Спосіб введення домішок в полімерний розплав

1. Спосіб введення домішки в полімерний розплав, який включає: а. вивантаження полімерного розплаву з реактора з утворенням вивантаженого потоку полімерного розплаву і b. отвердіння вказаного вивантаженого потоку полімерного розплаву, і с. перед отвердінням, подачу частини вивантаженого потоку полімерного розплаву в спутний струмінь з утворенням полімерного розплаву спутного струменя, і d. подачу домішки у вказаний полімерний розплав спутного струменя з утворенням спутного струменя, що містить домішку, і е. подачу спутного струменя, що містить домішку, до місця, розташованого вище по потоку від місця початкового формування вказаного спутного струменя. 2. Спосіб за п. 1, де вказаний полімерний розплав містить складний поліефір, який містить повторювані алкіленарилатні ланки. 3. Спосіб за п. 2, де вказаний полімерний розплав містить складний поліефір, який включає: (і) компонент карбонової кислоти, що містить щонайменше 80 мол. % залишків терефталевої кислоти, похідних терефталевої кислоти, нафталін-2,6дикарбонової кислоти, похідних нафталін-2,6дикарбонової кислоти або сумішей вказаних залишків і 2 (19) 1 3 89435 4 лімерний розплав спутного струменя за допомогою сопла вприскування. 15. Спосіб за п. 14, де домішку вводять в полімерний розплав спутного струменя за допомогою клапана поршня. 16. Спосіб за п. 14, де верхній кінець сопла вприскування має кінець з досить малим отвором для попередження потрапляння розплавленого полімеру спутного струменя через отвір на кінці. 17. Спосіб за п. 1, де домішку подають з бака з домішкою і вказана домішка в баку з домішкою є рідкою. 18. Спосіб за п. 1, де домішка включає сполуку фосфору. 19. Спосіб за п. 18, де сполука фосфору є кислотною. 20. Спосіб за п. 19, де сполука фосфору включає фосфорну кислоту. 21. Спосіб за п. 1, де домішка є твердою і вказану домішку плавлять перед подачею в полімерний розплав спутного струменя. 22. Спосіб за п. 1, де домішка включає речовину, що поглинає ультрафіолетове світло. 23. Спосіб за п. 1, де домішка включає барвник. 24. Спосіб за п. 1, де концентрація домішки в спутному струмені, що містить домішку, вища, ніж концентрація домішки в полімерному розплаві спутного струменя, щонайменше на 20 %. 25. Спосіб за п. 24, де полімерний розплав спутного струменя містить концентрацію вказаної домішки. 26. Спосіб за п. 1, де полімерний розплав спутного струменя має швидкість потоку, відмінну в межах від 2 % до 50 % від швидкості потоку вивантаженого полімерного розплаву. 27. Спосіб за п. 1, де швидкість потоку полімерного розплаву спутного струменя регулюють за допомогою насоса. 28. Спосіб за п. 27, де вказаний насос діє як пристрій, що знижує тиск, при регулюванні швидкості потоку вказаного полімерного розплаву спутного струменя. 29. Спосіб за п. 1, який додатково включає вбудований в лінію змішувальний пристрій в спутному струмені, що містить домішку. 30. Спосіб за п. 1, де до спутного струменя, що містить домішку, додають другу домішку за допомогою вбудованого в лінію екструдера в спутному струмені, що містить домішку, або за допомогою виведеного екструдера, що живить спутний струмінь, що містить домішку. 31. Спосіб за п. 1, де друга домішка включає розплавлений полімер. 32. Спосіб за п. 1, де полімерний розплав включає розплав складного поліефіру, і вказаний спутний струмінь, що містить домішку, подають у вказаний реактор коли або після того, як: a) розплав складного поліефіру досягає внутрішньої в'язкості, що дорівнює щонайменше 0,72 дл/г, або b) вакуум, прикладений до розплаву складного поліефіру, якщо взагалі є, скидають або послаблюють, або с) після щонайменше 85 % періоду поліконденсації розплаву складного поліефіру, або e) внутрішня в’язкість розплаву складного поліефіру перевищує внутрішню в’язкість, одержану до отвердіння, в межах +/-0,10 дл/г; або f) на момент в межах 20 хвилин або менше до отвердіння складного поліефіру. 33. Спосіб за п. 1, де реактор є реактором остаточної поліконденсації, і спутний струмінь, що містить домішку, подають у вказаний реактор і вивільняють в реакторі за допомогою розподільної тарілки, що має множину каналів, через які протікає спутний струмінь, що містить домішку, і йде в реактор. 34. Спосіб за п. 1, де домішку подають безперервно в полімерний розплав спутного струменя. 35. Спосіб за п. 1, де домішка включає антиоксиданти, речовини, що поглинають ультрафіолетове світло, дезактиватори металу каталізатора, барвники, сполуки, що знижують кількості ацетальдегіду, або сполуки, що окислюються, домішки, що підвищують швидкість повторного перегріву, домішки, що знижують клейкість пляшок, або матеріали, що забезпечують кисненепроникність, або комбінації вказаних речовин. 36. Спосіб за п. 1, де домішка включає сполуку фосфору і полімерний розплав містить каталітичні атоми металу і співвідношення атомів фосфору і кумулятивної суми каталітичних атомів металу (Р:М) змінюється в межах від 0,3:1 до 5:1. 37. Спосіб за п. 36, де співвідношення Р:М змінюється в межах від 0,7:1 до 2:1. 38. Спосіб за п. 1, де домішку, що є твердою, подають в полімерний розплав спутного струменя за допомогою екструдера у вигляді розплаву. 39. Спосіб за п. 1, де спутний струмінь, що містить домішку, подають у вказаний реактор вище рівня рідини в реакторі. Винахід стосується введення домішок в потік полімерного розплаву і, більш конкретно, введення домішок в потік полімерного розплаву, такого як складний поліефір, за допомогою спутного струменя. Полімери і, особливо, складні поліефіри, одержують із вмістом однієї або більше домішок, залежно від необхідного кінцевого призначення полімеру. Наприклад, у випадку складного поліефіру, звичайно вводять один або більше ультрафіолетових інгібіторів, частинки для поліпшення повтор ного перегріву заздалегідь відформованих заготовок пляшок, виготовлених із складного поліефіру, тонери або пігменти або забарвлені частинки, поглиначі або інгібітори ацетальдегіду, дезактиватори каталізатора або стабілізатори, матеріал, що забезпечує киснезахист, домішки, що зменшують тертя, кристалізуючі домішки, модифікатори, що збільшують ударну міцність, тощо. У деяких випадках вказані домішки нерозчинні в полімері і вимагають хорошого змішування. Крім того, деякі домішки можуть бути чутливі до впливу високих 5 температур протягом тривалого періоду часу, що звичайно спостерігається в процесі поліконденсації. В інших випадках, деякі домішки можуть інгібувати активність каталізаторів. Таким чином, бажано розробити спосіб введення домішок в потік полімерного розплаву, що дозволяє, принаймні, зводити до мінімуму тривалість впливу високих температур або виключати інгібування активності каталізатора, або забезпечує хороше змішування, або поєднання вищепереліченого. Відомі також способи введення дисперсій або розчинів домішок в низькомолекулярних носіях, таких як етиленгліколь, або в реакційноздатних носіях більшої молекулярної маси, таких як поліоксіалкіленові поліоли, в реакційну суміш в розплавленій фазі після етерифікації і під час поліконденсації. Вказані способи, однак, призводять до введення надмірної кількості гліколю в олігомірну суміш або в полімерний розплав, що небажано в деяких випадках, особливо, у випадку, коли в завершенні передбачена реакція поліконденсації. Введення домішки в чистому вигляді, без носія, звичайно дуже складне в плані відмірювання або введення необхідної кількості. Тут запропонований спосіб введення домішки в полімерний розплав, переважно, в розплав складного поліефіру, який включає: a. вивантаження полімерного розплаву з реактора із створенням вивантаженого потоку полімерного розплаву і b. отвердіння вказаного вивантаженого потоку полімерного розплаву, і с. перед отвердінням, подачу частини вивантаженого потоку полімерного розплаву в спутний струмінь з утворенням полімерного розплаву спутного струменя, і d. подачу домішки у вказаний полімерний розплав спутного струменя з утворенням спутного струменя, що містить домішку, і е. подачу спутного струменя, що містить домішку, до місця, розташованого вище по потоку від місця початкового формування вказаного спутного струменя. Домішку, що є рідкою або твердою, можна вводити в чистому вигляді або з мінімальними кількостями рідин-носіїв, і можна нагнітати за допомогою насоса в полімер спутного струменя або пропускати через екструдер в полімер спутного струменя. Фіг.1 представляє схему технологічного процесу, що ілюструє метод спутного струменя для введення домішок в потік полімерного розплаву. Фіг.2 представляє альтернативний варіант здійснення методу спутного струменя, призначеного для введення домішок і полімерів або вторинних домішок в потік полімерного розплаву. Потрібно також зазначити, що, як використано в описі і прикладених пунктах, форми однини включають множинні об'єкти, якщо з контексту чітко не виходить протилежне. Наприклад, мається на увазі, що посилання на обробку або виготовлення «полімеру», «преформи», «виробу», «контейнера» або «пляшки» включає обробку або виготовлення ряду полімерів, преформ, виробів, контейнерів або пляшок. Мається на увазі, що по 89435 6 силання на композицію, яка містить інгредієнт або полімер включають інші інгредієнти або інші полімери, відповідно, в доповнення до вказаного. «Той, що включає» або «той, що містить», або «той, що має» означає, що, принаймні, вказані сполука, елемент, частинка або стадія способу тощо повинні бути присутніми в композиції або виробі, або способі, але не виключається наявність інших сполук, каталізаторів, матеріалів, частинок, стадій способу тощо, навіть якщо інші такі сполуки, матеріали, частинки, стадії способу тощо мають ті самі функції, що вказані, якщо сказане чітко не виключається пунктами формули винаходу. Зрозуміло також, що згадка однієї або більше стадій способу не виключає наявності додаткових стадій способу до або після узятих разом вказаних стадій або проміжних стадій способу між прямо вказаними стадіями. Крім того, позначення