Виділене антитіло, яке зв’язується з одним або декількома епітопами тау, фармацевтична композиція, що його містить, спосіб лікування та спосіб діагностики хвороби альцгеймера на основі виділеного антитіла

Реферат: Винахід стосується виділеного антитіла, яке зв'язується з одним або декількома епітопами тау, способу та застосування такого антитіла для діагностики, профілактики і лікування хвороби UA 115657 C2 (12) UA 115657 C2 Альцгеймера і споріднених таупатій. Також даний винахід стосується виділеної нуклеїнової кислоти, виділеного вектора, виділеної клітини-хазяїна та фармацевтичної композиції. UA 115657 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Для даної заявки вимагається пріоритет по попередніх заявках США 61/536339, поданої 19 вересня 2011 року, і 61/653115, поданої 30 травня 2012 року, зміст обох з яких включено в даний опис як посилання. Список послідовностей Дана заявка містить список послідовностей, наданий в форматі ASCII через EFS-Web і, таким чином, включений як посилання в повному обсязі. Вказана копія ASCII, створена 13 вересня 2012 року, названа SEQUENCE_LISTING.txt і має розмір 155400 байт. Галузь техніки Даний винахід стосується способів і засобів на основі білків (наприклад, антитіла, пептиди) для перешкоджання продукції і виведення певних форм тау-білка, які залучені до стимуляції і/або розвитку патологічних агрегатів тау-тау при хворобі Альцгеймера, а також способів одержання антитіл проти білка тау, які придатні для діагностики і лікування хвороби Альцгеймера. Крім того, винахід стосується способів і засобів для діагностики хвороби Альцгеймера, включаючи способи визначення стадії і оцінки ходу лікування. Рівень техніки Хвороба Альцгеймера (AD) являє собою прогресуючий нейродегенеративний розлад, який руйнує вищі структури головного мозку, такі як структури, залучені до пам'яті і пізнання. Захворювання приводить до дефіциту когнітивної функції і відхилень в пам'яті, здатності до навчання, мовлення і в здатності виконувати навмисні і цілеспрямовані рухи. AD також супроводжується супутнім поведінковим, емоційним, міжособистісним і соціальним виснаженням. Ці когнітивні і поведінкові розлади ускладнюють життя (Burns et al., 2002). Пацієнти з AD на пізній стадії часто не здатні говорити, розуміти мову і здійснювати основний догляд за собою, що в кінцевому результаті вимагає постійного догляду і спостереження, і вони часто залежать від членів сімей і будинків інвалідів. AD є основною причиною сенільної деменції і, згідно з прогнозами, її поширеність буде збільшуватися у міру зростання частки літніх людей в популяції. Згідно з прогнозами, загальна кількість людей з AD збільшиться щонайменше в три рази лише між 2000 і 2050 роками, що робить AD загальносвітовою проблемою охорони здоров'я (Sloane et al., 2002). Клінічне керування перебігом AD залишається здебільшого підтримуючим. Іншими словами, пацієнтам проводять лікування, націлене на попередження, контроль або пом'якшення ускладнень і побічних ефектів AD і на підвищення їх комфорту і якості життя. Все ще існує незадоволена потреба в способах лікування, які прямо націлені на прогресування захворювання і мають модифікуючі захворювання ефекти. AD гістологічно характеризується наявністю екстранейрональних бляшок і внутрішньоклітинних і позаклітинних нейрофібрилярних вузликів в головному мозку. Бляшки в основному складаються з β-амілоїду (Аβ), в той час як вузлики містять патологічні форми білка тау, такі як патологічні конформери білка тау і їх агрегати. Взаємозв'язок між бляшками і вузликами і процесом захворювання залишається неясним, хоч дослідження наводять на думку про зв'язок між патогенезом, що обумовлюється амілоїдом і білком тау (Hardy et al., 1998; Oddo et al., 2004; Rapoport et al., 2002; Roberson, et al., 2007; Shipton et al., 2011). Припущення про центральну роль для Аβ в патології AD спочатку було зроблене в гіпотезі, званій "Аβ-каскадом", згідно з якою після відкладення Аβ іде фосфорилування білка тау і утворення вузликів, а потім нейрональна загибель (Hardy and Allsop, 1991; Hardy and Selkoe, 2002; для огляду див. Walsh and Selkoe, 2004; також див. Seabrook et al., 2007). Таким чином, первинні терапевтичні підходи для AD були сфокусовані, головним чином, на націлюванні на Аβ. Однак є документально підтверджена відсутність кореляції між мірою Аβ-патології головного мозку у пацієнтів з AD і клінічним прогресуванням захворювання (Braak and Braak, 1991). Крім того, у безсимптомних індивідуумів при розтині виявляють велике, часто дифузне, відкладення амілоїду (Braak and Braak, 1991), і вже при AD ранньої стадії втрата нейронів і відкладення амілоїду зустрічаються в різних областях головного мозку (Carter and Lippa, 2001). Таким чином, націлювання тільки на Аβ не може вистачати для зміни процесу захворювання у яких-небудь або всіх пацієнтів. Проте, найбільш передовими націленими на захворювання способами терапії, які проходять клінічні випробування у пацієнтів з AD, залишаються способи терапії, націлені на продукцію і виведення Аβ. Ці способи терапії включають пасивну імунотерапію, наприклад бапінейзумаб, соланейзумаб і понезумаб, а також низькомолекулярний інгібітор гамма-секретази семагацестат (для огляду див. Citron et al., 2010). Загальновизнана роль білка тау в патології AD була продемонстрована в численних дослідженнях. Наприклад, Braak продемонстрував, що найбільшу кореляцію з нейродегенерацією при AD має присутність вузликів білка тау, а не амілоїдних бляшок (Braak and Braak, 1991). У іншому дослідженні було виявлено, що нейротоксичність Аβ в 1 UA 115657 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 культивованих нейронах залежить від білка тау (Rapoport et al., 2002). У нещодавніх дослідженнях, зниження рівня ендогенного білка тау перешкоджало розладу поведінки у трансгенних мишей, яким експресували білок-попередник амілоїду людини, без зміни у них високих рівнів Аβ (Roberson et al., 2007). Зниження рівня білка тау також захищало як трансгенних, так і нетрансгенних мишей від ексайтотоксичності. Там же, Santacruz et al. продемонстрували, що зниження кількості білка тау відновлювало функцію пам'яті в моделі таупатії (Santacruz et al., 2005). Таким чином, терапія, націлена на зниження рівня тау, може являти собою ефективну стратегію лікування AD і інших пов'язаних з білком тау хворобливих станів. Білок тау належить до сімейства білків з внутрішньою невпорядкованістю, що характеризуються відсутністю жорсткої тривимірної структури в їх фізіологічному навколишньому середовищі (Zilka et al., 2008). Однак укорочення і гіперфосфорилування білка тау може викликати патологічні трансформації зі стану внутрішньої невпорядкованості у множинні розчинні і нерозчинні неправильно невпорядковані структури, включаючи парні спіральні філаменти (PHF) і інші агрегати (Wischik et al., 1988a; Wischik et al., 1988b; Novak et al., 1993; Skrabana et al., 2006; Zilka et al., 2008; Kovacech et al., 2010). Ці структурні зміни приводять до токсичного збільшення функції, до втрати фізіологічної функції нативного білка або до обох з них (Zilka et al., 2008; Kovacech et al., 2010). Фізіологічна функція білка тау полягає в опосередковуванні збирання мономерів тубуліну в мікротрубочки, які складають мережу нейрональних мікротрубочок (Buee et al., 2000). Білок тау зв'язується з мікротрубочками через повторювані області, розташовані в С-кінцевій частині білка. Там же. Ці повторювані домени (R1-R4) не ідентичні один одному, але містять 31-32 висококонсервативних амінокислоти (Taniguchi et al., 2005b). У головному мозку людини існує шість унікальних ізоформ білка тау, які відрізняються одна від одної присутністю або відсутністю певних амінокислот в N-кінцевій частині білка тау, в комбінації або з трьома (R1, R3 і R4), або з чотирма (R1-R4) повторюваними доменами, на С-кінці білка. Також див. Фіг. 1, на якій показано шість ізоформ людини (2N4R, 1N4R, 2N3R, 0N4R, 1N3R і 0N3R). Було передбачено, що найбільш ефективною частиною білка тау, що індукує полімеризацію мікротрубочок, є область 274-KVQIINKK-281 (SEQ ID NO: 113), що перекриває R1-R2. Там же. Крім того, на патологічні і фізіологічні функції білка тау, мабуть, впливає конкретна структурна конформація і внутрішня невпорядкована структура, що приймаються повнорозмірними ізоформами білка і їх фрагментами. Наприклад, Kontsekova et al. описали конформаційну область (що охоплює залишки 297-IKHVPGGGSVQIVYKPVDLSKVTSKCGSL-325 (SEQ ID NO: 114)) в певних укорочених молекулах білка тау, яка мала значний взаємозв'язок з функцією цих укорочених молекул білка тау відносно збирання мікротрубочок (WO 2004/007547). Вважають, що на доповнення до їх фізіологічної ролі повтори білка тау беруть участь в утворенні патологічних агрегатів білка тау і інших структур. Таким чином, існує потреба в націлених на білок тау терапевтичних і діагностичних підходах, які здатні розрізнювати фізіологічну і патологічну опосередковувану повторами активність. Наприклад, стійка до пронази центральна частина патологічних парних спіральних філаментів (PHF) складається із зв'язуючих мікротрубочки областей ізоформ білка тау з 3 і 4 повторами (Jakes et al., 1991; Wischik, et al. 1988a; Wischik, et al. 1988b). Крім того, Novak et al. продемонстрували, що стійка до протеаз центральна частина PHF, яка має довжину 93-95 амінокислот, обмежена трьома тандемними повторами (Novak et al., 1993). Von Bergen et al. визначили мінімальний пептид тау/мотив взаємодії (306-VQIVYK-311; SEQ ID NO: 115), а також другу ділянку на білку тау (275VQIINK-280) (SEQ ID NO: 116), які утворюють бета-шари і описані як потенційно відповідальні за ініціацію утворення PHF - патологічного агрегату білка тау (Von Bergen et al., 2000; EP 1214598; WO 