Спосіб діагностики ступеню ендогенної інтоксикації у геріатричних хворих на гострий холецистит та його ускладнення

Винахід відноситься до медицини, а саме до хірургії і може бути використаний в діагностиці ендогенної інтоксикації (El) у геріатричних хворих на гострий холецистит та його ускладнення. За останні десять років кількість хворих • на гострий холецистит збільшилась у два рази, при цьому 4082% хворих - особи похилого та старечого віку [1, 2, 3], у яких деструктивні форми холециститу виявились у 70,6-80%, а ускладнений характер захворювання у 82% [5]. При аналізі причин незадовільних результатів лікування хворих на гострий холецистит встановлено, що 90-95% летальності зв'язані з El [3]. Сучасні способи діагностики El не досить точно і не в повній мірі відображають динамічні зміни стану мембран клітин, які лежать в основі патогенезу цього явища. Надзвичайна актуальність своєчасної, динамічної, комплексної діагностики El очевидна, тому що саме така діагностика зумовлює вибір адекватної тактики лікування, контроль його результатів [4, 6]. Iснує близько Т50 методів та методик ! діагностики ендогенної інтоксикації. Велика кількість з них базується на визначенні вторинних або побічних ознак El, таких як маркерів El (білірубіну, трансаміназ, сечовини та ін.); біологічно активних речовин - компонентів каллікреїн-кінінової системи, опсонінів; рівня енергодефіциту тканин - аденілових нуклеотидів; ступеню активності ферментативних систем організму, наприклад, антиоксидантного статусу [5, 6]. Більшість з вищевикладених принципів діагностики El не відображають базисних патогенетичних змін, що характеризують це явище. Найбільш цінними, універсальними та інформативними на сьогодні є методики, що відображають специфіку мембраномо-дифікуючих та мебранодеструктивних процесів, тому що порушення структурно-функціональної організації клітинних мембран визначає всі наступні патофізіологічні та клітинні прояви [7]. У роботах останніх років встановлена висока корреляція між змінами властивостей мембран форменних елементів крові та внутрішніх органів, що дозволяє використовувати клітини крові як найбільш доступну модель для прижиттєвого дослідження клітинних асоціацій [б, 8]. Показовим у цьому плані є дослідження проникливості еритроцитарних мембран (ПЕМ), Це інтегральний показник, який складається з результатів визначення осмотичної резистентності еритроцитів (ОРЕ) та сорбційної здатності еритроцитів. Відомий спосіб визначення ОРЕ (Зедгинідзе І.Ш. та співавт., 1986), який передбачає точний та прискорений розподіл еритроцитів за резистентністю. Спосіб здійснюється на приладі, що складається з кювети вимірювання, яка розташована між монохроматором та фотоприймачем. Прилад має спектрофотометр та джерело світла, а також допоміжні елементи, такі як термостат, магнітна мішалка, графобудівник, диференціатор та ін. До суспензії еритроцитів додають агент, що викликає гемоліз. Суміш фотометрують та перетворюють світлове випромінювання на електричний струм, який диференціюють та реєструють. Визначення резистентності ведуть в координатах: об'єм гемолітика - диференційований електричний струм. Будучи діючим та наочним, цей спосіб все ж таки не можна назвати уніфікованим і простим у використанні. Це, насамперед, пов'язано зі складністю пристрою, невизначеністю гемолізуючих розчинів. Графічне зображення результату досліду хоч і є наочним, але досить складне при порівнянні з Іншими даними. Відомий метод визначення ОРЕ ДейсІ [9], який вибраний нами за прототип. При цьому способі гепарінізовану кров по 1,5 мл в одній пробірці після добового перебування в термостаті, в другій - в день забору крові змішують (по 20 мкл) з робочими розчинами в концентрації від 1,0% до 0,1 % по 5 мл в кожній з 14 центрифужних пробірок, потім відстоюють на протязі ЗО хвилин при t 20°С, потім центрифугують при 2000 об/хв. на протязі 5 хвилин. Надосадову рідину з кожної пробірки зливають і вимірюють на фотоелектроколориметрі при довжині хвилі 500-560.НМ (зелений світлофільтр)у кюветі з товщиною шару 10 мм проти холостої проби. ОРЕ визначають за формулою де Е1 - екстинкція надосадової рідини в пробірці з 0,1% розчином NaCI; Ех - екстинкція проби, що досліджується; 100 - процент гемолізу в пробірці з 0,1 % розчином NaCI. На наступний день повторюють дослідження з кров'ю, яка інкубувалася 24 год. у термостаті при t 37°C. У якості реагенту в методі, що розглядається, використовують базовий розчин у розведеннях, %: 0,5; 0,45; 0,40; 0,35; 0,30; 0,20; 0,1. Делікатність змін структурно-функціональної організації мембран не дозволяє за допомогою вищезгаданих розведень своєчасно та точно визначати початкові, особливо діагностично цінні зсуви осмотичної