Антитіло, яке специфічно зв’язується з тимічним стромальним лімфопоетином (tslp)

Реферат: Винахід належить до антитіла, яке специфічно зв’язується з тимічним стромальним лімфопоетином людини (TSLP). Винахід також належить до ізольованої нуклеїнової кислоти, що кодує дане антитіло, рекомбінантного вектора експресії, клітини-хазяїна, гібридоми, способу одержання антитіла,фармацевтичної композиції та застосування антитіла в приготуванні медикаменту для лікування запального стану або фіброзного захворювання, опосередкованого TSLP. UA 100531 C2 (12) UA 100531 C2 UA 100531 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Перехресне посилання на споріднені заявки Дана заявка претендує на пріоритет 35 U.S.C. § 1 19 Тимчасової Заявки США, серійний номер 61/091,676, поданої 25 серпня 2008 р., і Тимчасової Заявки США, серійний номер 60/971, 178, поданої 10 вересня 2007 р., які включені до даного винаходу шляхом посилання. Галузь винаходу Галузь даного винаходу стосується композицій, що містять білки, які зв'язуються з антигеном, зокрема, антитіла, що можуть зв'язуватися з тимічним стромальним лімфопоетином людини (TSLP), а також способів, що їх стосуються. Рівень техніки Очевидно, що за останні роки зростає розповсюдженість алергічних захворювань, наприклад астми, алергічного риніту, атопічного дерматиту і харчової алергії, особливо у розвинених країнах, які вражають все більший відсоток населення (Kay, N Engl. J. Med. 344:3037(2001)). Тимічний стромальний лімфопоетин людини (TSLP) являє собою цитокін епітеліальних клітин, що продукується у відповідь на подразники, які спричиняють запалення. Виявлено, що TSLP сприяє алергічним запальним реакціям перш за все через його дію на дендритні і тучні клітини (Soumelis et al., Nat Immun 3(7): 673-680 (2002), Allakhverdi et al., J. Exp. Med. 204(2):253-258 (2007)). Зареєстровані повідомлення про те, що експресія TSLP у людини збільшується в дихальних шляхах хворих на астму, що корелює із ступенем тяжкості захворювання (Ying et al., J. Immunol. 174: 8183-8190 (2005)). Крім того, рівні білка TSLP можна знайти у концентрованій рідині бронхоальвеолярного лаважу (BAL) пацієнтів з астмою та інших пацієнтів, що страждають на алергічні розлади. Також, збільшені рівні білка TSLP і мРНК знайдені в ураженій шкірі пацієнтів з атопічним дерматитом (AД). Таким чином, антагоністи TSLP були б корисними для лікування запальних розладів. Крім того, також виявлено, що TSLP сприяє фіброзу, як повідомляється у заявці США, № 11/344,379. Фіброзне захворювання виникає у процесі відновлення тканин, якщо фаза фіброзу проходить безконтрольно, що призводить до обширної перебудови тканин і утворення перманентного тканинного рубця (Wynn, Nature Rev. Immunol. 4, 583 (2004)). Оцінено, що до 45% смертельних випадків у США може бути віднесено до фібропроліферативних захворювань, які можуть вражати численні тканини і системи органів (Wynn, в 595 (2004), див. вище). На даний час для лікування фіброзних розладів застосовують протизапальні засоби, оскільки фіброз являє собою розповсюджений стан при багатьох стійких запальних захворюваннях, наприклад, ідіопатичному фіброзі легень, прогресивному захворюванні нирок і цирозі печінки. Однак, ймовірно, що механізми, залучені до регулювання фіброзу, відрізняються від механізмів запалення, а протизапальні засоби не завжди є ефективними з точки зору зменшення або профілактики фіброзу (Wynn, вище). Таким чином, залишається потреба у розробці терапевтичних засобів для зменшення фіброзу або його профілактики. Таким чином, вважається, що антагоністи TSLP будуть придатними для лікування вказаних запальних і фіброзних розладів. В даному описі пропонуються такі засоби і способи лікування. Короткий опис винаходу В одному з аспектів даного винаходу запропоновано виділений білок, який зв’язується з антигеном і включає а) послідовність CDR3 легкого ланцюга, вибрану з i. послідовності CDR3 легкого ланцюга, яка в цілому відрізняється додаванням, заміною та/або делецією довжиною не більше двох амінокислот, від послідовності CDR3, вибраної з групи, що складається з послідовностей легкого ланцюга CDR3 від A1 до A27; ii. QQAX 8SFPLT (SEQ ID NO: 251); і б) послідовності важкого ланцюга CDR3, вибраної з групи, що складається з: i. послідовності важкого ланцюга CDR3, яка в цілому відрізняється додаванням, заміною та/або делецією довжиною не більше трьох амінокислот, від послідовності CDR3, вибраної з групи, що складається з послідовностей важкого ланцюга CDR3 від A1 до A27; ii. GGGIX12VADYYX13YGMDV (SEQ ID NO: 255); iii. DX 21GX22SGWPLFX23Y (SEQ ID NO: 259); де X8 являє собою залишок N або залишок D; X12 являє собою залишок P або залишок А; X 13 являє собою залишок Y або залишок F; X21 являє собою залишок G або залишок R; X22 являє собою залишок S або залишок T; X23 являє собою залишок А або залишок D, і де вказаний білок, що зв’язується з антигеном, специфічно зв’язується з TSLP. В іншому варіанті виділений білок, що зв’язується з антигеном, за даним винаходом додатково включає будь-яке з наступного: а. послідовність легкого ланцюга CDR1, вибрану з групи, що складається з: i. послідовності легкого ланцюга CDR1, яка відрізняється додаванням, заміною та/або делецією не більше трьох амінокислот від послідовності легкого ланцюга CDR1 A1–A27; ii. RSSQSLX1YSDGX2TYLN (SEQ ID NO: 246); iii. RASQX4X5SSWLA (SEQ ID NO: 249); б. послідовність легкого ланцюга CDR2, вибрану з групи, що складається з: i. послідовності легкого ланцюга CDR2, яка відрізняється додаванням, заміною та/або делецією не більше двох 1 UA 100531 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 амінокислот від послідовності CDR2 A1–A27; ii. KVSX3WDS (залишки 1–4 з SEQ ID NO: 247); iii. X6X7SSLQS (SEQ ID NO: 250); або iv. QDX9KRPS (SEQ ID NO: 252); і в. послідовність важкого ланцюга CDR1, вибрану з групи, що складається з: i. послідовності важкого ланцюга CDR1, яка відрізняється додаванням, заміною та/або делецією не більше двох амінокислот від послідовності CDR1 A1–A27; ii. X10YGMH (SEQ ID NO: 253); і iii. X15X16YMX17 (SEQ ID NO: 257); та г. послідовність важкого ланцюга CDR2, вибрану з групи, що складається з: i. послідовності важкого ланцюга CDR2, яка відрізняється додаванням, заміною та/або делецією не більше трьох амінокислот від послідовності CDR2 A1-A27; ii. VIWX11DGSNKYYADSVKG (SEQ ID NO: 254); iii. VISYDGSX14KYYADSVKG (SEQ ID NO: 256); і iv. WINPNSGGTNX 18X19X20KFQG (SEQ ID NO: 258); де X1 являє собою залишок V або залишок I; X 2 являє собою залишок N або залишок D; X3 являє собою залишок Y або залишок N; X4 являє собою залишок G або залишок S; X5 являє собою залишок L або залишок I; X6 являє собою залишок N або залишок T; X7 являє собою залишок T або залишок А; X9 являє собою залишок K або залишок N; X10 являє собою залишок S або залишок N; X11 являє собою залишок Y або залишок F; X 14 являє собою залишок Y або залишок N; X15 являє собою залишок D або залишок G; X16 являє собою залишок Y або залишок D; X17 являє собою залишок Y або залишок H;X18 являє собою залишок Y або залишок H; X19 являє собою залишок V або залишок A; X20 являє собою залишок Q або залишок R, і де вказаний білок, що зв’язується з антигеном, специфічно зв’язується з TSLP. В іншому