA 110049 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 злоякісних новоутворень ока, злоякісних новоутворень оболонок головного мозку, астроцитоми, гліоми, гліобластоми, ретинобластоми, невроми, нейробластоми, шваноми, менінгіоми, солідної пухлини, що виникає з гематопоетичного злоякісного новоутворення, лейкозу, лімфоми Ходжкіна і неходжкінської лімфоми. Короткий опис креслень Фігура 1A являє собою схематичне зображення конструкцій імуноглобуліну з подвійним варіабельним доменом (DVD-Ig), а також на ній показана стратегія одержання молекули DVD-Ig з двох батьківських антитіл. На фігурі 1B представлені схематичні зображення генетичних конструкцій для DVD1-Ig, DVD2-Ig і двох химерних, моноспецифічних моноклональних антитіл 2D13.E3 (до IL-1α) і 13F5.G5 (до IL-1β). Позначеннями "VΗβ" і "VLβ" вказують, відповідно, варіабельний домен важкого ланцюга і варіабельний домен легкого ланцюга антигензв’язувальної ділянки антитіла 13F5.G5, що зв'язує IL-1β. Позначеннями "VHα" і "VLα" вказують, відповідно, варіабельний домен важкого ланцюга і варіабельний домен легкого ланцюга антитіла 3D12.E3, що зв'язує IL1α. "L" вказують лідерну послідовність. На діаграмі генетичної конструкції для DVD2-Ig горизонтальними відмітками між "VΗβ" і "VHα" і між "VLβ" і "VLα" вказують наявність лінкерної послідовності. На фігурі 2 показані гістограми гістологічної оцінки в балах суглобового хряща миші в остеоартритичній моделі нестабільності суглоба (JIM). Кожний набір гістограм представляє оцінку в балах суглобового хряща в колінах мишей в чотирьох досліджуваних групах: лікування тільки розріджувачем фосфатно-сольовим буфером (PBS) ("PBS"), лікування моноклональним антитілом до IL-1α ("mAb до IL-1α"), лікування моноклональним антитілом до IL-1β ("mAb до IL1β") і лікування комбінацією моноклональних антитіл до IL-1α і до IL-1β ("mAb до IL-1α + mAb до IL-1β"). Окремі гістограми в кожному наборі представляють загальні гістологічні бали і бали для трьох окремих зон, де кожна зона являє собою одну третину області медіального меніска колінного суглоба (зона 1: внутрішня зона, зона 2: середня зона, і зона 3: зовнішня зона). Зліва направо: гістограма загальних балів для зон медіального меніска 1, 2 і 3; гістограма балів для зони медіального меніска 1; гістограма балів для зони медіального меніска 2; і гістограма балів для зони медіального меніска 3. Див. приклад 3.3.1. На фігурі 3 показані гістограми гістологічної оцінки в балах суглобового хряща мишей в остеоартритичній моделі нестабільності суглоба (JIM). Кожний набір гістограм представляє оцінку в балах суглобового хряща колін мишей в чотирьох досліджуваних групах: лікування тільки розріджувачем PBS ("Розріджувач"), лікування комбінацією моноклонального антитіла до IL-1α і моноклонального антитіла до IL-1β ("mAb до IL-1α (6 мг/кг) + mAb до IL-1β (6 мг/кг)"), лікування зв’язувальним білком DVD-Ig до mIL-1α/β в концентрації 6 мг/кг ("DVD-Ig до IL-1α/β (6 мг/кг)") і лікування зв’язувальним білком DVD-Ig до mIL-1α/β в концентрації 12 мг/кг ("DVD-Ig до IL-1α/β (12 мг/кг)"). Окремі гістограми в кожному наборі представляють загальні гістологічні бали і бали для трьох окремих зон, де кожна зона являє собою одну третину області медіального меніска колінного суглоба (зона 1: внутрішня зона, зона 2: середня зона, і зона 3: зовнішня зона). Зліва направо: гістограма загальних балів для зон медіального меніска 1, 2 і 3; гістограма балів для зони медіального меніска 1; гістограма балів для зони медіального меніска 2; і гістограма балів для зони медіального меніска 3. Див. приклад 3.3.2. На фігурі 4 показані гістограми гістологічної оцінки в балах суглобового хряща мишей в остеоартритичній моделі нестабільності суглоба (JIM). Кожний набір гістограм представляє оцінку в балах суглобового хряща колін мишей в чотирьох досліджуваних групах: лікування тільки розріджувачем PBS ("Розріджувач"), лікування комбінацією моноклонального антитіла до IL-1α (6 мг/кг) і моноклонального антитіла до IL-1β (6 мг/кг) ("mAb до IL-1α (6 мг/кг) + mAb до IL1β (6 мг/кг)"), лікування моноклональним антитілом до IL-1β (12 мг/кг) ("mAb до IL-1β (12 мг/кг)"), лікування моноклональним антитілом до IL-1β (6 мг/кг) ("mAb до IL-1β (6 мг/кг)") і лікування моноклональним антитілом до IL-1β (3 мг/кг) ("mAb до IL-1β (3 мг/кг)"). Окремі гістограми в кожному наборі представляють загальні гістологічні бали і бали для трьох окремих зон, де кожна зона являє собою одну третину області медіального меніска колінного суглоба (зона 1: внутрішня зона, зона 2: середня зона, і зона 3: зовнішня зона). Зліва направо: гістограма загальних балів для зон медіального меніска 1, 2 і 3; гістограма балів для зони медіального меніска 1; гістограма балів для зони медіального меніска 2; і гістограма балів для зони медіального меніска 3. Див. приклад 3.3.3. На фігурі 5 показаний рівень індукованої зимозаном продукції IL-6 (пг/мл) у тварин в остеоартритичній моделі нестабільності суглоба при лікуванні тільки розріджувачем PBS ("Розріджувач"), комбінацією моноклонального антитіла до IL-1α (6 мг/кг) і моноклонального антитіла до IL-1β (6 мг/кг) ("mAb до IL-1α (6 мг/кг) + mAb до IL-1β (6 мг/кг)"), зв’язувальним 10 UA 110049 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 білком DVD-Ig до mIL-1α/β в концентрації 6 мг/кг ("DVD-Ig до IL-1α/β (6 мг/кг)") і лікуванні зв’язувальним білком DVD-Ig до mIL-1α/β в концентрації 12 мг/кг ("DVD-Ig до IL-1α/β (12 мг/кг)"). Див. приклад 3.3.4. На фігурі 6 показана загальна оцінка в балах дегенерації хряща у тварин в остеоартритичній моделі дестабілізації медіального меніска (DMM), підданих лікуванню розріджувачем PBS ("Розріджувач"), комбінацією моноклонального антитіла до IL-1α (6 мг/кг) і моноклонального антитіла до IL-1β (6 мг/кг) ("mAb до IL-1α (6 мг/кг) + mAb до IL-1β (6 мг/кг)"), і зв’язувальним білком DVD-Ig до mIL-1α/β в концентрації 6 мг/кг ("DVD-Ig до IL-1α/β (6 мг/кг)"). Див. приклад 3.3.5. На фігурі 7 показані результати 8-тижневого дослідження дії різних способів лікування на дегенерацію хряща у тварин в остеоартритичній моделі дестабілізації медіального меніска (DMM). На кожній гістограмі вказана середня сума балів для дегенерації хряща у тварин, підданих лікуванню тільки розріджувачем PBS ("Розріджувач"), моноклональним антитілом до IL-1α (6 мг/кг) ("mAb до IL-1α (6 мг/кг)"), моноклональним антитілом до IL-1β (6 мг/кг) ("mAb до IL-1β (6 мг/кг)"), комбінацією моноклонального антитіла до IL-1α (6 мг/кг) і моноклонального антитіла до IL-1β (6 мг/кг) ("mAb до IL-1α (6 мг/кг) + mAb до IL-1β (6 мг/кг)"), зв’язувальним білком DVD-Ig до mIL-1α/β в концентрації 1,5 мг/кг ("DVD-Ig до IL-1α/β (1,5 мг/кг)"), зв’язувальним білком DVD-Ig до mIL-1α/β в концентрації 3 мг/кг ("DVD-Ig до IL-1α/β (3 мг/кг)") або зв’язувальним білком DVD-Ig до mIL-1α/β в концентрації 6 мг/кг ("DVD-Ig до IL-1α/β (6 мг/кг)"). Див. приклад 3.3.6. На фігурі 8 показані результати 4-тижневого дослідження лікування тварин в остеоартритичній моделі дестабілізації медіального меніска (DMM) тільки розріджувачем ("Розріджувач"), доксицикліном (30 мг/кг) ("Доксициклін (30 мг/кг)") або комбінацією моноклонального антитіла до IL-1α (6 мг/кг) і моноклонального антитіла до IL-1β (6 мг/кг) ("mAb до IL-1α (6 мг/кг) + mAb до IL-1β (6 мг/кг)"). Див. приклад 3.3.7. На фігурі 9 показані гістограми порога відсмикування кінцівки (грами, "г") в кінцівках мишей з хірургічним втручанням DMM в дні 7, 14, 21, 28 і 35. Поріг відсмикування кінцівок після DMM ("DMM") значущо підвищувався в порівнянні з контралатеральними кінцівками (не підданими хірургічному втручанню) ("Контралатеральна кінцівка") і кінцівками, підданими "хибній" операції ("Хибна операція"). Кінцівки після DMM виявляли алодинію вже в день 7 і виявляли цю больову поведінку до дня 35. Див. приклад 4. На фігурі 10 показані гістограми порога відсмикування кінцівки (грами, "г") у мишей після DMM після лікування тільки розріджувачем ("PBS-контроль"), IgG-ізотипічним контролем (позитивний контроль на розвинене захворювання і біль "IgG-контроль") або комбінацією моноклональних антитіл до IL-1α і до IL-1β ("mAb до IL-1α (6 мг/кг) + mAb до IL-1β (6 мг/кг)") через 5 тижнів (день 35) в порівнянні з контралатеральними кінцівками (не підданими хірургічному втручанню) ("Контралатеральна кінцівка") і кінцівками, підданими "хибній" операції ("Хибна операція"). Дані свідчать про те, що нейтралізація і IL-1α, і IL-1β значущо запобігає розвитку алодинії. Аналогічну ефективність спостерігали у тварин після лікування через один тиждень (не представлено). Див. приклад 4. На фігурі 11 показані гістограми порога відсмикування кінцівки (грами, "г") у мишей після DMM, раніше підданих лікуванню IgG-ізотипічним контролем (позитивний контроль на розвинене захворювання і біль) протягом 35 днів, яким потім вводили дозу комбінації моноклональних антитіл до IL-1α або до IL-1β і тестували на поріг відсмикування кінцівки на 24 години пізніше в день 36 ("mAb до IL-1α (6 мг/кг) + mAb до IL-1β (6 мг/кг) (через 24 години після введення дози)"). Для порівняння, значення порога відсмикування кінцівки в день 35 представляли для контралатеральної (не підданої хірургічному втручанню) кінцівки ("Контралатеральна кінцівка"), кінцівки після "хибної" операції ("Хибна операція"), лікування тільки розріджувачем ("PBS-контроль"), лікування IgG-ізотипічним контролем ("IgG-контроль") і кінцівки після хірургічного втручання, підданої лікуванню комбінацією моноклональних антитіл до IL-1α і до IL-1β ("mAb до IL-1α (6 мг/кг) + mAb до IL-1β (6 мг/кг)") через 5 тижнів (день 35). Дані свідчать про те, що нейтралізація і IL-1α, і IL-1β значущо реверсувала алодинію у мишей з розвиненим болем. Див. приклад 4. На фігурі 12 показані гістограми порога відсмикування кінцівки (грами, "г") у мишей після DMM, підданих лікуванню тільки розріджувачем PBS ("Розріджувач"), моноклональним антитілом до IL-1α (6 мг/кг) ("mAb до IL-1α (6 мг/кг)"), моноклональним антитілом до IL-1β (6 мг/кг) ("mAb до IL-1β (6 мг/кг)") або комбінацією моноклонального антитіла до IL-1α (6 мг/кг) і моноклонального антитіла до IL-1β (6 мг/кг) ("mAb до IL-1α (6 мг/кг) + mAb до IL-1β (6 мг/кг)"), що вводяться інтраперитонеально (i.p.) двічі на тиждень протягом чотирьох тижнів. Тварин тестували на алодинію в день 28. На гістограмі для "контралатеральної кінцівки" 11 UA 110049 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 представлений поріг відсмикування кінцівки типової не підданої хірургічному втручанню (контралатеральної) кінцівки. Іпсилатеральна (піддана хірургічному втручанню) кінцівка тварин в групах, підданих лікуванню розріджувачем, виявляла алодинію (була хворобливою) в порівнянні з контралатеральною (не підданою хірургічному втручанню) кінцівкою або в порівнянні з тваринами, підданими "хибній" операції ("Хибна операція"). Див. приклад 5. На фігурі 13 показані гістограми порога відсмикування кінцівки (грами, "г") у мишей після DMM, підданих лікуванню тільки розріджувачем PBS ("Розріджувач") або комбінацією моноклонального антитіла до IL-1α і моноклонального антитіла до IL-1β, що вводяться інтраперитонеально (i.p.) кожні