2001/18546). Див. Фіг. 2 для функціональної карти білка тау. Отже, сучасні стратегії націлені на створення лікарських засобів проти агрегації, які не порушують внутрішньоклітинну роль білка тау в стабілізації мікротрубочок. Більше того, хоч в фізіологічних обставинах білок тау розглядається як внутрішньоклітинний цитоплазматичний білок, внутрішньоклітинний білок тау може вивільнятися у позаклітинний простір і брати участь в нейродегенерації (Gomez-Ramos et al., 2006). Дійсно, втрата нейронів пов'язана з топографічним розподілом нейрофібрилярних вузликів (утворених білком тау) в головному мозку при AD (West et al., 1994; Gomez-lsla et al., 1996, 1997). Крім того, рівні загального білка тау і фосфорилованого білка тау збільшені в цереброспінальній рідині (CSF) пацієнтів з AD (Hampel et al., 2010), і позаклітинний білок тау описують як "вузлики-привиди" в головному мозку (Frost and Diamond, 2009), що вказує на те, що внутрішньоклітинний білок тау вивільняється у позаклітинний простір. Крім того, внутрішньоклітинні агрегати білка тау можуть проникати в клітини і стимулювати фібрилізацію внутрішньоклітинного білка тау, далі формуючи 2 UA 115657 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 мономер для утворення патологічних агрегатів білка тау (Frost et al., 2009). Такі дослідження показали, що позаклітинний нерозчинний білок тау може діяти як поширюваний агент, розподіляючи патологію, пов'язану з білком тау, по всьому головному мозку подібно пріонам (Frost et al., 2009; Frost and Diamond, 2009). Виведення позаклітинних вузликів білка тау може знизити зумовлену білком тау позаклітинну і внутрішньоклітинну патологію. Див., наприклад, Asuni et al., 2007. Таким чином, існує потреба в способах лікування, здатних знижувати внутрішньоклітинний рівень білка тау, шляхом перешкоджання його утворенню, шляхом стимуляції його виведення, або обома з цих способів, а також в способах лікування, які знижують внутрішньоклітинний рівень обумовлюючого захворювання білка тау. Загалом, білок тау, мабуть, грає патологічну роль в клінічних виявах AD, розробка лікарських засобів, які діють проти білка тау, протікає повільно, частково внаслідок значення білка тау для фізіологічної динаміки мікротрубочок і внаслідок його комплексної біології (Dickey and Petrucelli, 2006). Однак, поліпшене розуміння молекулярних механізмів, що лежать в основі патологічних трансформацій білка тау, відкрило можливість специфічного націлювання на патологічні модифікації білка тау для терапевтичних цілей. В результаті з'явився ряд терапевтичних підходів, які прямо або посередньо націлені на каскад білка тау (для оглядових статей, див., наприклад, Dickey and Petrucelli, 2006; Schneider and Mandelkow, 2008; Zilka et al., 2008), включаючи сполуки, які запобігають або обертають назад агрегацію білка тау (Wischik et al., 1996; Necula et al. 2005; Pickhardt et al., 2005; Taniguchi et al., 2005a; Larbig et al., 2007), низькомолекулярні лікарські засоби, які інгібують кінази білка тау або активують фосфатази білка тау (Iqbal and Grundke-Iqbal, 2004; Noble et al., 2005; Iqbal and Grundke-Iqbal, 2007), стабілізуючі мікротрубочки лікарські засоби (Zhang et al., 2005), лікарські засоби, які сприяють протеолітичній деградації неправильно згорнених білків тау (Dickey et al., 2005, Dickey et al. 2006; Dickey and Petrucelli, 2006), і імунодепресивні лікарські засоби (Zilka et al., 2008), а також імунотерапевтичні стратегії, що включають активну і пасивну імунізацію (Schneider and Mandelkow et al., 2008; Zilka et al., 2008: Tabira, T. Immunization Therapy for Alzheimer Disease: А Comprehensive Review of Active Immunization Strategies. Tohoku J. Exp. Med., 220: 95-106 (2010)). У більш загальному значенні, нові моноклональні антитіла (mAb) входять в фазу клінічних випробувань з частотою більше 40 на рік з 2007 року. Наприкінці 2010 року щонайменше 25 mAb і п'ять злитих білків Fc знаходилися на фазі 2/3 або фазі 3 клінічних випробувань в США (Reichert, 2011). Ця тенденція демонструє, що пасивна імунотерапія є розширюваним підходом при лікуванні порушень у людини, включаючи AD. Див., наприклад, Citron et al., 2010. Насправді, хоч проблемою способів лікування AD є подолання гематоенцефалічного бар'єра (ГЕБ), зростаюча кількість доклінічних і клінічних випробувань повідомляють, що опосередковувані антитілами способи терапії можуть виводити агрегати AD з головного мозку, і пропонують множину механізмів дії, таких як (i) захоплення антитіл в головний мозок через змінену проникність ГЕБ при AD, або просочення через ГЕБ; (ii) антитіла, діючі як "периферичні стоки" для розчинних типів амілоїду, що утворюють бляшки; (iii) проникнення секретуючих антитіла клітин з периферії в головний мозок, що доставляють антитіла локально; і (iv) транспорт IgG в межах і через клітини. Див., наприклад, Citron et al., 2010, і Asuni et al., 2007, для огляду. Таким чином, терапевтичні антитіла, націлені на пов'язані із захворюванням форми білка тау, являють собою перспективний підхід для лікування і/або діагностики ADі інших таупатій (WO 2004/007547, US 2008/0050383). Один з підходів імунотерапії для націлювання на патологію білка тау оснований на принципі, що антитіла проти білка тау можуть перешкоджати агрегації білка тау, виводити агрегати білка тау, або на обох з них. Хоч в дослідженнях описані антитіла, які зв'язуються з послідовностями білка тау, і деякі з цих антитіл, згідно з повідомленнями, перешкоджають агрегації і виведенню білка тау (Asuni et al., 2007), на даний час все ще немає моноклонального антитіла проти білка тау, що проходить доклінічні або клінічні випробування при AD. Дійсно, було передбачено, що mAb має три ділянки зв'язування в домені, зв'язуючому мікротрубочки білка тау миші (а саме в R3, R4 і, можливо, R1), однак воно не блокувало зв'язування мікротрубочок (Dingus et al., 1991). Dingus не описали ролі цього антитіла в агрегації білка тау, і, таким чином, немає причин вважати, що антитіло Dingus блокує агрегацію білка тау. Згідно з іншими повідомленнями, були одержані mAb, які розрізнюють ізоформи білка тау, але знову відсутнє припущення про те, що вони мають ефект на агрегацію білка тау (DeSilva et al., 2003; Ueno et al., 2007). Taniguchi et al. продемонстрували, що певні mAb проти білка тау, направлені проти R1 або R2, інгібували агрегацію білка тау в PHF in vitro, одночасно стимулюючи індуковане білком тау збирання тубуліну (Taniguchi et al., 2005b). Антитіла RTA-1 і RTA-2 Taniguchi зв'язувалися специфічно з R1 і R2, відповідно. Жодне з антитіл не зв'язувало більше одного повтору білка тау і жодне з антитіл, згідно з повідомленнями, не було досліджено відносно ефектів in vivo як на агрегацію 3 UA 115657 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 білка тау, так і на виведення. Незважаючи на існування щонайменше трьох антитіл проти амілоїду в клінічних випробуваннях терапії AD на основі пасивної імунізації (тобто терапія, в якій антитіла вводять пацієнту), на даний час не доступно звітів про клінічні випробування пасивної імунотерапії AD на основі білка тау. У декількох дослідженнях AD на трансгенних по APP мишах було виявлено, що підхід активної імунізації (тобто підхід, в якому організм пацієнта сам індукує імунітет проти мішені) є ефективним відносно виведення відкладень Aβ і обертання назад нейропатологічних осередків пошкодження (див., наприклад, Schenk et al., 1999; Janus et al., 2000; Morgan et al., 2000; Sigurdsson et al., 2001). Нещодавно, в моделях патології, пов'язаної з вузликами білка тау, на мишах активна імунотерапія фосфорилованим епітопом білка тау (тау 379-408 [P-Ser 396, 404]) знижувала рівень агрегованого білка тау в головному мозку і уповільнювала прогресування поведінкового фенотипу (Asuni et al., 2007; Boutajangout et al. 2010; US 2008/0050383; US/2010/00316564). Тварини, яким проводили введення, продукували антитіла проти білка тау, які виявлялися в головному мозку і локалізувалися спільно з антитілами, які розпізнавали патологічний білок тау (Asuni et al., 2007). Цей імунотерапевтичний підхід був суттєво більш ефективним на ранніх стадіях функціональних порушень у тварин (5 місяців), ніж на більш пізніх стадіях (8 місяців), що вказує на те, що виведення патологічного білка тау на ранній стадії може мати терапевтичну користь (Asuni et al., 2007; Zilka et al., 2008). Дійсно, існує інформація, що не весь білок тау є піддатливим або, можливо, навіть придатним для руйнування або виведення. Деякі передбачили, що руйнування агрегатів білка тау може збільшувати рівень токсичних проміжних сполук, в той час як інші передбачили, що агрегати білка тау, які піддаються виявленню, не обов'язково є токсичними і навіть можуть грати захисну роль (Lee et al., 2005). Таким чином, хоч імунотерапевтичні підходи для націлювання на білок тау мають доклінічні перспективи, все ще існує потреба в терапевтичних засобах, які специфічно націлені на ранні аберантні форми білка тау, усунення яких забезпечує збільшену тривалу користь. Проте, також все ще існує потреба в ідентифікації тих видів білка тау, які є придатними мішенями для імунотерапії. У зв'язку з цим, іншим фактором, враховуваним при розробці mAb проти білка тау, є ідентифікація і охарактеризація різних структурних форм білка тау (фізіологічна, форма раннього захворювання, форма пізнього захворювання) і стадій патології білка тау, на які здійснюють націлювання. Oddo et al. виявили, що, хоч імунотерапія Aβ виводила бляшки Aβ і усувала ранню патологію білка тау в моделі AD на трансгенних мишах, зрілі агрегати білка тау залишалися незміненими (Oddo et al., 2004). Аналогічно, генетичне (не імунотерапевтичне) зниження експресії білка тау в моделі таупатії P301L tau поліпшувало