Спосіб лікування цукрового діабету в експерименті

Спосіб лікування цукрового діабету в експерименті, який включає підсадку в прямий м'яз живота ксеноджерела, який відрізняється тим, що використовують виділену підшлункову залозу 20ти денних ембріонів курей, подрібнену на дрібні фрагменти, при співвідношенні 5-6 ембріональних підшлункових залоз на 1-го щура масою 250-300 г. (19) (21) 96093677 (22) 24.09.1996 (24) 16.10.2000 (33) UA (46) 16.10.2000, Бюл. № 5, 2000 р. (72) Симчич Антон Володимирович, Геник Степан Миколайович (73) Симчич Антон Володимирович, Геник Степан Миколайович, Василюк Ярослав Іванович 28362 пієнта інсуліном, що продукується трансплантатом, оскільки: - при трансплантації фрагментів 1-2-ох ембріональних підшлункових залоз у щурів-реципієнтів спостерігалася картина важкого цукрового діабету (поліурія, поліфагія, випадіння шерсті і розчухи аж до утворення виразок). Цукор крові, який визначали експрес-методом - індикаторними діагностичними тестами для визначення глюкози в крові і сечі, становить 14-15,5 ммоль/л; - при трансплантації фрагментів 3-4 ембріональних підшлункових залоз у щурів-реципієнтів картина цукрового діабету була менш вираженою, цукор крові становив 8-10 ммоль/л; - при трансплантації фрагментів 5-6 ембріональних підшлункових залоз у дослідних тварин стан залишався таким, як і до відміни ін'єкцій інсуліну, ознак цукрового діабету майже не відмічалося, цукор крові становив 5,8-7,0 ммоль/л. В контрольній групі щурів, яким було зроблено аналогічним чином тотальну панкреатектомію, але без проведення трансплантації ембріональної підшлункової залози, після відміни на 7-й день введення інсуліну спостерігалася картина важкого цукрового діабету (цукор крові сягав 15,5 ммоль/л і більше) і на 10-14 день тварини гинули. Експеримент відтворений на 16 щурах, які були поділені на 4 групи (по 4 щурі в кожній). З них одна група - контрольна, а 3 - піддослідні. Отримані дані дають можливість рекомендувати застосування даної методики в експериментальну практику. селезінковій зв'язці і вздовж селезінкових і шлунково-сальникових судин; в брижі 12-палої кишки, по ходу ворітньої вени, окремі маленькі дольки, розташовані по всій довжині жовчної протоки. На 3-й день після операції у щурів цукор крові піднявся до рівня 14-15,5 ммоль/л. Тому їм почали вводити інсулін в дозі 0,7-5 ОД, 2 р/д. Отримані фрагменти ембріональної підшлункової залози набираємо в шприц і через товсту голку типу Дюфо вводимо в асептичних умовах в прямий м'яз живота щурів-реципієнтів. Наступного дня щурам-реципієнтам припиняється введення інсуліну. Використання підшлункової залози 20-денного ембріона курей пояснюється такими аргументами: 1) участь гормонів, що продукуються ембріоном, в процесі розвитку починається в період органогенезу і гістогенезу і потім неухильно зростає, при цьому разом з нервовою системою гормони створюють єдиний регуляторний механізм, що забезпечує взаємозв'язок всіх частин організму і їх координовану відповідь на зміни зовнішнього середовища, тобто гомеостаз і адаптацію [3]; 2) екзокринні ферменти підшлункової залози ембріона продукуються в незначній кількості і тільки через 3-4 дні після народження їх продукція зростає на декілька порядків [3]; 3) відторгнення пересадженої ембріональної підшлункової залози (заміщення її грануляційною та жировою тканиною) відбувається значно повільніше, ніж при трансплантації клітин підшлункової залози від дорослого донора [4]. Попередня фрагментація підшлункової залози до розмірів фрагментів 0,5´0,5 мм забезпечує: а) кращу трофіку та кровопостачання їх в тілі реципієнта; б) можливість вільно набирати в шприц і потім без ризику їх механічного пошкодження вводити реципієнту через товсту голку (типу Дюфо) в прямий м'яз живота. Співвідношення 5-6 ембріональних підшлункових залоз на одного щура масою тіла 250-300 г диктується необхідністю якомога адекватніше компенсувати недостатність ендогенного інсуліну реци Джерела інформації 1. Комиссаренко В.П., Турчин И.С., Комиссаренко И.В. и др. // Врач. дело. - 1983, - № 4, С. 52-57. 2. Чуракаев В.Д. // Пробл. ндокрин., - 1864, № 4, - С. 101-104. 3. Газарян К.Г., Белоусов Л.В. Биология индивидуального развития животных. М., - 1983, С. 173. 4. Мазур Ю.І., Федечко Й.М., Дибас Б.В. і ін. // Клін. хір., - 1995, - № 2, - С. 31-33. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 34 прим. Зам._______ __________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 __________________________________________________________ 2