Середньоланцюгові жирні кислоти як протимікробні засоби

1. Застосування їстівної композиції, що включає нутрицевтичну добавку, вказана нутрицевтична добавка містить суміш капронової кислоти (С6) та каприлової кислоти (С8) середньоланцюгових жирних кислот (СЛЖК) чи солей, або містить суміш капронової кислоти (С6) та капринової кислоти (С10) СЛЖК чи солей, де концентрація СЛЖК у вказаній композиції складає від 100 до 3000млн-1, для інгібування росту та/або для зниження кількості патогенів Escherichia coli. 2. Застосування за п.1, що знижує кількість мікробних патогенів більше ніж на 25%. 3. Застосування за п.1 або 2, при цьому згадані СЛЖК застосовують у загальній ваговій кількості 0,3 %. 4. Застосування за будь-яким з пп.1-3, при цьому співвідношення С6 та C8 у суміші становить від 2:1 до 1:2, переважно становить 1:1. 5. Застосування за будь-яким з пп.1-3, при цьому співвідношення С6 та C10 в суміші становить від 2:1 до 1:2, переважно становить 1:1. 6. Застосування за будь-яким з пп.1-5, при цьому СЛЖК являють собою синтезовані СЛЖК. 2 (19) 1 3 Винахід стосується застосування середньоланцюгових жирних кислот (СЛЖК) або їхніх солей або похідних або сумішей в якості специфічних інгібіторів мікробного зараження та мікробного росту. Зокрема, винахід стосується застосування капронової (С6), каприлової (С8) та капринової (С10) кислот, їхніх солей, похідних або сумішей для інгібування росту мікробних патогенів харчового походження, головним чином Campylobacter sp., Salmonella sp., Escherichia sp. та Enterococcus sp. Мікробні штами, що впливають на здоров'я тварини та людини, включають Campylobacter sp., Salmonella sp., Escherichia coli, плісневі гриби тощо. Наприклад, Campylobacter фактично є одним з найпоширеніших у світі людських ентеропатогенів, що викликають кампілобактеріоз. Кампілобактеріоз на цей час є головною зоонозною причиною людської запальної кишкової інфекції, яка випереджає за поширеністю сальмонельоз та лістерельоз. Клінічні ознаки кишкових хвороб, спричинених інфекцією Campylobacter, змінюються в діапазоні від загалом помірної незапальної діареї до тяжкої запальної діареї з фекальною кров'ю та лейкоцитами [Scott et al., 1997; Friedman et al, 2000; Oberhelman and Taylor, 2000]. За повідомленнями, захворюваність на людський кампілобактеріоз в Європі варіює в діапазоні від 9,5 випадків щороку на 100000 жителів у Іспанії до 108 випадків щороку на 100000 жителів у Шотландії. Ці цифри можуть бути занижені, оскільки багато випадків захворювання офіційно не реєструються, а діагностичні засоби в різних країнах відрізняються. У більшості європейських країн захворюваність продовжує підвищуватися. Campylobacter також є однією з найпоширеніших бактеріальних причин диспептичного захворювання у Сполучених Штатах. Практично всі випадки захворювання є окремими, спорадичними явищами, а не частиною великих спалахів. Активне спостереження за допомогою US FoodNet виявило, що на кожні 100000 осіб припадає близько 15 діагностованих випадків захворювання кожного року. Набагато більше випадків залишаються невиявленими або незареєстрованими, і було підраховано, що кампілобактеріоз вражає щороку понад 1 мільйон людей, або 0,5% загального населення. Крім того, інфекції Campylobacter також пов'язані з синдромом Гійєна-Барре та артритом [Scott et al., 1997; Nachamkin et al., 1998]. Смертність, пов'язана з інфекціями Campylobacter, відносно низька, і для переважної більшості пацієнтів будьяке специфічне лікування не потрібне. Хоча Campylobacter, як правило, не приводить до смерті, було підраховано, що кожного року можуть помирати близько 100 осіб, інфікованих Campylobacter. Проте інфекції Campylobacter, тим не менше, являють собою серйозну проблему через високу кількість випадків та спричинені ними неврологічні симптоми, а також високі соціальні та економічні витрати, зумовлені захворюванням. Суспільство несе високі економічні витрати внаслідок втрати робочого часу, значної вартості лікування та медикаментів (головним чином фторхінолонів та макролідів). Крім того, трапляються 86984 4 системні інфекції, наприклад, у пацієнтів похилого віку або у пацієнтів з імунною недостатністю, таких як ВІЛ-інфіковані особи. В той час як середня тривалість життя у європейців постійно підвищується, можна очікувати більш серйозних ускладнень від інфекцій Campylobacter, особливо у випадках, пов'язаних із пацієнтами похилого віку. Проблема захворюваності, що підвищується, або постійно високої захворюваності людськими інфекціями харчового походження не може бути вирішена на основі інформації, відомої на цей час. Встановлення й підтримання підвищених гігієнічних стандартів вплинуло на сальмонельоз, але не на кампілобактеріоз. Наявна інформація не вирішує цих проблем, оскільки досі не існує розуміння механізмів, завдяки яким зоонозні бактерії здійснюють проникнення та інфікування [Scott et al, 1997; Oberhelman and Taylor, 2000; Newell and Nachamkin, 1992]. Спалахи кампілобактеріозу часто спостерігаються у зв'язку з використанням зараженого молока або води, тоді як загальними причинами спорадичних випадків є вживання недовареного чи недосмаженого м'яса, наприклад, свійської птиці. Заражені кури, безумовно, є основними носіями інфекції [Friedman et al, 2000; Соrrу and Atabay, 2001; Newell and Wagenaar, 2000]. Свійська птиця є основним резервуаром для Campylobacter jejuni, в якому бактерії містяться всередині шлунково-кишкового тракту. Епідеміологія С. jejuni в стаді бройлерів досі невияснена. Загалом, птахи стають інфікованими у віці близько 3 тижнів, але джерела та шляхи передачі мікроорганізмів бройлерам на фермах залишаються невизначеними. Нещодавно отримані дані показали наявність декількох джерел інфекції, включаючи воду, диких птахів та персонал ферм (Corry and Atabay, 2001). Після попадання мікроорганізму в стадо, він поширюється дуже швидко, що призводить до інфікування майже всіх птахів за дуже короткий час. Хоча рівень Campylobacter у сліпих кишках курей за повідомленнями становить від 105 до 1010/г, така щільна колонізація не викликає жодних ознак хвороби. Високі кількості Campylobacter у випорожненнях птахів викликають подальше перехресне зараження тушок Campylobacterнегативних курей на переробних підприємствах. В результаті Campylobacter заражає 50-80% сирих тушок курей, у залежності від географічного регіону, де проводилося дослідження, та застосовуваної методики. Цей факт, у поєднанні з