Спосіб визначення ступеню тяжкості вібраційної хвороби

Винахід належить до області медицини, а саме до способів діагностики вібраційної хвороби. Відомі способи діагностики вібраційної хвороби і визначення ступеню тяжкості, які базуються на обліку клінічних і інструментальних даних. Так, В.Г. Артамонова і співавт. (Ме тодичні рекомендації. - Л., 1988. - 24с.) пропонують з метою виявлення донозологічних порушень периферичної гемодинаміки такі методи, як дистанційна термографія з проведенням холодової проби і проби із стисненням плеча манжеткою сфігмоманометра, реовазографія, визначення функціонального стану вегетативного відділу периферичної нервової системи з розрахунком вегетативного індексу Кердо, вегетативного показника ритму, очно-серцевого рефлексу, ортостатичних проб, дослідженням больових точок Бірбраіра. І.М. Суворов і співавт. (А.с. 1793377. Способ определения степени тяжести вибрационной болезни от воздействия локальной вибрации / И.М. Суворов, В.В. Кормушкина, В.А. Карлов, Г.Г. Макаров (СССР). - №4866944/14; Заявл. 18.09.90; Опубл. в Б.И., 1993. - №5) з метою підвищення точності діагностики в пробі крові пацієнта визначають рівень тіреотропного гормону, трійодтіроніну і тироксину з наступним розрахунком співвідношення рівней тіроксину і трійодтироніну і в разі дорівнювання першого показника 3мкМО/мл і більше або значенні його менш ніж 3мкМО/мл і співвідношенні третього показника до другого 55 і менше визначають вібраційну хворобу першого ступеню тяжкості. Є.А. Парпалей і співавт. (А.с. 1819569. Способ диагностики вибрационной болезни / Е.А. Парпалей, И.А. Парпалей, Л.Б. Доломан, А.С Хромов (СССР). - №4927820/14; Заявл. 16.04.91; Опубл. В.И., 1993. - №21) з метою підвищення точності і для раннього виявлення судинних порушень при вібраційній хворобі визначають абсолютні показники регіонарного кровотоку до і після дозованого фізичного навантаження і при зниженні хвилинного об'єму крові після навантаження в порівнянні з вихідними значеннями на 30 - 45% і наступного поновлення вихідного рівня на протязі 1 - 2хв ставлять норму, а в разі зниження хвилинного об'єму на 30% і відновлення вихідних показників на протязі більш як 2хв - спастичний, в разі зниження хвилинного об'єму більш ніж 45% і відновлення вихідних значень через 3 і більше хвилин - дистонічний варіант периферичного судинного синдрому вібраційної хвороби. Проте вказані способи діагностики не завжди досить точно відображають ступінь тяжкості процесу. Відомий також метод дослідження морфоеритрограми для визначення характеру патологічного процесу (Исследование морфоэритрограммы в определении характера патологического процесса: Метод. рекомендации. М., 1987. - 8с.). Спосіб полягає в тому, що палець хворого обробляють спиртом і витирають насухо стерильною ватою. Після проколу набирають 0,2мл крові (мікропіпеткою на 0,2мл або капіляром для визначення ШОЕ) і розміщують в пластикову пробірку з 1мл 2,5% - ного розчину глютарового альдегіду на фосфатному буфері з pH 7,2 - 7,4. Перемішують, залишають стояти на 30 - 40хв. Потім знову перемішують, стр ушують, готують препарат "роздавлена крапля" (одну краплю суспензії переносять на предметне скло і накривають покровним). Приготування 2,5% - ного розчину глютарового альдегіду на фосфатному буфері з pH 7,2 - 7,4. Реактив готують кожного тижня. Він складається з двох розчинів: №1 і №2. Для приготування розчину №1 в скляну колбу на 50мл беруть навіску 680мг Na2HPO4 і доводять до мітки дистильованою водою. Для приготування розчину №2 в скляну колбу на 100мл беруть навіску 1600мг Na2HPO4 і доводять до мітки дистильованою водою. Буферний розчин готують перед споживанням, для чого до 15мл розчину №1 додають 85мл розчину №2. Перевіряють pH розчину за допомогою індикаторного паперу (допускається pH 7,2 - 7,4). Для приготування робочого реактиву 25% - ний розчин глютарового альдегіду і фосфатний буфер беруть в співвідношенні 1 : 10 і отримують 2,5% ний розчин глютарового альдегіду на фосфатному буфері. Препарат "роздавлена крапля" вивчається за допомогою мікроскопа "Віолам" при збільшенні 40 ´ 15. Підрахунок здійснюється на 1000 еритроцитів. Відповідь видається в процентному відношенні. Так, наприклад, у хворих із злоякісними пухлинами відзначається достовірне (P < 0,05) збільшення кількості ехиноцитів в порівнянні з нормою (12,9 ± 0,9% у хворих в I - II стадіях п ухлинного процесу), а також збільшення кількості деформованих форм еритроцитів (2,6 ± 0,07%). У хворих з різними запальними процесами відзначається збільшення вмісту стоматоцитів (18,4 ± 1,1%), а у хворих з алергічними захворюваннями - акантоцитів (6,1 ± 0,2%). Даний метод дослідження морфоеритрограм є найбільш близьким по технічній суті і досягаемому результаті до того, що заявляється і він вибраний нами як прототип. Недоліком вказаного методу є недостатня точність за рахунок того, що попередня обробка крові розчином глютарового альдегіду надає додаткового впливу на клітки і збільшує здатність еритроцитів до поляризації (Polarizability of human red blood cells and conformational state of glycocalyx / H. Baumler, I. Djones, S. Jovtchev et al. // Stud. biophys. - 1998. - V.125, №1. - P.45 - 51). Задачею запалюваного винаходу є підвищення точності визначення ступеню тяжкості вібраційної хвороби. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі діагностики вібраційної хвороби, який включає визначення морфологічної картини крові, відповідно винаходу, тим, хто працює в контакті з вібрацією і без проявів окремих ознаків вібраційної хвороби, досліджують методом світової мікроскопії на мікроскопі МБ1-15У морфологічну картину крові з наступною фотографічною реєстрацією останньої. При цьому еритроцити знаходяться у завислому стані, що дає змогу всебічно фіксувати їх форму. Ступінь стійкості еритроцитів оцінювали шляхом кількісного підрахунку нормоцитів і передгемолітичних форм в морфоеритрограмах по мікрознімкам в різні строки гіпотермічного зберігання при +4°C на протязі 11 діб. По морфоеритрограммам, які зроблені із свіжої крові, важко відрізнити ступінь тяжкості захворювання, тому що стоматоцити, а наявність їх саме притаманна вібраційній хворобі (Изменение агрегационных и физико-химических свойств крови при вибрационной болезни / М.П. Попов. Д.И. Зюбан, А.В.Сорокин и др. // Гематология и трансфузиол. - 1992. - №11 - 12. - С.29 - 30), відносяться до такої форми еритроцитів, яка може повертатись до норми. Тому гіпотермічне зберігання взято як стабілізуючий фактор. Якщо кількість ехіноцитарних форм складає від 2,8 до 3,7%, ставлять діагноз I ступеню тяжкості вібраційної хвороби, а в разі їх кількості, що дорівнює від 3,8 до 4,6% - II ступінь тяжкості. У здорових вміст ехіноцитарних форм в периферичній крові складає до 2,8%. Визначення кількості ехіноцитарних форм еритроцитів в периферичній крові, а також їх стійкості в умовах гіпотермічного зберігання дозволяє підвищити точність визначення ступеню тяжкості вібраційної хвороби. Спосіб здійснюється таким чином: у хворого натще із кубітальної зони беруть 10мл крові і вносять її в пробірку, яка містить 3мл консерванта "Глюгіцир". Перемішують і розмішують в умовах гіпотермічного зберігання при +4°C. Ступінь стійкості еритроцитів оцінюється шляхом кількісного підрахування нормоцитів і сумарно передгемолітичних форм (50% їх накопичення) в краплі крові, яка розміщується між покровним і предметним склом і рівномірно розподіляється тонким прошарком. Це дає змогу спостерігати еритроцити в природному стані, в товщі слоя десь близько 20 - 30мк. Зразки крові досліджуються методом світової мікроскопії на мікроскопі МБ1-15У, фотографуються на плівку при збільшенні ´200. Якщо знати кількість діб, за які накопичилось 50% передгемолітичних форм, можна розрахува ти процент накопичення їх за добу, який збільшується по мірі подальшого розвитку хвороби. Спосіб ілюструється такими прикладами. Приклад 1. Обстежуваний І., 1956р. народження, працює обрубником на протязі 8 років. Клінічні дані: скаргів не пред'являє, пульс 78уд. за 1хв, артеріальний тиск 120/80мм рт.ст., тони серця ясні, чисті. Дихання везикулярне. Кисті помірно цианотичні, вологі. Капіляроскопія перикапілярний набряк 1ст., вібраційна чутливість помірно знижена на обох руках. ЕКГ - варіант норми. Діагноз: вібраційна хвороба Iст. (периферичний ангіодистонічний синдром). Дані вмісту передгемолітичних форм в периферичній крові - 2,2%. Діагноз: практично здоровий. Дані динамічного спостереження через 3 роки: діагноз - практично здоровий. Приклад 2. Обстежуваний М., 1955р. народження, працює обрубником на протязі 11 років. Клінічні дані: скарги на болі в руках після значного фізичного навантаження, періодичне оніміння кінцівок пальців. Пульс 68уд. за 1хв, рітмічний, артеріальний тиск 120/70мм рт.ст. Тони серця якісні, ритм правільний. Дихання везікулярне. Кисті прохолодні, вологі, легкий ціаноз долоней. Вібраційна чутливість помірно знижена на обох руках. Капіляроскопія судин ногтьового ложа венозний застій Iст. ЕКГ - варіант норми. Діагноз: практично здоровий. Дані вмісту в периферичній крові передгемолітичних форм - 3,1%. Діагноз: вібраційна хвороба Iст. Дані динамічного спостереження через 3 роки: діагноз - вібраційна хвороба I - II ступеню. Приклад 3. Обстежуваний П., 1954р. народження, працює обрубником на протязі 13 років. Клінічні дані: скаргів не пред'являє. Пульс 64уд. за 1хв, артеріальний тиск 120/70мм рт.ст. Тони серця ясні, чисті. Дихання везикулярне. Кисті помірно цианотичні, теплі, вологі. Капіляроскопія судин ногтьового ложа - венозний застій Iст. Вібраційна чутливість помірно знижена на обох руках. ЕКГ - варіант норми. Діагноз: вібраційна хвороба Iст. (периферичний ангіодистонічний синдром). Дані вмісту передгемолітичних форм в периферичній крові - 3,3%. Діагноз: вібраційна хвороба Iст. (периферичний ангіодистонічний синдром). Дані динамічного спостереження через 2 роки: діагноз - вібраційна хвороба I - IIст. Висновок: запропонований спосіб підвищує точність діагностики вібраційної хвороби і визначення ступеню тяжкості, що дає змогу своєчасно почати лікування і раціонально вирішува ти експертні питання.