Способи одержання 1,2-дихлоретану, вінілхлориду та полівінілхлориду

1. Спосіб одержання 1,2-дихлоретану з використанням потоку етану, відповідно до якого: a) потік етану піддають каталітичному оксидегідруванню з утворенням суміші газів, яка містить етилен, етан, що не прореагував, воду і вторинні компоненти; b) вказану суміш газів сушать і таким чином одержують суміш сухих газів; c) вказану суміш сухих газів піддають абсорбції А1, яка включає розділення вказаної суміші газів на фракцію, яка збагачена сполуками, більш легкими, ніж етилен, і містить деяку кількість етилену (фракція А), і на фракцію F1; d) фракцію А направляють в реактор хлорування, в якому більшу частину етилену, присутнього у фракції А, перетворюють на 1,2-дихлоретан; f) фракцію F1 піддають десорбції D, яка включає розділення фракції F1 на фракцію, збагачену етиленом (фракція В), і на фракцію F3, яку повертають зворотно щонайменше на одну зі стадій абсорбції; g) фракцію В подають в реактор оксихлорування, в якому більшу частину етилену, присутнього у фракції В, перетворюють на 1,2-дихлоретан, утворений 1,2-дихлоретан відділяють від потоку продуктів, який виводять з реактора оксихлорування. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що джерело етану містить щонайменше 80 % об. етану. 3. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що джерело етану містить щонайменше 98 % об. етану. 4. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що каталітичне оксидегідрування на стадії а) проводять при температурі, яка менше або дорівнює 650 °С. 2 (19) 1 3 96298 4 лен, етан, що не прореагував, воду і вторинні компоненти; b) вказану суміш газів сушать і таким чином одержують суміш сухих газів; c) вказану суміш сухих газів піддають абсорбції А1, яка включає розділення вказаної суміші газів на фракцію, яка збагачена сполуками, більш легкими, ніж етилен, і містить деяку кількість етилену (фракція А), і на фракцію F1; d) фракцію А направляють в реактор хлорування, в якому більшу частину етилену, присутнього у фракції А, перетворюють на 1,2-дихлоретан; f) фракцію F1 піддають десорбції D, яка включає розділення фракції F1 на фракцію, збагачену етиленом (фракція В), і на фракцію F3, яку повертають зворотно щонайменше на одну зі стадій абсорбції; g) фракцію В подають в реактор оксихлорування, в якому більшу частину етилену, присутнього у фракції В, перетворюють на 1,2-дихлоретан, утворений 1,2-дихлоретан відділяють від потоку продуктів, який виводять з реактора оксихлорування; і) одержаний 1,2-дихлоретан піддають піролізу і таким чином одержують вінілхлорид; і j) вінілхлорид полімеризують і одержують полівінілхлорид. 11. Спосіб за будь-яким з пп. 1, 9 або 10, який відрізняється тим, що на стадії d) 1,2-дихлоретан, одержаний в реакторі хлорування, відділяють від потоку продуктів, який виводять з реактора хлорування. 12. Спосіб за будь-яким з пп. 1, 9 або 10, який відрізняється тим, що після стадії d) і до стадії f) на стадії е) потік продуктів, який виводять з реактора хлорування і з якого необов'язково екстрагують 1,2-дихлоретан, необов’язково піддають абсорбції А2, яка включає розділення вказаного потоку на фракцію, збагачену етаном F2, яку потім повертають у фракцію F1, і на фракцію, збагачену сполуками, більш легкими, ніж етан F2'. 13. Спосіб за будь-яким з пп. 1, 9, 10 або 12, який відрізняється тим, що на стадії f) фракцію F3, яка необов'язково містить 1,2-дихлоретан, утворений в реакторі хлорування, який потім витягають, якщо він не був витягнутий раніше, повертають назад щонайменше на одну зі стадій абсорбції, необов'язково після проведення додаткової обробки, призначеної для зниження у фракції F3 концентрації сполук, більш важких, ніж етан. 14. Спосіб за будь-яким з пп. 1, 9, 10, 11, 12 або 13, який відрізняється тим, що на стадії g) 1,2дихлоретан, відділений від потоку продуктів, який виводять з реактора оксихлорування, додають до 1,2-дихлоретану, що утворився в реакторі хлорування. 15. Спосіб за будь-яким з пп. 1, 9 або 10, який відрізняється тим, що після стадії g) на стадії h) потік продуктів, що виводять з реактора оксихлорування, з якого екстрагований 1,2-дихлоретан і який необов'язково містить додатковий потік етану, раніше введеного на одній зі стадій з b) по g), знову повертають на стадію а), попередньо необов'язково видаливши з нього гази і/або необов'язково піддавши його обробці, з метою видалення продуктів хлорування, що містяться в ньому. 16. Спосіб за будь-яким з пп. 1, 9 або 10, який відрізняється тим, що для здійснення реакції каталітичного оксидегідрування як каталітичні системи використовують змішані оксиди, які містять одночасно Mo і V, W і V або Mo, W і V. 17. Спосіб за п. 16, який відрізняється тим, що серед каталізаторів, які містять Mo, W і V, можна згадати Mo-W-V-Ta-Te-Ti-P-Ni-Ce-O, Mo-W-V-TaTe-Ti-Р-О, Mo-W-V-Te-Ti-P-Ce-O, Mo-W-V-Te-Ti-PNi-O, Mo-W-V-Te-Ti-Р-О, Mo-W-V-Te-Ti-О, Mo-W-VTe-P-O, Mo-W-V-Te-О, Mo-W-V-Nb-O, Mo-W-V-SbO, Mo-W-V-Ti-Sb-Bi-O, Mo-W-V-Ti-Sb-O, Mo-W-VSb-Bi-O, Mo-W-V-Zr-O, Mo-W-V-Nb-Ta-O, Mo-W-VNb-O і Mo-W-V-O. Даний винахід стосується способу одержання 1,2-дихлоретану (DCE, ДХЕ), способу одержання вінілхлориду (VC, ВХ) і способу одержання полівінілхлориду (PVC, ПВХ). ДХЕ звичайно одержують оксихлоруванням етилену з використанням хлористого водню (НС1) і джерела кисню або прямим хлоруванням етилену за допомогою хлору. Піролітичне дегідрохлорування ДХЕ приводить до утворення ВХ з вивільненням НС1. Оксихлорування і хлорування звичайно проводять паралельно, і НС1, що утворюється при піролізі, використовують при оксихлоруванні. У цей час для виробництва ДХЕ звичайно використовують етилен з чистотою більше 99,8 %. Вказаний етилен дуже високої міри чистоти одержують за допомогою термічного крекінгу різних нафтопродуктів з подальшим проведенням численних складних і дорогих операцій розділення, з метою відділення етилу від інших продуктів крекінгу і одержання продукту дуже високої чистоти. Внаслідок високої вартості виробництва етилену вказаної високої чистоти, а також з урахуванням переваг, які могла б забезпечити розробка способу одержання ВХ з ДХЕ в сприятливих областях, де відсутні доступні джерела етилену, були розроблені різні способи одержання ДХЕ з використанням етилену з чистотою менше ніж 99,8 %. Вказані способи мають перевагу, яка полягає в зменшенні витрат за рахунок спрощення способів розділення продуктів, що утворюються при крекінгу нафтопродуктів, і тим самим за рахунок виключення складних стадій розділення, які стають непотрібними у виробництві ДХЕ. Так, були розроблені різні способи одержання ДХЕ, виходячи з етилену з чистотою менше ніж 99,8 %, який одержують по спрощеному процесу крекінгу етану. Наприклад, в патентній заявці WO 00/26164 описується спосіб одержання ДХЕ хлоруванням етилену, який одержують по спрощеному процесу крекінгу етану, при цьому хлорування проводять в 5 присутності домішок, які утворюються при крекінгу етану, не проводячи подальшого очищення. У свою чергу, в патентній заявці WO 03/48088 описується спосіб одержання ДХЕ дегідруванням етану з утворенням фракції, яка містить етан, етилен і домішки, в тому числі водень, і потім вказану фракцію піддають хлоруванню і/або оксихлоруванню. Недолік вказаних способів полягає в тому, що одержаний етилен не може використовуватися для комбінованого способу хлорування/оксихлорування етилену внаслідок того, що етилен містить домішки, присутність яких під час проведення реакції оксихлорування може привести до технологічних ускладнень, а саме: до отруєння каталізатора важкими продуктами і до неекономічної конверсії присутнього водню. Вказана конверсія водню приводила б до споживання кисню високої чистоти, який, таким чином, приносився б в жертву небажаній реакції, і в процесі перетворення водню у воду спричиняла б протікання реакції, що супроводжується великим виділенням тепла. Вказане перетворення в такому випадку обмежило б продуктивність реактора оксихлорування, що в основному пов'язано з потужністю теплообмінників. Присутність водню в суміші приводить до того, що надзвичайно збільшуються витрати на розвиток виробництва з тим, щоб гарантувати необхідну площу теплообміну, а разом з нею зростає і об'єм реактора. Варіант, що передбачає спалення водню в окремому реакторі, який описаний в патентній заявці WO 03/48088, не усуває вказані труднощі, оскільки він вимагає використання великої кількості кисню, взятого в стехіометричній кількість відносно водню, а також вимагає великої площі поверхні теплообміну, з метою відведення тепла, що утворюється при згорянні. Внаслідок цього у вказаному способі споживається велика кількість етилену, і можуть виникнути проблеми з безпекою. Нарешті, видалення води, що утворилася, приводить до зростання виробничих витрат. Відомі також способи, в яких ВХ одержують оксихлоруванням етану, а не етилену. Вказані способи в цей час не знайшли промислового використання внаслідок того, що, оскільки вони проводяться при високих температурах, то мають посередню селективність, що супроводжується втратою використовуваних реагентів і додатковими витратами на розділення і руйнування побічних продуктів, а також пов'язані з проблемами, викликаними поведінкою речовин в корозійному середовищі при проведенні реакції оксихлорування. Нарешті, звичайно доводиться стикатися з проблемами, пов'язаними з поведінкою використовуваних каталізаторів, внаслідок поступового випаровування їх складових, а також з проблемами, пов'язаними з осадженням вказаних складових на холодній поверхні пучка трубок теплообмінника. Одним об'єктом даного винаходу є спосіб, в якому використовують етилен з чистотою менше ніж 99,8 %, який має ту перевагу, що він дозволяє зменшити витрати, пов'язані з одержанням етилену більш високої чистоти, і ту перевагу, що він дозволяє уникнути вищезгаданих проблем. 