відносно низькою дозою, необхідною для інфікування людини, пояснює, чому вживання недоварених чи недосмажених птахів викликає більшість спорадичних випадків кампілобактеріозу. Тому однією з задач є з'ясування того, як блокувати або знизити кишкову колонізацію Campylobacter у зоонозних тваринах-хазяях, наприклад, свійській птиці. Сучасними засобами гігієни та біозахисту є покращення біозахисту на інкубаторних станціях, технологія конкурентного виключення або використання хлорованої води [Corry and Atabay, 2001; Newell and Wagenaar, 2000]. Але цього недостатньо для контролю або усунення Campylobacter з 5 харчового ланцюга свійської птиці. Інша стратегія включає профілактичне введення тваринам антибіотиків (прискорювачів росту). Проте за останні роки виникли питання щодо потенційної шкоди для здоров'я людей залишків таких антибіотиків та щодо появи резистентних штамів патогенних бактерій з тваринних джерел, а крім того, підвищується тиск на контрольні органи з метою заборони застосування цих прискорювачів росту [Barton, 1998; Dupont and Steele, 1987; Guillot, 1989; Prescott, 1997]. Тому можна передбачити загальну заборону антибіотиків до кінця 2005 року. Нарешті, іншим альтернативним підходом до контролю зараження Campylobacter може бути активна імунізація птиці. Проте на цей час існує лише обмежена інформація про функціонування імунної системи курей. Хоча деякі міжнародні дослідницькі заклади працюють в цьому напрямі, дійсний прорив цієї технології можливий лише в майбутньому. Таким чином, терміново потрібні альтернативні підходи до контролю патогенів харчового походження та іншого мікробного зараження, зокрема, Campylobacter sp., Salmonella sp., Escherichia coli тощо. Задачею цього винаходу є створення альтернативного підходу до контролю кількості та росту патогенів харчового походження та іншого мікробного зараження. Зокрема, задачею винаходу є створення композицій та способів для зниження кількості та/або росту патогенів харчового походження та мікробних організмів у споживчих (харчових) продуктах. Іншою задачею винаходу є створення композицій та способів для зниження кількості та/або росту патогенів харчового походження та мікробних організмів у тварин або людей. Винахід оснований на застосуванні специфічних середньоланцюгових жирних кислот (СЛЖК) та, зокрема, капронової кислоти (С6), каприлової кислоти (С8) та капринової кислоти (С10), їхніх солей, похідних або сумішей, для контролю мікробного зараження та росту. Винахід стосується застосування середньоланцюгових жирних кислот (СЛЖК), вибраних з групи, що включає капронову кислоту (С6), каприлову кислоту (C8) та капринову кислоту (С10), їхніх солей, похідних або сумішей, для інгібування росту мікробних патогенів, зокрема, для інгібування росту мікробних патогенів харчового походження. Цей винахід оснований на спостереженні, що специфічні середньоланцюгові жирні кислоти С6 та/або С8 та/або С10, їхні солі або похідні або суміші у вигляді розчину або емульсії спричиняють протимікробні ефекти на мікробні патогени та сприяютьінгібуванню подальшого росту цих мікробних патогенів та суттєвому зниженню їх кількостей. Ці патогени являють собою бактерії, зокрема, такі як Campylobacter sp., Salmonella sp., Escherichia coli, Enterococcus sp. Таким чином, в першому аспекті винахід стосується застосування середньоланцюгових жирних кислот (СЛЖК), вибраних з групи, що включає капронову кислоту (С6), каприлову кислоту (С8) та капринову кислоту (С10), їхніх солей, похідних або сумішей, у загальній ваговій кількості нижче 5%, 86984 6 переважно від 0,01% до 5%, для інгібування росту та/або для зниження кількості мікробних патогенів. Зокрема, СЛЖК застосовують у загальній ваговій кількості від 0,01% до 5%, переважно від 0,05% до 5%, переважно від 0,1% до 2,5%, більш переважно від 0,25% до 1,5% та найбільш переважно у ваговій кількості 0,3% для інгібування росту мікробних патогенів. Застосування цих кількостей СЛЖК С6 та/або С8 та/або С10 не тільки сприяє інгібуванню росту мікробних патогенів, але також сприяє знищенню патогенів харчового походження. Ці малі кількості специфічних СЛЖК несподівано виявилися достатніми для забезпечення значного протимікробного ефекту без суттєвих побічних та/або шкідливих ефектів на мікробну флору в шлунково-кишковому тракті. В цьому винаході переважним є застосування суміші різних специфічних жирних кислот. Автор виявив, що така суміш показує оптимальні протимікробні властивості по відношенню до мікробних штамів. В особливо переважному варіанті здійснення винаходу СЛЖК застосовують у формі вільних жирних кислот, або у формі суміші однієї або більше їхніх солей або похідних, щоб запобігти виділенню композицією неприємного запаху. Жирні кислоти, що можуть бути застосовані у цьому винаході, включають жирні кислоти з парною кількістю атомів вуглецю. У переважному варіанті здійснення застосовувані СЛЖК включають суміш С6 (капронової кислоти, гексанової кислоти) та C8 (каприлової кислоти, октанової кислоти), суміш C8 та С10 (капринової кислоти, деканової кислоти), суміш С6 та С10, або суміш СЛЖК С6, С8 та С10. Протимікробні ефекти жирних кислот та їхніх солей вже давно відомі та описані [J.J. Kabara (1978) у "The pharmacological effects of lipids"]. У вказаному огляді стверджується, що в гомологічних рядах жирних кислот бактерицидна ефективність підвищується зі збільшенням довжини ланцюга. За спостереженнями автора, Е. coli spp. та Shigella spp. знищуються помірними концентраціями насичених мил лауринової кислоти, що містить 12 атомів вуглецю, та стеаринової жирної кислоти, що містить 18 атомів вуглецю. Також за спостереженнями, жирні кислоти з довжиною ланцюга близько 12 атомів вуглецю показують оптимальну протимікробну активність, тоді як нижчі жирні кислоти з 4-10 атомами вуглецю, судячи з усього, зовсім не показують або показують незначний бактерицидний ефект. Механізм, за допомогою якого жирні кислоти виявляють протимікробну активність, детально описаний в літературі. Прийнята на цей час теорія полягає в тому, що ліпідна мембрана мікробної клітини є проникною для недисоційованої жирної кислоти, завдяки чому жирна кислота може проходити крізь мембрану мікробної клітини в напрямі більш лужного середовища. Внаслідок вищої внутрішньоклітинної лужності жирна кислота дисоціює, що призводить до падіння внутрішньоклітинної рН нижче рівня виживання. Таким чином, жирна кислота фактично діє як протонофор, що