Спосіб кріплення дощок підлоги

Корисна модель відноситься до товарів народного споживання, а більш конкретно до області будівництва, а точніше до облицювання підлог, стін та стель дошками. Результатом технічного рішення є забезпечення високої естетичності і якості облицювання підлог, стін та стель з дощок або дощатих секцій. Аналогом пропонованого технічного рішення є спосіб кріплення дощок при виготовленні підлог, стін, стель, що включає наступні операції: у до шках свердлять поперечні отвори, співісно отворам виконують пази, в отвори вставляють стяжки, на які в місцях розташування пазів встановлюють дуги з бічним зазором, що розрахований на всихання деревини. Через дуги дошки закріплюють на каркасі. На кінцях стяжок встановлюють пружні елементи, шайби і через них гайками підтискають дошки. На дошки перед кріпленням наносять також клей по бічних поверхнях. В одному із варіантів реалізації способу дошки заздалегідь закріплюють на брусках через дуги і короткі стяжки в секції. При монтажі бруски закріплюють на каркасі; секції по бічних поверхнях скріпляють клеєм, стягування сполучають гайками. На дошках з отворами можуть бути закріплені тонкі дошки з цінних порід дерева. [„Способ крепления досок при изготовлении полов, стен, потолков„ патент РФ №2221121 від 2004.01.10]. Відомий спосіб дозволяє одержати довговічний настил з високоякісним виглядом поверхні. Недоліком способу є той факт, що він характеризується значною технологічною складністю, що спричиняє до великої собівартості виконання настилу підлоги. Відомий також спосіб кріплення дощок підлоги „в четверть", який характеризується тим, що в кожній дошці виконують прямокутні повздовжні виїмки з обох її країв на глибину, що приблизно рівна половині товщини дошки для формування поздовжніх поличок кріплення. В процесі настилу підлоги кожна дошка кріпиться до основи за допомогою кріпильних елементів (гвіздків або саморізів), які заглиблюють вздовж кріпильної полички. Недоліком відомого способу є неможливість кріплення дошки з обох її країв без втрати есте тичного вигляду поверхні дощатої підлоги, тобто неможливо сховати кріпильний елемент без використання допоміжних засобів, наприклад, шпатлівки. [1000+1 совет по строительству дачного домика /Авт. - сост. А.Шилина. - Мн.: Харвест, 2000. - 320с. с.218 IBSN 985-433-986-6]. Найбільш близьким до пропонованого, є спосіб кріплення дощок „в шпунт", який описаний там же. Відомий спосіб характеризується тим, що в кожній дошці виконують з одного краю повздовжній прямокутний паз на глибину, що приблизно рівна третині товщини дошки, а з протилежного краю дошки формують прямокутний шпунт, розміри якого відповідають розмірам пазу. В процесі настилу підлоги кожна дошка кріпиться до основи за допомогою кріпильних елементів (гвіздків або саморізів), які заглиблюють в дошку вздовж пазу дошки. В паз дошки встановлюють шпунт наступної дошки, що дозволяє кріпити настил підлоги з обох країв. Недоліком відомого способу-прототипу є значна величина браку, що виникає під час монтажу дощок, що виникає із-за того, що кріпильній елемент заглиблюють в паз дошки за допомогою відповідного інструменту (молотка, шуруповерта), який знаходиться дуже близько до прямокутних ребер лицьової поверхні дошки та пошкоджує їх. Крім того край дошки, за який вона кріпиться до основи, десть тонкий (дорівнює, приблизно, одній третині товщини дошки - на практиці не більше 1см.), в результаті чого кріплення дошки до основи є не досить надійним. Метою пропонованого технічного рішення є підвищення надійності кріплення дошки до основи та зменшення браку під час настилу до щок. З цією метою в способі, який складається з операцій виготовлення поздовжнього шпунта, що складається