Спосіб гістологічної діагностики замикально-гломусної системи у плаценті вагітної жінки

Спосіб відноситься до медицини, зокрема до гістології і може бути використаний для навчання у педпроцесі, а також у акушерстві і перинатології у діагностиці патології плаценти. Охорона здоров'я матері і дитини є пріоритетним напрямком у сучасній охороні здоров’я. Особлива увага надається підвищенню ефективності прогностичним і лікувально-профілактичним заходам, спрямованих на зниження материнської і перинатальної захворюваності. Загроза патологічних станів перебігу вагітності на сьогоднішній день залишаються однією із найскладніших проблем акушерства і незважаючи на значні досягнення в практичному акушерстві, є досить вагомою проблемою, оскільки цей показник впливає на перинатальну захворюваність і смертність. Останнім часом в патогенезі патології плаценти значну роль, обґрунтовану як патогенетичну, відіграє гіпоксія і гіпоплазії плаценти. Попередити її та провести патогенетичне лікування у вагітних жінок при цьому можна при правильному застосуванні комплексної терапії із застосуванням препаратів при гіпоксичних станах, які покращують реологічні властивості крові, мікроциркуляцію у тканині плаценти. Мікроциркуляція відіграє велику роль у трофіці тканин. Її порушення негативно позначається на спроможності тканин того чи іншого органу до нормальної трофіки при будь-яких гіпоксичних змінах [1-7]. В патогенезі патології плаценти значну роль, обгрунтовану як патогенетичний механізм ланцюга взаємодій може розвинутись гіпоксія плаценти та тканинах плода. Враховуючи те, що на сьогоднішній день замикально-гломусна системи в плаценті досі не описана і не дозволяє прийняти рішення про ауторегуляцію мікроциркуляції в якірних ворсинах. Це вимагає знання нормального перебігу вагітності на тлі нейрогломусного гомеостазу. Збереження нормальної мікроциркуляцїї може дозволити застосувати комплексну терапію при гіпоксичних станах, покращуючи реологічні властивості крові. Загроза патологічних станів перебігу вагітності є досить складною в акушерстві і перинатодогії, сприяючи народженню повноцінних дітей. До відомих способів діагностики відносять метод гістодіагностики з використанням напівтонких та тонких зрізів шматочків, препаратів з окремих котиледонів плаценти. Як прототип, найближчий по технічній суті, нами вибраний метод діагностики замикально-гломусної системи у тканині плаценти у вагітних жінок. Останній не вимагає складної апаратури, простий для виконання середнім медичним персоналом і легко виконується в любій гістологічній лабораторії. В тканині плаценти на сьогодні замикально-гломусної системи не описані. Використання такого методу дозволяє зменшити гіпоксію і гіпоксемію, покращити легеневе і тканинне дихання, щоб скорегувати кислотно-лужну рівновагу вагітної жінки і в цілому покращити стан та розвиток плода. Спосіб гістологічної діагностики замикально-гломусної системи у термінальних ворсинах плаценти в ділянці їх переходу у якірні мікроворсини базується на основі визначення у середній оболонці артеріальних судин гладких міоцитів та кульових ядер епітеліоїдних міоцитів (розміром 15-20мкм) в різних проекціях гістологічних зрізів розташованих в одному або різних шарах з досить товстою стінкою. Вона зв’язана з синусоїдими капілярами, або їх розширеннями, куди попадають біологічно активні речовини у щілини нервових муфт. Описані нами методики дозволять визначити не тільки глобусні системи, але і їх інервацію (Фіг.1, 2). Нами вперше описана гістологічна діагностика, яка досі не має аналогів, але вона може використовуватися у звичайних гістолабораторіях. Останні здатні забезпечувати нейрогломусний гомеостаз, щоб направити збагачену киснем і поживними речовинами материнську кров до плацентарного материнського ложа у транскапіляри термінальних якірних ворсин покращуючи мікро циркуляцію у фетальних тканинах, попереджуючи руйнівні впливи процесів пере окисного окислення ліпідів у мембранах плацентарного бар'єру, здійснюючи антиоксидантний захист у фетальних тканинах. Технічний результат досягається шляхом оброблення шматочків плаценти, які брали для дослідження, фіксували в 12% розчині нейтрального формаліну з просвітленням зрізів в карбоксилом, де чітко видно кулясті ядра гломусних клітин та гладких міоцитів у їх сфінктерах замикально-гломусних Спосіб належить для визначення ролі замикально-гломусної системи в плаценті на гістологічних зрізах, шляхом фарбування гістологічних зрізів за Маллорі або Массоном. Це не вимагає застосування складної апаратури і може використовуватись в гістолабораторії середнім медичним працівником. Отже, недостатній розвиток замикально-гломусної системи: в плаценті дозволить впливати на перебіг вагітності, тобто зменшувати ризик виникнення хронічної гіпоксії та гіпотрофії плода для народження повноцінних дітей. Література: 1. Boіd Y.D. (Бойд Дж. Д.) Морфология и физиология маточно-плацентарного кровообращения. - Л. Медгиз. 1960. - 75с. 2. Радзинский В.Е., Милованов A.П. Экстраэмбриональные и околоплодные структуры при нормальной и осложненной беременности М.: Медицинское информативное агентство. 2004. - 393с. 3. Нагорна В.Ф., Зелінська Н.А. Роль спіральних артерій в патогенезі НПГ-гестозів // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 1997. - №6. С.112-115. 4. Гармашова Н.Л. Плацентарное кровообращение. М.: Медгиз. - 1967. - С.10-19. 5. Серов В.Н. Стрижаков А.Н., Маркин В.Н. Практическое акушерство. - М.: Медгиз. 1992. - С.145-156. 6. Долго-Сибуров Б.А. Иннервация вен (эксперементальное морфологическое исследование). - Л.: Медгиз, 1958. - 308С. 7. Селезнев С.А., Вешетина С.М., Мазуркевич Г.С., Комплекснаяы оценка кровообращения в экспериментальной патологи. - Л,: Медицина, 1976, - 207с.