Спосіб гістологічної діагностики гломусної системи у плаценті вагітної жінки

Спосіб відноситься до медицини, зокрема до гістології і може бути використаний для навчання у педпроцесі, а також у акушерстві для діагностики патології плаценти. Охорона здоров'я матері і дитини є пріоритетним напрямком у сучасній охороні здоров'я. Особлива увага надається підвищенню ефективності прогностичним і лікувально-профілактичним заходам, спрямованих на зниження материнської і перинатальної захворюваності. Загроза патологічних станів перебігу вагітності на сьогоднішній день залишаються однією із найскладніших проблем в перинатології, незважаючи на значні досягнення в практичному акушерстві, залишається досить вагомою проблемою, оскільки цей показник впливає на перинатальну захворюваність і смертність. Останнім часом в патогенезі патології плаценти значну роль, обґрунтовану як патогенетичну, відіграє гіпоксія плаценти. Попередити і провести патогенетичне лікування у вагітних жінок із патологією плаценти можна при правильному застосуванні комплексної терапії із застосуванням препаратів, які покращують реологічні властивості крові, мікроциркуляцію у тканині плаценти при гіпоксемічних станах. Мікроциркуляція відіграє велику роль у трофіці тканин, її порушення негативно позначається на спроможності тканин того чи іншого органу до нормальної трофіки при будь-яких гіпоксичних станах [1-7]. В патогенезі патології плаценти значну роль, обґрунтовану як патогенетичний механізм ланцюга взаємодій матки і плаценти може розвинутись гіпоксія у тканинах плода. Враховуючи те, що на сьогоднішній день нейрогломусна система в плаценті досі не описана та неможливо прийняти рішення про ауторегуляцію мікроциркуляції в якірних ворсинах, а знання нормального перебігу вагітності неможливо без підтримки нейрогломусного гомеостазу. Збереження нормальної мікроциркуляції може дозволити застосувати комплексну терапію при гіпоксичних станах, перебігу вагітності в акушерстві і перинатології, для народження повноцінних дітей. До відомих способів діагностики відносять морфологічний з дослідженням звичайних зрізів гістологічних препаратів окремих котиледонів. Як прототип, найближчий по технічній суті, нами вибраний метод діагностики гломусної системи у тканині вагітної матки та плаценти, який не вимагає складної апаратури, простий для середнього медичного персоналу і легко виконується в любій гістологічній лабораторії. В тканині плаценти на сьогодні гломусної системи не описано. Використання такого методу в ряді випадків дозволяє зменшити гіпоксію і гіпоксемію, покращити тканинне дихання, скорегувати кислотно-лужну рівновагу і в цілому покращити стан вагітної жінки. Спосіб гістотологічної діагностики гломусної системи у якірних ворсинах плаценти в ділянці їх переходу у якірні мікроворсини базується на основі визначення у середній оболонці артеріальних судин кульових ядер епітеліоїдних міоцитів розміром 15-20мкм в різних проекціях гістологічних зрізів в одному або різними шарами з досить товстою стінкою, яка може переходити у клубочкові синусоїди капілярів з виділенням біологічно активних речовин у синаптоїдну щілину нервових муфт. Нами вказані методики дозволять визначити не тільки будову гломусної системи, але і їх інервацію. Нами вперше описана гістологічна діагностика гломусної системи плаценти, яка не має аналогів і може використовуватися у звичайних гістолабораторіях (Фіг.1, Фіг.2). Останні здатні забезпечувати нейрогломусний гомеостаз, направити збагачену материнську кров з плацентарного ложа у транскапіляри термінальних ворсин покращуючи мікроциркуляцію фетальних тканин, попереджуючи руйнівні впливи процесів переокисного окислення ліпідів на мембрани плацентарного бар'єру, здійснюючи антиоксидантний захист у фетальних тканинах без гіпоксії і гіпоплазії плідного організму. Технічний результат досягається шляхом оброблення шматочків плаценти, які брали для дослідження з окремих котиледонів, фіксували в 12% розчині нейтрального формаліну з просвітленням зрізів в карбоксилолі. Спосіб належить для визначення ролі гломусної системи в плаценті на гістологічних зрізах, шляхом фарбування гістологічних зрізів гематоксилін-еозином та за Маллорі. Це не потребує застосування складної апаратури і може використовуватись в гістолабораторії середнім медичним працівником. Отже, достатній розвиток гломусної системи в плаценті дозволяє впливати на перебіг вагітності, тобто зменшувати ризик виникнення хронічної гіпоксії та гіпотрофії плода. Література: 1. Boid Y.D. (Бойд Дж.Д.) Морфология и физиология маточно-плацентарного кровообращения. - Л: Медгиз, 1960. - 75с. 2. Радзинский В.Е., Милованов A.П. Экстраэмбриональные и околоплодные структуры при нормальной и осложненной беременности М.: Медицинское информативное агентство, 2004. - 393с. 3. Нагорна В.Ф., Зелінська Н.А. Роль спіральних артерій в патогенезі НПГ гестозів // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 1997. - №6. С.112-115. 4. Гармашова H.Л. Плацентарное кровообращение. М.: Медгиз. - 1967. - С.10-19. 5. Серов В.Н., Стрижаков А.Н., Маркин В.Л. Практическое акушерство. - М.: Медгиз. 1992. - С.145-156. 6. Долго-Сабуров Б.А. Иннервация вен (експериментальное морфологическое исследование). - Л.: Медгиз, 1958. - 308С. 7. Зазибин Н.И. Иннервация новообразованных капилляров // Морфология реактивных изменений периферической нервной системы. - Киев: Здоров'я, 1966. - С.5-15.