96298 6 Для досягнення вказаної мети, в даному винаході пропонується спосіб одержання ДХЕ з використанням потоку етану як вихідної сполуки, відповідно до якого: a) потік етану піддають каталітичному оксидегідруванню з утворенням суміші газів, яка містить етилен, етан, що не прореагував, воду і вторинні компоненти; b) вказану суміш газів необов'язково промивають і сушать і таким чином одержують суміш сухих газів; c) після необов'язкової додаткової стадії очищення, вказану суміш сухих газів піддають абсорбції А1, яка включає розділення вказаної суміші газів на фракцію, яка збагачена сполуками, більш легкими, ніж етилен, і містить деяку кількість етилену (фракція А), і на фракцію F1; d) фракцію А направляють в реактор хлорування, в якому більша частина етилену, присутнього у фракції А, перетворюється на 1,2дихлоретан, і одержаний 1,2-дихлоретан необов'язково відділяється від потоку продуктів, який виводиться з реактора хлорування; e) необов'язково потік продуктів, який виводиться з реактора хлорування і з якого необов'язково екстрагований 1,2-дихлоретан, піддають абсорбції А2, яка включає розділення вказаного потоку на фракцію, збагачену етаном F2, яку потім повертають у фракцію F1, і на фракцію, збагачену сполуками, більш легкими, ніж етан F2'; f) фракцію F1, яка необов'язково містить фракцію F2, виділену на стадії e) абсорбції А2, піддають десорбції D, яка включає розділення фракції F1 на фракцію, збагачену етиленом (фракція В), і на фракцію F3, яка необов'язково містить 1,2дихлоретан, що утворився в реакторі хлорування, який потім витягають, якщо він не був витягнутий раніше, яка повертається зворотно щонайменше на одну зі стадій абсорбції, необов'язково після проведення додаткової обробки, призначеної для зниження у фракції F3 концентрації сполук, більш важких, ніж етан; g) фракцію В подають в реактор оксихлорування, в якому більша частина етилену, присутнього у фракції В, перетворюється на 1,2дихлоретан, утворений 1,2-дихлоретан відділяють від потоку продуктів, який виводять з реактора оксихлорування, і необов'язково додають до 1,2дихлоретану, що утворився в реакторі хлорування; і потік продуктів, що виводиться з реактора оксихлорування, з якого екстрагований 1,2дихлоретан і який необов'язково містить додатковий потік етану, раніше введеного на одній зі стадій з b) no g), необов'язково знову повертають на стадію а), попередньо необов'язково видаливши з нього гази і/або необов'язково піддавши його обробці, з метою видалення продуктів хлорування, що містяться в йому. Згідно зі стадією а) способу за даним винаходом, потік етану піддають каталітичному оксидегідруванню і одержують суміш газів, яка містить етилен, етан, що не прореагував, воду і вторинні складові. 7 Потік етану, що піддається каталітичному оксидегідруванню, може бути або може не бути хімічно чистим. Потік використовуваного етану може містити аж до 70 % об. інших газів, таких як метан, водень, етилен, кисень, азот і оксиди вуглецю. Потік використовуваного етану, переважно, містить щонайменше 80 % об., переважно, містить щонайменше 90 % об., більш переважно, містить щонайменше 95 % об. і, найбільш переважно, містить щонайменше 98 % об. етану. У випадку необхідності, етан може бути відділений від вторинно утворених сполук, які мають більш високу температуру кипіння, в будь-якому відомому пристрої, наприклад, шляхом поглинання, екстракції, дифузії або перегонки. Потік етану, що піддається каталітичному оксидегідруванню, може являти собою джерело етану, яке є на ринку, але також і потік продуктів, одержаних з реактора оксихлорування, з якого екстрагований 1,2-дихлоретан, що необов'язково містить додатковий потік етану, який доданий на одній зі стадій з b) no g) і рецикльований на стадії h), або суміш обох потоків. Потрібно розуміти, що термін "каталітичне оксидегідрування (ODH)" відомий також як каталітичне окислювальне дегідрування, означає часткове окислення етану киснем в присутності каталізатора. Реакція ODH може протікати або при температурі, яка перевищує 650 °C і складає аж до 800 °C, при температурі, меншій ніж інтервал температур термічного крекінгу, або при температурі, яка менше або дорівнює 650 °C. Абсолютний тиск, при якому протікає стадія а), звичайно складає щонайменше 1, переважно, складає щонайменше 1,5 і, найбільш переважно, складає щонайменше 2 бар. Переважно, значення абсолютного тиску складає не більше ніж 16, переважно, складає не більше ніж 11 і, найбільш переважно, складає не більше ніж 6 бар. Кисень, що подається, може являти собою кисень або газ, що містить кисень з іншими інертними газами, такий як, наприклад, повітря. Переважно використовують кисень. Кисень може бути, а може не бути хімічно чистим. Так, можна використовувати дуже чисте джерело кисню, яке містить щонайменше 99 % об. кисню, але також і джерело кисню, яке містить менше ніж 99 % об. кисню. У останньому випадку використовуваний кисень звичайно містить більше ніж 90 % об. і, переважно, містить більше ніж 95 % об. кисню. Найбільш переважним є джерело кисню, яке містить від 95 до 99 % об. кисню. Кількість кисню, що вводиться, відносно кількості етану, переважно, складає від 0,001 до 1 моль/моль, переважно, складає від 0,005 до 0,5 моль/моль і, найбільш переважно, складає від 0,05 до 0,3 моль/моль. Реакцію ODH можна проводити в будь-якому відомому пристрої. Реакцію ODH, переважно, проводять в одному реакторі або декількох послідовно розташованих реакторах з нерухомим шаром каталізатора, які мають один або декілька шарів, між якими може здійснюватися стадія термічної обробки, або в одному реакторі або декількох пос 96298 8 лідовно розташованих реакторах з "киплячим" шаром, переважно, в адіабатичних реакторах або реакторах з регулюванням температури, при цьому використовують допоміжну рідину всередині реактора (багатотрубчастий реактор або теплообмінник, занурений в шар каталізатора) або поза реактором. Реагенти перед введенням в зону реакції можуть бути попередньо змішані. Один або декілька реагентів також можуть бути введені роздільно, наприклад, між шарами реактора, що містить декілька шарів. Реактор може бути оснащений пристроєм для попереднього нагрівання і будь-якими засобами, необхідними для регулювання температури реакції. Теплообмінник з перехресним струмом дозволяє успішно витягати тепло з продуктів, що утворилися, з метою повторного нагріву продуктів, що надходять. Для здійснення реакції ODH за даним винаходом можуть використовуватися різні каталітичні системи. Так, можна згадати каталізатори на основі оксидів лужноземельних металів, таких як, наприклад, каталізатори Li/MgO, які в загальному випадку працюють при температурах вище 600 °C. Можна також згадати каталізатори на основі нікелю (Ni). Більш переважними є каталізатори, що містять молібден (Мо) і/або ванадій (V). Основу вказаних каталізаторів в загальному випадку складають оксиди вказаних елементів. Крім того, вони, переважно, містять інші елементи, такі як, наприклад, Cr, Mn, Nb, Та, Те, Ті, Р, Sb, Bi, Zr, Ni, Се, Al, Ca або W. Найбільш переважні каталізатори на основі ванадію (V). Переважними є змішані оксиди, що містять V і щонайменше один інший елемент, вибраний з Mo, W, Nb, Та, Те, Ті, Р, Sb, Bi, Zr, Ni, Се, Al і Са. Особливо переважні змішані оксиди, які містять одночасно, Мо і V, W і V або Мо, W і V. Серед каталізаторів, які містять Мо і V, можна згадати Mo-V-O, Mo-V-Zr-О, Mo-V-Ta-Sb-Zr-O, MoV-Ta-Sb-O, Mo-V-Nb-Te-O, Mo-V-Nb-Bi-Ni-O, Mo-VNb-Bi-O, Mo-V-Nb-Ni-O, Mo-V-Nb-Sb-Ca-O, Mo-VTa-Al-O, Mo-V-Ta-O, Mo-V-Al-O, Mo-V-Sb-O, Mo-VNb-0 і Mo-V-Nb-Sb. Серед каталізаторів, які містять W і V, можна згадати W-V-O, W-V-Nb-О і W-V-Ta-O. Серед каталізаторів, які містять Mo, W і V, можна згадати Mo-W-V-Ta-Te-Ti-P-Ni-Ce-O, Mo-W-VTa-Te-Ti-P-O, Mo-W-V-Te-Ti-P-Ce-O, Mo-W-V-Te-TiP-Ni-O, Mo-W-V-Te-Ti-P-O, Mo-W-V-Te-Ti-O, Mo-WV-Te-P-O, Mo-W-V-Te-O, Mo-W-V-Ta-Te-Ti-P-Ni-CeO, Mo-W-V-Ta-Te-Ti-P-O, Mo-W-V-Te-Ti-P-Ce-O, Mo-W-V-Te-Ti-P-Ni-O, Mo-W-V-Te-Ti-P-O, Mo-W-VTe-Ti-O, Mo-W-V-Te-P-O, Mo-W-V-Te-O, Mo-W-VNb-O, Mo-W-V-Sb-O, Mo-W-V-Ti-Sb-Bi-O, Mo-W-VTi-Sb-O, Mo-W-V-Sb-Bi-O, Mo-W-V-Zr-O, Mo-W-VNb-Ta-O, Mo-W-V-Nb-0 і Mo-W-V-O. Можуть також використовуватися каталізатори Ta-Ni-O, Nb-Ni-0 і Nb-Ta-Ni-O. Каталізатори, які використовують для проведення реакції ODH, можуть бути нанесені, а можуть не бути нанесені на носій. У тому випадку, коли каталізатори нанесені на носій, то носій, який може застосовуватися, включає оксид кремнію, 9 оксид алюмінію, оксид титану, карбід кремнію, оксид цирконію і їх суміші, такі як змішані оксиди. Каталізатори, які використовують для проведення реакції ODH, переважно, стійкі відносно ДХЕ. Використовуваний каталізатор може бути поміщений в шар або всередину трубок або зовні вказаних трубок таким чином, що температуру можна регулювати за допомогою рідини, яка оточує вказані трубки або протікає по них. Проведення реакція ODH в потоці етану приводить до утворення суміші, яка містить етилен, етан, що не прореагував, воду і вторинні компоненти. Вторинними компонентами можуть бути монооксид вуглецю, діоксид вуглецю, водень, різні кисневмісні сполуки, такі як, наприклад, оцтова кислота або альдегіди, азот, метан, кисень, необов'язково ацетилен і необов'язково органічні сполуки, які містить щонайменше 3 атоми вуглецю. Відповідно до першого варіанта здійснення способу за даним винаходом, реакція ODH проводиться при температурі вище 650 °C і аж до температури 800 °C. Згідно з другим варіантом здійснення способу за даним винаходом, реакція ODH проводиться при температурі, яка менше або дорівнює 650 °C. Реакція ODH, переважно, здійснюється при температурі, яка менше або дорівнює 600 °C, переважно, менше або дорівнює 550 °C, особливо переважно, менше або дорівнює 500 °C, більш переважно, менше або дорівнює 450 °C і, найбільш переважно, менше або дорівнює 400 °C. Найбільш переважна температура в діапазоні від 200 до 400 °C. У цьому випадку спосіб за даним винаходом має ту перевагу, що при його здійсненні утворюється дуже невелика кількість водню, який є причиною багатьох ускладнень. Відповідно до вказаного другого варіанта способу за даним винаходом, перевага реакції ODH полягає в тому, що при проведенні вказаної реакції практично не можуть утворюватися важкі сполуки, кількість атомів вуглецю в яких більше або дорівнює 3, такі як, наприклад, пропілен і олефіни, молекулярна маса яких перевищує молекулярну масу пропілену, в кількостях, здатних викликати проблеми. Другий варіант способу за даним винаходом більш переважний в порівнянні з першим варіантом. Згідно зі стадією b) способу за даним винаходом, вказану суміш газів, одержану на стадії а), необов'язково промивають і сушать, одержуючи таким чином суміш сухих газів. Суміш газів, одержана на стадії а), може промиватися, а може не промиватися. Переважно, її промивають. Промивання суміші газів, одержаної на стадії а), можна здійснити будь-якими відомими способами. Його, переважно, здійснюють, використовуючи водну, переважно, лужну промивну рідину, або використовують неводну рідину. Серед водних промивних рідин потрібно згадати гідроксид натрію, карбонат натрію, гідрокарбонат натрію і гідроксид натрію. Серед неводних рідин можна згадати метилпіролідон, важкі масла і метанол. 