Хімічний індикаторний проявник витоків амінів крізь наскрізні дефекти з’єднань конструкцій

Реферат: Хімічний індикаторний проявник витоків амінів крізь наскрізні дефекти з'єднань конструкцій складається з тканинного носія у вигляді вибіленої бавовняної тканини типу бязь або батист, 2 що має питому поверхню від 0,7 до 1,2 м /г, та кислотно-основного індикатора, що вибраний з групи сульфофталеїнів. Хімічний індикаторний проявник містить бромкрезоловий зелений індикатор спирторозчинний або бромтимоловий синій індикатор спирторозчинний у кількості від -3 -3 5,5·10 до 7,6·10 грама на один грам носія та тетрахлорокупрат(ІІ)-біс-гідро-4-(3)-3 -3 фенілпропілпіридинат у кількості від 4,3 10 до 5,9·10 грама на один грам носія. UA 89404 U (12) UA 89404 U UA 89404 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Технічне рішення, що заявляється як корисна модель, стосується складу хімічних індикаторних матеріалів - проявників витоків амінів крізь наскрізні дефекти з'єднань заповнених цими речовинами промислових порожнистих конструкцій. Такі проявники витоків можуть бути використані, наприклад, в ракетно-космічній техніці як візуальні засоби виявлення місць розгерметизації з'єднань промислових порожнистих конструкцій. У ракетно-космічних апаратах такі аміни, як несиметричний диметилгідразин та амоніак широко використовують відповідно як компонент рідкого висококиплячого ракетного палива та охолоджуючий агент систем терморегулювання. Крім того, повітряно-амоніачну суміш доволі часто використовують при виробництві ракет-носіїв як контрольну речовину при суміщених випробуваннях останніх на міцність і герметичність (див., наприклад, Технология сборки и испытаний космических аппаратов / Под общ. ред. И.Т. Белякова, И.А. Зернова – М.: Машиностроение, 1990. - 352 с. або Санін Ф.П., Джур Є.О., Кучма Л.Д., Найденов В.А. Герметичність у ракетно-космічній техніці //Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ.-1995.-168 с.). Через те, що несиметричний диметилгідразин як похідна гідразину є практично монокислотною основою, ця хімічна сполука більше нагадує амоніак та органічні аміни. При цьому ця сполука є значно більш слабкою основою, ніж амоніак, про що свідчить співставлення відповідних констант протонування, а також теплот нейтралізації цієї речовини кислотами у водному розчині (див., наприклад, L. F. Audrieth, В. A. OGG. The chemistry of Hydrazine, 1951, NEW YORK, p. 161). З огляду на вищезазначене можна зробити висновок про те, що як для контролю витоків несиметричного диметилгідразину, так і для контролю витоків амоніаку, може бути використаний такий самий хімічний проявник, однак за умови, коли контроль витоків крізь наскрізні дефекти конструкцій, наприклад несиметричного диметилгідразину, здійснюється за відсутності в атмосфері виробничих приміщень амоніаку й навпаки, коли контроль витоків амоніаку крізь наскрізні дефекти конструкцій здійснюється за відсутності в атмосфері виробничих приміщень несиметричного диметилгідразину. Ця умова за технологією виробництва ракет-носіїв виконується відповідно до регламенту за стандартною процедурою: системи терморегулювання, які заповнені амоніаком і за конструкцією є практично повністю ампульованими пристроями, контролюють на герметичність за допомогою хімічних проявників витоків в умовах підприємств-виробників, а наявність же витоків несиметричного диметилгідразину визначають перед стартом ракети, коли вона перебуває в заправленому стані (див, наприклад, Технология сборки и испытаний космических аппаратов / Под общ. ред. И.Т. Белякова, И.А. Зернова. – М.: Машиностроение, 1990. - 352 с. або Санін Ф.П., Джур Є.О., Кучма Л.Д., Найденов В.А. Герметичність у ракетно-космічній техніці. - Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1995. - 168 с.). Слід зазначити, що для таких конструктивно складних, дорогих і відповідальних промислових об'єктів як ракети-носії треба не тільки оперативно та з високою чутливістю визначити відповідність їх ступені герметичності (сумарні витрати робочої речовини крізь наскрізні дефекти) заданим у конструкторській документації для них нормам герметичності (найбільші сумарні витрати робочої речовини крізь наскрізні дефекти конструкції, при яких ще забезпечується її працездатний стан), але й задокументувати результати контролю витоків робочих речовин-амінів відповідними хімічними проявниками для забезпечення можливості здійснення об'єктивного аналізу причин виникнення витоків задля прийняття заходів, що унеможливлюють їх появу. Відомі на сьогодні хімічні індикаторні проявники витоків амінів, принцип роботи яких ґрунтується на застосуванні як основного компонента кислотно-основних індикаторів, здатні лише частково задовольнити цим умовам (див., наприклад, пат. RU № 2045042, 94041453, 94037407, 2084872, 2117935. 94026826, пат. US 4900681, а.с. СРСР № 472271, 578574, 673879, 705295, 712714, 920422, 1118879, пат. US № 3,490,873, 3,652,224, 3,652,225,4,116,634 та багато ін.). Так, наприклад, відомий хімічний індикаторний проявник витоків амоніаку крізь наскрізні дефекти виробів (див. Санін Ф.П., Джур Є.О., Кучма Л.Д., Найденов В.А. Герметичність у ракетно-космічній техніці. - Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1995. – С. 115), що містить крезоловий червоний індикатор водорозчинний, крезоловий червоний індикатор спирторозчинний, агар-агар, гліцерин, етиловий спирт і воду при такому співвідношенні компонентів (% по масі): гліцерин агар-агар крезоловий червоний 10 1 0,075 1 UA 89404 U індикатор водорозчинний крезоловий червоний індикатор спирторозчинний етиловий спирт вода 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 0,075 1 решта. Цей хімічний індикаторний проявник є доволі чутливим до витоків амоніаку як представника амінів і дозволяє контролювати герметичність систем терморегулювання космічних апаратів з -6 3. доволі великою чутливістю - не гірше порядку 10 м Па/с (Вт). Очевидно, що ця композиція є чутливою й до витоків такого аміну, як несиметричний диметилгідразин. Однак таку желеподібну композицію складно використовувати для контролю герметичності рознімних з'єднань в паливних відсіках ракет-носіїв, а також доволі важко повністю очищувати від неї рознімні з'єднання після завершення контролю. Крім того, таку композицію практично неможливо використати як документ результатів контролю витоків згаданих робочих речовинамінів крізь наскрізні дефекти з'єднань ракет-носіїв. Відомий також хімічний індикаторний проявник амінів крізь наскрізні дефекти промислових конструкцій (див. Банцаревич В.Г., Беляев Н.М., Бердов Л.В. и Сметанин Г.И. Химический метод проверки герметичности изделий. Дефектоскопия. – 1969. - № 6. - С. l 14-115). Цей проявник складається з носія у вигляді стрічки, виготовленої з бавовняної тканини, кислотноосновного індикатора бромфенолового синього, вологоутримуючого компоненту - гліцерину та регулятора рН - сірчанокислого амонію. Відомий проявник, як свідчить згадане джерело інформації, дозволяє надійно виявляти місця витоків амоніаку крізь наскрізні дефекти . -3. . -3 . конструкцій біля 7 10 м Па/с (~7 10 л мкм рт.ст./с). Однак час появи на цьому матеріалі індикаторних плям в місцях витоків амоніаку крізь наскрізні дефекти зазначеної пропускної здатності, що можуть бути надійно виявлені контролером візуально, доволі тривалий (біля 20 хвилин). Очевидно, що при застосуванні такого проявника для контролю витоків несиметричного диметилгідразину, час появи на ньому індикаторних плям, що можуть бути надійно зареєстровані візуально, буде ще більшим. Очевидно також, що цей проявник, як і попередній аналог, неможливо використати як документ результатів контролю витоків згаданих робочих речовин-амінів крізь наскрізні дефекти з'єднань ракет-носіїв через те, що з часом такий проявник, так само як і попередній, релаксує до початкового стану й тому зберегти на ньому інформацію "діаметр індикаторної плями - пропускна здатність наскрізного дефекта", практично неможливо. Найближчим до того, що пропонується, є хімічний індикаторний проявник витоків амінів, що складається з носія у вигляді вибіленої бавовняної тканини типу бязь або батист, що має 2 питому поверхню від 0,7 до 1,2 м /г, та вибраного з групи сульфофталеїнів кислотно-основного індикатора бромкрезолового зеленого спирторозчинного, причому на один грам носія припадає від 0,015 до 0,032 грама згаданого індикатора (див. опис до патенту №81267). Такий хімічний індикаторний проявник витоків амінів завдяки розвиненій поверхні й