підвищує вхід Н+ в клітину, при цьому вихід Н+ надто повіль 7 ний, щоб дозволити внутрішньоклітинній рН знову підвищитися. Фізико-хімічні властивості жирних кислот, що зумовлюють їх дію в якості протонофорів, можуть змінюватися та залежать від численних параметрів. Прикладами таких параметрів є довжина ланцюга та рKа жирної кислоти, а також фізико-хімічне середовище, осадження, рН у місці дії та хімічний склад мікробної оболонки, що зумовлює проходження жирних кислот крізь мембрану. У зв'язку з цим, кращі властивості жирної кислоти, що містить С6 та/або C8 та/або С10 атомів вуглецю, можна пов'язати з надзвичайно високою проникністю мембран мікробних клітин для цієї жирної кислоти. Це виявилося несподіваним, оскільки у Kabara (1978) зазначено, що нижчі жирні кислоти, які містять 4-10 атомів вуглецю, показують низьку бактерицидну активність. Підвищення рН з 6,5 до 7,5 підвищило мінімальну інгібіторну концентрацію коротколанцюгових жирних кислот, які містять 6-8 атомів вуглецю, та знизило мінімальні концентрації двох СЛЖК, які містять 12-14 атомів вуглецю (лауринової, міристинової кислоти). Проте у Kabara (1978) немає жодних посилань на те, що жирні кислоти, які містять С6 та/або С8 та/або С10 атомів вуглецю, можуть бути здатними контролювати та навіть інгібувати мікробний ріст. Ця протимікробна дія згаданих специфічних СЛЖК (С6 та/або С8 та/або С10) у наведених вище концентраціях по відношенню до мікробних штамів не була описана раніше. Внаслідок інгібування та знищення мікробних патогенів, ці мікробні патогени вже не здатні спричиняти відповідні захворювання. Таким чином, СЛЖК С6, С8 та С10, або їхні солі, похідні або суміші, інгібують ріст патогенів харчового походження, зокрема, шляхом знищення цих патогенів. Винахід стосується застосування СЛЖК специфічного малого діапазону (С6 та/або С8 та/або С10) у вищезгаданих низьких концентраціях у якості протимікробних засобів. Цей специфічний діапазон дозволяє інгібувати розмноження патогенів харчового походження шляхом знищення мікробних клітин. Можливі області застосування включають усі випадки, коли мікробне зараження є небажаним та вимагає спостереження та контролю. Тому специфічні СЛЖК можуть бути застосовані у порошкоподібних та рідких харчових та кормових продуктах, в області медичного забезпечення людей (наприклад, у випадках діареї), для консервації харчових та кормових продуктів (фруктів, сиру, печива, хліба тощо), у напоях, у засобах для чищення (дезінфекції) та миючих засобах і т.ін. Завдяки їх застосуванню контроль мікробного росту може бути здійснений менш шкідливим для здоров'я шляхом порівняно із застосуванням традиційних сполук, таких як прискорювачі росту, антибіотики тощо. Наведені нижче приклади доводять протимікробну ефективність застосування СЛЖК С6 та/або С8 та/або С10 у вищезгаданих концентраціях у якості протимікробних засобів. Слід розуміти, що ці приклади наведені лише для пояснення та не об 86984 8 межують обсягу винаходу, викладеного у формулі винаходу. Опис малюнків На Фіг.1-3 показано ефект СЛЖК С10 на ріст та виживання різних штамів Campylobacter sp., виділених зі сліпої кишки свійської птиці. На Фіг.4-6 показано ефект СЛЖК C8 на ріст та виживання різних штамів Campylobacter sp., виділених зі сліпої кишки свійської птиці. На Фіг.7-9 показано ефект СЛЖК С6 на ріст та виживання різних штамів Campylobacter sp., виділених зі сліпої кишки свійської птиці. У першому варіанті здійснення винахід стосується застосування середньоланцюгових жирних кислот (СЛЖК), вибраних з групи, що включає капронову кислоту (С6), каприлову кислоту (C8) та капринову кислоту (С10), їхніх солей, похідних або сумішей, для інгібування росту та/або для зниження кількості мікробних патогенів, зокрема, для інгібування росту та/або для зниження кількості патогенів харчового походження. В особливо переважному варіанті здійснення винахід стосується застосування середньоланцюгових жирних кислот (СЛЖК), вибраних з групи, що включає капронову кислоту (С6), каприлову кислоту (С8) та капринову кислоту (С10), їхніх солей, похідних або сумішей, для зниження кількості мікробних патогенів більше ніж на 25%, переважно більше ніж на 50%, ще більш переважно більше ніж на 75% та найбільш переважно до 100%. Вираз "мікробні патогени" тут стосується мікроорганізмів, що мають патогенний характер, тобто, здатні викликати захворювання або розлади у тварин та/або людей. Вираз "патогени харчового походження" тут стосується мікробних патогенів, що заражають харчові або кормові продукти. Ці патогени включають бактерії, наприклад, такі як Campylobacter, Salmonella, Escherichia coli, Enter-ococcus. Вираз "СЛЖК" тут стосується середньоланцюгової жирної кислоти, при цьому згадана "середньоланцюгова жирна кислота" означає насичену жирну кислоту, ненасичену жирну кислоту, або їхню суміш, що містить від 6 до 10 атомів вуглецю. Вираз "середньоланцюгова насичена жирна кислота" тут стосується С6 (капронової), C8 (каприлової), С10 (капринової) кислоти, або будь-яких їхніх сумішей. Вираз "сіль СЛЖК" тут стосується солі вільної жирної кислоти. Вираз "вільна жирна кислота" тут стосується жирної кислоти, не перетвореної на похідне, тобто, не перетвореної на сіль, амід, ефір тощо. Вираз "похідне СЛЖК" тут стосується середньоланцюгової жирної кислоти, карбоксильна група якої є оборотно перетвореною на іншу групу з утворенням амідів, ефірів, гліцеридів. В цьому описі вираз "похідне СЛЖК" не включає сіль СЛЖК. Зокрема, винахід стосується застосування середньоланцюгових жирних кислот (СЛЖК), вибраних з групи, що включає капронову кислоту (С6), каприлову кислоту (C8) та капринову кислоту (С10), їхніх солей, похідних або сумішей, для інгібування росту Campylobacter jejuni, Campylobacter coli, 9 Campylobacter laris, Campylobacter upsaliensis, та/або інших Campylobacter sp. В іншому варіанті здійснення винахід стосується застосування середньоланцюгових жирних кислот (СЛЖК), вибраних з групи, що включає капронову кислоту (С6), каприлову кислоту (С8) та капринову кислоту (С10), їхніх солей, похідних або сумішей, для інгібування росту Salmonella typhimurium, Salmonella enteritidis та/або Salmonella Java. В одному з варіантів здійснення винахід стосується застосування середньоланцюгових жирних кислот (СЛЖК), вибраних з групи, що включає капронову кислоту (С6), каприлову кислоту (С8) та капринову кислоту (С10), їхніх солей, похідних або сумішей, у загальній ваговій