Мікросмужкова антена

1. Мікросмужкова антена, що містить діелектричну підкладку, на одній з протилежних сторін якої розміщений заземлений провідник, а на другій розміщені смужковий провідник, що закінчується розгалуженням у вигляді провідного квадрата, та пасивні випромінювачі у вигляді смужкових провідників, яка відрізняється тим, що провідний квадрат має довжину сторін l g / 4 , де 2 3 приводить до зміщення центральної частоти випромінювання. Технічною задачею корисної моделі є створення мікросмужкової антени, що має більш розширену робочу смугу частот при забезпеченні узгодження і кругової поляризації. Поставлена задача розв'язується тим, що у запропонованій мікросмужковій антені, на відміну від найближчого аналога, провідний квадрат, розташований на одній зі сторін діелектричної підкладки, виконаний порожнистим, зі сторонами рівними l g/4, де l g - довжина хвилі у мікросмужковій передаючій лінії, причому, до прилеглих сторін порожнистого провідного квадрата з зазором приєднано не менше двох пасивних випромінювачів у вигляді провідних смужок довжиною l g/2. Кінці пасивних випромінювачів, протилежні від провідного квадрата, виконані у вигляді решітки, яка складається з коротких відрізків смужкових провідників, що розміщені з зазором один від одного. Викладена технічна суть корисної моделі пояснюється кресленням. На цьому кресленні позначено: 1 - діелектрична підкладка, 2 заземлений провідник, 3 - вхідна лінія передачі, 4 розгалуження у вигляді порожнистого провідного квадрата, до якого підімкнута вхідна лінія передачі 3, а до прилеглих сторін порожнистого провідного квадрата 4 з зазором розташовані щонайменше два пасивні випромінювача у вигляді провідних смужок 5, кожен з протилежних від провідного квадрата кінців смужок 5 виконаний у вигляді решітки 6. Запропонована мікросмужкова антена працює наступним чином. Порожнистий провідний квадрат 4 випромінює на заданій центральній частоті f 0. Введення на близькій відстані від порожнистого провідного квадрата пасивних випромінювачів 5, розміщених ортогонально один до одного, призводить до фазового зсуву хвиль у 90°, що випромінюються кожним з пасивних випромінювачів. Як наслідок, випромінювання мікросмужкової антени стає еліптично поляризованим. Підстройкою довжини пасивних випромінювачів, яку здійснюють підімкненням елементів решітки 6 до негратчастої частини пасивних випромінювачів як, наприклад, запайкою зазорів між провідниками решітки або з'єднанням цих провідників допоміжними провідниками, отримують рівність амплітуд випромінюваних хвиль, що сумісно з фазовим зсувом цих хвиль у 90° забезпечує кругову поляризацію. Крім того, порожнистий провідний квадрат 4 та пасивні випромінювачі діють як електромагнітне пов'язані резонатори. Змінюючи зв'язок та настройку пов'язаних резонаторів керують робочою смугою частот. Тому, якщо порожнистий провідний квадрат 4 випромінює на заданій центральній частоті f 0, а пасивні випромінювачі розстроєні так, що один з них випромінює на частоті f 1=f 0-df 0, а другий на частоті f 2»f 0+df 0, то мікросмужкова антена буде реалізовувати більшу робочу смугу частот, при 28431 4 збереженні коефіцієнта еліптичної поляризації та узгодження. Електромагнітна хвиля, яка поступає на вхід мікросмужкової антени 3, випромінюється порожнистим провідним квадратом 4 та електромагнітно пов'язаними з ним і ортогонально розміщеними між собою пасивними випромінювачами 5. Настройку запропонованої мікросмужкової антени досягають підімкненням її до вимірювального комплексу заданого діапазону хвиль. Послідовним і почерговим підмиканням провідників решітки 6 до негратчастої частини пасивних випромінювачів 5 і вимірюванням характеристик мікросмужкової антени оптимізують потрібні характеристики в заданому діапазоні хвиль. Як показали експериментальні дослідження корисної моделі, після виконання вказаних процедур з оптимізації одержано величину розстройки 0.05f 0 та коефіцієнт еліптичності 0.9. Джерела інформації: 1. Заявка Японии, МКИ 4 НО 1Q13/08, 21/08 №61-3 8881 от 86.09.01, ВНИИПИ 131-06-87. 2. Заявка Японии, МКИ НО 1Q 13/08, 13/20, 21/00 №61-45401 от 86.10.08, ВНИИПИ 131-07-87. 3. Панченко Б.А, Нефедов Е.И. Микрополосковые антенны. -М.: Радио и связь, 1986, с. 5, рис. B.1, ж, з.; с. 125-127, рис. 3.26. 4. Б.А. Панченко, Е.И. Нефедов Микрополосковые антенны. - М.: Радио и связь, 1986, с. 133, рис. 3.41