застосуванню підходящого індикатора є композитом, якому притаманні висока чутливість до амоніаку й несиметричного диметилгідразину та практично миттєва реакція на витоки цих речовини крізь наскрізні дефекти промислових конструкцій з утворенням на проявнику добре помітних неозброєним оком контрастних індикаторних плям. Однак через те, що головним компонентом такого проявника витоків є кислотно-основний індикатор, з яким амоніак або несиметричний диметилгідразин зв'язується через водневий зв'язок у лабільний продукт, індикаторні плями, що утворилися в місцях контакту проявника з витоками амінів крізь наскрізні дефекти, з часом зникають, такий проявник витоків практично неможливо зберегти як документ результатів контролю витоків згаданих робочих речовин-амінів крізь наскрізні дефекти з'єднань ракет-носіїв. Суть корисної моделі В основу корисної моделі поставлено задачу шляхом цілеспрямованого підбору складу компонентів хімічного індикаторного проявника витоків амінів забезпечити швидку високочутливу реакцію такого композиту на згадані речовини й, крім того, забезпечити можливість зберігання проявника в часі як документа результатів контролю витоків амінів крізь наскрізні дефекти з'єднань ракет-носіїв. Поставлена задача вирішена тим, що хімічний індикаторний проявник витоків амінів крізь наскрізні дефекти з'єднань конструкцій, що складається з тканинного носія у вигляді вибіленої 2 бавовняної тканини типу бязь або батист, що має питому поверхню від 0,7 де 1,2 м /г, та кислотно-основного індикатора, що вибраний з групи сульфофталеїнів, згідно з винахідницьким задумом, містить бромкрезоловий зелений індикатор спирторозчинний або бромтимоловий 2 UA 89404 U . 5 10 15 20 25 -3 . -3 синій індикатор спирторозчинний у кількості від 5,5 10 до 7,6 10 грама на один грам носія та . -3 -3 тетрахлорокупрат(ІІ)-біс-гідро-4-(3)-фенілпропілпіридинат у кількості від 4,3 10 до 5,9 10 грама на один грам носія. Тетрахлорокупрат(ІІ)-біс-гідро-4-(3)-фенілпропілпіридинат - координаційна сполука 3dперехідного металу (міді) з 4-(3)-фенілпропілпіридином та хлоридом - є новою, вперше синтезованою й охарактеризованою нами задля використання як одного з основних компонентів хімічних індикаторних проявників витоків амінів крізь наскрізні дефекти з'єднань конструкцій, що заповнені такими робочими чи контрольними речовинами. Тетрахлорокупрат(ІІ)-біс-гідро-4-(3)-фенілпропілпіридинат синтезували таким чином. Спочатку 9,00 г безводного хлориду міді розчиняли приблизно у 200 мл 96 %-ного етилового спирту, а наважку 4-(3)-фенілпропілпіридину масою 6,55 г розчиняли також приблизно у 200 мл 96 %-ного етилового спирту. При постійному перемішувані до розчину хлориду міді по краплях додавали розчин 4-(3-фенілпропілпіридину). В результаті випадав осад жовтого кольору. Його відфільтровували за допомогою фільтра Шотта, потім тричі промивали на фільтрі невеликими порціями (біля 20 мл) етилового спирту. Продукт реакції розчиняли в хлористому метилені й перекристалізовували з суміші етиловий спирт - хлористий метилен (1:1). В результаті отримували голчасті кристали жовтого кольору. Вихід продукту становив біля 80 %. Готовий продукт був ідентифікований методом рентгеноструктурного аналізу. Для цього було використано дифрактометр типу "Bruker SMART APEX II" (CCD-детектор: МоКα, λ=0,71073Å). Монокристали кінцевого продукту синтезу (тетрахлорокупрат(ІІ)-біс-гідро-4-(3)фенілпропілпіридинату) для рентгено-структурного аналізу отримували повільним випаровуванням насиченого розчину комплексу в суміші етиловий спирт - хлористий метилен (1:1). Короткий опис таблиць і креслень В таблиці 1 представлені параметри елементарної комірки та основні характеристики кристалу тетрахлорокупрат(ІІ)-біс-гідро-4-(3)-фенілпропілпіридинату, а в таблиці 2 - відстані та кути між сусідніми атомами в молекулі цієї речовини. На фігурі 1 наведена структура молекули тетрахлорокупрат(II)-біс-гідро-4-(3)-фенілпропілпіридинату, на фігурі 2 - елементарна комірка кристалу цієї координаційної сполуки. 30 Таблиця 1 Параметри елементарної комірки та основні характеристики кристалу тетрахлорокупрат(II)-бісгідро-4-(3)-фенілпропілпіридинату Тип симетрії Просторова група Параметри комірки, Å Параметри комірки,° Кількість молекул у комірці R-factor, % орторомбічна Аbа2 а 11,64 b 25,98 с 9,77 α 90.00 β 90.00 γ 90.00 4 7.83 3 UA 89404 U Таблиця 2 Відстані та кути між сусідніми атомами в молекулі тетрахлорокупрат(ІІ)-біс-гідро-4-(3)фенілпропілпіридинату Відстань між атомами, Å Cul Cl2 2,2384(11) Cul Cl2 2,2384(11) Cul Cl1 2,2500(9) Cul Cl1 2,2501(9) N1 Cl 1,298(5) N1 С5 1,304(6) N1 HI 0,86 Cl С2 1,375(5) Cl Н1А 0,93 C2 С3 1,378(6) C2 Н2 0,93 C3 С4 1,332(5) C3 С6 1,505(5) C4 С5 1,342(6) C4 Н4 0,93 C5 Н5 0,93 C6 С7 1,473(5) C6 Н6А 0,97 C6 Н6В 0,97 C7 С8 1,543(4) C7 Н7А 0,97 C7 Н7В 0,97 C8 С9 1,490(5) C8 Н8А 0,97 C8 Н8В 0,97 C9 С14 1,369(5) C9 С10 1,376(5) C10 С11 1,368(6) C10 H10 0,93 С11 С12 1,361(8) С11 Н11 0,93 C12 С13 1,338(7) C12 Н12 0,93 C13 С14 1,392(7) C13 Н13 0,93 C14 Н14 0,93 5 10 15 Кути між атомами,° Cl2 Cul Cl2 Cl2 Cul Сl1 Cl2 Cul Cl1 Cl2 Cul Cl1 Cl2 Cul Cl1 Cl1 Cul Cl1 С1 N1 С5 С1 N1 HI С5 N1 HI N1 Cl С2 N1 Cl Н1А С2 Cl Н1А С1 C2 С3 С1 C2 Н2 СЗ C2 Н2 С4 C3 С2 С4 C3 С6 С2 C3 С6 С3 C4 С5 С3 C4 Н4 С5 C4 Н4 N1 C5 С4 N1 C5 Н5 С4 C5 Н5 С7 C6 С3 С7 C6 Н6А С3 C6 Н6А С7 C6 Н6В С3 C6 Н6В Н6А C6 Н6В С6 C7 С8 С6 C7 Н7А С8 C7 Н7А С6 C7 Н7В С8 C7 Н7В Н7А C7 Н7В 138,01(8) 96,87(4) 98,80(4) 98,80(4) 96,87(4) 135,27(7) 121,8(4) 119,1 119,1 119,4(4) 120,3 120,3 119.7(4) 120,2 120,2 117,3(4) 121,4(4) 121,4(4) 121,4(4) 119,3 119,3 120.4(5) 119,8 119,8 112,6(3) 109,1 109,1 109,1 109,1 107,8 111.7(3) 109,3 109,3 109,3 109,3 107,9 Як видно з фіг. 1, комплекс тетрахлорокупрат(ІІ)-біс-гідро-4-(3)-фенілпропілпіридинату має будову сильно викривленого тетраедра, що утворений за рахунок координаційного та водневих зв'язків: іони хлору координовані до центрального іону міді, а дві протоновані молекули 4-(3)фенілпропілпіридину через водневий зв'язок зв'язані з координованими атомами хлору. Відстань між атомом Сu та координованими атомами Сl-2,24-2,25 Å. Кути між центральним атомом Сu та координованими атомами Сl знаходяться в межах 96,87°-98,80° та 135,27°138,01°. Відстань між координованими іонами хлору та атомом азоту 4-(3-фенілпропілпіридину, що зв'язані між собою через протон водневим зв'язком, складає 1,298 Å. Кількісний аналіз координаційної сполуки, що пропонується, було здійснено за допомогою CHN-аналізатора марки Carlo Erba. Знайдено, %: С = 55,96, Н = 5,48, N=4,63. Розраховано, %: С = 55,87, Н = 5,36, N=4,65. Далі суть корисної моделі пояснюється описом методик одержання хімічного індикаторного проявника витоків амінів крізь наскрізні дефекти з'єднань конструкцій та результатами атестації 4 UA 89404 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 проявника за допомогою каліброваних за пропускною здатністю імітаторів наскрізних дефектів з використанням амоніаку й несиметричного диметилгідразину як пробних речовин. Найкращі варіанти утілення корисної моделі. Узагальнені методика одержання хімічного індикаторного проявника витоків амінів крізь наскрізні дефекти з'єднань конструкцій та приклад його застосування. Загальна методика одержання хімічного індикаторного проявника витоків амінів крізь наскрізні дефекти з'єднань конструкцій, що пропонується, була такою. Як носій для проявника використовували вибілену бавовняну тканину типу бязь або батист, 2 що мала питому поверхню від 0,7 до 1,2 м /г. Тканину розрізали на стрічки потрібної ширини й довжини з урахуванням габаритів рознімних з'єднань промислової конструкції, її зварних швів тощо як об'єктів контролю на герметичність. Краї стрічок оверлочували з метою запобігання їх розплетення. У випадку, коли компонентом хімічного індикаторного проявника слугував бромтимоловий синій індикатор спирторозчинний, стрічки не піддавали попередній обробці. Коли ж як компонент хімічного індикаторного проявника використовували бромкрезоловий зелений індикатор спирторозчинний стрічки піддавали попередній обробці. Для цього їх занурювали на 40-60 секунд в 0,008 % -ний за масою водний розчин ортофосфорної кислоти, а потім висушували до видалення розчинника. Така попередня обробка дозволила в подальшому унеможливити спонтанне утворення на поверхні стрічки довільно розташованих плям зеленого кольору, що відповідають початку переходу індикатора від кислої форми до основної. Розчин для просочування стрічок готували таким чином (кількість розчину, що