Спосіб лікування раку молочної залози

Технічне рішення, що заявляється, стосується онкології та може бути використане при лікуванні пухлин молочної залози, переважно місцевопоширених, яким проводять виключно консервативне комбіноване променевохіміотерапевтичне лікування. Способи лікування пухлин молочної залози широко відомі та містять: економні органозберігаючі втручання (радикальна секторальна резекція) при пухлинах менш ніж 2см в найбільшому вимірі, радикальні хірургічні втр учання (за Холстедом, Пейті-Дайсеном) при розмірі пухлини від 2 до 5см та комплексне або комбіноване лікування (різноманітні сполучення хіміопроменевого, хірургічного та гормонального методів) при пухлинах більш ніж 5см [1]. Способи лікування місцевопоширеного раку містять опромінювання молочної залози та пахвових лімфатичних вузлів два дні по 7Гр, додатково надта підключичних вузлів чотири дні по 5Гр, залежно від стадії та поширеності виконання радикальної мастектомії за Пейті та клиноподібне відсічення великого грудного м'яза на рівні першого ребра або виконання радикальної мастектомії за Холстедом, виділення у першому міжреберному проміжку внутрішньої грудної артерії, перев'язування її центрального кінця, катетерізацію периферичного з фіксацією катетера до шкіри грудної стінки та введення у катетер через 20 - 24 години джерела опромінювання (Co 60) парастернального лімфатичного ланцюга до 50 - 55Гр по ізоефекту [2] консервативне лікування: загальну гіпертермію (40 - 42 градуси за Цельсієм), гіперглікемію та поліхіміотерапію (циклофосфан - 600мг, 5-фторурацил - 750мг) через 12 - 14 діб, та одночасно зі штучною гіперглікемією введення підшкірно в уражений орган циклофосфану 400 - 600мг, 5-фторурацилу 500 - 700мг, карміноміцину або метотрексату 10 20мг або адріабластину 30мг [3]. Недоліки відомих способів у тому, що променева та хіміотерапевтична дія на пухлину обмежені резистентністю основної маси клітинного полу із-за несинхронності фаз розподілу клітин периферії та перебування основної маси клітин у фазі спокою, що обумовлює застосування додаткових дій як на пухлин у, так і на організм в цілому - підвищених доз опромінення, шкідливих ліків, протекторів навколишніх тканин, авжеж патоморфоз клітин пухлини після лікування та маючі місце ускладнення неадекватні [4]. Відомий також спосіб терапії пухлин дрібнопротяжним опроміненням по 2Гр на протязі 25 - 30 діб до сумарної осередкової дози 50 - 60Гр, кожний сеанс опромінення проводять у два заходи; спочатку дають дозу 0,05 - 0,2Гр і через 5 15 хвилин ту частку разової дози, що залишається, тобто 1,95 - 1,8Гр [5], який співпадає зі способом, що заявляється, за технічною суттєвістю та обраний прототипом. Недоліки способу-прототипу полягають у тому, що пул пухлинних клітин має різну чутли вість до опромінювання, що не приводить до загибелі усіх потенційно можливих бути знищеними клітин пухлини [6, 7]. Завдання, на розв'язання якого спрямоване рішення, що заявляється, полягає у підвищенні ефективності лікування хворих на місцевопоширений рак молочної залози, яким провадять виключно консервативне променево хіміотерапевтичне лікування. Суттєві ознаки рішення, що заявляється, полягають у тому, що виконують катетеризацію внутрішньої грудної артерії через глибоку артерію плеча або торакальну гілку торакоакроміальної артерії на боці ураження, проводять внутрішньоартеріальну регіонарну хіміотерапію на протязі 10 - 20 діб, за 30 - 60 хвилин перед кожним введенням хіміопрепарату сенсибілізують тканину пухлини, для чого опромінюють молочну залозу у дозі 0,1 - 0,2Гр, при частковій регресії (більше чи рівне 50% зменшення усіх або окремих пухлин) продовжують променеву терапію за інтенсивною програмою до осередкової дози 25Гр, при стабілізації (зменшення