Спосіб діагностики ротавірусної моно- та мікст-інфекції у дітей

Корисна модель відноситься до галузі діагностики ротавірусної мікст-інфекції у дітей. Широка розповсюдженість кишкової інфекції, що завдає значної економічної шкоди суспільству в результаті високої захворюваності населення, формування у деяких випадках несприятливих варіантів перебігу та кінця захворювання, виділяє проблему боротьби з ними в розряд найбільш важливих та першорядних. За останні два десятиріччя найбільшу увагу привертає ротавірусна інфекція, доля якої в загальній структурі захворюваності кишковими інфекціями в різних країнах за даними різних авторів складає 35-75% та має постійну тенденцію до зростання. Деякі автори, вказують на те, що в 60-70% випадків ротавірусна інфекція зустрічається не як моно-, а як інфекційна мікст патологія шлунково-кишкового тракту, що найчастіше зумовлена сполученням ротавірусів з умовно-патогенними бактеріями. А між тим, відомо, що підвищення ефективності лікувально-профілактичних заходів при будь-якому захворюванні можливе лише за умови правильної постановки діагнозу на ранніх етапах маніфестації патологічного процесу. На сьогоднішній день основним способом діагностики ротавірусної інфекції є спосіб, у якому визначають рівень інтерлейкінів-1b, -2, -4, -6, -8, -10 та -12 сироватки крові дітей, хворих на ротавірусну інфекцію, після чого аналізують зв'язок між ступенем вираженості клінічних проявів та кількісним вмістом інтерлейкінів сироватки крові. В результаті мають просту констатацію факту зв'язку між кількісним вмістом інтерлейкінів та ступенем вираженості симптомів захворювання [Jiang В., Snipes-Magaldi L., Dennehy P. at al. Cytokines as mediators for/or effectors against rotavirus disease in children // Clinical and diagnostic laboratory immunology. - 2003. - № 12. - P. 995100]. Даний спосіб діагностики ротавірусної інфекції у дітей є найбільш близьким до того, що заявляється, по технічній суті та результату, який може бути досягнений. Головним недоліком відомого способу є те, що він не дає можливості проводити диференціальну діагностику між ротавірусною моно- та мікст-інфекцією. Така обмежена результативність призводить до неправильного призначення лікування, зокрема призначення антибіотиків. Відомо, що застосування антибіотиків при ротавірусній моно-інфекції не тільки не ефективне, але й призводить до затягування одужання внаслідок розвитку дизбіотичних порушень мікрофлори кишечнику, а при ротавірусній мікст-інфекції, що обумовлена сполученням ротавірусу з патогенними або умовно-патогенними бактеріями, антибіотики показані, адже саме їх дія спрямована на елімінацію бактеріального компоненту захворювання. У зв'язку з вищезазначеним в основу корисної моделі покладено задачу підвищення точності діагностики ротавірусної інфекції у дітей шля хом диференціальної діагностики ротавірусної моно- та мікст-інфекції. Задачу, яку покладено в основу корисної моделі, вирішують тим, що у відомому способі діагностики ротавірусної інфекції у дітей, що включає визначення рівня інтерлейкінів сироватки крові, згідно з корисною моделлю визначають рівень інтерлейкіну-4 та додатково кількісний вміст субпопуляції Т-лімфоцитів CD3+ і якщо кількісний вміст інтерлейкіну-4 сироватки крові хворої дитини вищий за граничний, а рівень CD3+ нижчий за граничний, то діагностують ротавірусну мікст-інфекцію; якщо кількісний вміст інтерлейкіну-4 сироватки крові хворої дитини нижчий за граничний, а рівень CD3+ вищий за граничний - ротавірусну моно-інфекцію. Технічний ефект корисної моделі, а саме можливість диференціальної діагностики ротавірусної моно- та мікст-інфекції у дітей обумовлено тим, що кількісний вміст інтерлейкіну-4 та субпопуляції Т-лімфоцитів CD3+ хворих на ротавірусну мікст-інфекцію вірогідно відрізнялися від кількісного вмісту таких же показників при ротавірусній моно-інфекції, що і дало можливість взяти їх в якості диференціально-діагностичних маркерів. Граничний вміст Т-лімфоцитів CD3+ та інтерлейкіну-4 було визначено експериментальним шляхом. Було проаналізовано вміст популяцій та субпопуляцій імунних клітин