чотири дні протягом чотирьох тижнів в концентрації 1 мг/кг ("mAb до IL-1α (1 мг/кг) + mAb до IL-1β (1 мг/кг)"), в концентрації 3 мг/кг ("mAb до IL-1α (3 мг/кг) + mAb до IL-1β (3 мг/кг)") або в концентрації 6 мг/кг ("mAb до IL-1α (6 мг/кг) + mAb до IL-1β (6 мг/кг)"). Тварин тестували в день 28. Іпсилатеральна (піддана хірургічному втручанню) кінцівка тварин в групах, підданих лікуванню тільки розріджувачем PBS, виявляла алодинію (була хворобливою) в порівнянні з контралатеральною (не підданою хірургічному втручанню) кінцівкою ("Контралатеральною кінцівкою") або в порівнянні з тваринами, підданими "хибній" операції ("Хибна операція"). Результати показали, що лікування комбінацією моноклонального антитіла до IL-1α і моноклонального антитіла до IL-1β запобігає розвитку алодинії у мишей після DMM дозозалежним чином. Див. приклад 6. На фігурі 14 показані гістограми порога відсмикування кінцівки (грами, "г"), коли мишей після DMM з розвиненим остеоартритом і механічною алодинією в день 27 піддавали лікуванню комбінацією моноклонального антитіла до IL-1α і моноклонального антитіла до IL-1β, що вводяться інтраперитонеально (i.p.) в концентрації 1 мг/кг ("mAb до IL-1α (1 мг/кг) + mAb до IL1β (1 мг/кг)"), в концентрації 3 мг/кг ("mAb до IL-1α (3 мг/кг) + mAb до IL-1β (3 мг/кг)") або в концентрації 6 мг/кг ("mAb до IL-1α (6 мг/кг) + mAb до IL-1β (6 мг/кг)") за 24 години до тестування на алодинію в день 28. Іпсилатеральна (піддана хірургічному втручанню) кінцівка тварин в групах, підданих лікуванню розріджувачем ("Розріджувач"), виявляла алодинію (була хворобливою) в порівнянні з контралатеральною (не підданою хірургічному втручанню) кінцівкою ("Контралатеральною кінцівкою") або в порівнянні з тваринами, підданими "хибній" операції ("Хибна операція"). Результати показали, що лікування комбінацією моноклонального антитіла до IL-1α і моноклонального антитіла до IL-1β реверсує розвинену алодинію у мишей після DMM з розвиненим захворюванням дозозалежним чином. Див. приклад 7. На фігурі 15 показані гістограми затримки відсмикування кінцівки (секунди, "сек.") у тварин в моделі індукованого карагенаном запального болю (гіпералгезії) у миші. Через 30 годин після внутрішньопідошовної ін'єкції карагенану мишей піддавали лікуванню тільки моноклональним антитілом до IL-1α (900 мкг) ("mAb до IL-1α"), тільки моноклональним антитілом до IL-1β (900 мкг) ("mAb до IL-1β"), комбінацією моноклонального антитіла до IL-1α (900 мкг) і моноклонального антитіла до IL-1β (900 мкг) ("mAb до IL-1α + mAb до IL-1β"), розріджувачем PBS ("PBS") або IgG-ізотипічним контролем ("IgG"). Іншій групі вводили дозу (30 мг/кг) диклофенаку (контрольного нестероїдного протизапального анальгетика) через 47 і 95 годин після внутрішньопідошовного введення карагенану. Тестування термічної гіпералгезії з використанням стимуляції променистим теплом здійснювали через 48 годин (фігура 15A) і 96 годин (фігура 15B) після внутрішньопідошовного введення карагенану. Зафарбованими стовпцями показана затримка відсмикування кінцівки для контрольної кінцівки (без карагенану). Незафарбованими стовпцями показана затримка відсмикування кінцівки для кінцівки, в яку вводили карагенан. Див. приклад 8. На фігурі 16 показані гістограми затримки відсмикування кінцівки (секунди, "сек.") у тварин в моделі індукованого карагенаном запального болю (гіпералгезії) у миші. Через 30 годин після внутрішньопідошовної ін'єкції карагенану мишей піддавали лікуванню розріджувачем ("PBS"), IgG-ізотипічним контролем ("IgG") або однією з трьох доз комбінації моноклонального антитіла до IL-1α і моноклонального антитіла до IL-1β, де кожне моноклональне антитіло вводили в дозі 100 мкг ("mAb до IL-1α (100 мкг) + mAb до IL-1β (100 мкг) "), в дозі 300 мкг ("mAb до IL-1α (300 мкг) + mAb до IL-1β (300 мкг)") або в дозі 900 мкг ("mAb до IL-1α (900 мкг) + mAb до IL-1β (900 мкг)"). Іншій групі вводили дозу (30 мг/кг) диклофенаку (нестероїдного протизапального анальгетика для позитивного контролю) через 47 і 95 годин після внутрішньопідошовного введення карагенану. Тестування термічної гіпералгезії з використанням стимуляції променистим теплом здійснювали через 48 годин (фігура 16A) і 96 годин (фігура 16B) після внутрішньопідошовного введення карагенану. Зафарбованими стовпцями показана затримка відсмикування кінцівки для контрольної кінцівки (без карагенану). Незафарбованими стовпцями показана затримка відсмикування кінцівки для кінцівки, в яку вводили карагенан. Див. приклад 9. 12 UA 110049 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 На фігурі 17 показані результати тестування комбінованого лікування моноклональними антитілами до IL-1α і до IL-1β в моделі запального болю, індукованого CFA ("повний ад’ювант Фрейнда"), у мишей. Через 30 годин після внутрішньопідошовної ін'єкції CFA мишей піддавали лікуванню комбінацією моноклонального антитіла до IL-1α (900 мкг) і моноклонального антитіла до IL-1β (900 мкг), розріджувачем PBS ("PBS") або IgG-ізотипічним контролем ("IgG"). Іншій групі вводили дозу (30 мг/кг) диклофенаку (нестероїдного протизапального анальгетика для позитивного контролю) через 47 годин після внутрішньопідошовного введення CFA. Тестування механічної алодинії у тварин з використанням мононитки фон Фрея здійснювали через 48 годин після введення CFA. На фігурі 17A показані гістограми порога відсмикування кінцівки (грами, "г"). Зафарбованими стовпцями показаний поріг відсмикування кінцівки для контралатеральних (без CFA) контрольних кінцівок. Незафарбованими стовпцями показаний поріг відсмикування кінцівки для кінцівки, в яку вводили CFA, у тварин в досліджуваних групах. На фігурі 17B показані гістограми величини ефективності (% MPE) для тварин в досліджуваних групах. Див. приклад 10. На фігурі 18 показані гістограми порога відсмикування кінцівки (грами, "г") у тварин з нейропатичним болем в моделі лігатури спінального нерва L5/L6 (SNL) миші. У день 6 після хірургічного втручання SNL тварин піддавали лікуванню комбінацією моноклонального антитіла до IL-1α (900 мкг) і моноклонального антитіла до IL-1β (900 мкг) ("mAb до IL-1α + mAb до IL-1β"), розріджувачем PBS ("PBS") або IgG-ізотипічним контролем ("IgG"). Тестування механічної алодинії у тварин з використанням мононитки фон Фрея здійснювали через 24 години (фігура 18A) і 72 години (фігура 18B) після хірургічного втручання SNL. Як позитивний контроль іншу групу піддавали лікуванню габапентином (100 мг/кг, "габапентин") за 1 годину до тестування. Див. приклад 11. На фігурі 19 показані гістограми величини ефективності (% MPE) для тварин в досліджуваних групах через 24 і 72 години, як описано для фігури 18. Позначенням "Розріджувач" вказані тварини після SNL, піддані лікуванню розріджувачем PBS. Позначенням "IgG" вказані тварини після SNL, піддані лікуванню IgG-ізотипічним контролем. Позначенням "IL1α/β" вказані тварини, піддані лікуванню комбінацією моноклонального антитіла до IL-1α (900 мкг) і моноклонального антитіла до IL-1β. Див. приклад 11. Докладний опис винаходу Винахід оснований на виявленні того, що блокування функції інтерлейкіну-1 (IL-1) може бути ефективним засобом для лікування остеоартриту (OA) у індивідуума (людини або іншого ссавця). За винаходом блокування функції IL-1 для лікування OA можна досягати введенням індивідууму одного або декількох білків, що зв'язуються з IL-1α і IL-1β. Такої терапії "з подвійною специфічністю" можна досягати введенням пацієнту з OA зв’язувального білка (наприклад, антитіла), що зв'язує IL-1α, і зв’язувального білка (наприклад, антитіла), що зв'язує IL-1β, або введенням полівалентного і поліспецифічного зв’язувального білка, що зв'язується і з IL-1α, і з IL-1β. Такий полівалентний і поліспецифічний зв’язувальний білок, застосовний у винаході, включає імуноглобуліновий зв’язувальний білок з подвійним варіабельним доменом (також позначуваний в рамках винаходу як зв’язувальний білок або молекула "DVD-Ig™", або "DVD-Ig"). Див., наприклад, публікацію PCT № WO 2007/024715 і Wu et al. (2007) Nature Biotech. 25(11):1290-1297. Конкретну комбінацію зв'язувальних білків до IL-1α і IL-1β або конкретну молекулу DVD-Ig, що зв'язує і IL-1α, і IL-1β, застосовну для лікування OA, можна оцінювати з використанням OA-моделі на тваринах, такої як OA-модель нестабільності суглоба (JIM) або OA-модель дестабілізації медіального меніска (DMM) (Glasson et al. (2007) Osteoarthrit. Cart. 15(9):1061-9). Якщо в рамках винаходу не указано інакше, наукові і технічні терміни, використовувані в контексті даного винаходу, повинні мати значення, що загальноприйнято розуміються фахівцями в цій галузі. Значення і обсяг термінів повинні бути чіткими, однак, у випадку будьякої прихованої двозначності, визначення, представлені в рамках винаходу, переважають над будь-яким словником або зовнішнім джерелом. Крім того, якщо інше не потрібно за контекстом, терміни в однині повинні включати множину і терміни у множині повинні включати однину. У даній заявці використання терміна "або" означає "і/або", якщо не указано інакше. Крім того, використання терміна "включаючи", а також інших форм, таких як "включає" і "включений", не є обмежувальним. Також, терміни, такі як "елемент" або "компонент", включають елементи і компоненти, що включають одну одиницю, і елементи і компоненти, що включають декілька субодиниць, якщо конкретно не указано інакше. Як правило, номенклатури і способи, використовувані в зв'язку з культивуванням клітин і тканин, молекулярною біологією, імунологією, мікробіологією, генетикою, хімією білків і 13 UA 110049 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 нуклеїнових кислот і гібридизацією нуклеїнових кислот, представлені в рамках винаходу, добре відомі і загальновживані в цій галузі. Способи за даним винаходом, як правило, здійснюють відповідно до загальноприйнятих способів, які добре відомі в цій галузі і описуються в різних загальних і більш спеціальних джерелах, цитованих і обговорюваних протягом всього даного опису, якщо не указано інакше. Способи ферментативних реакцій і очищення здійснювали за інструкціями виробника, загальноприйнятими в цій галузі або представленими в рамках винаходу. Номенклатури і лабораторні способи, використовувані в зв'язку з аналітичною хімією, синтетичною органічною хімією і медичною і фармацевтичною хімією, представлені в рамках винаходу, добре відомі і загальновживані в цій галузі. Для хімічного синтезу, хімічних аналізів, одержання фармацевтичних препаратів, складів, їх доставки і лікування пацієнтів використовують стандартні способи. Для кращого розуміння даного винаходу вибрані терміни визначені нижче. Термін "поліпептид" означає будь-який полімерний ланцюг амінокислот. Терміни "пептид" і "білок" взаємозамінно використовують з терміном поліпептид і вони також стосуються полімерного ланцюга амінокислот. Термін "поліпептид" включає нативні або штучні білки, фрагменти білків і поліпептидні аналоги білкової послідовності. Поліпептид може бути мономерним або полімерним. Термін "виділений білок" або "виділений поліпептид" означає білок або поліпептид, який завдяки своєму походженню або джерелу одержання не