Отверджувана композиція, спосіб її одержання та спосіб ущільнення

1. Отверджувана композиція, яка містить: простий політіоефір; і поліепоксисполуку на основі багатоосновної кислоти. 2. Отверджувана композиція за п. 1, яка відрізняється тим, що поліепоксисполука на основі багатоосновної кислоти вибрана з-поміж поліепоксисполук на основі димерної кислоти. 3. Отверджувана композиція за п. 2, яка відрізняється тим, що поліепоксисполука на основі димерної кислоти вибрана з-поміж діепоксиду на основі димерної кислоти. 4. Отверджувана композиція за п. 2, яка відрізняється тим, що поліепоксисполука на основі димерної кислоти одержана з мономера С10-60 жирної кислоти. 5. Отверджувана композиція за п. 1, яка відрізняється тим, що простим політіоефіром є сполука формули 1: R6-A-[-S-(СН2)2-R2-(CH2)2-S-A-]n-R6, 1 де А вибраний з-поміж сегментів формули 2(а) і формули 2(b): OH 2 (19) 1 3 86699 4 де кожний R3 вибраний з-поміж водню й -СН3; р є цілим числом в діапазоні від 2 до 6; q є цілим числом в діапазоні від 1 до 5; а r є цілим числом в діапазоні від 2 до 10; кожний R2 незалежно вибраний з-поміж О, С2-6 алкіленокси й С5-12 циклоалкіленокси; кожний R4 незалежно вибраний з-поміж -СН2-СН2- і олефінів, з'єднаних із групою, яка притягає електрони; кожний R5 незалежно вибраний з-поміж С2-10 алкілену й С2-10 алкіленокси, кожний R6 незалежно вибраний з-поміж тіольної групи, гідроксильної групи, амінної групи й вінільної групи; і n є цілим числом, вибраним таким чином, щоб середньообчислена молекулярна маса полімерного простого політіоефіру знаходилась в діапазоні від 500 до 20000 дальтонів; де масове співвідношення між сегментом формули 2(а) і сегментом формули 2(b) знаходиться в діапазоні від 2 : 1 до 3 : 1. 7. Отверджувана композиція за будь-яким з пп. 16, яка відрізняється тим, що простий політіоефір є рідким за температури, рівної 4 °С або нижчої. 8. Отверджувана композиція за п. 7, яка відрізняється тим, що простий політіоефір включає більш ніж один простий політіоефір, де середня функціональність перебуває в діапазоні від 2,05 до 3. 9. Отверджувана композиція за п. 1, яка відрізняється тим, що простий політіоефір одержаний способом, який передбачає наступні стадії: проведення реакції першого політіолу зі сполукою, яка має одну епоксигрупу й другу групу, відмінну від епоксигрупи, що вступає в реакцію з тіольною групою з утворенням першого форполімеру, де політіол переважно вступає в реакцію із другою групою; проведення реакції першого форполімеру й другого політіолу з епоксигрупою з утворенням другого форполімеру; і проведення реакції другого форполімеру й третього політіолу із простим полівініловим ефіром. 10. Отверджувана композиція за п. 1, яка відрізняється тим, що простий політіоефір одержаний способом, який передбачає наступні стадії: проведення реакції першого політіолу зі сполукою, яка має одну епоксигрупу й другу групу, відмінну від епоксигрупи, що вступає в реакцію з тіольною групою з утворенням першого форполімеру, де політіол переважно вступає в реакцію із другою групою; проведення реакції першого форполімеру й другого політіолу з епоксигрупою до одержання другого форполімеру; і проведення реакції другого форполімеру й третього політіолу із простим полівініловим ефіром і поліфункціоналізуючим агентом. 11. Отверджувана композиція за пп. 9-10, яка відрізняється тим, що другий і третій політіоли включають перший політіол, який не вступив у реакцію. 12. Отверджувана композиція за пп. 9-10, яка відрізняється тим, що перший політіол, другий політіол і третій політіол є тими ж самими політіолами. 13. Отверджувана композиція за п. 1, яка відрізняється тим, що після отвердіння композиція має межу міцності на відрив, рівну щонайменше 3,57 кілограма на один сантиметр, визначену згідно з AMS 3265. 14. Спосіб одержання отверджуваної композиції, який передбачає: одержання першого компонента, який містить полімерний простий політіоефір; одержання другого компонента, який містить поліепоксисполуку на основі багатоосновної кислоти; і об'єднання першого й другого компонентів з утворенням отверджуваної композиції. 15. Спосіб ущільнення із застосуванням отверджуваної композиції за п. 1, який включає етапи: a) приготування отверджуваної композиції; b) обробка поверхні; c) нанесення отверджуваної композиції на поверхню; d) отверднення отверджуваної композиції. 16. Герметичне ущільнення, яке включає поверхню та нанесену на неї отверджувану композицію за п. 1. 17. Герметичне ущільнення за п. 16, яке відрізняється тим, що воно одержане способом за п. 15. Даний опис відноситься до композицій, що стверджуються, які містять полімерні прості політіоефіри й поліепокси-сполуки на основі багатоосновних кислот, а також, до способів одержання композицій, що стверджуються, які містять полімерні прості політіоефіри й поліепокси-сполуки на основі багатоосновних кислот, та до способів використання композицій, що стверджуються. Наявність у герметиків, що стверджуються, які використовуються в авіаційній і аерокосмічній галузях промисловості, ряду властивостей, який включає адгезію в умовах впливу палива, низькотемпературну гнучкість, стійкість до впливу високих температур, і надання ними корозійної стійкості поверхні, на яку герметик нанесений, може виявитися корисним. Одержання герметиків, які мають вказані та інші властивості, може виявитися особливо багатообіцяючим у сферах їх застосування в авіаційній і аерокосмічній галузях промисловості, де велику роль можуть відігравати хімічно, термічно й фізично напружені стани. Адгезія герметиків в загальному випадку зменшується в умовах впливу палив, які використовуються в авіаційній і аерокосмічній галузях промисловості. Композиції даного опису, які містять полімерні прості політіоефіри й поліепокси-сполуки на основі багатоосновних кислот, можуть зберігати адгезію до поверхні в умовах впливу авіаційних палив, надавати поліпшену корозійну стійкість поверхні, на яку композицію було нанесено, і/або 5 задовольняти інші технічні вимоги до експлуатаційних властивостей в авіаційній і аерокосмічній галузях промисловості. Відповідно до певних варіантів реалізації даного опису властивості адгезії й корозійної стійкості композицій на основі простих політіоефірів, які демонструють низькотемпературну гнучкість, можуть бути поліпшені в результаті затвердіння полімерних простих політіоефірів за допомогою поліепокси-сполуки на основі багатоосновних кислот. «Алкіл» означає насичену або ненасичену, розгалужену, прямоланцюгову або циклічну одновалентну вуглеводневу групу, яку отримують в результаті видалення одного атома водню від одного атома вуглецю у вихідних алкану, алкену або алкіну. Термін «алкіл» конкретно припускає включення груп, які характеризуються будь-якими ступенем або рівнем насичення, тобто, груп, які містять винятково одинарні зв'язки вуглець-вуглець, груп, які містять одну або кілька подвійних зв'язків вуглець-вуглець, груп, які містять одну або кілька потрійних зв'язків вуглець-вуглець, та груп, які містять суміші одинарних, подвійних і потрійних зв'язків вуглець-вуглець. У певних варіантах реалізації алкільна група містить від 1 до 12 атомів вуглецю. В інших варіантах реалізації алкільна група містить від 1 до 6 атомів вуглецю. «Алкілен» позначає насичену або ненасичену, розгалужену, прямоланцюгову або циклічну двовалентну вуглеводневу групу, яку отримують в результаті видалення двох атомів водню від одного атома або двох атомів вуглецю у вихідних алкану, алкену або алкіну. Термін «алкілен» конкретно припускає включення груп, які характеризуються будь-якими ступенем або рівнем насичення, тобто, груп, які містять винятково одинарні зв'язки вуглець-вуглець, груп, які містять одну або кілька подвійних зв'язків вуглець-вуглець, груп, які містять одну або кілька потрійних зв'язків вуглець-вуглець, та груп, які містять комбінацію одинарних, подвійних і потрійних зв'язків вуглець-вуглець. У певних варіантах реалізації алкіленова група містить від 2 до 12 атомів вуглецю, а в певних варіантах реалізації - від 2 до 6 атомів вуглецю. «Амін» позначає радикал -NH2 і -NR'R'', де R' і R'' незалежно обирають з поміж водню, С1-10 алкілу й заміщеного С1-10 алкілу, визначення яких приведено у даному документі. «Циклоалкілен» позначає насичену або ненасичену циклічну алкіленову групу. У певних варіантах реалізації циклоалкіленова група може бути С3-12 циклоалкіленом. «Циклоалкілалкілен» позначає двовалентну групу, яку отримують в результаті заміщення одного з атомів водню циклоалкільної групи алкіленовою групою або яку отримують в результаті заміщення двох з атомів водню циклічного алканового, алкенового або алкінильного фрагмента алкіленовими групами. У певних варіантах реалізації циклоалкілалкіленова група може бути С4-24 циклоалкілалкіленом, наприклад, алкіленовий фрагмент циклоалкілалкіленової групи може бути С1-12 алкіленом, або C5-24 циклоалкілен може мати С3-12 циклоалкіленову групу, пов'язану із двома З1-8 алкіленовими групами. 