CD3+, CD4+, CD8+, CD14, CD19+ крові (за допомогою методу моноклональних антитіл) та інтерлейкінів -1β, -4, -6 сироватки крові (за допомогою твердофазного імуноферментного методу) 60 дітей віком один місяць - п'ять років, хворих на ротавірусн у інфекцію, з них 30 - хворі на ротавірусну моно-інфекцію та 30 - хворі на ротавірусну мікст-інфекцію. Верифікація діагнозу ротавірусної інфекції здійснювалася шляхом виявлення ротавірусного антигену в калових масах хворих методом імуноферментного аналізу (ІФА) та визначення титру антитіл до нього в динаміці захворювання (ІФА). Верифікація ротавірусної мікст-інфекції - шляхом додаткового бактеріологічного дослідження випорожнень (виділення умовно-патогенних мікроорганізмів: протея та клебсієли; та патогенних бактерій: шигел, сальмонел, патогенних штамів ешеріхій) та виявлення динаміки титру антитіл за допомогою реакції аглютинації до виділених штамів мікроорганізмів за час спостереження за хворими. Усі результати піддані математичній обробці та порівняні між обома групами хворих. Вміст субпопуляцій CD4+, CD8+, CD14+, CD19+ крові та інтерлейкінів -1β, -6 сироватки крові хворих на ротавірусну моно-інфекцію у порівнянні з такими ж показниками хворих на ротавірусну мікст-інфекцію був однаковим в обох групах; рівень Тлімфоцитів CD3+ був вірогідно зниженим, а інтерлейкіну-4 вірогідно підвищеним при ротавірусній мікст-інфекції у порівнянні з такими ж показниками при ротавірусній моно-інфекції. При цьому при ротавірусній моно-інфекції рівень Т-лімфоцитів СD3+ нижче 54% не зустрічався, рівень у межах 54-59% виявлений у 21 хворого (70,0%), 60% та вище - 9 дітей (30,0%), а при ротавірусній мікст-інфекції рівень у межах 43-53% виявлений у 27 хворих (90,0%), 54% та вище - 3 дітей (10,0%). Тобто граничним вмістом Т-лімфоцитів CD3+ для диференціальної діагностики ротавірусної моно- та мікст-інфекції у дітей можна вважати рівень 54%. Рівень інтерлейкіну-4 сироватки крові хворих на ротавірусну моно-інфекцію у межах 25-50пг/мл виявлений у 20 дітей (66,7%), 51-67пг/мл - 8 хворих (26,7%) та вищий за 68пк/мл - 2 дітей (6,7%), а рівень інтерлейкіну-4 при ротавірусній мікст-інфекції нижчий за 68пг/мл не зустрічався, у межах 68-80пг/мл виявлений у 25 хворих (83,3%), вищий за 81пг/мл - 5 дітей (16,7%). Тобто граничним вмістом інтерлейкіну-4 для диференціальної діагностики ротавірусної моно- та мікст-інфекції у дітей можна вважати рівень 68пг/мл. Таким чином, з усі х проаналізованих імунологічних показників крові дітей, хворих на ротавірусн у моно- та мікст-інфекцію, найбільш інформативними для проведення диференціальної діагностики між двома захворюваннями є Т-лімфоцити CD3+ та інтерлейкін-4. При цьому граничним вмістом для визначення вірного діагнозу для Т-лімфоцитів CD3+ є рівень 54%, інтерлейкіну-4 - 68пг/мл. Спосіб виконують наступним чином: дитині з діагностованою ротавірусною інфекцією додатково визначають кількісний вміст інтерлейкіну-4 та субпопуляції Т-лімфоцитів CD3+ сироватки крові і якщо кількісний вміст інтерлейкіну-4 сироватки крові хворої дитини вищий за граничний, а рівень CD3+ нижчий за граничний, то діагностують ротавірусну мікст-інфекцію; якщо кількісний вміст інтерлейкіну-4 сироватки крові хворої дитини нижчий за граничний, а рівень CD3+ вищий за граничний - ротавірусну моно-інфекцію. Ефективність способу, що заявляється, ілюструють наступні приклади: 1. Історія хвороби №8779. Дівчинка Євгенія Б., 1 рік. Госпіталізована на другий день від початку захворювання. Захворіла гостро, коли з'явилося багаторазове блювання, підвищилася температура тіла до 38,1°С, рідкі рясні водянисті випорожнення до 10 разів на добу. Дитина від четвертої вагітності та других пологів, що перебігали фізіологічно. Вага тіла при народженні 2950г. З сьомого місяця знаходиться на штучному вигодовуванні. В анамнезі перенесений бронхіт. При надходженні до стаціонару загальний стан дитини тяжкий. Виражені симптоми інтоксикації. Запах ацетону з рота. Дитина занепокоєна. Температура тіла 37,5°С. Мати відмічає зниження апетиту ди тини. Шкіряні покрови бліді, мармурові. Слизова оболонка рота волога, на корені