96298 10 Під час цієї операції, перевалено, видаляються тверді частинки, такі як вугілля, сполуки сірки, діоксид вуглецю, насичені або ненасичені вуглеводні, більш важкі, ніж етилен, ацетилен, кислі сполуки, такі як оцтова кислота або хлорид водню, і альдегіди. Сушіння суміші газів потім можна здійснити будь-якими відомими способами. Сушіння, переважно, виконують шляхом охолоджування по закінченні компресії газів і/або шляхом адсорбції на твердому поглиначі, такому як молекулярні сита, оксид алюмінію або вапно. Стадію відмивання, якщо вона проводиться, і стадію сушіння можна здійснювати в будь-якому порядку. Так, можна промити і потім висушити суміш газів або висушити і потім промити суміш газів. Переважно, вказану суміш газів, одержану на стадії а), промивають і потім сушать і, таким чином, одержують суміш сухих газів. Після стадії b) кількість води в суміші сухих газів, переважно, менше або дорівнює 500 м. ч., переважно, менше або дорівнює 10 м. ч. і, найбільш переважно, менше або дорівнює 1 м. ч. по об'єму. Може бути передбачена додаткова стадія очищення, переважно, стадія хімічного очищення потоку, який піддають хлоруванню в реакторі хлорування R1, перше ніж потік надійде в реактор хлорування, з метою витягнути з нього будь-яку сполуку, яка небажана при проведенні хлорування. Це може стосуватися ацетилену, наприклад, який утворюється на стадії а), але також і кисню, який небажаний в тому випадку, коли він знаходиться в надлишку. Ацетилен може бути успішно видалений шляхом гідрування, переважно, за допомогою водню, присутнього в суміші. Вказана стадія повинна бути проведена не пізніше ніж безпосередньо перед стадією хлорування. Вона може бути проведена між стадією b) і стадією с), під час стадії с) або безпосередньо перед стадією d). Переважно, вона проводиться між стадією b) і стадією с). Після вищезгаданої стадії b) і необов'язкової додаткової стадії очищення вказану суміш сухих газів на стадії с) піддають абсорбції А1, яка полягає в розділенні вказаної суміші газів на фракцію, збагачену сполуками, більш легкими, ніж етилен, яка містить деяку кількість етилену (фракція А), і фракцію F1. Таким чином, суміш газів піддають абсорбції на стадії А1, на якій вказаний потік, переважно, вводять в контакт з промивним агентом, що містить ДХЕ. Потрібно розуміти, що вираз "промивний агент, що містить ДХЕ", або ж просто "промивний агент" означає композицію, в якій ДХЕ присутній в рідкому стоянні. Таким чином, промивний агент, який може застосовуватися для проведення стадії абсорбції А1, переважно, містить ДХЕ в рідкому стані. Присутність у вказаному промивному агентові інших сполук ніяким чином не виключене з об'єму даного винаходу. Проте, промивний агент, переважно, містить щонайменше 50 % об. ДХЕ, більш переважно, містить щонайменше 80 % об. ДХЕ і, най 11 більш переважно, містить щонайменше 95 % об. ДХЕ. Промивний агент, який використовують на стадії абсорбції А1, може складатися зі свіжої порції промивного агента будь-якого походження, наприклад, з неочищеного ДХЕ, що виходить з реактора хлорування, неочищеного ДХЕ, що виходить з реактора оксихлорування, або з суміші обох речовин, яку не піддають очищенню. Він може також бути складений з вказаного ДХЕ, який був попередньо підданий очищенню, або ж з всієї або частини фракції F3, яка витягається на стадії десорбції D способу за даним винаходом і необов'язково містить ДХЕ, який утворився в реакторі хлорування і який екстрагують на стадії десорбції, після проведення необов'язкової обробки, яка дозволяє знизити у фракції F3 концентрацію сполук, більш важких, ніж етан, як розглянуто нижче, необов'язково з додаванням свіжої порції промивного агента. Промивний агент, який використовують на стадії абсорбції А1, переважно, складений з всієї або частини фракції F3, яка витягається під час проведення стадії десорбції D способу за даним винаходом і необов'язково містить ДХЕ, який утворився в реакторі хлорування і який екстрагують на стадії десорбції, після проведення вищезгаданої необов'язкової обробки, необов'язково з додаванням свіжої порції промивного агента. У тому випадку, коли ДХЕ, що утворився в реакторі хлорування, відділяють від потоку продуктів, який виводять з реактора хлорування через вихід для продуктів хлорування, то в найбільш переважному варіанті здійснення способу за даним винаходом промивний агент, який використовують для проведення стадії адсорбції А1, складається з всієї або частини фракції F3, що витягається під час проведення стадії десорбції D способу за даним винаходом, після проведення вищезгаданої необов'язкової обробки, з додаванням свіжої порції промивного агента (для компенсації втрат промивного агента під час проведення стадій абсорбції і десорбції). Вищезгадана необов'язкова додаткова обробка, яка дозволяє знизити у фракції F3 концентрацію сполук, більш важких, ніж етан, переважно, сполук, що містять щонайменше 3 атоми вуглецю, може являти собою стадію десорбції сполук, більш важких, ніж етан, і більш легких, ніж фракція F3, або стадію дистиляції фракції F3. Переважно, вона полягає в десорбції сполук, які важче, ніж етан, і легше, ніж фракція F3. Переважно, здійснюють обробку фракції F3. Суттєва перевага полягає в тому, що присутність вказаного ДХЕ не викликає ніяких проблем, оскільки він являє собою сполуку, яка в основному утворюється в процесі оксихлорування або хлорування. Відношення між відповідними виходами промивного агента і етилену, який повинен бути екстрагований з суміші сухих газів, не є критичним і може варіювати в широких межах. На практиці воно обмежене витратами, пов'язаними з регенерацією промивного агента. У загальному випадку, вихід промивного агента складає щонайменше 1, 96298 12 переважно, щонайменше 5 і, найбільш переважно, щонайменше 10 тонн на тонну суміші сухих газів. У загальному випадку, вихід промивного агента складає не більше ніж 100, переважно, не більше ніж 50 і, найбільш переважно, не більше ніж 25 тонн на тонну етилену і етану, які необхідно екстрагувати з суміші сухих газів. Стадію абсорбції А1, переважно, проводять за допомогою абсорбера, такого як, наприклад, плівковий абсорбер з висхідною плівкою або плівковий абсорбер зі стікаючою плівкою, або за допомогою абсорбційної колони, вибраної з тарілчастих колон, колон з неупорядкованою насадкою, колон з упорядкованою насадкою, колон, що поєднують один або декілька варіантів вищезгаданих внутрішньокорпусних пристроїв, і зрошуваних колон. Стадію абсорбції А1, переважно, проводять з використанням абсорбційної колони і, найбільш переважно, з використанням тарілчастої абсорбційної колони. Абсорбційну колону, переважно, оснащують спільно функціонуючими допоміжними пристроями, такими як, наприклад, щонайменше один конденсор або холодильник, який може бути розташований всередині або зовні колони. Вищезгадану стадію абсорбції А1, переважно, проводять при абсолютному тиску, який складає щонайменше 15, переважно, який складає щонайменше 20 і, найбільш переважно, який складає щонайменше 25 бар. Стадію абсорбції А1, переважно, проводять при абсолютному тиску, який складає не більше ніж 40, переважно, не більше ніж 35 і, найбільш переважно, не більше ніж 30 бар. Температура, при якій проводять вищезгадану стадію абсорбції А1, переважно, складає щонайменше мінус 10 °C, переважно, складає щонайменше 0 °C і, найбільш переважно, складає щонайменше 10 °C у верхній частині абсорбера або абсорбційної колони. Вона, переважно, складає не більше ніж 60, переважно, складає не більше ніж 50 і, найбільш переважно, складає не більше ніж 40 °C у верхній частині абсорбера або абсорбційної колони. Температура в нижній частині абсорбера або абсорбційної колони, переважно, складає щонайменше 0 °C, переважно, складає щонайменше 10 °C і, найбільш переважно, щонайменше 20 °C. Вона, переважно, складає не більше ніж 70, переважно, складає не більше ніж 60 і, найбільш переважно, складає не більше ніж 50 °C. Стадія с) абсорбції А1 включає розділення вказаної суміші газів на фракцію, збагачену сполуками, більш легкими, ніж і етилен, яка містить деяку кількість етилену (фракція А), і на фракцію F1. Фракція А збагачена сполуками, більш легкими, ніж і етилен. Вказаними сполуками в загальному випадку є метан, азот, кисень, водень і монооксид вуглецю. Переважно, фракція А містить щонайменше 70 %, переважно, щонайменше 80 % і, найбільш переважно, щонайменше 85 % мас. сполук, які легше, ніж етилен, які містяться в суміші сухих газів. Переважно, фракція А містить не більше ніж 99,99 %, переважно, не більше ніж 99,95 % і, найбільш 13 переважно, не більше ніж 99,9 % мас. сполук, які легше, ніж етилен, які містяться в суміші сухих газів. Фракція А відрізняється тим, що вміст ацетилену в ній, переважно, менше або дорівнює 0,01 %, переважно, менше або дорівнює 0,005 % і, найбільш переважно, менше або дорівнює 0,001 % об. відносно загального об'єму фракції А. Переважно, фракція А містить не більше ніж 20 %, переважно, не більше ніж 10 % і, найбільш переважно, не більше ніж 5 % етану відносно загального об'єму фракції А. Фракція А відрізняється тим, що вміст в ній сполук, що включають щонайменше 3 атоми вуглецю, переважно, менше або дорівнює 0,01 %, переважно, менше або дорівнює 0,005 % і, найбільш переважно, менше або дорівнює 0,001 % об. відносно загального об'єму фракції А. Фракція А відрізняється тим, що вміст сполук сірки в ній, переважно, менше або дорівнює 0,005 %, переважно, менше або дорівнює 0,002 % і, найбільш переважно, менше або дорівнює 0,001 % об. відносно загального об'єму фракції А. Фракція А містить щонайменше 10 %, переважно, містить щонайменше 20 % і, найбільш переважно, містить щонайменше 40 % етилену, що міститься в суміші сухих газів. Фракція А, переважно, містить не більше ніж 90 %, переважно, містить не більше ніж 80 % і, найбільш переважно, містить не більше ніж 60 % етилену, що міститься в суміші сухих газів. Переважно, фракція F1 містить не більше ніж 30 %, переважно, містить не більше ніж 20 % і, найбільш переважно, містить не більше ніж 15 % об. сполук, більш легких, ніж етилен, які містяться в суміші сухих газів. Переважно, фракція F1 містить щонайменше 0,1 %, переважно, містить щонайменше 0,3 % і, найбільш переважно, містить щонайменше 0,5 % мас. етилену відносно загальної маси фракції F1. Переважно, фракція F1 містить не більше ніж 20 %, переважно, містить не більше ніж 15 % і, найбільш переважно, містить не більше ніж 12 % мас. етилену відносно загальної маси фракції F1. Переважно, фракція F1 містить щонайменше 0,3 %, переважно, містить щонайменше 0,8 % і, найбільш переважно, містить щонайменше 1 % мас. етану відносно загальної маси фракції F1. Переважно, фракція F1 містить не більше ніж 25 %, переважно, містить не більше ніж 20 % і, найбільш переважно, містить не більше ніж 18 % мас. етану відносно загальної маси фракції F1. Фракція F1 відрізняється також тим, що вміст ацетилену в ній, переважно, менше або дорівнює 0,1 %, переважно, менше або дорівнює 0,05 % і, найбільш переважно, менше або дорівнює 0,01 % мас. відносно загальної маси фракції F1. Фракція F1 відрізняється тим, що вміст в ній сполук, що включають щонайменше 3 атоми вуглецю, переважно, менше або дорівнює 1 %, переважно, менше або дорівнює 