стадій способу звичайно призначене для визначення окремих операцій або рівнів і, якщо не обумовлене інше, перелічені стадії способу можуть бути розташовані в будь-якій послідовності. Вираз межа включає всі ціле і дробові числа всередині межі. Вираз температура або інтервал температур в способі, або реакційній суміші, або розплаву або застосовно до розплаву, або полімеру або застосовно до полімеру, у всіх випадках означає, що обмеження виконується, якщо або прикладена температура, або істинна температура розплаву або полімеру, або обидві вказані температури відповідають вказаній температурі або вказаному інтервалу. Вираження «композиція» означає, що кожний перелічений інгредієнт присутній в композиції, і не має на увазі, що будь-який інгредієнт композиції є незв'язаним або таким, що не прореагував. Композиція може бути твердою або рідкою. Вихідні інгредієнти в композиції можуть бути зв'язаними, незв'язаними, такими, що прореагували і не прореагували, і, якщо не обумовлене інше, в будьякому стані окислення. Під «кінцевою» полімерною композицією або «кінцевим» потоком полімерного розплаву мається на увазі полімерна композиція, одержана при поліконденсації полімерного розплаву у фазі розплаву без будь-яких додаткових змін композиції. Зміни і композиційні модифікації можуть бути виконані на кінцевій полімерній композиції, одержаній способом поліконденсації у фазі розплаву, після отвердіння. Значення It.V., вказані в даному описі, наведені в одиницях дл/г як розраховані з характеристичної в'язкості, виміряної при 25°С в суміші 60 масових % фенолу і 40 масових % 1,1,2,2тетрахлоретану. Полімерні зразки розчиняють в розчиннику при концентрації 0,25г/50мл. В'язкість розчинів полімеру визначають, використовуючи модифікований диференціальний віскозиметр Viscotek. Опис принципу роботи диференціальних віскозиметрів може бути знайдений в ASTM D 5225. Характеристичну в'язкість розраховують з вимірювань в'язкості розчинів. Наступні рівняння описують такі визначення і подальші розрахунки Ih.V. та It.V з Ih.V.: 7 ηinh=[ln(ts/to)]/С, де ηinh характеристична в'язкість при 25°С і при концентрації полімеру 0,5г/100мл суміші 60 масових % фенолу і 40 масових % 1,1,2,2тетрахлоретану ln=натуральний логарифм ts=чac витікання зразка через капілярну трубку tо=холостого розчинника через капілярну трубку С=концентрація полімеру в грамах на 100мл розчинник (0,50%) Істинна в'язкість відповідає граничному значенню питомої в'язкості полімеру при нескінченному розбавленні. Істинну в'язкість визначають з наступного рівняння: де ηint=icтинна в'язкість ηr=відносна в'язкість=ts/to ηsp=питома в'язкість=η r-1 Калібрування інструмента включає трикратне тестування стандартного еталонного матеріалу, і потім використання відповідних математичних рівнянь для одержання «прийнятих» значень Ih.V. Три значення, що використовуються для калібрування, повинні розрізнюватися в межах 0,010; якщо немає, усувають проблеми і повторюють тестування стандарту до одержання трьох послідовних результатів у вказаному діапазоні. Калібрувальний коефіцієнт = прийняте Ih.V. еталонного матеріалу/середня величина від трикратних вимірювань. Характеристичну в'язкість без поправки (ηinh) для кожного зразка розраховують за показаннями віскозиметра порівняння Viscotek Model Y501, використовуючи наступне рівняння: ηinh=[ln(P2/КР1)]/С, де Р2=тиск в капілярі Р2 Р1=тиск в капілярі Ρ1 ln=натуральний логарифм К=константа в'язкості , одержана із зчитування базової лінії С=концентрація полімеру в грамах на 100мл розчинник Ih.V. з поправкою, з урахуванням калібрування із стандартними еталонними матеріалами, розраховують таким чином: Ih.V. з поправкою=Обчислена І h.V. × Калібрувальний коефіцієнт Істинна в'язкість (It.V. або ηint) може бути розрахована із застосуванням рівняння Billmeyer'a таким чином: ηint=0,5[e0,5×Ih.V. з поправкою-1]+(0,75×Ih.V. з поправкою) Посиланням за визначенням істинної в'язкості (залежність Billmeyer'a) є J. Polymer Sci, 4, pp.8386 (1949). Поняття «атоми», як використовується відносно атома перехідного металу, означає атом перехідного металу в будь-якому стані окислення, будь-якому морфологічному стані, будь-якому структурному стані і будь-якому хімічному стані, 89435 8 або такий, що додається, або присутній в полімері або композиції матеріалів. Потік полімерного розплаву означає будь-який полімер, що знаходиться в рідкому стані і придатний для введення домішок. Прикладами таких потоків полімерних розплавів є термопластичні полімери і, більш переважно, складні поліефіри, і ще переважніше, складні поліефіри, що містять ланки терефталату або нафталату, що повторюються. «Складний поліефір» являє собою будь-який термопластичний складний поліефір. Термопластичні складні поліефіри за винаходом відрізняються від рідких кристалічних полімерів та термореактивних полімерів тим, що термопластичні полімери не мають помітно впорядкованої структури, оскільки в рідкій фазі (розплав) можуть бути знову розплавлені і піддані повторному формуванню з одержанням формованого виробу, а рідкі кристалічні полімери і термореактивні полімери непридатні для таких передбачуваних застосувань, як пакування або витягнення в пресі-формі з виготовленням контейнера. Складний поліефір містить повторювані алкіленакрилатні ланки, такі як алкілентерефталатні або алкіленнафталатні ланки, що повторюються, в полімерному ланцюзі. Більш конкретні приклади таких повторюваних ланок включають етилентерефталат, етиленнафталат і триметилентерефталат. Більш переважними є складні поліефіри, які включають: (і) компонент карбонової кислоти, який містить щонайменше 80мольн.% залишків терефталевої кислоти, похідних терефталевої кислоти, нафталін-2,6-дикарбонової кислоти, похідних нафталін2,6-дикарбонової кислоти або сумішей вказаних залишків і (іі) гідроксильний компонент, який містить щонайменше 40мольн.% або щонайменше 60мольн.%, або щонайменше 80мольн.% залишків етиленгліколю або пропандіолу, або циклогександиметанолу, переважно, етиленгліколю, виходячи з 100 мольних відсотків залишків, які відповідають компоненту карбонової кислоти, і 100 мольних відсотків залишків, які відповідають гідроксильному компоненту, в складному поліефірі. Звичайно, складні поліефіри, такі як поліетилентерефталат, можуть бути одержані при здійсненні взаємодії діолу, такої як етиленгліколь, з дикарбоновою кислотою, такою як вільна кислота, або відповідним складним С1-С4-діалкіловим ефіром, що дає складноефірний мономер і/або олігомери, які потім піддають поліконденсації з утворенням складного поліефіру. Під час процесу, взаємодії може бути піддано більше однієї сполуки, яка містить групу (групи) карбонових кислот, або відповідного похідного (похідних). «Компонент карбонової кислоти» включає всі сполуки, що вводяться в процес, які містять групу (групи) карбонових кислот, або відповідне похідне (похідні), що входять в склад вказаного складного поліефіру. Мольний % всіх сполук, які містять групу (групи) карбонових кислот, або відповідного похідного (похідних), присутніх в продукті, становить в сумі 100. «Залишки» сполуки (сполук), які містять групу (групи) карбонових кислот, або відповідного похід 9 ного (похідних), що входять в склад вказаного складного поліефіру стосуються частини вказаної сполуки (сполук), яка залишається у вказаному складному поліефірі після конденсації вказаної сполуки (сполук) із сполукою (сполуками), які містять гідроксильну групу (групи) і надалі зазнає поліконденсації з утворенням ланцюгів складного поліефіру довжини, що змінюється. Більше однієї сполуки, яка містить гідроксильну групу (групи), або відповідних похідних, може ставати частиною продукту (продуктів) на основі складного поліефіру. Гідроксильний компонент включає всі сполуки, що вводяться в процес, які містять гідроксильну групу (групи), або відповідні похідні, що входять до складу вказаного складного поліефірного продукту (продуктів). Мольний % всіх сполук, що містять гідроксильну групу (групи), або відповідних похідних, що стають частиною вказаного складного поліефірного продукту (продуктів), становить в сумі 100. «Залишки» сполуки (сполук) з гідроксильної функціональністю, або відповідних похідних, що входять до складу вказаного складного поліефірного продукту стосуються частини вказаної сполуки (сполук), яка залишається у вказаному складному поліефірному продукті після конденсації вказаної сполуки (сполук) із сполукою (сполуками), які містять групу (групи) карбонових кислот, або відповідних похідних, і надалі зазнає поліконденсації з утворенням ланцюгів складного поліефіру довжини, що змінюється. Мольний % гідроксильних залишків і залишків карбонових кислот в продукті (продуктах) може бути встановлений методом протонного ЯМР. В іншому переважному варіанті здійснення, складний поліефір включає: (a) компонент карбонової кислоти, який містить щонайменше 90мольн.% або щонайменше 92мольн.%, або щонайменше 96мольн.% залишків терефталевої кислоти, похідних терефталевої кислоти, нафталін-2,6-дикарбонової кислоти, похідних нафталін-2,6-дикарбонової кислоти або сумішей вказаних залишків і (b) гідроксильний компонент, який містить щонайменше 90мольн.% або щонайменше 92мольн.%, або щонайменше 96мольн.