пам'ять, навіть незважаючи на те, що нейрофібрилярні вузлики продовжували накопичуватися (Santacruz et al., 2005). Незважаючи на її поширеність, AD залишається найбільшою незадоволеною медичною потребою в нейрології (Citron, 2010). Найбільш поширеним медичним підходом є надання симптоматичної терапії, яка не є ефективною навіть після лікування протягом декількох років. Необхідно, щоб нові терапевтичні підходи і стратегії для AD вийшли за межі лікування симптомів, запобігаючи зниженню когнітивних здатностей і протидіючи фундаментальним патологічним процесам захворювання. Зокрема, існує потреба в розробці молекул, які, або окремо, або в комбінації з іншими націленими на AD лікарськими засобами, перешкоджають щонайменше деяким з найбільш ранніх стадій захворювання. Такі молекули можуть забезпечити нові переважні можливості для ранньої діагностики (яка сама по собі може поліпшити результати лікування), профілактики і лікування AD. Суть винаходу У одному варіанті здійснення винахід стосується виділеного антитіла, де антитіло зв'язується з одним або декількома епітопами білка тау і здатне до двох або більше з наступного: a) виявляти більш високу афінність відносно патологічного білка тау в порівнянні з фізіологічним білком тау; b) інгібувати агрегацію тау-тау; і c) опосередковувати захоплення і деградацію патологічного білка тау мікроглією; і де кожний епітоп білка тау містить стимулюючу агрегацію область білка тау. У одному варіанті здійснення це виділене антитіло є таким, що кожний з одного або декількох епітопів незалежно вибраний з епітопів в: i) положенні 267-273 або залишках KHQPGGG (SEQ ID NO: 98) відносно тау441; ii) положенні 298-304 або залишках KHVPGGG (SEQ ID NO: 99) відносно тау441; iii) положенні 329-335 або залишках HHKPGGG (SEQ ID NO: 100) відносно тау441; 4 UA 115657 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 iv) положенні 361-367 або залишках THVPGGG (SEQ ID NO: 101) відносно тау441. У певних варіантах здійснення виділене антитіло, що має властивості, описані у варіантах здійснення попередніх абзаців, здатне зв'язуватися з однією або декількома формами патологічного білка тау, вибраними з розупорядкованого білка тау, неправильно невпорядкованого білка тау, нерозчинного в саркозилі білка тау, нейрофібрилярних вузликів, нейропільних ниток і нейритичних бляшок, в біоптаті головного мозку пацієнта-людини з хворобою Альцгеймера, в зразку головного мозку в моделі хвороби Альцгеймера на тваринах або в обох з цих випадків. У певних варіантах здійснення виділене антитіло є таким, що щонайменше один з епітопів, які воно розпізнає, є конформаційним епітопом. У одному варіанті здійснення винахід стосується виділеного антитіла, де антитіло зв'язується з одним або декількома епітопами білка тау і здатне до двох або більше з наступного: a) виявляти більш високу афінність відносно патологічного білка тау в порівнянні з фізіологічним білком тау; b) інгібувати агрегацію тау-тау; і c) опосередковувати захоплення і деградацію патологічного білка тау мікроглією; і де кожний епітоп білка тау містить стимулюючу агрегацію область білка тау. У одному варіанті здійснення це виділене антитіло є таким, що кожний з одного або декількох епітопів незалежно вибраний з епітопів в: i) положенні 268-273 або залишках HQPGGG (SEQ ID NO: 223) відносно тау441; ii) положенні 299-304 або залишках HVPGGG (SEQ ID NO: 154) відносно тау441; iii) положенні 330-335 або залишках HKPGGG (SEQ ID NO: 224) відносно тау441; iv) положенні 362-367 або залишках HVPGGG (SEQ ID NO: 154) відносно тау441. У одному варіанті здійснення це виділене антитіло є таким, що кожний з одного або декількох епітопів, з якими воно зв'язується, незалежно вибраний з епітопів в: i) положенні 268-273 або залишках HQPGGG (SEQ ID NO: 223) відносно тау441; ii) положенні 299-304 або залишках HVPGGG (SEQ ID NO: 154) відносно тау441; iii) положенні 330-335 або залишках HKPGGG (SEQ ID NO: 224) відносно тау441; iv) положенні 362-367 або залишках HVPGGG (SEQ ID NO: 154) відносно тау441; і антитіло містить: a) варіабельну область легкого ланцюга антитіла, що містить: i) QSLLNSRTRKNY (SEQ ID NO: 117) або SEQ ID NO: 247 для CDR1; ii) WAS (SEQ ID NO: 118) або SEQ ID NO: 253 для CDR2; і iii) KQSFYLRT (SEQ ID NO: 119) або будь-яку з SEQ ID NO: 255, 257, 258, 259 і 260 для CDR3; і b) варіабельну область важкого ланцюга антитіла, що містить: iv) GYIFTDYVIS (SEQ ID NO: 120), SEQ ID NO: 261 або SEQ ID NO: 262 для CDR1; v) IFPRSGST (SEQ ID NO: 121), SEQ ID NO: 264 або SEQ ID NO: 265 для CDR2; і vi) ARDYYGTSFAMDY (SEQ ID NO: 122), SEQ ID NO: 266, SEQ ID NO: 267 або SEQ ID NO: 269 для CDR3. Також винахід стосується виділеного антитіла, яке зв'язує один або декілька епітопів на білку тау конформаційно-специфічним чином, де: a) кожний з одного або декількох епітопів незалежно вибраний з епітопів в: i) положенні 267-273 або залишках KHQPGGG (SEQ ID NO: 98) відносно тау441; ii) положенні 298-304 або залишках KHVPGGG (SEQ ID NO: 99) відносно тау441; iii) положенні 329-335 або залишках HHKPGGG (SEQ ID NO: 100) відносно тау441; і iv) положенні 361-367 або залишках THVPGGG (SEQ ID NO: 101), відносно тау441; b) нуль, один, два або три з епітопів являють собою лінійні епітопи; і c) один, два, три або чотири з епітопів являють собою конформаційні епітопи. Винахід також стосується виділеного антитіла, яке зв'язує один або декілька епітопів на білку тау конформаційно-специфічним чином, де: a) кожний з одного або декількох епітопів незалежно вибраний з епітопів в: i) положенні 268-273 або залишках HQPGGG (SEQ ID NO: 223) відносно тау441; ii) положенні 299-304 або залишках HVPGGG (SEQ ID NO: 154) відносно тау441; iii) положенні 330-335 або залишках HKPGGG (SEQ ID NO: 224) відносно тау441; iv) положенні 362-367 або залишках HVPGGG (SEQ ID NO: 154) відносно тау441; b) нуль, один, два або три з епітопів являють собою лінійні епітопи; і c) один, два, три або чотири з епітопів являють собою конформаційні епітопи. 5 UA 115657 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 У одному варіанті здійснення це антитіло являє собою DC8E8, де DC8E8 являє собою антитіло, продуковане гібридомою, депонованою як запатентований депозит American Type Culture Collection no. PTA-11994. У певних варіантах здійснення виділене антитіло зв'язується з одним або декількома з тих же епітопів на білку тау, з якими зв'язується DC8E8. У одному варіанті здійснення виділене антитіло конкурує з моноклональним антитілом DC8E8 за зв'язування з білком тау. Винахід також стосується виділеного антитіла, що містить в його зв'язуючому епітоп домені одну або декілька послідовностей областей, що визначають комплементарність (CDR), вибраних з: i) QSLLNSRTRKNY (SEQ ID NO: 117); ii) WAS (SEQ ID NO: 118); iii) KQSFYLRT (SEQ ID NO: 119); iv) GYIFTDYVIS (SEQ ID NO: 120); v) IFPRSGST (SEQ ID NO: 121); і vi) ARDYYGTSFAMDY (SEQ ID NO: 122). Винахід також стосується того, що будь-які з антитіл, розкритих в будь-якому з варіантів здійснення, описаних в попередніх абзацах, можуть бути такими, що виділене антитіло містить: a) варіабельну область легкого ланцюга антитіла, що містить: i) QSLLNSRTRKNY (SEQ ID NO: 117) для CDR1; ii) WAS (SEQ ID NO: 118) для CDR2; і iii) KQSFYLRT (SEQ ID NO: 119) для CDR3; і b) варіабельну область важкого ланцюга антитіла, що містить: iv) GYIFTDYVIS (SEQ ID NO: 120) для CDR1; v) IFPRSGST (SEQ ID NO: 121) для CDR2; і vi) ARDYYGTSFAMDY (SEQ ID NO: 122) для CDR3. Винахід також стосується того, що будь-які з антитіл, описаних в попередніх варіантах здійснення, можуть бути такими, що виділене антитіло містить: a) одну або декілька послідовностей CDR легкого ланцюга з моноклонального антитіла DC8E8 або одну або декілька послідовностей, що мають щонайменше 80 %, 90 % або 95 % ідентичність після оптимального вирівнювання з однією з цих CDR легкого ланцюга; і b) одну або декілька послідовностей CDR важкого ланцюга з моноклонального антитіла DC8E8 або одну або декілька послідовностей, що мають щонайменше 80 %, 90 % або 95 % ідентичність після оптимального вирівнювання з однією з цих CDR важкого ланцюга; і де: i) CDR легкого ланцюга містять послідовність, вибрану з QSLLNSRTRKNY (SEQ ID NO: 117), WAS (SEQ ID NO: 118) і KQSFYLRT (SEQ ID NO: 119); і ii) CDR важкого ланцюга містять послідовність, вибрану з GYIFTDYVIS (SEQ ID NO: 120), IFPRSGST (SEQ ID NO: 121) і ARDYYGTSFAMDY (SEQ ID NO: 122). Винахід також стосується того, що будь-які з антитіл, описаних для попередніх варіантів здійснення, можуть складатися з або містити Fab, Fab', F(ab') 2, Fabc, Fv-фрагмент, будь-який інший антигензв'язувальний фрагмент або антигензв'язувальну частину антитіла, що мають одну або декілька з наступних імунологічних характеристик зв'язування: 1) антитіло зв'язує один або декілька епітопів білка тау конформаційно-специфічним чином, де: a) кожний з одного або декількох епітопів білка тау незалежно вибраний з епітопів в: i) положенні 267-273 або залишках KHQPGGG (SEQ ID NO: 98) відносно тау441; ii) положенні 298-304 або залишках KHVPGGG (SEQ ID NO: 99) відносно тау441; iii) положенні 329-335 або залишках HHKPGGG (SEQ ID NO: 100) відносно тау441; і iv) положенні 361-367 або залишках THVPGGG (SEQ ID NO: 101) відносно тау441; b) нуль, один, два або три з епітопів являють собою лінійні епітопи; c) один, два, три або чотири з епітопів являють собою конформаційні епітопи; 2) антитіло зв'язує два або більше епітопів білка тау і здатне виявляти більш високу афінність зв'язування з патологічним білком тау відносно фізіологічного білка тау, де два епітопи тау вибрані з епітопів в: v) положенні 267-273 або залишках KHQPGGG (SEQ ID NO: 98) відносно тау441; vi) положенні 298-304 або залишках KHVPGGG (SEQ ID NO: 99) відносно тау441; vii) положенні 