0,5 % і, найбільш переважно, менше або дорівнює 0,1 % мас. відносно загальної маси фракції F1. Фракція F1 відрізняється тим, що вміст сполук сірки в ній, переважно, менше або дорівнює 0,005 96298 14 %, переважно, менше або дорівнює 0,002 % і, найбільш переважно, менше або дорівнює 0,001 % мас. відносно загальної маси фракції F1. Згідно зі стадією d) способу за даним винаходом, фракцію А направляють в реактор хлорування, де більша частина етилену, присутнього у фракції А, перетворюється на 1,2-дихлоретан, і одержаний 1,2-дихлоретан необов'язково виділяється з потоку продуктів, що утворилися в реакторі хлорування. Реакцію хлорування, переважно, проводять в рідкій фазі (яка, переважно, в основному в ДХЕ), яка містить розчинений каталізатор, такий як FeCl3 або інша кислота Льюїса. Можна з успіхом об'єднувати вказаний каталізатор зі спільно діючим каталізатором, таким як хлориди лужних металів. Парою, яка дає хороші результати, є комплекс FeCl3 з LiCl (тетрахлорферат літію - як описується в патентній заявці NL 6901398). Кількість використовуваного FeCl3, переважно, складає приблизно від 1 до ЗО г FeCl3 на кілограм рідких вихідних речовин. Молярне відношення FeCl3 до LiCl, переважно, складає від приблизно 0,5 до 2. Крім того, процес хлорування, переважно, проводять в середовищі хлоровмісної органічної рідини. Більш переважно, вказану хлоровмісну органічну рідину називають також рідкою сумішшю, яка в основному складається з ДХЕ. Процес хлорування за даним винаходом, переважно, проводять при температурі в діапазоні від 30 до 150 °C. Хороші результати одержуються незалежно від тиску як при температурі нижче температури кипіння (хлорування в умовах недогріву), так і при температурі кипіння (хлорування при кипінні). У тому випадку, коли процес хлорування за даним винаходом являє собою хлорування в умовах недогріву, він дає хороші результати при роботі при температурі, яка, переважно, перевищує або дорівнює 50 °C і, переважно, перевищує або дорівнює 60 °C, але, переважно, менше або дорівнює 80 °C і, переважно, менше або дорівнює 70 °C, при абсолютному тиску в газовій фазі, який, переважно, більше або дорівнює 1 і, переважно, більше або дорівнює 1,1 бар, однак, переважно, менше або дорівнює 30, переважно, менше або дорівнює 25 і, найбільш переважно, менше або дорівнює 20 бар. Найбільш переважним є процес хлорування при температурі кипіння, який дозволяє, якщо необхідно, успішно витягати тепло, що виділяється при протіканні реакції. У цьому випадку реакцію, переважно, проводять при температурі, яка більше або дорівнює 60 °C, переважно, більше або дорівнює 70 °C і, найбільш переважно, більше або дорівнює 85 °C, однак, переважно, при температурі, яка менше або дорівнює 150 °C і, переважно, менше або дорівнює 135 °C і при абсолютному тиску в газовій фазі, який, переважно, більше або дорівнює 0,2, переважно, більше або дорівнює 0,5 бар, більш переважно, більше або дорівнює 1,1 бар і, найбільш переважно, більше або дорівнює 1,3 бар, однак, переважно, менше або дорівнює 20 і, переважно, менше або дорівнює 15 бар. 15 Процес хлорування може також являти собою процес хлорування при температурі кипіння з використанням змішаного контуру охолоджування. Потрібно розуміти, що вираз "процес хлорування при температурі кипіння з використанням змішаного контуру охолоджування" означає процес, в якому охолоджування реакційного середовища проводять, наприклад, з використанням теплообмінника, зануреного в реакційне середовище, або з використанням охолоджувального контуру, циркулюючого в теплообміннику, при цьому в газовій фазі утворюється щонайменше деяка кількість ДХЕ. Температуру і тиск реакції, переважно, підбирають таким чином, щоб ДХЕ, що утворюється, виділявся в газову фазу, а інше тепло з реакційного середовища видалялося за рахунок поверхні теплообмінника. Фракцію А, що містить етилен, а також хлор (в чистому вигляді або розбавлений) можна вводити, разом або роздільно, в реакційне середовище за допомогою будь-якого відомого пристосування. Роздільне введення фракції А може виявитися переважним з тим, щоб підвищити її парціальний тиск і полегшити розчинення, яке часто є лімітуючою стадією процесу. Хлор додається в кількості, достатній для того, щоб перетворити більшу частину етилену і щоб не було потрібно додавати надмірну кількість хлору, що не вступив в реакцію. Використовуване відношення хлор/етилен, переважно, складає в діапазоні від 1,2 до 0,8 і, найбільш переважно, складає в діапазоні від 1,05 до 0,95 моль/моль. Одержані продукти хлорування в основному містять ДХЕ, а також невеликі кількості побічних продуктів, таких як 1,1,2-трихлоретан, або невеликі кількості продуктів хлорування етану і метану. Виділення одержаного ДХЕ з потоку продуктів, який виводять з реактора хлорування, не є обов'язковим. У деяких випадках може виявитися переважним не виділяти ДХЕ, що утворився в реакторі хлорування, з потоку продуктів, який виводять з реактора хлорування, особливо в тому випадку, якщо проводять стадію є). Однак, переважно, ДХЕ, що утворився в реакторі хлорування, відділяють від потоку продуктів, який виводять з реактора хлорування. Якщо воно проводиться, то виділення ДХЕ, що утворився, з потоку продуктів, який виводять з реактора хлорування, здійснюють відповідно до відомих способів, і воно в загальному випадку дозволяє використовувати тепло реакції хлорування. У такому випадку його, переважно, здійснюють шляхом конденсації і/або розділення газ/рідина. Відповідно до необов'язкової стадії e) способу за даним винаходом, потік продуктів, що виводиться з реактора хлорування, з якого необов'язково виділений 1,2-дихлоретан, необов'язково піддають абсорбції А2, яка включає розділення вказаного потоку на фракцію, збагачену етаном F2, яку знову повертають у фракцію F1, і на фракцію, збагачену сполуками, більш легкими, ніж етан F2'. Так, потік продуктів, що виводиться з реактора хлорування, з якого необов'язково виділений 1,2дихлоретан, піддають стадії абсорбції А2, на якій 96298 16 потік, переважно, вводять в контакт з промивним агентом, що містить ДХЕ. Таким чином, промивний агент, який може застосовуватися для проведення стадії абсорбції А2, переважно, містить ДХЕ в рідкому стані. Присутність у вказаному промивному агентові інших сполук ніяким чином не виключена з об'єму даного винаходу. Проте, промивний агент, перевалено, містить щонайменше 50 % об. ДХЕ, більш переважно, містить щонайменше 80 % об. і, найбільш переважно, містить щонайменше 95 % об. ДХЕ. Промивний агент, який використовують на стадії абсорбції А2, може складатися зі свіжої порції промивного агента будь-якого походження, наприклад, з неочищеного ДХЕ, що виходить з реактора хлорування, неочищеного ДХЕ, що виходить з реактора оксихлорування, або з суміші обох речовин, яку не піддають очищенню. Він може також бути складений з вказаного ДХЕ, який був попередньо підданий очищенню, або ж зі всієї або частини фракції F3, яка витягається на стадії десорбції D способу за даним винаходом і необов'язково містить ДХЕ, який утворився в реакторі хлорування і який екстрагують на стадії десорбції, після проведення необов'язкової обробки, яка дозволяє знизити в ДХЕ концентрацію сполук, більш важких, ніж етан, як розглянуто нижче при описі стадії с), необов'язково з додаванням свіжої порції промивного агента. Промивний агент, який використовують на стадії абсорбції А2, переважно, складений зі всієї або частини фракції F3, яка витягається під час проведення стадії десорбції D способу за даним винаходом і необов'язково містить ДХЕ, який утворився в реакторі хлорування і який екстрагують на стадії десорбції після проведення вищезгаданої необов'язкової обробки, необов'язково з додаванням свіжої порції промивного агента. У тому випадку, коли ДХЕ, який утворився в реакторі хлорування, відділяють від потоку продуктів, який виводять з реакції хлорування через вихід для продуктів хлорування, то в найбільш переважному варіанті здійснення способу за даним винаходом промивний агент, який використовують для проведення стадії адсорбції А2, складається зі всієї або частини фракції F3, що витягається під час проведення стадії десорбції D способу за даним винаходом, після проведення вищезгаданої необов'язкової обробки, з додаванням свіжої порції промивного агента (для компенсації втрат промивного агента під час проведення стадій абсорбції і десорбції). Суттєва перевага полягає в тому, що присутність вказаного ДХЕ не викликає ніяких проблем, оскільки він являє собою сполуку, яка в основному утворюється в процесі оксихлорування або хлорування. Відношення між відповідними виходами промивного агента і етану, який повинен бути екстрагований з потоку продуктів, що виводиться з реактора хлорування, з якого необов'язково виділений 1,2-дихлоретан, не є критичними і можуть варіювати в широких межах. На практиці воно обмежене витратами, пов'язаними з регенерацією промивного агента. У загальному випадку, вихід промивного 17 агента складає щонайменше 1, переважно, складає щонайменше 5 і, найбільш переважно, складає щонайменше 10 тонн на тонну сумарної кількості етану і сполук, більш легких, ніж етан, які містяться в потоці продуктів, що виводиться з реактора хлорування, з якого необов'язково виділений 1,2-дихлоретан. У загальному випадку, вихід промивного агента складає максимум 100, переважно, максимум 50 і, найбільш переважно, максимум 25 тонн на тонну етану, що міститься в потоці продуктів, який виводиться з реактора хлорування, з якого необов'язково виділений 1,2-дихлоретан. Стадію абсорбції А2, переважно, проводять за допомогою абсорбера, такого як, наприклад, плівковий абсорбер з висхідною плівкою або плівковий абсорбер зі стікаючою плівкою, або за допомогою абсорбційної колони, вибраної з тарілчастих колон, колон з неупорядкованою насадкою, колон з упорядкованою насадкою, колон, що поєднують один або декілька варіантів вищезгаданих внутрішньокорпусних пристроїв, і зрошуваних колон. Стадію абсорбції А2, переважно, проводять з використанням абсорбційної колони і, найбільш переважно, з використанням тарілчастої абсорбційної колони. Абсорбційну колону, переважно, оснащують спільно функціонуючими допоміжними пристроями, такими як, наприклад, щонайменше один конденсор або холодильник, який може бути розташований всередині або зовні колони. Вищезгадану стадію абсорбції А2, переважно, проводять при абсолютному тиску, який складає щонайменше 6, переважно, який складає щонайменше 8 і, найбільш переважно, який складає щонайменше 10 бар. Стадію абсорбції А2, переважно, проводять при абсолютному тиску, який складає не більше ніж 40, переважно, не більше ніж 35 і, найбільш переважно, не більше ніж 30 бар. Температура, при якій проводять вищезгадану стадію абсорбції А2, переважно, складає