% залишків етиленгліколю або пропандіолу, більш переважно, етиленгліколю, виходячи з 100 мольних відсотків залишків, які відповідають компоненту карбонової кислоти, і 100 мольних відсотків залишків, які відповідають гідроксильному компоненту, в складному поліефірі. Взаємодія компонента карбонової кислоти з гідроксильним компонентом під час одержання складного поліефіру не обмежується заданим мольним складом, оскільки, за бажанням, можна застосовувати великий надлишок гідроксильного компонента, наприклад, порядку 200 мольних % на 100 мольних % компонента карбонової кислоти, що використовуються. Складний поліефір, що одержується при взаємодії, містить, однак, вказані кількості залишків ароматичної дикарбонової кислоти і залишків етиленгліколю. Похідні терефталевої кислоти і нафталандикарбонової кислоти включають С1-С4 89435 10 діалкілтерефталати і С1-С4-діалкілнафталати, такі як диметилтерефталат і диметилнафталат. Модифікатори можуть бути присутніми в кількості до 40 мольних % або до 20 мольних %, або до 10 мольних %, або до 8 мольних %, або до 4 мольних %, з розрахунку на загальне число молей відповідного компонента в полімері. Моно-, три- і більшої функціональності модифікатори, переважно, присутні в кількостях, приблизно, до 8 мольних % або до 4 мольних %. В доповнення до дикислотного компонента, що складається з терефталевої кислоти, похідних терефталевої кислоти, нафталін-2,6-дикарбонової кислоти, похідних нафталін2,6-дикарбонової кислоти або сумішей вказаних сполук, компонент (компоненти) карбонової кислоти складного поліефіру, що розглядається, може включати одну або більше додаткових модифікуючих сполук карбонових кислот. Такі додаткові модифікуючі сполуки карбонових кислот включають сполуки монокарбонової кислоти, сполуки дикарбонової кислоти і сполуки з великим числом карбокислотних груп. Приклади включають ароматичні дикарбонові кислоти, що переважно містять 8-14 атомів вуглецю, аліфатичні дикарбонові кислоти, що переважно містять 4-12 атомів вуглецю, або циклоаліфатичні дикарбонові кислоти, що переважно містять 8-12 атомів вуглецю. Більш конкретними прикладами модифікуючих дикарбонових кислот, корисних як кислотний компонент (компонентів), є фталева кислота, ізофталева кислота, нафталін-2,6-дикарбонова кислота, циклогексан1,4-дикарбонова кислота, циклогександіоцтова кислота, дифеніл-4,4'-дикарбонова кислота, бурштинова кислота, глутарова кислота, адипінова кислота, азелаїнова кислота, себацинова кислота і тому подібне, при цьому найбільш переважні ізофталева кислота, нафталін-2,6-дикарбонова кислота і циклогексан-1,4-дикарбонова кислота. Потрібно розуміти, що використання відповідних ангідридів кислот, складних ефірів і хлорангідридів вказаних кислот охоплюється терміном «карбонова кислота». Можливе також застосування розгалужуючих агентів на основі трикарбоксильних сполук і сполук з великим числом карбокислотних груп для модифікації складного поліефіру, нарівні з агентами, що обривають ланцюг, на основі монокарбонових кислот. У доповнення до гідроксильного компонента, який включає етиленгліколь, гідроксильний компонент складного поліефіру, що розглядається, може включати додаткові модифікуючі монооли, діоли або сполуки з великим числом гідроксильних груп. Приклади модифікуючих гідроксильних сполук включають циклоаліфатичні діоли, що переважно містять 6-20 атомів вуглецю, і/або аліфатичні діоли, що переважно містять 3-20 атомів вуглецю. Більш конкретні приклади таких діолів включають діетиленгліколь; метил енгліколь; 1,4циклогександиметанол; пропан-1,3-діол; бутан-1,4діол; пентан-1,5-діол; гексан-1,6-діол; 3метилпентандіол-(2,4); 2-метилпентандіол-(1,4); 2,2,4-триметилпентандіол-(1,3); 2,5етилгександіол-(1,3); 2,2-діетилпропандіол-(1,3); гександіол-(1,3); 1,4-ди(гідроксиетокси)бензол; 2,2біс-(4-гідроксициклогексил)пропан; 2,4-дигідрокси 11 1,1,3,3-тетраметилциклобутан; 2,2-біс-(3гідроксиетоксифеніл)пропан та 2,2-біс-(4гідроксипропоксифеніл)пропан. Як модифікатори складний поліефір переважно може містити такі співмономери, як ізофталева кислота, нафталандикарбонова кислота, 1,4-циклогександиметанол і діетиленгліколь. Композиція складного поліефіру може включати суміші поліалкілентерефталатів і/або поліалкіленнафталатів нарівні з іншими термопластичними полімерами, такими як полікарбонат (PC) і поліаміди. Переважно, щоб складна поліефірна композиція містила переважно складні поліефіри, більш переважно, в кількості щонайменше 80мас.% або щонайменше 95мас.% і, найбільш переважно, 100мас.% з розрахунку на масу всіх термопластичних полімерів (за винятком наповнювачів, неорганічних сполук або частинок, волокон, модифікаторів, що збільшують ударну міцність, або інших полімерів, здатних утворювати дисперсну фазу). Бажано також, щоб складні поліефіри не містили ніяких наповнювачів, волокон або модифікаторів, збільшують ударну міцність, або інших полімерів, які утворюють дисперсну фазу. В іншому варіанті здійснення, композиція містить складний поліефір у вигляді відходів («PCR»), що повторно використовуються, який присутній в композиції, що додається в спутний струмінь, і може являти собою розплавлений полімер в концентраті, що несе домішки для включення в спутний струмінь. Таким чином, розроблені зручні способи, що дозволяють вводити PCR у вихідний складний поліефір і змішувати або піддавати трансетерифікації, а також вводити необхідні домішки у вихідний полімер на одній стадії. В одному з варіантів здійснення, кінцева полімерна композиція містить щонайменше 5мас.% PCR і щонайменше 10мас.% PCR або щонайменше 15мас.% PCR. В іншому варіанті здійснення, скрап, відходи або повторно подрібнений вихідний складний поліефір можна вводити в спутний струмінь так, щоб кінцева полімерна композиція також містила щонайменше 0,5мас.% або щонайменше 1мас.% щонайменше 5мас.% скрапу, повторно подрібненого полімеру або відходів полімеру, або навіть некондиційного полімеру. Розплав складного поліефіру може бути одержаний за будь-якими відомими з рівня техніки методиками етерифікації і полімеризації, прийнятними для ефективної етерифікації і поліконденсації з одержанням складного поліефіру необхідної It.V. Способи одержання фази розплаву складного поліефіру включають пряму конденсацію дикарбонової кислоти з діолом, необов'язково, в присутності каталізаторів етерифікації, в зоні етерифікації, з подальшою поліконденсацією в преполімерній зоні, зонах попередньої обробки і/або остаточної обробки, в присутності каталізатора поліконденсації. Типові каталізатори поліконденсації включають будь-які відомі з рівня техніка каталізатори, такі як каталізатори на основі атомів сурми, германія, титану, лужноземельного металу або лужних металів, алюмінію, магнію, марганцю, цинку, кобальту, олова та інших відомих атомів металів. 89435 12 За винаходом, полімерний розплав вивантажують з реактора, одержуючи вивантажений потік полімерного розплаву. Полімерний розплав одержують способом виробництва складного поліефіру у фазі розплаву. Спосіб із застосуванням фази розплаву включає все обладнання і способи, що використовуються для виготовлення і виділення твердого полімеру, одержаного з реагентів, що застосовуються для одержання полімеру. Реактором може бути будь-який реактор, що використовується в способі одержання складного поліефіру в фазі розплаву, за умови наявності розплаву складного поліефіру. Реактори є придатними для використання як реактори для поліконденсації, і входять до групи, яка включає одну або більше назв, до числа яких відносяться преполімеризаційний реактор, реактор для попередньої обробки, реактор першого рівня, реактор другого рівня або реактор для остаточної обробки, або відповідні еквіваленти. Поліконденсацію звичайно проводять в одному або більше резервуарах для остаточної обробки і, як правило, але не обов'язково, підвищуючи температури до більш високих значень, ніж існуючі в преполімеризаційній зоні, до величин в межах від 250°С до 310°С, в більшості випадків, від 270°С до 300°С, доки It.V. розплаву не підвищиться до кінцевої необхідної It.V. Кінцевий резервуар, який звичайно називається в промисловості «максимальний полімеризатор», «остаточний полімеризатор» або «поліконденсатор», також звичайно експлуатують при більш низькому тиску, ніж тиск, що використовується в преполімеризаційній зо"ні, для подальшого видалення діолу і/або інших побічних продуктів і підвищення молекулярної маси полімерного розплаву. Тиск в зоні остаточної обробки може бути в межах приблизно від 0,2 до 20мм Hg або від 0,2 до 10мм Hg, або від 0,2 до 2мм Hg. Хоча зоні остаточної обробки звичайно відповідає той самий хімічний склад, що і преполімерній зоні, той факт, що розмір молекул, а, отже, в'язкість, відрізняється, означає, що реакційні умови також різні. Тим ні менш, як і преполімерний реактор, кожний з резервуарів (резервуар) остаточної обробки експлуатують в умовах вакууму або інертного газу і в кожному, як правило, але не обов'язково, здійснюють механічне перемішування для полегшення видалення діолу і/або інших побічних продуктів. Хоча згадані різні умови експлуатації для визначених дискретних значень It.V., відмінність умов експлуатації може бути забезпечена в межах або за межами вказаних значень It.V., або вказаний режим експлуатації може застосовуватися в точках It.V. розплаву, які відрізняються від вказаних. Крім того, можна регулювати умови експлуатації за реакційним часом, замість вимірювання і прогнозування It.V. розплаву. Спосіб також не має обмежень відносно застосування реакторів бакового типу, з'єднаних послідовно або паралельно, або використання різних резервуарів для кожної зони. Наприклад, реактори можуть являти собою один або більше трубчастих реакторів. Також не обов'язково розбивати реакцію поліконденсації на преполімерну зону і зону остаточної обробки, оскільки реакція поліконденсації може протікати при великій різноманітності 13 незначних змін в режимі експлуатації за час знаходження в одному реакторі поліконденсації або в численних, послідовно з'єднаних реакторах, при періодичному, напівперіодичному або безперервному процесі. Розплав складного поліефіру повинен мати It.V. щонайменше 0,2дл/г або щонайменше 0,3дл/г, або щонайменше 0,4дл/г, або щонайменше 0,5дл/г, або щонайменше 0,60дл/г, або щонайменше 0,68дл/г, і, бажано щонайменше 0,70дл/г або щонайменше 0,72дл/г, або щонайменше 0,74дл/г, або щонайменше 0,76дл/г, або щонайменше 0,80дл/г, для вивантаженого потоку полімерного розплаву. Переважно полімерний розплав вивантажувати з кінцевого реактора, що використовується в способі із застосуванням фази розплаву, звичайно відомого під назвою остаточного полімеризатора або реактора остаточної полімеризації. Більш переважно вивантажувати полімерний розплав з дна або останнього