кількості, нижчій ніж 5%, переважно нижчій ніж 3%, нижчій ніж 1%, або навіть нижчій ніж 0,1%, для інгібування росту та/або для зниження кількості мікробних патогенів. У переважному варіанті здійснення капронову кислоту (С6), її солі або похідні застосовують у ваговій кількості від 0,01% до 5%, переважно від 0,05% до 5%, переважно від 0,1% до 2,5%, більш переважно від 0,25% до 1,5% та найбільш переважно у ваговій кількості 0,3%. В іншому переважному варіанті здійснення каприлову кислоту (С8), її солі або похідні застосовують у ваговій кількості від 0,01% до 5%, переважно від 0,05% до 5%, переважно від 0,1% до 2,5%, більш переважно від 0,25% до 1,5% та найбільш переважно у ваговій кількості 0,3%. В наступному переважному варіанті здійснення капринову кислоту (С10), її солі або похідні застосовують у ваговій кількості від 0,01% до 5%, переважно від 0,05% до 5%, переважно від 0,1% до 2,5%, більш переважно від 0,25% до 1,5% та найбільш переважно у ваговій кількості 0,3%. В наступному переважному варіанті здійснення застосовують суміш капронової кислоти (С6) та каприлової кислоти (С8). Застосування суміші каприлової кислоти (С8) та капринової кислоти (С10) також входить до області винаходу. В наступному переважному варіанті здійснення застосовують суміш капронової кислоти (С6) та капринової кислоти (С10). Крім того, в іншому варіанті здійснення винахід може стосуватися застосування суміші капронової кислоти (С6), каприлової кислоти (С8) та капринової кислоти (С10). В цьому винаході можуть використовуватися різні суміші СЛЖК капронової кислоти (С6), каприлової кислоти (С8) та капринової кислоти (С10), а також різні співвідношення СЛЖК в таких сумішах. Переважно, співвідношення С6 та С8 у суміші С6/С8 становить від 2:1 до 1:2, переважно 1:1. В іншому переважному варіанті здійснення співвідношення С8 та С10 у суміші С8/С10 становить від 2:1 до 1:2, переважно 1:1. В наступному переважному варіанті здійснення співвідношення С6 та С10 у суміші С6/С10 становить від 2:1 до 1:2, переважно 1:1. В наступному переважному варіанті здійснення співвідношення С6 та С8 та С10 у суміші С6/С8/С10 може складати 1:1:2 або 1:2:1 або 2:1:1 або 1:2:2 or 2:1:2 або 2:2:1 або 1:1:1, переважно 1:1:1. У переважному варіанті здійснення винаходу капронову кислоту (С6) та каприлову кислоту (С8) застосовують у приблизно рівних вагових кількос 86984 10 тях. Переважно, капронову кислоту (С6) та каприлову кислоту (С8) застосовують у загальній ваговій кількості від 0,01% до 5%, переважно від 0,05% до 5%, переважно від 0,1% до 2,5%, більш переважно від 0,25% до 1,5% та найбільш переважно у ваговій кількості 0,3%. В наступному переважному варіанті здійснення винахід також стосується застосування каприлової кислоти (С8) та капринової кислоти (С10) у приблизно рівних вагових кількостях. Переважно, каприлову кислоту (С8) та капринову кислоту (С10) застосовують у загальній ваговій кількості від 0,01% до 5%, переважно від 0,05% до 5%, переважно від 0,1% до 2,5%, більш переважно від 0,25% до 1,5% та найбільш переважно у ваговій кількості 0,3%. В наступному переважному варіанті здійснення капронову кислоту (С6) та капринову кислоту (С10) застосовують у приблизно рівних вагових кількостях. Переважно, капронову кислоту (С6) та капринову кислоту (С10) застосовують у загальній ваговій кількості від 0,01% до 5%, переважно від 0,05% до 5%, переважно від 0,1% до 2,5%, більш переважно від 0,25% до 1,5% та найбільш переважно у ваговій кількості 0,3%. В наступному переважному варіанті здійснення капронову кислоту (С6), каприлову кислоту (C8) та капринову кислоту (С10) застосовують у приблизно рівних вагових кількостях. Переважно, капронову кислоту (С6), каприлову кислоту (C8) та капринову кислоту (С10) застосовують у загальній ваговій кількості від 0,01% до 5%, переважно від 0,05% до 5%, переважно від 0,1% до 2,5%, більш переважно від 0,25% до 1,5% та найбільш переважно у ваговій кількості 0,3%. В наступному переважному варіанті здійснення СЛЖК застосовують у формі синтезованих СЛЖК. Вираз "синтезована СЛЖК" тут стосується молекули СЛЖК, що містить хімічну бокову групу, таку як алкільна група, переважно С1-С10-алкіл, наприклад, метальну або етильну групу. У переважному варіанті здійснення СЛЖК являють собою метальні, етильні похідні абоінші синтезовані похідні. В наступному варіанті здійснення СЛЖК за винаходом можуть бути застосовані в різних формах. Наприклад, винахід може стосуватися застосування СЛЖК, визначених тут, при цьому СЛЖК застосовують у формі вільних СЛЖК, у формі моно-, дита/або тригліцеридів, у формі NH4+-, Na+-, K+та/або Са2+-солей або у формі емульсії. В наступному варіанті здійснення СЛЖК застосовують у комбінації з іншою СЛЖК, наприклад, лауриновою (C12) та міристиновою (С14) кислотою, іншими протигрибковими засобами або іншими (органічними чи неорганічними) (жирними) кислотами або добавками, такими як ароматизатори та рослинні екстракти. Приклади інших органічних кислот включають, наприклад, карбонові кислоти С1-12, вибрані з групи, що включає незаміщені карбонові кислоти, такі як мурашина кислота, оцтова кислота, пропіонова кислота, масляна кислота, валеріанова кислота та капронова кислота, заміщені карбонові кислоти, 11 такі як адипінова кислота, малеїнова кислота, сукцинова кислота, лимонна кислота, фумарова кислота, винна кислота, молочна кислота, глюконова кислота, яблучна кислота та аскорбінова кислота, включаючи циклічні карбонові кислоти, такі як піколінова кислота. Компонент на основі органічних кислот може являти собою окрему незаміщену карбонову кислоту, окрему заміщену карбонову кислоту, суміш незаміщених карбонових кислот, суміш заміщених карбонових кислот та суміш незаміщених карбонових кислот та заміщених карбонових кислот, включаючи насичені, ненасичені, циклічні та аліфатичні карбонові кислоти та їхні комплекси з металами й солі. Також можуть бути застосовані окремі рацемічні форми та рацемічні суміші. Приклади неорганічних кислот включають, зокрема, сильні неорганічні кислоти у малих кількостях, такі як перхлорна кислота, йодистоводнева кислота, бромистоводнева кислота, соляна кислота, сірчана кислота та азотна кислота, а також слабкі неорганічні кислоти, такі як фосфорна кислота, фтористоводнева кислота, хлорноватиста кислота та азотиста кислота, але не обмежуються ними. Наступний аспект винаходу стосується застосування середньоланцюгових жирних кислот (СЛЖК), вибраних з групи, що