готували, залежала від кількості стрічкового тканинного носія, що підлягав обробці). Спочатку готували розчин певної концентрації одного із згаданих кислотно-основних індикаторів у хлористому метилені (розчин 1). Потім готували розчин певної концентрації тетрахлорокупрат(II)-біс-гідро-4(3)-фенілпропілпіридинату у хлористому метилені (розчин 2). Розчини 1 і 2 змішували у мірній посудині, а потім доводили до мітки сумішшю розчинників - хлористого метилену й 96 %-ного етилового спирту. В результаті одержували розчин для просочування стрічок носія (розчин 3). Сумарна концентрація етилового спирту у розчині, як з'ясувалось, не повинна виходити за межі діапазону 35-40 об'ємних %. Зазначимо, що спирт як компонент розчину для просочення носія необхідний для того, щоб запобігти у подальшому появі на поверхні хімічного індикаторного проявника після просочення носія й його сушіння плям червоно-коричневого кольору навіть за умов відсутності контакту проявника з аналітом (аміном). Тобто спирт відіграє при цьому роль регулятора рН, який при просоченні забезпечує: сорбцію потрібної, темно-жовтої, форми індикатора на поверхні носія; збереження цієї форми індикатора після повного видалення розчинників сушінням; рівномірність забарвлення поверхні готового хімічного індикаторного проявника витоків. Носій просочували вищезгаданим розчином таким чином. Стрічки носія, що не пройшли попередньої обробки або були висушені після обробки розчином ортофосфорної кислоти (в залежності від вибраного кислотно-основного індикатора з числа згаданих), занурювали на 1015 секунд в розчин 3 для просочування. Завдяки розвиненій поверхні носія він за цей час сорбував з розчину кислотно-основний індикатор та координаційну сполуку в необхідних кількостях. Просочені стрічки виймали з розчину й сушили певний час в затемненій сушильній шафі до видалення змішаного розчинника. В результаті одержували готовий хімічний індикаторний проявник витоків амінів крізь наскрізні дефекти з'єднань конструкцій у виді стрічки жовто-помаранчевого кольору. Як з'ясувалось, оптимальне мольне співвідношення між кислотно-основним індикатором і координаційною сполукою у розчині для просочення має бути приблизно 1:2. При цьому максимальна концентрація координаційної сполуки у цьому розчині не повинна бути більшою за 1,30 масових %, оскільки при більш високій концентрації комплексу у розчині при подальшому сушінні просоченого носія на його поверхні утворюються острівки кристалів цієї сполуки. З'ясувалось також, що, незважаючи на порівняно невелику різницю між молекулярною масою координаційної сполуки та молекулярними масами вищезгаданих індикаторів, індикатори сорбуються носієм у відносно більшій кількості, ніж координаційна сполука. Тому співвідношення концентрацій цих компонентів у розчині для просочування та у готовому хімічному індикаторному проявнику різні. При цьому мінімальна кількість з числа вищезгаданих індикаторів у готовому хімічному індикаторному проявнику витоків амінів має бути не меншою за -3 5,5 10 грама на один грам носія, а мінімальна кількість координаційної сполуки у готовому -3 хімічному індикаторному проявнику витоків - не меншою за 4,3 10 грама на один грам носія. Перевищення ж вмісту індикатора у готовому хімічному індикаторному проявнику витоків амінів -3 -3 більш ніж 7,610 грама на один грам носія й вмісту координаційної сполуки більш ніж 5,9 10 5 UA 89404 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 грама на один грам носія є економічно недоречним, так як практично ніяк не впливає позитивно на характеристики готового продукту, а навпаки знижує якість готового проявника через утворення на його поверхні великих помітних оком кристалів координаційної сполуки. Одержаний хімічний індикаторний проявник витоків амінів крізь наскрізні дефекти з'єднань конструкцій використовували за призначенням таким чином. Спочатку проявник атестували за допомогою каліброваних контрольних теч (імітаторів наскрізних дефектів конструкцій, що відтворювали відомі за величиною потоки потрібного аміну (амоніаку чи несиметричного диметилгідразину) задля одержання банку даних "діаметр індикаторної плями на проявнику, що утворилася за певний проміжок часу від початку контролю герметичності, при певній температурі й вологості повітря - величина потоку аміну крізь контрольну течу (імітатор наскрізного дефекту)». Потім проявник приводили в щільний контакт зі з'єднанням промислової порожнистої конструкції, що заповнена аміном, й закріплювали на цьому з'єднанні, наприклад за допомогою прозорої клейкої стрічки типу "скотч". У момент забезпечення контакту проявника зі з'єднанням конструкції включали секундовимірювач. У місцях наскрізних дефектів з'єднання конструкції, крізь які амін проникав назовні, на проявнику практично одразу утворювались плями синього кольору, діаметр яких з часом збільшувався. Контроль герметичності з'єднання конструкції проявником здійснювали протягом часу, що необхідний для утворення індикаторних плям на проявнику такого діаметра, який легко фіксується візуально й піддається вимірюванню з невеликою похибкою. Після закінчення контролю герметичності з'єднання конструкції хімічним індикаторним проявником останній знімали зі з'єднання. Одночасно зупиняли секундовимірювач. Вимірювали діаметри індикаторних плям на проявнику, що утворилися за час контролю. Шляхом порівняння визначених при певній температурі діаметрів індикаторних плям на проявнику з попередньо створеним за допомогою контрольних теч банком даних визначали величини потоків того чи іншого з числа згаданих амінів крізь наскрізні дефекти з'єднання промислової конструкції. Відрізки хімічного індикаторного проявника, що контактував з витоками амінів крізь наскрізні дефекти з'єднань конструкцій й на поверхні якого утворилися індикаторні плями, зберігали як документи результатів контролю витоків певного аміну як робочої або контрольної речовини крізь наскрізні дефекти конкретного з'єднання промислової конструкції. Приблизно через 10-12 годин після завершення контролю витоків колір індикаторних плям на проявнику змінювався з синього на червоно-коричневий. Однак діаметр плям при цьому практично не змінювався протягом тривалого (більше шести місяців) часу. Приклад 1. Для просочування стрічок носія готували за вищенаведеною методикою розчин, який містив 35 об'ємних % етанолу, 65 об'ємних % хлористого метилену. Цей розчин також містив (у перерахунку на один літр згаданого змішаного розчинника) 0,0072 моля бромтимолового синього індикатора спирторозчинного та 0,0144 моля тетрахлорокупрат(ІІ)-біс-гідро-4-(3)фенілпропілпіридинату. Стрічки занурювали у розчин приблизно на 10 секунд, виймали з розчину й сушили в затемненій сушильній шафі біля години до повного видалення розчинників. В результаті одержували хімічний індикаторний проявник витоків амінів жовто-помаранчевого кольору з рівномірним забарвленням по всій площі носія. Вміст бромтимолового синього індикатора . -3 спирторозчинного в ньому становив 5,5 10 грама на один грам носія, а вміст . -3 тетрахлорокупрат(ІІ)-біс-гідро-4-(3)-фенілпропілпіридинату - 4,3 10 грама на один грам носія. Одержаний хімічний індикаторний проявник витоків атестували за допомогою каліброваних контрольних теч (імітаторів наскрізних дефектів конструкцій, що відтворювали відомі за величиною потоки амоніаку задля одержання банку даних "діаметр індикаторної плями на проявнику, що утворилася за певний проміжок часу від початку контролю герметичності, при певній температурі й вологості повітря - величина потоку амоніаку крізь контрольну течу (імітатор наскрізного дефекту)». Після цього проявник приводили в щільний контакт зі зварними з'єднаннями теплових труб систем терморегулювання, що заповнені амоніаком, й закріплювали на цих з'єднаннях. У місцях наскрізних дефектів з'єднань теплових труб, крізь які амоніак проникав назовні, на проявнику практично одразу утворювались плями синього кольору, діаметр яких з часом збільшувався. Через 10 хвилин діаметр індикаторних плям на проявнику більше не змінювався. Проявник знімали зі з'єднання, вимірювали діаметри індикаторних плям на проявнику й порівнювали їх розміри з розмірами плям з попередньо створеного банку даних. В результаті визначали величини витоків амоніаку крізь зварні з'єднання теплових труб систем терморегулювання. Через 8-10 годин колір індикаторних плям на проявнику поступово повністю змінювався з синього на червоно-коричневий, однак діаметри плям залишались незмінними. Відрізки хімічного