86699 6 «Гідроксил» позначає групу - ОН. «Карбоксил» позначає групу -СОО. «Алкіленокси» позначає алкіленову групу, у якій, щонайменше, одна із груп -СН2- заміщена атомом кисню, а атоми кисню в кількості, більшій ніж один, розділені, щонайменше, одною групою – СН2-. Таким чином, С3 алкіленокси позначає групу, обрану з -О-СН2-СН2-СН2-, -СН2-О-СН2-СН2-, -СН2СН2-О-СН2-, -СН2-СН2-СН2-О-, -О-СН2-О-СН2-, -ОСН2-СН2-О-, -О-СН2-СН2-O- і -СН2-О-СН2-О-. «Циклоалкіленокси» позначає циклоалкіленову групу, у якій, щонайменше, одна із груп -СН2заміщена атомом кисню, а атоми кисню в кількості, більшій ніж один, розділені, щонайменше, одною групою -СН2-. «Олефін» позначає ациклічні та циклічні вуглеводні, які містять одну або кілька подвійних зв'язків вуглець-вуглець крім подвійних зв'язків в ароматичній групі. Олефіни включають алкени, циклоалкени, алкілени, циклоалкілени й циклоалкілалкілени. «Група, яка притягає електрони» позначає групи, до яких може відбутися перенос електрона, такі, наприклад, як групи -COOR. «Аліл» позначає групу -CH2-CHNCH2. «Епокси» позначає сполуки, у яких атом кисню безпосередньо пов'язаний із двома сусідніми атомами вуглецю вуглецевої ланцюгової або циклічної системи, і, таким чином, позначає простий циклічний ефір. «Епоксид» позначає підклас епокси-сполук, які включають насичені тричленні циклічні прості ефіри. Прикладами епоксидів можуть бути 1,2епоксипропан і 2-метилоксиран. «Вініл» позначає групу -СН=СН2. Термин «заміщений» відповідно до того, як він використовується в даному документі, означає те, що будь-які один або кілька атомів водню біля зазначених атомів або груп заміщені варіантом вибору з наведених груп за тієї умови, що звичайна валентність зазначеного атома не перевищується. Якщо замісником є оксо (тобто, =0), то тоді заміщаються два атоми водню біля атома. Комбінації замісників і/або змінних припустимі тільки тоді, коли результатом таких комбінацій є одержання стабільних сполук або придатних для використання проміжних сполук при синтезі. Під стабільною сполукою або стабільною структурою слід розуміти сполуку, яка є досить стійкою для того, щоб перенести виділення з реакційної суміші й наступну участь у складі рецепту як агент, який має, щонайменше, практичну корисність. Композиції, що стверджується, даного опису містять полімерний простий політіоефір і поліепокси-сполуку на основі багатоосновноі кислоти. У певних варіантах реалізації композиції, що стверджується, даного опису містять полімерні прості політіоефіри, які описуються формулою 1: де А є сегментом, обираним з поміж формули 2 (а) і формули 2(b): 7 де кожний R1 незалежно обирають з поміж С2-8 н.алкілену, С3-6 розгалуженого алкілену, С6-8 циклоалкілену, С6-10 алкілциклоалкілену, -[-(СН2)р-Х-]q(СН2)r- і -[-(СН2)р-Х-]q-(СН2)r-, у яких, щонайменше, одна група -СН2- заміщена, щонайменше, однією метильною групою; де кожний X незалежно обирають з поміж О, S, NH- і -NR3-, де кожний R3 незалежно обирають з поміж водню й -СНз; ρ є цілим числом в діапазоні від 2 до 6; q є цілим числом в діапазоні від 1 до 5; а r є цілим числом в діапазоні від 2 до 10; кожний R2 незалежно обирають з поміж О, С2-6 алкіленокси й С5-12 циклоалкіленокси; кожний R4 незалежно обирають з поміж -СН2СН2- і олефіну, сполученого із групою, яка притягає електрони; кожний R5 незалежно обирають з поміж С2-10 алкілену й С2-10 алкіленокси; кожний R6 незалежно обирають з поміж тіольної групи, гідроксильної групи, амінної групи, алільної групи й вінільної групи; і n є цілим числом, яке обирають таким чином, щоб одержати полімерний простий політіоефір з середньообчисленою молекулярною масою в діапазоні від 500 до 20000 дальтонів; де масове співвідношення між сегментом, який описано формулою 2 (а), і сегментом, який описано формулою 2(b), знаходиться в діапазоні від 2:1 до 3:1. R1 можна одержати зі сполук, мономерів і/або полімерів, які мають, щонайменше, дві тіольні групи. У певних варіантах реалізації політіоли включають дитіоли, які описуються формулою 4: де R1 може бути С2-6 н-алкіленовою групою, С3-6 розгалуженою алкіленовою групою, яка має одну або кілька бічних груп, якими можуть бути, наприклад, гідроксильні групи й/або алкільні групи, такі як метильна або етильна групи; С2-6 алкіленокси-група, С6-8 циклоалкіленова група, С6-10 алкілциклоалкіленова група; група -[(-СН2)p-Х-]q-(-CH2)rабо група -[(CH2)p-X-]q-(-СН2)r-, у яких, щонайменше, одна елементарна ланка -СН2- заміщена, принаймні, однією метильною групою; p є цілим числом в діапазоні від 2 до 6; q є цілим числом в діапазоні від 1 до 5; а r є цілим числом в діапазоні від 2 до 10. В певних варіантах реалізації дитіоли можуть мати один або декілька гетероатомовмісних замісників у вуглецевому основному ланцюзі, тобто, дитіоли, у яких X включає гетероатом, такий як О, S або інший двовалентний гетероатомовмісний радикал; вторинну або третинну амінну групу, таку як -NR3-,де R3 є воднем або метилом; або заміщеним тривалентним гетероатомом. У певних варіантах реалізації X є О або S, і, таким чином, R1 є -[(-СН2)p-O-]q-(-СН2)2- або -[(CH2)p-S-]q-(-СН2)r-. У 86699 8 певних варіантах реалізації р і r дорівнюють одне одному. У певних варіантах реалізації як р, так і r дорівнюють 2. У певних варіантах реалізації дитіол можна вибирати з поміж димеркаптодиетилсульфіду (ДМДС) (р=2, r=2, q=1, X=S), димеркаптодиоксаоктану (ДМДО) (р=2, q=2, r=1, Χ=0) або 1, 3оксапентану (p=2, r=2, q=1, Χ=0). У певних варіантах реалізації дитіол має гетероатомовмісні замісники у вуглецевому основному ланцюзі та бічні алкільні групи, такі як метильні бічні групи. Прикладами дитіолів, які мають як гетероатомовмісні замісники у вуглецевому основному ланцюзі, так і бічні алкільні групи, можуть бути, наприклад, метилзаміщений ДМДС, такий як HS-CH2CH (CH3)-SCH2CH2-SH і HS-CH(CH3)CH2-S-CH2CH2-SH, і диметилзаміщений ДМДС, такий як HS-CH2CH(CH3)S-CH(CH3)CH2-SH і HS-CH(CH3)CH2-SCH2CH(CH3)-SH. У певних варіантах реалізації сполук, які описуються формулою 1, R1 є С2-6 н-алкіленовою групою, наприклад, у випадку 1,2-етандитіолу, 1,3пропандитіолу, 1,4-бутандитіолу, 1,5пентандитіолу або 1,6-гександитіолу. У певних варіантах реалізації R1 є С3-6 розгалуженою алкіленовою групою, яка має одну або кілька бічних груп, наприклад, у випадку 1,2-пропандитіолу, 1,3бутандитіолу, 2,3-бутандитіолу, 1,3-пентандитіолу або 1,3-метилбутану. У певних варіантах реалізації R1 є С6-8 циклоалкіленовою або С6-10 алкілциклоалкіленовою групою, наприклад, у випадку дипентендимеркаптану або етилциклогексилдитіолу (ЕЦГДТ). R2 можна одержувати із простих полівінілових ефірів, які описуються формулою 5: СН2=CH-O-(-R9-O-)m-CH=CH2, 5 де R9 можна вибирати із С2-6 н-алкіленової, С26 розгалуженої алкіленової, С6-8 циклоалкіленової, С6-10 алкілциклоалкіленової груп або групи -[(СН2)p-O-]q-(-CH2-)r-, m є раціональним числом в діапазоні від 0 до 10, p є цілим числом в діапазоні від 1 до 5, a r e цілим числом у діапазоні від 2 до 10. У певних варіантах реалізації R9 можна вибирати із С2-6 алкіленокси й С5-12 циклоалкіленокси. У певних варіантах реалізації прості полівінілові ефіри можуть мати алкіленокси-групу, наприклад, від 1 до 4 алкіленокси-груп, так, як у випадку сполук, у яких m є цілим числом в діапазоні від 1 до 4. У певних варіантах реалізації m є цілим числом в діапазоні від 2 до 4. У певних варіантах реалізації прості полівінілові ефіри включають суміші простих полівінілових ефірів. Такі суміші можна охарактеризувати нецілочисельною середньою кількістю алкіленокси-груп на одну молекулу. Таким чином, у певних варіантах реалізації m у формулі 5 також може бути раціональним числом в діапазоні від 0 до 10, у певних варіантах реалізації - від 1 до 10, у певних варіантах реалізації - від 1 до 4, а в певних варіантах реалізації - від 2 до 4. У певних варіантах реалізації прості полівінілові ефіри можуть включати мономери на основі простих дивінілових ефірів, такі як дивініловий ефір, етиленглікольдивініловий ефір (ЕГ-ДВЕ), бутандіолдивініловий ефір (БД-ДВЕ), гександіолдивініловий ефір (ГД-ДВЕ), диетиленглікольдивіні 9 86699 ловий ефір (ДЕГ-ДВЕ), триетиленглікольдивініловий ефір, тетраетиленглікольдивініловий ефір, політетрагідрофурилдивініловий ефір, алілакрилат, алілметакрилат або вінілциклогексен; мономери на основі простих тривінілових ефірів, такі як триметилолпропантривініловий ефір, або мономери на основі простих тетрафункціональних вінілових ефірів, такі як пентаерітриттетравініловий ефір. У певних варіантах реалізації мономери на основі простих полівінілових ефірів додатково можуть мати одну або кілька бічних груп, обраних з поміж алкіленових груп, гідроксильних груп, алкенокси-груп і амінних груп. У певних варіантах реалізації прості полівінілові ефіри, у яких R9 є С2-6 розгалуженим алкіленом, можуть бути отримані в результаті проведення реакції полігідрокси-сполуки з ацетиленом. Приклади сполук даного типу включають сполуки, у яких R9 є алкілзаміщеною метиленовою групою, такою як -СН(СН3)-, наприклад, суміші PLURIOL, такою як дивініловий ефір PLURIOL E-200 (комерційно доступний у компанії BASF Corp.), у якого R9 є етиленом, a m дорівнює 3,8, або алкілзаміщеним етиленом, таким як -СН2СН(СН3)-, наприклад, по 10 лімерними сумішами DPE, які включають DPE-2 і DPE-3 (комерційно доступними в компанії International Specialty Products). R4 і R5 можна одержувати з моноепоксисполук, які описуються формулою 6: де R4 може мати групу, відмінну від епоксигрупи, яка може вступати в реакцію з тіольною групою. У певних варіантах реалізації R4 можна одержувати із групи -СН2-СН2- або олефіну, сполученого із групою, яка притягає електрони, такої як, наприклад, у випадку акрилатів, метакрилатів, акрилонітрилу й меτакрилонітрилу. У певних варіантах реалізації R5 можна обирати з поміж С2-10 алкіленовоі групи й С2-10 алкіленокси-групи. У певних варіантах реалізації R5 є -СН2-О-СН2-. В певних варіантах реалізації полімерні прості політіоефіри, які є придатними для використання в композиціях даного опису, включають полімерні прості політіоефіри, які описуються формулою 3: а в певних варіантах реалізації - формулою 3(а): де А є сегментом, обраним з поміж формули 2(а) і формули 2(b) де кожний R1 незалежно обирають з поміж С2-8 налкілену, С3-6 розгалуженого алкілену, С6-8 циклоалкілену, С6-10 алкілциклоалкілену, -[-(СН2)р-Х-]q(СН2)r- і -[-(СН2)p-Х-]q-(СН2)r-. У яких, щонайменше, одна група -СН2- заміщена, принаймні, однією метильною групою; де кожний X незалежно обирають з поміж О, S, NH- і -NR3-, де кожний R3 незалежно обирають з поміж водню й -СН3; p є цілим числом в діапазоні від 2 до 6; q є цілим числом в діапазоні від 1 до 5; а r є цілим числом в діапазоні від 2 до 10; кожний R4 незалежно обирають з поміж -СН2СН2- і олефінів, сполучених із групою, яка притягає електрони, і кожний R5 незалежно обирають з поміж С2-10 алкілену й С2-10 алкіленокси; кожний R2 незалежно обирають з поміж О, С2-6 алкіленокси та С5-12 циклоалкіленокси; кожний R6 незалежно обирають з поміж тіольної групи, гідроксильної групи, амінної групи й вінільної групи; В є z-валентною групою, яку отримують з поліфункціоналізуючого агента; z є цілим числом в діапазоні від 3 до 6; і n є цілим числом, обираним таким чином, щоб одержати полімерний простий політіоефір з середньообчисленою молекулярною масою в діапазоні від 500 до 20000 дальтонів; де масове співвідношення між сегментом, який відповідає формулі 2(а), і сегментом, який відповідає формулі 2(b), перебуває в діапазоні від приблизно 2:1 до 3:1. В є z-валентною групою, і вона може бути отримана зі сполуки В', яка є поліфункціоналізуючим агентом. Поліфункціоналізуючим агентом називають сполуку, яка містить більше ніж два фрагменти, які можуть вступати в реакцію із групами SH і/або -СН=СН 2. У певних варіантах реалізації поліфункціоналізуючий агент може містити від 3 до 6 таких фрагментів, а В називають «z-валентною» групою, де z є кількістю таких фрагментів, включених в агент, і, таким чином, кількістю незалежних розгалужень, які утворюють поліфункціональний полімерний простий політіоефір. В певних варіантах реалізації простих політіоефірів, які описуються формулами III і III(а), поліфункціоналізуючим агентом є трифункціоналізуючий агент, де z дорівнює 3. У певних варіантах реалізації простих політіоефірів, які описуються формулами 3 і 3(а), функціональні групи поліфункціоналізуючого агента можна вибирати з поміж вінільних груп і тіольних груп. Також можуть бути використані й поліфункціоналізуючі агенти, які характеризуються змішаною функціональністю, тобто, поліфункціоналізуючі агенти, які включають фрагменти, які можуть бути різними, і які можуть вступати в реакцію як з тіольними, так і з вінільними групами. У певних варіантах реалізації поліфункціоналізуючий агент може включати, наприклад, 11 триметилолпропантривініловий ефір і політіоли, описані в патенті США №4366307, патенті США №4609762 і патенті США №5225472. У певних варіантах реалізації трифункціоналізуючий агент можна обирати з поміж триалілціанурату (ТАЦ), який може вступати в реакцію з тіольними групами, і 1,2,3-пропантритіолу, який може вступати в реакцію з вінільними групами. У певних варіантах реалізації полімерних простих політіоефірів, які описуються формулами 3 і 3(а), поліфункціоналізуючий агент одержують із триалілізоціанурату, триалілціанурату і/або їх комбінацій. При одержанні полімерних простих політіоефірів, які описуються формулами 3 і 3(а), також можуть бути використані й суміші поліфункціонализуючих агентів, які характеризуються певним діапазоном функціональностей. У певних варіантах реалізації використання певних кількостей трифункціонализуючих агентів може дозволити одержати полімерні прості політіоефіри, які характеризуються середніми функціональностями в діапазоні від 2,05 до 3, а в деяких варіантах реалізації - від 2,1 до 2,6. Інші середні функціональності можуть бути отримані при використанні, наприклад, тетрафункціональних функціоналізуючих агентів або поліфункціоналізуючих агентів з більш високими валентностями або їхніх сумішей. На середню функціональність у отриманого в результаті полімерного простого політіоефіру також можуть впливати такі фактори, як стехіометрія реагентів, що відомо фахівцям у відповідній галузі техніки. Поліфункціоналізуючі агенти, які містять більше трьох реакційно-здатних фрагментів, тобто, у випадках коли z перевищує 3, дозволяють одержати зіркоподібні полімери й розгалужені полімери. Зіркоподібний полімер має одну точку розгалуження, від якої відходять переважно лінійні ланцюги. Розгалужений полімер має ланцюг, який має точку розгалуження в положенні, проміжному між граничними елементарними ланками, від якої відходять переважно лінійні ланцюги. Наприклад, два молі ТАЦ можуть вступати в реакцію з одним молем дитіолу з утворенням поліфункціоналізуючого агента, який характеризується середньою функціональністю, рівною 4. Після цього даний поліфункціоналізуючий агент можна ввести в реакцію з полівінільною сполукою й дитіолом до одержання форполімеру, який, у свою чергу, потім можна ввести в реакцію із трифункціоналізуючим агентом для одержання суміші полімерних простих політіоефірів, які характеризується середньою функціональністю в діапазоні від 3 до 4. Прості політіоефіри, які використовуються в композиціях даного опису, можуть характеризуватися середньообчисленою молекулярною масою в діапазоні від 500 до 20000 дальтонів, у окремих варіантах реалізації - від 2000 до 5000 дальтонів, а в деяких варіантах реалізації - від 3000 до 4000 дальтонів. У певних варіантах реалізації полімерні прості політіоефіри даного опису є рідкими за температури, рівної 20°С (68°F) або меншої. У певних варіантах реалізації полімерні прості політіоефіри винаходу є рідкими за температури, рівної 4°С (40°F) 86699 12 або меншої, а в деяких варіантах реалізації є рідкими за температури, рівної 4°С (40°F) або меншої, протягом, щонайменше, одного місяця. У певних варіантах реалізації полімерні прості політіоефіри даного опису характеризуються в'язкістю в діапазоні від 75 Пуаз до 150 Пуаз за температури 20°С та в'язкістю в діапазоні від 300 Пуаз до 380 Пуаз за температури 4°С. У порівнянні із цим полімерні прості політіоефіри, одержані з використанням діепоксидів, такі як описані в патенті США №6486297, характеризуються в'язкістю в діапазоні від 400 Пуазів до 450 Пуазів за температури 20°С та є твердими за температури 4°С. У певних варіантах реалізації полімерні прості політіоефіри даного опису характеризуються в'язкістю, меншою, ніж 200 Пуазів, за температури 25°С і тиску 760мм ртутного стовпа відповідно до визначення згідно з документом ASTM D-2849 §7990 за умови використання віскозиметра Брукфільда. У певних варіантах реалізації полімерні прості політіоефіри даного опису характеризуються в'язкістю, рівною 400 Пуазів або меншою, за температури 4°С. У певних варіантах реалізації полімерні прості політіоефіри даного опису характеризуються температурою склювання Тg, рівною - 50°С або меншою, у певних варіантах реалізації - рівною - 55°С або меншою, а в деяких варіантах реалізації - рівною - 60°С або меншою. Низьке значення Тg указує на гарну низькотемпературну гнучкість, яку можна визначити з використанням відомих методів, наприклад, за допомогою методів, описаних у документах AMS (Aerospace Material Specification) 3267 §4.5.4.7, MIL-S (Military Specification) - 8802E §3.3.12 і MIL-S-29574, і з використанням методів, подібних до тих, що описуються в документі ASTM (American Society for Testing and Materials) D52288. Температуру склювання полімерних простих політіоефірів даного опису можна визначити методом диференціальної скануючої калориметрії. Способи одержання полімерних простих політіоефірів, які описуються формулою 1, описуються в публікації патентної заявки США №US 2004/0247792 Α1. Полімерні прості політіоефіри, які є придатними для використання в композиціях, що стверджуються, даного опису та які описуються формулою 1, можна одержувати за допомогою способу, який включає проведення реакції першого політіолу зі сполукою, яка має одну епокси-групу та іншу групу, відмінну від епокси-групи, яка може вступати в реакцію з тіольною групою з утворенням першого форполімера, де політіол переважно вступає в реакцію із другою групою; проведення реакції першого форполімера й другого політіолу з епокси-групою першого політіолу з утворенням другого форполімера; і проведення реакції другого форполімера й третього політіолу із простим полівініловим ефіром. У певних варіантах реалізації другий і третій політіоли включають перший політіол, який не вступив у реакцію. У деяких варіантах реалізації перший політіол, другий політіол і третій політіол є однаковими політіолами. На першій стадії політіол можна вводити в реакцію з моноепокси-сполукою, яка має одну епок 13 си-групу та іншу групу, відмінну від епокси-групи, яка може вступати в реакцію з тіольною групою з утворенням першого форполімера. Умови проведення реакції встановлюють таким чином, щоб політіол переважно вступав би в реакцію із другою групою або з неепокси-групою моноепоксисполуки. На першій стадії тіольну групу можна приєднувати за подвійними зв'язками другої, неепокси-групи, такої як вінільная група, до одержання першого форполімера. Перший форполімер може бути продуктом приєднання політіолу й моноепоксиду зі співвідношенням 1:1, і він має епокси-групу й тіольну групу. Після першої стадії реакції реакційна суміш містить перший форполімер та політіол, який не вступив у реакцію. У певних варіантах реалізації політіол і моноепоксид можна вводити в реакцію за температури 70°С протягом 1 години. У деяких варіантах реалізації політіол може бути присутнім у кількості в діапазоні від 40 до 80мол.%, а в певних варіантах реалізації - від 50 до 60мол.%. У певних варіантах реалізації моноепоксид є присутнім у кількості в діапазоні від 5 до 25мол.%, а в деяких варіантах реалізації від 10 до 15мол.