рівня кінцевого реактора в способі із застосуванням фази розплаву. Як показано на Фіг.1, полімерний розплав 101, такий як розплав складного поліефіру, подають в резервуар 102 реактора для остаточної обробки (або остаточної поліконденсації), де продовжується поліконденсація, і вивантажують з резервуара 102 у вигляді вивантаженого потоку полімерного розплаву 103 за допомогою шестеренчастого насоса 104 або іншого прийнятного рушійного зусилля. В одному з варіантів здійснення, складний поліефір у вивантаженому потоку розплаву складного поліефіру має It.V. щонайменше 0,60дл/г або щонайменше 0,68дл/г, або щонайменше 0,72дл/г, або щонайменше 0,74дл/г, або щонайменше 0,76дл/г. На момент вивантаження полімерного розплаву з кінцевого реактора 102, вказаний розплав може містити або не містити домішку, що доставляється спутним струменем. Як показано на Фіг.1, вивантажений потік полімерного розплаву 103 містить домішку, що доставляється спутним струменем по трубопроводу 112, який надходить в кінцевий реактор 102. На стадії b), вивантажений потік полімерного розплаву зрештою змушують тверднути будь-яким способом. На момент отвердіння вивантаженого потоку полімерного розплаву вказаний потік містить домішку, що подається за допомогою спутного струменя, як описано далі. Спосіб отвердіння складного поліефіру, одержаного за способом із застосуванням фази розплаву, не обмежується. Будь-який загальноприйнятий спосіб гарячої пептизації або розділення на кристали та апаратура можуть бути використані, включаючи, але не в порядку обмеження, розділення на кристали, гранулювання ниток і гранулювання (з примусовим пересуванням) ниток, установки для пастування, водокільцеві гранулятори, гранулятори з гарячою робочою поверхнею, підводні гранулятори (машини для різання під водою) і гранулятори з центрифугуванням. Наприклад, розплавлений складний поліефір з фази розплаву може бути пропущений через штамп або просто нарізаний, або пропущений через штамп з подальшим розрізанням розплавленого полімеру. Шестеренчастий насос може бути використаний як рушійна сила для просуван 89435 14 ня розплавленого складного поліефіру через штамп. Замість використання шестеренчастого насоса, розплавлений складний поліефір можна подавати в одно-або двошнековий екструдер та екструдувати через головку, необов'язково, при температурі 190°С або більше в зоні сопла екструдера. Відразу після проходження головки, складний поліефір може бути витягнуть в нитки, приведений в контакт з охолоджуючою рідиною і розкришений на кульки, або полімер може бути гранульований на екструзійній головці, необов'язково під водою. Розплав складного поліефіру, необов'язково, фільтрують через фільтри 104 для видалення частинок, що перевищують заданий розмір, після чого нарізують. Продукт фази розплаву піддають обробці до заданої форми, такої як аморфні частинки. Форма частинок складного поліефіру не має обмежень, і дискретні частинки можуть мати правильну або неправильну форму, без обмеження в розмірах, включаючи зірочки, кулі, сфероїди, глобоїди, крупинки циліндричної форми, традиційні гранули, пластинки і будь-яку іншу форму. На стадії с), частину вивантаженого потоку полімерного розплаву 103 подають або відводять в спутний струмінь 105, одержуючи, до отвердіння, полімерний розплав спутного струменя. Кількість, що відводиться, можна регулювати за допомогою клапана або інших прийнятних відомих пристроїв, призначених для регулювання потоків. Зображений клапан поршня спутного струменя 106 дозволяє видалити частину вивантаженого потоку полімерного розплаву в спутний струмінь 105. За бажанням, можна використати необов'язковий насос для забезпечення рушійного зусилля, що змушує розплавлений полімер спутного струменя повертатися в реактор або будь-який інший реактор, розташований вище по потоку від реактора, з якого був взятий вивантажений полімер. На стадії d), домішку подають у вказаний полімерний розплав спутного струменя, одержуючи потік полімерного розплаву, що містить домішку. Наприклад, як зображено на Фіг.1, домішку в адитивний потік 107 подають з транспортувального резервуара за допомогою насоса (не показаний) або з будь-якого іншого джерела за допомогою насосів або інших пристроїв для створення рушійного зусилля з метою подачі домішки в спутний струмінь через точку вприскування домішки, таку як клапан поршня 108, в трубопровід спутного струменя 105. Кількість домішки, що використовується, можна регулювати за допомогою регулятора. Клапан поршня подачі домішки 108 зображений як один з пристроїв доставки струменя потоку домішки в спутний струмінь. Потік домішки, введений в спутний струмінь, утворює потік полімерного розплаву 109, що містить домішку. Сопло вприскування домішки (не показане), що постачає домішку з трубопроводу 107 і живить трубопровід 105, повинно мати конструкцію для попередження забивання. Наприклад, сопло вприскування може мати ділянку сопла, яка видається до осьової лінії труби спутного струменя. Отвір у верхньому кінці сопла звужений до досить малого діаметра для попередження попадання розплав 15 леного полімеру спутного струменя із сопла. Невелике звуження викликає втрату натиску за верхнім кінцем під час вприскування композиції з домішкою в розплавлений полімер спутного струменя. Коли клапан поршня закритий, за рахунок розширення поршень вставляється в сопло і протягається через верхній кінець сопла, перешкоджаючи проникненню в сопло полімеру. Швидкість подачі домішки в спутний струмінь залежить від необхідної концентрації домішки в кінцевому потоці полімерного розплаву 120, готового до отвердіння. Домішка може бути рідкою домішкою або твердою домішкою. Прикладом рідкої домішки є сполука на основі фосфору, що використовується для стабілізації або дезактивації каталізаторів поліконденсації, присутніх в реакторі 102. Приклад твердої домішки може включати порошки або дисперсії металів, що використовуються як домішки для повторного перегріву або домішки, що знижують тертя, або захисний або поглинаючий матеріал, який, необов'язково, може бути розплавлений перед подачею. Переважно, будь-яку тверду домішку спочатку змішують з полімером аналогічного або того самого типу, одержаним в реакторі, що дає концентрат, і вказаний концентрат подають в розплавленій формі в спутний струмінь. Наприклад, твердий концентрат, що включає домішку і складний поліефір з It.V. щонайменше 0,60дл/г, можна розплавити і нагнітати за допомогою насоса, дозувати або екструдувати, або пропускати за допомогою шестеренчастого насоса в трубопровід спутного струменя 105 із заздалегідь заданою швидкістю, що відповідає заздалегідь розрахованій концентрації домішки у вивантаженому потоці полімерного розплаву 103 або кінцевій полімерній композиції 120. Швидкість подачі визначається концентрацією домішок в концентраті, заданою концентрацією домішки у вивантаженому потоці полімерного розплаву 103 або кінцевої полімерної композиції 120 і швидкістю потоку спутного струменя. Способи, якими тверду композицію з домішкою можна одержувати і подавати, можуть варіюватися. Наприклад, як згадано вище, заздалегідь виготовлені гранули твердого концентрату, що містять концентраційну кількість домішки, можуть бути подані в одношнековий екструдер, екструдовані і дозовані в трубопровід спутного струменя 105. Альтернативно, можна змішувати те і інше і вводити домішку в спутний струмінь. Вказане може бути досягнуто змішуванням чистої домішки з гранулами складного поліефіру в одно- або двошнековому екструдері і подачею одержаної екструдованої композиції з домішкою в спутний струмінь. Композиція спутного струменя в трубопроводі 105 містить домішки, що доставляються по трубопроводу 107, оскільки спутний струмінь відводиться безперервно, і вивантажений потік полімерного розплаву містить домішку, що подається по трубопроводу 104. Однак, оскільки лише частину вивантаженого потоку полімерного розплаву подають в спутний струмінь, і вивантажений потік полімерного розплаву вивантажують безперервно, домішка подається по трубопроводу 107 в полімерний роз 89435 16 плав спутного струменя, що призводить до утворення спутного струменя, що містить домішку. Спутний струмінь, що містить домішку, є збагаченим за концентрацією домішки, що подається по трубопроводу 107, по відношенню до концентрації домішки в полімерному розплаві спутного струменя до введення домішки. Концентрація домішки в полімерному розплаві спутного струменя менше, ніж концентрація домішки в спутному струмені, що містить домішку. В одному з варіантів здійснення, концентрація домішки в спутному струмені, що містить домішку, підвищена щонайменше на 5% або щонайменше на 10%, або щонайменше на 20%, або щонайменше на 25%, або щонайменше на 50%, або щонайменше на 75%, по відношенню до концентрації домішки в полімерному розплаві спутного струменя. Домішку можна подавати в полімерний розплав спутного струменя безперервно або періодично, по мірі необхідності підвищення концентрації домішки в кінцевій полімерній композиції. Переважно, домішку подають безперервно. Швидкості потоку спутного струменя можна регулювати насосом в трубопроводі 105 (не показано), що містить спутний струмінь, або за допомогою тиску, що створюється в трубопроводі 103 з вивантаженим потоком полімерного розплаву за допомогою шестеренчастого насоса 104, або за допомогою клапана регулювання витрати, або розміряючи розміри трубопроводу з необхідною втратою натиску. На Фіг.1 зображений регульований тиском трубопровід спутного струменя 105. Швидкість потоку спутного струменя в трубопроводі 105 і 109, і 112, зумовлюється концентрацією домішок, що використовуються для подачі в спутний струмінь, і необхідною концентрацією домішок у вивантаженому потоці полімерного розплаву. В одному з варіантів здійснення, швидкість потоку спутного струменя може змінюватися в межах від 2% до 50% або від 5% до 25% від швидкості випуску вивантаженого потоку полімерного розплаву, залежно від типу домішок, що вводяться, і необхідної