Рейкова підкладка

Винахід відноситься до залізничного транспорту, а точніше до елементів верхнього будування колії. Відома рейкова підкладка [Патент США № 1746526, кл. Е 01 В 9/40 від 1930 p.], яка має пластину з отворами для монтування скріплювачів І один реборд для фіксування підошви рейки, а на нижній її поверхні виготовлені гострі виступи в вигляді прямих паралельних ребер між якими пластина виконана рівною, що утворює стружковідвідні канавки між ребрами. При дії високих навантажень на підкладку І ціле скріплення шпала буде значно деформуватись втрачаючи свої еластичні властивості - гострі ребра будуть різати (руйнувати) верхні шари шпали поперек волокон. При дії вібрацій і вітру: пил, стружка, куски, дерева, бетону, гуми, будуть хаотично відводитись канавками на зовню шпали. При попаданні під підкладку вологи, шпала руйнується І загниває - виникав зміщення підкладки, скріплювачів, рейки. Аналогічно і більш Інтенсивно руйнується шпала і виникає зміщення скріплювачів, рейки, підкладки по авт. св. СРСР № 933852, кл. Е 01 В 9/38 від 1982 p., тому що підкладка має більшу кількість гострих ріжучих зубців в виді ламаних під кутом ребер І стружкових канавок - така конструкція канавок розділяє і направляє потоки стружки на дві сторони відносно осі підкладки, зменшуючи опір виходу стружки. Найбільш близьким до винаходу по сукупності ознак є мініатюрна (малого розміру) рейкова підкладка, яку використовують для рейкової колії з низькими навантаженнями [Патент США № 2426452, кл. 238-287 від 1947 p.], яка має пластину з отворами для монтування скріплювачів І реборди для фіксування підошви рейки, а на нижній П поверхні виготовлені анкерні зуби, які утворюють між собою скоби, між якими пластина виготовлена рівною, зуби зв'язані між собою в один ряд І розташовані діагонально ребордів рейкової основи і протилежних кутів пластини. При такому технічному виконанні конструкції підкладки не можливо надійно скріпляти рейку (підкладку) зі шпалою, тому що при дії високих навантажень шпала буде деформуватись, послаблюючи стискуючі сили на зуби І скріплювачі - тому що зуби розташовані відносно волокон (або армуючих прутків) шпали уздовж. Це приведе до виштовхування скріплювачів на зовню шпали, так як зуби не взаємозв'язані з отворами для монтування скріплювачів, в скріпленні виникнуть люфти І механічне зношення елементів скріплення - виникне зміщення рейки, підкладки, скріплювачів, відносно шпали. Шпала при дії І знятті високих навантажень втрачає свої еластичні властивості -виникає остання деформація, яка характеризується появою тріщин, які перестають в розриви, верхні шари шпали перетираються підкладкою і при попаданні туди вологи шпала руйнується (загниває). Зуби або скріплювачі, які можуть бути розташовані в розривах (тріщинах) участі в скріпленні не приймають, тому що відсутні стискуючі сили. В запропонованій прокладці шляхом зміни розташування окремих рядів анкерних зубів відносно ребордів, а також отворів для монтування скріплювачів, І матеріалу (волокон) шпали поперек дає можливість, при високих навантаженнях, підвищити стримуючі властивості зубів І скріплювачів, що приведе до підвищення надійності скріплення рейки зі шпалою (дерев'яною, залізобетонною, синтетичною) використовувати меншу кількість скріплювачів, або зовсім без скріплювачів в окремих типах скріплень, збільшити термін служби шпали. На фіг. 1 зображений приклад виконання пропонованої рейкової підкладки, вид збоку; на фіг. 2 - вид А на фіг. 1. Підкладка має пластину 1 (значно більших розмірів чим відома), в якій виконані отвори 2 для монтування скріплювачів (отвори 2 в окремих типах скріплень можуть бути відсутні), реборди 3 для фіксування підошви рейки. Нижня поверхня пластини має анкерні зуби 4. Пластина і зуби утворюють між собою на запропонованому прикладі чотири П-подібних скоби. Зуби 4 можуть мати форму клина, трапеції, конуса, циліндра і розташовані в шаровому порядку окремими рядами паралельно ребордів З рейкової основи І рознесені по всій нижній поверхні підкладки. При монтуванні підкладки на шпалу П-подібні скоби поперечно скріплюють верхні шари шпали під всією поверхнею підкладки, а баласт шляху поперечно скріплює нижні шари шпали, надійно стискуючи скріплювачі І зуби 4 пропорційно навантаженням. Анкерні зуби 4 розподіляють через себе частину навантажень діючих на верхні шари шпали - нижнім шарам шпали.