Спосіб одержання біореагенту для видобутку золота з руд або продуктів їх збагачення

Корисна модель належить до біотехнології витягання золота з руд або продуктів їх збагачення, зокрема, до технології одержання біореагенту, який розчиняє золото. Відомо спосіб витягання золота із золотовмісних руд або продуктів їх збагачення, в якому описано одержання біореагенту шля хом лужного гідролізу білоквмісної сировини, головним чином, відходів харчової промисловості з наступним поділом гідролізату на щільну та рідку фази та використовування рідкої фази для одержання біореагенту. Ви хідною сировиною для одержання біореагенту є відходи виробництва білкозину, на один відсоток маси якого виливають 10-відсотковим розчином їдкого натру (NaOH). Гідроліз проводять при температурі 70-80°С протягом 6 годин [деклараційний патент України №57287, кл. С22В3/18, 11/00, 2003 р.]. Недоліки відомого способу - висока вартість товарного продукту через використовування великої кількості (99%) 10%-го розчину їдкого натра, який є дорогим реагентом, а велика кількість води збільшує витрати на його транспортування до пунктів використовування та зберігання. Відомий також спосіб одержання біореагенту для видобутку золота з руд або продуктів їх збагачення, який включає лужний гідроліз білоквмісної сировини, головним чином, відходів виробництва білкозину та наступного поділу гідролізату на щільну та рідку фази. Лужний гідроліз білковмісної сировини проводять 10-26% розчином їдкого натру при співвідношенні 1:1 вилуговуючого розчину до білоквмісної сировини. Гідроліз здійснюють при температурі 70-85°С протягом 10-15 годин. Потім щільну фазу відділяють від гідролізату, а рідку - концентрують випарюванням до пастоподібного стану або висушують [деклараційний патент на корисну модель UA 14231, кл. С22В3/18; 11/00. 2006 р. Прототип.]. У прототипі частково усунені недоліки аналогу - скорочені в два рази витрати їдкого натру, а також витрати на транспортування і зберігання біореагенту. Однак, залишилася висока вартість товарного продукту через використання великої кількості вилуговуючого реагенту. Під час виробництво білкозину використовується багато води, яка скидається у каналізацію. У скидовій воді присутні білоквмісні компоненти, амінокислоти та розчин лугу. Технічне завдання корисної моделі - розробка способу одержання біореагенту з використанням води, яка віддаляється у процесі одержання білкозину. Технічний результат - зменшення вартості біореагенту за рахунок скорочення витрати лугу, шляхом оборотного використання скидової воді, а також збільшення виходу біореагенту за рахунок витягання з скидової води білоквмісних компонентів та амінокислот. Технічне завдання і результат досягаються тим, що спосіб одержання біореагенту для видобутку золота з золотовмісних руд або продуктів їх збагачення включає лужний гідроліз відходів виробництва білкозину при температурі 70-85°С протягом 10-15 годин, видалення з гідролізату щільної фази та концентрування рідкої фази випарюванням до пастоподібного стану або висушуванням. Новим є те, що перед гідролізом у відходи виробництва білкозину додають не менш 50% скидової води, що віддаляється під час його одержанні і додатково вводять розчин лугу (NaOH або КОН) до 10-20% її концентрації та рН - 10-12 у суміші. Зазначені ознаки необхідні та достатні для здійснення способу і досягнення технічного результату. Причинно-наслідковий зв'язок ознак корисної моделі та технічного результату, що досягається, полягає в такому: - додавання перед лужним гідролізом у відходи виробництва білкозину не менш 50% скидової води під час одержання дозволило застосовувати цю воду як оборотну, та також використовувати біологічні компоненти, які знаходяться в ній, амінокислоти та розчин лугу під час одержання біореагенту; - додавання у одержану суміш додатково