менш ніж на 50% без прояву нових уражень) продовжують променеву терапію за дрібно-протяжною програмою до сумарної осередкової дози 50 60Гр, після чого виконують радикальну мастекгомію за Холстедом та проводять послідовно 3 - 4 курси поліхіміотерапії. Суттєвість способу лікування раку молочної залози поясняється прикладами його застосування. Приклад 1. Хвора М., 1942 року народження, історія хвороби №28730 з діагнозом - рак лівої молочної залози ШВ стадія T46N2M1L YM, вторинна інфільтративно-набрякла форма, II клінічна група. Локалізація пухлини - межа зовнішніх квадрантів, розміри - 7 ´ 8см, проростає шкіру, набряк шкіри над пухлиною у вигляді лимонної скорини, у лівій пахві пальпаторно - збільшений до 1 ´ 2см лімфовузол. Цитологічне дослідження матеріалу пункційної біопсії №2483 - фрагменти папілярної карциноми. 10.05.89р. виконано катетеризацію лівої підключичної артерій через глибоку артерію плеча. Катетер проведений на довжину 27см. З 15.05.89р. по 27.05.89р. проведено курс внутрішньоартеріальної регіонарної хіміотерапії фтор урацилом на фоні сенсибілізації опроміненням у дозі 0,1Гр за 35 хвилин перед кожним введенням. За 12 діб одержала 6г фтор урацилу. Доза опромінення склала 10Гр. Пухлина зменшилась на 55%, пахвовий лімфовузол на 50%, у зв'язку з чим 29.05.89р. розпочато курс променевої терапії за інтенсивною програмою. Хвора одержала на молочну залозу 25Гр, праву пахву 20Гр, 05.06.89р. виконано втручання - радикальна мастектомія за Холстедом. Патогістологічне заключения №9122 - 29 - пухлина має будову карциноми II ступеня злоякісності на фоні склерозу строми з виразним дистрофічними змінами у клітинах пухлини. У пахвови х та підключичних лімфовузлах метастази пухлини на фоні значного склерозу строми. Після операції проведено курс променевої терапії на надключичну та парастернальну ділянки загальною дозою 44Гр на кожну з них, після чого послідовно п'ять курсів ад'ювантної поліхіміотерапії CMFVP (Купера) та зітазоніум по 20мг щодобово тривало. На протязі 1990 1995pp. контрольні обстеження. Даних за поширення процесу немає. Приклад 2. Хвора М., 1933 року народження, історія хвороби №27830, з діагнозом - рак правої молочної залози ШБ стадія T46N2 M0 , вторинна інфільтративно-набрякла форма, II клінічна група. Локалізація пухлини - верхній зовнішній квадрант, розміри - 10 ´ 12см, сосок утягнений, набряк шкіри у вигляді лимонної скорини, у правій пахві пальпаторно - збільшений до 2 ´ 2см лімфовузол. 11.04.89р. виконано катетеризацію внутрішньої грудної артерії через торакальну гілку торакоакроміальної артерії справа. 17.04.89р. розпочатий курс внутрішньоартеріальної регіонарної хіміотерапії фторурацилом та тіотефом на фоні сенсибілізації опроміненням у дозі 0,1Гр за 40 хвилин перед кожним введенням. За 11 діб одержала 10г фтор урацилу та 60мг тіотефу, доза опромінення склала 10Гр. Пухлина та лімфатичні вузли пахви зменшились на 20%, у зв'язку з чим 04.05.89р. розпочатий курс променевої терапії за дрібно-протяжною програмою. Хвора одержала на молочну залозу 60Гр, над-підключичну ділянку 44Гр. праву пахву 40Гр. 20.07.89р. виконане втручання - радикальна мастектомія за Холстедом. Патогістологічне заключения операційного матеріалу №12098 12104; серед склеротизованої паранхіми молочної залози мають місце окремі різко дистрофічні пухлинні клітини, у пахвових лімфатичних вузлах метастази скіррозного раку. З 04.09.89 по 18.02.90р. послідовно п'ять курсів ад'ювантної поліхіміотерапії за схемою CMFVP (Купера). На протязі 1990 - 1995рр. контрольні обстеження. Даних за поширення процесу немає. По способу, який заявляється, проведено комплексне лікування 12 пацієнтам з місцевопоширеним раком молочної залози. Одержані задовільні найближчі і віддалені результати.