аспекті даного винаходу виділений білок, що зв’язується з антигеном, за п. 1 формули винаходу, включає будь-яке з наступного: а. варіабельний домен легкого ланцюга, який включає: i. послідовність CDR1 легкого ланцюга, вибрану з A1–A27; ii. послідовність CDR2 легкого ланцюга, вибрану з A1–A27; iii. послідовність CDR3 легкого ланцюга, вибрану з A1–A27, або б. варіабельний домен важкого ланцюга, який включає: i. послідовність CDR1 важкого ланцюга, вибрану з A1–A27; ii. послідовність CDR2 важкого ланцюга, вибрану з A1–A27, і iii. послідовність важкого ланцюга CDR3, вибрану з A1–A27; або c. варіабельний домен легкого ланцюга (а) і варіабельний домен важкого ланцюга (б). В іншому аспекті виділений білок, що зв’язується з антигеном, включає будь-яке з наступного: а. послідовність варіабельного домену легкого ланцюга, вибрану з: i. послідовності амінокислот, як мінімум на 80% ідентичної послідовності варіабельного домену легкого ланцюга, вибраній з L1–L27; ii. послідовності амінокислот, кодованої послідовністю полінуклеотиду, що є як мінімум на 80% ідентичною послідовності полінуклеотиду, яка кодує послідовність варіабельного домену легкого ланцюга L1–L27; iii. послідовності амінокислот, кодованої послідовністю полінуклеотиду, яка гібридизується в умовах помірної жорсткості з полінуклеотидом, комплементарним до полінуклеотиду, що складається з послідовності варіабельного домену легкого ланцюга L1–L27; б. послідовність варіабельного домену важкого ланцюга, вибрану з: i. послідовності амінокислот, що є як мінімум на 80% ідентичною послідовності варіабельного домену важкого ланцюга H1–H27; ii. послідовності амінокислот, кодованої послідовністю полінуклеотиду, яка є як мінімум на 80% ідентичною послідовності полінуклеотиду, що кодує послідовність варіабельного домену важкого ланцюга H1–H27; iii. послідовності амінокислот, кодованої послідовністю полінуклеотиду, яка гібридизується в помірно жорстких умовах з полінуклеотидом, комплементарним до полінуклеотиду, що складається з послідовності варіабельного домену важкого ланцюга H1–H27; або в. варіабельного домену легкого ланцюга (a) і варіабельного домену важкого ланцюга (б), де вказаний білок, що зв’язується з антигеном, специфічно зв’язується з TSLP. В іншому аспекті виділений білок, що зв’язується з антигеном, за даним винаходом включає будь-яке з наступного: а. послідовність варіабельного домену легкого ланцюга, вибрану з групи, що складається з L1–L27; б. послідовність варіабельного домену важкого ланцюга, вибрану з групи, що складається з H1–H27; або в. варіабельний домен легкого ланцюга (a) і варіабельний домен важкого ланцюга (b), де білок, що зв’язується з антигеном, специфічно зв’язується з TSLP. В іншому аспекті виділений білок, що зв'язується, включає послідовність варіабельного домену легкого ланцюга і послідовність варіабельного домену важкого ланцюга, вибрану з групи, що складається з L1H1, L2H2, L3H3, L4H4, L5H5, L6H6, L7H7, L8H8, L9H9, L10H10, L11H11, L12H12, L13.1H13, L13.2H13, L14.1H14, L14.2H14, L15.1H15, L15.2H15, L16.1H16, L16.2H16, L17H17, L18.1H18, L18.2H18, L19.1H19, L19.2H19, L20.1H20, L20.2H20, L21H21, L22H22, L23H23, L24H24, L25H25, L26H26 і L27H27. В іншому аспекті виділений білок, що зв'язується з антигеном, включає білок, який зв'язується, зв'язується з TSLP з істотною мірою таким же значенням Kd, що і довідкове антитіло, вибране з групи антитіл, що складається з A2, A3, A4 і A5. В іншому варіанті виділений білок, що зв’язується з антигеном, включає білок, що зв'язується, який інгібує активність TSLP 2 UA 100531 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 за даними аналізу ОПГ (остеопротегерину) первинних клітин з таким же значенням IC 50, що і довідкове антитіло, вибране з групи антитіл, яка складається з A2, A3, A4 і A5. В іншому аспекті виділений білок, що зв’язується з антигеном, перехресно конкурує за зв'язування TSLP з довідковим антитілом. В іншому варіанті виділений білок, що зв’язується з антигеном, зв'язується з таким же епітопом, що і довідкове антитіло, наприклад, A2, A4, A5, A6, A7, A10, A21, A23, або A26. В одному з аспектів виділений білок, що зв’язується з антигеном, вибраний з групи, що складається з людського антитіла, гуманізованого антитіла, химерного антитіла, моноклонального антитіла, поліклонального антитіла, рекомбінантного антитіла, фрагмента антитіла, що зв'язується з антигеном, одноланцюгового антитіла, мономірного антитіла, димерного антитіла, тримерного антитіла, тетрамерного антитіла, фрагменту Fab, фрагменту F(fa')x, доменного антитіла, антитіла IgD, антитіла IgE, антитіла IgM, антитіла IgG1, антитіла IgG2, антитіла IgG3, антитіла IgG4, антитіла IgG4, що містить як мінімум одну мутацію в шарнірній ділянці, яка полегшує тенденцію до утворення дисульфідних зв'язків всередині Hланцюга. В одному з варіантів виділений білок, що зв’язується з антигеном, являє собою людське антитіло. У даному винаході також запропонована виділена молекула нуклеїнової кислоти, що включає послідовність полінуклеотиду, яка кодує варіабельний домен легкого ланцюга, варіабельний домен важкого ланцюга, або обидва, агента, що зв'язується з антигеном. В одному з варіантів, полінуклеотид включає послідовність варіабельного домену легкого ланцюга, вибрану з L1–L27, і послідовність варіабельного домену важкого ланцюга, вибрану з H1–H27, або обидві. Також запропоновані вектори, що включають полінуклеотиди за даним винаходом. В одному з варіантів вектор являє собою вектор експресії. Також запропонована клітина-хазяїн, що містить вектор. Також запропонована гібридома, здатна продукувати білок, що зв’язується з антигеном, за даним винаходом. Також запропонований спосіб одержання білка, що зв’язується з антигеном, який включає культивування клітини-хазяїна в умовах, які дозволяють експресію білка, що зв’язується з антигеном. Також запропонована фармацевтична композиція, що містить білки, які зв’язуються з антигеном, за даним винаходом. В одному з варіантів фармацевтична композиція містить людське антитіло. Також запропонований спосіб лікування пов’язаного з TSLP запального стану у суб’єкта, який потребує такого лікування, що включає введення суб’єкту терапевтично ефективної кількості композиції. В одному з варіантів запальний стан являє собою алергічну астму, алергічний риносинусит, алергічний кон'юнктивіт або атопічний дерматит. Також запропонований спосіб лікування пов’язаного з TSLP фіброзного захворювання у суб’єкта, який потребує такого лікування, що включає введення суб’єкту терапевтично ефективної кількості композиції. В одному з варіантів, фіброзний розлад являє собою склеродермію, інтерстиціальне захворювання легень, ідіопатичний фіброз легень, фіброз, що є результатом хронічного гепатиту B або C, індукований опроміненням фіброз, а також фіброз, що є результатом заживання поранення. Короткий опис фігур Фіг. IA–IF. На фігурі наведено послідовність амінокислот ділянок легкого ланцюга CDR1, CDR2 і CDR3 A1–A27. Крім того, наведений приклад послідовностей нуклеотиду, які кодують кожну з CDR. Фіг. 2A–2F. На фігурі наведено послідовність амінокислот ділянок важкого ланцюга CDR1, CDR2 і CDR3 A1-A27. Крім того, наведений приклад послідовностей нуклеотиду, які кодують кожен з