%. Мольні відсотки одержують при розрахунку на загальну кількість молів реагентів, використаних при одержанні полімерного простого політіоефіру. Політіол може включати будь-які сполуки, полімери або мономери, які мають, щонайменше, дві тіольні групи, і може включати будь-які з політіолів, описані у даному документі. У певних варіантах реалізації політіолом може бути дитіол. У деяких варіантах реалізації політіол може включати суміш політіолів. У певних варіантах реалізації політіол може включати димеркаптодиоксаоктан і/або димеркаптодиетилсульфід. У певних варіантах реалізації група, яка може вступати в реакцію з тіольної групою, відмінна від епокси-групи, може бути вінільную групою. У деяких варіантах реалізації сполукою, що має одну епокси-групу й групу, яка може вступати в реакцію з тіольною групою, відмінною від епокси-групи, яка використовується при одержанні простих політіоефірів, які описуються формулою 1, може бути алілгліциділовий ефір. Інші придатні для використання моноепоксиди включають, наприклад, гліциділакрилат і/або гліциділметакрилат. На другій стадії реакції перший форполімер і політіол, який не вступив у реакцію, і який залишається після першої стадії реакції, можна вводити в реакцію з епокси-групою першого форполімера, необов'язково в присутності каталізатора, до одержання другого форполімера. Друга стадія реакції включає розкриття циклу епокси-груп під дією тіольних груп, які не вступили в реакцію. На другій стадії реакції тіольні групи як першого форполімера, так і політіолів, які не вступили в реакцію беруть участь у розкритті циклу епокси-груп з утворенням другого форполімера. Після завершення другої стадії реакції реакційна суміш містить більш високомолекулярні політіоли як другий форполімер та вихідні полі тіоли, які не вступили в реакцію. У певних варіантах реалізації необов'язковий каталізатор включає основний каталізатор, такий 86699 14 як, наприклад, триетиламін (TEA), 1,4діазабіцикло[2.2.2]октан (ДАБЦО), 1,8діазабіцикло[5.4.0] ундец-7-ен (ДБУ), піридін і/або заміщений піридін. У деяких варіантах реалізації другу стадію реакції проводять за температури в діапазоні від 20°С до 80°С протягом періоду часу тривалістю від 2 до 6 годин. На третій стадії реакції в реакцію із другим форполімером і політіолами, які не вступили в реакцію, можна вводити полівінільну сполуку. Третя стадія реакції передбачає каталізоване вільними радикалами приєднання тіольних груп як другого форполімера, так і вихідного полі тіолу, який залишився і не вступив у реакцію, за подвійними зв'язками поліненасиченої сполуки, такої як полівінільна сполука. У певних варіантах реалізації полівінільною сполукою може бути простий полівініловий ефір, а в певних варіантах реалізації ним може бути дивініловий ефір. Простим полівініловим ефіром може бути кожен із простих полівінілових ефірів, описаних у даному документі. У певних варіантах реалізації простим полівініловим ефіром, який використовується при одержанні простих політіоефірів, який описуються формулою 1, може бути диетиленглікольдивініловий ефір. У певних варіантах реалізації полівінільна сполука може бути обрана з поміж алілакрилату, алілметакрилату й вінілциклогексену. У певних варіантах реалізації простий полівініловий ефір може бути присутнім у кількості в діапазоні від 5 до 25мол.%, а в деяких варіантах реалізації - від 10 до 20мол.%, при цьому мольні відсотки одержують при розрахунку на загальну кількість молів реагентів. Сукупну кількість простого полівінілового ефіру можна додавати до реакційної суміші з інтервалами протягом періоду часу тривалістю 1 година. Після проходження реакції приєднання майже до повного завершення для повного завершення реакції можна додати вільнорадикальний ініціатор, такий як VAZO 67 (2,2'азобіс(2-метилбутиронітрил)) (комерційно доступний у компанії DuPont), у кількості в діапазоні від 0,001мас.% до 0,10мас.% при розрахунку на масу простого полівінілового ефіру. У певних варіантах реалізації каталізатор, який використовується на третій стадії реакції, може включати вільно-радикальний каталізатор. У певних варіантах реалізації вільно-радикальний каталізатор, який використовується при одержанні полімерних простих політіоефірів, які описуються формулою 1, можна обирати з поміж азо(біс)ізобутиронітрилу (АІБН) і органічних пероксидів, таких як бензоілпероксид і третбутилпероксид. У деяких варіантах реалізації третю стадію реакції проводять за температури в діапазоні від 60°С до 80°С протягом періоду часу тривалістю від 6 до 24 годин. У певних варіантах реалізації розгалужені полімерні прості політіоефіри даного опису, що мають структуру, яка описується формулами 3 і 3(а) та придатні для використання в композиціях даного опису, можна одержувати за допомогою способу, який передбачає проведення реакції першого політіолу зі сполукою, яка має одну епокси-групу 15 та іншу групу, відмінну від епокси-групи, і яка може вступати в реакцію з тіольною групою з утворенням першого форполімера, де політіол переважно вступає в реакцію із другою групою, проведення реакції першого форполімера й другого політіолу з епокси-групою першого форполімера до одержання другого форполімера й проведення реакції другого форполімера та третього політіолу із простим полівініловим ефіром і поліфункціоналізуючим агентом. У певних варіантах реалізації другий і третій політіоли включають перший політіол, який не вступив у реакцію. У деяких варіантах реалізації перший політіол, другий політіол і третій політіол є однаковими політіолами. Для одержання розгалужених полімерних простих політіоефірів на третій стадії реакції включають поліфункціоналізуючий агент. Поліфункціоналізуючим агентом може бути кожен з тих, що описуються в даному документі. У певних варіантах реалізації поліфункціоналізуючий агент може бути трьохфункціональним, а, говорячи більш конкретно, поліфункціоналізуючим агентом є триалілціанурат (ТАЦ). У певних варіантах реалізації трифункціоналізуючий агент може бути присутнім у кількості в діапазоні від 0,5 до 4 мольних відсотків, а в деяких варіантах реалізації від 1 до 3 мольних відсотків. Використання поліфункціоналізуючих агентів приводить до одержання полімерного простого політіоефіру, який характеризується функціональністю, що перевищує 2. У деяких варіантах реалізації полімерні прості політіоефіри, одержані за допомогою способів, описаних у даному документі, характеризуються середньою функціональністю в діапазоні від 2,05 до 3, а в деяких варіантах реалізації - у діапазоні від 2 до 2,4. Оскільки реакція полівінільної сполуки з політіолом є реакцію приєднання, реакція може проходити, власне кажучи, до завершення, тобто, не утворюється ніяких або практично ніяких небажаних побічних продуктів. Наприклад, спосіб одержання полімерних простих політіоефірів даного опису не призводить до утворення істотних кількостей циклічних побічних продуктів, які неприємно пахнуть. Крім того, полімерні прості політіоефіри, які одержуються відповідно до способів даного опису, зазвичай практично не містять залишкового каталізатора. У певних варіантах реалізації в результаті додаткового проведення реакції для сполуки, яка описується формулою 7, можуть бути отримані аналоги полімерних простих політіоефірів, які описуються формулами 1 і 3(а), і які мають введені кінцеві групи: Сполуки, які описуються формулою 7, є алкілw-алкенілові ефірами, які мають кінцеву групу ненасиченості етиленового типу, яка може вступати в реакцію з кінцевими тіольними групами, що приводить до введення в полімерний простий політіоефір кінцевих груп. У формулі 7 s є цілим числом в діапазоні від 0 до 10, власне, у діапазоні від 0 до 6 або від 0 до 4, a R5 є незаміщеною або заміщеною алкіленовою групою, такою як С1-6 н-алкіленова група, яка може 86699 16 бути заміщеною, щонайменше, однією групою -ОН або -NHR7, де R7 обирають з поміж водню й С1-6 алкілену. Прикладами придатних для використання груп R5 можуть бути алкіленові групи, такі як етиленова, пропіленова й бутиленова; гідроксилзаміщені алкіленові групи, такі як 4гідроксибутиленова; та амінозаміщені групи,такі як 3-амінопропіленова. Сполуки, які описуються формулою 7, у яких s дорівнює 0, є простими моновініловими ефірами, і вони включають, наприклад, аміно- і гідроксиалкілвінілові ефіри, такі як 3-амінопропілвініловий ефір і 4-гідроксибутилвініловий ефір (бутандіолмоновініловий ефір), і незаміщені алкілвінілові ефіри, такі як етилвініловий ефір. Сполуки, які описуються формулою 7, у яких s дорівнює 1, включають прості алілові ефіри, такі як 4амінобутилаліловий ефір і 3гідроксипропілаліловий ефір. Використання еквівалентних кількостей сполук, які описуються формулами 7, по відношенню до тіольних груп, які є присутніми у формулах 1 і 3, призводить до одержання полімерних простих політіоефірів з введеними кінцевими групами у всіх можливих положеннях, у той час як використання менших кількостей у результаті призводить до одержання полімерних простих політіоефірів з введеними кінцевими групами в деякій частині із всіх можливих положень. Композиції, що отверджується даного опису включають епокси-сполуки на основі багатоосновної кислоти. Епокси-сполуки на основі багатоосновних кислот можна одержувати в результаті проведення реакції багатоосновної кислоти з епоксисмолою, яка має, принаймні, дві епокси-групи. Багатоосновні кислоти зазвичай є в'язкими рідинами, яких одержують в результаті олігомеризації насичених і/або ненасичених жирних кислот. Атоми вуглецю, які утворюють ланцюги молекул жирних кислот можуть бути зв'язані один з одним у різний спосіб, що дає різні типи структур, такі як циклічні, моноциклічні, біциклічні та ароматичні багатоосновні кислоти. Крім