Спосіб профілактики синдрому хірургічної менопаузи у жінок після гістероваріоектомії

Спосіб профілактики синдрому хірургічної менопаузи у жінок після гістероваріоектомії, що включає призначення замісної гормональної терапії (монотерапії) трансдермальними та вагінальними формами естрогенних препаратів, який відрізняється тим, що профілактику синдрому хірургічної менопаузи починають з другої доби післяопераційного періоду під контролем рівня статевих стероїдних та гонадотропних гормонів у сироватці крові. (19) (21) u200607917 (22) 14.07.2006 (24) 15.11.2006 (46) 15.11.2006, Бюл. №11, 2006р. (72) Венцківський Борис Михайлович, Яроцький Микола Євгенович, Бурка Ольга Анатоліївна, Яроцька Ірина Володимирівна, Ларіна Ольга Вячеславівна (73) НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ.О.О.БОГОМОЛЬЦЯ 3 19004 Оцінюючи клінічну ефективність застосування ЗГТ, спостерігалось значне зниження показника Куппермана, зниження рівня гонадотропних та підвищення рівня статевих стероїдних гормонів починаючи з раннього післяопераційного періоду і яке було стійким через 3 та 6 місяців від початку лікування. На кафедрі акушерства та гінекології №1 Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця та Українського науковопрактичного центру ендокринної хірургії та ТЕОТ було проведено дослідження рівня статевих стероїдних та гонадотропних гормонів до операції, на третю добу, через 3 та 6 місяців, а також ефективність застосування ЗГТ у пацієнток після гістероваріоектомії. Нами було обстежено 146 жінок віком від 38 до 55 років, яким з тих чи інших причин була проведена гістероваріоектомія. Пацієнтки були розподілені на групи: І група включала жінок, які не приймали ЗГТ, до II групи належали жінки, яким було призначено запропоновану замісну гормональну терапію. Так у жінок І групи перед операцією вік яких був до 40 років рівень ФСГ становив 20,2±4,36мМЕ/л, ЛГ 13,4±4,8мМЕ/л, Е 511,2±11,2нмоль/л, П - 6,4±0,19нмоль/л. На третю добу рівень ФСГ становив 42,14±5,28мМЕ/л, ЛГ - 23,1±4,16мМЕ/л, Е 401,4±18,3нмоль/л, П - 3,06±0,12нмоль/л. Через 3 місяці - ФСГ 70,1±5,12мМЕ/л, ЛГ 28,7±3,9мМЕ/л, Е -209,1±14,13нмоль/л, П 2,06±0,54нмоль/л. Через 6 місяців - ФСГ - 75,1±4,39мМЕ/л, ЛГ 48,5±5,12мМЕ/л, Е -160,1±13,5нмоль/л, П 0,85±0,43нмоль/л. Серед групи пацієнток, які отримували рекомендовану терапію (II група) відмічено виражений клінічний ефект з позитивною динамікою, що підтверджується зменшенням гонадотропних та підвищенням статевих стероїдних гормонів. Так у жінок до 40 років ФСГ 22,1±2,82мМЕ/л, ЛГ 13,19±2,8мМЕ/л, Е 507,4±4,2нмоль/л, П 5,9±0,41нмоль/л. Через 6 місяців ФСГ 23,4±1,81мМЕ/л, ЛГ 14,07±7,41мМЕ/л, Е 504,1±8,1нмоль/л, П 6,0±0,04нмоль/л. Як видно з отриманих результатів, проведення адекватних та своєчасних профілактичних заходів попереджує розвиток синдрому хірургічної менопаузи у жінок після гістероваріоектомії, що значно покращує стан хворих та запобігає порушення гормонального гомеостазу. Приклад конкретного виконання. Пацієнтка К. 47 років, історія хвороби №1206 та пацієнтка Д. 45 років, історія хвороби №1214 поступили до гінекологічного відділення клінічної Комп’ютерна верстка М. Ломалова 4 міської лікарні №18 м.Києва на планове оперативне лікування з приводу лейоміоми матки. За скаргами, анамнезом захворювання та життя хворі суттєво не відрізнялись. Рівень гормонів пацієнтки К. до оперативного лікування наступний ФСГ 23,1мМЕ/л, ЛГ13,4 мМЕ/л, Е 501,8нмоль/л, П 5,4нмоль/л. Показники гонадотропних та статевих гормонів пацієнтки Д. до оперативного лікування були ФСГ 20,3мМЕ/л, ЛГ 12,3мМЕ/л, Е 509,8нмоль/л, П 5,9нмоль/л. Вегето-судинних та психоемоційних розладів, як проявів клімактеричного синдрому у хворих не спостерігалось. Обом пацієнткам було проведено екстирпацію матки з додатками. Ускладнень проведення оперативного лікування та раннього післяопераційного періоду не було. На другу добу після операції з метою профілактики виникнення синдрому хірургічної менопаузи хворим було запропоновано замісну гормональну терапію (протипоказань до проведення якої у пацієнток не було). Хвора К. відмовилася від запропонованої гормональної терапії. На третю добу після операційного періоду пацієнтка К. стала скаржитися на підвищену пітливість, відчуття „приливів", серцебиття, безсонню, зниження настрою, плаксивість. Рівень гормонів на третю добу післяопераційного періоду становив ФСГ 43,1мМЕ/л, ЛГ 28,1мМЕ/л, Е 348,1нмоль/л, П 1,4нмоль/л. Скарги та дані гормональних досліджень були розцінені як прояви синдрому хірургічної менопаузи, зі згоди хворої була призначена корегуючи терапія. У пацієнтки Д., якій проводилася профілактика синдрому хірургічної менопаузи (монотерапия естрогенами) з другої доби післяопераційного періоду вегето-судинних та психоемоційних розладів не спостерігалось, і рівень гормонів суттєво не відрізнявся від показників до оперативного втручання. Після отримання результатів гістологічного заключения видаленого препарату, пацієнткам була проведена корекція замісної гормональної терапії згідно патгістологічного заключения. Рівень гонадотропних та статевих стероїдних гормонів через 3 і 6 місяців суттєво від вікових норм не відрізнявся. Література. 1. Кулаков В.И., Адамян Л.В., Аскольская С.И. Гистерэктомия и здоровье женщины. - М.: Медицина, 1999. - 312с. 2. Савицкий Г.А., Савицкий А.Г. Миома матки (проблемы патогенеза и патогенетические теории). - СПб.: ЭЛБИ, 2000. - 236с. 3. Кваша T.I. Прогнозування та профілактика синдрому хірургічної менопаузи у жінок після гістероваріоектомії // Автореф. дис. канд. мед. наук. К., 2002.-21с. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601