резистентності еритроцитів. В основі заявленого винаходу лежить задача підвищення якості і точності діагностики El у геріатричних хворих на ускладнені форми гострого холециститу. Досягаємий технічний результат полягає в тому, що завдяки більш точній діагностиці El формуються показання для адекватної тактики лікування, контролю за його результатами, що сприяє покращенню результатів лікування та зменшенню летальності геріатричних хворих на ускладнені форми гострого холециститу. Поставлену задачу досягають тим, що у відомому способі, який включає визначення ступеню гемолізу еритроцитів, відповідно до винаходу з базового розчину готують наступні розведення, %; 0,5; 0,475: 0,45; 0,425; 0,4; 0,375; 0,35; 0,325; 0,3; 0,275; 0,25; 0,225; 0,2; 0,175; 0,15; 0,125; 0,1. Ступінь гемолізу визначають за формулою та в інтервалі від 28,3% до 44,4% діагностують І ступінь El; від 44,5% до 68,9% - II ступінь і від 69,0% до 88,9% - III ступінь ендогенної інтоксикації. Спосіб виконується таким чином. Базовий розчин: (за своєю осмотичною концентрацією відповідає 10% розчину NaCI), двозаміщений натрія фосфат (Na2HPO4 - 27,31 г або Na2HPO4 х 2Н2О -34,23 г), однозаміщений натрія фосфат (NаН2РO4 х 2Н2О - 4,86 г), натрія хлорида -180 г, дистильована вода до 2 л, pH розчину 7,4, розводять в-10 разів, отримують розчин, що відповідає за осмотичною концентрацією 1 % розчину NaCI, з якого потім готують наступні розведення, %: 0,5; 0,475; 0,45; 0,425; 0,4; 0,375; 0,35; 0,325; 0,3; 0,275; 0,25; 0,225; 0,2; 0,175; 0,15; 0,125; 0,1. Техніку визначення та розрахунок проводять відповідно до методу Дейсі. Приклади конкретного виконання. Хвора Битко B.C., 1921 р. н. поступила в хірургічне відділення клінічної лікарні №22, N? Історії хвороби 41,12.01.1996 р. з приводу підозри на ускладнену форму гострого холециститу, в ургентному порядку. Основна хвороба - гострий гангренозний калькульозний холецистит, ускладнення - підпечінковий Інфільтрат, частковий некроз ПДЗ, гнійний холангіт, підпечінковий гнійно-фібрінозний перітоніт, паралітична кишкова непрохідність. Супутні захворювання: ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз, ХНЗЛ, пневмосклероз, інфізема легень, ДН 2 ст. Хвора комплексно обстежена. За допомогою визначення ОРЕ вдалося встановити діагноз El 2 ступеню, що вплинуло на виконання найскорішого оперативного втручання, призначення адекватної терапії Операція виконана через 4 години після госпіталізації: лапаротомія, холецистектомія, ЗДХ по Піковському, назогастральна інтубація тонкої кишки, дренування підпечінкового простору. Післяопераційний період перебігав спокійно. Рана загоїлась первинним натягом. Хвора у задовільному стані виписана 28.01.1996 р. Хвора Кузіна СМ., 1922 р. н. поступила в хірургічне відділення клінічноїлікарні № 22 15.01.1996 p., № Історії хвороби 49, в ургентному порядку. Основна хвороба: гострий флегмонозний калькульозний холецистит, правобічна пахвинна кила. Супутні захворювання: гіпертонічна хвороба 2 ст., ІХС, атеросклеротичний кадріосклероз, ХНК 1 ,ст. Хвора комплексно обстежена. За допомогою ОРЕ вдалося встановити 2 ступінь El, призначити адекватну терапію-та виконати симультанне оперативне втручання у 4-годинний термін після госпіталізації. Операція: лапаротомія, холецистектомія, радикальна операція правобічноїгіахвинної кили, дренування черевної порожнини. Післяопераційний період перебігав неускладнено, рани загоювались первинним натягом, хвора у задовільному стані виписана 23.01.1996 р. Всього за 1996 рік було за даними обстежено 50 геріатричних хворих на ускладнені форми гострого холециститу. Проведений аналіз показав, що діагностика El була ранньою у 95,5% хворих; показання до операції та адекватної терапії ЕI були виявлені у перші 3 години після госпіталізації. Термін післяопераційного перебігу був ускладненим - у 26,7.% хворих; час госпіталізації - 8 діб. В контрольній групі (30 хворих того ж вікового Інтервалу та нозологічного підрозділу) обстеження було проведене за методом Дейсі. В контрольній групі діагностика була ранньою у 72% хворих; показання до операції та адекватної терапії були виявлені-у термін 5 годин. Час післяопераційного перебігу був ускладненим у 33,6% хворих; час госпіталізації 10 діб. Таким чином, використання більш дрібного розведення базового розчину при визначенні ОРЕ дозволяє встановити ступінь El більш своєчасно, визначити показання до усунення етіологічного фактору (операції) та раніше вибрати адекватну тактику лікування. В результаті цього скорочується термін встановлення повного (клінічного) діагнозу; підвищується відсоток ранніх операцій; зменшується відсоток післяопераційних ускладнень; скорочується термін перебування хворих у стаціонарі.