329-335 або залишках HHKPGGG (SEQ ID NO: 100) відносно тау441; і viii) положенні 361-367 або залишках THVPGGG (SEQ ID NO: 101) відносно тау441. Винахід також стосується того, що будь-які з антитіл, описаних для попередніх варіантів здійснення, можуть складатися з або містити Fab, Fab', F(ab') 2, Fabc, Fv-фрагмент, будь-який інший антигензв'язувальний фрагмент або антигензв'язувальну частину антитіла, що мають одну або декілька з наступних імунологічних характеристик зв'язування: 6 UA 115657 C2 1) антитіло зв'язує один або декілька епітопів білка тау конформаційно-специфічним чином, де: 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 a) кожний з одного або декількох епітопів білка тау незалежно вибраний з епітопів в: i) положенні 268-273 або залишках HQPGGG (SEQ ID NO: 223) відносно тау441; ii) положенні 299-304 або залишках HVPGGG (SEQ ID NO: 154) відносно тау441; iii) положенні 330-335 або залишках HKPGGG (SEQ ID NO: 224) відносно тау441; iv) положенні 362-367 або залишках HVPGGG (SEQ ID NO: 154) відносно тау441; b) нуль, один, два або три з епітопів являють собою лінійні епітопи; c) один, два, три або чотири з епітопів являють собою конформаційні епітопи; 2) антитіло зв'язує два або більше епітопів білка тау і здатне виявляти більш високу афінність відносно патологічного білка тау, ніж відносно фізіологічного білка тау, де два епітопи білки тау вибрані з епітопів в: i) положенні 268-273 або залишках HQPGGG (SEQ ID NO: 223) відносно тау441; ii) положенні 299-304 або залишках HVPGGG (SEQ ID NO: 154) відносно тау441; iii) положенні 330-335 або залишках HKPGGG (SEQ ID NO: 224) відносно тау441; iv) положенні 362-367 або залишках HVPGGG (SEQ ID NO: 154) відносно тау441. Винахід також стосується будь-якого виділеного антитіла, яке конкурентно зв'язує білок тау відносно антитіл, описаних для попередніх варіантів здійснення. У одному варіанті здійснення виділене антитіло конкурентно зв'язується з білком тау при дослідженні проти виділеного DC8E8 відносно зв'язування з білком тау. У деяких варіантах здійснення антитіло містить легкий ланцюг, що містить SEQ ID NO: 141. У деяких варіантах здійснення антитіло містить легкий ланцюг, що містить SEQ ID NO: 138. У деяких варіантах здійснення антитіло містить легкий ланцюг, що містить SEQ ID NO: 141, і легкий ланцюг, що містить SEQ ID NO:138. Винахід стосується того, що антитіла, передбачувані винаходом, можуть бути вибрані з: a) моноклонального антитіла; b) поліклонального антитіла; c) рекомбінантного антитіла; d) химерного антитіла; e) гуманізованого антитіла; f) антитіла людини; і g) антигензв'язувального фрагмента або антигензв'язувальної частини будь-якого з (a)-(f). Будь-які з виділених антитіл, передбачуваних винаходом, можуть бути індуковані у ссавця. У певних варіантах здійснення виділене антитіло продукується рекомбінантною твариною або рекомбінантною клітиною-хазяїном. Винахід стосується того, що будь-які з виділених антитіл проти білка тау, передбачуваних в рамках даного винаходу, можуть бути такими, що вони є міченими виявлюваним чином одним або декількома агентами для мічення. У певних варіантах здійснення щонайменше один агент для мічення вибраний з ферменту, радіоізотопу, флуорофору, маркера ядерно-магнітного резонансу і важкого металу. У деяких варіантах здійснення антитіло містить щонайменше один лікарський засіб (комбінований засіб), приєднаний до молекули антитіла. Винахід також стосується виділених нуклеїнових кислот, що кодують щонайменше одну CDR, або щонайменше зв'язувальний домен або варіабельну область ланцюга імуноглобуліну будь-яких з антитіл проти білка тау, описаних в попередніх варіантах здійснення. Також передбачаються виділені вектори, що містять будь-яку з цих нуклеїнових кислот. У деяких варіантах здійснення винахід стосується виділеної клітини-хазяїна, що містить одну або декілька з цих виділених нуклеїнових кислот і векторів. У певних варіантах здійснення винахід стосується виділеної клітинної лінії, експресуючої будь-які з антитіл проти білка тау, описаних в попередніх варіантах здійснення. У одному варіанті здійснення виділена клітинна лінія являє собою гібридому. У одному варіанті здійснення виділена клітинна лінія являє собою гібридому, яка продукує моноклональне антитіло DC8E8, і ця клітинна лінія була депонована в American Type Culture Collection, Manassas, VA, USA, 13 липня 2011 року, з позначенням запатентованого депозиту ATCC PTA11994. Винахід стосується застосування будь-якого з антитіл проти білка тау, нуклеїнових кислот і клітин, передбачуваних в рамках даного винаходу, як лікарського засобу або для виготовлення лікарського засобу для діагностики, профілактики або лікування хвороби Альцгеймера або спорідненої таупатії. 7 UA 115657 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 У деяких варіантах здійснення антитіла містяться в фармацевтичній композиції, яка, крім того, містить фармацевтично прийнятний носій і/або розріджувач. У одному варіанті здійснення фармацевтична композиція містить комбінацію антитіл і фармацевтично прийнятного носія і/або розріджувача, де комбінація включає щонайменше два різних антитіла, і де кожне з антитіл незалежно вибране з антитіл, описаних для попередніх варіантів здійснення. У одному варіанті здійснення щонайменше одне з антитіл являє собою DC8E8, або людськуверсію DC8E8, або гуманізовану версію DC8E8. У деяких варіантах здійснення антитіла містяться в композиції, яка, крім того, містить розріджувач і/або носій. Композиція може являти собою фармацевтичну композицію, діагностичну композицію або будь-яку іншу композицію. У деяких варіантах здійснення композиція, крім того, може містити щонайменше одну сполуку або засіб, вибрані з мітки, що піддається виявленню, гемоціаніну лімфи равлика, правцевого токсоїду або токсоїду, що походить з інших патогенних бактерій, сироваткових альбумінів, бичачого сироваткового альбуміну, молекули імуноглобуліну або її фрагмента, тиреоглобуліну, овоглобуліну, універсального Т-клітинного епітопа, цитокіну, хемокіну, інтерлейкіну 1-альфа (IL-1α), IL-1β, IL-2, IL-10, інтерферону-гамма (IFN-γ), гранулоцитарно-макрофагального колонієстимулюючого фактора (GM-CSF), макрофагального запального білка 1-альфа (MIP1α), MIP1β і RANTES (білок, регульований при активації, експресований і секретований нормальними Т-клітинами). Винахід також стосується виробу (наприклад, набору) для фармацевтичного або діагностичного застосування, який містить пакувальний матеріал і контейнер, що містить розчин ліофілізованої форми будь-якого одного або декількох з антитіл проти білка тау, описаних в даному документі. У певних варіантах здійснення контейнер являє собою компонент пристрою або системи для доставки антитіла індивідууму. У деяких варіантах здійснення винахід стосується медичного пристрою, який містить антитіло проти білка тау, описане в даному документі (див. вище), де пристрій придатний для контактування або введення антитіла щонайменше одним шляхом, вибраним з парентерального, підшкірного, внутрішньом'язового, внутрішньовенного, внутрішньосуглобового, внутрішньобронхіального, внутрішньочеревного, внутрішньокапсулярного, внутрішньохрящового, внутрішньопорожнинного, здійснюваного всередину черевної порожнини, внутрішньомозочкового, інтрацеребровентрикулярного, інтратекального, внутрішньотовстокишкового, інтрацервікального, внутрішньошлункового, внутрішньопечінкового, інтраміокардіального, внутрішньокісткового, внутрішньотазового, внутрішньоперикардіального, внутрішньоочеревинного, внутрішньоплеврального, внутрішньопростатичного, внутрішньолегеневого, внутрішньоректального, внутрішньониркового, інтраретинального, внутрішньохребтового, інтрасиновіального, внутрішньогрудного, внутрішньоматкового, внутрішньоміхурового, внутрішньоосередкового, болюсного, вагінального, ректального, букального, сублінгвального, інтраназального і трансдермального. У одному варіанті здійснення винахід стосується способу лікування або профілактики хвороби Альцгеймера або спорідненої таупатії у індивідуума, причому спосіб включає введення вказаному індивідууму ефективної кількості щонайменше одного з антитіл проти білка тау, описаних в даному документі. У деяких варіантах здійснення спосіб здатний зменшувати рухові порушення, поліпшувати рухову функцію, зменшувати когнітивні порушення, поліпшувати когнітивну функцію або здійснювати їх комбінацію. У певних варіантах здійснення винахід стосується способу пом'якшення щонайменше одного з симптомів, асоційованих з хворобою Альцгеймера або спорідненою таупатією у індивідуума, причому спосіб включає введення вказаному індивідууму ефективної кількості щонайменше одного з антитіл проти білка тау, описаних в даному документі. У іншому варіанті здійснення винахід стосується способу діагностики або скринінгу індивідуума на наявність хвороби Альцгеймера або спорідненої таупатії у індивідуума або визначення ризику розвитку у індивідуума хвороби Альцгеймера або спорідненої таупатії, причому спосіб включає: a) контактування індивідуума або клітини, тканини, органа, рідини або будь-якого іншого зразка від індивідуума з ефективною кількістю щонайменше одного антитіла проти білка тау, описаного в даному документі; і b) визначення присутності комплексу, що містить патологічний білок тау і антитіло, де присутність комплексу є діагностичним критерієм хвороби Альцгеймера або спорідненої таупатії, зумовленої присутністю патологічного білка тау. У спорідненому варіанті здійснення винахід стосується способу моніторингу у індивідуума наявності, прогресування, регресії або стабілізації хвороби Альцгеймера або спорідненої 8 UA 115657 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 таупатії у індивідуума або визначення стадії хвороби