того, у межах кожного типу може існувати безліч структурних ізомерів. Розподіл типів структур і ізомерів може залежати, наприклад, від ступеня насичення вихідних мономерів жирних кислот та від технологічних умов, за яких відбувається олігомеризація. Приклади насичених жирних кислот включають гексадеканову кислоту, октадеканову кислоту, тетракозанову кислоту тощо. Приклади мононенасиченних жирних кислот включають гександеценову кислоту, октадеценову кислоту й цис-тетракозенову кислоту тощо. Приклади поліненасичених жирних кислот включають гександекадієнову кислоту, октадекадієнову кислоту тощо. Мономер жирна кислота може бути, наприклад, С4-60 жирною кислотою, яка може характеризуватися будь-яким ступенем насичення. У певних варіантах реалізації епокси-сполуки на основі багатоосновних кислот даного опису можна одержувати із С18 жирної кислоти. Багатоосновні кислоти, які є придатними для використання в епокси-сполуках на основі багатоосновних кислот даного винаходу, включають одноосновні кислоти, двоосновні кислоти, які у дано 17 му документі також називаються димерними кислотами, трьохосновні кислоти й/або багатоосновні кислоти, які характеризуються більш високою функціональністю. Багатоосновні кислоти можна одержувати з одного або декількох мономерів жирних кислот. Наприклад, багатоосновні кислоти можна одержувати в результаті олігомеризації С18 жирної кислоти й С22 жирної кислоти з утворенням С40 двоосновної кислоти або двох С18 жирних кислот з утворенням С36 двоосновної кислоти. Багатоосновні кислоти, які є придатними для використання при одержанні епокси-сполук на основі багатоосновних кислот даного опису, можуть включати суміші багатоосновних кислот. У певних варіантах реалізації придатні для використання багатоосновні кислоти є двоосновними кислотами, які також називаються димерними кислотами. У певних варіантах реалізації поліепокси-сполуку на основі димерної кислоти можна одержувати з мономера С1-60 жирної кислоти, а в деяких варіантах реалізації - з мономера С20-40 жирної кислоти. Димерні кислоти комерційно доступні з таких джерел, як Cognis (EMPOL), Arizona Chemical (CENTURY, SYLVABLEND і UNIDYME) і Uniquema (PRIPOL). Епокси-сполуки на основі багатоосновних кислот можна одержувати в результаті проведення реакції багатоосновної кислоти з поліепоксисполукою. Поліепокси-сполука має дві або більше епокси-групи. Може бути використане будь-яка придатна поліепокси-сполука. У певних варіантах реалізації поліепокси-сполука може мати дві епокси-групи, три епокси-групи або більш ніж три епокси-групи. Поліепокси-сполука може належати до одного типу поліепокси-сполук або бути сумішшю поліепокси-сполук. У деяких варіантах реалізації поліепокси-сполука може включати поліепоксид, такий як діепоксид, де епоксид позначає підклас епокси-сполук, який включає насичений тричленний циклічний простий ефір, який має наступну структуру: Приклади придатних для використання діепоксидів включають гідантоіндіепоксид, дигліциділові ефіри бісфенола-А, такі як EPON 828 (комерційно доступний у компанії Resolution Performance Products, LLC), дигліциділові ефіри бисфенола-F, епоксиди новолачного типу, такі як DEN-431 (комерційно доступний у компанії Dow Plastics), і епоксидовані ненасичені фенольні смоли, акрилові поліольні складні ефіри, метакрилові поліольні складні ефіри й триалілціанурат. Стехіометрію кислотних груп багатоосновної кислоти й епоксигруп епокси-сполуки можна вибирати з метою одержання епокси-сполуки на основі багатоосновної кислоти, що має кінцеві епокси-групи, здатні вступати в реакцію з кінцевими функціональними групами простого політіоефіру. Наприклад, один моль простого політіоефіру, який описується формулою 1, можна вводити в реакцію з 2 молями діепоксиду, а один моль трьохфункціонального простого політіоефіру, який описується формулою 3, можна вводити в реакцію з 6 молями діепоксиду. Для 86699 18 одержання епокси-сполуки на основі багатоосновної кислоти можна використовувати будь-який придатний спосіб проведення реакції, наприклад, епокси-сполуку на основі багатоосновної кислоти можна одержати в результаті проведення реакції між багатоосновною кислотою й поліепоксисполукою в присутності фенілфосфінового каталізатора за температури в діапазоні від 110°С до 120°С. Прикладами комерційно доступних епоксисполук на основі багатоосновних кислот можуть бути HYPOX DA323 (Specialty Chemicals, Inc.), EPOTUF (Reichhold) і HELOXY (Resolution Performance Products). Епокси-сполуки на основі багатоосновних кислот мають гідрофобний основний ланцюг. Гідрофобність основного ланцюга може забезпечувати поліпшені адгезію й корозійну стійкість композиціям, що стверджуються, які містять епокси-сполуки на основі багатоосновних кислот. Підвищена гідрофобність може забезпечувати зменшення ступеня проходження газів і/або вологи крізь герметик, що стверджується, та може забезпечувати зменшення рухливості іонів на міжфазній межі між герметиком й поверхнею, на яку герметик нанесений. Обидві якості в результаті можуть привести до одержання поліпшеної корозійної стійкості. Тому в певних варіантах реалізації придатні для використання епокси-сполуки на основі багатоосновних кислот можуть мати гідрофобний основний ланцюг. Прикладами олігомерів, які характеризуються наявністю гідрофобних основних ланцюгів, можуть бути, наприклад, жирні кислоти, ліпіди, поліакрилати, алкілени, алкілзаміщені етиленіміни, алкілакриламіди, стироли, прості вінілові ефіри, складні вінілові ефіри й/або вінілгалогеніди. Композиції, що стверджується даного опису можуть виявитися придатними для використання як герметики, а отже їх рецептури можна складати як композиції герметиків, які здатні полімеризуватися, для застосування їх у тих сферах, у яких низькотемпературна гнучкість і стійкість до впливу палива є корисними властивостями. Сферами застосування таких герметиків може бути авіаційна і аерокосмічна галузь промисловості, а також в облицюваннях паливних баків. Композиції, що стверджується даного опису можуть містити простий політіоефір і епоксисполуку на основі багатоосновної кислоти. Простий політіоефір може бути або простим політіоефіром, який описується одною хімічною формулою, або декількома простими політіоефірами, які описуються більш ніж однією хімічною формулою. Простий політіоефір, який описується певною хімічною формулою, у загальному випадку є деяким розподілом полімерних простих політіоефірів, які характеризуються середньообчисленою молекулярною масою, де прості політіоефіри в межах розподілу можуть відбивати розходження в кількості елементарних ланок, які повторюються в структурі молекули і/або розходження в хімічному складі елементарних ланок, які складають молекулу. Простий політіоефір, відповідно до того, як цей термін використовується в даному документі, є простим політіоефіром у межах молекулярномасового розподілу. Прості політіоефіри, які є при 19 датними для використання в композиціях даного опису, можуть характеризуватися середньообчисленою молекулярною масою в діапазоні від 500 дальтонів до 20000 дальтонів, у деяких варіантах реалізації - від 2000 дальтонів до 5000 дальтонів, а ще в деяких варіантах реалізації - від 3000 дальтонів до 4000 дальтонів. У певних варіантах реалізації прості політіоефіри, які є придатними для використання в композиціях даного опису, характеризуються полідисперсністю (Mw/Mn; средньомасова молекулярна маса/середньообчислена молекулярна маса) у діапазоні від 1 до 20, а в певних варіантах реалізації - від 1 до 5. Молекулярномасовий розподіл простих політіоефірів може бути охарактеризований за методом гельпроникної хроматографії. Композиції, що стверджується можуть містити епокси-сполуки на основі багатоосновної кислоти. Епокси-сполука на основі багатоосновної кислоти може включати одну епокси-сполуку на основі багатоосновної кислоти або суміш епокси-сполук на основі багатоосновних кислот. Простий політіоефір і гнучка епокси-сполука вступають у реакцію зі стехіометричним співвідношенням між кількостями тіольних груп і епоксигруп у діапазоні від 0,1 до 5, а в деяких варіантах реалізації від 0,9 до 1,2. У певних варіантах реалізації еквівалентна маса епоксидних груп у реакційній суміші становить 500. Простий політіоефір може бути присутнім в композиції, що стверджується, в кількості в діапазоні від 30мас.% до 90мас.% від композиції, що стверджується, у деяких варіантах реалізації - від 40мас.% до 80мас.%, а ще в деяких варіантах реалізації - від 45мас.% до 75мас.%, при розрахунку на загальну масу твердої фази композиції. У певних варіантах реалізації композиції, що стверджується даного опису можуть додатково містити матеріали, відомі на сучасному рівні техніки складання рецептур композицій герметиків, а особливо композицій герметиків, які використовуються в авіаційній і аерокосмічній галузях промисловості й у процесі виготовлення паливних баків, перелік яких включаює наповнювачі, підсилювачі адгезії, пігменти, пластифікатори, змочуючі добавки, поверхнево-активні речовини, регулятори плинності, каталізатори, добавки, які регулюють і/або модифікують реологічні властивості, тиксотропні добавки, фунгіциди, противогрибкові засоби, антиоксиданти, поглиначі ультрафіолетового випромінювання, антипірени, дезодоранти, розчинники, полімерні мікрочастинки, електро- і/або теплопровідні матеріали й/або протикорозійні добавки. У певних варіантах реалізації дані й/або інші матеріали можуть бути присутніми в композиції, що стверджується, даного опису в кількості в діапазоні від 0мас.% до 60мас.% при розрахунку на загальну масу композиції, що стверджуються, а в деяких варіантах реалізації - у діапазоні від 0мас.