щонайменше мінус 10 °C, переважно, складає щонайменше 0 °C і, найбільш переважно, складає щонайменше 10 °C у верхній частині абсорбера або абсорбційної колони. Вона, переважно, складає не більше ніж 60, переважно, складає не більше ніж 50 і, найбільш перевалено, складає не більше ніж 40 °C у верхній частині абсорбера або абсорбційної колони. Температура в нижній частині абсорбера або абсорбційної колони, переважно, складає щонайменше 0 °C, переважно, складає щонайменше 10 °C і, найбільш переважно, складає щонайменше 20 °C. Вона, переважно, складає не більше ніж 70, переважно, складає не більше ніж 60 і, найбільш переважно, складає не більше ніж 50 °C. Необов'язкова стадія e) абсорбції А2 включає розділення потоку продуктів, що виводиться з реактора хлорування, з якого необов'язково виділений 1,2-дихлоретан, на фракцію, збагачену етаном F2, яку знову повертають у фракцію F1, і на фракцію, збагачену сполуками, більш легкими, ніж етан F2'. Фракція F2' збагачена сполуками, більш легкими, ніж етан. Сполуки, більш легкі, ніж етан, в 96298 18 основному являють собою етилен, метан, азот, кисень, водень і монооксид вуглецю. Фракція F2', переважно, містить щонайменше 80 %, переважно, містить щонайменше 85 % і, найбільш переважно, містить щонайменше 90 % мас. сполук, більш легких, ніж етан, які містяться в потоці продуктів, що виводиться з реактора хлорування, який піддають обробці на стадії є). Фракція F2', переважно, містить не більше ніж 99,99 %, переважно, містить не більше ніж 99,95 % і, найбільш переважно, містить не більше ніж 99,9 % мас. сполук, більш легких, ніж етан, які містяться в потоці продуктів, який піддають обробці на стадії є). Фракція F2', переважно, містить не більше ніж 20 %, переважно, містить не більше ніж 12 % і, найбільш переважно, містить не більше ніж 8 % етану, що міститься в потоці продуктів, який піддають обробці на стадії є). Фракція F2', переважно, містить не більше ніж 20 %, переважно, містить не більше ніж 15 % і, найбільш переважно, містить не більше ніж 10 % сполук, більш легких, ніж етилен, які містяться в потоці продуктів, який піддають обробці на стадії є). Збагачена етаном фракція F2, переважно, містить не більше ніж 0,01 %, переважно, містить не більше ніж 0,007 % і, найбільш переважно, містить не більше ніж 0,005 % мас. водню відносно загальної маси фракції F2. Фракція F2, переважно, містить щонайменше 0,1 %, переважно, містить щонайменше 0,3 % і, найбільш переважно, містить щонайменше 0,5 % мас. етану відносно загальної маси фракції F2. Фракція F2, переважно, містить не більше ніж 25 %, переважно, містить не більше ніж 20 % і, найбільш переважно, містить не більше ніж 18 % мас. етану відносно загальної маси фракції F2. Фракція F2 відрізняється також тим, що вміст ацетилену в ній, переважно, менше або дорівнює 0,1 %, переважно, менше або дорівнює 0,05 % і, найбільш переважно, менше або дорівнює 0,01 % мас. відносно загальної маси фракції F2. Фракція F2 відрізняється тим, що вміст в ній сполук, що включають щонайменше 3 атоми вуглецю, переважно, менше або дорівнює 1 %, переважно, менше або дорівнює 0,5 % і, найбільш переважно, менше або дорівнює 0,1 % мас. відносно загальної маси фракції F2. Фракція F2 відрізняється тим, що вміст сполук сірки в ній, переважно, менше або дорівнює 0,005 %, переважно, менше або дорівнює 0,002 % і, найбільш переважно, менше або дорівнює 0,001 % мас. відносно загальної маси фракції F2. Фракцію F2', що виділяється після стадії є), переважно, розробляють як паливо. Так, її можна розробляти як паливо на стадії піролізу ДХЕ або на стадії a) ODH. Згідно зі стадією f) способу за даним винаходом, фракцію F1, яка необов'язково містить фракцію F2, виділену на стадії e) абсорбції А2, піддають десорбції D, яка включає розділення фракції F1 на фракцію, збагачену етиленом (фракція В), і на фракцію F3, яка необов'язково містить ДХЕ, що утворився в реакторі хлорування, який потім екст 19 рагують, якщо він не був екстрагований раніше, і вказану фракцію знову повертають щонайменше на одну з необов'язкових стадій абсорбції, після проведення додаткової обробки, призначеної для зниження у фракції F3 концентрації сполук, більш важких, ніж етан. Стадія десорбції, переважно, являє собою стадію десорбції, на якій фракцію В екстрагують з промивного агента. Промивний агент, витягнутий після стадії десорбції, що необов'язково містить ДХЕ, який утворився в реакторі хлорування, після екстракції може бути видалений, повністю або частково направлений у вузол оксихлорування, куди ДХЕ надходить разом ДХЕ, що утворився в реакторі оксихлорування, або ж частково або повністю знову направляється на одну зі стадій абсорбції способу за даним винаходом, необов'язково після проведення вказаної раніше обробки (стадія с)), разом з необов'язковим додаванням свіжої порції промивного агента. Переважно, промивний агент, витягнутий після стадії десорбції знову направляється на одну зі стадій абсорбції способу за даним винаходом, після проведення вищезгаданої необов'язкової обробки, разом з необов'язковим додаванням свіжої порції промивного агента, або у вузол оксихлорування. У тому випадку, коли ДХЕ, що утворився в реакторі хлорування, виділяється з потоку продуктів, який виводиться з реактора хлорування через отвір для випускання продуктів хлорування, то в найбільш переважному варіанті здійснення даного винаходу промивний агент, витягнутий після стадії десорбції, повністю або частково знову повертається на одну зі стадій абсорбції способу за даним винаходом, після проведення вищезгаданої необов'язкової обробки, разом з додатково доданою свіжою порцією промивного агента. Стадію десорбції, переважно, проводять за допомогою десорбера, такого як, наприклад, плівковий десорбер з висхідною плівкою або плівковий десорбер зі стікаючою плівкою, за допомогою ребойлера або десорбційної колони, вибраної з тарілчастих колон, колон з неупорядкованою насадкою, колон з упорядкованою насадкою, колон, що поєднують один або декілька варіантів вищезгаданих внутрішньокорпусних пристроїв, і зрошуваних колон. Стадію десорбції, переважно, проводять з використанням десорбційної колони і, найбільш переважно, з використанням тарілчастої десорбційної колони. Десорбційну колону, переважно, оснащують спільно функціонуючими допоміжними пристроями, такими як, наприклад, щонайменше один конденсор або один холодильник, який може бути розташований всередині або зовні колони, і щонайменше один ребойлер. Стадію десорбції, переважно, проводять при абсолютному тиску, який складає щонайменше 1, переважно, який складає щонайменше 2 і, найбільш переважно, щонайменше 3 бар. Стадію десорбції, переважно, проводять при абсолютному тиску, який складає не більше ніж 20, переважно, не більше ніж 15 і, найбільш переважно, не більше ніж 10 бар. 96298 20 Температуру, при якій проводять стадію десорбції, переважно, вибирають таким чином, щоб більше ніж 90 %, переважно, більше ніж 95 % етилену і етану, що містяться у фракції F1, яка необов'язково включає фракцію F2, виявилося у фракції В. Температура, при якій проводять стадію десорбції, переважно, складає щонайменше мінус 10 °C, переважно, складає щонайменше 0 °C і, найбільш переважно, складає щонайменше 10 °C у верхній частині десорбера або десорбційної колони. Температура, переважно, складає не більше ніж 60, переважно, складає не більше ніж 50 і, найбільш переважно, складає не більше ніж 40 °C у верхній частині десорбера або десорбційної колони. Температура в нижній частині десорбера або десорбційної колони, переважно, складає щонайменше 60, переважно, складає щонайменше 80 і, найбільш переважно, щонайменше 100 °C. Вона, переважно, складає не більше ніж 200, переважно, складає не більше ніж 160 і, найбільш переважно, складає не більше ніж 150 °C. Стадія десорбції f) включає розділення фракції F1, яка необов'язково включає фракцію F2, виділену на стадії e) абсорбції А2, на фракцію В, яка являє собою фракцію, збагачену етиленом, і на фракцію F3, яка необов'язково містить ДХЕ, що утворився в реакторі хлорування R2, який потім екстрагують, якщо він не був екстрагований раніше, і фракцію повертають зворотно на одну зі стадій абсорбції, необов'язково після додаткової обробки, призначеної для видалення сполук, більш важких, ніж етан. Переважно, фракція В містить не більше ніж 1 %, переважно, не більше ніж 0,5 % і, найбільш переважно, не більше ніж 0,2 % об. водню відносно загального об'єму фракції В. Фракція В відрізняється тим, що вміст етилену в ній, переважно, більше або дорівнює 2 %, переважно, більше або дорівнює 3 % і, найбільш переважно, більше або дорівнює 4 % об. відносно загального об'єму фракції В. Фракція В відрізняється тим, що вміст етану в ній, переважно, менше або дорівнює 98 %, переважно, менше або дорівнює 97 % і, найбільш переважно, менше або дорівнює 96 % об. відносно загального об'єму фракції В. Фракція В, переважно, містить не більше ніж 0,01 %, переважно, містить не більше ніж 0,005 % і, найбільш переважно, містить не більше ніж 0,001 % сполук, що включають щонайменше 3 атоми вуглецю, відносно загального об'єму фракції В. Фракція В, крім того, відрізняється тим, що вміст ацетилену в ній, переважно, менше або дорівнює 0,1 %, переважно, менше або дорівнює 0,05 % і, найбільш переважно, менше або дорівнює 0,01 % об. відносно загального об'єму фракції В. Фракція В відрізняється тим, що вміст сполук сірки в ній, переважно, менше або дорівнює 0,005 %, переважно, менше або дорівнює 0,002 % і, найбільш переважно, менше або дорівнює 0,001 % об. відносно загального об'єму фракції В. Переважно, фракція F3 містить щонайменше 80 %, переважно, містить щонайменше 85 % і, найбільш переважно, містить щонайменше 90 % 21 мас. сполук, більш важких, ніж етан, які містяться у фракції F1, яка необов'язково включає фракцію F2. Переважно, фракція F3 містить не більше ніж 0,5 %, переважно, містить не більше ніж 0,3 % і, найбільш переважно, містить не більше ніж 0,1 % мас. етану відносно загальної маси фракції F3. Переважно, фракція F3 містить не більше ніж 0,3 %, переважно, містить не більше ніж 0,1 % і, найбільш переважно, містить не більше ніж 0,05 % мас. етилену відносно загальної маси фракції F3. Згідно зі стадією g) способу за даним винаходом, фракція В направляється в реактор оксихлорування, в якому більша частина етилену, присутнього у фракції В, перетворюється на 1,2дихлоретан, утворений 1,2-дихлоретан відділяється від потоку продуктів, який виводиться з реактора оксихлорування, і необов'язково додається до ДХЕ, що утворився в реакторі хлорування. Реакцію оксихлорування, переважно, проводять в присутності каталізатора, що містить активні елементи, включаючи мідь, який нанесений на інертний носій. Інертний носій, переважно, вибирають з оксиду