включає капронову кислоту (С6), каприлову кислоту (C8) та капринову кислоту (С10), їхніх солей, похідних або сумішей, переважно у загальній ваговій кількості нижче 5% та переважно від 0,01% до 5%, переважно від 0,05% до 5%, переважно від 0,1% до 2,5%, більш переважно від 0,25% до 1,5% та найбільш переважно у ваговій кількості 0,3% у якості добавки для консервації харчових та кормових продуктів. В іншому аспекті винахід стосується застосування середньоланцюгових жирних кислот (СЛЖК), вибраних з групи, що включає капронову кислоту (С6), каприлову кислоту (С8) та капринову кислоту (С10), їхніх солей, похідних або сумішей, переважно у загальній ваговій кількості нижче 5%, переважно від 0,01% до 5%, переважно від 0,05% до 5%, переважно від 0,1% до 2,5%, більш переважно від 0,25% до 1,5% та найбільш переважно у ваговій кількості 0,3%, для контролю та регулювання мікробної екосистеми в шлунковокишковому тракті будь-якої тварини або людини. В наступному аспекті винахід стосується їстівної композиції для інгібування росту та/або зниження кількості мікробних патогенів, яка містить харчову добавку, що включає середньоланцюгові жирні кислоти (СЛЖК), вибрані з групи, що включає капронову кислоту (С6), каприлову кислоту (C8) та капринову кислоту (С10), їхні солі, похідні або суміші, при цьому згадані СЛЖК присутні у харчовій добавці у ваговій кількості нижче 5%, переважно від 0,01% до 5%, переважно від 0,05% до 5%, переважно від 0,1% до 2,5%, більш переважно від 0,25% до 1,5% та найбільш переважно у ваговій кількості 0,3%. Вираз "їстівна композиція" за винаходом слід розуміти як кормовий або харчовий продукт, що може споживатися твариною чи людиною. 86984 12 Вираз "харчова добавка" тут стосується речовини, що додають в малих кількостях в їстівну композицію для покращення згаданої композиції, при цьому слід розуміти, що вона є придатною для вживання твариною чи людиною. В особливо переважному варіанті здійснення композиція за винаходом здатна знижувати кількість мікробних патогенів більше ніж на 25%, переважно більше ніж на 50%, ще більш переважно більше ніж на 75% та найбільш переважно до 100%. СЛЖК, присутні у композиції, можуть бути представлені у вигляді різноманітних сумішей, співвідношень, кількостей та рецептур, як зазначено вище. Переважно, композиція включає харчову добавку, в якій застосовано суміш С6 та C8, в якій застосовано суміш C8 та С10, в якій застосовано суміш С6 та С10, в якій застосовано суміш С6, С8 та С10. Більш переважно, композиція включає харчову добавку, в якій капронова кислота (С6) та каприлова кислота (C8) присутні у приблизно рівних вагових кількостях, переважно у ваговій кількості від 0,01% до 5%, переважно від 0,05% до 5%, переважно від 0,1% до 2,5%, більш переважно від 0,25% до 1,5% та найбільш переважно у ваговій кількості 0,3%. В іншому варіанті здійснення композиція включає харчову добавку, в якій каприлова кислота (C8) та капринова кислота (С10) присутні у приблизно рівних вагових кількостях, переважно у ваговій кількості від 0,01% до 5%, переважно від 0,05% до 5%, переважно від 0,1% до 2,5%, більш переважно від 0,25% до 1,5% та найбільш переважно у ваговій кількості 0,3%. В наступному варіанті здійснення композиція включає харчову добавку, в якій капронова кислота (С6) та капринова кислота (С10) присутні у приблизно рівних вагових кількостях, переважно у ваговій кількості від 0,01% до 5%, переважно від 0,05% до 5%, переважно від 0,1% до 2,5%, більш переважно від 0,25% до 1,5% та найбільш переважно у ваговій кількості 0,3%. В наступному варіанті здійснення композиція включає харчову добавку, в якій капронова кислота (С6), каприлова кислота (C8) та капринова кислота (С10) присутні у приблизно рівних вагових кількостях, переважно у ваговій кількості від 0,01% до 5%, переважно від 0,05% до 5%, переважно від 0,1% до 2,5%, більш переважно від 0,25% до 1,5% та найбільш переважно у ваговій кількості 0,3%. В наступному переважному варіанті здійснення концентрація СЛЖК в композиції становить від 100 до 3000млн-1, переважно від 300 до 2000млн-1, і/ переважно від 500 до 1500млн-1 та найбільш переважно близько 1200млн-1. В наступному варіанті здійснення винахід стосується композиції, що містить А) ефективну кількість першої СЛЖК, вибраної з групи, що включає капронову кислоту (С6), каприлову кислоту (С8) та капринову кислоту (С10), їхні солі та похідні, при цьому згадана СЛЖК переважно присутня у ваговій кількості нижче 5%, та В) ефективну кількість другої СЛЖК, вибраної з групи, що включає капронову кислоту (С6), каприлову кислоту (С8) та капринову кислоту (С10), їхні солі та похідні, при цьому згадана СЛЖК переважно присутня у ваговій кількості нижче 5%, в якості комбінованого препарата 13 для одночасного, окремого або почергового застосування для інгібування росту та/або для зниження кількості мікробних патогенів. За винаходом, пропонується композиція для застосування в якості корму для тварин, вирощуваних для отримання м'яса. Вираз "тварини" тут стосується великої та дрібної худоби, зокрема, великої рогатої худоби, такої як жуйні тварини, овець, свиней, в тому числі свиноматок та кабанів, коней, та свійської птиці, а також їхнього потомства, такого як молочні поросята, підсвинки, телята, ягнята, лошата, курчата тощо. Також прикладами тварин, для яких пропонується композиція за винаходом, є риба, зокрема, вугор, короп, форель, райдужна форель, жовтохвіст, морський лящ, сріблястий лосось, золоті рибки, кольоровий короп, тропічні рибки; молюски; ракоподібні. Крім того, домашні тварини, такі як собаки, кішки, кролики, хом'яки та їхнє потомство, також є прикладами тварин, для яких є придатною композиція за винаходом. Згідно з наступним варіантом здійснення винаходу, пропонується композиція для застосування в якості корму для тварин, вирощуваних для отримання молока, таких як корови, вівці, кози, коні тощо. Вказана композиція дозволяє стимулювати добре функціонуючу та збалансовану мікробну екосистему в шлунково-кишковому тракті тварини. Контроль мікробної екосистеми в шлунковокишковому тракті тварини дозволяє підвищити продуктивність та покращує здоров'я тварин. Підвищена продуктивність виражається у кращому щоденному прирості ваги та нижчому показнику засвоєння корму у вирощуваних тварин. Вираз "засвоєння корму" тут використовується для опису ефективності поглинання корму тваринами та розраховується як кількість вжитого корму, розділена на приріст