лугу (NaOH або КОН) до одержання 10-20% концентрації та рН 1012 дозволило скоротити в 3-4 рази витрати лужного компоненту і збільшити вихід готового продукту. Спосіб здійснюють таким чином: Приклад 1. Перед гідролізацією у відходи виробництва білкозину додавали 50% оборотної води, яка віддаляється під час одержання білкозину, та додатково улили розчин лугу (NaOH) до одержання 10% концентрації і рН 10 вилуговуючого розчину. Суміш нагріли до температури 80°С і лужний гідроліз проводили протягом 10 годин. Потім щільну фазу віддалили з гідролізату, а рідку - випарили до пастоподібного стану в одному прикладі та висушили в іншому. При цьому 95% білків у відходах виробництва білкозину та в оборотній воді перейшли в амінокислоти, що на 20% більше, ніж в прототипі, а витрата їдкого натру скоротилися у 2 рази за рахунок лужного складу, а також присутності біологічних компонентів та амінокислот у оборотній воді, яка використана під час одержання біореагенту. Приклад 2. Процес одержання біореагенту здійснювали таким же самим чином, як й в прикладі 1, але у суміш відходів виробництва білкозину і оборотної води додали розчин NaOH до 8%-ної його концентрації у суміші і рН 8. Гідроліз проводили при температурі 60°С протягом 8 годин. У амінокислоти перейшло 75% білків з відходів виробництва білкозину та оборотної води. Приклад 3. Одержання біореагенту здійснювали так само, як й в прикладі 1, але в суміш відходів білкозину та оборотної води додали розчин їдкого натру до 20%-ної його концентрації та рН 12. Процес гідролізу проводили при температурі 85°С протягом 20 годин. Білки з відходів виробництва білкозину та оборотної води перейшли в амінокислоти повністю, але збільшення витрат лужного реагенту, енергетичні витрати, тривалість процесу при незначному збільшенні амінокислот у гідролізаті, у порівнянні з прикладом 1, зробили цей приклад здійснення способу неекономічним. Приклад 4. Процес здійснювали так само, як й в прикладі 1, але під час лужному гідролізу суміші відходів виробництва білкозину та скидової води додавали розчин їдкого калію (КОН) до 10%-вої концентрації та рН 10 у суміші. У амінокислоти перейшло 78% білків з суміші відходів виробництва білкозину та скидової води. Приклад 5. Процес здійснювали так само, як й в прикладі 4, але у суміш відходів виробництва білкозину та скидової води додали їдкий калій до 20-ної концентрації та рН 12 у суміші. У амінокислоти перейшло 90% білків з відходів виробництва білкозину та скидової води. Використовування їдкого калію як лужного реагенту не ефективніше, ніж їдкого натру. Використання заявленого способу отримання біореагенту дозволяє застосовувати його для видобутку золота з золотовмісних руд або з продуктів їх збагачення з масовою часткою Аu від 0,5 до 420г/т з високими відсотком виходу і економічне. Спосіб пройшов лабораторну та пілотну перевірку на різних видах золотовмісних руд і лужних реагентах у Кримському відділенні Українського державного геологорозвідувального інституту (KB УкрДРГІ). Перевірка показала, у порівнянні з прототипом, більш високі технологічні та економічні характеристики за умов пілотної технології його здійснення (Таблиця 1). Зокрема, більш високе витягання золота з золотовмісних руд, менші витрати лужного реагенту, що дозволяє зменшити собівартість біореагенту. Таблиця 1 Порівнювальний аналіз основних витрат на виробництво 1 т 50 % біореагенту. № п/п 1. 2. 3. 4. 5. 6. Основні витрати Їдкий натр Відходи Вода Електроенергія Тепловитрати Трудовитрати Всього: Одиниця Ціна, грн. вимірювання кг кг кг квт/год гкал год. 3,70 0,25 2,20 0,48 116,20 7,50 Прототип кількість 80 800 720 30 1,4 20 сума, грн. 296,00 200,00 1584,00 14,40 162,68 150,00 2407,08 Технічне рішення, що заявляється кількість сума, грн. 20 74,00 800 200,00 360 792,00 30 14,40 1,0 116,20 20 150,00 1346,60