індикаторного проявника витоків амоніаку з індикаторними плямами оформлювали як документ результатів контролю герметичності певних теплових труб систем 6 UA 89404 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 терморегулювання. Найбільша чутливість контролю витоків амоніаку, що при цьому вдалось . -7 3. досягти за допомогою проявника, що заявляється, становила 4,3 10 м Па/с. Потоку амоніаку цього порядку крізь наскрізні дефекти з'єднань теплових труб відповідала добре помітна візуально на поверхні проявника контрастна індикаторна пляма спочатку синього (через 10 хвилин), а потім червоно-коричневого кольору (через 8-10 годин) діаметром біля 3 мм. Відрізки хімічного індикаторного проявника витоків амоніаку з індикаторними плямами зберігали як документ результатів контролю герметичності певних теплових труб систем терморегулювання протягом 2 місяців. Початковий діаметр індикаторних плям на проявнику протягом часу зберігання останнього не змінювався. Хімічний індикаторний проявник витоків амінів того ж складу після попереднього створення для нього банку даних "діаметр індикаторної плями на проявнику, що утворилася за певний проміжок часу від початку контролю герметичності, при певній температурі й вологості повітря величина потоку несиметричного диметилгідразину крізь контрольну течу (імітатор наскрізного дефекту)" був використаний також для контролю витоків несиметричного диметилгідразину крізь рознімні з'єднання паливної системи, заповненої цим аміном промислової конструкції. Для цього проявник приводили в щільний контакт з рознімними з'єднаннями паливної системи, що заповнена несиметричним диметилгідразином, й закріплювали на цих з'єднаннях. У місцях наскрізних дефектів рознімних з'єднань, крізь які несиметричний диметилгідразин проникав назовні, на проявнику практично одразу утворювались плями синього кольору, діаметр яких з часом збільшувався. Через 12 хвилин діаметр індикаторних плям на проявнику більше не змінювався. Проявник знімали зі з'єднання, вимірювали діаметри індикаторних плям на проявнику й порівнювали їх розміри з розмірами плям з попередньо створеного банку даних. В результаті визначали величини витоків несиметричного диметилгідразину крізь рознімні з'єднання заповненою цим аміном паливної системи. Через 8-10 годин колір індикаторних плям на проявнику поступово повністю змінювався з синього на червоно-коричневий, однак діаметри плям залишались незмінними. Відрізки хімічного індикаторного проявника витоків амоніаку з індикаторними плямами оформлювали як документ результатів контролю герметичності певних рознімних з'єднань конкретної паливної системи, що заповнена несиметричним диметилгідразином. Найбільша чутливість контролю витоків несиметричного диметилгідразину, що при цьому вдалось досягти за допомогою проявника такого складу, що заявляється, . -7 3. становила 3,2 10 м Па/с. Потоку несиметричного диметилгідразину цього порядку крізь наскрізні дефекти рознімних з'єднань паливної системи відповідала добре помітна візуально на поверхні проявника контрастна індикаторна пляма спочатку синього (через 10 хвилин), а потім червоно-коричневого кольору (через 8-10 годин) діаметром біля 3,3 мм. Відрізки хімічного індикаторного проявника витоків несиметричного диметилгідразину з індикаторними плямами зберігали як документ результатів контролю герметичності рознімних з'єднань паливної системи протягом 3 місяців. Початковий діаметр індикаторних плям на проявнику протягом часу зберігання останнього не змінювався. Приклад 2. Для просочування стрічок носія готували за вищенаведеною методикою розчин, який містив 37 об'ємних % етанолу, 65 об'ємних % хлористого метилену. Цей розчин також містив (у перерахунку на один літр згаданого змішаного розчинника) 0,0096 моля бромтимолового синього індикатора спирторозчинного та 0,0192 моля тетрахлорокупрат(ІІ)-біс-гідро-4-(3)фенілпропілпіридинату. Стрічки занурювали у розчин приблизно на 10 секунд, виймали з розчину й сушили в затемненій сушильній шафі біля години до повного видалення розчинників. В результаті одержували хімічний індикаторний проявник витоків амінів жовто-помаранчевого кольору з рівномірним забарвленням по всій площі носія. Вміст бромтимолового синього індикатора . -3 спирторозчинного в ньому становив 6,3 10 грама на один грам носія, а вміст . -3 тетрахлорокупрат(ІІ)-біс-пдро-4-(3)-фенілпропілпіридинату - 5,2 10 грама на один грам носія. Одержаний хімічний індикаторний проявник витоків атестували за допомогою каліброваних контрольних теч (імітаторів наскрізних дефектів конструкцій, що відтворювали відомі за величиною потоки амоніаку задля одержання банку даних "діаметр індикаторної плями на проявнику, що утворилася за певний проміжок часу від початку контролю герметичності, при певній температурі й вологості повітря - величина потоку амоніаку крізь контрольну течу (імітатор наскрізного дефекту). Після цього проявник приводили в щільний контакт зі зварними з'єднаннями теплових труб систем терморегулювання, що заповнені амоніаком, й закріплювали на цих з'єднаннях. У місцях наскрізних дефектів з'єднань теплових труб, крізь які амоніак проникав назовні, на проявнику практично одразу утворювались плями синього кольору, діаметр яких з часом збільшувався. Через 10 хвилин діаметр індикаторних плям на проявнику 7 UA 89404 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 більше не змінювався. Проявник знімали зі з'єднання, вимірювали діаметри індикаторних плям на проявнику й порівнювали їх розміри з розмірами плям з попередньо створеного банку даних. В результаті визначали величини витоків амоніаку крізь зварні з'єднання теплових труб систем терморегулювання. Через 8-10 годин колір індикаторних плям на проявнику поступово повністю змінювався з синього на червоно-коричневий, однак діаметри плям залишались незмінними. Відрізки хімічного індикаторного проявника витоків амоніаку з індикаторними плямами оформлювали як документ результатів контролю герметичності певних теплових труб систем терморегулювання. Найбільша чутливість контролю витоків амоніаку, що при цьому вдалось . -7 3. досягти за допомогою проявника, що заявляється, становила 3,6 10 м Па/с. Потоку амоніаку цього порядку крізь наскрізні дефекти з'єднань теплових труб відповідала добре помітна візуально на поверхні проявника контрастна індикаторна пляма спочатку синього (через 10 хвилин), а потім червоно-коричневого кольору (через 8-10 годин) діаметром біля 3,3 мм. Відрізки хімічного індикаторного проявника витоків амоніаку з індикаторними плямами зберігали як документ результатів контролю герметичності певних теплових труб систем терморегулювання протягом 2 місяців. Початковий діаметр індикаторних плям на проявнику протягом часу зберігання останнього не змінювався. Хімічний індикаторний проявник витоків амінів того ж складу після попереднього створення для нього банку даних "діаметр індикаторної плями на проявнику, що утворилася за певний проміжок часу від початку контролю герметичності, при певній температурі й вологості повітря величина потоку несиметричного диметилгідразину крізь контрольну течу (імітатор наскрізного дефекту)" був використаний також для контролю витоків несиметричного диметилгідразину крізь рознімні з'єднання паливної системи заповненої цим аміном промислової конструкції. Для цього проявник приводили в щільний контакт з рознімними з'єднаннями паливної системи, що заповнена несиметричним диметилгідразином, й закріплювали на цих з'єднаннях. У місцях наскрізних дефектів рознімних з'єднань, крізь які несиметричний диметилгідразин проникав назовні, на проявнику практично одразу утворювались плями синього кольору, діаметр яких з часом збільшувався. Через 13 хвилин діаметр індикаторних плям на проявнику більше не змінювався. Проявник знімали зі з'єднання, вимірювали діаметри індикаторних плям на проявнику й порівнювали їх розміри з розмірами плям з попередньо створеного банку даних. В результаті визначали величини витоків несиметричного диметилгідразину крізь рознімні з'єднання заповненою цим аміном паливної системи. Через 8-10 годин колір індикаторних плям на проявнику поступово повністю змінювався з синього на червоно-коричневий, однак діаметри плям залишались незмінними. Відрізки хімічного індикаторного проявника витоків амоніаку з індикаторними плямами оформлювали як документ результатів контролю герметичності певних рознімних з'єднань конкретної паливної системи, що заповнена несиметричним диметилгідразином. Найбільша чутливість контролю