зв'язаний з супутніми йому в природі компонентами, що супроводжують його в його нативному стані, по суті не містить інші білки того ж виду, експресується клітинами різних видів або не існує в природі. Таким чином, поліпептид, синтезований хімічно або синтезований в клітинній системі, відмінній від клітини, в якій він в природі існує, будуть "виділяти" з супутніх йому в природі компонентів. Білок також можна одержувати, по суті, таким, що не містить супутні йому в природі компоненти, за допомогою виділення з використанням способів очищення білка, добре відомих в цій галузі. Термін "виділення" означає спосіб одержання хімічних сполук, таких як поліпептид, що по суті не містять супутні ним в природі компоненти, за допомогою виділення, наприклад, з використанням способів очищення білка, добре відомих в цій галузі. Термін "IL-1α людини" (також скорочено позначуваний в рамках винаходу як "hIL-1α" або "IL1α") включає плейотропний цитокін, що бере участь в різних імунних відповідях, запальних процесах і гемопоезі. Наприклад, IL-1α включає цитокін людини, продукований активованими макрофагами; він стимулює проліферацію тимоцитів, індукуючи вивільнення IL-2, дозрівання і проліферацію В-клітин, і активність фактора росту фібробластів. Термін "IL-1α людини" призначений для включення рекомбінантного IL-1α людини ("rhIL-1α"), який можна одержувати стандартними способами рекомбінантної експресії. Термін "IL-1β людини" (також скорочено позначуваний в рамках винаходу як "hIL-1β" або "IL1β") включає плейотропний цитокін, що бере участь в різних імунних відповідях, запальних процесах і гемопоезі. Термін "IL-1β" людини включає рекомбінантний IL-1β людини ("rhIL-1β"), який можна одержувати стандартними способами рекомбінантної експресії. Амінокислотні послідовності IL-1α і IL-1β людини представлені в таблиці 1. Таблиця 1 Послідовності IL-1α і IL-1β людини Білок Про-IL-1α людини Ідентифікатор послідовності SEQ ID NO:1 Послідовність 123456789012345678901234567890 MAKVPDMFEDLKNCYSENEEDSSSIDHLSL NQKSFYHVSYGPLHEGCMDQSVSLSISETS KTSKLTFKESMVVVATNGKVLKKRRLSLSQ SITDDDLEAIANDSEEEIIKPRSAPFSFLS NVKYNFMRIIKYEFILNDALNQSIIRANDQ YLTAAALHNLDEAVKFDMGAYKSSKDDAKI TVILRISKTQLYVTAQDEDQPVLLKEMPEI PKTITGSETNLLFFWETHGTKNYFTSVAHP NLFIATKQDYWVCLAGGPPSITDFQILENQ А 14 UA 110049 C2 Білок Зрілий IL-1α людини Зрілий IL-1β людини 5 10 15 20 25 30 35 40 45 Ідентифікатор Послідовність послідовності Залишки 113-271 SAPFSFLSNVKYNFMRIIKYEFILNDALNQ SEQ ID NO:1 SIIRANDQYLTAAALHNLDEAVKFDMGAYK SSKDDAKITVILRISKTQLYVTAQDEDQPV LLKEMPEIPKTITGSETNLLFFWETHGTKN YFTSVAHPNLFIATKQDYWVCLAGGPPSIT DFQILENQA SEQ ID NO:2 APVRSLNCTLRDSQQKSLVMSGPYELKALH LQGQDMEQQVVFSMSFVQGEESNDKIPVAL GLKEKNLYLSCVLKDDKPTLQLESVDPKNY PKKKMEKRFVFNKIEINNKLEFESAQFPNW YISTSQAENMPVFLGGTKGGQDITDFTMQF VSS Термін "біологічна активність" стосується всіх характерних біологічних властивостей цитокіну. Біологічні властивості IL-1α і IL-1β включають, як необмежувальні приклади, зв’язування з рецептором IL-1. "Біологічна активність" стосується всіх характерних біологічних властивостей IL-1α. Біологічні властивості IL-1α включають, як необмежувальні приклади, властивості зв’язування з рецептором IL-1α, стимуляцію проліферації тимоцитів за допомогою індукування вивільнення IL-2, дозрівання і проліферацію В-клітин і активність фактора росту фібробластів. Терміни "специфічне зв’язування" або "що специфічно зв'язує" відносно взаємодії антитіла, білка або пептиду з другою хімічною сполукою означає, що взаємодія залежить від наявності конкретної структури (наприклад, антигенної детермінанти або епітопа) в хімічній сполуці, наприклад, антитіло розпізнає конкретну білкову структуру і зв'язується з нею більшою мірою, ніж з білками взагалі. Якщо антитіло є специфічним для епітопа "A", наявність молекули, що містить епітоп А (або вільний, немічений А), в реакції, що містить мічений "A" і антитіло, буде знижувати кількість міченого А, зв'язаного з антитілом. Термін "антитіло" в широкому розумінні стосується будь-якої молекули імуноглобуліну (Ig), що складається з чотирьох поліпептидних ланцюгів, двох важких (Н) ланцюгів і двох легких (L) ланцюгів, або будь-якого його функціонального фрагмента, мутанта, варіанта або похідного, що зберігає основні властивості зв’язування епітопа молекули Ig. Такі формати мутанта, варіанта або похідного антитіла відомі в цій галузі і їх необмежувальні варіанти здійснення описані нижче. У повнорозмірному антитілі кожний важкий ланцюг складається з варіабельної області важкого ланцюга (скорочено позначуваної в рамках винаходу як HCVR або VH) і константної області важкого ланцюга. Константна область важкого ланцюга складається з трьох доменів, CH1, CH2 і CH3. Кожний легкий ланцюг складається з варіабельної області легкого ланцюга (скорочено позначуваної в рамках винаходу як LCVR або VL) і константної області легкого ланцюга. Константна область легкого ланцюга складається з одного домену CL. Області VH і VL можна додатково розділяти на гіперваріабельні області, позначувані як області, що визначають комплементарність (CDR), які перемежовуються більш консервативними областями, позначуваними як каркасні області (FR). Кожна VH і VL складається з трьох CDR і чотирьох FR, розташованих від амінокінця до карбоксикінця в наступному порядку: FR1, CDR1, FR2, CDR2, FR3, CDR3, FR4. Молекули імуноглобулінів можуть являти собою будь-який тип (наприклад, IgG, IgE, IgM, IgD, IgA і IgY), клас (наприклад, IgG1, IgG2, IgG3, IgG4, IgA1 і IgA2) або підклас. Термін "антигензв’язувальна частина" антитіла стосується одного або декількох фрагментів антитіла, що зберігають здатність специфічно зв'язуватися з антигеном (наприклад, hIL-1α). Антигензв’язувальну функцію антитіла можуть здійснювати фрагменти повнорозмірного антитіла. Такі варіанти антитіл також можуть мати біспецифічні формати, формати з подвійною специфічністю або поліспецифічні формати, що специфічно зв'язуються з двома або більше різними антигенами. Приклади зв'язувальних фрагментів, включених в термін "антигензв’язувальна частина" антитіла, включають (i) Fab-фрагмент, який являє собою одновалентний фрагмент, що складається з доменів VL, VH, CL і CH1; (ii) F(ab')2-фрагмент, який являє собою двовалентний фрагмент, що містить два Fab-фрагменти, сполучені дисульфідним містком в шарнірній області; (iii) Fd-фрагмент, який складається з доменів VH і CH1; (iv) Fvфрагмент, який складається з доменів VL і VH одного плеча антитіла; (v) dAb-фрагмент (Ward et al. (1989) Nature, 341:544-546, публікація PCT № WO 90/05144), що містить окремий 15 UA 110049 C2 5 10 15 20 25 варіабельний домен; і (vi) виділену область, що визначає комплементарність (CDR). Крім того, хоч два домени Fv-фрагмента, VL і VH, кодуються окремими генами, їх можна з'єднувати з використанням рекомбінантних способів за допомогою синтетичного лінкера, що дозволяє одержувати їх у вигляді єдиного білкового ланцюга, в якому області VL і VH попарно з'єднують для одержання одновалентних молекул (відомих як одноланцюжкові Fv (scFv); див. наприклад, Bird et al. (1988) Science, 242:423-426; і Huston et al. (1988) Proc. Natl. Acad. Sci. USA, 85:58795883). Такі одноланцюжкові антитіла (scFv) також призначені для включення в термін "антигензв’язувальна частина" антитіла. Також включають інші форми одноланцюжкових антитіл, такі як діатіла. Діатіла є двовалентними біспецифічними антитілами, в яких домени VH і VL експресуються на єдиному поліпептидному ланцюзі, але з використанням лінкера, занадто короткого для утворення пари між двома доменами на одному ланцюзі, що, таким чином, примушує домени утворювати пари з комплементарними доменами іншого ланцюга і дозволяє одержувати дві антигензв’язувальні ділянки (див., наприклад, Holliger et al. (1993) Proc. Natl. Acad. Sci. USA, 90:6444-6448; Poljak et al. (1994) Stucture, 2:1121-1123). В цій галузі відомі такі зв'язувальні частини антитіл (Kontermann and Dubel eds., Antibody Engineering (Springer-Verlag, New York, 2001) (ISBN 3-540-41354-5)). Термін "конструкція антитіла" стосується поліпептиду, що містить одну або декілька антигензв’язувальних частин за винаходом, сполучених з лінкерним поліпептидом або константним доменом імуноглобуліну. Лінкерні поліпептиди містять два або більше амінокислотних залишків, сполучених пептидними зв'язками, і їх використовують для з'єднання однієї або декількох антигензв’язувальних частин. Такі лінкерні поліпептиди добре відомі в цій галузі (див., наприклад, Holliger et al. (1993) Proc. Natl. Acad. Sci. USA, 90:6444-6448; Poljak et al. (1994) Stucture, 2:1121-1123). Константний домен імуноглобуліну належить до константного домену важкого або легкого ланцюга. Амінокислотні послідовності константних доменів важкого ланцюга IgG (гамма) і легкого ланцюга (каппа і лямбда) людини відомі в цій галузі і представлені в таблиці 2. Таблиця 2 Послідовності константних доменів важкого і легкого ланцюгів IgG людини Білок Ідентифікатор послідовності Константна область IgG1 SEQ ID NO:3 Мутантна константна область IgG1 SEQ ID NO:4 Константна область каппаланцюга Ig SEQ ID NO:5 Послідовність 123456789012345678901234567890 ASTKGPSVFFLAPSSKSTSGGTAALGCLVK DYFPEPVTVSWNSGALTSGVHTFPAVLQSS GLYSLSSVVTVPSSSLGTQTYICNVNHKPS NTKVDKKVEPKSCDKTHTCPPCPAPELLGG PSVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCVVVDVS HEDPEVKFNWYVDGVEVHNAKTKPREEQYN STYRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSNKA LPAPIEKTISKAKGQPREPQVYTLPPSREE MTKNQVSLTCLVKGFYPSDIAVEWESNGQP ENNYKTTPPVLDSDGSFFLYSKLTVDKSRW QQGNVFSCSVMHEALHNHYTQKSLSLSPGK ASTKGPSVFPLAPSSKSTSGGTAALGCLVK DYFPEPVTVSWNSGALTSGVHTFPAVLQSS GLYSLSSVVTVPSSSLGTQTYICNVNHKPS NTKVDKKVEPKSCDKTHTCPPCPAPEAAGG PSVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCVVVDVS HEDPEVKFNWYVDGVEVHNAKTKPREEQYN STYRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSNKA LPAPIEKTISKAKGQPREPQVYTLPPSREE MTKNQVSLTCLVKGFYPSDIAVEWESNGQP ENNYKTTPPVLDSDGSFFLYSKLTVDKSRW QQGNVFSCSVMHEALHNHYTQKSLSLSPGK TVAAPSVFIFPPSDEQLKSGTASVVCLLNN FYPREAKVQWKVDNALQSGNSQESVTEQDS KDSTYSLSSTLTLSKADYEKHKVYACEVTH QGLSSPVTKSFNRGEC 16 UA 110049 C2 Білок Константна область лямбдаланцюга Ig 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Ідентифікатор послідовності SEQ ID NO:6 Послідовність QPKAAPSVTLFPPSSEELQANKATLVCLIS DFYPGAVTVAWKADSSPVKAGVETTTPSKQ SNNKYAASSYLSLTPEQWKSHRSYSCQVTH EGSTVEKTVAPTECS Крім того, антитіло або його антигензв’язувальна частина може бути частиною більшої імуномолекули адгезії, утвореної за допомогою ковалентного або нековалентного з'єднання антитіла або антигензв’язувальної частини з одним або декількома іншими білками або пептидами. Приклади таких імуномолекул адгезії включають використання корової області стрептавідину для одержання тетрамерної молекули scFv (Kipriyanov S. et al. (1995) Human Antibod. Hybridomas, 6:93-101) і використання залишку цистеїну, маркерного пептиду і Скінцевої полігістидинової мітки для одержання бівалентних і біотинільованих молекул scFv (Kipriyanov S. et al. (1994) Mol. Immunol. 