концентрації домішки в кінцевій полімерній композиції 120 або у вивантаженому потоці розплаву 103. У випадку регульованої тиском швидкості потоку спутного струменя, швидкість потоку спутного струменя 105 самобалансується за рахунок збільшення швидкості потоку спутного струменя, що дозволяє усунути втрати натиску в петлі. Альтернативно, насос може бути вмонтований в трубопровід спутного струменя 105 для встановлення фіксованої або постійної швидкості потоку, необов'язково, заздалегідь розрахованої швидкості потоку. Регулюючий клапан 106 відсутній, якщо у відвідній трубі, що містить спутний струмінь, використовують шестеренчастий насос. Шестеренчастий насос спутного струменя може діяти як пристрій, що знижує тиск, що регулює при цьому швидкість потоку. Після введення домішки в спутний струмінь, в деяких випадках може виявитися бажаним, але не необов'язково, застосування змішувального пристрою для забезпечення хорошого змішування домішки з полімерним розплавом спутного струменя, особливо, змішування рідин з різ 17 ко відмінною в'язкістю або твердих речовин з рідкими. У трубі може бути використаний вбудований змішувач, або можуть бути використані перегородки або затвори, або, як зображено на Фіг.1, може бути використаний статичний змішувач 110. Тип змішувального пристрою, що використовується, не обмежений. У випадку якщо використовують домішку корозійного типу, металеві частини трубопроводу, змішувачів, клапанів і насосів можуть бути із сплаву Хастелой або з титану, або іншого прийнятного корозійностійкого матеріалу. У ще одному варіанті здійснення, представлений спосіб, де потік розплавленого полімеру спутного струменя, в який вводиться перша домішка, подають в двошнековий екструдер і другу композицію з домішкою подають в той самий двошнековий екструдер, композиції змішують і вивантажують з двошнекового екструдера у вигляді потоку розплавленого полімеру спутного струменя, що містить дві або більше домішки. Необов'язково, шестеренчастий насос може бути передбачений на виході екструдера з метою забезпечення необхідного тиску для повернення полімерної композиції спутного струменя в реактор. Після того, як домішки введені в трубопровід спутного струменя 105 з утворенням спутного струменя, що містить домішку, спутний струмінь подають, на стадії є), до місця, розташованого вище по потоку від місця початкового формування вказаного спутного струменя. Дана стадія включає подачу спутного струменя, що містить домішку, в трубопровід 103 перед клапаном спутного струменя 106, на вхід шестеренчастого насоса 104, до реактора 102, з якого був вивантажений розплавлений полімер, або в трубу або реактор, розташований вище по потоку від реактора 102, будь-куди, згідно із способом із застосуванням фази розплаву, включаючи подачу в преполімеризаційну зону або між преполімеризаційною зоною і зоною остаточної поліконденсації або остаточної обробки. Як зображено на Фіг.1, спутний струмінь, що містить домішку, подають зворотно в реактор 102 за допомогою клапана поршня 112. Необов'язково, спутний струмінь, що містить домішку, може бути добре перемішаний за допомогою змішувача, такого як статичний змішувач 110. Бажано, спутний струмінь, що містить домішку, подавати на дно реактора 102. У цьому випадку, домішку, і, зокрема, дезактиватор каталізатора і/або стабілізатор, додають в процес в кінці, після завершення, значною мірою, поліконденсації, тобто коли виконуються одна або більше наступних умов, або після цього, і до отвердіння розплаву складного поліефіру: a) розплав складного поліефіру досягає It.V., яка дорівнює щонайменше 0,50дл/г або щонайменше 0,60, або щонайменше 0,68дл/г, або щонайменше 0,70дл/г, або щонайменше 0,72дл/г, або щонайменше 0,74дл/г, або щонайменше 0,76дл/г, або щонайменше 0,80дл/г, або b) вакуум, прикладений до розплаву складного поліефіру, якщо взагалі є, скидається або слабшає, або 89435 18 c) якщо розплав складного поліефіру присутній в процесі полімеризації в фазі розплаву, введення домішки здійснюють в кінцевий реактор для виготовлення складного поліефіру або між кінцевим реактором і місцем відведення, що використовується для утворення спутного струменя, або d) після щонайменше 85% періоди поліконденсації розплаву складного поліефіру або е) It.V. розплаву складного поліефіру перевищує It.V., одержану до отвердіння, в межах +/0,10дл/г або в межах 0,05дл/г; або f) на момент до 20 хвилин або менше до отвердіння складного поліефіру. За бажанням, спутний струмінь, що містить домішку, може бути поданий в реактор остаточної поліконденсації 102 і розподілений в полімерному розплаві в реакторі 102 за допомогою розподільної тарілки або будь-яким іншим бажаним чином. Розподільна тарілка (не показана) може бути вмонтована в реактор 102 і мати конструкцію диска з вхідним отвором для прийому спутного струменя, що містить домішку. Спутний струмінь, що містить домішку, розщеплюється і розподіляється по тарілці за допомогою множини каналів в тарілці, і йде на дно тарілки по виходах з каналів в полімерний розплав, що міститься в реакторі остаточної поліконденсації 102. Розподільна тарілка може включати першу тарілку, що має внутрішню поверхню і зовнішню поверхню, зовнішня поверхня має отвір для прийому вторинного матеріалу, на внутрішній поверхні розташовується множина каналів, де, принаймні, один з каналів першої тарілки сполучається з отвором, і другу тарілку, з'єднану з першою тарілкою, друга тарілка має внутрішню поверхню і зовнішню поверхню, на внутрішній поверхні другої тарілки розташовується множина каналів, де, принаймні, один з множини каналів другої тарілки зв'язаний з вказаною множиною каналів першої тарілки, утворюючи замкнені канали, що сполучаються з отвором. Бажано, щоб, принаймні, один з множини каналів вказаної другої тарілки мав випускні отвори, де випускні отвори тягнуться від, принаймні, одного з каналів другої тарілки до зовнішньої поверхні другої тарілки. За місцем відведення спутного струменя 105 вивантажений складний поліефір подають в пристрій для отвердіння (не показаний) і, необов'язково, пропускають через фільтри 104. Процес здійснюють по безперервному рециркуляційному циклу, що діє в стаціонарному режимі, спутний струмінь полімерного розплаву 105 вже містить деяку кількість домішки, і додаткові кількості домішки впорскують в трубопровід спутного струменя, що призводить до утворення спутного струменя, що містить домішку, збагаченого відносно концентрації домішки в спутному струмені до місця введення домішки. Композиція спутного струменя в трубопроводі 105 включає домішки, що доставляються трубопроводом 107, оскільки спутний струмінь відводиться безперервно і вивантажений потік полімерного розплаву містить домішку, що подається трубопроводом 104. Однак, оскільки тільки частину вивантаженого потоку полімерного розплаву подають в спутний струмінь, і 19 вивантажений потік полімерного розплаву випускають безперервно, домішку подають по трубопроводу 107 в спутний струмінь полімерного розплаву, що призводить до утворення спутного струменя, що містить домішку. Спутний струмінь, що містить домішку, є збагаченим відносно концентрації домішки, що подається по трубопроводу 107, в порівнянні із концентрацією домішки в полімерному розплаві спутного струменя до введення домішки. Концентрація домішки в полімерному розплаві спутного струменя нижче, ніж концентрація домішки в спутному струмені, що містить домішку. В одному з варіантів здійснення, концентрація домішки в спутному струмені, що містить домішку, знижена щонайменше на 5% або щонайменше на 10%, або щонайменше на 20%, або щонайменше на 25%, або щонайменше на 50%, або щонайменше на 75%, відносно концентрації домішки в полімерному розплаві спутного струменя. Домішку можна подавати в полімерний розплав спутного струменя безперервно або періодично, по мірі необхідності підвищення концентрації домішки в кінцевій полімерній композиції. Переважно, домішку подають безперервно. В іншому варіанті здійснення, як рідку, так і тверду композицію з домішкою можна подавати в спутний струмінь в першому місці введення, і нижче по потоку від першого місця введення другу композицію з домішкою можна подавати в трубопровід абсолютно аналогічно, до або після змішувального пристрою. Даний варіант здійснення представлений фігурою 2. Розплав складного поліефіру 201 подають в реактор 202 в рамках способу із застосуванням фази розплаву, переважно, в реактор остаточної поліконденсації, і вивантажують з дна реактора 202, одержуючи вивантажений потік полімерного розплаву 203. Шестеренчастий насос 204 або будь-який інший прийнятний нагнітаючий пристрій об'ємного типу перекачує вивантажений потік полімерного розплаву через необов'язковий вбудований в лінію статичний змішувальний елемент 205 для хорошого перемішування полімерного розплаву, після чого надходить по трубопроводу 216 як кінцева полімерна композиція через один або більше необов'язкових фільтрів 217 і прямує по трубопроводу 218 в пристрій для різання (не показаний) або будь-який інший прийнятний пристрій для отвердіння, або безпосереднє в машину для лиття під тиском або інший екструдер для виготовлення частинок за способом, відомим також як спосіб формування з розплаву або спосіб прямого попереднього формування. Частину вивантаженого потоку полімерного розплаву відводять і подають в спутний струмінь з утворенням полімерного розплаву спутного струменя в трубопроводі 206, в якому концентрація домішки нижче, ніж концентрація домішки в спутному струмені, що містить домішку. Рідку домішку подають з першого витратного бака з домішкою 209 по трубопроводу 207 в шестеренчастий насос 208 або інший нагнітаючий пристрій об'ємного типу, що забезпечує рушійне зусилля, і подають в полімерний розплав спутного струменя в трубопроводі 206, що призводить до утворення спутного 89435 20 струменя, що містить домішку, в трубопроводі 211 і/або 212. Спутний струмінь, що містить домішку, може бути пропущений через необов'язковий вбудований в лінію статичний