алюмінію, силікагелів, змішаного оксидів, глини і інших носіїв натурального походження. Переважним інертним носієм є оксид алюмінію. Переважними є каталізатори, які включають активні елементи, переважно, в кількості щонайменше 2 елементи, одним з яких є мідь. Серед активних елементів, крім міді, можна згадати лужні метали, лужноземельні метали, рідкісноземельні метали і метали, вибрані з групи, яка включає рутеній, родій, паладій, осмій, іридій, платину і золото. Найбільш переважними є каталізатори, які містять наступні активні елементи: мідь/магній/калій, мідь/магній/натрій, мідь/магній/літій, мідь/магній/цезій, мідь/магній/натрій/літій, мідь/магній/калій/літій і мідь/магній/цезій/літій, мідь/магній/натрій/калій, мідь/магній/натрій/цезій і мідь/магній/калій/цезій. Найбільш переважними є каталізатори, описані в патентних заявках ЕР-А 255156, ЕР-А 494474, ЕР-А 657212 і ЕР-А 657213, які включені в даний опис за допомогою посилання. Вміст міді, в перерахунку на металеву форму, переважно, складає в діапазоні від 30 до 90 г/кг, переважно, складає в діапазоні від 40 до 80 г/кг і, найбільш переважно, складає в діапазоні від 50 до 70 г/кг каталізатора. Вміст магнію, в перерахунку на металеву форму, переважно, складає в діапазоні від 10 до 30 г/кг, переважно, складає в діапазоні від 12 до 25 г/кг і, найбільш переважно, складає в діапазоні від 15 до 20 г/кг каталізатора. Вміст лужного металу, в перерахунку на металеву форму, переважно, складає в діапазоні від 0,1 до 30 г/кг, переважно, складає в діапазоні від 0,5 до 20 г/кг і, найбільш переважно, складає в діапазоні від 1 до 15 г/кг каталізатора. Атомні відношення Си/Мg/лужний(і) метал(и), переважно, складає 1/0,1-2/0,05-2, переважно, складає 1/0,2-1,5/0,1-1,5 і, найбільш переважно, складає 1/0,5-1/0,15-1. 96298 22 Найбільш переважними є каталізатори, які мають питому площу поверхні, що вимірюється з використанням азоту відповідно до методу BET, 2 яка, переважно, складає в діапазоні від 25 м /г до 2 300 м /г, переважно, складає в діапазоні від 50 м /г до 200 м /г і, найбільш переважно, складає в діапазоні від 75 м /г до 175 м /г. Каталізатор може використовуватися у вигляді нерухомого шару або псевдозрідженого шару. Другий варіант є переважним. Процес оксихлорування здійснюється в діапазоні режимів, які звичайно рекомендуються для цієї реакції. Температура, переважно, складає в діапазоні від 150 до 300 °C, переважно, складає в діапазоні від 200 до 275 °C і, найбільш переважно, складає в діапазоні від 215 до 255 °C. Тиск реакції, переважно, перевищує атмосферний тиск. Хороші результати дають значення абсолютного тиску в діапазоні від 2 і 10 бар. Переважним є діапазон абсолютного тиску від 4 до 7 бар. Може виявитися доцільним регулювати вказаний тиск з тим, щоб добитися оптимального часу контактування в реакторі і підтримувати постійну швидкість протікання різних процесів. Звичайний час контактування складає в діапазоні від 1 до 60 сек. і, переважно, складає від 10 до 40 сек. Джерелом кисню для вказаної реакції оксихлорування може бути повітря, чистий кисень або їх суміш, переважно чистий кисень. Останній варіант є переважним, оскільки дозволяє легко здійснити рециклювання реагентів, що не прореагували. Реагенти можуть бути введені в шар каталізатора за допомогою будь-якого відомого пристрою. У загальному випадку з міркувань безпеки зручно вводити кисень окремо від інших реагентів. Ці ж міркування безпеки також вимагають, щоб суміш газів, яка виходить з реактора або рециклюється в реактор, підтримувалася за межами займистості при тиску і температурах, що розглядаються. Переважніше підтримувати так звану багату суміш, тобто суміш, вміст кисню в якій відносно горючих речовин дуже малий, щоб викликати запалення. У цьому значенні великий вміст (>2 % об., переважно >5 % об.) водню є недоліком внаслідок широкого діапазону займистості для вказаної речовини. Переважно, використовують відношення хлорид водню/кисень в діапазоні від 3 до 6 моль/моль. Відношення етилен/хлорид водню, переважно, складає в діапазоні від 0,4 до 0,6 моль/моль. Продукти хлорування, що утворилися, в основному містять ДХЕ, а також невеликі кількості побічних продуктів, таких як 1,1,2-трихлоретан. Згідно зі стадією g) способу за даним винаходом, ДХЕ, що утворився, відділяється від потоку продуктів, який виводиться з реактора оксихлорування, і необов'язково додається до ДХЕ, що утворився в реакторі хлорування. Відділення ДХЕ, що утворився, від потоку продуктів, який виводиться з реактора оксихлорування, здійснюють відомими способами. Спочатку його, переважно, здійснюють шляхом конденсації. Теплоту реакції оксихлорування звичайно витягають в пароподібному стані, який може використовуватися для розділення або з будь-якою іншою метою. 23 Після того, як він вийде з реактора оксихлорування, потік продуктів, що виводяться з реактора, з якого витягнутий ДХЕ, переважно, також промивається, з метою витягання НС1, що не прореагував. Вказана операція промивання, переважно, являє собою стадію промивання лугом. За нею, переважно, іде стадія розділення газ/рідина, яка дозволяє витягнути ДХЕ, що утворився в рідкій формі, і, зрештою, висушити ДХЕ. Гази, які необов'язково рециклюються в реакцію ODH, сушать шляхом охолоджування. Потрібно розуміти, що вираз "необов'язково додається до ДХЕ, що утворився в реакторі хлорування", означає, що, якщо ДХЕ, який утворився в реакторі хлорування, виділяється з потоку продуктів, який виводиться з вказаного реактора, на виході з реактора хлорування або після стадії десорбції D, то до нього може додаватися, а може не додаватися ДХЕ, що утворився в реакторі оксихлорування. Переважно, його додають. Якщо, з іншого боку, вказаний перший ДХЕ не виділяють, то ДХЕ, виділений з потоку продуктів, який виводять з реактора оксихлорування, переважно, є єдиним потоком витягнутого ДХЕ. Відповідно до необов'язкової стадії h) способу за даним винаходом, потік продуктів, який видаляється з реактора оксихлорування, з якого був екстрагований ДХЕ, і необов'язково включає додатковий потік етану, раніше доданий в нього на одній зі стадій з b) no g), необов'язково знову повертається на стадію а) після проведення необов'язкового видалення газів і/або після необов'язкової додаткової обробки, з метою видалення продуктів хлорування, що містяться там. Потік продуктів, видалений з реактора оксихлорування, з якого був екстрагований ДХЕ, під час необов'язкової стадії h) може бути знову повернений, а може не бути повернений на стадію а). Переважно, потік продуктів, видалений з реактора оксихлорування, з якого був екстрагований ДХЕ, під час стадії h), знову повертають на стадію а). Таким чином, додатковий потік етану, введений раніше на одній зі стадій з b) no g), може бути знайдений у вказаному потоці, який рециклюють на стадію h). Так, в конкретному випадку, коли є лише збіднений потік етану, наприклад, який містить 30 або 40 % об. етану, вигідніше вводити вказаний потік не прямо на стадії а), а, наприклад, на стадії абсорбції/десорбції є') таким чином, щоб з нього були витягнуті легкі гази, а інший потік знову повернений в реакцію ODH на стадії h). Аналогічно, в конкретному випадку, коли є потік етану, що містить велику кількість сполук сірки, може виявитися більш вигідним вводити вказаний потік не прямо на стадії а), а, наприклад, на стадії Ь), з метою видалити з нього вказані сполуки, що викликають проблеми; після проходження стадій з с) по g) вказаний потік етану потім знову повертають в реакцію ODH на стадії h). Потік продуктів, видалений з реактора оксихлорування, з якого був екстрагований ДХЕ, переважно, відрізняється тим, що вміст етану в ньому більше або дорівнює 10 %, переважно, більше або дорівнює 20 %, більш переважно, більше або дорі 96298 24 внює 30 % і, найбільш переважно, більше або дорівнює 40 % об. відносно загального об'єму вказаного потоку. Потік продуктів, видалений з реактора оксихлорування, з якого був екстрагований ДХЕ, переважно, відрізняється тим, що вміст етану в ньому менше або дорівнює 90 %, переважно, менше або дорівнює 85 % і, найбільш переважно, менше або дорівнює 80 % об. відносно загального об'єму вказаного потоку. Потік продуктів, видалений з реактора оксихлорування, з якого був екстрагований ДХЕ, переважно, відрізняється тим, що вміст етилену в ньому менше або дорівнює 10 %, переважно, менше або дорівнює 5 % і, найбільш перевалено, менше або дорівнює 2 % об. відносно загального об'єму вказаного потоку. Потік продуктів, видалений з реактора оксихлорування, з якого був екстрагований ДХЕ, переважно, відрізняється тим, що вміст водню в ньому менше або дорівнює 10 %, переважно, менше або дорівнює 5 % і, найбільш переважно, менше або дорівнює 2 % об. відносно загального об'єму вказаного потоку. Потік продуктів, видалений з реактора оксихлорування, з якого був екстрагований ДХЕ, переважно, відрізняється тим, що вміст монооксиду вуглецю в ньому менше або дорівнює 20 %, перевалено, менше або дорівнює 15 % і, найбільш переважно, менше або дорівнює 10 % об. відносно загального об'єму вказаного потоку. Потік продуктів, видалений з реактора оксихлорування, з якого був екстрагований ДХЕ, переважно, відрізняється тим, що вміст діоксиду вуглецю в ньому менше або дорівнює 40 %, переважно, менше або дорівнює 35 % і, найбільш переважно, менше або дорівнює 30 % об. відносно загального об'єму вказаного потоку. Потік продуктів, видалений з реактора оксихлорування, з якого був екстрагований ДХЕ, переважно, відрізняється тим, що вміст кисню в ньому менше або дорівнює 10 %, переважно, менше або дорівнює 5 % і, найбільш переважно, менше або дорівнює 3 % об. відносно загального об'єму вказаного потоку. Згідно зі стадією h) переважного варіанта способу за даним винаходом, потік продуктів, який видаляється з реактора оксихлорування, з якого був екстрагований ДХЕ, і необов'язково включає додатковий потік етану, раніше доданий в нього на одній зі стадій з b) no g), знову повертається на стадію а). Рециклювання на стадію а) в цьому випадку проводять після необов'язкового видалення газів і/або після необов'язкової додаткової обробки, з метою видалення продуктів хлорування (а саме: слідів ДХЕ і/або інших продуктів хлорування, таких як етиленхлорид), які містяться у вказаному потоці продуктів. Додаткову обробку, якщо вона проводиться, можна здійснити, використовуючи активоване вугілля або адсорбент. Можна проводити видалення газів або додаткову обробку, або обидва з вказаних процесів. Більш переважно, потік продуктів повертають знову на стадію а) без видалення газів і без додатко 25 вої обробки, призначеної для видалення продуктів хлорування, що містяться в ньому. Дійсно, рециклювання вказаного потоку продуктів в реакцію ODH на стадію а) може представляти інтерес з точки зору сприятливого