Спосіб лікування раку молочної залози

Технічне рішення, що заявляється, стосується онкології та може бути використане при лікуванні пухлий молочної залози, локалізованих переважно у внутрішніх квадрантах та періареолярній зоні. Відомий також спосіб лікування раку молочної залози, який передбачав мастектомію, введення судинного катетеру у внутрішню грудну артерію в кінці операції мастектомії шляхом резекції 2 - 3см другого ребрового хряща біля його грудинного прикріплення, перев'язку проксимального кінця головного стовбура артерії та введення у дистальний її кінець внутрішньосудинної частини катетеру, проведення післяопераційного курсу ад'ювантної регіонарної хіміотерапії, який співпадає зі способом що заявляється за технічною суттю та обраний прототипом. Недоліки способу-прототипу полягають у резекції хряща другого ребра та перев'язуванні проксимального кінця внутрішньої грудної артерії, що збільшує травматизацію радикальної мастектомії, погіршує кровообіг у перикардіальнодіафрагмальній артерії, та у купі з хіміопрепаратами збільшує міокардітоксичний ефект, можливі пошкодження паріетальної плеври з розвитком пневмотораксу та гематораксу. Завдання, на розв'язання якого направлене рішення, що заявляється, полягає у зменшенні травматизації при виконанні радикальної мастектомії та збереженні цілості внутрішньої грудної артерії. Суттєві ознаки рішення, що заявляється, полягають у тому, що наприкінці мастектомії виділяють перфорантні гілки внутрішньої грудної артерії у товщі великого грудного м'яза перед його видаленням у проекціях II - IV міжреберних проміжках, проводять через одну з них - найтовщу внутрішньосудинну частину катетеру, яку просовують у головний стовбур артерії дистально, якщо катетер проводять через перфорантну гілку II міжреберного проміжка, або проксимально, якщо катетер проводять через перфорантні гілки III та IV міжреберних проміжків. На фіг.1 зображена інтраопераційна катетеризація внутрішньої грудної артерії через її перфорантну гілку; на фіг.2 - положення катетеру після операції мастектомії. Стрілкою позначено, що у катетер вводять ліки. Приклад 1. Хвора П., 1927 року народження, історія хвороби №28772, з діагнозом - рак правої молочної залози II А стадія (T2NOMO), II клінічна група. Локалізація пухлини внутрішній квадрант, периареолярна зона, пухлина пов'язана з соском. До втручання одержала курс променевої терапії за інтенсивною програмою на молочну залозу та пахву. 12.05.89 року операція - радикальна мастектомія за Пейті з катетеризацією внутрішньої грудної артерії через перфорантну гілку. Проведені розтини шкіри та підшкірної клітковини, зформовані шкірнопідшкірні клапті. Великий грудний м'яз звільнено від клітковини та поверхневого шару приватної фасції біля стернального його прикріплення на протязі 5см. Ножицями обережно розділили пучки великого грудного м'яза у проекціях II, III та IV міжреберних проміжках, виділили перфорантні гілки правої внутрішньої грудної артерії до блискучих пластин. Найбільший діаметр мала перфорантна гілка II міжреберного проміжка, який складав 2мм, що давало підставу ввести катетер саме через цю перфорантну гілку. Далі виконали прокол верхнього шкірно-підшкірного клаптя голкою Дюфо з боку рани, відступивши від краю 6см. Провели через отвір голки гнучкий катетер діаметром 1мм, витягнутий на внутрішньосудинному кінці на протязі 7мм до діаметру 0,5мм, після чого голку витягли. Підвели під перфорантну гілку II міжреберного проміжка фіксатор судини та надсікли стінку артерії судинними ножицями. У отвір перфорантної гілки завели завужений внутрішньосудинний кінець катетеру на 3см, розвернули перфорантну гілку фіксатором у головному напрямку та просунули катетер у дистальному напрямку ще на 3см так, щоб завужений внутрішньосудинний кінець розташувати у отворі стовбура внутрішньої грудної артерії у напрямку кровообігу. Зафіксували катетер у куксі перфорантної гілки двома лігатурами. Перевірили прохідність катетеру, промили його розчином гепарину, зачинили зовнішній отвір обтуратором. Подальша техніка виконання радикальної мастектомії не відрізнялась від методу Пейті. Після зведення країв рани швами зовнішню частину катетеру зафіксували до шкіри на місці проколу лігатурою. 