31:1047-1058). Антигензв’язувальні частини антитіл, такі як Fab- і F(ab')2-фрагменти, можна одержувати з цілих антитіл з використанням загальноприйнятих способів, таких як розщеплення цілих антитіл папаїном або пепсином, відповідно. Крім того, антитіла, їх антигензв’язувальні частини і імуномолекули адгезії можна одержувати з використанням стандартних способів рекомбінантної ДНК, представлених в рамках винаходу. Термін "виділене антитіло" стосується антитіла, яке по суті, не містить інші антитіла, що мають різну антигенну специфічність (наприклад, виділене антитіло, що специфічно зв'язується з hIL-1α, по суті, не містить антитіла, що специфічно зв'язуються з антигенами, іншими, ніж hIL1α). Однак виділене антитіло, що специфічно зв'язується з hIL-1α, може мати перехресну реактивність з іншими антигенами, такими як молекули IL-1α іншого виду. Крім того, виділене антитіло, по суті, може не містити інший клітинний матеріал і/або хімічні речовини. Термін "антитіло людини" включає антитіла, які мають варіабельні і константні області, одержані з послідовностей імуноглобулінів зародкової лінії людини. Антитіла людини за винаходом можуть включати амінокислотні залишки, не кодовані послідовностями імуноглобулінів зародкової лінії людини (наприклад, мутації, що вносяться випадковим або сайт-специфічним мутагенезом in vitro, або соматичну мутацію in vivo), наприклад в CDR, зокрема CDR3. Однак термін "антитіло людини" не включає антитіла, в яких послідовності CDR, одержані із зародкової лінії іншого виду ссавців, таких як миша, пересаджують на каркасні послідовності людини. Термін "рекомбінантне антитіло людини" включає всі антитіла людини, які одержуються, експресуються, створюються або виділяються рекомбінантними способами, наприклад антитіла, експресовані з використанням рекомбінантного експресуючого вектора, трансфікованого в клітину-хазяїна (детально описано в розділі II, С, нижче), антитіла, що виділяються з рекомбінантної комбінаторної бібліотеки антитіл людини (Hoogenboom Н. (1997) Trends Biotechnol. 15:62-70; Azzazy і Highsmith (2002) Clin. Biochem. 35:425-445; Gavilondo and Larrick (2000) BioTechnigues, 29:128-145; Hoogenboom and Chames (2000) Immunol. Today, 21:371-378), антитіла, що виділяються з тварини (наприклад, миші), трансгенної по генах імуноглобуліну людини (див., наприклад, Taylor et al. (1992) Nucl. Acids Res. 20:6287-6295; Kellermann and Green (2002) Curr. Opin. Biotechnol. 13:593-597; Little et al. (2000) Immunol. Today, 21:364-370), або антитіла, які одержуються, експресуються, створюються або виділяються будь-якими іншими способами, які включають сплайсинг послідовностей генів імуноглобулінів людини з іншими послідовностями ДНК. Такі рекомбінантні антитіла людини містять варіабельні і константні області, одержувані з послідовностей імуноглобулінів зародкової лінії людини. Однак в деяких варіантах здійснення такі рекомбінантні антитіла людини піддають мутагенезу in vitro (або соматичному мутагенезу in vivo, якщо використовують тварину, трансгенну по послідовностях Ig людини) і, таким чином, амінокислотні послідовності областей VH і VL рекомбінантних антитіл є послідовностями, які, одночасно будучи такими, що виділяються з послідовностей VH і VL зародкової лінії людини і споріднені з ними, можуть не існувати в природі в репертуарі антитіл зародкової лінії людини in vivo. Термін "химерне антитіло" стосується антитіл, які містять послідовності варіабельної області важкого і легкого ланцюгів одного виду і послідовності константної області іншого виду, таких як антитіла, що містять варіабельні області важкого і легкого ланцюгів миші, сполучені з константними областями людини. 17 UA 110049 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Термін "антитіло з пересадженими CDR" стосується антитіл, які містять послідовності варіабельної області важкого і легкого ланцюгів одного виду, але в яких послідовності однієї або декількох областей CDR областей VH і/або VL замінюють послідовностями CDR іншого виду, такими як антитіла, що містять варіабельні області важкого і легкого ланцюгів людини, в яких одну або декілька CDR людини (наприклад, CDR3) замінюють послідовностями CDR миші, наприклад, одержуваними з моноклонального антитіла миші до IL-1α людини. У рамках винаходу термін "CDR" стосується області, що визначає комплементарність, в послідовності варіабельної області антитіла. У кожній з варіабельних областей важкого ланцюга і легкого ланцюга знаходяться три CDR, позначувані CDR1, CDR2 і CDR3, для кожної з варіабельних областей. У рамках винаходу термін "набір CDR" стосується групи з трьох CDR, що знаходяться в одній варіабельної області (тобто VH або VL) антигензв’язувальної ділянки. Точні границі цих CDR по-різному визначають згідно з різними системами. Система, описувана Kabat (Kabat et al. (1987, 1991) Sequences of Proteins of Immunological Interest. National Institutes of Health, Bethesda, Maryland), не тільки представляє чітку систему нумерації залишків, застосовну до будь-якої варіабельної області антитіла, але також дозволяє визначати точні границі залишків, які визначають три CDR. Ці CDR можна позначати як CDR по Kabat. Chothia і співавт. (Chothia і Lesk (1987) J. Mol. Biol. 196:901-917, і Chothia et al. (1989) Nature, 342:877-883) виявили, що конкретні субфрагменти в CDR по Kabat приймають майже ідентичні конформації пептидного кістяка, незважаючи на наявність значної різноманітності на рівні амінокислотної послідовності. Ці субфрагменти позначали як L1, L2 і L3 або H1, H2 і H3, де "L" і "H" означають області легкого ланцюга і важкого ланцюга, відповідно. Ці області можна позначати як CDR по Chothia, що мають границі, що перекриваються з CDR по Kabat. Інші границі, які визначають CDR, що перекриваються з CDR по Kabat, описують Padlan et al. (1995) FASEB J. 9:133-139; і MacCallum (1996) J. Mol. Biol. 262(5):732-745. Інші визначення границь CDR можуть не відповідати суворо одній з вказаних вище систем, але, проте, будуть перекриватися з CDR по Kabat, хоч їх можна укорочувати або подовжувати з урахуванням прогнозування або експериментальних результатів про те, що конкретні залишки або групи залишків або навіть цілі CDR не впливають значно на зв’язування антигену. У способах, представлених в рамках винаходу, можуть використовувати CDR, що визначаються по будь-якій з цих систем, хоч в конкретних варіантах здійснення використовують CDR, що визначаються по Kabat або Chothia. Терміни "нумерація по Kabat", "визначення по Kabat" і "мічення по Kabat" в рамках винаходу використовують взаємозамінно. Ці терміни стосуються системи нумерації амінокислотних залишків, більш варіабельних (тобто гіперваріабельних), ніж інші амінокислотні залишки у варіабельних областях важкого і легкого ланцюгів антитіла або його антигензв’язувальної частині (Kabat et al. (1971) Ann. NY Acad. Sci. 190:382-391; і Kabat Е. et al. (1991) Sequences of Proteins of Immunological Interest, Fifth Edition, U.S. Department of Health and Human Services, NIH Publication No. 91-3242). У випадку варіабельної області важкого ланцюга гіперваріабельна область розташовується в положеннях амінокислот з 31 по 35 для CDR1, положеннях амінокислот з 50 по 65 для CDR2 і положеннях амінокислот з 95 по 102 для CDR3. У випадку варіабельної області легкого ланцюга гіперваріабельна область розташовується в положеннях амінокислот з 24 по 34 для CDR1, положеннях амінокислот з 50 по 56 для CDR2 і положеннях амінокислот з 89 по 97 для CDR3. Зростання великих загальнодоступних баз даних про амінокислотні послідовності варіабельних областей важкого і легкого ланцюгів і їх аналіз за останні двадцять років привели до розуміння типових границь між послідовностями каркасних областей (FR) і CDR в послідовностях варіабельних областей і дозволили фахівцям в цій галузі точно визначати CDR згідно з нумерацією по Kabat, нумерацією по Chothia або іншими системами. Див., наприклад, Martin, "Protein Sequence and Structure Analysis of Antibody Variable Domains", In Kontermann and Dubel, eds., Antibody Engineering (Springer-Verlag, Berlin, 2001), chapter 31, pages 432-433. Застосовний спосіб визначення амінокислотних послідовностей CDR по Kabat в амінокислотних послідовностях варіабельних областей важкого ланцюга (VH) і варіабельних областей легкого ланцюга (VL) представлений нижче. Для визначення амінокислотної послідовності CDR-L1 Починається приблизно через 24 амінокислотних залишки з амінокінця області VL; залишок перед послідовністю CDR-L1 завжди являє собою цистеїн (С); залишок після послідовності CDR-L1 завжди являє собою залишок триптофану (W), як правило Trp-Tyr-Gln (W-Y-Q), але також і Trp-Leu-Gln (W-L-Q), Trp-Phe-Gln (W-F-Q) і Trp-Tyr-Leu (W-Y-L); довжина, як правило, складає від 10 до 17 амінокислотних залишків. Для визначення амінокислотної послідовності CDR-L2 18 UA 110049 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Завжди починається через 16 залишків від кінця CDR-L1; залишки перед послідовністю CDR-L2, як правило, являють собою Ile-Tyr (I-Y), але також і Val-Tyr (V-Y), Ile-Lys (I-K) і Ile-Phe (I-F); довжина завжди являє собою 7 амінокислотних залишків. Для визначення амінокислотної послідовності CDR-L3 Завжди починається через 33 амінокислоти від кінця CDR-L2; залишок перед амінокислотною послідовністю CDR-L3 завжди являє собою цистеїн (С); залишки після послідовності CDR-L3 завжди являють собою Phe-Gly-X-Gly (F-G-X-G) (SEQ ID NО:7), де X є будь-якою амінокислотою; довжина, як правило, складає від 7 до 11 амінокислотних залишків. Для визначення амінокислотної послідовності CDR-H1 Починається приблизно через 31 амінокислотний залишок від амінокінця області VH і завжди через 9 залишків після цистеїну (С); залишки перед послідовністю CDR-H1 завжди являють собою Cys-X-X-X-X-X-X-X-X (SEQ ID NO:151), де X є будь-якою амінокислотою; залишок після послідовності CDR-H1 завжди являє собою Trp (W), як правило Trp-Val (W-V), але також і Trp-Ile (W-I) і Trp-Ala (W-A); довжина, як правило, складає від 5 до 7 амінокислотних залишків. Для визначення амінокислотної послідовності CDR-H2 Завжди починається через 15 амінокислотних залишків від кінця CDR-H1; залишки перед послідовністю CDR-H2, як правило, являють собою Leu-Glu-Trp-Ile-Gly (L-EW-I-G) (SEQ ID NO:8), але також і інші варіанти; залишки після послідовності CDR-H2 являють собою Lys/Arg-Leu/Ile/Val/Phe/Thr/AlaThr/Ser/Ile/Ala (K/R-L/I/V/F/T/A-T/S/I/A); довжина, як правило, складає від 16 до 19 амінокислотних залишків. Для визначення амінокислотної послідовності CDR-H3 Завжди починається через 33 амінокислотних залишки від кінця CDR-H2 і завжди через 3 амінокислотних залишки після цистеїну (С); залишки перед послідовністю CDR-H3 завжди являють собою Cys-X-X (C-X-X), де X є будьякою амінокислотою, як правило Cys-Ala-Arg (C-A-R); залишки після послідовності CDR-H3 завжди являють собою Trp-Gly-X-Gly (W-G-X-G) (SEQ ID NO:9), де X є будь-якою амінокислотою; довжина, як правило, складає від 3 до 25 амінокислотних залишків. У рамках винаходу терміни "акцептор" і "акцепторне антитіло" стосуються антитіла або послідовності нуклеїнової кислоти, що визначає або кодує щонайменше 80%, щонайменше 85%, щонайменше 90%, щонайменше 95%, щонайменше 98% або 100% амінокислотних послідовностей однієї або