% до 40мас.%. Композиції, що стверджуються, даного опису можуть включати наповнювач. Наповнювачі до композицій, що стверджуються, даного опису можна додавати для надання їм бажаних фізичних властивостей, таких як, наприклад, підвищена 86699 20 ударна в'язкість, контрольована в'язкість, модифіковані електричні властивості й/або знижена питома маса композиції, що стверджуються. Наповнювачі, які є придатними для використання в композиціях, що стверджуються, даного опису, включають такі з відомих на сучасному рівні техніки складання рецептур герметиків, як технічний вуглець, карбонат кальцію, діоксид кремнію, порошкоподібні полімери, тальк і/або гідрофобний колоїдальний діоксид кремнію. Приклади наповнювачів включають гідрофобний осаджений діоксид кремнію SIPERNAT D-13 (комерційно доступний у компанії Degussa), осаджений карбонат кальцію WINNOFIL SPM (комерційно доступний у компанії Solvay Chemicals), TS-370 (комерційно доступний у компанії Cabot Corporation), діоксид титану (комерційно доступний у компанії DuPont), гідроксид алюмінію й/або порошкоподібний поліамід ультратонкого розмолу ORGOSOL 1002 D Nat 1 (комерційно доступний у компанії Atofina Chemicals). У певних варіантах реалізації композиції, що стверджується містять наповнювач у кількості в діапазоні від 5мас.% до 60мас.% при розрахунку на загальну масу твердої фази композиції, що стверджується, а в деяких варіантах реалізації - від 10мас.% до 50мас.%. У певних варіантах реалізації композиції, що стверджується, даного опису можуть містити пігмент. Приклади придатних для використання пігментів включають технічний вуглець, оксиди металів і/або карбонат кальцію. Технічний вуглець пігментної марки можна охарактеризувати наявністю низької структури й розміром часток, як у випадку REGAL 660R (комерційно доступний у компанії Cabot Corporation). BRILLIANT 1500 є прикладом карбонату кальцію пігментної марки, 99,995+% (комерційно доступний у компанії Aldrich Chemical). У певних варіантах реалізації композиція, що стверджується містить пігмент у кількості в діапазоні від 0,1мас.% до 10мас.%, а в певних варіантах реалізації - від 0,1мас.% до 5мас.%, при розрахунку на загальну масу твердої фази композиції, що стверджується. У певних варіантах реалізації композиції, що стверджується даного опису можуть містити прискорювач і/або каталізатор. Прикладами прискорювачів затвердіння можуть бути триетиламін (TEA), 1,8-діазабіцикло[5.4.0]ундец-7ен(ДБУ),2,4,6-трис(диметиламінометил)фенол (DMP-30) (комерційно доступний у компанії Rohm and Haas), 1,1,3,3-тетраметилгуанідин (ТМГ), карбаматна паста (комерційно доступна в компанії PRC-DeSoto International) і/або 1,4діазабіцикло[2.2.2]октан (ДАБЦО) (комерційно доступний у компанії Air Products). У певних варіантах реалізації, які включають силани, каталізатором може бути, наприклад, титанат ТБТ (комерційно доступний у компанії DuPont). У певних варіантах реалізації композиція, що стверджується може містити прискорювач затвердіння в кількості в діапазоні від 0,1мас.% до 5мас.% при розрахунку на загальну масу твердої фази композиції, що стверджується. У певних варіантах реалізації композиції, що отверджується даного опису можуть містити під 21 силювач адгезії й/або апрет. Підсилювачі адгезії й/або апрети поліпшують адгезію полімерного простого політіоефіру й/або інших полімерних компонентів композиції, що стверджується, до дисперсних добавок, а також до поверхонь підложок. Прикладами підсилювачів адгезії можуть бути фенольні смоли, такі як фенольна смола METHYLON 75108 (комерційно доступна в компанії Occidental Chemical Corp.), і/або органосилани, які містять епокси-, меркапто- або аміно-функціональності, такі як SILQUEST А-187 (8гліцидоксипропілтриметоксисилан) і SILQUEST А1100 (8-амінопропілтриметоксисилан) (комерційно доступні в компанії OSI Specialties). Інші придатні для використання підсилювачі адгезії включають органічні титанати, такі як, наприклад, тетра-нбутилтитанат (ТБТ) TYZOR (комерційно доступний у компанії Dupont), гідролізованний силан (комерційно доступний у компанії PRC-DeSoto International) і/або продукт фенольного варіння (комерційно доступний у компанії PRC-DeSoto International) . У певних варіантах реалізації композиція, що стверджується може містити підсилювач адгезії в кількості в діапазоні від 0,1мас.% до 15мас.%, а в деяких варіантах реалізації - від 0,1мас.% до 5мас.%, при розрахунку на загальну масу твердої фази композиції. У певних варіантах реалізації композиції, що стверджується даного опису можуть містити тиксотропну добавку. Тиксотропна добавка може стабілізувати в'язкість композиції, що стверджуються, у відповідь на вплив напруги зсуву. У певних варіантах реалізації тиксотропна добавка може включати колоїдальний діоксид кремнію й/або технічний вуглець. У певних варіантах реалізації композиція, що стверджується може містити тиксотропну добавку в кількості в діапазоні від 0,1мас.% до 5мас.% при розрахунку на загальну масу твердої фази композиції, що стверджується. У певних варіантах реалізації композиції, що стверджується, даного опису можуть містити антипірен. Антипірен може зменшувати займистість композиції, що стверджуються, і/або поширення нею полум'я. У певних варіантах реалізації композиція, що стверджується може містити антипірен у кількості в діапазоні від 0,1мас.% до 5мас.% при розрахунку на загальну масу твердої фази композиції, що стверджується. У певних варіантах реалізації композиції, що стверджується даного опису можуть містити дезодорант, яким може бути ароматизуюча речовина з ароматом глиці або іншої отдушки, яка може виявитися корисною для перекриття незначної інтенсивності будь-якого небажаного запаху композиції, що стверджується. У певних варіантах реалізації композиція, що стверджується, може містити дезодорант у кількості в діапазоні від 0,1мас.% до 1мас.% при розрахунку на загальну масу твердої фази композиції, що стверджується. Композиції, що стверджується, даного опису, крім того, можуть містити розчинник. Розчинником може бути водний розчинник і/або органічний розчинник. Органічний розчинник можна включити для зменшення в'язкості незатверділої композиції, що стверджується, з метою полегшення прове 86699 22 дення маніпуляцій і/або її нанесення. Органічний розчинник може бути летким, таким що після нанесення композиції, що стверджується, на поверхню він буде швидко випаровуватися. У деяких варіантах реалізації до моменту затвердіння композиція, що стверджується може містити органічний розчинник у кількості від 0мас.% до 15мас.%, а в певних варіантах реалізації - від 10мас.% до 15мас.%, при розрахунку на загальну масу твердої фази композиції, що стверджується. Прикладами придатних для використання органічних розчинників можуть бути аліфатичні розчинники, ароматичні й/або алкільовані ароматичні розчинники, такі як толуол, ксилол і SOLVESSO 100 (комерційно доступний у компанії ExxonMobil Chemical), спирти, такі як ізопропанол, ацетати, такі як метоксипропанолацетат, бутилацетат і ізобутилацетат, складні ефіри, кетони, прості гліколеві ефіри й/або гліцилові ефіри алкоксикислот. У певних варіантах реалізації незатверділі композиції покриття даного опису можуть містити розчинник у кількості в діапазоні від 25мас.% до 70мас.%, а в деяких варіантах реалізації - від 35мас.% до 55мас.%, при розрахунку на загальну масу незатверділої композиції покриття. У певних варіантах реалізації композиції покриття даного опису можуть характеризуватися низьким рівнем вмісту летких органічних сполук («ЛОС»). ЛОС відноситься до кількості органічного розчинника при формуванні композиції покриття, яке включає використання розчину й/або дисперсії. Наприклад, у певних варіантах реалізації композиція покриття може містити ЛОС на рівні, меншому, ніж 700г/л, а в деяких варіантах реалізації - меншому, ніж 600г/л. У певних варіантах реалізації композиції покриттів даного опису можуть містити модифікатори реології, тиксотропні добавки й/або регулятори плинності в кількості в діапазоні від 0мас.% до 5мас.%, а в деяких варіантах реалізації - у діапазоні від 0мас.% до 2мас.%, при розрахунку на загальну масу твердої фази композиції, що стверджується. Приклади придатних для використання модифікаторів реології й тиксотропних добавок включають глини, поліаміди, солі ненасичених поліаміноамідів, колоїдальний діоксид кремнію, аморфний діоксид кремнію й/або ксантанову камедь. У певних варіантах реалізації композиції, що стверджується даного опису можуть містити змочуючу добавку й/або поверхнево-активну речовину в кількості в діапазоні від 0мас.% до 5мас.%, а в деяких варіантах реалізації - від 1мас.% до 3мас.%, при розрахунку на загальну масу твердої фази композиції, що стверджується. Прикладами придатних для використання змочуючих добавок і/або поверхнево-активних речовин можуть бути низькомолекулярні ненасичені полікарбонові кислоти, фторовані сполуки й/або сульфоніли. У певних варіантах реалізації композиції покриттів даного опису можуть містити Уфстабілізатор у кількості в діапазоні від 0мас.% до 0,1мас.%, а в деяких варіантах реалізації - від 0мас.% до 0,02мас.%, при розрахунку на загальну масу твердої фази композиції покриття. 23 Композиції покриттів даного опису можуть містити барвник і/або пігменти для надання забарвлення. У певних варіантах реалізації незатверділі композиції покриттів даного опису можуть містити барвник і/або пігмент у кількості в діапазоні від 0мас.% до 1мас.%, а в певних варіантах реалізації - від 0мас.% до 0,5мас.