Альцгеймера або спорідненої таупатії у індивідуума, причому спосіб включає: a) контактування індивідуума або клітини, тканини, органа, рідини або будь-якого іншого зразка від індивідуума з ефективною кількістю щонайменше одного з антитіл проти білка тау, описаних в даному документі; і b) визначення присутності і/або характеристик комплексу, що містить патологічний білок і антитіло, де присутність комплексу є діагностичним критерієм хвороби Альцгеймера або спорідненої таупатії, зумовленої присутністю патологічного білка тау. У деяких варіантах здійснення антитіло вводять внутрішньовенно, внутрішньом'язово, підшкірно, внутрішньоочеревинно, інтраназально, інтрацеребровентрикулярно, інтратекально або у вигляді аерозолю. У деяких варіантах здійснення способів лікування або профілактики прогресування хвороби Альцгеймера або спорідненої таупатії у індивідуума, і способів пом'якшення щонайменше одного з симптомів, асоційованих з хворобою Альцгеймера або спорідненою таупатією у індивідуума, ефективна кількість кожного антитіла складає щонайменше 1 мг/кг маси тіла індивідуума на дозу. У деяких варіантах здійснення ефективна кількість кожного антитіла складає щонайменше 10 мг/кг маси тіла індивідуума на дозу. У деяких варіантах здійснення щонайменше одне з антитіл вводять у множині дозувань протягом періоду щонайменше шести місяців. У деяких варіантах здійснення антитіло вводять периферично індивідууму-людині для досягнення його сприятливих ефектів. У деяких варіантах здійснення антитіло, при введенні периферично індивідууму-людині, зв'язується з розчинним білком тау, нерозчинним в саркозилі білком або з обома з них. У деяких варіантах здійснення антитіло, при введенні периферично індивідууму-людині, зв'язується з білком тау, де білок тау знаходиться в одній або декількох патологічних формах з розупорядкованого білка тау, неправильно невпорядкованого білка тау, нерозчинного в саркозилі білка тау, нейрофібрилярних вузликів, нейропільних ниток і нейритичних бляшок в біоптаті головного мозку пацієнта-людини з хворобою Альцгеймера, в зразку головного мозку в моделі хвороби Альцгеймера на тваринах. У деяких варіантах здійснення антитіло, при введенні периферично індивідууму-людині, досягає одного або декількох опосередковуваних ефекторною функцією сприятливих ефектів у індивідуума. У деяких варіантах здійснення антитіло доставляють на периферію шляхом ін'єкції/імплантації експресуючої антитіло клітини в головний мозок індивідуума. У деяких варіантах здійснення експресуюча антитіло клітина являє собою клітину гібридоми. У деяких варіантах здійснення клітина гібридоми являє собою гібридому, експресуючу DC8E8. У певних споріднених варіантах здійснення винахід стосується виділеного пептиду, де: a) виділений пептид являє собою фрагмент білка тау, який має довжину щонайменше 6 амінокислотних залишків, щонайменше 7 амінокислотних залишків, щонайменше 9 амінокислотних залишків, щонайменше 10 амінокислотних залишків, щонайменше 12 амінокислотних залишків або 30 амінокислотних залишків; і b) виділений пептид містить терапевтичний епітоп білка тау. У деяких споріднених варіантах здійснення терапевтичний епітоп включає терапевтичний епітоп, вибраний з епітопів в: i) положенні 267-273 або залишках KHQPGGG (SEQ ID NO: 98) відносно тау441; ii) положенні 298-304 або залишках KHVPGGG (SEQ ID NO: 99) відносно тау441; iii) положенні 329-335 або залишках HHKPGGG (SEQ ID NO: 100) відносно тау441; iv) положенні 361-367 або залишках THVPGGG (SEQ ID NO: 101) відносно тау441. У певних споріднених варіантах здійснення винахід стосується виділеного пептиду, де: a) виділений пептид являє собою фрагмент білка тау, який має довжину щонайменше 6 амінокислотних залишків, щонайменше 7 амінокислотних залишків, щонайменше 9 амінокислотних залишків, щонайменше 10 амінокислотних залишків, щонайменше 12 амінокислотних залишків або 30 амінокислотних залишків; і b) виділений пептид містить терапевтичний епітоп білка тау. У деяких споріднених варіантах здійснення терапевтичний епітоп включає терапевтичний епітоп, вибраний з епітопів в: i) положенні 268-273 або залишках HQPGGG (SEQ ID NO: 223) відносно тау441; ii) положенні 299-304 або залишках HVPGGG (SEQ ID NO: 154) відносно тау441; iii) положенні 330-335 або залишках HKPGGG (SEQ ID NO: 224) відносно тау441; iv) положенні 362-367 або залишках HVPGGG (SEQ ID NO: 154) відносно тау441. У деяких споріднених варіантах здійснення терапевтичний епітоп вибраний з: i) положення 268-273 або залишків HQPGGG (SEQ ID NO: 223) відносно тау441; ii) положення 299-304 або залишків HVPGGG (SEQ ID NO: 154) відносно тау441; 9 UA 115657 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 iii) положення 330-335 або залишків HKPGGG (SEQ ID NO: 224) відносно тау441; iv) положення 362-367 або залишків HVPGGG (SEQ ID NO: 154) відносно тау441. У інших варіантах здійснення виділений пептид являє собою послідовність, вибрану з SEQ ID NO: 1-4, SEQ ID NO: 9-101 і SEQ ID NO: 108-112, NIKAVPGGGS (SEQ ID NO: 200), NIKHVPGGGS (SEQ ID NO: 201), IKHVPGGGS (SEQ ID NO: 202), KHVPGGGSV (SEQ ID NO: 203), HVPGGGSVQ (SEQ ID NO: 204), VPGGGSVQ (SEQ ID NO: 205), GWSIHSPGGGSC (SEQ ID NO: 250), SVFQHLPGGGSC (SEQ ID NO: 251), ANIKHVPGGGS (SEQ ID NO: 144), DAIKHVPGGGS (SEQ ID NO: 146), DNAKHVPGGGS (SEQ ID NO: 149), DNIAHVPGGGS (SEQ ID NO: 151), DNIKAVPGGGS (SEQ ID NO: 159), DNIKHAPGGGS (SEQ ID NO: 161) і DNIKHVPGGGS (SEQ ID NO: 171). У інших варіантах здійснення виділений пептид являє собою послідовність, вибрану з SEQ ID NO: 270 (TENLKHQPGGGK); SEQ ID NO: 271 (KHQPGGG), SEQ ID NO: 272 (HQPGGG); SEQ ID NO: 275 (ENLKHQPGGGKVQIINKKLDLSNVQSKCGSKDNIKHVPGGGS), SEQ ID NO: 276 (KHVPGGG), SEQ ID NO: 277 (HVPGGG), SEQ ID NO: 280 (DNIKHVPGGGSVQIVYKPV), SEQ ID NO: 281 (HHKPGGG), SEQ ID NO: 282 (HKPGGG) і SEQ ID NO: 283 (THVPGGG). У інших варіантах здійснення виділений пептид являє собою послідовність, вибрану з SEQ ID NO: 270 (TENLKHQPGGGK), SEQ ID NO: 271 (KHQPGGG), SEQ ID NO: 272 (HQPGGG), SEQ ID NO: 275 (ENLKHQPGGGKVQIINKKLDLSNVQSKCGSKDNIKHVPGGGS), SEQ ID NO: 276 (KHVPGGG), SEQ ID NO: 277 (HVPGGG), SEQ ID NO: 280 (DNIKHVPGGGSVQIVYKPV), SEQ ID NO: 281 (HHKPGGG), SEQ ID NO: 282 (HKPGGG) і SEQ ID NO: 283 (THVPGGG); і терапевтичний епітоп вибраний з: i) положення 268-273 або залишків HQPGGG (SEQ ID NO: 223) відносно тау441; ii) положення 299-304 або залишків HVPGGG (SEQ ID NO: 154) відносно тау441; iii) положення 330-335 або залишків HKPGGG (SEQ ID NO: 224) відносно тау441; iv) положення 362-367 або залишків HVPGGG (SEQ ID NO: 154) відносно тау441. У інших варіантах здійснення виділений пептид являє собою послідовність, вибрану з SEQ ID NO: 272 (HQPGGG) і SEQ ID NO: 277 (HVPGGG). У певних варіантах здійснення виділений пептид є активним щонайменше в одному аналізі, вибраному з аналізів, які визначають для пептиду: a) здатність конкурувати з білком тау за зв'язування з моноклональним антитілом DC8E8; b) здатність знижувати рівень нерозчинного в саркозилі білка тау in vivo; c) здатність стимулювати виведення білка тау з головного мозку in vivo; d) здатність знижувати рівень щонайменше одного біохімічного маркера AD in vivo; e) здатність знижувати навантаження нейрофібрилярними вузликами (NFT) in vivo; f) здатність поліпшувати щонайменше один нейроповедінковий параметр in vivo; g) здатність сприятливим чином модифікувати перебіг AD у індивідуума; h) здатність знижувати рівень білка тау в головному мозку, в цереброспінальній рідині або в обох з них; і/або i) здатність служити як імуноген для одержання антитіла, здатного конкурувати з моноклональним DC8E8 за зв'язування з білком тау. Винахід також стосується сполук, що містять будь-який з виділених пептидів, описаних в даному документі, і частину. У певних варіантах здійснення частина є N-кінцевою, С-кінцевою або зв'язаною з внутрішньою амінокислотою пептиду, і де частина вибрана з одного або декількох із залишку цистеїну, фосфогрупи, гемоціаніну лімфи равлика, правцевого токсоїду або токсоїду, що походить з інших патогенних бактерій, сироваткових альбумінів, бичачого сироваткового альбуміну, молекули імуноглобуліну або її фрагмента, тиреоглобуліну, овоглобуліну, універсального Т-клітинного епітопа, цитокіну, хемокіну, інтерлейкіну 1-альфа (IL1α), IL-1β, IL-2, IL-10, інтерферону-гамма (IFN-γ), гранулоцитарно-макрофагального колонієстимулюючого фактора (GM-CSF), макрофагального запального білка 1-альфа (MIP1α), MIP1β і RANTES (білок, регульований при активації, експресований і секретований нормальними Т-клітинами). Також передбачаються фармацевтичні композиції, які містять один або декілька з виділених пептидів і/або сполук, передбачуваних винаходом, і фармацевтично прийнятний носій і/або розріджувач, і/або ад'ювант. У деяких варіантах здійснення фармацевтична композиція адаптована так, що вона забезпечує дозування пептиду або сполуки від 1 нг до 10 мг. У певних варіантах здійснення фармацевтична композиція адаптована так, що вона забезпечує дозування пептиду або сполуки, яка перевищує 10 мікрограмів. Винахід також стосується виробу (наприклад, набору) для фармацевтичного або діагностичного застосування, який містить пакувальний матеріал і контейнер, що містить розчин ліофілізованої форми пептиду і/або сполуки, передбачуваних винаходом. У деяких варіантах 10 UA 115657 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 здійснення контейнер являє собою компонент пристрою або системи для доставки пептиду або сполуки індивідууму. Також передбачаються медичні пристрої, які містять пептид, сполуку і/або композицію пептиду/сполуки, передбачувані винаходом, де пристрій придатний для контактування або введення антитіла щонайменше одним шляхом, вибраним з