CDR. Детальний опис винаходу Данийвинахід стосується засобів, що зв’язуються з антигеном, зокрема білків, що зв’язуються з антигеном, які специфічно зв’язуються з тимічним стромальним лімфопоетином людини (TSLP), зокрема, білків, що зв’язуються з антигеном, які інгібують зв'язування з TSLP і проведення сигналу, наприклад антагоністичні антитіла проти TSLP, фрагменти антитіл і похідні антитіл. Засоби, що зв’язуються з антигеном, придатні для пригнічення або блокування зв'язування TSLP з його рецептором, а також для лікування запальних захворювань, фіброзних захворювань та інших подібних патологічних станів. В даному винаході додатково пропонуються композиції, набори і способи, що стосуються білків, які зв’язуються з антигеном, які зв’язуються з TSLP. Також запропоновані молекули нуклеїнових кислот та їх похідні і фрагменти, що містять послідовність полінуклеотидів, які кодують весь або частину поліпептиду, що зв’язується з TSLP, наприклад нуклеїнова кислота, що кодує все або частину анти-TSLP антитіла, фрагмент антитіла, або похідне антитіла. В 3 UA 100531 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 даному винаході додатково пропонуються вектори і плазміди, що містять такі нуклеїнові кислоти, а також клітини або лінії клітин, що містять такі нуклеїнові кислоти та/або вектори і плазміди. Наведені способи включають, наприклад, способи виготовлення, ідентифікації або виділення білків, що зв’язуються з антигеном, які зв’язуються з TSLP людини, наприклад антитіл проти TSLP, способи визначення зв'язування білка, що зв’язується з антигеном, з TSLP, способи виготовлення композицій, наприклад фармацевтичних композицій, які містять білок, що зв’язується з антигеном, який зв’язується з TSLP, а також способи введення білка, що зв’язується з антигеном, який зв’язується з TSLP, суб'єкту, наприклад, способи лікування патологічного стану, опосередкованого TSLP, і модуляції біологічної активності, пов'язаної з проведенням сигналу TSLP in vivo або in vitro. TSLP Тимічний стромальний лімфопоетин людини (TSLP) являє собою цитокін з пучком із чотирьох α-спіралей типу І, який є представником родини IL-2, але найбільш споріднений з IL-2. Цитокіни являють собою регуляторні білки з низькою молекулярною масою, що продукуються у відповідь на конкретні подразники, які діють на рецептори, що розташовані на мембрані клітинмішеней. Цитокіни регулюють різноманітні клітинні реакцій. Цитокіни загалом описані в посиланнях, наприклад у Cytokines. A. Mire-Sluis and R. Thorne, ed., Academic Press, New York, (1998). Спочатку TSLP клонували з лінії тимічних стромальних клітин миші (Sims et al J. Exp. Med 192 (5), 671-680 (2000)), і виявлено, що він сприяє ранньому розвитку B- і T-клітин. Пізніше клонували TSLP людини, і було знайдено, що його послідовність амінокислот є на 43% ідентичною мишачому гомологу (Quentmeier et al. Leukemia 15, 1286-1292 (2001) і патент США №: 6,555,520, який включений до даного опису шляхом посилання). Послідовності полінуклеотиду і амінокислот TSLP людини представлені в SEQ ID NO: 1 і 2, відповідно. Виявлено, що TSLP зв'язується з низькою спорідненістю з ланцюгом рецептора з родини рецепторів гематопоетину, які називаються рецепторами TSLP (TSLPR) і описані в заявці на видачу патенту США №: 09/895,945 (публікація № 2002/0068323) (SEQ ID NO: 3 і 4). Послідовність полінуклеотиду, що кодує TSLPR людини, представлена у вигляді SEQ ID NO: 3 даної заявки, а послідовність амінокислот представлена у вигляді SEQ ID NO: 4 даної заявки, відповідно. Довжина розчинного домену TSLPR становить приблизно 25 амінокислот з 231 послідовності SEQ ID NO: 4. TSLP зв'язується з високою спорідненістю з гетеродимерним комплексом TSLPR і рецептором α інтерлейкіну-7 IL-7RΑ (Park et al., J. Exp. Med 192:5 (2000), заявка на видачу патенту США №: 09/895,945, публікація № 2002/0068323). Послідовність рецептора α IL-7 показана на Фіг. 2 патенту США №: 5,264,416, який включений до даного опису шляхом посилання. Послідовність розчинного домену рецепторів α IL-7 складається з амінокислот 1–219, зображених на Фіг. 2 патенту США №: 5,264,416. В даному описі термін "поліпептиди TSLP" стосується різних форм TSLP, придатних в ролі імуногенів. Він включає TSLP, експресований у модифікованій формі, в якій ділянка розщеплення фурину виключена шляхом модифікації послідовності амінокислот, як описано в публікації заявки PCT на видачу патенту WO 03/032898. Модифікований TSLP зберігає активність, але повнорозмірна послідовність легше експресується в клітинах ссавців, наприклад у клітинах CHO. Приклади поліпептидів TSLP включають SEQ ID NO: 2, SEQ ID NO: 373 і SEQ ID NO: 375. Крім того, ідентифікований TSLP яванської макаки, який показаний у Прикладі 1нижче, і його послідовність відповідає, наприклад, SEQ ID NO: 380. TSLP продукується в епітеліальних клітинах людини, включаючи клітини шкіри, бронхів, трахеї і епітеліальні клітини дихальних шляхів, кератиноцити, стромальні і тучні клітини, клітини гладких м’язів і легень, а також шкірні фібробласти, що визначено за допомогою аналізу мРНК (Soumelis et al, Nature Immunol. 3 (7) 673- 680 (2002)). Обидва TSLP, як у миші, так і людини, залучені до розвитку алергічного запалення. 4 UA 100531 C2 Таблиця 1 Назва білка Вид TSLP Модифікований TSLP 25 Mus IL-7R 20 Homo sapiens TSLPR 15 Mus musculus TSLPR 10 Homo sapiens TSLP 5 Homo sapiens Homo sapiens База(и) даних або заявка на видачу патенту Білок тимічного GenBank/ SEQ ID стромального NO: 2, патент лімфопоетину США № 6555520 Тимічний стромальний SEQ ID NO: 10, лімфопоетин 12, 14, 16, 17, 18 WO 03/032898 Лімфопоетин, виділений GenBank з тимічної строми; виділений з тимічної строми лімфопоетин Цитокін рецепторSEQ ID NO: 5, подібний 2 (CRL2); ILпатент США XR; pецептор білка 2002/0068323 тимічного стромального лімфопоетину Фактор цитокіну GenBank рецептор-подібного 2; SWISSPROT тип І рецептора дельта цитокіну; молекула цитокіну рецепторподібного 2 (CRLM-2); pецептор білка тимічного стромального лімфопоетину Рецептор интерлейкіну- GenBank/ патент 7 США № 5264416 Синоніми Код доступу № AAK67940/ AAF81677 Q8CII9 NM_002185 Активність TSLP Активність TSLP включає проліферацію клітин BAF (бичачий кільцеподібний фіброз), що експресують TSLPR людини (BAF/HTR), як описано в публікації заявки PCT на видачу патенту WO 03/032898. В біологічному дослідженні BAF/HTR використовують лінію клітин про-Bлімфоцитів мишей, яку трансфікували рецептором TSLP людини. Ріст клітин BAF/HTR залежить від TSLP людини, і клітини розмножуються у відповідь на активний TSLP людини, доданий в зразки, що досліджуються. Після періоду інкубації вимірюють проліферацію клітини шляхом додавання барвника аламару блакитного І або тимідину, міченого тритієм. Проліферацію можна також вимірювати, використовуючи комерційно доступний набір, наприклад набір для дослідження проліферації клітин CYQUANT (Invitrogen). Додаткові дослідження активності TSLP людини включають, наприклад, випробування, де вимірюють індукування росту T-клітин з кісткового мозку людини за допомогою TSLP, як описано в патенті США № 6,555,520. Інший вид активності TSLP полягає у здатності активізувати STAT5, як описано в посиланні Levin et al., J. Immunol. 