декількох каркасних областей. У деяких варіантах здійснення термін "акцептор" стосується амінокислотної послідовності або послідовності нуклеїнової кислоти антитіла, що визначає або кодує константні області. У ще одному варіанті здійснення термін "акцептор" стосується амінокислотної послідовності або послідовності нуклеїнової кислоти антитіла, що визначає або кодує одну або декілька каркасних областей і константних областей. У конкретному варіанті здійснення термін "акцептор" стосується амінокислотної послідовності або послідовності нуклеїнової кислоти антитіла людини, що визначає або кодує щонайменше 80%, щонайменше 85%, щонайменше, 90% щонайменше 95%, щонайменше 98% або 100% амінокислотних послідовностей однієї або декількох каркасних областей. За цим варіантом здійснення акцептор може містити щонайменше 1, щонайменше 2, щонайменше 3, щонайменше 4, щонайменше 5 або щонайменше 10 амінокислотних залишків, що не знаходяться в одному або декількох конкретних положеннях антитіла людини. Каркасні області акцептора і/або константні області акцептора, наприклад, можна одержувати з гена антитіла зародкової лінії, гена зрілого антитіла, функціонального антитіла (наприклад, антитіл, добре відомих в цій галузі, антитіл, що знаходяться в розробці, або комерційно доступних антитіл). У рамках винаходу термін "канонічний" залишок стосується залишку в CDR або каркасі, що визначає конкретну канонічну структуру CDR, як визначають по Chothia et al. (1987) J. Mol. Biol. 196:901-917; і Chothia et al. (1992) J. Mol. Biol. 227:799-817. Згідно з Chothia et al., критичні частини CDR багатьох антитіл мають майже ідентичні конформації пептидного кістяка, незважаючи на значне різноманіття на рівні амінокислотної послідовності. Кожна канонічна структура, головним чином, визначає набір торсійних кутів пептидного кістяка для суміжного сегмента амінокислотних залишків, що формують петлю. У рамках винаходу терміни "донор" і "донорне антитіло" стосуються антитіла, з якого одержують одну або декілька CDR. У одному з варіантів здійснення донорне антитіло є 19 UA 110049 C2 5 10 15 антитілом виду, відмінного від антитіла, з якого одержують каркасні області. Відносно гуманізованого антитіла термін "донорне антитіло" стосується антитіла, що не належить людині, з якого одержують одну або декілька CDR. У рамках винаходу термін "каркас" або "каркасна послідовність" стосується послідовностей, що залишилися, варіабельної області без CDR. Оскільки точне визначення послідовності CDR можна здійснювати за допомогою різних систем, значення каркасної послідовності є предметом, відповідно, різних інтерпретацій. Шість CDR (CDR-L1, -L2 і -L3 легкого ланцюга і CDR-H1, -H2 і -H3 важкого ланцюга) також розділяють каркасні області легкого ланцюга і важкого ланцюга на чотири підобласті (FR1, FR2, FR3 і FR4) на кожному ланцюзі, де CDR1 розташована між FR1 і FR2, CDR2 між FR2 і FR3 і CDR3 між FR3 і FR4. Без визначення конкретних підобластей як FR1, FR2, FR3 або FR4, каркасна область, як указано іншими, представляє комбіновані FR у варіабельній області єдиного ланцюга природного імуноглобуліну. У рамках винаходу FR в однині представляє одну з чотирьох підобластей, і FR у множині представляє дві або більше з чотирьох підобластей, що складають каркасну область. У цій галузі відомі акцепторні послідовності важкого ланцюга і легкого ланцюга людини. У одному з варіантів здійснення винаходу акцепторні послідовності важкого ланцюга і легкого ланцюга людини вибрані з послідовностей, описуваних в таблиці 3 і таблиці 4. Таблиця 3 Акцепторні послідовності важкого ланцюга SEQ ID NО: 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 Область білка VH2-70/JH6 FR1 VH2-70/JH6 FR2 VH2-70/JH6 FR3 VH2-70/JH6 FR4 VH2-26/JH6 FR1 VH2-26/JH6 FR2 VH2-26/JH6 FR3 VH2-26/JH6 FR4 VH3-72/JH6 FR1 VH3-72/JH6 FR2 VH3-72/JH6 FR3 VH3-72/JH6 FR4 VH3-21/JH6 FR1 VH3-21/JH6 FR2 VH3-21/JH6 FR3 VH3-21/JH6 FR4 VH1-69/JH6 FR1 VH1-69/JH6 FR2 VH1-69/JH6 FR3 VH1-69/JH6 FR4 VH1-18/JH6 FR1 VH1-18/JH6 FR2 VH1-18/JH6 FR3 VH1-18/JH6 FR4 VH7-4.1/JH6 FR1 VH7-4.1/JH6 FR2 VH7-4.1/JH6 FR3 VH7-4.1/JH6 FR4 Послідовність 123456789012345678901234567890 EVTLRESGPALVKPTQTLTLTCTFSGFSLS WIRQPPGKALEWLA RLTISKDTSKNQVVLTMTNMDPVDTATYYCAR WGQGTTVTVSS EVTLKESGPVLVKPTETLTLTCTVSGFSLS WIRQPPGKALEWLA RLTISKDTSKSQVVLTMTNMDPVDTATYYCAR WGQGTTVTVSS EVQLVESGGGLVQPGGSLRLSCAASGFTFS WVRQAPGKGLEWVG RFTISRDDSKNSLYLQMNSLKTEDTAVYYCAR WGQGTTVTVSS EVQLVESGGGLVKPGGSLRLSCAASGFTFS WVRQAPGKGLEWVS RFTISRDNAKNSLYLQMNSLRAEDTAVYYCAR WGQGTTVTVSS EVQLVQSGAEVKKPGSSVKVSCKASGGTFS WVRQAPGQGLEWMG RVTITADKSTSTAYMELSSLRSEDTAVYYCAR WGQGTTVTVSS EVQLVQSGAEVKKPGASVKVSCKASGYTFT WVRQAPGQGLEWMG RVTMTTDTSTSTAYMELRSLRSDDTAVYYCAR WGQGTTVTVSS QVQLVQSGSELKKPGASVKVSCKASGYTFT WVRQAPGQGLEWMG RFVFSLDTSVSTAYLQISSLKAEDTAVYYCAR WGQGTTVTVSS 20 20 UA 110049 C2 Таблиця 4 Акцепторні послідовності легкого ланцюга SEQ ID NО: 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 5 10 15 20 25 30 Область білка B3/JK4 FR1 B3/JK4 FR2 B3/JK4 FR3 B3/JK4 FR4 L2/JK4 FR1 L2/JK4 FR2 L2/JK4 FR3 L2/JK4 FR4 L15/JK4 FR1 L15/JK4 FR2 L15/JK4 FR3 L15/JK4 FR4 L5/JK4 FR1 L5/JK4 FR2 L5/JK4 FR3 L5/JK4 FR4 1-33/018/JK2 FR1 1-33/018/JK2 FR2 1-33/018/JK2 FR3 1-33/018/JK2 FR4 1-33/018/JK4 FR4 Послідовність 123456789012345678901234567890 DIVMTQSPDSLAVSLGERATINC WYQQKPGQPPKLLIY GVPDRFSGSGSGTDFTLTISSLQAEDVAVYYC FGGGTKVEIKR EIVMTQSPATLSVSPGERATLSC WYQQKPGQAPRLLIY GIPARFSGSGSGTEFTLTISSLQSEDFAVYYC FGGGTKVEIKR DIQMTQSPSSLSASVGDRVTITC WYQQKPEKAPKSLIY GVPSRFSGSGSGTDFTLTISSLQPEDFATYYC FGGGTKVEIKR DIQMTQSPSSVSASVGDRVTITC WYQQKPGKAPKLLIY GVPSRFSGSGSGTDFTLTISSLQPEDFATYYC FGGGTKVEIKR DIQMTQSPSSLSASVGDRVTITC WYQQKPGKAPKLLIY GVPSRFSGSGSGTDFTFTISSLQPEDIATYYC FGQGTKLEIKR FGGGTKVEIKR У рамках винаходу термін "ген антитіла зародкової лінії" або "фрагмент гена" стосується послідовності імуноглобуліну, кодованої в нелімфоїдних клітинах, які не піддалися процесу дозрівання, що приводить до перегрупування генів і мутації для експресії конкретного імуноглобуліну (див., наприклад, Shapiro et al. (2002) Crit. Rev. Immunol. 22(3):183-200; Marchalonis et al. (2001) Adv. Exp. Med. Biol. 484:13-30). Одна з переваг, забезпечуваних різними варіантами здійснення даного винаходу, випливає з твердження, що гени антитіл зародкової лінії більш ймовірно, ніж гени зрілого антитіла, зберігають основну структуру амінокислотної послідовності, характерну для індивідуумів цього виду, таким чином, менш ймовірно, що вони будуть розпізнаватися як чужорідні при терапевтичному використанні для цього виду. У рамках винаходу термін "ключові" залишки стосується конкретних залишків у варіабельній області, що більшою мірою впливають на специфічність зв’язування і/або афінність антитіла, зокрема гуманізованого антитіла. Ключовий залишок включає, як необмежувальні приклади, один або декілька з наступного: суміжний з CDR залишок, потенційна ділянка глікозилування (може являти собою ділянку N- або О-глікозилування), рідкий залишок, залишок, здатний взаємодіяти з антигеном, залишок, здатний взаємодіяти з CDR, канонічний залишок, контактний залишок між варіабельною областю важкого ланцюга і варіабельною областю легкого ланцюга, залишок в зоні Верньє і залишок в області перекриття між визначенням CDR1 варіабельної області важкого ланцюга по Chothia і визначенням першої каркасної області важкого ланцюга по Kabat. Термін "гуманізоване антитіло" стосується антитіл, які містять послідовності варіабельної області важкого і легкого ланцюгів виду, що не є людиною (наприклад, миші), але в яких щонайменше частина послідовності VH і/або VL змінена на більш "подібну до людської", тобто більш схожу з варіабельними послідовностями зародкової лінії людини. Одним з типів гуманізованого антитіла є антитіло з пересадженими CDR, в якому послідовності CDR, що не належать людині, вбудовані в послідовності VH і VL людини для заміни відповідних каркасних (FR) послідовностей, що не належать людині. Наприклад, "гуманізоване антитіло" є антитілом або його варіантом, похідним, аналогом або фрагментом, що імуноспецифічно зв'язується з антигеном, що представляє інтерес, і містить каркасну область (FR), яка має, по суті, амінокислотну послідовність антитіла людини, і область, що визначає комплементарність (CDR), яка має, по суті, амінокислотну послідовність антитіла, що не належить людині. У рамках 21 UA 110049 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 винаходу термін "по суті" відносно CDR стосується CDR, що має амінокислотну послідовність, щонайменше на 80%, щонайменше на 85%, щонайменше на 90%, щонайменше на 95%, щонайменше на 98% або щонайменше на 99% ідентичну амінокислотній послідовності CDR антитіла, що не належить людині. Гуманізоване антитіло містить, по суті, всі з щонайменше одного і, як правило, двох варіабельних доменів (Fab, Fab', F(ab')2, FabC, Fv), де всі, або по суті всі, області CDR відповідають таким з імуноглобуліну, що не належить людині (тобто донорного антитіла), і всі, або по суті всі, з каркасних областей є такими з консенсусної послідовності імуноглобуліну людини. У варіанті здійснення гуманізоване антитіло також містить щонайменше частину константної області (Fc) імуноглобуліну, як правило імуноглобуліну людини. У деяких варіантах здійснення гуманізоване антитіло містить як варіабельний домен легкого ланцюга, так і щонайменше варіабельний домен важкого ланцюга. Антитіло також може включати шарнірну область, області CH1, CH2, CH3 і CH4 важкого ланцюга. У деяких варіантах здійснення гуманізоване антитіло містить тільки гуманізований легкий ланцюг. У деяких варіантах здійснення гуманізоване антитіло містить тільки гуманізований важкий ланцюг. У конкретних варіантах здійснення гуманізоване антитіло містить тільки гуманізований варіабельний домен легкого ланцюга і/або гуманізований важкий ланцюг. Гуманізоване антитіло можна вибирати з будь-якого класу імуноглобулінів, включаючи IgM, IgG, IgD, IgA і IgE, і будь-якого ізотипу, включаючи, як необмежувальні приклади, IgG1, IgG2, IgG3 і IgG4. Гуманізоване антитіло може містити послідовності з декількох класів або ізотипів, і для оптимізації бажаних ефекторних функцій можна вибирати конкретні константні домени з використанням способів, добре відомих в цій галузі. Каркасні області і CDR гуманізованого антитіла можуть не відповідати точно батьківським послідовностям, наприклад CDR донорного антитіла або консенсусний каркас можна піддавати мутагенезу за допомогою заміни, інсерції і/або делеції щонайменше одного амінокислотного залишку таким чином, що CDR або каркасний залишок в цій ділянці не відповідає залишку в донорному антитілі або консенсусному каркасі. Однак в одному з варіантів здійснення такі мутації не будуть протяжними. Як правило, щонайменше 80%, щонайменше 85%, щонайменше 90% і щонайменше 95% залишків гуманізованого антитіла будуть відповідати таким в послідовностях батьківських FR і CDR. У рамках винаходу термін "консенсусний каркас" стосується каркасної області в консенсусній послідовності імуноглобуліну. У рамках винаходу термін "консенсусна послідовність імуноглобуліну" стосується послідовності, утвореної амінокислотами, що найчастіше