парентерального, підшкірного, внутрішньом'язового, внутрішньовенного, внутрішньосуглобового, внутрішньобронхіального, внутрішньочеревного, внутрішньокапсулярного, внутрішньохрящового, внутрішньопорожнинного, здійснюваного всередину черевної порожнини, внутрішньомозочкового, інтрацеребровентрикулярного, інтратекального, внутрішньотовстокишкового, інтрацервікального, внутрішньошлункового, внутрішньопечінкового, інтраміокардіального, внутрішньокісткового, внутрішньотазового, внутрішньоперикардіального, внутрішньоочеревинного, внутрішньоплеврального, внутрішньопростатичного, внутрішньолегеневого, внутрішньоректального, внутрішньониркового, інтраретинального, внутрішньохребтового, інтрасиновіального, внутрішньогрудного, внутрішньоматкового, внутрішньоміхурового, внутрішньоосередкового, болюсного, вагінального, ректального, букального, сублінгвального, інтраназального і трансдермального. У споріднених варіантах здійснення винахід стосується способу лікування або профілактики прогресування хвороби Альцгеймера або споріднених таупатій у індивідуума, причому спосіб включає введення вказаному індивідууму ефективної кількості щонайменше одного пептиду і/або щонайменше однієї сполуки, передбачуваних винаходом. У деяких варіантах здійснення спосіб здатний зменшувати рухові порушення, поліпшувати рухову функцію, зменшувати когнітивні порушення, поліпшувати когнітивну функцію або здійснювати їх комбінацію. У споріднених варіантах здійснення винахід стосується способу пом'якшення щонайменше одного з симптомів, асоційованих з хворобою Альцгеймера або спорідненими таупатіями у індивідуума, причому спосіб включає введення вказаному індивідууму ефективної кількості щонайменше одного пептиду і/або щонайменше однієї сполуки, передбачуваних винаходом. У деяких з цих способів лікування, профілактики або пом'якшення щонайменше одного з симптомів, асоційованих зі способом пом'якшення щонайменше одного з симптомів, асоційованих з хворобою Альцгеймера або спорідненою таупатією, у індивідуума, спосіб включає введення пацієнту-людині пептиду і/або сполуки, передбачуваних винаходом, і/або ад'юванту, який посилює імунну відповідь, причому спосіб забезпечує імунну відповідь, що включає антитіла проти патологічного білка тау, тим самим здійснюючи лікування, профілактику прогресування або пом'якшення щонайменше одного з симптомів, асоційованих з AD, у пацієнта-людини. Винахід також стосується способу продукування антитіла, яке здатне конкурувати з DC8E8 за зв'язування з білком тау, причому спосіб включає імунізацію індивідуума щонайменше одним пептидом і/або щонайменше однією сполукою, передбачуваними винаходом. У деяких варіантах здійснення щонайменше один пептид вибраний з будь-якої з SEQ ID NO: 1-4, SEQ ID NO: 9-101 і SEQ ID NO: 108-112, NIKHVPGGGS (SEQ ID NO: 201), IKHVPGGGS (SEQ ID NO: 202), KHVPGGGSV (SEQ ID NO: 203), HVPGGGSVQ (SEQ ID NO: 204), VPGGGSVQ (SEQ ID NO: 205), GWSIHSPGGGSC (SEQ ID NO: 250), SVFQHLPGGGSC (SEQ ID NO: 251), ANIKHVPGGGS (SEQ ID NO: 144), DAIKHVPGGGS (SEQ ID NO: 146), DNAKHVPGGGS (SEQ ID NO: 149), DNIAHVPGGGS (SEQ ID NO: 151), DNIKAVPGGGS (SEQ ID NO: 159), DNIKHAPGGGS (SEQ ID NO: 161) і DNIKHVPGGGS (SEQ ID NO: 171). У одному варіанті здійснення пептид вибраний з SEQ ID NO: 1-4. В іншому варіанті здійснення пептид являє собою SEQ ID NO: 108. У одному варіанті здійснення пептид являє собою GWSIHSPGGGSC (SEQ ID NO: 250). У певних варіантах здійснення пептид являє собою SVFQHLPGGGSC (SEQ ID NO: 251). У певних варіантах здійснення пептид вибраний з SEQ ID NO: 270 (TENLKHQPGGGK), SEQ ID NO: 271 (KHQPGGG), SEQ ID NO: 272 (HQPGGG), SEQ ID NO: 275 (ENLKHQPGGGKVQIINKKLDLSNVQSKCGSKDNIKHVPGGGS), SEQ ID NO: 276 (KHVPGGG), SEQ ID NO: 277 (HVPGGG), SEQ ID NO: 280 (DNIKHVPGGGSVQIVYKPV), SEQ ID NO: 281 (HHKPGGG), SEQ ID NO: 282 (HKPGGG) і SEQ ID NO: 283 (THVPGGG). У інших варіантах здійснення пептид вибраний з SEQ ID NO: 272 (HQPGGG) і SEQ ID NO: 277 (HVPGGG). Також передбачається спосіб виділення DC8E8 або виділення антитіла, яке здатне конкурувати з DC8E8 за зв'язування з білком тау, причому спосіб включає контактування DC8E8 або антитіла з пептидом і/або із сполукою, передбачуваними винаходом. У споріднених варіантах здійснення винахід стосується способу діагностики або скринінгу індивідуума відносно наявності хвороби Альцгеймера або споріднених таупатій у індивідуума 11 UA 115657 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 або відносно визначення ризику розвитку у індивідуума хвороби Альцгеймера або споріднених таупатій, причому спосіб включає: a) контактування індивідуума або клітини, тканини, органа, рідини або будь-якого іншого зразка від індивідуума з ефективною кількістю щонайменше одного антитіла, передбачуваного винаходом; і b) визначення присутності комплексу, що містить патологічний білок тау і антитіло, де присутність комплексу є діагностичним критерієм хвороби Альцгеймера або споріднених таупатій, асоційованих з присутністю патологічного білка тау. У певних варіантах здійснення винахід стосується способу моніторингу наявності, прогресування, регресії або стабілізації у індивідуума хвороби Альцгеймера або споріднених таупатій або визначення стадії хвороби Альцгеймера або споріднених таупатій у індивідуума, причому спосіб включає: a) контактування (наприклад, введення) індивідуума або клітини, тканини, органа, рідини або будь-якого іншого зразка індивідуума з ефективною кількістю щонайменше одного антитіла, передбачуваного щонайменше одним варіантом здійснення винаходу; і b) визначення наявності і/або характеристик комплексу, що містить патологічний білок тау і антитіло, де присутність комплексу є діагностичним критерієм хвороби Альцгеймера або споріднених таупатій, асоційованих з присутністю патологічного білка тау. У деяких варіантах здійснення способу моніторингу наявності, прогресування, регресії або стабілізації у індивідуума хвороби Альцгеймера або споріднених таупатій або визначення стадії хвороби Альцгеймера або споріднених таупатій у індивідуума антитіло, пептид і/або сполуку вводять внутрішньовенно, внутрішньом'язово, підшкірно, внутрішньоочеревинно, інтраназально, інтрацеребровентрикулярно, інтратекально або у вигляді аерозолю. У деяких варіантах здійснення ефективна кількість кожного пептиду і/або сполуки складає щонайменше 1 мкг на дозу, щонайменше 10 мкг на дозу, щонайменше 100 мкг на дозу. У деяких варіантах здійснення ефективна кількість кожного пептиду і/або сполуки складає щонайменше 10 мкг на дозу в присутності ад'юванту і щонайменше 100 мкг на дозу за відсутності ад'юванту. У деяких варіантах здійснення щонайменше один пептид або сполуку вводять у множині дозувань протягом періоду щонайменше шести місяців. Відповідно до спорідненого варіанта здійснення винахід стосується способу лікування або профілактики прогресування хвороби Альцгеймера або споріднених таупатій у індивідуума, причому спосіб включає введення вказаному індивідууму ефективної кількості щонайменше одного антитіла і/або щонайменше одного пептиду, і/або щонайменше однієї сполуки, передбачуваних винаходом, в комбінації щонайменше з одним комбінованим засобом, вибраним з інгібіторів ацетилхолінестерази, антагоністів рецептора N-метил-D-аспартату (NMDA), хелаторів перехідних металів, факторів росту, гормонів, нестероїдних протизапальних лікарських засобів (NSAID), антиоксидантів, засобів, що знижують рівень ліпідів, селективних інгібіторів фосфодіестерази, інгібіторів агрегації білка тау, інгібіторів протеїнкіназ, інгібіторів білків теплового шоку, пасивної і активної імунізації проти амілоїду, інгібіторів агрегації амілоїду і інгібіторів секретаз. У деяких варіантах здійснення спосіб здатний зменшувати рухові порушення, поліпшувати рухову функцію, зменшувати когнітивне порушення, поліпшувати когнітивну функцію або здійснювати їх комбінацію. У споріднених варіантах здійснення винахід стосується способу пом'якшення щонайменше одного з симптомів, асоційованих з хворобою Альцгеймера або спорідненими таупатіями, у індивідуума, причому спосіб включає введення вказаному індивідууму ефективної кількості щонайменше одного антитіла, щонайменше одного пептиду і/або щонайменше однієї сполуки, передбачуваних винаходом, в комбінації щонайменше з одним комбінованим засобом, вибраним з інгібіторів ацетилхолінестерази, антагоністів рецептора NMDA, хелаторів перехідних металів, факторів росту, гормонів, нестероїдних протизапальних лікарських засобів (NSAID), антиоксидантів, засобів, що знижують рівень ліпідів, селективних інгібіторів фосфодіестерази, інгібіторів агрегації білка тау, інгібіторів протеїнкіназ, інгібіторів білків теплового шоку, реагентів для пасивної і активної імунізації проти амілоїду, інгібіторів агрегації амілоїду і інгібіторів секретази. У деяких варіантах здійснення способів лікування, профілактики або пом'якшення щонайменше одного з симптомів, асоційованих з хворобою Альцгеймера або спорідненими таупатіями, у індивідуума, спосіб включає введення пацієнту-людині ефективної кількості щонайменше одного антитіла, щонайменше одного пептиду і/або щонайменше однієї сполуки, передбачуваних винаходом, і/або ад'юванту, який посилює імунну відповідь, в комбінації щонайменше з одним комбінованим засобом, вибраним з інгібіторів ацетилхолінестерази, антагоністів рецептора NMDA, хелаторів перехідних металів, факторів росту, гормонів, 12 UA 115657 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 нестероїдних протизапальних лікарських засобів (NSAID), антиоксидантів, засобів, що знижують рівень ліпідів, селективних інгібіторів фосфодіестерази, інгібіторів агрегації білка тау, інгібіторів протеїнкіназ, інгібіторів білків теплового шоку, пасивної і активної імунізації проти амілоїду, інгібіторів агрегації амілоїду і інгібіторів секретази; де спосіб забезпечує