ваги тварини за конкретний період. Вираз "коефіцієнт засвоєння корму" означає відношення кількості вжитого корму до приросту ваги тварини. Таким чином, застосування специфічного діапазону СЛЖК у вищезгаданих концентраціях за винаходом покращує показники засвоєння корму тваринами без супутнього суттєвого чи значного стимулювання поглинання корму. Вираз "покращення засвоєння корму" та споріднені вирази, такі як "покращене засвоєння корму" тут стосуються покращення ефективності використання корму та/або покращення швидкості росту. Тобто, за винаходом, тварини, що отримують композицію (порівняно з тваринами, що не отримують композицію) можуть мати по суті таку саму швидкість поглинання корму і при цьому мати підвищену швидкість росту, можуть мати знижену швидкість поглинання корму і при цьому мати по суті таку саму швидкість росту, або можуть мати знижену швидкість поглинання корму і при цьому мати підвищену швидкість росту. Вираз "ріст" тут стосується приросту ваги. Контроль мікробної екосистеми в шлунковокишковому тракті людей також дозволяє покращити їхнє здоров'я та добробут. Зокрема, це дозволяє знизити ризик зоонозних мікробних захворювань у людей, таких як кампілобактеріоз, сальмонельоз та ін. 86984 14 Таким чином, в іншому варіанті здійснення винахід також стосується способу інгібування росту та/або зниження кількості мікробних патогенів, переважно вибраних з групи, що включає Escherichia coli, Salmonella sp. Campylobacter sp. та Enterococcus sp. у тварини або людини, при цьому спосіб включає введення згаданій тварині або людині ефективної кількості композиції, визначеної тут. Крім того, композиція за винаходом дозволяє контролювати кількість мікробних патогенів у продуктах харчування, отриманих від тварин. Тому в наступному варіанті здійснення винахід також стосується способу інгібування росту та/або зниження кількості мікробних патогенів, переважно вибраних з групи, що включає Escherichia coli, Salmonella sp., Campylobacter sp., та Enterococcus sp., у продукті харчування, отриманому від тварини, при цьому спосіб включає введення згаданій тварині ефективної кількості композиції, визначеної тут. Вираз "продукт харчування" тут стосується продукту, отриманого від тварини, що є їстівним та засвоюваним, такого як молоко, м'ясо, яйця, сир, сметана, масло і т. ін., а також будь-якого продукту, виготовленого з використанням цих їстівних продуктів у якості інгредієнту. Вказаний спосіб забезпечує контроль мікробної екосистеми в шлунково-кишковому тракті тварини та зниження кількості мікробних патогенів у тварини. Внаслідок цього кількість тварин, заражених мікробними патогенами та/або ступінь їхнього зараження може бути знижена, а також може бути суттєво знижене введення мікробних патогенів у харчовий ланцюг та подальше перехресне зараження на переробних підприємствах. Наступні приклади наведені лише для ілюстрації винаходу та жодним чином не обмежують його обсягу. Приклади Приклад 1: Вплив СЛЖК на ріст та виживання С. jеjuni та С coli. У дослідження було включено вісім штамів Campylobacter. Два штами (С. Jejuni LMG 6444Т/АТСС 33560 та С coli LMG 6440T/АТСС 33559) отримали у BCCM™/LMG Bacteria Collection (Ghent University, Ghent, Belgium). Також в цьому дослідженні тестували шість неспоріднених штамів Campylobacter (5 С. jejuni та 1 С. coli), виділених з продуктів бельгійської свійській птиці та ідентифікованих на рівні виду за допомогою множинної ПЦР. Крім того, тестували три контрольні штами з визначеною антибіограмою, S. aureus АТСС 25922, E.faecalis АТСС 29212 та E. coli АТСС 25923. В дистильованій воді приготували три десятикратні розведення 10% суспензії продукту СЛЖК (С6 та C8). С6 та C8 застосовували в рівних вагових кількостях (50/50). Таким чином, 10% суспензія містила 5% С6 та 5% С8. Для отримання бажаних концентрацій 1,5, 0,75 та 0,36мл цих розведень вводили піпеткою в чашки Петрі та обережно змішували з 15мл розплавленого живильного середовища. Для цього використовували середовище Mueller-Hinton II (BBL) з рН7,2. 15 86984 Штами Campylobacter вирощували в бульоні Brian Heart та інкубували при 37°С в мікроаеробних умовах шляхом видалення 80% нормальної атмосфери та введення в судину газової суміші з 8% СО2, 8% Н2 та 84% N2. Інокуляти готували шляхом розведення культур, вирощених напередодні в бульоні Brian Heart (Oxoid, Basingstoke, UK), в буферизованому сольовому розчині до густини 0,5 за шкалою каламутності Мак-Фарленда та розводили у 40 разів перед інокуляцією. Пластини засівали приблизно 1´105 CFU (колонїєутворюючих одиниць) інокулятом Стірса. Контрольні пластини з обома середовищами без продукту інокулювали наприкінці процедури. Всі пластини інкубували при 37°С в мікро-аеробних умовах. Зчитування проводили через 48 годин. Реєстрували МІК (мінімальну інгібуючу концентрацію), що є найнижчою концентрацією, яка повністю інгібує ріст бактерій, не враховуючи слабкі ознаки росту одиничних колоній. Таблиця 1 Величини МПС (%) продукту СЛЖК (С6-С8) проти різних штамів Campylobacter Штам C. jejuni С. coli С. jejuni С. jejuni С. jejuni С. jejuni С. jejuni С. coli Номер АТСС 33560 АТСС 33559 КН-03-1 КН-03-2 КН-03-3 КН-03-4 КН-03-5 КН-03-6 МПС 0,01 0,01 0,01 0,01 0,005 0,01 0,01 0,005 Результата, наведет в Таблиці 1, ясно показують, що специфічні СЛЖК С6 та С8 у вказаних концентраціях спричиняють інгібуючий ефект при рН7,2 на С. jejuni та С. coli. Бактеріальні штами були знищені. Приклад 2: Вплив СЛЖК на Campvlobacter. Salmonella, Escherichia та Enterococcus В дистильованій воді приготували три десятикратні розведення 5% суміші СЛЖК (С6 та С8) (що зберігалася при 7°С). С6 та С8 застосовували в рівних вагових кількостях (50/50). Таким чином, 5% суспензія містила 2,5% С6 та 2,5% C8. Для отримання бажаних концентрацій 1,5, 0,75 та 0,36мл цих розведень вводили піпеткою в чашки Петрі та обережно змішували з 15мл розплавленого живильного середовища. Для цього використовували середовище Mueller-Hinton ІІ (ВВL) з рН7,2. Законсервовані штами (Campylobacter jejuni ATCC 33560 та Salmonella typhimurium DAB 76. Два контрольні штами з визначеною антибіограмою, Enterococcus faecalis ATCC 29212 та Escherichia coli ATCC 25923) вирощували в бульоні Brian Heart. Інокуляти отримали з бульонних культур, вирощених напередодні за 16-26 годин, які інкубували при 37°С. Ці культури отримували шляхом затримки росту в стерильному солоьвому розчині у фотометрі, адаптованому для вимірювань