витоків несиметричного диметилгідразину, що при цьому вдалось досягти за допомогою проявника такого складу, що заявляється, . -7 3 становила 2,4 10 м Па/с. Потоку несиметричного диметилгідразину цього порядку крізь наскрізні дефекти рознімних з'єднань топливної системи відповідала добре помітна візуально на поверхні проявника контрастна індикаторна пляма спочатку синього (через 10 хвилин), а потім червоно-коричневого кольору (через 8-10 годин) діаметром біля 3,5 мм. Відрізки хімічного індикаторного проявника витоків несиметричного диметилгідразину з індикаторними плямами зберігали як документ результатів контролю герметичності рознімних з'єднань паливної системи протягом 3 місяців. Початковий діаметр індикаторних плям на проявнику протягом часу зберігання останнього не змінювався. Для просочування стрічок носія готували за вищенаведеною методикою розчин, який містив 35 об'ємних % етанолу, 65 об'ємних % хлористого метилену. Цей розчин також містив (у перерахунку на один літр згаданого змішаного розчинника) 0,0072 моля бромтимолового синього індикатора спирторозчинного та 0,0144 моля тетрахлорокупрат(ІІ)-біс-гідро-4-(3)-фенілпропілпіридинату. Стрічки занурювали у розчин приблизно на 10 секунд, виймали з розчину й сушили в затемненій сушильній шафі біля години до повного видалення розчинників. В результаті одержували хімічний індикаторний проявник витоків амінів жовто-помаранчевого кольору з рівномірним забарвленням по всій площі носія. Вміст бромтимолового синього індикатора . -3 спирторозчинного в ньому становив 5,5 10 грама на один грам носія, а вміст . -3 тетрахлорокупрат(ІІ)-біс-гідро-4-(3)-фенілпропілпіридинату - 4,3 10 грама на один грам носія. Одержаний хімічний індикаторний проявник витоків атестували за допомогою каліброваних контрольних теч (імітаторів наскрізних дефектів конструкцій, що відтворювали відомі за величиною потоки амоніаку задля одержання банку даних "діаметр індикаторної плями на проявнику, що утворилася за певний проміжок часу від початку контролю герметичності, при певній температурі й вологості повітря - величина потоку амоніаку крізь контрольну течу 8 UA 89404 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 (імітатор наскрізного дефекту)». Після цього проявник приводили в щільний контакт зі зварними з'єднаннями теплових труб систем терморегулювання, що заповнені амоніаком, й закріплювали на цих з'єднаннях. У місцях наскрізних дефектів з'єднань теплових труб, крізь які амоніак проникав назовні, на проявнику практично одразу утворювались плями синього кольору, діаметр яких з часом збільшувався. Через 10 хвилин діаметр індикаторних плям на проявнику більше не змінювався. Проявник знімали зі з'єднання, вимірювали діаметри індикаторних плям на проявнику й порівнювали їх розміри з розмірами плям з попередньо створеного банку даних. В результаті визначали величини витоків амоніаку крізь зварні з'єднання теплових труб систем терморегулювання. Через 8-10 годин колір індикаторних плям на проявнику поступово повністю змінювався з синього на червоно-коричневий, однак діаметри плям залишались незмінними. Відрізки хімічного індикаторного проявника витоків амоніаку з індикаторними плямами оформлювали як документ результатів контролю герметичності певних теплових труб систем терморегулювання. Найбільша чутливість контролю витоків амоніаку, що при цьому вдалось . -7 3. досягти за допомогою проявника, що заявляється, становила 4,1 10 м Па/с. Потоку амоніаку цього порядку крізь наскрізні дефекти з'єднань теплових труб відповідала добре помітна візуально на поверхні проявника контрастна індикаторна пляма спочатку синього (через 10 хвилин), а потім рожево-коричневого кольору (через 8-10 годин) діаметром біля 3 мм. Відрізки хімічного індикаторного проявника витоків амоніаку з індикаторними плямами зберігали як документ результатів контролю герметичності певних теплових труб систем терморегулювання протягом 2 місяців. Початковий діаметр індикаторних плям на проявнику протягом часу зберігання останнього не змінювався. Хімічний індикаторний проявник витоків амінів того ж складу після попереднього створення для нього банку даних "діаметр індикаторної плями на проявнику, що утворилася за певний проміжок часу від початку контролю герметичності, при певній температурі й вологості повітря величина потоку несиметричного диметилгідразину крізь контрольну течу (імітатор наскрізного дефекту)" був використаний також для контролю витоків несиметричного диметилгідразину крізь рознімні з'єднання паливної системи заповненої цим аміном промислової конструкції. Для цього проявник приводили в щільний контакт з рознімними з'єднаннями паливної системи, що заповнена несиметричним диметилгідразином, й закріплювали на цих з'єднаннях. У місцях наскрізних дефектів рознімних з'єднань, крізь які несиметричний диметилгідразин проникав назовні, на проявнику практично одразу утворювались плями синього кольору, діаметр яких з часом збільшувався. Через 12 хвилин діаметр індикаторних плям на проявнику більше не змінювався. Проявник знімали зі з'єднання, вимірювали діаметри індикаторних плям на проявнику й порівнювали їх розміри з розмірами плям з попередньо створеного банку даних. В результаті визначали величини витоків несиметричного диметилгідразину крізь рознімні з'єднання заповненою цим аміном паливної системи. Через 8-10 годин колір індикаторних плям на проявнику поступово повністю змінювався з синього на червоно-коричневий, однак діаметри плям залишались незмінними. Відрізки хімічного індикаторного проявника витоків амоніаку з індикаторними плямами оформлювали як документ результатів контролю герметичності певних рознімних з'єднань конкретної паливної системи, що заповнена несиметричним диметилгідразином. Найбільша чутливість контролю витоків несиметричного диметилгідразину, що при цьому вдалось досягти за допомогою проявника такого складу, що заявляється, . -7 3. становила 3,5 10 м Па/с. Потоку несиметричного диметилгідразину цього порядку крізь наскрізні дефекти рознімних з'єднань паливної системи відповідала добре помітна візуально на поверхні проявника контрастна індикаторна пляма спочатку синього (через 10 хвилин), а потім червоно-коричневого кольору (через 8-10 годин) діаметром біля 3,3 мм. Відрізки хімічного індикаторного проявника витоків несиметричного диметилгідразину з індикаторними плямами зберігали як документ результатів контролю герметичності рознімних з'єднань паливної системи протягом 3 місяців. Початковий діаметр індикаторних плям на проявнику протягом часу зберігання останнього не змінювався. Приклад 3. Для просочування стрічок носія готували за вищенаведеною методикою розчин, який містив 40 об'ємних % етанолу, 60 об'ємних % хлористого метилену. Цей розчин також містив (у перерахунку на один літр згаданого змішаного розчинника) 0,0108 моля бромтимолового синього індикатора спирторозчинного та 0,0216 моля тетрахлорокупрат(ІІ)-біс-гідро-4-(3)фенілпропілпіридинату. Стрічки занурювали у розчин приблизно на 10 секунд, виймали з розчину й сушили в затемненій сушильній шафі біля години до повного видалення розчинників. В результаті одержували хімічний індикаторний проявник витоків амінів жовто-помаранчевого кольору з рівномірним забарвленням по всій площі носія. Вміст бромтимолового синього індикатора 9 UA 89404 U 3 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 спирторозчинного в ньому становив 7,6 10' грама на один грам носія, а вміст . -3 тетрахлорокупрат(ІІ)-біс-гідро-4-(3)-фенілпропілтридинату - 5,9 10 грама на один грам носія. Одержаний хімічний індикаторний проявник витоків атестували за допомогою каліброваних контрольних теч (імітаторів наскрізних дефектів конструкцій, що відтворювали відомі за величиною потоки амоніаку задля одержання банку даних "діаметр індикаторної плями на проявнику, що утворилася за певний проміжок часу від початку контролю герметичності, при певній температурі й вологості повітря - величина потоку амоніаку крізь контрольну течу (імітатор наскрізного дефекту)». Після цього проявник приводили в щільний контакт зі зварними з'єднаннями теплових труб систем терморегулювання, що заповнені амоніаком, й закріплювали на цих з'єднаннях. У місцях наскрізних дефектів з'єднань теплових труб, крізь які амоніак проникав назовні, на проявнику практично одразу утворювались плями синього кольору, діаметр яких з часом збільшувався. Через 10 хвилин діаметр індикаторних плям на проявнику більше не змінювався. Проявник знімали зі з'єднання, вимірювали діаметри