імунну відповідь, що включає антитіла проти патологічного білка тау, тим самим здійснюючи лікування, профілактику прогресування або пом'якшення щонайменше одного з симптомів, асоційованих з AD, у пацієнта-людини. У деяких варіантах здійснення способів лікування, профілактики або пом'якшення щонайменше одного з симптомів, асоційованих з хворобою Альцгеймера або спорідненими таупатіями, у індивідуума комбінований засіб вводять до, одночасно або після введення антитіла, пептиду і/або сполуки, передбачуваних винаходом. У споріднених варіантах здійснення винахід також стосується фармацевтичної композиції, яка містить фармацевтично прийнятний носій і/або розріджувач; і a) антитіло, передбачуване винаходом; і/або b) пептид, передбачуваний винаходом; і/або c) сполуку, передбачувану винаходом; в комбінації щонайменше з одним комбінованим засобом, вибраним з інгібіторів ацетилхолінестерази, антагоністів рецептора NMDA, хелаторів перехідних металів, факторів росту, гормонів, нестероїдних протизапальних лікарських засобів (NSAID), антиоксидантів, засобів, що знижують рівень ліпідів, селективних інгібіторів фосфодіестерази, інгібіторів агрегації білка тау, інгібіторів протеїнкіназ, інгібіторів білків теплового шоку, реагентів для пасивної і активної імунізації проти амілоїду, інгібіторів агрегації амілоїду і інгібіторів секретази. У деяких варіантах здійснення антитіло являє собою DC8E8. У певних варіантах здійснення антитіло містить щонайменше одну CDR з DC8E8. У деяких варіантах здійснення антитіло містить щонайменше один варіабельний ланцюг (легкий або важкий) з DC8E8. У певних варіантах здійснення можна використовувати гуманізовану або людську версію DC8E8. У деяких варіантах здійснення щонайменше один пептид вибраний з будь-якої з SEQ ID NO: 1-4, SEQ ID NO: 9-101 і SEQ ID NO: 108-112, NIKHVPGGGS (SEQ ID NO: 201), IKHVPGGGS (SEQ ID NO: 202), KHVPGGGSV (SEQ ID NO: 203), HVPGGGSVQ (SEQ ID NO: 204), VPGGGSVQ (SEQ ID NO: 205), GWSIHSPGGGSC (SEQ ID NO: 250), SVFQHLPGGGSC (SEQ ID NO: 251), ANIKHVPGGGS (SEQ ID NO: 144), DAIKHVPGGGS (SEQ ID NO: 146), DNAKHVPGGGS (SEQ ID NO: 149), DNIAHVPGGGS (SEQ ID NO: 151), DNIKAVPGGGS (SEQ ID NO: 159), DNIKHAPGGGS (SEQ ID NO: 161) і DNIKHVPGGGS (SEQ ID NO: 171). У одному варіанті здійснення пептид вибраний з SEQ ID NO: 1-4. В іншому варіанті здійснення пептид являє собою SEQ ID NO: 108. У одному варіанті здійснення пептид являє собою GWSIHSPGGGSC (SEQ ID NO: 250). У певних варіантах здійснення пептид являє собою SVFQHLPGGGSC (SEQ ID NO: 251). У певних варіантах здійснення пептид вибраний з SEQ ID NO: 270 (TENLKHQPGGGK), SEQ ID NO: 271 (KHQPGGG), SEQ ID NO: 272 (HQPGGG), SEQ ID NO: 275 (ENLKHQPGGGKVQIINKKLDLSNVQSKCGSKDNIKHVPGGGS), SEQ ID NO: 276 (KHVPGGG), SEQ ID NO: 277 (HVPGGG), SEQ ID NO: 280 (DNIKHVPGGGSVQIVYKPV), SEQ ID NO: 281 (HHKPGGG), SEQ ID NO: 282 (HKPGGG) і SEQ ID NO: 283 (THVPGGG). У інших варіантах здійснення пептид вибраний з SEQ ID NO: 272 (HQPGGG) і SEQ ID NO: 277 (HVPGGG). Додаткові задачі і переваги варіантів здійснення вказані частково в описі, який наведений нижче, і частково будуть очевидні з опису, або вони можуть бути встановлені при здійсненні на практиці варіантів здійснення. Задачі і переваги варіантів здійснення будуть реалізовуватися і досягатися за допомогою елементів і комбінацій, зокрема, вказаних в прикладеній формулі винаходу. Потрібно розуміти, що як представлений вище загальний опис, так і представлений нижче докладний опис є тільки ілюстративними і пояснювальними і не обмежують заявлені варіанти здійснення. Прикладені креслення, які включені і складають частину даного опису, ілюструють декілька варіантів здійснення і разом з описом служать для пояснення принципів варіантів здійснення. Публікації, розглянуті в даному описі, надані тільки для їх розкриття до дати подачі даної заявки. Вони включені як посилання в повному обсязі для будь-яких цілей. Ніщо в даному описі не треба тлумачити як допущення того, що даний винахід не дає право на зіставлення факту створення винаходу з більш раннім пріоритетом. Крім того, надані дати публікації можуть відрізнятися від фактичних дат публікації і вони вимагають незалежного підтвердження. Короткий опис креслень Фіг. 1. Схематичне представлення шести ізоформ білка тау людини. 13 UA 115657 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Фіг. 2. Схематичне представлення функціональної карти білка тау людини (2N4R). На "Фіг. 2 "VQIINK" і "VQIVYK" представлені як SEQ ID NO: 116 і 115, відповідно. Фіг. 3. Нуклеотидні і амінокислотні послідовності варіабельних областей DC8E8 і їх вирівнювання з найбільш схожими послідовностями миші ембріонального типу. На Фіг. представлені нуклеотидна послідовність (SEQ ID NO: 165) (А) і амінокислотна послідовність (SEQ ID NO: 141 (для варіабельної області легкого ланцюга) і 117-119 (для кожної з її CDR, згідно з IMGT), відповідно, по порядку); (В) послідовності варіабельної області легкого ланцюга (VL) DC8E8 (вирівнювання розкриває SEQ ID NO: 166 і 168, відповідно, по порядку); і (С) вирівнювання V-гена варіабельної області легкого ланцюга DC8E8 з найбільш схожою послідовністю миші ембріонального типу IGKV8-21*01 (вирівнювання розкриває SEQ ID NO: 166 і 167, відповідно, по порядку) з подальшим вирівнюванням J-гена VL DC8E8 (SEQ ID NO:168) з найбільш схожим J-геном миші, IGKJ1*01 (SEQ ID NO: 169). На Фіг. представлена нуклеотидна (SEQ ID NO: 170) (в D) і амінокислотна послідовність варіабельної області важкого ланцюга DC8E8 і її три CRD (SEQ ID NO: 171 і 120-122, відповідно, по порядку). На (F) представлені наступні вирівнювання для DC8E8: по-перше, V-ген варіабельної області важкого ланцюга (VH) DC8E8 (SEQ ID NO 172) з найбільш схожою послідовністю миші ембріонального типу IGHV181*01 (SEQ ID NO 172); по-друге, D-ген варіабельної області важкого ланцюга (VH) DC8E8 (SEQ ID NO 174) з найбільш схожою послідовністю миші ембріонального типу IGHD2-14*01 (SEQ ID NO 175), і, нарешті, J-ген варіабельної області важкого ланцюга (VH) DC8E8 (SEQ ID NO 176) з найбільш схожою послідовністю миші ембріонального типу IGHJ4*01 (SEQ ID NO 177). Також представлені послідовність константної області легкого ланцюга каппа DC8E8 (SEQ ID NO: 178) (G) і послідовність константної області важкого ланцюга (SEQ ID NO: 179) (Н). Області, що визначають комплементарність (CDR), підкреслені в послідовності білка (В) і (Е) і вони ідентифіковані відповідно до системи нумерації IMGT. Фіг. 4. Вирівнювання послідовності варіабельної області легкого ланцюга (VL) DC8E8 (SEQ ID NO: 166 (V-ген) і 168 (J-ген), відповідно), з найбільш схожим геном VL людини ембріонального типу (SEQ ID NO: 180-181, відповідно, по порядку). Фіг. 5. Вирівнювання послідовності варіабельної області важкого ланцюга (VH) DC8E8 (SEQ ID NO: 172, 174 і 176, для генів V, D і J, відповідно) з найбільш схожим геном VH людини ембріонального типу (SEQ ID NO: 182-183 і 185, відповідно, по порядку). Фіг. 6. Картування епітопа DC8E8 за допомогою делеційних мутантів білка тау з використанням ELISA. (А) Схематичне представлення білків тау, використаних для картування епітопа DC8E8, і (В) їх амінокислотна послідовність (SEQ ID NO: 186-197, 102, 104 і 198-199, відповідно, по порядку). (С) Дані ELISA. DC8E8 розпізнає наступні білки тау: Δ358-441, Δ421441, Δ134-168, Δ1-220, Δ1-126, 2N4R, 2N3R, Δ(1-296; 392-441) і Δ(1-150; 392-441)/4R. DC8E8 не розпізнає наступні білки тау: Δ222-427, Δ306-400, Δ228-441, Δ300-312, Δ257-400, Δ137-441, Δ283-441. Фіг. 7. (А) і (В) Схематичне представлення синтетичних пептидів (SEQ ID NO: 206, 207, 208, 2, 210, 211, 212, 3, 214, 215, 4, 217, 26, 219, 36, 221, 222, 109 і 88, відповідно, по порядку) для картування епітопа, і їх послідовність, відповідно. (С) Картування епітопа DC8E8 за допомогою синтетичного пептиду способом ELISA. (D) Схематичне представлення епітопів, які DC8E8 здатне зв'язувати в білку тау. DC8E8 здатне зв'язуватися з будь-якою з чотирьох окремих зв'язувальних областей, кожна з яких являє собою окремий епітоп, званий епітопами з 1 по 4. Кожний з цих чотирьох епітопів розташований окремо в 1-ому (епітоп #1), 2-ому (епітоп #2), 3ому (епітоп #3) і 4-ому (епітоп #4) повторюваних доменах білка тау. Як показано, кожний з чотирьох епітопів DC8E8, відповідно, охоплюється однією з наступних амінокислотних послідовностей: 267-KHQPGGG-273 (SEQ ID NO: 98) (в 1-ому повторюваному домені білка тау), 298-KHVPGGG-304 (SEQ ID NO: 99) (у 2-ому повторюваному домені білка тау), 329-HHKPGGG335 (SEQ ID NO: 100) (в 3-ому повторюваному домені білка тау) і 361-THVPGGG-367 (SEQ ID NO: 101) (в 4-ому повторюваному домені білка тау), відповідно. Фіг. 8. (А) Вирівнювання амінокислотної послідовності білка тау людини (SEQ ID NO: 225) з послідовністю білка тау з іншого виду (SEQ ID NO: 226-245, відповідно, по порядку). Для вирівнювання використовували повнорозмірний білок тау людини; представлені тільки амінокислоти 265-368 білка тау людини після вирівнювання. Області, що містять чотири окремих епітопи DC8E8 на білку тау людини, і вирівняні послідовності взяті в рамку і показані напівжирним шрифтом. (В) Конкурентний ELISA, що демонструє здатність шести пептидів білка тау (SEQ ID NO: 201-205 і 200, відповідно, по порядку) конкурувати з тауΔ(1-150; 392-441)/4R (SEQ ID NO: 199) за зв'язування з антитілом DC8E8, здатним розпізнавати щонайменше один з епітопів білка тау, залучених в агрегацію тау-тау. (С) Конкурентний ELISA, що демонструє здатність семи тау-пептидів (SEQ ID NO: 144, 146, 149, 151, 159, 161 і 171) конкурувати з 14 UA 115657 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 тауΔ(1-150; 392-441)/4R за зв'язування з антитілом DC8E8, здатним розпізнавати щонайменше один з епітопів білка тау, залучених в агрегацію