12.05.89р. хворій розпочато внутрішньоартеріальне введення тіо-ТЕФу дозатором лікарських речовин. Одноразова доза препарату складала 30мг, введення здійснювалося ні протязі 4 годин через день по 28.05. Сумарна доза склала 180мг. Реакції на введення препарату та ускладнень під час курсу регіонарної хіміотерапії не спостерігали. Катетер видалено на 14 добу, а з 15 доби розпочато курс променевої терапії на парастернальну та надключичну ділянки. Останнє спостереження - березень 1994 року: ознаків метастазування немає. Приклад 2. Хвора К., 1932 року народження, історія хвороби №68816, з діагнозом - рак правої молочної залози III Б стадії (T3T1M0), II клінічна група. Локалізація пухлини - верхньо-внутрішній квадрант. До втручання одержала курс променевої терапії за інтенсивною програмою на молочну залозу та пахву. 23.05.89 року операція радикальна мастектомія за Холстедом з катетеризацією внутрішньої грудної артерії черев перфорантну гілку. Проведені - розтини шкіри та підшкірної клітковини, зформовані шкірно-підшкірні клапті. Великий грудний м'яз звільнено від клітковини та поверхневого шару приватної фасції біля стернального його прикріплення на протязі 5см. Ножицями обережно розсікли пучки великого грудного м'яза у проекціях II, III та IV міжреберних проміжках, виділили перфорантні гілки правої внутрішньої грудної артерії до блискучих пластин. Найбільший діаметр мала перфорантна гілка IV міжреберного проміжка - 1,8мм. Виконали прокол верхнього шкірно-підшкірного клаптя голкою Дюфо з боку рани, відступивши від краю 6см. Провели через отвір голки гнучкий катетер діаметром 1мм, витягнутий на внутрішньосудинному кінці на протязі 7мм до діаметру 0,5мм, після чого голку витягли. Підвели під перфорантну гілку IV міжреберного проміжка фіксатор судини та надсікли стінку артерії судинними ножицями. У отвір перфорантної гілки завели завужений внутрішньосудинний кінець катетеру на 3см, розвернули перфорантну гілку фіксатором у напрямку кінцівок та просунули катетер у проксимальному напрямку ще на 3см, щоб завужений внутрішньосудинний кінець розташувати у отворі стовбура внутрішньої грудної артерії напроти кровообігу. Зафіксували катетер у куксі перфорантної гілки двома лігатурами. Перевірили прохідність катетеру, промили його розчином гепарину, зачинили зовнішній отвір обтуратором. Подальша техніка виконання радикальної мастектомії не відрізнялась від методу Холстеда. Після зведення країв рани швами зовнішню частину катетеру зафіксували до шкіри на місці проколу лігатурою. 23.05.89р. хворій розпочато внутрішньоартеріальне введення тіо-ТЕФу дозатором лікарських речовин. Одноразова доза препарату складала 20мг, введення здійснювалось на протязі 4 годин щодня з одноденною перервою по 03.06. Сумарна доза склала 200мг. Реакції не введення препарату та ускладнень під час курсу регіонарної хіміотерапії не спостерігали. Катетер видалено на 14 добу, а з 15 доби розпочато курс променевої терапії на парастернальну та надключичну ділянки. Останнє спостереження квітень 1994 року: ознаків метастазування немає. Приклад 3. Хвора І., 1936 року народження, історія хвороби №67525, з діагнозом - рак лівої молочної залози III А стадії (T3NOMO), II клінічна група. Локалізація пухлини - верхній внутрішній квадрант. До втручання одержала курс променевої терапії за інтенсивною програмою на молочну залозу та пахву. 07.03.89р. операція - радикальна мастектомія за Пейті з катетеризацією внутрішньої грудної артерії через перфорантну гілку III міжреберного проміжку аналогічно прикладу 2. Завужений внутрішньосудинний кінець катетеру на 3см, розвернули перфорантну гілку фіксатором у напрямку кінцівок та просунули катетер у дистальному напрямку ще на 3см так, щоб завужений внутрішньосудинний кінець розташувати у отворі стовбура внутрішньої грудної артерії проти кровообігу. Подальша техніка виконання радикальної мастектомії не відрізнялась від методу Пейті та опису прикладу 1. 07.03.89р. хворій розпочато внутрішньоартеріальне введення тіоТЕФу дозатором лікарських речовин. Одноразова доза препарату складала 30мг, введення здійснювалось на протязі 4 годин через день по 15.03. Сумарна доза склала 150мг. Реакції на введення препарату та ускладнень під час курсу регіонарної хіміотерапії не спостерігали. Катетер видалено на 14 добу, а з 15 доби розпочато курс променевої терапії на парастернальну та надключичну ділянки. Останнє спостереження квітень 1994 року: ознаків метастазування немає. За способом, що заявляється, втручання виконане у 25 хворих на рак молочної залози.