Спосіб моделювання кордаронової пневмопатії

Винахід відноситься до експериментальної медицини (пульмонології) і може бути використаний для вивчення патоморфогенезу кордаронової пневмопатії, визначення більш глибоких морфофункціональних змін у внутрішніх органах та пошуків шля хів лікування і профілактики цієї патології. Відомі способи моделювання фіброзу легеней шляхом введення у трахею щурам блеоміцину (Lazenby A.J., Crouch E.G., McDonald J.A., Kuhn C. Remodeling of the lung in bieomycin induced pulmonary fibrosis in the rat: An immunohistochemical study of laminin, typo IV collagen, and fibronektin // Amer. Rev. Respir. Dis., 1990, vol.142, №1, p.206 214) та лобарною інстіляцією хлориду кадмія в легеню щурів (Damiano V.V., Cherian P.V., Frankel F.R., Steeger J.R., Sohn Min, Oppenheim D., Weinbaum C. Intraluminal fibrosis induced unilaterally by lobar instillation of CdCl 2 into the rat lung // Amer. J. Pathol., 1990, vol.137, №4. - p.883 - 894). Однак ці способи викликають фіброз легеней при введенні цих речовин безпосередньо в дихальні шляхи чи легені, що в повсякденній практиці не зустрічається і не є природнім. Крім того блеоміцин обмежено використовується в клінічній практиці, а хлорид кадмію до того ж дуже отруйна речовина. В основу винаходу покладено завдання створити таку модель пневмопатії, яка по клінікоморфологічним ознакам була б близькою до захворювання людини, що викликається кордароном - антиаритмічним і коронаролітичним засобом. Цей препарат широко використовується в кардіологічній практиці. Таке завдання вирішується тим, що згідно способу моделювання кордаронової пневмопатії експериментальним тваринам (щурам) перорально вводиться кордарон в дозі 5мг/кг маси тіла на добу, п'ять разів на тиждень, протягом трьох місяців. Ця доза відповідає середньотерапевтичній дозі, яка використовується в клініці. Частота приймання кордарону також відповідає схемі, яка застосовується у кардіологічних відділеннях. Спосіб здійснюють таким чином. В експеримент беруть білих щурів, вагою 200 250г і вводять їм за допомогою шлункового зонду 1мл розчину таблеток кордарону в дозі 5мг/кг. Введення препарату здійснюється один раз на добу, п'ять разів на тиждень з перервою на два дні (вихідні), на протязі трьох місяців. Розчин кордарону роблять так. Таблетки вагою 0,2г розтирають в порошок і змішують з 2% водним розчином крохмалю, до утворення однорідної суспензії. Результати дослідження. Експеримент проведено на 120 щура х. Через 1 місяць після внутрішлункового введення кордарону в легенях щурів спостерігалося повнокрів'я, потовщення міжальвеолярних перегородок, вогнищеве ущільнення тканини легеней за рахунок виникнення дистелектазів. Відмічалися поширені лімфо-макрофагальні інфільтрати навколо бронхів, судин, а також в міжальвеолярних перегородках. Реєструвались явища перибронхіального і периваскулярного набряку. Переважна більшість альвеол була виповнена макрофагами з "пінявою" цитоплазмою (фіг.1). Після двох місяців введення кордарону явища повнокрів'я, зниження повітряності легеней збільшувались. Просвіти альвеол маленькі, альвеолярні перегородки потовщені, інфільтровані макрофагами, сидерофагами. У просвіті альвеол багато макрофагів з "пінявою" цитоплазмою, яка містить ліпіди. У стромі легеней збільшується кількість лаброцитів з дестабілізованими мембранами гранул. В міжальвеолярних перегородках починається проліферація фібробластів і накопичення глікозаміногліканів (фіг.2). В цей період в просвітах альвеол з'являється, ніжна сітка аргірофільних волокон. Під кінець третього місяця з'являлись різкі вогнищеві зміни архітектоніки тканини легеней. В цих місцях легенева тканина являє собою переплетіння колагенових волокон, серед яких накопичуються лімфоцити і альвеолярні фагоцити (фіг.3), тобто розвивається фібропластичний альвеоліт. На ультраструктурному рівні спостерігається пошкодження пневмоцитів. ендотеліальних клітин, альвеолярних фагоцитів. В пневмоцитах II порядку осміофільні пластинкові тільця розташовані в вакуолях. Більша частина пластинкових тілець локалізується поза клітинами. Відмічається відсутність дозріваючих осміофільних пластинкових тілець. Таким чином, морфологічні зміни в легеневій тканині дозволяють оцінити їх як фібропластичний альвеоліт або кордаронову пневмопатію. Запропонований спосіб дозволяє створити експериментальну кордаронову пневмопатію в умовах, максимально наближених до тих, при яких виникає ця патологія у хвори х, які тривалий час приймають кордарон. Загибелі тварин не відмічено, що свідчить про перевагу способу у відношенні його вартості.