язика наліт білого кольору. У легенях жорстке дихання, частота дихання 24дих/хв. Тони серця ритмічні, пульс 132уд/хв. Живіт м'який, доступний глибокої пальпації, урчання товстого кишечнику. Паренхіматозні органи не збільшені. Випорожнення рідкі, рясні водянисті, жовтого кольору. Ді урез у нормі. Результати додаткових досліджень: Бактеріологічне дослідження випорожнень - виділена К. pneumoniae-5. Реакція аглютинації з виділеною К. pneumoniae - титр 1:32. Імуноферментний аналіз випорожнень - виявлений ротавірусний антиген, титр якого складав 1:128. Імунологічне дослідження крові: CD3+ - 49 %, інтерлейкін-4 - 72пг/мл. Попередній діагноз - ротавірусна інфекція, гастроентеритична тяжка форма. Використання корисної моделі дало наступні результати: Рівень CD3+ сироватки крові хворої дитини складає 49%, що нижчий за граничний рівень 54%; рівень інтерлейкіну-4 - 72пг/мл, що вищий за граничний рівень 68пг/мл; це означає, що у дитини має місце ротавірусна мікст-інфекція, яка обумовлена сполученням ротавірусу з К. pneumoniae. Таким чином, остаточний діагноз - ротавірусна мікст-інфекція (ІФА - антиген ротавірусу + бактеріологічно та серологічно - К. pneumoniae), гастроентеритична тяжка форма, гострий гладкий перебіг. Призначене лікування: внутрішньовенне введення глюкозо-сольових розчинів 3 доби, амікацін по 125мг 3 рази на добу per os 5 діб, смекта по 1 пакетику на добу per os 5 діб, креон по 5 000 3 рази на добу 10 діб, біфіформ по 1/2 пакетика 3 рази на добу 14 діб. У результаті проведеної терапії відмічена позитивна динаміка. Температура тіла нормалізувалася на 3 добу від початку лікування, кількісні та якісні характеристики випорожнень нормалізувалися на 6 добу, на 7 добу стан дитини розцінений як задовільний. На 10 добу виписана додому. 2. Історія хвороби №9472. Дівчинка Ксенія Л., 5міс. Госпіталізована на перший день від початку захворювання. Захворіла гостро, коли з'явилося одноразове блювання, підвищилася температура тіла до 37,1°С, рідкі рясні водянисті випорожнення до 20 разів на добу. Дитина від першої вагітності та пологів, що перебігали фізіологічно. Вага тіла при народженні 3100г. З першого місяця знаходиться на штучному вигодовуванні. При надходженні до стаціонару загальний стан дитини тяжкий. Виражені симптоми ексикозу. Дитина в'яла, адинамічна Температура тіла 36,7°С. Ма ти відмічає зниження апетиту дитини. Шкіряні покрови бліді, сухі, мармурові. Тургор та еластичність тканин знижені. Слизова оболонка рота суха, на язику наліт білого кольору. Голос тихий, осиплий. У легенях жорстке дихання, частота дихання 28дих/хв. Тони серця ритмічні, глухі, п ульс 142уд/хв. Живіт м'який, доступний глибокої пальпації, урчання товстого кишечнику. Паренхіматозні органи не збільшені. Випорожнення рідкі, рясні водянисті, жовтого кольору. Зниження діурезу. Результати додаткових досліджень: Бактеріологічне дослідження випорожнень - виділена К. pneumoniae-5. Реакція аглютинації з виділеною К. pneumoniae - негативна. Імуноферментний аналіз випорожнень - виявлений ротавірусний антиген, титр якого складав 1:128. Імунологічне дослідження крові: CD3+ - 57%, інтерлейкін-4 - 41пг/мл. Попередній діагноз - ротавірусна інфекція, гастроентероколітична тяжка форма. Ексикоз II ступеню. Використання корисної моделі дало наступні результати: Рівень CD3+ сироватки крові хворої дитини складає 57%, що вищий за граничний рівень 54%; рівень інтерлейкіну-4 - 41пг/мл, що нижчий за граничний рівень 68пг/мл; це означає, що у дитини має місце ротавірусна моно-інфекція. Таким чином, остаточний діагноз - ротавірусна інфекція (ІФА - антиген ротавірусу), гастроентероколітична тяжка форма, гострий гладкий перебіг. Ексикоз II ступеню. Призначене лікування: внутрішньовенне введення глюкозо-сольових розчинів 4 доби, смекта по 1 пакетику на добу per os 5 діб, креон по 5 000 3 рази на добу 5 діб, біфі-форм по 1/2 пакетика 3 рази на добу 6 діб. У результаті проведеної терапії відмічена позитивна динаміка. Кількісні та якісні характеристики випорожнень нормалізувалися на 4 добу, на 5 добу стан дитини розцінений як задовільний. На 6 добу виписана додому.