з верхньої робочої поверхні та нижньої робочої поверхні, з одного краю дошки та поздовжнього пазу з протилежного краю дошки, що відповідає конфігурації шп унта, та з кріпленням дошки до основи за допомогою кріпильних елементів, згідно пропозиції, верхню робочу поверхню шпунта виконують під гострим кутом до лицьової поверхні дошки, а при настилі підлоги кожну дошку кріплять до основи за рахунок заглиблення кріпильних елементів в область шпунта під прямим кутом до верхньої робочої поверхні шпунта. Крім того, згідно пропозиції, кут нахилу верхньої робочої поверхні шпунта вибирають в межах від 30° до 45°. Крім того, згідно пропозиції, що ширина верхньої робочої поверхні шпунта більша в 1,5-2 рази ніж ширина нижньої робочої поверхні шпунта. Між досягнутою метою та ознаками пропонованого технічного рішення є безпосередній причинно наслідковий зв’язок. Виконання шпунта з верхньою робочою поверхнею, що нахилена до лицьової поверхні дошки, дозволяє кріпити дошку не в подовж пазу, а в області розташування шпунта вздовж дошки, що збільшує товщину тіла дошки за яку вона кріпиться до основи, що на практиці становить приблизно 2см. Крім того, розташування верхньої робочої поверхні шпунта під гострим кутом до лицьової поверхні дошки дозволяє зменшити кількість браку, або взагалі усунути брак під час настилу підлоги, так як під час заглиблення кріпильних елементів в шпунт за допомогою відповідного інструменту (шур уповерта, молотка) останній віддаляється від прямокутних ребер лицьової поверхні дошки та не пошкоджує їх. На Фіг.1 приведено профіль виконання запропонованого шпунта та пазу дошки. На Фіг.2 приведено схему, що пояснює пропонований спосіб кріплення дощок. Спосіб кріплення дощок на Фіг.1 включає операцію виготовлення поздовжнього шпунта 1 з одного краю 2 дошки 3 та поздовжнього пазу 4 з протилежного краю 5 дошки 3, що відповідає конфігурації шпунта 1. Шпунт 1 складається з верхньої робочої поверхні 6 та нижньої робочої поверхні 7. Шпунт 1 виконують з верхньою робочою поверхнею 6, яка нахилена під гострим кутом а до лицьової поверхні 8 дошки 3. Кут нахилу а верхньої робочої поверхні 6 шпунта 1 вибирають в межах від 30° до 45° відносно лицьової поверхні 8 дошки 3. Дошку 16 на Фіг.2 кріплять до основи 9 за рахунок заглиблення кріпильних елементів 10 під прямим кутом до верхньої робочої поверхні 19 шпунта 20. Для збільшення об’єму тіла дошки 16, за який вона кріпиться до основи 9, нижню робочу поверхню 21 шпунта 20 виконують меншою за ширину верхньої робочої поверхні 19 шпунта 20. Спосіб настилу дошки застосовують наступним чином: Після виконання шпунтів 20 та відповідних пазів в відповідних краях 22, 23, 24, 25 дощок 16, 17 їх розташовують на основі 9 паралельно одна до одної лицьовою поверхнею 26, 27 вверх (при настиланні підлоги). Дошку 16 кріплять до основи 9 кріпильними елементами 10 за допомогою, наприклад молотка 11 вздовж розташування шпунта 20 в області, де верхня робоча поверхня 19 шпунта 20 примикає до краю 12 дошки 16. При цьому молоток 11, або інший інструмент, розташовують під прямим кутом до верхньої робочої поверхні 19 та заглиблюють кріпильні елементи 10 до входження головки 13 кріпильного елемента 10 в тіло шпунта 20. Під час процесу кріплення робочий інструмент 11 знаходиться на значній відстані від прямокутного ребра 14 дошки, що усуває можливість його пошкодження, навіть при використанні молотка та гвіздків в якості кріпильних елементів. Область тіла 15 дошки 16 майже в три рази товща ніж в випадку кріплення відомим способом „в шпунт", де кріпильний елемент заглиблюють в область пазу дошки. На практиці запропонований спосіб дозволяє збільшити продуктивність настилу підлоги на 50% та усуває на 99,9% брак монтажу.