змішувач 210 для змішування домішки з полімерним розплавом. Спутний струмінь, що містить домішку, може пропускатися по трубопроводу 211 до вбудованого в лінію екструдера 213 (такого як одно- або двошнековий екструдер). В екструдер 213 подають другу домішку з другого витратного бака з домішкою 214. Як показано, тверді полімерні частинки з бака 214 подають в екструдер 213 нарівні із спутним струменем 211, що містить домішку, плавлять і змішують, формуючи спутний струмінь, що містить першу і другу домішку, в трубопроводі 215, і подають в реактор 202. Концентрація другої домішки в спутному струмені, що містить першу і другу домішку, вище, ніж концентрація вказаної домішки в спутному струмені, що містить першу домішку, бажано щонайменше на 10% вище або щонайменше на 20% вище, або щонайменше на 40% вище, або щонайменше на 50% вище, або щонайменше на 75% вище, або щонайменше на 90% вище. Для розрахунку нарощувань концентрацій у відсотках, як використано тут, беруть концентрацію домішки в потоку з пробою за вирахуванням концентрації домішки в еталонному потоці, розділивши різницю на концентрацію в еталонному потоці, результат помножують на 100. Замість забезпечення вбудованого в лінію екструдера, можна подавати спутний струмінь, що містить першу домішку, по трубопроводу 212 у виведений екструдер 213. Варіант здійснення передбачає можливість пускати в хід екструдер, коли потрібна друга домішка, і вимикати в іншому випадку. У даному варіанті здійснення, живильний потік, що містить першу домішку, не пропускають через екструдер, коли друга домішка не потрібна. Коли потрібна друга домішка, другу домішку з витратного бака 214 подають в екструдер 213, плавлять і потім подають в спутний струмінь, що містить першу домішку, створюючи спутний струмінь, що містить першу і другу домішку, в трубопроводі 215, який веде в реактор 202. Згідно із способом за винаходом, можна формувати аморфні частинки складного поліефіру, необов'язково при високій It.V., без необхідності здійснення твердофазної полімеризації для додаткового збільшення молекулярної маси, вказаний полімер містить домішки, додані в кінці з метою зведення до мінімуму термічного розкладання домішок, дезактивації або стабілізації каталізаторів поліконденсації, які також добре змішуються з кінцевим полімерним розплавом. Застосування реакційноздатних носіїв, при бажанні, можна уникнути, що, таким чином, дає можливість кращого регулювання структури полімеру і властивостей, і, у випадку низькомолекулярних носіїв, зниження вмісту летких компонентів, відокремлюваних в умовах зниженого тиску, що спостерігаються під час поліконденсації, у випадку передчасного введення домішок в процес. Приклади домішок, які можуть бути включені у вивантажений потік полімерного розплаву, будь то перша домішка або друга домішка, включають 21 домішки, що сприяють кристалізації, модифікатори, що збільшують ударну міцність, поверхневі мастила, агенти деконгломерації, компаунди, антиоксиданти, речовини, що поглинають ультрафіолетове світло, дезактиватори металу каталізатора, барвники, зародкоутворювачі, сполуки, що знижують кількості ацетальдегіду, або сполуки, що окислюються, домішки, що підвищують швидкість повторного перегріву, домішки, що знижують клейкість пляшок, які знижують коефіцієнт тертя між пляшками або листами, що видуваються, або іншими виробами, такі як домішка на основі тальку, і наповнювачі, матеріали, що забезпечують кисненепроникність, складні поліефіри, що мають іншу молекулярну масу або модифікацію, ніж складний поліефір, що одержується в реакторі 202 до введення спутного струменя, що містить домішку, і тому подібне. Зокрема, бажано використовувати стабілізатор і/або дезактиватор каталізатора як першу домішку і необов'язково використовувати другу домішку. Ілюстративні приклади другої домішки включають будь-яку з вищезгаданих домішок. Особливо можуть бути згадані складні поліефіри, такі як вказані вище, але що містять молярну кількість залишків сполуки-модифікатора, яка відрізняється від молярної кількості тих самих залишків сполукимодифікатора в складному поліефірі, що знаходиться в спутному струмені, що містить першу домішку, або що містять тип залишку сполукимодифікатора, не присутнього в складному поліефірі в спутному струмені, що містить першу домішку. Інші приклади другої домішки включають поліамідні полімери і полікарбонатні полімери. В одному з варіантів здійснення, домішка, незалежно від того, перша або друга домішка, являє собою дезактиватор каталізатора. Під дезактиватором каталізатора розуміють сполуку, ефективну в цілях, принаймні, часткової дезактивації або інгібування активності каталітичної системи в полімерному розплаві. Сполука є ефективною для, принаймні, часткової дезактивації каталітичної системи при введенні вказаної сполуки на заданому рівні, і, виключно при дослідженні ефективності сполуки на даному рівні, виконується одна з умов або обидві а) швидкість твердофазної полімеризації при істинному режимі експлуатації є зниженою відносно відповідної величини для того самого полімеру без дезактиватора («випадок без домішки») і/або b) при введенні на початку, швидкість поліконденсації в фазі розплаву, при істинному режимі експлуатації, до кінцевої постійної It.V. знижується, тобто, досягнення кінцевої It.V. займає більший період часу, або It.V. полімеру є зниженою величиною відносно випадку без домішки при фіксованому часі. Переважно, щоб дезактиватор каталізатора також знижував швидкість утворення ацетальдегіду (АА) при плавленні частинок, відносно випадку без домішки, для меншого впливу утворення АА на рівні АА у литому виробі, такому як преформа, в порівнянні з випадком без домішки, і більш переважно, при плавленні частинок з It.V. щонайменше 0,72дл/г, одержаних полімеризацією в фазі розплаву. 89435 22 Прийнятними дезактивуючими каталізатор домішками переважно є сполуки, що містять фосфор. Сполуки фосфору містять один або більше атомів фосфору. Переважними є фосфатні триефіри, кислотні сполуки фосфору або відповідні складноефірні похідні, і солі амінів з кислотними фосфоровмісними сполуками. Кислотні сполуки фосфору містять щонайменше одну оксикислотну групу, тобто щонайменше один атом фосфору зв'язаний подвійним зв'язком з киснем і одинарним зв'язком з щонайменше однією гідроксильною або ОН групою. Число кислотних груп зростає із зростанням числа гідроксильних груп, зв'язаних з атомом фосфору, який з'єднаний подвійним зв'язком з киснем. Конкретні приклади сполук фосфору включають такі сполуки, як фосфорна кислота, пірофосфорна кислота, фосфориста кислота, поліфосфорна кислота, карбоксифосфонові кислоти, алкілфосфонові кислоти, похідні фосфонових кислот і відповідні кожній з кислот солі та ефіри, і похідні вказаних сполук, включаючи кислотний фосфатний ефір, такі як фосфатні моно- і ди- ефір, і некислотний фосфатний ефір (наприклад, фосфатні триефіри), такі як триметилфосфат, триетилфосфат, трибутилфосфат, трибутоксіетилфосфат, тріс-(2-етилгексил)фосфат, олігомерні фосфатні триефіри, триоктилфосфат, трифенілфосфат, тритолілфосфат, (тріс)етиленглікольфосфат, триетилфосфоноацетат, диметилметилфосфонат, тетраізопропілметилендифосфонат, моно-, ди- та триефіри фосфорної кислоти з етиленгліколем, діетиленгліколем або 2-етилгексанолом, або суміші кожної з вказаних сполук. Інші приклади включають дистеарилпентаеритритдифосфіт, моно- і ди-гідрофосфатні сполуки, фосфітні сполуки, деякі неорганічні сполуки фосфору, які, переважно, є розчинними в полімерному розплаві, полі(етилен)гідрофосфат і силілфосфати. Помутніння в розчинах частинок або в відформованих виробах є одним з показників відсутності розчинності або обмеженої розчинності домішки в полімерному розплаві. Розчинні домішки більш зручні для дезактивації/стабілізації каталітичної системи. Інші сполуки фосфору, які можуть бути введені, включають солі амінів з кислотними сполуками фосфору. Аміни можуть бути циклічними або ациклічними, можуть бути мономерними, олігомерними або полімерними, і вказані домішки потрібно вибирати так, щоб звести до мінімуму каламутність і/або максимально збільшити розчинність, коли стоїть таке питання. Органічні складові аміну, в принципі, можуть бути будь-якими органічними групами. Доцільними є аміак і споріднені аміаку сполуки, такі як гідроксид амонію. Прийнятні органічні групи включають лінійний і розгалужений алкіл, циклоалкіл, арил, аралкіл, алкарил, гетероарил тощо. Кожна з органічних груп вказаних типів може бути заміщеною або незаміщеною, наприклад, за допомогою гідрокси, карбокси, алкокси, галогенової і тому подібних груп. Органічні групи можуть також містити карбонатну, кето-, просту ефірну і просту тіоефірну мостикові групи, рівно як амідну, складноефірну, сульфоксидну, сульфонову, епокі і тому подібну. 