162:677-683 (1999) і заявці PCT на видачу патенту WO 03/032898. Додаткові дослідження включають індуковане TSLP продукування CCL1 7/T з первинних моноцитів людини і дендритних клітин, як описано в публікації заявки США, № 2006/0039910 (серійний № 11/205,909). Клітинні аналізи, придатні для вимірювання активності TSLP, описані нижче у прикладах. Вони включають дослідження проліферації клітин BAF, описане вище, а також описаний нижче аналіз первинних клітин шляхом вимірювання продукування остеопротегерину (OPG), індукованого TSLP, первинними дендритними клітинами людини, а також дослідження моноядерних клітин периферичної крові яванських макак, також описане нижче. До видів активності TSLP також належить активність in vivo. Її можна вимірювати на мишачих моделях, наприклад, таких як описані у Zhou et al., Nat Immunol 6(10), 1047-1053 (2005) і Yoo et al., J Exp Med. 202 (4), 541-549 (2005). Наприклад, показано, що антитіло проти 5 UA 100531 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 мишачого TSLP зменшує насиченість клітинами BALF і рівні BALF IL-5 та IL-13 в моделі астми Ova (Zhou et al). Визначення Послідовності полінуклеотиду і поліпептиду вказані із застосуванням стандартних скорочення з однієї або трьох літер. Якщо не вказано інше, аміно-кінці послідовності поліпептиду розташовані ліворуч, а карбокси-кінці розташовані праворуч, а в послідовностях одноланцюгових нуклеїнових кислот і у верхній спіралі послідовностей двохланцюгових нуклеїнових кислот 5'-кінці розташовані ліворуч, а 3'-кінці розташовані праворуч. Конкретну послідовність поліпептиду або полінуклеотиду також можна описати, пояснюючи, яким чином вона відрізняється від зразкової послідовності. Послідовності полінуклеотиду і поліпептиду конкретних варіабельних доменів легкого і важкого ланцюга позначені L1 ("варіабельний домен легкого ланцюга 1"), H1 ("варіабельний домен важкого ланцюга 1") і т. п. Антитіла, що містять легкий ланцюг і важкий ланцюг, показують, об'єднуючи назви варіабельних доменів легкого і важкого ланцюга. Наприклад, "L4H7," показує, що антитіло містить варіабельний домен легкого ланцюга L4 і варіабельний домен важкого ланцюга H7. Якщо не вказано інше, в даному описі наукові і технічні терміни, що використовуються у зв'язку з даним винаходом, повинні мати значення, яких їм звичайно надають фахівці, які працюють у даній галузі. Надалі, якщо контекст не вказує на інше, терміни в однині будуть включати форми множини, а терміни в множині будуть позначати також однину. Звичайно, номенклатурні системи і способи, які використовують при розгляданні питань, пов’язаних з культурами клітини і тканин, молекулярною біологією, імунологією, мікробіологією, генетикою і хімією білків та нуклеїнових кислот, а також гібридизацією, описаних у даному описі, є добре відомими, і їх звичайно застосовують у даній галузі. Способи і методи за даним винаходом звичайно здійснюють у відповідності до звичайних способів, добре відомих у даній галузі, і як описано в різних загальних і більш конкретних посиланнях, які цитуються і обговорюються у даному опису, якщо не вказано інше. Див., наприклад, Sambrook et al. Molecular Cloning: A Laboratory Manual, 2d ed., Cold Spring Harbor Laboratory Press, Cold Spring Harbor, N.Y. (1989) і Ausubel et al., Current Protocols in Molecular Biology, Greene Publishing Associates (1992), та Harlow and Lane Antibodies: A Laboratory Manual Cold Spring Harbor Laboratory Press, Cold Spring Harbor, N.Y. (1990), які включені до даного опису шляхом посилання. Ферментні реакції і методи очищення здійснюють відповідно до специфікацій виробника, як це звичайно роблять у даній галузі або як описано в даному описі. Термінологія, лабораторні методи аналізу і способи, які використовують при розгляданні питань, пов’язаних з аналітичною хімією, синтетичною органічною хімією, медичною і фармацевтичною хімією, описаних у даному описі, є добре відомими, і їх звичайно застосовують у даній галузі. Стандартні способи можуть застосовуватися для проведення хімічного синтезу, хімічних аналізів, одержання лікарських засобів, фармацевтичних композицій та їх введення, а також лікування пацієнтів. Наступні терміни, якщо не вказано інше, слід розуміти як такі, що мають наступні значення. Термін "виділена молекула" (де молекула, наприклад, являє собою поліпептид, полінуклеотид, або антитіло) являє собою молекулу, що в зв’язку з її походженням або джерелом походження, (1) вільна від супровідних природних компонентів, які супроводжують її в природному стані, (2) істотною мірою вільна від інших молекул з такого ж виду, (3) експресується клітиною іншого виду, або (4) не зустрічається у природі. Таким чином, молекула, яку хімічно синтезують, або експресують в клітинній системі, відмінній від клітини, з якої вона природно походить, буде "виділена" з її супровідних природних компонентів. Молекулу також можна вважати істотною мірою вільною від супровідних природних компонентів при її виділенні за допомогою способів очищення, добре відомих у даній галузі. Чистоту молекули або її гомогенність можна визначити за допомогою цілої низки засобів, добре відомих у даній галузі. Наприклад, чистоту зразка поліпептиду можна визначити, застосовуючи електрофорез у поліакриламідному гелі і фарбування гелю для візуалізації поліпептиду за допомогою способів, добре відомих у даній галузі. Для певної мети, можна досягти більш високого розрізнення з метою очищення шляхом застосовування ВЕРХ або інших засобів для очищення, добре відомих у даній галузі. Терміни "інгібітор TSLP" і "антагоніст TSLP" застосовують рівнозначним чином. Кожен позначає молекулу, яка відчутно інгібує проведення сигналу TSLP. Інгібування, спричинене інгібітором TSLP, не обов’язково повинно бути повним, до тих пір, поки його можна визначити, використовуючи методи дослідження. Наприклад, клітинне дослідження, описане у Прикладі 4 нижче, демонструє спосіб, придатний для визначення інгібування сигналу TSLP. Кожен з термінів "пептид", "поліпептид" і "білок" позначає молекулу, що містить два або більше залишків амінокислот, приєднаних один до одного за допомогою пептидних зв'язків. 6 UA 100531 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Вказані терміни включають, наприклад, природні і штучні білки, фрагменти білка і аналоги поліпептиду (наприклад, мутеїни, варіанти і злиті білки), послідовності білка, а також посттрансляційним або іншим ковалентним або не ковалентним чином модифіковані білки. Пептид, поліпептид або білок можуть бути мономірними або полімерними. Термін "фрагмент поліпептиду" в даному описі позначає поліпептид з делецією аміно-кінця та/або карбокси-кінця в порівнянні з відповідним повнорозмірним білком. Довжина фрагментів може становити, наприклад, як мінімум 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 20, 50, 70, 80, 90, 100, 150 або 200 амінокислот. Довжина фрагментів може також становити, наприклад, як мінімум 1,000, 750, 500, 250, 200, 175, 150, 125, 100, 90, 80, 70, 60, 50, 40, 30, 20, 15, 14, 13, 12, 11 або 10 амінокислот. Крім того, фрагмент може містити, на одному або обох кінцях, одну або більше додаткових амінокислот, наприклад, послідовність амінокислот з іншого білка, що зустрічається у природі (наприклад, домен Fc або лейцинового