Процес стимуляції моторної активності кишечнику

Корисна модель відноситься до медицини, а саме до хірургії, реаніматології та інтенсивної терапії і може бути використана при медикаментозному лікуванні ентеральної недостатності хворих, що знаходяться у шоковому стані. Існує спосіб медикаментозної стимуляції моторної активності тонкого кишечнику з використанням церукалу та інших прокинетиків, механізм дії котрих пов'язаний з центральним впливом на тригерні зони ствола головного мозку [Ма шковский М.Д. Лекарственные средства. М., Медицина, 1984г., с.212]. Відомі процеси стимуляції моторної активності кишечнику з використання вищезгаданих препаратів є недостатньо ефективними при лікуванні хворих з тяжкими травмами. Є відомим процесом стимуляції моторної активності кишечнику з використанням препарату "Прозерин" антихоліестеразної дії, что приводить до підсилення перистальтики кишечнику [Ма шковский М.Д. Лекарственные средства. М., Медицина, 1984 г., с.215]. Недоліком процесу стимуляції моторної активності кишечнику з використанням препарату "Прозерин" є порушення електролітної рівноваги з різким викидом калію в кров, що ускладнює її корекцію. Крім того цей препарат справляє позитивну антипаретичну дію короткочасно - лише в першу добу післяопераційного періоду [В.К. Гостищев и др. Перитонит, M., Медицина, 1992г., с.161]. За прототип пропонованого процесу обрано спосіб стимуляції моторної активності кишечнику з використанням препарату „Убретид" [Т.С.Попова, Т.Ш.Тамазашвили, А.Е.Шестопалов. Синдром кишечной недостаточности в хирургии. М., «Медицина», 1991р., с.129]. Препарат „Убретид" (міжнародна непатентована назва - дистигміну бромід), який за фармакологічними властивостями є інгібітором ацетилхолінестерази, підвищує тонус кишечнику, січового міхура і його сфінктера та сечоводів. Відповідно до рекомендованої виробником схеми лікування, препарат вводять одноразово в дозі в середньому 0,5мг або з розрахунку по 0,1мг на кожні 10кг маси тіла. З урахуванням уповільненого початку і тривалої дії препарату, наступну ін'єкцію проводять не раніш ніж через 24 години після введення початкової дози препарату, тобто після проходження максимального ефекту. За потреби у більш тривалій дії ту саму дозу препарату вводять з інтервалом в 2-3 дні. В разі необхідності доза препарату може бути збільшена до 0,1мг на кожні 10кг маси тіла (Інструкція з використання препарату "Убретид". Виробник "НІКОМЕД Австрія ГмбХ", Австрія). Основним недоліком відомого процесу стимулювання моторної активності кишечнику препаратом „Убретид" є небезпека передозування препарату, що може викликати інтоксикацію, особливо у тяжких хворих у першу добу після травми або після операції. Одноразове введення препарату хворим з нестабільною гемодинамікою в дозі щонайменше 0,5мг нерідко призводить до побічних ефектів, які проявляються в різкому падінні тиску, брадикардії, треморі, утрудненому ковтанні, слинотечі та інших симптомах передозування, що погіршує тяжкість стану хворого і значно ускладнює проведення необхідних лікувальних заходів. Крім того, процес стимулювання моторної активності кишечнику препаратом „Убретид" за відомою схемою є надто довготривалим, оскільки другу дозу препарату можна вводити не раніш ніж через добу після введення початкової дози, а за потреби продовжувати лікування - з інтервалом в кілька днів. Такі строки лікування є неприпустимими в ситуаціях, коли явища кишкової недостатності стрімко наростають і стають загрозою для життя хворого. В основу корисної моделі поставлено завдання удосконалення процесу стимулювання моторної активності кишечнику шляхом застосування нової схеми лікування відомим препаратом, що сприяє усуненню ускладнень, зумовлених передозуванням препарату, при скороченні строків лікування. Для вирішення поставленого завдання в процесі стимулювання моторної активності кишечнику, що включає застосування препарату «Убретид», згідно з корисною моделлю, заздалегідь визначену добову кількість препарату розподіляють на чотири дози, які вводять поперемінно підшкірно і внутрішньом'язово з інтервалом 1,52,5 години спочатку підшкірно в дозі, що становить 20% від добової кількості препарату, потім у тій самій дозі внутрішньом'язово, після чого збільшують дозу до 30% від добової кількості препарату і продовжують введення препарату спочатку підшкірно, а потім внутрішньом'язово. Пропонований спосіб стимулювання моторної активності кишечнику дрібними дозами препарату «Убретид», починаючи з мінімальної, дозволяє ввести добову дозу препарату, що не перевищує рекомендованої, і при цьому уникнути інтоксикації препаратом. Усуненню побічних ефектів сприяє також введення препарату поперемінно підшкірно і внутрішньом'язово через 1,5-2 години, що сприяє