зустрічаються (або нуклеотидами) в сімействі споріднених послідовностей імуноглобулінів (див., наприклад, Winnaker (1987) From Genes to Clones (Verlagsgesellschaft, Weinheim, Germany)). Таким чином, "консенсусна послідовність імуноглобуліну" може містити "консенсусний варіабельний домен" і/або "консенсусний константний домен". У свою чергу, "консенсусний варіабельний домен" може містити одну або декілька "консенсусних каркасних областей" і/або одну або декілька "консенсусних CDR". У сімействі імуноглобулінів кожне положення в консенсусній послідовності зайняте амінокислотою, що зустрічається найчастіше в цьому положенні в сімействі. Якщо дві амінокислоти зустрічаються однаковою мірою часто, то в консенсусну послідовність можна включати будь-яку. У рамках винаходу термін "зона Верньє" стосується підгрупи каркасних залишків, які можуть регулювати структуру CDR і точно настроювати її для відповідності антигену, як описують Foote і Winter (1992) J. Mol. Biol. 224:487-499. Залишки зони Верньє утворюють шар, що лежить під CDR, і можуть впливати на структуру CDR і афінність антитіла. У рамках винаходу термін "полівалентний зв’язувальний білок" означає зв’язувальний білок, що містить дві або більше антигензв’язувальних ділянок. Полівалентний зв’язувальний білок конструюють таким, що містить три або більше антигензв’язувальних ділянок, і, як правило, він не є природним антитілом. Термін "поліспецифічний зв’язувальний білок" стосується зв’язувального білка, здатного зв'язуватися з двома або більше спорідненими або неспорідненими мішенями. Зв'язувальні білки з подвійним варіабельним доменом (DVD) є зв'язувальними білками, які містять дві або більше антигензв’язувальних ділянок і є чотиривалентними або полівалентними зв'язувальними білками. Такі зв'язувальні білки з DVD можуть бути моноспецифічними, тобто здатними зв'язуватися з одним антигеном, або поліспецифічними, тобто здатними зв'язуватися з двома або більше антигенами. Зв'язувальні білки з DVD, що містять два поліпептиди важкого ланцюга з DVD і два поліпептиди легкого ланцюга з DVD, позначають як молекула DVD-Ig™. Кожна половина молекули DVD-Ig™ містить поліпептид важкого ланцюга з DVD, поліпептид легкого ланцюга з DVD і дві антигензв’язувальні ділянки. Кожна ділянка зв’язування містить варіабельний домен важкого ланцюга і варіабельний домен легкого ланцюга всього з 6 CDR, що беруть участь в зв’язуванні 22 UA 110049 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 антигену, на антигензв’язувальну ділянку. Зв'язувальні білки з DVD і способи одержання зв'язувальних білків з DVD описують в патенті США № 7612181. Один з аспектів винаходу стосується зв’язувального білка з DVD, що включає зв'язувальні білки, здатні зв'язуватися з IL-1α людини. У іншому аспекті зв’язувальний білок з DVD здатний зв'язуватися з IL-1α і другою мішенню. У одному з варіантів здійснення зв’язувальний білок з DVD здатний зв'язуватися з IL-1α і IL-1β. Термін "нейтралізація" стосується нейтралізації біологічної активності цитокіну, коли зв’язувальний білок специфічно зв'язується з цитокіном. У варіанті здійснення нейтралізуючий зв’язувальний білок є нейтралізуючим антитілом, зв’язування якого з hIL-1α приводить до інгібування біологічної активності hІL-1α. У варіанті здійснення нейтралізуючий зв’язувальний білок зв'язується з hIL-1α і знижує біологічну активність hIL-1α щонайменше приблизно на 20%, щонайменше приблизно на 40%, щонайменше приблизно на 60%, щонайменше приблизно на 80%, щонайменше приблизно на 85%, щонайменше приблизно на 90%, щонайменше приблизно на 95% або щонайменше приблизно на 100%. Інгібування біологічної активності hIL1α за допомогою нейтралізації зв’язувального білка можна оцінювати за допомогою вимірювання одного або декількох показників біологічної активності hIL-1α, добре відомих в цій галузі. Термін "епітоп" включає будь-яку поліпептидну детермінанту, здатну специфічно зв'язуватися з імуноглобуліном або Т-клітинним рецептором. У деяких варіантах здійснення епітопи включають хімічно активні поверхневі угрупування молекул, таких як амінокислоти, бічні цукрові ланцюги, фосфорильні або сульфонільні групи, і в деяких варіантах здійснення можуть мати конкретні тривимірні структурні характеристики і/або конкретні характеристики заряду. Епітоп є областю антигену, що зв'язується антитілом. Таким чином, епітоп складається з амінокислотних залишків області антигену (або його фрагмента), про які відомо, що вони зв'язуються з комплементарною ділянкою на специфічному партнері по зв’язуванню. Антигенний фрагмент може містити декілька епітопів. У деяких варіантах здійснення вказують, що антитіло специфічно зв'язується з антигеном, коли воно розпізнає свій антиген-мішень в складній суміші білків і/або макромолекул. Вказують, що антитіла "зв'язуються з одним і тим же епітопом", якщо антитіла перехресно конкурують (одне запобігає зв’язуванню або модулює ефект іншого). Крім того, структурні визначення епітопів (які перекриваються, аналогічні, ідентичні) є інформативними, але функціональні визначення часто є більш значущими, оскільки вони включають структурні (зв’язування) і функціональні (модуляція, конкуренція) параметри. Термін "поверхневий плазмонний резонанс" стосується оптичного явища, яке дозволяє аналізувати біоспецифічні взаємодії в реальному часі за допомогою визначення змін концентрацій білків в матриці біосенсора, наприклад, з використанням системи BIACORE™ (Biacore International AB, а GE Healthcare company, Uppsala, Sweden and Piscataway, New Jersey). Додатково опис див. в Jonsson U. et al. (1993) Ann. Biol. Clin. 51:19-26; Jonsson U. et al. (1991) BioTechnigues, 11:620-627; Johnsson В. et al. (1995) J. Mol. Recognit. 8:125-131; і Johnsson В. et al. (1991) Anal. Biochem. 198:268-277. Термін "kon" стосується константи швидкості прямої реакції для асоціації зв’язувального білка (наприклад, антитіла) з антигеном для утворення, наприклад, комплексу антитіло/антиген, як відомо в цій галузі. "k on" також відома по термінах "константа швидкості асоціації" або "ka", як взаємозамінно використовують в рамках винаходу. Це значення, яке свідчить про швидкість зв’язування антитіла зі своїм антигеном-мішенню або швидкість утворення комплексу між антитілом і антигеном, також представлене рівнянням: Антитіло ("Ab") + Антиген ("Ag") → Ab-Ag. Термін "koff" стосується константи швидкості зворотної реакції для дисоціації зв’язувального білка (наприклад, антитіла), наприклад, від комплексу антитіло/антиген, як відомо в цій галузі. "koff" також відома по термінах "константа швидкості дисоціації" або "kd", як взаємозамінно використовують в рамках винаходу. Це значення свідчить про швидкість дисоціації антитіла від свого антигену-мішені або розділення комплексу Ab-Ag з перебігом часу на вільне антитіло і антиген, як представлено в рівнянні нижче: Ab + Ag ← Ab-Ag. Терміни "рівноважна константа дисоціації" або "KD", як взаємозамінно використовують в рамках винаходу, стосуються значення, одержаного при вимірюванні титруванням при рівновазі або за допомогою ділення константи швидкості дисоціації (koff) на константу швидкості асоціації (kon). Константу швидкості асоціації, константу швидкості дисоціації і рівноважну константу швидкості дисоціації використовують для представлення афінності зв’язування антитіла з антигеном. Способи визначення констант швидкості асоціації і дисоціації добре відомі в цій галузі. Використання способів на основі флуоресценції характеризується високою 23 UA 110049 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 чутливістю і можливістю аналізувати зразки в фізіологічних буферах при рівновазі. Можна використовувати інші експериментальні підходи і інструменти, такі як аналіз BIACORE™ (аналіз бімолекулярної взаємодії) (наприклад, інструмент, доступний в Biacore International AB, а GE Healthcare company, Uppsala, Sweden). Крім того, також можна використовувати аналіз KinExA® (Kinetic Exclusion Assay), доступний в Sapidyne Instruments (Boise, Idaho). У рамках винаходу термін "мічений зв’язувальний білок" стосується білка з вбудованою міткою, яка забезпечує ідентифікацію зв’язувального білка. У одному з аспектів мітка є детектованим маркером, наприклад у випадку вбудовування радіоактивно міченої амінокислоти або прикріплення до поліпептиду залишків біотину, які можна визначати за допомогою міченого авідину (наприклад, стрептавідину, що містить флуоресцентний маркер, або ферментативної активності, яку можна визначати оптичними або колориметричний способами). Приклади міток для поліпептидів включають, як необмежувальні приклади, наступні: радіоактивні ізотопи або 3 14 35 90 99 111 125 131 177 166 153 радіонукліди (наприклад, H, C, S, Y, Tc, In, I, I, Lu, Ho і Sm), флуоресцентні мітки (наприклад, FITC, родамін і фосфати лантаноїдів), ферментативні мітки (наприклад, пероксидазу хрону, люциферазу, лужну фосфатазу), хемілюмінесцентні маркери, біотинільні групи, попередньо визначені поліпептидні епітопи, розпізнавані вторинним репортером (наприклад, парні послідовності лейцинової блискавки, ділянки зв’язування вторинних антитіл, металзв’язувальні домени і епітопні мітки), і магнітні засоби, такі як хелати гадолінію. Термін "кон’югат антитіла" стосується зв’язувального білка, такого як антитіло, хімічно зв'язане з другою хімічною сполукою, такою як терапевтичний або цитотоксичний засіб. Термін "засіб" використовують в рамках винаходу для позначення хімічної сполуки, суміші хімічних сполук, біологічної макромолекули або екстракту, одержуваного з біологічних матеріалів. У одному з аспектів терапевтичні або цитотоксичні засоби включають, як необмежувальні приклади, коклюшний токсин, таксол, цитохалазин В, граміцидин D, бромистий етидій, еметин, мітоміцин, етопозид, тенепозид, вінкристин, вінбластин, колхіцин, доксорубіцин, даунорубіцин, дигідроксіантрацендіон, мітоксантрон, мітраміцин, актиноміцин D, 1-дегідротестостерон, глюкокортикоїди, прокаїн, тетракаїн, лідокаїн, пропранолол і пуроміцин і їх аналоги або гомологи. Терміни "кристал" і "кристалізований" стосуються антитіла або його антигензв’язувальної частини, що існує у формі кристала. Кристали є однією з форм твердого стану речовини, відмінною від інших форм, таких як аморфний твердий стан або рідкокристалічний стан. Кристали складаються з регулярних, повторюваних, тривимірних решіток атомів, іонів, молекул (наприклад, білків, таких як антитіла) або молекулярних агрегатів (наприклад, комплексів антиген/антитіло). Ці тривимірні решітки розташовані відповідно до конкретних математичних закономірностей, добре відомих в цій галузі. Основну одиницю або структурний елемент, що повторюється в кристалі, називають асиметричною одиницею. Повторення асиметричної одиниці в порядку, відповідному встановленій, чітко визначеній кристалографічній симетрії, представляє "базисну комірку" кристала. Повторення базисної комірки за допомогою регулярних трансляцій у всіх трьох вимірах представляє кристал. Див. Giege і Ducruix (1999) Chapter 1, In Crystallization of Nucleic Acids and Proteins, а Practical Approach, 2nd ed. (Ducruix and Giege, eds.) (Oxford University