зіппера) або штучну послідовність амінокислот (наприклад, штучна лінкерна послідовність). Поліпептиди за даним винаходом включають поліпептиди, які модифіковані будь-яким шляхом і з будь-якої причини, наприклад: (1) з метою зменшення чутливості до протеолізу, (2) з метою зменшення чутливості до окиснення, (3) з метою модифікації спорідненості зв'язування для утворення комплексів білка, (4) з метою модифікації спорідненості зв'язування і (4) з метою надання або модифікації інших фізико-хімічних або функціональних властивостей. Аналоги включають мутеїни поліпептиду. Наприклад, одиничні або множинні заміни амінокислот (наприклад, консервативні заміни амінокислот) можна здійснювати в послідовності, що зустрічається у природі (наприклад, в частині поліпептиду поза межами домену(ів), що утворюють міжмолекулярні зв'язки). "Консервативна заміна амінокислоти" являє собою таку заміну, яка не змінює істотною мірою структурних характеристик первинної послідовності (наприклад, заміна амінокислоти не повинна руйнувати спіраль, яка зустрічається у первинній послідовності, або руйнувати інші типи вторинної структури, що характеризують первинну послідовність або є необхідними для її функціональності). Приклади визнаних у даній галузі вторинних і третинних структур поліпептиду описані у Proteins, Structures and Molecular Principles (Creighton, Ed., W. H. Freeman and Company, New York (1984)); Introduction to Protein Structure (C. Branden and J. Tooze, eds., Garland Publishing, New York, N.Y. (1991)); і Thornton et al. Nature 354: 105 (1991), які включені до даного опису шляхом посилання. "Варіант" поліпептиду містить послідовність амінокислот, де один або більше залишків амінокислот являють собою вставку, делецію та/або заміну в послідовності амінокислот, ідентичній іншій послідовності поліпептиду. Варіанти винаходу включають злиті білки. Варіанти антитіл, описаних у даному описі, також включають такі, що є результатом обробки. Вказані варіанти включають варіанти, що містять одну, дві, три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, десять або більше додаткових амінокислот на N-кінці легкого або важкого ланцюга, наприклад, в результаті неефективного розщеплення сигнальної послідовності. Подібні варіанти також включають відсутні амінокислоти (одну або більше) на N- або C-кінці легкого або важкого ланцюга. "Похідне" поліпептиду являє собою поліпептид (наприклад, антитіло), модифікований хімічно, наприклад, шляхом з'єднання з іншим хімічним фрагментом, наприклад, поліетиленгліколем, альбуміном (наприклад, альбуміном людської сироватки), а також шляхом фосфорилування і глікозилювання. Якщо не вказано інше, термін "антитіло" включає, на додаток до антитіл, що складаються з двох повнорозмірних важких ланцюгів і двох повнорозмірних легких ланцюгів, його похідні, варіанти, фрагменти і мутеїни, приклади яких описані нижче. "Білок, що зв’язується з антигеном" у відповідності до даної заявки являє собою білок, здатний до зв'язування з антигеном і, необов'язково, включає структурну або каркасну частину, яка дозволяє частині, що зв’язується з антигеном, набувати конформації, яка сприяє зв'язуванню з антигеном білка, що зв’язується з антигеном. В одному з варіантів білок, що зв’язується з антигеном, за даним винаходом включає як мінімум одну CDR. Приклади білків, що зв’язуються з антигеном, включають антитіла, фрагменти антитіл (наприклад, частина антитіла, що зв’язується з антигеном), похідні антитіл і аналоги антитіл. Білок, що зв’язується з антигеном, може включати, наприклад, альтернативну структуру білка або штучну структуру з трансплантованими похідними однієї або більше CDR. Такі структури включають, не обмежуючись ними, структури, одержані з антитіла, що містять мутації, які введені, наприклад, для стабілізації тривимірної структури білка, що зв’язується з антигеном, а також повністю синтетичні структури, які містять, наприклад, біосумісний полімер. Див., наприклад, Korndorfer et al., 2003, Proteins: Structure, Function, and Bioinformatics, Volume 53, Issue 1: 121-129; Roque et al., 2004, Biotechnol. Prog. 20:639-654. Крім того, можна використовувати міметики пептидного 7 UA 100531 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 антитіла ("PAM"), а також платформи, що базуються на міметиках антитіла, які використовують як платформу фібронектинові компоненти. Білок, що зв’язується з антигеном, може мати, наприклад, структуру імуноглобуліну, що зустрічається у природі. "Імуноглобулін" являє собою тетрамерну молекулу. В імуноглобуліні, що зустрічається у природі, кожен тетрамер складається з двох ідентичних пар поліпептидних ланцюгів, причому кожна пара складається з одного "легкого" (розміром приблизно 25 кДa) і одного "важкого" ланцюга (розміром приблизно 50–70 кДa). Аміно-кінцева частина кожного ланцюга включає варіабельну ділянку довжиною приблизно від 100 до 110 або більше амінокислот, які, в першу чергу, відповідають за розпізнавання антигену. Карбокси-кінцева частина кожного ланцюга визначає константну ділянку, перш за все відповідальну за ефекторну функцію. Людські легкі ланцюги класифікують як легкі ланцюги капа і лямбда. Важкі ланцюги класифікують як мю, дельта, гамма, альфа або іпсилон, і визначають ізотипи антитіла як IgM, IgD, IgG, IgA і IgE, відповідно. В межах легкого і важкого ланцюгів варіабельні і константні ділянки приєднуються за допомогою "J" ділянки, що містить приблизно 12 або більше амінокислот, до важкого ланцюга, який також включає "D" ділянку, яка містить ще приблизно 10 nd амінокислот. Див. Fundamental Immunology Ch. 7 (Paul, W., ed., 2 ed. Raven Press, N.Y. (1989)) (у даному описі включено як посилання у всій повноті для будь-яких цілей). Варіабельні ділянки кожної пари «легкий/важкий» ланцюга утворюють ділянку, що зв’язується з антитілом, розташовану таким чином, що інтактний імуноглобулін містить дві ділянки зв’язування. Ланцюги імуноглобуліну, що зустрічаються у природі, демонструють однакову загальну структуру відносно консервативних каркасних ділянок (FR), приєднаних трьома гіперваріабельними ділянками, що також мають назву ділянок, які визначають комплементарність або CDR. Від N-кінця до C-кінця обидва ланцюги, як легкий, так і важкий включають домени FR1, CDR1, FR2, CDR2, FR3, CDR3 і FR4. Визначення положення амінокислот в межах кожного домену відповідає системі нумерації Kabat et al. і Sequences of th Proteins of Immunological Interest, 5 Ed., US Dept. of Health and Human Services, PHS, NIH, NIH Publication no. 91-3242, 1991. Інтактні антитіла включають поліклональні, моноклональні, химерні, гуманізовані або повністю людські антитіла, що складаються з повнорозмірних важкого і легкого ланцюгів. Термін "антитіло" позначає інтактний імуноглобулін або його антиген-зв’язуючу частину, які конкурують з інтактним антитілом за специфічне зв'язування, якщо не вказано інше. Частини, що зв'язуються з антигеном, можуть продукуватися за допомогою методів рекомбінації ДНК або ферментного або хімічного розщеплення інтактних антитіл. Частини, що зв'язується з антигеном, включають Fab, Fab', F(ab')2, Fd, Fv і доменні антитіла (dAb), а також фрагменти ділянки визначення комплементарності (CDR), одноланцюгові антитіла (scFv), димерні