23 Наведений список є ілюстративним, але не обмежувальним. Прикладами амінів є циклічні аміни з 5-7членним циклом, переважно, шестичленним циклом. Дані цикли можуть складати окремі «мономерні» частинки або можуть бути частиною більш великого олігомера або полімеру. Прикладами циклічних амінів є стерично ускладнені аміни, що містять органічні групи, заміщені в суміжних з атомом азоту положеннях циклу. Циклічний азот сам по собі також може бути заміщеним, наприклад, за допомогою таких груп, як алкіл, арил, аралкіл, алкарил та інших. Стерично ускладнені аміни можуть також входити в склад олігомерної або полімерної групи. Іншими типами амінів є амінокислоти. Амінокислоти з температурами розкладання, що дорівнюють або перевищують температури полімеризації, особливо переважні. Можуть бути використані L-енантіомер, D-енантіомер або будьяка суміш вказаних енантіомерів, включаючи рацемічні суміші. Аміногрупа і група карбоксильної кислоти не можуть бути приєднані до одного і того самого атому вуглецю. Амінокислоти можуть бути альфа-, бета- або гамма. Можуть бути використані заміщені амінокислоти. Амінокислоти з деякою розчинністю у воді особливо переважні, оскільки допускають проведення синтезу солі у воді, тобто у відсутності VOCiв (летких органічних сполук). Прийнятні аміни містять щонайменше один азот, здатний утворювати сіль з фосфоровмісною кислотою. Наприклад, у випадку стерично ускладнених амінів, що містять N-алкіловані піперидинілскладові, в солеутворення може бути залучений азот піперидинілу, утворюючий такі частинки, як (але не в порядку обмеження): Коли в аміносполуці існує один азот, який може утворювати сіль, використовують один моль фосфоровмісної кислоти на моль аміносполуки. Коли присутні два або більше атомів азоту в аміносполуці, здатній утворювати солі, два або більше молей кислоти може бути використано на моль аміносполуки, і аж до кількості кислоти, що призводить до солей, в яких не залишається нейтралізованого азоту, або до невеликого надлишку відносно такої кількості. Карбонокислотна група амінокислоти забезпечує можливість аміноскладової солі зазнавати взаємодії в ланцюзі складного поліефіру. Взаємодія в ланцюзі складного поліефіру повинна призводити до меншої леткості і меншої екстрагувальності. Взаємодія в ланцюзі складного поліефіру може також здійснюватися, якщо аміно-складова солі містить гідроксильну і/або карбоксильну групу. Якщо присутня тільки 1 карбоксильна або гідроксильна група, сіль може функціонувати як обмежувач кінця ланцюга. Якщо в сумі існує 2 або бі 89435 24 льше реакційноздатних груп (карбоксильних або гідроксильних), сіль вже не може служити кінцем ланцюга. Взаємодія в ланцюзі складного поліефіру можлива також по фосфоровмісній ділянці солі. Наприклад, фосфорна кислота може взаємодіяти з гідроксильними сполуками з утворенням фосфатного ефіру. Кінцем ланцюга складних поліефірів часто служить гідроксіетильна кінцева група. Фосфорна кислота може також вступати у взаємодію в центрі ланцюга складного поліефіру. Попередником фосфорної складової солі фосфору може служити будь-яка оксикислота, що містить фосфор, включаючи, але не в порядку обмеження, такі кислоти, як гіпофосфориста кислота, фосфориста кислота, фосфорна кислота, поліфосфорна кислота, поліфосфористі кислоти, пірофосфорна кислота, фосфінові кислоти, фосфонові кислоти, фосфатні моноефіри, фосфатні діефіри, фосфонатні моноефіри, пірофосфатні моноефіри, пірофосфатні діефіри, пірофосфатні триефіри або солі, або сполуки, що ще містять щонайменше один кислотний водень, тощо. Водень будь-якої ОН групи, безпосередньо зв'язаний з Р = групою, є кислотним. Сполуки, що містять О більше одного кислотного водню, можуть мати один або більше кислотних воднів, заміщених органічними групами, такими як алкіл, арил, аралкіл, алкарил тощо, простими поліефірними олігомерами, складними поліефірними олігомерами тощо. Однак щонайменше один солетворний кислотний водень повинен залишатися. Оксикислоти, що містять фосфор, з одним або більше воднями, безпосередньо зв'язаними з Р=О групою , можуть мати один або більше таких воднів, заміщених органічними групами, такими як алкіл, арил, аралкіл, алкарил тощо. Приклади таких сполук включають, але не в порядку обмеження, алкілфосфонові кислоти, алкілфосфінові кислоти і діалкілфосфінові кислоти. Як і у випадку амінів, органічні групи можуть бути заміщеними. В одному з варіантів здійснення, солі одержують при взаємодії однієї або більше кислотних фосфоровмісних сполук з однією або більше основними органічними сполуками, що містять азот, де фосфоровмісні сполуки переважно вибирають із сполук, що мають формули: 25 де R1 та R2 незалежно вибирають з групи, яка включає водень, С1-С22-алкіл, заміщений С1-С22алкіл, С3-С8-циклоалкіл, заміщений С3-С8циклоалкіл, гетероарил і арил; n дорівнює 2-500 і X вибирають з групи, яка включає водень і гідрокси; і де основні органічні сполуки, які містять азот, бажано вибирати із сполук, що маютьформули: 89435 26 27 89435 28 однак, у випадку, коли R3, R4 та R5 всі означають водень, переважною формою є гідроксид амонію; R3 та R4 або R4 та R5 разом можуть являти собою двовалентну групу, утворюючу цикл з атомом азоту, до якого приєднані вказані замісники, наприклад, морфоліно, піперидино і тому подібне; R6, R7, R8 та R9 незалежно вибирають з групи, яка включає водень, С1-С22-алкіл, заміщений С1С22-алкіл, С3-С8-циклоалкіл, заміщений С3-С8циклоалкіл, гетероарил, арил; R10 вибирають з групи, яка включає водень, OR6, С1-С22-алкіл, заміщений С1-С22-алкіл, С3-С8циклоалкіл, заміщений С3-С8-циклоалкіл; R11 вибирають з групи, яка включає водень, С1-С22-алкіл, заміщений С1-С22-алкіл, С3-С8циклоалкіл, заміщений С3-С8-циклоалкіл, гетероарил, арил, -Y1-R3 або сукцинімідогрупу, що має формулу де R1 та R2 незалежно вибирають з групи, яка включає водень, С1-С22-алкіл, заміщений С1-С22алкіл, С3-С8-циклоалкіл, заміщений С3-С8циклоалкіл, гетероарил і арил; Кожна з наступних типів органічних груп може бути заміщеною або незаміщеною, наприклад, за допомогою гідрокси, карбокси, алкокси, галогену і/або тому подібних груп, і будь-якою комбінацією вказаних груп. Органічні групи можуть також містити карбонатну, кето-, просту ефірну і просту тіоефірну мостикові групи, рівно як амідну, складноефірну, сульфоксидну, сульфонову, епокі і тому подібну. Наведений список є ілюстративним, але не обмежувальним. R3, R4 та R5 незалежно вибирають з групи, яка включає водень, С1-С22-алкіл, заміщений С1-С22алкіл, С3-С8-циклоалкіл і заміщений С3-С8циклоалкіл, де, переважно щонайменше один з R3, R4 та R5 означає замісник, відмінний від водню; де R12 вибирають з групи, яка включає водень, С1-С22-алкіл, заміщений С1-С22-алкіл, С3-С8циклоалкіл, заміщений С3-С8-циклоалкіл, гетероарил, арил, і вказаний R12 може знаходитися в 3, 4 або 5 положеннях ароматичного циклу; - N(R3)(R4) група може бути розміщена в 3, 4 або 5 положеннях піридинового циклу азотної сполуки (5); - CO2R3 та R1 групи можуть бути розміщені в 2, 3, 4, 5, 6 положеннях піридинового циклу азотної сполуки (6); L1 означає двовалентну зв'язуючу групу, вибирану з групи, яка включає С2-С22-алкілен; (СН2СН2Y1)1-3-СН2СН2-; С3-С8-циклоалкілен; арилен або CO-L2-OC-; L2 вибирають з групи, яка включає С1-С22алкілен, арилен, (СН2СН2-Y1)1-3-СН2СН2- та С3-С8циклоалкілен; Υ1 вибирають з групи, яка включає -ОС(О)-, NHC(O)-, -О-, - S-, -N(R1)-; Y2 вибирають з групи, яка включає -О- або N(R1)-; R13 та R14 незалежно вибирають з групи, яка включає -O-R2 і - N(R2)2; Ζ означає ціле позитивне число приблизно до 20, переважно, приблизно до 6; m1 вибирають в межах від 0 до, приблизно, 10; n1 означає ціле позитивне число, вибиране в межах від 2 до, приблизно, 12; R15 та R16 незалежно вибирають з групи, яка включає водень, С1-С22-алкіл, заміщений С1-С22алкіл, С3-С8-циклоалкіл, заміщений С3-С8циклоалкіл, гетероарил, арил і радикал А, де радикал А вибирають з наступних структур: 29 Структури радикала А, де * означає положення приєднання. Бажано, щоб щонайменше один з R15 та R16 означав А радикал; де співвідношення числа атомів фосфору в кислотній фосфоровмісній сполуці до числа атомів основного азоту в основній органічній сполуці становить приблизно від 0,05 до 2, переважно, приблизно, від 0,25 до 1,1. Термін «С1-С22-алкіл» означає насичений вуглеводневий радикал, що містить від одного до двадцяти двох атомів вуглецю, який може бути лінійним або розгалуженим. Такі С1-С22-алкільні групи можуть означати метил, етил, пропіл, бутил, пентил, гексил, гептил, октил, ізопропіл, ізобутил, третбутил, неопентил, 2-етилгептил, 2-етилгексил і тому подібне. Термін «заміщений С1-С22-алкіл» означає вищезгадані С1-С22-алкільні радикали, які можуть бути заміщені одним або більше замісниками, вибираними з групи, яка включає гідрокси, карбокси, галоген, ціано, арил, гетероарил, С3-С8циклоалкіл, заміщений С3-С8-циклоалкіл, С1-С6алкокси, С2-С6-алканоїлокси і тому подібне. Термін «С3-С8-циклоалкіл» використовують для позначення циклоаліфатичного вуглеводневого радикала, який містить від трьох до восьми атомів вуглецю. Термін «заміщений С3-С8циклоалкіл» використовують для позначення С3С8-циклоаліфатичного вуглеводневого радикала, як детально описано вище, що містить щонайменше одну групу, вибирану з групи, яка включає С1С6-алкіл, С1-С6-алкокси, гідрокси, карбокси, галоген і тому подібного. Термін «арил» використовують для позначення ароматичного радикала, який містить 6, 10 або 14 атомів вуглецю в спряженій структурі ароматичного циклу, і такі радикали, необов'язково заміщені однією або більше групами, вибираними з групи, яка включає С1-С6-алкіл; С1-С6-алкокси; феніл і феніл, заміщений такими замісниками, як С1С6-алкіл; С1-С6-алкокси; С3-С8-циклоалкіл; галоген; гідрокси, карбокси, ціано, трифторметил і тому подібне. Типові арильні групи включають феніл, нафтил, фенілнафтил, антрил (антраценіл) і тому подібне. Термін «гетероарил» використовують для позначення спряжених циклічних радикалів, які містять щонайменше один гетероатом, вибираний з групи, яка включає сірку, кисень, азот або комбі 89435 30 націю вказаних атомів, в поєднанні, приблизно, з двома-десятьма атомами вуглецю, і вказані гетероарильні радикали заміщені групами, згаданими вище як можливі замісники на арильному радикалі. Типові гетероарильні радикали включають: 2та 3-фурил, 2- та 3-тієніл, 2- та 3-піроліл, 2-, 3- та 4-піридил, бензотіофен-2-іл; бензотіазол-2-іл, бензоксазол-2-іл, бензимідазол-2-іл, 1,3,4-оксадіазол2-іл, 1,3,4-тіадіазол-2-іл, 1,2,4-тіадіазол-5-іл, ізотіазол-5-іл, імідазол-2-іл, хіноліл і тому подібне. Терміни «С1-С6-алкокси» та «С2-С6алканоїлокси» використовують для позначення груп -О-С1-С6-алкіл та -ОСОС1-С6-алкіл, відповідно, де «С1-С6-алкіл» означає насичений вуглеводень, який містить 1-6 атомів вуглецю, який може бути лінійним або розгалуженим, і який може бути додатково заміщений однією або більше групами, вибираними з групи, яка включає галоген, метокси, етокси, феніл, гідрокси, карбокси, ацетілокси і пропіонілокси. Термін «галоген», що використовується, означає фтор, хлор, бром і йод; однак, хлор і бром є переважними. Термін «С2-С22-алкілен» використовують для позначення двовалентного