Press, New York, 1999) pp. 1-16. Термін "полінуклеотид" означає полімерну форму з двох або більше нуклеотидів, як рибонуклеотидів, так і дезоксинуклеотидів, або модифіковану форму будь-якого типу нуклеотиду. Термін включає одно- і дволанцюжкові форми ДНК або РНК, але у варіанті здійснення це дволанцюжкова ДНК. Термін "виділений полінуклеотид" означає полінуклеотид (наприклад, геномного, кДНК- або синтетичного походження або їх комбінацію), не зв'язаний з всім полінуклеотидом або його частиною, з якими він зв'язаний в природі, з якими він функціонально зв'язаний в природі або з якими він спільно знаходиться в природі як частина більшої послідовності. Термін "вектор" стосується молекули нуклеїнової кислоти, здатної транспортувати іншу нуклеїнову кислоту, з якою вона зв'язана. Одним з типів вектора є "плазміда", що позначає замкнену кільцеву дволанцюжкову ДНК, в яку можна лігувати додаткові сегменти ДНК. Іншим типом вектора є вірусний вектор, де додаткові сегменти ДНК можна лігувати у вірусний геном. Конкретні вектори здатні до автономної реплікації в клітині-хазяїні, в яку їх вбудовують (наприклад, бактеріальні вектори, що мають бактеріальну ділянку початку реплікації, і епісомні вектори ссавців). Інші вектори (наприклад, неепісомні вектори ссавців) можна вбудовувати в геном клітини-хазяїна після введення в клітину-хазяїна, і, таким чином, вони реплікуються разом з геномом хазяїна. Крім того, конкретні вектори здатні регулювати експресію генів, з якими вони функціонально зв'язані. Такі вектори в рамках винаходу позначають як "рекомбінантні експресуючі вектори" (або просто "експресуючі вектори"). В основному, 24 UA 110049 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 експресуючі вектори, придатні для способів рекомбінантної ДНК, часто є формою плазмід. У рамках винаходу терміни "плазміда" і "вектор" можна використовувати взаємозамінно, оскільки плазміда є найбільш загальновживаною формою вектора. Однак винахід призначений для включення інших форм експресуючих векторів, таких як вірусні вектори (наприклад, ретровіруси з дефективною реплікацією, аденовіруси і аденоасоційовані віруси), що виконують еквівалентні функції. Термін "функціонально зв'язаний" стосується такого положення компонентів, що вони функціонують певним чином. Контролююча послідовність, "функціонально зв'язана" з кодуючою послідовністю, лігована таким чином, що експресії кодуючої послідовності досягають в умовах, сумісних з контрольними послідовностями. "Функціонально зв'язані" послідовності включають контролюючі експресію послідовності, суміжні з нуклеїновою кислотою, що представляє інтерес, контролюючі експресію послідовності, діючі в транс-положенні, тобто такі, що знаходяться на іншій молекулі нуклеїнової кислоти, ніж нуклеїнова кислота, що представляє інтерес, але, незважаючи на це, здійснюють контроль над нуклеїновою кислотою, що представляє інтерес, і контролюючі експресію послідовності, локалізовані на тій же молекулі нуклеїнової кислоти, що і нуклеїнова кислота, що представляє інтерес, але на відстані від неї. У рамках винаходу термін "контролююча експресію послідовність" стосується полінуклеотидних послідовностей, необхідних для впливу на експресію і процесингу кодуючих послідовностей, з якими вони ліговані. Контролюючі експресію послідовності включають відповідні послідовності ініціації транскрипції, термінуючі, промоторні і енхансерні послідовності, ефективні сигнали процесингу РНК, такі як сигнали сплайсингу і поліаденілювання, послідовності, що стабілізують цитоплазматичну мРНК, послідовності, що підвищують ефективність трансляції (тобто консенсусна послідовність Козака), послідовності, що підвищують стабільність білка, і, при бажанні, послідовності, що підвищують секрецію білка. Природа таких контролюючих послідовностей відрізняється залежно від організму-хазяїна, у прокаріот такі контролюючі послідовності, як правило, включають промотор, ділянку зв’язування рибосоми і послідовність термінації транскрипції, у еукаріот, як правило, такі контролюючі послідовності включають промотори і послідовність термінації транскрипції. Термін "контролюючі послідовності" призначений для включення компонентів, наявність яких важлива для експресії і процесингу, і вони також можуть включати додаткові компоненти, наявність яких є перевагою, наприклад лідерні послідовності і послідовності партнера по злиттю. "Трансформація" стосується будь-якого процесу, за допомогою якого екзогенна ДНК проникає в клітину-хазяїна. Трансформація може відбуватися в природних або штучних умовах з використанням різних способів, добре відомих в цій галузі, наприклад, для вбудовування чужорідних послідовностей нуклеїнової кислоти в прокаріотичну або еукаріотичну клітинухазяїна. Способи вибирають з урахуванням клітини-хазяїна, що підлягає трансформації, і вони можуть включати, як необмежувальні приклади, вірусну інфекцію, електропорацію, ліпофекцію і бомбардування частинками. Такі "трансформовані" клітини включають стабільно трансформовані клітини, в яких вбудовувана ДНК здатна реплікуватися як плазміда, що автономно реплікується, або як частина хромосоми хазяїна. Вони також включають клітини, транзиторно експресуючі вбудовувану ДНК або РНК протягом обмеженого періоду часу. У рамках винаходу термін "рекомбінантна клітина-хазяїн" (або просто "клітина-хазяїн") призначений для позначення клітини, в яку вбудовують екзогенну ДНК. Такі терміни призначені для включення не тільки конкретної вказаної клітини, але і потомства такої клітини. Оскільки конкретні модифікації можуть відбуватися в подальших поколіннях внаслідок мутації або впливу навколишнього середовища, таке потомство може, по суті, не бути ідентичним батьківській клітині, але все одно входити в обсяг терміна "клітина-хазяїн", в рамках винаходу. У одному з аспектів клітини-хазяїни включають прокаріотичні і еукаріотичні клітини, вибрані з будь-якого Царства живих організмів. Еукаріотичні клітини включають клітини найпростіших, грибів, рослин і тварин. У іншому аспекті клітини-хазяїни включають, як необмежувальні приклади, лінію клітин прокаріот Escherichia coli, лінії клітин ссавців CHO, HEK 293 і COS, лінію клітин комах Sf9 і клітини грибів Saccharomyces cerevisiae. Можна використовувати стандартні способи для рекомбінантної ДНК, синтезу олігонуклеотидів і культивування і трансформації тканин (наприклад, електропорації і ліпофекції). Способи ферментативних реакцій і очищення можна здійснювати згідно з інструкціями виробника або як загальноприйнято в цій галузі або представлено в рамках винаходу. Наведені вище способи, як правило, можна здійснювати згідно із загальноприйнятими способами, добре відомими в цій галузі, і як описано в різних загальних і більш спеціальних джерелах, цитованих і обговорюваних протягом всього даного опису. Див. 25 UA 110049 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 наприклад, Sambrook et al. Molecular Cloning: А Laboratory Manual, 2d ed. (Cold Spring Harbor Laboratory Press, Cold Spring Harbor, New York, 1989). Термін "трансгенний організм" стосується організму, який має клітини, що містять трансген, де з трансгена, вбудовуваного в організм (або предка організму), експресується поліпептид, що не експресується в природі в організмі. "Трансген" є конструкцією ДНК, стабільно функціонально вбудованою в геном клітини, з якої розвивається трансгенний організм, що направляє експресію продукту кодованого гена в одному або декількох типах клітин або тканин трансгенного організму. Терміни "регулює" і "модулює" використовують взаємозамінно і вони стосуються зміни активності молекули, що представляє інтерес (наприклад, біологічної активності hIL-1α). Модуляція може являти собою підвищення або зниження величини конкретної активності або функції молекули, що представляє інтерес. Приклади активностей і функцій молекули включають, як необмежувальні приклади, характеристики зв’язування, ферментативну активність, активацію клітинного рецептора і передачу сигналу. Відповідно, термін "модулятор" означає сполуку, здатну змінювати активність або функцію молекули, що представляє інтерес (наприклад, біологічну активність hIL-1α). Наприклад, модулятор може викликати підвищення або зниження величини конкретної активності або функції молекули в порівнянні з величиною активності або функції, спостережуваною за відсутності модулятора. У деяких варіантах здійснення модулятор є інгібітором, що знижує величину щонайменше однієї активності або функції молекули. Приклади інгібіторів включають, як необмежувальні приклади, білки, пептиди, антитіла, пептидні антитіла, вуглеводи або невеликі органічні молекули. Пептидні антитіла описують, наприклад, в публікації PCT № WO 01/83525. Термін "агоніст" стосується модулятора, який при контакті з молекулою, що представляє інтерес, викликає підвищення величини конкретної активності або функції молекули в порівнянні з величиною активності або функції, спостережуваною за відсутності агоніста. Конкретні агоністи, що представляють інтерес, можуть включати, як необмежувальні приклади, поліпептид, нуклеїнову кислоту, вуглевод або будь-яку іншу молекулу, що зв'язується з IL-1α і/або IL-1β. Термін "антагоніст" або "інгібітор" стосується модулятора, який при контакті з молекулою, що представляє інтерес, викликає зниження величини конкретної активності або функції молекули в порівнянні з величиною активності або функції, спостережуваною за відсутності антагоніста. Антагоністи включають ті, що блокують або модулюють біологічну або імунологічну активність IL-1α і/або IL-1β. Антагоністи і інгібітори IL-1α можуть включати, як необмежувальні приклади, поліпептид, нуклеїнову кислоту, вуглевод або будь-яку іншу молекулу, що зв'язується з IL-1α. Антагоністи і інгібітори IL-1β можуть включати, як необмежувальні приклади, поліпептид, нуклеїнову кислоту, вуглевод або будь-яку іншу молекулу, що зв'язується з IL-1β. Термін "ефективна кількість" стосується кількості терапевтичного засобу, достатньої для зниження тяжкості і/або тривалості порушення або одного або декількох його симптомів, профілактики прогресування порушення, викликання регресування порушення, профілактики рецидиву, розвитку, дебюту або прогресування одного або декількох симптомів, асоційованих з порушенням, визначення порушення або підвищення або поліпшення профілактичних або терапевтичних ефектів іншого терапевтичного засобу (наприклад, профілактичного або терапевтичного засобу). Термін "зразок" використовують в його найширшому розумінні. Термін "біологічний зразок" включає, як необмежувальні приклади, будь-яку кількість речовини з живого організму або раніше живого організму. Такі живі організми включають, як необмежувальні приклади, людину, мишей, щурів, мавп, собак, кроликів і інших тварин. Такі речовини включають, як необмежувальні приклади, кров, сироватку, сечу, синовіальну рідину, клітини, органи, тканини, кістковий мозок, лімфовузли і селезінку. "Афінно зріле" антитіло є антитілом з однією або декількома змінами в одній або декількох CDR або їх каркасах, що приводить до поліпшення афінності антитіла до антигену в порівнянні з батьківським антитілом, що не має таких змін. Переважні афінно зрілі антитіла будуть мати наномолярні або навіть пікомолярні афінності для антигену-мішені. Афінно зрілі антитіла одержують відомими в цій галузі способами. У Marks et al. (1992) BioTechnology, 10:779-783, описують дозрівання афінності перетасовуванням доменів VH і VL. Випадковий мутагенез CDR і/або каркасних залишків описують в Barbas et al. (1994) Proc Nat. Acad. Sci. USA, 91:3809-3813; Schier et al. (1995) Gene, 169:147-155; Yelton et al. (1995) J. Immunol. 