антитіла, триатіла, тетратіла і поліпептиди, що містять як мінімум частину імуноглобуліну, достатню для забезпечення специфічного зв'язування антигену з поліпептидом. Фрагмент Fab являє собою одновалентний фрагмент, що містить домени V L, VH, CL, CH1; фрагмент F(ab')2 являє собою двохвалентний фрагмент, що містить два фрагменти домену, зв'язаних за допомогою дисульфідного містка на шарнірній ділянці; фрагмент Fd містить домени VH і CH1; фрагмент Fv містить домени VL і VH одного відростка антитіла; і фрагмент dAb містить домен VH, домен VL, або фрагмент антитіла, що зв'язується з антигеном, домену VH або VL (патенти США № 6,846,634, 6,696,245, заявки на видачу патенту США № 05/0202512, 04/0202995, 04/0038291, 04/0009507, 03/0039958, Ward et al., Nature 341 :544-546, 1989). Одноланцюгове антитіло (scFv) являє собою антитіло, в якому ділянки V L і ділянки VH з’єднані через лінкер (наприклад, синтетичну послідовність залишків амінокислот) з метою утворення безперервного ланцюга білку, де лінкер є достатньо довгим для того, щоб ланцюг білка міг самостійно згортатися і утворювати одновалентну ділянку, що зв'язується з антигеном (див., наприклад, Bird et al., 1988, Science 242:423-26 and Huston et al., 1988, Proc. Natl. Acad. Sci. USA 85:5879-83). Димерні антитіла являють собою двохвалентні антитіла, що складаються з двох ланцюгів поліпептиду, де кожен ланцюг поліпептиду включає домени VH і VL, з’єднані лінкером, який є занадто коротким для того, щоб утворювати пару між двома доменами на одному ланцюзі, таким чином даючи можливість кожному домену утворювати пару з комплементарним доменом на іншому ланцюзі поліпептиду (див., наприклад, Holliger et al., 1993, Proc. Natl. Acad. Sci. USA 90:6444-48, і Poljak et al., 1994, Structure 2: 1121-23). Якщо два ланцюги поліпептиду димерного антитіла ідентичні, то димерне антитіло, що утворюється в результаті їх спарювання, буде містити дві ідентичні ділянки, що зв'язуються з антигеном. Ланцюги поліпептиду, що містять різні послідовності, можна використовувати для одержання димерного антитіла з двома різними ділянками, що зв'язуються з антигеном. Аналогічно, триатіла і тетратіла являють собою антитіла, що містять три і чотири ланцюги поліпептиду 8 UA 100531 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 відповідно, і утворюють три і чотири ділянки, що зв'язуються з антигеном, відповідно, які можуть бути однаковими або різними. Ділянки визначення комплементарності (CDR) і каркасні ділянки (FR) даного антитіла можуть бути ідентифіковані із застосуванням системи, описаної Kabat et al. in Sequences of th Proteins of Immunological Interest, 5 Ed., US Dept. of Health and Human Services, PHS, NIH, NIH Publication no. 91-3242, 1991. Одна або Більше CDR можуть бути введені в молекулу за допомогою ковалентної або не ковалентної взаємодії, щоб зробити її білком, що зв'язується з антигеном. Білок, що зв'язується з антигеном, може включати одну або декілька CDR як частину більшого поліпептидного ланцюга, CDR може(уть) бути ковалентно приєднана до іншого поліпептидного ланцюга, або CDR може(уть) бути приєднана за допомогою не ковалентної взаємодії. CDR дозволяє(ють) білку, що зв’язується з антигеном, специфічно зв'язуватися з конкретним цільовим антигеном. Білок, що зв'язується з антигеном, може містити один або більше сайтів зв'язування. Якщо наявний більш, ніж один сайт зв'язування, сайти зв'язування можуть бути ідентичним и один одному або можуть бути різними. Наприклад, природний людський імуноглобулін звичайно містить два ідентичні сайти зв'язування, хоча "біспецифічне" або "біфункціональне" антитіло з подвійною специфічністю містить два різних сайти зв'язування. Термін "людське антитіло" включає всі антитіла, які містять одну або більше варіабельних і константних ділянок, що походять від людських послідовностей імуноглобуліну. В одному з варіантів, всі варіабельні і константні домени походить від людських послідовностей імуноглобуліну (повністю людське антитіло). Такі антитіла можуть бути одержані різними способами, приклади яких описані нижче, зокрема, шляхом імунізації цільовим антигеном генетично модифікованої миші з метою експресії антитіл, що походять від генів, які кодують важкий та/або легкий ланцюг людини. Гуманізоване антитіло містить послідовність, яка відрізняється від послідовності антитіла, що походить з видів, що не належать до Homo sapiens, однією або більше замін, делецій, та/або додавань амінокислот, таким чином, що гуманізоване антитіло з меншою ймовірністю викликає імунну реакцію та/або викликає менш тяжку імунну реакцію, в порівнянні з антитілом видів, що не належать до Homo sapiens, при введенні суб'єкту-людині. В одному з варіантів, деякі амінокислоти в каркасних і константних доменах важкого та/або легкого ланцюга антитіла з видів, що не належать до Homo sapiens, є мутантними з метою продукування гуманізованого антитіла. В іншому варіанті, константний домен(и) людського антитіла злиті з варіабельним доменом(ами) видів, що не належать до Homo sapiens. В іншому варіанті, один або більше залишків амінокислот в одній або більше послідовностях CDR нелюдського антитіла змінені таким чином, щоб зменшити ймовірну імуногенність нелюдського антитіла при введенні суб'єкту-людині, де змінені залишки амінокислоти є некритичними для зв'язування імуноспецифічного антитіла з відповідним антигеном, або здійснені зміни послідовності амінокислоти є консервативними змінами, таким чином, що зв'язування гуманізованого антитіла з антигеном не погіршується істотною мірою в порівнянні із зв'язуванням нелюдського антитіла з антигеном. Приклади одержання гуманізованих антитіл можуть бути знайдені в патентах США 6,054,297, 5,886,152 і 5,877,293. Термін "химерне антитіло" позначає антитіло, яке містить одну або більше ділянок від одного антитіла і одну або більше ділянки від одного або більше інших антитіл. В одному з варіантів, одна або більше CDR походять від людського анти-TSLP антитіла. В іншому варіанті, всі CDR походять від людського анти-TSLP антитіла. В іншому варіанті, CDR від більш ніж одного людського анти-TSLP антитіла змішують і вирівняні в химерному антитілі. Наприклад, химерне антитіло може включати CDR1 легкого ланцюга першого людського анти-TSLP антитіла, CDR2 і CDR3 легкого ланцюга другого людського анти-TSLP антитіла і ділянки CDR важкого ланцюга третього анти-TSLP антитіла. Надалі, каркасні ділянки можуть походити з одного з таких же анти-TSLP антитіл, з одного або більше інших антитіл, таких як людське антитіло, або з гуманізованого антитіла. В одному з прикладів химерного антитіла, частина важкого та/або легкого ланцюга є ідентичною, гомологічною або походить з антитіла конкретних видів або належить до конкретного класу або підкласу антитіл, тоді як решта ланцюга(ів) є ідентичною, гомологічною або походить з антитіл(а) іншого виду або такого, що належить до іншого класу або підкласу антитіл. Також включені фрагменти таких антитіл, які демонструють бажану біологічну активність (тобто, здатність специфічно зв'язуватися з людським рецептором TSLP). Фрагменти або аналоги антитіл можуть бути легко одержані середнім фахівцем в даній галузі у відповідності до даного опису, із застосуванням методів, відомих в даній