за шкалою Мак-Фарленда (bioMerieux). Розчини, що відповідали значенню 0,5 за шкалою Мак-Фарленда, розводили у 10 разів у сольовому 16 розчині та інокулювали на пластини з СЛЖК та контрольні пластини з викорстанням інокулятора Denley Multipoint (Mast). У такий спосіб на пластини інокулювали близько 10000 колонїєутворюючих одиниць кожного штаму. Усі пластини інкубували при 37°С. Інкубацію виконували в аеробних, в мікро-аеробних (шляхом видалення 80% нормальної атмосфери та введення в судину газової суміші з 8% СО2, 8% Н2 та 84% N2) або анаеробних (Н2+СО2) умовах. Зчитування проводили через 48 годин. Мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК) реєстрували як найнижчу концентрацію, яка повністю інгібує ріст бактерій, не враховуючи слабкі ознаки росту одиничних колоній. Результати показані в Таблиці 2. Таблиця 2 МІК (%) СЛЖК проти патогенів харчового походження Campylobacter та Salmonella Мікроорганізм S. Е. coli* Е. faecalis С. jejuni typhimurium 0,025 0,012 0,025 Аеробні умови Мікро-аеробні 0,025 умови Анаеробні умови 0,025 0,012 0,025 0,0025 0,005 0,025 0,05). Середня кількість випадків діареї в групах А, В та С склала 17,9%, 30,0% та 10,0%, відповідно (р>0,05). Ці результати доводять, що показник смертності може бути знижений шляхом додання СЛЖК (С6 та C8) у корм. Зниження показника смертності після додання СЛЖК (С6 та C8) може бути поясне 19 не кращими клінічними та фекальними балами тварин. СЛЖК (С6 та C8) здатні покращувати СДП поросят після інфікування Salmonella. Очевидно, це зумовлене кращим клінічним станом та кращим станом шлунково-кишкового тракту, що доводить покращений фекальний бал. Цікаво те, що для тварин, які отримували СЛЖК (С6 та C8), було отримано навіть кращий СДП, ніж для тварин негативної контрольної групи. Це може бути пояснене позитивним ефектом на стан ворсинок, що приводить до кращого всмоктування поживних речовин зі шлунково-кишкового тракту. СЛЖК (С6 та С8) повністю відновлює КЗК (коефіцієнт засвоєння корму), який швидко росте після інфікування Salmonella. Якщо після інфікування застосовується корм без добавок, клінічний та фізичний стан тварин дуже поганий, що знаходить своє відображення у високому коефіцієнті засвоєння корму. Результати показують, що інфекція Salmonella впливає на КЗК лише у фазі годування після відлучення. Це означає, що на початку періоду годування первинним кормом тварина вже є добре відновленою від інфекції Salmonella. Це також показує СДП у період годування первинним кормом для позитивної контрольної групи. Тому додання СЛЖК (С6 та С8) у період годування первинним кормом не впливає на КЗК. На основі цих результатів можна зробити висновок, що СЛЖК (С6 та C8) становлять дуже ефективну альтернативу прискорювачам росту (антибіотикам) для контролю інфекції Salmonella у свиней. Приклад 4: Вплив різних сумішей СЛЖК на виживання Salmonella В дистильованій воді приготували три десятикратні розведення 10% суспензії чотирьох продуктів: 1. 22,5% C8/22,5%С10 2. 45%С8 3.22.5%C6/22,5% С8 4. 45%С6 (що зберігалися перед застосуванням при 7°С). Для отримання бажаних концентрацій 1,5,0,75 та 0,36мл цих розведень вводили піпеткою в чашки Петрі та обережно змішували з 15мл розплавленого живильного середовища. Для цього використовували середовище "de Man, Rogosa, Sharpe (MRS) medium" (Oxoid, CM361) з рН6,2. Штами (Salmonella ser. Typhimurium DAB 76 та один дикий штам Salmonella, виділений зі свинини, серотип визначено в інституті W.I.V., Брюссель) вирощували у ВНІ протягом 24 годин в аеробних умовах. Інокуляти готували шляхом розведення культур, вирощених напередодні в бульоні Brian Heart (Oxoid, Basingstoke, UK), в буферизованому сольовому розчині до густини 0,5 за шкалою каламутності Мак-Фарленда та розводили у 40 разів перед інокуляцією. Пластини засівали приблизно 1´105 CFU (колонієутворюючих одиниць) інокулятом Стірса. Контрольні пластини з обома середовищами без продукту інокулювали наприкінці процедури. Всі пластини інкубували при 37°С у придатній атмосфері. Зчитування проводили че 86984 20 рез 48 годин. Реєстрували МПС (мінімальну інгібуючу концентрацію), що є найнижчою концентрацією, яка повністю інгібує ріст бактерій, не враховуючи слабкі ознаки росту одиничних колоній. Результати наведені в Таблиці 5. З Таблиці 5 можна зробити висновок, що С6, а також суміші С6/С8 є ефективними. Таблиця 5 МПС (%) різних сумішей СЛЖК проти патогенів Salmonella харчового походження Суміш 1 Salmonella Typhimurium Salmonella Typhimurium 2 3 4 DAB 76 0,025 0,01 0,01 0,01 KH-03-7 0,025 0,025 0,01 0,01 Приклад 5: Вплив різних сумішей СЛЖК на виживання Е.соlі В цьому прикладі оцінювали протимікробну активність СЛЖК С6 та/або С8 та/або С10 по відношенню до Е. coli K 88. Тестовий розчин готували таким чином: до 1кг корму (композиція Таблиці 6) додавали точно визначену кількість Е. coli K 88. Після цього готували суспензію 20% корму та 80% фізіологічного розчину (0,85% сольового розчину). Для моделювання 20% суспензії в шлунковому середовищі встановлювали рН4,0 за допомогою 0,1N НСl. Таблиця 6 Експериментальна кормова композиція Сировина Пшениця Кукурудза, зварена під тиском Соєві боби з високим вмістом жирів Danex Оселедцева мука Суха сироватка Премікс Кількість (г) 500 200 150 50 70 30 Підкислену суспензію розділяли на 100-мл зразки. Тестові речовини додавали у різних концентраціях, як показано в Таблиці 7. Таблиця 7 Діапазон концентрацій різних тестових речовин Капронова кислота (С6) Каприлова кислота (C8) Капринова кислота (С10) Концентрація (%) 0,06 0,125 0,25 0,50 0,06 0,125 0,25 0,50 0,06 0,125 0,25 0,50 При t=0 виконували мікробний підрахунок. Зразки інкубували протягом 3 годин при 37°С. Зразки видаляли через 3 години, визначали рН та виконували мікробний підрахунок. Штами Е. соlі підраховували на середовищі Соlі ID (Bio Merieux, 42017). Заплановані спостереження були такі: a. Мікробний підрахунок контрольного зразка (чистого) при t=0 21 86984 b. Мікробний підрахунок контрольного зразка (чистого) та оброблених зразків при t=3год. Таблиця 8 містить розраховані результати, що доводять протимікробну ефективність різних СЛЖК у шлунку. Таблиця 8 Протимікробний ефект С6, С8 та С10 Log (CFU/r) Тестова печовина Т=0 годин Τ=3 години Чистий 5,293 5,449 С6 0,06% 5,708 4,160 С6 0,125% 5,700 Повне інгібування С6 0,250% 4,920 Повне інгібування С6 0,500% Повне інгібування Повне інгібування С8 0,06% 5,649 Повне інгібування С8 0,125% 5,415 