155:1994-2004; Jackson et al. (1995) J. Immunol. 154(7):3310-3319; і Hawkins et al. (1992) J. Mol. Biol. 226:889-896. 26 UA 110049 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Біль, що зберігається у індивідуума після зникнення його вихідної причини, є вже не симптомом, а окремим визнаним захворюванням. У рамках винаходу термін "алодинія" стосується стану, при якому індивідуум випробовує больову відповідь на безпечний в нормі стимул, як правило, механічної природи, такий як обробка шкіри щіткою. Алодинічний біль не залучає ноцицептори і, таким чином, його також можна позначати як "неноцицептивний" біль. У рамках винаходу термін "гіпералгезія" стосується стану, при якому індивідуум має підвищену чутливість до болю, що є результатом впливу больового стимулу, особливо стимулу, що активує ноцицептори, такого як больова механічна, термічна або хімічна стимуляція. Стимул, що активує ноцицептори, викликає біль. Гіпералгезія є станом, при якому індивідуум має підвищену больову відповідь на нормальний больовий стимул. Індивідуум може страждати алодинією, гіпералгезією або комбінацією алодинії і гіпералгезії. I. Одержання зв'язувальних білків DVD-Ig™, що зв'язуються з IL-1α і IL-1β Описують конструювання і одержання імуноглобулінових зв'язувальних білків з подвійним варіабельним доменом (DVD-Ig™), здатних зв'язуватися з одним або декількома антигенамимішенями (або епітопами) (див., наприклад, публікацію PCT № WO 2007/024715). Зв'язувальний білок DVD-Ig, застосовний в способах і композиціях для лікування остеоартриту, представлених в рамках винаходу, зв'язується з IL-1α і IL-1β. У варіанті здійснення зв’язувальний білок DVD-Ig™ містить щонайменше два поліпептидні ланцюги, де перший поліпептидний ланцюг містить VD1-(X1)n-VD2-C-(X2)n, де VD1 є першим варіабельним доменом важкого ланцюга, VD2 є другим варіабельним доменом важкого ланцюга, С є константним доменом важкого ланцюга, X1 є лінкером, за умови, що він не є CH1, і X2 є Fcобластю, і де вказаний другий поліпептидний ланцюг містить VD1-(X1)n-VD2-C-(X2)n, де VD1 є першим варіабельним доменом легкого ланцюга, VD2 є другим варіабельним доменом легкого ланцюга, С є константним доменом легкого ланцюга, X1 є лінкером, за умови, що він не є CH1, і X2 не містить Fc-область, і n є 0 або 1. Зв’язувальний білок DVD-Ig™, що складається з першого і другого поліпептидних ланцюгів, має дві антигензв’язувальні ділянки. У іншому варіанті здійснення зв’язувальний білок DVD-Ig™ містить чотири поліпептидні ланцюги, де кожний з перших двох поліпептидних ланцюгів містить VD1-(X1)n-VD2-C-(X2)n, відповідно, де VD1 є першим варіабельним доменом важкого ланцюга, VD2 є другим варіабельним доменом важкого ланцюга, С є константним доменом важкого ланцюга, X1 є лінкером, за умови, що він не є CH1, і X2 є Fc-областю, і кожний з других двох поліпептидних ланцюгів містить VD1-(X1)n-VD2-C-(X2)n, відповідно, де VD1 є першим варіабельним доменом легкого ланцюга, VD2 є другим варіабельним доменом легкого ланцюга, С є константним доменом легкого ланцюга, X1 є лінкером, за умови, що він не є CH1, і X2 не містить Fc-область, і n є 0 або 1. Такий зв’язувальний білок DVD-Ig™ має чотири антигензв’язувальні ділянки. Як приклад, зв’язувальний білок DVD-Ig, застосовний в способах і композиціях для лікування остеоартриту у індивідуума, представлених в рамках винаходу, можна конструювати таким, що має ділянку зв’язування IL-1β, утворену з'єднанням варіабельних доменів VD1 двох (першого і другого) поліпептидів, і ділянку зв’язування IL-1α, утворену з'єднанням варіабельних доменів VD2 двох (першого і другого) поліпептидів. Альтернативно, зв’язувальний білок DVD-Ig, застосовний в способах і композиціях для лікування остеоартриту у індивідуума, представлених в рамках винаходу, може мати ділянку зв’язування IL-1α, утворену з'єднанням варіабельних доменів VD1 двох (першого і другого) поліпептидів, і ділянку зв’язування IL-1β, утворену з'єднанням варіабельних доменів VD2 двох (першого і другого) поліпептидів. А. Одержання батьківських моноклональних антитіл Варіабельні домени зв’язувального білка з DVD можна одержувати з батьківських антитіл, включаючи поліклональні і моноклональні антитіла, здатні зв'язуватися з антигенами, що представляють інтерес. Ці антитіла можуть бути природними або їх можна одержувати за допомогою рекомбінантної технології. Моноклональні антитіла можна одержувати з використанням широкого спектра способів, відомих в цій галузі, включаючи використання гібридом, рекомбінантної технології, технології фагового дисплея або їх комбінацій. Наприклад, моноклональні антитіла можна одержувати з використанням гібридомних способів, включаючи відомі в цій галузі і наведені, наприклад, в Harlow et al. Antibodies: А Laboratory Manual, 2nd ed. (Cold Spring Harbor Laboratory Press, 1988); Hammerling et al. Monoclonal Antibodies and T-Cell Hybridomas (Elsevier, N.Y., 1981), pages 563581 (вказані джерела включені як посилання в повному обсязі). У рамках винаходу термін "моноклональне антитіло" (скорочено "mAb") не обмежений антитілами, одержуваними за допомогою гібридомної технології. Термін "моноклональне антитіло" стосується антитіла, одержуваного з одного клону, включаючи будь-який еукаріотичний, прокаріотичний або фаговий клон, а не способу, яким його одержують. Гібридоми піддають селекції, клонують і 27 UA 110049 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 додатково піддають скринінгу відносно бажаних характеристик, включаючи стійкий ріст гібридоми, високу продукцію антитіл і бажані характеристики антитіл, з використанням стандартних способів. Гібридоми можна культивувати і вирощувати in vivo в сингенних тваринах, в тваринах з дефектною імунною системою, наприклад безтимусних мишах, або в культурі клітин in vitro. Способи селекції, клонування і вирощування гібридом добре відомі фахівцям в цій галузі. У переважному варіанті здійснення гібридоми є гібридомами миші. У іншому варіанті здійснення гібридоми одержують в видах, що не належать до людини, не належать до миші, таких як щури, вівці, свині, кози, велика рогата худоба або коні. У іншому варіанті здійснення гібридоми є гібридомами людини, в яких несекреторну мієлому людини піддають злиттю з клітиною людини, експресуючою антитіло, здатне зв'язуватися з бажаним специфічним антигеном, таким як IL-1α або IL-1β. Рекомбінантні моноклональні антитіла також одержують з окремих виділених лімфоцитів з використанням способу, позначуваного в цій галузі як спосіб виділення антитіл з вибраних лімфоцитів (SLAM), як описано в патенті США № 5627052, публікації PCT № WO 92/02551 і Babcook et al. (1996) Proc. Natl. Acad. Sci. USA, 93:7843-7848. В цьому способі визначають окремі клітини, секретуючі антитіла, що представляють інтерес, наприклад лімфоцити, одержані з імунізованих тварин, і виділяють кДНК варіабельних областей важкого і легкого ланцюгів з клітин за допомогою ПЛР із зворотною транскрипцією, і потім ці варіабельні області можна експресувати, відносно відповідних константних областей імуноглобулінів (наприклад, константних областей людини), в клітинах-хазяїнах ссавців, таких як клітини COS або CHO. Клітини-хазяїни, трансфіковані ампліфікованими послідовностями імуноглобуліну, одержаними з селектованих in vivo лімфоцитів, потім можна піддавати додатковому аналізу і селекції in vitro, наприклад пенінгом трансфікованих клітин для виділення клітин, експресуючих антитіла до антигену, що представляє інтерес. На ампліфіковані послідовності імуноглобуліну можна додатково впливати in vitro, наприклад, за допомогою способів дозрівання афінності in vitro, таких, як описувані в публікації PCT № WO 97/29131 і публікації PCT № WO 00/56772. Моноклональні антитіла також одержують імунізацією тварини, що не належить до людини, яка містить частину або весь імуноглобуліновий локус людини, з використанням антигену, що представляє інтерес. У варіанті здійснення тварина, що не належить до людини, є трансгенною мишею XENOMOUSE, що є сконструйованою лінією мишей, які містять великі фрагменти імуноглобулінових локусів людини і дефектних по продукції антитіл миші. Див., наприклад, Green et al. (1994) Nature Genetics, 7:13-21, і патенти США №№ 5916771, 5939598, 5985615, 5998209, 6075181, 6091001, 6114598 і 6130364. Див. також публікації PCT №№ WO 91/10741, WO 94/02602, WO 96/34096, WO 96/33735, WO 98/16654, WO 98/24893, WO 98/50433, WO 99/45031, WO 99/53049, WO 00/09560 і WO 00/037504. Трансгенна миша XENOMOUSE продукує подібний дорослому репертуар людини повністю людських антитіл і антигенспецифічні моноклональні антитіла людини. Трансгенна миша XENOMOUSE містить приблизно 80% репертуару антитіл людини, завдяки вбудовуванню фрагментів локусів важкого ланцюга зародкової лінії людини, конфігурації YAC розміром порядку мегабази і х-локусів легкого ланцюга. Див., Mendez et al. (1997) Nature Genet. 15:146-156, і Green і Jakobovits (1998) J. Exp. Med. 188:483-495. Для одержання батьківських антитіл також можна використовувати способи in vitro, де бібліотеку антитіл піддають скринінгу для визначення антитіла, що має бажану специфічність зв’язування. Способи такого скринінгу бібліотек рекомбінантних антитіл добре відомі в цій галузі і включають способи, описувані, наприклад, в патенті США № 5223409, публікаціях PCT №№ WO 92/18619, WO 91/17271, WO 92/20791, WO 92/15679, WO 93/01288, WO 92/01047, WO 92/09690, WO 97/29131, і Fuchs et al. (1991) Bio/Technology, 9:1369-1372; Hay et al. (1992) Hum. Antibod. Hybridomas, 3:81-85; Huse et al. (1989) Science, 246:1275-1281; McCafferty et al. (1990) Nature, 348:552-554; Griffiths et al. (1993) EMBO J. 12:725-734; Hawkins et al. (1992) J. Mol. Biol. 226:889-896; Clackson et al. (1991) Nature, 352:624-628; Gram et al. (1992) Proc. Natl. Acad. Sci. USA, 89:3576-3580; Garrard et al. (1991) Bio/Technology, 9:1373-1377; Hoogenboom et al. (1991) Nucl. Acid Res. 19:4133-4137; і Barbas et al. (1991) Proc. Natl. Acad. Sci. USA, 88:7978-7982, і патентній публікації США № 2003/0186374. Батьківські антитіла, застосовні в даному винаході, також можна одержувати з використанням різних способів фагового дисплея, відомих в цій галузі. У способах фагового дисплея домени функціонального антитіла представляються на поверхні фагових частинок, що несуть кодуючі їх полінуклеотидні послідовності. Зокрема, такий фаг можна використовувати для представлення антигензв’язувальних доменів, експресованих з репертуару або комбінаторної бібліотеки антитіл (наприклад, людини або миші). Фаг, експресуючий антигензв’язувальний домен, який зв'язує антиген, що представляє інтерес, можна піддавати 28