поступовому накопичуванню препарату в організмі протягом доби до максимально ефективної дози. Інтервал часу 1,5-2 години між введенням доз препарату обрано виходячи з таких міркувань. Зменшення часового інтервалу може спричинити інтоксикацію препаратом, а збільшення часового інтервалу не дозволить досягти максимально ефективної добової дози препарату. Уведення препарату за пропонованою схемою забезпечує можливість постійного контролю за моторною функцію кишечнику і припинення введення наступної дози препарату в разі її поновлення. У більшості випадків лікування препаратом «Убретид за пропонованою схемою дозволяє поновити моторну функцію кишечнику протягом однієї доби. Для здійснення пропонованого способу використовують препарат «Убретид» - по 0,5мг дистигміну броміду в ізотонічному розчині NaCl на добу. Препарат спочатку вводять в дозі 0,1мг підшкірно, потім через 1,5-2,5 години в тій самій дозі внутрішньом'язово. Через 1,5-2,5 години після цього здійснюють наступне введення препарату в дозі 0,15мг підшкірно, потім через 1,5-2,5 години в тій самій дозі внутрішньом'язово. В інтервалах між введенням доз препарату «Убретид» здійснюють контроль моторної функції кишечнику. Оцінку моторної активності кишечнику проводять аускультативно і за допомогою електроміоентерографа ЕЕМГ4М. Критерієм поновлення перистальтики кишечнику вважають появу на електроміоентерографі хвиль з амплітудою 350-550мкВ і частотою 14-18 за хвилину, або клінічні прояви: відходження газів, вислухування повноцінної кишкової перистальтики, зменшення ознак інтоксикації. За наявності ознак поновлення моторної активності кишечнику введення препарату припиняють. Пропонований спосіб ілюструють наступні клінічні приклади. Приклад 1 Хворий К., 68 років, поступив у клініку з травмою органів грудної клітки, множинними флотуючими переломами ребер, двостороннім гемопневмотороксом, шоковою легенею. Хворому виконано операцію: дренування плевральних порожнин по Бюлау, стабілізація флотуючи х переломів ребер. Післяопераційний період ускладнився явищами кишкової недостатності, наростаючим парезом кишечнику: пульс 120 на хвилину, AT 90/60мм рт.ст. , здуття живота, невідходження газів, відсутність кишечних шумів перистальтики кишечнику при аускультації живота. Через 10 годин після операції було проведено лікування препаратом «Убретид» пропонованим способом. Заздалегідь визначену добову кількість препарату, що становила 0,5мг, вводили за схемою: спочатку 0,1мг препарату вводили підшкірно, потім через 2 години в тій самій дозі внутрішньом'язово. Через 2 години після цього ввели 0,15мг препарату підшкірно. Через шість годин після введення першої дози препарату у хворого почала вислуховуватись перистальтика кишечнику, на електроентерограмі виявлено збільшення амплітуди хвиль у порівнянні з попереднім дослідженням до сеансу стимуляції перистальтики кишечнику, у зв'язку з чим наступну дозу препарату не вводили. Через 1 годину у хворого почали відходити гази, здуття живота було відсутнє, кишечник випорожнився, явища парезу помітно зменшились. Надалі післяопераційний період проходив без ускладнень. Хворого було виписано з клініки у задовільному стані. Приклад 2 Хворий Т., 50 років, поступив у клініку після ДТП з множинними переломами ребер, переломом хребта на рівні Т-10, забоєм серця, забоєм правої нирки, гематурією, явищами шокової легені, ЗЧМТ, лівостороннім гемопневмотораксом. Отримав загальноприйняту комплексну терапію: інфузійну, антибактеріальну, проти виразкову, гемо- та плазмотрансфузію. Подальше лікування хворого ускладнилося наростаючою ентеральною недостатністю, динамічною кишковою непрохідністю. Хворому було проведено стимуляцію перистальтики кишечнику за стандартною методикою: прозерин - 0,5мл, гіпертонічний розчин - 200мл, очищувальна клізма, однак парез кишечнику стрімко наростав. Стимулювання моторної функції кишечнику одномоментним введенням препарату «Убретид», з огляду на неприпустимість погіршання стану хворого внаслідок передозування препарату, було протипоказано. Було проведено лікування препаратом «Убретид» пропонованим способом. Заздалегідь визначену добову кількість препарату, що становила 0,5мг, вводили за такою схемою: 0,1мг препарату підшкірно, через 1,5 години 0,1мг препарату вн утрішньом'язово. Через 1,5 години після цього продовжили введення препарату в дозі 0,15мг спочатку підшкірно, а через 1,5 години внутрішньом'язово. Через 10 годин після введення першої дози препарату «Убретид» у хворого почали відходити гази, а через 16 годин після введення першої дози препарату випорожнився кишечник. Симптоми парезу кишечнику почали зникати. Через 28 діб хворого переведено у середньо тяжкому стані до відділення нейрохірургії для продовження лікування.