Повне інгібування С8 0,250% Повне інгібування Повне інгібування С8 0,500% Повне інгібування Повне інгібування С10 0,06% 6,964 6,854 С10 0,125% 6,927 6,707 С10 0,250% 6,966 4,708 С10 0,500% 6,816 Повне інгібування 3 Таблиці 8 можна зробити висновок, що С6, C8 та С10 забезпечують протимікробну дію по відношенню до Е. соlі. Приклад 6: Ефект С8 порівняно з C10 на зоотехнічні показники свиней В цьому прикладі досліджували ефект С8 порівняно з С10 на зоотехнічні показники свиней. Застосовували такі корма: Корм А: негативний контрольний корм без протимікробного прискорювача росту Корм В: корм А з вмістом 0,125% С10 Корм С: корм А з вмістом 0,125% С8 Корм D: корм А з вмістом 0,125% суміші С8/С10 (співвідношення 50/50) Протягом усього випробування свиней годували довільно (на розсуд дослідника). Поросята, що використовувалися у дослідженні, являли собою 200 самців та самиць, відлучених від матки, віком 28 днів на момент відлучення. Поросят відрізняли за вушними бирками та зважували кожного індивідуально. Їх розподілили випадковим чином на різні кормові групи, але середня початкова вага на групу була однаковою. Тварин досліджували протягом 2 тижнів (період первинного годування). Спостерігали за чотирма групами з 50 тварин. Досліджували такі параметри: поглинання корму в групі, індивідуальна вага поросят та засвоєння корму в групі. Результати наведені в Таблиці 9. Таблиця 9 Ефект С8 порівняно з С10 на зоотехнічні показники свиней А Щоденне поглинання (г/свиню/день) Щоденний приріст (г/свиню/день) Засвоєння корму корму ваги Корм В С D 566 569 665 603 309 316 384 336 1,83 1,80 1,73 1,80 22 В цих експериментах найкращий щоденний приріст, засвоєння корму та поглинання корму були отримані при введенні в корм C8. Проте введення в корм однієї С10 або у комбінації з C8 також забезпечувало кращі ефекти, ніж для контрольного корму. Приклад 7: Ефект СЛЖК на ріст та виживання Campylobacter sp. виділеного зі сліпої кишки свійській птиці В цьому прикладі визначали величини МІК для різних СЛЖК проти Campylobacter sp., виділених зі сліпої кишки свійській птиці. В дистильованій воді приготували три десятикратні розведення 10% суспензії трьох типів СЛЖК (С6, C8 та С10). Для отримання бажаних концентрацій 1,5, 0,75 та 0,36мл цих розведень вводили піпеткою в чашки Петрі та обережно змішували з 15мл розплавленого живильного середовища. Використовували придатне ферментаційне середовище з рН5,0. Виділені штами Campylobacter вирощували в придатному ферментаційному середовищі та інкубували при 37°С у мікро-аеробних умовах шляхом видалення 80% нормальної атмосфери та введення в судину газової суміші з 8% СО2, 8% Н2 та 84% N2. Інокуляти готували шляхом розведення культур в буферизованому сольовому розчині до густини 0,5 за шкалою каламутності Мак-Фарленда та розводили у 40 разів перед інокуляцією. Пластини засівали інокулятом. Контрольні пластини з середовищами без продукту інокулювали наприкінці процедури. Всі пластини інкубували при 37°С у придатній атмосфері. Зчитування проводили через 48 годин. Після інкубації підраховували Campylobacter. Результати експериментів з використанням СЛЖК С10 показані на Фіг.1-3. Результати експериментів з використанням C8 показані на Фіг.4-6. Результати експериментів з використанням С6 показані на Фіг.7-9. На цих фігурах представлено кількість колонієутворюючих одиниць (СFU)/мл штаму Campylobacter jejuni VC 5 (Фіг.1, 4, 7), штаму Campylobacter jejuni VC 6 (Фіг.2, 5, 8) та штаму Campylobacter jejuni VC 7 (Фіг.3, 6, 9) при різних концентраціях СЛЖК та у два різні моменти часу (0 та 180 хвилин). Результати цих експериментів показують, що СЛЖК С6, С8 та С10 при випробуваних концентраціях виявляють протимікробну активність по відношенню до різних штамів Campylobacter. Також виявилося, що в тестових умовах цього дослідження СЛЖК С10 показує сильніший протимікробний ефект, ніж С8, a C8 показує більш сильний протимікробний ефект, ніж СЛЖК С6, по відношенню до випробуваних штамів Campylobacter. Посилання: BARTON, M.D. (1998). Does the use of antibiotics in animals affect human health. Aust. Vet. J., 76, 177. CORRY, J.E.L. and ATABAY, H.I. (2001). Poultry as source of Campylobacter and related organisms. J. Appl. Microbiol., 90, 96S-114S. DUPONT, H.L. and STEELE, J.H. (1987). Use of antimicrobial agents in feeds: implications for human health. Rev. Infect. Dis., 9, 447. 23 FRIEDMAN, C.R., NEIMANN, J., WEGENER, С and TAUXE, R.V. (2000). Epidemiology of Campylobacter jejuni infections in the United States and other industrialized nations. In: NACHAMKIN, I. and BLASER, M.J. (eds.). Campylobacter. Washington, American Society for Microbiology, 121138. GUILLOT, J.F. (1989). Apparition et evolution de la resistance bacterienne aux antibiotiques. Ann. Rech. Vet., 20, 3. KABARA, J. (1978). Fatty acids and derivatives as antimicrobial agents - a review. In: KABARA, J. (ed.). The pharmaceutical effects of lipids, AOCS, Champaign, 111, USA, 1. NACHAMKIN, L, ALLOS, B.M. and HO, T. (1998). Campylobacter species and Guillain-Barre syndrome. Clin. Microbiol. Rev., 11, 555-567. NEWELL, D.G. and NACHAMKIN, I. (1992). Immune responses directed against Campylobacter jejuni. In: NACHAMKIN, I., BLASER, M.J. and TOMPKINS, L.S. (eds.). Current status and future trends. Washington, American Society for Microbiology, 201-206. 86984 24 NEWELL, D.G. and WAGENAAR, J.A. (2000). Poultry infections and their control at the farm level. In: NACHAMKIN, I. and BLASER, M.J. (eds.). Campylobacter. Washington, American Society for Microbiology, 497-509. OBERHELMAN, R.A. and TAYLOR, D.N. (2000). Campylobacter infections in developing countries. In: NACHAMKIN, I. and BLASER, M.J. (eds.). Campylobacter. Washington, American Society for Microbiology, 139-153. PRESCOTT, J.F. (1997). Antibiotics: miracle drugs or pig food. Can. Vet. J., 38, 763. SCOTT, D.A., BAQAR, S., PAZZAGLIA, G., GUERRY, P. and BURR, D.H. (1997). Vaccines against Campylobacter jejuni. In: LEVINE, M.M., WOODROW, G.C., KAPER, J.B. and COBON, G.S. (eds.). New generation vaccines. New York, Marcel Dekker Inc., 885-896. WOOD, R.L, POSPISCHIL, A. and ROSE, R. (1989). Distribution of persistent Salmonella Typhimuhum infection in internal organs of swine. American Journal of Veterinary Research, 50, 10151021. 25 86984 26 27 86984 28 29 86984 30 31 Комп’ютерна верстка Т. Чепелева 86984 Підписне 32 Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601