каталітичного ефекту, який продукти хлорування здійснюють на реакцію ODH. Відповідно до першого переважного варіанта здійснення способу одержання ДХЕ з використанням потоку етану як вихідної сполуки, стадія e) не проводиться. Відповідно до вказаного першого переважного варіанта його здійснення, спосіб за даним винаходом відрізняється тим, що: а) потік етану піддають каталітичному оксидегідруванню з утворенням суміші газів, яка містить етилен, етан, що не прореагував, воду і вторинні компоненти; b) вказану суміш газів необов'язково промивають і сушать і таким чином одержують суміш сухих газів; c) після необов'язкової додаткової стадії очищення, вказану суміш сухих газів піддають абсорбції А1, яка включає розділення вказаної суміші газів на фракцію, яка збагачена сполуками, більш легкими, ніж етилен, і містить деяку кількість етилену (фракція А), і на фракцію F1; d) фракцію А направляють в реактор хлорування, в якому більша частина етилену, присутнього у фракції А, перетворюється на 1,2дихлоретан, і одержаний 1,2-дихлоретан необов'язково відділяється від потоку продуктів, який виводиться з реактора хлорування; f) фракцію F1 піддають десорбції D, яка включає розділення фракції F1 на фракцію, збагачену етиленом (фракція В), і на фракцію F3, яку повертають зворотно на стадію абсорбції А1 після проведення необов'язкової додаткової обробки, призначеної для зниження у фракції F3 концентрації сполук, більш важких, ніж етан; g) фракцію В подають в реактор оксихлорування, в якому більша частина етилену, присутнього у фракції В, перетворюється на 1,2дихлоретан, 1,2-дихлоретан, що утворився, відділяють від потоку продуктів, який виводять з реактора оксихлорування, і необов'язково додають до 1,2-дихлоретану, що утворився в реакторі хлорування; і h) потік продуктів, що виводиться з реактора оксихлорування, з якого екстрагований 1,2дихлоретан, знову повертають на стадію а). Згідно з другим переважним варіантом здійснення способу одержання ДХЕ за даним винаходом з використанням джерела етану, стадія e) проводиться. Відповідно до вказаного другого переважного варіанта його здійснення, спосіб за даним винаходом відрізняється тим, що: a) потік етану піддають каталітичному оксидегідруванню з утворенням суміші газів, яка містить етилен, етан, що не прореагував, воду і вторинні компоненти; b) вказану суміш газів необов'язково промивають і сушать і таким чином одержують суміш сухих газів; 96298 26 c) після необов'язкової додаткової стадії очищення, вказану суміш сухих газів піддають абсорбції А1, яка включає розділення вказаної суміші газів на фракцію, яка збагачена сполуками, більш легкими, ніж етилен, і містить деяку кількість етилену (фракція А), і на фракцію F1; d) фракцію А направляють в реактор хлорування, в якому більша частина етилену, присутнього у фракції А, перетворюється на 1,2дихлоретан, і одержаний 1,2-дихлоретан відділяється від потоку продуктів, який виводиться з реактора хлорування; e) необов'язково потік продуктів, який виводиться з реактора хлорування і з якого необов'язково екстрагований 1,2-дихлоретан, піддають абсорбції А2, яка включає розділення вказаного потоку на фракцію, збагачену етаном F2, яку потім повертають у фракцію F1, і на фракцію, збагачену сполуками, більш легкими, ніж етан F2'; f) фракцію F1 піддають десорбції D, яка включає розділення фракції F1 на фракцію, збагачену етиленом (фракція В), і на фракцію F3, яку повертають зворотно на стадію абсорбції А1 після проведення необов'язкової додаткової обробки, призначеної для зниження у фракції F3 концентрації сполук, більш важких, ніж етан; g) фракцію В подають в реактор оксихлорування, в якому більша частина етилену, присутнього у фракції В, перетворюється на 1,2дихлоретан, 1,2-дихлоретан, що утворився, відділяють з потоку продуктів, який виводять з реактора оксихлорування, і необов'язково додають до ДХЕ, що утворився в реакторі хлорування; і h) потік продуктів, що виводиться з реактора оксихлорування, з якого екстрагований 1,2дихлоретан, знову повертають на стадію а). Перший переважний варіантом здійснення способу за даним винаходом більш переважний, в порівнянні з другим варіантом здійснення. ДХЕ, одержаний хлоруванням і оксихлоруванням етилену, може бути потім перетворений на ВХ. Таким чином, даний винахід стосується також способу одержання ВХ. Для досягнення вказаної мети в даному винаході пропонується спосіб одержання ВХ, який відрізняється тим, що: а) потік етану піддають каталітичному оксидегідруванню з утворенням суміші газів, яка містить етилен, етан, що не прореагував, воду і вторинні компоненти; b) вказану суміш газів необов'язково промивають і сушать і таким чином одержують суміш сухих газів; c) після необов'язкової додаткової стадії очищення, вказану суміш сухих газів піддають абсорбції А1, яка включає розділення вказаної суміші газів на фракцію, яка збагачена сполуками, більш легкими, ніж етилен, і містить деяку кількість етилену (фракція А), і на фракцію F1; d) фракцію А направляють в реактор хлорування, в якому більша частина етилену, присутнього у фракції А, перетворюється на 1,2дихлоретан, і одержаний 1,2-дихлоретан необов'язково відділяється від потоку продуктів, який виводиться з реактора хлорування; 27 e) необов'язково потік продуктів, який виводиться з реактора хлорування і з якого необов'язково екстрагований 1,2-дихлоретан, піддають абсорбції А2, яка включає розділення вказаного потоку на фракцію, збагачену етаном F2, яку потім повертають у фракцію F1, і на фракцію, збагачену сполуками, більш легкими, ніж етан F2'; f) фракцію F1, яка необов'язково містить фракцію F2, виділену на стадії e) абсорбції А2, піддають десорбції D, яка включає розділення фракції F1 на фракцію, збагачену етиленом (фракція В), і на фракцію F3, яка необов'язково містить 1,2дихлоретан, що утворився в реакторі хлорування, який потім витягають, якщо він не був витягнутий раніше, яка повертається зворотно щонайменше на одну зі стадій абсорбції, необов'язково після проведення додаткової обробки, призначеної для зниження у фракції F3 концентрації сполук, більш важких, ніж етан; g) фракцію В подають в реактор оксихлорування, в якому більша частина етилену, присутнього у фракції В, перетворюється на 1,2дихлоретан, 1,2-дихлоретан, що утворився, відділяють від потоку продуктів, який виводять з реактора оксихлорування, і необов'язково додають до 1,2-дихлоретану, що утворився в реакторі хлорування; h) потік продуктів, що виводиться з реактора оксихлорування, з якого екстрагований 1,2дихлоретан і який необов'язково містить додатковий потік етану, раніше введеного на одній зі стадій з b) no g), необов'язково знову повертають на стадію а), попередньо необов'язково видаливши з нього гази і/або необов'язково піддавши його обробці, з метою видалення продуктів хлорування, що містяться в ньому; і і) одержаний 1,2-дихлоретан піддають піролізу і таким чином одержують ВХ. Конкретні умови і переважні умови, визначені в способі одержання ДХЕ за даним винаходом, застосовні і до способу одержання ВХ за даним винаходом. Умови, при яких може бути здійснений піроліз, відомі фахівцеві. Вказаний пірол із, переважно, здійснюють по реакції в газовій фазі в трубчастій печі. Звичайна температура піролізу складає в діапазоні від 400 до 600 °C, при цьому переважний діапазон температур складає від 480 °C до 540 °C. Час контактування, переважно, складає від 1 до 60 сек., при цьому переважний діапазон часу контактування складає від 5 до 25 сек. Швидкість конверсії ДХЕ, переважно, обмежена 45-75 % з тим, щоб обмежити утворення побічних продуктів і засмічення труб в печі. Наступні стадії дозволяють, при використанні будь-якого відомого пристрою, зібрати очищений ВХ і хлорид водню, який пізніше використовують, переважно, для проведення оксихлорування. Після проведення очищення ДХЕ, що не прореагував, переважно, знову повертають в піч піролізу. Крім того, даний винахід стосується також способу одержання ПВХ. Для досягнення вказаної мети в даному винаході пропонується спосіб одержання ПВХ, який відрізняється тим, що: 96298 28 a) потік етану піддають каталітичному оксидегідруванню з утворенням суміші газів, яка містить етилен, етан, що не прореагував, воду і вторинні компоненти; b) вказану суміш газів необов'язково промивають і сушать і таким чином одержують суміш сухих газів; c) після необов'язкової додаткової стадії очищення, вказану суміш сухих газів піддають абсорбції А1, яка включає розділення вказаної суміші газів на фракцію, яка збагачена сполуками, більш легкими, ніж етилен, і містить деяку кількість етилену (фракція А), і на фракцію F1; d) фракцію А направляють в реактор хлорування, в якому більша частина етилену, присутнього у фракції А, перетворюється на 1,2дихлоретан, і одержаний 1,2-дихлоретан необов'язково відділяється від потоку продуктів, який виводиться з реактора хлорування; e) необов'язково потік продуктів, який виводиться з реактора хлорування і з якого необов'язково екстрагований 1,2-дихлоретан, піддають абсорбції А2, яка включає розділення вказаного потоку на фракцію, збагачену етаном F2, яку потім повертають у фракцію F1, і на фракцію, збагачену сполуками, більш легкими, ніж етан F2'; f) фракцію F1, яка необов'язково містить фракцію F2, виділену на стадії e) абсорбції А2, піддають десорбції D, яка включає розділення фракції F1 на фракцію, збагачену етиленом (фракція В), і на фракцію F3, яка необов'язково містить 1,2дихлоретан, що утворився в реакторі хлорування, який потім витягають, якщо він не був витягнутий раніше, яка повертається зворотно щонайменше на одну зі стадій абсорбції, необов'язково після проведення додаткової обробки, призначеної для зниження у фракції F3 концентрації сполук, більш важких, ніж етан; g) фракцію В подають в реактор оксихлорування, в якому більша частина етилену, присутнього у фракції В, перетворюється на 1,2дихлоретан, 1,2-дихлоретан, що утворився, відділяють від потоку продуктів, який виводять з реактора оксихлорування, і необов'язково додають до 1,2-дихлоретану, що утворився в реакторі хлорування; h) потік продуктів, що виводиться з реактора оксихлорування, з якого екстрагований 1,2дихлоретан і який необов'язково містить додатковий потік етану, раніше введеного на одній зі стадій з b) no g), необов'язково знову повертають на стадію а), попередньо необов'язково видаливши з нього гази і/або необов'язково піддавши його обробці, з метою видалення продуктів хлорування, що містяться в ньому; і) одержаний 1,2-дихлоретан піддають піролізу і таким чином одержують ВХ;і j) ВХ полімеризують і одержують ПВХ. Конкретні умови і переважні умови, визначені в способі одержання ДХЕ за даним винаходом і в способі одержання ВХ за даним винаходом, застосовні і до способу одержання ПВХ за даним винаходом. Спосіб одержання ПВХ може