%, при розрахунку на загальну масу твердої фази композиції, що стверджується. Прикладами барвників і/або пігментів можуть бути діоксид титану, металеві пігменти, неорганічні пігменти, тальк, слюда, оксиди заліза, оксиди свинцю, оксиди хрому, хромат свинцю, технічний вуглець, електропровідні пігменти, такі як електропровідний технічний вуглець і вуглецеві фібрили, та/або наноматеріали. Пластифікатори, які є придатними для використання в полімеризованих композиціях даного опису, включають складні ефіри фталевої кислоти, хлоровані парафіни, гідровані терфеніли й/або частково гідровані терфеніли. Композиція, що стверджується може містити пластифікатор у кількості в діапазоні від 1мас.% до 40мас.%, а в деяких варіантах реалізації - від 1мас.% до 10мас.%, при розрахунку на загальну масу твердої фази композиції, що стверджується. У певних варіантах реалізації композиції, що отверджується можуть містити інгібітор корозії. Інгібітор корозії може зменшувати, наприклад, електрохімічну корозію різнорідних металевих поверхонь. У певних варіантах реалізації інгібітори корозії включають хромат стронцію, хромат кальцію й/або хромат магнію. Для інгібування корозії поверхонь алюмінію та сталі також можна використовувати й ароматичні триазоли. У певних варіантах реалізації як інгібітор корозії може бути використаний жертовний акцептор кисню, такий як Zn. У певних варіантах реалізації композиція, що стверджується може містити інгібітор корозії в кількості, рівній 10мас.% або меншій при розрахунку на загальну масу твердої фази композиції, що стверджується. Композиції, що стверджується даного опису доцільно використовувати як герметики, а особливо як герметики там, де бажаними якостями є низькотемпературна гнучкість і стійкість до впливу палива. Наприклад, композиції, що стверджується можна використовувати як герметики в авіаційній і аерокосмічній галузях промисловості. Терміни «герметики», «герметизація» або «герметичне закладення» відповідно до того, як вони використовуються в даному документі, відносяться до композицій, що стверджуються, які після затвердіння мають здатність витримувати вплив атмосферних чинників, таких як волога й температура, і, щонайменше, частково перешкоджати проходженню речовин, таких як вода, водяна пара, паливо й/або інші рідини й гази. Композиції, що стверджується даного опису можна одержувати в результаті об'єднання першого компонента, який містить простий лолітіоефір, і який також називається в даному документі компонентом основи, та другого компонента, який містить поліепокси-сполуку на основі багатоосновноі кислоти, який також називаного в даному документі компонентом прискорювача. Перший і дру 86699 24 гий компоненти можна поєднувати у бажаному співвідношенні при використанні, наприклад, дозуючого змішувального устаткування, обладнаного динамічною змішувальною голівкою. Тиск, який прикладається в дозуючому змішувальному устаткуванні, може продавлювати перший і другий компоненти крізь динамічну змішувальну голівку й екструзійну голівку. Перший і другий компоненти можна поєднувати безпосередньо перед нанесенням на поверхню, яка потребує герметизації. Композиції, що стверджується даного опису можуть виявитися придатними для використання як герметики для герметизації металевих поверхонь, таких як поверхні МіІ-С і/або AMS, включаючи поверхні нержавіючої сталі, алюмінію й/або матеріалу «Альклед». У певних варіантах реалізації перед нанесенням композиції, що стверджується, поверхню, яка потребує герметизації, можна піддати обробці у будь-який спосіб, здатний забезпечити видалення часток і/або поверхневих плівок. Наприклад, у певних варіантах реалізації поверхню можна очистити розчинником, обтираючи безворсового тканиною, яка змочена летким розчинником, таким як етанол, метанол, лігроін, уайт-спірити, метилізобутилкетон, метилетилкетон, ацетон і/або інші придатні для використання розчинники. У певних варіантах реалізації може бути використаний комерційно доступний розчинник, що очищає, такий як DESOCLEAN 120 (комерційно доступний від компанії PRC-DeSoto International, Inc.). Композиції, що стверджується даного опису можна наносити на поверхню за допомогою будьяких способів, відомих фахівцям у відповідній галузі техніки й придатних для конкретної сфери застосування, серед яких екструдіювання, пресування, заливання, конопачення, намазування тощо. Проводити тверднення композицій, що стверджуються, даного опису можна відповідно до рекомендованих методик, які можуть визначити фахівці у відповідній галузі техніки, а в деяких варіантах реалізації - за кімнатної температури. У певних варіантах реалізації проводити тверднення композицій, що стверджуються, можна за мінімальної температури 0°С, у деяких варіантах реалізації - при мінімальній температурі - 10°С, а ще в деяких варіантах реалізації - за мінімальної температури - 20°С. Під здатністю тверднути слід розуміти здатність проходити одну або кілька хімічних реакцій з утворенням стабільних ковалентних зв'язків, принаймні, між деякими зі сполук, які входять до складу композиції, що отверджується, наприклад, між простим політіоефіром і епоксисполукою на основі багатоосновної кислоти. Наприклад, у випадку композиції, що отверджується, яка містить простий політіоефір і поліепоксисполуку на основі багатоосновної кислоти, у ході реалізації способу тверднення реакційно-здатні групи простого політіоефіру будуть вступати в реакцію з епокси-групами з утворенням ковалентних зв'язків. Цілісність, вологостійкість і стійкість до впливу палива в герметичного прошарку, який утворюється у результаті нанесення композицій, що ствер 25 джуються, даного опису, можна оцінити в результаті проведення випробувань, наприклад, таких як, зазначені у технічних умовах у документі AMS 3265В. Прийнятний герметичний прошарок буде щільним й стійким до впливу вологи й авіаційного палива. Після затвердіння композиції, що отверджується даного опису мають властивості, корисні з точки зору використання цих герметиків у тих випадках, коли є ймовірною можливість впливу палива, наприклад, у певних сферах застосування в авіаційній та аерокосмічній галузях промисловості. У загальному випадку бажано, щоб герметики, які використовуються в авіаційній і аерокосмічній галузях промисловості, мали б наступні властивості: межа міцності на відрив, яка б перевищувала 3,57 кілограми на один сантиметр (кг/см) (20 фунтів на один лінійний дюйм (фунт/дюйм) ) на підложках, які відповідають документу Aerospace Material Specification (AMS) 3265B, відповідно до визначення в сухих умовах, після занурення в паливо JRF на 7 днів і після занурення в 3%-ний розчин NaCl відповідно до технічних умов проведення випробування з документа AMS 3265B; межа міцності при розтягуванні в діапазоні від 2070 кілопаскалів (кПа) (300 фунтів на один квадратний дюйм (фунт/дюйм2)) до 2760кПа (400 фунт/дюйм2); межа міцності при роздиранні, яка б перевищувала 8,93 кілограми на один сантиметр (кг/см) (50 фунтів на один лінійний дюйм (фунт/дюйм)); відносне видовження в діапазоні від 250% до 300%; і твердість, яка б перевищувала 40 для дюрометра А. Дані та інші властивості герметика, що стверджується, корисні з точки зору використання останього в авіаційній і аерокосмічній галузях промисловості, описуються в документі AMS 3265В, який у всій своїй повноті включається в даний документ для довідки. Також бажано, щоб після затвердіння композиції, що стверджується даного опису, які використовуються в авіаційній і авіабудівельній галузях промисловості, характеризувалися б відсотком об'ємного набрякання, який не перевищував би 25% після занурення на один тиждень при 60°С (140°F) і тиску навколишнього середовища в паливо JRF type 1. Для інших сфер застосування герметиків можуть виявитися корисними інші властивості, діапазони й/або граничні значення. Час, необхідний для одержання прийнятного герметичного прошарку при використанні композицій, що стверджуються, даного опису, може залежати від декількох факторів, які можуть бути оцінені фахівцями у відповідній галузі техніки й визначені вимогами застосованих стандартів і технічних умов. У загальному випадку композиції, що стверджується даного опису розвивають адгезійну міцність протягом періоду часу тривалістю від 24 годин до 30 годин, а 90% від повної адгезійної міцності розвивається протягом періоду часу тривалістю від 2 днів до 3 днів, після змішування й нанесення на поверхню. У загальному випадку повна адгезійна міцність, а також і інші властивості композицій, що стверджуються, даного опису вповні проявляються протягом 7 днів після змішування й нанесення композиції, що стверджується, на поверхню. 86699 26 Після затвердіння композиції, що стверджується даного опису характеризуються наявністю стійкості до впливу палива. Мірою стійкості до впливу палива є відсоток об'ємного набрякання після тривалого впливу вуглеводневого палива на композицію, що стверджується, даного опису, який можна визначити кількісно використовуючи методи, подібні до тих, що описуються в документах ASTM D792, AMS 3269 або AMS 3265В. Таким чином, у певних варіантах реалізації після затвердіння композиції, що стверджується даного опису характеризуються відсотком об'ємного набрякання, рівним 25% або меншим після занурення в стандартне реактивне паливо (JRF) type 1, на один тиждень при 60°С (140°F) і тиску навколишнього середовища, а в деяких варіантах реалізації - відсотком об'ємного набрякання, рівним 20% або меншим. У певних варіантах реалізації відсоток об'ємного набрякання в затверділих композицій, що стверджуються, становить 20% або менше. Паливо JRF type 1, яке використовується в даному документі для визначення стійкості до впливу палива, характеризується наступним складом (див. документ AMS 2629, issued July I, 1989, section 3.1.1. et seq., доступний в компанії SAE (Society of Automotive Engineers, Уорендейл, Пенсільванія)): 28±1% (об.) толуолу, 34±1% (об.) циклогексану, 38±1% (об.) ізооктану, 1±0,005% (об.) ди(третбутил)дисульфіду й 0,015±0,0015мас.