індикаторних плям на проявнику й порівнювали їх розміри з розмірами плям з попередньо створеного банку даних. В результаті визначали величини витоків амоніаку крізь зварні з'єднання теплових труб систем терморегулювання. Через 8-10 годин колір індикаторних плям на проявнику поступово повністю змінювався з синього на червоно-коричневий, однак діаметри плям залишались незмінними. Відрізки хімічного індикаторного проявника витоків амоніаку з індикаторними плямами оформлювали як документ результатів контролю герметичності певних теплових труб систем терморегулювання. Найбільша чутливість контролю витоків амоніаку, що при цьому вдалось . -7 3. досягти за допомогою проявника, що заявляється, становила 2,0 10 м Па/с. Потоку амоніаку цього порядку крізь наскрізні дефекти з'єднань теплових труб відповідала добре помітна візуально на поверхні проявника контрастна індикаторна пляма спочатку синього (через 10 хвилин), а потім червоно-коричневого кольору (через 8-10 годин) діаметром біля 3,5 мм. Відрізки хімічного індикаторного проявника витоків амоніаку з індикаторними плямами зберігали як документ результатів контролю герметичності певних теплових труб систем терморегулювання протягом 2 місяців. Початковий діаметр індикаторних плям на проявнику протягом часу зберігання останнього не змінювався. Хімічний індикаторний проявник витоків амінів того ж складу після попереднього створення для нього банку даних "діаметр індикаторної плями на проявнику, що утворилася за певний проміжок часу від початку контролю герметичності, при певній температурі й вологості повітря величина потоку несиметричного диметилгідразину крізь контрольну течу (імітатор наскрізного дефекту)" був використаний також для контролю витоків несиметричного диметилгідразину крізь рознімні з'єднання паливної системи заповненої цим аміном промислової конструкції. Для цього проявник приводили в щільний контакт з рознімними з'єднаннями паливної системи, що заповнена несиметричним диметилгідразином, й закріплювали на цих з'єднаннях. У місцях наскрізних дефектів рознімних з'єднань, крізь які несиметричний диметилгідразин проникав назовні, на проявнику практично одразу утворювались плями синього кольору, діаметр яких з часом збільшувався. Через 14 хвилин діаметр індикаторних плям на проявнику більше не змінювався. Проявник знімали зі з'єднання, вимірювали діаметри індикаторних плям на проявнику й порівнювали їх розміри з розмірами плям з попередньо створеного банку даних. В результаті визначали величини витоків несиметричного диметилгідразину крізь рознімні з'єднання заповненої цим аміном паливної системи. Через 8-10 годин колір індикаторних плям на проявнику поступово повністю змінювався з синього на червоно-коричневий, однак діаметри плям залишались незмінними. Відрізки хімічного індикаторного проявника витоків амоніаку з індикаторними плямами оформлювали як документ результатів контролю герметичності певних рознімних з'єднань конкретної паливної системи, що заповнена несиметричним диметилгідразином. Найбільша чутливість контролю витоків несиметричного диметилгідразину, що при цьому вдалось досягти за допомогою . -7 3. проявника такого складу, що заявляється, становила 1,6 10 м Па/с. Потоку несиметричного диметилгідразину цього порядку крізь наскрізні дефекти рознімних з'єднань паливної системи відповідала добре помітна візуально на поверхні проявника контрастна індикаторна пляма спочатку синього (через 10 хвилин), а потім червоно-коричневого кольору (через 8-10 годин) діаметром біля 3,8 мм. Відрізки хімічного індикаторного проявника витоків несиметричного диметилгідразину з індикаторними плямами зберігали як документ результатів контролю герметичності рознімних з'єднань паливної системи протягом 3 місяців. Початковий діаметр індикаторних плям на проявнику протягом часу зберігання останнього не змінювався. Приклад 4. Для просочування попередньо оброблених ортофосфорною кислотою й висушених стрічок носія готували за вищенаведеною методикою розчин, який містив 35 об'ємних % етанолу, 65 10 UA 89404 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 об'ємних % хлористого метилену. Цей розчин також містив (у перерахунку на один літр згаданого змішаного розчинника) 0,0072 моля бромкрезолового зеленого індикатора спирторозчинного та 0,0144 моля тетрахлорокупрат(П)-біс-гідро-4-(3)-фенілпропілпіридинату. Стрічки занурювали у розчин приблизно на 10 секунд, виймали з розчину й сушили в затемненій сушильній шафі біля години до повного видалення розчинників. В результаті одержували хімічний індикаторний проявник витоків амінів жовто-помаранчевого кольору з рівномірним забарвленням по всій площі носія. Вміст бромкрезолового зеленого індикатора . -3 спирторозчинного в ньому становив 5,5 10 грама на один грам носія, а вміст . -3 тетрахлорокупрат(II)-біс-гідро-4-(3)-фенілпропілпіридинату - 4,3 10 грама на один грам носія. Одержаний хімічний індикаторний проявник витоків атестували за допомогою каліброваних контрольних теч (імітаторів наскрізних дефектів конструкцій, що відтворювали відомі за величиною потоки амоніаку задля одержання банку даних "діаметр індикаторної плями на проявнику, що утворилася за певний проміжок часу від початку контролю герметичності, при певній температурі й вологості повітря – величина потоку амоніаку крізь контрольну течу (імітатор наскрізного дефекту)". Після цього проявник приводили в щільний контакт зі зварними з'єднаннями теплових труб систем терморегулювання, що заповнені амоніаком, й закріплювали на цих з'єднаннях. У місцях наскрізних дефектів з'єднань теплових труб, крізь які амоніак проникав назовні, на проявнику практично одразу утворювались плями синього кольору, діаметр яких з часом збільшувався. Через 10 хвилин діаметр індикаторних плям на проявнику більше не змінювався. Проявник знімали зі з'єднання, вимірювали діаметри індикаторних плям на проявнику й порівнювали їх розміри з розмірами плям з попередньо створеного банку даних. В результаті визначали величини витоків амоніаку крізь зварні з'єднання теплових труб систем терморегулювання. Через 8-10 годин колір індикаторних плям на проявнику поступово повністю змінювався з синього на червоно-коричневий, однак діаметри плям залишались незмінними. Відрізки хімічного індикаторного проявника витоків амоніаку з індикаторними плямами оформлювали як документ результатів контролю герметичності певних теплових труб систем терморегулювання. Найбільша чутливість контролю витоків амоніаку, що при цьому вдалось . -7 3. досягти за допомогою проявника, що заявляється, становила 3,7 10 м Па/с. Потоку амоніаку цього порядку крізь наскрізні дефекти з'єднань теплових труб відповідала добре помітна візуально на поверхні проявника контрастна індикаторна пляма спочатку синього (через 10 хвилин), а потім червоно-коричневого кольору (через 8-10 годин) діаметром біля 3,5 мм. Відрізки хімічного індикаторного проявника витоків амоніаку з індикаторними плямами зберігали як документ результатів контролю герметичності певних теплових труб систем терморегулювання протягом 2 місяців. Початковий діаметр індикаторних плям на проявнику протягом часу зберігання останнього не змінювався. Хімічний індикаторний проявник витоків амінів того ж складу після попереднього створення для нього банку даних "діаметр індикаторної плями на проявнику, що утворилася за певний проміжок часу від початку контролю герметичності, при певній температурі й вологості повітря величина потоку несиметричного диметилгідразину крізь контрольну течу (імітатор наскрізного дефекту)" був використаний також для контролю витоків несиметричного диметилгідразину крізь рознімні з'єднання паливної системи заповненої цим аміном промислової конструкції. Для цього проявник приводили в щільний контакт з рознімними з'єднаннями паливної системи, що заповнена несиметричним диметилгідразином, й закріплювали на цих з'єднаннях. У місцях наскрізних дефектів рознімних з'єднань, крізь які несиметричний диметилгідразин проникав назовні, на проявнику практично одразу утворювались плями синього кольору, діаметр яких з часом збільшувався. Через 12 хвилин діаметр індикаторних плям на проявнику більше не змінювався. Проявник знімали зі з'єднання, вимірювали діаметри індикаторних плям на проявнику й порівнювали їх розміри з розмірами плям з попередньо створеного банку даних. В результаті визначали величини витоків несиметричного диметилгідразину крізь рознімні з'єднання заповненою цим аміном паливної системи. Через 8-10 годин колір