тау-тау. Фіг. 9. (А) Поверхневий плазмонний резонанс (SPR) для охарактеризації зв'язування DC8E8 з тауΔ(1-150; 392-441)/4R і 2N4R. (В) Поверхневий плазмонний резонанс (SPR) для охарактеризації зв'язування DC8E8 з тауΔ(1-150; 392-441)/3R і 2N3R. Фіг. 10. (А) Константи асоціації і дисоціації для зв'язування DC8E8 з тауΔ(1-150; 392-441)/4R і з тау 2N4R, при визначенні за допомогою SPR. (В) Константи асоціації і дисоціації для зв'язування DC8E8 з тауΔ(1-150; 392-441)/3R і з тау 2N3R, при визначенні за допомогою SPR. Концентрації, використані у вимірюваннях, вказані на графіках, пунктирні лінії були інтерпольовані комп'ютерною програмою BIA evaluation software 4.1 (Biacore AB) з виміряних даних для обчислення кінетичних параметрів. Фіг. 11. Моноклональне антитіло DC8E8 здатне розрізнювати доклінічну AD, AD, що клінічно починається, і повністю розгорнену AD кінцевої стадії. DC8E8 виявляє забарвлення ранніх стадій (мономери, димери білка тау) патологічного білка тау при доклінічній AD у людини стадія I Браака. (А) Антитіло розпізнає стадію олігомерів патологічного білка тау (стрілки) і стадію полімерів патологічного білка тау (вузликів) (кінці стрілок). (В) При повністю розгорненій хворобі Альцгеймера (кінцева стадія - стадія VI Браака), DC8E8 розпізнає в основному полімери патологічного білка тау в формах нейрофібрилярних вузликів (кінці стрілок), нейритичних бляшок (всередині кола) і нейритичних ниток (всередині п'ятикутника). (С) Масштабна мітка: 100 мкм. Моноклональне антитіло DC8E8 розпізнає всі стадії розвитку утворення вузликів при хворобі Альцгеймера. (D) DC8E8 розпізнає ранні стадії розвитку утворення вузликів мономерну, димерну і ранню олігомерну стадію (D1), і пізню олігомерну довузликову стадію (D2), а також пізні стадії розвитку полімерів патологічного білка тау - внутрішньоклітинні (D3) і позаклітинні нейрофібрилярні вузлики (D4). Кінець стрілки вказує на невеликі олігомерні агрегати білка тау всередині пірамідальних гіпокампальних нейронів (D1). Масштабна мітка: 10 мкм. Фіг. 12. (А) Моноклональне антитіло DC8E8 розпізнає нейрофібрилярну дегенерацію у трансгенних щурів SHR72. DC8E8 розпізнає стадію олігомерного білка тау (стрілки) і стадію вузликів (кінці стрілок) при нейродегенерації білка тау. Більше того, антитіло взаємодіє з неправильно згорненим білком тау, який розташовується в аксональних волокнах (всередині прямокутника). (В) У головному мозку співпадаючих за віком контрольних щурів антитіло не демонструє інтранейронального забарвлення. Масштабна мітка: 20 мкм. DC8E8 також розпізнає всі стадії розвитку утворення вузликів в головному мозку трансгенних щурів (SHR72), як і при хворобі Альцгеймера у людини. DC8E8 розпізнає ранні стадії розвитку утворення вузликів мономерну, димерну і ранню олігомерну стадію (С) і пізню олігомерну довузликову стадію (D), а також пізні стадії розвитку полімерів патологічного білка тау - внутрішньоклітинні (Е) і позаклітинні нейрофібрилярні вузлики (відсутнє ядро) (F). Кінець стрілки в (С) вказує на невеликі олігомерні агрегати білка тау всередині нейронів (А). Масштабна мітка: 10 мкм. Фіг. 13. (А) Забарвлення за допомогою DC8E8 нейрофібрилярних вузликів в корі трансгенних щурів SHR24, які експресують тауΔ(1-150; 392-441)/3R. (В) DC8E8 розпізнавало нейрофібрилярні вузлики в стовбурі головного мозку трансгенних щурів SHR72, які експресують тауΔ(1-150; 392-441)/4R. Зрізи тканин контрастно забарвлювали метиловим зеленим. Стрілки нейрофібрилярні вузлики. Масштабна мітка: 50 мкм. Фіг. 14. Моноклональне антитіло DC8E8 розпізнає як розчинний (А), так і нерозчинний білок тау (В) в зразках головного мозку, виділених з трансгенних щурів в моделі SHR24 (ізокортекс) і від пацієнтів з хворобою Альцгеймера (тканина алокортекса, що включає гіпокамп, енторинальну і темпоральну кору). Кінець стрілки - укорочений білок тау людини, стрілка ендогенний білок тау щура. Для розчинних фракцій білка тау наносили 15 мкг білка на доріжку. Для нерозчинних фракцій білка тау осад розчиняли в 1× буфері для нанесення зразків з додецилсульфатом натрію (SDS) в 1/50 об'єму 1S, наносили той же об'єм, як і у випадку розчинних фракцій. Моноклональне антитіло DC8E8 розпізнає як розчинні, так і нерозчинні білки тау в зразках головного мозку, виділених у пацієнтів з хворобою Альцгеймера (тканина алокортекса, що включає гіпокамп, енторинальну і темпоральну кору) (С) і з трансгенних щурів в моделі SHR72 (стовбур головного мозку) (D). Стрілка - фізіологічні білки тау людини (А) і ендогенний білок тау щура (В), кінець стрілки - укорочений тау людини (тауΔ(1-150; 392441)/4R), експресований як трансген в нейронах щурів SHR72 (D). Для розчинних фракцій білка тау наносили 15 мкг загального білка на доріжку. Для нерозчинних фракцій білка тау осад розчиняли в 1× буфері для нанесення зразків з додецилсульфатом натрію (SDS) в 1/50 об'єму 1S, наносили той же об'єм, як і у випадку розчинних фракцій. 15 UA 115657 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Фіг. 15. DC8E8 інгібує патологічну взаємодію тау-тау у флуоресцентному аналізі фібрилізації білка тау. За допомогою гепарину здійснювали індукцію конформаційних змін і фібрилізації тауΔ(1-150; 392-441)/4R (Фіг. 15A) або тауΔ(1-296; 392-441)/4R (Фіг. 15B) при вимірюванні по флоуресценції тіофлавіну Т; mAb DC8E8, Rab50 і DC11 досліджували відносно їх здатності попереджати патологічну зміну конформації. Фіг. 16. Аналіз інгібіторного потенціалу DC8E8 відносно запобігання утворенню димерів, тримерів і олігомерів білка тау для укороченого білка тауΔ(1-296;392-441)/4R за допомогою імуноблотингу з використанням кон'югованого з HRP mAb DC25. Фіг. 17. Захоплення і деградація тауΔ(1-150; 392-441)/4R клітинами мікроглії BV2. ТауΔ(1150; 392-441)/4R додавали до клітин BV2 миші або окремо (1 мкМ), або в комплексі з моноклональним антитілом DC8E8 (1 мкМ тауΔ(1-150; 392-441)/4R+1 мкМ DC8E8). Після інкубації протягом різних періодів часу (2, 4, 6 і 12 годин), клітини BV2 промивали кислотою, екстрагували клітинні білки і аналізували рівні інтерналізованого білка тау вестерн-блотингом із загальним антитілом проти тау DC25. ТауΔ(1-150; 392-441)/4R мітили імунною міткою в клітинних лізатах (внутрішньоклітинний білок тау) (А) і в середовищі для культивування клітин (позаклітинний білок тау) (В). Антитіло DC8E8 візуалізували за допомогою кон'югованого з HRP антитіла проти антитіл миші. На доріжку наносили 20 г білка. Фіг. 18. Стабільність (термін зберігання) DC8E8 при 37 °C, при дослідженні за допомогою ELISA. Антитіло розпізнавало тауΔ(1-150; 392-441)/4R після зберігання протягом декількох місяців (1, 2, 3 і 4 місяці). Планки відповідають серійним розведенням антитіла, як указано. Вимірювання проводили в трьох екземплярах. Фіг. 19. DC8E8 розпізнає і націлене на неправильно згорнений (що обумовлює захворювання) білок тау в тканинах головного мозку при хворобі Альцгеймера у людини. (А) Аналіз з використанням вестерн-блотингу із загальним антитілом проти білків тау DC25: 4) біохімічна екстракція патологічного білка тау з тканин головного мозку при хворобі Альцгеймера людини (Greenberg and Davies, 1989); 5) імітуюче антитіло (Rab50) не розпізнає білок тау; 6) DC8E8 розпізнає і націлене на неправильно згорнений (що обумовлює захворювання) білок тау в тканинах головного мозку при хворобі Альцгеймера людини. (В) Забарвлення понсо S: 2), 3) контроль кількості антитіла (Rab50 і DC8E8), використаної в експерименті. Фіг. 20. DC8E8 розпізнає і націлене на неправильно згорнений (пов'язаний із захворюванням) білок тау в тканинах головного мозку в моделі AD на щурах SHR72. (А) Аналіз з використанням вестсерн-блотингу із загальним антитілом проти білка тау DC25: 1) біохімічна екстракція патологічного білка тау з тканин головного мозку при хворобі Альцгеймера людини (Greenberg and Davies, 1989); 2) імітуюче антитіло (Rab50) не розпізнає білок тау; 3) DC8E8 розпізнає і націлене на неправильно згорнений (що обумовлює захворювання) білок тау в тканинах головного мозку при хворобі Альцгеймера людини. (В) Забарвлення понсо S: 2), 3) контроль кількості антитіла (Rab50 і DC8E8), використаної в експерименті. Фіг. 21. In vivo, DC8E8 націлене на патологічні форми білка тау в головному мозку трансгенних щурів (SHR72) і транспортує патологічний білок тау з головного мозку в периферичну кров. (А) Концентрація антитіла DC8E8 в сироватці тварин, яким вводили DC8E8, досягала 466, 200 і 273 пг/мл, відповідно. Спостерігали (В) транспорт in vivo комплексів DC8E8тау з головного мозку в периферичну кров. Патологічний білок тау досягав середньої концентрації 350 пг/мл сироватки. Активний транспорт білка тау за допомогою DC8E8 усуває патологічні білки тау з головного мозку. З іншого боку, не було виявлено білків тау в сироватці тварин, яким вводили імітуюче антитіло (Rab50), яке розпізнає вірус сказу (Macikova et al., 1992). Концентрацію білка тау в сироватці тварин, яким проводили введення, визначали за допомогою Innotest hTAU ELISA (Innogenetics, Belgium). На графіку представлені середні значення зі стандартними помилками середнього значення (SEM). Кожна з 8 планок для щурів A-C вказує на відмінне послідовне розведення сироватки (від розведення в 100 разів до розведення в 12800 разів, зліва направо). Фіг. 22. Моноклональне антитіло DC8E8 усуває патологічний білок тау з головного мозку трансгенних щурів (SHR72). (А) Внутрішньомозкове застосування DC8E8 (ліва панель) усуває (стрілки) патологічний білок тау з нейронів в порівнянні з тваринами, яким проводили імітуюче введення (права панель). (В) Кількісне визначення патологічного білка тау в нейронах тварин з імітуючим введенням і введенням DC8E8 продемонструвало значне зменшення кількості патологічного білка тау у тварин, яким вводили DC8E8 (р