вуглеводневого радикала, який містить від двох до двадцяти двох атомів вуглецю і може бути лінійним або розгалуженим, і який може бути заміщений одним або більше замісниками, вибираними з групи, яка включає гідрокси, карбокси, галоген, С1-С6алкокси, С2-С6-алканошокси та арил. Термін «С3С8-циклоалкілен» використовують для позначення двовалентних циклоаліфатичних радикалів, які містять від трьох до восьми атомів вуглецю, де вказані радикали необов'язково заміщені однією або більше С1-С6-алкільними групами. Термін «арилен» використовують для позначення 1,2-, 1,3- та 1,4-феніленових радикалів, де вказані радикали необов'язково заміщені замісниками, вибираними з групи, яка включає С1-С6-алкіл, С1-С6алкокси і галоген. Приклади стерично ускладнених амінів включають алкіл-заміщені піперидиніл-складові і/або триазин-складові, більш переважні стерично ускладнені аміни, де щонайменше одна аміногрупа заміщена як триазин-групою, так і алкілзаміщеною піперидин-групою. У найбільш переважних стерично ускладнених амінах складові, які 31 містять аміногрупу, зв'язані за допомогою алкіленової групи, переважно, (-СН2-)n групи, де η дорівнює від 2 до 12, переважно, 4-10 і, найбільш переважно, 6 або 8. Найбільш переважним стерично ускладненим аміном є Cyasorb® UV-3529, який містить ланки формули, що повторюються: Сіль амінового компонента може бути одержана шляхом об'єднання кислотної фосфоровмісної сполуки та основної азотовмісної органічної сполуки або гідроксиду амонію прийнятним способом. Прийнятним способом може бути будь-який технологічний прийом, що включає контактування кислої фосфоровмісної кислоти з основною азотовмісною органічною сполукою або гідроксидом амонію. Наприклад, кислотна фосфоровмісна сполука і основна азотовмісна органічна сполука або гідроксид амонію можуть бути розчинені у прийнятних розчинниках і розчини змішані з подальшим осадженням реакційного продукту; можливо змішування фосфоровмісної кислоти та основної органічної сполуки або гідроксиду амонію без розчинника і тому подібне. Оскільки каталітична система, що використовується за винаходом, може бути так легко, принаймні, частково дезактивована, сполуки фосфору, що раніше вважалися менш ефективними з системами, що каталізуються сурмою, такими як повний ефір кислотних сполук фосфору, типу фосфатних триефірів, тепер можуть бути використані в полімерному розплаві і способі за винаходом. Більше того, було встановлено, що сполуки фосфору, що спричиняють посилення каламутності в системах, що каталізуються сурмою, такі як фосфориста кислота, можуть бути використані як дезактиватор з каталітичною системою за даним винаходом, не призводячи до каламутності внаслідок відновлення металу, що надає, у випадку систем, що каталізуються сурмою, сіре або чорне забарвлення складному поліефіру. Співвідношення атомів фосфору і кумулятивної суми атомів металу в каталітичних системах («Р:М») повинне бути достатнім для досягнення мети, такої як зниження утворення АА або часткова або повна дезактивація каталізатора. За одним з прикладів, мольне співвідношення Р:М дорівнює щонайменше 0,1:1 або щонайменше 0,3:1, або щонайменше 0,5:1, або щонайменше 0,7:1, або щонайменше 1:1, і приблизно до 5:1 або, більш переважно, приблизно до 3:1, або до 2:1, або до 1,8:1, або до 1,5:1. Потрібно уникати надмірно великих кількостей кислотних сполук фосфору з метою зведення до мінімуму зниження It.V. полімеру при доданні сполуки фосфору в розплав складного поліефіру спутного струменя. 89435 32 Приклади домішок для підвищення швидкості повторного перегріву включають такі речовини, як активоване вугілля, газова сажа, металева сурма, олово, мідь, срібло, золото, паладій, платина, оксид заліза (2+, 3+), сполуки і сплави заліза, і сполуки титану, метали і сплави; переважно, графіт і титан, сполуки титану, нітрид, борід або карбід титану, і сплави титану. Також вводять барвники, що поглинають в ближній інфрачервоній ділянці світла, що включають, але не в порядку обмеження, барвники, описані в патенті США 6197851, який включений тут як посилання. Прикладами УФ-абсорбуючих сполук є сполуки, які утворюють або не утворюють ковалентного зв'язку з молекулою складного поліефіру як співмономера або бокової групи, або кінцевої групи. Прийнятні УФ-абсорбуючі сполуки є термічно стійкими при температурах обробки складного поліефіру, поглинають в діапазоні приблизно від 320нм до 380нм, і погано екстрагуються або не екстрагуються з вказаного полімеру. УФабсорбуючі сполуки, переважно, забезпечують приблизно менше 20%, більш переважно, приблизно менше 10%, проходження УФ-світла з довжиною хвилі 370нм крізь стінку пляшки товщиною 12міл (305 мікрон). Прийнятні хімічно реакційноздатні УФ-абсорбуючі сполуки включають заміщені метинові сполуки формули де: R означає водень, алкіл, заміщений алкіл, арил, заміщений арил, циклоалкіл, заміщений циклоалкіл або алкеніл, або поліоксіалкіленовий ланцюг, такий як поліоксіетиленові або поліоксипропіленові полімери, кожний з яких, необов'язково, містить декілька оксипропіленових або оксіетиленових ланок в полімерному ланцюзі у вигляді блокового або статистичного співполімеру, поліоксіалкіленовий ланцюг має середньочисленну молекулярну масу в межах від 500 до 10000; R1 означає водень або групу, таку як алкіл, арил або циклоалкіл, всі вказані групи можуть бути заміщеними; R2 означає будь-який радикал, який не перешкоджає конденсації зі складним поліефіром, такий як водень, алкіл, заміщений алкіл, аліл, циклоалкіл або арил; R3 означає водень або 1-3 замісника, вибираних з групи, яка включає алкіл, заміщений алкіл, алкокси, заміщений алкокси і галоген, і Ρ означає ціано або групу, таку як карбаміл, арил, алкілсульфоніл, арилсульфоніл, гетероциклічна група, алканоїл або ароїл, всі вказані групи можуть бути заміщеними. Переважними метиновими сполуками є сполуки вищезгаданої формули, де: R2 означає водень, алкіл, аралкіл, циклоалкіл, ціаноалкіл, алкоксіалкіл, гідроксіалкіл або арил; R вибирають з групи, яка включає водень; циклоалкіл; циклоалкіл, замі 33 щений одним або двома замісниками, вибираними з групи, яка включає алкіл, алкокси або галоген; феніл; феніл, заміщений 1-3 замісниками, вибираними з групи, яка включає алкіл, алкокси, галоген, алканоїламіно або ціано; лінійний або розгалужений нижчий алкеніл; лінійний або розгалужений алкіл, і вказаний алкіл заміщений 1-3 замісниками, вибираними з групи, яка включає наступне: галоген; ціано; сукцинімідо; глутаримідо; фталімідо; фталімідино; 2-піролідоно; циклогексил; феніл; феніл заміщений замісниками, вибираними з групи, яка включає алкіл, алкокси, галоген, ціано або алкіл сульфамоїл; вінілсульфоніл; акриламідо; сульфаміл; бензоїлсульфоімідо; алкілсульфонамідо; фенілсульфонамідо; алкенілкарбоніламіно; групи формули де Υ означає -ΝΗ-, -N-алкіл, -О-, -S - або СН2О-; -S-R14; SO2CH2CHOSR14; де R14 означає алкіл, феніл, феніл, заміщений замісниками, вибираними з групи, яка включає галоген, алкіл, алкокси, алканоїламіно або ціано, піридил, піримідиніл, бензоксазоліл, бензимідазоліл, бензотіазоліл або групи формули - NHXR16, -CONR15R15 та -SO2NR15R15; де R15 вибирають з групи, яка включає Н, арил, алкіл та алкіл, заміщений замісниками, вибираними з групи, яка включає галоген, фенокси, арил, -CN, циклоалкіл, алкілсульфоніл, алкілтіо або алкокси; X означає -CO-, -COO - або -SO2- та Ri6 вибирають з групи, яка включає алкіл та алкіл, заміщений замісниками, вибираними з групи, яка включає галоген, фенокси, арил, ціано, циклоалкіл, алкілсульфоніл, алкілтіо та алкокси; і коли X означає -CO-, R16 також може означати водень, аміно, алкеніл, алкіламіно, діалкіламіно, ариламіно, арил або фурил; алкокси; алкокси, заміщений за допомогою ціано або алкокси; фенокси або фе 89435 34 нокси, заміщений 1-3 замісниками, вибираними з групи, яка включає алкіл, алкокси або галоген; і Ρ означає ціано, карбаміл, N-алкілкарбаміл, Nалкіл-N-арилкарбаміл, Ν,Ν-діалкілкарбаміл, Ν,Νалкіларилкарбаміл, N-арилкарбаміл, Nциклогексилкарбаміл, арил, 2-бензоксазоліл, 2бензотіазоліл, 2-бензимідазоліл, 1,3,4-тіадіазол-2іл, 1,3,4-оксадіазол-2-іл, алкілсульфоніл, арилсульфоніл або ацил. У всіх вищезгаданих визначеннях алкіл або двовалентні аліфатичні складові, або частини різних груп містять лінійний або розгалужений ланцюг з 1-10 атомів вуглецю, переважно, 1-6 атомів вуглецю. Переважні УФ-абсорбуючі сполуки включають ті сполуки, де R та R1 означають водень, R3 означає водень або алкокси, R2 означає алкіл або заміщений алкіл і Ρ означає ціано. У даному варіанті здійснення, переважним класом заміщеного алкілу є гідрокси-заміщений алкіл. Найбільш переважна складна поліефірна композиція містить приблизно від 10 до 700ч/млн реакційного залишку сполуки Дані сполуки, способи одержання вказаних сполук і включення в складні поліефіри додатково описані в патенті США 4617374, розкриття якого включене тут як посилання. УФ-абсорбуюча сполука (сполуки) можуть бути присутніми в кількостях приблизно від 1 до 5000мас.ч/млн, переважно, приблизно від 2мас.ч/млн до 1500мас.ч/млн і, більш переважно, від 10 до 500мас.ч/млн. Можуть також бути використані димери УФ-абсорбуючих сполук. Можуть бути використані суміші двох або більше УФ-абсорбуючих сполук. Крім того, оскільки УФ-абсорбуючі сполуки взаємодіють або співполімеризуються з основним ланцюгом полімеру, полімери, що утворюються, демонструють поліпшені технологічні характеристики, включаючи знижені втрати УФ-абсорбуючої сполуки внаслідок забруднення форми і/або випаровування, і тому подібне. Композиції складного поліефіру за винаходом особливо корисні для виготовлення формованих з роздуванням і витягування пляшок, екструдування пляшок, формованих з роздуванням, заздалегідь відформованих заготовок пляшок, волокон для килимів або одягу, або для набивання, листів, плівок, лотків, косметичних флаконів і ванночок або фармацевтичних склянок і кювет. 35 Комп’ютерна верстка А. Рябко 89435 Підписне 36 Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601