% інших чотирьох компонентів, які включають третбутилмеркаптан. Залежно від конкретного складу рецептури композиції, що стверджується даного опису можуть характеризуватися початковими швидкостями екструдіювання, які доходять до 500г/хв. або й більше, і при цьому низькими швидкостями екструдіювання в діапазоні від 5г/хв до 10г/хв або менше після закінчення однієї години після змішування. Композиції, що стверджується даного опису після затвердіння можуть характеризуватися величиною Тд, рівною - 55°С або менше, у деяких варіантах реалізації - рівною - 60°С або менше, а ще в деяких варіантах реалізації - рівною - 65°С або менше. Температуру склювання Тg можна виміряти за методом диференціальної скануючої калориметрії. У певних варіантах реалізації композиції, що стверджується даного опису характеризуються межею міцності на відрив, який перевищує 20 фунтів на один квадратний дюйм (138 кілопаскалів) відповідно до визначення згідно документу AMS 3265В. У певних варіантах реалізації композиції, що стверджується даного опису характеризуються поліпшеною корозійною стійкістю у порівнянні з композиціями, що стверджуються, рецептури яких складені без використання епокси-сполук на основі багатоосновних кислот. Корозійну стійкість можна визначити, наприклад, використовуючи придатні методи проведення випробувань, зазначені у документі AMS 3265В. Приклади Варіанти реалізації даного опису можна додатково окреслити посилаючись на наступні приклади, у яких докладно описуються одержання компо 27 зицій даного опису й властивості композицій даного опису. Фахівцям у відповідній галузі техніки повинно бути очевидним те, що не виходячи за межі даного опису на практиці може бути реалізована безліч модифікацій як щодо матеріалів, так і щодо способів. У наведених далі прикладах вказані скорочення мають наступні значення. Якщо визначення скорочення не наведено, то тоді воно буде мати своє загальноприйняте значення. АГЕ = алілгліциділовий ефір AMS = Технічні вимоги до авіаційно-космічних матеріалів ASTM = Американське товариство з випробування матеріалів BSS = Стандарт обґрунтування технічних умов компанії «Боїнг» %КР = відсоток когезійного руйнування ДАБЦО = 1,4-діазабіцикло[2.2.2]октан ДБУ = 1,8-діазабіцикло[5.4.0] ундец-7-ен ДЕГ-ДВЕ = діетиленглікольдивініловий ефір ДМДО = димеркаптодіоксаоктан ДМДС = димеркаптодіетилсульфід г = грам епокси/HS - співвідношення кількостей епоксисполука/меркаптан JRF = стандартне реактивне паливо мл = милілітр МіІ-С = Військові технічні вимоги С мм стовпа Hg = міліметри ртутного стовпа фунт/дюйм - фунти на один лінійний дюйм (кг/см) фунт/дюйм2 = фунти на один квадратний дюйм ТАЦ = триалілціанурат Випробування на адгезію Межу міцності на відрив вимірювали відповідно до документа AMS 3265. Випробування на стійкість до впливу розчинника Skydrol Випробування на стійкість до впливу розчинника Skydrol проводять у результаті занурення випробовуваної панелі, яка включає систему покриття, у реактивне авіаційне паливо Skydrol, як мінімум, на 30 днів при 70°С. Панель, що її випробовують, і яка включає систему покриття, виймають і висушують. Після цього вимірюють твердість системи покриття за олівцевою шкалою. Система покриття успішно проходить випробування на стійкість до впливу розчинника Skydrol тоді, коли твердість за олівцевою шкалою становить, щонайменше, «Н». Приклад 1 Композиція основи В 5-літрову 4-горлову колбу завантажували 2356,4г (12,83моль) ДМДО з наступним додаванням 403,56г (3,5моль) АГЕ при перемішуванні. Суміш нагрівали при 70°С протягом 1 години. Додавали триетиламін (0,69г, 0,0068моль) і суміш нагрівали при 70°С протягом 3,5 годин. Протягом 2,5 годин при 70°С додавали розчин 116,35г (0,46моль) ТАЦ і 1147,28г (7,25моль) ДЕГ-ДВЕ. Суміш перемішували при 70°С ще протягом 1 го 86699 28 дини. Для завершення реакції за температури 70°С з інтервалами в одну годину додавали дев'ять порцій VAZO 67 (0,33г, 0,008% від сукупного завантаження). Суміш дегазували при 70°С/0,5мм стовпа Нg (67Па) протягом 2 годин до одержання рідкого простого політіоефіру - полімеру 1, який характеризується слабко-жовтим забарвленням і низьким рівнем запаху й який демонструє в'язкість 160 Пуазів за кімнатної температури. Вихід склав 4,023кг (100%). Полімерний простий політіоефір залишався рідким протягом, щонайменше, 365 днів за температури 4°С (39°F). Простий політіоефір - полімер 1 використовували при складанні рецептури основи - основи 1. Композиція основи, яка містить простий політіоефір - полімер 1, представлена в таблиці 1. Таблиця 1 Композиція основи 1 Компонент основи Простий політіоефір - полімер 1 Фенольна смола Фенольний підсилювач адгезії Титанат ТБТ Каталізатор ДАБЦО Тунгова олія Силановий підсилювач адгезії А1100 Діоксид кремнію Діоксид титану SIPERNAT D-13 Гідроксид алюмінію Карбонат кальцію Кількість (г) 100 1,5 1 0,5 0,8 0,5 2 0,4 1 1,5 15 55 Композицію прискорювача, який містить поліепокси-сполуку на основі димерної кислоти, одержували так, як представлено в таблиці 2. Таблиця 2 Композиція прискорювача А Компонент прискорювача Епокси-сполука на основі димерної кислоти Гідрований терфеніл Карбонат кальцію Технічний вуглець Карбаматна паста Гідролізованний силан Кількість (г) 100 24 90 0,5 0,4 5,3 Основу 1 і прискорювач А з'єднували у різних співвідношеннях кількостей епоксисполука/меркаптан, наносили на поверхню Mil-С і проводили тверднення. Межу міцності на відрив для герметиків, що стверджуються, оцінювали як у сухому стані, так і після занурення в паливо JRF Туре 1 на 7 днів при 60°С (140°F). Результати представлені в таблиці 3. 29 86699 30 Таблиця 3 Межа міцності на відрив для композицій, що отверджуються, утворених основою 1 і прискорювачем А Межа міцності на відрив (у сухому стані) Співвідношення епокМежа міцності на відрив (JRF Туре 1) кг/см кг/см (фунт/дюйм)/% когезійного руйнуси/HS (фунт/дюйм)/% когезійного руйнування) вання) 1,00 7,50 (42)/100 %КР 6,43 (36)/100 %КР 1,05 7,68 (43)/100 %КР 6,43 (36)/100 %КР 1,10 8,39 (47)/100 %КР 5,89 (33)/100 %КР 1,15 5,89 (33)/100 %КР 4,82 (27)/100 %КР 1,20 5,89 (33)/100 %КР 5,36 (30)/100 %КР Приклад 2 Порівняльний приклад Композиція основи В 1-літрову 4-горлу колбу завантажували 284,07г (1,56моль) ДМДО й 60,13г (0,38моль) ДМДС із наступним додаванням 43,82г (0,38моль) АГЕ при перемішуванні. Суміш перемішували протягом 40 хвилин. Додавали триетиламін (0,18г, 0,0018моль) і суміш нагрівали при 70°С протягом 2 годин. Після цього протягом 30 хвилин при 70°С додавали розчин 9,48г (0,038 моль) ТАЦ і 204,94г (1,30моль) ДЕГ-ДВЕ. Суміш потім перемішували при 70°С ще протягом 30 хвилин. Для завершення реакції з інтервалами в одну годину додавали сім порцій вільно-радикального ініціатора VAZO 67 (2,2'-азобіс(2-метилбутиронітрил)) (комерційно доступний в компанії DuPont) (0,145г, 0,024% від сукупного завантаження) у той час як температуру реакційної суміші витримували рівною 70°С. Після цього реакційну суміш дегазували при 70°С/0,5мм стовпа Нg (67Па) протягом 2 годин до одержання рідкого простого політіоефіру - полімеру 2, який характеризується слабо-жовтим забарвленням і низьким рівнем запаху та, який демонструє в'язкість 92 Пуаза, за кімнатної температури. Вихід реакції склав 602г (100%). Полімерний простий політіоефір залишався рідким протягом 56 днів за температури 4°С (39°F). Простий політіоефір - полімер 2 використовували при складанні рецептури основи - основи 2. Композиція основи 2, яка містить простий політіоефір - полімер 2, представлена в таблиці 4. Таблиця 4 Композиція основи 2 Компонент основи Простий політіоефір - полімер 2 Фенольна смола Фенольний підсилювач адгезії Титанат ТБТ Каталізатор ДАБЦО Тунгова олія Силановий підсилювач адгезії А1100 Діоксид кремнію Діоксид титану SIPERNAT D-13 Гідроксид алюмінію Карбонат кальцію Кількість (г) 100 1,5 1 0,5 0,8 0,5 2 0,4 1 1,5 15 55 Композиції прискорювачів Композиції прискорювачів, які використовуються для одержання герметиків при використанні основи 2, представлені в таблиці 5. Таблиця 5 Композиція прискорювачів 1, 2 і 3 Компонент Ероn 828 DEN-31 Гідрований терфеніл Карбонат кальцію Технічний вуглець Силановий підсилювач адгезії Прискорювач 1 50 50 24 90 0,5 5,3 Межу міцності на відрив кг/см (фунт/дюйм)/% КР у герметиків на підложках AMS визначали в сухих умовах, після занурення в паливо JRF на 7 Прискорювач 2 0 100 24 90 0,5 5,3 Прискорювач 3 40 60 24 90 0,5 5,3 днів і після занурення в 3%-ний розчин NaCl відповідно до документа AMS 32 65. Результати представлені в таблиці 6. 31 86699 32 Таблиця 6 Межа міцності на відрив у герметиків, отриманих з використанням основи 2 і прискорювачів 1, 2 і 3 Основа/прискорювач Сухий стан кг/см (фунт/дюйм)/% КР JRF (7 днів) кг/см (фунт/дюйм)/% КР 3%-ний NaCl кг/см (фунт/дюйм)/% КР 2/1 4,11 (23)/100% КР 1,43 (8)/100% КР 1,61 (9)/100% КР 2/2 5,53 (31)/не задовільний результат випробування 3,03 (17)/100% КР 2,32 (13)/100% КР 2/3 5,53 (31)/100% КР 3,57 (20)/100% КР 2,86 (16)/не задовільний результат випробування Після розгляду опису винаходу й практики реалізації даного опису фахівцям у відповідній галузі техніки стануть очевидними й інші варіанти реалізації даного опису. Передбачається, що опис ви Комп’ютерна верстка А. Рябко находу й приклади повинні розглядатися тільки як приклади, при цьому власне обсяг і сутність даного опису наведені в наступній формулі винаходу. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601