індикаторних плям на проявнику поступово повністю змінювався з синього на червоно-коричневий, однак діаметри плям залишались незмінними. Відрізки хімічного індикаторного проявника витоків амоніаку з індикаторними плямами оформлювали як документ результатів контролю герметичності певних рознімних з'єднань конкретної паливної системи, що заповнена несиметричним диметилгідразином. Найбільша чутливість контролю витоків несиметричного диметилгідразину, що при цьому вдалось досягти за допомогою проявника такого складу, що заявляється, . -7 3. становила 2,4 10 м Па/с. Потоку несиметричного диметилгідразину цього порядку крізь наскрізні дефекти рознімних з'єднань паливної системи відповідала добре помітна візуально на поверхні проявника контрастна індикаторна пляма спочатку синього (через 10 хвилин), а потім червоно-коричневого кольору (через 8-10 годин) діаметром біля 4 мм. Відрізки хімічного 11 UA 89404 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 індикаторного проявника витоків несиметричного диметилгідразину з індикаторними плямами зберігали як документ результатів контролю герметичності рознімних з'єднань паливної системи протягом 3 місяців. Початковий діаметр індикаторних плям на проявнику протягом часу зберігання останнього не змінювався. Приклад 5. Для просочування попередньо оброблених ортофосфорною кислотою й висушених стрічок носія готували за вищенаведеною методикою розчин, який містив 38 об'ємних % етанолу, 62 об'ємних % хлористого метилену. Цей розчин також містив (у перерахунку на один літр згаданого змішаного розчинника) 0,0096 моля бромкрезолового зеленого індикатора спирторозчинного та 0,0192 моля тетрахлорокупрат(ІІ)-біс-гідро-4-(3)-фенілпропілпіридинату. Стрічки занурювали у розчин приблизно на 10 секунд, виймали з розчину й сушили в затемненій сушильній шафі біля години до повного видалення розчинників. В результаті одержували хімічний індикаторний проявник витоків амінів жовто-помаранчевого кольору з рівномірним забарвленням по всій площі носія. Вміст бромкрезолового зеленого індикатора -3 спирторозчинного в ньому становив 6,4·10 грама на один грам носія, а вміст -3 тетрахлорокупрат(II)-біс-гідро-4-(3)-фенілпропілпіридинату - 5,5·10 грама на один грам носія. Одержаний хімічний індикаторний проявник витоків атестували за допомогою каліброваних контрольних теч (імітаторів наскрізних дефектів конструкцій, що відтворювали відомі за величиною потоки амоніаку задля одержання банку даних "діаметр індикаторної плями на проявнику, що утворилася за певний проміжок часу від початку контролю герметичності, при певній температурі й вологості повітря - величина потоку амоніаку крізь контрольну течу (імітатор наскрізного дефекту)". Після цього проявник приводили в щільний контакт зі зварними з'єднаннями теплових труб систем терморегулювання, що заповнені амоніаком, й закріплювали на цих з'єднаннях. У місцях наскрізних дефектів з'єднань теплових труб, крізь які амоніак проникав назовні, на проявнику практично одразу утворювались плями синього кольору, діаметр яких з часом збільшувався. Через 10 хвилин діаметр індикаторних плям на проявнику більше не змінювався. Проявник знімали зі з'єднання, вимірювали діаметри індикаторних плям на проявнику й порівнювали їх розміри з розмірами плям з попередньо створеного банку даних. В результаті визначали величини витоків амоніаку крізь зварні з'єднання теплових труб систем терморегулювання. Через 8-10 годин колір індикаторних плям на проявнику поступово повністю змінювався з синього на червоно-коричневий, однак діаметри плям залишались незмінними. Відрізки хімічного індикаторного проявника витоків амоніаку з індикаторними плямами оформлювали як документ результатів контролю герметичності певних теплових труб систем терморегулювання. Найбільша чутливість контролю витоків амоніаку, що при цьому вдалось -7 3 досягти за допомогою проявника, що заявляється, становила 2,2·10 м ·Па/с. Потоку амоніаку цього порядку крізь наскрізні дефекти з'єднань теплових труб відповідала добре помітна візуально на поверхні проявника контрастна індикаторна пляма спочатку синього (через 10 хвилин), а потім червоно-коричневого кольору (через 8-10 годин) діаметром біля 3,8 мм. Відрізки хімічного індикаторного проявника витоків амоніаку з індикаторними плямами зберігали як документ результатів контролю герметичності певних теплових труб систем терморегулювання протягом 2 місяців. Початковий діаметр індикаторних плям на проявнику протягом часу зберігання останнього не змінювався. Хімічний індикаторний проявник витоків амінів того ж складу після попереднього створення для нього банку даних "діаметр індикаторної плями на проявнику, що утворилася за певний проміжок часу від початку контролю герметичності, при певній температурі й вологості повітря величина потоку несиметричного диметилгідразину крізь контрольну течу (імітатор наскрізного дефекту)" був використаний також для контролю витоків несиметричного диметилгідразину крізь рознімні з'єднання паливної системи заповненої цим аміном промислової конструкції. Для цього проявник приводили в щільний контакт з рознімними з'єднаннями паливної системи, що заповнена несиметричним диметилгідразином, й закріплювали на цих з'єднаннях. У місцях наскрізних дефектів рознімних з'єднань, крізь які несиметричний диметилгідразин проникав назовні, на проявнику практично одразу утворювались плями синього кольору, діаметр яких з часом збільшувався. Через 12 хвилин діаметр індикаторних плям на проявнику більше не змінювався. Проявник знімали зі з'єднання, вимірювали діаметри індикаторних плям на проявнику й порівнювали їх розміри з розмірами плям з попередньо створеного банку даних. В результаті визначали величини витоків несиметричного диметилгідразину крізь рознімні з'єднання заповненою цим аміном паливної системи. Через 8-10 годин колір індикаторних плям на проявнику поступово повністю змінювався з синього на червоно-коричневий, однак діаметри плям залишались незмінними. Відрізки хімічного індикаторного проявника витоків амоніаку з індикаторними плямами оформлювали як документ результатів контролю герметичності певних 12 UA 89404 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 рознімних з'єднань конкретної паливної системи, що заповнена несиметричним диметилгідразином. Найбільша чутливість контролю витоків несиметричного диметилгідразину, що при цьому вдалось досягти за допомогою проявника такого складу, що заявляється, -7 3 становила 1,3·10 м ·Па/с. Потоку несиметричного диметилгідразину цього порядку крізь наскрізні дефекти рознімних з'єднань паливної системи відповідала добре помітна візуально на поверхні проявника контрастна індикаторна пляма спочатку синього (через 10 хвилин), а потім червоно-коричневого кольору (через 8-10 годин) діаметром біля 4,2 мм. Відрізки хімічного індикаторного проявника витоків несиметричного диметилгідразину з індикаторними плямами зберігали як документ результатів контролю герметичності рознімних з'єднань паливної системи протягом 3 місяців. Початковий діаметр індикаторних плям на проявнику протягом часу зберігання останнього не змінювався. Приклад 6. Для просочування попередньо оброблених ортофосфорною кислотою й висушених стрічок носія готували за вищенаведеною методикою розчин, який містив 40 об'ємних % етанолу, 60 об'ємних % хлористого метилену. Цей розчин також містив (у перерахунку на один літр згаданого змішаного розчинника) 0,0108 моля бромкрезолового зеленого індикатора спирторозчинного та 0,0216 моля тетрахлорокупрат(II)-біс-гідро-4-(3)-фенілпропілпіридинату. Стрічки занурювали у розчин приблизно на 10 секунд, виймали з розчину й сушили в затемненій сушильній шафі біля години до повного видалення розчинників. В результаті одержували хімічний індикаторний проявник витоків амінів жовто-помаранчевого кольору з рівномірним забарвленням по всій площі носія. Вміст бромкрезолового зеленого індикатора -3 спирторозчинного в ньому становив 7,6·10 грама на один грам носія, а вміст -3 тетрахлорокупрат(ІІ)-біс-гідро-4-(3)-фенілпропілпіридинату - 5,9·10 грама на один грам носія. Одержаний хімічний індикаторний проявник витоків атестували за допомогою каліброваних контрольних теч (імітаторів наскрізних дефектів конструкцій, що відтворювали відомі за величиною потоки амоніаку задля одержання банку даних "діаметр індикаторної плями на проявнику, що утворилася за певний проміжок часу від початку контролю герметичності, при певній температурі й вологості повітря - величина потоку амоніаку крізь