являти собою спосіб полімеризації в масі, в розчині або у водній 29 дисперсії, переважно, він являє собою спосіб полімеризації у водній дисперсії. Потрібно розуміти, що вираз "полімеризація у водній дисперсії" означає радикальну полімеризацію у водній суспензії, а також радикальну полімеризацію у водній емульсії і полімеризацію у водної мікросуспензії. Потрібно розуміти, що вираз "радикальна полімеризація у водній суспензії" означає будь-який процес радикальної полімеризації, який проводять у водному середовищі в присутності диспергаторів і маслорозчинних ініціаторів радикалів. Потрібно розуміти, що вираз "радикальна полімеризація у водній емульсії" означає будь-який процес радикальної полімеризації, який проводять у водному середовищі в присутності емульгаторів і водорозчинних ініціаторів радикалів. Потрібно розуміти, що вираз "полімеризація у водної мікросуспензії", яку також називають полімеризацією в гомогенізованій водній дисперсії, означає будь-який процес радикальної полімеризації, в якому використовують маслорозчинні ініціатори, а крапельки емульсії мономера одержують за допомогою енергійного механічного перемішування в присутності емульгаторів. В порівнянні з аналогічним спрощеним процесом термічного крекінгу, спосіб за даним винаходом, в якому використовують реакцію ODH, має ті переваги, що він об'єднує ендотермічну стадію (перетворення етану на етилен) з екзотермічною стадією утворення води, що він проводиться при помірній температурі і що він дозволяє уникнути необхідності подачі тепла як у випадку проведення реакції при високій температурі. Спосіб за даним винаходом має також ту перевагу, що він дозволяє рециклювати потік продуктів, що утворився при проведенні реакції оксихлорування, з якого екстрагований ДХЕ, на стадію в ODH і тим самим забезпечує збільшення конверсії етану в етилен. Крім того, внаслідок помірної температури реакції ODH, в порівнянні з термічним крекінгом, навіть в тому випадку, якщо рецикльований потік містить слідові кількості хлорованих органічних сполук, таких як ДХЕ, їх присутність не викликає проблем, пов'язаних з поведінкою речовин, і проблем з корозією, які виникають у випадку термічного крекінгу при температурі вище 800 °C. Присутність продуктів хлорування може навіть виявитися зручною, за умови, що вона дозволяє підвищити ефективність реакції ODH. Спосіб за даним винаходом має ту перевагу, що сполуки, які містять щонайменше 3 атоми вуглецю, не утворюються в кількостях, які можуть викликати проблеми, а саме вказані сполуки звичайно приводять до певного інгібування процесу піролізу ДХЕ. Вказане інгібування є наслідком утворення таких похідних як 1,2-дихлорпропан і монохлорпропени. Схильність вказаних сполук до утворення стабільних алільних радикалів пояснює їх потужний інгібуючий вплив на піроліз ДХЕ, який протікає по радикальному механізму. Утворення вказаних побічних продуктів, що містять 3 атоми вуглецю, і більш важких побічних продуктів, крім того, приводить до непотрібного споживання реагентів при оксихлоруванні і при хлоруванні або 96298 30 приводить до зростання витрат на їх розкладання. Крім того, вказані важкі сполуки сприяють забрудненню колон і випарників. Оскільки реакція ODH протікає при більш низькій температурі, ніж термічний крекінг, то спосіб за даним винаходом має також ту перевагу, що при його здійсненні значно знижується утворення важких продуктів, викликане протіканням процесів олігомеризації. Спосіб за даним винаходом, в якому використовують стадію ODH, має також перевагу обмеження конверсії за рахунок переходу до ODH без необхідності проведення розділень, які дорого коштують, таких як розділення, що вимагають дистиляції етилену. Інша перевага способу за даним винаходом полягає в тому, що він дозволяє здійснити на одній і тій же промисловій установці повністю інтегрований процес від вихідного вуглеводневого джерела (а саме - етану) до одержаного полімеру, який починається з одержання мономера. Другий варіант здійснення способу за даним винаходом, відповідно до якого реакція ODH проводиться при температурах, які менші або дорівнюють 650 °C, має ту перевагу, що утворюються дуже малі кількості водню, який є причиною виникнення багатьох ускладнень. Перший переважний варіант способу за даним винаходом далі пояснюється з посиланням на креслення, яке доповнює даний опис. Вказане креслення являє собою прикладену фіг. 1, на якій схематично представлений варіант здійснення способу одержання ДХЕ за даним винаходом. Джерело етану 1 і джерело кисню 2 вводять в реактор 3, де вони беруть участь в реакції ODH. Суміш газів, яка містить етилен, етан, що не прореагував, воду і вторинні компоненти, 4, яка утворилася при проведенні стадії ODH, піддають промиванню і сушінню в 5, з метою видалення з неї побічних продуктів, а також води 6. Після необов'язкової додаткової стадії очищення одержану суміш сухих газів 7 потім направляють в абсорбційну колону 8, оснащену конденсором. Промивний агент з колони десорбції 9 вводять в абсорбційну колону 8 через лінію 10, після того як його охолоджують і знову підвищують його тиск, відповідно, в теплообмінниках 11 і 11' і в насосі 12. Свіжу порцію промивного агента додають через лінію 13 до промивного агента, що надходить з колони 9 і продувки 13bis, яка направляє промивний агент на додаткову обробку (не показана), призначену для зниження в промивному агентові концентрації речовин, більш важких, ніж етан, таким чином, щоб потім промивний агент знову повернути в лінію 10. Після подачі в колону 8, суміш сухих газів 7 розділяють на фракцію 14, яка виводиться з верхньої частини колони 8, і фракцію 15, яка виводиться з нижньої частини колони 8. Фракцію 14, яка збагачена сполуками, більш легкими, ніж етилен, і містить деяку кількість етилену, направляють в сектор хлорування 16, що являє собою реактор хлорування, в який подають хлор 17, і пристрої, необхідні для виділення 1,2-дихлоретану 18, що утворився, зокрема, шляхом конденсації і розділення газ/рідина, з потоку продуктів, який виво 31 диться з реактора хлорування, і видалення залишкових газів 18bis, які не піддавалися конверсії при хлоруванні, в тому числі водню, що можна здійснити термічно, хімічно або гідравлічно. Фракцію 15, яка містить ДХЕ, збагачену етиленом, потім вводять в колону десорбції 9, попередньо знову нагрівши вказану фракцію в теплообміннику 16'. Після надходження в колону десорбції 9, в основі якої є ребойлер, а вгорі розташований конденсор, фракція 15 ділиться на фракцію 19, яка виводиться з верхньої частини колони 9, і на фракцію 20, яка виводиться з нижньої частини колони 9. Фракцію 19, яка відрізняється тим, що має дуже низький вміст водню, направляють у вузол оксихлорування етилену 21, в який подають кисень 22 і хлориди водню 23. Фракцію 20, яка в основному містить ДХЕ, знову направляють в колону 8 по лінії 10, як описано вище. Теплообмінники 11 і 16' з'єднані один з одним з метою зберігання енергії. Потік продуктів 25, який виводять з реактора оксихлорування, розділяють в 2Ibis на ДХЕ 24, який супроводжують зріджені побічні продукти, в тому числі вода, шляхом конденсації з подальшим промиванням і/або розділенням газ/рідина. Потік продуктів 26, що виводиться з реактора оксихлорування, з якого був витягнутий ДХЕ 24, потім знову повертають в реактор 3. Другий переважний варіант способу за даним винаходом далі пояснюється з посиланням на креслення, яке доповнює даний опис. Вказане креслення являє собою прикладену фіг. 2, на якій схематично представлений варіант здійснення способу одержання ДХЕ за даним винаходом. Джерело етану 1 і джерело кисню 2 вводять в реактор 3, де вони беруть участь в реакції ODH. Суміш газів, яка містить етилен, етан, що не прореагував, воду і вторинні компоненти, 4, яка утворилася при проведенні стадії ODH, піддають промиванню і сушінню в 5, з метою видалення з неї побічних продуктів, а також води 6. Після необов'язкової додаткової стадії очищення одержану суміш сухих газів 7 потім направляють в абсорбційну колону 8, оснащену конденсором. Промивний агент з колони десорбції 9 вводять в абсорбційну колону 8 через лінію 10, після того як його охолоджують і знову підвищують його тиск, відповідно, в теплообмінниках 11 і 11 і в насосі 12. Свіжу порцію промивного агента додають через лінію 13 до промивного агента, що надходить з колони 9 96298 32 і продувки 13bis, яка направляє промивний агент на додаткову обробку (не показана), призначену для зниження в промивному агентові концентрації речовин, більш важких, ніж етан, таким чином, щоб потім промивний агент знову повернути в лінію 10. Після подачі в колону 8, суміш сухих газів 7 розділяють на фракцію 14, яка виводиться з верхньої частини колони 8, і фракцію 15, яка виводиться з нижньої частини колони 8. Фракцію 14, збагачену сполуками, більш легкими, ніж етилен, яка містить деяку кількість етилену, направляють в сектор хлорування 16, що являє собою реактор хлорування, в який подають хлор 17, і пристрої, необхідні для виділення 1,2-дихлоретану 18, що утворився, зокрема, шляхом конденсації і розділення газ/рідина, з потоку продуктів, який виводиться з реактора хлорування. Потік продуктів 26, що виводиться з сектора хлорування, з якого екстрагований 1,2дихлоретан, направляють в абсорбційну колону 27, оснащену конденсором, і забезпечують промивним агентом 28, де його розділяють на фракцію, збагачену етаном 29, яку знову повертають у фракцію 15, і на фракцію, збагачену сполуками, більш легкими, ніж етан, ЗО, що можна здійснити термічно, хімічно або гідравлічно. Фракцію 15, яка містить ДХЕ, збагачений етиленом, потім вводять в колону десорбції 9, попередньо знову нагрівши вказану фракцію в теплообміннику 16'. Після надходження в колону десорбції 9, в основі якої є ребойлер, а вгорі розташований конденсор, фракція 15 ділиться на фракцію 19, яка виводиться з верхньої частини колони 9, і на фракцію 20, яка виводиться з нижньої частини колони 9. Фракцію 19, яка відрізняється тим, що має дуже низький вміст водню, направляють у вузол оксихлорування етилену 21, в який подають кисень 22 і хлориди водню 23. Фракцію 20, яка в основному містить ДХЕ, знову направляють в колону 8 по лінії 10, як описано вище. Теплообмінники 11 і 16' з'єднані один з одним з метою зберігання енергії. Потік продуктів 25, який виводять з реактора оксихлорування, розділяють в 2Ibis на ДХЕ 24, який супроводжують зріджені побічні продукти, в тому числі вода, шляхом конденсації з подальшим промиванням і/або розділенням газ/рідина. Потік продуктів 31, що виводиться з реактора оксихлорування, з якого був витягнутий ДХЕ 24, потім знову повертають в реактор 3. 33 96298 34 35 Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков 96298 Підписне 36 Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601