галузі. Переважні аміно- і карбокси-кінці фрагментів або аналогів розташовані біля меж 9 UA 100531 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 функціональних доменів. Структурні і функціональні домени можуть бути ідентифіковані порівнянням даних нуклеотидної та/або амінокислотної послідовності з даними суспільних або приватних баз даних послідовностей. Комп'ютеризовані способи порівняння можуть застосовуватися для ідентифікації мотивів послідовності або передбачуваних доменів конформації білка, які зустрічаються в інших білках з відомою структурою та/або функцією. Способи ідентифікації послідовностей білка, які згортаються у відому тривимірну структуру, також відомі. Див., наприклад, Bowie et al., 1991, Science 253: 164. "Антитіло з пересадженою CDR" являє собою антитіло, що включає одну або більше CDR, які походять з антитіла конкретного виду або ізотипу, і каркас іншого антитіла з такого ж або іншого виду або ізотипу. "Поліспецифічне антитіло" являє собою антитіло, яке розпізнає більш ніж один епітоп на одному або більше антигенах. Підкласом даного типу антитіл є "біспецифічне антитіло", яке розпізнає два чіткі епітопи на одному і тому ж або різних антигенах. Білок, що зв'язується з антигеном, в тому числі антитіло, "специфічно зв'язується" з антигеном, таким як TSLP, якщо це зв’язується з антигеном з високою спорідненістю зв'язування, що визначають за значенням Kd (або, відповідно, Kb, як визначається нижче) 10 7 M або менше. «Домен зв'язування з антигеном», «ділянка зв'язування з антигеном» або «сайт зв'язування з антигеном» являє собою частину білка, що зв'язується з антигеном, яка містить залишки амінокислот (або інші фрагменти), які взаємодіють з антигеном і сприяють специфічності зв'язування білка з антигеном і спорідненості по відношенню до антигену. Для антитіла, яке специфічно зв’язується з відповідним антигеном, це включатиме як мінімум частину як мінімум одного з його доменів CDR. "Відсоток ідентичності" двох полінуклеотидів або двох поліпептидних послідовностей визначають, порівнюючи послідовності із застосуванням комп'ютерної програми GAP (частина GCG Wisconsin Package, версія 10.3 [Accelrys, Сан Дієго, CA]), застосовуючи параметри, використовувані за умовчанням. Терміни «полінуклеотид», «олігонуклеотид» і «нуклеїнова кислота» застосовуються рівнозначним чином в даному описі і охоплюють молекули ДНК (наприклад, кДНК або геномна ДНК), молекули РНК (наприклад, мРНК), аналоги ДНК або РНК, генеровані із застосуванням аналогів нуклеотидів (наприклад, пептид-нуклеїнових кислот і не знайдених в природі аналогів нуклеотидів) та їх гібридів. Молекула нуклеїнової кислоти може бути одноланцюговою або двохланцюговою. В одному з варіантів, молекули нуклеїнових кислот за винаходом включають безперервну відкриту рамку зчитування, що кодує антитіло або його фрагмент, похідне, мутеїн або варіант, за винаходом. Два одноланцюгових полінуклеотиди є "комплементарними" один до одного, якщо їх послідовності можуть бути вирівняні в антипаралельній орієнтації таким чином, що кожен з нуклеотидів в одному полінуклеотиді знаходиться навпроти комплементарного до нього нуклеотиду в іншому полінуклеотиді, без введення проміжків і без непарного нуклеотиду на 5' або 3' кінці будь-якої з послідовностей. Полінуклеотид є "комплементарним" до іншого полінуклеотиду, якщо два полінуклеотиди можуть гібридизуватися один з одним в помірно жорстких умовах. Таким чином, полінуклеотид може бути комплементарним до іншого полінуклеотиду без повної структурної комплементарності. «Вектор» являє собою нуклеїнову кислоту, яка може бути використана для введення іншої нуклеїнової кислоти, приєднаної до неї, в клітину. Одним з видів вектора є "плазміда", яка позначає на лінійну або кругову двохланцюгову молекулу ДНК, в яку можуть бути ліговані додаткові сегменти нуклеїнової кислоти. Іншим типом вектора є вірусний вектор (наприклад, ретровіруси з дефектною реплікацією, аденовіруси і адено-асоційовані віруси), де додаткові сегменти ДНК можуть бути введені у вірусний геном. Деякі вектори здатні до автономної реплікації в клітині-хазяїні, в яку вони введені (наприклад, бактеріальні вектори, що включають бактеріальне джерело реплікації, та епісомальних ссавцевих векторів). Інші вектори (наприклад, не епісомальні ссавцеві вектори) інтегруються в геном рідної клітини при введенні в клітинухазяїна і, таким чином, реплікуються разом з геномом хазяїна. "Вектор експресії" являє собою тип вектора, який може спрямовувати експресію вибраного полінуклеотиду. Послідовність нуклеотидів "функціонально зв'язана" з регуляторною послідовністю, якщо регуляторна послідовність впливає на експресію (наприклад, рівень, точку в часі або локалізацію експресії) послідовності нуклеотидів. "Регуляторна послідовність" являє собою нуклеїнову кислоту, яка впливає на експресію (наприклад, рівень, точку в часі або локалізацію експресії) нуклеїнової кислоти, з якою вона функціонально зв'язана. Регуляторна послідовність може, наприклад, діяти безпосередньо на регульовану нуклеїнову кислоту, або її дія може бути 10 UA 100531 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 опосередкована однією або більше інших молекул (наприклад, поліпептидів, з'єднаних з регуляторною послідовністю та/або нуклеїновою кислотою). Приклади регуляторних послідовностей включають промотори, енхансери та інші елементи контролю експресії (наприклад, сигнали поліаденілювання). Інші приклади регуляторних послідовностей описані, наприклад, в Goeddel, 1990, Gene Expression Technology: Methods in Enzymology 185, Academic Press, San Diego, CA and Baron et al., 1995, Nucleic Acids Res. 23:3605-06. "Клітина-хазяїн" являє собою клітину, яка може бути використана для експресії нуклеїнової кислоти, наприклад, нуклеїнової кислоти за винаходом. Клітина-хазяїн може бути прокаріотом, наприклад, E. coli, або вона може бути еукаріотом, наприклад, одноклітинним еукаріотом (наприклад, належати до дріжджів або інших грибів), рослинною клітиною (наприклад, рослинною клітиною тютюну або помідора), тваринною клітиною (наприклад, клітиною людини, клітиною мавпи, клітиною хом'яка, клітиною щура, клітиною миші або клітиною комахи) або гібридомою. Приклади клітин-хазяїв включають лінії клітин яєчника китайського хом’яка (CHO) або їх похідні, в тому числі CHO штам DXB-11 з дефіцитом дигідрофолатредуктази (див. Urlaub et al., 1980, Proc. Natl. Acad. Sci. USA 77:4216-20), лінії клітин CHO, які ростуть у вільних від сироватки середовищах (див. Rasmussen et al., 1998, Cytotechnology 28:31), клітини CS-9, похідні клітин DXB-11 CHO, а також клітини AM-1/D (описані в патенті США 6,210,924). Інші лінії клітин CHO включають CHO-K1 (ATCC# CCL-61), EM9 (ATCC# CRL- 1861) і UV20( ATCC# CRL1862). Приклади інших клітин-хазяїв включають лінію COS-7 ниркових клітин мавпи (ATCC CRL 1651) (див. Gluzman et al., 1981, Cell 23: 175), клітини L, клітини C 127, клітини 3T3 (ATCC CCL 163), клітини HeLa, лінії клітин BHK (ATCC CRL 10), лінію клітин CV1/EBNA, одержану з нирки Африканської зеленої макаки CV1 (ATCC CCL 70) (див. McMahan et al., 1991, EMBO J. 10:2821), ниркові клітини людського ембріону, такі як 293, 293 EBNA або MSR 293, епідермальні клітини людини A431, людські клітини