контрольну течу (імітатор наскрізного дефекту)". Після цього проявник приводили в щільний контакт зі зварними з'єднаннями теплових труб систем терморегулювання, що заповнені амоніаком, й закріплювали на цих з'єднаннях. У місцях наскрізних дефектів з'єднань теплових труб, крізь які амоніак проникав назовні, на проявнику практично одразу утворювались плями синього кольору, діаметр яких з часом збільшувався. Через 10 хвилин діаметр індикаторних плям на проявнику більше не змінювався. Проявник знімали зі з'єднання, вимірювали діаметри індикаторних плям на проявнику й порівнювали їх розміри з розмірами плям з попередньо створеного банку даних. В результаті визначали величини витоків амоніаку крізь зварні з'єднання теплових труб систем терморегулювання. Через 8-10 годин колір індикаторних плям на проявнику поступово повністю змінювався з синього на червоно-коричневий, однак діаметри плям залишались незмінними. Відрізки хімічного індикаторного проявника витоків амоніаку з індикаторними плямами оформлювали як документ результатів контролю герметичності певних теплових труб систем терморегулювання. Найбільша чутливість контролю витоків амоніаку, що при цьому вдалось -7 3 досягти за допомогою проявника, що заявляється, становила 1,7·10 м ·Па/с. Потоку амоніаку цього порядку крізь наскрізні дефекти з'єднань теплових труб відповідала добре помітна візуально на поверхні проявника контрастна індикаторна пляма спочатку синього (через 10 хвилин), а потім рожево-коричневого кольору (через 8-10 годин) діаметром біля 4,0 мм. Відрізки хімічного індикаторного проявника витоків амоніаку з індикаторними плямами зберігали як документ результатів контролю герметичності певних теплових труб систем терморегулювання протягом 2 місяців. Початковий діаметр індикаторних плям на проявнику протягом часу зберігання останнього не змінювався. Хімічний індикаторний проявник витоків амінів того ж складу після попереднього створення для нього банку даних "діаметр індикаторної плями на проявнику, що утворилася за певний проміжок часу від початку контролю герметичності, при певній температурі й вологості повітря величина потоку несиметричного диметилгідразину крізь контрольну течу (імітатор наскрізного дефекту)" був використаний також для контролю витоків несиметричного диметилгідразину крізь рознімні з'єднання паливної системи заповненої цим аміном промислової конструкції. Для цього проявник приводили в щільний контакт з рознімними з'єднаннями паливної системи, що заповнена несиметричним диметилгідразином, й закріплювали на цих з'єднаннях. У місцях наскрізних дефектів рознімних з'єднань, крізь які несиметричний диметилгідразин проникав назовні, на проявнику практично одразу утворювались плями синього кольору, діаметр яких з часом збільшувався. Через 12 хвилин діаметр індикаторних плям на проявнику більше не 13 UA 89404 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 змінювався. Проявник знімали зі з'єднання, вимірювали діаметри індикаторних плям на проявнику й порівнювали їх розміри з розмірами плям з попередньо створеного банку даних. В результаті визначали величини витоків несиметричного диметилгідразину крізь рознімні з'єднання заповненою цим аміном паливної системи. Через 8-10 годин колір індикаторних плям на проявнику поступово повністю змінювався з синього на червоно-коричневий, однак діаметри плям залишались незмінними. Відрізки хімічного індикаторного проявника витоків амоніаку з індикаторними плямами оформлювали як документ результатів контролю герметичності певних рознімних з'єднань конкретної паливної системи, що заповнена несиметричним диметилгідразином. Найбільша чутливість контролю витоків несиметричного диметилгідразину, що при цьому вдалось досягти за допомогою проявника такого складу, що заявляється, -7 3 становила 9,5·10 м ·Па/с. Потоку несиметричного диметилгідразину цього порядку крізь наскрізні дефекти рознімних з'єднань паливної системи відповідала добре помітна візуально на поверхні проявника контрастна індикаторна пляма спочатку синього (через 10 хвилин), а потім червоно-коричневого кольору (через 8-10 годин) діаметром біля 4,5 мм. Відрізки хімічного індикаторного проявника витоків несиметричного диметилгідразину з індикаторними плямами зберігали як документ результатів контролю герметичності рознімних з'єднань паливної системи протягом 3 місяців. Початковий діаметр індикаторних плям на проявнику протягом часу зберігання останнього не змінювався. На думку авторів корисної моделі, поява на поверхні хімічного індикаторного проявника в місцях його контакту з амоніаком або несиметричним диметилгідразином індикаторних плям спочатку синього, а потім червоно-коричневого кольору, які не зникають у часі, обумовлена ланцюгом хімічних перетворень за участю аміну (NH3 або (СН3N2Н2), кислотно-основного індикатора (бромкрезолового зеленого або бромтимолового синього) та координаційної сполуки тетрахлорокупрат(II)-біс-гідро-4-(3)-фенілпропілпіридинату. При контакті парів амінів з поверхнею хімічного індикаторного проявника, що пропонується, амін швидко зв'язується водневим зв'язком з кислотно-основним індикатором з утворенням лабільного адукту, який за відсутності комплексу досить швидко руйнується. Розташовані поряд на поверхні носія проявника молекули координаційної сполуки (тетрахлорокупрат(II)-біс-гідро-4-(3)фенілпропілпіридинату) взаємодіють з молекулами аміну, зв'язаного в лабільний адукт, через утворення водневого зв'язку з протонованою формою ліганду, яка через атом хлору та протон зв'язана з центральним атомом. Це, в свою чергу, призводить до початку руйнування координаційної сполуки. Два атоми хлору утворюють з двома протонами фенілпропілпіридину дві молекули соляної кислоти, яка негайно локально зв'язується з кислотно-основним індикатором та швидко переводить жовто-помаранчеву форму індикатора, яка йому властива у слабо-кислих середовищах, у червоно-коричневу форму індикатора, яка утворюється у сильнокислих середовищах при рН близьких до одиниці (див, наприклад, Индикаторы. // Под редакцией Э.Бишопа. - М.: Мир, 1976. - Т.1. – С. 145-155). Реакція руйнування комплексу є незворотною, а її продуктами є дві молекули соляної кислоти та хлорид міді(ІІ), фенілпропілпіридин або комплекс міді(ІІ) з фенілпропілпіри дином. Таким чином, хімічний індикаторний проявник витоків амінів, що заявляється як корисна модель, на відміну від найближчого аналога, дозволяє дати об'єктивну оцінку величинам витоків амінів крізь дефекти заповнених ними промислових конструкцій не тільки тоді, коли проявник безпосередньо контактує з об'єктом контролю на герметичність й тому розмір індикаторних плям на проявнику відповідає величині витоку аміну, але й після зняття й зберігання проявника у часі як документа результатів контролю герметичності порожнистих конструкцій, заповнених амінами як робочими речовинами. Це особливо актуально при суміщених випробування великогабаритних порожнистих конструкцій на міцність і герметичність із застосуванням амоніачно-повітряної суміші як технологічного й контрольного середовищ одночасно. Через те, що тиск, яким навантажують стінки конструкцій при таких випробуваннях, більший за робочий і тому існує вірогідність руйнування конструкції, вельми небезпечно аналізувати розмір індикаторних плям на проявнику витоків аміну, без зняття останнього з поверхонь об'єкта контролю. Промислова придатність Хімічний індикаторний проявник витоків амінів крізь наскрізні дефекти з'єднань конструкцій, що заявляється, може бути легко відтворений промисловим шляхом і забезпечує оперативний високочутливий контроль наявності витоків амінів крізь наскрізні дефекти з'єднань заповнених цією речовиною промислових конструкцій. 14 UA 89404 U ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 Хімічний індикаторний проявник витоків амінів крізь наскрізні дефекти з'єднань конструкцій, що складається з тканинного носія у вигляді вибіленої бавовняної тканини типу бязь або батист, що 2 має питому поверхню від 0,7 до 1,2 м /г, та кислотно-основного індикатора, що вибраний з групи сульфофталеїнів, який відрізняється тим, що містить бромкрезоловий зелений індикатор -3 спирторозчинний або бромтимоловий синій індикатор спирторозчинний у кількості від 5,5·10 до -3 7,6·10 грама на один грам носія та тетрахлорокупрат(ІІ)-біс-гідро-4-(3)-фенілпропілпіридинат у -3 -3 кількості від 4,3·10 до 5,9·10 грама на один грам носія. 15 UA 89404 U Комп’ютерна верстка І. Скворцова Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 16