Спосіб трансстернальної реампутації кукси головного бронха

Спосіб трансстернальної реампутації кукси головного бронха, що включає повну поздовжню 3 післяопераційної вентральної кили та евентерації. Мобілізація великого чепця у переднє межистіння трансдіафрагмальним шляхом, насамперед, через сагітальний розтин стернальної частини діафрагми, скорочує шлях проведення пасма великого чепця до кукси головного бронха, що водночас підвищує оперативність. Тому проведення сагітальної діафрагмотомії з єдиного стернотомного доступу забезпечує мобілізацію пасма великого чепця до кукси головного бронха без істотних перешкод, а від того знижує травматичність, інвазивність і збільшує оперативність, зокрема, зменшує тривалість хірургічного втручання до 2,0 годин. Тож, сукупність ознак способу трансстернальної реампутації кукси головного бронха є суттєвою та відповідає критерію "новизна", оскільки має причинно-наслідковий зв'язок з отриманням вищезазначеного технічного результату та не випливає з досліджуваного рівня техніки явним чином, відповідно. Відомості, які підтверджують можливість відтворення дійсної корисної моделі з досягненням вищезазначеного технічного результату полягають в наступному. Спосіб трансстернальної реампутації кукси головного бронха здійснюється наступним чином. Під інтубаційним наркозом здійснюють повну поздовжню стернотомію за допомогою листової пилки. Розведення відрізків грудини на віддаль доводять до 15-20см. Передній листок перикарду розтинають посередині між верхньою порожнистою веною й аортою. Трансперикардіальним шляхом виділяють праву гілку легеневої артерії. Під її стовбур підводять гумовий утримувач і зміщують артерію донизу, убік до правого передсердя. Після розтину заднього листка перикарду у ретроперикардіальній клітковині виділяють куксу відповідного головного бронха. Останній ушивають на рівні 1-го хрящового півкільця, використовуючи апарат УБ25. З периферичної частини кукси відсікають 2-3 хрящових півкільця бронха, а слизову куксу обробляють шляхом діатермокоагуляції та ушивають вручну. Здійснюють сагітальний розтин стернальної частини діафрагми, довжиною біля 8см, і виконують штучний отвір. Цей отвір розширюють за допомогою 2-х печінкових дзеркал з можливістю підйому передньої стінки черевної порожнини. Великий чепець, разом із поперечноободовою кишкою, виводять із черевної порожнини у переднє межистіння трансдіафрагмальним шляхом, через сагітальний розтин у стернальній частині діафрагми і розміщують над перикардом. Мобілізоване пасмо великого чепця підтягують до кукси головного бронха і підшивають 3 швами до її центральної частини. Зміцнення кукси головного бронха досягають рідкими швами розтину у стернальній частині діафрагми, виконують дренаж переднього середостіння, а на грудину, клітковину та шкіру накладають шви. За умов дійсного способу в клінічних умовах ДОККЛПО "Фтизіатрія" м.Дніпропетровська було прооперовано 8 хворих з норицею головного 27466 4 бронха, що підтвердило зниження травматичності, інвазивності та збільшення оперативності, майже у 2 рази в усіх випадках. Приклад Хворий С., 49 років, поступив у загальнохірургічне відділення ДОККЛПО "Фтизіатрія" 23.09.06 з приводу хронічної емпієми правої плевральної порожнин і бронхоплевральної нориці кукси головного бронха. 07.10.06 хворому надавали трансстернальну реампутацію кукси правого головного бронха з сагітальною трансдіафрагмальною оментопексією. Після повної поздовжньої стернотомії, розтину передньо-верхнього заверту між верхньою порожнистою веною і аортою виділяли праву гілку легеневої артерії трансперикардіальним шляхом, зі зміщенням убік правого передсердя. У ретроперикардіальній клітковині виділяли куксу правого головного бронха, ушивали її апаратом УБ-40 і піддавали реампутації. Додатково центральну частину головного бронха ушивали 3 швами за допомогою атравматичної голки. Периферичну частину кукси бронха ушивали вручну. У стернальній частині діафрагми сагітальним розтином виконували отвір до 8см довжиною. Великий чепець витягували разом з поперечно-ободовою кишкою через отвір, виконуваний у стернальній частині діафрагми у передньому середостінні. Великий чепець відділяли від поперечно-ободової кишки, формували пасмо, яке підводили до кукси та фіксували 3 швами, раніш накладеними на центральну частину кукси. На отвір, виконаний у діафрагмі, накладали рідкі шви та ушивали стернотомну рану шар за шаром. Післяопераційний період відбувався без видимих ускладнень. Таким чином, запропоноване рішення задачі відповідає умові "промислова придатність", оскільки може бути використане у сфері торакальній хірургії й підтверджує можливість його відтворення з можливістю реалізації вищезазначеного технічного результату на основі використання відомих "продуктів". Характеристика заявленого об'єкта, що зазначена у н.п. Формули, визначає його відмінність від об'єктів аналогічного призначення і можливість його кваліфікації корисною моделлю процесу. Джерела інформації: 1. Богуш Л.К., Травин А.А., Семененков Ю.Л. Операции на главных бронхах через полость перикарда. - М. Медицина, 1972. - 205с. 2. Полежаев А.А., Жук И.И., Истомин И.П. Использование большого сальника на ножке для лечения бронхиального свища после пневмонэктомии // Грудная и серд.-сосуд. Хирургия. - 1993. - №4. - 59с.