Colo205, інші трансформовані лінії клітин приматів, нормальні диплоїдні клітини, штами клітин, що походять з культурі первинної тканини in vitro, первинні експлантати, клітини HL-60, U937, HaK або Jurkat. Звичайно, клітина-хазяїн являє собою культивовану клітину, яка може бути трансформована або трансфікована за допомогою кодуючої поліпептид нуклеїнової кислоти, яка може далі експресуватися в клітині-хазяїні. Фраза "рекомбінантна клітина-хазяїн" може застосовуватися для позначення клітини-хазяїна, яка трансформована або трансфікована за допомогою нуклеїнової кислоти, яка експресується. Клітина-хазяїн також може бути клітиною, яка включає нуклеїнову кислоту, але не експресує її на бажаному рівні, якщо тільки регуляторна послідовність не була введена в клітину-хазяїна таким чином, що вона стає функціонально зв'язаною з нуклеїновою кислотою. Передбачається, що термін «клітина-хазяїн» позначає не тільки конкретну клітину-суб’єкт, але і нащадка або потенційного нащадка такої клітини. Оскільки деякі модифікації можуть виникати в наступних поколіннях внаслідок, наприклад, мутацій або екологічного впливу, такий нащадок, фактично, не бути ідентичним батьківській клітині, але все ще знаходиться в межах контексту терміну, застосованого в даному описі. Білки, що зв'язуються з антигеном В одному з аспектів даного розкриття пропонуються білки, що зв'язуються з антигеном, такі як антитіла, фрагменти антитіл, похідні антитіл, мутеїни антитіл і варіанти антитіл, які зв'язуються з TSLP людини. Білки, що зв'язуються з антигеном у відповідності до даного розкриття, включають білки, що зв'язуються з антигеном, які зв'язуються з TSLP людини і таким чином зменшують активність TSLP. Наприклад, білки, що зв’язуються з антигеном, можуть перешкоджати зв'язуванню TSLP з його рецептором і таким чином зменшувати активність TSLP. В одному з варіантів даного винаходу пропонується білок, що зв’язується з антигеном, який включає одну або більше послідовностей CDR, які відрізняються від послідовності CDR, показаної на Фіг. 1A–1F або Фіг. 2A–2F, не більше ніж на 5, 4, 3, 2, 1 або 0 залишків амінокислот. В іншому варіанті, як мінімум одна з послідовностей CDR3 білка, що зв'язується з антигеном, являє собою послідовність з Фіг. 1A–1F або Фіг. 2A–2F. В іншому варіанті, антиген, послідовність CDR3 легкого ланцюга білка, що зв'язується з антигеном, являє собою послідовності легкого ланцюга від A1 до A27, і послідовність CDR3 важкого ланцюга білка, що зв'язується з антигеном, являє собою послідовності важкого ланцюга CDR3 від A1 до A27. В іншому варіанті, білок, що зв’язується з антигеном, додатково включає 1, 2, 3, 4 або 5 послідовностей CDR, де кожна з них незалежно відрізняється на 5, 4, 3, 2, 1 або 0 одинарних доповнень, замін та/або делецій амінокислот від послідовності CDR A1–A27. Ділянки CDR легкого ланцюга зразкових білків, що зв'язуються з антигеном A1–A27, і ділянки CDR важкого ланцюга зразкових білків, що зв'язуються з антигеном A1–A27, показані на Фіг. 1A–1F і Фіг. 2A– 2F, відповідно. Також показані полінуклеотидні послідовності, які кодують амінокислотні 11 UA 100531 C2 5 10 послідовності CDR. Крім того, консенсусні запропоновані нижче. Консенсусні послідовності CDR Варіабельні CDR легкого ланцюга Група Ia Консенсус LC CDR1 послідовності 20 послідовностей X1 являє собою залишок V (валін) або залишок I (ізолейцин), X2 являє собою залишок N (аспарагін) або залишок D (аспарагінова кислота); Консенсус LC CDR2 X3 являє собою залишок Y (тирозин) або залишок N (аспарагін); Консенсус LC CDR3 15 для Група Ib Консенсус LC CDR1 X4 являє собою залишок G (гліцин) або залишок S (серин); X5 являє собою залишок L (лейцин) або залишок I (ізолейцин); 12 CDR UA 100531 C2 Консенсус LC CDR2 5 X6 являє собою залишок N (аспарагін) або залишок T (треонін); X7 являє собою залишок T (треонін) або залишок A (аланін); Консенсус LC CDR3 X8 являє собою залишок N (аспарагін) або залишок D (аспарагінова кислота); Група 2 Консенсус LC CDR1 10 Консенсус LC CDR2 X9 являє собою залишок K (лізин) або залишок N (аспарагін); Консенсус LC CDR3 15 Група 3 Консенсус LC CDR1 Консенсус LC CDR2 20 Консенсус LC CDR3 13 UA 100531 C2 Варіабельні CDR важкого ланцюга Група 1 Консенсус HC CDR1 5 X10 являє собою залишок S (серин) або N (аспарагін); Консенсус HC CDR2 10 X11 являє собою залишок Y (тирозин) або залишок F (фенілаланін). Консенсус HC CDR3 15 X12 являє собою залишок P (пролін) або залишок A (аланін); X13 являє собою залишок Y (тирозин) або залишок F (фенілаланін). Група 2 Консенсус HC CDR1 Консенсус HC CDR2 14 UA 100531 C2 X14 являє собою залишок Y (тирозин) або N (аспарагін). Консенсус HC CDR3 5 10 15 20 25 Група 3 Консенсус HC CDR1 X15 являє собою залишок D (аспарагінова кислота) або G (гліцин); X16 являє собою залишок Y (тирозин) або D (аспарагінова кислота); X17 являє собою залишок Y (тирозин) або H (гістидин). Консенсус HC CDR2 X18 являє собою залишок Y (тирозин) або H (гістидин); X19 являє собою залишок V (валін) або A (аланін); X20 являє собою залишок Q (глутамін) або R (аргінін). Консенсус HC CDR3 X21 являє собою залишок G (гліцин) або R (аргінін); X22 являє собою залишок S (серин) або T (треонін); X23 являє собою залишок A (аланін) або D (аспарагінова кислота). В табл. 2 нижче запропоновані послідовності нуклеїнової кислоти (ДНК), які кодують варіабельні домени важкого ланцюга (H#) і варіабельні домени легкого ланцюга (L#), та амінокислотні послідовності варіабельних доменів важкого та легкого ланцюга для прикладів білків A1-A27, що зв’язуються з TSLP, відповідно. CDR 1, 2 і 3 для кожного варіабельного домену наведені послідовно від початку до кінця кожної послідовності. Каркасні ділянки (Fr) підкреслені. Каркасні ділянки 1, 2, 3 і 4 для кожного варіабельного домену наведені послідовно від початку до кінця кожної послідовності (наприклад, в кожній послідовності перша підкреслена частина послідовності — це Fr1, друга — Fr2, третя — Fr3 і остання — Fr4). 15 UA 100531 C2 Таблиця 2 ДНК H1 Білок H1 ДНК L1 Білок L1 ДНК H2 Білок H2 ДНК L2 Білок L2 ДНК H3 16 UA 100531 C2 Білок H3 ДНК L3 Білок L3 ДНК H4 Білок H4 ДНК L4 Білок L4 ДНК H5 Білок H5 17 UA 100531 C2 ДНК L5 Білок L5 ДНК H6 Білок H6 ДНК L6 Білок L6 ДНК H7 Білок H7 ДНК L7 18 UA 100531 C2 Білок L7 ДНК H8 Білок H8 ДНК L8 Білок L8 ДНК H9 Білок H9 ДНК L9 19 UA 100531 C2 Білок L9 ДНК H10 Білок H10 ДНК L10 Білок L10 ДНК H11 Білок H11 ДНК L11 20 UA 100531 C2 Білок L11 ДНК H12 Білок H12 ДНК L12 Білок L12 ДНК H13 Білок H13 ДНК L13.1 21 UA 100531 C2 Білок L13.1 ДНК L13.2 Білок L 13.2 ДНК H14 Білок H14 ДНК L14.1 Білок L14.1 ДНК L14.2 Білок L14.2 ДНК H15 22 UA 100531 C2 Білок H15 ДНК L15.1 Білок L15.1 ДНК L15.2 Білок L15.2 ДНК H16 Білок H16 ДНК L16.1 23 UA 100531 C2 Білок L16.1 ДНК L16.2 Білок L16.2 ДНК H17 Білок H17 ДНК L17 Білок L17 ДНК H18 Білок H18 ДНК L18.1 24 UA 100531 C2 Білок L18.1 ДНК L18.2 Білок L18.2 ДНК H19 Білок H19 ДНК L19.1 Білок L19.1 ДНК L19.2 Білок L19.2 25 UA 100531 C2 ДНК H20 Білок H20 ДНК L20.1 Білок L20.1 ДНК L20.2 Білок L20.2 ДНК H21 Білок H21 ДНК L21 26 UA 100531 C2 Білок L21 ДНК H22 Білок H22 ДНК L22 Білок L22 ДНК H23 Білок H23 ДНК L23 Білок L23 27 UA 100531 C2 ДНК H24 Білок H24 ДНК L24 Білок L24 ДНК H25 Білок H25 ДНК L25 Білок L25 ДНК H26 28