Перикоронарний затискач

Припустима корисна модель відноситься до галузі медицини, а саме до стоматології. Відомий трепан для видалення слизової оболонки, клаптя над восьмим зубом у вигляді гільзи діаметром 10; 9,5; 9,0мм з зубцями по ріжучому краю і монолітно з'єднаний хвостовиком з гільзою [1]. За допомогою кутового наконечника такий трепан одномоментно видаляє клапоть. Коронка зуба залишається повністю відкритою. Однак, недоліком цієї конструкції є те, що в момент видалення клаптя гострі зубці трепана травмують тверді тканини зуба, а саме жувальні бугри, також краї слизової оболонки травмуються по типу рваної рани. Відомий і прийнятий за прототип перикоронарний затискач [2], складений із двох бранш з замками і робочої частини у вигляді верхнього і нижнього дугоподібно зігнутих кінців, при цьому край верхнього кінця виконаний у вигляді плоскої площадки у формі кола. За допомогою прототипу зручно видаляти клапоть над восьмим зубом в випадках, коли прорізалась частина одного медіального, або один медіальний і частково другий медіальний бугри. Нижній кінець перикоронарного затискача вводиться під клапоть і майже вся слизова оболонка над ним опиняється під площадкою у формі кола верхнього кінця. Видалення лоскута різальним інструментом виконується після натяжіння слизової оболонки під тиском кінчика нижнього кінця. Але в більшості клінічних випадків медіальні бугри повністю прорізуються самостійно і при накладанні прототипу кругла площадка затупляє їх, обмежуючи візуальний контроль за ходом втручання, і заважає підведенню різального інструменту під край слизового клаптя. Також враховуючи те, що основною умовою успішного видалення клаптя є утворення його натяжіння, в прототипі не врахована можливість утворення додаткового натяжіння м'яких тканин слизової оболонки навколо площадки. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення конструкції перикоронарного затискача, що покращить візуальний контроль за ходом втручання і дозволить утворювати додаткове натяжіння слизової оболонки і прискорить процес видалення клаптя. Поставлення задача вирішується тим, що перикоронарний затискач складається із двох бранш з замками і робочої частини у вигляді верхнього і нижнього дугоподібно зігнутих кінців з плоскою площадкою по краю верхнього кінця. Згідно з корисною моделлю плоска площадка виконана у формі півкола, а випуклий край її обводу має нахил в напрямі нижнього кінця. Таке виконання перикоронарного затискача дозволяє інструменту притискати, фіксувати і натягувати слизову оболонку, клапоть. Нижній кінець затискача дугоподібною поверхнею опирається на зуб і під вагою браншів підіймає і натягує слизову разом з клаптем, притиснутим площадкою. Підведення різального інструменту (скальпель, ножиці) під клапоть і притискання його до краю площадки призводить до додаткового фіксування і натяжіння слизової оболонки. Таке виконання площадки в формі півкола дозволяє контрольовано і вільно підводити різальний інструмент під край площадки і слизового клаптя і цим покращувати візуальний контроль за ходом хірургічного втр учання. Виконання площадки з нахилом випуклого краю її обводу в напрямі нижнього кінця дозволяє зміщувати слизову оболонку навколо площадки вниз в тому ж напрямі і цим додатково утворювати натяжіння м'яких тканин навколо площадки. Додаткове натяжіння посилює ефект загального натяжіння, що виникає під вагою бранш (явище ричага першого роду). Загальне і додаткове натяжіння прискорює процес видалення клаптя. Суть корисної моделі пояснює креслення, де на: - Фіг.1 - зображений перикоронарний затискач (загальний вигляд) - Фіг.2, 3 - зображена площадка перикоронарного затискача, де: - Фіг.2 - А-А - вигляд спереду; - Фіг.3 - В-В - вигляд збоку. - Фіг.4 - схема утворення посиленого ефекту натяжіння м'яких тканин слизової оболонки навколо площадки перикоронарного затискача, де стрілки вказують на сили, що діють на слизову оболонку, а 7 - площадка перикоронарного затискача; 11 - кінчик нижнього кінця; 12 - слизова оболонка. Перикоронарний затискач містить верхню 1 і нижню 2 бранші з відповідними замками 3 і 4. Верхня бранша 1 переходить в нижній кінець 5, а нижня бранша 2 переходить в верхній кінець 6, що мають дугоподібний вигляд. Верхній кінець 6 виконаний у вигляді площадки 7 в формі півкола, обвід 8 площадки має нахил 9 в напрямі нижнього кінця 5. Взаємно прилеглі поверхні кінців 5 і 6 мають насічки 10. Перикоронарний затискач використовується таким чином: обезчулюється ділянка хірургічного втручання, нижній кінець 5 підводиться під слизову оболонку клаптя по всій довжині коронкової частини восьмого зуба, а при необхідності, до відчуття припинення руху кінцівки 5. Рухомий клапоть притискається верхнім кінцем 6 і одночасно площадкою 7. Під вагою браншів 1 і 2, з'єднаних в замку 3 і 4, нижнім кінцем 5 відбувається натяжіння слизової оболонки навколо площадки 7, що притискає клапоть. Нахилена поверхня площадки 7 додатково зверху тисне на слизову оболонку навколо клаптя. Заводимо різальний інструмент під клапоть і притискаємо його до краю площадки 7, проводимо відтинання клаптя на протязі всього обводу площадки 7, постійно притискаючи різальним інструментом слизову до її обводу. Джерела інформації: 1. В.В. Федоров, А.И. Кузьмин. Трепан для иссечения "капюшона" из слизистой оболочки при перикоронаритах. Журнал "Стоматология", 1977г., №3, М. стр.84. 2. Кударь О.І. Перикоронарний затискач. Опис патенту України на корисну модель. Бюлетень №7. 15.07.2005p., №8004.